Самчук У.. Волинь

блимають окремi барвистi свiтелка, там далi перед iконостасом стоять i
палають густо втиканi свiчами великi свiчники, перед Тайною вечерею, що
над царськими вратами, блима , погойдуючись, червоне свiтло велико©
позолочено© лампадки.
Володько знаходить мiж людьми свою маму, що завжди приходить скорше,
щоб застати сво улюблене мiсце бiля парапету пiд великим образом святого
Федора князя Острозького, i тут вiн залиша ться. Тут дiйсно при мно
стояти. Все спереду видно, на парапетi горять рясно рядочком свiчi i
освiтлюють похмуре обличчя святого князя. В образi того святого
знаходиться частина його мощей, зда ться, нiготь з ноги, i тому всi
цiлують його якраз у ту ногу.
Молитися в церквi Володько не може. Для нього тут занадто багато
цiкавого, щоб вiн мiг зосередитись для молитви. I товстючi з височезними
вiкниськами стiни, i малюнки святих на них, i вiзерунки всiлякi, i
позолота, i ченцi у високих клобуках, i учнi учительсько© семiнарi© в дуже
гарних одягах, що стоять густо на правому крилосi i так чудово спiвають.
О, той спiв. Вiн полонить i обезвладню Володька. Вiн вiдрива його i вiд
малюнкiв, i вiд вiкон високих, що на них стiльки ученицьких кашкетiв "зi
звiздами" i вiд всього iншого, бере його серце i вiдносить хтозна-куди...
З усiх бокiв монастиря сади - сливники, горiшники, грушi i яблунi. Зi
схiдного боку, по дорозi "до Лисiв", монастирське господарство -
довжелезнi стайнi, клунi, сушнi на овочi. Там завжди чути рев худоби та
белькотнечу нiмого свинаря Гули, що смiшно пiдкульгу на праву ногу (два з
половиною, два з половиною!) та вiчно курить довжелезну й велику з кулак
люльку, до яко©, напевно, пiвкорця махорки влiзе. Це все цiкавить
Володька, все-то його захоплю . Йому навiть при мно чути тупiт нiг по
бруку, виложеному з дерев'яних сторчiв у брамi монастирсько© дзвiницi, що
так якось дивно i та мничо вiдбива ться луною високо попiд склепiнням над
головами, нiби там угорi також хтось невидимий ходить. Проходячи тудою,
Володько навмисне мiцнiше пристуку закаблуками, а потiм уважно
прислуху ться до сво©х крокiв.
Головна церква, яку тут звуть "холодною", сто©ть посерединi
монастирського подвiр'я i з трьох бокiв оточена невеликим садом з горiхiв
i каштанiв, огороджена дерев'яним, сторчовим, мальованим зеленою барвою,
парканом ("штахетом") i обсаджена рядом, у виглядi пiдкови, величезних,
могутнiх, завжди шумливих смерек. Там також попiд схiдною стiною церкви
ряд могил з чавунними або кам'яними хрестами, деякi з тяжкими, темно©
барви, гранiтовими нагробниками. Там завжди тихо, та мничо, влiтку густий
морок i пахне звiдти чимсь вогким i цвiлим.
На парканi, хоча це зовсiм не вигiдно i зовсiм заборонено, люблять
сiдати хлопцi i дiвчата. Вони тут лузають насiння, перекидаються словами,
нескромно жартують, залицяються. Ченцi, особливо вечорами, ©х часте
зганяють i не раз, щоб вiдстрашити, намазують тi мiсця чимсь брудним, i
тодi не одна красуня принесе додому свою спiдницю розмальованою... Але з
того бува стiльки реготу, що пожертвувати однi ю сукнею далебi
оплатиться...
Ось виходить низка ченцiв у клобуках. Стають серед церкви пiдковою
навколо престолу. Посерединi старший iгумен, а вiд нього направо й лiво
довгi крила з темних постатей.
Свiтла в церквi мало. Ледве, ледве помiтнi постатi напiвзаснулих людей.
Ченцi стають, на хвилю завмирають i зненацька потиху, серед повного спокою
звiдкись почина виринати:
"Свiте тихий... Святия слави - безсмертнаго. Отця небесного..."
Володько закрива очi, знаходить теплу, шорстку матiрну руку, тiсно
затиска ©© у сво©х рученятах i завмира .
Чернечий хор вiдспiву . Ченцi так само тихо, непомiтно розходяться, як
i прийшли, i коли Володько отямлю ться, ©х уже нема. Зате хор семiнаристiв
почина переспiвувати рiзнi вечiрнi церковнi пiснi. Володьковi страшенно
подобалися ©х гарнi одностро©. Коли вiн виросте i як тато не заборонять,
вiн напевно запишеться до тих учнiв, буде спiвати на клиросi i носитиме
такий чудесний однострiй. На широких гранiтових пiд вiконницях повно
кашкетiв зо звiздами. Коли вiн буде учнем, то також положить туди свiй
кашкет. Ах, як би йому хотiлось уже тепер мати такий кашкет.
I як пiсля цього всього, йдучи додому, не розпитувати матерi? Як бути
байдужим? Як утримати цiкавiсть? I чому тi ченцi носять довгi одяги? Чи
мають вони штани? Що вони поза тим роблять? Хто то збудував таку церкву,
дзвiницю? Чому падають зорi? Куди тече ©х рiчка, через котру вони мусять
переходити i боятися завше, щоб не скупатися, бо кладка така хистка i
вузька?
Мати губиться у такiй безоднi питань.
- Спитай батька,- казала вона.- Батько зна . "Ага,- думав Володько.-
Спитай, коли тато завжди такi... такi насупленi й ©х спина болить...".
Володько вiрив, що батько дiйсно багато зна , але тому вiн i не хоче
говорити, що зна .
I так, борсаючись у туманi, зближались мати i син до свого хутора.
Здалеку було видно свiтло ©х лiхтаря й неяснi постатi в глибокiй пiтьмi та
було чути уривний гомiн засапаного й перевтомленого цiлоденною бiганиною
Володька.
Коли доходили до свого подвiр'я, вже з дороги почули спiв Матвiя i
Василя. Ледве-ледве манячать дво слабо освiчених вiконець ©х хати. Свiтло
лiхтаря освiтило заросле шпоришем подвiр'я. Мати загримала у дверi.
Спочатку за спiвом нiчого не було чути.
"Чу-у-у-у-дна д л-а т-во-оя, Го-о-о-ооо-оспади... Со-творi-i©iл сi...
Сотворii©iл сi,.." - виривалось з хати...
- От рознесло його,- каже мати.- Коли б злодiяка який всю худобу
виволiк - не чув би... Вiдчини!.. - i загримала дужче.
Спiв урвався раптом. Клямцнули однi дверi, а пiсля вiдсунулась залiзна
засова других - i в ©х обрамленню стала невиразна бiла постать батька...
- А темнота! Господи! - сказав вiн.- Ну входьте, входьте.- I всi
ввiйшли до хати.
Мати, не роздягаючись, сiла вiдразу на лаву.
- Ох, то-то зморилася,- каже i тяжко сапа . А Володько, роздягаючись,
заквилiв:
- Мааамо! сти! сти! сти дайте.
А на печi як стiй вигульку i Хведотiв голосочок:
- Я також хоцу... Мамо! - Вiн вiд самого обiду майже нiчого не ©в, а
терпеливо чекав приходу матерi.
- Дiтоньки! Чекайте. Не розiрвуся ж я. Дайте висапнути... Ox, ox, ox!..
- i вона встала.
Теплого нiчого вже не було. Прийшлося вечеряти, що Бог дав. Стара пiшла
у сiни i внесла глечик кислого молока та, замiшавши попереду його, вилила
у велику череп'яну миску. Озбро©вшись дерев'яними ложками, розсiлась
родина навколо миски, i щелепи запрацювали. Батько ©в поволi, з тактом i
розважно, тримаючи в лiвiй руцi також поважний кусисько чорного хлiба.
Мати не могла йому дорiвняти, бо не мала вже кiлька кутнiх зубiв. Мусiла
жувати переднiми. Василь та Володько швидко працювали ложками, запихаючи
роти нерозжованим хлiбом. Найгiрше пописувався Хведот. Цей i собi
намагався дорiвняти iншим у темпi, набираючи повну ложку, при чому
безладно розливав усе на стiл.
- Забери те порося,- не витримав врештi батько.- Налий йому у який
черепочок i постав пiд столом.
Хведот вiдчува всю гостроту образи, так само, як i голод, але
величезна калюжа на столi з молока глузливо кпить собi з його людсько©
гiдностi. Йому не залиша ться нiчого iншого, як мовчки стерпiти все,
стримуючи зовсiм непроханi та амбiтнi сльози.
Мати так i зробила. Налила Хведотовi в окрему мисочку, тiльки поставила
не пiд столом, а на столi. Але тепер йому вже так не смаку . Запал i
захоплення ©дженням зникли. Вiн чу ться вiдiрваним вiд решти родини й
ображеним. Тому-то й химерити почав. На кiнець дiста за все вiд батька
одного ляпаса i завчасу йде спати.
Але хiба ж пiсля цього всього заснеш? По вечерi батько й мати розпочали
балачку. Мати оповiдала, що ходять по селi чутки, нiбито продаватимуть
Застав'я. Багато людей вже кинулося навiть за грiшми. "Боже, Боже! Що там
того Застав'я для сили люду,сказала вона. - По клаптику розхапають".
Батька ця чутка також за живе дернула. Вiн мовчить, тiльки час вiд часу
пошкряба у головi. А пiсля розказав про сьогоднiшню свою розмову з
Григорчуком, з чого мати i зрадiла, i засмутилася.
- Придбати пiд порогом такий шмат поля... Га! Славно б це було. Але де
його тих грошиськiв набрати?
Хведот не спав i хотiв попеститись у матерi, щоб забути свою образу.
Вiн устав i непомiтно за розмовою втемедився матерi на руки та схилив свою
голову ©й на груди. Мати гладила,ту голiвку...
- Ох, дiти, дiти! Як то тяжко добути тих грошей. А без них нiчого ми не
вартi.
- Я пiду, мамо, на Рiздво колядувати. До мельника, до побережника. А на
третiй рiк пiду до школи. Виросту, буду вчитися i зароблю грошей,-
защебетав Володько.
Батькiв погляд упав на щебетуна, i малий осiкся... Вiн, видно, хотiв ще
щось сказати, та не вiдважився. Його виручив Хведот.
Усi посмiхнулись, навiть батько. Володько помiтив батькову усмiшку i
йому вiдлягло на серцi. Значить, не дуже велику дурницю вiн утяв. Мати,
гiрко посмiхаючись, гладила дiтей по головi.
- Ех, горенько менi та тошненько з такими робiтниками. Роздягайтесь-но,
та спати...
I дiти пiшли спати, а батьки ще довго не лягали та говорили про купiвлю
землi.
Одначе Володько не мiг зараз заснути. Вiн пильно з заплющеними очима
прислухувався до розмови батькiв. До того проходив у думцi багатий на
вражiння день: сво© гри з товаришами, монастир, ченцi, учнi i цiлу подорож
до Дерманя й назад.
Розмова батькiв частинно йому незрозумiла. Вiн не зовсiм пройма ться ©х
прибiльшеними турботами за грiшми. Нащо ©м грошi? Нащо ©м та земля? Мають
вони хлiб, картоплю, сало, молоко. Чого ж ©м ще треба? Чи ж, як вiн
виросте... Чи йому потрiбна буде та земля? Ось вiн чобiт не ма . Не ма
добрих штанят...
Одначе батьки, видно, мало турбувались його штанятами, а зате журились,
як i де дiстати грошей. Що можна продати? Як дотягнути з хлiбом до нового
врожаю? Скiльки було б карбованцiв за годовану льоху? Тощо. Це цiкавить
старих так дуже, що порою вони досить уперто змагаються й одне одного
переконують.
Сплять на полу. Пiл широкий, тривкий. З одного кiнця пiд стiною мiсце
батька. З другого вiд печi - матерi. Попосерединi Володько i Хведот, а
Василь - окремо у запiчку. Володько спав завше коло батька.
На полу - не зовсiм м'яко. Велика, як пiл, солом'яна мата розкладалась
на дошках. Застеляють ©© грубими ряднами, а пiд голови кладуть рядом
подушки.
Лягаючи, цiла родина спочатку молиться. Лягти без молитви нiхто не
посмi . Батько, лягаючи вже в постiль, ще три рази хрестить себе,
вiдмовля "Ангелу Христов Хранителю" i кладеться. Володько чу це все,
вивчив таким робом i собi цю молитву, говорив ©© так i, лягаючи, хрестив
мiсце подушки, на котрому клав голову. Чув також Володько, як батько
лежачи постогнував вiд рiзних болiв i як не раз крiзь сон гукав або мимрив
якiсь невиразнi слова. Голос його тодi глухий, нiби хто душив батька.
Володько боявся цього, корчився, вкривався з головою i затикав пальцями
вуха. А серце його починало швидко i болюче битись.
- Ти ще не спиш? - пита батько, лягаючи коло Володька i вкриваючись
кожухом. Володька цей запит здивував i втiшив. Батько рiдко коли питав
що-небудь дiтей. Рiдко коли турбувався вiн, що i як з ними. I це раптом...
I то таким тоном.
- Не хочу спати. Я думаю... - каже Володько.
- Ну, ну. Спи. Хай конi думають. У них великi голови. А тобi ще рано
думати. Спи. Згаси, стара, блимавку,- говорить батько.
Мати здалека здмухнула лампочку, яку засвiтили були на мiсце лампадки,
i в хатi стала понiч.
- Охо-хо-хо! Ангелу Христов Хранителю... - молиться батько на сон.
Володько пiдвiв голову, перехрестив подушку i знов лiг. Цим вiн показав,
що вiн не забува молитись. Йому б дуже хотiлось, щоб батько це кожного
разу спостерiг, але той якраз того нiколи не помiчав, чи, може, так
удавав. i пiсля цього все стихло. Крiм Хведота, нiхто ще не спав. В хатi
поволеньки почало виднiшати. Це, мабуть, сходить мiсяць. Крихiтне, кволе
його свiтло пробилось i до хати. Володько мiг навiть розпiзнати обриси
посудника коло дверей.
Десь у печi ввесь час цвiркоче цвiркун. Володько не може анi на хвилю
зупинити настирливе цвiркотiння. Вiн слухав його довго й терпеливо, але
коли намагався перекинути свою увагу на щось iнше, помiтив, що цього не в
силi зробити. Йому хотiлось заговорити до батька. Iншим разом вiн нiяк не
смiв би навiть подумати про щось подiбне, але тепер у батька, видно,
настрiй не кепський. До того батько все одно не спить. Це чу Володько по
його вiддиху. Помiркувавши хвилю, малий набира вiдваги, потайки горнеться
ближче до батька й шепоче:
- Тату...
Батько не обзива ться.
- Таату!.. - пiдвищеним голосом.
- Чому ти не спиш? - каже батько.
- Тату! Де той цвiркун сидить? - Володько запитав не без остраху, що
почу у вiдповiдь якийсь жарт або просто нiчого не почу . Але батько йому
вiдповiв цiлком поважно:
- У печi.
- А вiн не спечеться?
- На гаряче вiн не дурний лiзти.
- А де ж вiн сидить?
- Ну, де-небудь у щiлинi, коло стiни.
- Чи можу я його пiймати?
- Що ж ти з ним? У борщ укинеш?
- А нащо вiн там завше цвiркоче? Я б його забив.
- Часом i ти так само цвiркочеш, але тебе ж нiхто не забива . Та ти ще
його не так-то й зловиш.
- А метелика я зловив. Вiн ма дуже гладенькi крильцята. Василь робить
з них попiлець i сипле його до чобiт. Я хотiв одну. пташку в лозинi
пiймати. Така велика, чорна. Вже був би зловив, та вона пурхнула i
вiдлетiла.
- То треба було ©й на хвiст солi насипати.
- Нi. Тож тiльки зайцiв так ловлять сiллю... Солi я не мав.
- Другим разом вiзьми. Як тiльки зобачиш якого птаха, одразу сипни на
хвiст солi, i .
- Умовкни там, старий,- заговорила мати - Я вже заснути б хотiла...
Такий наказ Володьковi зовсiм не подобався. Вiн же тiльки розiйшовся,
тiльки натрапив на вiдповiдний мент... Одначе треба хоч на хвильку
втихомиритись... Ах, чорт... Знов той осоружний цвiркун... Ну, щоб йому
праве око, капосному, вилiзло... А Хведот, як диха , нiби пiдкульгуе...
Вiдблиск мiсяця сповз уже з посудника на землю. Володько не втрима ться.
Вiн почина соватись, вертiтись. Нi, вiн мусить дещо ще розпитати. Як же
так? Усi все знають, а вiн один, мов баран. Дай, Боже, хоробростi.
- Тату... - почина вiн тихо, обережно, мов злодiй. Мов щось украсти
хоче.
- Тааату!..
- Та спи вже, спи. Бач, мати на нас грима . Ще макогоном пожбурить.
- Тату?..
- Ну, чого тобi?..
- Я з Хведотом недавно бачив ужа,- i вiд цi © згадки Володька пройма
острах. Шепче вiн це з тремтiнням у горлi. Йому страх як хотiлось би
пригорнутися щiльно до батька, тiсно обняти рученятами його шию. Але це
тiльки паненята так роблять. Вiн мужчина. Йому не личать пестощi.
Обнiмати, хоч i батька,- сором. То ще Хведот може з матiр'ю пеститись, але
ж вiн що. Сопляк малий. Вiн ще не виговорить букви р, ж,- каже л, з... Не
виговорить ч, а каже ц... Володько найбiльше, що мiг дiстати вiд матерi,
це пару слiв та погладження по голiвцi... А вiд батька i того нi. Батько
лише часом попругою через спину погладить... Одначе Володько нiкого так не
любить i нiким так не гордий, як сво©м татом... Тато! Його тато! Такого
чоловiка не знайдеш нiде на свiтi. В цьому Володько свято переконаний.
- А де ж ти бачив того вужа?
- На Харитоновому полi, там за рiвчаком. Хведот не розпiзнав одразу, що
то таке. Хотiв взяти його в руку. Вуж так лежить витягнутий, як палиця
яка. Хведот сво©ть над ним i гука : "Воводьку, Воводьку! Дивись! Ци то
павка, ци то уз?". От дурний. Правда? Я зараз крикнув: "То вуж! Тiкай!" i
ми втекли. Чи вуж крiпко куса ?
- Коли хочеш, щоб тебе заграбали в могилку, то спробуй.
- I де дiваються вужi зимою?
- Зимою вони сплять по норах.
- А що вони ©дять?..
-А що ти дума ш? Дума ш, вони такi жеруни, як ти? Вони засипають i
сплять. сти ©м тодi не треба.
- Як то? Цiлу зиму сплять i нiчого не ©дять?
- Розумi ться.
- А правда, добре було б, щоб усi вужi виздихали?
- Може, й добре. Але що тодi ©ли б чорногузи?
- А чорногузи не здохнуть вiд ужiв?
- Н , це вже така тварина, що ©сть тобi i жабу, i вужа, i пiсля того
чу себе так, нiби це були вареники з маслом.
- Тату, тату! Чому то чорногузiв кличуть Iваном? А де вони дiваються
зимою?
- Бо так ©х пiп охрестив. А чому тебе кличуть шмаркачем? Бо так тобi
личить. А на зиму вони вiдлiтають вiд нас. У теплi кра© - у вирiй. Зна ш,
як наша мати печi трима ться, так чорногузи лiта. Вони хотiли б, щоб завше
було лiто, а у нас й зима. От вони й летять того лiта шукати деiнде.
- Тату! А де ж тi кра©? Там нiколи нема зими? А чому? Де це?
- То далеко. Звiдсiль не зобачиш. За морем. Багато птахiв вiдлiта
туди, але весною вони знову вернуться.
- От там, певно, злетиться дуже багато птахiв. Га?
- Розумi ться. Але там й такi, яких ми нiколи не бачимо. Чув про
Жар-Птицю? Ну, от. У казках, правда? А там вона й справдi . Бачив ти
того, що з катеринкою ходить та щастя розносить? У нього папуга? Бачив?
Це вiн купив ,i носить, а там вони по деревах, як горобцi, гицають. Ще там
такi пташечки, як бджоли. Малюсiнькi i блискучi. Вони звуться колiбри.
- Ох, Боже! - вирвалось зненацька у Володька. Йому аж дух заперло. Вiн
аж помовчав хвильку.
- Це, мабуть, хороше. Така мацiсiнька пташечка. I несе вона яйця?
- Несе. Розумi ться. Як маленькi горошинки.
- А чи там i вужi?
- Ого. Та ще й якi. Такi, що лигнув би тебе за один раз, як суничку, i
навiть не облизався б. Там того гаду видимо-невидимо. Там i звiрi хижi.
Там такий звiр, що в нашу клуню не влiз би. Вiн зветься слон. Такого
слона оговтали i ним ©здять. Вишкряба ться на нього з п'ять чоловiка i той
пре. там i леви, i тигри. Все то страшнi i здоровеннi звiрюки. Не дай
Бог попасти такому у пазурi. Одразу поласу тобою, i все. Там повно
того...
- А чи там i люди?..
- А де ©х нема? Скрiзь люди. Лише трохи не такi, як ми. Чорнi, i губи у
них, як у нашо© корови Маньки.
- А ©х, тату, не по©дять ужi та слони?
- Та який бiс. Людина такий звiр, що й слона з'©сть. Вони мають завше
при собi зброю. Рушницi, луки, сокирки.
-- Далеко то , тату?
- Ну, не близько. Ми з тобою навряд чи й до©хали б.
- А я, як виросту, то по©ду. Кудою туди ©хати?
- То треба ©хати водою, морями...
- А, а... А що то море?..
- То такий дуже великий став. Такий великий, що навiть другого берега
не вглядиш. Туди стiкаються рiки з усього свiту.
- А де там та вода дiва ться?
- Хм... - Тут i сам Матвiй уже не знав, що вiдповiсти. Хто ©© зна , де
вона дiва ться.Та,- каже старий,- у морi така безодня. Така безодня, що
туди влива ться вiчно вода... Та я ©© не бачив.
- А хто ж то бачив?
- Були такi цiкавi, що бачили.
- А наша рiчка теж туди пливе?
- Нi. Наша насамперед до Горинi влива ться. Колись до Острога по©дем,
то зобачиш ту рiчку.
- А коли ми до Острога?..
- Еге. Терпи, козаче, отаманом будеш... Колись по©дем.
- А та Горинь куди тече?
- Десь далi. Туди далi, на Полiсся. Там багна такi, а в багнах тих
рiчка Прип'ять. Отуди десь. А Прип'ять впада в Днiпро...
- Днiпро? То мусить бути ширiзна рiчка...
- Ну, нiчого собi. Я бачив ©©. Зо двi верстви впоперек буде... Як вiд
нас до Мартинового хутора...
- Ой, юй, юй!.. А де то той Днiпро?..
- Та то там... Коло Ки ва.
- А що то Ки©в?..
- То мiсто таке. Дуже велике мiсто i гарне.
- Мiсто? Хм. А де те мiсто?..
- В Росi©.
- А що то таке Росiя?
- Росiя то наша "родiна".
- Що то "родiна"?
- То те мiсце, де ми родилися.
- Але ж, тату. Я родився в Дерманi на Запорiжжю.
- То пустяк. Все одно. Для нас усiх це одна родiна - Росiя. Росiя дуже,
дуже велика.
- То наша рiчка пливе, тату, в Росiю? I чорногузи живуть у Росi©? На
нашiй хатi чорногузяче кубло. Воно також належить до Росi©?
- Все. Все. Геть усе. I чорногузи з кублами, i хати, i поля, i лiси,
рiчки, небо; навiть ми, люди,- все це належить до Росi©.
- А кому, тату, належить Росiя?
- Росiя належить царевi.
- Царевi? А де вiн, той цар?
- Ого, го, го!.. Де той цар? Цар живе дуже, i то дуже далеко.
- То мусить бути багатий, той цар. А чому вiн не хоче дати нiмецькому
царевi хлiба? Чого вони хочуть воювати?
- А тобi хто це казав?
- А мама.
- Е! Мама! Нiчого вона не тямить. Володьковi така вiдповiдь не до
вподоби. Одначе треба змовчати.
- А чого вони хочуть воювати?..
- Це не наше дiло. Що царi роблять, нам годi до того втручатися. Вони
краще знають.
- А як ми щось робимо, то цар може до нас втручатися?
- Ну! То цар, а то ми.
- А коли б я розкинув чорногузам кубло, щоб вони не летiли до Росi©, то
цар мене бив би?
- Розумi ться. Та ще й як. Скинув би попругу та по задку, та по задку.
- А я б йому сказав: "Ти хол ра!" Та вкусив би його за руку, та плював
би на нього...
- Но, но-но! Ти то нiде такого не кажи. А чорногузiв також не чiпай, бо
вiд мене дiстанеш налигачем. Ти зна ш, що розгнiваний чорногуз може
спалити хату? Коли йому знищать кубло, то вiн летить кудись на вогнище,
принесе головешку iз жаром i положить на стропi. Ну, але досить, синку.
Спати! Досить!..
I батько обернувся на другий бiк.
Синку? Тато сказали: синку? Вiд цього при мно, тепло Володьковi. Вiн
просто щасливий. Рiдко коли розмовля з ним так батько, а до того ще й -
синок. Ах, ах!.. - i малий горнеться калачиком, пiдклада обидвi руки пiд
праву щоку, цiлу щось, щось уявне, щось миле йому. Цiлу в думцi
бородате, суворе батькове обличчя... "Вони все такi добрi, тi тато. Тата
спина i руки болять, тому вони сердитi. Ну, як виросту, то я за них
працюватиму"...
Володькова уява буя . Вона ще далеко не задоволена.
Перед нею вiдхиленi лише кра чки спокусливих завiс, за, котрими така
безлiч усяко© всячини. Море з безоднею. Страшнi звiрi, вужi, птахи. Чорнi
озбро нi люди. Рiки. Днiпро. Росiя. Цар. Йому ще страшенно хотiлося б
розпитати батька про лебедiв, що кубляться на нашiй рiчцi. Але! Скiльки то
ще хотiлося б йому розпитати! Не стало б i ночi.
I думка знов верта ться до чародiйних гарячих кра©н, де живуть
величезнi слони i крихiтнi колiбри. Де рикають лютi леви i де чорна людина
з бiлими очима натяга тятиву свого лука з затро ною стрiлкою, направленою
в звiряче серце. Страшно, мабуть, там! А цiкаво. Як би i собi туди. Ну,
може, дасть Бог, йому колись пощастить...
Володько протяжно й уривно зiтха . Перед ним довга блискуча стрiчка
дорого© рiчки з похиленими вербами, з раками i чорногузами... Перед ним
яр, сосни. Вiн сто©ть високо над усiм, на якiйсь горi й огляда це
велетенське, повне незрiвнянно© краси, царство. Вiн спозира на все те i
пану над ним. Вiн сам цар. Маленький, щасливий, вселюблячий i всiм
задоволений царок. I зненацька Володько чу на сво©й нозi щось холодне.
Щось лiзе, плута ться. Глянув - уж! Страшний, здоровенний ужака. Володько
здрига ться i скрику . Пiсля цього, розплющивши очi, отямлю ться i бачить,
що нiчого нема i що вiн у постiльцi. Вiн оберта ться на другий бiк, так
само пiдклада пiд щоку обидвi зложенi долонi i, поворушивши кiлька разiв
головою, почина швидко спокiйно засипляти. Ще перед сном бачить якусь
плутанину з Росi©, ужiв, чорногузiв, море, але швидко все те никне й
окуту його лише сон. Вiн досить набiгався за день. Вiн досить страждав,
радiв, рвався. Його життя - життя комашки, що буду собi щось, не знаючи
для чого i для кого. Але в усьому тому чути вiчний святий закон, залiзну
логiку та пристрасну величну красу.



БУДНI

З недiлi першого дня подався Матвiй до Лебедiв, щоб остаточно
перебалакати з Григорчуком. Було це самозрозумiле, бо купiвлю тi ©
десятини вiн вже виносив у свому серцi вiд рокiв i нема чого довго над цим
зупинятися. Вiн уже давно i рiшуче зрiсся з думкою, що Григорчукова
десятина - це його, Матвi ва власнiсть, лише треба було перевести деякi
формальностi та вичавити отих кривавих пiвтисячi карбованцiв. Але якось
воно та буде. Якось вони та перегорюють той час. Дуже воно важко отi п'ять
сотень видушити з господарства, яке само мало що бiльше кошту . П'ять
сотень рубликiв. Легко сказати. Але попробуй, переведи це на дiлi. Добре,
що принаймнi бiчнi витрати бере на себе Григорчук, та все-таки чимало
коштуватимуть отi рiзнi по©здки та могоричi. До того, як на лихо, осiнь. А
восени, звiсно. Цiна на худобу - тьху!.. Наприклад, хто тепер на зиму
захоче ялiвку купити? Бiльш нiж певно, що на худобi доведеться стратити, i
то поважно...
Так мiркував Матвiй, iдучи до Лебедiв. Нiс вiн за пазухою шiсть золотих
п'ятирубликiв, як завдаток. Це все грошi, що ©х зложили копiйка до копiйки
вiн самий та його стара. Вiд дитячих уст вiдривалося. Босi та голi бiгали
лобурi та грiшним тiлом перед людськими очима свiтили, але зложена деяка
мiзерiя, тепер, як свячена вода, пригодилась. Узяв готовеньке, зав'язав у
вузлик i вiднiс. I завдаток . А от попробував би вiднести, коли б ©х не
було...
Решту грошей уже по Рiздвi вiддасть. Матвiй не любить довго вiдволiкати
з боргами. Вiн би то намагався зараз усе зiгнати - вiдбув i все, але
чоловiк так мiрку : тепер осiнь. Пашня нiпочому. Худоба дешева. А по
Рiздвi цiни на пшеницю напевно пiдскочать. Тепер, скажемо, пуд пшеницi
дев'ятдесят копiйок, а по Рiздвi - рубель, а то й руб-п'ять. Жито дешевше
перцю - вiсiмдесят копiйок. Як Бог дасть, може, дещо конюшини продати
вдасться, але через такi мокрi жнива все те накисло, зерно руде й легке,
як полова.
З хлiбом також мусiтиме чоловiк обережнiше. На Рiздво прийдеться не
колоти веприка, а обiйтися з тим, що зо старого сала лишилось. Що поробиш?
Не буде свiжо© ковбаси, ну то не буде. За пшеничники доведеться також
потрохи забувати. Що спитлював ото щось пудiв п'ять, i з тим треба якось
цiлу зиму обганятись, щоб i паску спекти, а там уже. й на зелену пашу. От
ще чоботи... То-то ще зле. Чоловiк же всього не передбачить. А воно тепер
дуже пригодилося б, якби був з весни ликами запасся. Тепер би навертiв
постоли, i брикайте, хлопцi... Прийдеться навiть таку нечисть, як дурне
лико, купувати. Тьху, та й годi! Воно думалося, що цього року обiйдеться
вже без постолiв, аж ось воно як. Видно, вже доля така, що людинi тiльки
працювати треба, а нiколи не спожити сво © працi. Навiть дурного чобота, i
того людина не зносить. А працi, а дертя!.. Ет... Дiтиська найважнiше. Сам
ще сякi-такi маю... Стара теж якiсь там шкорбуни приховала. А от дiтвора.
Василь лазить до тi © школи, а це ж бо шмат дороги. Коли притисне мороз
або як розпустить та стане болото... Що тодi в личаках? А Володько? Цей
хiба всидить тобi на печi? Хiба б його там ланцюгами прикував. Стара
мусить на рiчку йти, щоб сорочку виполоснути. А здоровля ©© на псi. I так
бухика , мов кiнь залозяний...
Так думав Матвiй, iдучи до Лебедiв, так думав i вертаючись. Але з того,