Самчук У.. Волинь

промовити.
- Та-ва-рi-щi! - зовсiм тихо вирива ться з його кривавих уст.-
Та-ва-ри-щi!.. Атв -зi-т меня к Гна-тю-ку!..
Мур дядькiв миттю холоне i нiмi . Вираз облич мiня ться...
- Вмира ! - хтось, майже пошепки, промовив...
- Може б, кликнути попа?.. - додав другий.
- Куди там... Цей в Бога не вiрив. Каманiст же... Не зна ш?
- А все-таки, хто зна ... Може б, його й... - слова останнього дядька
не вийшли назовнi. Комаров якось особливо захарчав...
-- Ей! Хто там привiз його? Ти, Грицьку? При його до Гнатюка! Бач, вiн
просив... - голосно i зненацька гукнув один дядько i тикнув пальцем на
Комарова.
- Проступiться! - поганяючи конi, заговорив Грицько. Всi, без одного
слова, розступилися. Обережно рушили конi, сани поповзли по мокрiй
голольодицi дороги. За ними пiшли дядьки...
- А... зна те... Воно, як сказати правду... Хто його розбере... Може,
вiн i не був такий...
- Який?
- Ну... Отакий... Хто там бачив, чи вiн тi самi грошi того...
Дядьки виразно розчулились. Вечiр все смiлiше огорта землю. Над
хрестом .приходсько© церкви сторчить серп молодика...
Всi днi трива одлига. Небо обложило. Дме вiтер заходу. Верхами садiв
котять хвиля за хвилею вогкi подихи далеких морiв.
Комаров сконав. Знайшлися теслi, що збили йому домовину зi соснових
пiвторачок. Два днi простояла вона у "корпусi". Сходилися дядьки, гуторили
так i так, мiркували. Нарештi прибула жiнка покiйника i забрала його. Не в
щасливий, мабуть, час прийшов вiн до цього дивного села.
Ще через пару днiв, у суботу надвечiр, з пiвнiчного сходу, там, де за
пригiрками та лiсами села Лебедi та Гiльче, почулися першi потужнi вибухи
гармат. Люди виходять з хат.
- Бууувв-шшш! Фi-ii! Пааах!..
Пахнуло десь там за могилками. Луна хльостко вдарила i вiдбилася вiд
семiнарсько© будови. За хвильку знов. Чути, як у повiтрi свистить
стрiльне. Чути, що неухильнi його дорога та мета.
З Iваново© пасiки бiжить Трохим. Вiн без шапки. Вiтер патла його
волосся.
- Б'ють! - гука вiн, не дивлячись на те,що всi бачать i чують, як у
лузi та пiд семiнарською горою лускають усе новi i новi стрiльна.
Метушня. Люди з долини бiжать на гору. З гори в долину.
- Це вони в семiнарiю б'ють. Нi. В корпус. Е, нi. В монастир. Кажуть,
дзвiницю зсадити хочуть...
- Та нащо?
- Нащо? Щоби показати. Ясно... Он завтра в село прийдуть i каменя на
каменi не лишать.
А стрiльна все виють над Дерманем. Рвуться i рвуться. Володько з Петром
з цiкавостi бiжать до монастиря, не дивлячись, що туди саме стрiляють.
Коли в повiтрi засвистить, хлопцi зупиняються, напнято вслухуються в
посвист i вгадують, куди паде.
- В лiшник, в лiшник! - викрикнув Володько. В ту саме мить внизу, в
лiшнику, коло самого лугу, де росте гурток густих струнких осичок, з
демонiчним рокотом бризнуло стрiльне. Хлопцi самохiть дали сторчака i
припали до пня коронатого дуба. Черешнi, клени, берези шарпнулися назад,
нiби дiстали поливника, а молода осичина, куди шелепнуло стрiльно,
наполовину вилетiла в повiтря.
Хлопцi бачать, що це не жарт. З гори через городи бiжать парубки. Вони
шукають кращого мiсця для сховки. Володько i Петро зриваються i женуться
до монастиря.
Там повно народу. Вже вислано до Гiльча пiсланцiв з бiлим "хлагом".
Через деякий час стрiлянина вмовкла. Коло семiнарi© в саду лишилися двi
лiйки вiд зриву стрiлен i вiкна другого поверху висипалися.
Рейвах, розгубленiсть. Молодих нiкого не видно. Самi старi i жiнки.
Люди йдуть на вечiрню. На обличчях острах i непевнiсть.
Володько i Петро знаходять сво©х товаришiв. Цi не виявляють анi
найменшого страху. Вони навiть вдоволенi, що от нарештi прийдуть в село
справжнi укра©нськi вояки. Бачили салдат-москалiв, бачили большевикiв,
бачили нiмцiв, а укра©нського вiйська до цього часу не бачили, хiба тих
полонених... Але полонений нiколи не да повного образу вояка...
Тому хлопцi тiшаться, що прийдуть "петлюрiвцi". Хтось рознiс чутку, що
вони приймають до себе молодих хлопцiв, i помiж учнями з'явилося одразу
кiлькох, що виявили бажання "повоювати".
Майже цiла нiч у непевностi й журботi. Як розвиднiлось, до монастиря
пiшло все, що не хотiло ховатися в Бущенщинi.
Рано до села, вулицею вiд "Лисiв", увiйшов перший сiчовий полк. Молодi,
веселi, у сiрих чемерках, хлопцi. На головах кашкети з тризубами. Спереду
везуть кулемети.
При входi в село поставили заставу. Коло монастиря на перехрестi вулиць
кiлька "максимiв" з приготовленими стрiчками. Але дуже суворого вигляду в
цих воякiв не помiтно. Проходять святочно одягнутi, дiвчата смiються,
жартують...
- Ей, дiвчата! А куди?.. - пита молоденький сiчовик...
- А до церкви. Ходiть i ви з нами.
- А воювати нас не будете?..
- Ха-ха-ха! А що ви за вояки, що бо©теся дiвчат?
- А де то вашi хлопцi?..
- Нашi хлопцi такi, як i ви... В лiсi...
- Ну... Попадуться вони в нашi руки...
I дiвчата пiшли. Володько i гурток його приятелiв пiдходять до воякiв.
Пом'явшись, Володько несмiло виявля бажання вступити до "петлюрiвцiв".
Тi регочуть.
- А що ж, синку, ти в нас робитимеш?.. - питають...
- Воювать... Воювати будемо! - горда вiдповiдь.
- Кого?
- Та всiх, хто проти Укра©ни...
- От так-так! А де ж ви були, коли вашi он на Здолбунiв iшли?..
Хлопцi вияснюють, як то сталося. Вояки вдоволенi. Володько знаходить
одного земляка з Крем'янеччини. Той карта дерманцiв. Таке чудове село, а
таке несвiдоме...
Пiсля церкви проглосили велику "сходку" в залi семiнарi©. Покликали
старостiв обох частин села. Гострий наказ, щоб з'явилися усi господарi.
Зала набита. Прибув полковник. Молодий, меткий i рухливий вояк. На
обличчi великий шрам. Одягнений у жовтий кожушок, штани-галiфе. На ногах
жовтi елегантнi чоботи.
При його появi в залi народ розступа ться на двi лави. Посерединi
лиша ться порожн мiсце. Не входячи на пiдвищення, полковник почина з
мiсця енергiйним, рiзким тоном свою промову:
- Селяни! Не бачу мiж вами нi одного молодого обличчя. Це добре. Добрi
з ваших синкiв геро©. Заварили, мовляв, кашi, а ви, батьки, розхльобуйте.
Дуже менi прикро, що я, полковник укра©нського вiйська, мушу знiмати свiй
полк iз фронту проти москалiв i обертати його проти сво©х збунтованих,
збаламучених несумлiнними агiтаторами селян... Бо чи ви зна те, проти кого
ви бунтувалися? Чи зна те, на чий млин лили i лл те ви воду? Нi. Напевно
не зна те. Ви не зна те, що пiшли ви зi збро ю в руках проти свого ж
вiйська, в якому служать такi ж саме укра©нськi селюхи, як i ви... Ви не
зна те i вашi проводирi вам напевно цього не сказали, що те вiйсько, проти
якого ви виступили, боронить вас, ваших дiтей i ваш добробут перед
большевиками, московськими бандами, якi напирають на нас iз Московщини i
якi хочуть знищити вас, як господарiв... Вони хочуть заперти вас усiх до
комуни, забрати од вас усе i зробити з вас слухняних рабiв сво©х,
наймитiв, щоб могли вами, як ©м захочеться, каверзувати. От на чий млин
лили ви воду, от кого слухали! Большевики, комунiсти розпускають скрiзь
сво©х агiтаторiв, якi бунтують народ проти нас... Але ми докажемо, що
ма мо ще силу в руках. Знайте, що за те, що ви зробили, наша укра©нська
влада по головцi вас не погладить. Вона покара вас i то покара суворо.
Ми вимага мо вiд вас, щоб протягом двадцяти чотирьох годин ви видали в
нашi руки всiх сво©х головарiв, яких список ми ма мо зi собою. Iнакше ми
знайдемо спосiб, як вiддячитись вам за нашi сьогоднiшнi у вас вiдвiдини. Я
не погрожую, а кажу: коли не послуха те сво © влади, будете вiчними
невольниками чужих влад, якi розмовлятимуть з вами iншою мовою, Я маю
великi повновластi i можу зробити з вашим селом те, що в ньому не лишиться
камiнь на каменi. I це собi зарубайте на носi. Всi тi люди, що списанi на
ось цьому паперi, мусять бути в наших руках. Старости! Наперед! -
скомандував полковник.
Вiд тако© мови селяни споважнiли. На кожному обличчi з'явився острах.
Обидва старости, цi вiчнi мученики революцi©, без диного слова спротиву
виступили наперед перед очi сердитого полковника. Очi ©х широко вiдчиненi,
чола напруженi думкою. Полковникенергiйно пiдступив до них i рвучко
запитав:
- Видасте нам оцих харцизяк?
- Господин... Ваше високоблагородi ! - заговорили обидва старости
нараз. Вони не знають, як ©м говорити. "По-мужицькому" нiяково, а
по-русски зле. Пан же перед ними i то справжнiй, бо сердитий.
- То пожалуста. Очiнь радо i даже з приятнiстю видали б ми вам отих
сволочiв... Але змилуйтесь. Вони ще перед кiлькома днями втiкли. Одного,
дякувати Боговi, пiдстрелили, а решта повiялись... А куди - хто його
зна ... Ось людей спитайте!..
- Правда, правда... Правильно! - загула сотня голосiв.
Полковник не зда ться, хоча бачить, що мова i вираз ©х облич щирi. Вони
знають, що зробили помилку, але як ©© направити? Та й вчора мали нагоду
безпосередньо вiдчути, що то значить, коли над тво ю хатою, де тво© жiнка
та дiти, прогуде ота пекельна страшна видумка.
Нарештi полковник зменшу сво© вимоги. Вiн заявля , що в скорiм часi
селяни помiтять самi свою помилку. Вiн не буде нищити села, але вимага
яко©сь нагороди за втрати, спричиненi цими подiями. До другого ранку до
монастиря мусять знести таку-то й таку кiлькiсть сiна, вiвса та iнших
необхiдних для вiйська продуктiв.
Селянам нема iншо© ради, як погодитися. Слава Богу, що хоч на тому
скотилося. Могло бути значно гiрше... Багато помiг випадок Грицька коло
млина на Мостах i та кулька, що одним доторком перетяла биття серця,
зараженого страшним трунком зловинно© iде©...
За пару день зi школи зник один з Володькових приятелiв. Кажуть, вiн
"подався в петлюрiвцi". Також кiлькох парубкiв зi села пiшли до Здолбунова
i там зголосилися до вiйська.



Х

Семiнарiя готу ться до великого свята. День-денно пiсля лекцiй вправля
хор. Прибира ться зала. На стiнах з'являються плакати: "В сво©й хатi своя
правда, i сила, i воля", "I чужому научайтесь, свого не цурайтесь",
"Встане Укра©на i розвi тьму неволi", "Обнiмiться, брати мо©! Молю вас,
благаю!.."
Мають жовто-синi прапори. Нарештi з'явля ться на сценi бюст. Це вiн. Це
той, чи©м словом, волею повстала з мертвих приспана, окрадена... Повстала
в огнi i муках. Найяскравiша Правда Правд... Великий Творче неба i землi?
Зниспошли свою ласку на народ сей i дай очам його узрiти Правду вiд духа
Твого iзшедшу. Ти благословив крiпачку матiр, що завагiтнiла i дала спiвця
правди i волi, благослови i той чин, що вирiс зi слова любовi, слова
страждання, слова, вирваного з мiльйонiв душ... Боже Великий! Ти хотiв,
щоб малий пастушок ягнят пiдслухав мову кожно© билинки степу, кожно©
пташини гаю, кожно© сироти, кожно© матерi - всiх, хто був, хто i хто
буде на цiй нашiй землi... Благослови ж, о Боже, днi сi© i сi© ночi, в якi
над всесвiтом зводиться нова зоря, що дина освiтить темноту неволi... Ти
хотiв, щоб син темноти i неволi встав, розторощив трон, порвав порфiру i
на сторожi отих рабiв нiмих поставив сво : слово - правду, слово - волю,
слово - любов. Хай тричi буде благословенний той день, коли родилось те
слово.
I ще раз благаю тебе. Творче Всесвiту, вiдкрий вуха всiм живим тепер i
тим, що будуть пiсля, щоби чули Слово Правди Правд. Пошли згоду, мир,
пошли ©м свободу i те, що да право на не© - розум, силу i хоробрiсть.
Та буде святе iм'я Тво во вiки вiчнi!..
Так молиться Володько, слухаючи концерт. Не цими словами. Нi. Але душа
його повна молитви, повна прагнення великого. Вiн не згаду слова Бог.
Нащо? Хiба не при мнiше зацiпити уста, зуби, заплющити очi, забути всi
слова i тiльки всупереч усьому i всiм вiдчути найбiльше зближення з
Найвищою Силою. 1 тодi не страшне безвiр'я. I тодi навiть не страшне все
те, що твориться там, за муром зали в селах, мiстах, степах широко© його
батькiвщини. Вiн добре зна цей мент i ма готове для нього iм'я. Не
лякайся, хлопче, мук народження. Лякайся кiнця, смертi, забуття...
Он вийшов на сцену хор. Мають барви, тi самi барви, яких повно серед
ланiв, га©в, степiв. Тi самi радiснi барви. Бризнули голоси. Такi голоси
родяться тiльки в одному мiсцi на землi: там, де небо i земля широкi без
меж... Вiнок дiвчат дзвiнких, мов струни... Якi щасливi мужi тi © землi,
на якiй виросли тi пишнi квiти. Якi радiснi дiти будуть сходити по сходах
вiчностi зi самого низу до самого верху, ©м вiчнiсть, ©м слава, ©м
будуччина...
З глибини грудей, з плотi i кровi вирива ться кантата:
"Б'юууть порооги!.. Мiсяць схооодить!.."
Цiла зала повна, повна людей, зника ... Нема вже нiчого в очах, тiльки
Днiпро, тiльки пброги, тiльки величний, жорстоко© барви мiсяць ма статно
вста з-за чорного муру дубового лiсу, пiдноситься вверх i зупиня ться над
самою серединою могутнього Днiпра.
Неухильною лавою котять води. Тисячi самоцвiтiв знизу i згори
сполучують низинь i вишiнь, мiж котрими гнучко рине велична рiка... Он
каменi на дорозi. Скелi. Рiка не зна перешкод. Вона зводиться дуба, кра
на тисячу скалок мiсяць, зорi i з лютим ревом плига у пiнну безодню...
I хочеться далi дивитися великим оком душi, i хочеться бачити: свобода,
гiднiсть, честь. Бо так наказу закон землi. Так наказу кожна мить
великого часу i простору всiх вимiрiв. Так у тому синовi крiпачки, бюст
котрого сто©ть, умаяний прапорами того народу i тi © держави, про якi
снився йому чарiвний сон. I який короткий час вiд сну до дiйсностi. Там, у
цiй ночi, на полях бо©в рев гармат говорить: "Встаньте! Кайдани порвiте!"
Там вражою злою кров'ю кроплять волю. А тут, у великiй родинi, безлiч душ
згаду незлим тихим словом ту дивну, ту особливу, ту незрозумiлу людину,
що вiщувала цi страшнi й незабутнi днi.
Концерт кiнча ться. Володько вста зi свого мiсця, весь спо ний
образами, думами. До нього пiдходить його брат Хведот, i Володько не
втриму ться. Кида ться до брата, тiсно обнiма його i на очах безлiчi
товаришiв i незнайомих людей мiцно цiлу . Який немужицький прояв
захоплення. Яка ганьба сентименту. Але що зробить Володько, коли ним так
сильно заволодiв Бог любовi, вiри i прагнення.
- Буде Укра©на! Буде, буде! - вирива ться з його уст. Вирива ться
голосно i так певно, що Хведот i вся решта товаришiв не втримуються i
починають гукати:
- Слава Укра©нi! Слава, слава, слава!..
Це пiдхоплюють iншi i сотнi голосiв одним звуком вигукують славу.
Зi середини натовпу вириваються слова гiмну, всi пiдхоплюють,
зупиняються, i звуки пiснi народу стихiйно заливають залу. Всi стоять,
спiвають. Щоки червонi. Горiючi очi. Вираз натхненний. Спiвають старi,
малi. Спiвають навiть тi, якi ще недавно глумилися з мови, прагнень свого
власного народу. Он сто©ть, витягнувшись, Ферапонт Яковлевич. На ньому ще
старий "сюртук" бувшо© iмперi©. Той сюртук прилип до кожного сантиметру
його тiла. Вiн зрiсся з ним в одно, але все-таки i Ферапонт сто©ть струнко
i спiва . Бо ж як не спiвати? Сила вiдродження страшна, неухильна. Нема ©й
спротиву i нема ©й кайданiв.
За пару днiв Василь iде до Острога навiдати Пархвена, який все ще
лежить у лiчницi. Володько й собi бажа по©хати з ним. Добре. Одягаються.
День гарний, соняшний, хоч по полях ще скрiзь снiг. Дорога санна, але
попсута близькою весною.
Володько не був ще в Острозi вiд того часу, коли малим хлопцем ©здив
туди з батьком. Пригаду виразно те захоплення i тi переживання, якi
викликав у нього кожний новий шматок простору, кожна нова подiя. Як далеко
пiшов вiн наперед тепер! Мiсто для нього не ма вже такого значення, як
тодi. Пригаду ту жидiвку, що воювала з батьком за пiвня, пригаду пана на
велосипедi, москалiв, що спокiйно маше-рували на подвiр'© казарми,
панночок, вiтрини.
Зовсiм не те тепер. Перше, що кинулось, це полк вiйська, що вступав у
мiсто. Василь зумiв з'©хати на сторону i перечекати, поки пройде вiйсько.
Володько не може сидiти, захопившись тим полком. Звiдки взявся вiн. I
наплiчники, i патронташi, i лопатки - все, честь честю, справжн вiйсько,
якого вже давно не бачив Володько вiд початку вiйни. дуть та йдуть вояки
лавами, бадьорi, червонощокi, веселi. На вовняних шапках жовто-синi значки
з тризубом.
- Звiдки йдете? - пита Василь воякiв.
-З фронту. На вiдпочинок.
Дивно. Зовсiм не видно на них слiдiв фронту. Такi радiснi, такi
голоснi. Володько не сидить. Нема сили сидiти. Вiн же власними очима
бачить вiйсько Укра©ни, сво © держави, сво © велико© батькiвщини. Володько
вста i зовсiм близько пiдходить до лав вiйська. I, побачивши його кiнець,
кида Василя зi саньми й iде побiч машеруючих лав у напрямку мiста. Там,
коло казарм, назустрiч полковi виходить вiйськова оркестра. Блищать на
сонцi мiдянi труби. Спереду чути команду:
- Струнко!.. Рушницi на плече!..
По лавах пробiга вогонь. Всi випростовуються. Рушницi з
понасаджуваними на них багнетами вкрили щетиною вiйсько. Оркестра вдарила
марш. Серце Володька затрiпотiло i вiн виразно вiдчув дуже при мний бiль у
нiм. На очi зiйшли сльози радостi.
Коло оркестри завважив начальство i багато людей, здебiльша молодi. По
одягах Володько пiзна учнiв i учениць мiських гiмназiй. У кожного
пришпилена жовто-синя стрiчка.
Перед начальством сотня за сотнею проходить полк. Молодi козаки
вибивають крок. Рушницi на струнко. Зближаючись до начальства, сотенний
команду :
- Вправоо д'вись!
Всi очi звертаються направо. Головний начальник сто©ть струнко i вiта
пiднесенням долонi на рiвнi правого плеча. Молодь скида кашкети i дружн
"слава" змага ться з маршем оркестри.
Полк заходить до казарм. За полком ще обоз. На санях гурт веселих
козакiв.
В одного видно гармонiю. На самому кiнцi iде кiлькох кiннотникiв на
гарних гнiдих конях...
Коли скiнчився похiд, Володько пiдiйшов до Василя, що поволi ©хав
позаду вiйська разом з безлiччю iнших пiдвод.
- Ну, що, Василю? - пита Володько, знаючи, що Василь не раз кепкував з
"петлюрiвських козакiв".
Василь не вiдповiда нiчого, але з усмiшки, що ся на його обличчi,
виразно променить радiсть. Це Укра©на! Вона виросла зненацька з небуття.
Це укра©нський полк, зроджений з простору, з туману. Якийсь генiй захотiв,
щоб вiн став, i вiн став.
Ще бiльше несподiванок чекало ©х у самому мiстi. На всiх будинках, на
всiх крамницях жовто-блакитнi прапори. На хiдниках повно народу, бо
недiля. Видно гiмназистiв, що чiпляють всiм якiсь карточки i за те ©м
кидають до скарбонки грошi.
Володько й собi пiшов на хiдник, щоб i йому причепили карточку. Але
вигляд Володька зовсiм не нагаду грошовиту людину, тому його обминають.
Тодi вiн пiдiйшов до одно© пари.
- Дайте i менi карточку,- сказав вiн i вкинув до скарбонки п'ять
гривень...
Чудова, кучерява, чорноока панночка пришпилила нiжними бiлими руками
Володьковi значок. Володько зовсiм вдоволений, бо, крiм цього, панночка
обдарувала його дуже милою усмiшкою i не менш милим "дякую".
Володько чита напис карточки: "На Просвiту". Чудесно. Вiн, значить,
дав щось також на Просвiту. Шкода тiльки, що так мало. Згадав, що ще й
Василь. Той ©де поволi обережно правою стороною вулицi, бо скрiзь повно
пiдвод. Володько пiдбiга до нього.
- Василю! Ма ш пару карбованцiв? - гука .
- На що?..
- На Просвiту. Дивись, он там збирають.
- Не можу стати, щоб видобути з кишенi пуляреса. Бач, вiжки в руках.
- Давай сюди вiжки...
Хоч-не-хоч, а Василь витягнув таки два микола©вськi карбованцi. Шкода
тiльки, що зникла та чудова панночка, яко© дотики такi при мнi. Он iнша
парочка. Пiдбiг i втиснув у скарбонку грошi. Вона вже повна.
Як радiсно, як просторо. Володько аж надто пройма ться живою, бадьорою
атмосферою мiста. Написи, барви, мова... Все рiдне, все сво . Де зникла
Росiя, ©© городовики, ©© мова? Де взялася так швидко незнана, забута
Укра©на?
Пiд'©хали до невеликого одноповерхового будинку з написом "Повiтова
лiкарня". За©хали на подвiр'я. Лишили конi i пiшли всередину. Одягнена в
бiле сестра вводить ©х до "палати". Повно лiжок. Хоч свiтить ясно сонце i
вiдчиненi у вiкнах кватирки, повiтря в кiмнатi тяжке. На лiжках тяжко
раненi, покалiченi.
Он i Пархвенове лiжко. Жовтий, мов вiск, лежить горiлиць. Вiн уже
поправля ться. Порозмовляли, оповiли новини зi села, про повстання й iнше.
Довiдалися, що он на тих двох лiжках гояться два тяжко раненi большевики.
©х гоять, а пiсля мають розстрiляти, бо то якiсь важнi злочинцi.
Володько диву ться: нащо ж ©х гоять, щоби пiсля розстрiляти. Хiба ж ©м
не все одно вмирати?
- Нi,сказав Василь,- ©х поставлять перед суд. Вони десь. там нiби
зiрвали залiзничний мiст, щоб затримати укра©нський панцерник, що спiшив
на фронт пiд Хвастiв. Один iз них жид. Громада жидiв Острога хоче його
визволити, але лiчницю день i нiч береже мiлiцiя. Поранили ©х, коли тi
хотiли тiкати. Одному куля пройшла через живiт, другому через праву
лопатку.
Володька ця iсторiя цiкавить. Вiн навмисне намага ться стати, як може,
ближче коло лiжок тих злочинцiв. Вони обидва лежать навзнак. Жовтi,
висохлi. Уста спраглi. Жид весь чорний, давно голений, з твердою вiдрослою
бородою.
Володько дивиться на нього i дума :
- Ну й чому жидовi втручатися в нашi справи? Яке вiн ма на це право?
Бозна-звiдки прийшов на нашi землi, може жити i торгувати... Так нi...
Йому того мало. Вiн ще задумав шкодити молодiй державi... Йому хотiлося б,
щоби народ цей нiс вiчно ярмо неволi...
Повний вражень верта ться Володько з Василем додому. Коли ви©хали в
чисте поле, йому робиться нудно, холодно. Сонце над заходом, тому
холоднiша . Володько щiльнiше захристу свiй одяг. Але вiн чу , що в
головi ста неясно. У очах нiби туман. По цiлому тiлi, зда ться, хтось лл
холодну воду. На обличчi з'явля ться блiдiсть так, що навiть Василь
помiча .
- Що тобi, Володьку?.. - пита вiн.
- Щось зле... Трясця трясе...
- Йди сюди... Сiдай осьде...
Василь огорнув Володька кожухом, вкрив ноги i вдарив по конях. Вiн
бо©ться за Володька. Вiн сам не раз бачив i пережив рiзнi хвороби. Тиф.
Страшне слово. На ньому дуже виразно помiтно тиф...
Як до©хали додому, як злазили зi саней, все це Володько ледь пригаду .
Йому постелили на печi на гарячому черiнi. На чоло виступив пiт, але
пропасниця не вгавала. Почали лiзти на думку рiзнi нiсенiтницi. Якесь
чорне пооране зi широкою борозною поле. Вiн iде ним, стриба зо скиби на
скибу... Перед ним, над ним, за ним безлiч чорного галач-чя. Чорнi птахи
лiтають, кричать, торкають його крилами, застеляють вiд зору небо i сонце.
Йому зда ться, що вiн не дiйде до кiнця того поля, що впаде. Але вiн
мусить дiйти. Мусить! Вiн зна , що як не видержить, як тiльки спiткнеться,
як тiльки впаде чи присяде, на нього накинеться i заклю все те хиже
галаччя. Тому вiн мусить йти...
Далi вiн бачить стару свою хату в Лебедщинi. Виразно пiзна лаву, стiл,
образи. Бачить той головний образ Бога-Саваофа на покуттi i бачить ледь
помiтне червоне свiтло перед ним. У хатi i не свiтло, i не тьма. Жовто
так, нiби всi вiкна зi жовтого шкла i через них переходить свiтло сонця.
Вiн ще зовсiм малий, ходить сам один по хатi i чогось шука . Ходить
навкруги коло лавиць маца щупками сво©х пальцiв кожний предмет, мов
слiпець, i йому зда ться, що в цiй хатi вiн забув чи загубив щось
неймовiрно дороге. Зда ться, що вiн мусить те знайти i винести на денне
свiтло.
У головi шумить. Поволi вриваються останнi ниточки свiдомостi, i вiн
грузне в безконечну безодню темноти.
Дивне було його пробудження. Перше, що кинулося в очi, це яскравiсть
соняшного промiння, що товстим стовпом врива ться до кiмнати. Вiдкриваючи
бiльше очi, вiн нiби жаха ться. Зда ться, що то далi тягнеться
непритомнiсть i кошмар. Перед сво©ми очима виразно бачить обличчя батька.
Велике, порiзане зморшками, заросле бородою.
- Ну? Ну, як же тобi? - чу батькiв голос.
Володькове обличчя стяга ться... Вся його сила збiга ться до уст, якi
хочуть виявити хоч яку-небудь усмiшку. Бо через сон, слабiсть i свiтло
сонця бачити батька i йому дуже при мно. Зда ться, що вiн десь довго
блукав серед буревi©в та революцiй, попав на якийсь новий тихий свiт, де
затишно i так байдуже. Сонце i бiльше нiчого. I ще, правда, батько...
Любий мiй, коханий батько!..
Володька оточили всi присутнi. Матвiй почув лиху вiстку i прибув.
Застав Володька вже пiсля кризи, яка пройшла щасливо. Сiм днiв лежав у
непритомностi. Тепер опритомнiв i вiдчув голод. Йому дали пареного молока.
Випив трошки i дуже швидко почув, як прибува сила. Вже вiн може
поворушити язиком, пальцями рук i нiг. Смак молока видався дуже гiрким.
Хочеться чогось солоного або кислого. Одначе
такого йому не дають.
За вiкном уже весна. На рiчках рухнув лiд. На полях зника снiг. Сонце
лл i лл гарячi променi на землю, залива ними кожну травинку, билинку,
камiнь. Ожива природа, бринить, барвi .
Матвiй при©хав ще саньми, але тепер квапиться вертати, бо бо©ться, що
зникне останнiй снiг i не буде можна ©хати. Оповiда , що i в Тилявцi люди
на тиф нездужають. Довiду ться, що в Дерманi за цей час багато похворiло.
Багато людей померло. Матвiй хоче забрати Хведота додому. Василя вислав до
вiйська. Це дуже всiх здивувало. Як же так? Нема нiяко© мобiлiзацi©, i
порядний господар висила свого найстаршого сина до вiйська. Хай там
вовтузяться всякi волоцюги. А хазя©новi не мiсце там...
На це Матвiй:
- Воно, я помiркував так: бачу, що минуло вже наше. Тепер, люди мо©,
мало за землю битися.... Тепер, зна те, наперед ту землю вiдвоювати треба.
I я так кажу: за нашу землю вою тепер всяк, кому тiльки не заманеться. А
господар ©©, наш мужик сидить зложивши руки i чека . Дума собi, хай,
мовляв, б'ються, а я перечекаю. Нi. Тепiрка не те. Тепiрка не
перечека ш... Тепiрка хто кров пролл , того земля... Я цiлий свiй вiк лив
за не© пiт свiй, а тепер сина пiслав, хай кров пролл , як треба буде. Не
чийого сина, а свого-таки...
- Так Василь у вiйську знов? - не витерпiв i через силу радiсно пита
Володько.
- Еге ж! - коротко вiдповiв Матвiй.- А Хведота заберу. Он весна йде...
Може, хоч бороною поволочить трохи. Посiяти сам ще потраплю...
Володько чу безсилiсть. Вiн не може втримати слiз сво©х. Може, то
слабiсть, може, щастя велике. Вiн ще i ще раз перекону ться, що отой
суворий, простий, з розумними очима дiд, то його власний батько. Йому
при мно вiд цього, бо бути сином такого батька це найбiльше щастя на
землi. Володько не зна добре, що з ним твориться. Оголенi його нерви так
само, як i колись в дитинствi, гостро сприймають кожний звук, кожну
барву... До голови приходять возвишенi думки, якi немов вiдкривають перед