Самчук У.. Волинь

них, тих головах, полова i вiтер, i як знайти до них доступ, щоб вложити
туди хоч пiпетку справжнього розуму. Вiдкрити ©м уста, вiдчинити очi,
скерувати ©х мислення руслом доцiльного, бо ©х таких мiльйони й мiльйони
по всiй цiй широкiй, гарнiй, родючiй, Божiй землi. I Матвiй лишив цю
справу з тим урядником, не пiшов нiкуди, махнув на те рукою, дома сказав,
що якось-то буде, але по всьому видно, що в його головi зрi iнша мисль i
що буде вiн ©©, як не сам, то в дiтях сво©х у життя переводити.
А через пару днiв Матвiй пере©хав на сво . Там ще нiчого не скiнчене,
ще нема вiкон, а дiри лише завiшенi ряднами, там ще не бiлено i вогко,
долiвка ще не висохла i грузне пiд ногами, чорно i смородно, але далi i
далi вiд тих людей дивних, не можна якось з ними, щось ©х дуже рiзнить з
Матвi м, не можуть нiяк себе розумiти, до смертi не люблять вони того
чоловiка i не знають за що, щось вiн ©м просто не пiдходить, зовсiм iнше
кодло...
I Матвiй ©х дуже добре по-сво му розумi , не ма , коли брати по-правдi,
навiть на них серця, сходить ©м з дороги, бо таким треба зiйти з дороги,
коли хочеш з ними якийсь лад на майбутн дати; i Матвi ва родина зажила на
сво му; до речi, була розкiшна, мов пожежа, осiнь, поля вимлiвали пiд
тягарем останнього тепла, рiлля i стернi затягалися струнами бабиного
лiта, що, зда ться, направду грали ущiпливо, а лiси довкруги починали
поволi розгорятися i горiти незгоря мо.
I яке щастя, що така якраз погода, що можна жити без вiкон, молотити
пiд вiдкритим небом, спати на скирдах свiжо© вiвсяницi високо геть пiд
зорями, а ранками вiтати перше сонце i бути покритим свiжою, холодною
росою; вибирати гуртом картоплю, класти огонь з гудиння i пекти ©© свiжу в
присковi, рубати головату, тверду капусту - збирати, звозити, складати i
при тому спiвати, як це робить Василь, чи Катерина, чи Володько, коли пасе
пiсля школи, чи той Хведотисько, що верещить по полях, весь, мов циганча,
закопчений димом, чи навiть ота Василинка, що ©© колиска висить на трьох
дрючках за ожередою проти сонця, а сама вона сидить прив'язана крайкою до
вервечок, i белькоче сидячи, або рачку по рiллi на чотирьох, не минаючи
нi одного кiзячка, iз задертою високо на спинi сорочинкою.
Гiрше ста , коли починають чергуватись мiсяцi вниз до зими i тиснути
холодом, затискаючи ту родину все бiльше i бiльше до тих чотирьох,
подiбних на яму, стiн. Тiсно й не чисто, нема де помитись, укинулась нужа.
Невiдомо звiдки й коли взялася короста, нiхто про не© нiколи не чув i не
знав, Настя казала, що то принесла iз села Катерина, бо ходять до не©
якiсь парубки i довго вистоюють вечорами побравшись за руки. Нiхто спершу
не звернув уваги на Катерининi руки, що на них.якiсь прищi висипали, але
згодом, згодом тi прищi перейшли i на iнших. Таке страхiття лихе, казала
Настя, нам ще тiльки цього бракувало.
А Володько "лазить", як казала Настя, до школи, там з кожним мiсяцем
кiлька все нових школярiв прибувало кожного разу, i всi до них назад до
"А" верталися. Боже, як це досадно товктися все на мiсцi, телiпати в
торбинцi оту одну "Азбуку С ятель" Клавдi© Лукашевич i знати все, вiд
дошки до дошки, напам'ять, i "Умную ворону", i "П тушок золотой гр б шок",
i "Трi козлiка", i нiяк не могти далi, бо приходять i приходять Петри i
Миколи, такi винятково "западеннi", як сказала б мати, i треба з ними
держати ногу, хоча Володько тут давно вже першим, за ним горою учитель i
нiякi Радiони, нiякi вгени не можуть йому нiчого бiльше вдiяти.
Дещо гiршою була для Володька спочатку учителька, що iнколи замiняла
чоловiка, не злюбила вона того хлопця, звала, як i всi, дерманом, але яiс
тiльки почала "питати урок" - змiнила свiй погляд на нього. У той самий
час, коли ©© пестунчик вгенчик, що ходить уже третю зиму, читав свою
"Умную ворону" по складах, Володько вичитував ©© з такою легкiстю без
книжки, нiби вiн говорив перед мамою "Отче наш".
- Вiдiш? Вiдiш? - казала учителька до вгенчика.- i т б н стидно? -
вгенчик опускав свого тоненького носика i мовчав. Але й Володько мовчав
також, нема чим пишатися, на ньому дуже незграбний, старий, полатаний
мамин жакет з довгими рукавами, i вiн нiколи навiть тих рукавiв не
закачу .
- Чому ти так трима ш руки? - пита його одного разу учителька.
Володько встав, почервонiв i мовчить. А учителька, як на зло,
допиту ться:
- Почему ти ©х хова ш? Ану, покажи руки? Показу , вони тремтять, мiж
пальцями струпаки.
- Чесотка? - пита учителька. На щастя, ©© не розумiють, а вона каже
Володьковi зайти до не© по школi.
Скiнчилася наука, Володько стука до ©© дверей, серце б' ться, обличчя
паленi . Вiдчиняються дверi i вiн, нi живий, нi мертвий, вступа до
кiмнати. Як тут гарно та пишно! Яка чудова, блискуча пiдлога! Якi на
стiнах картини! I стiл, i стiльцi. Володько нiколи ще не був у такiй
кiмнатi i вiд цього робиться йому ще соромнiше.
А учителька каже:
- Володя! Ти н бойся! Всьо будет харашо! Вот т б запiска, пусть ат ц
купiт лекарство i ти будеш здаров....
Володько взяв записку i вийшов. I навiть не подякував. Забув. Iшов
додому, як у чаду. А Матвiй, хоч не хоч, мусiв запрягти конi i ©хати до
Шумська до земсько© лiчницi; там дали йому здоровенну пляшку рiдко© сiрки.
I всi лiкувалися. Володьковi здавалося, що гiршого вони ще не переживали.
А як випав снiг - школи не можна впiзнати. Навалил? стiльки дiтвори, що
анi сiсти, нi стати, нiби у церквi на велике свято. Учитель безрадний. У
класi мокро, тiсно, душно й погане повiтря. Голос учителя тратиться, нiби
у виложенiй подушками хатi. I знов верталися, i знов писали палички. На
щастя, учителька пильну Володька, да йому зi сво © збiрки книжечки,
вчить любити "отечество".
- Читай,казала,- з тебе вийдуть люди,- i при тому гладила сво ю тонкою,
нiжною, бiлою ручкою по його шорсткiй, розпатланiй головi.
I Володько читав: "Отечественная война I8I2 года". "Цар Освободiт ль".
"Кутузов". "Оборона Малахова кургана". Пiзнавав "родiну", ©© минувшину, ©©
славу, а пiсля все то переказував дома.
Дiстав Володько i чоботи, дуже ними радiв, але влазив у них по самi
клуби. I коли замiтало дорогу, вiн ледве сунувся в них по глибокому снiгу.
Як все-таки недобре, що ми вибрались так на поле, думав не раз. А
вернувшись, перемерзлий i голодний, скида швидко шкарбуни, влазить на
пiч, спуска ноги над розiгрiту плиту, ©сть хлiб з олi ю, а на©вшись, бере
малу нафтову лампочку на комiнок i там чита або пише.
А взимi Матвi вi сталася ще одна пропажа.. Пiд ожередою соломи надворi
стояв вiз, i однi © ночi зняли з нього колеса. Матвiй i це промовчав.
Догадувався, хто це зробив, але терпiв. Крутi, жорстокi днi. Матвiй
зацiплю зуби. Жене вперед! де знов до каменю, до лiсу, б' , руба , теше,
звозить. На друге лiто мусить конче звести клуню.
Свята минули без святочного, без свiжини, без скоромного взагалi, без
чарки. I дина святочна рiч: Володько почав ходити до церковного хору.
Його вибрали. Вiн спiвав на Рiздво у церквi "Христос рожда ться, славiте".



ТАКА ЗЕМЛЯ

Одного дуже морозного передвечора при заходi сонця в сiчнi сталося
надзвичайне видовисько: з того мiсця, куди запада сонце, повставало i
зводилося високо в небо три величезнi, огненно-червонi стовпи, що,
здавалось, пiдпирають цiле залiзно-тяжке небесне склепiння.
З хат виходили люди й дивувалися. Знаходилися й мудрагелi.
- То, чу те, неспроста! То непримiнно щось станеться. Або вiйна, або
поморок. Кажуть, i в турецьку вiйну таке бачили.
Вечорами довго гуторили про огненнi стовпи. З хати до хати йшла чутка:
- Буде вiйна! Нiчого не поробиш.
- А тут ще й границя пiд боком. Як пiчнеться - одразу на нашу голову.
- Ну! Не пустимо! Го! Що ви дума те. У нас того войска...
- А он гапонець все-таки диви...
- Гапонець. Де гапонець. До нього хiба доберешся? Якийсь там Сахалин
вiддали - для Рос © все одно - один волос.
Володько й собi мiрку : раз руский цар i шведа побив, i Наполеона, i
туркiв, то що йому якийсь германець. Питав i вчительку:
- Кажуть, що буде вiйна - правда, що ми поб' мо гер-манця?
Учителька посмiха ться:
- Само собою. А хто каже, що буде вiйна?
- Та всi говорять. Дядьки.
Учителька радi , що ©© пестун так усе зна , да i да йому новi книжки,
а Володько дума , що йому i школи не треба, що в тiй школi - азбука та
азбука, а он прочитав книгу i зна ш стiльки. Учитель менше зверта на
нього уваги, у нього стiльки того, але одного разу i в нього попросив
Володько книжку. Був це повний "Старий Завiт". Учитель ще вагався давати
йому таку тяжку книжку:
- Ти ще малий для такого. Он як будеш в другiй групi... Тодi Володько
звернувся до учительки i та дала одразу.
- Добре,сказала,- але як прочита ш - розкажеш менi.
Що за чудесна книга! Сотворiння землi! Усього свiта! i за сiм днiв.
Такого ще Володько не знав. "На початку,- каже та книга,- сотворив Бог
небо i землю". "Земля,каже,- i була порожня й не влаштована i темрява
лежала над безоднею; i дух Божий ширяв над водами", "I сказав Бог: хай
буде свiт! I став свiт". I Володько вперше пiзнав, як це сталося, i дуже
дивувався. I взагалi була то чудесна книга. Адам i ва - першi люди. В
раю. Яблуко добра i зла. Грiхопадiння. Злочин Ка©на.
- Ка©не, Ка©не! Де брат твiй? - пита сам Бог.
- Хiба я сторож мого брата,- вiдповiда той понуро.
От дивно було тодi. Жити на землi i бачити Бога, чути його голос.
- Тату? А чи були такi часи? - пита батька.
- А як у книзi написано?
- Що були.
- Значить, були. Священнi древнi книги не писали на галай-балай. То
тепер усе лиш побрехеньки пiшли.
Ох же й мав мороки Володько з тi ю книгою, але читав ©©, уперто читав,
усi вечори читав, i свiтовий потоп, i сини Ноя, i ковчег заповiту, i
багато, багато iншого, а потiм усе то розповiв Володько учительцi, геть
усе чисто, нiчого, зда ться, не забув. А та йому аж кiлька коробок вiд
сигар, i кiлька велетенських газет "Киевской мислi" для огорнення нового
букваря, того ж "С ятеля", якого Володько взагалi не вживав, а лиш носив у
торбинцi для вигляду та нотував у ньому, що "на сьогоднi задано".
Час вiд часу отець Клавдiй виклада у школi "Закон Божий", для кожно©
групи щось iнше: для першо© - молитви i науку "як хреститися", для друго©
- "Старий Завiт" - переглянутий i скорочений, для третьо© - Катехизис.
Сидить отець у старiй, довгiй рясi, куня i ставить питання:
- А скажи-но. Фока, скiльки братiв мав Iосиф? Фока третьогрупник, вiн
учить Катехизис, але отець Клавдiй iнодi забува . Фока вста i мовчить.
Вiн-то, звичайно, колись учив, але ж то було давно. Мiг i забути.
- Ну? Не зна ш? А хто зна ? - пита отець цiлий клас.
Пiдносять руки, а мiж тим один першогрупник. Отець Клавдiй зауважу це
i каже:
- Ну, ну, Довбенко? Осором його, сором! Бач, став i, як сич, надувся.
- Дванадцять! - випалю Володько i дуже вдоволений.
- А може, й зна ш, як вони звалися? - пита байдуже отець Клавдiй.
Володько переказу :
- ...Гад, Асир, Iосиф i Венiямин,- закiнчу вiн.
- Добре. Молодець! А що то сталося з Iосифом? - пита далi.
Володько оповiда . Брати продали його до гипту, там снились сни
фараоновi, Iосиф вiдгадав ©х, настав голод, прийшли брати по хлiб. Отець
Клавдiй байдуже слуха , не перебива , Володько оповiда , всi слухають. У
класi тиша глибока. I як Володько скiнчив, отець запитав його, чи зна
вiн, що то таке гипет, Володько зна . А хто то були фараони?
I це вiн зна . А яка то така найбiльша там рiка? "Нiл, Нiл",- каже
Володько. А може, вiн покаже ту рiку отам на картi? Гаразд. Володько йде
до карти, спина ться на пальцi, находить рiку.
- Оце! - викрикнув вiн i показу довгу жилку на заяложенiй картi
"Священно© землi", що висить у кугi бiля шафи.
- Сiдай! - каже нарештi, майже суворо, отець Клавдiй, що дуже диву
Володька, бо чекав вiн яко©сь похвали, а тут, диви, навпаги. Отець
Клавдiй, зда ться, навiть невдоволений, навiть не глянув на нього, сидить,
як i сидiв, далi, руки в кишенях, ноги пiд столом, пита далi
третьогрупникiв. Але цiлий клас дивиться на Володька, як на чародiя.
Навiть третьогрупники. Навiть найстарший i найсильнiший Сопрон, i Арйон, i
той самий Фока.
Але в недiлю, пiсля Служби Божо© (Володько, як звичайно, спiва в
крилосi), о. Клавдiй, читаючи рiзнi оповiстi, мiж iншим, зазначу :
- Коли тут Матвiй Довбенко з дерманцiв, хай задержиться. Хочу з ним
поговорити.
Матвiй , i вiн задержу ться. Володько й собi задержався з батьком,
вiн, правда, дещо збоку, але все-таки йому цiкаво, що то буде, що то скаже
батюшка.
А батюшка скинув ризу i виходить. На сходах кiлька поважнiших дядькiв,
кiлька старших жiнок. Дядьки низько вклоняються, жiнки цiлують батюшцi
руку, а Матвiй iде з батюшкою вниз по сходах повiльними кроками. Володько
здалека й собi ступа за ними.
- Хотiв, зна те, поговорити з вами нащот вашого малого...
- То,- якось дивно завагався Матвiй.- Зна те, батюшко... У мене цей рiк
така нужда. Недостача всього. Знаю, що йому щось треба б... Але...
- Не те,байдуже каже отець.- Спритний з нього хлопчак. Галову ма .
Раджу вам вiддати його на школи. Хай би направду повчився. Тут для нього
тiснувато.
Матвiй зовсiм знiяковiв:
- То зна те, батюшко, кебто Бог якось помiг дещо з тiй нужди вибитись.
Хто сво©й дитинi ворог... То звiсно...
Володько, на жаль, бiльше не зна , що там казали, бо як тiльки почув,
що то за нього йде мова, одразу вiдстав i не знав, чи лишатися, чи тiкати.
Навколо стiльки людей, i багато з них напевно щось чули. Земля пiд ним
хита ться, такий сором великий.
А тут ще батько гука :
- А ходи-но ти! Поцiлуй он батюшку в руку! Кажуть он, що псiкуси
стро©ш, а я кажу, щоб бiльше ставили тебе на колiна.
Володько зняв шапку, поцiлував батюшку в руку i сто©ть так без шапки. А
батюшка каже поважно:
- Но, но! Вiн у нас молодець. Це каже i учитель i учителька. Тiльки
худенький. Бiльше ©сти треба! - i погладив хлопця по головi. На прощання
ще раз поцiлували обидва батюшку в руку i розiйшлися.
Матвiй мовчав, Володько також мовчав. Але по всьому видно, що вони
обидва вдоволенi.
Через кiлька днiв Матвiй по©хав до Крем'янця. Вернувшись увечерi,
виклада пакунки. Вузлик солi, кусень мила, пачка сiрникiв, ремiнь на
пiдмети. А найбiльший, у товстому, глиняно© барви, паперi пакунок, пода
несподiвано Володьковi.
- На. Це тобi.
- А що то ? - пита Володько. Батько мовчить. Володько швидко бiжить
до хати, щоб розглянути при свiтлi. Швидко розгорта .
- О, тату! - тiльки й мiг проговорити.- Пальто!
I яке гарне! Тепле! На ватi! Пiдшивка яка! Ах, Боже! Володьковi просто
не вiриться, невже вiн ма пальто, маца , горне до себе. Так. Це таки
пальто. Справжн , куповане, доброго, чорного корту. Цiла родина оточила
Володька, всi подивляють "пальтiшко", як його одразу назвали, Володько
чу ться найщасливiшою людиною в свiтi. Яка втiха, яка надзвичайна радiсть!
- Чорне? А цiкаво, яким покажеться при денному свiтлi? А пiдшивка!
Мамо, гляньте! Думаю, що то найлiпша фланеля.
- Добра, добра,- стверджу мати i обмацу пiдшивку.
- I гудзики добрi, дивiться... От тiльки б попришивати мiцнiше.
- То я вже завтра зроблю, дитино.
Володько одягав пальто, оглядав з усiх бокiв, радiсно зiтхав, скидав,
обережно вiшав на ключцi, щоб за хвилю знов здiйняти, знов одягати, знов
оглядати.
- Чи часом не задовге? Нi. Акурат. Нижче колiн. Може, дещо довгi
рукави? О, нi, то так тiльки зда ться, якраз, щоб руки не мерзли.- Обчищав
ще раз пальто щiткою i знов вiшав на кiлку. О, як добре жити на свiтi!
Тепер йому не треба натягати отого латаного матiрнього жакета з тими
довгими рукавами. Бо хiба ж, дiйсно, личить хлопцевi ходити в такому
одязi? I дивно, як вiн того до цього часу не помiчав. От, коли б ще чоботи
кращi...
Остання думка якось вирвалась уголос. Батько вiдповiв:
- Учися тiльки. Колись i чоботи дiстанеш. Не хватило грошей. Пшениця
нiяк не дорожча .
- Дума те - менi так тяжко вчитися? Чого дивуватися? Бо я читаю книжки,
а вони не читають. Вичитав у книжцi i все знаю.
Коли лягали спати, Володько схопив нишком батькове прикривало i, поки
той переговорив усi сво© вечiрнi молитви, Володько швидко нагрiв його на
черенi, а потiм непомiтно положив на мiсце. Батько уважно по-справжньому
вiдхрещу ться.
- Ну, дяка Богу, ще один... Усе ближче до смертi...- розважа вiн, не
докiнчуючи, як звичайно в таких випадках, речень, шука пiд полом
роззувака...
- I де вiн у повiтри!
I не встиг докiнчити думки, як Володько шмигнув пiд припiчок i:
- Ось вiн тут, тату! - i витягнув його з-пiд дров. Батько вложив чобота
мiж роги роззувака. Володько i тут прислужив, притримав ногою чобота, щоб
батько не нагинався. Одного, пiсля другого, пiсля узяв обидва чоботи i
поклав ©х пiд комином, щоб сушилися.
- Щоб там часом не попеклися,- зауважу батько.
- О, нi, тату! Тут не так гаряче,- каже швидко син. Батько поволi
кладеться, обгорта теплим ноги:
- Так його за той день людина навовтузиться... У хатi бодай... "Анголе
Христов хранителю, мiй святий покровителю",- проказу батько лежачи i ще
раз хреститься.
Володьковi дуже хотiлося б ще щось батьковi при много зробити.
- Вам там, тату, вiд стiни не дме? У мене тут ось лантух зайвий.
Батько, зда ться, його й не слуха , а може, й не чу , ма сво© думки,
що пливуть у його головi.
- I навiщо його ото людина стiльки мусить мучитись? - розважа вiн,
натяга на груди кожуха, лежить витягнутий, довгий, горi лицем, дивиться в
стелю.- Мучишся, мучишся, тягнеш, тягнеш, а вмреш i все нiпочiм. Кажеш,
лантуха? Положи його собi пiд голову. Голова мусить, як полага ться, щоб
кров не била до мозку. Менi досить.
- I, зда ться, погода показу на завтра лiпше,- почина Володько, йому
хотiлося б дуже розговоритись з батьком, щось йому розповiсти. Вiн тепер
iнодi щось розказу , але зараз батьковi, зда ться, не до того.
- Може, й полiпшиться,- каже батько.- Ну, але будемо вiдпочивати...
Треба, щоб i костi вiдiйшли. Так усе щемить, а колись, бувало, i не чув,
чи вони в тебе . Спiм!
Пiсля тако© радостi нелегко йому й заснути. На полу сплять: батько,
Володько, Хведот i мати. Василинка все ще в колисцi, хоча вона й виросла з
не©. Василь за столом на лавi, Катерина у запiчку. Але цих останнiх зараз
нема. Вони десь пiшли на "потицянки", скоро ось масляна, запусти, качають
колодку, гуляють.
Василинка щось скиглила, мати з нею порозмовляла, i вона втихла. Пiсля
мати дмухнула здалека на маленьке свiтло на коминку, i воно погасло. До
хатини хильнула i застигла тьма, що видавалась безмежною в усiх сво©х
вимiрах. Невелике в безконечностi вiконце нагадувало чужосвiтню мару, що
прийшла сюди на дно мороку нагадати про iнший, далекий свiт - свiт
просторого i великого життя. Ланцюгом довго© черги мрiй, туги i бажань
вилонюються з Володьково© голови i тонуть у мороцi думи. Спереду урочисто
параду його нове пальтiшко, на ньому самоцвiти, соняшне сяйво, пелюстки
пахучих квiтiв. На ньому золотi галуни, генеральськi вiдзнаки, золотi, мов
огонь, гудзики. Володько великий у ньому, майже недосяжний усiм вгенам,
Радiонам i всiм-всiм, хто думав, що вiн от так собi плохенький дерман, що
на нього можна гукати, пхнути свого вайлуватого сусiда. О, нi! Володько
зовсiм не з тих. рiзнi люди, дуже багато пород людських, i вiн,
Володько, походить вiд тих, що з самого дна, з найглибшого мороку
здiймаються наверх, бадьоро пiдносять голову, дивляться на всiх горiючими,
синiми очима, вдягаються у найкращi одяги i йдуть. Куди iдуть? Уперед!
Завжди вперед. У свiтi нiде нема кiнця. У свiтi лиш безконечнiсть.
Нiч твердiша , морок глибша , вiконна мара стушову ться. За стiною
побрязкують ланцюгами конi й корови. У новому одязi Володько побiльшав,
видавався обновленим i бадьорiшим. На обличчi прибуло краски, в очах огню.
Усi дивуються i обмацують. Учителька вiта його i радi , нiби вiн десь
пропадав i знайшовся, i Володько любить ту свою нiжну, з ластовинястим,
негарним обличчям учительку у гарному, чорному одязi. © звуть Машею. У
не© каштановi очi. У не© гарнi руки з довгими, тонкими пальцями.
I вчився шалено. Нi, вiн не вчився. Вiн нагинався i брав знання з-пiд
нiг оберемками. I не дивився що. Брав, що попало, що лежало на дорозi.
Зараз вiн пiзна "життя святих", тих он дивних людей, про котрих кажуть,
що вони з самим Богом. Ось великомучениця Катерина - висока, струнка
красуня з чашею в руках. Ось Варвара - чудовi, пишнi, розпущенi коси.
Вiра, Надiя й Любов i мати ©х Софiя - юнi, рожевi, сяючi дiви.
Пантелiмон-Цiлитель - пишний, кучерявий юнак з рiзьбленою скринькою в руш.
I старий, бородатий Радонежський Сергiй, i згорблений, з клуночком за
плечима в постольцях Серафим, що сидить на пеньку в лiсi i кормить з руки
ведмедя. Далi Володимир Великий з хрестом, той, що шукав i знайшов вiру в
Христа i всiх похрестив водою Днiпровою.
Росте, розгорта ться i бушу Володькова уява, далi i далi просту вiн у
далекий свiт. Жахи, кров, розлюченi звiрi, нагi красунi.
Молоденька, свiжа, з променистими, небесними очима красуня нагло
загорiлася i пала вiрою до Христа, ©© кинули до темного льоху - глибокого
i страшного. Зi стiн скапу брудна i слизька рiдина, пiд ногами повзають
ящiрки i жаби.
Над нею у свiтлицi з мармуру i золота красунь-поганин приносить жертву
стрункому, з мармуру, боговi. Над ним золотий диск, сонце вдаря ться в
диск i розсипа ться тисячами рiзнобарвних скалок. Перед ним кадильниця з
бронзи i з не© пiдноситься кадило. Кiлька нагих одалiсок танцюють танець i
сиплються ружi, що на них ще живе роса.
Дзвiнок. Нечутно входить чорний раб. На його валькуватих, мов з
базальту, тесаних руках красуня з льоху. Красунь потяга ться, мов тигр, на
сво му пишному, зi шкур, ложi, нiздрi його, подiбно, як у розiгнаного
коня, виграють, очi млiють жагою.
Раб пiдносить красуню до його стiп, садовить ©© на золотому тронi, а
сам нечутно зника . Але красуця не сiда . Вона сто©ть - струнка, хистка i
прозора, довгi, тонкi руки звисають додолу, голова похилена, свiтлi повiки
урочисто криють зiр.
Красунь зводить очi на одалiсок, тi ловлять його бажання i розчиняються
в просторi, мовби хмаринки.
- Панно! - каже красунь, а його лати горять золотом.- Ти найкраща з
найкращих, красо, яко© не бачило сонце, коли воно зiйшло на свiй
мармуровий шлях! Хоч золота i самоцвiтiв? Хоч розкошiв з неба i богiв? Хоч
влади надi мною i над царством мо©м? Поклонися лиш боговi i все то
дiстанеш. I станеш мо ю нареченою.
Красуня поволi зводить на нього сво© синi, променистi очi. Коли б сонце
зiйшло серед ночi, або ружi розцвiли на снiгу, i то не було б бiльшою
несподiванкою, нiж вони.
Тихий, дзвiнкий, прозорий голос:
- Мо©м нареченим - Христос! Без золота, без самоцвiтiв - володар над
володарями!
- Ти не зна ш, дiвчино, проти кого виступа ш. Мо©м наказам коряться сто
народiв, мо©й владi слухнянi звiрi в джунглях, птахи в небi, риби в
океанi.
- Одначе, володарю, ти не вiддаси сво©м богам одного волосу з тво ©
голови. Я ж готова вiддати сво му всю мою молодiсть.
- У чому ж сила твойого Бога?
- У Його... вiчностi.
Красунь звiрi . Тупнув ногою, ляснув у долонi, нiби з-пiд землi
з'являються чорнi, мов з чавуну, раби.
- Трать ©©! До смоли! Намотайте на коло i викиньте рештки тиграм,
присвяченим богам!
Красуня з усмiшкою прийма присуд, iде в огонь, ©й ввижа ться ©© Бог -
величний, терпеливий, вона розмовля з ним лагiдно, мов з коханим, ©й
нiчого не болить...
Настя вже давно спить, Матвiй обернувся на другий бiк, на столi
розчинена на хлiб, укрита кожушком дiжа, на другому кiнцi маленька, третiй
номер, нафтова лампочка, перед нею книжка, над книжкою Володько. Щоки його
горять, в очах бринять гарячi вуглики, що час вiд часу зриваються i падуть
униз, нiби тi метеори, що лiтають у просторах i падають в океани.
Зiр упира ться в дiжу, але бачить далекi, чудеснi, могутнi, казковi
кра©ни, бачить страшних володарiв, чу ©х мову, ©х крок, ©х силу.
I робиться Володьковi страшно. I тужно. I боляче. Страшно, що десь
далеко стiльки простору, стiльки чудес, стiльки дивних барв i гранiв
життя, а вiн, малий i хисткий, з блiдими розпаленими щоками, з хворобливим
огнем в очах, сидить отут у чотирьох заплiснявiлих стiвзх засипано© серед
чистого поля снiгом хатини i навiть не смi мрiяти про те велике. Боже!
Сотвори чудо! Дай змогу пройти снiговi засипи, непрозору нiч, мовчазне
поле, темне село. Вiдчини брами далеких овидiв, з палацами i людьми, що
носять на собi тонкi i чистi тканини i мають сили наказувать вiкам.
Далi й далi линуть бажання, далi й далi летять непов'язанi, мов дикi
конi, зовсiм виразнi мрi©. Нiч навколо. Сон. За стiною брязкають ланцюгами
тварини, уривно, раз-поразу викрику пiвень i гавка глухо в безмежний,
чорний, проти вiтру, простiр собака Пундик, що його колись принiс i
викормив Василь.
Прокида ться мати, вона бачить у хатi свiтло.
- Боже, Боже! I що ти собi, дитино, дума ш? Тож ти випалиш усю
"киросину", чим завтра засвiтимо?
Володько прокида ться також. Рим, могутнi володарi, красунi - зникають.
Не вiдповiда нiчого матерi, тiльки гасить лампу i йде на сво мiсце бiля
батька. За вiкном кричить з рiвномiрними перервами пiвень.
I так iдуть, i минають, i знов приходять днi, несуть i несуть iз собою,
нiби птахи, завжди стеблинку нового, будують гнiздо життя, щоб у ньому
родилось i виросло почуття вiчного.
Минув усього один лиш мiсяць. Ранок. Iз-за жолобецького дубового лiсу
вста i зводиться велетенське, слiпуче свiтило, Землю притопту м'який
вiтер, що вiльними хвильками гуля по зябльованих полях.
Матвiй пора ться бiля плуга, сонце мiниться в плитi, нiби у кривому
дзеркалi, перед хлiвом у збру© стоять i ©дять з цебра обрiк конi. Дорогою,
один за одним, проходять з плугами хуторяни. Ось диботить сво©ми куцими,
товстими ногами Хома Ет-То , цьвйога по конях сирицевим батогом з
червоною китичкою i пружно натяга вiжки, щоб здавалось, нiби тi конi
ста ннi, щоб тримали вони як слiд голови. Порiвнявшись з Матвi вим
подвiр'ям, гука здалека:
- Добре утро! Орати йдете? - голос радiсний, як сонце, як жайворон, що
б' крилами прозоре повiтря i цвiрiнчить завзято.
Матвiй розгина спину:
- Дай-бо здоровля! Iду!
- А вже протряхло?
- Протряхло.
- То Боже поможи!
- Спасибi!
За Ет-То йде Гнидка, скида низько свого урядницького кашкета i, нiби
нiчого не було торiк, солодко й уважно вiта Матвiя.
Iде Титко, iде Кузьма. Усi радiснi, всi бадьоро ступають протряхлою
дорогою, заходять кожний на сво , пускають плуги у мастку землю, крають
грунт i виважують скибу за скибою.
Ситий, тяжкий дух зноситься над землею, нiздрi лоскоче сильний запах