Самчук У.. Волинь

чорнозему, на чолi сходить пiт i скапу по щоках до рiллi. Галки i ворони
гицають по розгорнених борознах, хапають борозняки i викрикують рiзко й
несподiвано.
Виступають на кiн череватi лантухи, повнi зерна, широчезна, шорстка
п'ятiрня загорта насiння i пружно розбризку його по готовiй, мов
свiжоспечений хлiб, скибi. Сонце - шалений i дикий огнепад, залива лани,
мужикiв, птахiв; земля, мов спрагла коханка, звабливо розпуска сво©
принади, що по них досхочу йдуть коханцi i сиплють плодом, потом,
молитвою. Роди велике, непорочна! Роди, прамати всiх родiв!
Он i Матвiй свiй чорний лан розорав,- широта, довжiнь! Iде розмашно
туди й назад i сипле зерном. За ним ступа i заволочу посiяне Василь.
Лан! Чотирнадцять десятин! М'язи, нерви, кров. Нi. Його нiчого не болить.
Це лиш проходить хребтом цiна землi - сво ©, лудяно© сонцем, лито© потом i
болючо©, як i той хребет.
Володько ходить до школи, хоча там знов порожнеча. Як тiльки
набубнявiла в лiсi перша брость, як тiльки ряст зiйшов, як тiльки
зазеленiла перша лука - кiнець школi. Дiти знов розсипались по сво©х
мiсцях i скрiзь там на пасовиськах, разом з жайворонками, дзеленчать, мов
дзвiнки. Навiщо ©м школа? "Усе одно не дасть хлiба" - iшло з поколiння в
поколiння.
А Володько верта ться самiтньо зi школи, iде поза селом, городами,
зрубами, лiсом. Млi земля, витикаються першi медяники, лiтають першi
джмелi, липовi галузки дають першi липкi листочки, осика пуска першi
пушинки. Тiльки дуб завзято i вперто хоронить спокiй, повагу, непоспiх. А
над усiм небо прозоре, глибоке зi свiтлими хмаринами.
На Володька наляга шал i вiн верещить без потреби:
- Га-га-гаааа!
Луна пiдхоплю його крик i тiка в глибiнь лiсу, жбурляючи ним
довкруги, мов розбещений хлопчисько м'ячем.
Перед ним зелена долина з озером, бiля нього здоровенний, трохи похилий
за грань лiсу, дуб, над ним два велетенськi шулiки, що кружляють високо в
повiтрi. Володько задира голову, i в ньому негайно прокидаються хижi
бажання знов позмагатися з тими птахами. Але у нього пiд пахвою у торбинi
книга "С ят ль", а на другому, угорському схилi долини поле засипане
людьми i звiдти чути спiв. Володько приклада до чола долоню, прижмурю
очi i дивиться на той другий бiк. Його завжди манить кожний другий берег.
Додому приходить Володько знеможений весною i приносить велику китицю
рiзнобарвного рясту. Знайшов горщик, налив води i поставив ряст на вiкнi.
У хатi нiкого нема, хто б тепер та сидiв у хатi. Батько й Василь у полi,
мати й Катерина на городi, Хведот стереже вiд вороння коноплi,- ходить
бiля грядок i чи треба, чи не треба, грюкотить поржавiлою бляхою. Одна
Василинка ма ще вiльне право дибати де попало, набивати рота всiм, що
трапиться, на що, звичайно, вiдзива ться Настя:
- Не руш то! Чу ш? То бека! Покинь!
Але Василинка ©й не вiрить, ©й так чудесно смаку ота звичайна грудочка
землi, i при тому вона щось завзято розважа .
На городi безлiч працi: розробля ться мiсце на грядки, Матвiй садить
новi щепи, що бiжать он довгими рядочками вiд подвiр'я до долинки,
копа ться в долинi сажавка, обтика ться вербовим кiллям, засаджу ться
грабовий живоплiт, буду ться огорожа.
I все то хворобливо й жадiбно чiпля ться смачно©, розкiшно©, п'янючо©
землi. Земля для всiх i всього. Земля найбiльше щастя - бiльша за любов,
за життя. Земля найбiльший скарб - бiльший за золото i коштовнi речi.
Земля - сон мiльйонiв поколiнь, казкове привабливе ство, мiстична сила
космосу, наснага слабих i дужих. Золото, краса, любов, молрдiсть i вiчний
учитель мудростi! От що земля.
Бадьорого недiльного ранку, коли сонця, що в океанi води, коли полями
по вусах жита качаються ледачi хвилi, коли собаки вилазять зi сво©х буд,
лягають у тiнi, розставивши широко лапи i висолопивши далеко язика, коли
на порогах сiней сидять i заплiтаються дiвчата, такого недiльного ранку
Матвiй i його син Володько повiльно, поважно ступають вузькою дорожиною в
напрямку пiвночi, де над угорською долиною пасе Катерина на росу шiсть
одиниць Матвi вого достатку. Треба було в першу чергу прикупити худоби.
Без худоби господар - не господар.
Дорожина бiжить серединою вкритого житом i пшеницею поля, що тiка вiд
зору i десь там на обрiю запада в долину. Направо - мо , налiво - мо !
Один лише вiтер ма право тут топтатись, збивати хвилю, жбурнути нею до
сусiдньо© межi i тiкати злягано далi.
Навколо соняшна тиша, бринять у збiжжi синi голiвки моторних волошок,
десь-не-десь заборсалось стебло кукiлю, з усiх напрямкiв - звiдти i
звiдти, справа й злiва, пiдпадьомкають перепелицi i стрикочуть без перерви
коники-стрибунцi. У далечi, на сходi, пiвночi i заходi сталевою масою
застигли лiси.
Матвiй зупиня ться. Володько приклада до чола долоню i вдивля ться в
угорськi чагарники, що над ними велетенською сiрою баштою зводиться i
в'яжеться з небом дим. Лиш вiдгуки дзвiнкого пiдголосника кажуть, що там
мужицький молодняк пасе конi i залива ться спiвом, таким же великим та
просторим, як i сама земля.
- Земля! - вирива ться у Матвiя.- Ех, коли б отак рокiв ще п'ятнадцять
назад... Ще б потрудився. А тепер не те. Нема вже рук. Забрала... Iнакше й
не можна. Колись, бувало, чагарi, лiси. Пiшов, пiймав звiра, роздер його i
ма ш. Тепер iнакше. Сам зна ш... Не малий.
Радiсно чути оте "не малий", Володько пiдносить голову, випросту
постать iз завдатками широких барок. Батько мову веде - просту, вузлувату
- твердi слова з твердих уст, оповiда ться про рiд, про минуле, любить вiн
те минуле, i встають в уявi дiти-велетнi. Iдуть пралiсами, рвуть столiтнi
дуби, розчищають галявини, предають огневi хмиз i хащу: дикий звiр чу
запах поту людини за плугом i з диким жахом тiка у безвiстi.
Iшов плуг, iшов страшний мужик за плугом, розривав цiлину, визволяв
сковану силу землi, родив життя. Сливе побожно дивиться хлопець на ту ось,
побiч, людину. Те вiчно зi зморшками, високе чоло, тi яснi, чистi, поважнi
очi, той владний, горбатий нiс. Рука його тяжка i тверда, долоня широка,
кулак вузлуватий з чiткими пругами набряклих жил. Лиш мала тiнь вiд сонця
пада на землю вiд його велетенсько© постатi.
Нiколи та рука не обняла його - сина, не була щедрою на пестощi, та
все-таки кожного року, коли "Христос воскрес", коли всi вiталися, син з
величною втiхою брав ту руку i припадав устами до ©© шорстоко©, темно©
твердостi. I чоло його ясне i горде, нiби вiн син великого царя.
Завжди i завжди гордий вiн сво©м батьком. Он над шляхом за шором
розбiлились хати. Нове селище. Там святочно одягненi люди, там бiжать з
галасом дiти, там iдуть до церкви i гуторять жiнки. Батько! Це все батько.
Хiба ж син не зна ? Вiн тiльки вдоволено посмiха ться. У нього ще й досi
босi ноги i порватi на колiнах штани, та не в тiм справа. Он поле ожило i
живе великим життям, i обiця щедро воздати за твердi днi довгих рокiв,
перебореш залiзною волею залiзних людей.
- Ну,- каже батько,- пiдемо...
Рушають i йдуть у напрямку, де над угорським чагарником зводиться
димова башта i звiдки вирива ться та розгорта ться в просторах владна
пiсня мiцногрудих дiтей майбутнього.


ВIЙНА I РЕВОЛЮЦIЯ

Вiйна I

Паринина Матвi ва цього року над Угорською долиною. Хома Ет-то i Кушка
Iван, сусiди з обох бокiв, мають там також сво пасовисько. Землi угорщан
широко й далеко розляглися - долина, озеро, луги - луком вигнулись проти
сонця, лiсом темним, дубовим вiд пiвнiчних вiтрiв заставились. Зруб пiд
лiсом на другому схилi i молодий березняк. Границя широка, виразна,
заросла морогом, твердо врiзалась в землю по цей бiк долини. На схилi
розлогi кущi лiщини, молодi кучерявi дубочки, У кущах камiнь величезний,
сiрий, нiби спина кита, випнувся на поверхню, обрiс мохом, порепався,
зненацька урваний, нiби по ньому вдарили велетенським молотом i вiдбили
кусень, що вайлом скотився додолу та в непевностi зупинився перед
сiножаттю Михайла Турка.
Пiд урвищем земля роззявилась i з ©© пащеки вирiс коренастий дуб,
розтятий громом на двi половини. Звiдсiль i озеро виднi . Впало з небес i
розбилось на кiлька куснiв великанське дзеркало, а соняшнi променi
водоспадом зливали до нього схили долин з житом, маком польовим та
волошками синiми i травагли з кмiном, що розрослись у пояс людини.
Лишень з тих трав не багато хiсна. Рiк-рiчно, як виростуть до покосу -
лiтнi спеки зливи нагонять, озеро води сво© пiдносить i невпинною лавою
розправля вздовж, як глянеш долиною. Трави никнуть пiд брудною навалою,
хвилi свавiльно i дико рвуть береги, напирають на кущi верболозу i вiльхи.
Коники-стрибунцi, рiзнi комахи i все, що жило i радiло, гибло нараз i
мчало з водами в невiдому безвiсть.
Бурхлива тодi ставала долина, шумiли води, вiльхи, дуби. Жито хилилося
в покорi, колосся торкалось глинкувато© землi, а маки передчасно обсипали
сво© шарлатнi шати. Та коли води спадали, на поверхнi столочених трав
лишалася риба, мов кусники живого срiбла, лежали й трiпотались безвладнi
сотворiння.
Тодi з Угорського i Тилявки баби, дiвки, пастушки-хлопцi з кошами
виходили i голими руками пiдбирали карасiв та пiскарикiв. Звичайно за
здобич бо© зводились - угорщуки й тилявчани,- перемагали сильнiшi, бо
закон ©х - закон хмар i буревi©в.
Але не тiльки за рибу бились угорщуки й тилявчани. Нi, нi. Не тiльки за
це.
Паринина Матвi ва, Iвана Кушки i Хоми Ет-то межу з угорськими полями.
За межею поле покате до долу - тiнь та мочар - власнiсть Григорка. Мужик
земельний, та ледачий, та п'яничка. Поле вросло дерном, а восени, коли
збирали мiзерний вiвсик, лишалось пашi хоч пiдкладай косу. I хто б на таке
не полакомився. Тилявчани, як найближчi сусiди, вривалися першими,
угорщуки впиралися, шикувалися бойовi ратi, рокотали грiзнi бо©, градом
сипалось камiння, ломались на черепах дрюки... I так поколiння в
поколiння.
Володько цього славетного року заприсяжний пастух. Як мурин чорний вiд
сонця, як тятива пружний, як коноплi волосся, як цегла репанi босi ноги.
Пасе шiсть корiв дiйних i четверо ялiвнику. Це не Лебедщина, розходу тут -
межа в межу, а тому будь на сторожi.
Добре, що паринина не межу зi "шкодою", на Ет-то також пасовисько i
пасе там сво© четверо хвостяк "нiмий", на iм'я Роман, якого кличуть на
мигах i звуть "нiмий",дебелий, мiцний хлопчисько, твердий, барви палено©
цегли лоб i порепанi до кровi губи. Вiд Iванового сусiдують два бiлоголовi
"маминi лобури" Хведько та Iлько - дванадцятеро худоби, один би не впас, а
тому ©х дво , межа чiтка, креслена в планах, законом велико© держави
суворо хоронена.
- I добре,казав Матвiй.- Не люблю того спiльного. На сво му хоч стань,
хоч сядь, хоч покотом. Я тут пан. Так. Кожний ма право на кусник права в
собi.
Тому межу суворо берегли, тому коло товару зiвакiв не давай i вуха май
нагостро. "Ах, коли то воно скiнчиться",- дума не раз Володько. Дума
всоте, втисячне - поле, поле й поле, посерединi буда, соломою крита, там
мiх для спання, там лантухи на гичку, там палицi з лiски, цяцькованi
ножиком-рачком з червоною колодочкою за три копiйки. Буревiй, злива, дощ -
буда схова , Володько сам ставив крокви, збивав лати, краденi з двiрських
штахетiв, i пошивав старими з пансько© клунi снiпками. На випадок вiйни -
два склади зручного камiння припасено.
Думи заважають Володьковi... Клятi, вiчнi, дурнi думи.
- А куди, Рогата, щоб тобi очi злегенька, Бог дав, вилiзли!
Це саме тодi, коли думи разом з Тарасом Бульбою коло лубенського форту
вертiлися, де славний батько Тарас карав неславного сина за зраду.
- Хто були тi запорозькi козаки? - питав Володько минуло© недiлi свою
"госпожу" учительку, яку навiдував також лiтом та брав у не© книжки.
- Такi були во©ни... На Днiпрi Сiч свою мали i за землю руську та царя
православного ляхiв- зу©тiв, туркiв та татар шаблями воювали.
- А що то Укра©на? - невгавав Володько.
- То, кажеться, така область над Днiпром... Там десь коло Ки ва.
Неяснi це вiдповiдi i цiкавiсть не вдоволена.
- Во-лодь-кууу! Володь-кууу! - чу зненацька хлопець. Зрива ться, бо
лежав черевом на землi i пацав ногами. Мав саме за Рогатою бiгти.
- Володь-кууу!..
- А чогооо?!
- Угорщикиии!
Це Хведько. Товар його у долинi над границею. Хведька видно за горбом
тiльки по пояс. Приложив долоню до рота i кричить... Небезпека! Сполох!
Ворог на овидi!
Володько зрива ться i, мов стрiла, летить над границю. За Рогату зовсiм
забув. З долини швидко одну по другiй жене Iлько свою худобу.
Корови попутанi гицають, як тiльки можуть, з останнiх сил, а Iлько
газдилить по ©х клубах палюгою. З другого боку нiмий, також вiдганя
скорiш сво© корови догори вiд границi.
- До купи! Iльку! Згонь до купи товар! - кричить на бiгу Володько. -
Ти! Ти! - вимаху руками на нiмого i показу , щоб згонив i свiй товар до
буди. Той помiча i вихором летить на вказане мiсце.
- Гей, гей! - кричить Володько, розмаху товстючою палюгою i пре до
границi назустрiч вороговi. За ним побiг Хведько, за Хведьком нiмий.
Добiгли до границi i зупинилися. Володько швидко диха . На чолi пiт.
Перед ними Григоркове з нескошеним вiвсом поле. З протилежного боку з гори
вiд каменоломень женеться в долину з десяток угорських пастушкiв. Вони
пасуть на толоцi, тому ©х багато. В руках у кожного бук i торба камiння.
Побачили противникiв i зупинилися.
- Давай-давааай! Давай-давааай! - потрясаючи високо над головами
буками, хрипливими дикими голосами викрикують вони сво во нне гасло.
"Приймати? Не приймати?" - швидко працю Володькова думка, але нiмий
уже белькоче i потряса палицею.
- Давай-давааай! - викрикнув Володько i добавив лайку.

А дерманцi клинцi,
пекли жабу в ринцi,
всiх дерманцiв запрягали,
з печi жабу витягали!

Затягнули хором угорщуки. Така образа! Боже, така непростима образа!

А вгорщани шмаркачi,
пекли жабу у печi,
батька й матiр запрягали,
з печi жаабу витягали!..

Вiдчитали ©м Володько й Хведько. Таке нечуване зухвальство трьох
бельбасiв зовсiм роздратувало ворогiв. Нiмий лопотить безупинно, розмаху
товстючою сво ю палюгою i готовий з копита кинутися в бiй. Але Володько
нi.
- Камiння давай! - гукнув вiн. Хведько кинувся до схованки по камiння.
Цього цiнного вiйськового знаряддя по цю сторону обмаль, тому треба
обходитися з ним обережно. Пiд час бою треба по можливостi пiдбирати те,
що накида ворог.
А той гнався вже щодуху вдiл до сiножатей. Ось вже гицають високою
травою, добiгають до Григоркового вiвса i зникають. За пригорком ©х не
видно, тому напруження, поки вони вигулькнуть на цьому боцi, ще бiльше.
Скiльки ©х? Раз, два, три - п'ять, що бiгли ззаду, а спереду також з
п'ятеро. Нападу треба сподiватися з бокiв i спереду.
- Держiться, хлопцi! - затиска зуби та кулаки Володько. Нiмому наказ
дивитися на правий вiдтинок, Хведька ставить на лiвий, а сам усерединi.
- Не пiдпускати до себе. Камiнюками! На палицi не пiдемо... Вони нас
злущать... ©х утро бiльше...
I тут блискавично приходить Володьковi нова думка.
- Схова мся! - сказав вiн.- За гно м...
На полi поскидано купками гнiй, i хлопцi миттю залягають за ними.
Вискакувати зненацька, несподiвано. Володько подасть знак.
Залягли. Очiкування. Пражить сонце. Володько запер вiддих i вслуху ться
у кожний гамiр, що доходить з долини. Серце нагально стукотить.
По небi нечуйно сховзають хмарки... Мертво, непорушно стоять дубки.
Зелений ©х лист вiдблиску променем. У вiвсi стрекотять коники.
Першими вигулькнули з-за горба тi, що бiгли навпростець. Лiве крило
пiшло пiд гору яром, праве кущами, де розбитий камiнь.
Просто через овес борса ться тро обвiтрених чорнопиких з лишаями
хлопчиськiв. У руках буки. Вибiгли на рiвнину:
- Давай - даваай! - крикнули майже нараз. Нiхто ©м не вiдповiв. Тиша.
Всi три зупинилися. Вiддаль вiд границi - раз кинути каменем.
- Хлопцi, вперед! - викрику Володько i зрива ться, мов опарений. За
ним зрива ться Хведько, за Хведьком нiмий. Всi три стрiмголов летять проти
напасникiв.
Це було так несподiвано для угорщикiв, що вони не встигли хинути нi
одного каменя. З мiсця пустилися навтiки. Стрибають вiвсом, тiльки
постольцi мигають та набитi камiнням торбини гарцюють по задах. За ними
навздогiн летять камiнцi, а нiмий на цiлу околицю реве сво©м диким ревом.
- Стiй! - гукнув Володько. З обох бокiв вигулькнуло ще кiлька
угорщукiв, якi, пригнувшись, пруть на допомогу сво©м товаришам.
У вiддалi ста крокiв всi вони зупинилися. Володько i товаришi вперлись
у них гострим лютим поглядом.
Бац! - чiткий камiнчик вирвався з руки угорського лiвшуна, описав у
повiтрi криву струну i чвякнув у землю. Володько вiдступив лиш два кроки
i, пiднявши, сховав його в кишеню.
- Кидай ще! Кидай, чортяча ратице! Рило тво значно краще, як у нашого
кнура,- кричить Володько. Нiмий жбурнув i собi камiнчика.
- Ти! Не кидай! - накинувся на нього Володько, показуючи на обмаль
камiнцiв. Хай вони, мовляв, першi кидають.
Це було гаслом наступу угорщан. Кiлька каменiв сипнулося на дерманцiв,
якi не встигали ©х пiднiмати. Кожний мусiв берегти себе вiд камiння...
- Гурааа! - крикнули угорщани i всi сипнулися вперед. Дерманцi почали
вiдбiй. Камiнцi сипляться градом. Нiмий озвiрiв i готовий з буком кинутися
на напасникiв. Але в той мент кругла кам'яна галька бацнула його в суглоб
право© руки. Хлопець закричав. Володько шворно шпурнув камiнчика i попав
угорщука в ногу. Той присiв одразу.
Та не встиг Володько повернутися на крик нiмого, як в очах його
сипнулись iскри. Над самим сво©м оком вiдчув го стрий дотик камiнця.
Хвильку нiчого не бачить. А коли вiдкрив очi, угорщани були пiд самим
носом.
Дерманцi рухнули навтiки. Угорщани за ними. Крик, свисти. Камiння
сиплеться за втiкачами. Володьковi тече з чола пiт i кров. Нагнув наперед
голову, щоб краплини спадали на землю, хоронив сорочку вiд плям - мати не
мусять знати. Нащо?
Аж на горi зупинилися. Угорщуки добiгли до буди i там застрягли.
Володько нагнувся.
- Ах, Боже! - вигукнув лько.- Володьку! У тебе цiле чоло розколоте...
- Ааа! То нiчого. Але я й йому рiзнув. Бачив, як бебецнув... Як снiп.
При по воду!..
Iлько пустився в Мозолянку по воду. Угорщуки гасали навколо буди, i по
хвилинi з не© задимiло.
- Володьку, Володьку! - кричить Хведько.- Твою буду запалили!..
Володько глянув туди, тримаючи праву долоню над правим оком. Через
пальцi сочилася кров i маленькими пружками стiкала i капала.
- От, зволочi! - з притиском вирвалось з його уст.- Васииилюю!
Василююю! - почав гукати.
Дим над будою звiвся, мов верблюд, двома горбами i все вище та вище
вiдпихав блакить. Сонце смажило боки землi з найбiльшою увагою. Навiть
пiльнi коники цвiркуни i весь народ трав'яний середнього лiта принишк.
А буда розпустила огненнi крила i, здавалось, бажала пiд блакить за
димом зверстися. Василя нiде не було. Це Володько лиш так, щоб настрашити
угорщукiв, кричав.
- Чекай, чекай, сто болiв тобi в ребра! - гука Володько.- Ми ще вам
покажемо!..
Але угорщуки виразно святкували свою перемогу i, налюбувавшись
видовищем огню, дико, рiзко викрикнули мерзенну лайку i побiгли...
Бiгли стрiмко, сильно, як могли, нiби за ними хто гнався. Нiмий послав
©м навздогiн сво : - Та-та-ауааа! - та кiлька камiнчикiв.
Iлько принiс у шапцi воду. Гнався, мов навiжений, бо вода утiкала.
Володько мив чоло i цiле обличчя, але бракнуло води i вiн недомитий
виглядав на недомальований образ. Ще раз погнав Iлька в Мозолянку.
А корови паслися разом. Небезпека ворожого нападу днала усiх. Пiдiйшли
до буди. Огонь, мов пес голодний, обглодував крокви та лати. Нi одно©
соломинки не лишилося.
У повiтрi лiтали кусники ватри i чути запах згарених Володькових лахiв,
що були захованi в будi.
Разом з будою догоряв i день. Над лiсом знялося сонце, б' бо м
промiнняним на всi боки; тiнь вiд дубiв довша , сяга спочатку паринини
Кушки, далi розтяглася й до Матвiсвоi. На угорських полях хтось виспiву
протяжну, голосну пiсню.
I коли сонце запало за лiс та увiнчало його короною велетенсько©
пожежi, до Володька вийшла Катерина, щоб допомогти пригнати до дому товар.
- А це ж хто такий дурний спалив буду? - здивувалась Катерина.
- Угорщуки. Напали на нас чорти i геть усе розбили,- каже Володько.
- А ви ж де були? Не могли ©м накласти?
- Добре не могли. х десять, а нас три... Спробувала б ти ©м
насипати...
- А над оком у тебе що? Господи? А сорочка! Дадуть тобi мати...
Каменюкою дiстав, що? А що, коли б в око вгаздилив?.. Такi дурнi
хлопчиська.
- Ну, що ж... Вiйна...
- Вiйна, вiйна. Шмаркачi такi i вже вiйна. Аби вам нарiзав у сiданку...
Та якби нарiзав, знав би один з другим, як воювати.
- Ет, що ти тут тямиш... А що ж? По-тво му, вони нападають на нас, а
ми... Що ми? Ма мо ©х ласки просити, що?
Корови вели пов'язаними на ланцюгах. Дорожинка вузька, то треба
обережно. Дома "зводини". Зводили клуню, i Матвiй кликнув людей, щоб
помогли звести стовпи та платви. Сам перевiз половину пансько© клунi, сам
додав матерiалу, сам потесав, подовбав, поскладав, тiльки сам не потрапив
звести. Кожна сила ма сво© межi.
На зводини зiйшлося доста народу. Гармидер, жарти. По працi вечеря i
чарка. У хатi мiсця мало, тому зробили столи з дощок у клунi. Клуня
велетенська, не дильована, однi стовпи, платви, бальки та крокви. На
крайнiй вiд сходу кроквi тичку з великою китицею квiтiв прибили.
Обсiли навколо столу. Настя спiдницю пiдтикала, рукави позакачувала i
носить мису за мисою. Матвiй ще не висох вiд поту, з прилиплою до спини
сорочкою розлива горiлку.
- Щоб сто лiт стояла, повно кiп мала, нi грому, нi огню не боялася! -
пив дядько Стратон.Гура!
- Гураа! Вiват! Хай жи ! - пiдхопили хлопцi.
Чарка за чаркою кружляла навколо столу. Побажання, жарти, а далi
вдарили пiсню.
Впала роса i туман спустився нечуйно та розклався вигiдно над долиною.
Та туман яром котиться,
Гей! Краще жить нам хочеться!..
Зоря вирвалась з само© глибини неба i, розтявши синю дорогу, внизалася
у сталеву лiсову стiну. Туди ж добiгають, вдаряють i пiнявою луною котять
у глибiнь хащi, розлогi парубоцькi пiдголосники. Стратонiв Максим, Хомiв
Мирон, Василь, а за ними старшi - збили вирву шалену, широку, незрiвняну
нi з чим.
Ет-то звiвся за столом на куцi у порваних штанях ноги. Свiтло лампи
б' в його заплилi маленькi очi i вони клiпають та горять, нiби сполоханi,
а шпаковатий його чуб задерся назад. Правиця з тяжким залiзним п'ястуком
звелася догори i твердо лягла на ляду столу.
- Слухайте! Ет-то , хочу сказати... Цитьте там! Гей! Замовкнiть! Хочу
сказати... ет-то - ми "сьогодня" звели клуню! Так. Ми звели клуню. Всi
ми, всi що , ет-то , за цим столом. Ми звели клуню Матвi вi Антоновичу
Довбенковi, которий - всi зна мо - господар - дай Бог нам усiм таким бути.
Да! Ето в рно. Господар вiн чесний, зв сно, порядошний i слово ма тверде
i важке. Скаже i руб... Кожне слово - грошi... От все одно, що, примiром,
аблокат який, що перед самим судьйою царським вста i рiже межи очi
правду. Бо де правда, там Бог, а без Бога нi до порога. Так сказано у
святих древнiх книгах.. А тому встав я сьогодня отут, щоб якось, як то
кажуть добрi люди, та й, ет-то , закон нашо© землi хоче - встав, щоб
випити ще одну чарку за здоров'я нашого товариша i господаря Матвiя...
Многая лiта!
На пiдтримку всi гримнули: "Многая лiiiта, многая лiiта!" - Стратон аж
руку пiдняв, нiби регент, i розмахував нею поволi за спiвом.
Матвiй заскочений i знiяковiлий. Його дебела постать завовтузилася поза
плечима гостей...
- Ет,помахував вiн незручно лiвою рукою, бо у правiй пляшка з
горiлкою...- Все то нi до чого... Ет!..- i знизував вибитим плечем. -
Чоловiк, зна те,- казав вiн,- на те й родиться, щоб бути добрим i порядним
господарем... А що ж, а як же ж!.. А я робив, скiльки мiг... Дiти
виростуть, хай далi роблять... так.
А Володько, поприв'язувавши ланцюгами корови, жадiбно накинувся на
миску паруючих галушок з молоком.
- Господоньку, Господоньку! - загомонiла Настя, глянувши на його чоло.-
I хто тебе отак позначив? Ти, вiтрогоне!
Володько краще змовчить. Сидить на порозi, бруднi колiна повилазили зi
штанiв, на колiнах гаряча миса. Сьорба ©© i наслуху гармидер у клунi.
I при мно йому бачити батька i його радiсть. Зда ться, Матвiй святку
якийсь особливий урочистий день. На рожевуватому тлi вечiрнього неба чiтко
зарисовуються вiзерунки кроков його гордостi - клунi.
Опiвночi люди розiйшлись i рознесли по хуторах сво© виспiви. Ще довго
то там, то iнде знiмався i падав невтомний уривок пiснi, нiби борюкаючись
iз упертою тишею, освiченою тяжкими, мов мiдь, вiдливами мiсяця.
Завтра буде знов день. Встане сонце i встануть люди. I Володько також
встане пiсля настирливого матiрнього:
- А вставай-но... Вставай!.. Чу ш, ти?
- Ах... Я ще трошки посплю... Ви вже подо©ли корови? "I як ©м хочеться
так рано вставати",подума вiн.
- Ну, ну... Ти-но вставай. Он уже всi погнали... Сонце вже он куди
вигналось...
Вiн пiднiме i розвi тяжкий кам'яний сон i вми холодною росою,
зiбраною з листя маку: руки, очi, побiжить по молодiй конюшинi, щоб
освiжити набряклi за нiч ноги.
А поки що вiн спить так мiцно i так невимовне солодко. Матвiй спить
також. Спить надворi пiд недавно злеженою повiткою. Настелив на трiсках
соломи, i логовисько готове. Спить, як i завжди, горiлиць. Сiре пасмо
мiсяця прорвалось через дiрку повiтки i всiлось плямою, мов розбещений
кiт, на твердiй його бородi.
Довжелезна, широка тiнь Жолобецького дубового лiсу швидко коротшала.
Над лiсом спаялося безлiч невидимих жерцiв, якi урочисто зносили на
небесне склепiння велетенське огненне свiтило.
Земля трiпалась, мов пiймана пташина, розгортала окраси, бринiла
барвами. Нивки поля, мов багатокольоровий прапор, ма статно маяли сво©ми
просторими полотнищами.
Володько бадьоро ступа босими ногами по сухiй, холоднуватiй дорожинi i
веде на ланцюгу четверо - цугом худоби. За ним Катерина тягне другу
чвiрку.
Йде близько коло корови Лисо©. Праву руку положив ©й на хребтi. Це
велика червонаво© мастi з лисиною на головi, спокiйна з добрими
дурнуватими очима тварина. Належить вона Катеринi, бо дiстала вiд дiда
Юхима, коли вiдходила вiд нього.
З Лисою зв'язана Манька. Вона дуже подiбна на ту, яку колись продав
Матвiй на купiвлю землi. Така саме на масть, та сама порода, навiть