Самчук У.. Волинь

Коли весна вдарила i, мов вогку дергу, зняла снiгову накривуу землi,
одного дня учителька влаштувала прогульку до лiса за пролiсками.
Вже не всi ходили до школи, але тi, що ще зiсталися, пiшли до лiсу дуже
радо. Через попiвський город, сад, поле вийшли на зруб. За зрубом лiс, у
лiсi невеликi яри, де лiтом ростуть малини та суницi. Далi Угорська долина
й озеро.
У лiсi майже сухо. Прибите снiгом листя вкрило землю тонкою сiрою
плiвкою. Через не© проверчують впертими носиками дiрки пролiски, що весело
та задавакувато бiлiють на сонцi. Брость на гiллях дерев нагаду окапки
воскових свiчок i пахне соком. Берези гойдають косами - пiднiмають та
опускають довгi фа©, нiби дiвки при купаннi.
Школярi скоро розсичалися i змiшалися зi стовбурами дерев, кущами
лiщини та пташачим спiвом.
Володько подався просто на взлi'сся над Угорщину. Коли приложити до
чола долоню, видно звiдсiль цiле плесо озера, що жахкотить зливою
променiв.
Пiд ногами було досить квiток, але рвати ©х не хотiлося. Зiйшов на край
лiсу, оглянувся - сам. Так, вiн сам. Побачив поблизу дубового пеньочка,
який, здавалось, навмисне поставлений тут, щоб на ньому присiсти... I
Володько присiв. Чому, дiйсно, йому не присiсти. А присiвши, голову по
звичцi пiдпер i задумався. Згадав Василя. Вiн вже в полонi. Це всi знають.
Дiстали вiд нього подвiйну, зi зворотною адресою листiвку. Писав: "жiв,
здоров, чево i вам вiд Господа Бога желают. Просив "посилки". Володько не
раз - багато, дуже багато разiв згадував свого доброго Василя.
У великiй задумi Володько не помiтив, що хтось коло нього ззаду сто©ть.
Почув смiх i оглянувся - Ганка Сидорчукова. Вона ходить до першо© групи.
Досить висока, струнка. Рiвний, гарний, дещо покрапаний ластовиннячком
носик. Синi розумнi очi, русявi довгi коси. В руках у не© великий пучок
пролiскiв.
- А ти ж що тут робиш? Володьку! Де тво© пролiски? Що скажуть "госпожа"
учителька?..
Володько схопився i вiд несподiванки не знав, що вiдповiсти. Винувато
дивився на сво© порожнi руки i нiби дивувався, що вони таки дiйсно
порожнi.
- А де ж ти нарвала стiльки? - нарештi вирвалось у нього щось подiбне
на запит.
- Там! - тикнула рукою на пригiрок Ганка.- Там ©х стiльки, що
Господи... Я занесу учительцi...
- Учительцi? А я, бач, не маю. Я шукав, а не знайшов. Нi. Я-то знайшов.
Були якiсь пiд ногами, але я, Ганко, хотiв гарних, великих, отаких, як оця
твоя, зiбрати. Йшов i ось найшов... Там озеро...
Ганка глянула в долину i кивнула головою. Маленьке пасьмисько волосся
ма вiд вiтру над ©© очима.
- Умгу! - сказала вона.- А хоч, то я дам тобi цю квiточку? Може,
назбира ш ще таких... Ти ж зна ш цю долину?
- Ще б нi. Ми двi лiтi тут з угорщанами билися. А зна ш, тi чорти
"здорово деруться".
При цьому показав шрамик на чолi.
- Бачиш? Це вiд камiння. Як мазнув, зволоч... Але й я його цiльнув...
Аж пiдскочив i сiв. Ха-ха-ха! Як снiп звалився, ©й-богу!... Ми пасли,
зна ш, отам... Там за лiсом. Там нашi поля. Я, Нiмий i Хведько з Iльком.
На нас напало... Ну... зо дванадцятеро... О, так. Дванадцятеро напевно
було. На Нiмого тро , на мене тро . А Хведько що? А я як почав... Ах, коли
б ти тiльки бачила... Ех, як почав ©м мастити... Але до них на помiч
пiдбiгли ще i один як цiльнув камiнчиком... Так просто й поставив менi
отут печатку.
- А болiло?...- запитала Ганка, широко дивлячись на нього...
- Ееет! - махнув вiн рукою.- Ми ще не так билися. Ми восени порiшили
вiддячити ©м... Як пiймали удвох з Нiмим одного постолячника... Я мав
отаку довгу "пiку" з вiльхи. Збив на цорупалок... Кров'ю вмив його...
- Ото! - похитнула головою Ганка.
Цю останню iсторiю Володько видумав. Навiть не видумав. Щось подiбне
оповiдав йому Трохимiв Антiн. Але нащо i чому вiн бреше? Вiн зловив себе
на брехнi i виразно почервонiв. Одначе в той самий мент сам повiрив у свою
брехню.
Ганка витягнула зi свого пучка ту найбiльшу, на яку Володько вказав,
квiтку.
- Ну, то хочеш цю, чи, може, цю?... Володько подивився байдуже.
- Все одно, яку... Але тiльки одну? Що я з нею буду робити?
- Назбира ш ще! - майже викрикнула Ганка.- От який ти ледачий...- i
засмiялася. Володько зауважив також ©© зуби. Рiвнi i бiлi. Узута вона у
великi з широкими халявами чоботи.
- Тобi, Ганко, треба, щоб купили черевики...- зненацька сказав вiн.
Вона кинула погляд на сво© чоботи...
- Хто менi купить? Тата забрали i, може, вб'ють, а дiд не хочуть.
Кажуть, грошей нема. Але чекай... Побачиш, якi я матиму черевики влiтi...
Далi Володько оповiда , як вiн з Нiмим минуло© весни на отих он дубах
шулiчi кубла видирав, як дерся на височезне дерево, а шулiки хижi птахи.
Як злетить на людину, очi може виклювати. А що ж... Але вiн не дурний з
голими руками лiзти. Вiн узяв собi в Нiмого ремiнного нагая, за пояс
застромив нiж тесак i тодi пiдлазь, коли хоч.
Або яке нещастя трапилося з Хведотом. Вони ж ходили по лiсу шукати
добро© берези на сiк. У дерманських лiсах нема берiз, а на чуже - не те
щоб боялися... Не хотiли мати клопоту... Ну його... Так вiн i каже:
"Нiмий! А прорубай-но зарубину в кленi. З клена також добрий сiк". Нiмий
руба , розмахав сокирою i саме, як на тоте, пiдлазить Хведот. Нiмий
.розмахнув узад сокиру i як пальосие Хведота. Просто в зуби...
- Ах! - скрику Ганка.- I не зарубав?...
- Не зарубав, бо, на щастя, не попав лезом. Обухом мазнув... Геть-чисто
губи розм'якшив...
Далi Володько згаду кiлька геройських випадкiв з вiйни з угорщанами...
Скрiзь Володько герой, скрiзь хоробрий, скрiзь перший...
Але Ганка вiрить. Чому б ©й дiйсно не вiрити, коли вона взимi сама
бачила, як Володько Фоновi Гарбузi морду набив. А Фон же на цiлу голову
вищий за Володька, ма п'ятнадцять лiт i ходить другий рiк у третю групу.
Бо Гарбуза не мав права... Карпiв батько Фанасько ©хав до Гершка сiчку
рiзати... Кулi на санях зв'язанi старими посторонками. Один кiнець
посторонка з петелькою телiпався ззаду. Зi школи йшли школярi i почали
чiплятися до саней. Назар, молодший брат Фона, якось попав ногою в
петельку. Шабелян нагнав конi, петелька зашморгнулася на нозi, шарпнула i
Назар про©хався вiд Польоново© хати аж до магазину на власнiй сiданцi.
Коли б ще дорога рiвна, то ще сяк-так. А то груда замерзла... Кричав, як
скажений.
А Фон-хал ра пiдбiг до Володька. То ти, каже, його пхнув i вiн попав
ногою в петельку.
- Брешеш! Я його не пхав! Вiн сам, шалапут дурний, влiз у петельку.
- Н ! То ти! Я бачив! То ти! Хоч, щоб я тобi наклав?..- i замахнувся на
Володька.
А Володько як пiдскочить, як мазне Фона. З одного боку, з другого! А
Антон, що любив такi видовиська, на цiле горло репету : бий! бий! бий
Гарбузу! Ну й було смiху...
Це ж Ганка на власнi очi бачила.
Але ж. Боже! Сонце не сто©ть на небi. Володьку! Вже час до школи.
Бiгли пiд гору, як могли. Душно. Обличчя розбарвились нарожево. Синi
очi такi ж, як i небо. Пiт на чолi, на носi... Фу!.. Скiльки не втирай
рукавом, сочиться, мов з розсохло© бочiвки.
Прибiгли до школи. Увiйшли разом. Очi всiх дiтей направленi на Володька
i Ганку. Учителька серед класу сто©ть i смi ться. Вона щойно роздала дiтям
старi часописи, пуделка з пасти та коробки вiд пушок, як нагороду за
квiтки. Всi радi, всi вдоволенi.
На кожнiй лавцi велетенськi барвистi паперовi шмати з картинами вiйни,
рекламами годинникiв, музичних iнструментiв, книжок, зубно© пасти,
колонсько© води...
А Володько з Ганкою стоять коло порога, i учителька навiть не каже ©м
сiдати на мiсце. Ганка така засоромлена, що зовсiм забула за сво© квiтки.
Володько руки спустив, у лiвицi кашкета мне, обличчя пала , очi бiгають по
стелi, по старих ветхозавiтних картинах на стiнах, по помосту...
- Ааа! Ну, мо© мандрiвники! Де це ви так забарилися? Ми вже тут
радимося, щоб карету за вами пiслати.
- Ха-ха-ха! - регоче дiтвора.
- А онде-о Антiн впевня , що наш Володик почав зальотами займатися,
каже, що батько нiби на Трiйцю женити його збира ться.
Володько ще такого сорому не переживав, Ганка вже реве, а йому хотiлося
провалитися в землю. Вiн лиш незграбно тупа на мiсцi.
- Ну, ну! Сiдайте вже, прошу ласкаво, на мiсце, але за спiзнення не
дiстанете нiчого з подарункiв.
Володько пiшов i мовчки сiв, його уста суворо i вперто затиснутi. Часом
пробiга по них ледь помiтне здригання, а зуби так мiцно зацiпнутi, що ©х
не то плачем, але й колом не розважив би. Ганка замовкла також i лиш час
вiд часу хлипала.
По лавицях розложенi коробки, пуделка, старi часописи, квiти, бруднi
дитячi руки. Учителька оповiда про вiйну, з ©© мови постають картини
далеко© карпатсько© баталi©, де в снiгах, скелях, проваллях кладуть сво©
бiлi костi нашi брати , i батьки. Дитячi обличчя горять, очi свiтяться
жарiючими iскорками страху й здивування.
Але що у Володьковiй душi творилося, того не розкаже вiн нiкому й
нiколи. Картини вiйни, присмак слiз, барва сорому, тремтiння соняшного
променя зродили й визвали на кiн його буття велику тайну тайн - незрiвняну
з нiчим в красi i силi...
Весна виробляла сво© веремi©, не дивлячись на нiщо. Земля, як i завжди,
пахтiла сво©м тяжким п'янливим запахом. Лiс одягався i небо горiло
блакитним огнем.
Пора прощатися зi школою. Он Матвiй на полях чоботиськами грасу , сипле
пригорщами зерно. Жайворонки б'ють в небо, нiби крикливi ракети. Зiнька
хлопця привела, а тепер за плугом, як мужик, ступа .
Володьковi шкода було кидати школу. Ходить до самого кiнця. Ганка також
ходить, але бiльше з нею не балакав. I так осоружнi хлопчиська проходу не
дають. З Фоном знов побився, навiть учителька зауважила, що "наш Володько
балу ".
З вiйни доходять чутки, що в руськiй армi© появилися "iзм ннiкi".
- Ота проклята дрань! Ота зволоч! - лаявся Матвiй.- Кров людську
продають. А що робить Нiколай Нiкола вич? Чому не вивiшу все дотла...
Кажуть, вiйську потрiбнi "снаряди", а вони сухарi печуть. У Карпатах
худоба гине. Коней гнилими снiпками зi стрiх кормлять. А такi конi. Боже,
Боже!..
Вiд Василя знов нема нiяких вiсток. Хто його знас, чи живий. Великдень
цього року, нiби поминальниця. Нема горiлки, нема спiву.
При розговiнню свяченим яйцем, i в лисея, i в Матвiя, всi Василя
згадували.
Одарка оповiдала:
- Прийшла я, голуб'ята мо©, на всюночну до церкви... Господоньку
Святий! I церква та сама, i свiтла не менше, i спiвають хороше, а на душi
у мене нiби гнiт лежить. У Велику П'ятницю висповiдалась, до Причастя аж у
недiлю пiдступила, два днi рисочки в устах не мала. Стала навколiшки перед
Матiр'ю Божою, молюсь, а молитва не йде на думку. Диявол заволодiв мною.
Кажуть, що то грiх за людинею та побиватися, та ще й у церквi... Але що
дiяти, що чинити. От клянуся, що я не могла за "нього" не думати. Грiх -
грiшний, але не могла... Про Бога треба б, так нi... Вiн, мiй сокiл, мiй
орел, моя кохана дитина, замiсть святого образа сто©ть сумний перед мо©ми
очима.
А як розговлятися почали, Палажка впала на постiль i так, мо© людоньки,
зайшлася, так тяжко заголосила. А я стою коло столу, як дерев'яна, офiрку
в руках тримаю, хочу перед образом засвiтити. В очах мо©х темно, темно
зробилося, нiби хто мене узяв та й закрутив, а пiсля раптом поставив на
землю. Не можу на лаву звестися, щоб офiрку прилiпити. Вчепилася за рiг
столу, але не вдержалась. Як стояла, так i звалилася до землi. Плакати не
було сили.
Нiде нема радостi в тi днi. Нi на землi, нi на небi. Отже, i дзвони
дзвонили, але звуки ©х, мов тiнь вiд густого лiсу, мов траур вiд чорного
серпанку. На цвинтарi дiвки не виводять "кривого танку", анi пiсень не
спiвають. Голови, як i завжди, барвiнком та паперовими квiтами квiтчанi,
але смiху не чути. вивiскувань нема, парубкiв чубатих нема. недолiтки,
що тягнуться догори, на пальцi спинаються i плачуть вiд мiцно© затяжки
тютюном.
Там десь у Карпатах парубки. "Ой, по горах, по горах австрiйських,
солдатскi костi пiд снiгом лежать",- виспiвують дiвки.
А чи© костi? Пiшов Василь, Петро, Данило... Скiльки ©х пiшло. Все в
Карпати, все пiд Варшаву, все у мазурськi багна, все в Августовськi
лiси... Напхали, завалили трупом, загатили багна, засипали гори... I
звiдки вiзьметься радiсть?
На Великдень якийсь москалик плiвся шляхом i до Матвiя забрiв. Матвiй
запросив до столу, а Настя ковбасу i печеню, i все, що мала, виставила.
Матвiй розiйшовся, що вiйна, мовляв, вiд Бога. Бог так, видно, хоче. I
слава Йому, все-таки "нашi" хоробро "деруться". Все-таки погнали нехриста
углиб його царства.
Матвiй говорив з вогкими, запаленими пристрастю очима, а москалик все
"оплiтав та оплiтав"...
- Пробачайте, що, може, у нас не так, як у вас. У нас усе, пробачайте,
по-простому...- вибачалась Настя.
- Нiчаво, старуха. Колбаса хараша. А ти, тятька, зря гаварiш... Да! Ти
старий чоловiк, ситий i дома. На фронтах ти не бував i вiйни отi © само©
не видав. Та й царя ти також не бачив. Я, можна сказати, ближче вiд нього
був, а також не бачив. А вiйну оту саме хай собi чорт спокiйно вiзьме.
Дума ш, я знаю, за що кров ллю? За родiну? Карпати родiна моя? Так?
Помиля шся. Плювать менi на тi самi Карпати... От що... Родiна моя
Рязанка... Понял? А на якого чорта мене сюди перли, сам толком не
розберу...
Матвiй замовк i знiяковiв. Видно, в тон не потрапив. Знати, це
"роззлоблений" москалик.
- Я уж, мамаша,- звертався москалик до Настi,- три рани в Карпатах
дiстав...
А от i третiй раз несу туди свою башку, по четверту рану; а нi, то куля
в лоб. I все до чорта хай прахом стелиться...
Хто його зна , що то за москаль. Може, надiсланий, може, втiкач який,
що народ бунту ... Але що Матвi вi до того за дiло... От на©сться i хай
йде собi з Богом. Може, вiн Карпат i не бачив, а тiльки хвалиться ранами.
Зараз по Великоднi кiнчився шкiльний рiк. Пiсля випадку з Ганкою
Володько уникав учительки. Не бажав з нею зустрiчатися, не усмiхався.
Також не просив пуделок та коробок. Все це Хведот дiстав, а Володько
навiть не зацiкавився, навiть оком не кинув.
Пiсля останньо© лекцi© останнiм вiдходив Володько. Учителька йшла за
ним i, коли Володько сухе "досвiданiя" кидав, протягнула руку i мовчки
взяла його за карк. Вiн оглянувся.
- Навiть до мене не зайдеш, Володику? Навiть не попроща шся?
Перед ним виходили надвiр босi дiвчата з хуторiв. Вiдходив з маленькою
порожньою торбиною через плече Хведот. З тилявецьких дiтей не було нiкого.
Володько мовчки повернув до учительчино© кiмнати. Там чистенько,
пахнуть квiти, на стiнi чiтко тика бiлий годинник з тягарками, жовтим
мiдяним вагалом, прикрашений квiточками-незабудками.
- Ну, Володику! Чого ж ти такий сумний? Га? Що з тобою? Не любиш ти
мене? Не хочеш книжок? Я ось тобi тут, подивись, скiльки приготовила. Нашi
рускi билiни... Ось про богатиря Iллю Муромця, ось...
- Ааа! Я то знаю! - аж викрикнув Володько.- Я вже знаю. Вiн був на
службi у Володимира Красного Сонечка i воював бiсурменiв та збив з сiмох
дубiв великого Солов'я-розбiйника... Але дайте... Я ще раз прочитаю...
- Ну, бач,каже вчителька,- Ти зна ш вже бiльше, нiж я думала. Ах, ти
мiй синочок!..вирвалося у не© i вона обняла Володька i мiцно поцiлувала в
чоло. Пiсля довго гладила його по головi. Володьковi соромно i нiяково.
Вона назвала його синочком. Хiба ж вiн ©©?
- Ти, Володику, не ма ш на мене гнiватися. Я не хотiла тобi щось
кепського зробити. О, нi... Нiколи... Я знаю, за що ти на мене сердишся,
але я тепер сама шкодую, що так тодi випало. А Ганка також гарна дiвчина.
Вона казала, що у недiлю прийде до мене... Хочеш, можеш i ти прийти...
- Нi... Я не гнiваюся. Ет... То не те... Я... У нас... У мого дядька
пiшов на вiйну Василь... Вiд нього нема вiстки... Я не знаю... У недiлю
мене, напевно, пошлють пасти худобу.
- Ну, як хоч. Матимеш час - зайди. А ось для тебе книжка, це пуделко.
Матимеш на олiвцi, на пера, на ручки... Скажи свому татовi i мамi, що
учителька ©х вiта , i будь завжди добрий та слухняний.
Володько загорнув на оберемок книжечки, пуделко, поцiлував учительку в
руку i вiдiйшов. Учителька провела його на ганок.
Як йому було прикро. Прикро тому, що вiн так довго сердився на свою
учительку. Прикро тому, що вона перша звернулася до нього i попросила
вибачення. Йому було б куди при мнiше, коли б це вiн зробив перший... А
так...
Хведот не чекав на нього. Коло магазину звiдкись верта ться Ганка. Вона
не тут мешка . Вона мешка по тому боцi школи на долинi.
Зустрiлись не вiтаючись.
- Гершкова Теся обiцяла менi пошити блюзку на Великдень, а ще до
сьогоднi не пошила...каже Ганка.
- Чому? - пита Володько.
- Каже, працi багато. А що менi до того... Менi в недiлю треба пiти до
учительки... У чому я пiду... А ти ще ходиш до школи?
- Ходжу. Сьогоднi послiднiй день. Хiба не зна ш?
- I я ходила б. Дiд посилають за вiвцями... У нас ©х щось з шестеро .
Тата мого таки вбили...- i повiсила голову.
- У первих боях? - запитав Володько тiльки тому, що не знав, що
сказати. I вона мовчала. Тихо.
- Мабуть, пiду...- сказала нарештi...
- Треба йти,- сказав вiн. Обо повернулися i вiдходять. Володько щось
пригаду , обернувся i гука :
- Ганкоо!..
- Чогоо?
- Почекай. Ось я маю тут пуделко. Менi дала учителька, але нащо воно
менi... Вiзьми.
Ганка усмiхнулася й взяла. А пiсля розiйшлися. Цiлий день до вечора
думав за Ганку.
Знов гонив товари пасти. Цього лiта паринина на "придатку" пiд
тилявецькими городами, тому не ма нiчого спiльного з угорщанами.
Трапилась прикра пригода. Мало, мало було не втопився. Ходив з вiдром
до копанки по воду, щоб полити сво© дубочки. Став на кладку, та не
видержала i трiсла. Шубовснув у воду i захлинувся. При цьому викрикнув.
Першою почула мати, прибiгла, затошнiла, наробила лементу, стрибнула,
як була, у воду i вирятувала.
З клунi летiв розхристаний батько. Схопив хлопця на руки i почав
гойдати. Обличчя його червоне. Тiпав Володьком з усi © сили, поки не
полилась ротом вода. Володько живий. Але усi його дубочки були знищенi.
Батько не вважав його пралю за необхiдну. Все одно нiчого з того не вийде.
Дубочки повиривав i повикидав. Засохли навiть тi, що вже вчiпились були в
землi за живе i зрослись з нею. Краше хай ростуть у лiсi, на сво©х мiсцях,
там де ©м треба рости.
Ця пригода на деякий час притримала розвиток Володьково© самопевностi.
Вiн перестав ходити дерти кубла, перестав дряпатися по дубах, уникав
товариства, а особливо нiмого.
Натомiсть вiн залiз у гущавину книг. Цi славнi, тихi приятелi оточили
його зо всiх бокiв, розгорнули перед ним необмеженi обрi© i манили кудись
- далi, все далi у безконечнiсть, пiд зоряне небо, на степ розлогий, на
моря та океани у борню з буревiйними хвилями. Там хвилi, мов гори, котять
i б'ють об скелi, об гранiт. Там блискавки рiжуть олив'янi хмари, сiчуть
©х легко на куснi i вiтровими рухами розкидають, куди хочуть. Там грiм
клекоче, мов мiльйон орлiв яко©сь незнано© породи.
Ах, який широкий свiт! Як далеко можна йти, як багато можна бачити.
Туди! Он... Геть, геть туди!..
У тi самi днi, коли поля починали сiрiти, коли вилазили зi сво©х
схованок серпи, коси, грабки i люд хрещений знов збирався знiмати дари
велико© землi, в тi днi шляхами потягнули на схiд першi валки
"галiцiянiв".
Сухi, спокiйнi, з впалими очима, у солом'яних капелюхах, чоловiки.
Тихi, байдужi жiнки. "Вiсьтагей!" - пiдганяли вони сво© конята, запряженi
у довгi з будами вози.
На возах усякий домашнiй крам. За возами тягнуться корови. Цi потужнi,
гарнi тварини, що цiлим багатством втiкачiв, виглядають дуже сумно.
Пiдбиваються, кульгають i не зводяться.
- Ви звiдки, люди, ©дете? - пита Матвiй.
- Еее, пане Газдо... Най не казати... Здалека...
- А куди?
- А ци зна мо куди? До Росi©... Туди... ген... Володько пригнав корови
додому. На подвiр'© вiз з будою. Вiз не "наш", галицький. Пара худих,
тонких, мов дошки, конят шомрають з опалки сиру конюшину. Коло воза, з
напухлими ратицями, корова сумно дивиться великими байдужими очима на
жiнку, що сидить коло не© на землi, обгорнувши босi ноги спiдницею. На
руках у не© дитина ссе цицьку. До полудрабку воза пiдвiшена плетена з
лозини колиска.
Матвiй сто©ть коло кiпця, що насипаний над ямою, яка тимчасом править
за льох,- з вiдром у руках i поважно розважа з "газдою". Це старший,
жилавий, високий чоловiк, що дивно вимовля лiтеру "о. У нього виходить
вона м'яко, аж свище. Вiн каже: "Я сi находив... Я сi наробив..." Дивно.
Володько диву ться, що говорить зовсiм по-нашому, от тiльки кiлька
таких дивацьких змiн. Але що там дивуватись. Ось навiть тилявчани деякi
слова iнакше, нiж дерманцi, вимовляють... А то ж "австрiяки".
Матвiй все на генералiв напада .
- Ота, чу те, нечисть проклята. Це вони нам Росiю продають, сукини
сини... Коли б не "зм на", дума те, що нашi вiдступили б? Нiколи! Вiн б'
"снарядами", а нашi чим? Сухарями? Не даром Нiколай Нiкола вич в морду
кiлькох набив. Мало повiсити мало. Нiмець газою душить, огнем палить, а
нашi... Ет! Тьху, та й годi! Порядки такi в Росi©!.. Сухомлинова якогось
дали...
I Перемишль, кажете, здали?
- Напевно, здали. Ми ось вже два тижнi по дорогах... Ая...
- А скiльки кровi за нього пролили... Ех...
Прийшла дiвчинка. Маленька, щупла, рокiв дванадцять... Ноги бруднi,
порепанi. Тонесенькi, мов патики, литки. Обличчя блiде, обвiтрене, волосся
вилиняле, аж бiле. Однi очi гарнi, живi, великi i розумнi.
Вона видо©ла корову, процiдила молоко, принесла горнятко матерi, а сама
також ще теплого вiд корови кварту випила.
Володько ввесь час придивлявся, обходив навколо воза. Коло нього
Хведот. Мати варить в хатi вечерю. Сонце зовсiм спада й обiцю сховатися
за велетенськi черешнi, що ростуть на городi Iвана Пустяка.
Майже щовечора Володько з Хведотом бiжать на город, який колись вимiняв
батько у Тизя. Там зародили рясно грубезнi черешнi. Чужi дiти лазили перед
вечором туди ж, м'яли пiд черешнями овес i обривали ягоди.
Володько ма i тепер бiгти на черешню, але соромився сказати дiвчинцi,
щоб i вона з ним пiшла. Нарештi вiдважився. Та згодилася.
- Можна менi, мамо, пiти з сим хлопчиком нарвати ягiд?
- Iди, доню... Але чекай...
Мати вiдложила дитину, вийняла з-за пазухи якийсь вузличок, розв'язала
i подала дiвчинцi. При тому щось ©й шепнула на зухо.
- Добре! - кивнула дiвчинка головою.
I вони обо побiгли. Володька дуже кортiло побалакати з "австрiячкою".
Вiн ще нiколи не розмовляв з людьми з австрiйського царства. Вона,
напевно, зна тих мадярiв, що рiжуть, вiшають...
Одразу подряпалися на черешню. Володько не ©в ягiд, як звичайно... Вiн
рвав ©х до кишенi з намiром вiддати дiвчинi, яка взяла фартушок, щоб
"нарвати мамi". А вже скоро стемнi . Багато не нарве. Треба ж ©й
допомогти...
При цьому вiн ©© ввесь час розпиту . Про мадяр, як вони одягненi, як
говорять... Далi про школу. Як там у них вчаться? Чи вона вже ходила до
школи? Так. А до яко© групи. Ага. У них нема груп... Класи... Ага, добре.
А якою мовою вони вчаться? Руською? Володько аж зрадiв. От це так. У
Австрi© й по-руськи... Дивно... Видно, по цiлому свiтi "руський язик"
первий... А з яких книжок? Яка читанка? Чи "С ят ль" книга друга? Нi... А
чи зна вона "Дедушка Федот",- стiхотворенiя таке... "Пiсм цо от унука
получiл Федот"...? Нi? А "Стрекоза i мурав й"? Це басня Крилова... Або
Пушкiна "Люблю т бя, Петра творенье"? Також нi? . Ну, а що ж вона зна ?
ке розчарування. Вона зна : "мова рiдня, слово рiдн "... Це Вороб...
-- Ха-ха-ха! Як, як? Мова рiдня?.. Як це ти казала? - реготить
Володько, аж за ягоди забув...- То це ж не по-рускi!.. Де ж це по-рускi?
Це ж по-мужицьки, по-простому, по-хахлацьки!.. То вас так вчать? О, у нас
нi! У нас по-"настоящому"...
Город чудний, город древнiй,
Ти вм стiл в сво© конци...
I посади, i деревнi,
палати, i дворци...
Зрозумiла? Це ж по-рускому. Так говорять у Росi©, там десь, отуди...
Хм... Росiя... То вона, мабуть, зовсiм i не зна , що то Росiя...
- Ти кажеш, Росiя... Не Росiя, а Росiя... Ох, то государство... Велике
государство. Наш цар перший у цiлому свiтi. Володько купив картину, де
намальованi усi царi.
- Там "наш" перший...- Нiколай Александровiч iмператор i самодержавец
всеросiйський. Другий нiмецький, такий з вусами догори - також порядний
цар... I аж третiй "ваш"... Але старий... Борода така смiшна... Як вiн
зветься?..
- Цiсар Франц-Иосиф...
- Хм... Як дивно... Цiсар... Хм... "Мова рiдня, слово рiдн "!.. Хм... А
хто то, кажеш, написав?..
- Такий поет Воробкевич... Панi учителька казали, що найбiльший наш
поет Шевченко...
- Зовсiм неправда. Я таких поетiв i не чув... Це-не рускi поети. Рускi
це: Пушкiн, Л рмонтов, Кольцов, Нiкiтiн.
- Ой, нi...пробувала сперечатись дiвчина...- То, може, росiйськi... Я
не знаю... Може, то московськi... А звiдки я знаю... Я в Росi© не
вчилася... Я знаю нашi, руськi, або укра©нськi...
Западала нiч. Гуторячи дiти злiзли з черешнi. Володько вперто захищав
рускiх поетiв i дiвчинка, як гостя, здалася перша. Вiн пiдiйшов до не©,
притриму свою, набиту ягiдьми, кишеню.
- На,каже.- Я нарвав у кишеню трохи, ©сти менi не хотiлося. Я кожний
день ©м ягоди. Дай, я пересиплю тобi у хвартушок. Вони у мене ще
подавляться.
Дiвчина наставля фартушок. У нiм з кварта черешень.
- Ну, добре. Але ти ма ш взяти за це грошi... Володько поспiхом висипа
з кишенi ягоди i не чу ©©. У них досить ягiд... Ось ще там у рiвчаку
двi черешнi. Одна чорна, друга червона. Добрi ягоди. Дiвчинка тиче йому в
руку монету...
- Еее, нi! - засоромився Володько i хова руки за спину, вiдступаючи
назад.- Нащо менi то? Сховай. Ви в дорозi.
- Ну, то я не вiзьму ягiд... Не вiзьму. Мама казали...- Вона хотiла
силомiць втхнути йому грошi.
- Нi, нi, нi! - аж кричить хлопець i почав тiкати.- Цих грошей у нас
навiть нiхто не вiзьме. Це ж австрiйськi.
- Нi! Це три копiйки...
- Три копiйки! То ж тi ягоди навiть копiйки не вартi.
- О, вартi. Тут багато.
- I добре. Шкода, що темно. А то ми б нарвали бiльше. Дiвчина вперлась.
Володько тiка навколо черешнi. Вона за ним. Кружляють так...
- Все одно, не вiзьму! ©й-бо! нi! Не можу! - аж кричить вiн
засапавшись.
- Ну добре,зупинилась дiвчина.- Черешня при межi. З сего боку тво , чи
з сего?
Володько не розумiв одразу, в чiм рiч.
- З цього,каже вiн.
- Ну так он тi грошi. Дивись! - i кинула ©х у пашню.- Завтра найдеш! -
крикнула i швидко, швидко побiгла.
- Ах, ти! - вирвалося у Володька. Вiн чувся ображеним. Додому не йшли
разом.
Дома Настя доварю вечерю, пора ться з мисками. Зараз, мовляв,
зiйдуться всi, а вечеря мусить на столi бути. Володько пiдiйшов до матерi.
- Мамо.
- Ну, чого тобi?
- Та дiвчина закинула у наш овес три копiйки.
- А то ж нащо?..
- А випало ©й... Хотiла... Тримала в руцi, якось махнула i випало...
Мамо!
- Ну, що ти хоч? Бач, я бiгаю, а ти причепився.