Самчук У.. Волинь

- То ж у них, може, бiльше й не було.
- Чого?
- А тих грошей.
- Ах, хлопче... Чого ти вiд мене хоч?.. Не маю часу...
- Я хочу. Дайте менi три копiйки... Я вiддам ©й, а завтра найду...
Мати зупинилася i здивовано подивилась на хлопця. Вiн сто©ть перед
челюстями печi, що в нiй на купi жару догоря кiлька трiсок. Вiдблиск
згасаючого полум'я б' в його обличчя, освiтлю поважнi, блискучi очi.
Настi робиться чомусь дуже при мно... Усмiшка сама собою зiйшла на ©©
тонких сухих устах. Вилиняле ©© обличчя ледь торка свiтло з печi, але
Володько пiймав усмiшку.
Iншим разом вона, напевно, кричала б на нього за "такi витребеньки".
Тепер нi. Поставила повну по вiнця мису гарячо© юшки на столi, пiдлiзла на
лаву i рукою сягнула за образи. Там у шматинцi зав'язанi кiлька срiбних i
мiдяних монет - ©© збереження.
Виняла плескатого, стертого трояка i подала хлопцевi. А вiн мимохiть
схопив ту руку i поклав на нiй голосний цiлунок. Було ж у хатi темно.
Нiхто не побачить таких пестощiв. А хiба ж не варто поцiлувати ту руку, що
так часто била його, гладила по головi, а найчастiше захищала? Цей намiр
виринув у нього раптом. Не мiг же сподiватись, що мати так легко, без
слова докору про марнотратство, дасть аж три копiйки. При мно
засоромившись, вiн схопив грошi i стрiмголов вибiг з хати.
На дворi пiдбiг до чужо© жiнки. Та, видно, втомлена.
Дитина вже спить у колисцi, а сама сидить над нею i куня .
- Тiтко,каже несмiло хлопець. Жiнка не спала. Ксмздi дзеленьчать i
падають на дитиву... Втома брала ©© i завазала у сон.
- Що тобi, сину? -- пiдняла аоволi розчухрану голову.
- Ваша дiвтана... Ми були... Нi. Вона згубила ось три копiйки. Я
знайшов... Ось вiзьмiть ©х...- I Володько швидко, вткнув жiнцi монету,
нiби вона гаряча була, а сам побiг.
Вiн побiг до батька. Той виходив з садка i, розмахуючи руками,
пояснював галичаниновi:
- У цьому рядку чотирнадцять щеп. Сам щепив. Овоч все добiрна. Ми не
садимо усякого смiття. А рядкiв таких поки п'ять. Несила, зна те, усе
нараз. Вiсiм рiзних сортiв... Все колись на продаж пiде. Цього року на
Спаса своя "хрукта" буде. А там он за свининцем школку завiв. Тут мiсце на
будучу хату. Тим часом баба тут усякого зiлляччя - рожi, пова, сяке-таке
натицяла. Я того не одобряю, але що ж... Вона, бачте, квiтку любить. Цi ©
весни знов вiсiм дичок защiпив. Росте у нас то... Добре росте. А по наших
запустах,- ото вийдеш з мотикою, не полiнуйся, копни i дичку на втiху
ма ш... А люблю я це дiло. Господарку люблю, аби на чому. Це вже на
третьому мiсцi гнiжджуся...
- Ая, ая,похитував головою галичанин.- Садочок ма те файний. Файний...
I я сi також був посадив, та...-- i махнув рукою.
- Матвiiiю! А клич там людей!
Це Настя з порога гука . Матвiй збiльшу кроки. Вiн зна , нащо кликати.
Коло копанки хтось хлюпа ться. Там дiвчинка втiкачiв щось пере.
- Володьку! Кликни дiвчинку. Ходiть з нами, дещо гарячого сьорбнем, -
каже Матвiй.- Тiтко! Ходiть до хати...
- Еее, людоньки! Не можу з дiтинов... А саму не лишу. Комарi так тнуть.
Настя меншу мисочку витира , налива повну юшки. Коли прибiг Володько,
вона каже:
- Вiднеси це тiтцi, дитино... Не розхлюпай. Вiн узяв. Ступав уважно й
обережно. Миску держить обома руками за вiнця. У руки пече. Принiс i
поставив на землi.
Пiсля побiг по хлiб i ложку.
- О, кохана дитинонько! Ох, к тобi д кую... Та й мамцi i татковi най
Бог здоров чко пiшле... Горячого давно не iлам. Двi недiлi в дорозi. Дай
тобi Боже щаст й здоровл . Параню!
Параню! Ходи, дитино, зi мнов ©сти... Сама стiльки не подужаю..,-
кликнула вона на свою дiвчину.
Та присiла i обидвi почали ©сти. Газда ©в у хатi з Матвi вою родиною.
Хведот ©сть на голу окремо. Володько не ма де сiсти за столом, тому ©сть
перед столом стоячи. На комiнку свiтиться невеличка; третiй номер,
лампочка без гакла. На пiнах ледь помiтнi балухатi тiнi.
Сувора, невблаганна нiч навалилася на цiлий мир. Земля вгрузла у ©©
чорну глибiнь. Заснули люди, звiрi, рослини. Тиша сторожка, мов птах,
та мно й пiдступно ховала останнi хвилини "спокою", бо коли б хто,
припавши вухом до землi, мiг почути ©© тремтiння, нiби там десь хтось
тяжкий i неухильний твердо ступав над народами й державами.
Сплять на хуторi Матвiя. I тiльки перша зiрниця розлила пожежу над
Жолобецьким лiсом, а за городом запiдпiдьомкали перепiлки, втiкачi почали
рухатись зi сну. Газда ладнав свою "фiру", газдиня вкладала дiтей, щоб
могли, ©дучи, спати.
I коли Володько встав, двiр був порожнiй. Лиш у тому мiсцi, де стояли
конi, парував ще свiжий гнiй.
- Куди вони по©хали, тату?
- Хто зна . "У глуб" десь...
Голос Матвiя непевний. Вiн ввесь у обiймах якогось внутрiшнього
неспокою. Часто, вийшовши ранком, вiн грiзно подивлявся туди, де сонце
заходить.
Шляхом ©дуть i iдуть "фiри". Люди у солом'яних капелюхах привiтливо i
щиро здоровлять: "Слава Йсу Христу". Матвiй спочатку не знав, як
вiдповiдати.- "Дай Боже i вам здоров'я", казав. Пiсля навчився.- "Навiки
Слава!" - промовляв.
По селi гострий наказ прийшов: вся молодь "до окопiв". Кожна родина
мусить дати одного робiтника. Мають ©хати закрiпляти границю. Там десь
коло Радзивилова треба вкопати в землю кiлькамiльйонову руску армiю.
Шарварок великий по селi. Жнива на носi. Хлiб порiс, мов очерет. Браку
робочих рук, а тут i тих, що , вiдривають.
Матвiй шле Василя. Настя велику торбу харчiв "рихту ". Пече коржi,
рiзники сала в капустяне листя загорта .
На вулицi чекають пiдводи. Велика юрба дiвок i парубкiв-пiдлiткiв пiшки
вибира ться за село. Жарти, смiх, дотепи. Молодь весело вируша з села.
Вiд Василя знов прийшла чутка. "Жив i здоров", як i завжди, тiльки ще з
бiльшим пiдкресленням просить посилки. Просить сухарiв, "бо ©сти зовсiм не
iм м чево".
Одарка напекла для нього мазуркiв з петльовано© нулiвки на маслi та
яйцях... Зi сльозами на очах вiддавала лисе вi пакуночок. Той iде на
пошту... Але чи "получить" вiн все? Хто те зна . То ж у тiй Германi©,
кажуть, брукву сушену на потеруху труть i з того хлiб печуть. Як же "вони"
"йому" такi мазурки пропустять.
Наступили жнива. Пашня поросла вище голови, а зерно, якого навiть старi
люди вiд прадавна не пам'ятають. Жито буйне, як лiс. Колосся - п'ядiнь
цiла. Пшениця лягла вiд тягару. Овес аж дзвонить. Навiть молоденький
Матвi©в садочок на©вно вродив i нелiтнi яблуньки дали плоди зовсiм подiбнi
на всякi iншi - плоди раннього юнацтва.
Матвiй брав цього лiта над мiру. Поле, мов лютий пан, скувало кайданами
по руках i ногах сво©х рабiв. I тiльки сонце здiйметься, тiльки роса
дозволить класти покiс - родина вся, нлече в плече, при працi.
- Шляхом все "фiри" йдуть.
- Людоньки, людоньки! Нащо ви все тото робите? Ой, пустять його козаки
з димом, ой, пустять.
- Ну, хай пустять, а на полi не смi клякнути. Умер би чоловiк,
дивлячись, що такий хлiб на полi гине...
Не вiрив Матвiй, щоб "нашi" отак себе осоромили, щоб край цей чудесний
мадярвi на поталу дали. Вiн вже думу привабливу пестив, що надходить
нарештi час, коли можна буде зняти з плеч сво©х тягарi боргiв, бути
чистим, свобiдним з сво©м куснем хлiба у сво©й хатi.
Часом у недiлю збирав бабню на нараду. Збирав усю ту "погань", яко©
колись "терпiти не мiг", i розгортав перед ними плани. Мовляв, зародило,
цiна кругла на пашню пiшла, сипнемо пудами зерна i заплатимо готiвкою - на
ось, мовляв, на стiл купу тисячок, зiбраних нами на наших ланах.
Бабам та рада "по нутру". х гордiсть господинь досягла найвищого
мiсця. Чоловiкiв нема... Дарма! Вся честь на них ляже. Тi "кров лили", а
цi землю тисячками сплачували, до пуття привели. Це можна буде цiле життя
чоловiкам "у вiчi цвiркати".
По двох недiлях вернувся вiд окопiв басиль. Чорний, з опаленою на носi
шкiрою, що лущилась, з довгим вилинялим волоссям. Володько розпиту його,
як там йому поводилось, але Василь оповiда неохоче.
- От другий раз сам пiдеш i побачиш. Як накормлять тебе ча м з цегляним
хлiбом,- не бiйсь, не захочеш танцювати.
Спали у нашвидку збудованих будах. Працювали ввесь час у лiсi. Заробив
чотирнадцять рублiв, але додому тiльки половину принiс. Все на харчi
пiшло, бо "казьонного" мало.
Дома озимина вже зiбрана. Треба набивати грабки пiд ячмiнь та овес. По
полях ©здять iнженернi щось мiряють. Кажуть, i тут будуть копати окопи.
Шлях став дуже гамiрним. День i нiч зо сходу i заходу ©хали пiдводи. З
заходу "галицiяни", зо сходу ки©вцi, подiльцi. Цих гнали "до окопiв" на
цiлi мiсяцi. З'явилися якiсь чужi жовтi, косоокi люди. Привезли юрби
китайцiв, татарiв, киргизiв. Все це дешева, слухняна, невибаглива робоча
сила. На сотнi кiлометрiв у ширину розгорнулася праця - закрiплення
запiлля. Здовж Iкви рили глибоченнi викопи, клали дерев'янi дороги, робили
мости.
По дорогах, по селах, на полях i лiсах безконечнi бiженецькi табори.
Звiдки вони? Де тих людей стiльки набралося? Сiрi, понурi, заклопотанi,
переляканi. Небо захмарилось, розпочалася сльота, дороги розбилися. Над
лiсами дим здiйма ться. Пiд кожною деревиною, нiби комахи, метушаться
змоклi люди. По полях блука худоба. Расовi, виплеканi дбайливо
господинею, корови падали серед дороги i нiякi скарги, благання i плачi не
в силi були звести ©х на ноги.
Все посувалося далi на схiд. А зо сходу знов хвиля за хвилею котяться
навали людей. Безконечнi потяги везли "гарматне м'ясо". Дорогами сотнi
верстов гнали отари сiрих степових волiв "на порцi©". Прищуленi
"солдатiки-н хлюдкi" у подертих шинелях день по день пiдганяють худобу,
пасуть, де попало, на селянських полях.
А фронт все ближче пiдсувався до границь велетенсько© iмперi©. У
запiллю безлад i сутужна праця. Чути впертий спротив, напруження, але
все-таки гнулася, трощилась лiнiя фронту i якась неймовiрна сила сво ю
дужою долонею свавiльно вiдгортала багатомiльйонну армiю з ©© володiнь.
I дивувалися люди тiй потустороннiй силi. Хто там? Яка Божа кара? Що
вони, зi сталi кутi, безсмертнi? Як вигляда той могутнiй борець, що гне
карк непереможному велетневi?
Ох, як гостро, кантато ставали перед Володьком цi питання. Хведот. Що
йому? Вiн прийма усi подi© - днi, ночi, години - просто, безпосередньо,
без впливу власно© на це волi i без спротиву. Але Володько... Цей виходить
на поле, зжате житнисько, що на ньому засiвалося висипане зерно (батько не
вправився вчасно ззяблювати), дивитися з пригiрка на шлях, всiяний возами,
худобою, людьми, i дума його, мов молодий орел, знiма ться над усiм -
високо, високо, щоб звiдтiль з недосяжно© головокружно© висоти обняти
страшну, небувалу дiю, що вiдогра ться на його очах. I вiн не нарiка на
час. Нi. Навпаки. Йому зда ться, що тiльки йому судилося бачити драму,
яко© вiдгуки лунатимуть у майбутньому цiлi вiки, тисячолiття. Йому
зда ться також, що всi тi люди там на шляху, там на двiрцях, там на
залiзницях i нарештi, там - на гранi життя i смертi, де впадають" брати,
батьки,- що всi вони навмисне створенi для нього, для його цiкавостi, для
його ненаситнього бажання великих переживань.
Вiн нiколи не чу себе малим, сiльським хлопчиною у подертих штанцятах.
Нi. Нi. Хто б так подумав, жорстоко помилився б. Вiн чу себе володарем
цього всього.
Гур! Гур-гур! Земля на сотнi кiлометрiв тремтить вiд говору сталевих
потвор. Цi згуки, мов музика, лоскочуть його неусвiдомлене ядро душi.
I мало було "оцього навкруги". Це до огиди мало. "Руская победоносная
армiя", перед якою ще недавно схиляв у пошанi чоло, стала так знайомою,
сiрою i навiть не "грандiозною", як стара обридла кiмната. Хотiлося
пiзнати далi туди "за фронт". Хто там? Уявляв собi "тамтих" воякiв,
старшин. Уявляв собi ©х одяги, ©х обличчя. Хотiв знати, чи i вони вмiють
так само думати, бути такими великими й блискучими "офiцерами" з такими
чортячо-гордими виразами, як "нашi". Бачив речi тих воякiв i кожну з них
оглядав, як надзвичайну дивовижу. "Не така, як у наших". Може, лiпша, а
може, гiрша. Спочатку була безперечно гiрша. "Наша" лiпша. Пiсля вкрався
сумнiв. I разом з тим сумнiвом зменшилась сила, велич, вартiсть "свого".
Бачив полоненого. Це вбога, чорна, вихоплена з огню на цей бiк, людська
комердяка. Дивився на не© без страху, без спiвчуття - з погордою. Не було
на нiй нi порядно© "шинелi", нi чобiт. Черевики з обмотками, якась
каптурка на головi.
Iнодi хотiв уявити собi тих у черевиках з обмотками, у смiшних
каптуриках людей при збро©, як вони ходять у себе, як говорять, ©здять
автами.
О, тодi вони, напевно, не такi вбогi. Тодi вони, хто зна ... Може, вони
тодi також вояки, що потраплять стрiляти i навiть "бити рускiх".
Ах, як цiкаво, як неймовiрно цiкаво.
Знов "набор". Одного сiруватого ранку, коли небо нагадувало наолi ний
папiр, через котрий ледь протискався соняшний жовток, прийшли до Матвiя
Стратон i Кузьма.
- Ну, дядьку Матвiю... Вже i ми йдемо...
Матвiй бачить, що шкоруплi жовтавi Стратоновi уста тремтять. Очi його
вогкi, прищупленi, i вiд них, мов промiння, розсипаються тоненькi пряски.
Чоло насильно морщене глибокими зморшками, якось згори, бо брови вперто
супляться i натискаються на ями-очницi.
- Все одно "помiрать",- витиснув скупi, вiдча нi слова Кузьма - Раз чи
два, тепер чи завтра... Все одно "помiрать" прийдеться...
Цим Кузьма нiби пiдбадьорював себе. Нема, мовляв, чого боятися.
Найстрашнiша смерть, але раз "все одно помiрать", то чого i ©© клятущо©
боятися.
Меткiй пiдняв незграбно лiву руку i положив шорстку долоню на чоло.
- Так тепер зовсiм сам буду...- сказав вiн.
- Ах! Скiльки людей...- кинув Стратон, хоча вiн добре розумiв, що
значить "сам". Розумiв, що те грюкотливе страшне потворище, що так вперто
i неухильно повзе з далекого заходу, вирива з землi господарiв. Ось тi
руки, заковзанi чепiгою, косою, цiпилном, якi вже форму особливу мають,
якi окованi якоюсь особливою крицею, цi руки мають, може, назавжди,
вiдорватись вiд сво©х речей i брати "вiнтовку". Як незграбно лежатиме вона
у тих руках. Як незручно вiзьме такий Стратон "ту западенну люшню", цупко
затисне в п'ястуки, прилипне животом, мов дiтвак чи п'яниця до землi,
приплющивши лiве з прясками око. Вiн сам здиву ться що та "проклята люшня"
- раз, другий, третiй i бахне. Його наляка смертельно розквоктаний
"знаряд", який хрусне так голосно, що земля затремтить. Над ним
заскавiчать, "дум-дум", зацьвьогають, як по шнурi, скорострiльнi кульки. I
тодi забуде вiн - не зовсiм, а все-таки забуде те, чим жив колись. Влiзе в
уста матюк.
"Котьолок" вiдучить вiд окремого "свого". Страх перед смертю на©жить
його зовнiшнiсть i його уста, очi, зморшки чола стратять лагiднiсть,
скриту доброту... I тодi не стане Стратона Булiя, а лишиться "москаль".
Матвiй лиша ться на хуторах "сам". Сам з тих, що йшли колись з ним в
однiй лавi завойовникiв землi. Лиша ться ще, правда, Тить Коган, Тарас
Здоров. Лиша ться, мов обтятий вiд пасинкiв стовбур, Хома Ет-то . Бо
другий син його - "моя кров", ет-то , якому хотiв майстерство в руки дати
i вчив "на коваля", також "пiшов. Забрали його в кiнноту.
Черга за молодесенькими "хлюстами", яким ще "молоко на губах не
обсохло", Матвi вим Василем та Стратоновим Максимом. Це "один рiк". Нестор
Ониськiв пiшов i невiдомо, що з ним. Два мiсяцi перед вiдходом "на якусь
повiтру" оженився, дiвцi свiт зав'язав, живота ©й лишив, а сам пiшов.
Бiльше нема кого брати. Навiть бiлобiлетчик безребрий Микола Гнидка, i
той потерпав. Не лишать i його, в обоз запруть i скажуть картоплю
оббирати.
Так, так... Матвiй попрощався зi Стратоном та Кузьмою. Прощався
"раз-другий-третiй", щоб забули вза мно все зло, яке один одному мiг коли
вчинити. Провiв ©х полями, оглянули "може, востанн " сво© володiння,
говорили про Бога, про його незмiнну волю. Раз ©м суджено так, значить,
так i буде, бо нiхто не в силi змiнити "волi Його".
м здавалося, що бачать це все дiйсно останнiй раз. Раз iдуть на
вiйну... Раз там з гармат, з кулеметiв човпуть людей, раз там газами
душать... Боже, хто вернеться звiдтам? Дивно... Йдеш i зна ш: там тебе
вб'ють, а все-таки йдеш, все-таки не ма ш права не йти. Але "все одно, раз
мати родила, раз i помирать"...
Так мiркували дядьки, прощаючись з Матвi м, з полями, з родинами...



III

Наближався час школи. Чи буде вона в цьому роцi? Володько по довшому
часi порiшив вiдвiдати учительку. Прийшов. Зiйшов на ганок, застукав.
Тихо. Нiхто не вiдповiда . Застукав ще. Пiсля ще й ще, але в школi пустка.
Пiшов до сторожа.
- Еее, хлопче! Учителька вже давно вибралась. Не буде школи.
Це зовсiм Володьковi не до вподоби. Значить, цiлу зиму дома, I Ганки не
буде бачити. I так не бачив ©© цiле лiто. Раз один у церквi помiтив, але
не дивився на не©. Здавалося, що всi люди звернуть на нього увагу, коли б
дивився. Зрештою, вiн майже забув ©©. Вона зв'язана в'нього зi школою. От
сидiв собi на лавицi друго© групи i не раз, коли не було що робити,
оглядав клас. Цiкаво було оглянути обличчя, тому уважно розглядав ©х.
Здебiльша безвиразнi, блiдi й очi нецiкавi. Тiльки одно зупиняло увагу -
Ганчине. Тi "шельми" очi. Тi очi такi рухливi i такi блискучi. Хочеться на
них дивитися. Чоло цiкаве i нiс розумний. Навiть ластовиннячко не шкодило
йому. Навпаки. Здавалося, що через нього барва обличчя якась бiльше
притяглива.
Але це тiльки в школi. Коли вийшов з не©, коли пiшов у поле, зжився з
працею... Де там згадувати Ганку. I тiльки натяк на школу, тiльки мiсяць
серпень доходив досередини, мимохiтно згадалася Ганка. Ах, як би хотiв
знов зустрiти ©©, вийти в поле за лiс туди, на те мiсце, де колись сидiв
на пеньочку i дивився на озеро. При мно було тодi. Вiдчував соковите
життя, вiдчував весну.
Вертаючись зi школи, Володько помiтив в долинi великий рух. З захiдного
боку з гори поволi тягнувся обоз. Нi, то вже не "галiцiяни". То справжнiй
обоз - москалi.
По селi пiднявся гамiр. В скорiм часi кожне подвiр'я мало гостей. Обоз
розташувався "по хатах". У школi зупинився штаб. На вивiсцi крейдою
зазначено: штаб такого-то обозного дивiзiону. Загицали по селi вершники.
На долинi зупинилися кухнi та санiтарнi вози.
Володько дивився на все зацiкавленими очима, а пiсля квапився додому,
щоб побачити, чи й "у нас ". А що, як нема? Володьковi надзвичайно
хотiлося, щоб i до них за©хало кiлька пiдвод. Новi веселi люди. Спiви,
гармонiя, вояцький "суп" значно смачнiший вiд сво © юшки, коли ©сти його з
"котьолка" широкою вояцькою ложкою.
На жаль, "до нас" обоз не до©хав. На дерманських хуторах не було жодно©
пiдводи. Тому, коли настав вечiр, Володько, Хведот i цiла армiя ©м
подiбних подалися у село на вигiн. Там гамору, мов на ярмарку. Саме
дiставали "москалi ужiн". Зi всiх бокiв села йшли в долину з вiдрами по
"суп i порцiю" волов'ячого м'яса. Коло кухнi велетенськi балi© "порцiй",
нанизаних на маленькi дерев'янi патички. Кожний вояк дiста у сво вiдро
кiлька черпакiв юшки, ложку мастко© гречано© кашi i порцiю яловичини.
Деякi дiставали просто "в котелок" i зараз сiдали на землi й ©ли.
Здебiльшого не до©дали.
- Ей, малишi! Кто желает сть суп?..
"Малишi" не голоднi, але хто вiдмовиться вiд таких ласощiв, як
"московський суп". Кожний бажа поласувати. Тодi вояк брав "котелок" i
йшов ще раз до кухнi. Там давали йому ще одну порцiю, яку з насолодою
нищили "малишi".
По вечерi "водопiй". Це також цiкаве явище. Зi всiх дворiв ведуть коней
до криницi. Коло одно© мало мiсця, тому воякiв подiлили на "райони".
Кожний район ма свою криницю. А там крик, матюки, вивiскування коней. В
скорiм часi конi так розгрузили землю, що до криниць не було доступу.
По водопо© гульня. На широкому вигонi "круг". Перед кругом довгий
стiлець. На стiльцi з розтяжними "трьохрядками" гармонiсти. Навколо муром
сiрi шинелi, товстi червонi пики з вишкiреними зубами.
Кирпатий "чорномазий" Ванька пiд розлогi звуки гармонiй "трепака
вибива ". Його ноги, рухи i цiле тiло стрибають, як у "чортика". Присiда ,
плеще долонями по халявах, пiсля по щоках, по губах. Далi й далi - все
новi i новi викрутаси. Кружля дзигою на однiй нозi, ста догори ногами i
танцю на руках.
Воячня вдоволена, щаслива. Деякi присiдають до землi зi смiху.
А коли скiнчився "трепак", виступив оповiдач. "За горами, за долами, за
широкими морями, за дрiмучими лiсами, в славнiм царствi-государствi
жив-був славний цар-государ - Матвей по прозванню Беревд й..." - рвучко з
мiсця розпочав оповiдач, збивши свою "фуражку" на потилицю. Над чолом
копицею чуб, комiр "гiмнастьорки" розхристаний. Лiва рука в боку, правав,
мов нагай, вимаху ться над головою.
Воячня замовкла мов камiнь. Звучний голос оповiдача дзвенить, як дзвiн.
Над усiм небо чисте й зоряне. На заходi догоря велетенська пожежа. А вояк
веде свою повiсть, як цар Матвей Берендей та задумав морську царiвну
красуню, володарку морiв, океанiв, зо всiма багатствами, скарбами, зо
всiма пiдводними царствами й государствами собi за жiнку здобути.
Пiдводна красуня косу ма чистого золота, очi найкращi агати, тiло
барви бурштину. Цiлунок ©© пiк, мов дотик розпаленого до червона залiза.
Але нi один зо всiх найкращих лицарiв, багатирiв, козакiв-отаманiв не мiг
здобути ©© прихильностi. Тiльки грiзний цар Беренд й, що правив усiма
суходолами, усiма звiрами земними, усiма горами пiдземними, взявся здобути
©©.
- Так,сказав Беренд й.- Кров з носа, лусни, умри, а мiць свою покажи!
Моря й океани вилий на берег, у рiки пiдземнi спусти всi води, а вилови
"шельму" - красуню чарiвну!
Ех, як гримнула вiйна. Суша i море звелися й вдарились. Звiрi земнi i
морськi чудовиська стялися у герцi жахливо© смертi. I побiлив цар! Полонив
свою бранку, вiднiс ©© у "хороми" з хрусталю i камiння дорогого i поклав
на тронi сво©м пiвмертву...
"У труби тодi трубили, в дзвони тодi дзвонили, били гармати двадцять
один раз! Пир тодi дав цар Беренд й усьому свiтовi на славу - пир на весь
мир! Вино рiкою текло, страви заморськi давали, музики грали хвалу
славному-преславному великому царю й государю.I при тому я також був, мед,
пиво пив, по губах текло, а в рот... так! У рот не попало. Да!.." - i
рвучко труснувши головою, закiнчив оповiдач.
- Браво, Анiско! - гримнуло зо всiх бокiв,- Браво! Браво! От, сукин
син! Про того... як його! Про султана! Про султана! - кричать з натовпу.-
Давай, брат, про султана! Говори!
- Про султана, так про султана! - обтираючи чоло долонею i змiнивши тон
i мову, заговорив Онисько. Перше говорив московсько-укра©нською мiшаниною.
Останнi слова розмазав повiльною полтавською говiркою.
- Виходь сюди, козачня! - крикнув вiн.- Огню, стола! Клади огонь!
I десяток воячнi кинулося класти багаття. Дрова вже були приготованi.
Запалили сухий трусок i полум'я замаяло по вояцьких подобизнах.
З'явився стiл, лампа, якась книжка. Вийшли з натовпу з тузин козарлюг i
без слова зайняли мiсця навколо столу. Однi стоять, iншi сидять, ще iншi,
опертi черевом на стiл, напiвлежать.
Тиша. Приходить вiстун - проголошу :
- Славнi козаки! Великий султан, володар турецький, грецький,
македонський i гипетський вислав до вас сво©х послiв з грамотою.
- Го-го-го! - зареготали козаки.- Давай його сюди! Приходять посли. Це
у вивернутих шинелях вояки з позав'язуваними рушниками головами. Один з
них бундючне розгорта довгий папiр i згучним, глухим, повiльним голосом
проголошу :
- Я, великий султан турецький, грецький, македонський i гипетський
володар... такий-то й такий, намiсник Аллаха i т. д.
Велетенський натовп завмер. Не чути нi одного згуку. Вояки, дiвчата,
дiти - все занiмiло з цiкавостi, все пнеться навшпиньки, щоб хоч одним
оком глянути на небувалу комедiю.
Серед велико© тишi слова султанського пiсланця звучать натхнено й
урочисто. Пала вогонь. Обличчя тих, що мають щастя стояти спереду,
палають огненною барвою. У безвiтряному просторi дим товстючим стовпом
зводиться догори i там десь пiд зорями розводиться у бузово-сталевому
склепiннi.
Козаки вислухують грамоту i починають писати вiдповiдь, натовп
розсiда ться вiд реготу. З його середини уривно вирива ться: -
Македонський дурень!
- Ха-ха-ха! - в один голос реве натовп.
-...Свиняче ухо!
- Xa-xa-xa! - rororo!..
- ...Кобилячий хвiст!..
- Xa-xa-xa!
- ...а нашого Бога блазень!..
- Xa-xa-xa!..
- ...числа не зна м, бо календаря не ма м, мiсяць на небi, а день такий
у нас, як i у вас - поцiлуй ось куди нас!..
Тут уже дiвки, молодицi, бородатi вояки присiдають до землi, тримаються
за животи i регочуть,- регочуть.
Писав листа той саме Онисько, що перед тим оповiдав про Берендея.
Володьковi вiн видався чимсь надлюдським. Вiн пробився наперед, сто©ть
в дуже невигiдному мiсцi, бо зi всi © сили мусить опиратися напоровi
ззаду, вiд чого аж млiють i тремтять ноги, але все-таки вiн не пропустив
нi одного слова, нi одно©, здавалося, рисочки на обличчi оповiдача.
Пiсля рухнула загальна гульня пiд гармонiю. Вояки хватають дiвок, цупко
тримають ©х у дужих руках i викручують буревiйну польку. Викрики,
висвисти, дiвочi вивиски лунають долиною.
Зiйшов велетенський, надутий мiсяць i зупинився над вiльхами двiрського
ставу. Пала багаття. До нього пiдкидають грубечi комердяки, сипляться
снопами iскри, рухи гармонi© вилiтають з ворохобного натовпу на вiльний
простiр i розкладаються по долинi приманливою, пориваючою луною.
Пiзно вночi вертався Володько з товаришами додому. По долинi, по
дорозi, не дивлячись на пiзню добу, вешталися вояки. Де-не-де чути жiночi
хiхи та ха-хи. Там десь на другому взгiр'ю голосний дiвочий регiт:
"Ха-ха-хаааа!.." - аж покотилося.
Нiч ясна, холоднувата. З неба зриваються i падають у чорну землю зорi.
На травi холодна роса. Хлопцiв пробира , вони знизують плечима, швидко
стрибають босими ногами по росi.
Перед ними мигають п'ятами гурточок дiвчаток. Хлопцi прискорили бiг. Тi
вiдчули, що ©х хочуть нагнати, вивиснули, наподоблюючи великих дiвок, i
дрiбно залопотiли пiдошвами по землi. Хлопцi ще придали духу...
Бiжать, вигукують, от-от наженуть. Ще мить, ще хвилька...
- Ай! Що ти. Я тобi дам! Як скажу мамi, то побачиш... Володько i собi
розхоробрився. Викрикнувши якусь примовку, вiн увiгнався у саму середину
дiвчаток i навiть одважився схопити одну за плечi.
Та рiзко, пронизливо вискнула i Володьковi руки вiдсахнулися, нiби вiн
схопив за щось гаряче... То була Ганка. Вiн виразно пiзнав ©©, але не
зупинився, не промовив нi одного слова, а якмога скорше вирвався наперед i
побiг, мов дикий кiнь. За ним побiгли усi хутiрськi хлопчики i дiвчатка.
Бiгом, бiгом вперед! Бiгли на гору, повз школу, повз дякову хату, повз