Самчук У.. Волинь

- Вiрю. Ти любиш мене... Але ти мене не коха ш. Нi, нi... Мовчи!
Пiсля цього й сама мовчить. Вiн також не зна , що сказати...
- Ах! - зрезигновано перерива мовчанку Ганка...- Iнакше й не могло
бути...
Цi слова найбiльше ранять Володька. Вiн спокiйно, але певно каже:
- Не можу себе перемогти. Я, Ганко, iнший. Не такий, як всi. Мене
навiть i любити не слiд...
Ганка довго мовчить. Передуму слова, що вирвались у Володька. Потiм,
нiби сама до себе, каже:
- Але... Володьку! Я тебе так люблю... Так люблю! Ти, може, не вiриш.
Але скажи менi: "Ганко! Скоч у ту рiчку!" Скочу! Я не знаю... Сама не
знаю, що це таке... Я знаю, що ти зо мною не будеш, що ти... Ах, цього
навiть не хочу висловити... Ти знайдеш собi iншу, не таку просту... Я
проста i... дурна. Так.
У не© на очах з'являються двi сльозинки, вiдриваються й спадають. Голос
©© тремтить.
Пiсля таких слiв Володько нiяк не може сказати ©й правду. у нього не
ста вiдваги. Йде з певним намiром сказати, а верта ться ще з бiльшою
непевнiстю, нiж було до цього часу.
Тимчасом iшли проби вистави. Треба знову дозволу. Володько дуже був
вдоволений, що цю справу взяв на себе пан Рона. Той найняв пiдводу,
парадно одягнувся... ©хав на високо вимощеному й застеленому килимами
возi. Вернувся з добрим настро м, повний надi©.
- Дозвiл буде,- казав вiн урочисто.
Це всiх пiдбадьорило. Праця пiшла ще жвавiше. На селi рух. Пiд вiкнами
читальнi товпляться люди. Один Йон був завжди насуплений i невдоволений.
- Що з тобою? - вита його Володько.
Йон замiсть вiдповiдi сплюнув набiк. Потiм вирiк:
- Ет... Все те дурниця!..
- Що дурниця? Чому дурниця?..
- Бо дурниця! - казав вiн рiшуче й сердито.- Вистава! Велике дiло!
Поможе це нам, як мертвому кадило.
- Але ж, Йоне! Хiба ти не бачив, що творилось минуло© осенi? Ту
радiсть, те захоплення... То не була вистава... То було свято. Ти ж
бачив...
- Ну, й що ж?.. Бачив! Тобi свято... Нам гнуть карка, а ти свято... - I
Йон презирливо глянув на Володька.
- Йоне. Кажу тобi! - рiшуче проговорив Володько.- Це людей ушляхетню ,
вчить. Люди бачать, крiм будня, щось iнше. ©х думки збуджуються, голови
думають...
Йон розреготався.
- Ушляхетню ... Ха-ха-ха! Нам не шляхетностi, а сили треба. Сили! Не
розумi ш? А ще й вчився!
- Ну, як собi хоч... Я не можу вiдняти народовi крихту розради. Це
роблять всi... Хочу сказати, всi народи, що звуться культурними. А з тим
самим народ росте! Так, так... Можеш не кривитися. Росте й потужнi !
Вроста в силу...
Так i розходились. Володько на сво му, Йон на сво му. Не розумiлися.
Йон вiдмовився грати на сценi. Добре. Може не грати. Натомiсть Йон все
ходить до Крем'янця та збира бiля себе рiзних хлопцiв. Вiн щось говорить
з Никоном. Никон приходить раз до Володька й швидко, спльовуючи через
зуби, розповiда :
- Зна ш? Той Йон... (чвиркнув). Вiн менi говорить: заложiм комунiстичну
ячейку. "Що за ячейка?" - Така, кажу. каже, мала група людей. Як ти
дума ш? Сергiй не хоче...
- I я не хочу,- просто вiдказав Володько.
- Ну, але... (Никои мнеться). Там, за границею... Йон там був...
- Йон був там? - швидко запитав Володько.
- Але ти мовчи. Вiн менi сказав так собi... Просив мовчати... А може,
правда... Володьку? Ти подумай: там все-таки нашi. Нi? Нашi ж... Як щось -
до кого звернешся? А там, зна ш, таке... Йон принiс цiлу купу. Газети -
ось такi! (Никон широко розвiв руками). По-укра©нськи. й-бо'! Книжки.
Шевченко. Листа показував. Дивись, каже: марка наша. У всiх, каже, школах
по-укра©нськи... Ну, а це ж що?.. А там...
Володько не знав i тут, що сказати. Вiн нiчого не зна Звiдки вiн може
знати, що там i як там? Границя близько, але вона зачинена. Заходив до
пана Глiба. Глiб був рiшуче проти:
- Не вiрте! Москвi не вiрте нiколи. Де Москва, там не може бути
Укра©ни! Ось поговорiть ви з нашим Сашою...
- Саша чорносотенець.
- Не чорносотенець, а москаль! - рiшуче казав пан Глiб.- Цей тiльки
дурний, а там розумнiшi...
Це все Володька мучило. Де правда? А що, коли б так пiти та все
власними очима побачити? Та сходити всю Укра©ну вздовж i впоперек? Та
доторкнутися ран ©©? Та вiдчути ©© цiлим нутром? Приваблива думка.
Володько не може з нею розстатися. Бачити Ки©в! Ки©в! Над Днiпром!
Справжнiй Ки©в! При цьому в нього загорялися очi, нiби в малого хлоп'яти.
В цей також час Матвiй розпочав будову ново© хати. Копали фундамент,
прийшли мулярi, рух, гармидер. Цiле подвiр'я завалене цеглою, дошками,
колодами. Володько в подертих, заляпаних штанах, без сорочки, у патинках
на босу ногу мiша вапно, пiдвозить цеглу, носить з батьком дошки, буду .
риштування. Прийшли гарячi днi. Сонце смажить, обпiка спину, руки,
обличчя. Шкiра стала гнiдою, волосся вилиняло, щоки запали. Вiн зовсiм
змiнився. Став костистим, худим, витягнутим. Спина гнучка, випина ться
хребет i ребра.
Але все-таки вiн щасливий. Так. Вiн весь заповнений. Не чу часу. Ось
вiн дiстав якусь книжку. Передав йому ©© Лазюк з мiста. Спецiально йому...
Нiкому iншому. Хай прочита й поверне. Написав листа. "Ця книжка дечому
вас навчить i допоможе розв'язати питання, що вас сьогоднi хвилюють".
Володько чита . Пiд час снiдання, в обiд, у перервах. Всi -дивляться на
нього, як на дивака. Але вiн весь у тiй книзi.- Англiя. Вiсiмнадцяте
столiття. Невелике приморське мiсто. Море рибалки, пiрати, кораблi, бруднi
шинки й сильнi, суворi люди. На вiтрильних кораблях вони пливуть через
океан у всi кiнцi свiту Для них вiдкрита Канада. Для них доступна Iндiя.
Крок за кроком вони пiдгортають Африку... Пiдгортають собi, мов купу
виграних грошей.
У тому мiстечку живуть два приятелi: Джонатан Блек i Горацiо Нельсон.
Обидва ще малi хлопцi. Перший не ма батькiв. Вiн прислугову в шинку
сво © старо© й сварливо© тiтки. Другий сином поважного морського
старшини, й вiн ходить до школи. У школi вчать його не так граматики, як
почуття гiдностi, обов'язку й витривалостi. Сварлива тiтка часто
нагороджу Блека стусанами, але вiн на це не зважа . Вiн дуже захоплений
гостями, що приходять до шинку, придивля ться до них, прислуха ться до ©х
розмови. Туди заходять матроси з далекого плавання. Вони оповiдають цiкавi
пригоди. Мiж ними трапляються пiрати. Одного разу Блек пiдслуху розмову
таких пiратiв. Довiду ться, що на рейдi сто©ть корабель з вантажем золота.
Власник корабля намовив пiратiв перенести золото на другий корабель, а той
затопити. За нього можуть дiстати вiд забезпечельнi Лойд десять тисяч
фунтiв.
Ця справа приголомшу малого Блека. Вiн не може прийти до себе. Пiрати
дали йому фальшивi грошi, але вiн того не помiча . Тiтка б' його за
недогляд i викида на вулицю. Але й це його не пригноблю . Вiн весь пiд
враженням новини. Бiжить з цим до свого приятеля. Але той у школi.
Викликав його через вiкно й оповiв все, що знав.
- По©деш зо мною? - пита .
- Куди?
- На той корабель.
- Не можу. Джонатане. Мене не пустять...
- А пам'ята ш нашу умову? - каже Блек. Кожний з них мусить один одного
послухати. Не послуха , дiстане бокс.
Горацiо пригаду умову й погоджу ться. Йдуть. Беруть чужого човна й
пiдвечiр ви©жджають на море. Гребуть по черзi. По часi знаходять корабель
i по линвах видряпуються на нього. Вилiзли. Обидва засапанi, з обох
сочиться пiт. Дивуються, що корабель порожнiй, але побiч нього на прив'язi
другий корабель. Ходять по чердаку, але нiкого не бачать. Нарештi з доку
вийшли люди. Хлопцi сховалися. Бачать власникiв корабля, бачать пiратiв.
Потiм бачать, як пiрати перекладають золото. Хлопцiв пiсля помiтили.
Почали за i ми бiгти. Тi пострибали в воду й поплили. За ними стрiл але
даремне.
По довгих зусиллях хлопцi виплили на сухе й заховалися в очеретах. Що
тепер? Треба сповiстити про це забезпечальню Лойд у Лондонi. Але це за сто
миль. Як туди дiстануться
- Пiшки,сказав Блек.- Iнакше нi.
Нельсон не погоджу ться.
- Забув умову? - знов сказав Блек.
Добре. Нельсон погоджу ться. Вони пiдуть.
На другий день Блек чека Нельсона на умовленому мiсцi. У нього за
плечима на палицi клунок. Вiн готовий в дорогу. Нельсон довго не
приходить. Блек терпеливо чека , але ось i Нельсон. Вiн одягнений зовсiм
не по-дорожньому. Пода приятелевi руку й з жалем говорить:
- Небожу, Блек, з тобою. Мене вiддають на службу. Буду моряком i буду
воювати iспанцiв.
Це причина важлива. Блек жалку , що Нельсон не може, але погоджу ться.
- Добре,каже вiн.- Тодi я йду сам. Будь здоров!
- Але... - мнеться Нельсон.- Я порушив умову. Ти мусиш мене вдарити.
- Нi. Не можу тебе вдарити,- каже Блек.
- Мусиш! Я вимагаю! Бий! - гнiва ться Нельсон.
Блек легко вдаря його в щелепи.
- Слабо! - каже Нельсон.
Пiсля прощаються й розходяться.
З великими трудами дiстався Блек до Лойду. Його там приймають,
нагороджують, пояснюють, що таке Лойд.
- Наша велика кра©на трима ться торгiвлею. У всi кiнцi свiту сяга наша
торгiвля. Але все то побудовано на честi й солiдностi,- кажуть йому там.-
Тiльки чесна й солiдна праця да великi наслiдки. ,
Блек слуха цi засади. "Так! - вирiшу вiн.- Я буду працювати чесно й
солiдно". З тим вiн вiдда ться працi. Вiн дума , як полiпшити iнформативну
службу. Вiн винаходить перший, примiтивний телеграф. Вiн наражу ться на
небезпеку й вислiджу та мницi ворожо© Францi©, що намагалась знищити
потугу Англi©. Вiн ряту вiд переслiдувань наполеонiвських гвардiйцiв
жiнку великого аристократа, закоху ться в не©, закоху ©© в себе. Вiн
заклада в Лондонi власний картель, здобува велике майно. Вiн бореться з
власним громадянством, що намагалося змусити мiнiстра флоту, щоб той дав
наказ во нним кораблям охороняти торговельнi кораблi.
Блек перечить цьому. Во нний флот не смi бути роздiлений. Треба
з' днати всi сили й змусити Францiю залишити переслiдування англiйсько©
торгiвлi. Громадянство з ним не погоджу ться. В рiшучий момент Блек
пуска ться на обман, ©де через Ла-Манш i пода фальшиву звiстку:
французький флот розбито. Всi приймають звiстку з захопленням. Флот
лишають цiлим. В той час адмiрал флоту скупчу всi сво© морськi сили,
змушу французький флот до бою й розбива його. Це сталося пiд
Трафальгаром, I адмiралом тим був нiхто iнший, як колишнiй приятель Блека
Нельсон. У тiм бою Нельсон був смертельно ранений, але сила, потуга Англi©
врятованi назавжди. При цьому багато помогла Блековi жiнка, що його
кохала. У критичний час вона вiддала для його картелю все сво велике
майно, щоб спасти його вiд упадку...
Володько проковтнув цю книжку за раз. Мiж його вапном, цеглою, мiж
мулярами миготiв у його очах Лондон, забезпечальня, море, бо©... Дужi,
могутнi люди... Великi пристрастi, великий спокiй, великi намiри й великi
наслiдки.
Це все оповiда Володько Сергi вi, потiм Наталцi. Наталка любить таке
слухати. Вiн оповiда ©й зрозумiло. Вона дивиться йому просто в рот i
живцем вирива слова. Потiм Володько каже:
- Ну, от... Ти бачиш, I я хочу бути таким Блеком чи таким Нельсоном.
Дума ш, не можу?
- Чому? Можеш,- вiдповiда Наталка.
- Але я мушу звiдсiль iти. Тут нема мiсця.
- Куди ж ти пiдеш?
В це питання Наталка вклада можливо бiльше спокою. Але слова не
виходять рiвними...
- А-а! Наша кра©на дуже велика, Наталко. Дуже велика.- Вiн намага ться
©й пояснити, яка велика його кра©на. Вона не зовсiм це уявля . Вона нiколи
не була далi, як у Крем'янцi. Хто зна, яка та кра©на.
- I ти мене покинеш? - пита потiм Наталка... Володько бо©ться ©й
вiдповiсти.
- Ти все одно не будеш моя.
- Коли б ти тiльки хотiв. Ти ж зна ш.
- Ах, Наталко! - пристрасно викрику Володько.- Я дуже багато люблю. I
то нараз. Люблю нашу землю. Люблю батькiв. Люблю свiт i люблю тебе. Я все
люблю!
Враження, що зробила прочитана книжка, довго не залишало Володька. Його
це пiдсилило. Вiн не тiльки мрiяв, але й хотiв. Його мрiя сплiталась з
планами, як досягнути вимрiяного. Навкруги стоять "обставини". Нема
грошей.
Нема пашпорту. Нема свободи. Границя. Ну? Що робити?| А треба щось
робити. Так не можна.
Володько живе сво© днi напружено, радiсно. Все буде добре. Вiн знайде
вихiд з цього положення. Одначе за його обрi м вже збиралися хмари. Щось
буде. Часами, коли його душа втихомирювалась, вiн чув щось непевне. Iнодi
йому снились турботнi сни. Вiн тiкав, за ним бiгла стежа. Вiн ховався,
вiдбивався вiд напасникiв. Все це збiльшувало його пiдсвiдомий неспокiй.
Але не було часу пiддаватись цьому. Та одного разу, коли Володько прийшов
на пробу, до нього пiдступив Iлько.
- Слухай,сказав вiн.- Наталка бiльше не прийде на проби.
- Чому? - швидко запитав Володько i насторожився.
- Ти сам зна ш. У не© скоро весiлля. А ти запиши ©© в споко©. Я так
хочу. Це Володька обурило.
- Але ж, Iльку! Зрозумiй. Ми перед самою виставою. За тиждень все
готове. Ми не смi мо самi розбити це. Стiльки працi.
- Сестра не може,- понуро й твердо проговорив Iлько.
- Наталка гра головну роль. Нiхто ©© не заступить.
Пан Рона здивований i сердитий. Всi обуренi.
- Як то? Чому? Чому не пiде Наталка? - налягали на Iлька.
- Не пiде i все! Не мушу вам казати! Вiн зна ! - викрикнув Iлько й
тикнув рукою на Володька.
Бiльшiсть знали, про що йде. Не знав тiльки пан Рона.
- Посвятiть нас у вашi трагiчнi та мницi,- казав вiн напiвжартом.- Ми
сплетем двi драми в одну... Любов?
Нiхто не засмiявся, тiльки дехто пiдсмiювався. Мiж ними був Кiндрат.
Вiн вже давно зна "що в свiтi робиться". Але не мо , не лiзь. Вiн зна ,
де Володько по вечорах зника ...
Але що робить Ганка? Вона забилась у самий кут, трошки почервонiла,
споважнiла й мовчить. Потiм вона непомiтно висмикнулась i зникла. Володько
навiть не бачив, як це сталося. Вона вже догадалась, у чiм справа. Вже й
так давно догадувалась. Пан Рона дуже зацiкавився.
- Володьку,сказав вiн вже серйозно,- Хочу з вами поговорити.
Володько вийшов i проговорив прилюдно:
- Андрiю Андрiйовичу! Нiчого нема. Скажу вам всiм:
Iлько бо©ться за свою сестру. Це дуже дивно. Вона вже не дитина, а
скоро ма весiлля...
Вечiр пройшов напружено, цiкаво, схвильовано. Центром уваги був
Володько. Наталки не було зовсiм. Володько дуже хотiв ©© побачити й не
знав як. Пан Рона вже надворi, коли розходились, пiдiйшов до Володька й
почав говорити:
- Володьку. Краще признайтесь. Що сталося? Володьковi непри мно, що
втручаються в його справи.
- Нiчого! - рiзко й коротко вiдповiв вiн.- Просто Iлько збожеволiв.
Володько дiйсно не знав, що сталося. Покликав Сергiя, але й той не
зна . Тiльки догаду ться: Наталка, напевно, не хоче Iвана. Але що собi
дума Iлько? Вистава мусить вiдбутися! Ми будемо вимагати.
- Iльку! - гукнув Сергiй.- Ходи сюди. Iлько залишив товариство Антона й
Демида й пiдiйшов до Сергiя. Всi тро - Володько, Сергiй та Iлько пiшли
дорогою.
- Що тебе напало, Iльку? Здурiв? Вистава. Хочеш ©© розбити? Бо©шся за
сестру?
- Нi. Не боюсь,- проговорив Iлько.- Але Володько сам винен. Вiн
закрутив ©й голову. Батьки сердитi. Вона знов робить веремi©. Не хоче
Iвана... Ви ж зна те, що вона мусить вийти замiж...
Володько мовчав. Iшли дорогою в напрямку до Сергiя. Зрiвнявшись з
дякiвською садибою, з-пiд Григорково© брами хтось неголосно покликав
Володька.
- Хто там? - сказав Сергiй.
- А тобi нащо знати? - почувся знов голос. Там було темно й не видно,
хто говорить. Голос дiвочий... Володько подумав, що це напевне Наталка.
- Я йду,сказав вiн. Попрощався й вiдiйшов. Але помилився. Кликала його
Вiрка Григоркова. Вона повела Володька в сад, i там побачив Ганку. Сидiла
на перелазi, загорнута в хустку, й мовчала. Вiрка одразу вiдiйшла.
Навмисне лишила ©х самих. Це Володьковi непри мно. Та ж вiн зовсiм не
зна , що ма казати цiй дiвчинi. Зовсiм не зна . А казати щось треба.
- Нiчого, Володьку,- проговорила дiвчина.- Я нiчого. Я тебе не буду
держати. Я... - але вона не договорила, не видержала, вибухнула плачем,
зiрвалась i хотiла кудись бiгти. Володько схопив ©© за руку. Вона
шарпалась i все казала:
- Пусти! Пусти! Ой, пусти мене!
- Ганко! Отямся! Прошу тебе! Нащо ж ти мене кликала? Вона сiла знов на
перелазi, тяжко хлипала, втирала очi хустиною, що тримала в лiвiй руцi.
Володько все повторяв:
- Ганко. Отямся. Ну, що хоч' сказати?
- Ти... зна... ш,- хлипала вона, мов мала дитина. Володьковi зробилось
©© шкода. Пiдступив до не© ближче, обняв i пригорнув. Вона не боронилась.
- Ганнусю! - сказав вiн тихо й нiжно.- Не плач, люба! - гладив ©© рукою
по волоссю. Вона все-таки плакала, хлипала, тримала хустину бiля очей. У
саду зовсiм темно, й Володько не може бачити ©©. Потiм вона встала.
- Ходiм,ледве чутно проговорила.- Проведи мене. Володько ©© провiв.
Мовчали. Вона сказала йому все сво©ми сльозами. Вiн, зрештою, розумiв ©©
мову, але як мiг вiдповiсти. Нема вiдповiдi. I, аж прощаючись, запитав ©©:
- Будеш ходити на проби? Вона довго не вiдповiдала.
- Не буду. Не можу з нею... Не хочу ©© бачити... - сказала по часi.
- Але ж вона нiчого не винна. Винен я.
- Вона знала, що ти ходиш зо мною...
Володько почував себе дiйсно погано. У ньому боролось двi сили: добра й
зла. Вiн хотiв би вiддати себе цiй дiвчинi, а з другого боку, не мiг.
Одночасно мусить вмовити ©©, щоб ходила на проби. Що може на не© вплинути?
Пiдлесливiсть, брехня? Брр! Йому бридко, що в його чисте, справдi велике й
справдi святе почуття мусить вноситись цей бруд. Вiн не шукав Наталки. Вiн
не хотiв зраджувати Ганку. Це прийшло само вiд себе. Це було гарне й вiн
не мiг вiдгорнути вiд себе його. Нiчого, що перечило б його сумлiнню, не
знаходив у сво му поступованнi.
По часi Володько вiдкида пiдлесливiсть.
- Ганко,сказав вiн звичайним, спокiйним голосом.- Май розум. Сталося. Я
не хотiв так, але так сталося. Ну, що тепер? Будемо топитися чи вiшатися?
Розпочали виставу. Мусимо ©© кiнчити. Ти ж сама зна ш... Подумай i скажи:
пiдеш чи нi? Ти була завжди розумна дiвчина. Вiрю, що зiсталась такою й
тепер...
На цьому скiнчилося. Вона сказала, що подума . Розпрощались, i Володько
пiшов у темноту.
Йшов швидко пiд гору. На горi зупинився й подивився на протилежний бiк.
Нiчого не видно, але думка Володька була там "пiд черешнями". Можливо, й
вона тепер там. Дуже можливо, чи не пiти? Нi. Вже пiзно. Це було б
божевiлля...
Зайшов натомiсть до Сергiя. Той вже спав у клунi. Збудив його.
- Хто? - спросоння крикнув Сергiй.
- Не лякайся. Я! - сказав Володько.- Вже спиш? Чу ш
мене?
- Ну? Що хоч'? Де ти був? У мене була Наталка...
- Була? - Володько схопився. Мало не викрикнув.- Я хотiв сказати, щоб
ти завтра пiшов i вмовив Iлька...
- Не треба,сказав Сергiй.- Наталка казала, що все одно буде ходити.
Була зовсiм спокiйна й поважна. Думала, що ти прийдеш.
Голос Сергi©в хрипкий i заспаний. Темно. Недобре пахне мерва. За стiною
шелестить листя горiха.
Володько пiшов додому.



IX

Цi © ночi, мабуть, Володько все обдумав i вирiшив. Довго не спав, довго
ходив по саду, довго думав. Нiч спокiйна. Молодi дерева навкруги. Лiг над
ранок i заснув мiцно.
Рано його не будили, бо недiля. Спав, скiльки хотiв. Встав, був
пiдсилений. Його костисте, змарнiле обличчя вiдсвiжилося. Добре помився
холодною водою й поголився.
Матвiя не було дома. Був у церквi. Хведот i Василина в полi, бiля
худоби. Настя пора ться по господарству. Коли Володько увiйшов до хати,
вона довго мовчала. "Мабуть, гнiва ться,- дума Володько.- Всi встали,
тiльки вiн спить...." Потiм Настя заговорила:
- По цiлому селi ходять про тебе чутки... - казала непевно.
- Хай собi ходять,- сказав байдуже Володько. Мати бачила, що вiн не
хоче про це говорити, й замовкла. Володько знав, якi чутки, i вони його не
цiкавили. Йому все одно. Ось тiльки треба виставу докiнчити.
Потiм Володько пiшов з дому. Зайшов, як звичайно в недiлю, до
Левинських. Вiдвiдав пана Глiба й Ольгу. Олег ще в школi.
Пан Глiб був зайнятий, але Ольга, як звичайно, радо з ним розмовляла.
Стан ©© не погiршився й не полiпшився. Здебiльша лежить у крiслi-гойдалцi
де-небудь на соняшному мiсцi, чита або, закривши очi, дума . Обличчя ©©
все таке ж повне. Вона зовсiм не загоря . Шкiра блiдувата, суха, хоч часто
на чолi з'являються дрiбненькi краплинки поту.
- Ну, як ваша вистава? - питала вона Володька... - Всi ми пiд враженням
вистави... Навiть Галя. Ач, як змiнилося вiд минулого року. То було все
ми, а тепер роблять iншi, а ми збоку. Один Роман там... Але вiн не ма що
робити... А вчора вiн оповiдав про вас. (Володько спустив голову). Гарна
та дiвчина? Нi. Я не так хотiла сказати... Чи цiкава? Гарна, то гарна...
Бачила ©© не раз у церквi...
- Як кому,вiдповiв Володько.- Менi цiкава.
- Але вона виходить замiж.
-Так.
Ольга поважно, байдуже дивилася перед собою. Потiм повiльно казала:
- "Не всi тi© та сади цвiтуть, що весною розцвiтаються..." Чи не
правда? А вам грiх, що ви ©© зводите...
- Тяжко вам це пояснити,- сказав Володько. Дивився вбiк. Виминав ©©
погляду.- Ви самi казали колись, що треба любити.
- Певно. Але любити вiльну...
- Люблю те, що можу... Люблю не для втiхи. Люблю, бо бачу в нiй те, за
чим тужив... Але життя життям. Можете казати, що це грiх. Бог цього
напевно не скаже.
- Ну... Можливо. Ми цього не зна мо... Це дiйсно Божа рiч: любов,
кохання, щастя, нещастя... Життя i смерть... Все йде, мина ... Приходить
щось нове. Але жити треба вiдважно. Навiть перед смертю.
Потiм прийшов обiд. Володько залишився обiдати. За обiдом пан Глiб
оповiдав за iнспекторську вiзитацiю школи. Мав добрий настрiй, через те
оповiдав зi смiхом...
- Дивний народ. Насильно пруться, щоб ©х любити,- сказала мiж iншим
Галя. Вона говорить по-московськи. Питання цi ©© не цiкавлять. Вона
зайнята зовсiм iншим. Саша ма намiр вiд'©хати, й це ©© хвилю .
Обiд тягнеться довго. По обiдi Володько йде в село. Була гарна погода.
У читальнi почали збиратись учасники вистави. Прийшли всi. Настрiй трохи
натягнутий, але нiчого. Проба пройшла добре. Пiсля проби вирiшили
остаточно день вистави. Далi тягнути не можна. На цьому особливо настоював
Володько. Вистава в наступну недiлю.
Вечором у дiбрi на подвiр'© Юхима заграли музики. Парубки та дiвчата
пiшли туди. Володько пiшов також. Мав добрий настрiй, без огляду на
вчорашнiй вечiр. Всi дiвчата дивились на нього з незата ною цiкавiстю.
Мабуть, цiле село зна , що сталося вчора в читальнi.
Наталки на музиках не було. Не було також Ганки. Володько перетанцював
кiлька разiв з тi ю самою Вiркою, що вчора ввечерi покликала його бiля
Григорково© брами. Це маленька, гарна, чорна, мов циганка, дiвчина, ©й,
видно, подоба ться, що Володько з нею танцю . Вона оповiда йому, що
казала ©й Ганка.
- Казала, що дуже вас любить. Зна те? А ще казала, що Наталцi не
подару . Дурна, кажу ©й. Що вона винна. Нi?
Музики грають польку. Пари швидко крутяться. Тут майже всi видатнiшi
хлопцi. Йон також тут. Вiн ходить, пiднявши голову. Так само й танцю .
Зда ться, i тут вiн сердитий. Сердито крутить дiвчиною й мiцно притупу
великими, вичищеними чобiтьми. "Комунiст",- дума Володько. Пiсля танцю
бiля Йона гурту ться кiлька хлопцiв. Вони тримають себе зухвало. Мають в
собi щось Йонiвське. Вони вiдрiзняються вiд решти хлопцiв, хоч, крiм
Володька, нiхто того не помiча .
У вiдчиненому вiкнi хати сто©ть невелика нафтова лампа. Вона кида дещо
свiтла на подвiр'я, де крутяться танцюристи. Збита, густа маса молодi без
перерви ворушиться. Смiх, вигуки, миготять i зникають у темнотi обличчя,
бовка великий бубон i все заглушу .
Кiндрат вже встиг випити. Вiн мне пiд ясенком якусь дiвку, а бiля нього
сто©ть Роман. Де вiн тут взявся?
- Оксано.
- Мовчи. Чого кричиш, нiби тебе рiжуть! - каже Роман. Вiн також п'яний.
Володько побачив Мокрину й пiдступив до не©.
- Хочу з вами поговорити,- сказав вiн. Вiдiйшли набiк.
- Де Наталка? - пита Володько.
- А хресто-святий, не знаю,- спiвчутливо вiдповiда Мокрина.- Вона ж
була в читальнi?
- Була. Куди пiшла - не знаю. Не можете ©© викликати?
- Сергiю! - гукнула Мокрина. Пiдiйшов Сергiй.
- Побудь тут. Я скоро прийду,- сказала вона. Сергiй не питав, куди й
чого йде. Вiн тiльки сказав:
-Добре.
- Пiдем,сказала Мокрина. Володько пiшов з нею. Мокринi подоба ться ця
та мнича гра. Робить вона це поважно. Зрештою, вона любить Наталку, так
само, як Сергiй
Володька. Вона охоче ©м поможе...
Йшли дорогою. Десь-не-десь вештаються люди.
- Добривечiр!
- Дайбо здоровля!
Потiм звернули на вигiн до колод. Дiйшли до рiчки. Хтось у темнотi йде.
- Агов! Хто йде?
Володько стрибнув i одразу був бiля Наталки. Це вона. Пiзнав ©© по ходi
й по голосi. Вона його також пiзнала.
- Йшли за тобою! Де провалилась? - грубувато казала Мокрина. Але в ©©
голосi чулась велика приязнь.
Потiм Мокрина пiшла назад на музики, а Володько з Наталкою зiстались.
Темнота, безлюдця... Там у дiбровi бовка бубон i гудуть труби. Потiм
хлопцi заспiвали пiсню. Чути хрипкий голос Кiндрата. Вiн псу ту гарну,
буйну пiсню. "Ой, на горi вiтер вi ... Та жито половi ... А козак дiвчину
та вiрненько любить, а зайнять не посмi ..."
Володько веде Наталку трохи далi вiд стежки. На вигiн лягла роса. Вiд
рiчки тягне вогкiстю. За рiчкою вiльшина злива ться з горою, гора з садом
Рони. Все те чорне. Вида ться, що там чорна безвiсть i в не©, не дивлячись
на нiщо, йдуть цi дво людей.
Наталка оповiда , що сталося.
- Нiчого не сталося. Почали мама. Куди ти все ходиш? А куди я ходжу?
Ти-но менi дивись, I почали сваритись. Потiм прийшов тато. Спочатку
нiчого, а по часi кажуть: не смiй з ним ходити! Iнакше буде зле. А я не
видержала. Я не ваша худоба й ви не ма те права мене продавати. Ну, й
пiсля цього пiшло. Ет... Я зроблю, як хочу... - закiнчила Наталка.
Володько уважно ©© слуха . Потiм мовчки горне ©© до себе. Серце його
стиска ться. Знаходить ©© уста. Вони теплi й вогкi. Чу ©© пружнi дiвочi
груди. Пiд рукою вигина ться тонкий стан. У головi туманi .
- Мила моя! - шепче пристрасно.- Ти!
Вона мовчки горнеться до нього, а серце швидко б' ться в грудях. У
Ронiвському саду голосно затьохкав соловей. З другого боку села чути
пiсню. Але це вже не та пiсня, й спiвають ©© на горi бiля Демида.
Володько пiзно вертався додому. Нiчого не умовився з Наталкою. Нiчого
не сказав ©й, а вона йому. Не хотiли говорити про те, що буде. Жили тим,
що . Воно таке коротке. Вiн тiльки зайшов до криницi й сьорбнув кiлька
разiв чисто©, холодно© води. Був майже п'яний, i це трохи освiжило його.
До вистави все-таки не дiйшло. Повiтове староство не дало дозволу. Це
сталося в останнiй момент. Все було готове. Розлiпленi плакати - у
Тилявцi, на Угорську, в Жолобках, Башкiвцях i Людвищах. Готова сцена.