Страница:
i, можливо, Володько не забуде нiколи цi © розмови з Йоном в цьому лiсi.
Володько обережно питав, коли i чому вiн вернувся. Йон курив i, мабуть,
шукав слова, приплющував сво© брунатнi очi i його повiки моргали, як
блискавки.
- О, вже два тижнi,- неохоче казав вiн.- Два тижнi не здаюсь... За мною
гониться полiцiя, як за чортом. Сходив всi лiси, всi хутори. I народ наш,
скажу, цупкий... Нiхто ще не видав... Не знаю, куди лиш далi... Подамся
десь на захiд. А чому повернувся? Зна ш... На це нема слiв. От просто
крапка... Цього нiяк не розкажеш людським словом... Так... Ти мав правду,
але все то замало. Ти менi нiчого не сказав... Ти зна ш, скiльки нас,
баранiв, туди пiшло. Зо мною тодi шiстдесят... I зна ш що сталося?
Ха-ха-ха! Чорт, чорт, чорт! Ми йшли туди... Та яке там йшли... Летiли,
рвалися... За нами гнався мало не батальйон "Ков-у", трьох вбитих, десять
ранених. Тож ми вiрили, що там... Зрештою, ти сам зна ш... Тож туди пiшли
нашi посли, сенатори, поети, учителi. На Ковельщинi зробили повстання...
Газети про це не писали, але там були бо© у полiських багнах, без нiяких
надiй на перемогу, лишень, щоб показати наш спротив... З надi ю, якщо
непереливки - махнути за лiнiю отам бiля Корця, i ми дома. Тож Укра©на. То
ж пролетарi всiх кра©в... I ми так зробили. I були як громом вдаренi, коли
нас там з мiсця вiдправили зна ш куди? Ти не повiриш... Нiхто не
повiрить... Нiхто й нiколи... Нас просто вiдправили на пiхоту, без ©жi
тридцять п'ять кiлометрiв до Новоград-Волинська, а звiдти телячими
вагонами до Шепетiвки, з Шепетiвки до Бердичева, а з-Бердичева до
Житомира... до тюрми. По двадцять до камери, що вмiщала заледве половину.
Шiстдесят люда... З намiром послати нас назад до Польщi, а якщо не
захочемо - без пересядки Сибiр. I нiяких тобi чортiв...
Чи можеш уявити наше тодi... Не розчарування. Розторощення. Повний,
абсолютний розгром. До цурупалка. Коли, мовляв, комунiсти - робiть
комунiзм там, а тут ми самi потрапим... Але ми зрозумiли з першого слова,
що тут нiякий комунiзм. Ми ж були переконанi, що там... Ти зна ш...
Укра©на i т. д., i т. д... В союзi вiльних i рiвних... Наговоримось
нарештi сво ю мовою... А вони, сволочi: какая там мова! Гаварi на
панятном. I нiде нiяко© шпетки Укра©ни. Ге-Пе-У. Куди не глянеш, Ге-Пе-У,
на кожному кроцi Ге-Пе-У. Це нiяка полiтика, це просто голе-голiсiньке
Ге-Пе-У... I ми нiякi тут люди, а рогата худоба, яку пасуть, женуть,
крутять роги i рiжуть. I коли хтось розкривав рота протесту - били в зуби
i крапка: с намi зд сь, мать-п р мать, нiкакi пiлюлi!
I пiсля того ми були до п'ят щасливi, коли нас викинуто назад через ту
границю отак просто, як смiття, серед темно© ночi. Спочатку хотiли було
передати нас, честь-честю, без нiякого пардону, за всiма протокольними
процедурами, польським пограничникам, але згодом роздумали. Хай, мовляв,
тi панове сусiди трохи потрудяться, виловлюючи нас один по одному, як
розiгнаних з клiтки курей.
Еее-хе-хе! Братику, братику. Такi-то нашi пролетарськi справи. Яким
таким диявольським розумом ©х збагнути. I бачиш, до яко© падлючо© точки ми
дiйшли? Але мушу тобi признатися, що я до певно© мiри нiяк не каюсь, що я
в цей огонь вскочив. До цього часу я не знав нi тебе, нi себе, нi що там в
тих книгах, нi кому ми молимось, нi за що йдемо на зарiз за Сахалiн чи
Карпати, якi i вiд кого захища мо границi. Колись я читав ту саму "Залiзну
п'яту", щось трохи Л нiна, надаремно пробував гризти Маркса... Всi вони в
один голос повторяли те саме: в боротьбi здобудеш право сво . Мене при
цьому лиш одне дивувало: чому, до диявола, ця сама боротьба мусить
обов'язково мати аж такий безобразний вираз? Тиняючись по оцих ось лiсах,
я все глибше i глибше почав залазити в цi нашi трагедi© i все бiльше i
бiльше розумiти, що всi вони могли б бути звичайними людськими дiлами,
коли б ми потрапили думати людськими нормами. Перегризати один одному
горло за кожну огризену кiстку потрапить кожний пiвздохлий собака, але щоб
рiшати долю людей, треба все-таки трохи глузду. Коли б так всi тi генi©
людства могли i до цього додуматись - не було б хiда диктатури
безглуздя... Але безглуздя, як i навищий глузд, рiшальним, генеральним
секретарем, коли рiша ться невирiшальне: утопiя. Це, зда ться, одного разу
у Рони чи на вечорницях у Явдошки, також ти казав, з чим я тодi рiшуче не
годився... Менi здавалося, що перегризати чи сь горло, а в тому також i
тво - найпочеснiша мiсiя двоного© тварi i що саме за цими рецептами живе
прогресивне людство, вiдколи свiт свiтом i Москва Москвою. ГПУ, матюки,
сiрi довгi ряси, багнети! Печаток i кiнець - кiнець i початок... Бо
безглуздя, як i навищий глузд... Трам-тарарам, тарарам!
А тепер скажи менi, мудра голово, хто нас учора зрадив? - змiнив нагло
свiй флюгер Йон i подивився на Володька з виразом вовка, якого загнали до
пастки. Його очi вiд безсоння i лютi мали кривавi прожилки i це надавало
©м хижо© виразностi звiра чи птаха, що кормляться кривавим м'ясом до себе
подiбних. Володько вагався з вiдповiддю, вiн нiколи не вирiкав вирокiв
категорично i це часто лютило Йона.
- Iлько? - вiдповiв Йон за Володька i чекав, здавалось, пiдтвердження
цього запиту. Володько вагався далi.
- А чи зна ш,- казав Йон,- що там згинула Ганка? Ця вiстка приголомшила
все, навiть дерева. Володько занiмiв. Вiн раптом запитав:
- Ти це знав? I мовчав?
- Знав,вiдповiв Йон... - I мовчав. Я бачив, як вона впала, але я не був
певний. Лиш опiсля менi видалось, що ©© було вцiлено...
- А чому ж ти... не сказав? - викрикнув Володько.
- Iз-за тебе! - вiдповiв Йон.- Не хотiв, щоб ти... Щоб тебе... Там
пiймали. Все одно ти б нiчого не помiг. Може, будеш потрiбен для чого
iншого, а жертви завжди будуть. Привикай. Це лиш початок. Тепер нам
зiсталося - хто зрадив? Кажи, хто? Сам оцими руками розiрву на шмаття,-
казав вiн i зуби його скреготали.
Володько пiдiйшов до стовбура сосни i приложив сво чоло до шорстко© ©©
кори. Вiн мовчав, кам'яно мовчав, не чув навiть останнiх Йонових вирокiв.
Мав закритi очi i десь там, в глибинi ©х глибин, вiн бачив себе самого, як
того, що да початок цiй ось лiсовiй епопе©, яко© продовження триватиме
роки i роки невблаганно© цi © епохи.
Йон пiднявся, присiв, мав зiгнутi ноги, докурював до цурупалка цигарку,
пружно набiк спльовував.
- Я передумав,- казав вiн, обтрясаючи пальцем попiл недопалка... - Для
тебе одна лиш дорога: забрати манаття i десь отуди... За Карпати. Твоя
просвiта тут скiнчена. Почина ться епоха Ге-Пе-У... Такого твоя кишка не
видержить...
Володько залишив свою сосну.
- Так,сказав вiн.- Я вiдiйду.
- Я думав було... Залежимо органiзацiю. Щоб все заварилось. Ти, та я,
та iншi... А ти йдеш. Але йди! Йди! Це вже далi мо дiло - не тво . Ти вже
сво зробив.
Десь трохи згодом повернувся Кiндрат, був весь розбурханий, як копиця
сiна в буревiй. Принiс кусень хлiба i навiть сала.
- Гiсердна,казав вiн,- Це ж отут рiчка... Ех, i молодицю зустрiв, ну
просто тобi чоколяд. Очi, як цимбали, так i виграють, що просто танцюй
гопака. Так це до нашо© Тилявки яких п'ятнадцять верстов...
Подiлили ©жу, ©ли, Йон краяв малим рачком сало i казав:
- Ти, Кiндрате, спробуй на Тилявку. Збери Антона, Кiндрата Трохимового,
Сергiя, Никона... Направ ©х на Людвиськi сiножатi. Можуть повести на нiч
конi... На Попiвщину, де рубають дiброву. Кiлька ночей хай там ночують в
будах з лiсорубами. А "його" запросiть до Лисячого Яру. В суботу. На
чотири години. Зна ш, де живе Князько?
- Кого це "його"? - запитав Кiндрат.
- Сам зна ш кого. Того самого, що вчора ляхiв навiв,- казав сердито
Йон.
- Чому дума ш, що це вiн? - не здавався Кiндрат.
-- Роби, що кажу, а там розберемось.
- Е, чорт бери! - казав Кiндрат... - Табак д ло! Нi чорта! Вивезем!
Рiшення запало, все було сказано, снiданок скiнчено, всi тро пiднялися
i взяли напрямок через лiс, де, на ©х думку, мало бути лiсове село
Антонiвцi. Дерева шумiли нiмими шумами, галуззя поволi гойдалося, кожна
хвоя вела свою ноту. Над усiм вiтер нiс хмарини, а внизу, ©м назустрiч, по
вогкiй, м'якiй землi, йшло тро твердих людей.
Князькова хата, бита вiтрами, сонцем, дощами i часом, стояла тодi ще на
взгiр'© знаного Лисячого Яру, звернена обшльоганим сво©м лицем до сходу
сонця, яке звичайно, коли дивитися з цього мiсця, сходило отам далi помiж
одерадiвськими i тилявецькими полями понад тим березняком, що здалека
виглядав нiби старий бiлий мур, оброслий зеленим мохом. Тут кiнчалися
ославленi тилявецькi сiножатi з Попiвською дiбровою i починались людвиськi
запридатки. На взгiр'ю сторчало кiлька молодих, моторних дубчакiв, що
завжди сперечалися i шумiли з_вiтрами, а помiж ними гнiздами розложилися
надутi кущi лiщини, щедро i щиро оздобленi сво©м плодом... Донизу спадали
полово© барви смуги нив, званих сiножатями, дарма що на них, пiд цю пору,
бовванiли на сонцi золотистi пiвкопи вiвса.
А хата стояла i не стояла, скорше приклякла на колiна, нiби полiська
баба у бiлiй сутанi, йдучи на прощу до Поча ва. Вона тут урочисто сама,
велично всiма забута - гонiв за два вiд найближчого хутора вiдлюдно©
родини кацапських старовiрiв, ©© власник, пан i раб Князько, вельми ©й до
лиця сво ю святочною, щирою самотою, запалий у себе самого, завуджений
димом, битий вiтрами, пражений сонцем, що колись, кажуть, мав i жiнку
Лукiю, i сина Марка, але злощасного, бурхливого тисяча дев'ятсот
дев'ятнадцятого року, коли вiйсько польського генерала Гелера зробило
навалу на цю землю i за непокору спалило село Людвищi, його син, тодi все
ще вояк яко©сь дивiзi© вiйська УНР, був поважно втручений до цi ©
суперечки, а тому десь було зник з овиду на довгий час, i нiхто не знав
де, аж по роковi люди знайшли у кущах старого глинища кiлька кiстякiв i
мiж ними, по деяких ознаках, Князько впiзнав свого Марка, поховав його тут
же, поблизу хати, з написом "Тут спочива мiй син", на дебелому дубовому
хрестi. Того ж таки року, бита горем та недугами, впоко©лась у Бозi i його
незабутня Лукiя.
А тодi Князько залишився сам у ворожому оточеннi, як казали, запав у
бездоння невситимого гнiву, туги i тривоги з пекучою надi ю, що одного
разу прийде i його день вiдплати. Цупкий, як капиця, як топорище
невгинний, вiн вбудувався у твердiнь життя, як мушля у твердiнь каменю, з
тими сво©ми далебi суворими синiми очима, що незгоримо гнiвались пiд
високим, тяжким чолом, на якому ма статно, битi сонцем, палали на вiтрi
його патли...
I був вiн славетний на всю околицю бондар... Його багате подвiр'я було
завалене колодами сухого дуба, клена, ясена, звезеного сюди зо всiх усюдiв
вiд незнаних часiв, частинно вже згнилого i запалого в землю. Пiд стрiхою,
на вбитих до стiни кiлках, висiли круги в'ялено© на обручi лiски, у
причепi, сiнях та комiрчинi стояли стосами готовi i не готовi до продажу
дiжi, цебри, кадуби з терпким запахом дубово© клепки, а в самiй хатi,
зараз за порогом вiд мисника з деякими ознаками посуду, стояв розлого
обчовганий, поточений шашiллю старий верстат з великою збiркою
рiзноманiтних струганкiв, рубанкiв, пилок i сокир, розвiшених по нерiвнiй
стiнi ген до самого образа Саваофа поча вського мистецтва, що стояв у кутi
на трикутнiй поличцi з почорнiлою, колись мабуть червоною лампадкою, вiд
яко© трохи далi на переднiй стiнi виднiлась засиджена мухами фотографiя
його сина у невиразному вояцькому одностро©.
I тож у цiй загрузлiй у землю спорудi вiдбувся той суд i той засуд.
Iнколи це приходить, як сама доля. Суддею був Князько, обвину вачувачем
був Йон, захищав Кiндрат, лаву присяглих держало дванадцять лавникiв з
Тилявки, Угорська, Людвищ i Антоновець. Пiдсудного Iлька суджено за зраду.
Це був суд серця i годi було б вимагати тут рiвноваги шальок
справедливостi чи ласки милосердя, християнського розумiння, коли все тут,
вiд правiкiв, було наснажене чеснотами Божо© природи в ©© первиннiй
чистотi i силi. Чорнявого парубка Iлька суджено за його власну долю i не
тiльки, як одиницю з iм'ям i прiзвищем, а його далебi викликано з вiкiв,
просторiв i поколiнь людських, як вказану пальцем призначення жертву на
вiвтар сил, що ними двигались дi© i завдання у цьому вiдтинку нашо©
блакитно© планети. Вiн був знаком сумлiння, що його iнодi викида вище
призначення на забутий берег долi, як передвiсника грядучих здвигiв, що
тут постануть з новими вiвтарями жертв самопосвяти й подвигу.
Тут не будуть питати, хто, кого, коли i для чого зраджував за нормами
параграфiв державних законiв, писаних рукою людською, тут будуть судити
просто силою гнiву, бо держава цього вимiру вкладалася в рамцi законiв
основних клiтин тiла, червоних тiлець кровi, руху планет i ультрапромiння
сонця. Йон, що судив i засуджував, мав вигляд дулiбського, лiсового
кудесника, моторошного ворожбита, який вирiкав сво© вироки словами,
вирваними не зi словника, знаного людям, а з огню гарячого, накипiлого i
наболiлого жагою правди серця... "Щоб почати початок правосуддя на цiй
(вiн криком пiдкреслював це слово) землi за власними вимогами", щоб "нiхто
непокликаний не топтав ©© без нашого дозволу", щоб "зникла мiж нами зрада,
бо зрада це мор, паралiч, засуд, небуття... Що ©© мудрi люди завжди
випiкали розжареним залiзом"...
Ось де i як народився Йон... Гiрким досвiдом, казав вiн, ку мо цю нашу
свiдомiсть... У хатi були люди, був Йон, його слухали i його чули. Пiд
стелею свiтилась мала нафтова лампка, години тягнулись довго, повiльно,
вперто...
А десь опiвночi з низьких дверей самiтньо© будови над Лисячим Яром,
нахиляючи голови, безмовно виступали чорнi зариси людських постатей; була
сторожка нiч з холодним мiсяцем над людвинською долиною, зi заходу вiд
Крем'янця тягнуло хвилястим м'яким вiтром.
Другого дня, у недiлю, пiд вечiр, о годинi шостiй, малим локальним
потягом зi станцi© на Лубенськiй рогачцi, Володько залишав Крем'янець. Був
одягнутий у незвично новий, попелястого кольору, мiшкуватий одяг, на носi
мав незвичнi окуляри, в руцi незвичну парасолю, малу, чорну, дешеву
валiзку i випадкову книжку пiд пахвою. Був сам, виглядав насторожено
байдуже, мав запалi, зi синцями, невиспанi очi. Ступаючи на першу ступiнь
вагону третього класу, вiдрухово озирався i намагався скорше вiдорватися
вiд цього мiсця, нiби воно було гаряче. Ще мить, i вiн, дуже до речi, в
порожньому передiлi.
Сонце було там десь збоку, за вагонами, над заходом i свiтило ще
прощально по всiх будовах, деревах i билось, як птах, до заднiх вiкон
вагону. Володько пiдiйшов до свого вiкна i шарпко стягнув його завiсу.
Намагався повити себе мороком i стати невидимим. Присiв на твердiй лавi,
намагався тримати рiвновагу, але нерви не слухались i парасоля в руцi
настирливо танцювала викрутаси пiд ©х музику. I яке щастя, що вiн тут
сам... Але ось вiдхиляються дверi, мить непевностi, чути жiночий голос "чи
тут мiсце" i на Володькове "прошу" вони зачинилися знов. I вiн далi був
сам у сво©й темрявi... Потяг починав поволi, обережно рушати.
Нерви помiтно звiльняли свою пружнiсть, за вiкном крiзь щiлину завiси
виразно вiдходили назад телеграфiчнi стовпи i будови, освiтленi скiсним
промiнням сонця, блищали сiрими дахами, нiби згра© голубiв. На обрi©
лишалися знайомi, засоромленi гори з порубаним старим лiсом. Поодинокi
насiнники виразно стояли на тлi вкритого пнями зрубу. Закинута шахта,
розбитий вiйною завод, надщерблений димар вiдступали з бо м в глибiнь
обрiю, i кiлька при самiй землi вiкон великого цегляного, без даху муру,
вiдбивало червоне сяйво сонця, оздоблене кучерявою хмаринкою сивого диму,
що виходив з невидимого димаря i спокiйно розчинявся у застиглому
просторi.
Потяг набирав ходу. Ось вiн вже вирвався з шахiвницi городiв,
розгорнулись рiвнi, чистi, зiбранi, всипанi бiлим крейдяним камiнням поля.
Це ж долина... Та сама, де колись ©хав з большевицьким обозом. Там он далi
за Iквою село Сампанiв, де збирав з Василем трупи австрiяцьких воякiв. А
ще отуди далi - Божа Гора, що ото з не© били шрапнеллю по головах
обозникiв. I досi лунають у вухах звуки кованих кiнських копит по гладкому
каменi дороги. I бачить обличчя вершникiв, що женуться на замилених конях
з голими блискучими шаблями назустрiч тiй горi i тим шрапнелям.
Минулося. Все кудись вiдiйшло. Люди змагалися з огнем, залiзом,
Сатаною. Люди йшли безконечними сiрими лавами, люди падали до землi, люди
повзли, вгризалися у твердь, знов зривалися, знов бiгли i кричали глухим
криком серед темно© ночi, що його було чути до само© Тилявки. Володько так
виразно бачить тi ©х мiдянi, червонi, засмаглi, грубо краянi лиця. Пiзна
Йона, Кiндрата, Сергiя... Що вони й далi, припавши до сиро© сво © землi,
повзуть у сiрому мороцi в невидиму атаку.
Величне, незбагнуте, незмiриме диво! Волинь! Земле моя i мо©х предкiв!
В понедiлок рано потяг пiдходив до Львова.
Того самого ранку Матвiй вставав, як звичайно, разом зi сонцем. Вiн
знав, що там, у селi сталося, як також знав, куди i чому вiдiйшов його
син. Хто скаже, як надовго... Можливо назавжди. Було багато руху, багато
мови, багато тривоги. Але Матвiй не ма права на це зважати. Його кличе
земл i вiн мусить бути з нею.
Ось вiн впряга до плуга конi i йде... Одразу вiд дороги вгруза плитою
пiд вiвсяне стернисько - i Бог помiч. Конi напружились i потягнули. Земля
ворухнулась, пiднялась, розiрвалась на кусся i посипалась шрубом управо.
З-за жолобецького лiсу, як завжди, пiднiмалось веселе.сонце. В небi по
рiзних мiсцях стояли непорушне пiдбарвленi охрою бiлi хмарини. Над
Мозолянкою з намагою незграбно летить i квапиться чорний птах. Побачив
орача, знижу лет, плавко сховза вниз, при самiй землi робить пiвзворот й
осiда в борозну.
Матвiй далi i далi ступа за сво©м плугом, кра чорну борозну в
напрямку угорсько© межi, його шорсткi, вузлуватiд долонi мiцно тримають
ручки чепiг. Ось вiн доходить i взгiр'я, пiднiма ться вище... Конi, плуг i
орач на хвилину застигають непорушне на тлi синього обрiю i одразу
непомiтно, поволi починають вгрузати у землю. Ось видно ще його спину,
плечi... Ось тiльки голову... I ось зник зовсiм. Зiсталось просторе,
випнуте взгiр'ям поле, перетяте чорною борозною, а над ним глибоке,
широке, ясне небо.
I935-37
[1] Клунок.
[2] Лемензнути-спроквола ©сти.
[3] Не присiдаючи, постiйно на ногах.
[4] Лiсопильня.
[5] Вихарашати - каструвати.
[6] Зайняти кар' р - розпочати на новому мiсцi бити камiнь.
[7] Слава (латин.).
[8] Розпускали розвори, подовжували вози.
[9] Фалянка - фаланга.
[10] Лiворант - перепродувач коней.
[11] Бiгун - полюс.
[12] Сестри-жалiбницi.
[13] Снаряди.
[14] Груба-пiч.
[15] Сорт яблук.
[16] Пляшка горiлки.
[17] Бiгун - полюс.
[18] Рiвних - екватор.
[19] Мац ювка - польський вiйськовий ромбовидний кашкет.
[20] Бугай - груба-пiч.
[21] Диль - обтесана колода.
[22] Озимок - бузiвок, однорiчний бичок.
[23] Варги - губи.
[24] Причi-нари.
[25] Бунтiвник (пол.).
[26] Прикордонного корпусу
Володько обережно питав, коли i чому вiн вернувся. Йон курив i, мабуть,
шукав слова, приплющував сво© брунатнi очi i його повiки моргали, як
блискавки.
- О, вже два тижнi,- неохоче казав вiн.- Два тижнi не здаюсь... За мною
гониться полiцiя, як за чортом. Сходив всi лiси, всi хутори. I народ наш,
скажу, цупкий... Нiхто ще не видав... Не знаю, куди лиш далi... Подамся
десь на захiд. А чому повернувся? Зна ш... На це нема слiв. От просто
крапка... Цього нiяк не розкажеш людським словом... Так... Ти мав правду,
але все то замало. Ти менi нiчого не сказав... Ти зна ш, скiльки нас,
баранiв, туди пiшло. Зо мною тодi шiстдесят... I зна ш що сталося?
Ха-ха-ха! Чорт, чорт, чорт! Ми йшли туди... Та яке там йшли... Летiли,
рвалися... За нами гнався мало не батальйон "Ков-у", трьох вбитих, десять
ранених. Тож ми вiрили, що там... Зрештою, ти сам зна ш... Тож туди пiшли
нашi посли, сенатори, поети, учителi. На Ковельщинi зробили повстання...
Газети про це не писали, але там були бо© у полiських багнах, без нiяких
надiй на перемогу, лишень, щоб показати наш спротив... З надi ю, якщо
непереливки - махнути за лiнiю отам бiля Корця, i ми дома. Тож Укра©на. То
ж пролетарi всiх кра©в... I ми так зробили. I були як громом вдаренi, коли
нас там з мiсця вiдправили зна ш куди? Ти не повiриш... Нiхто не
повiрить... Нiхто й нiколи... Нас просто вiдправили на пiхоту, без ©жi
тридцять п'ять кiлометрiв до Новоград-Волинська, а звiдти телячими
вагонами до Шепетiвки, з Шепетiвки до Бердичева, а з-Бердичева до
Житомира... до тюрми. По двадцять до камери, що вмiщала заледве половину.
Шiстдесят люда... З намiром послати нас назад до Польщi, а якщо не
захочемо - без пересядки Сибiр. I нiяких тобi чортiв...
Чи можеш уявити наше тодi... Не розчарування. Розторощення. Повний,
абсолютний розгром. До цурупалка. Коли, мовляв, комунiсти - робiть
комунiзм там, а тут ми самi потрапим... Але ми зрозумiли з першого слова,
що тут нiякий комунiзм. Ми ж були переконанi, що там... Ти зна ш...
Укра©на i т. д., i т. д... В союзi вiльних i рiвних... Наговоримось
нарештi сво ю мовою... А вони, сволочi: какая там мова! Гаварi на
панятном. I нiде нiяко© шпетки Укра©ни. Ге-Пе-У. Куди не глянеш, Ге-Пе-У,
на кожному кроцi Ге-Пе-У. Це нiяка полiтика, це просто голе-голiсiньке
Ге-Пе-У... I ми нiякi тут люди, а рогата худоба, яку пасуть, женуть,
крутять роги i рiжуть. I коли хтось розкривав рота протесту - били в зуби
i крапка: с намi зд сь, мать-п р мать, нiкакi пiлюлi!
I пiсля того ми були до п'ят щасливi, коли нас викинуто назад через ту
границю отак просто, як смiття, серед темно© ночi. Спочатку хотiли було
передати нас, честь-честю, без нiякого пардону, за всiма протокольними
процедурами, польським пограничникам, але згодом роздумали. Хай, мовляв,
тi панове сусiди трохи потрудяться, виловлюючи нас один по одному, як
розiгнаних з клiтки курей.
Еее-хе-хе! Братику, братику. Такi-то нашi пролетарськi справи. Яким
таким диявольським розумом ©х збагнути. I бачиш, до яко© падлючо© точки ми
дiйшли? Але мушу тобi признатися, що я до певно© мiри нiяк не каюсь, що я
в цей огонь вскочив. До цього часу я не знав нi тебе, нi себе, нi що там в
тих книгах, нi кому ми молимось, нi за що йдемо на зарiз за Сахалiн чи
Карпати, якi i вiд кого захища мо границi. Колись я читав ту саму "Залiзну
п'яту", щось трохи Л нiна, надаремно пробував гризти Маркса... Всi вони в
один голос повторяли те саме: в боротьбi здобудеш право сво . Мене при
цьому лиш одне дивувало: чому, до диявола, ця сама боротьба мусить
обов'язково мати аж такий безобразний вираз? Тиняючись по оцих ось лiсах,
я все глибше i глибше почав залазити в цi нашi трагедi© i все бiльше i
бiльше розумiти, що всi вони могли б бути звичайними людськими дiлами,
коли б ми потрапили думати людськими нормами. Перегризати один одному
горло за кожну огризену кiстку потрапить кожний пiвздохлий собака, але щоб
рiшати долю людей, треба все-таки трохи глузду. Коли б так всi тi генi©
людства могли i до цього додуматись - не було б хiда диктатури
безглуздя... Але безглуздя, як i навищий глузд, рiшальним, генеральним
секретарем, коли рiша ться невирiшальне: утопiя. Це, зда ться, одного разу
у Рони чи на вечорницях у Явдошки, також ти казав, з чим я тодi рiшуче не
годився... Менi здавалося, що перегризати чи сь горло, а в тому також i
тво - найпочеснiша мiсiя двоного© тварi i що саме за цими рецептами живе
прогресивне людство, вiдколи свiт свiтом i Москва Москвою. ГПУ, матюки,
сiрi довгi ряси, багнети! Печаток i кiнець - кiнець i початок... Бо
безглуздя, як i навищий глузд... Трам-тарарам, тарарам!
А тепер скажи менi, мудра голово, хто нас учора зрадив? - змiнив нагло
свiй флюгер Йон i подивився на Володька з виразом вовка, якого загнали до
пастки. Його очi вiд безсоння i лютi мали кривавi прожилки i це надавало
©м хижо© виразностi звiра чи птаха, що кормляться кривавим м'ясом до себе
подiбних. Володько вагався з вiдповiддю, вiн нiколи не вирiкав вирокiв
категорично i це часто лютило Йона.
- Iлько? - вiдповiв Йон за Володька i чекав, здавалось, пiдтвердження
цього запиту. Володько вагався далi.
- А чи зна ш,- казав Йон,- що там згинула Ганка? Ця вiстка приголомшила
все, навiть дерева. Володько занiмiв. Вiн раптом запитав:
- Ти це знав? I мовчав?
- Знав,вiдповiв Йон... - I мовчав. Я бачив, як вона впала, але я не був
певний. Лиш опiсля менi видалось, що ©© було вцiлено...
- А чому ж ти... не сказав? - викрикнув Володько.
- Iз-за тебе! - вiдповiв Йон.- Не хотiв, щоб ти... Щоб тебе... Там
пiймали. Все одно ти б нiчого не помiг. Може, будеш потрiбен для чого
iншого, а жертви завжди будуть. Привикай. Це лиш початок. Тепер нам
зiсталося - хто зрадив? Кажи, хто? Сам оцими руками розiрву на шмаття,-
казав вiн i зуби його скреготали.
Володько пiдiйшов до стовбура сосни i приложив сво чоло до шорстко© ©©
кори. Вiн мовчав, кам'яно мовчав, не чув навiть останнiх Йонових вирокiв.
Мав закритi очi i десь там, в глибинi ©х глибин, вiн бачив себе самого, як
того, що да початок цiй ось лiсовiй епопе©, яко© продовження триватиме
роки i роки невблаганно© цi © епохи.
Йон пiднявся, присiв, мав зiгнутi ноги, докурював до цурупалка цигарку,
пружно набiк спльовував.
- Я передумав,- казав вiн, обтрясаючи пальцем попiл недопалка... - Для
тебе одна лиш дорога: забрати манаття i десь отуди... За Карпати. Твоя
просвiта тут скiнчена. Почина ться епоха Ге-Пе-У... Такого твоя кишка не
видержить...
Володько залишив свою сосну.
- Так,сказав вiн.- Я вiдiйду.
- Я думав було... Залежимо органiзацiю. Щоб все заварилось. Ти, та я,
та iншi... А ти йдеш. Але йди! Йди! Це вже далi мо дiло - не тво . Ти вже
сво зробив.
Десь трохи згодом повернувся Кiндрат, був весь розбурханий, як копиця
сiна в буревiй. Принiс кусень хлiба i навiть сала.
- Гiсердна,казав вiн,- Це ж отут рiчка... Ех, i молодицю зустрiв, ну
просто тобi чоколяд. Очi, як цимбали, так i виграють, що просто танцюй
гопака. Так це до нашо© Тилявки яких п'ятнадцять верстов...
Подiлили ©жу, ©ли, Йон краяв малим рачком сало i казав:
- Ти, Кiндрате, спробуй на Тилявку. Збери Антона, Кiндрата Трохимового,
Сергiя, Никона... Направ ©х на Людвиськi сiножатi. Можуть повести на нiч
конi... На Попiвщину, де рубають дiброву. Кiлька ночей хай там ночують в
будах з лiсорубами. А "його" запросiть до Лисячого Яру. В суботу. На
чотири години. Зна ш, де живе Князько?
- Кого це "його"? - запитав Кiндрат.
- Сам зна ш кого. Того самого, що вчора ляхiв навiв,- казав сердито
Йон.
- Чому дума ш, що це вiн? - не здавався Кiндрат.
-- Роби, що кажу, а там розберемось.
- Е, чорт бери! - казав Кiндрат... - Табак д ло! Нi чорта! Вивезем!
Рiшення запало, все було сказано, снiданок скiнчено, всi тро пiднялися
i взяли напрямок через лiс, де, на ©х думку, мало бути лiсове село
Антонiвцi. Дерева шумiли нiмими шумами, галуззя поволi гойдалося, кожна
хвоя вела свою ноту. Над усiм вiтер нiс хмарини, а внизу, ©м назустрiч, по
вогкiй, м'якiй землi, йшло тро твердих людей.
Князькова хата, бита вiтрами, сонцем, дощами i часом, стояла тодi ще на
взгiр'© знаного Лисячого Яру, звернена обшльоганим сво©м лицем до сходу
сонця, яке звичайно, коли дивитися з цього мiсця, сходило отам далi помiж
одерадiвськими i тилявецькими полями понад тим березняком, що здалека
виглядав нiби старий бiлий мур, оброслий зеленим мохом. Тут кiнчалися
ославленi тилявецькi сiножатi з Попiвською дiбровою i починались людвиськi
запридатки. На взгiр'ю сторчало кiлька молодих, моторних дубчакiв, що
завжди сперечалися i шумiли з_вiтрами, а помiж ними гнiздами розложилися
надутi кущi лiщини, щедро i щиро оздобленi сво©м плодом... Донизу спадали
полово© барви смуги нив, званих сiножатями, дарма що на них, пiд цю пору,
бовванiли на сонцi золотистi пiвкопи вiвса.
А хата стояла i не стояла, скорше приклякла на колiна, нiби полiська
баба у бiлiй сутанi, йдучи на прощу до Поча ва. Вона тут урочисто сама,
велично всiма забута - гонiв за два вiд найближчого хутора вiдлюдно©
родини кацапських старовiрiв, ©© власник, пан i раб Князько, вельми ©й до
лиця сво ю святочною, щирою самотою, запалий у себе самого, завуджений
димом, битий вiтрами, пражений сонцем, що колись, кажуть, мав i жiнку
Лукiю, i сина Марка, але злощасного, бурхливого тисяча дев'ятсот
дев'ятнадцятого року, коли вiйсько польського генерала Гелера зробило
навалу на цю землю i за непокору спалило село Людвищi, його син, тодi все
ще вояк яко©сь дивiзi© вiйська УНР, був поважно втручений до цi ©
суперечки, а тому десь було зник з овиду на довгий час, i нiхто не знав
де, аж по роковi люди знайшли у кущах старого глинища кiлька кiстякiв i
мiж ними, по деяких ознаках, Князько впiзнав свого Марка, поховав його тут
же, поблизу хати, з написом "Тут спочива мiй син", на дебелому дубовому
хрестi. Того ж таки року, бита горем та недугами, впоко©лась у Бозi i його
незабутня Лукiя.
А тодi Князько залишився сам у ворожому оточеннi, як казали, запав у
бездоння невситимого гнiву, туги i тривоги з пекучою надi ю, що одного
разу прийде i його день вiдплати. Цупкий, як капиця, як топорище
невгинний, вiн вбудувався у твердiнь життя, як мушля у твердiнь каменю, з
тими сво©ми далебi суворими синiми очима, що незгоримо гнiвались пiд
високим, тяжким чолом, на якому ма статно, битi сонцем, палали на вiтрi
його патли...
I був вiн славетний на всю околицю бондар... Його багате подвiр'я було
завалене колодами сухого дуба, клена, ясена, звезеного сюди зо всiх усюдiв
вiд незнаних часiв, частинно вже згнилого i запалого в землю. Пiд стрiхою,
на вбитих до стiни кiлках, висiли круги в'ялено© на обручi лiски, у
причепi, сiнях та комiрчинi стояли стосами готовi i не готовi до продажу
дiжi, цебри, кадуби з терпким запахом дубово© клепки, а в самiй хатi,
зараз за порогом вiд мисника з деякими ознаками посуду, стояв розлого
обчовганий, поточений шашiллю старий верстат з великою збiркою
рiзноманiтних струганкiв, рубанкiв, пилок i сокир, розвiшених по нерiвнiй
стiнi ген до самого образа Саваофа поча вського мистецтва, що стояв у кутi
на трикутнiй поличцi з почорнiлою, колись мабуть червоною лампадкою, вiд
яко© трохи далi на переднiй стiнi виднiлась засиджена мухами фотографiя
його сина у невиразному вояцькому одностро©.
I тож у цiй загрузлiй у землю спорудi вiдбувся той суд i той засуд.
Iнколи це приходить, як сама доля. Суддею був Князько, обвину вачувачем
був Йон, захищав Кiндрат, лаву присяглих держало дванадцять лавникiв з
Тилявки, Угорська, Людвищ i Антоновець. Пiдсудного Iлька суджено за зраду.
Це був суд серця i годi було б вимагати тут рiвноваги шальок
справедливостi чи ласки милосердя, християнського розумiння, коли все тут,
вiд правiкiв, було наснажене чеснотами Божо© природи в ©© первиннiй
чистотi i силi. Чорнявого парубка Iлька суджено за його власну долю i не
тiльки, як одиницю з iм'ям i прiзвищем, а його далебi викликано з вiкiв,
просторiв i поколiнь людських, як вказану пальцем призначення жертву на
вiвтар сил, що ними двигались дi© i завдання у цьому вiдтинку нашо©
блакитно© планети. Вiн був знаком сумлiння, що його iнодi викида вище
призначення на забутий берег долi, як передвiсника грядучих здвигiв, що
тут постануть з новими вiвтарями жертв самопосвяти й подвигу.
Тут не будуть питати, хто, кого, коли i для чого зраджував за нормами
параграфiв державних законiв, писаних рукою людською, тут будуть судити
просто силою гнiву, бо держава цього вимiру вкладалася в рамцi законiв
основних клiтин тiла, червоних тiлець кровi, руху планет i ультрапромiння
сонця. Йон, що судив i засуджував, мав вигляд дулiбського, лiсового
кудесника, моторошного ворожбита, який вирiкав сво© вироки словами,
вирваними не зi словника, знаного людям, а з огню гарячого, накипiлого i
наболiлого жагою правди серця... "Щоб почати початок правосуддя на цiй
(вiн криком пiдкреслював це слово) землi за власними вимогами", щоб "нiхто
непокликаний не топтав ©© без нашого дозволу", щоб "зникла мiж нами зрада,
бо зрада це мор, паралiч, засуд, небуття... Що ©© мудрi люди завжди
випiкали розжареним залiзом"...
Ось де i як народився Йон... Гiрким досвiдом, казав вiн, ку мо цю нашу
свiдомiсть... У хатi були люди, був Йон, його слухали i його чули. Пiд
стелею свiтилась мала нафтова лампка, години тягнулись довго, повiльно,
вперто...
А десь опiвночi з низьких дверей самiтньо© будови над Лисячим Яром,
нахиляючи голови, безмовно виступали чорнi зариси людських постатей; була
сторожка нiч з холодним мiсяцем над людвинською долиною, зi заходу вiд
Крем'янця тягнуло хвилястим м'яким вiтром.
Другого дня, у недiлю, пiд вечiр, о годинi шостiй, малим локальним
потягом зi станцi© на Лубенськiй рогачцi, Володько залишав Крем'янець. Був
одягнутий у незвично новий, попелястого кольору, мiшкуватий одяг, на носi
мав незвичнi окуляри, в руцi незвичну парасолю, малу, чорну, дешеву
валiзку i випадкову книжку пiд пахвою. Був сам, виглядав насторожено
байдуже, мав запалi, зi синцями, невиспанi очi. Ступаючи на першу ступiнь
вагону третього класу, вiдрухово озирався i намагався скорше вiдорватися
вiд цього мiсця, нiби воно було гаряче. Ще мить, i вiн, дуже до речi, в
порожньому передiлi.
Сонце було там десь збоку, за вагонами, над заходом i свiтило ще
прощально по всiх будовах, деревах i билось, як птах, до заднiх вiкон
вагону. Володько пiдiйшов до свого вiкна i шарпко стягнув його завiсу.
Намагався повити себе мороком i стати невидимим. Присiв на твердiй лавi,
намагався тримати рiвновагу, але нерви не слухались i парасоля в руцi
настирливо танцювала викрутаси пiд ©х музику. I яке щастя, що вiн тут
сам... Але ось вiдхиляються дверi, мить непевностi, чути жiночий голос "чи
тут мiсце" i на Володькове "прошу" вони зачинилися знов. I вiн далi був
сам у сво©й темрявi... Потяг починав поволi, обережно рушати.
Нерви помiтно звiльняли свою пружнiсть, за вiкном крiзь щiлину завiси
виразно вiдходили назад телеграфiчнi стовпи i будови, освiтленi скiсним
промiнням сонця, блищали сiрими дахами, нiби згра© голубiв. На обрi©
лишалися знайомi, засоромленi гори з порубаним старим лiсом. Поодинокi
насiнники виразно стояли на тлi вкритого пнями зрубу. Закинута шахта,
розбитий вiйною завод, надщерблений димар вiдступали з бо м в глибiнь
обрiю, i кiлька при самiй землi вiкон великого цегляного, без даху муру,
вiдбивало червоне сяйво сонця, оздоблене кучерявою хмаринкою сивого диму,
що виходив з невидимого димаря i спокiйно розчинявся у застиглому
просторi.
Потяг набирав ходу. Ось вiн вже вирвався з шахiвницi городiв,
розгорнулись рiвнi, чистi, зiбранi, всипанi бiлим крейдяним камiнням поля.
Це ж долина... Та сама, де колись ©хав з большевицьким обозом. Там он далi
за Iквою село Сампанiв, де збирав з Василем трупи австрiяцьких воякiв. А
ще отуди далi - Божа Гора, що ото з не© били шрапнеллю по головах
обозникiв. I досi лунають у вухах звуки кованих кiнських копит по гладкому
каменi дороги. I бачить обличчя вершникiв, що женуться на замилених конях
з голими блискучими шаблями назустрiч тiй горi i тим шрапнелям.
Минулося. Все кудись вiдiйшло. Люди змагалися з огнем, залiзом,
Сатаною. Люди йшли безконечними сiрими лавами, люди падали до землi, люди
повзли, вгризалися у твердь, знов зривалися, знов бiгли i кричали глухим
криком серед темно© ночi, що його було чути до само© Тилявки. Володько так
виразно бачить тi ©х мiдянi, червонi, засмаглi, грубо краянi лиця. Пiзна
Йона, Кiндрата, Сергiя... Що вони й далi, припавши до сиро© сво © землi,
повзуть у сiрому мороцi в невидиму атаку.
Величне, незбагнуте, незмiриме диво! Волинь! Земле моя i мо©х предкiв!
В понедiлок рано потяг пiдходив до Львова.
Того самого ранку Матвiй вставав, як звичайно, разом зi сонцем. Вiн
знав, що там, у селi сталося, як також знав, куди i чому вiдiйшов його
син. Хто скаже, як надовго... Можливо назавжди. Було багато руху, багато
мови, багато тривоги. Але Матвiй не ма права на це зважати. Його кличе
земл i вiн мусить бути з нею.
Ось вiн впряга до плуга конi i йде... Одразу вiд дороги вгруза плитою
пiд вiвсяне стернисько - i Бог помiч. Конi напружились i потягнули. Земля
ворухнулась, пiднялась, розiрвалась на кусся i посипалась шрубом управо.
З-за жолобецького лiсу, як завжди, пiднiмалось веселе.сонце. В небi по
рiзних мiсцях стояли непорушне пiдбарвленi охрою бiлi хмарини. Над
Мозолянкою з намагою незграбно летить i квапиться чорний птах. Побачив
орача, знижу лет, плавко сховза вниз, при самiй землi робить пiвзворот й
осiда в борозну.
Матвiй далi i далi ступа за сво©м плугом, кра чорну борозну в
напрямку угорсько© межi, його шорсткi, вузлуватiд долонi мiцно тримають
ручки чепiг. Ось вiн доходить i взгiр'я, пiднiма ться вище... Конi, плуг i
орач на хвилину застигають непорушне на тлi синього обрiю i одразу
непомiтно, поволi починають вгрузати у землю. Ось видно ще його спину,
плечi... Ось тiльки голову... I ось зник зовсiм. Зiсталось просторе,
випнуте взгiр'ям поле, перетяте чорною борозною, а над ним глибоке,
широке, ясне небо.
I935-37
[1] Клунок.
[2] Лемензнути-спроквола ©сти.
[3] Не присiдаючи, постiйно на ногах.
[4] Лiсопильня.
[5] Вихарашати - каструвати.
[6] Зайняти кар' р - розпочати на новому мiсцi бити камiнь.
[7] Слава (латин.).
[8] Розпускали розвори, подовжували вози.
[9] Фалянка - фаланга.
[10] Лiворант - перепродувач коней.
[11] Бiгун - полюс.
[12] Сестри-жалiбницi.
[13] Снаряди.
[14] Груба-пiч.
[15] Сорт яблук.
[16] Пляшка горiлки.
[17] Бiгун - полюс.
[18] Рiвних - екватор.
[19] Мац ювка - польський вiйськовий ромбовидний кашкет.
[20] Бугай - груба-пiч.
[21] Диль - обтесана колода.
[22] Озимок - бузiвок, однорiчний бичок.
[23] Варги - губи.
[24] Причi-нари.
[25] Бунтiвник (пол.).
[26] Прикордонного корпусу