Самчук У.. Волинь

зупиня ться, круто поверта коня i тiка назад вiвсом на дорогу.
"Пак! Пак! Пак!.." - впало ще кiлька стрiлiв. Вершник зо всi © сили
острожить коня, але вiдразу щось з ним сталося. Вiн випуска з рук повiд,
деякий час ще незграбно пiдгицу на сiдлi i далi пада на землю.
В той час з-за гори, звiдкiль вибiгли вояки, вигулькнуло ще кiлькох
вершникiв. Пригнувшись до кiнських ший, вони навзаводи пруть вперед.
Пiхотинцi, що бiжать спереду, починають нервуватися i нараз розсипаються
по полю.
Знов чути кiлька стрiлiв. Деякi попадали просто на дорозi. Але вершники
пруть вперед. Крик, свист, заблищали шаблi.
- Ааай! Матка Боска! - виразно вчув Володько i побачив, що пiхотинцi
позривались на ноги та попiднiмали вверх руки... Але шаблi вершникiв
замигали над головами пiхотинцiв. ©х все менша . За хвилину вершники
кидають усе i з мiсця пруть далi. Ще хвилина, i вони сховалися за могилою.
Володько швидко злазить з черешнi i, розгортаючи галузки кущiв, бiжить
до коней.
- Большевики! - гука вiн. Але там уже всi знають про це.
Iз села прибiгло кiлькох розчервонiлих i засапаних дядькiв:
- Вертаймось додому! Большевики!
- Додому! - пода ться далi ланцюгом чутка. Прибiгли також тi, що
стрiляли, з рушницями "на пасi". Вони вдоволенi сво©ми успiхами. Все-таки
не даремно "патронiв" висмалили.
- Це я його так,- хвалиться Iван Сурко.
- Н .. Бреш, брате! Он i Мифод свiдок. Я! ©й-бо, я!..
- Та не бреши!..
- Хрест на церквi, комин на хатi, що я...
- Ха-ха-ха! Ти, так ти! Чорт з тобою. Хай там,- i тикнув пальцем у
небо,- на тебе його й запишуть.
- А в селi,захоплено оповiда вiдомий ентузiаст "змiни влад" Терешко,-
пооовно! Повно! - з притиском зазначу .- В'©хали й одразу: "Гд староста?"
I рiзнув матюком. Кавалерiя з "красним хлагом" пролетiла... Кажуть, сам
Будьонний...
- Ну... То "наврат"... - сумнiваються скептики.- Який-небудь з менших.
- Але кавалерiя! Ех! Кожний, як вогонь. Сорочки розхристанi, шапки
набакир. "Тi" ще в селi з маслом та сметаною розправлялися, а цi, грiм ©х
убий, як з неба! Ох же й наклали ©х. Нi одного "в пл н"... Всiх - на
мiсцi...
- Здорово! Звiсно пани. Сметаною захопилися.
- А баби пiсля, зна те, оджогами ©х, коцюбами! А це тобi, Яську,
сметана! На, на! ж!..
- Ай, да баби! - гукають будьонцi.- Так ©х, панов, сукiних синов!..
Всi вдоволенi такими вiстками. Бiльш нетерплячi хапаються вести конi
додому.
Обережнiшi втихомирюють:
- Почекай. Не прися на рожен... Чорт нiколи не спить. Нарвешся на
такого, заметуть тобi коники, як стiй...
- Нi чорта. "Цi" не чiпають,..
- Не чiпають. Почекай побачиш. Уже "©х" досить було. Хто не прийде, не
скаже- на, тiльки - дай... Нi?
- Звiсно.
Дядьки вичiкують. Аж надвечiр розвiдка приносить остаточну вiсть, що
все тихо. Ви©хали враз. Довжезна валка коней тягнеться до села. На дорозi
лежать розкиданi "Яськи", але на них не зверта ться уваги. Завтра накаже
староста й пiдберуть. За Осовцем, там, де Мiзоч, заходить велике червоне
сонце. Навкруги тихо. Хтось затяга пiсню. Решта пiдхоплюють i в ©© звуках
никнуть усi подi© дня. Нiби нiчого й не сталося. От водили собi конi на
пашу, а тепер вертаються додому.
У селi повно чуток, але нi одного большевика. Увiрвалися, на©лися самi
й конi, i далi. Зда ться, то не люди, а буревiй. Конi ©х загнанi, вiчно в
милi, що, змiшавшися з порохом дороги, творить нiби шкаралущу. Одяги
рiзнi. Англiйськi, старi нiмецькi, росiйськi. Зброя також рiзна. Однi
шаблi справжнi козацькi, i вони самим сво©м виглядом наводять на людину
непри мне почуття. Вигляд ©х - вигляд диких. Чорнi вiд сонця i вiтрiв
обличчя. Груди розхристанi, сильнi, оброслi волоссям. Мова ©х рiшуча,
коротка - наказ i лайка. Перечити ©м небезпечно.
Володьковi пригадалися оповiдання про татар, Пугачева, Ст ньку Разiна.
Це вони - душi минулого, мешканцi безмежних степiв злетiлися в орду i пiд
зручним керуванням ханiв пруть на захiд.
Мина кiлька порожнiх днiв. Спi жито, ячмiнь. У селi спокiй. Одно©
суботи парний вечiр. Над заходом у нерiшучостi зупинилася отара хмар.
Поволi вони пiднiмаються по небу. Дiйшовши до якогось мiсця, бризнули вони
теплим дощем i розтопилися. Сонце сховалось. Показався молодик i кiлька
зiр. Дерева нiби спiтнiлi. З землi пiднiма ться легкий теплий туман.
Вiддзвонили на вечiрню.
На полях "за Поповим" крики. Полями вiд Мiзоча бiжать люди i кричать.
Що сталося? Вiд крайнiх хат добiгають неймовiрнi вiстки. З Мiзоча прибiгли
люди i перелякано оповiдають, що з лiсiв вийшло дуже багато полякiв. По
дорозi вони нищать усе.
Того самого вечора в Бущенському лiсi розпочалася гарматна канонада.
Раз за разом бовхали гармати i робили довгу й гомiнку луну. I не вiдомо,
хто з ким б' ться, де вороги. Село принишкло i мовчить. Люди виходять у
садок. Мiсяць, зорi, тiнi на землi, легкий теплий туман i гарматнi вибухи
з лунним шумом.
Аж ранком прийшли вiстки: Бущенщиною на захiд сила-силенна полякiв
просунулась. Мов злива. Без дорiг, без ладу, отак просто, хто кудою, пiд
розлогим прикриттям лiсу. У деяких мiсцях зупиняться, обернуть кулемета,
сипнуть у небо "по кавалерi©" i знов втiки. А будьоновцi, мов чабани, зо
всiх бокiв на кониках гарцюють. Часом десь гармата загуде i лупить у саму
гущу.
На другий день народ коло церкви. З'явилися набундюченi "хлюсти" при
французьких шаблях з острогами. Це все тi, що "з первих дн й революцi© под
красним знам н м кров пролiвають". З Дерманя ©х чимало таких пiшло "туди",
а тепер вернулись, щоби показатись усiм, що з них вийшло та й кому треба
носа втерти. Тепер вони пуриси великi. Тепер ©м море по колiна. Тепер
"твайо-майо, а майо не твайо". Захоче - з поповою дочкою в танець пiде.
Дудки вiдмовить, коли вся власть сав там, коли хто був нiчим, той усiм.
В понедiлок рано "заказали" конi вести "на прийом". Повели. Кiннота
коней потребу .
Вiд самого Ки ва без вiдпочинку пруть. Впав кiнь - покинув, другого
давай. Буревiйним маршем пролетiли Укра©ну, i "дайош Варшаву".
Через село "коло Попового" пройшло того не мало. Обоз. Ки©вцi,
волиняки. Вигнали з дому все, що попалося. На возах чорнi люди з червоними
ганчiрками. Скриплять немащенi вози, трiщать колеса, падають конi. Матюки,
курява, поржавiлi рушницi. Реве гармонiя:

Я на бочк сiжу,
а пад бочкай слiзка,
ут кайт , палякi,
альшевiкi блiзка.

Хрипить гармонiя, хрипить забитий курявою голос. Iде орда зi сходу на
захiд.
Укра©нський степ, Дон, Волга. Далека Азiя, жагучi вiтри, сипкi пiски.
Очi бронзовi, скiснi, а на чолi шарпа вiтер зрудiле волосся. Все то пiд
барвою Маркса. Все то слухнянi й п'янi слуги великого "пророка". Хто
визбирав ©х таких якраз, як треба, таких, один на другого подiбних, таких
хижих i таких спрагнених перемоги?

Буржуй, б з разсужд нья
давай-ка мiлiони...
теперь наш правл нь ,
т п рь нашi закони...

Так. Це ©х "правл нi ". Це також ©х закони, писанi не чорнилом, а живою
кров'ю на живому тiлi конаючо© iмперi©.
Ех, яблучко, куда котiшся?..
Хто зна , куди. Хто скаже, яке заборонене дерево зродило тебе i який
грiх зiрвав тебе та пустив котитися. Маркс? Царi? Сатана, що збурив пекло,
щоб на його мiсцi поставити сатанський рай?
I, зда ться, нема нi кiнця, нi краю тому обозовi. Хто кормить ©х?
Земля. Адже ж вони "за землю i волю кров ллють". Хто ма ©х кормити. Он на
полях вiвси зеленi. На возах коси. Он пасуться селянськi корiвки. Село
"самообложиться" i дасть. Не дасть - "реквiзицiя лишкiв". Не хватить -
"все на фронт"... I тодi не запитають i не попросять. Вiзьмуть, а хоч, то
й кулю в лоб додадуть.
Володько йде в село. Близяться жнива, але село святку . При©хав i
зупинився якийсь штаб. Нi. Не штаб це - цирк. На всiх парканах, стовпах,
воротах, скрiзь, де тiльки знайшлося догiдне мiсце - плакати. Ось
бородатий кацап сохою оре поле. На нього нападають здоровеннi пси з
написами:
Д нiкiн. Петлюра. Колчак. Юд нiч. Врангель. Кацап хвица постолом,
лупить Д нiкiна в зуби, Петлюру в бiк, Юденiча в зад, Врангеля пiймав за
хвiст, розкрутив i вишпурнув за Чорне море. Ось там нарисовано, як
Пiлсудський навзаводи кида Ки©в. Його во©нство з "яйками", сметаною,
курми, "квасьним мл к м" пре за ним навздогiн. Баби з коцюбами женуться за
втiкаючим во©нством. Пiд усiм пiдписано: "До лясу, панове! До лясу!"
"Ми на гор вс м буржуям мiравой пажар разду м!"
"Мiр хiжiнам, вайна дворцам!"
"Да здраству т красная армiя - защiтнiца слабих i угн тьонних!"
"Прал тарi© вс х стран - са дiняйтесь!"
"Релiгiя - опiум народа!"
Крик, барви, музика. На семiнарському подвiр'© концерт. У залi мiтинг.
Почався вiд ранку. Мiняються вуличнi продавцi. Вони невтомнi, невгомоннi.
Сотнi промовцiв, сотнi одноголосно ухвалених резолюцiй. Всi на фронт! Всi,
плече в плече, в лави червоно© армi©! Червона армiя, обiдрана, голодна,
несе в обличчя цiлому свiтовi слiпучу правду. I нема ©й спротиву. Вiд
тайги, вiд Бiлого моря рветься цей гураган. Тремти, вропо! Червона армiя
- це початок i кiнець, це альфа й омега, це вiнець сили, мужностi! Червона
армiя, армiя робiтничих синiв, синiв селян, синiв працi! Червона армiя -
це кара за кров, за пiт, за працю, виссану ненажерами капiталу з
працюючого люду! Хто проти не©? Де той жахливий зрадник великого дiла?
Смерть йому на мiсцi! Без милосердя, без спiвчуття!
Сонце хилиться до хреста приходсько© церкви. Там далi за коренастими
черешнями його захiд. Володько цiлий день чапить коло монастиря. Йому
хочеться все бачити очима, чути власними вухами. Вiн забув за обiд. Вiн
забув i за Наталку. Щось неймовiрне твориться на його очах. Не хочеться
вiрити, що це дiйснiсть. Думки розбiгаються, збiгаються, купчаться.
Хочеться охопити весь смисл подi©, найти ©й назву, усвiдомити собi ©©
закони. Це ж твориться на землi, що дала йому початок буття. На його
землi, землi його батькiв, його дiдiв.
Володько вирива ться з крикливого натовпу i йде в сад. Тепер скрiзь
вiдчинено, скрiзь вiльно йти. Онде обтрощенi семiнарськi вишнi. Он обдерта
пасiка. Ферапонт Яковлевич, мабуть, забув за не©. Деякi вулi© лежать на
землi i бджоли лiтають навкруги. Видно, поки у залi однi промовцi громили
буржуазiю, другi громили бджоли.
Володько йде вгору до цвинтаря, мина його рiвною дорогою. Направо й
налiво могили близьких рiдних.. Он стара каплиця. Тут тихо. Сонце ще
свiтить i б' променем у стiну каплицi. Рiй мушок лiта перед носом.
Володько на хвильку зупиня ться, огляда ться навколо. Йому хотiлося б,
щоби тут не було нiкого з живих людей. Вiн хоче думати i хоче знайти себе.
Його душа розшарпана промовцями, поняттями, плакатами. Вiн ще надто
молодий, щоби знайти справжню вiру свою, тверду, мов камiнь, i непохитну,
мов гори. Вiн мусить чути, бачити i пiзнати iстину.
Тим часом зiйшов на другий схил гори. Перед ним на пiвнiчний схiд у
сяйвi вечiрнього сонця розклалися луги, рiчка, стависько. Ага. Це царство,
в якому колись царював Володько, той, що ходив шукати мiсця, куди тече
рiчка. Це ж Лебедщина. Це мiсце, де родились першi думи, де пережив першi
пригоди життя, де знайомий кожний горбик, кожна долина, кожна верба.
Володько вже пройшов кусень житт вого шляху. Вiн зна , куди тече рiчка.
Але його мучать ще iншi сумнiви. I хто пiдкаже, де iстина? Хто вкаже
дорогу? Так, як i колись, так i тепер iде Володько сам ногами по землi
батькiв i дiдiв, iде в поля й луги, щоб розгадати загадку, таку очевидну,
але таку тяжку для розгадки.
I раптом Володько пригаду собi дiда Юхима. Боже мiй! То ж вiн отам за
тим лiсом мешка . Може, ще живе. Не було чутки, щоб помер. До нього!
Послухати, що скаже вiн. Може, й на цiй старечiй нашiй землi люди, що
бачать будуче, що промовляють так, як чу душа. Промовляють не мовою отих
промовцiв, а мовою землi, мовою предкiв, мовою сущих i прийдучих.
Володьковi так привабливо яскраво уявився дiд Юхим, що захотiлось
бачити його. Вiн виразно почув його голос, що в соняшнiй тишi промовля :
"...не бiйся нiчого, що треба буде перетерпiти тобi. От диявол буде
шпурляти з вашого оточення в темницю, щоби спокусити вас... Будь вiрним до
смертi, i дам тобi вiнок життя".
Чому вiрний? Що ма цей молодий юнак у душi сво©й такого, за що треба
змагатися до смертi?
Володько не пiшов, а побiг в долину. Не хотiв обходити навкруги дорогою
чи стежкою. Махнув рукою навпростець i подався. Болото, iржава вода, що
чвирка з-пiд кожного ступу. Зовсiм так, як тодi, того холодного осiннього
вечора. Тiльки Хведота нема. Сам-один. Рiчка. Яка вона тепер маленька,
мiлка. Стрибок - i на другому боцi. Ще кусник болота i сухо. Збоку млин.
Цей той самий, де Володько вислухував перекази дядькiв. Змiнився вiн,
побiльшав. Уже не видно його колiс. Вони забитi дошками. Десь зникли старi
верби. Але трепеток сто©ть. Така сама чепурна, одинока над дорожиною
деревинка. Срiбно-зелене ©© листя так само, як i колись, дрiбно
трiпочеться, навiть при зовсiм спокiйнiй погодi.
А де ж хутiр? Нема. Нi саду, нi огорожi, нi грабового висаду над
дорогою. Тiльки на тому мiсцi, де стояла хата, темнiший i бiльший кущем
овес. Володько зупиня ться, сто©ть, вслуху ться в оточення. Дивиться, як
сонце сiда за Дерманем. Чи так, як i тодi? Зовсiм не так. Не тi
вiдчування. Не так вплива все навкруги. Може, Бога забув. Може, менше
безпосереднього, того, що днало з землею.
Володьку! Не стiй! Далi. Йди далi в той клапоть соснини, де колись клав
багаття, молився i пiк бараболi. Шукай, Володьку, i найдеш, дивись i
побачиш. Ти зацькований промовцями. Вуха тво© залiпленi липкими словами,
принесеними з далеких чужин. Очi тво© заслоненi плакатом крику i
ненавистi.
Володьку, увага! Замкни свою душу i не впусти бацили розкладу. Впади на
тому мiсцi, де горiло перше вогнище тво © свiдомостi, цiлуй землю ту, в
якiй корiнь твiй, i бийся за не© зо всiма Марксами, в яких би одягах не
прийшли вони до тебе.
Так говорить Володьковi рiдна земля. Яке щастя, що вiн послухав голосу
душi й у цей якраз день вирвався сюди. Яке неймовiрне щастя. Тут
Володьковi стало легше. Голос землi втихомирив дещо голоси карикатур,
плакатiв i промовцiв. Вiн згадав Василя, згадав днi минулого лiта, i йому
стало до болю прикро.
Через лiс i поле пiшов до Юхимового хутора. Сутенi .
На хуторi тиша. Замiсть одно© хати десь взялося двi. Не свiтиться. Не
бреше лютий пес, не гудуть бджоли, не пахне медом.
Увiйшов до хати. Там якась незнайома жiнка.
- Добрий вечiр вам!.. - проговорив Володько.
- Дай Боже здоров'я! - вiдповiла жiнка не то злякано, не то сердито.
- Не бiйтесь. Я прийшов навiдати дiда Юхима. Я звуся Володимир. Мiй
батько Матвiй. Ми жили колись йтам у Лебедщинi.
- Ааа! Чула. Вони вийшли. Я зараз... От шкода, гасу не
ма мо. Нема чим свiтити. Сiдайте. Вони зараз прийдуть.
I жiнка вийшла. Володько чека . Це кухня. У кiмнатi, мабуть, хтось
спить. Чути тихе сопiння. Коло комина дзижчать мухи. Пахне кислим молоком.
По хвилi в сiнях рейвах, рипнули дверi й увiйшло двi постатi.
- Нiчого не бачу, але чую, прийшов Володько...- проговорив живий
знайомий голос. Як щиро, як при мно.
- Так, дiдуню! Це я!
- Ти? Ооо, як тiшуся!.. Ходи сюди. Хай обмацаю. Свiтла, бач, не стало
на нашiй землi.
Володько пiдiйшов до дiда. Той поклав йому на плечi обидвi руки.
- Вирiс. Ну, пора. А як батько? - зробив наголос на о.-
Нiколи навiть не загляне... Постарiв?.. А як же це ти так?..
Заблудив, що?..
- Може, й заблудив. Тяжко в нашi часи не заблудити.
- Сядь. Ось тут. Принеси, невiстко, чого там... Тяжко, кажеш? Так. Весь
народ блудить, але Матвi©в син хай батькiвських слiдiв трима ться. Нiколи
не зiйде на манiвцi. Хай робить - що робить, завжди дiйде на справжн
мiсце.
Володько не бачить Юхима i вида ться, це говорить молодий хлопець.
Голос ясний, дзвiнкий. У такiй пiтьмi при мно щось ясне чути. Увiйшла
невiстка i принесла кисле молоко.
- От трохи зле, Володьку, що нiчим вгостити. Нам не повезло. Хутiр -
бiда. На днях тiльки третiй раз обiбрали. Минулого року на Великдень то
таки чистенько нас обшкрябали. А до того i сина... вбили...
- Клима?..
- Нi. Молодшого. Iвана. Гарячий був...
- Ааа. Я чув. Говорили.
- Обросли дещо, прийшли iншi, забрали, що найшли. Взимi, як ото на
Дермань накинулись, i мене якось кiнцем сягнуло. А оце перед трьома днями
то таки зовсiм дотягнули. Навiть Боска не лишили. На©хав отой обоз i все
рознесли...
Далi Юхим розпиту , як пожива ться Володьковому батьковi. Володько
оповiда .
Повечерявши, йдуть спати в сiно на вишки. Тиха натхненна нiч. На небi
майже прозорий мiсяць. Густi тiнi будов та дерев непорушне лежать на
землi.
- Гарно надворi,- проговорив Юхим.- Завжди гарно. Полiзли на вишки.
Юхим витяг з-пiд сiна вiйськову рушницю, клямцнув замком, загнав у
магазинок п'ятку набо©в i поклав коло себе.
- От так, як бачиш. Старий я вже, сину, але здаватись не хочу. Порiшив
собi: пiдлiзе ще яка хал ра, або вона мене, або я ©©. Розторощу череп, i
все.
Володько лiг на сiнi горiлиць, розклав натомленi ноги i руки. Старого
не видно, тiльки з темноти чути рiшучi слова.
- Так, так. Програли ми, сину. Вмiли гречку сiяти та бджолу плекати...
Але не вмiли боронити себе. Я не нарiкаю. От все мав. Повнi обори, повнi
клунi, повнi засiки. Все пiшло. Але не шкода нiчого. Бог дав. Бог i взяв.
А от шкода тiльки, що коли був час, коли сяка-така власть своя була, сидiв
отут на свому хуторi i думав: моя хата скраю... Ой сину, нi! Ой, нi, нi!
Ми всi дiстали науку... I кажу тобi: ви, молодi, тi, що будете... Ви,
хоронь вас Боже, жити таким способом, як ми жили. Згинемо всi. Весь рiд
наш згине. На наших мiсцях сядуть чужi i осмiють не тiльки нас, а й
могили, честь нашу... Тям це, сину! Я вже старий, щоб неправду тобi
радити. За землю нашу треба вмiти не тiльки пiт, а й кров лити... Битись
треба!
Володько не здивований такою мовою. Старий пережив досить, щоби так
говорити. Володьковi хочеться тiльки запитати кiлька слiв, але не зна ,
як... Нарештi вiдважився:
- А як же, по-вашому, цi?.. - запитав.
- Ота лая?
-Еге ж...
- Згине! Кажу твердо: згине! На нашу землю не раз нападали татари.
Налетять, обжеруться й виздихають. А ми, як жили, так i живемо. Бо в нас
справжня сила, а в них заздрiсть. Заздрiстю жити не можна. Але ми куцозорi
i терпеливi. Ми сидiли й перечiкували, поки хмара перейде, а тодi
вилазили. Треба ж не пустити до себе диких. Земля наша не на те, щоби по
нiй вiчно орди грасували.
Останн речення вимовив пiднесеними словами. Володько виразно напнувся.
- Знаю,продовжу старий.- Вони там золотi гори обiцяють. Рай.
Л ктрику... Блазнi диявола! Вони дадуть рай. Вони, що душу Анцихристовi
дали i перекреслили себе тричi... Вони збудують рай. Блазнi, катаржани,
шарпатюги, злодi© рай дадуть... Поцарствують вiк i згинуть!..
- Вiк?
- Ну да. Вiк. Сто лiт царство ©х буде. Сто лiт голод, мор, нужда буде.
- А чому ж вiк? То ж все загине...
- Не загине. Наш народ не то що червоною шматою, але й червоним залiзом
з його мiсця не випечеш. А от силу свою за той час назверх покаже.
Навчиться битися за себе. Цар був i не з нами, i не проти нас. А цi проти
всiх. Бо цi з чужим духом. З татарським...
Володько хотiв перечити. Все, що говорить старий, дивне й незрозумiле.
Але хiба ж вiн зна , як перечити. Старий говорить очевидну правду. Вiн не
вичитав ©© з книг, але вичув сво ю душею. Як не вiрити йому. Треба вiрити.
Володько ще довго не мiг заснути. Йому не вiрилось, що це вiн лежить у
Юхима на сiнi. Не вiрилось, що вiн сво©ми вухами чув тi слова... Тi - там
у залi, i цi - тут у темнотi на сiнi. Хто з них ма правду i за ким пiде
Володько? Володько - син Матвiя i Настi, син села i землi. Син неба свого
i сво © природи.
На другий день Володько покинув Юхима. Не хотiлось дивитися на
зруйнований, колись цвiтучий хутiр. Дивно, що аж на ру©нах сво©х хуторiв
шука вiн сво © правди.
Перед вiдходом Юхим сказав:
- Дякую, що вiдвiдав. Думаю - бiльше не побачимось.
Я вже старий. Ходжу, але... Ет... Все одно, а вмирати не хочу. Хотiв би
бачити, що далi буде. Пiдеш додому - батька здоров. Славний вiн чоловiк.
Так i скажи.



XII

Надходять жнива. Обози пройшли. За ними лишилися широкi дороги,
потоптанi поля, покошенi зеленi вiвси.
Володько йде додому. Найвищий час. Батько, напевно, чека .
Забрав дещо свого майна в торбину i махнув напiшака просто через поля i
лiси на Крем'янеччину. Дороги не трима ться. Пощо йому тепер дорога. Вiн
зна землю свою, як самого себе. Аж надвечiр вибрався з лiсiв на рiвний
шлях.
I тiльки вийшов на дорогу, одразу на двох вершникiв наткнувся.
- Стой! Куда йдьош?.. - пiд'©хав до нього один. Володько сказав, звiдки
й куди йде, та показав посвiдку школи. Большевик подивився на посвiдку,
вiддав назад i махнув нагайкою.
- Валяй своей дарогой! - сказав вiн, хльоснув коня i по©хав. За ним
по©хав i другий.
Аж пiзно вечором прибув додому. На дворi застав повно вiйська. У клунi
конi, пiд шопою конi. На подвiр'© вози. На городi димить багаття.
У хатi зустрiвся з матiр'ю.
- Це ти? - пита , як звичайно. Вiта ться, цiлу матiр у руку. Прийшла
Катерина, Хведот. Вони були в полi. Василина пасе вже корову.
- А де ж тато? - пита Володько.
- Вiн там,каже мама.- Пiд кущами на полi. Не хоче додому. У нас тут...
Боже, Боже! Що тут, дитино, робиться. Вiдступали тамтi вночi... Щось там
зблудили, чи що... При©хали, чу ш, до нас, збудили батька i так босого та
невбраного погнали в село, щоби дорогу до старости вказав. А саме падав
дощ. Дорога розбита. Десь там його ще збили...Так, чу ш, нагаями збили, що
ледве додому дiйшов...
Слуха матiр Володько, й уста його все бiльше i бiльше у розтягаються i
кривляться. Брови насунулись на очi.
- А за що ж били? - вирива ться у нього само собою...
- За що... Хiба вони знають, за що... Бог ©х поб' ... А прийшли цi...
Знову... Одразу забрали Шпака. Кобили також хотiли забрати, але обидвi
жеребнi. За Шпака дали нам якусь булану лошивку. А оце на©хало повний
двiр. Викосили ниву, половину вiвса, а тепер конюшину докошують. На садку
цiле спустошення. Ото вродило на щепах кiлька яблук. Ще зовсiм зеленi. Де
там... Обтрощили, обнесли. Огiрки вирвали... Боже, Боже! I то по цiлому
селу так. Батько вже не може на то дивитись. Боронився, а вони: "А ти
сякий-такий кулак. У матiр, у Бога, у небесну канцелярiю..." Лаються... I
що воно за люди? I де вони такi видерлись?.. Ти, каже до батька, цiле
життя кров батрацьку пив!.. Ти чужим трудом наживався!.. Все забрали. Все
чисто. От корова ще лишилась... сти не ма мо чого... Але цить... Iде
хтось...
Рипнули дверi, i до хати увiйшов большевик.
- Ей, мать! Дай нам какой-нiбудь гарщок.
Настя нiчого не сказала, знайшла баняк i дала йому. Той взяв i вийшов.
Володько чу втому i голод. Мати лiзе на постелю i з-пiд подушки вийма
пiвбохонця хлiба. Пiсля лiзе на горище i десь находить шматок сала.
Володько зi смаком з'©в i захотiв пiти до батька.
Застав його у винятково дивному станi. Зробив собi зi снопiв буду й у
нiй живе. Вдень жне або косить, ©сти приносять йому. ©сть мало. Зеленину,
хлiб, молоко. Спить на снопах. Коли дощ, зверху прикрива свою хлiбову
печеру ряднами.
Тепер саме чудова погода. З небесно© висоти свiтить повний мiсяць. Зi
села чути вояцькi спiви i гру гармонi©. Коли Володько прийшов, Матвiй
умостився якраз для вiдпочинку. За сво ю звичкою лiг горiлиць, ноги i
груди прикрив якоюсь одежиною. На ногах старi великi чоботи, на головi
кашкет. Мiсяць лл сво сяйво на поля, на стернi, на пiвкопи i на Матвiя.
- Де ви, тату? - запитав Володько. Матвiй почув голос сина i швидко
звiв голову.
- Тут - сказав вiн.- Це ти, Володьку?..
-Я.
- Прийшов?
- Так.
- Коли вийшов?..
- Сьогоднi раненько...
- Го-го! То ти мусiв добре смалити... Болять ноги?.. Володько нагнувся
над батьком, найшов його руку i поцiлував ©©.
- Трохи щемлять... Iшов навпростець. Через лiси...
- Так лiпше. Дорогами тепер не пройдеш. А як же там?.. Також
"товаришi"?..
- Ну, а хто ж. Повно. Батько зiтхнув.
- Повно,повторивши Володькове слово i не зна , чи казати що далi, чи
лiпше мовчати.
- Перед двома днями заходив до Юхима,- промовив Володько. Матвiй
зацiкавився...
- Ну, й?.. Як вiн?
- Казав здоровити вас... Обiбрали його дотла...
- Не диво. Кого ж вони не обiбрали. А як ще кого не обiбрали -
обберуть. А старий ще трима ться?..
- Трима ться, але обiцяв скоро зложити руки. Каже, що старий...
- Вiсiм десяткiв прожив. Я й того не дотягну. Коли б ще не оте, що
твориться... Не маю сили дивитися на таке. Хай би вже брали, хай би
зiгнали народ на сходку, хай би обложили... Але ж отого, що вони
творять... Рвуть, толочать, грасують... все ж то праця людська... А для
них то плювак. Думав: пiдпалю все до чорта i хай вигорить. Рука не
пiднялася. Поки жи ш, за живе дума ш... А наших там нiде не чути?..
- Нашi ж з поляками...
- Додумались. Найшли собi пару...
- А про Василя нiчого?..
- Мовчи тепер. Не згадуй. Нiчого не чув. Пiшов отодi, i як у воду.
Батько й син по довгiй розлуцi не мають бiльше слiв для розмови. Все
вiдоме. Все сказане.
- А вам тут не холодно, тату? - пита по хвильцi мовчанки Володько.
- У житi? Нi. Навiть люблю тут. Пахне колос. Земля. А помовчавши,
дода :
- Ми люди хлiба i землi. Тому нас i ненавидять отi... Вiн менi каже:
кров чужу пив. Я? Хм... Кулак... А коли так - хай буде кулак! Хай я
кулак!.. Хай мiй син - кулацький син, але вони згинуть!.. Я дурний був...
Треба менi було в народ iти i на кожному перехрестi проповiдь казати:
люди! Йдiть всi право сво боронити! Ви мусите!.. А ми мовчали. Он цi...
пролетарi, як то вони себе йменують... Жид з ними, кита ць з ними, татарин
з ними, цiла Азiя з ними. Завели балаган. Он у селi паперiв навiшали,
театри грають. Все на ноги поставили, щоб темному людовi голову
одурманити, щоби знищити його. Там обiцяють, а тут беруть... I заберуть.
Все чисто заберуть... Але скажу: вони згинуть!.. Час прийде i
згинуть!..
- I Юхим так каже,- зазначу Володько.
- Бо то правда. Скiльки б не були при властi злодюги i брехуни -
кiнець©м надiйде. Ви, дiти, мусите все кинути, а вибороть право сво . В
Укра©нi досить розумних i чесних людей. Я пiвсотнi лiт день-денно лив свiй
пiт, трощив сво© костi. Плуг, коса, сокира, лом... Тепер нема на мойому
тiлi мiсця, де б я не чув рани. Я збирав клаптик по клаптику землю. Думав,
виростете, хай ма те. I все дарма. Сьогоднi прийшов паршивий шарпатюга до
мо © хати, сiв i розпорядки да ... Ууу!.. Як шкода, що сили нема. А то
одною рукою в'язи скрутив би i вишпурнув би на гнiйницю. Пролiтарiя! Воша
смердяча! Зволота земська! Задля них голод, мор. Мiлiон на Голготу ма
йти, бо, бач, босяк i злодiй задумали собi в панiв бавитись!..
I Матвiй урвав свою мову. Володько ще нiколи не чув такого гнiву в