Самчук У.. Волинь

Ще оповiда Володьковi книга про царства та королiвства. Встають в уявi
якiсь, не то хижi, не то дикi царi. Набубнявiлi сiрi очi дивляться в чорну
безодню, де плач, муки, слизька плiснява здовж i вширш безконечно© тюрми.
Сатана по нiй верхи на дикому огирi гаса , топче погнутi спини сво©х
пiдданих, сiче живi голови сатанинським мечем. I нiхто не вирве з його рук
влади, бо за ним диявольськi, заклятi великим прокльоном, легiони. Вони
такi ж безогляднi, як смерть, i рятунку вiд них нема нiкому.
Володько бачить ще королiв. Нiщо в свiтi не може бути бiльш бундючне,
зi закопиленою навмисне для показу губою, нiж цi безкостi постатi. Вони
сходять угору i вниз по сходах, що нагадують мармур, а в дiйсностi
звичайним деревом, критим дешевою барвою, що наподоблю барву того каменя.
I це якось так дивно вигляда , нiби в комедi©. Кунтушi, лемент, штучнi
слова, штучнi постави, штучнi рухи. Одна, друга, третя дiя i пада завiса.
Все зника , тiльки лишаються спогади, лiси, повстанцi, дивна мова, химерна
тiнь, чи свiтло, що час вiд часу вибухне i згасне.
Далi Володько все зна сам. Зна iмперiю, що все пiд себе взяла: i
короля, i козака, i самого сатану. Назвалась iм'ям предкiв цих самих, що
сьогоднi, в цю страшну нiч, трощать ту назву i в боротьбi кують нову
пiдвалину ново© iмперi©. Бо сила цих людей - вiчна сила. Вона родить нову
назву, що стане знов назвою усiм королям, козакам, царям... Так хоче вище
Велiння.
Одарка вже давно спить. Прийшла Палажка... Захекана, перелякана.
- Стрiляють! - кинула вона одно слово.
Володько шарпнувся i вирвав себе з цупких обймiв книжки. Його чоло,
щоки, очi в огнi. Як сидiв, зiрвався i бiжить. У кухнi зрива ться лисей,
натяга босонiж чоботи, накида куцана. Всi бiжать надвiр.
Там чорна, дзвiнка, зi зорями нiч. Там, де на небi Великий вiз, видно
заграву вогню, що пiднiма ться i промiню знизу уверх. Звiдти ж чути
глухе, довге, майже безупинне тукотiння, так нiби з яко©сь ями. Всi знають
цi звуки. Луна ©х ще не ущухла у вухах вiд часу, коли геть упоперек цiло©
землi лежала лiнiя смертi, з назвою фронт.
Це кулемети. Вони тукотять без перерви. Час вiд часу двократно
вибухають сильнiшi звуки. Буувуу-буух! Буувуу-буух!.. Ту-ту-ту.
лисей, Володько й Палажка стоять зi запертим диханням. Нема слiв i не
тра слiв. Все ясно i зрозумiло. Там, у ту сторону, лежить Здолбунiв. Туди
пiшли дерманськi хлопцi шукати, однi - твердо© влади, другi Маркса i
Л нiна...
Вернувшись до хати, Володько ще довго сам собi мiрку над тим усiм, що
дi ться на рiднiй землi в цей час. Пiсля заснув.
Прокинувся вдосвiта. Ледь свiт побiг до монастиря. Там уже рух. Щойно
привели полонених "петлюрiвцiв". Привiв ©х Скиданець. Цей подiбний на
справжнього рубаку. В кожушку, на раменi револьвер, через плече карабiнка,
при боцi шабля. Зда ться, його куций зрiст створений на кiннотника. Просто
вроста в сiдло.
Полоненi, мабуть, старшини. Одяги все новi. Чоботи зi жовтого ременю.
х долучили до тих, що привели перед парою днiв.
Вiстки, якi привiз Скиданець, пiдняли дерманцiв. Успiх повний.
Здолбунiв зо станцi ю в руках повстанцiв. До них пiдходять усе новi i новi
ватаги. Захопленi цiлi потяги збро© та набо©в. Завтра вимарш на Рiвне.
Пiд вiкнами "корпусу" мiтинг. Захопленi вiсткою дядьки вимагають
"повно© мобiлiзацi© всiх до п'ятидесяти лiт". Хто не послуха - пiд
польовий суд i амба!
В полудень прибува начальство. З'явився Комаров, Камiняка. Серед
полонених перевели ревiзiю i все, що знайшли, включно до чобiт,
конфiскували на потреби армi© дермансько© республiки. Пiшли чутки, що
конфiсковано двадцять п'ять тисяч гривень, якi знаходяться на схованцi у
Комарова та Камiняки.
Одночасно перед "корпусом" почали все бiльше i бiльше прибувати й
гуртуватися учасники походу. Коли i як встигли вони вернутися - невiдомо.
У декого при поясi бомби, через плече кулеметнi стрiчки. Чоботи, руки,
обличчя залiпленi грязюкою.
Почали ширитися новi чутки, що успiхи дерманцiв зовсiм не такi
блискучi, як це видавалося Скиданцевi. Кажуть, той сукин син навiть i не
бачив бою. Вiн крутився з конем позаду, а коли на станцi© зупинили по©зд,
що вирушував саме на Рiвне, в якому затримано вiсьмох старшин, так
Скиданець першим кинувся шукати по вагонах, чи не знайде чого. А пiсля
визвався провести полонених.
Дома, куди Володько прибув на обiд, заста Василя. Вiн тiльки що
вернувся разом з кiлькома сусiдськими товаришами. Усi вiд нiг по вуха в
грязюцi. Усi лаються останнiми словами.
- Комаров! Брехун, самозванець проклятий. Людей без оружжя пiд
"пул мьот" пiслав, а сам у Здовбицi з лярвами цiлу нiч пиячив. Ми вночi
пiдiйшли пiд Здолбунiв. Зо станцi© саме руша по©зд. Нам подали команду:
хто ма "вiнтовки", смали по по©зду. Сипнули кiлька "залпiв". По©зд став.
Кинулись до нього. Найшли один вагон "вiнтовок", але всi без "затворiв".
Корнiй i ще кiлькох вдерлися на перон. Там стояло кiлька "орудiй" i
скриньки "снарядiв". Корнiй одразу за комiр, обернув ©© лицем до
цементового заводу i почав кресати по комину. А там петлюрiвцi. Засiли в
заводi i строчать, сукини сини, з кул мьоту. Нашi крикнули ура, але що
онте ура, коли ми без вiнтовок. Ми тiльки за залiзничний вал показались, а
тут по нас як сипнуть... Ми назад. Один Корнiй кашля та кашля по
заводському комину. Ми ж прилипли до землi i лежимо. Холодно, мокро.
Нарештi над ранок чу мо десь крик: "Слааавааа!" Послали кiлькох хлопцiв у
розвiдку. Через пару мiнут тi летять: "Хлопцi! Спасайтесь, хто як може.
Вiд Здовбицi "цепю" наступа петлюрiвська пiхота". Сучо© матерi! Ще
погибнемо тут, чорти знають защо. Зiрвалися i в ноги.
- Гади! - закiнчу Василь.- Розстрiляти мало. Все Камiняка, чортова
заволока, збурив людей, а тепер хто зна , що буде. Прийдуть, спалять село
i все. Бо ж якого диявола ми туди йшли? То армiя, регулярна, вооружена, а
ми, як барани, з голими руками... Тьху, бий тебе всi громи!..
- А я хiба не казав! - пiдхоплю Василеву злiсть лисей, забувши те, що
сам радив iти на Здолбунiв.- Казав я: не йдiть! Не зна те, проти кого i за
ким - сиди один iз другим у запiчку i не рипайся. Нi, пiшли, всунули
голову в багно й от ма мо. Йди його тепер одного й другого вкуси за зад.
Комарова й Камiняку пiд народний суд. Пiд суд ©х!..
Надiйшов вечiр. У кожнiй хатi мiтинг. Село гуде i буриться.
Невдоволення, протести, вимоги кари на "верховодiв". На другий день усiх
скликають на велику сходку. "Верховоди" будуть виправдуватися за сво©
вчинки.
Тьма-тьмуща народу посунула до монастиря. Там уже знову зiбрано роту
вiйська, переважно зi сусiднiх сiл - Бущi, Борщiвки, Будаража. Вони не
втекли додому, а лишилися при штабi.
Першим виступив Комаров. Говорить з ганку "корпусу".
- Товарiщi салдати й крестьяне! Да здравствует робоче-кр стьянская
повстанческая армiя. До нашiх св д нiй дашло, что в дьотся протiв нас
пропаганда. Гаварят, что ми про©гралi п рвий бой. Какой бой? Кто гаварiт?
Виступай, кто гаварiт, что ми про©гралi. Д з ртiри, труси, хами, бужуазни
прихвости так гаварят. Ho eтa явная лож! Ми iм м ва нний атд л лучшiх
революцiонних сiл. Ми iм м пл нних петлюровцев, над каторимi сейчас
устро©м наш народний салдатско-кр стьянскiй суд. За намi сiла народа! От
Б рдiчева наступает руская рабоче-кр стьянская красная армiя, которая
см тьот всю петлюровскую сволоч з лiца землi. Кто т п р скажет, что ми
про©гралi? Виступай, сукiн син! Я сам п рвий вганю тому мерзавцу пулю в
лоб вот с етаво нагана...
I Комаров вишарпнув з кобура револьвера. Обличчя його люте, червоне.
Говорить рiзко. Дикий крик разом iз бризками слини вирива ться з його
широких розтяжних уст.
Це вплива на юрбу. Помiтне схвилюйання. Камiняка зiбрав гурт бабiв,
вимаху перед ними револьверами:
- Щоб менi до завтра був тут хлiб! Зрозумiли? А нi, куля в лоб!
Комаров пiдда думку зараз розпочати суд над полоненими. Завести ©х у
залу в семiнарi©.
- Пiд суд ©х! Правильно! Чого лазять по наших селах i обдирають
народ!..- почулися вигуки...
- Що там з ними довго цяцькатись! На дзвiницю ©х - вниз головою i
амба!..
Комаров знайшов вихiд для народного обурення. Все захоплю ться новою
подi ю. У кожного заграли очi.
Полонених вивели з "корпусу",- завели в залу семiнарi© i примiстили на
театральному пiдвищеннi. Юрба хильнулась в залу. Через пару хвилин велика
зала набита людьми. На сценi коло полонених прокуратори - Комаров,
Камiняка i весь штаб. Стiл. На столi револьвер i кусень паперу. Секретарю
Сергiй Корнiйчук.
Юрба хвилю , мов розбурхане море. Що там ще, мовляв, довго з ними. От
виведемо на могилки i дрючками ©х!.. Поб' мо i все!.. Нi! Нi! Розстрiлять!
На дзвiницю! Вниз головою.
Виступа ще раз Комаров. Вiн з'ясову провину контрреволюцiйних
прихвостнiв буржуазi©. Вiн вимага для всiх петлюрiвцiв кари смертi.
- Правильно! - реве юрба.-- Бий ©х! На дзвiницю i вниз головою! Смерть
©м!..
- Хто проти смертi петлюрiвцiв? Нiхто. Секретар. Прошу запротоколувати
одноголосний присуд.
Полоненi тихо сидять купою на сценi. Деякi хвилюються, iншi спокiйнi.
Один, високий i стрункий, бiльше всiх виявля неспокiй. Хвилю ться,
порива ться щось сказати, просить слова. Але слова йому не дають. Аж коли
запротокольовано смертний присуд, Комаров зверта ться до людей:
- Чи ма мо дати останн слово тому петлюрiвцевi?
- Дати! Нi! Дати! На останн слово ма кожний право! Хай говорить!.. -
заревла юрба.
Неспокiйний полонений зрива ться з мiсця, вибiга на край сцени перед
стiл i запальним, гострим голосом почина .
- Люде добрi! Укра©нцi!.. Чи зна те, кого судите сьогоднi? Чи зна те
ви, що перед вами сидять найлiпшi сини таких саме людей, як ви, якi так
само говорять, як ви, так само моляться, як ви! Ми не петлюрiвцi, а
вояки укра©нсько© армi©, яка бореться за нашу хату, за нашу державу, за
нашу землю i волю. Ви не зна те, що ми боремося не за помiщикiв та
буржу©в, а за Укра©ну, за цю землю, на якiй тисячi лiт живе наш народ. Але
наш народ був цiлi столiття в московськiй неволi. Ним правили царi, що
звели нас на хахлiв, на гнiй, на пiднiжкiв, на отаких от, як ви, дурнiв,
баранiв, що слуха те кiлькох оцих каторжанiв...
- Стой! - гримнув Комаров.
- ...Якi ведуть вас на загибель... - не слуха , а ще сильнiшим голосом
кричить полонений.- Ви нас уб' те, але знайте, що завтра прийде сюди...
- Стой! - гука Камiняка i хвата револьвер.
- Хай говорить!.. Далой!.. Хай говорить... Кожний ма право на слово!
Слабода! - вибухнула юрба.- Слово! Слово!
- ...А завтра,- продовжу полонений,- прийде сюди полк укра©нського
вiйська i вашi хати зрiвня з землею. Але мало хати... На вас i дiтях
ваших лишиться вiчна чорна пляма, що ви в цей страшний час, коли наша
молода Укра©нська Держава веде смертельну боротьбу з одвiчним нашим
ворогом, москалями, виступили проти свого вiйська, сво © власно© Держави
Укра©нсько©... Подумайте, що це значить! Подумайте!
Тут Камiняка не видержав, напнувся i, як тигр, плигнув на промовця...
"Малчаать!" - ревнув його страшний голос. Але промовець, видно, не бачив
перед собою нiчого, крiм лютi, жаху смертi i безоднi людсько© темноти...
Всi сили його досягли найбiльшого напруження. Блискавичним помахом руки
вiн вибива з руки Камiияки револьвер, який летить мiж публiку. Сотнi
голов ревли невиразними голосами. На допомогу Камiняцi кинулись Комаров i
секретар, але проти них муром, як один, стали всi полоненi, якi зовсiм
забули про небезпеку.
Постава i вчинок полоненого миттю прихиля до себе цiлу юрбу. Кiлька
десяткiв чоловiкiв ринуло до сцени.
- Стой! Не смiй пiднiмати руку на пленного! - гримнув дебелий дядько
Сидiр, хватаючи Камiняку за руку.
- Раз свобода - всiм свобода! Кожний ма право слово сказати. Чи так,
люди?
- Правильно. Хай говорить далi! Далой Камiняку!.. - реве народ.
Повстанчий штаб бачить, що справа сто©ть кепсько. Промовець входить у
силу. Вiн вiдчув вагу слова свого, вiдчув голод отих усiх, що стоять перед
ним, на правдиве щире слово. I коли Камiняку з Комаровим вiдзбро©ли i
посадили збоку, промовець почав говорити далi...
- Люди добрi! Я, ми всi i цiла Укра©на не обвинувачу мо вас. Ви ,
може, тi найлiпшi сини сво © держави, бо ви з ризиком життя свого йдете
шукати "твердо© влади", Ви хочете порядку i ми розумi мо це... Але вас
обдурюють i бунтують усякi темнi продажнi типи на подобу ось цих, що
судять нас ось тут в мурах цi © укра©нсько© учительсько© семiнарi©... Нас,
старшин укра©нсько© армi©! Нас, що несуть життя сво за визволення цiлого
нашого народу з неволi московсько©, нас, що хочуть привернути цiлiй
Укра©нi спокiй, владу i порядок. А цi мерзотники обдурюють вас. Вони
ограбували нас, забрали нашi одяги, грошi, а чи зна те, для кого вони то
забрали?..
- Правильно! Гу-гу-гу! Ага... Де, сукини сини, грошi? - заревiла юрба.
Це влуча в саме серце народу.
Дядьки приходять до притомностi, й один, той саме Сидiр, вискочив на
сцену, високо здiйняв п'ястука i крикнув:
- Люди! Прошу слово!..
- Говори! - крикнула юрба.
- Правильно сказав цей укра©нський охвицер. Подозволю собi поставити
товарищевi Камiняцi i товарищевi Комаровi следующий вопрос, де,
спрашу ться, тi д нгi, якi ви забрали в оцих людей?
- Нема! Забрали! Пропали! - загомонiло скiлька голосiв.
- Стоп, люди! - пiдняв руку Сидiр.- Ще вопрос. Камiняка зiрвався i
почав кричати:
- Я тебя, сукин син, на мiсцi вб'ю!.. Як собаку!.. Ти!..
Але Сидiр сто©ть непорушне, мов кам'яний стовп. Старшина промовець за
ним. Решта полонених напружено чекають, що буде далi. Вони чують, що
бiльшiсть у залi на ©х боцi. Виразно помiтно гнiв народу проти Камiняки...
Комаров уже не пнеться бiльше наперед. Цiла його хробрiсть погасла, мов
свiчка. Блiднуватий, прищулений, вiн забився пiд самi лаштунки сцени i
звiдтiль визира ... Сидiр розтягнув широкi, барви буряка, губи, внизив зiр
у Камiняку.
- Тии! Як ти не замовкнеш... - зашипiв вiн люто.- Досить iз тебе,
зволота ти проклята, народ дурить. Бандити!.. Ууу!.. Де грошi дiв?..
Народе! - звернувся Сидiр до людей.От моя думка... Всiх оцих пл нних
товарiщов вiдпускаймо на всi чотири сторони. Хай iдуть собi, звiдки
прийшли. А щоби вони не наробили нам у селi какiх бешкетiв, то виведемо ©х
за село i пустiм... Кто жела©т, може пригласiтся в конвой. Тольки за село
i досить... А оцих,- показав на Камiняку i товариство,ма мо посадити на ©х
мiсце, бо вони не отв тiли на наш вопрос... Чи не правильно я кажу?..
- Правильно!.. Само собою... Де д нгi народни ?.. Хай вiдповiдають...
Виступив Камiняка.
- Товаришi крестьяне! Д нгi сть!.. Я прi с б не iм ю, но анi сховани
на потреби войска. Пл нних можете вiдпустiть... Як хочете... Але дозвольте
нам з товарiщом Комаровим пiти до штабу i принести всi нашi отчета.
Сидiр на таке не погоджу ться, але юрба дiлиться надво . Однi
дозволяють Камiняцi й Комарову пiти до штабу. Iншi нi. Врештi всi годяться
вiдпустити ©х. Полонених вiдпуска ться також на волю. В допровiд
зголошу ться знов-таки Скиданець...
Вечорiло. Люди наговорились i почали розходитись.
- Еет... Чорти зна що... Хай про мене один другого живцем зжере..
Хал ра ©х бери всiх разом.
- Однi так, другi отак... Однi за Ордiя, другi за Овсiя, i розберися в
них. Чесному чоловiковi спокою не дають...
- А все-таки той "Петлюра" здорово того... Молодець!.. Я покметив, що
вiн рехтельний чоловiк. Коб заслати отаких на села бiльше, i знав би
чоловiк, за кого i що держати... А то ж стовпотворенiя. Чи ж не ганьба,
щоб отакий Камiняка, шмаркач, пробачте, якого я знаю ще отаким зiркатим
бахуром без штанiв, цiлою громадою кермував. Де ж таке видано? I батько
його не був господарем, i дiд, кажуть, зi Знахорцем кiнською полiтикою
через Бущенщину управляв. Хiба люди забули, як якого дiдовi по смертi
Доманиха зуби коцюбою вибила. Оце, каже, за мо© гуньки! А це за кожухи! А
це за намiтки та полотно! Бразь, бразь по зубах коцюбою, i поки люди бабу
вiдволокли - у мертвого злодюги зуби висипалися. Але нiчого не сталося.
Люди його ломаками прилюдно забили, щоб на Сибiр не заслали. Бо що,
кажуть, Сибiр. Завезуть туди, пошля ться мiж каторжниками, набереться ще
бiльше злодiйського ремесла, вернеться i знов бiда. Кажу. То вже кров
така. Большевики... Кажуть, дають без викупу землю. Го-го-го!.. Якщо ними
такi Камiняки управляють, то та даровизна в сто раз боком вилiзе...
- Ну, а куда ж?.. За ким пiдемо?..
- Куда. Нiкуда! Пока незв сно, хто управля - нiкуда! Коли темно
навколо - люди сплять... От i все... Просв щенi треба людям дать... А з
Камiняками нам не по дорозi. От забрали у людей грошi, й уже, один з
другим, у кулацi затиснув. Дiдова кров... Твойо - мойо, а мойо - не
твойо!..
- Хо-хо-хо! Правильно, кольки його матерi.
Так гуторять дядьки i поволi розходяться. Камiняка з Комаровим i рештою
штабу подалися до "корпусу". Полонених з мiсця вирядили в дорогу.
Скиданець миттю з'явився з конем i повiв ©х. Дорога мокра. Поволi розта
снiг. У деяких мiсцях земля випнулась назовнi чорними м'якими латами.
Полоненi почвакали вимiняними чобiтьми в напрямку Мiзоча. За ними на
конi бундючне ©де Скиданець.
У приходськiй церквi ударили в рейки та щити на вечiрню...
Володько вернув додому i не встиг до©сти сво © вечерi, як до хати
увiгналась Тетянина Харитина i крикнула:
- Петлюрiвцi!
Всi - лисей i цiла родина - зiрвалися мов опаренi.
-Де?
- На Поповому! Он на Тихонах уже ловлять людей. Чути стрiльбу... Люди
вибiгають на поле i бачать: вiд Мiзоча наступа на Дермань видимо-невидимо
петлюрiвцiв! Тiкайте, хто куди може!..
- Чорт зна що! - вирива ться у Василя. Куди пiдеш вночi? В Бущенщину!..
I Василь побiг надвiр. За ним вибiгли всi. Надворi рейвах. На всiх
подвiр'ях люди. До Володька прибiг Петро...
- Ну, що?..пита Володько...
- Петлюрiвцi! Наступають... Вiд Попового!.. Бiжiм до монастиря...
- Нi! - каже Володько.- Вибiжiм "пiд гору" i подивимось.
- Добре!
Володько гукнув, що вiн з Петром женуться на розвiдку... Вибiжать за
Тетянину хату, подивляться, прибiжать i скажуть.
Добре. Раз-два i хлопцi за селом "пiд горою". Темно. Повiва захiдний
вiтер. Пiд ногами мокро. Засапанi, зупинилися. У грудях сильно калата
серце. Заперли дихання i слухають... У темнотi за ровiцькими хуторами чути
бiганину, рейвах. Хлопцi присiдають до землi.
- Бачиш? - пита шепотом Петро.
-Нi.
- Не бачиш! Дивись... Отам... Отам... Лавами... Оооо! Встають, бiжать i
падають знов... Наступають... Бачиш?
Володьковi виразно мигнули в очах якiсь чорнi постатi на ровiцьких
полях, що зриваються вiд землi, бiжать i знов падають... Саме в той мент з
Тихонiвських займиськ вирива ться i розноситься в темнотi вечора протяжне:
- Рятууууйте!.. Ратууууйте!.. Гвааалт!..
Нема нiякого сумнiву. На село напали петлюрiвцi. В очах хлопцiв мигнули
страшнi картини. Пiдпаленi хати, стрiлянина... Тiкати! Бiгти до монастиря.
Бити на сполох. По цiлому тiлу, мов блискавиця, пробiга жах, сила й
бажання життя. Де рятунок?..
Мов шаленi, хлопцi бiжать до села i кого не зустрiнуть, гукають:
- Спасайтесь! На село наступають петлюрiвцi. Люди метушаться. Баби в
плач.
- Бач! Не казала я... Сидiть тихо. Не рипайтесь, поки вас не зачiпають.
Нi! Що то ви, дурнi баби... Ми ось вам!.. I бачите. Послухали отого
каторжанина, отого западющого безбожника, отого злодюгу... А тепер ©х
хал ра найде, а ми за все покутуй!..
Молодшi, особливо учасники славетного здолбунiвського походу, накинувши
на себе, хто що мав теплiшого, дали чосу в Бущенщину. Поважнi дядьки
хапаються за палицi i палкують до монастиря. Володько з Петром поперли
також туди.
Коло монастиря Содом i Гоморра. Перед "корпусом" велетенська юрба
дядькiв. Гукають, вимахують руками. До них прилучаються все новi i першим
питанням :
- Де той сукин син? Де вiн?..
- Втiк! Втiкли всi. I грошi забрали...
- А хто вартував? Такi ж собаки, як i тi, кого вартували. Давай ©х!
З-пiд землi давай! Он село в "опасность. Пiдпалять село, а тi каторжани
втiкли. Давай ©х!..
Але крики дядькiв даремнi. Камiняка i вся чесна кумпанiя встигли
щезнути, як вiск вiд лиця вогню. Дядьки ввiрвалися до "корпусу", рознесли
на трiски штаб, розбили машинку. Сидiр, який i тут виявив найбiльше
притомностi духа, почав кричати, щоби втихомирились, бо вiн просить слова.
Поволi втихомирились. Сидiр пропону вислати напроти петлюрiвцiв депутатiв
вiд села з бiлим "хлагом". Не татари ж вони. Зрозумiють нас.
- Добре! Правильно! - Наскоро вибирають депутацiю, але як тут серед
ночi йти з бiлим "хлагом". Все одно не побачать.
- Ну, а що ж тодi? Зложити руки i чекати Божого змилування? Село! Люди!
"Обчество!" Я вам кажу... Коли ми такi будемо, коли: а що? а як? А...аа!..
Тьху! Бий тебе сила Божа! Загорнуть нас в онучу всi, кому тiльки
захочеться. Бо ми гречкосi©, хлiбаки, борозняна черва... Ось пожалуста!..
Явиться вам такий паскуда - ось iз тамтого кутка, надягне тобi матроське
кльош, i вже йому цiла громада в ноги... Проше пана капiтана! Веди нас,
баранiв, хоч у прiрву... I ми лiземо в прiрву... Найшли рай! Рай! Земля
даром, море по колiна, грушi на вербi... От що! I вже ми роззявили рота i
вже повiрили. I вже дайош Здолбунiв, батарею, ароплани. Вже готовий у
прiрву. А шубовснув з головою, попав у халепу - розум тодi вилетить з
макiтри на плечах i хоч патиками його бери... Ради нема...
Сидiр аж засапався. Дядьки слухають, ахкають. Пiсля вирива ться один iз
натовпу:
- А куди пiдеш? Не бачиш?.. Нiч навколо... Тьма! Тьма-тьмуща!...
Гада ш, вийдеш на горби, станеш i гукнеш: сонце, зiйди! Освiти нас i наш
"хлаг", бiлий, невинний, чистий "хлаг"! Дiти ми! От що! I ще раз кажу:
дiти! I сонце нам не зiйде, а поки не дочека мся його сходу. Бог сам
пiднесе його i з ночi стане день. Кричиш, Сидоре... Ми всi кричимо, а крик
криком i ... Справа, злiва, звiдти, звiдци наступають - петлюрiвцi,
большевики, Камiняки всякi... А от ти вийди i крикни нам так, щоб одразу
пiзнали ми: це вашi, а це не вашi. От ти господар первий сорт, а Петлюри
од Ленiна не розрiзниш... Не це, скажете, саме главне?..
- Чекай, поки воно зiйде... Поки Бог його сам пiднесе... Роса очi тво©
вигризе...
Нiч не сто©ть. Село кипить, клекоче. Всi, хто чувся молодим i винним,
покинули сво© хати i подалися в Бущенщину. Там лiс, яри, де знайти
притулок у цей терпкий час. У вiкнах хат блимають слабенькi вогники
свiтла. Жiнки ломлять руки, нарiкають на нерозважних сво©х чоловiкiв. Всi
сподiваються: ось увiйдуть, оточать, запалять першу хату вiд заходу,
пустять огонь з вiтром, i не стане Дерманя на цих пригiрках, ярах, лугах.
Згинуть сади, а працьовитi люди кинуть селище i пiдуть на всi чотири боки
шукати мiсця, де би притаковити свою голову.
Нiч. Жорстока, чорна, цвяхована зорями. Непевнiсть, рейвах, виття
собак... Мина час. Година за годиною проходить над селом засудженим, як
Содом i Гоморра, на пожертя вогневi пекельно© помсти.
Та все це скiнчилося значно простiше. Переляк i рейвах зчинили ж тому,
бо товариша Скиданця, того "морового" кавалера i вiдчаяного революцiонера,
спiткала дивна пригода. Вiн привiв зi Здолбунова полонених i визвався ©х
провести назад, поза володiння дермансько© республiки. Коли опинилися на
полi, полоненi легенько пожартували з ним. Стягнули Скиданця зi сiдла,
зняли з нього все, до сорочки включно, i пустили стрибати босонiж по
примерзлому рiзучому снiжку через ровiцькi поля до села. До всього
котрийсь халамидник пустив за стрибуном кiлька шворких куль з його власно©
карабiнки. Кулi продзижчали пiд самим вухом Скиданця, але намiри ©х були
виключно виховничi та заохотливi. В той час в очах Скиданця постали лави,
полчища петлюрiвцiв, що ринули на нього зо всiх сторiн. Вiн не жалував нiг
сво©х, гнався через поля, мов божевiльний, i, прибiгши до першо© хати,
наробив шелесту на цiле село.
А Камiняка, Комаров, весь штаб i хоробре во©нство республiки залишили
свою столицю на волю Божу. Дядьки гострять зуби:
- Ех, коли б так одного з другим розклав на стiльцi та вилiчив кожному
пiвсотню шомполiв... Отодi знав би, як чесний народ з пантелику збивати.
Минула нiч, а село стояло собi, як i до цього часу. Навпомацки
вертаються втiкачi. Деякi одразу, щоб не гаяти часу, беруться за працю.
Грицько Сидорчук потребував до млина. Наклав на вiз мiхiв, всунув пiд
солому "люшню" i пособкав до мостиського млина.
При©хав, знiс мiхи, зважив i очiку на чергу. Стоячи коло воза, Грицько
бачить, що дорогою широким кроком палку хтось нiби знайомий. Iде,
зрiвнявся. Сiра вовнянка на потилицi. Комаров! й-Богу, вiн... I як вiн
сюди в це глухе село попав?
- Ей! Товариш Комаров? Куди? - гукнув Грицько.
Але Комаров не чу . Це розбира Грицька. Вiн же зна , як радо
поговорили б тепер дерманцi зi сво©м проводирем.
- Стой, Комаров! - крикнув Гриць рiшуче. Комаров почув, але одразу в
ноги. Гриць висмикнув iз соломи "люшню", приложив до плеча, прицiлився -
бац!..
Влучний був той бац... Комаров пробiг ще кiлька десяткiв крокiв i
клякнув до мерзло© землi, влучений пiд саму лопатку.
Зчинився рейвах. Повибiгали з хат, iз млина люди. Он на дорозi на
мерзлiй гно©вцi лежить чоловiк. Вiн вовтузиться. Ноги його совгаються по
землi. З грудей вириваються тi звуки, в яких не чути вже нi гордощiв, нi
злоби, нi любовi... Це тi звуки, якими людина ловиться за останню
можливiсть, щоби втриматися на цьому свiтi. Вiн не хоче вмирати... Нi, нi.
Зовсiм навпаки. Йому неймовiрно хочеться жити i, почувши коло серця дотик
смертельних щупок, вiн згадав усiх, хто б тут не був, i кличе на допомогу
сво©м стогоном...
Гриць сам отетерiв. Вiн i не думав, що за чотири во нних роки його зiр
навчився так непомильно вцiляти. Кинувся до коней, поправив ©х i пiд'©хав
до Комарова. Люди допомогли йому положити раненого в обшивнi, i Грицько
повiз свою здобич на вiчний суд.
Вечорiло, коли Грицько довiз Комарова до Дерманя. В останнього ще
жеврiла iскорка життя, хоч стогнати перестав. Його рот наповнявся червоною
пiною, що переливалася кутками уст i стiкала по щоках до вух. Шкiра його
обличчя набрала барви чищеного воску i вiдрослi волосинки неголено© бороди
стирчать на©жено...
- Комаров! Комаров! - загули тi, що чапiли коло "корпусу". - Давай
його! Давай, сучого сина! Втiк! Обдурив, обiкрав i втiк!.. Ууу!
Кiлька десяткiв дядькiв хижо кинулося на Комарова, муром оточили
залубнi Грицька. Здавалось, вони всi накинуться i розiрвуть Комарова на
шматочки...
Але Комаров уже не бо©ться. Вiн лежить горiлиць у залубнях, ворушить
губами, повiльним рухом язика випиха з рота кров. Вiн силиться щось