Самчук У.. Волинь

"Ви нам такi не нужни. Раз комунiст, значiт, работай на м ст . Б й панов!
Ми сво©х кончiлi..." Ех, тобi треба його бачити... Володьку! Ходiм. Вiн
хоче з тобою зустрiтись...
- Казав?
- Каже, що Володько? Святить будинок? I це, каже, робота, але
все-таки... Не те, каже!.. Не те треба! А я сказав, що ти прийдеш.
Прийдеш?
Володьковi хотiлось сказати одразу: прийду, з радiстю! Але вiн не
квапиться з вiдповiддю.
- А як вигляда ? - спитав тiльки, щоб закрити свою нетерпеливiсть.
- З борiдкою. Смiшний. Рудава борiдка, а сам закурений. Видно, чоловiк
потерся.
- А де вiн живе? - ставить Володько далi питання. Вiн вже намiрився
сказати: йдемо!
- У, це цiкаво. У лiсi. У нього штаб. Вiн вже тут двi недiлi. На
хуторах ма "кватири"...
- Добре! Йдемо! - вирiк нарештi Володько.- Тiльки я голодний. Мушу
наперед додому... Далеко це?
- Години зо двi ходи...
Володько вже ожив. Вiн сказав "а", тепер вже не може стриматись.
- Зна ш, зробим так: я йду, вечеряю, а потiм сходимось у певному мiсцi.
А "вiн" там буде?
- Я йому сказав, що прийдемо. Хочемо зробити нараду. Ми умовились. Iди.
Ми чекатимемо тебе бiля цвинтаря. Добре? Кiндрат також iде.
- Готово! - i Володько швидко вийшов. Вже смеркало. Дощ не падав, але
небо вкрите хмарами. Вiтер гнав ©х у напрямку сходу. Дерева шумiли й
гойдалися.
Дома Володько скоро вечеря . Батько пита , як там було. Добре. Все
добре. Вiдповiда побiжно. Мати приносить вечерю. Майже не глянув на не©,
бо думав за iнше. Василинки нема дома, Хведот ще пора ться на дворi.
- Ти куди, дитино, спiшиш? - каже мати.
- Побiжу в село. Зараз вернуся,- швидко вiдповiда . З'©в, узяв шапку й
вийшов. Мав на собi гумового плаща й чоботи. Вийшов на дорогу й одразу
звернув на поле. Десь взявся Пундик. Пiдбiг до нього й хоче лащитись.
- Йди геть! - каже Володько. Собака ще деякий час бiг за ним, а потiм
лишився. А Володько спiшив. .Через скошенi поля, через межi, через зораний
перелiг, попiд лiсом, бiля запусту. Навкруги тиша й темрява. Вiн зна
добре цю мiсцевiсть. Вiтер дме йому назустрiч, i поли його плаща
розвiваються. Вiн ступа енергiйно. Час вiд часу попада в яму чи на
скибу, спотика ться, але це не зменшу ходи.
Скiнчився "зруб", i там далi в темнотi показався цвинтар Володько
зупинився, послухав i свиснув. Його свист розлетiвся i, здавалось, десь
тут недалеко зник. Вiтер розвiяв його й загладив. Володько напружено
вслуха ться. Деякий час не чу нiчого, тiльки дерева кладовища поривно з
кожним притиском вiтру шумлять. Але по хвильцi почув iнший свист. Вiн
вiдповiв ще раз, i по часi серед темноти помiтив двi чорнi постатi.
- Кто йдьот? - прохрипiв Кiндрат. Вiн, мабуть, уявив себе на фронтi.
- Сво©! - вiдповiв Володько, а потiм добавив: - Ти, брате, вже можеш
забути московщину.
Кiндрат хрипло засмiявся.
- Привичка,сказав вiн...
- За мною,здушено проговорив Сергiй. Володько й Кiндрат без спротиву,
мовчки пiшли за ним.
Нiколи ще в життi не переживав Володько чогось подiбного. Вiн бачив за
свiй короткий вiк досить. Вiйна - гармати, раненi, мертвi й розложенi
люди. Потiм революцiя зi сво©м большевизмом... Грабунки, нiчнi напади,
стрiлянина, змiна влад, розстрiли... Але такого ще Володько не переживав.
Вiн зна , хто такий Йон. Зна , що про нього в селi, думають. Зна
вiдношення до нього урядiв i влади безпеки. Навкруги темна нiч, вiтер, шум
лiсу. Це щось з повiстей про старi часи, про тих людей, що ©х бачив у
в'язницi... Колись про таких оповiдалось у млинi... ©х в той час не було
на землi, хоч про них оповiдали й вiрили. Тепер вони , хоч про них
мовчать i нiхто не хоче вiрити.
Сергiй також нарештi чу себе справжнiм "нащадком козацького роду". Вiн
це любив пригадувати пiсля прочитано© повiстi Вальтер Скотта чи Кащенка.
Тепер вiн пережива це сво©ми нервами, душею, всiм сво©м ством. Вiн
ступа гордо, пружно й обережно. Голова його трохи театрально пiднята.
Слух i зiр напруженi. Тепер вiн не потребу "йти в бандити".
Один Кiндрат сприйма це по-сво му. Шiсть рокiв вiйськово© служби -
фронт, атаки, окопи, "катьолки" вибили з нього все, крiм шибеничного,
"наплювательного" погляду на речi. Так то так... Коли б iнакше - було б
iнакше. Але вiн скрiзь на мiсцi, i море йому по колiна. Вiн хоче
побачитись з Йоном, "тим чортом", що задумав конче вмерти на шибеницi.
Кiндрат був проти нього, бо проти нього був Сергiй. Сам Кiндрат без Сергiя
не вмi думати. Пити горiлку можна й з дiдьком, але думати тiльки з
вибраними людьми. Тепер Серпи з Йоном... Кiндрат вiдставати не любить...
"Коли ми дiйдем? Коли ми дiйдем?" - пита себе весь час Володько. Поле,
кiнець властиво, клин дерманського лiсу, спуст вниз, у ту долину з
розбитим каменем, над яким колись воював з угорщанами, бiля якого клали
багаття й пекли картоплю. Тут ростуть широкi, розлогi кущi лiщини, на яких
ще зеленими обривали горiхи, а потiм восени лазили попiд вiттям навколiшки
й вишукували тi рештки, що випадково залишилися й пiсля самi опали... Далi
сiножать Михайла Турка. Перед нею вiдбитий великий камiнь, що скотився
згори.
Швидко вийшли на протилежну угорщанську гору. Перед березовим запустом
видно багаття. Його полум'я яскраво видiля ться на чорному тлi. Деколи
миготять якiсь тiнi. Пiшли просто на багаття. По короткому часi натрапили
на спутанi залiзними путами конi. Одна пара, друга, третя...
- Це угорськi нiчлiжани,- сказав Сергiй.- Стiйте тут... Я зайду до
них... Зараз вернуся...
- Да-а! - протягнув чомусь Кiндрат, при тому сплюнув i почав напомацки
закурювати. Довго монявся з цигаркою, потiм одвернувся од вiтру, черкнув
сiрником, полум'я освiтило на мить його червону, круглу подобу, i цигарка
зажарiла... Мiцно потягнув у себе дим i пружно, шумно випустив.
- Ну, й сучий син вiн... - проговорив нiби сам до себе i чутно виплював
тютюн, що налип йому на уста. Володько не вiдповiв, хоч знав, про кого
Кiндрат дума . Володько уважно вдивлявся в темряву, де зник Сергiй. Час
вiд часу вiн входив у сяйво багаття, i тодi видно було його чорну
постать...
- А ти зна ш... Вже скоро осiнь... Холодно,- проговорив знов Кiндрат.
Вiн, мабуть, не переносить мовчанки. Володько байдуже буркнув у вiдповiдь.
Вiн зовсiм не про те дума .
Збоку пирхають i брязкають путами конi. Десь там далi шумить лiс, але
його не видно.
Володько пригаду референта Лiванського. Ось вiн сто©ть собi за високим
бюрком. Тонкi його уста тiсно затисненi. Нижня щелепа трохи вип'ята
вперед. Борода гостра, але з ямочкою. Волосся розчесане дбайливо, й чiткий
продiл пересiка його з правого боку. Вiн сто©ть там кожного дня. У
почекальнi внизу кожного дня чекають люди. Вони приходять туди, чекають,
стоять, сидять. Потiм мандрують на "дубенську рогачку" або вертаються
додому... "Або ви, або ми",- звучать у вухах його слова... А збоку шумить
лiс, спереду миготить яскраве полум'я нiчлiжанського багаття. Далi вправо
i влiво тягнеться велика, оповита темнотою й незнанням земля. По нiй
бiжать свобiдно захiднi, пружнi вiтри. На нiй живуть люди, стоять хати,
ростуть дерева.
- Фi-i-iть! - чути з темноти посвист. Вiтер пiдхоплю його, рве на
шматки й вiдносить. Але кiлька тих шматкiв все-таки долiта до
Володькового й Кiндратового вуха.
- Кiндрате! Ти вмi ш! Свисни!..
Кiндрат вложив два пальцi пiд язик, i рiзкий посвист пронизав нiч. За
кiлька хвилин з не© Сергiй, але не сам. З ним був ще незнайомий парубок.
- Йдем! - сказав Сергiй не доходячи. Володько й Кiндрат вже йшли без
його наказу. Не питали, хто з ним прийшов. Увiйшли в березовий запуст.
Володько так добре зна цi кущi. Бував тут стiльки разiв... Тiльки тепер
вони мають трохи iнший вигляд. Можливо, це... Ет, знов лiзуть на думку
дивнi згадки й порiвняння. Вiн вже втомлений, але обличчя його пашить вiд
напруження й цiкавостi.
Через деякий час ходи спереду чути слова:
- Стiй! Хто? А потiм:
- Сво©!
- Де Карпо з кiньми?
- Там... На Бойковому...
-- Грають дурня?
- Фiльку,чути вiдповiдь.
Далi в кущах заквилила сова. Володько виступив наперед. Йому хотiлося
впевнитись, чи це не запорожець. Нi. То не був запорожець. У темнотi його
мало видно, але все-таки це звичайний нiчлiжанин у великому жовтому кожусi
з виложеним вовнистим комiром. У руцi в нього зложенi обротi. Велика
вовнянка спада йому майже на очi. Це, мабуть, з Угорська, дума Володько.
Голос хриплий, як у угорщан.
Можливо, колись бився з ними каменюками там, на другому боцi.
Пiшли далi. Кущi все густiшають. Вузька стежка в' ться мiж ними.
Спереду йде обережно угорщанин, за ним Сергiй, далi Володько й Кiндрат.
Ноги майже нечутно ступають по м'якiй землi. Навкруги глибока тиша, тiльки
чути запах диму.
Володьковi нерви помiтно починають грати. Все-таки зустрiч ця не
звичайна. Уявля собi Йона, все, що було мiж Володьком i ним. Вже наперед
чу його сердиту мову, уривнi, короткi слова. Вже бачить той блискучий,
гострий погляд... Про що будуть говорити? Що скаже та незвичайна людина?
Де вiн був i звiдки прийшов?
Прийшли несподiвано. Мiж густими кущами тлi багаття, Навкруги в
кожухах, у гуньках, ледве помiтнi при землi, лежать люди. Хтось тихо
розмовля , хтось коротко кашля , хтось курить, i його цигарка пiд носом то
розгоря ться, то знов гасне. Впало кiлька вiдривних, сухих слiв.
- Знайшли конi?
- ! Якого чорта! - озвався Кiндрат.
- Хто тут?
Вiд землi хтось швидко пiднявся й пiдступив одразу до Володька.
- Це ти? - почув вiн знайомий голос.- Йон.
- Пiзнав,так само коротко озвався Володько. Всi, що лежали при землi,
почали поволi зводитись. Але на ноги не вставали. Кожний сидiв на сво му
мiсцi. Йон одвернувся й пiдложив на огонь жменю труску. Полум'я одразу
спалахнуло, i зробилось виднiше. Йон i Володько мовчки стояли один проти
одного й дивились на себе. Зда ться, мiряли себе.
- Та-ак,протягнув Йон.- Часи мiняються... Не сподiвався тебе вже
бачити...
- Мiняються,- вiдповiв так само Володько. Але в ту саме мить почув
голос Сергiя;
- I ти тут? Дай Боже!
- Дай Боже,спокiйно вiдповiв Ганчин голос. Володько подивився в той
бiк. Так. Це Ганка. У кожусi сидить на виверненому пнi. На Володька зовсiм
не дивиться. Вiн на хвилинку знiяковiв. Йон iронiчно, поблажливо дивився
на нього, потiм одвернувся й сплюнув у вогонь.
- Сiдай,байдуже сказав Йон, вказуючи струхлявiлого пенька. Володько
подивився на Йона й присiв. Йон присiв також.
- Мусимо почекати на того чорта... Нiколи в час не прийде,- додав по
хвильцi Йон.
Володько дивиться в огонь. Йому пригадався iнший час... Вiйна, табор
утiкачiв за Шумськом на полi... Галичанин-дiд з люлькою в зубах, що сидить
перед огнем i згаду сво©х синiв. Мимохiть пригадав ту нiч блукання помiж,
безконечними рядами возiв, огнiв i наметiв. Тисячi тисяч народу, що
вирував перед його очима... Пригаду сво© тодiшнi думки, коли на його очах
родилося щось таке надзвичайне, можливо якраз те, що пережива сьогоднi,
що бачить вже сво©ми очима, вiдчува всiма нервами й про що не може
говорити. "Буде колись мир, замовкнуть гармати, народяться й виростуть
новi люди..." Це його колишнi думи. Буде мир. Ось вiн ... Мир. Родяться
новi люди... Так. Ось вони сидять за ним i перед ним, тi самi новi люди.
Здоровi, вибранi люди. Люди, що родилися в минулiй вiйнi, виросли в
революцi©, хрестилися кров'ю, огнем... Вийшли вони просто з нутра землi й
сидять тут, мов тесанi з каменю, коло вогнища. Що хочуть тут робити? Чого
сюди зiйшлися? Хто, яка сила зiгнала ©х сюди? Хто вiдорвав ©х вiд чепiги,
вiд лопати, вiд цiпа? Чого вони криються, мов звiрi, в лiсах? Чому
сходяться по ночах у нiчлiжанських кожухах з обротями при боцi? Е-е! Хто
на це вiдважиться вiдповiсти. Володько мимохiть глянув на Йона...
- Дивно воно, Йоне,- проговорив вiн.
- Що дивно? - перепитав той.
- Багато дивного... Що ми ось тут... Ти, я i всi ми...
- А може б, починати,- озвався голос ззаду...
Йон на це не вiдповiв. Насупив брови й дивився в огонь.
Всi мовчали також. Тихо. Чути тiльки, як гра в грудях Кiндрата
дихавиця.
- Хотiв з тобою бачитись,- байдуже, непомiтно переходячи з мовчанки до
мови, сказав Йон.Мусимо змиритись.
- А як? - сказав Володько,- Ти ж...
Йон швидко перебив:
- Пiсля за це... Тепер мусимо тiльки сказати: мир! Сергiй тобi казав,
нi?
- Дещо...
- Пiсля розповiм бiльше... Я ось скликав товаришiв, щоб нарадитись...
Чув, чув... У тебе там свято... Будинок... Читальня. Чув, що пан Рона
Кур' ра Iлюстрованого виписав для воякiв... Мовляв, щоб заходили. Там на
нас плюють, а вiн випису його до читальнi.
Володько мовчить. Що ма казати. Потiм тiльки промовив:
- Йоне! Раз мир - мир! Мусимо знайти однi слова. Нi? Я тебе розумiю...
Йон поволi одвернув велику, з бронзове загорiлим обличчям голову. Його
широкi, дужi плечi в ватовому, незащiпленому куртасi також повернулись. Це
значить мир. Бiльше вiв не скаже тих слiв... Досить ©х. Вони обидва - i
Йон, i Володько - тяжким досвiдом купили свою згоду. х обох тримала в
затисненому кулацi залiзна рука суворо© дiйсностi. Вони виростали поволi,
тужавiли, крiпли... х серця наливались все гострiшою й гострiшою любов'ю
до цi © чорно© матерi землi. Сьогоднi вони мусять встати на весь рiст...
Так! Сьогоднi вже час промовити слово! Пора!
Нiби вiдчуваючи це, Йон повернувся знов до Володька й подав йому свою
кiстляву, чорну руку...
- Дай п'ять, Володьку! - сказав вiн енергiйно. Володько посмiхнувся й
"дав п'ять". Потиснули мiцно собi руки.
- Хлопцi,казав при цьому Йон.- Ви свiдки...
- Правильно,- прохрипiв Кiндрат.- Коли б чарка... Вже досить ви
дерлися...
Сталося. Це зрештою мусило статися. Iнакше не могло бути. Вони ж обидва
ходили колись на вечорницi. Вони любили одну дiвчину. Вони разом спiвали -
Йон басом, Володько тенором. Вони вчилися в тiй саме сiльськiй, критiй
соломою шкiльцi, тiльки Йон трохи скорше ©© скiнчив. Вони сходились часом,
коли йшли разом на угорщан. Тiльки Володько якось не звертав уваги на того
Пацюка. Не подобалось йому те прiзвище... Йон також йому не подобався. Був
завжди сердитий i замурзаний. Вони сходились, розходились i забували один
за одного. I все-таки зiйшлися. Довгими, крутими дорогами. Зiйшлися тут,
мiж кущами угорського запусту, де завжди пасуть конi нiчлiжани i звiдки
кожного року чути нiчлiжанськi пiснi.
I ось вони сидять тепер тут... За плечима в них Ганка. Вони обидва,
нiби змовившись, лишили ©© за собою. Сьогоднi iншi думки в ©х головах.
Любов, щастя, спокiй... Цi слова вже втратили для них значення. Перейшли
кордон, що за ним туман, морок, нiч i небезпека. Кожний кущ - небезпека.
Сонце, те велике, рiдне сонце - i те небезпека. Цiла земля сьогоднi пече,
нiби вогнем, ©х схвильованi душi. Вони обидва мовчать, але що значить та
мовчанка? Лiс також мовчить, земля також... Небо й зорi - все те мовчить.
Але все ма в собi велике життя, що прорива ться через мовчанку й кричить
особливим криком... Серед цi © темноти й ночi розпучливо нароста той
згущений крик життя та поволi наповня собою повiтря, втiлю ться в тi на
вигляд байдужi й мовчазнi постатi в кожухах, входить у кожний день, у
кожну добу, у кожне десятилiття. Росте з нього така дика, небезпечна, мов
бочка з порохом, iсторiя, напхана небезпечними людьми, що прича©лись i
чекають, блискаючи сердитими очима...
А... Володько виразно пригаду днi, коли родилась ця доба i ©© люди.
Мiльйони людей пройшли перед його очима... Вони йшли, спiвали, вмирали...
х смерть не може забутись ось, так, як минулорiчний снiг, що згинув i не
стало його. х смерть дала нове життя. Вони воскресли й воскресають далi
на полях, де пролилась ©х кров, де лежать ©х костi, де розпорошено ©х дух,
що переходить з мiсця на мiсце й наново втiлю ться в життя.
За плечима йшла тиха розмова.
- А ти ©© бачив? - пита один.
- Певно,чути вiдповiдь.
- Ой... Слухай... Жiнцi не вiр,- зазначив один з тих, що лежали на
землi.
В цей час збоку почулися кроки, i до гурту пiдiйшов ще один. Всi
глянули на нього. Йон швидко вiдiрвав погляд вiд огню й зробив два кроки
вбiк.
- Нарештi,сказав вiн,- Тебе, голубе, посилати по смерть.
Це був Iлько. Володько зовсiм не сподiвався його тут бачити. Поглянув
на нього, нiби змiряв. Iлько також подивився на Володька. Хвилинка
непевностi, але потiм той зрадiв:
- А-а, здоров! I ти тут? - пiдступив i подав Володьковi руку. Володько
мовчки, без усмiшки, без найменшо© змiни в обличчi подав йому свою. У
головi пробiгло кiлька думок.
Люди, що лежали в кожухах, поволi почали зводитись. Ганка встала й
вiдiйшла набiк. Кiндрат виступив перед Iлька, мiцно вдарив його правою
рукою по плечi й сказав:
- Де був?
- А тобi що? - вiдступив i сказав Iлько. Йон похмуро глянув на нього.
Володько покинув Iлька й слiдкував поглядом за Ганкою. Вона мовчки стояла
спиною до огню й щось думала. По часi кiлька людей заступило ©©.
На вогонь пiдкинули ще сухого труску. Полум'я спалахнуло. Люди в
кожухах вiдкидали на кущi густi тiнi. Догори летiли iскри й там гасли.
- Можна починати,- падали слова.
- Ну, можна починати!.. Тодi знов хтось казав:
- Починати!.. Скоро ранок, а ми натомленi. Iнший голос додавав:
- Я сьогоднi цiлий день орав.
- На валах? - питав ще iнший голос.
- Нi. Зорав сiножать. Трава там не росте...
- всi,сказав байдуже Йон i всi одразу втихли.-
Добре,додав по хвильцi. Говорив нi до кого... Взагалi. Казав:
- Ми тут,махнув загально рукою,- порiшили зробити нiчлiжанськi сходини.
Покликали кiлькох людей...
Тут Йон зупинився й нашорошився. Люди, що стояли й сидiли навкруги
огню, зацiкавлено подивилися на нього. В цю саму мить Ганка, що була
ззаду, крикнула:
- Полiцiя!
- Хлопцi! Спасайтесь! - крикнув Йон i висмикнув з кишенi револьвер. Вiн
хижо зиркнув кiлька разiв по всiх, потiм пiдбiг до Володька.
- Тiкай! - придушено крикнув йому в обличчя.- За мною! - I сам кинувся
в кущi.
Володько оглянувся за Ганкою, але ©© не бачив. Вона вже зникла в кущах.
- Стуй! Стуй! - почулося в рiзних мiсцях, пiсля цього впало кiлька
стрiлiв. Звуки ©х вiдбилися луною на другому боцi долини пiд державним
лiсом. Всi кинулися в кущi. Володько побiг в бiк за Йоном. Кущi густi. Вiн
швидко розгортав ©х, стрибав, перевалювався, плутався.
- Стуй! - почув вiн зненацька майже перед самим носом, але в цей мент
гримнув пострiл, блиснув огонь, почувся рiзкий вигук. За цим впало ще
кiлька стрiлiв, та Володько бiг вперед. Дерся що сили кущами. Галуззя
сiкло його обличчя, чiплялося за одяг. Не було часу на це зважати. Стрiли
й вигуки чулися в рiзних мiсцях. Вiн наскочив на щось м'яке пiд ногами...
Не зупинявся й не дивився, що там було, хоча йому здалося, що то була
людина.
- Це ти? - почув вiн зненацька Йонiв голос.- Бiжи за мною!.. За мною,-
повторив вiн ще раз i побiг. Володько машинально побiг за ним. За ними
чути було ще когось. Йон зупинився, присiв за кущ i тихо, рiзко сказав:
- Стрiляю! Хто там?
- Брось! Це я! - почувся хриплий Кiндратiв голос. Володьковi здалося,
що вiн сказав це зовсiм спокiйно. Йон зiрвався й побiг. За ним Володько, а
за Володьком Кiндрат. Скоро вибiгли на край запусту. Йон на хвилинку
зупинився, махнув рукою.
- Так просто! - тихо проговорив i подався через сiножатi. У запустi все
ще чути було окремi вигуки й час вiд часу стрiли. Але то було вже за
плечима. Спереду стояв густий, високий державний лiс, i вони втрьох
побiгли на нього.
По короткому часi були в лiсi. Тут Йон зупинився.
- Володьку! Ти не зна ш нiчого? - люто запитав, нiби хотiв його
розiрвати... Вiн швидко й голосно сапав. У темнотi зовсiм його не видно,
тiльки чути те уривне, напружене сапання.
- А де Ганка? Сергiй? - сапаючи, казав Володько.
- Побiгли... Ганка кинулась перша... Сергiй за нею... - говорив
Кiндрат.
Йон не мiг стояти на мiсцi...
- Хлопцi! Хлопцi! - швидко казав вiн.- Тут стояти не можем... Далi...
Мiж нами був юда... Але хто?
- Знаю його,- сказав Володько.- Потiм, потiм... Ходiмо далi. Мусимо до
ранку вибратися з цього мiсця.
Всi три обернулися й пiшли напомацки через лiс. Йон нетерпеливився.
Йому хотiлось знати, хто то був... Але терпiв. Пробиралися вперед,
оминаючи чорнi стовбури, зупинялися, слухали, потiм iшли далi.
Над ранок вони всi три опинились на краю великого лiсу. Товстi сосни,
помiшанi з такими ж дубами, стояли густо й суворо. Вiтер вiяв по ©х
верхах, творив замотаний шум, зрiдка долiтав до землi й бiг, бiг, бiг...
Перед утiкачами розклалась довга вузька долина, заросла мiсцями кущами
молодо© вiльшини. За нею знов лiс, знов такi самi сосни й дуби... Долина
вида ться довгою, нерiвною дорогою мiж двома стiнами лiсу.
Володьковi вида ться ця долинка знайомою, але встановити, де це
точно, не може. Вiн зовсiм вичерпаний. Гумовий його плащ в кiлькох мiсцях
прорваний. Обличчя подряпане й замурзане кров'ю. Так само Йон. Вiн до
всього згубив свою кепку й мас легко прострiлену руку. Один Кiндрат вийшов
"ц л i н вр дiм", як вiн казав. Вiн зо всього посмiха ться, зрiдка кида
невинний матюк, спльову ...
- Да, да, Йоне! Наробив ти квашi... Йон перев'язу вдряпнену кулею
руку, сердито на нього зирка й не вiдповiда . Володько вийняв хустину.
- Давай я перев'яжу цим,- каже вiн. Вста й пiдступа до Йона.
- В'яжи! - каже сердито Йон.- Холера... I як я на нього напоровся? Але
дiстав,- добавив вiн до всього.
Володько став на колiна, вiдiрвав вiд рани брудну скривавлену ганчiрку
й сховав ©© до кишенi.
- Нiчого,сказав вiн.- Бувало й гiрше.
- Пригаду ш?.. Володьку, пригаду ш? Як то ми вернулись з вiча, а вони з
Башковець? Пригаду ш Антона?
- Тодi Йон ще...
- А ти мовчи,- перебив Володька Йон.- Кажи лiпше, хто привiв шпакiв...
- Iлько,коротко сказав Володько. Вiн зав'язував Йоновi руку й знову
сiв. Йон ще бiльше насупив сво© густi брови, вийняв з роздерто© кишенi
старого револьвера.- I я так думав,- сказав вiн, окручуючи скривавленою
рукою валець... - Гад! Вiн вiд мене не втече! Брешеш. Не втечеш! Задушу
оцими руками! А звiдки ти зна ш?
- Знаю... Вiн водився з Бухловим... Наталка казала,- вiдривне ставив
Володько речення.
- Гад! - ще раз сказав Йон i замовк. Дивився перед себе на долину. Уста
його висихали вiд знервування. Раз у раз слинив ©х язиком.
Ранок все яснiшав. Десь за лiсом, мабуть, сходило сонце. По небi летiли
хмари. Навкруги шумiв старий, суворий лiс.
XV _
Подi© йшли, наростали, глибшали... Котилися i вальцювали, нiби хмари,
що вiщують бурю. Володько не мiг визначати ©х напрямку, анi нормувати ©х
розвитку, дарма що всi ю сво ю iстотою прагнув викликати ©х з небуття. I
ось вони . Вони вже тут довкруги i на кожному мiсцi. Вони увiйшли до цi ©
недавно первинно©, забуто© землi, певно, владно, незаперечне i вже нiколи
©© не залишать.
Як рiзко i як грунтовно все тут змiнилося, особливо за цi останнi
кiлька тижнiв. Ось цей лiс... I Йон... I нiч... I вогонь... I пострiли...
I першi жертви. Чи могло це статися на цiй зграсованiй втiленостi
байдужжя? Це мусiло хiба статися десь там, де океани, проливи, буревi©.
Нiч була густа, чорна i повна-тривоги на самому днi цього темного
соснового бору. Вiдчувалась древнiсть, пра-прадавнiсть, дулiбнiсть,
дошкульно вражаюча пристрасть вiкiв. Пахло перегно м хво©, калом вепра,
випарами живицi... Шумiли гордi корони сосон вперемiшку з окликами
моторошно© совино© сторожкостi. А все разом, сковане темнотою, давало
терпкий, п'янючий напiй, перенапружувало уяву, батюжило i гнало в безвiсть
тривожнi думки.
Володько спав i не спав - лежав горiлиць на сирiй, живiй землi з
пiдстилкою сухо© хво©, без нiякого накриття, напружено думав, розгортав i
згортав суво© сво © легенди, яку вiн викликав з царства тiней, щоб
добровiльно стати ©© рабом до останнього удару свого серця. Сво©м молодим
здоровим тiлом чув iстоту сво © землi, так само, як iнколи чув живе тепло
сво © дiвчини. Були тiло до тiла, нерв до нерву, органiчнi i неподiльнi,
як дво близнюкiв.
Бiля нього з одного боку, згорнувшись, як ©жак на купi моху, лежав i
мiцно спав незмiнний, простий i безстрашний оптимiст Кiндрат, а з другого,
гейби вельможний пан на пружинному лiжку, захлинався твердим сном Йон.
Сонце вже зiйшло i вийшло... Лiниво, мов ситий кiт, переповзало з гiлки на
гiлку, зазирало в ту чи iншу прогалину i, як справжнiй драпiжник, вимагало
уваги. Треба вставати i треба йти. I не знати куди. Всi дороги назад були,
зда ться, виразно закритi. Кiнець. Фiнiта! Вiн вже належить до якогось
iншого свiту, хтозна-де i якого.
- Йоне,почина вiн обережно будити.- Кiндрате! Гей! Його не чують, у
них мiцнi нерви, вони мiцно втомленi i вони мiцно сплять.
- Йоне! Побудка, побудка - гоп! - i вiн торкнувся до нього рукою.
- Що? - кинувся той вiдрухово, нiби зляканий, але одразу отямився i
поглянув довкруги.
- Йдем! - з iронiчною посмiшкою казав Володько.
- Йдем,швидко повторив Йон i зiрвався на ноги. Вiн змерз i закляк,
кiлька разiв пружно пiдскочив на мiсцi, зробив кiлька помахiв руками,
машинально схопив Кiндрата за брудний чобiт i потягнув його по землi.
- Брось! Ти! Задниця! - зiрвався зi сну Кiндрат i соковито матюкнувсь.
- Вставай! Пiднiмайсь! Полiцiя! - бурчав добродушно Йон. Кiндрат
незграбно, як кiнь, звiвся, вузловато потягнувся...
- Ех, же i спав! Щось, як було в Августовських лiсах. Ну, i що ж далi?
- i вiн зиркнув сво©ми бiлобровими очима на Володька.
- От хiба ще розвiдати, де ми - раз, на©стися я шнi з салом - два i
вибратись з цього затишного мiстечка - три. Хто в розвiдку? Кiндрат -
розумi ться. Августовський розвiдчик... - казав Володько.
- Пароль? - вiдповiв Кiндрат i закашлявся. Вiн вимацував щупками сво©х
зачовганих пальцiв у верхнiй кишенi блузи рештки тютюново© потерухи, разом
зi всiляким iншим смiттям, злiпив з того кострубату цигарку, запалив ©©
сiрником, напустив запаху палених онуч...
- Без пароля,- сказав Володько.- Нагостри лиш вухо, i досить.
Кiндрат потягнув диму, сплюнув, повернувся i подався помiж соснами на
край лiсу. Там зупинився, хвилину постояв i несподiвано зник, нiби
провалився в землю.
Володько з Йоном зiсталися самi. м було хiба дивно отак несподiвано
знов опинитися у однiй i тiй самiй халепi, вiч-на-вiч i пригадати либонь,
як то ще так недавно ©х дiлили цiлi безоднi вiдмiнних намiрiв, за якi вони
готовi були йти нiж на нiж, байдуже на вислiди. Але так воно . Такий
присуд долi. Тепер нiкому з них не бажалося нагадувати того минулого...
Справа не в минулому, а майбутньому... Але слово по слову... Йон закурив
також лапту, затягнувся бурим перегаром, випустив його шумно i прилiг знов
на сво вилежане за нiч мiсце. З'©хали на фiлософський, розважальний штаб