Самчук У.. Волинь

носа.
- О! О! Здурiв! - сердиться Катерина, обтира уста хустиною, а Василь
ляга зi смiху.Ото менi жарт!
Дiвчата змовляються йти до рiчки купатися пiд мiсяцем. Вечором вода
теплiша, нiж удень. м дещо страшно i вони беруть зi собою Володька, лише
просять його не казати про це Василевi. Володько й собi вага ться, йому
трохи соромно самому з дiвчатами, але годиться.
I ось вони так викрадаються, щоб "той кручений" не бачив. Викрались та
йдуть лугом стежкою, тихенько, одна за одною, а за ними Володько; i
знiчев'я з-за куща щось волохате з криком вирива ться i пада на стежку.
Дiвчата у вереск, зриваються бiгти, але тут же чують голос Василя:
- Та чого? Це ж тiльки я!
- Ах! - вiдсапнули дiвчата, а клопiтська Катерина вже напустилась на
Василя:
- Чи ти, бува, не здурiв зовсiм, чи на тебе лиш памороки найшли? I чи
ти при сво©х? От менi втяв штуку! Соромся! Йди додому!
- А що як не пiду? - каже здалека Василь.
- Iди, iди, Василю, бо можеш побачити таке, що тобi брови посмалить, -
каже залузька Катерина, що все сприйма жартiвливо...
- А куди це ви йдете? - пита Василь.
- Не тобi знати,- вiдповiда клопiтська Катерина.
- Може, часом купатись? А там, зна те, русалки... Та водяник... Та в
кущах Гук сидить...
- й-богу, як ти менi не пiдеш,- сердиться клопiтська Катерина.- Як
нарву кропиви - геть випарю тобi спину.
- Васильку, голубчику! Ну, лишай нас. Ми хочемо купатися,- каже друга
Катерина.
Василь нiби ©х лиша , iде геть, а дiвчата швидко-швидко бiжать у лози,
тягнуть за собою Володька, тут ще деякий час прислухаються, а пiсля
роздягаються. Володька пройма сором, вiн бачить дво струнких, з
розпущеними, довгими косами, зовсiм без одягiв дiвчат, а тут ще одна з них
пiдбiга до нього: "Володьку! Роздягайся! Швидше!" - i почина хутко-хутко
роздягати його. Вiн весь знiяковiлий, йому хочеться тiкати, але все так
швидко робиться, що тiкати нема куди. Вони вже ось над рiчкою, вже
стрибають у воду, вже плюскаються. А вода лише спочатку холодна, пiсля
вона ста дуже теплою, дiвчата плюскаються, пiдстрибують, хлюпають одна на
одну водою, стишено, щоб далеко не чути, викрикують вiд захоплення.
А Володько також тут, вiн уже не так соромиться, йому при мно вiдчувати
свiжу насолоду води, Катерина його швидко ми , облива водою... Пiсля
дiвчата миють одна одну, над рiчкою сто©ть туман.
I враз щось у воду пада . Дiвчата притихли, перечекали.
- Це знов той кручений! - каже клопiтська Катерина.- Ох, як зловлю
його.
- Нехай кида ,- каже друга Катерина.- Василю! - гука вона.- А ходи!
Але Василь не йде i вона зна , що вiн не прийде, вiн бiльше соромиться
за них усiх.
А опiсля обидвi Катерини з Володьком, свiжi, чистi, охолодженi
вертаються додому. Дома оповiдають, як вони купалися i як Василь ©х
налякав. Настя лише говорить:
- А навiщо ви того гниляка тягали з собою? - i показу на Володька.
- Е, нi, мамо! Не кажiть. Володько не гниляк. Володько козак. Вiн нас
оберiгав вiд русалок, вiд водяникiв...- i Катерина обнiма Володька,
розчiсу гребiнчиком його густе, мокре, неслухняне волосся. Матвiй на все
то дивиться i лише посмiха ться в ус.
Сплять дiвчата на горищi на сiнi i беруть, знов-таки для охорони,
Володька. Цi © ночi Володько враз не захотiв з ними спати. Катерина дуже
здивована - нi, так не можна, Володьку, нам самим страшно. Так. Володько
йде, але цi © ночi вiн довго не може заснути. Якийсь особливий запах
вичував вiн вiд тi © Катерини, якась свiжiсть, святiсть, чарiвна
опо нiсть, щось таке дивне, дуже дивне i незбагнуте промiнювало на нього,
а ранком вiн уже не мiг так просто й вiдважно дивитися в тi чарiвнi, яснi
i синi очi свiтло-русо© сво © сестри...
Дiвчата побули иа хуторi тиждень i вiдiйшли. Волопьковi робиться сумно.
Вiн ось iзнов ма на ши© того свого Хведотиська, тепер його ноги вже
окрiпли, i коли Хведот кудись тiка , негайно дiста за те вiд Володька.
Вiйна мiж ними жорстока. Б'ються чим попало, i внедовзi Хведот
перекону ться, що все-таки Володько сильнiший вiд нього, що його золотi де
свободи минулися. Ось вони сидять обидва за хатою на землi, на них пада
вечiрн сонце, десь там далi в житi пiдпiдьомкають перепелицi, Володько
довго ©х слуха , а пiсля почина i собi ©х наслiдувати.
- Пiт-пi-льоп! Пiт-пi-льоп! - пiдпiдьомка Володько.
I враз сердито, поважно й категорично вiдзива ться Хведот:
- Не льоптай менi тутенька!
Володько дивиться на брата i враз голосно смi ться. Той не розумi , що
тут таке смiшне, i каже:
- Дулний!
Але бувають мiж ними i iншi вiдносини. Ось, наприклад, вечорi , субота,
така тиша, що чути вечiрнi дзвони з Дерманя. Володько самий верта ться
згори з-пiд лiсу i коли доходить до хати, бачить: на стежцi бiля тi ©
молодо© грушечки-цукрiвки сидить Хведот, а проти нього собака Пундик.
Сидять, один одному дивляться у вiчi, похитують головами, а Хведот при
тому вичиту :
- На, на, ц нцiй баця - на! На, на, викий бака - на! - I це трива
довго, i нiкого вони, крiм себе, не бачать, i похитують вони головами
одним ритмом, i собака, зда ться, розумi , що той його приятель говорить.
Володьковi не хотiлося ©х рушити, але першим вiдчув його наближення
Пундик i все пропало. Хведот, нiби засоромився, пiдбiг до Володька i каже:
- А! А! А ти сцо? Де ти був? Лови мене! - сам тiка , а Володько бiжить
за ним, i так уганяються обидва до хати.
- Дiти, дiти,- казала мати вечором, коли тi йшли спати.- Що то з вас
буде? - i в ©© голосi та ©© очах вичувалося стiльки до них любовi, стiльки
велико©, неповторно©, матiрньо© любовi, що свiт, навiть коли б його одним
великим злом вважати, то задля однi © крапельки тi © любовi варто жити,
болiти i на глибокому схилi життя вiдiйти у вiчнiсть. Велична,
благословенна любов матерi! Кожний промiнь сонця, дихання кожного
листочка, кожний погляд закоханого дiвочого ока, щирий порух звiряти, смiх
i плач дитини i легiт небес - усе то з' днано в одному теплому поглядi
матерi!
Будь благословенна!
I здавалось, усе гаразд. Вiдколи Настя завагiтнiла, на хутiр упав
спокiй. Та одного разу заходить до Матвiя Знахорець з пансько© частi. Це
високий, тонкий, з рудуватою, цапиною борiдкою дядько, що дуже розтяжне,
поволi, з сильною мiсцевою вимовою, говорить. Матвiй саме полудна .
- Доброго здоровля вам! Смачного! - привiтався Знахорець, стягнув з
лоба кашкета, пiдтер кулаком рiдкi вуса i сто©ть бiля порога, мовляв, не в
час попав.
- Дай-бо здоровля! Просимо i вас,- вiдповiда Матвiй.
- Спасибi, я вже пополуднав,-каже Знахорець.
- Та заходьте далi. Сiдайте,- озвалась i Настя iз запiчка.
Знахорець заходить, сiда на лавi, вийма кисета, крутить поволi
цигарку. Матвiй диву ться: чого це вiн у таку пору прийшов, щось напевно
важливе. Матвiй також зна , що Знахорець цiкавиться землею, i це ще
збiльшувало увагу господаря.
- Що там у вас доброго? - пита Матвiй.
- Та що доброго! Стара бiда. Оце-о, зна те, зайшов до мене один фактор
i каже, що десь там земля прода ться. Матвiй пiдносить голову.
- А де ж то ? - пита .
- Десь аж у Калужчинi,- каже Знахорець.
- О! Знов у кацапщинi.
- Це нiби iнше. Нiби, каже, земля там добра. I дешева.
- Ет! - махнув Матвiй рукою.
- Чого ет? Воно-то всякому заволоцi вiри йняти негаразд, але подивитись
можна. Чи не по©хати б нам, Матвiю?
- Тобi, видно, по нутрi тi по©здки.
- Ну, не постука ш - не вiдчинять, дiло звiсне, само до хати не прийде,
а хто шука - знаходить,- каже Знахорець. До розмови втруча ться Настя:
- Дайте йому вже чистий спокiй з тими по©здками. Он дiти ©сти не мають
чого, а вам по©здки. Кидай сво , рiдне i прися пiд повiтру лиху
хтозна-куди. Нiкуди вiн не по©де!
Матвiй мовчить, Знахорець каже:
- Саме i ©здимо, щоб дiтям було ©сти, чи не так кажу? Пiд лежачий
камiнь i вода не тече. Матвiй чуха потилицю.
- Воно то кортить... Звiсно... Але щось менi та кацапщина не по густу,
щось там... того... Не вiриться воно менi, щоб там лiпше вiд Смоленщини.
З цього й почалось. Знахорець пiшов i понiс Матвi©в спокiй. А й
справдi, може б, того... Думав, думав, а одного дня каже до Настi:
- Спечи-но менi що на дорогу... Настя, розумi ться, в лемент.
- А ти зачекай з криком. Не для себе ж дбаю. Коли б бiльше варила
головою - розумiла б...
- Розумiла б, розумiла б. Я вже, по-тво му, стовп дурний, що нiчого не
тямить. Куди хочеш нас волокти? Де знайдеш краще мiсце на землi? Тут i
лiтечко, дивись, он яке, тут i город, i садок, i сво© люди, i могилки, а
що там? Чужа-чу-жаниця! А де знов тих рублiв набереш на ту дорогу? I туди
грошi, i сюди грошi, що ти, ©х на дорозi збира ш? Старий, старий! Як не на
мене - на тих дiтей зглянься! Голi ж, босi - жеброта не дiти, сором мiж
люди показатися, дивись, що вони в тебе мають, а ти витрачу шся бозна на
що. А тобi кажу, мов на вiтер, але скорше мене нараженою побачиш, нiж я
пiду в оту твою западенну кацапщину!
- Но, но, но! Розспiвалася! - каже Матвiй спокiйно, i чим бiльше вона
говорила, тим бiльше переконувався вiн, що ©хати таки треба, що землi
шукати конечно, що за краще життя змагатися його обов'язком.
- Ах,- казав вiн.- Дума ш, розкiш ©здити. Не зна ш, що то людина
намучиться, але треба! Жизня! Чортова жизня - мужича!
А третього дня раненько Матвiй все-таки знов почимчикував до Мизоча на
станцiю. Василь пiшов на Залужжя, щоб прийшла Катерина, Настя зiсталась
сама.



"ПРИЙДИ i ПИЙ ВОДУ ЖИТТЯ ДАРОМ" _

Володько з напруженням чекав Катерини, а прийшов дiд Юхим. Було
надвечiр. Заплакана Настя вешталася бiля печi. Володько i Хведот,
повитягавши ши©, чекали на картоплю, що вариться пiд комином.
Старий мав намiр вiдвiдати Матвiя i дещо з ним перебалакати, та не
застав того дома. Настя одразу почала вичитувати, i при тому по ©©
змарнiлому, негарному, покритому жовтавими плямами обличчю текли патьоки
слiз. З ©© мови старий довiдався про життя цi © родини, хоча багато з того
знав вiн i до цього часу.
- Ну,- казав вiн...- Зна ш, Насте, воно, звiсно, не легко, але подумай
сама: як же йому сидiти на мiсцi, коли ось так воно живеться, i я не раджу
йому далеко ©здити, пошукай отут, поза Дерманем, отуди на пiвдень, на
Крем'янеччину. Там ще поля й поля,- казав Юхим.
Але на Настю це мало вплива . Вона нiкуди не хоче, ©й тут найкраще, а з
часом усе полiпшиться i вони будуть жити, як i всi люди.
Для Володька прихiд Юхима визнача цiлу подiю, нiколи не переставав
його дiд цiкавити, хоча тепер, пiсля хвороби, хлопець став ще соромливiшим
i нав'язати з ним якiсь стосунки, здавалось, не було нiяко© надi©. Але
дуже кортiло. У дiда такi при мнi, теплi, яснi очi, таке звичайне i
одверте обличчя, така завжди спокiйна i рiвна мова. i коли той розмовляв з
матiр'ю, Володько весь час iздалека позирав на нього, помiчав рiзнi
дрiбницi його одягу, його рухiв. I йому здавалось, що дiд Юхим також
цiкавиться ним. Нема, нема, а диви, i гляне, i щось нiби запита поглядом.
А потiм, коли скiнчив мову з матiр'ю, вiн цiлком перевiв увагу на
Володька.
- Ну? Що? Здоровий уже? Ну, бач, а то такий був. I вирiс... Бавишся з
Хведотом?
- Нi,вiдповiв одним словом Володько.
- О! А то ж чому?
- Бо вiн малий,- знов коротка вiдповiдь. Дiд, помiтно, посмiхнувся, а
мати промовила:
- Деруться весь час... Як тi пiвнi. Володько ще дужче засоромився, цiле
обличчя пала , хотiв би дати драла, та ноги не слухають, кортить тут бути.
- То ти з нiким не бавишся? - пита далi дiд.
- Нi,- знов те саме i похитнув головою, а по хвильцi додав: - У
Дерманi. З хлопцями. Ще поки був здоровий... До розмови встрянула Настя:
- А, лазить усе. По лузi, по лiсi, дивиться, дума . Таке дивне
видалось, дивiться, ще сопляк пiд носом, а вигляда нiби мудрець який.
Володькiв зiр упав на матiр, i нотка легкого докору торкнулась ©©
нiжного чуття. й стало нiяково, знiяковiв i Юхим.
- Чи дозволиш, Насте, взяти менi його з собою? - обережно запитав
старий. Вiн зна настро© Настi i не певний, чи та дозволить.
- Ой, тошненько менi! Хiба такого обiдранця слiд куди пускати. То ж
дивiться ж, якi в нього колiна.
Володьковi штани на колiнах дiйсно самi дiри, вiн до цього часу якось
того зовсiм не помiчав. Його зiр напружився, його увага збiльшилась. Йому
хочеться йти з дiдом, але як це сказати. I не чекаючи згоди матерi, вiн
запитав:
- Хiба я так далеко... дiйду?
- А ти хочеш? - запитав дiд.
- О! - вирвалось у нього.
Мати лише глянула i одразу вiдгадала його думку.
- Такий замурзаиий! - промовила i цим дала згоду йти з дiдом.
-Темно було надворi, коли тi вийшли. Настя провела ©х ах за причiлок,
де цвiтуть мальви та дикi ружi. Пiшли стежиною вверх. Було тихо. Земля
руки сво© долонями щедрими догори розложила, все спочивало, дихало теплом,
вiд лугу долом клався туман i несло злегка болотом. Пiд ногами кашка й
чебрець видiля сво© пахощi, у Трихоновому житi пiдпiдьомка , не дивлячись
на вечiр, перепелиця.
У лiсi зовсiм темно, Володько не бачить дiда, лише вичува свою руку в
його теплiй долонi. Iшли повз "контору", де мешкав недавно Лiсовський, що
його звали "Кон шно". Тепер та будова сто©ть пусткою, i Володько наважився
запитати:
- А куди вибрався Кон шно?
- Кажуть, до Верхова,- вiдповiда дiд.
- А чого вiн вибрався? - пита далi Володько.
- То зна ш... Вiн служить у Таксарiв за побережника. Куди пiшлють, туди
й мусить iти.
- А хiба тут уже не треба побережника?
- Видно, що нi. Лебедську соснину зрубали, а тут цей шматок лiсу не
оплачу ться стерегти...
- А кому цей лiс належить? - пита знов Володько.
- Одному багатому жидовi,- вiдповiда Юхим.
- А де вiн, той жид? - цiкавиться далi Володько.
- В Острозi. Вiн там живе.
Питання чергу ться за питанням, Юхим на все вiдповiда , Володьковi все
то дуже цiкаве, зда ться, вiн iде глибше в життя, перед ним вiдкриваються
новi простори.
У лiсi щось засвистало, помiж вiтами дерев благальне хрусталiють зiрки,
щось трiснуло, нiби там хтось ступив ногою на суху галузку, вичува ться,
як листя вдиха свiжiсть пiсля гарячого дня.
На хуторi Юхима безлiч нового. По-перше, самий хутiр - багатий та
просторий, велика, чиста хата з фiранками на вiкнах. Володька всi
привiтали, дiстав ще раз вечерю, а потiм вiн спав на широкiй лавi пiд
вiкном у свiтлицi, сам-один на цiлу свiтлицю. Звечора вiн не мiг довго
заснути, щось ввижалося за вiкном, було трохи моторошно, пригадав собi
всiлякi оповiдання про дiда Юхима, пригадав iншi речi, що ©х колись чув у
млинi, уява розбурхалась, почав уявляти себе десь далеко у свiтi без
батька й без матерi, як це вже не раз уявляв собi, коли то вiн одного разу
все покине i пiде далеко.
Що буде там робити? Вiн не зна . Свiт бачити, людей пiзнавати, новi
кра© вивчати.
Увесь другий день вiд раннього ранку до пiзнього вечора Володько
занятий. Дiд Юхим усе з ним i з ним. То вони снiдають i при тому
розмовляють про Володькову науку читання й писання, то вони йдуть на
пасiку i дiд показу йому бджiл, трутнiв, маток, вощину, мед. Оповiда й
оповiда , що i як роблять тi малi неспокiйнi тваринки. То вони йдуть до
хлiва, до стайнi, до клунi i там знаходять щось цiкавого, то знов заходять
до Юхимово© комiрки, де вiн самий мешка . На стiнi в нього висить якийсь
цар, на поличках лежать книжки. I цар, i книжки цiкава тема для розмов. Це
той цар, що визволив народ з панщини, i це тi книжки, в яких написано про
минуле, про святi речi, про бджiл, про всяку всячину.
Володько натомiсть оповiда дiдовi про сво© гри, забави, думи, як то
вони в Дерманi на Запорожжi бавляться, хто там i з ким товаришить, що вони
роблять, якi забавки з глини вилiплюють, як поле мiряють, якi грошi з
мушлiв мають i хто з них найбагатший.
Господи, як багато цiкаво© всячини, i дiд вiд того не надиву ться, а
Володько весь у тому, вiн тепер нiкого, крiм дiда, не зна , геть-чисто
забув i про дому, i про Катерину, i все з дiдом, i помага йому крутили
медогонку, i носить щiльники, i замiта повiтку. I нiкого ©м при тому
бiльше не треба, нi Катерини, нi Клима, нi наймита Свирида, анi тих
дiвчат, що десь там за садом валкують конюшину...
А вечором, диви, пiшли обидва на прохiдку. Тихий, соковитий вечiр, над
усiм перепнута зеленава баня з рожевим присвiтом, iз-за лiсу нiч поволi
висува шматок мiсяця, зорi там то там блимають, никнуть, то знов
з'являються, зда ться, йдуть одна за одною безмежною безоднею, нiби одна
одну ловлять iз зав'язаними очима.
Пройшли дорожиною на двi колi©, що веде з Мизоча до Лебедiв i далi до
Гiльча, минули придорожнi кущi грабини, що творять здовж дороги нiби
живоплiт, i подалися навпростець на лiс малою, зовсiм вузенькою, для
однi © людини, стежинкою здовж широкого поля, засадженого цукровими
буряками, i доходять до долини. Тут обидва зупиняються, присiдають на
старих пнях i розмовляють далi. Вони ще не все один одному сказали. Тепер
ось Юхим оповiда про самий цей край, оцю землю, по якiй вони ходять, про
людей, що тут живуть. I це також дуже цiкавить Володька, хоча вiн i не все
гаразд з того розумi . Вiн задер догори сво округле, з ямочкою на
пiдборiддi, обличчя i весь слуха . А дiд говорить, брови його весь час
рухаються, мiсяць сипле на нього свiй промiнь i вiдкида набiк його тiнь.
А перед ними широка долина з порубом на протилежному схилi. Там ще
минулого року стояла густа, струнка, нiби восковi свiчi, соснина. Тепер
там лише густо розсипанi пнi, на них цiлий день пада палюче сонце, а тому
тут так мiцно пахне живицею...
- Колись тi ю долиною,- казав дiд,- текла рiчка, та висохла. Вирубали
лiс, висохла i рiчка, а було тут колись того лiсу. Ще я сам пам'ятаю, як
усе довкiлля було самий лiс i лiс, а наш хутiр був сливе весь у лiсi.
Тепер лише отам чубок того запусту на Мартиновому зiсталось, та ще оцей
ось кущик на землi твого батька...
Ах, як шкода того лiсу i тi © рiчки! Але нема на те ради.
А все покрива пахучий, мов кадильний дим, туман. Там далi, де
зупинився лiс, що нагаду лаву грiзного вiйська, що вийшло з мечами до бою
i враз закам'янiло, там сто©ть невидимий, бородатий жрець i кадить. Його
дим поволi, плавно, розгортаючи поли, волосся й палькатi, широкi долонi,
пливе по воздусi, намагаючись, але не маючи сили, пiдняти i понести у
безлiч цiлу землю.
Збиваючи росу, що обсiла широколисту натину бурякiв, плутаючись у
хащавиннi Петрового батога, кашки, деревiю та заячо© гречки, що густо
покрила широку межу, дiд i внук вертаються до свого дому. Вони натхненнi,
©м радiсно. Назустрiч ©м розгонно мчить здоровенний кудлай Боско, що цiлий
день сидить прив'язаний i тiльки на нiч вiдпуска ться. Вiн повний сили,
щастя i свободи, накида ться на дiда, мало не валить того з нiг, скавулить
радiсно, метушиться. Володьковi його трохи страшно, але вiн анi не дума
робити хлопцевi якiсь збитки. Щось поблажливе почува ться в настро© Боска
по вiдношеннi до Володька.
I так утрiйку, з мокрими до колiна штанями, вони приходять до двору,
пiсля до хати. Сонний настрiй, Катерина вже спить, iншi також. Пора ться
лише одна невiстка Ганна. На Володька у свiтлицi на лавицi чека постiль i
сон.
Другий ранок - недiльний ранок. Про це зна все. Сонце недiльного ранку
сходить не так, як завжди, лiс сто©ть бадьорiше, поле майорить, мов прапор
святочний, небо син , таке син , аж нiяково... Мов залiзнi гравюри, стоять
на тлi синяви велетенськi, непорушнi черешнi, цвiтуть дикi ружi у бгiжi, а
довгий, зi стрiшкою, частокiл простягнув сво© рамена уздовж дорiжки на
схiд i захiд, зникаючи-кiнцями у зарослях бузнику та бозу.
Пасiка нагаду забутий музичний iнструмент. Хтось ударив по його
струнах i вони бринять, зливаючись iз далеким дзвоном, що птахами несеться
з пiвдня, з-за лiсу, де в синiй далечi горить на сонцi позолотою хрест i
бiлi над зеленню прадавня дзвiниця.
Воздух насичений медовими випарами... По роздзявлених устах лев'ячих
пащек совгають сво©ми тяжкими задами джмелi з незграбними, набубнявiлими
лапами... Великий квадратовий шмат розцвiло© конюшини, що в нiй довго живе
нiчна роса, нагаду килим тонко© тканини, розстелений тут для яко©сь
урочистостi, а вiд нього похило, довгою стрiчкою до молодого дубняку,
тiка нивка гречки, обсипана мiрiадами бадьорих бджiлок.
Чекайте! Зараз iз того темного дубового гаю, зi спiвами гiмнiв вийдуть
величнi люди у довгих, бiлих одягах. Вони пройдуть повiльно, урочистою
ходою нивою гречки i зупиняться на килимi конюшини. Дзвони литимуться
просто з небес, сонце спiватиме величне "Гльорiя"[7], тiнi хмарин, що
нечутно торкаються землi, торкнуться спiву, пiдхоплять його i вiднесуть,
вiднесуть.
Старий Юхим i малий Володько не йдуть цього ранку до церкви, ©м це
зайво. Юхим ста iз сонцем, Володько спить мiцно i довго, а пiсля обидва
сходяться i йдуть. Не зупиняються, анi в саду на лавицi пiд широколистим,
волоським горiхом, анi в куренi бiля пасiки, а йдуть далi i далi в
найдальший кут саду, де стоять поодинокi сливи-хруставки з пообсиханими
верхами i де на розi бгiжа височить здоровенна, косата береза, вся
подовбана дiрками, бо з не© кожно© весни сочать ©© цiнний сiк.
I тут просто у травi обидва сiдають. Довкруги бiлi ромашки i синi
дзвiночки. На них пада ранiшн сонце. У старого на колiнах товста, у
шкiрянiй оправi, книга. Старий чита , малий слуха . Нi, то вже не про
Кощея Безсмертного i не про Iвана Царевича. Це дивна книга, Володько тако©
ще не чув. У нiй про Бога, що ходив по землi, що говорив з людьми, що
карав чи милував, про людей, що творили чудеса... Володько мало з того
розумi , дуже мало, але дине, що вiн вичува : то продовження того ж
чудесного, що вiн чув з книг Василя. Великий, дивний, незвичний свiт. I як
добре, що дiд узяв його за руку i повiв туди у те iнше, не земне, царство.
У книзi говорилося: "Прийди i пий воду життя даром". Цiлющу воду. Ту саму,
що ©© пив Iван Царевич, коли його заворожила зла мачуха його кохано©.
Казка. Ой, чи казка? Може, дiйснiсть? Може, життя? Володько ще цього не
зна , вiн лише вслуха ться у мову дiда, його голова пiднята, його очi
широко дивляться, його уста вiдкритi...
Три днi пробув Володько у дiда Юхима, у понедiлок його вiдвiз Клим
назад, ©хали не впорожнi, на возi лежали якiсь клунки, а мiж тим видно
баньку, що в нiй був мед. хали довкруги до Мартинового хутора, пiсля
дорожиною, що веде до Дерманя, а далi знов повернули до Матвi вого хутора.
Усi тi пакунки i та банька з медом лишилися разом з Володьком дома. Настя
була i щаслива i, якось десь далеко, в собi, нещаслива. Уже не раз дiд
Юхим пропонував Матвi вi свою помiч, але Настя завжди перечила. На цей раз
не перечила. Може, тому, що була в тяжi, а може, i тому, що ©© мазун
Володько вернувся сяючим, нiби вiн переродився. У клунках була мука
пшенична, були крупи рiзнi, була дещиця сала. На хуторi повеселiшало.
Матвiя ще не було. Пару днiв була тiтчина Катерина, але вона вiдiйшла.
Дуже жалувала, що Володька не було дома. Настя ходила "на пшеницю", "на
буряки", "на просо". Спiдниця ©© завжди високо пiдтикана, рукави завжди
закачанi, обличчя завжди спалене. Вона носить ряднами зiлля, осот рiзний,
горошок польовий. Усе то йде на поживу свиням, коровам, коням, ©й тяжко
ходити, вона голосно сапа , Володько спостерiга за нею здаля i все
мiрку , що це з його мамою сталося.
Василь iнодi, коли зiставався самий з Володьком та Хведотом, робив
"псiкуси". Ось вiн витягнув Володька на Горище хати i мало-мало не впустив
його вниз через дверцi у фацiятi даху. Довго тримав хлопця перевiшеного
через перекладину головою вниз - Господи, що за страхiття, як казала
Настя. Володько кричав кричма, на це навинулась мати, i Василевi
дiсталось. Геть-чисто спарила кропивою його сiданку. Але Василевi це не
перешкоджа далi щось таке видумати. Вони залiзли до матiрньо© скринi,
дiстали сулiю слив'янки, половину з не© "видудлили", а пiсля обидва лежали
п'янi трупами. Василь i корiв не погнав пасти, i не чув, коли прийшла
мати. Настя знайшла його сонного в соломi, але це не спасло його вiд
прочухана. Володько, розумi ться, дiстав також i свою порцiю ляпасiв, один
Хведот, що тим часом прогулявся по городi i знищив пiвгрядки
цибулi-сiянки, був покараний не за пияцтво, а за звичайну шкоду.
Але траплялось, що Василь з Володьком зробили i щось корисного. Так,
наприклад, одного разу, як тiльки Василь пригнав "з роси" корови, вони
пiшли обидва, за дозволом матерi, у заставську соснину i назбирали повний
горщик малин, суниць та чорниць. Володько геть-чисто поколов собi ноги, бо
там багато тернини, шипшини i сухих шишок, але як смачно було споживати
вечором ягоди зi свiжою сметаною. Хведот так обмурзався чорницями, з
Володьковою допомогою, що походив на сажотруса, або на того муринчика, що
його намальовано у Василевiй книзi. I коли йому пiднiс Володько дзеркало,
щоб той побачив "свою пику", вiн так настрашився, що почав ревiти. А
Володько ще й дражниться:
- О! О! Чекай, чекай! Тепер ти завжди такий будеш! Хведот вiд того реве
ще дужче, а мати вiд печi гука :
- Дiти! Як вiзьму костура, то я вас утихомирю! Але хто там бо©ться ©©
костура? Хiба вони не знають, що батька нема дома, а тим самим свобода ©х
нiчим не обмежена.



НАЙБIЛЬШЕ ЩАСТЯ

Але ось одного вечора, перед самими жнивами, появився i батько.
Здорожений, брудний, ©халося довго й невигiдно, у найгiрших вагонах, туди
й назад на сво©х сухих харчах, лише вряди-годи взялося десь ту склянку
чаю, щоб сухе горло промочити. I був невдоволений. Про©здив гарма-дарма
стiльки грошей, але мовчить. Краще про це, не згадувати, бо пiсля вiд
Настi не вiдчепишся. I так прогризла вона йому голову за тi вiчнi по©здки.
Знов приходили люди послухати, як то воно там у тiй кацапщинi, i знов
Матвiй усе то дуже ганив, нiчого йому там не сподобалось, нi поле, нi
природа, нi села, нi господарка. Знов спав у кацапа, де його цiлу нiч
гризли блощицi.
- Нi, нi,казав.- 3 таких господарiв не буде... Але Знахорцевi все то
бiльше сподобалось, i вiн навiть почав збирати бажаючих пере©хати туди на
життя... Настя, розумi ться, ще i ще раз забожилася i заклялася, що нiкуди
©© з цього мiсця "вiн" не потягне. Тут гарно, тут добре, тут найкраще.
Вона ходила он до Поча ва, iшли три днi, а такого мiсця, як тут, нiде не
бачила.
Зовсiм близько пiдступили жнива. Жито зовсiм половi , а пшениця, хоч ще
й зелена, одначе ©© колос уже набряк тугою силою дорiдного зерна. Були
зливи, громи, блискавицi, i мiсцями вони наробили шкоди. У самого Матвiя
вилягло вiд того багато пшеницi. Хоча тi зливи i тi громи дуже подобались
Василевi, Володьковi, Хведотовi. Як при мно, коли, наприклад, на тво му