Самчук У.. Волинь

багаття, а над ним велетенський чорний казан. Настя сюди й туди бiга .
Матвiй розпряга конi. Володько помага . Матвiй не зовсiм вдоволений.
Особливо прикро йому, що винесли машину. Роки стояла на мiсцi. Вмоцована,
а тепер виважили i чортизна-що...
Десь навинувсь полковник...
- Це ви, старий, тут хазя©н будете?
-Я.
- Не гнiвайтесь. Бачте, вiйна... В селi повно козакiв.
- Вiйна то вiйна,- сказав Матвiй.- Зна мо вже ©©. Надивилися.
- Але тако©, як це, не бачили...
- Хвала Богу, й таку побачили. Може, iншi багато даватимуть, щоб таку
побачити...
- Правда, дiду! А що буде, коли ми от завтра та закотимо отак звiдти з
того горбика вогонь. Дочува мось, що огудою поза селом коло Титильковець
большевики...
- Ее!.. То ви вже лiпше трохи вiд'©дьте далi. Бо ще коли тiльки ви отi
штуки ма те - добре... Але може так бути, що й тамтi мають... Вам нiчо...
А менi все з коренем видовбуть...
В той час розгонно в'©хав на подвiр'я якийсь вершник...
Матвiй перший його побачив i пiзнав.
- Ого! - вирвалось у нього.- Так це ти?..
- Василь! - викрикнув Володько i кинувся до Василя. Той сплигнув з
сiдла.
- Син мiй! - Зверта ться Матвiй до полковника i усмiхнувся матвi©вською
усмiшкою.
- Дай Боже, батьку! Як живем? - i обнялися. Пiсля обнялися з Володьком,
який одразу переняв вiд Василя коня. Прибiгли Настя, Катерина. Хведот у
полi з коровами. Василинка бiжить iз городу, аж спотика ться.
- А у вас досить гостей! - завважив Василь.- А я думав сво©х сюди
завести...
- А ви, пане, якого полку? - запитав полковник.
- Наливайкiвського. Полк мiй у походi. А ви?..
Полковник сказав.
- Ну, вояку,- ходи! - каже Матвiй.- Стара! Готуй там що...
Матвiй навiть заметушився. Скоро впорав сво© конi. Володько розсiдлав
Василевого каштана. Вгонився бiдняка. Мокрий. Скрутив зi соломи вiхоть i
витер мокрого коня. Пiсля поставив, щоби прохолов. Не можна гарячому
коневi одразу овес давати. Схватиться.
В той час Катерина ганя за курми. Чути кудакання. По часi курка
смажиться. Василь скида пояс зi шаблею та револьвером, верхню блюзу i
ми ться. Матвiй дивачно тупця . Вiн хотiв би якось виявити свою радiсть.
Пiднiма Василеву зброю й огляда ...
- А Володько також збира оце,- i тикнув збро ю перед себе.- Не носив
цього анi я, анi батько мiй.
- А ми ось, батьку, носимо i дiтям заповiмо, щоби носили,- миючись,
каже Василь.
У хатi топиться. На дворi повно гарматникiв. Полковник заборонив ©м
заходити до хати i сам вiдiйшов - видно, щоб не перешкоджати родиннiй
радостi. Володько весь час пора ться з Василевим конем. Надто вiн йому
сподобався, i вже наперед пообiцяв собi про©хатися на нiм верхи. Ось
тiльки вiдпiчне та на©сться.
Василь умився, почистився i, поки готу ться страва, вийшов з батьком
надвiр.
Володько сво©м братом аж надто захоплю ться. Пружний, стрункий,
високий. Зда ться, погрубшав, сильно загорiв. Зовсiм не подiбний на того
тендiтного Василя, якого знав колись.
Матвiй вида ться коло нього малим. Старiсть. Але зате як вiн радi .
Сторонн око не запримiтило б цього, але Володько зна свого батька до
найменших дрiбниць. Вiн зна , коли той неспокiйно тупця , посмiха ться в
ус, погладжу двома - великим i середнiм - пальцями свою бороду, значить,
йому при мно.
- От при©хали, мене не було дома, закупили овес, i собi нiчого не
зосталося,- не забув поскаржитись Матвiй.
- Нiчого, батьку!.. (Звiдки Василь навчився отого батьку? - дума
Володько). Хай купують. Прийдуть большевики - заберуть. Тi не купують.
Твайо-майо... Ви ще ©х не зна те.
- А прийдуть?..
- Пруть здорово - значить, прийдуть. Наша армiя не справиться, ©х
бiльше...
- А що ж буде?..
- Вiдступимо. Пiдемо на Подiлля...
Матвiй хита головою. Це йому не смаку . Пiдходить полковник
гарматникiв.
- Ну, що, дiду? Тiшитесь?
- Тiшуся... Ось як прийдуть тi самi большевики... Буде не до втiхи...
- А сюди ©х, дiду, треба. Волинь ваша "пiдкачала". Ось пустимо сюди
большовичкiв, а тодi i згада те нас... Так, так... А то отам у лiсах коло
Кунева на нашi обози "нальоти" робили.
- Тим, що робили, гiрше не буде... А от нам... - каже Матвiй.
- Ну, батьку! Не сором нашого роду. Скиглить нiчого,- вмiшався Василь,-
Одвою м Укра©ну, i все. Так чи так, а одвою м... Без жертви й таргана не
вб' ш. А не одвою м ми - нашi дiти одвоюють. Мусить так бути...
Пiшли в садок. Щепи значно пiдросли. Цвiте й одцвiта мак. Соняшники
повиганялися вище людського зросту i кивають ще нерозцвiлими головами.
Натина бурякiв i листя кукурудзи виблискують на сонцi. Немов зеленi вужi з
полум'яними квiтами розповза ться бадилля гарбуза. З квiтки на квiтку
перелiта товстий джмiль.
Чоловiки не завважують того. Василь оповiда про Жмеринку. Бо© там
великi були. Сам мало до большевикiв не попав. На завтра сподiва ться свiй
полк в свому селi побачити...
З порога гука Настя:
- А ходiть но, люди!.. Клич, старий!..
Коли увiйшли до хати, на столi вже стояло повно страв. Покликали i
полковника гарматникiв. Всi ©дять, розмовляють. Бо©, комунiсти, москалi.
Матвiй висловлю сво© здогади. Полковник ла Волинь. Василь боронить i не
боронить. Володько то сям, то там i свого шага до загально© гутiрки
докине.
На другий день до Тилявки вступив Наливайкiвський полк. До Матвiя на
подвiр'я в'©хало двi тачанки з кулеметами i кiлькох вершникiв. Василь
буйно зустрiв товаришiв походу.
- Гей, панове. Злазьте всi. Ось знайомтесь. Це мiй батько, це мати, це
ось сестра, а це брат, будучий професор чи що!.. Володьку, жени до
Гнидки... Вiн напевно ма ... Ось тобi!.. - i вийняв з пуляреса стопку
гривень.
Володько побiг до Гнидки, що гнав найлiпший самогон. Настя тiльки знай
сво ... Печи, вари... Катерина ©й допомага . Батарея ранком знялася, то
прийшли iншi. До всього насходилося сусiдiв. Дехто принiс зi собою
пiвока[16]. Засiли, обiйшло по чарцi. Матвiй довго змагався, але не
видержав.
- Ех... Знаю, що завтра вiдлежу, та була-не-була... Раз так. Хто зна ,
чи скоро побачимось. Дай Боже здоров'я, дiти мо©!.. - i випив.
Гей, у лузi червона калина похилилася...
Чогось наша славна Укра©на зажурилася...
Затягнув соковитим баритоном Василь...
А ми тую червону калину пiдiймемо! А ми нашу славну Укра©ну
гей, гей!.. розвеселимо!..
Дружно пiдхопили козаки. Пiсня рвонулася, затопила хату, пробилась
крiзь вiкна та дверi надвiр. Матвiй чогось зажурився. Селяни, видно,
хотiли б i собi пiддержати спiвакiв, але пiсня для них нова. От коли б так
ще "У Ки вi на риночку". Але i це гарна пiсня.
- Так, люди добрi,- почав зворушений Матвiй, коли скiнчилась пiсня. -
Не тямущий я, простий мужик... Не вмiю гладко говорити... Нiхто мене не
вчив розуму. Одна земля наша годувала i вчила мене. I робив я, що мiг.
Багато нi, але без працi також не сидiв. Свою дорогу чесно йшов, душею не
кривив. I ви, мо© дiти, не згада те свого батька кепським словом, бо не
пропив я, не згайнував, не затратив марно анi одного зернятка. Все думав:
виростуть вони - хай мають. Бог благословив мене - хай i ©х не лишить
сво © милосердно© опiки. Але перш за все потрiбна ©м моя опiка, як
батька... Отак i робив... А ви... Перед вами новий свiт розгорта ться. Але
де б ви не були, що б не робили, повиннi тямити, що тiльки власною працею
власних рук, голови, здобудете щастя сво . Чи це на вiйнi, чи в школi, чи
на рiллi... Укра©на наша, дiти мо©, потребу чесних людей, розумних людей
i працьовитих людей.
При цьому вiн знявся на цiлий свiй зрiст, випроставсь, пiдвiв сиву
голову. Його дебела, костиста, з чiткими пругами жил, права рука знялася
над столом. Вiн подiбний на патрiарха, на пророка. Очi його вогкi i
натхненнi.
Козаки слухають його з великою увагою. Один з них не видержу ,
зрива ться на ноги, хвата руку Матвiя i говорить:
- Так, батьку!.. Щасливий ви, що дожили цього часу. А ще щасливiшi вашi
сини, що мають такого батька. що б з нами не було!.. Чи переможемо ми,
чи ляжем трупом до одного, як лягали колись нашi славнi козаки запорожцi,
не журiться i не плачте. Ми дiти землi - нашо© землi! Ляже сотня до
грудей ©©, тисяча на тому мiсцi повстане!.. А Укра©на жити буде!..
- Славааа! - вигукнули враз козаки.- Слава Укра©нi!..
- Так, так! - якось сумно хитнув головою Матвiй...
Всi почали голосно нараз гомонiти. У хатi утворився веселий пiднесений
настрiй. Враз почулося, нiби гримить.
- Ого! - завважив котрийсь... - Б'ють!
Всi притихли. Дехто зiрвався i побiг надвiр. По хвилi вийшли майже
всi... Зi сторони Крем'янця раз за разом чути гарматнi сальви.
Буув! Був-був-був! Буув-був-був!..
- Десь так на "Трьох Кiнцях", або в "казьонному" лiсi,- завважу
Матвiй.
Дорогою вiд Жолобеччини чвалом промчав якийсь кiнний вiддiл. Що то за
вiддiл? Невiдомо.
- Ее, панове-товариство! - зверта ться один з козакiв до всiх.- Видно,
що нашiй гостинi кiнець. Ходiм до©дати, бо хто зна , чи не дiстанемо наказ
виступати.
Всi пiшли до хати, але не встигли до©сти полуденку, як прибiг козак i
гукнув:
- Ви-и-марш!..
Всi зiрвались. Василь почав накладати на себе зброю. Матвiй, Настя i
цiла родина зовсiм не чекали такого кiнця цiй гостинi. Козаки квапляться.
Вбираються, сiдлають конi. Володько побiг приготовити Василевого коня. На
серцi у нього щось тисне... Невже Василь по©де? Просто в бiй. Може, ви©де
за село i пiд кулi. Пiд горло тиснуться твердi валки. На очi, всупереч
хотiнню, наплива щось мокрого.
Накинув на коня сiдло, пiдтягнув попруги... Василь вже проща ться з
родиною. Настя втира запаскою очi i нiс. Катерина з Василиною в
сльозах... Матвiй нiби борюка ться з ким. йому тiсно. Земля пiд ним гаряча
i сковзька.
- Бувайте здоровi! - гукнув Василь i махнув на сiдло. Тут уже й Матвiй
не видержав. З очей його витiкло кiлька сльозин i вiн ©х навiть не ховав.
Перший раз у життю не витримав. Видно старiсть. Володько трима Настю, що
побива ться нiби за рiдним сином. Вона хрестить дорогу, говорить якусь
молитву.
В той час викотились тачанки. Козаки скакають на них i гукають:
- Бувайте здоровi, батьку й матко! Не згадуйте лихом!..
- дьте здоровi! Та скоро вертайтесь!.. Не забувайте нас.
Бувай здорова, люба Укра©но,
Заплаче за нами не одна дiвчина!..
Вдарили козаки пiсню. Конi рушили вчвал. Василь зняв шапку, махнув нею
кiлька разiв i пустився навздогiн тачанкам. Родина Матвiя вийшла на
дорогу. Всi плачуть, всi засмученi. Тачанки й верхiвцi вже коло садиби
Ет-то ! Там, видно, хтось вибiг на вулицю. Це, мабуть, Здоровова дiвчина.
Василь на хвильку зупинив коня, нагнувся, постояв i рушив далi. Ось вiн
хова ться. Ось видно ще тiльки голову... Сховався...
Матвiй, родина i всi, хто з ними був, вертаються на подвiр'я.
- Як прилетiв, так i вiдлетiв! - завважу Iван Кушка.
- Ну, що ж... Iншого виходу нема... тiльки один - просто до кiнця,-
сказав Матвiй.
Буув-був-був! Бууув! Ш-ш-ш-ш!.. бухка i шумить казьонним лiсом. Сонце
хилиться на захiд. Кiлька куп велетенських хмар трима ться над селом.
З-пiд них виховзують соняшнi променi i стрiмко б'ють у золотий хрест
церкви, що ледь визира з садiв села.
Смерком долучились до гарматно© стрiлянини кулемети. Хто зна , чи не
Василь це строчить... А дорогою йдуть все новi i новi частини. Обоз,
кiннота, пiхота. Йдуть у село i там повертають на Людвищi. До Крем'янця
нема вже дороги.
За тиждень стала большевицька влада. Кiлька днiв тишi. Стрiлянина
потягнулася десь туди на пiвдень, до Вишневця. По селах порожньо. Десь
большевики, але нiхто ©х не бачить. Аж коли по©хали люди до мiста, то
бачили, що там вешта ться кiлька жидкiв з рушницями та червоними
стрiчками. У мiстi порожньо. Крамницi здебiльша зачиненi. Торгiвля
провадиться чорним ходом. Це, кажуть, котовцi. Штаб ©х у духовнiй школi.
Вже, кажуть, розпочали навколо мiста реквiзицi©. Арештували i розстрiляли
двадцять шiсть офiцерiв. Навiть з Тилявки ходили люди копати ями для них.
Матвiй з родиною живе, мов пiд обухом. А що, як довiдаються про все. З
тими кепськi жарти. Але проходять днi, тижнi, i нiчого. Володько часом
виходить у поле i прислуху ться, чи не чути звiдки стрiлянини. Нi. Тихо.
Невже не вернуться? Хотiв i собi йти туди на пiвдень, куди пiшли "вони".
Здавалось йому, як пiде, все поправиться. Раз навiть сказав про свiй намiр
батьковi, але той i слухати не хоче.
- Що будеш там робити? Прийде й на тебе час!.. Але ж коли прийде той
час. "Вони" вiдходять... Боже! Вони вiдiйшли, i нема про них нiяко© чутки.
Хоч би гармати заревли. Хоч би один раз почути регiт свого кулемета... Все
далi i далi вiдходять "вони"... Йдуть через села, лiси, яри, степи. Люди,
конi, тачанки. Там десь i Василь. Може, тепер у бою, може, вже нема його
на цьому свiтi.
Жнива, праця. По жнивах одного разу ввiгналося до села кiлька
кiннотникiв. Випустили в небо кулеметну стрiчку i наказали старостi
зiбрати стiльки-то й стiльки харчових продуктiв. Зiбрали, забрали i
по©хали. Знов тиша.
Але одного дня над осiнь до села при©хали якiсь люди. Так i так.
Повстання! Весь нарiд вста . До збро©!
Село заворушилось. З'явилися рушницi, кулемети. Встали сотнi i знов зо
всiх бокiв заговорили кулемети. Не видержали большевики.
Масою рухнули до вiдступу. Повстанцi масою посунули на схiд. З'явилася
надiя. Знов сво©, своя мова.
Але по часi розiйшлися повстанцi по домах. Стало тихо. Нема нiкого.
Нiяко© влади. Десь там якась повстанська частина сто©ть, але невiдомо, де
вона. Кажуть, з заходу сунуть поляки.



XI

Минуло двi недiлi спокою, безвладдя, непевностi. I от одного дня до
села почало йти якесь вiйсько. Мундири на них нiмецькi. Спереду iде
кiлькох кiннотникiв з ручними кулеметами. В деякiй вiддалi вiд них
товстючий начальник. Кiнь пiд ним сильний, гнiдий. Ступа повiльно. За
начальником пiхота.
Володько прислуха ться до ©х мови. Не розумi . Одяги нiмецькi, мова
невiдома... Зовсiм не так уявляв ©х собi Володько. Це мали бути дивнi в
рогатих шапках з пiр'ям люди. А тут i не рогатi шапки, i не пiр'я. Якiсь
кругленькi шапочки, якi навiть можна було купити в Крем'янцi. На них
бляшанi крилатi орли.
Iдуть рiвними лавами сотня за сотнею. Багато ©х. Звiдки вони прийшли,
де взялися? З яких лiсiв, з яких болiт? То ж там у них самi лiси, пiски i
багна. Пригадуються Володьковi оповiдання, як то колись по лiсах
виловлювали мужики ©х ворохобникiв. О, цi вже не подiбнi на ворохобникiв.
Справжн вiйсько. I невже вони будуть панувати в нашiм краю? Нi. Це
неможливо. Це нiяк неможливо. Хто-хто, але не цi. Це якось не пiдходить,
не вмiща ться в головi. Це ж не ©х край i не ©х люди. Яке ©м дiло до нас?
Перейшли сотнi i потягнулися гармати. Ууу, це сила. Але де вони були до
цього часу? З таким вiйськом, з такою силою вони могли б уже давно вигнати
большевикiв?.. Боялися. Дуже обережнi. Знають добре, що нiкого тут нема,
хто б ставив ©м спротив, а йдуть бо вим ладом. Полями он iдуть чати.
Бояться...
- Снився менi колись сон,- заговорив Матвiй,- Ну й дивiться... Не
справдилось?.. А то ж було ще перед вiйною. Росiя була... Хто б таке
подумав...
Настала нова влада. Дивний i незрозумiлий настрiй. Нiхто не хоче
вiрити, що це вже не "петлюрiвцi" i не "большевики", не "нашi", а чужi. Бо
всi, що були до цього часу, були "сво©". Одних хотiли однi, других -
другi, але все-таки якось зрозумiлiше було. Декому здавалось, що от
поб'ються однi з другими, якось помиряться i стане знов Росiя або Укра©на.
Так i говорили:
- Чорт ©х зна ... I за що вони ото б'ються? I тi за землю, i тi за
землю. I тi за народ, i тi за народ. Большевики за "комунiю", петлюрiвцi
проти комуни. Ну, так просто: хоч ти комунiю - йди в комунiю. Хто не бажа
- будь сам собою, сиди й працюй. Ех, народ, народ! Б'ються, б'ються, а
тут, дивись, хтось чужий користа ...
-Бо нема настоящого сознанiя! - певно добавля якийсь-небудь Семен.
- Кеб то один з другим повоював чотири годи, як я на настоящiй позицi©
в окопах - не захотiв би бiльше по свiтi шлятися i пiдстрiлювать один
другого.
- Но... А дивiться он, поляки... Хто про них колись путн слово чув?
Тiльки лаялись. А вони он вiйсько яке зiгнали. Що? Скажете, не вiйсько?..
От прийшли, заняли i все... По©хав я ото до Крем'янця... Тiльки й чу ш: цо
та цо... Всi тобi цокають. Жиди тобi - не пiзна ш. Всi вивернулись... Чую
один: пан ! Купц чапке...
- Iдзь, пся крев! - каже йому той... Вже, чу те, мац ювок нашив i
прода ... А що ж... I вивiски скрiзь не нашi. Не розбереш нi слова.
- Ет! I цi довго не всидять. Поженуть! - заявля якийсь скептик, не
думаючи над тим, хто пожене i як пожене. Хтось з'явиться i пожене. Чи ж
мало ©х, всяких воякiв наплодилося.
Минають днi за днями. Минули жнива. Зiбрали жита, пшеницi, вiвси.
Пiдступа обережно осiнь. Днi соняшнi, меланхолiйнi. По стернях стеляться
струни бабиного лiта i, зда ться, хтось вигра на них ту саму жовту,
шелестючу пiсню, подiбну на золотий спадаючий листок клену, на вигляд
безсмертникiв, на горiючi барви настурцi©.
На полях виорюють бараболi. Горять вогнища.
Дим пiднiма ться догори, або клубато котиться землею. У нiздрi
тиснеться запах згорiлого бараболиння. Чути пiсню.
Це безперевно виспiву Христя. То в не© такий теплий, нiби гармонiя,
голос. Це нiхто iнший. Вона любить працювати i спiвати одну з любих сво©х
пiсень, яких зна безлiч. Вона вже давно дiвочиться. Ходить, як дiвка,
смi ться, як дiвка, навiть воду на коромислi, повнi вiдра, носить, хоч
стан, мов у оси, тоненький i гнучкий.
Всi працюють у цi днi. Ступа повна осiнь над землею. Ступають рiллею
мужицькi ноги. Сiють i сходить озимина.
Матвiй з Володьком i цiлою родиною також у працi. Ось уже час
Володьковi до школи йти, але чутка прийшла, що цього року школа пiзнiше
почнеться. Мiж тим ось бараболю виберуть, досiють i пiде.
У цiй тишi, в музицi осенi, в запаху бараболяного згару ча©ться нове
горе.
Одного дня - туди десь у сторону Людвищ затарахкотiли зненацька
кулемети. Матвiй з Володьком були саме на полi i переорювали бараболисько.
За тиждень Володько ма вiдiйти до Дерманя...
З Жолобок навзаводи пре якась пiдвода. На возi видно чоловiка з
рушницею. Зрiвнявшися з Матвi м, той розмаху рукою, показу на село i
гука :
- Гей! До села! Повстання!..
I, не зупиняючись, женеться далi. В селi того вечора зiбрався сход.
Почали радити, кричати. Хтось говорив палку промову... Всi, мовляв,
повстають. Людвищi, Жолобки, Титилькiвцi. Всi, як один; Он на Ляхiвцях
забили трьох жандармiв...
Але Тилявка вага ться. Однi - за, другi - проти. Перемогли другi.
Агiтатори по©хали. На другий день рано з пiвденного сходу почули гарматне
бовхання. Хто i на кого стрiля , не вiдомо. Донеслися чутки, що то бiй з
повстанцями. У Шумську на греблi засiло кiлькох хлопцiв з кулеметами, якi
випустили кiлька стрiчок по "гал рчиках", що саме входили до мiстечка. Але
зле. Не видержали. Тi засiли i випалили кiлька сальв з рушниць. Хлопцi
втiкли.
У Людвищах нiби гурт хлопцiв з рушницями напав на вiддiл вiйська.
Кiлькох пiдстрiлили. Вiйсько втiкло. Що буде далi, невiдомо. Всi чекають i
сподiваються, що прийдуть петлюрiвцi. Кажуть, вони десь там за Ямполем.
Мина ще одна напружена нiч. У деяких мiсцях чути стрiлянину. Ранок
принiс уже першi наслiдки. Над тим мiсцем, де сто©ть село Людвищi,
зненацька починають здiйматися тяжкi чорнi хмари. Час вiд часу чути
рушничнi стрiли.
До Тилявки прибiгли першi втiкачi.
- Палять! Бiда! Ховайте нас! Рятуйте нас!.. Пропали ми!..
- В лiс! В хащi!
А димовi хмари все ростуть, пiднiмаються, сягають сонця i закривають
його. Робиться моторошно. З-за пригiрка i садiв вирива ться вогонь. Небо
подiбне на розжарений метал. Вряди-годи вирива ться вiд землi i б' в
височiнь новий стовп огню. З'явля ться, спочатку легкий, далi все
сильнiший i сильнiший вiтер. Димовi хмари колотяться, розтягаються i,
розчепiривши дико довжелезнi кострубатi крила, летять на схiд.
Зда ться, в тому мiсцi провалилася земля i весь огонь ©© нутра вирвався
назовнi. Шириться навкруги гострий запах згару. Гора, лiс, сади, верхи
смерек окутуються димом. По стернi стеляться кусники чорно© ватри.
Всi люди навкруги лишили сво© хати, свою працю. Людвиськими полями
бiжать якiсь люди, добiгають до долини i зникають. У Тилявцi ширяться
чутки, що по Людвищах те саме чека Жолобки, Титилькiвцi, Рохманiв i
Тилявку.
Матвiй кинув працю на полi, пiшов на подвiр'я i почав швидко зносити до
льоху все, що було можна. Лантухи з борошном, одiж, посуд. Настя винесла з
хати майже все, навiть образи. Конi й корови Володько з Катериною погнали
в лiс.
Пополуднi до села увiрвався якийсь вiддiл вiйська. Майже всi вояки в
довгих, жовтих кожухах, з великими виложеними комiрами. Люди пiзнають тi
кожухи. Це знанi людвиськi кожухи.
Вояки кинулися по хатах. У Титя Когана вiдчинили свининець, випустили
поросята i кiлькоро з них пiдстрiлили, мов дичину. Шукали сметану та яйця,
але всi хати порожнi. Декому дiсталося скоштувати нага©в.
У лiсовiй хащавинi на Угорщинi повно людей з худобою. Конi, корови. Всi
переляканi стурбованi. Володько також тут. Вiн сидить пiд великою липою на
купi скиданого труску i дума . Дивнi, винятковi думи. Нема на них слiв.
Вони родяться з глибини нетрiв людського я, ростуть у гнiв, у лють, у
велику душевну рану, яка не зна лiкiв i не зна забуття. Вона
ятритиметься цiле життя i дошкульним болем вiчно викликатиме спогад цих
винятково дивних днiв.
Вiн дума також, що вже час iти до школи. Але як залишити в цi днi
сво©х рiдних i хату. Пiдеш i, може, востанн попроща ш тi будови, якi
коштували стiльки тяжко© працi.
А зима не сто©ть. Старi люди, дiти... Куди з ними? Де порятунок?
На другий день прийшли й до Жолобок. Тилявку обминули. Але Жолобки
стояли одною пусткою. Хатки приготованi на пожертя вогненнiй силi. Одначе
впала кара на п'ять господарств. Решту пощадили.
Днi минають. Непевнi, чорнi. Дими поволi розгортаються по долинах i
легким дотиком, нiби лякаючись чогось, опадають на землю. Тихне. Караючi
чужинцi в жовтих кожухах зникли. Люди вилазять iз лiсiв, оглядаються. Он
хати ©х... Он попелища... Он там на рiллi вдовиця з гурточком малих.
Плачуть, бо що ж робити. Батько ©х кiлька разiв обiйшов Карпати i десь "за
царя i отечество" з життям розпрощався. Обiкрало воно його, нерозумного
слiпака, а ти, матiр, i ви, дiти, сидiть на рiллi пiд голим небом i
плачте, плачте!..
Плачте, бо вашi сльози ще таншi, як роса, як вода морська. Нiхто не
прийде до вас i не запита : за що вас карають? За дiдiв сво©х, за батькiв?
За царя i отечество, якому вiрно служили, i за тi столiття, за якi з ваших
душ не вийшов нi один терпкий вiдрух, нi один спротив, нi один протест.
Плачте, бо ви закопали самi себе в пiдземелля, де пекло на землi i де
скрегiт зубiв.
П'ятниця, субота. Завтра недiля. Село чека вас, люди. Он хати вашi
стоять. Iдiть i займайте ©х знов, бо це ж вашi. Чу те? Вашi, i нiхто на
землi не ма права забрати ©х вам. Он церква ваша сто©ть. Хрест на нiй, як
i завжди, жарi в сяйвi вечiрнiх променiв. Але на дзвiницi нiхто не турбу
великого дзвону. Тихо навколо... Йдiть, люди, i займайте вашi хати i вашу
церкву.
Послухали. Голос ©х нутра сильний. Кинули лiси, печери, вогнища i
вернулися пiд стрiхи сво©. Пережили нiч, а на рано село вже оточене
ланцюгом завойовникiв. Нема виходу. Зiгнали малих i старих, матерiв,
наречених...
Зi сотень вибрали тiльки шiстнадцять самих молодих. Виставили пiд
панським парком на вигонi i з кулемета висiкли. Пiсля на купу скидали i
приставили варту. Уляна Сорока, та сама, яко© хата пiд самим цвинтарем в
кiнцi села, не боялася до сина свого пiдiйти. Вiн лежав на купi з вiдбитим
куснем голови i не мiг вмерти. Мати сама власними руками пiдтримувала його
голову до ранку, поки не витекла остання крапля синьо© кровi через ©©
старечi пальцi.
Варта вiдiйшла. Розiбрали сво©х синiв тi, кому вони належали. Коло
цвинтаря виросла велика могила, на якiй заборонено поставити напис.
От якi днi. Матвiй пережива ©х по-свойому. Цiле його ство знов, мов
слимак, згорнулося само в собi й скам'янiло. Чоло вкрилося знаними
зморшками, i кожна з них наллята виразним гнiвом. А все-таки вiн не
забува свого.
- Тобi, Володьку, на школу час! - завважив раз.- Мусиш пiшки, бо ж як
тепер по©деш. А втихомириться, то привезу харчi...
Катерина забажала й собi навiдати Дермань. Добре. Значить, пiдуть
удвох.
Вийшли раненько. Пiшли шляхом у напрямку Жолобок. Минули лiс, увiйшли
до села. Онде свiжа могила. Ходять люди. Онде пожариська. Дiйшли до
вигону. Володько звернув з дороги i знайшов те мiсце з виразними слiдами
подi©. Земля ще не встигла впити рештки розлито© кровi. Володько
зупинився, оглянувся навколо. Парк, соснина, смеречина, велетенськi
осокори. Онде палац. Он хати i корчма. Онде, навiть, пасуться гуси. Небо
сiре по-осiнньому. Осокори роять лист. Сосни й смереки шепочуть, чи
шумлять, чи, Бог ©х зна , як звуться ©х тихi рiзнi звуки, що не мають нi
початку, нi кiнця. Затям собi, Володьку, те все. Доторкнися щупками
пальцiв ще раз цi © латки гарячо© барви землi й iди далi. Йди i вчися...
I вiн пiшов. Довга знана дорога через поля, лiси, гори i доли рiдно©
землi. Йти по нiй, чути кожний вiдзвук твого кроку, бачити барви неба i
землi при мно, але боляче. Захiдний вiтер жене хмари. По полях згра©
вороння i шпакiв. Десь-не-десь видно орачiв. Скрiзь розсипанi барвистi
рухливi плямки. Це худоба. Пастушки кладуть багаття i грiються. Дим
стелиться низом, не торкаючись землi.
Цi © зими Володько ще з бiльшим завзяттям пустився здобувати твердиню
знання. Все пережите оздобило його чоло двома малопомiтними рисками, що
надали обличчю поваги. Життя не жарт. Життя тяжкий бiй. Переможець той,
хто ма силу i вмi володiти ним. Життя наглядно да йому жорстокi лекцi©.
I черговою з них була та, яку пережив вiн цi © зими в непокiрному, гордому
Дерманi. Одного ранку зненацька вступив до цього села вiддiл вiйська.
Брали з вулицi всiх мужчин, кого зустрiчали, i зiгнали до зали семiнарi©.
Школу розiгнали. По селi заповiли суворий наказ, щоб зiйшлися всi молодi
мужчини на сходку. Хто не з'явиться - смерть.
Зiбраних у залi клали по черзi i навчали гумовими кишками так довго,
поки жертва була притомна. Така наука залiзним прутом випекла в душах
цiлого поколiння спомин i параграф закону, який передадуть з поколiння в
поколiння, як обов'язок i осторогу. Деякi говорили:
- Так нам i треба. Не вмiли шануватися в свiй час - рiк минув i заплата
виявилась.
лисей з приводу цього говорив:
- Но... Злушпачили не одного... Але коли б не цих два днi, наше село
стратило б десять рокiв. Сумна це правда, але правда.