Самчук У.. Волинь

- Насолода творчостi хай буде вiчною. Хай нiколи не буде вiднятий менi
мiй рiзець. Я буду безконечно нищити тебе, мiй великий твiр, щоб мав змогу
безконечно творити наново. На ось i вложи у груди тво© цей червоний
злiпок. Барви його - барви вогню. Йому властивi властивостi хижого звiра i
невинного ягняти. По цiй сторонi його добро, по цiй зло. Вони тим
коромислом, на котрому спочива тягар життя.
Увага! Вiдкрий сво© очi i вуха! Бач i чуй!
Щум океанiв, пралiсiв, спiви птахiв, рокоти грому брязнули зi всiх
бокiв. Небо дивилося синiм оком i вiдбились у нiм квiти, дерева, мов у
дзеркалi.
I сказав Майстер:
- Збери всi шуми, спiви, вигуки i вибери з них найлiпше. Це буде тво©м
словом. I всi барви, якi , якi я складаю в число днiв мого творення, хай
будуть доступнi оку тво му. Я так хочу!
Сталося слово, росло навколо воно, множилося, обняло свiт. Найбiльшим
даром нагородив тебе Майстер, тебе одиноко - людино...
Полем iде Матвiй. Захiдний вогкий вiтер протиска ться до чорно© плотi
землi i жере хрусткий соковитий снiг. Гарматнi рокоти трiпотливо мiшаються
з першим спiвом жайворонка. Повiтря кра лiтак, що пряму над жолобецький
лiс. Там гу-понуло кiлька вибухiв, на котрi вiдповiв дрiбним цокотом
скорострiл.
Маршовi роти, що вилазили з лiсу, лягли, мов кошена трава.
А лiтак все кружля . Ось вiн над головою Матвiя. Став чоловiк, задер
галову: "Дивись, рiзун його ма', гармидер..." - i не договорив. Щось
неймовiрне брязнуло в його вухах. Дикi дзвони дзвонили навкруги, пiтьма з
блискавками линула у порожнечу свiту i вже не хотiлось йому бiльше нiчого.
Клякнув до чорно© лати землi, що вилiзла з-пiд снiгу, руку праву вiдкинув
вiд себе, на лiвiй лежала голова. З-пiд рiдкого волосся на чолi виступила
червоно© барви роса, збилась в струмок, стекла чолом, через перенiсся,
лiве око i покапала на землю.
- Тааатууу! Тааатууу! - женеться i гука Володько. Бiжить через поле,
грязюкою. Земля рветься за його чоботятами i розлiта ться закарвашами
навкруги. Вiн вже не чу нi лiтака, що все ще кружля у блакитi, нi
вибухiв, зривiв, нi крикiв, що несуться з-пiд лiсу. Здалека бачить вiн, що
там, де йшов батько, порожньо. Чув вибух, i серце його йокнуло таким
рiзким болем, якого ще не вiдчував нiколи. Тисячi тисяч вибухiв шаленими
рокотами згучали в його вухах, але всi вони не торкались його нутра. Цей
один трiпонув ним цiлим. Затремтiли руки, ноги. У очах чорний дим вився
дивовижними клубами.
- Тааатууу! Тааатууу! Прибiг.
- Таа!..впав на батька. На руках, на ногах, на тiлi купи грязюки. Дивно
i страшно лежить голова. У горлi Володька засiкся вiддих, i вiн не зна ,
що робити. Судорожно стиска батька, а колiна його вгрузли в землю.
- Тату, тату! - вирвалося нарештi в нього.- Ой, тату?! Що з вами?!
Вiн знав, що з татом. Долоня його торкнулася чола i на нiй лишилась
одна пляма. Вiн швидко тернув нею об штани. "Ой!" - вирвалось у нього,
нiби йому пекло. А батько непорушний...
Але переляк, окам'янiлiсть змислiв, вiд чого, здавалось Володьковi,
окам'янiла також цiла природа навколо, одним штовхуном зрушив у рух один
удар батькового серця. Хлопець вигукнув, ще раз припав вухом до грудей i
навiть затримавсь. Чу ... Так!.. Б' ться! З неуявно© глибини доходять,
удар за ударом,- кроки батькового серця, i Володько переконаний, що це б'
рiвним бо м могутня чорна земля.
Дикий i розгублений побiг в напрямку сво © оселi, з подвiр'я котро©,
незважаючи на небезпеку, бiгли мати, Василь, Катерина, Хведот. Всi блiдi,
всi окатi, i вiтер, як на те, пружно б' проти них.
Коли добiгли, батько вже дивився. Дивився рiвно й спокiйно. Очi
темно-синi й яснi, а Володько перший раз надмiрно звернув увагу на той
погляд, що дивився просто у вiчнiсть неба.
Земля мокра. Колiна Матвi во© родини вгрузли в ©© поверхню. Жах, надiя,
благання Бога. Нi, це не родина. Це сам-один Матвiй у сво му великому
продовженнi. Це вiн - безперечно, вiн. I той жахливий рев "Юнкерса", що
летiв з висоти, i тi вибухи, що гулкою луною стрясали лiсом, не в станi
стлумити непереможного бажання жити... Вiн жив, хоч не раз, бувало,
виривалось з уст його: "Чесна людина смертi не бо©ться. Страшно хiба те,
що ти переконаний, як ще багато дiла не довелося довести тобi до кiнця. А
решта..."
I правда. Матвiй не брехав. Спокiй, який спочивав на його обличчi,
пiдтверджував силу його душi... Так. Такi люди, як Матвiй, не кидають
сво©х слiв на вiтер. Кажуть те, що виходить з ©х глибинного переконання, i
замовчують те, що не повинно голосним бути, бодай би гострим цвяхом
стирчало воно в думцi.
Мати пiзнiше казала:
-I от, кажуть, що нема чуда. Хiба ж то не чудо?.. А пiдiть-но,
людоньки, та подивiться... Яму таку вирило, що кiнь схова ться, а "його"
тiльки приголомшило i дещо на лобi дряпнуло. Кому не суджено - Не вмре. От
дивiться... казали: ее, що йому... Вiн старий, його на "позицiю" не
заберуть... А тут нечиста сила "аропляна" принесла, i на тобi позицiю...
Матвiй кiлька днiв лежав. Володько не вiдходив вiд його леговиська.
Видумував, що б батьковi дати по©сти. Бiгав до "лавки" i принiс булки.
Матвiй усмiхнувся. Володько, безперечно, нiколи не забуде тi © усмiшки.
Вона розвiяла той чорний липкий острах, що твердо залiг у душi хлопця.
- Еее, цим мене не накормиш. Булка - пiнка, а менi щось поживного
треба,- сказав Матвiй. Мати зарiзала дво курей.
- Не першина менi,- говорив батько.- Як зiрвав грижу, живота рiзали,
кишки на мiсце впихали. Три тижнi одною юшечкою жив. Як подума ш... Цiле
життя - одна вiйна... Руку вибив... Ет... Видно, iнакше годi.
Надворi сильно вигравало сонце. По кiлькох днях Матвiй звiвся i дибав
пiд клуню. Сюди, з неуявних висот, зливою лилися i впиралися цiлим тягарем
пахучi променi. Рiй раннiх мух, мов струни, бренькав по дилях. Поля
висихали. Брость дерев оберталась на бруньки. У Крем'янцi бовхали
"зiнiтки" i рев лiтакiв нагадував осiннi гармидери молотилок. Але це ж
весна. Так. Особлива, але все-таки вона - та сама, що викликала квiти з
чорнозему i небо барвила наново.
Маршовi роти йшли тепер ночами. Але йшли без кiнця. А скiльки, кажуть,
залiзною дорогою перли ©х. О, весна зрушить "©х". Не будуть вони далi
стояти на мiсцi. Кажуть, генерал Брусiлов за дiло взявся. "Тамтi", видно,
пронюхали також. День по день лiтаки пускають, нишпорять, скидають бомби.
Парки все стрiливо пiдвозять.
"Бiловусий фуражир" i безлiч iнших силою видирали в людей те останн ,
що десь лишилось. Видирали солому, навiть гнилу. Сiна нiхто й не питав.
- Ех, кеб Бог дав, щоб ви вибили отого австрiяку трохи туди далi,-
говорить Матвiй.
- Вибйом, ат ц, вибйом... Ти толька саломи н жалей. У Карпатах щьо н
такi д ла бивалi. Камандiр наш, бивала, как наставiт батарею - лiбо л с
рубi, лiбо гори раскапивай. I рубiлi, i раскапивалi. Да, да... Снасiлi
гори, а сн гу бивала аршiн аль два. За ночь всьо сн сут. А сасни там - что
чудо одно. I кто т бя такую пасадiл здесь? - ругаються салдати... А
зд сь... Пустякi...
Вже перетомились люди. Загнав проклятий фронт. Весна рвонулася й
розлилася океаном по садах, полях та лiсах. Птаство всiляке хоралами
бризка , та кому то потрiбне? Хто тепер зверне на це увагу? Все в огнi,
все в русi, все у працi. Матвiй видужав i знов по рiллi тупчеться.
Володько в полi, Василь у полi, Катерина в окопах, мати на городi.
Спали знов у клунi. Солому вигребли до дна й одна потеруха лишилася. На
нiй покотом спали солдати, воюючи поки що з легiонами блiх.
Забирали також худобу. Цiкава iсторiя з Рогатою випала. © мобiлiзували
останньою, бо бiльше по закону не мали права мобiлiзувати. Лишилася одна
тiльки корова. Рогату потягнули силою. Нi одна тварина так вперто не
змагалася, як вона. Не хотiла виходити з хлiва. Москалi били ©© нагаями.
Настя залилася слiзьми. Матвiй краще пiшов собi геть, щоб не бачити.
Корову витягнули на шлях i погнали. Вона вперто оглядалася, жалiбно
мукала. Але яке здивування постало в усiх, коли вечором перед дверима
хлiва знайшли Рогату. Прибiгла i так протяжно, нiби людина, заголосила
сво©м добрим коров'ячим голосом.
Настя одразу пiзнала ©© голос i вибiгла. Бiдна тварина. Уся в багнi. На
спинi раз коло разу бруднi пруга вiд нага©в.
- О, ти, моя мила корiвко! - сказала Настя й обняла корову за шию.
Тварина незграбно тернулась головою об ©© запаску.
Корову пустили до хлiва, але другого ранку за нею все одно прийшли i
забрали.
Настав травень. На полях вже хвилi гарцюють. Фронт нiби затих. Сонце
горiло по-лiтньому й обiцяло першi майовi сльоти.
Тi © ночi, як i завжди, Володько спав у клунi. У кутi, коло задньо©
стiни приробив собi полик, i це дещо спасало його вiд блiх. Батько спав у
другому кiнцi. Москалiв якраз не було.
Серед ночi Володько прокида ться. Через шпари дилiв видно захiд, що
горiв пожежею. Звiдти рвались дрiбно вибухи, нiби хтось бубонiв у якийсь
велетенський бубон. Земля виразно тремтiла. Скорострiльна трiскотня
злилася в один звук з лопотом рушниць.
Володько зiрвався i вибiг надвiр. Над селом пролiтав цепелiн. Шляхом
гналися вершники, а пiсля промчало авто. I цепелiн, i верхи дерев
вiдбивали вiдблиски рефлекторiв. Здавалось, там горить i валиться у
безодню земля.
- Бр-р-р-р! Бр-р-р-р! Бр-р-р! - сiпали серiями гармати. Чути, як
стрiльна довбали поверхню планети.
"I там впакували всiх тих, що цiлий мiсяць гнали",- думав Володько. Але
видовисько, якого ще направду не бачив, i хто зна , чи не навмисне вiн
родився в такий час, щоб бути свiдком заповiдженого Страшного Суду.
А це ж вiн i був. Он змi© рвуться у чорну небесну глибiнь, вигинають
барвнi хвости, плюють iскрами. Он тремтяча корона вогню, що вирвався з
преiсподньо© i порскнув сяйвом до самого престолу Божого. Дуднiли гирла
сталевих потвор...
Матвiй також прокинувся, вийшов i зупинився у дверях клунi. Володько
помiтив довгу бiлу постать i пiдiйшов до не©.
- Бачите, тату, що там робиться? - приляканим голосом пита син.
- Бачу, бачу, сину! - на диво спокiйно вiдповiда довга бiла постать.-
От так вигляда вiйна. Затям, а виростеш, розкажи iншим. Хай все-таки
знають. Про це й варт знати.
I бiльше батько не сказав нiчого. Стояв i мовчки наслухував, як дуднiла
земля. Син мовчав також. До них скоро прилучився ще й Василь.
- Здорово пражить,- сказав вiн.- Кажуть, австрiяки у цементовi ями
позалазили... Але i там ©х дiстануть.
А Володько виразно уявляв собi тих австрiякiв, як вони сидять у
цементових ямах, а на них з неба сиплються стрiльна[13]. Раз коло разу
б' . Тi гнуться, припадають до землi, кривлять тремтячi губи, очi лiзуть
наверх. Ось уже пробили накриття тако© ями. Гепа останн стрiльне,
прорива ться в яму i - гууух! Пiд саме небо вулканом летить земля, а в нiй
руки, ноги, голови австрiякiв.
Стояли так мовчки довго. Нарештi рушив рукою батько:
- Ну,сказав вiн. - Все одно нiчого ми не зробимо звiдсiль. Це не вiйна,
а правдивий Страшний Суд. Ходiмо.
Пiшли всi три до клунi. Але хiба ж можна в таку нiч спати? Аж над
ранком вдалося дещо прикорхнути, та не надовго. Уже перший день принiс
першi наслiдки бою. З села чути глухий гамiр, який все збiльшу ться.
По короткому часi за клунею справжнiй Вавилон мов. Через шпари стiни
клунi Володько пiзна тих самих австрiякiв. Пригнали чомусь аж сюди за
село i лишили, видно, вiдпочинути. Пiд клунею i по обох сторонах дороги
повно чужих воякiв, а мiж ними про©жджають козаки.
Володько зiрвався швидко, натяга на себе штани i бомбою пре на шлях.
Оооо, скiльки ©х. Якi дивнi люди... Вони всi звiдти. От, дiйсно, дивно.
Ще вчора, ще цi © ночi вони були там. Якi чорнi ©х лиця i як багато на них
навантажили всяко© всячини.
- Хлопчику! Може б, ти менi принiс кусник хлiба? - вста з мокрувато©
землi i зверта ться до Володька один австрiяк. Володько оторопiв. Очi не
хочуть вiрити i вуха, мабуть, помилилися. Вiн так гарно сказав по-нашому,
що Володько дiйсно мусiв здивуватися. Володько зна ж добре, що в Австрi©
нашi люди , але що вони i воювали за не©, i вмирали, цьому нiяк не
хочеться вiрити. Як може наш чоловiк битися за якусь мадярську Австрiю?
Володько зiрвався i побiг. По двох хвилинах був назад з порядним куснем
хлiба в руцi. До нього пiднялося зi землi безлiч полонених.
- Гл ба, гл ба!..
- Хлапечку! Дай коусечек!
- Брот!.. Гиб мiр...
Боже, скiльки тих рук. Долонi все. На кожнiй з них грошi, годинники,
ножики. Деякий ковдру простяга i тиче пiд самий нiс.
- Гетьте! - кричить Володько.- Ей, ви! Наш! Нате!.. "Наш" ледве
продерся наперед i дiстав хлiб.
- то мадяри? - пита Володько.
- Всякi, хлопче. Всякi... Ось на тобi...- i тика кiлька нiкелевих
монет.
- У нас таких грошей не потребуються,- сказав хлопець.- Можете ©х
викинути. Проклятi мадяри! - вирвалось у нього мимохiть...- Це ж вони
вiшали наших людей! - добавив по коротенькiй перервi.
Полонений наш паку у рот хлiб. Iншi заздрiсне дивляться на нього... В
той час пiдходить до Володька якийсь цибатий вояк...
- Добже, хлапечку злати! Добже! Я йсем чех... Це останн Володько
розiбрав зовсiм виразно.
- Чех? - сказав вiн.- Не вмiю по-чеськи, але он стоять мо© тато. Вони
вмiють...
Але чех, видно, не зовсiм розумi Володька, щось говорить словами, з
яких Володько чу дуже багато твердих i шиплячих звукiв.
В той час Настя винесла в решетi кiлька бохонцiв розкраяного хлiба i
розда , кому попало. На не© сипнулися всi i сотнi рук тяглися наперед. За
хвильку розiрвали все. Примчав козак.
- Ей, старуха. Закройсь там. Куда ©х кармiть. Всех н накормiш.
Настi вiддають, хто що може: ковдри, новi запаснi черевики, плащi,
шатра i навiть заячi муфти...
- Тоже во©ни, чьорт б рi! - зауважу козак.
- х н ва вать, а на багамоль наслать би... Iш сколько на нiх
барахла. Навючiлi, словна аслов...
Але що Настi до того, чи вони можуть воювати, чи нi. Вона зна одно:
люди ©сти хотять, аж почорнiли... То ж "там" творилося... Боже, Боже... Як
тi люди стiльки видержать...
А Володько згадав солдата, що повiдав про "них". I ось вiн мiж "ними"
сам, ходить, бачить, чу ©х, до речi, прикрий запах. "У них, що вояк, що
офiцир - все одно"... Може, i так. Все в них не так, як у нас. Он ©х
муфти... Хто б у нас муфту носив? Видно, у них все по-панському. Недармо
©х кличуть солдати згiрдливо "пан"...
- Ей, ти, пан! Iм ш часи? Тащi, разтаку твою!.. "Пан" i годинник
вiдда . Нащо йому отi "часи". Тут у Росi© хто по "часах" живе, коли тут
стiльки сонця. А що тодi робитиме сонце?
- Паднiмааайсь! - на цiле горло кричить спереду козак i показу
нагайкою, як пiднiматися. Люди поволi рухаються, зводяться i йдуть...
Iдуть, iдуть i йдуть. Зда ться, кiнця нема.
Гармати ще бовхають, але, вида ться, вже далi. В полудень пригнали ще
одну партiю полонених, а перед вечором знов. Хто там знав, скiльки ©х
тисяч було. Йшли, як хотiли Деякi пристають, падають на дорозi, дещо
вилiгуються i йдуть самi далi. Скидають все зайве, непотрiбне i кидають,
де попало. Дiти бiжать пiсля й пiдзбирують, але не так всякi речi, як
набо©, яких також багато валя ться по дорозi.
Минуло ще двi ночi. Шляхом вiд Жолобецького лiсу потягнулися першi
обози. Це знак, що "нашi" вiдiгнали австрiйця, ©дуть пекарнi, парки. За
ними рушив штаб корпусу, що стояв у Жолобках. Гiрше за все, що
вiд'©жджають козаки, ©х кучерi, променистi очi, лампаси лишали мiцний слiд
у серцях селянських красунь, i не одна проводить свого коханого,
тримаючись за стремено з останньою надi ю, "що вернеться i вiзьме на Дон".
Але гай, гай! Скiльком це говорилося, скiльки ©х носили цю гарячу
надiю, зрошену не менш гарячими слiзьми. Легковажне дiвоче серце пала
силою великого життя i в радощах палких пестощiв без вагань да ться у
владу непереможного гону.
Мина скоро тиждень пiсля великого бою. Гармати ущухли, полонених
перегнали, обози й козаки просунулися вперед. Небо затягнулося хмарами i
розпочалася сльота.
У селi наказ всiм iти на окопи. Староста оббiгав кожну хату. Брали
самих хлопцiв до працi на бувшiй позицi©. Кажуть, там збито - ногою не
ступиш. Кажуть, там трупи купами лежать i гниють. Кажуть, поле всiяне
нерозiрваними стрiльнами, якi при найменшому доторку рвуться. Кажуть,
мадяри полишали пiрокселiновi цигарнички, ножики. Оповiда один: - Товариш
мiй цигарничку знайшов. Гарна така - любуйся. Закурив i тiльки кiлька
разiв потягнув - трах! - I череп злетiв з голови.
I от йди туди. Хоч-не-хоч, мусиш. Усiх хлопцiв, якi були, мало не
десяти рокiв, аби тiльки рослiшим виглядав, загорнули. Погнали й Василя.
Володько стояв на дворi.А етот! - кивнув головою козак, що ходив зi
старостою.- Бальшой парняга, дайош!..
Батько думав перечити, мати тошнiти.
- Нiчаво. Вон уж, глядi, парень, что ж нiть нада...
А Володько й не думав перечити. Вiн пiде. Вiн навiть охоче пiде. Пiти,
стати власною ногою на тому гарячому мiсцi, кинути погляд на поле
смертi... Хiба це не варт того - раз поставити хлоп'яче життя на карту
небезпеки i вiдчути в глибинах душi при мно-страшний лоскiт шалено© гри?
I пiшов. Пiшов разом з братом i iншими хлопцями.
Крапа дощик. Дорога мокра. Хлопцi йдуть i ревуть, хто-що i, звалось,
вони спiвають. Через Башкiвцi, Три Кiнцi, попiд Крем'янцем. Заночували на
Веселiвцi.
Другий ранок засiрiв, зiгнав галасом хлопчакiв. Окрiп, чай. Вирушили
попiд горою дорогою, що моталася рiвною долинкою мiж вербами. Першi
розторощенi будови. На сходi над горою i лiсом зводиться затуманене сонце,
нiби золяний камiнь в паруваннi окропу. Соша. По нiй колись гараздали
стрiльна, а тепер лежить нiкчемно порвана. Гармидерний обоз поповз у
ранковий туман, що висить над рiчкою Iквою.
Хлопцi йдуть полями. Мiж ними Володько чи не найменший. Москаль кладе
йому цегляну руку на плече.
- Ну, малий! I т бя ва вать пагналi? Астарожна тольки, нi то напорешся
i все тво© патрошкi розн сьот...
- Н т! - вiдповiда певно Володько. Влазять у туман Iкви. Грунт
здовбано. Раз коло разу лiйки. З лiвого боку туман вiдкинув полу.
- Сапанiв! - хтось каже. Володько дивиться на той берiг рiчки i не
бачить Сапанова.
-Де?
- А онтам. Там вiн був. Пригаду ш Iвана Штуку? Оповiдав, що в них дуже
добре родила капуста. Капустник його до само© Iкви дотягав. Може, он...
- Н ! Який чорт. То австрiйськi окопи...
- Ей там! Н з вай! Астарожна! - Кричать спереду. Рiчка. Переправа.
Здовж зборханi купи колючих дротiв, що погрузли в жовтувату, нiби
бронзову, воду.
За рiчкою вся земля вросла колючим залiзним чагарником. Вузька дорiжка
просiчена поперек до окопiв. Туман довгою палькатою рукавицею розп'явся
над рiчкою, нiби бажа згрiбнути ©©, щоб линути на запаскудженi поля. Iз
землi пiднiмаються випари, що б'ють на мозок, пригадують трупи, яких поки
ще не видно. Навколо мертво, нiби тут ще не було людей, нiби це мiсце на
якiйсь новiй планетi, де вiками панували однi гурагани.
А чи хто дивувався, цiкавився цим мертвим мiсцем? Ледве. чи так. Хiба
Володько, цей гусак з витягненою ши ю, який, здавалось, хотiв заглянути
кудись у щось вище i бiльше за нього. Решта принишкли i, обережно один за
другим, диба вже несвiжими ногами, певно з рiзними думами: однi бажають
знайти грошi, iншi офiцерськi плащi, ще iншi мрiють про годинники,
розсипанi тут панкуватими австрiяками, у котрих, як вiдомо, годинники, мов
картопля, родяться на полях. Далi... Хто зна ©х, тi злободеннi, рухливi,
смiложитт вi думи, що рояться у тих головах на полi великого бойовища
цього вогкого соняшного ранку.
I нарештi роздовбаний цементняк. Так от вiн, отой недоступний чортяка,
на котрому поламало зуби не одно стрiльно... Але все-таки дивiться: он
бабахнув, видно, "чамайдан", розколов цемент i химерно, направо й налiво,
розгорнув його щелепи. Кiлька куснiв людини, у виглядi погнилих ганчiряк,
валя ться навкруги. Таке побачив Володько уперше, кликнув Василя i вказав.
Але хiба Василь сам не бачить.
- Когось розiрвало,- каже вiн,- але де голова?
- Ей, р бят! За работу! - репету прищуватий москалисько. Нiби з неба
впали ношi, рискалi, сокири. Не з неба, а з-пiд землi. Земля ця родючою
стала на такi речi. За окопом он невеличке шатро, i коло нього вовтузяться
"н хлюдки" у велетенських чоборниськах з попiдв'язуваними австрiйськими
попругами, одвислими животами. Коптить соромливим сивастим вусом димок, а
в ньому притаковилося кiлька "котьолкiв". Щось вариться. З бокiв, тут i
там купи знаряддя - руского й австрiйського. Робiтники пiдходять i беруть.
Москалi дiлять ©х на партi©.
- Ви, десяток, шiн лi, сапагi i всяке такое барахло снасiть... Да,
сукiни сини, н варавать, нi то кантрабьошкi всип м...
- Ви, п'ятьдесятков, трупов iскать. Больше вон там! - тикнув рукою на
поле, що збiгало до рiчки, засiяне колючими залiзними ожинами, що
розповзались в неладi, куди ©м заманулося.
- А ви, кто посмелей i умн й, сюда! Аружi сабiрать, но, чорт бярi,
слi каторий башку пот ря т. Ти, малиш,- кивнув репаним носом на
Володька,- до первой групи ступай. А ви руж'я, шашкi, патрони - всьо,
аднiм словом, сб рiт , н дайт сирой земл етiх прекрасних вещiц...
Понялi?
- Понялi!
- Все понялi?
-Все!
I "н хлюдка", що несе сво пригноблене тiло, спереду, i десять молодих
хлопчакiв за ним розлiзлися по ходах, сполученнях, блiндажах. Володько не
вiдста . Ось вiн у глибокому блiндажi. Причi з дротяних сiток. Стiл зi
селянсько© хати. Пiд столом пляшки, кiлька пар черевик, бляшанки з
консерв, рушницi. Сидiли тут, кинули все i вивтiкали десь до друго© ями.
Але люди тi були працьовитi. Гляньте, чого тiльки не понаробляли. Он
вихiд, сходи з рiзьбленими поруччями. Далi перебiжка, ще далi майданчик
для невiдомих потреб, здзьобаний стрiльнами, якi розкидали бiлi березовi
кiлочки. Нiби дiти бавились тут, поки не посварилися i не розкидали...
Онде-о Василь. Вiн ще з одним дричить на ношах купу прогнилого м'яса.
Володько пiдбiга ...
- Не пiдходь! - кричить Василь.- Хай вiн згорить, як смердить! -
Володько не потребу близько пiдходити. Вiн i здалека бачить те, що колись
звалось австрiяком. Його поперли в долину, де копають довжелезну яму.
Фу! Яку бридку дiстав Василь роботу.
В обiд не мiг ©сти, все плював.
- На них черви, як борозняки, лазять, а ти... Тьху!.. В отих он
"загражд нiях" пiвсотню пiдiбрали.
Натомились всi за день, як чорти. Спати йдуть у покинуте село, де ще
стояло кiлька розбитих хат. I пiснi навiть не лiзуть на думку. Клякнути
десь, схилити голову i спати. Всiх контролюють, бо хто смi "казьоние"
добро по домах розволiкати.
Прийшли всi гаразд, але одинокий старший зi шлаковатою головою дядько
Польок втяв штуку. Чорт зна , де вiн того пильника на свою голову дурну
вискiпав. Принiс у малiй кишенцi блюзи один револьверовий невистрiлений
набiй, зсунув на потилицю заяложену, подiбну на стару капицю, шапку,
присiв i давай пилувата.
- Що робите, дядьку Польон?..
- Папiросницю.
- Дивiться, щоб воно вам не приснуло пiд нiс.
- Скорше йому очi виприснуть... I не договорив. Бах! Польон сидiв на
каменi й полетiв навзнак.
- Ой, ой, ой! Рятуйте!
Погналися до нього, хто був поблизу. Лежить старий, шапка вiдкотилася,
з пальцiв на руках сочиться густе червоне. Сорочка на грудях розпанахана.
- Сукин син, старий дурень! - ла ться хтось.- При котрий за
санiтаром!..
Але санiтар бiг сам. Польон лежить на землi i янчить. Пiдняли його i
шапку й понесли. Пiсля довго всi гуторили i лаялися.
Володько, звичайно, коли приходив звiдкись додому, любив розповiсти
матерi про все, що бачив. Тепер просто не знав, чи й буде оповiдати. Все
тут таке якесь, що в головi не вмiща ться, i хочеться тiльки байдуже, нiби
лiнивий дядько, що ледве коли витисне слово, махнути рукою.
Лiг, а сон оберта ться другою стороною i сниться далi, тiльки в iнших
барвах та тонах. Ранок знов верта вчорашн . Зубате коло скреготне
чiпля ться часу i поверта його незграбними рухами. Одно сонце таке, як i
завжди. Опаля собi навкруги товсту землю, що рветься з ру©н, щоб
воскреснути та крикнути всiм величезну знану пiсню.
Хочеться скинути одяг, пружно розставити до нього руки, випнути груди,
щоб аж видно було ребра, i кричати:
- Обiймемось! Ти i я! Ми обо потопчемо смерть. Ось вона пiд мо©ми
ногами, бо я чую виразно ©© кiстяк пiд пiдошвами. Над нею, певно,
воскреса трава i квiти вiдкривають променистi очi.
Другого вечора Василь оповiдав дивнi речi. Шкода, що Володько того не
бачив. Михалкiв Карпо провалився у глибоку яму, де сидiли мертвi
австрiяки. Карпо з переляку онiмiв, а поки розкопали та витягнули його,
був непритомний.
Третього дня ще одна пригода. Купа людей зi села Жолоби напоролася на
"фугас". Як чмихнуло - п'ять молодих хлопцiв вилетiло пiд хмари, а назад
вернулися куснями.
Поле, рiчка, мiсця, де купчилися колись села, вкрилися вiспою i ходили
там люди розгублено, обережно, торкалися небезпечно© землi, щоб знов
оговкати лiк на рани ©©.
Коли вертались хлопцi до свого села, видавались старими. Кiлькаденний
побут на мiсцi смертi поклав на них знак, який вже не зiйде з них. I
Володько також дiстав той знак, можливо, сильнiший вiд iнших, бо торкнувся
вiн його душi, коли ще та шукала лиш форми. Ооо, не дивуйтеся виразовi
його очей, в яких радiсть подiбна на смуток, а смуток зовсiм вiдiйшов за
"лаштунки". З нього буде також людина, але не сподiвайтеся бачити в нiй
себе, ваших батькiв - розгорнiть минуле далi, де в тiнях стоять вашi
пращури, i в них хiба шукайте Володька. I ще можете дати волю уявi -
будучнiсть розсiкти простими лiнiями i на ©© шахiвницi в шаленiй грi
пристрастей узрiти молодого партнера. Це може бути Володько - тихий
хлопчик, що вирiс у затушкованiй Лебедщинi з вербами, з рiчкою, з
чорногузами пiд соняшнi спiви птахiв... i попругою батька.
Хто зна , чи жи Юхим. Так. Вiн ще жи , але вiн сам не пiзнав би тепер
Володька, який пройшов щойно вступ до першо© капiталi.
Стало легше й простiрнiше. Таки вперлися й вiйну пхнули назад. Пiшли
собi обози, зникли розхижiлi фуражири, гарматнi стогони втихли також, лиш
час вiд часу "тилякi-земцi" розлогими гарбами турбували шляхи.
Матвiй за зиму i весну стоску "бамажок" склав. Мiж рублiвками з'явились
i "четвертнi", i "катеринки" навiть. Складав ©х уважно, щоб не заломити
кiнцiв i не раз в переливах ©х барв уявлявся новий шмат поля - бо ж хiба
рости це грiх? Ой, нi! Мабуть, так писано там, звiдки походять всi
скрижалi заповiтiв.
I так господарство його лишилось обскубане, залишене. Одна корiвка з
ялiвкою. Пара конят. А де ж решта? Вiдомо. Ненажера-вiйна лишила чiткий
слiд, але сила землi i мужика все направить. Всi рани, всi ру©ни залиже,