Самчук У.. Волинь

ним новi, невидимi до цього часу, простори. I от тепер, бачачи перед собою
рiдного батька, чуючи його мову, йому хочеться зiрватися з постелi, обняти
батька i цiлувати його твердi мозолистi руки, його широке чоло, його
благороднi, зi щирим, одвертим поглядом, очi.
Вiн помiтив; що батько не тiльки працю , але й дума . Вiн не виявля
сво©х дум назовнi. Зда ться, все робиться так, як йому хочеться. Але коли
приглянутись, то вiн цупко трима житт ве стерно у сво©х мiцних п'ястуках
i пильно стежить, щоб нi одна хвилина його життя не лишилася неоплiднена
творчою думкою.
Шкода, що Володько не може встати, щоб довше побути з батьком. Тих
кiлька днiв, якi тут проведе, надто мало для Во-лодька, а до всього вiн
бачить батька лише пару разiв на день. Все вiн десь ходить, ©здить,
говорить з людьми. Володько не од-важиться сказати батьковi, щоб вiн
лишився коло нього...
При©хав iз Залужжя Хведот. Вiн вдоволений, що ©де додому. Наука не
цiкавить його. Його бiльше тягне до господарства. А Матвiй каже:
- То, зна те; кому що... Кому кадило, а кому цiп. Кожна людина ма те
робити, до чого лежить ©© душа. Силуваним волом не наробишся... Мо© сини
мусять самi собi вибирати житт ву дорогу. Я маю допомагати ©м так довго,
поки буде на це потреба. Далi хай самi борються.
Вечором сходяться до лисея люди...
- Ну, а як там у вас? Що там Петлюра?..
- У нас тихо. Он тiльки зле самогон женуть. Нема кому припильнувати.
Довго гуторять, мiркують. На весну мають дiлити панськi землi. Матвiй
заявив, що вiн у тiм "неконтентний". Хай, хто хоче, бере, а вiн на
дароване не ласу . Вiн на свому прожив, дiтей сво©м хлiбом вигодував,
хотiлося б на свому i костi зложити.
Матвiй з Хведотом вiд'©хали. Володько ще не вста , хоч виразно
поправля ться. Дуже тяжко дiткнула його вiстка, що померла тiтчина
Катерина. Ще недавно була здорова. Матвiй був у тiтки, вiдвiдував, забрав
Хведота. Все було як слiд... А минуло пiвтора тижня, Катерина лягла i по
кiлькох днях не стало ©©. Лишилася ©© маленька дочка сиротою. Володько
згаду ту людину. В очах його вона все та весела щебетуха, ясноока
дiвчина, яку знав ще в Лебедщинi. Чого побоювалась Настя, те i не минуло.
Не мала вона щастя замужем. Чоловiк не шанував ©©. Родилась дочка, а вiн
хотiв сина. Мало не вигнав ©© разом з дитиною. Катерина поплатилася за
нерозважне кохання, мов той метелик, що легковажно летить на вогонь.
Скiльки пiсень виспiвала вона. Скiльки не доспала ночей. Скiльки вилилося
з ©© синiх очей гарячих дiвочих слiз. Всьому тепер кiнець. Володько
нездужав навiть пiти на похорон...
Але весна сильнiша вiд смертi. Коли змiг зводитися на ноги, навколо
було повно тепла, сонця, квiтiв. Виходив поволi на садок, в лiшник. Пiсля
хвороби життя зда ться обновленим i яскравiшим. На грядках витика ться
городина. У квiтнику пнуться догори турецький часник, пiвонiя, зiрка,
м'ята. По садах вештаються кури i розгрiбають усе, що, на ©х думку, гiдне
уваги... Бундючнi пiвнi вискакують на вищi мiсця i звiдтiль урочисто
передають один другому сво захоплення весною i життям.
Он у бгiжi молода черемуха, ©© галузки обсiли липкi зеленi метелики
всумiш iз мережками чарiвно© тонко© роботи, що ©х за два-три днi сонце
зробить справжнiми китягами цвiту. I бузина не дарму . Вовчi ягоди також
здобляться. Лiщина молодече i на©вно чепуриться, а гурт кучерявих кленiв -
мов ватага парубкiв... Зда ться, от-от гримнуть пiсню. Берiзки моторнi,
усмiхненi радiють цiлим сво©м ством... Хiба що ота прамати ©х, ©©
величнiсть береза, дещо сумнiше дивиться на свiт Божий, i не диво. Багато
рокiв зустрiчала вона таку весну. Кора ©© постарiлася й порепалась. Коси
вiдросли i звiсились додолу. Чешуть ©х хiба вiтри... Стовбур ©© поверчений
i протиканий цiвками. Люди точать ©© солодку кров i нема ©м спину...
Так Володько мандру по садках та гаях, придивля ться до творчостi
весни. Життя минуло© зими було надто бурхливе. Жив нервами. Хвороба
зложила його, мов складаний ножик, i вложила до кишенi на вiдпочинок.
Тепер ось видряпався на свiт Божий i знайшов його, як завжди, невблаганно
хорошим. I хоч ноги його ще слабi, хоч руки тонкi i бiлi, мов iз земного
воску, хоч очi вгрузли пiд чоло i звiдтiль починають наново синiти, та
проте цiла його iстота, мов спраглий води, прагне знов жити, знов бiгати,
знов хвилюватися. Нерви його оголенi i надмiрно вразливi. Душа неспокiйна,
голодна, Вона виразно бачить далекi, незбагнутi свiти i прагне пустити
туди срiбнокрилi вiтрильники, щоб вiдкривати, пiзнавати i ставити на них
свiй яскравий соняшний прапор перемоги.
I все так розумi i зна . Все пада в око, росте разом з думкою та
уявою, виходить знов на свiт у чинi, у словi.
Весна розгорнула все. Поле вкрилося засiвом, росою. Йдуть щасливi,
короткi днi. Люди i птахи однаково вiльнi, i не знати, де кiнець, а де
початок.
А що робить батько? - пита себе Володько. Невже вiн так i сказав
Василевi: "Йди i воюй"? Просто не вiриться. Ах, той батько... Як комаха,
©й-Богу - колись i тепер.
Зродиться така людина. Цiлий вiк, день-по-день дума й творить, дума й
творить. I ростуть будови, сади, лани пшеницi. Родяться новi люди. Чудесне
мо , хороше мо життя! Колись виросту i збудую великий храм. Назву його
цим самим словом, i хай собi люди проходять повз i любуються задармо.
При мно ж, як всi всмiхаються i кажуть: гарно. Дуже гарно! Оте сонце там
он пiд копулою... Нi! То, мо© милi, направду гарно!
На Зеленi Свята знов при©хав Матвiй. Володько проща ться з друзями i
вiд'©жджа .
Батько й син знов разом, ©дуть знайомою дорогою, лiсами, пiсками.
Батько оповiда про те, що дiялось тут за його молодечих лiт. Володько
бачить, як свiтяться його очi при згадцi тих давнiх часiв, коли все
починало цвiсти.
Тилявка видалася Володьковi чужою. Стiльки переживав, що не було часу
згадувати про не©. Ось батько, мати.
- Але ж вiн вирiс,- говорять Настi сусiдки.- "Настоящий" панич.
Настя та мничо посмiха ться. В ©© сiрих глибоких очах виразно свiтяться
iскорки особливо© радостi. Чому б нi. Чому б ©© син не мiг виглядати як
панич. Ось тiльки шкода, що вiн якось церкви цура ться. Думала: виросте,
навчиться грамоти, пiде в недiлю до церкви i перед цiлим миром так тобi
прочита "Апостола", що й сам дяк ледве чи дорiвня ться. А от вирiс. Ще
безвусе, але вигналось вгору... Господоньку, Господоньку! Не спусти його
зо свого Божого ока.
Коли Володько йде селом, навiть старi дядьки вiтають його з повагою.
Видно, в дечому вiн рiзниться вiд решти хлопцiв. Колишнi його товаришi й
товаришки цураються його, оминають. Та й вiн зовсiм вiдучився розмовляти з
ними. Побачив раз Ганку. Пiдросла i вирiвнялась, але байдуже привiтав ©© i
пiшов далi. Ну, що ж з нею почнеш?.. У ньому ще повно Дерманя. Ходить у
поле водить пасти конi, чита рiзнi книжки. Чу в собi якусь порожнечу,
непевнiсть. Навiть гордiсть якась опанувала ним. При зустрiчi з людьми
трима себе не так, як колись: просто, природно. Мимохiть постава й вираз
його набирають штучностi...
Вiн все це розумi i зна , що то кепсько, але як же бути. Така дивна
пора. Одно щось згубив, а другого не знайшов. У головi дещо лишилось. Свiт
також дещо поширшав. Вiд Днiпра до Амазонки, через всi моря й океани, вiд
Кордиль р до Гiмала©в, обiйма його зiр планету i, мабуть, це саме так
зненацька змiнило в його очах старе сво село, людей, товаришiв i навiть
батькiв. Його взяв хтось i посадив дещо вище вiд решти тих, що його
оточували. I вiн ще не навчився тримати себе на такому рiвнi.
I батько в дечому змiнився. Вiн ще бiльше замкнувся в собi, ще з
бiльшою натугою думки намага ться вловити i розгадати непевнiсть часу. В
його життi постала також революцiя. Сини i вiн. Вiн ще у кермi - так...
Вiн ще й не дума випускати господарсько© керми зi сво©х рук, але вiн
виразно бачить, що сини його пiдуть до конечно© мети iншими дорогами, як
вiн, його батько, дiд. Вiн бачить це i не перечить. Iнакше, мабуть, не
можна. Поле те саме. Так само засiяне, так само котяться по нiм хвилi, так
само ростуть стеблини жита, пшеницi, але не тi самi часи i не та сама цiна
працi на полi. Он Василь, вирiс, окрiпнув, розгорнувся в мужчину i подавсь
у вiйсько. Матвiй нi одним словом не заперечив йому.
- Ну, як ти так дума ш - iди! А пiсля, щоби виправдати перед хазяями
такий свiй вчинок, твердив:
- А ви дума те як? Дума те, що не прийшов час i хазя©новi за право сво
впiмнутись? Земля, дума те, отак сама у вашi руки прийде? Ще б нi... Он,
кажуть, поселенцi, що вибрались перед вiйною до Смоленсько©, всi чисто до
одного повернули. Голi, босi... Кажуть, напали на них кацапи i все чисто
розбили... А дума те, з нами того не буде, коли ми отак собi руки зложимо,
чи землю оратимемо та Божого змилування чекатимемо? Буде! Прийдуть iншi.-
Ти, Даниле, Макаре - сякий-такий, пiдеш вниз, а зверху сяде завойовник i
годi. Кажу!.. Час непевний... Чую, що так ...
Люди однi згоджуються, другi нi. З села ще кiлькох в "петлюрiвцi"
пiшло, але решта нi... Коли би, каже, ще мобiлiзацiя яка... А то ж не
випада . Прийди i просися, щоби тебе прийняли. Он Той пiшов... А чого?
Щоби шинелю нову дiстати та й додому втiкти. Нi?
- Правильно. Що то за вiйсько зi збiрно© голоти... А добровiльно нiхто
голову не понесе на втрату...
Матвiй пильно стежить за подiями. Думка про Василя не виходить у нього
з голови. Пiшов i чуток нiяких. Бувало, десь там в Саратовськiй, чи в якiй
там був, хоч листа пришле... А тепер нiчого.
Коли людей яких зустрiне, одразу зупинить словом:
- А ви здалека, пробачайте, будете? Ну, а як там у вас?.. Що чувати?
Вийде з того що?
Дехто зна , чого хоче Матвiй, дехто й не зна . Оповi-да;оть, що
"петлюрiвцi" вiдступають. Кажуть, бандити та бсльшевики по лiсах
розвелися, на обози нападають... Хто його розбере, що й до чого... Отак
усе перемiшалося...
А життя таке бурхливе, таке чудове. В далечiнь i ширiнь, мов на приказ
якогось особливого голосу, твориться i росте небувале... Росте новий
народ. Прокида ться i мiня назву могутня раса - творець велико©
минувшини, великих iмперiй.
Матвiй не розумi цього, але вiн вiдчува те сво©м здоровим iнстинктом.
У його потужнiй постатi зароджуються i набирають сили новi почування, новi
житт вi закони.
Часом у недiлю Володько чита Матвi вi вголос iсторiю. Матвiй любить
слухати цю книгу "про старе". Хто не шану старого, не здобуде й нового.
Це його переконання. Укра©на в його уявi вже не те щось видумане, химерне.
Нi. Укра©на це вiн сам - Матвiй Довбенко. Цей велетень працi, цей величний
господар з твердим чавунним кулаком i метким розумним зором. А Василь,
Володько, Хведот - сини його. Катерина й Василина - дочки. Сухенька Настя
- мати, що родила, доглядала, пiклувалась... Кров, сила ©© пiшла на "©х" -
батька i дiтей. А всi разом вони - ядро, пiдстава, початок всього... Вiд
них поженуть здоровi паростки на всi боки. Ось "©х" три сини. Ти, сказав
голос Матвiя,- вояк. Ти вчений. Ти мiй спадко мець - плугатар. Тримайтесь
усi цупко чорно© скиби землi, на котрiй вперше вздрiли сонця промiнь.
Борiтесь за не© мечем, пером, плугом, гризiться за не© зубами... Дайте
працю ©й велику. Змочiть ©© потом i кров'ю i не забудьте заповiтiв Бога
вашо© душi.
Постать Матвiя вже не та, що колись. Довгi десятки рокiв змiнили ©©
вигляд. Сила ©© вилилась разом з потом. Кiстяк давно порушив свою форму.
Голова стяжчала, плечi розступилися i втягнули ©© вниз. На нiй лисина i
срiблистi пасма масткого вiд поту волосся, що вiдростають донизу i легко
кучерявляться.
Але все-таки вiн незмiнне Матвiй, незмiнно сторож порядку, законiв
землi i родини. Дух його ще не впав, хоч часом вирива ться з його уст:
- Охо-хо-хо! Кажуть - вмирати страшно... А я кажу: хто не боявся жизнi,
не бо©ться i смертi.
Та все-таки цiле його ство знутра i зiзовнi прагнуло тiльки жити i
навiть жити, як треба, спочатку, по-новому.
Володысо тепер несамостiйний. Вiн у полонi мрiй. Кiлька книжок, кiлька
великих планiв вiдмежовують юнака вiд дiйсностi. Вiн не сидить тепер дома.
Його стихi ю поля i лiс. Вкритi пашнями лани видаються йому морем, по
котрому бушують хвилi-гори. Вiн iде на пригiрок, ста на отвертому для
вiтрiв мiсцi, розхристу сорочку, збива кучерi й наслуху , як пориви
вiтру б'ються об його молодi нагi груди, як шарпа ться на головi волосся.
Це море! Он пливуть кораблi - один за другим iдуть безмежним водяним
шляхом тi велетнi. Володько бачить на ©х чардаку бронзолицих матросiв з
нагими валкуватими руками. Бачить гострозорих капiтанiв, що дивляться ген
туди за обрi©, де лежать скелястi, утиканi патлатими пальмами береги.
Як хотiлося б Володьковi й собi до них. Кинути все це - землю, плуги,
гнiй. Обнятись би з небезпекою, буревi м. Обпектись би сонцем i вiтрами.
Здобути силу, славу, грошi. Стати великим морським геро м i наганяти
острах ворогам.
Днi бадьорi, яснi, свiжi. Небо фiалково-син , а по нiм ковтуватi бiлi,
мов снiг, хмарки. Жита, пшеницi, вiвси. Кожна стеблина мiцно вчепилась
рiдно© землi, осе ©© чорну кров i хита ться вiд подуву вiтру. Колосся
шумить тихим, ледь чуйним шумом. Дзвiнко пiдпiдьомкають перепелицi.
Серед такого оточення росте i мiцнi Володько.
Вiн не ма товаришiв i вiн не потребу ©х. Вiн любить себе i сво© мрi©.
Вiн навiть гордий собою i часом, коли захоплення життям, молодiстю досяга
найвищо© мiри, вiн почина спiвати, стрибати. Йому зда ться, що вiн
найрозумнiший з людей i всi його мрi© це не мрi©, а дiйснiсть недалекого
прийдешнього.
Навколо тихо. Села, поля, лiси живуть звичайним життям. Вiйни не стало.
Зникли москалi, ©х мова, ©х лайка. По полях чути пiснi дiвчат. У недiлю в
селi грають музики. Там витанцьовують парубки сво© танцi, залицяються.
Нiхто ©х не турбу . Не чути бiльше, щоби гнали когось "на стiйку". Всi
дома, всi досягли свободи. На панських ланах пругами лягли межi. У лiсi
таксують дубину, валять ©© з пнiв i розтягають по селах. Платять гривнями,
женуть самогон, кохаються, вiнчаються, закладають новi хати...
Кожний цей день - день укра©нсько© державностi. Володько розумi це
також. Матвiй продав овес, взяв двi^ тисячки гривень i вирiшив накупити
дубини. Прийде з вiйська Василь, ожениться i хату треба нову...
Iдучи з батьком до лiсу, Володько бачить, як усi села, всi люди - старi
й малi взялися за працю. У лiсi повно людей. Вiдкраяли дiлянку, валять
товстючi дуби, обтинають, тешуть на пiдвали, на шпали, на клепки.
Канцелярiя працю безупинно. Побережники ходять зi сво©ми сурмами. Мабуть,
багато вiкiв не чувся цей народ ©© господарем. Все вiдчуло нараз, як спали
з рук пута. Всiм захотiлося валити дубину, тягти додому, будувати новi,
високi, свiтлi хати. Всiм хочеться жити, жити, жити...
Край цей умi жити. Край цей умi працювати. Була вiйна, змела села
вогненною мiтлою. Прийшов рiк миру i села повстали вогненною працею. Дай
миру, волi!..
Назустрiч цьому благанню завзято регоче кулемет. Майже непомiтно
надiйшли днi, коли в селах знов повно воякiв, коли вже десь там зi сходу
вiд Острога, Кунина почали доноситися знайомi голоси гармат.
Одного недiльного ранку з жолобецького лiсу, так само, як тодi, коли
почалася свiтова вiйна, ви©хав козацький полк. Але це козаки укра©нськi.
Загорiлi обличчя, бадьорий вигляд, шворна пiсня. Цiле село збiглося
дивитись "на петлюрiвцiв". Нiкому не прийшло на думку спитатись ©х, куди
вони iдуть. Село вже звикло до вiйни. Пiдуть однi - прийдуть iншi. Чи ж не
все одно?
У селi козаки розташувалися, щоб вiдпочити. Володько пiшов також туди,
щоби зблизька приглянутися до свого вiйська.
Воно прийшло здалеку. Воно облетiло цiлу Укра©ну. Скiльки шалених атак
пережили цi дужi сини сво © землi. Вигляд ©х якийсь байдужий,
насмiшкуватий. Володько вiдважився запитати одного:
- А куди ви ©дете?..
- В гостi, молодий козаче...
Володько не ма чого бiльше питати. Навiщо? Зна вiн i так, куди. Чутки
невздержно летять i приносять вiстки, що десь там за Острогом вже
большевики.
Козаки покормили коней, дiстали з польово© кухнi обiд. Сурма сурмить
збiрку. Пiдтягають коням пiдпруги, гнуздають i спiшать на збiрку...
- На коня! - скомандував полковник. Брязнули шаблi, рушницi, i козаки
на конях.
- Шикуйсь! Кроком руууш!...
Нi. Нi. Це не була парада. Не були це привiтнi, спокiйнi люди. Але
Володько нiколи не забуде ©х такими, як бачив ©х тодi, у найрiшучiшу
годину. Такими напiвсердитими, напiвбайдужими до всього. х загорiлi
бронзовi чола, ©х закуренi шапки й блюзи, ©х витертi сiдлом червонi
"галiфе". Вiчно звучатиме в його вухах оте рiзке, певне: "На коня!"
На другий день потягнулись обози. Також розташувалися в селi i
простояли кiлька днiв. При©хали люди з Крем'янця й оповiдають, що завзятi
бо© йдуть по залiзничнiй лiнi© Рiвне-Здолбунiв. До Крем'янця звезено
безлiч вагонiв з рiзним вiйськовим майном. Далi нема куди вiдступати. За
Луцьком поляки. Кажуть, ©х трима якась невеличка частина.
Щодень, щонiч новi невеселi вiстки. Зо всiх бокiв чутнi гарматнi
перегроми.
Як на тоте, небо затягнулося i розпочалася сльота. Шляхом тягнуться все
новi й новi частини. Пройшла й пiхота. Молодi хлопцi у сiрих чемерках та
шоломах. У селi повно вiйська. У кожнiй хатi набито козакiв. Мокрi,
потомленi, голоднi. Цiлi мiсяцi провели в затяжних боях i лишили там за
собою не один десяток i не одну сотню сво©х товаришiв.
Тiльки на Матвi вому хуторi ще порожньо. Але надвечiр прибува ще якась
частина. Самi молодi хлопцi. Матвiй сам попередив, щоб не йшли в село, а
лишалися на нiч у нього на хуторi. Клуня велика. Цiлий полк влiзе.
I дiйсно, це був Стародубський полк. Козаки почали нарiкати, що нема
мiсця i харчiв. Старий, шпаковатий полковник почав ©х втихомирювати.
- Дiти мо©! - лагiдно говорить вiн.- Перетерпiть. Все для Укра©ни!..
Дiти втихають, займають клуню. Там темно.
- Ей, ти, Сорока? Де ти ?..
- Тут! Лiзь сюди! Тут гаразд!
- Дурдело?
- Га!..
- Де тебе дiдько носить?..
- Тихо!.. Перший курiнь,займай крайнiй засторонок... Дотримуйсь
порядку. Другий слiдуючий i т. д. По куренях виходьте до вечерi...
Володько вешта ться i смi ться...
- Ти, хлопче, скажи, де тут у вас гарнi дiвчата?
- А ма те "патрони" - скажу... - заявля Володько...
- А тобi нащо патрон? Ей, ти! Чи не хочеш ти часом на обози налiтати?..
- Я укра©нець i на обози не маю смаку. На обози налiтають бандити.
- Ого. Це здорово... Петро! Дай йому пару десяткiв набо©в. У Крем'янцi
дiстанемо...
Володько побiг до матерi, випросив кусень сала. Вояк дiстав сало,
Володько "патрони". Вiн мусить зiбрати якнайбiльше набо©в...
У малiй хатi набито людьми. Старий полковник, два курiннi i священик.
Настя топить у печi i варить молошну кашу. Матвiй розважа з
полковником...
- То, зна те, добра з того не буде... Мiй старший син також десь
вою ... Але... не видержимо... Н ... н ... - i Матвiй хита головою...
- А чому, ви дума те, не видержимо? - пита полковник.
- Звiсно. Коли не всенький народ в одно... Як можна видержати... Народ
наш - один в лiс, а другий в поле... Тяжко... Довго, зна те, цар був.
Довго наша земля йому гнулася. А трон трон. Пiд троном всяк спину зiгне
i не скоро випроста ... Мiй отой-о,i показав на Володька.- Чита часом, як
то цариця Катерина руйнувала орлячi гнiзда. I зруйнувала. I замiсть
орлячих наставила сов'ячi, що бояться i не знають дня, нi свiтла сонця...
От як воно вийшло. А тепер куди його?.. Нам, чу те, господин полковой,
десять лiт школи треба, а тодi хоч i за зброю!.. Так я думаю...
- Ви дума те добре, пане хазя©не!.. Шкода тiльки, що ми ма мо таких, як
ви, дуже мало...
- Не мало, пане!.. Всi ми такi. Весь наш народ отакий, як я... i я, i
Грицько, i Данило - всi ми однаковi. От хiба що мо©й думцi i мо©м очам
дещо скорше ста понятно: то бiле, а це чорне... Але всi ми такi...
Прийде, кажуть вам, час i всi, як один, встануть i синiв сво©х дадуть, а
дочок заставлять робити те, що робили сини... От у такий час, як сьогоднi,
i ще раз встанемо. Дума те, я сам не був темний, як пень. Дума те, коли
прийшла вiйна, ота-о сама, що стiльки народу нашого вичавила, я не йшов за
царя?.. Йшов. Бо був рускiй, i дiд мiй був рускiй... Хто знав, що москаль
вкрав iм'я наше... Який чорт мiг одразу помiтити його овечу шкуру. А вовк
вовк, i з вовком одна розправа... Бий i все!.. Всяк це мусить знати!..
- А ваш син де служить? - пита полковник.
- Незвiсно. Нема, бачте, чуток. Може, вже й не жи ...
- А цей?..
- Цей нiби того... На школу його подав...
- О, це добре зробили!.. - пiдкинув один iз курiнних, що уважно
слухають.
- Народний учитель буде,- дода священик.
- Так, батюшка! I таких тра чимало... А хлопець ма до того голову. Що
тепер земля. Науки все пiшли. Голова важнiше рук.
Настя наварила баняк кашi i поставила на стiл миски.
- Просимо! - встав i нiяково сказав Матвiй.- Бачте! Що ма мо - тим
вгоща мо. Я навiть дуже радий, що до мо © хати такi гостi зайшли... От
коли б чого лiпшого, але самогону я не п'ю... Не пив "казьонки", не п'ю i
цього, пробачте, хузу. Характер не такий...
- Нiчого, нiчого, пане хазя©не! - каже полковник.- I ми тiшимося, що за
довгу мандрiвку натрапили на таку хату...
- Ей, бiдна вона, бiдна... Коби ще не вiйна... Я мiркував багато, та
вийшло мало... Була сила, було хотiння... Тепер от старiю...
Всi засiли за стiл. Полковника засадили на покуттi. Вiн хотiв, щоб коло
нього засiв конечне Матвiй, але той вiдмовився на користь священика. З
бокiв посiдали курiннi отамани. Матвiй з Володьком.на стiльцi, а Хведот,
Катерина з Василиною коло припiчка на плитi примостилися...
- А ви ж, тiточко, чому не примощу тесь?.. - звернувся полковник до
Настi...
- Аа!. - махнула та рукою.- На мене, якусь там бабу, не зважайте... Я
буду на стiл подавати...
- Ее, нi. То вже нi! То вже вибачте... Ми ма мо джуру. Сiдайте з
нами!..
В той час увiйшов джура. Вiн принiс якийсь пакунок. Розгорнув i виняв
консерви, сир, ковбасу.
- Еее, тiтко! Гада те, що тiльки ви багатi... Ми ма мо також!.. -
заговорив один iз курiнних.
- Матiнко. То ви ще багатшi, нiж я. Дайте, москалику, сюди... Я вам
присмажу... - каже Настя.
- Ха-ха-ха!.. - сипнули всi реготом... Настя засоромилась i не зна , що
©й робити.
- Тiтко! Та який же вiн москаль? Це наш Мирон Ковальчук, такий саме
укра©нець, як i ми!.. - поясню полковник...
- То, бачте... - встрiва Матвiй - у нас же, зна те... Було так: що
вояк, то й москаль...
- Ну, а як же? - диву ться Настя.
Настя пiдсмажила ковбасу, сало. Розрiзали консерви... Всi ©дять,
гуторять. Володько, що довший час мовчав, i собi до розмови вмiшався.
Утворився дивний, небувалий настрiй.
По вечерi молитва. Священик прочитав уголос кiлька молитов i почали
ладитися спати,
У хатi мало мiсця. Нема де всiм подiтись. Матвiй полiз на горище.
Полковника зо священиком примiстили на полу. Курiнних поклали на
розстеленiй по долiвцi соломi. Володько з Хведотом також тут примостилися,
бо в клунi теж нiде приткнутися. Решта - хто де мiг...
Настала нiч. Хмари дещо розiйшлися. Виглянув щербатий мiсяць. В його
сяйвi сто©ть село, бiлiють хати, хвилюються пашнi. На Матвi вому хуторi
тихо, тiльки коло вiйськово© кухнi на подвiр'© сюди й туди походжа
вартовик.
На другий день полк вiдходить далi. Перед вiдходом закупили у Матвiя
двадцять пудiв картоплi. Курiнний, що весь час кликав Володька народним
учителем, завзято торгувався за цiну. Матвiй ходив у село, тож продавав
Володько. Обидва вперто змагалися за кожного шага...
- О, ти умная голова, народний учитель,- говорив курiнний.- 3 тебе буде
господар не гiрший вiд батька. Полковник сто©ть i смi ться.
- I гаразд,каже вiн,- Кожний ма свого пильнувати.
Добре, молодий козаче!..
Матвiй вернувся з села, запряг конi i вiдвiз картоплю до сусiднього
села Башковець.
Зараз по вiдходi Стародубського полку при©хав якийсь гарматний полк. Цi
зовсiм не подiбнi на попереднiх. Начальник гарматникiв в'©хав на подвiр'я,
не сказав нiкому
нi слова й одразу подався до клунi.
- Хлопцi! - скомандував вiн там.- Машину винесiть на двiр i заметiть.
Сюди влiзе дванадцять коней, а сюди також дванадцять. Раз-два!
Голос його суворий, низький. Сам здоровило. Обличчя подiбне на цеглу.
Видно, недавно зголив бороду, бо мiсце, де вона росла, вiдбива вiд решти
лиця, нiби вибiлене крейдою.
Володько спробував було перечити, бо на току лежить якраз прикрита
околотами купа вiвса. Це рештки непроданого з весни.
Начальник глянув на Володька нiби з вежi i затрубив:
- Ну й гаразд. Значить! овес на мiсцi ма мо. I пiсля цього не було
гутiрки. Пiвтузiна широкоплечих гарматникiв легко схопили i винесли
молотилку. Гармати виставили на полi сусiда, а конi завели до клунi.
Володько не перечить. Що перечити. Коли б хоч не чiпали вiвса. По часi
начальник гарматникiв зверта ться до Володька:
- Гей, батькiв сину! А де ж твiй старий?..
- Батько?..
- Само собою.
- По©хали зi Стародубським полком. Не знаю, коли вернуться...
- А мати?..
- На полi...
- То, значить, ти тут цар i Бог. Не продаси ти нам того самого вiвса?..
- Коли б при©хали батько... Вони...
- Батько, батько... А ти ж що? Не хазя©н?.. А конi нашi також не
виявляють бажання чекати. Ну?.. Володько вага ться...
- Досить ломатись. Давай i все. Цiну дiстанеш. А то прийдуть большевики
i по вiвсi тiльки мiсце лишиться. Тi з тобою не стануть лимонничать...
Хлопцi! За вiвсом! Постачання! Сiм копанок чортiв, бiсовi дiти!
Вiд батаре© прибiг начальник постачання.
- Бачиш,каже полковник.- Ось тобi й овес виторгував. Тягни вагу!.. Але
хлопця не обдури... Сам припильную...
Володько, хоч-не-хоч, вiдкрив овес. З'явилася вага, мiхи. Почали
насипати. Але Володько помiтив, що в деякi мiхи вложили торбинки. Дво
тримають мiх, один сипле.
Пiсля трима один, а один. вийма з мiха повну торбину i тiка .
- Козаки! Так ви зветесь укра©нськi козаки?.. Красти овес?
- Мовчи ти, гусячий пуп!
- Що значить мовчи? Купувати, так купувати! А красти й лаятись
нiчого...
- Iш ти!.. А ти хто такий? Хоч, щоби перегнув тебе через колiно та
всипав?..
- Що за крик? - затрубив голос ззаду. У дверях начальник. Володько до
нього. Так i так...
- Хто? Сто копанок дияволiв... Хто краде. Завернуть усiх!.. А ти чого
лаятись?.. Його добро i вiн ма право на нього. Поняв?..
- Так , пане полковнику! - витягнувся гарматник.
- Ну, але нема часу. Конi ©сти хочуть, та й ми нiякого люципера не
жерли... Ти, молодий громобiй, не журись. Дiстанеш заплату...
Овес розважили, записали, грошi заплатили. В кожного коня на головi
торбина. При©жджа Матвiй. Глянув. Гостей повно. Коло кiпця над льохом