Самчук У.. Волинь

"лавку". На мiсцi козака... У Григорковiй хатi...
- Та бре... - озвався Антiн.
- й-бо! Ганка намовля Григорка, щоб той викинув козака... А козак
зв'язався з комендантом...
- 0-ха-ха! Отодi б наш кооператив дiйсно ляснув,- сказав Володько.- Але
ж то буде коломийка, I козак... А в нього все ще купують? - питав
Володько.
- Як не будуть купувати,- озвався Сергiй... - Тож наш "прикажчик" там
дню й ночу . Ех, Рона, Рона... Казав йому не в'язатись з таким
пройдисвiтом... Всiх покупцiв до козака спрямову . А Рона не вiрить... То
ж його Бухлов... Iнтелiгентний человек... Щоб вiн здох, такий.
Говорили довго, жваво, гаряче. У хатi дим вiд цигарок. На сiрих стiнах
балухатi тiнi. Аж то прийшов Сергi©в батько, був трохи напiдпитку i
розмова припинилася. Почала про вечорницi... А трохи згодом, коли
розiйшлися i Володька проводив, як звичайно, Сергiй, вернулися знов до
тi © ж справи.
- Маю найбiльшого ворога: батько. Злигався з "ними". I все за Мокрину.
Доносить ©м ва мене...
Метелиця не втихала, бiля церкви зайшли пiд дзвiницю i стали в
затишку...
- А,- казав Сергiй,- тут зна ш, все так чортяче сплелося, що сам дiдько
не розбереться. Село дiйсно кипить, i я не знаю, яка з цього вийде юшка.
Як завтра програ мо - все пропало. Козак веде свою лiнiю, злигався з
полiцi ю, доносить, що у нас тут дi ться, але добре, що вiн стявся з
Йоном...
Володько вислухав цiлий довгий звiт про цi справи до найменших
подробиць, йому ця картина ста ясною, вiдчува i свою вину, а головне -
повна несвiдомiсть людини у всiх ©© промiрах. Вкинуто бацилу "класово©
боротьби" туди, де не iснувало нiяких класiв, а тому постала боротьба для
боротьби, гарячка мiкробiв тифу в примiтивно-здоровому органiзмi
недорозвиненого iнтелектуально людського ства. Розумi ться, що це
пов'язане i з нацiональною амбiцi ю цих людей. Вони тут "пiд Польщею", а
там же Укра©на, байдуже яка за формою, а коли це лиш "трудящi", "робiтники
i селяни", то, можливо, ще краще, дарма що i тут нiяких iнших класiв, за
винятком до кiнця зпролетаризованого колишнього помiщика Рони, вони не
бачать... Але вiв лиш одна, в деяких справах дуже корисна, а морально
знищена алкоголем iстота, i нiяко© небезпеки для "трудящого народу" вона
не може творити. Чому ж тодi боротьба з "помiщиками й буржуазi ю"? На це
питання нiхто не збира ться вiдповiдати, бо його давно вияснив Карло Маркс
i Володимир Л нiн. Тому навiщо про це думати.
- А слухай... Що з Наталкою? - обережно запитав Володько.
- Хворi . Тяжко... Сухоти чи що... Не виходить нiде. Зараз, як ти
вiдiйшов - лягла. Кажуть, дуже простудилася... Десь там на полях ходила...
Була, мов непритомна. Мокрина вiдвiду ©©. Я казав Iльковi: не силуй ©©.
Не хоче, то не хоче Але Iлько, як Iлько, розуму в нього, як у доброго
козла... Бо©ться, що замiж не вийде i зiстанеться йому на ши©. Хiба ж
Наталка з таких, що сидiтиме комусь на ши©... Iлько страх проти тебе...
То, каже, вiн все наробив... Його стримував Йон, дума , що ти з ним, але
тепер, як довiда ться... Зна ш, як то там у них водиться. Поки ти "з ними"
- все добре... Hе з ними - бiда. З тебе зроблять смiття. Це ©х етика -
також "для добра людства".
Володько мовчав. Згори, з пiддашшя, особливо коли повiвав вiтер, сипало
дрiбним снiгом, але холодно не було, а було тихо i навiть затишно, лишень
тi неспокiйнi думки i тi болючi вiдчування.
- Наталка анi тепер не виходить? - запитав Володько.
-Нi.
- Лежить?
- I лежить i не лежить... Ти б ©© тепер не впiзнав. Один кiстяк. Я оце
було до не© зайшов... Вона запитала: дума ш, вiн мене ще буде любити? Я
кажу: хiба я знаю. Зовсiм занепала Зовсiм. Каже: я хочу вмерти. Попiвська
Ольга також вмира I взагалi, у Левинських,- продовжував Сергiй,- тепер
дуже кепсько. Вмира також о. Клавдiй. У хатi дво вмираючих i обо на
сухоти. Глiба iнспектор хоче перенести на iнше мiсце... Роман пиячить...
Олег залишив гiмназiю й перейшов, до духовно© семiнарi©, щоб уникнути
побору... Одна матушка все ще держиться на ногах, але також дуже пiдупала.
Володько, розумi ться, мав про що думати... Йшов поволi додому, темна
нiч, засипана снiгом дорога, шумiв вiтер...I всi цi клопоти, що зiбралися
нараз, нiби зграя хижого вороння. Ще ж треба платити тридцять злотих кари
за пашпорт...
А де тi грошi взяти... Нема ось за що сестрi чобiт купити, на сiль, на
сiрники, на нафту не хвата ... А тут ще один суд над головою. Не
сьогоднi-завтра викличуть на суд за тi золотi монети, що ©х вiдобрали на
границi... I мало - вiдобрали, прийде нова кара... Добре, що бодай
слiдство припинили... Невiдомо як надовго, але поки що вида ться все
гаразд.
А головне, те село! Те село. Його болюча рана. Так багато було
зроблено... Що буде з ним. Воно зовсiм хворе. Воно в гарячцi лихолiття, i
треба негайно щось робити.
Другого дня Володько встав рано, метелиця трохи ущухла, збиралося на
вiдлигу. Матвiйове подвiр'я завалене заметами. Володько одразу взявся
прочищати снiг, кормити коней, худобу... Матвiй знов мав дiло зi сво ю
спиною, а тому мусiв зрання полежати. Настя зробила снiданок i покликала
Володька.
Снiдали самi чоловiки - батько й сини. Мати поралась бiля печi, а
Василина виносила свиням поми©. За звичкою, Настя почала бiдкатися за
Володька... Знов з тим селом... Мало йому старо© бiди, то шука ще
ново©... Володько вiдповiдав рiшуче й остаточно:
- Це, мамо, треба! Не можу стояти осторонь. Я мушу там бути!
- Господи... Хоч, щоб знов замкнули.
- Замкнуть, то замкнуть. До розмови встрявав батько:
- То , як було i зо мною. Я вивiв людей з Дерманя... Купив ©м тут
землю, а ти бачила, що вони робили? Тепер господарi, а тодi мало мене не
загризли. Коли б був пiддався - затоптали б. Такi ми люди.
Володьковi ця батькова мова не дуже подобалась, сподiвався iншого. Вiн
зна , що старому та його мандрiвка дуже не була до серця, вiн сердився, нi
разу не вiдвiдав у тюрмi... Старий як сердився, то сердився, але тепер це,
зда ться, минуло.
Володько розповiв про кооператив.
- Я то вже чув,- сказав старий.- Того чортового комунiзму не допустiть.
Я вже раз бачив його... В революцiю. Досить.
Володько не гаяв часу, настрiй йому сприяв, надворi розпогодилось,
потеплiло, свiтило сонце, слiпуче блищало бiле рiвне снiгове поле. Вiн
одразу вибрався, просто через поля, сади i долину до Рони. Було бiля
години десято©, але Рону застав ще у постелi. Вiн читав щось з Купрiна...
У кiмнатi, як звичайно, "лiричний непорядок", а до того сьогоднi додавався
ще й "собачий холод". У сiнях розчухраний Марко возився зi самоваром.
- Володько? - викрикнув Андрiй Андрiйович, коли
Марко доповiв про його прибуття.- У-у! Прошу! Розумi ться!
Володькiв вхiд нагадував вихiд на сцену якогось артиста Рона був дiйсно
несподiвано заскочений, не мiг заховати свого вдоволення, просто як був у
нижнiй бiлизнi, зiрвався з постелi i почав швидко натягати зiм'ятi, добро©
темно-синьо© матерi© штани.
- Марку! Швидше самовара! У мене тут... чортячий холод... Нема дров. А
це прекрасно! Коли ви прибули? А що там? А як там? Кажiть, кажiть, кажiть.
I дуже добре, що вас там на тiй границi... Що? Недобре? Посидiв трохи. Ха!
Велика справа! А ми тут по шию в клопотах. Безлiч. Жах. Сьогоднi у нас
загальнi збори. Чули? Хочуть нас викинути. Ну? Що ви скажете? Мене? З мого
кооперативу? То ж я його викохав. Я вдержав його при життi... То ж туди
пiшли всi мо©... Га! У мене он нема за що дров купити, а Йон: буржуй!
Тобто, за Йоном - я буржуй... Ну? Що ви? Кажiть. Ви, напевно, за Йоном!
Володько спокiйно посмiхнувся.
- Нi, Андрiю Андрiйовичу,- вiдповiв вiн.
- З нами? Чуд-дово-о-о! То ми будем дужi. Але чого хоче. той самий
святий прол тарiй Йон? Я ж йому казав: Йоне Трохимовичу. Хочете до управи?
Прошу. Дамо вам функцiю. Тiльки працюйте. Нi, вiн, бачите, хоче сам
керувати. Хоче викинуть мене, Сергiя, Антона... Але ж дурень. Не розумi ,
що без нас це дiло не пiде. Не хочу хвалитися, але ж всi недобори покривав
я. Зi сво © i так порожньо© кишенi. Десятини продавав. Загляньте тiльки до
книг... Приватники нас б'ють i в хвiст i в гриву... А вiн тут з тим
комунiзмом... То ж там нi одно© грамотно© людини, i сам Йон женився на
куркульцi i затiва он забрати мiсце козака. Як вам це подоба ться. А
влада матиме блискучий претекст розв'язати всю ту нашу лавочку... - Рона
говорив поспiхом, шукав без пенсне на столику цигарки, нiчого не бачив,
нервувався... - Марку! Давай чай! Ви, Володя, вип' те також скляночку...
- Дякую. Я вже поснiдав.
- Е! Вип' те! Це вже обiд. Не роздягайтесь - замерзнете. У мене недавно
був турнiр. Грали й комунiсти. Але мене тi турнiри зажеруть. Ледве хвата
на призи, А ваш браток вже засiяв на мо му озимину. Чули? Навеснi пере©де.
Тринадцять десятин вiдпустив i вже просвистав... Хай хоч хтось працю .
Я... Ет... Який я, скажiть, господар.
Шаховi турнiри, пiсля кооперативу, театру, футбольно© гри i пиятики -
ще одна хронiчна пристрасть цi © сво рiдно©, загублено© у глибокiй
провiнцi©, людини. Вiн помiтно, добровiльно, добродiйно здавав сво життя
в ломбард i диною його чеснотою було - не сперечатися з долею. Так,
мабуть, хтось хоче i нема потреби робити якiсь зусилля спротиву.
Марко принiс на дерев'янiй тацi двi порцеляновi чашки чаю, обидва
присiли до круглого, розколотого посерединi, мармурового, холодного
столика, пили чай, i Володько, сво ю плутаною мовою... (вiн завжди, в
товариствi Рони, почував себе не свобiдно) намагався пояснити поступовання
Йона.
- Я знаю Йона,- казав вiн.- Як також про що ©м ходить. По-перше, Йон не
з тих, щоб дiлився з кимсь владою... По-друге, вони мають згори iнструкцi©
перебирати на мiсцях всi органiзацi©... Що тi органiзацi©, пiд претекстом
комунiзму, влада може закрити, це ©х мало турбу . Для них важливе не
органiзацi©, а настрiй народних мас... По-друге, це буде корисне i цим i
тим, i там у Москвi, i тут у Варшавi... Буде рух, фермент, невдоволення,
покривдженi... Причина для визволення тим i причина для лiквiдацi© цим.
- Можливо, можливо,- байдуже казав Рона,- але у нас тут... Тож
кооператив народовi... Це його хлiб... Коли я вiдiйду... Що це ©м дасть?
Володько делiкатно перебив:
- Дозвольте, Андрiю Андрiйовичу... Хочу звернути вашу увагу на одну
справу... Оповiдають, що ваш прикажчик приятелю з козаком.- Володько на
хвилинку замовк... - I ще бiльше... Що вiн посила покупцiв до козака,
навiть коли ма потрiбнi товари у себе.
- Не вiрю,рiшуче вiдповiв Рона.- Не може бути... Що Бухлов сволота -
так, але що аж така сволота - не вiрю.
- Але чим пояснити, що постiйно ма мо недобiр?
- Бо мало купують. Всi iдуть до мiста.
- А чому козак не ма недобору?
- Бо вiн, по-перше сам... По-друге - наш народ ще не звик до
кооперацi©. Це... Зрештою, ви це добре зна те... - казав Рона.
- За шiсть рокiв був час призвича©тись. Колись же торгiвля йшла... I
були зиски.
- Розумi ться... Були зиски... Бо були люди... Зацiкавлення... Тепер
молодь дума за все, лишень не за те, що треба.
Володько не вважав за потрiбне вдаватися в суперечки, вiн мав на це
свiй усталений погляд. Козак вiв справу сам, особисто, незалежно...
Кооператив це iнституцiя, форма, бюрократiя. Все догори ногами... У
м'ясницi привезуть оселедцiв, у пiст ©х забракне. Але такi думки на Рону
не впливали... До того ж вiн не економiст... Вiн тiльки цю справу любить i
в не© вiрить... Хоча само© вiри для цього мало.
Зрештою, це цiла фiлософiя, тим часом треба думати про конкретне. Всi
©х справи поважно загроженi i треба знаходити вихiд. I саме про це йде
мова... Яка кiнча ться ген по обiдi...
- Ах, Володимире Матвiйовичу,- казав на закiнчення Рона, весь
зачаджений тютюновим димом,- село страшна потвора. Головне, що воно дуже
глибоко вросло у землю... А треба б трохи i неба...
Цього самого часу у хатi Трохима Пацюка, у тiй самiй низькiй з малими
вiкнами кiмнатi, де то за вiйни штабс-капiтан Смiрнов робив звичайно свiй
"рощот" за працю на окопах, велася жива нарада. Сидiли, стояли, ходили
Йон, Iлько, Никон, Демид, кiлька молодших парубкiв... Було i пару старших
хазя©в - Терешко Соловей i Гнат Чорноокий... Одягненi у чорнi ватовi
пiджаки, настро нi ударно. Йон вiв промову... Одруження надало йому поваги
i взагалi вiн, як казав Сергiй, " дурний дядько".
- Отже, кажу вам, товаришi... Наша перемога в наших руках. Ма мо
сiмдесят п'ять вiдсоткiв членства. Я був у старости. Так i так, кажу...
Мусимо забрати дiло в нашi руки".. Дамо молодших людей, рухливiшу
управу... А то цi проп'ють. Сам пан Рона проп' ту крамничку. Тепер нiби
вiн ©© пiдтриму , але, пита мо, чому? Бо вложив туди сво© грошi... А коли
не стане грошей, що тодi? Пан Рона набира все в борг, розплачу ться раз
на пiвроку, капiталу нема. Його прикажчик веде коншахти з козаком... Це ж
ми всi зна мо i зна це пан Рона. Але чому не розщитають Бухлова? Бо ж з
ким пан Рона, коли прийде до крамницi, буде грати в шахи. Це, товаришi,
нiякий жарт... А прав да... Гниль... Залишки зi .старого часу... I чи
треба це терпiти далi?
Вiдповiдь на це була проста:
- Викинути ©х всiх до ста чортiв i все,- загули всi майже в один
голос.- В кооперативi треба навести порядок!
До Йона пiдступив маленький, згорблений, у пiдраному ватовому пiджаку,
спитий дядьчина. Це Сергi©в батько Макар.
- Зна ш, Йона,- казав вiн.- Вернувся Володько.
- Товаришi! Вернувся Володько,- оголосив на голос Йон.
- Вернувся? Гов! - загули довкруги голоси.
I в цьому гаморi була ще одна мовчазна людина, яка почула цю вiстку i
сприйняла ©© дiткливо. Це молода Йонова жiнка Ганка, яка поралась у
ванкiрi за буга м i виглянула на хату, нiби хотiла краще чути, що скаже
Йон.
- Ви його бачили, Макаре? - запитав вiн.
- Був у нас вчора.
Йон не питав бiльше, але Макар сам додав:
- Було там бiльше. Мабуть, радились.
- Нам ©х наради не цiкавi,- вiдповiв Йон рiшуче,- Хочу сам з ним
бачитись.
Йон довго не роздумував, зняв з вiшака короткого кожушка, пiдтягнувсь
поясом, нiчого не сказав i вийшов. Було пiсля полудня, через молошно-сiру
поволоку неба просвiчувало сонце, зi заходу подував теплий, одлижаний
вiтер.
Йон одразу подався "на Дерманцi", мав намiр зайти до Володька, не
застав його дома, невдоволений вертався назад, але бiля Стратоново© хати
вони все-таки зустрiлися. Володько вертався вiд Рони.
- Здоров, товаришу! - весело привiтався Йон. Його широкi енергiйнi уста
дiйсно посмiхалися, мiцне пiдборiддя напружено витягнулось.
- Здоров, Йоне! - i потиснули мiцно руки.
- А вигляда ш добре. Коли прибув? Не хотiв би пройтися зi мною? -
енергiйно говорив Йон.
- Спiшу додому, ще не обiдав. А в чому справа? - вiдповiв у тон
Володько. Вони пiшли в напрямку дерманських хуторiв.
Йон не гаяв часу i одразу коротко, ясно i рiшуче вияснив сво
становище. Володько уважно його вислухав i без вагання заявив:
- Я, Йоне, не схвалюю тво©х намiрiв!
- Можливо, ма ш на це свiй план? - запитав вiн стримано.
- Мiй план простiший простого: не розбивати села партiйними чварами,
кооператив лишити кооперативом - увести хiба до управи кiлькох
енергiйнiших членiв i звiльнити Бухлова.
- Залишити Рону? Симона? Чайо-шахо-пияцтво? - пiдносив тон Йон.
- Краще це, нiж мали б закрити ©© взагалi.
- © закриють так чи так. Не сьогоднi, так завтра. Всi тi вашi чудовi
читальнi та просвiти - закриють геть-чисто до цурупалка. Треба лишень, щоб
закрили не задурно, не за прекрасне спасибi. Забрати все в народнi руки, i
тодi хай нам вирвуть.
- Про якi такi народнi руки мова? - питав невинно Boлодько.
- Трудящi руки комунiзму! - патетично вiдповiв Йон.
- А, Йоне! Якi там трудящi i якого там комунiзму. Коли ти став тим
комунiстом i що ти на цьому тямиш? От пiшов би краще та побачив... А тодi
й казав... Скiльки ©х там щодня тiка ... З наших селян такi ж комунiсти,
як з тебе китайський мандарин. Я нiколи не мав iлюзi© з цього приводу, але
пiсля того, що я там побачив... Нi, нi, нi! Тепер мене на це не вiзьмеш.
- Бачу, бачу! I не сумнiваюся. Видно, там тебе напомпували. I так
скоро. Не ма мо про що говорити, ти там не був, а судити по втiкачах може
хiба слiпа курка. Всiляка та буржуазна сволота, класова наволоч, вiдпадки
народу, i Тiкають, бо знають чому!
- О, напевно, знають. Але ти не зна ш. Ти лиш можеш сердечно
блюзнiрити, i коли б ти це розумiв - це був би страшний грiх, але ти, не
дивлячись на всю твою бундючнiсть - звичайна, жалюгiдна, замотиличена
вiвця... I одного разу... Пам'ятай! Ти будеш гiрко розчарований! - казав
Володько i дивився гостро до очей Йона.
- Так ось за що пустила тебе офензива,- вiдповiв в'©дливо Йон.- Нiяке
диво. Аж тепер ми тебе розкусили - куркульська ти воша. Ма ш щастя, що ти
туди не попав, але ми i тут з тобою пораху мось.
- Ха-ха-ха! - розсмiявся Володько.- Бiдний, зворушливий бiднячок Йон...
Свiтовий пролетар! Ха-ха-ха! До побачення! - I Володько приспiшив крок.
Йон було на хвилинку зупинився, був приголомшений, спочатку не знав що
сказати, тако© реакцi© вiн нiяк не сподiвався, сердито дивився у спину
противника, нiби бажав i його знищити, а потiм круто повернувся i швидко
пiшов назад.
Цi двi чорнi постатi на бiлому тлi землi та©ли в собi початок глибинно©
i вiчно© протидiйностi, що на нiй, можливо, побудовано i саму цiлiсть дi©
у всiй ©© ма статнiй красi i славi.,
- Тут приходив отой... Як його... - казав Матвiй, що зустрiв Володька,
виходячи з клунi запорошений, як мiрошник.
- Йон! - допомiг пригадати йому Володько.
- Еге. Хотiв з тобою говорити,- казав Матвiй, обкидаючи з бороди
куряву, що набралася цiлими френдлями. I до цього додав: - А як воно там?
Чи не мiг би i я заглянути на тi вашi збори?
Володько здивовано глянув на батька. Що це, мовляв, ма значити? Вiн ще
нiколи не чув, щоб батько якось цими справами цiкавився.
- Певно, що можете,- вiдповiв вiн.- Це дуже важливi збори. Навiть дуже
важливi.
Одразу, як тiльки Володько пообiдав, вiн знов подався на село. Не мiг
допустити, щоб не бути там завчасно. Цiле село було на ногах. Ще далеко
перед початком зборiв люди стягалися пiд будову кооперативу. У самiй
будовi, у малiй кiмнатцi продавця, вiдбувалося приспiшене, надзвичайне
засiдання управи. Володько не був ©© членом, але попросив дозволу там
бути. Андрiй Андрiйович сидiв на сво му мiсцi голови, курив цигарку за
цигаркою, дивився поверх свого пенсне i нервово ворушив сво©ми повними
устами. Всi члени, навiть збунтований Iлько, були присутнi, але в цей
момент центром уваги був Симон. З ним дiялось щось дивне. Вiн сидiв збоку
на лавi розчервонiлий i розгублений... Про нього саме йшла мова.
- А, Володько! Сiдайте. У нас тут забавна штука,- казав Андрiй
Андрiйович.- Гiдна пера як не Шекспiра, то бодай Гоголя. Наш старий,
добрий "бiдний чоловiк Симон", iмену мий Зелотом, задумав нас залишити.
Признатися, я завжди був переконаний, що вiн майстер на всi руки, але
такого, ©й-Богу, не сподiвався. Ось послухайте, яким обдарував вiн нас
апостольським посланi м,- казав Андрiй Андрiйович сво ю вченою мовою.
Симон, як жар червоний, звiвся на ноги i, затинаючись, почав говорити:
- Ан... Андрiю Андрiйовичу... Я... Я прошу не робити з цього кпини...
Кожна людина ма сво сумлiння i... Андрiй Андрiйович йому в тон перебив:
- Дорогий Симоне. Дуже прошу. Не дума мо гвалтувати вашого сумлiння...
Ми тiльки ще раз хочемо посмакувати вашою пречудовою, високовченою
теологiчною елаборацi ю.
Невiдомо, чи Симон зрозумiв вiдповiдно цi слова, але вiн, за©каючись,
казав:
- Ну то... Може, я... з дозволенi м... вийду. Iзвiльняйте! Будьте всi
со Христом...
Вiн встав, смиренно зiгнувся, втягнув голову у плечi i вийшов.
Виглядав на блаженного. I коли за ним зачинилися дверi, захриплий
Кiндрат зауважив:
- Трохи забагато пив... Вступило в голову... Ось прочитай, що вiн там
накатав... - Кiндрат взяв зi столу сiрий папiрець i подав його Володьковi.
Володько намiрився читати мовчки, але Кiндрат вимагав:
- Вголос. Хочемо всi чути! Ма мо другого Йона... З другого кiнця...
Володько читав: "До Управи Кооперативу в с. Тилявцi. Заява. Я, нижче
пiдписаний член кооперативу в с. Тилявцi, бажаю уступити з партi© кооп. на
пiдставi слова Божого, а саме: 2 посланiя до Коринфiян 6 i 14 вiрш i од
св. Iоана 18-4 вiрш i за того я не хочу бути в спiлцi (до Галатамiв 5
розд. 20-21 вiрш, до Ефiсiян 4-31-32, фiлiянцiв 4 р. 5 вiрш). Зiстаюсь
люблячий вас брат Симон Кисiлюк",прочитав Володько i мовчки положив
папiрець на столi. I при тому думав: i що це справдi з тими людьми
дi ться... Рона мав свiй iронiчний вигляд, Кiндрат затиснув мiцно зуби,
щоб не лайнутися, як вiн казав, "по матушкi", а всi iншi безвиразно
мовчали. Сергiй запропонував поставити ту заяву на голосування, бiльшiсть
було "за" i Симона виключено з "партi© кооперативу". Розiбрали ще кiлька
питань, оминали справу опозицi©, переглянули книговодство, i на цьому
скiнчилося. Швидко хилилося до вечора.
У головнiй кiмнатi читальнi збиралися люди. х було скрiзь повно - на
вулицi, у сiнях, у крамницi... Курили, спльовували, гуторили, смiялися...
О сьомiй годинi, як було заповiджено, розпочато збори. Вiдкривав ©х Рона.
На голову пропонував Миколу Кочмарука. Саме в той час, дуже шумно,
демонстративно прибув Йон з цiлим сво©м штабом, а що всi переднi мiсця
були занятi, вони розмiстилися ззаду по обох боках зали, переважно
навстоячки. Йон якраз зачув пропозицiю Рони i одразу попросив слова.
- Я пропоную на голову дядька Семена.
Зчинилось замiшання. Всi знали Семена як того, що возив Габльовi
горiлку, що добре пив горiлку, але не того, що вмiв би провадити зборами.
Одразу пiдняв руку Володько.
- Я б пропонував Сергiя,- сказав вiн рiшуче. Взагалi Володько мав
поважний i рiшучий вигляд, що скоро всi помiтили.
Бiльше не було зголошень, Рона подав всi три кандидатури на
голосування, голосували одверто пiдняттям руки i... О! Сергiй дiстав
бiльшiсть. Навiть чималу бiльшiсть. Це Володька пiдбадьорило, вважав це за
добрий знак. Сергiй заняв мiсце голови... Це вперше головував такий
молодик, що не конче всiм подобалось, дарма що Сергiй намагався втримати
поважний i дiловий вигляд... А вже нiяк не подобалось це Йоновi, який,
одначе, намагався цього не виявляти.
Народу було багато, але постiйно прибували все новi i новi члени,
простора кiмната читальнi ледве могла всiх вмiстити. Далеко не всi могли
сидiти, а чимало мусило просто стояти по кутах i ззаду поза рядами лавиць.
Було душно, свiтилась велика "лампа-молнiя", над головами стояла поволока
диму. I було порiвняно тихо. Спереду говорив той чи iнший член президi©...
Але ось багато голiв повернулося назад. Що сталося? Нiчого особливого.
Це тiльки повiльно, незграбно втиснувся у дверi дядько Матвiй. У сво му
жовтому кожусi, дебелий, широкий, повiльний. Увiйшов, сказав байдуже
"добрий вечiр", зняв чорну вовняну шапку i розглянувся по читальнi. Багато
здивування, бо ж, як вiдомо, останнiми роками Матвiя рiдко бачили мiж
громадою, перестав навiть приходити на "сходки", за винятком хiба
церковних вiдправ.
Але вiн завжди робив особливе враження, де б вiн i коли б не появлявся,
що одразу вiдчулося i тут. Сергiй перервав свою мову, а Рона встав i
церемонно промовив:
- Дядьку Матвiю. Ми дуже втiшенi, що бачимо вас на наших зборах. Прошу,
панове, зробiть десь мiсце.
Матвiй сприйняв цi слова дуже спокiйно, нiяко© змiни виразу не виявив,
а лишень сказав:
- Та я... От так зайшов. Як дозволите - послухаю. Я можу й постояти.
Але десь там з друго© кiмнати видобули розхитане крiсло i пiдставили
його Матвi вi. Вiн сiв обережно на краю, лiвою рукою обтер мокрi вуса, у
правiй держав на колiнi шапку i почав слухати.
Управа робила звiти, якi були досить довгi, а згодом почалась над ними
дискусiя. Перше слово над звiтами забрав Йон. Вiн зупинився спочатку над
звiтом культурно-освiтньо© комiсi©, а опiсля перейшов до касового. Не
конче тримався змiсту звiтiв, i мова його була обов'язково напаслива:
- Отже, товаришi! Ми тут заслухали звiти нашо© управи... Звiти, як
звичайно, звiти... Вислухали, скiльки то зроблено вiдчитiв, як то
страшенно багато ма мо рiзних газет, як намучились нашi iнструктори i,
розумi ться, багато такого iншого. Але не було багато говорено, що то були
за звiти, який був ©х змiст... I якi це були газети... Та якi то завелися
у нас iнструктори... (Голос з мiсця: правильно!)
Йон ще вище пiдносить голову, м'язи його ши© напинаються, його погляд
обiйма цiлу залу. Однi слухають його дуже уважно, сливе натхненно, iншi
знов з упередливою усмiшкою.
Йому не подобаються вiдчити, не подобаються книжки, не подобаються
газети. Все це вiдома жовто-блакитна макулатура, слинява петлюрiвська
агiтка... Не подоба ться йому також торговельна справа... Млява, хронiчний
дефiцит, вiчний непорядок. З кожним реченням його голос набира все
бiльшо© i бiльшо© гостроти, вислови все менше i менше вибагливостi, рухи
все гвалтовнiшо© рiзкостi. Зала почина хвилюватися. Там то там встають то
сiдають неспокiйнi постатi, нiби ©м хочеться щось також казати або кудись
звiдсiль тiкати... Обличчя ©х набирають барви, очi огню. Падають вирази:
"Правильно! Так! Геть з ними!"
- Я думаю, товаришi,- казав переконано Йон,- що вже давно настав час, i
то найбiльший, зробити з цим якийсь порядок. Тi люди мають бути там, куди
вони належать, але не тут, у нашому кооперативi. Хай хто скаже менi, що
кажу неправду, хай хто спробу виправдати ©х злочини перед працюючими
людьми, що ©м повiрили, що за ними пiшли i що, нарештi, довiрили в ©х руки
сво© тяжко запрацьованi грошi.... - Вiн розвива це сво твердження все
новими i новими зворушливими, повними розпачу фразами i завершу мову
гострим закликом: - Взиваю до всiх тут присутнiх: не майте до них
милосердя! Женiть ©х вiд себе! Кермо i влада належать нам! Працюючим!
Мова урвалася, буревiй крикiв i оплескiв покрив останнi слова промовця,
на залi зчинилась метушня, деякi зриваються з мiсця... Сергiя вiдчайдушне
дзвонить i на цiле горло кричить:
- Тихо! Це не ярмарок, а збори!
- Геть! Не хочемо тебе слухати! Ти з буржуями!
- Прихвостень!
- Сволота!
На весь зрiст зрива ться могутня постать Кiндрата.
- Хочете битись! Битись хочете! Хто перший? Ходи! - i при цьому
здвигнув свого тяжкого стiльця. Але бурю втихомирив Йон.
- Товаришi! - казав вiн вже спокiйно.- Прошу спокою! Зала поволi
затихала, всi сiдали на мiсця... Останнiй сiв Кiндрат... Вiн попередливо
ще раз оглянув всiх присутнiх, поставив на мiсце стiльця i обережно
присiв. Слово забрав Рона, вiн був вже знервований, а тому його мова
втратила звичайну його грайливу блискучiсть.