Самчук У.. Волинь

спокiйнi, тiльки Йон холов, нiби його тiльки що викинули з жару,- Ти! -
тикнув пальцем на Йона.
Йон захитався направо й налiво та виступав наперед.
- Лягай, лягай! - говорив Iлько.- Ще й я мушу раз стукнути. Тiльки
тримайся цупко.
Били, аж гуло. Входили в запал. Долонi кожного горiли. Клались,
вставали, знову клались... Дiвчата дивилися на сво©х дужих, здорових
хлопцiв. Не боялись ©х, анi ©х страшно© гри. При кожному ударi реготалися,
й чим був удар сильнiший, тим сильнiшав регiт. Ганка реготалась також,
бiгала, вертiлася. Була така весела, що, здавалось, це ©й пошкодить.
Володько почувався дуже добре. Чув весь час на сой чи©сь очi, хотiв
показати себе зо всiх бокiв, чув силу в собi, кров грала, блищали очi,
голос дзвенiв особливо.
Ось Ганка протиснулась i вийшла в сiни. Пройшов деякий час, а вона не
верталась. Володько також виступив з юрби й пiшов у сiни. Дверi на двiр
вiдчиненi а в одвiрках чиясь постать.. Розгорнув руку й опустив ©©, нiби
крило, на чи сь плече...
- Ого! Хтось ма тяжку руку,- сказала Ганка.
- Це ви? - обiзвавсь Володько.
- Господи! Невже ви? - нiби здивувалась,- Сама не вiрю.
- I тепер не вiрите? - запитав i обняв ©© обома руками. Вона
затремтiла, розп'яла руки й хустку. Вiдчув ©© тепло, ©© груди, ©©
тремтiння. Замовкла, голова ©© опала на його груди, пригорнулась.
- Ще не вiрите? - вже зовсiм пошепки говорив Володько й все мiцнiше
горнув ©© до себе. Вона кивнула головою.
- Вiрю! - зашептала вона, вiдхилила швидко голову... Вiн вiдчув ©©
гаряче дихання, трошки схилився й доторкнувся сво©ми устами ©© палаючих,
трiпотливих уст.
- 0-ох, Боже! - вiдриваючись вирвалось у Ганки. Вона хотiла тiкати.
Ноги млiли пiд нею, тремтiли руки, сильно до болю билось серце.- Пустiть
мене! Володю! Не втримаюсь...
Ноги Володька також пiдгиналися, в очах туман, все перемiшалося, але
вiн все-таки тримався мiцно й тримав ©© в обiймах. У хатi все сипали
обрiк. Час до часу виривався регiт. Рипнули дверi, i хтось вийшов. Ганка й
Володько розступилися. Стояли обо , мов двi непорушнi, чорнi тiнi. Це
вийшла господиня хати, набрала води й знову пiшла. Знову темно, тихо й
безлюдно. Володько знову пiдступив ближче до Ганки, знайшов ©©.руки, взяв
i мiцно стиснув. Вiдчув такий саме сильний потиск.
- Як шкода, що я вас не бачу,- сказав вiн i зовсiм близько нахилився до
не©. Дивилась просто йому в обличчя, чув ©© дихання.
- Нi. Дуже добре,- шептала вона.- Я зараз, напевно, дуже смiшна.
Володю? Невже це ви? Не вiрю. Нiяк не вiрю. Володю? Господи! Як чекала я
на вас. Вчора навмисне ходила побачити Сергiя... Казав вiн вам?
- Казав,тихо проговорив Володько.
- А я все не хотiла вiрити. Сьогоднi прийшла до нас тiтка. Я не хотiла
йти на досвiтки... Зiсталась дома. Оце недавно... Вже ми хотiли лягати...
Чую, хтось у вiкно: тук-тук-тук! Нахилилась. Хто там? - кажу. А вийди
сюди, чую Дарчин голос. У менi одразу забилось серце. Одразу за вас
подумала. Не знаю, що таке... Щось чула. Накинула теплу хустку й вийшла.
Ходи, каже. Вiн прийшов. Володько? - перепитую ще. Ну, певно! Я кажу:
бiжи, а я прийду. Думала, що б його тiтцi сказати. Вони пiшли спати, а я
за хустку й сюди! Але ходiм звiдси. Тут весь час ходять. Переступили через
порiг, зачинили дверi. Перед ними чорна, глупа нiч i вiтер. Рве з Ганки
хустку, вона горне ©© до себе. Володько не зна нi подвiр'я, нi
мiсцевостi. Вона кудись потягнула його. Якась дерев'яна стiна, пiддашшя.
Вiтер сердито шмага , але там за стiною.
- Вам не холодно? - сказала вже трошки голоснiше Ганка й вкрила його
сво ю хусткою.
- Менi? З вами? - здивувався Володько.- Коли б тут мороз, буревiй, коли
б тут хтозна-що, i то не чув би нi холоду, нi огню... Хiба ж можна.
Намагався ©© краще загорнути, пiсля тулив ©© до себе. Перше хвилювання
минуло, вiднайшлась сила, мова...
Нiколи не почував ще такого чудового, лоскотливого в собi вогню, такого
при много хвилювання, такого солодкого остраху. Вiтер бився за стiною,
нiч, тиша. Там далеко, на подвiр'© мерехтить вiконечко й в ньому трошечки
свiтла. Регiт звiдти доноситься, там люди, життя. Але для Володька все те
вже зникло. Чув, бачив тiльки це щось тепле, при мне, трiпотливе коло
себе. Хотiв би тиснути його до себе, горнути... Хотiв би казати ласкавi
слова. Воно ось горнеться, тулиться. Той самий вимрiяний стан... Рука
лежить на ньому... Тi самi не раз уявлюванi груди. Ось вони. Торка ться до
них сво©ми грудьми. Тiльки щiк, уст i очей не видно. Зате чу ©х. Вони
такi гарячi, такi солодкi, такi нiжнi... Так солодко торкатись до них
устами й пити з них чад, втому, розкiш... Нi, нi! Вiдiрватись вiд них нема
сили. Якiсь окови на ногах. Звiдсiль не зрушиш ©х. I руки окованi також.
Все стискають ©©, але розгорнути ©х нема вже сили.
- Ку-кур-i-i-iк-у-у-у! - десь зовсiм близько закричав пiвень.
- Боже! Це вже першi пiвнi! - схаменулась Ганка.- Так пiзно! А в хатi
все ще свiтиться.
Вже кiлька разiв хтось вiдходив. Чути було вигуки хлопцiв по селi...
Перегукувалися дикими совами, i гук той летiв по вiтрi десь у безвiсть.
- Моя шапка там,- сказав Володько.- Не хочеться вже заходити.
- Я винесу. Деякi хлопцi тут ночують.
- Тут? - здивувався Володько.
- Певно. У нас така звичка. З дiда й прадiда. I це нiчого. Нiхто не
диву ться. Йон, напевно, з Даркою залишиться,- пояснювала Ганка.
Володько й сам знав звички свого села, але не мiг про це навiть
подумати. Чув в собi забагато сили. Боявся самого себе, тiкав, як мiг.
Спокуса гналась за ним, ловила за поли. Озирався назад, бився з нею,
вiдкидав i знову тiкав, страшно тiкав.
Боровся з собою поки Ганка ходила по його шапку, а як прийшла, сказав:
- Пiду, Ганнусю! Хто там ?
- Не бачила. Вже згасили. Я ледве знайшла шапку. У темнотi щось
затупало й пiдбiгло просто до Валодька. Вiн вiдступив.
- Не бiйся. Це вдощин Жук,- сказала Ганка.- Жучку! Де ти був? Ти, ти!!
- i погладила пса по головi. Вiн радiсно махав хвостом, нюхав Володька i
скакав.
- Пiду, Ганнусю,- ще раз сказав Володько.
- Тiка те? - проговорила вона.
Пообiцяв, що прийде, вирвався силою з обiймiв i побiг в густу темноту.
Сам не знав, куди бiгти. Стежку, якою провадив його Сергiй, стратив.
Бiг просто через якiсь городи, натикався на плоти, перелазив, спотикався,
падав. З заходу дув холодний вiтер, шарпав деревами. У селi кричали пiвнi.



V

Йшла осiнь. Дощем поливались поля, вiтер отам з-пiд лiсу виривавсь i
бiг шаленим бiгом над селами й полями. Дерева шарпались, сердитi, злi.
Поля терпiли мовчки. Хати на цей час приникли, заплющили очi, огортались
чим тiльки могли. Ранками й вечорами курились димарi. Дим виривався i,
схиливши голову, чимскорiше намагався сховатись за стрiху, припасти до
землi, але вiтер налiтав, топтавсь по ньому, сiк батогами, шарпав i
розривав його на дрiбнi куски.
Хмари по небу плили гуртами, горами. Вайлуватi, сiрi, потужнi. Тяжко ©м
рухати сво©ми незграбними членами. Але йшли! Вперед! На схiд, нiби армiя.
Мiсцями чомусь згорталися, родили дощ, що летiв униз скiсно, нiби вiття
косато© берези.
Такi були днi. Були й ночi такi. Доба, як i завжди, мала двадцять
чотири години. Тiльки тепер вона видавалась довшою. Сонце, що свiтить,
грi й оживля все, тепер мало з'являлось на небi, а ще менше було його на
землi. Днi були сiрi, а ночi чорнi, мов вугiлля.
В цi днi поволi, але певно росла Тилявка. Росла вечорами, довгими,
осiннiми вечорами. Кiльчилась i витикала паросток читальня. Маленька,
закидана сотнями хат. Десь там у присiнку з вiкном, заложеним лубком, з
Шевченком i Франком, тiстом прилiпленими до нерiвно© стiни. П'ять-шiсть
людей приходило... Сидiли, слухали, дивились. Кволо горiла лампочка.
Пiвтьма й тиша. А серед тишi й пiвтьми з'являлися гетьмани, бунчуки, ревли
гармати. Чорне море, i Днiпро, i гори синi... I запорожцi йшли лавами
через степи, через моря. 3-пiд Босфору. З-пiд Очакова i Москви. З-пiд
Жовтих Вод, з-пiд Корсуня... З-пiд Пиляви i з-пiд Збаражу... I незабутнiй,
славний Хмель, нiби живий, в кире© ставав отут, i булава горiла
дiамантами. Палали очi всiх. Серця тремтiли враз. Йшли могутнi полки, i
земля дуднiла. Гримiла слава на цiлий свiт!
А пересунулось кiлька днiв вперед, i в читальнi стало тiсно. Перейшли
знову до Сергiя. Говорили, спiвали, читали. Прийшли й минули вибори. Село,
як один, вiддало свiй голос за себе. Козак живим лiз на хрест за двадцять
два - не взяло його жертви небо.
Одного вечора пiд вiкнами Сергi во© хати з'явилися чорнi люди з
багнетами. Хлопцi почали сипать оброку, тi послухали й пiшли. Хлопцi
слухали з-за кутiв, як чвакають у грязюцi ©х чоботи.
Володько жив селом. Щось сталось з ним, i вiн весь увiйшов у село.
Кохання, втiха молодостi, буйне, молоде товариство. З кожним днем вростав
у село, вшрубовувався в нього, до самого дна вникав. Приходив додому, але
був тут не свiй. Батько дивився на нього й мовчав. Син i батько йшли
поруч. Один через сво© поля, другий через село. Мовчали, тiльки йшли
вперед.
Часом, коли Володько вiдходив увечерi в село, Матвiй також виходив по
вечерi з хати... Обiйшов, як звичайно, сво господарство, а пiсля виходив
трохи далi за дорогу на пригiрок свого поля. Звiдсiль найкраще видно село.
Ось там воно лежить. Тепер нiч темна й нiчого не видно, але Матвiй i так
знав, що там село. Там i Володько десь у тiй темнотi, мiж тими хатами.
Знав добре тi хати й тих людей, що в них живуть. Не завжди любив ©х. Ще
колись, коли чув силу в руках i грудях, не раз пiдганяв тих неповоротних
дядькiв. Не раз кляв ©х останнiм словом i знав, за що. Знав глибоко всi ©х
хиби й iнодi побоювався за свого сина. Чи видержить вiн? Чи не звалиться у
багно разом з яким-небудь Тараском, а потiм цiле життя стругатиме нецьки i
пропиватиме ©х? Тяжко було б батьковi бачити свого сина не на тiй дорозi,
яку вже давно для нього вимрiяв. "Ну!" - завершав сво© думки. "Рiд наш був
завжди мiцний. Кожний з наших чоловiкiв мав не тiльки руки та ноги, але й
голову на в'язах. Чому якраз мiй син мав би ©© стратити?"
Це заспокоювало Матвiя. Вертався, йшов подвiр'ям, думав думу свою,
шептався з рiзними духами, що наповнювали хату, клуню, кожний куток в
господарствi. Все знав сво . Зо всiм розмовляв, як з живим. Все шанував
однаково: i корову, i курку, i ту машину, i навiть той кусень дерева. Все,
що тут на подвiр'©, все це потрiбне - значить i цiну ма .
Пiсля Матвiй говорив голосно з Богом! I тут любив яснiсть. Кожне слово
вимовляв "трезво", повно. Не любив дрiбних, звичайних молитов, любив
псальми. У них говорилось до Бога гарною, вибраною мовою. Кожне слово, мов
ядерне, пшеничне зерно.
"Ех, якось треба ще дотягнуть, поки той пiдросте",- думав лягаючи. "А
костi все частiше й частiше вiдмовляються носити грiшне тiло. Не
шанувалось ©х колись, тепер вiддячуються..."
Тихо ставало на хуторi Матвiя. Тiльки вiтер дув, свистав мiж дилями, та
час вiд часу гавкав Пундик. Матвiй натягав на голову кожуха й засипав...
Прийшли запусти. Парубки не можуть пустити цей день у небуття, не
прогулявши його до решти. Простора хата Демида не вмiща молодого народу.
Бовха здоровенний бубон, реве труба, кларнет виписку високу ноту. По
втоптанiй, мокрiй долiвцi йдуть трусячка.
Надворi холодний дощ i грязюка. Сонце виглянуло було на короткий час,
поки знову не наповзла на нього велетенська, мов сива ведмедиця, хмарина.
Всi тиснуться до сiней, до хати. У коморi також повно. Там старшi парубки
частуються, а мiж ними i Володько. Мала шкляночка кружля вiд одного до
другого - "дай-бо!" - i лигнув. Щелепи швидко працюють, розжовуючи
закуску. Пляшка одна за одною пiдходять, Кiндрат трiска дном об долоню,
вилiта корок. Далi - "дай-бо!", далi кружля шкляночка. А коли вийшли всi
пляшки, вiдчинилися дверi i кiльканадцять парубкiв виринуло з комори.
Антiн, Йон, Iлько, Кiндрат, Сергiй. У кожного блискучi очi. Обводить ними
всiх, кого б у танець взяти.
Володько танцю з Ганкою. Носить ©©, мов пiр'©ну, навколо себе, тiльки
спiдниця розвiва ться та б' ться iншим по ногах. Крутиться, мов вихор,
притупу , виспiву . Решта хлопцiв також не дармують. Стогне вiд ©х танцiв
земля i тремтять стiни.
тут також Наталка. Володько взяв i ©© в танець, але танцював з нею,
мов з панночкою. Дуже тонкий i гнучкий у не© стан, дуже чисте i свiже
личко. Задивився на не©. Очi самi впиваються, така вона яскрава й
барвиста. Пробував заговорити з нею. Вiдповiла поважно й мовчала. Тiльки
уста ©© трошечки тремтять, нiби бажають посмiхнутися.
Пiсля танцю потиснув ©й руку й подякував.
- Нема за що,- сказала й вiдiйшла у сiни. Глянув туди Володько й
побачив коло Наталки якогось у чорному галiфе, з кучером, що ледве в шапку
влазить.
- А це ж хто, Сергiю? - запитав.
- Не зна ш? Наталчин наречений. З Людвищ,- байдуже кинув Сергiй.
- Не бо©ться до нас заходити,- додав ще Володько. Оглянув того з нiг до
голови.
- Iлько ж . Поки не було Iлька, не показувавсь. Досить вже з'©в кiлкiв
вiд наших хлопцiв.
Заграли знову музики. Володька злiсть взяла: ану. пiдступлю ще.
- Наталочко! Дозвольте запросити! - хоч знав, що не пiде. Хотiв
спробувати.
- Дякую. Танцюйте собi на здоров'я,- вiдказала. На цей раз
посмiхнулася.
- А ви собi мур-мур!
- Смiйтесь. Може, i з нас люди будуть.
- Та ще й якi.
- Не гiршi вiд сусiдських.
"Ой, спасибi батьковi
Та спасибi матерi,
о нас добували..."
Це Йон реве басом. Вивалився звiдкись, руки в кишенях, голова, нiби
вiхоть сiна, очi червонi. Направо й налiво, нiби очерет, розгорта народ.
Наштовхнувся на людвищанина.
- Е-е, Iван! Здоров! Яким вiтром завiяло тебе до нас? - Не виймаючи з
кишень рук, пiдiйшов до Iвана зовсiм щiльно. Той вiдступив.
- Та от iшов i по дорозi чую музики,- пробу вiн жартувати.
- Брешеш! Не по дорозi, а в хатi. Що це, по-тво му? - вказав навкруги.-
Дорога? Дiм! Розумi ш? Живе тут славний громадянин нашого села Юрко
Кравченко з жiнкою, дочкою i двома, як орли, синами. I це не звичайний
тобi Кравченко, а генерал. Все одно, що Потьомкiн-Задунайський. Чув про
такого? Нiчого ти, мудра голово, не чув. Чого шарпа шся, я(с блоха на
припонi. Постiй! Просто стiй! Дивись у вiчi чеснiй людинi! - тут Йон
протягнув руку до Iванового горла.
- Еей, ей! Не рвись, бо зiрвешся! - почав вiдгризатись Iван. Коло нього
Наталка, i як тут дозволити творити над собою такi жарти. Кутки його уст
вигнулись, брови пiднялися.
- Ти-и-и! - протягнув Йон, напнувся i ще далi подався на Iвана.-
Забува шся! - хрипiв низьким басом Йон. Уста його розтягнулись i
затремтiли, а зуби зцiпились. Очi ще бiльше почервонiли i вперлись у
Iвана, як два мечi.
Володько бачить, що буде зле, робить рiшучий крок i ста мiж Йоном та
Iваном.
- Кинь, Йоне! Плюнь на все! Ходи сюди! - говорив Володько.
- Нi! Вiн мене, сучий син, вразив! Вiн, холера, харкнув менi в лице,-
ще лютiше заревiв Йон.- Пусти! - крикнув вiн на Володька. Обидва його
кулаки корчаться й випинаються взад. Сильними вигнутими грудьми напира на
Володька, нiби бажа його роздушити. Володько хапа його за обидвi руки.
- Йоне! - кричить Володько.- Отямся! Що з тобою? Але Йон весь тремтiв,
нiби в пропасницi.
- Геть! З дороги! - кричав вiн, як бугай.- Мушу його розчавити! Мушу
висипати з тузин його поганих зубiв, тодi знатиме, хто ми!
- Hi, Йоне! Вiдступи! Ходи! Маю тобi щось сказати! - говорив Володько i
пхав його набiк. Iван робив вiдступ. Наталка дивилась на всiх, бiгала
швидко поглядом по кожному, нiби вичiкувала, коли i вона мусить виступити
до боротьби.
Але Йон здався.
- Що хоч? - ревiв вiн перед Володьком,- Хоч, щоб i тебе чалапнув? -
Одначе не чалапнув нiкого, а вiдiйшов з Володьком набiк.- Ну, що? Кажи! -
сердито питався.
- Дурень ти, Йоне! От що хочу тобi сказати! За що лiзеш на рожно? За ту
людвиську гниду? Не соромишся? Чого до нього вчепився? - так само
вiдповiдав i гостро дивився Володько.
- Чого? Не зна ш? Як смi у наше село заходити? I до того сам... Зна ш
же, що i я не зайду сам на музики хоч би до Людвищ. Я! Йон, що оцiм
кулаком зiб'ю з нiг озимка[22]. А вiн прийшов. Як смi ?
- Бо ж чому нi. Село наше не святе.
- Брешеш! Святе! Не смi нiхто до нього торкнутись чужий. Вiдколи воно
на цьому клаптi землi - нiхто не смi у нього вступати без дозволу нашого.
Звичай такий!
Наталка кинулась шукати Iлька. З'явився Iлько.
- Хто? Хто там розбива ться? - кричав Iлько.
- Я! - захрипiв з кута Йон.
- Ти, капустяна голово? Хочеш i мене до холери вмiшати? - вiдповiв
Iлько.
Йон шарпнувся, мов опарений, i кинувся на Iлька. Але Володько затримав
його. Взяв його за руки, зо всiх сил напружився i втримав.
- Йоне! Холеро! - сичав сапаючи Володько.- Тихо! Тобi боротись з
биками. Дужий чорт.
- Не можу! Не можу! - хрипiв розлючений Йон.- Серце мо не видержить.
Трiсне, як черепок. На мене нападають, по менi топчуться. А я що? Терпiти?
- Нi! Не терпiти. Чекай, Йоне! Ходiм набiк! По часi Йон все-таки
скорився. Володько обняв його за стан, розбили натовп i вiдiйшли. Iван,
Наталка та Iлько зосталися на мiсцi.
Починало сутенiти. Небо затягнулось хмарами. Час до часу сi дощ. Йон з
Володьком довго про щось говорили. Пiсля навинувся до них Кiндрат.
- Кiндрате! Голубе сизий! Знайди оцьому харцизяцi хоч кварту яко©
запiканки. Серце його пала образою, i треба гасити.
- Ходiм,сказав Кiндрат...
Зайшли знову до комори. Кiндрат знайшов пiвпляшки. Розлили й випили.
Володько почав просторiкувати.
- Не розумiю,- казав,- чому ми однi з другими ма мо увесь час, мов
барани, товпитися. Тiльки через те, що той з iншого села. Дурниця, хлопцi!
Сором! Там такi самi люди, як i ми. Битись. Розумiю. Не мусимо бути, як
ягнята. Але треба знати з ким битись i за що битись. Треба...
- А-а-ах! Кинь то! - перебив Володька Йон.- Ти мудрий, але й ми не
хвости собачi. Iвановi морду наб'ю i кiнець!
- Але за що? - питав сердито Володько.
- Бо так хочу! Зрозумiв? - i Йон полiз у глибоку кишеню штанiв за
махоркою. Вийняв i скрутив цигарку.- Ма ш, Кiндрате, сiрники? - кивнув
головою на Кiндрата. Руками шукав по кишенях сiрникiв, крива цигарка
стирчала в зубах.
- На! - сказав Кiндрат i подав сiрники.- Але ходiм звiдсiль. Батько не
любить, коли в коморi курять.
Встали й вийшли. У хатi грали музики. Густою масою йшли всi до танцю.
Душно. Володько знайшов Ганку й також пiшов у танець. Ганка почала
випитувати, що там було, чого кричав Йон, Володько вiдповiдав виминаюче. В
його головi вертiлась якась думка. Ноги його танцювали, але ж очi й думка
були десь iнше. Вони виривалися вiд Володька, вiддiлялись вiд нього,
лишали його, летiли повiльно над танцюючими людьми, вилiтали у вiкно i
линули десь туди - далеко, дуже далеко у невiдому, чудову кра©ну. I аж по
хвилi помiтив, що з тими думками вiта також ще хтось... Хто? Придивився,
прислухався... Ага! Знаю... Посмiхнувся i труснув головою. Одночасно
сильнiше стиснув Ганку, так, нiби це була та, яку щойно бачив у сво©х
думках.
Йон також "гуляв", пiсля ходив сюди й туди по хатi, по сiнях, чiплявся
до кiлькох дiвок, спiткнувся на ногу, що йому пiдставив Антiн, сунув його
кулаком пiд' ребро, але бiльшого не зробив нiчого. До Iвана зовсiм не
пiдходив. А той весь час тримався Наталки, час вiд часу водив ©© в танець.
Часом пiдходили до нього Iлько або Демид, щось говорили, смiялися... Дарка
весь час також танцювала та кидала погляди на Йона. Всi знають, що вона
коха його, але це все одно, що кохати хмарину або вiтер.
Час бiг швидко. Коло дванадцято© пiдiйшов до Володька Сергiй.
- Не хотiв би вже йти додому? - запитав Володька.
- Бiльше не маю чого тут стирчати,- сказав понуро Володько. Настрiй
його чогось зкапсiв. Ганка дивилась на нього й не знала, що сказати.
- А до нас не зайдеш? - сказала нарештi.
- Сьогоднi нi. Втомився. Пiду з Сергi м. А ти з Даркою... Пiсля цього
Володько й Сергiй вiдiйшли. Надворi чорна i глупа нiч. Мрячить дощ. З
заходу повiва вiтер. По всiх хатах вже сплять.
Йшли спочатку мовчки. Сергiй iшов перед Володьком, чвакав чобiтьми по
грязюцi, але темнота майже ховала його з-перед очей. Тiльки час вiд часу
Володько уловлю обрис Сергi во© спини й чобiт. Перейшли перед хатою
Никона, й Володько згадав його. Чомусь не бачив його на музиках.
- Сергiю? - промовив Володько.
- Чого,озвався з темноти голос.
- А не зна ш, де подiвся Никон? Його ж не було у Демида.
Сергiй довгий час не вiдповiда . Дiйшли до мiсця, де мають розiйтися.
- Як хоч,сказав Сергiй,- зайди на хвилину до мене.
- А не буде пiзно? - вiдповiв Володько.
- Скажу тобi про Никона.
Хата Сергi ва зараз за Никоновою. Вузенька, огороджена хворостяним
плотом, вуличка веде до не©. Вправо садочок - тих кiлька випадково
втицьнутих деревин.
Звернули й пiшли вуличкою.
- Вашi сплять... Ще побудимо,- сказав вже пiд вiкнами Володько.
- Не графи... Не здивуються,- байдуже промовив Сергiй i вiдчинив
незамкненi дверi сiней. Володько пiшов за ним. Рипнули другi дверi й
тяжке, тепле повiтря хати вдарило в обличчя Володька. Сергiй черкнув
сiрником i, тримаючи його над головою, оглянув хату.
Батькова постiль порожня. На долiвцi розстелено куль соломи, на якiй
спить молодша Сергi ва сестра Мотря, з сво ю сусiдською приятелькою. На
лавi спить разом молодший Сергi©в брат Онисько. Вiн вкритий старою,
витертою вояцькою шинелею.
Сергiй засвiтив лампу й одразу подався до печi. Вiдхилив посмалену
затулу й дiстав горщик з якоюсь стравою.
- Хоч ©сти? - кинув байдуже Володьковi.
- Е-е, лиши. Йду ж додому,- сказав той.
- Нi. Як хоч - бери он на миснику ложку i присiдай. Володько
вiдмовився. Сергiй швидко ©сть з горшка. Недивлячись на свiтло й гармидер,
всi сплять глибоким сном. Володько огляда хату. Нерiвнi, знайомi, трохи
закуренi стiни. Старi занедбанi образи. На них кiлька вилинялих ще вiд
празника паперових квiток i кiлька паперових барвистих рушникiв. Були й
бiлi, але Сергi©в батько ©х покурив. Пiсля сповз очима на долiвку. Сергiй
помiтив його погляд.
- Хоч? - пита вiн.- Лягай ось скраю.- I тикнув ложкою на дiвчат.
Володько подивився на Сергiя. Його обличчя було байдуже, трохи суворе i
спокiйне. Нi. Вiн це не жарту . Вiн каже це зовсiм поважно.
- Ти мав говорити менi про Никона,- сказав Володько. Сергiй не
вiдповiв, тiльки все черпав ложкою в горшку i швидко жував. Була глибока
мовчанка. Ось одна з дiвчат заворушилася, щось пробурмотiла зi сну, й одно
©© колiно виглянуло з-пiд рядна.
Нiхто не звернув на це уваги. Сергiй довго ©в, а докiнчивши сказав:
- Ну! Нарештi за цiлий день трохи напхався. А тепер пiдем до клунi. Я
там сплю.
Зняв з полицi електричного лiхтарика, згасив лампу, й обидва вийшли.
Перейшли до клунi. У правому засторонку, на купi околоту Сергi ва постiль.
Рядно, зiм'ята, без наволочки подушка й старий кожух. Сергiй освiтив свою
постiль, пiсля - тiк. На току сто©ть вiз, збоку сiчкарня i кiлька мiхiв з
сiчкою.
- Сiдай,посвiтив Сергiй мiшки й сам сiв.- Вже, мабуть, пiзно. Спiвають
пiвнi. Дощ, хол ра, як найнявся... Не закуриш? - казав вiн.
- Нi. Хiба у клунi можна?
- Нiчого. Я курю люльку. Понюхай, як пахне... Як Тараскова шапка... -
тут, мабуть, Сергiй криво посмiхнувся.- Собака десь бреше. Певно, Кiндрат
подався до Теклi.
- А батько ж де? - запитав Володько.
- На Угорську. Мабуть, напився й заночував. Теклю зна ш?
- Розумi ться.
- До не© цiле село ходить. Цими днями хлопцi витягнули вiд не©
батька... А Никона. Зна ш? Забрала полiцiя... - спокiйно сказав Сергiй.
- Полiцiя? За що? - здивувався Володько.
- У тi © само© Теклi вкрали теличку... Вона твердить, що то Никон.
- А як ти дума ш? Може це бути?..
- Який там чорт! - перебив Володька Сергiй вже сердито.- Теличку вкрав
Никонiв швагер, що також у Теклi ночував. Вони тiльки всi на Никона, бо
Никон не може терпiти того всього... Що там робиться, не дай Бог. Та
Текля... Ти ж тiльки подумай: мiй батько - раз. Никонiв швагер - два.
Часом Кiндрат - три. А до тога всього скiльки там хлопцiв кожно© ночi
попiд вiкнами. Ганьба! Мiй батько есе до не© переносить. Я не можу через
нього одружитися з Мокриною. На Никона вони тепер всi. Батько свiдчить
проти нього, Текля проти нього. Той не може вказати на свого швагра, от i
попав у злодi©...
- Чому не може проти швагра? - запитав Волод&ко.
- Шкода сестри. Минулого року щойно вийшов з тюрми, тепер знову забрали
б. А в сестри його тро дiтей... - Тут Сергiй замовк. А по часi
продовжував: - Я записався за свiдка, що минуло© ночi ходив разом з
Никоном на вечорницi. Мушу свiдчити... Ах, брате! Село наше темне,
темне... Як нiч, як дерево... Тут працi треба. Тут треба страшно© працi.
Тут, брате, треба когось, що б не боявся всього того: бруду, розпусти,
брехнi, пияцтва. Я читав недавно, як один лiкар лiкував народ вiд
хол ри... Сам один серед безлiчi трупiв, де на кожному мiсцi смерть, де
кожне дихання смерть... А все-таки той не боявся. I тут треба такого. I от
я тобi, Володьку, кажу: добре, що ти остався з нами. I коли ти пiдеш - все
залишиться, як було. Тисячi лiт було так i знову так станеться. А не
зляка шся, пiзна ш нас i видержиш - ми врятованi. Нам треба тiльки
початку. Нас тiльки рухнути треба... А далi вже пiде... Коли б тiльки не
припинили...
- Оцього я й боюсь,- сказав Володько.- Я не пiду тепер. Видержу. Я
знаю, що треба робити. Але влада... Ми дума мо так, а там iнакше...
- Але треба бодай почати,- понуро звучав Сергi©в голос.
- О! Це безперечно! Ми ж почали. У нас все йде, як по дротi... Ми ма мо
сили. Нашi парубки золото. Подивись на них. Це сила, вiдвага, розум. Але
що з того...
- Як не пiднiмемось тепер, не зробим цього скоро. Колись всi кидали
село. Як тiльки з'явився хто розумнiший, одразу пiшов у свiт. А Росiя була
велика. Курко десь у Петроградi служив у банку. Мифоль Сорока у
Владивостоцi на залiзницi. Федiр був лiсничим. Брат Йона у большевикiв
команду бригадою. Хто тут хотiв сидiти? Хiба, коли б не цi вiдносини, ти
тут залишився б? Нiколи. Та й я, напевно, знайшов би собi трохи краще
мiсце на землi... Тепер всi до села вертаються. Федiр он вже ставить хату.
На його мiсце дали когось... iз заходу. Викидають нас. Нiкуди не
приймають... Ну, куди йти? В бандити, хiба нi?
Сергiй на хвильку замовк. Володько мовчав також.
- Це, брате, Волинь,- байдуже проговорив Володько. Серед пiтьми й тишi
цi слова прозвучали особливо. Чути, як Сергiй сплюнув. По короткiй
мовчанцi Володько добавив: - Я мiркую так: чого конечно в бандити. що
робити. , друже! праця. Тут, мiж нами... Ти сам зна ш... Можливо, цi
роки i зроблять нас, дурних баранiв, трохи лiпшою звiриною.
- А Йон? - нагло змiнив Сергiй мову.- Ну, що ти дума ш? Вiн тобi