Самчук У.. Волинь

сонце також не свiтить, тому ранок застав Матвiя i Володька, який разом з
батьком не спав цiлу нiч, на ногах. Ах, i нiч то була. Володько бачив не
раз, як нагай офiцера здiймався над головою вояка. Бачив, як вояк стояв
струнко, не смiв захищатися i тiльки очi та уста вказували, що в тiй
людинi душа i все те, що чинить вираз болю.
I от на мiсцi такого вояка Володько уявляв собi батька. I ще гiрше. Там
кладуть, знiмають штани... Ууу! Хлопець цiпив зуби, обертав головою i з
уст його рвались куснями згуки... Нi, нi. Володько пiде, впаде, розкаже
все... Де ж тi пани? Де, в чорта, тi пани? Може б, вони не тягнули його
батька, який нiколи ж не був на панському дворi, який навiть не зна , як
виглядають тi поко©.
Панський двiр аж за селом i за долиною. Чого б туди батько ходив. То
тiльки його, Володька, понесла туди нечиста сила, щоб учинити нечувану для
родини бiду.
Ранок. Батько чомусь заговорив, не такий сумний, як минулi днi.
Говорить за всякi господарськi справи, щоб усе було в порядку, наколи б
його задержали, чи що...
Але хiба це Володьковi втiха? Мати, мов у воду опущена. Пече картоплянi
млинцi й очi ©© мокрi. Батько з'©в кiлька.
- Ну,каже,- лiпше пiду. Лiпше хай прийдеш скорше, як спiзнишся.
I одяга ться. Вийшов, не сказавши нi слова. Володько також накинув
вiдоме сво "пальтiшко", що з великого зробилося малим i з нового аж надто
старим. Латки почiплялися до нього, де тiльки могли, i барви ©х - сама
невибагливiсть та суперечнiсть...
Хто зна , куди збира ться Володько, i яке кому дiло, куди вiн
збира ться. Вийшов пiд ранок i метелицю, вибрався через замету, де лишився
батькiв глибокий слiд. на шлях i пiшов у напрямку Жолобецького лiсу. Вiтер
пре в спину. Спереду ледь маячить темна постать - батькова постать. Слiди
його одразу замiта вiтер, хоча Володько широко ступа , щоб попадати
чобiтьми на тi самi мiсця.
Чи бачив батько свого послiдовника? Хто зна . Вiн не оглядався. Йшов
усе далi полем. Вiтер напирав йому в спину, прибивав до нiг критого
вiйськовою шинелею кожуха.
Ага. Он вiн.оглянувся, обернувся. Видно, таки зауважив, бо ж став.
Володько зупинився також. "Аа-о-у-е..." - видно, батько гука . Вiтер рве
на шматочки слова i розсiва , де йому хочеться. Ще й ще кричить батько,
але син, хоч ти його вбий, не розбира нi одного пiвслова. Он батько маха
рукою, одверта ться i борха ться далi.
Володько, мов тiнь, волочеться за ним, Матвiй ще раз оглянувся i йде
назад. Тiкати? Стояти? Поки що сто©ть хлопець i чу : "Ве-рр-ни-ся!" Куди ж
?
Вiтер люто шарпа i пре вперед. Зда ться, коли б пустився та лiг на
снiгову габу - понiсся б вихором, мов дубовий лист, просто на чорну лiсову
стiну.
- Вернися, ти, шмаркачу! Куди там полiзеш?.. Марш менi додому! Чу ш?..
Наказую!..
Брав той наказ хлопець, як те останн , що одно хiба поверне ним - проти
вiтру, проти метелицi i проти власного сумлiння - додому.
Матвiй пiшов далi. Син його сто©ть на мiсцi й дивиться йому вслiд.
Фi-уфiii-iii!..- ©дко i хижо вчепився вiтер яко©сь сухо© билинки i
висвисту беззубим ротом. Он плужаться сiрi оберемки. Здалека нi нiг, нi
колiс не видно. Зда ться, щось над землею проти вiтру повзе. Щось, видно,
надто вперте. Пiсля видно, що то пiдводи. На них... Хто ж ма бути на них?
Це пiдводи "земського обозу", що лазить отут кожний день i пiд мерзлими
брезентами тяга сюди й туди якiсь клунки. Люди повлазили у кожухи, у
валянки, в сибiрськi шапки, що й грiм ©м нiщо. Конi якось тягнуть отi
возиська, що нагадують мажi середньовiччя. Шпицi в колесах затинкованi
багном та зледенiлим снiгом.
Пропустив повз себе земцiв. Далi з лiсу вирвались козаки. До чорта,
хiба в таку пору верхи ©здити. Носи ©м померзли, конi борюкаються з
вiтром. Чи бачили вони Володька, що ось збоку сто©ть чогось i чапить на
холодi? Хто там ©х зна . Чи ж ©м до якогось там Володька тепер? Кожний
щось сво ма . А Володько ось посто©ть ще трохи, поки батько не зникне з
зору й вернеться.
Що ж йому ще залиша ться? Не впаде ж отут серед снiгу i не дозволить
вкрити себе заметою, поки серце його чiтко i мiцно стукотить у дзвiнких
грудях, що нiколи, нiколи не вiдмовляли мiсця i простору отому метушливому
куснику м'яса.
Матвiй вже зник. Тiльки сiра завiса вiд неба до землi окружена чорним
рубцем лiсу. I там десь по тому вже боцi i батько Володька. Хлопець
вернувся...
Але так трагiчно не було, як це видавалося. У штабi i сво©х справ "до
чортово© матерi". Хто там, особливо за якiсь "барськi" стiльцi та бебехи,
буде голову сушити. Був, правда, якийсь в окулярах, що самi до носа
вчепилися, питав Матвiя, покартав, що, мовляв, не до свого дiла старий
брався. Натомiсть старий делiкатно, уважно та докладно вияснив, що "ото
жiнка i малий полiзли" туди, а вiн сам "Богу душу винен" i хай який суд
прийде, то вiн на хрест присягне, що нiколи в життi чужо© соломини для
себе не взяв.
Той в окулярах i не довго питав. Чогось розсердився, лаяв управляючого.
- Вайна, а он чьорт зна т з ч м л з т. ©дi, старiк, домой i сiдi на
п чк .
От i все. Вернувся Матвiй i все до слова розповiв. Володько й очима, i
ротом, i вухами впива слова i з кожним згуком з душi його сповза тягар
великий. Але все-таки весь не сповз, а лишився десь там, мов рештки
якогось намулу...
У цей саме час за селом на тилявецьких, башковецьких i угорських полях
риють окопи. День по день ходять до них сiльськi дiвчата та пiдлiтки
хлопцi. Ходить i Катерина. Дощ, снiг, мороз, метелиця - все одно. Вiйна ж
не сто©ть у дощ чи метелицю. Хлопцям, що понад п'ятнадцять рокiв мають,
платять руб', дiвчатам усiм на гул п'ятдесят копiйок.
Справляють дороги. Рубають молодий лiс i жердям встеляють дорогу.
Рубають хворост, в'яжуть в'язки, стелять по дорозi i присипають.
Працi досить, та хiсна мало.
Умерла тодi Марта - сестра Гнидки. Молода ясноока дiвчина. Володько на
похорон ходив. Пiшла назяблася на окопах, дiстала якусь погибель,
покашляла два тижнi, похирляла i вiдiйшла. Мала вiсiмнадцять лiт. Саме
тодi i Гнидку - бiлобiлетчика потягнули.
А Володько? Хiба вiн сам не працював для вiйни. Перед Рiздвом метелицi
ущухли i почалась вiдлига. Химерний, лютий захiд жбурнув дикими теплими
вiтрами. Щезли на вiкнах ласицi, поспiхом оголювалась земля, дорога
погнулась, попустила й тяжкi батарейнi конi мiсять мерзенну багнюку.
Гострий наказ: всi до працi! Погнали з кожно© хати по двох, по трьох.
Катерина не вилазить з окопiв. Василь лiг, кашель його душить, у грудях
пекло, голова стяжiла. Простудився, видно. Забрали Володька. Пiшов вiн у
казьонний лiс i день по день сiче хворост на дорогу. Сажень - руб'.
Вечором тягнеться сiм верстов додому. Приходить i навiть роздягатись не
хочеться, але лягти нiде. Скрiзь москалi з "маршових рот".
На Рiздво, першого дня по всеношнiй, люди святкувати захотiли. Не
вийшли до працi. Саперне начальство двох верхiвцiв замiсть старости в
наказ по селi пустило. Тi буревi м пролетiли селом, вiд п'ят до очей в
багнi, нагеями, кого зустрiли, списали здовж i впоперек. До кого в хати
ввiгналися, застали людей при обiдi - столи, миски, горшки,- все
стрiмголов на боки розлiталося, а хто був у хатi, кожний хапав лопату й до
працi. Дiсталося й хворому Василевi, бо в Матвiя в той час якраз нiкого
дома не було. Лютий сапер накинувся на хворого й сперезав його кiлька
разiв нага м.
Пiсля лiсу Володько ходив "до окопiв". По вiдлизi знов притиснув мороз.
Гола земля закостенiла й тiльки де-не-де видно снiговi лати. Ранок. Усi зi
свiтанком встають. Мати варить "кiрпiчний" чай, Катерина, Василь i
Володько йдуть. Вдома батько, мати i малi.
По полях копають глибочезнi ями, ярусами вкладають дерево, засипають
землю. Копають окопи з ходами, блiндажами, скорострiльними гнiздами,
перебiжками, захоронками.
На весну, видно, наступу сподiваються. По цiлому запiллi фронту - йде
чи повзе праця. Копають ями, ©х заносив снiг, снiг розтавав i ями
заливались водою, обвалювались, ринулись. Пiсля ©х оправляють. Часто цiлу
лiнiю окопiв касували i починали нову.
Чому це так, пощо - Володько не мiг знати. Нiхто й iнший цього не зна .
На то там вгорi iнженери. В мудрiсть тих iнженерiв навiть останнiй
непомiтний хлопчина Володько не вiрить. Стiльки народу, стiльки працi -
зайво©, нерозумно©. Стiльки грошей. Нiчого не робиться докладно, освоено.
Знаряддя працi, якого цiлi гори навезли, не шану ться, нищиться. Купи
iржавих з вiдбитими ручилнами келепiв, лопат валя ться без догляду, i ©х
розтяга , хто хоче.
Доглядачi сапери вiд найменшого до найстаршого дивляться на все "з
наплюват льной точнi зр нiя". По блiндажах горять огнi i там гуляють з
дiвками Бикови, Рикови, Колумба ви. Пики в них повнi, червонi. Одягненi у
довжелезнi шинелi, взутi у валянки, в папахах, з-пiд яких стирчить лиш
нiс, пiд котрими безупинно димить махорчана цигарка.
Деякi дiвки набирають собi багато "днiв". Iншим ©х знов недоста .
Володько в сво му пальтечку та чобiтках надто гостро вiдчува холод. На
нього не зверта уваги нiякий Биков, а жене "у баранячий рiг". Тiльки
Володьками й тягнулася праця, наскiльки ставало ©х сили. Мозолi на
хлоп'ячих руках, душевне огiрчення, злiсть на несправедливiсть. З
Володьком сотнi iнших хлопчикiв, подiбних на виколупленi землянi брили.
Всi вони довбають келепами, рискалями мерзлу землю. Бризки ©© сiчуть у
вiчi. Вiтер стриже полями, смалить обличчя, що горить лютою барвою.
Червоне буревiйне сонце поволi хилиться й спада за вашковецький лiс.
У суботу в хатi Трохима Пацюка коло церкви "рощот" за цiлий мiсяць.
Низька, простора кiмната. У передньому кутi пiд двома ярусами образiв
довгий стiл. За столом штабскапiтан Смiрнов. Червона, випещена пика. Чуб
©жаком, випущенi сiрi очi, на них пенсне. Борiдка - шпаньолка. Перед
Смiрновим скринька новеньких, нi разу не вживаних банкiвок:
двадцятип'ятирублiвки, десяти-, п'яти-, трьох- i однорублiвки. Побiч
Смiрнова секретар з трьома личками. Перед ним список i рахiвниця.
Вiд столу до порога черга, плече в плече, людей. Дiвки, старшi дядьки,
молодi хлопцi. Обличчя ©х цегельно© барви, чуприни розбитi, очi загнанi в
сво© мiсця мiцно й рiшуче. Черга врива ться коло дверей, якi ввесь час
рипаються. За дверми знов черга, а там море людських голiв. Все то за
"получкою" за "днi" сво© прийшло. Кожний добре лiчив тi днi, випiкав ©х
жарiючою думкою на мозку. мiж тими людьми тро з Матвi во© родини -
Катерина, Василь i Володько.
Черга його, на щастя, не далека. Лiтера Д тут багато допомага . Ось вiн
уже добрався за порiг хати. Викликають:
- Горпiна Гудз!
- !..
- Сколько дньов?
- Двадцять...
Ого, дума Володько. От бреше. Вона бiльше, нiж вiсiм днiв, не ма . Та
й то лиш по блiндажах з Биковим перекидалась.
Цок-цок на рахiвницi - i новенька десятирублiвка у Горпининих руках.
- Та, Хресто святий, ота Горпина ма щастя. Капiтановi замiтала
пiдлогу, а диви...- шепочуть iншi дiвки.
- А хiба тiльки капiтан?.. А з тим... як його, отим рудим Риком, чи як
його... Хiба не бачила.
- Софiя Гладюк! - викликують далi.
- !
- Сколько дньов?
- Та двадцять...
Цок-цок. Софiя дiстала дрiбними. Вона й рахувати не ма часу. Скорше
випихають геть, бо он ще сотнi ждуть.
Раденька, що дiстала, бiжить надвiр, перед вiкном пiд свiтлом лiчить.
- Маатiнко Божа! А, Хрестосвятий, вони менi рубля не додали. А грiм
мене побий, коли не так.
У дiвчини плач рветься. Але куди його бiгти, кому скаржитись? Он сидить
той капiтан, але добийся до нього. Он вiн i виплату перервав, бо "диньчик"
чай у глечику принiс i шклянку i блюдечко. Поставив шклянку, чай через
цiдилечко блискуче процiдив. Блищить чай, мов огонь. А каштан сьорба по
трошки та малюсiнькими сухими коржиками закусу .
Володько ще вiд полудня нiчого не ©в, але, дивлячись на блискучий чай i
на сухарцi, йому зовсiм не хотiлося ©сти. Не тi почування виринають.
Капiтан i його срiбнi "пагони", i гудзики блискучi з орлами, i чай з
цiдилочкою та коржиками, i тi купи грошей... Все те щось не з цього свiту
працi. Це щось iншого. Це щось недосяжне нам усiм, що сто©мо тут довгою
чергою, щоб "получити" отi п'ять, десять, п'ятнадцять - по заслузi -
рублiв. I люди коло нього, нiби пружини. Все "ваш' всок' бродь" та
закаблуками цокають. Навiть отой з трьома личками, також в окулярах, а i
той все:
"Так точьно, ваш' всок' бродь! - Нiкак н т, ваш' всок' бродь!.."
Цок-цок-цок. Рубель, два, п'ять, десять, сто, тисячi... Тож там тисячi,
©й-Богу, тисячi! I капiтан дивиться на них вилученими очима, байдуже то з
тi ©, то з онтi © коробки бере папiрець i да Гординi, Софi©, Килинi,
Ганнi. Кому скiльки хоче, як хоче, що хоче.
"Боже, який я маленький проти того капiтана",- дума Володько.- Одно
слово його - i мене нема".
Нарештi:
- Довбенко Владiмiр!
- сть! - викрикнув Володько i здригнувся. Тремтить, мов пропасниця
його напала. Стояв у черзi, тиснеться наперед, шапку у руцi зiм'яв.
- Сколько дней?
- Двадцять.Вiн добре пам'ята - двадцять.
- Ти вот, - почина капiтан, пiдперши лiвою рукою клинцеву борiдку, -
уже бальшой. Сколько т б л т?
- Я рождьон тисячу... i такого-то года,- мудро вiдповiв хлопець.
- Да. Значiт, ти н малий. А кто т бя так научiл врать?..- i очi впер
на хлопця гострi i сердитi.
Володько знiяковiв до болю. Врать? Що ж вiн "вре"? I його очам так
зробилось, нiби ©м соромно стирчати в головi.
- Да! - пiдносить капiтан голос.- Ти врьош, как хiд! Сразу вiдно, что
вором будеш!.. На, палучай i марш атсюда!..
Як Володько брав тi грошi i як зробив "марш отсюда", про це можуть
краще розказати iншi, що за ним стояли. Сам вiн якось не пам'ята всього.
Зна , що вилетiв на подвiр'я. Зна , що в темних сiнях зачепився кишенею за
завертку дверей i як слiд розпанахав пальтечко. "Чорт його бери",- подумав
вiн.- "Хай дереться. Уже нова шинеля, i йому самi тато обiцяли одвезти
©© до Шумська та перешити". Ось i грошi .
Раху ©х раз, другий. Що там довго рахувати. Ось п'ять рублiв цiлих, а
ось чотирi по рублi. Разом дев'ять. Рубля вкрали, а коли б не вкрали, мав
би десять. Десять рублiв все-таки - копiйка. А так вже зжився був з думкою
- десять рублiв... Но...
Пiдпер носа кулаком i... "а що його сказати татовi? Що подумають... що
взяв собi рубля... Хто там ще репету ?"
Репетував Хома Ет-то . Перш усього йому перекрутили прiзвище. Написали
Ет-то . Який вiн Ет-то . Ето ? Як його якась там дурна баба по-вуличному
зве, то це не значить, що i в "бамаги" так записувать...
- Моя фамилiя, ет-то , Бондарець. Так, ваше благородi . Так
правильно. Мiй ет малий без слуху, онiмiв, а хтось за нього пiдсказав i
вийшло Ето . Я його законний от ц i прийшов за нього получить г нгi. Бо що
ет з нiмим. Його куди пхнеш - пiде, а находив вiн двадцять днiв по
пiврубля (мало, чу те, ваше благородi , по п'ятдесят копiйок такому
хлопцевi. Дуже мало) 10 рублi... Ет маю получити.
Хома ще до свого "ет-то " не любить докiнчувати слiв у родових
вiдмiнках. Смiрнов подивився на такого говiркого чоловiка, зняв окуляри,
витер, знов наложив. Пiсля грошi вилiчив i мовчки дав Хомi.
Той хотiв одразу й полiчити.,
- Вон, вон, старiк! Вон! Пшол, гварят т б ! Там пощiта ш дома на п чк .
Пхають Хому, але вiн опира ться i раху .- Ееее,- крикнув вiн коло
дверей.- Так це, ет зв нiт , обман! Малий мiй лазив до отих окопiв... Ваше
благородi ! Тут всьо вiсiм рублi... Такi ет щота менi... такi щота...
- Куда прьош?! - визвiрився на нього солдат. Але Бондарець на таке не
зважа .
- Ваш' благородi ,- кричить вiн,- тут ось ошибка случилась. Мiй малий
нiмой. Його...
- Кто там шумiт? - пружньо встав i ревнув Смiрнов, а очi його ще бiльше
вип'ялись, нiби ©х хто видув зсередини.- Пазвать во!
Бондарця штовхнули в плечi, i вiн опинився перед самим благородi м.
- Так вот его ти врьош? - визвiрився Смiрнов, ах нижня челюстина
подалася йому наперед. Юрба людей принишкла.- Ти вот шуметь вздумал?
Бунтовать? Да? Атв чай! Бунтовать хатiш? Салдат!
- Слуш'ь, ваш' всок' броць!
- Я,- не злякався, а смiло i навiть задавакувато почав Хома...- Я ет,
ваше благородi , тiльки за правду. У мене ет-то талько i сть ще один
отой нiмой. Старший мiй сни упав пiд Варшавою, а середнiй кузнiцой у
кавалерi© служiть. Я маю право за свого нiмого сина слово пiднять...
- Малчааать! - скипiв одразу Смiрвов. Вiн нiби з пороху злiплений, а
тут якийсь паршивець Бондарець пiдсунув сiрника. I очi, i брови, i борiдка
- все танцю по обличчi. Кулак раз, два брязнув об стiл i кiлька банкнотiв
пiднялось i в темний низ вертко спустилося.
- Ти што, салдат?! Взять во! Завтра ми во, разпрасукiнаво сина, в
православную в ру обратiм!
Хому вхопили, нiби вiн гарячий вуглик, i виперли...
- Це кров моя! - гукав вiн.- Тут ет, як бачу, мошенство. Тут ет i слово
не скажи!..- але твердий саперний кулак стукнув Хому просто по зубах i той
за©кнувся на пiвсловi. Кажуть, кров так i полляла йому через шпакуватi
вуса i бороду геть-чисто перебарвила.
А Смiрнов бiльше не мiг виплачувати. Пiсля такого хвилювання хто б мiг
виплачувати.
Люди масово рухнули додому.
- I треба було йому за якогось рубля знiмати бучу! - сердився хтось...
- Н ! Я несогласен,- перечить другий.- Тут перву ролю гра
справедливiсть. Хiба ж не сукин син отой самий капiтан...
- Та це ж звiсно. А хiба вони не всi такi? здив я оце до штабу на
стiйку. Стаю, мерзну я, мерзне худоба, а вiн, таку його мать, визвiрився
до мене, що я, бач, килима з дому не взяв. А може, я того килима дома
зовсiм i не маю. А якби й просто на в'язцi сiв... Що, йому вiдлетiла б?..
То-то... То зветься вiйна. Один на фронтi в мерзлому багнi лежить, а
другий, бач, на в'язцi соломи не сяде... Бо, бач... Ееет! Тьху!..
Порядки...
- Що, чу те, про отого капiтана говорять, то тiльки "мразь i стид".
Живе ото в школi. До нього нiби всi отi вищi члени з'©жджаються.
Позавiшують, каже, вiкна червоним. На столi пляшок повно, "Боже цара"
ревуть. То ж то ота сама Горпина й казала. Каже, впо'©ли, роздягли ©©...
Тьху, бий тебе Божа сила! Вона, бачте, нiчого собi, а от до чого
докотилася. Шлюха! Сестри[12] навчили...
Володько верта ться додому i слуха , що гуторять. Бачив i сам вiн, що
за школою багато бляшанок з добро© риби, з овочiв, з рiзними написами
валя ться. Горпина хвалилася, що вино туди "ящиками" привозять.
"Чорт його бери, того рубля",- вертиться у хлопця думка. Добре, що
принаймнi й тi дiстав. А рубля вiн дома ма , доложить i все батьковi на
перешиття шинелi вiддасть.
Там, де село кiнча ться i починаються хутори, зустрiча Володько
"маршовi роти". Сьогоднi пригнали ©х видимо-невидимо. Нiби повiнь залили
вони село, кричать, матюкають. Все молодi кацапчуки, що говорять з
прихрапом у нiс, ковтаючи слова. Одягненi добре. Новi до самих п'ят
шинелi, вовнянi сiрi шапки, добрi з довгими халявами чоботи.
Казали, що наступ буде. Ага. То оце ж i женуть. Володько йде повз лави
воякiв i, зда ться, не буде ©м кiнця. Йдуть i йдуть, топчуть дорогу. Все
по чотири, навантаженi. Бряжчать металевi речi.
Дома застав повно. Увiйшов до хати i, зда ться, попав у густий чагарник
з живих дерев. На лавцi, на печi, на миснику - скрiзь, де тiльки якесь
мiсце, гори наплечних мiшкiв, пояси з патронташами, мокрi шинелi, газовi
маски, лопатки,сокири.
Пiд плитою вже топиться, а на плитi два здоровеннi баняки води. Пiд
комином безлiч котьолкiв i в кожному щось З харчiв видно.
- Ага! Вот, вот! Мальчiк паявiлса... Р бат', р бат'! Вот нам мальчiк за
булкамi сб га т...загуторили солдати.
- Хош', малиш, за булкамi iтi? Да?
- Да! - кивнув головою Володько.
- Р бат'.' - загукав один солдатик,- Давай д нгi. Мальчiк за булкамi
йдьот.
- Пачьом булкi?
- Да чьорт зна т. Па десятi, что ль...
- Мне две.
- Мн трi!
- Нам с Грiшкой п'ять.
- Да н галдiте вс , как л шi ! Па парядку! Мiтька! Падай маю сумку.
Вот та, каторая с пятном... Да н брасай на голаву! Вот, сукiн син, мать
твая в дьма, нiкак рускiй чал' к н де ржiт парядка!
- П труха! Да, разтаку твою в самам д л ! В м ня там сирь, а ти заднiцу
туди прьош!..
-Ей, щенкi! Н арiт ! Вот мальчiк ждьот! - встав i крикнув старший
солдат.
Вирвавшись на вiльний простiр з купою марок у руцi, Володько знов жене
в село. Дивне вiдчування. Зда ться, село змiнилося, зникло. Неймовiрно
велика кiлькiсть людей обернула його в якусь людську комашню. Все скрiзь
ворушиться. Дим над стрiхами зводиться, подвiр'я гудуть, вовтузяться,
дорога, не дивлячись на приморозок, стоптана до того, що розта снiг i
рiденька грязюка збiга у рови. Сюди й туди, без перерви, снують люди.
Своя мова зникла. © залила чужа акаюча, горлова. Хмари круглi, мов
барани, летять гладеньким небом, купляться навколо молодого мiсяця.
Подекуди миготять зорi.
Коло бувшо© шкальнi черга за булками виповза кiнцем аж на дорогу. До
не© прилипають все новi i новi кiльця. Але Володько не дурень. Вiн зна
ходи до крамницi i по короткому часi з мiшком булок на плечах верта ться
додому.
Тут чай на столi. Пару , димить. З вояцьких облич стiка пiт. Булки
розхапали, i почалася жерня. Володько заробив пiврубля, але це його не так
особливо тiшило. Нема де сiсти, а вiн i так цiлий день мерзнув надворi.
За ча м розмови i сварка. Найшовся старший вояк, який розносив
начальство. В той час хтось застукав у вiкно.
- Хазя©н! Хазя©н! Вийдi, ат ц!.. Матвiй почув голос "бiловусого
фуражира". Накинув кожуха i витиснувся надвiр.
- Ти, ат ц?
- Я. А що таке? - Матвiй бачить, що фуражир не сам. З ним ще один
кiнно-гарматник.
- Прiнiмай, старiк, нас нач вать!
- Ну,знизу плечима Матвiй.- У мене й так повна хата. Навiть сiсти
нiде...
- Н лаб зь, ат ц. Ми всю д р вню с' здiлi... Там щьо хужей тво во. У
сараях людi сплят...
Що робити? Завiв конi до клунi, а люди втиснулися до хати. Вояк далi
розмову веде.
- ...У них, чортового сина, все якось не так. Там, наприклад, чи вояк,
чи офiцир - все одно. Дiстiплiна то дiстiплiна, але не наша. У нас солдат
- грязь, багно, сплювак,афiцир цар, бог, недосяжне щось. Салдату хоч
сапогом по лицi - нiчаво, афiцир салфеткою тавос пiдпира . Два рази був у
плiну, два рази втiк. Три рани дiстав. Тепер пiду i посвищу... Сам в полон
пiду. Досить воював, досить кров проливав, досить царя, от того самого
невидимого царя, штихом i груддю захищав. Там он Распутiна робота наривом
на Росi© сходить. Цариця у дворцi гуля , а ти йди, бийся, по Карпатах
дерись. От наженуть дiтвори... Ну, от ти! Ти, жовторотий?
- Чаво? - витрiщив очi молоденький кацапчук.
- Зна ш ти, куди йдеш?
- В стiма. На фронт.
- Дурак. На смерть. На гибель. Завтра з тебе, лупленого осла, однi
ратицi лишаться. От заженуть вас, а завтра в атаку. Сто тисяч i виложать.
З Пiтера, з Владiвасгока, з Бердичева, з Самарянських степiв - всiх
дуракiв зженуть на бойню, на м'ясо гармат, на ганьбу, яко© свiт не бачив.
I вже, зда ться, досить! Париж, Карпати, Балкани, Альпи, Манджурiя - все
ми, все наш брат солдат трупом вкладав, дорогу тисячi верст ногами сво©ми
робив. А коли кiнець? Спрашую: коли кiнець? Далой!..
I зненацька в цю саме мить, коли всi напружено слухали промовця,
тарахнув страшний вибух. Хатина здригнулась. Всi замовкли. Лампа згасла i
хильнулась густа тяжка темнота. Настя дико викрикнула i майже умлiла. Мала
Василина, що спала на полу, прокинулася i почала плакати.
- Какой там сукiн син балу т? - реве з темностi густий голос.
Блиснула бензинова запальничка й освiтила хмарку диму, що поволi
розповзався над головами солдат. Деякi з них поблiдли на папiр.
Виявля ться, "бiловусий фуражир" обурився мовою солдата i пострiлом
револьвера припинив ©©.
-Ти што, мать твою разтаку! - накинувся фуражир на промовця. Бунтавать?
Бунтавать вздумал? Зна ш, что за такi розгавори дають? Н вiдiш, зд сь
д тi...
- А ти кто такой? - смiло, вперто i виразно пита промовець.- Супчiк?
Кожелуп? Тильная криса! Фронту ти, сукiн син, н вiдал. Плюю я на тва©
угрози. Ми всьо равно, хоть с водня, хоть завтра пулю в лоб вганi.
Плювать мн на всю ету ва нную жiзнь! Вiжу, рило твайо вот как разнесло,
ряжка хоть памо© вилiвай!..
Вiдрубав i тиша. I що ж? Нiчого. Тиша, нiби всi скам'янiли. Фуражир
виразно пружився плигнути наподобу тигра, схопити нахабного збунтованого
пiхтура за горло, але тут, нiби по командi, стало мiж ними кiлькох солдат.
- Н т, братци! Драться дудкi.
Схопили обох i погрузили в масу солдат, одного коло порога, другого на
лавi коло столу. Пiсля цього напружена мовчанка. Далi хтось щось
заговорить уривком лайки.
Матвiй i родина на полу, коло печi. Всi нагострили цiкавiсть. Матвiй
бiльше байдуже, Настя уже хотiла кинутися розбороняти. Василь, Володько i
Хведот з виразом недовершеного страху, цiкавостi i навiть якогось
вдоволення.
Клалися спати. Несли солому i хто де мiг, схилив голову. Володько чув
надзвичайну втому, але пережите дня все-таки настiльки проймаюче, що
уривки втомлено© думки весь час чiплялися бачених i пережитих людей i
картин.
Перший раз почув кiлька незнайомих слiв. Перший раз бачив огонь в очах
вояка, який сказав простими i певними словами те, що та©ла в заледенiлому
нутрi бiльша частина солдатсько© маси. I як рiшуче! Якi очi! Якi зморшки
коло кутикiв уст i як цiпився кулак. Це, чорт бери...
Сон, виплата, Смiрнов... Знов новенькi банкiвки. Чорний простiр i
безлiч вояцьких облич у папахах, з торбами. Пострiл.
Ще раз здригнувся хлопець, груди потягли струм густого тяжкого повiтря
i почали рiвно й мiрно гойдатись, нiби спокiйне море пiсля ущухлого
буревiю.



V

Чорний простiр без початку i кiнця, сiрi клуби туману в сприсках
стрiльних iскор, що вириваються i зникають. Земля була не влаштована i дух
Божий - всеможний шум несеться в серединi всього i лиша по собi творчi
початки.
Як дiлилось свiтло i тьма. Як радiв i яснiшав етер. Як завертався
перший раз хаос, задзвенiв у пружнiх руках Великого Майстра, що дув на
прискаючу вогнем масу сво©м натхненним подухом творчостi. Клались гори
вправо й улiво, океан вздовж сяючим плесом опав, вiдбив блакить i жбурнув
в далечiнь i ширiнь.
Родилась людина. Брав Майстер першу частину землi - як основу. Брав Вiн
також частинку вiд дерева живого i вiд мертвого каменя. Брав воду солону i
не забув барву вiд лiлей, i вiд рож пахучих, i вiд фiалок весни... I ще не
все. От сто©ть твiр перед очима Творця, ма вигляд, барву, але не ма
того, що зветься кров. I тодi брав Творець частинки вогню, та дiлив ©х на
барву i тепло. Зачерпнув роси, з пiднебесних височин, що впала була на
лист рослин, змiшав з барвою вогню. Далi все запалив. I вийшов твiр
прекрасний. I сказав Творець: