Самчук У.. Волинь

стояли й чекали. Нараз за дверима нiби задзвонили малi дзвоники. Луна вiд
них донеслася й назовнi. Тодi залiзнi дверi самi вiд себе вiдчинилися, а
за ними був чорний, мов угiль, вхiд у якесь пiдземелля.
- Ти зостанься тут,- сказав незнайомий до пса.- А ви,- звернувся до
Борислава,ходiть за мною.
Собака слухняно залишився надворi, а Iван i незнайомий вступили у
темний прохiд. Дверi за ними одразу зачинилися, й вони стояли у глибокiй
темнотi. Пiсля поволi звiдкiлясь взялося блiде, мертве, нiби вiд
порохнякiв-свiтлякiв, сяйво. Воно поволi збiльшувалось, i по часi Борислав
побачив перед собою довжелезний, нiби тунель, прохiд. Кiнця його не було
видно, а справа й злiва проходу стояли прив'язанi чудовi конi. Направо
стояли все карi, налiво все каштановi. Блискучi, випасенi всi, стоять коло
довжелезних жолобiв i нiби на когось чекають.
- На кого чекають тi конi? - запитав Iван незнайомого.
- Пiсля скажу,- вiдповiв суворо той.
- А де ©х кiнець? - знову запитав Борислав.
- Побачиш,так само вiдповiв незнайомий. Iван вже бiльше не питав
незнайомого, а йшов за ним все далi й далi проходом. Йшли так дуже довго.
Направо й налiво все стояли такi саме чудовi конi й нiби когось чекали. I
по дуже довгiй ходi нарештi дiйшли до кiнця. Конi залишились за ними, а
вони самi вступили до нового пiдземелля. Блiде свiтло тут зникло.
З'явилось тут натомiсть синяве, нiби вiд горючого газу. Була це велика,
безмежна зала, наповнена самою збро ю. I чого тут тiльки не було. На
колонах, що пiдпирали склепiння зали, висiли старi шаблi й старi списи. У
скринях лежали гарматнi кулi. На довжелезних стояках стояли рушницi. I
була тут не тiльки стара зброя, а була тут i така, яку вживають тепер.
Були там скорострiли. Стояли довгими рядами на високих тринiжках, на
колiщатах. Коло них готовi скриньки, повнi стрiчок. Були тут i гармати -
тяжкi й легкi. Стояли й чекали. Навiть лiтаки, навiть танки були тут,
стояли довгими рядами й чекали. Все тут було, i все нiби на когось чекало.
Iван Борислав дивувався надзвичайно. Довго не хотiв нiчого питати
незнайомого, але з часом не витримав.
- I нащо тут стiльки тi © збро©? - спитав. Незнайомий навiть не
оглянувся. Здавалось, вiн зробився ще бiльш непривiтливий й суворий. I
тiльки по доброму часi сказав:
- Ти, чоловiче добрий, до всього лiк зна ш. Всяку хворобу вiдразу
вгаду ш, а тако© просто© речi не можеш вiдгадати. З якого ти прийшов
свiту?
Пiсля цього незнайомий замовк i повiв далi Iвана. По довгiй ходi дiйшли
до зали, завалено© рiзними вояцькими одягами. Яких тут тiльки не було
одягiв i скiльки ©х було. Не можна було переглянути. Iван вже не питав
незнайомого, хоча дуже дивувався, нащо тут стiльки тих одягiв. Мовчки
пiшов за ним далi, аж поки не прийшли до найбiльшого i найтемнiшого
пiдземелля. Було тут зовсiм темно й так тихо, що власне дихання видавалось
надзвичайно голосним. Не бачив Iван нiчого. Стояв у темнотi, у порожнечi,
заведений у незнайоме пiдземелля й тiльки дивувався. Що значить все це? Де
я? Куди мене той завiв? Де звiдси вихiд? По часi з глибоко© темноти почув
Iван суворий голос незнайомого.
- Бачиш щось тут?
- Нi,вiдповiв Iван .- Не бачу нiчого.
- Чу ш щось тут? - знову запитав суворий голос з темноти.
- Нiчого не чую,- вiдповiв Iван.
- Свiтла! - сказав суворо незнайомий, i враз з'явилося свiтло. Було це
справжн свiтло дня, що вiд сонця лилося... Чарiвне, живе, тепле! Було це
радiсне свiтло, що сяяло над Божим свiтом зовсiм даром всiм, для всiх.
Велике Боже око дивилось i зводило до життя все, що було на землi, все
велике й мале. Кожна мурашка, кожна билинка, кожне найменше ство
дiставало вiд сонця стiльки, скiльки потребувало для свого життя, й все
вiд того жило на землi, I було це таке хороше, таке чарiвне, таке святе
свiтло.
Iван побачив сво©ми очима все, що тут було. А було це таке велике,
безмежне пiдземелля... Безлiч колон пiдпирало його склепiння. Скрiзь, де
гляне око, стояли столи, а коло них лави. На лавах сидiли рiзнi, дебелi
люди, нiби вони заснули й когось чекали, хто ©х пробудить. Так гарно
свiтило сонце, кликало до життя, манило, грiло.... Але вони не чули того
заклику. Всi спали. Всi до одного. I коли Iван призвича©вся до яскравого
свiтла, вiн здивувався ще бiльше. Пiзнав у тих людях знайомих... Рiзних
знайомих, з рiзних сiл, що знав навкруги. Все то були на диво сво© люди,
але чого ж вони сплять? "Боже! Чого вони сплять?" - питав себе розпучливо
Iван. Але нiхто йому не вiдповiв, а сам не мiг догадатись. Знав безлiч
рiзних лiкiв на землi, знав усе, а цього не знав.
- Боже мiй, Боже мiй! - не витримав i викрикнув Iван.- Але чого ж тi
люди сплять?
Незнайомий не вiдповiв Iвановi. Не обернувся до нього й не поглянув на
нього. Звернувся тiльки до тих, що сплять, i звучним, сильним голосом
промовив:
- Сон ваш трива далi! Ось зi мною свiдок. Села ще сплять!
Пiсля цього незнайомий обернувся знову до Iвана й сказав:
- А тепер час вертатись. Ходiм!
I по довгому часi вони дiйшли знову туди, звiдки прийшли. Незнайомий
свиснув на свого пса. Той з'явився й слухняно присiв коло його нiг.
Iван був здивований до смертi й нарештi запитав:
- А хто ж ви такий, добрий чоловiче?
- Я! - вiдповiв незнайомий твердим, виразним голосом.- Я ваш Вiчний
Сторож.
- А що ж це за долина? - запитав знову Iван.
- Це Долина Чекання! - так само вiдповiв незнайомий.
- А на що ж тут чекають? - знову запитав Iван, бо не мiг так вiдiйти,
щоб не довiдатись цiло© правди.
- Чекають тут на добрi вiстi з ваших сiл. Я - Вiчний Сторож, що кожного
року раз на Новий Рiк виходжу вночi й обходжу цей край. Але тiльки раз на
сто лiт можу я зустрiти живу людину з сiл. I я питаю ту людину: що доброго
на ваших селах? Чи вже скоро кiнець неволi?.. I коли знатимуть менi
вiдповiсти, коли я почую вiдповiдь таку, як треба, тодi прокинуться усi
отi, що бачив ти сьогоднi, ©х там безлiч, I як тiльки почують: "Готово!
Вставайте!" - усi встануть, всi прокинуться. Вiзьмуть ту зброю, посiдлають
тi конi й ви©дуть. I буде то чарiвний ви©зд! Але тепер мусять спати вони
ще сто лiт, поки я не зустрiну нову людину. I краще хай не родиться вона
на свiт, коли ма принести менi таку вiдповiдь, як принiс менi ти. Краще
хай мати не родить ©©, а як родить, хай коло серця придушить, хай втече з
нею у дикi лiси, до диких людей, бо на цiй землi не повинно бути для таких
мiсця. Ця земля створена для людей живих, для людей розумних, для людей,
що вмiють самi над собою панувати, для людей, що неволi не знають. А ти
йди тепер до людей сво©х i розкажи ©м, що чув i що бачив. З Богом!
Вiчний Сторож повернувся й пiшов поволi в лiс. Йти йому було тяжко.
Голову нiс опущену. Ноги його поволi переступали, нiби в кайданах, а за
ним тягнувся його вiрний собака.
Iван довго стояв на мiсцi й не мiг рушитись. Йому вже не хотiлось
вертатись до села. Вiн зрозумiв, який тяжкий грiх взяв на свою душу, яку
тяжку вину перед Богом i людьми зробив вiн цього дня. Але все-таки треба
було йти. Треба було пiти й сповiстити iншим, щоб всi знали й дiтям
переказували. Хай не родиться на свiт така людина, що принесла б Вiчному
Сторожевi такi вiстi, як принiс сьогоднi Iван.
На другий день знайшли Iвана недалеко коло села непритомного.
Знесилився вiд холоду, втоми й тяжкого горя, не мiг дiйти до села, впав i
мало не вмер. Але знайшли його й принесли додому. Скоро сумна вiстка
облетiла цiле село. Люди всi любили Iвана. Був вiн добрий, серце мав чуле
й м'яке. Знав трави лiчничi й не одного з бiди та смертi вирятував. Через
те зiйшлися до нього й тепер.
Але тепер не могли пiзнати його люди. Лежав, мов камiнь, твердий. Очi
мав суворi. Коли побачив коло села людей i опритомнiв, почав оповiдати те,
що я вам оповiв. Хай не буде тепер людини, що не знала б, як вiдповiсти,
коли ще раз зустрiне Вiчного Сторожа.
Цим Володько скiнчив i замовк. Все, що було в хатi, мовчало глибокою
мовчанкою. Всi прядки стояли. Всi люди сидiли майже нерухомо. Антiн, Йон,
Демид, всi, всi дивились на Володька й слухали. Володько виразно вимовляв
сво© слова. Кожне слово виходило з його уст, нiби вибране. Коротке, просте
i ядерне, бо хотiв, щоб всi приняли й зрозумiли його.
I видно було, як впливали тi слова на слухачiв. З сяйва очей, з рухiв
уст, з виразу цiлого обличчя. Володько знову перший порушив тишу.
- Ну,сказав вiн.- Казку я скiнчив... А тепер знову хiба пiсню?
- Еге... Пiсню... - промовив придушеним басом Антiн. Пальцi його
незграбно ворушились на колiнi.- Пiсня тепер ледве чи й пiде.
Йон встав на ноги.
- Та-а-ак! - сказав вiн, заложив обидвi руки за потилицю й потягнувся.
Демид також встав...
- Ех, Iван, Iван,- вирвалось у нього, й бiльше не казав нiчого.
Володько дивився на дiвчат. Тонка, бiлява Настя. Чорнява Одарка... Та й
друга всмiхнулись йому... Зупинив погляд на Наталцi... Зда ться, глянула
також на нього... А можливо, помилився... Був це такий короткий погляд.
Ось вона вже знову пряде... Права ©© нога ритмiчно наступа понiж прядки,
а тонка тканина спiдницi спада майже додолу.
- Йду! - сказав несподiвано Володько й швидко встав.
- Чого так спiшите? - кинула Настя.
- х чека ... Не зна ш? - Це сказала Наталка. Так. Це вона. При тому
посмiхнулася.
- Дякую вам хоч за це,- вiдповiв Володько.- Вперше почув вiд вас
слова... Йду! А ви, дiвчатка, все-таки не сумуйте. Ми тiльки з хати
вийдемо разом. Демид та Йон вернуться вiд першого перелазу. Не бiйтесь. А
ми з Антоном вже якось почимчику м самi... Так, Антоне?
- Iстинно так! - потвердив той басом.
- Як хочете - знайдемо й для вас мiсце,- жартувала Настя.- Пустимо на
пiч. Мама посунуться...
- Ха-ха-ха!
- Смiйтесь на здоров'я. Смiх вам на користь... А вже, зда ться, i пiвнi
кричать, I не хочеться ©м спати... Добранiч! Не поминайте лихом!..
I парубки вийшли. Нiч. Чорна, вiтряна нiч. Глибока навкруги тиша,
тiльки час до часу переспiвуються пiвнi.
Дiйсно, вiд першого перелазу Йон i Демид десь зникли. Парубки таким не
дивуються. Володько й Антiн нiчого не помiтили й пiшли собi вниз.
Одначе Володько не чув спокою. Щось турбувало його. "Невже Йон до не©?"
- питав схвильовано й одразу гнав цю думку, мов настирливу муху. Нi, нi.
Нiколи вона не зробить такого. Нiколи!



VII

Посерединi села сто©ть просторий, критий зеленою бляхою будинок. "З
фронту" вiд дороги ма вiн чотири вiкна й дверi. Крайн , схiдне вiкно
загратоване. Дверi подвiйнi. мальованi гнiдою, вицвiлою барвою. До них
просто з вулицi ведуть зложенi з кантястих, дубових брусiв сходи. Над ними
бляшана вивiска з написом: "Продаж вуткi i лiкеруф - I. Габель". Лiтери
кривi, а крiм того лiтера К в словi "вуткi" вигляда як Я, бо намальована
навпаки. Збоку домальована пузата, подiбна на десятикiлову гирю, пляшка.
Ввесь цей будинок зо всiми сво©ми оздобами зветься "шкальня". це
найкращий будинок у селi, бо виставила його ще царська влада. Не була це
анi церковно-приходська школа, анi якась лiчниця, через те виглядала
по-людському. Продавали в нiм добру, царську горiлочку. За вiйни будинок
спорожнiв. "Шкаликiв" не стало, шкаличник вибрався, одну за другою витягав
хтось у вiкнах тахлi, бляха почала iржавiти. Пiсля поселився там во нний
бiженець з Радивилова й почав торгувати булками, доморобними цукерками й
рiзним iншим крамом. "За Укра©ни" зробили з шкальнi кооператив. Продавали
сiль, юхт, мило, оселедцi. "За большевикiв кооператив пограбували. "За
полякiв" кооперативна управа сходилась на сво© засiдання, засiдали
здебiльша до рана й розходились зо спiвами. Пiсля кожного такого засiдання
кооператив опадав, мов вода пiсля повенi. Засiдання тривали недовго. Перед
роком вiдбулося останн , перевибрали управу, замкнули кiлька тузинiв
поiржавлених голок, п'ять наперсткiв, пляшечку колонсько© води, кiлька
пачок шевських цвяхiв i "розщитали" крамаря. Пiсля того будинок заглух.
занiмiв. Знову почали зникати з вiкон тахлi, посипався зо стiн тинк,
розринулись сходи. На дверях висiла велика колодка, а сiльська громада
щотижня сходилась i радилась, що з тим будинком робити. Тиждень за тижнем
минав, а громада радилась. Колодка на дверях висiла далi, далi зникали
тахлi, далi осипався тинк. В одному кутi велико© кiмнати стояв закурений
стiл, а в столi хоронились голки, пляшечка колонсько© води, шевськi цвяхи,
старi протоколи й зовсiм добрий статут. Андрiй Андрiйович Рона перейняв на
себе головування, ходив по сво©х кiмнатах i думав. Тяжкi були його думи.
Хотiлось йому тi iржавi голки, ту воду й тi цвяхи пустити якось "в хiд".
Але, не дивлячись на всi його старання, все те майно лежало непорушне, мов
зачароване. Не було нi людей, нi грошей. "Стара управа" пiсля славетно©
дiяльностi заслужено вiдпочивала, а ново© не було де взяти.
Не везло Андрiйовi Андрiйовичу, зате повезло громадi. Навеснi минулого
року прибув до села один чоловiк. Мав расового, орлячого носа, просторого,
вiд вуха до вуха, рота й завдатки на добре черево. Одягнений був у сiрий,
потертий пiджак, полатане на колiнах галiфе, взутий був у старi вояцькi
черевики з вовняними панчохами, в якi запускав "галiфе". Говорив вiн
поспiхом, любив покпитися, бути цинiчним, пускати в вiчi туман, оповiдати
невдалi дотепи, з яких смiявся тiльки сам та дядько, до хотiв дiстати
"наборг" пляшку.
Всi довiдались, що за якогось царя Гороха виступав вiн "на перших
ролях" у малоросiйськiй трупi Гаркавенка чи iншого Перерепенка. У нього
закохувались самi графинi, княгинi та рiзнi принцеси. Пiд час вiйни вiн з
нашо© планети зник i якось вигулькнув... аж в легiонах. Тут вiн завзято
воював на всiх фронтах... В нагороду за це дiстав концесiю на "продаж
вуткi i лiкеруф". В цiй фазi свого житт вого шляху прибув вiн до села пiд
прiзвищем Габеля. Знайшов собi грошовитого спiльника... Ти - грошi, я -
концесiя; винайняв вiд селян "шкальню", найняв Семена, що привiз йому
кiлька скриньок "шкаликiв", i на поличках старо© монопольки знову
виглядало по-царському. Габель радiв, спiльник також, радiли й селяни.
Габель погладжував спокiйно черево й посмiхався. Пiсля витягнув з-пiд
постелi скриньку з брудною бiлизною й, дивлячись на спiльника, казав:
- Ну! У суд! Можеш у суд! Може, висудиш оце?
Спiльник плюнув i по©хав, а Габель лишився. Через кiлька днiв Габель
пiшов до сво © "спулкi", позичив грошi, найняв Семена й на полицях шкальнi
знову з'явились шкалики. До нього йшли дядьки, молодицi. Несли грошi,
кури, яйця. Габель жив собi в меншiй кiмнатцi шкальнi. Мав збиту з дощок
постiль. На постелi лахмiття й бебехи. Посерединi кiмнати на хистких ногах
столик. На столику тютюн, я шнi скаралущi, бляшанка вiд сардинок,
бараболина й рiзне смiття. Габель жив щасливо. По часi прибула до нього з
Варшави Габелиха. Товстенька, добряча, з виглядом павiяна, панi. Очi мала
зеленi, глибоко вкладенi. Лоб весь сховався пiд волоссям, барви попелу з
сажею. Говорила на всiх мовах нараз, але що ©© нiхто не розумiв, уважала
за краще мовчати. I це було ©© найшляхетнiшою рисою.
Щастю панства Габелiв не було меж. Кожного вечора в них повно дядькiв.
Сидять на лiжку, на стiльцях, "з-пiд поли" попивають "познанську",
слухають Габеля й регочуть. Габель оповiда сво© пригоди з грецькими
принцесами в Одесi, сво© хоробрi вчинки в легiонах. Перший був герой. Зате
тепер, як тiльки появиться де в мiстi чи в столицi, всi "грубi риби"...
беруть його "на розхват". Бiда та й годi. Зайде до одного, сердиться
iнший. Зайде до iншого, сердиться ще котрийсь.
А дядьки слухають i дивуються.
- О-о-о! Що не кажи! Це, куме, чоловiк!
- Го-го! - пiддержу iнший.- Це сила! З таким краще не заривайся!
А щоб вiддячитись Габелевi, вони також щось йому розкажуть. Про село,
про останнi новини.
- Щось там, нiби, отой... Матвi©в скубент... Читальню якусь, нiби,-
почина Семен, не докiнчу речення словами, а сплюваком.
- Еге! - пiдкидав трiсочку Габель.- Хоче, бачте, вас вчити...
- Коли б ото узяв його та перегнув через колiно... та всипав двадцять
п'ять... Пам'ятав би. Учитель знайшовся. Ге!
- Колись, бувало, за Миколки,- провадить друвий кум,- i не читали, i не
вчили, а жили...
- Ще й як! - пiдхоплю сусiд.- Пiшов у лiс, заробив руб i хлiба на
мiсяць ма ш... Сиди на печi та ©ж. А тепер. Е-е! Що й казать!..
- А де це вони ту читальню роблять? - мiж iншим докида Габель.
- Е-е! Та хто зна! Десь там... - маха дядько рукою на захiд.
- Не зна те хiба? - з'явля ться бiльший знавець.- А у того... у
Макаревого... Щовечора, кажуть, повно! Як оселедцiв... Там ©х штаб... Ге!
Довгий зимовий вечiр поволi собка вперед. Дядьки попивають, слухають,
курять. За дверима цi © кiмнати спокiйно сто©ть пусткою iнша, велика. Там
схороненi знанi голки, колонська вода й шевськi цвяхи. А ще далi вiд
пiвночi в кухнi живе в наймах Томко. Це також дуже поважна в селi особа.
Говорить часом з московська, ма сварливу жiнку, капелюх, краватку i
членом кооперативно© управи пiд головуванням Андрiя Андрiйовича Рони.
Будинок пiд назвою "шкальня" жив собi дуже щасливо, але не довго. З
заходу, десь звiдти з-за школи, вiд Макарово© хати, висунулась i з кожним
днем наближалась велика загроза. Чесний, порядний будинок нiколи такого не
сподiвався. Багато рокiв виконував вiн сумлiнно свою, самим царем
визначену роль й не чув за собою нiяких свiдомих чи несвiдомих грiхiв. Але
загроза була невмолима. Сунула неухильно, крок за кроком, вперед i, як
тяжка Божа кара, повисла над будинком.
Одного вечора несподiвано зайшов до Габеля Володько. Габель зрадiв,
розтягнув ще ширше свого рота, нiби разом з усмiшкою бажав проковтнути й
Володька.
- А-а-а! Мо поважання, мо поважання! - заспiвав Габель.- Давно,
Володимире Матвiйовичу, не мав шани вас у себе бачити. Сiдайте, сiдайте!
Ось тут краще... Дядьку, Трицю. Подайте менi отого стiльця. Прошу!
Сiдайте... Чув, чув... А-а-а! Яка шкода, що моя Розочка вiд'©хала. А як
вона гра ! У-у-у! Як вона гра ! Нi! Ех, минулося!.. I я колись грав, та ще
й як. Бувало, як виведу тобi в "Наталочцi" Петра - публiка млi !
- А я до вас у справi,- сказав Володько.
- О-о-о! - витягнув наперед голову Габель.- Це менi тiльки при мно.
Дуже, дуже прошу. Буду радий вам послужити.
- Нашi хлопцi й сiльський староста доручили менi передати вам оцей
лист,- сказав Володько й передав Габелевi пописаний безлiччю пiдписiв
листок. Габель почав читати.
- Ого! - сказав вiн i заклав ширшу нижню губу на верхню.- Листочок цей
хтось мудрий складав, але вийшло немудро. Це звучить, як погроза.
"Пропону мо вам до трьох тижнiв вичистити помешкання, у якому живете", й
так далi... А зна те ви, кому те помешкання належить? А чи зна те, з ким я
робив умову? А також, чи ви зна те закони, як i коли вимовля ться
помешкання? "В разi невиконання нашого бажання будем змушенi шукати бiльш
радикальних засобiв". О-о-о! Це вже зовсiм-таки по-бандитськи, пробачте за
слово. А що, коли я отак передам оце все до суду? Чи подумали ви над цим,
шановний Володимире Матвiйовичу?
- Можете передати його, куди хочете,- вiдповiв Володько спокiйно.-
Хлопцi всього села так бажають, а староста, як бачите, також. Ось тут i
печатка.
- Бажання гарне... Але... Цього папiрчика я все-таки дозволю собi
заховати на спомин. Може, вiн менi коли й пригодиться... - казав Габель.
- Цього вам нiхто не боронить. Можете заховати й, як хочете, навiть i
дiтям сво©м у спадщину записати. Одначе краще вам очистити це мешкання...
Знайдете собi iнше... У селi ©х досить... А з цiлим селом задиратись не
варто. А тепер бувайте здоровi. Будемо чекати на вiдповiдь.
Тi © ночi Володько не мiг заснути. Лежав у темнотi на постелi й думав.
Коло нього спокiйно спав його брат Хведот - щаслива, байдужа людина. Його
не хвилюють речi, що безпосередньо його не торкаються.
А Володько уважно обдумував план дальшо© роботи. Знав, що тепер
почнеться значно вiдповiдальнiша й тяжка частина працi. Знав також, що
тепер вступив у одвертий конфлiкт з темними силами села. А сили тi не
малi. Габель йому цього не подару . До суду вiн не пiде, але вiн ма
досить можливостi для боротьби з хлопцями. Знав Володько також, що ввесь
тягар боротьби впаде на його молодi плечi, й треба бути дуже уважним, щоб
не зломатися пiд тим тягарем i не впасти.
Тепер конечно читальню улегальнити. Треба увiйти в зв'язки з управою
кооперативу. Треба зробити безлiч працi й всю ту працю мусить зробити не
хто iнший, як Володько.
За пару днiв Володько зголосився у голови управи сiльського кооперативу
Андрiя Андрiйовича Рони.
Андрiй Андрiйович Рона "пам щiк". Пiд сучасну пору мав ще двадцять
п'ять десятин. Сам симпатичний "рускiй челав к", що "не ма нiчого проти
розвитку укра©нсько© культури". "Усадьба" його матерi, в якiй i вiн живе,
на пiвденнiй сторонi села, по другому боцi долини. Спочатку старий,
майже висохлий став. Коло нього на греблi мiкроскопiчний млинок. Вище пiд
гору гайок, а далi почина ться великий, колись чудовий, сад. Вiйна й
революцiя залишили на ньому сво© чiткi слiди. Стоять ще посохлi дерева, що
©х позгризали революцiйнi конi. Нiхто ©х навiть не усуне. Стоять i
свiдчать, мов кiстяки, на страшному судi.
Панськi поко© пережили також чимало. Про це свiдчить кожна стiна, кожне
вiкно, кожнi дверi. Однi густi й великi кущi бозу, що оточили навкруги
будинок, свiдчать про те, що було колись.
Андрiй Андрiйович мешка тепер у "флiгелi". Займа невеличку, з
трухлявою пiдлогою кiмнаточку, що ма вiкно на схiд. Пiд вiкном ростуть
кущi бозу.
У кiмнатi Андрiя Андрiйовича великий, завалений книжками, паперами й
цигарками стiл. Рiвнобiжне з ним простора, покрита гнiдим, товстим пледом,
постiль. Пiд вiкном круглий, розколотий посерединi, мармуровий столик, а
на ньому розкиданi шахи. Кiлька стiльцiв i велика шафа, це i все
умебльовання.
Володько увiйшов з заднього входу. У вузеньких сiнцях зустрiв його
малий льокайчук Марко. Ломаною росiйщиною вiн заявив:
- Барiн в столовой. Сiчас доложу. Пожалуйте у комнату.
Пiсля цього льокайчук зник, а Володько не пiшов "у комнату", тiльки
лишився надворi.
Цiле довкiлля це щось трошки з Тургенева, трошки з Гоголя, трошки з
Щедрiна. Це маленький, обскубаний острiвок того "старого доброго" часу,
коли ще були живi "барiни", льока© з ©х мовою та звичками. Навiть цiкаво
входити у такий невеличкий музейчик i оглянути те, що минуло й нiколи не
вернеться.
Проходить деякий час. Нiякий "барiн" не з'явля ться одразу. П'ятдесят
хвилин можна пожертвувати. Потiм Андрiй Андрiйович з'явля ться.
- А-а-а! Радо вас завжди зустрiчаю,- говорить вiн по-росiйському i,
якось пiд кутом, пода м'яку руку.- Прошу до кiмнати. Тут пекельний холод,
наколи в пеклi може холод бути...
Увiйшли до кiмнати.
- Давно хотiв вас бачити,- пiднесено говорив Андрiй Андрiйович. Вiн був
задоволений, шо Володько прийшов.- Чому нiколи не заходите? Марку! Принеси
самовар! Вип' те чаю? - звернувся до Володька.- Курiть! Препоганi маю
цигарки, але... Село. Воно вб' мене. Ну, як живете?
- Дякую, Андрiю Андрiйовичу. Живу. Прийшов до вас у справi.
- Е-е! У справi! Ранiш поговоримо про щось цiкавiше, нiж справи. Гра те
в шахи? Е-е, шкода, що не гра те. А я люблю цю гру. Страшенно люблю. Це,
зда ться, найстарша гра свiту. Зна те, вiдколи ©© грають? Вже п'ять тисяч
лiт. Й видумали китайцi.
Увiйшов Марко з самоваром.
- Марку! - казав Андрiй Андрiйович.- Чому ти так незграбно несеш
самовар? Це ж не горщик з помиями. Став сюди! Пановi Довбенковi також
шклянку. Раз-два!
Марко поставив самовар i швидко вийшов.
- Ну, як вам подоба ться мiй льокай? - запитав Андрiй Андрiйович.- Дуже
цiкавий i iнтелiгентний хлопчак. Вчу його на льокая, i вiн робить поряднi
успiхи. От тiльки говорити порядно нiяк не може звикнуть. Надто сильний
укра©нський акцент. А ви, мабуть, читали про останнiй турнiр Альохiн -
Капабланка? Чудесний! Божеський! От хто майстер! Мiй брат, Юрiй
Андрiйович, порядний гравець, але ку-ди-и-и! Це все одно, що хрущ проти
сокола. Я два днi ходив, мов божевiльний. Уявiть собi генiяльнiсть тако©
людини! Феноменально! Ну, ну! Прошу, Володю! Наливайте собi чай. Не
дивiться на цей непорядок на столi... Я суворо заборонив Марковi робити
тут порядок. Тепер працюю над новою п' сою. Страшенно тяжко. Ви не ма те
поняття, яке тяжке драматичне мистецтво. Жорстоко тяжке. Я працюю над
одною п' сою вже другий рiк. А треба сказати, я маю тут чудовi умови для
працi. Маю спокiй, а це саме головне для мистця. От тiльки жахливо не
люблю рiзних дiлових справ, особливо господарських. Терпiти не можу всiх
тих проклятих рахункiв, розрахункiв, прохань... Не люблю господарства.
Одягнений Андрiй Андрiйович у блузу з товстого, гнiдого сукна, з
великою краваткою пiд пiдборiддям. Уста його вогкi, пристраснi. Зуби
шоколаднi, попсутi. Нiс простий, расовий, з вiчним на перенiссi пенсне.
Чоло рiвне, високе, чотирикутне. Волосся чорне, мастке, недбайливо
зачесане. Вiн, видно, стражда самотою, через те з великою при мнiстю
висказу сво© довго виношенi думки. Жадiбно хапа ться за кожну тему, що
тiльки попада йому пiд руку, з поспiхом висловлю сво© слова, сво©
беззастережнi осуди, сво© певнi на цей час переконання. Перейшли на
лiтературу.
- Не можу похвалитися знанням укра©нсько© лiтератури,- з при мнiстю
зазначу вiн,- але боюся, що укра©нська лiтература надто... м-м-м...
надто, так би мовити, безпроблемна, зобразлива, фрагментарна. Так, так! Це
я якраз хотiв сказати: фрагментарна. Не обiйма нiяко© цiлостi, нiякого
комплексу. Старша надто плитка, а молодша тенденцiйна. Мистецький твiр
мусить бути до найбiльшо© жорстокостi об' ктивним. До найбiльшо©
жорстокостi. А особливо мистецький твiр не переносить полiтиканства.
- Ну, а Джек Лондон,- перебив його Володько,- Гюго, Золя. Я дуже мало
знаю авторiв, щоб були безтенденцiйнi, неполiтичнi.
- Ну-у! Це що iнше. Така "Залiзна п'ята"... Це зовсiм що iнше. Це не
полiтика. Це велика свiтова проблема, це внутрiшнiй i зовнiшнiй свiт
людини. Це зовсiм що iнше.
- Але дозвольте! - зазначив знову Володько.- Розумiю вас, що ви
вважа те в укра©нськiй лiтературi за тенденцiю, ©© боротьбу за нацiональне
визволення. А хiба ж то тенденцiя? Хiба то не справжня дiйснiсть, справжн
життя? Хiба то менша проблема вiд тi ©, над якою задумуються Золя чи
Сiнклер? Хiба цi комплекси менше болючi, i вмира за них менше людей? Ви
подивiться, Андрiю Андрiйовичу, на нашу минулу революцiю. Пролилося море
кровi! Впали мiлiони людей. Невже вам зда ться, що тi, що боролися за