Самчук У.. Волинь

у долинi село Кордишiв. Але його не видно. Поле, поле i поле.
Пере©хали Рохманiв. Над шляхом багато жидiвських хаток. Збоку мiстечко
Шумське, став, гребля i погорiлий великий млин. Повернули налiво. Болотянi
Васькiвцi. За ними поле аж до Москалiвки.
Великий "казьонний" суразький лiс. Чорно-бiлий стовп з понищеними
таблицями. Молода смерекова посадка i садиба лiсничого. Тут Володько
проща ться з матiр'ю. Злазить з воза, кладе на себе торбину, через плечi
плащ i гайда. В очах матерi сльози. Володько не розумi , чого тут плакати.
- Коли дожене тебе яка пiдвода, попроси, хай тебе пiдвезуть. Може,
якраз добрi люди трапляться. Йди, дитино, хай тебе Бог благословить... i
помага ...
Уста матерi тремтять, але плач стриму . Володько цiлу ©© в руку й
вiдходить.
- Зайди там до дiдуня! - гука навздогiн мати. ©й не хочеться одразу
©хати назад. Вона хотiла б ще щось сказати йому. Сто©ть i хрестить за
сином дорогу. Ось вiн оглянувся.
- Добре, мамо! Зайду!
- А може, чоботи подеруться... Попроси, хай поладять...
- Добре, добре!
- Та тiтки Зiньки не забудь! Вiдвiдай Катерину. Вона напевно щось тобi
допоможе!
Вiдповiдь Володька вже невиразна. Вiн вже на зворотi дороги. Ще
хвилинка, i його заступили стрункi молодi смеречки. Мати дивиться. Пiскова
дорога й смереки перед нею, а бiльше нiчого. Повернула конi i вiд'©хала.
А Володько вже сам. Лiс i тиша. Лише час вiд часу проходять якiсь
святочно одягненi люди. Вони кажуть "дзiньдобри" i питають Володька, куди
вiн iде. Володько вiдповiда одним словом. Не ма часу на розмови. Вiн
дума . Але все-таки Володьковi при мно йти. Як колись, так i тепер йому
при мно, коли почина ться щось нове, невiдоме. Згаду всiх рiдних та
знайомих у Дерманi. Ноги м'яко ступають по сухому пiску. Шелестить пiд
ногами опалий лист. Дорога спуска ться вниз.
Йде, йде, йде. Дерева не рiдшають i не густiшають. Велетенськi ©х
стовбури поволi пересуваються перед очима. Ззаду чути голосне вйокання. По
часi Володька наганя пiдвода. Маленький драбинячок, запряжений гнiдими
шкапенятами. Шле©, вiжки i все, що на них, портяне. У розбитiй ©х гривi
реп'яхи. Бiжать пiдтюпцем.
На голiй дошцi драбинячка, звiсивши через щаблi ноги, сидить дядько. На
ньому палатковi штани й австрiйськi вiйськовi черевики. Володьковi
хотiлося б попросити, щоби пiдвiз, але шкода розставатися зi сво©ми
думками та самотою. Ноги ще не болять i хоч дорога ще далека, але i часу
шмат добрий. Ах краще хай собi ©де.
Але дядько не так дума . Вiн цiкавий, що це за мандрiвник такий з
торбиною на плечах та палицею в руках. Порiвнявшись з ним, притриму
конята.
- Дзiньдобри! А куди, хлопче? - пита високим викриком.
- До Дерманя,- просто вiдповiда Володько.
- Ого! То ж то буде далеко! То ж то десь онтуди... Аж за Мости. А ти ж
звiдки?
Володько вiдповiда одним словом. Дядько цiкавиться далi i довiду ться
про все. Вiн диву ться, що батько пустив такого хлопця в дорогу.
- Онтам он, коло мостiв, знов чоловiка вбили. Теж часи настали. Просто
вбивають, та й годi.
- Мене не вб'ють,- каже Володько. Дядько галаса на цiлу губу. Володько
йде при возi. Нарештi дядько спохватився.
- Пробачай,каже вiн.- Нема на чому сiсти, але, як хоч, примостись отам
на лютринi. Все-таки трохи пiд'©демо. Я тут недалеко, верстов двi. З
Гiсерни.
Володько сiв спиною до дядька i звiсив ноги назад. При©хали до Гiсерни.
Дядько лишився, а Володько посмаляв далi. В полудень досяга Зеленого
Дуба. Це половина дороги. Вiдпочив i пiдживився. Тут почина ться справжня
Волинь. Там з-саду за лiсом ще Подiлля. Iншi люди, iншi кра види. Спереду
Волинь. Сувора, тiнна, стара земля. Люди бiльше похмурi, менше говiркi,
але дебелiшi, рiвнiшi й охайнiшi. Села кращi почнуться. Ось тiльки
минуться пiски, почнуться хмельницi, плантацi© цукрових бурякiв. Бiльше
критих залiзом хат, менше соломи.
Володько чу цю землю, бачить ©© красу, ©© радiсть i горе. Вiн
наближа ться до того мiсця на землi, де вперше побачив свiтло сонця та
вiдчув першу радiсть життя. Зате цiле його ство повне вдячностi до цього
клаптя велико© сво © батькiвщини.
Довга, тяжка дорога. Надвечiр ноги вiдмовляються йти.
Торбина стала значно тяжчою. Кiлька разiв вiдпочивав i аж поночi
опинився на дерманських полях. Але ноги мов дубовi. На щастя, вiтер
зiрвався i попиха його в спину. Через темноту збився з дороги i замiсть
на Запороже попав десь на Тихонцi. Довго лазив по чужих городах i дражнив
собак. Нарештi натрапив на якусь хату, де ще свiтилося. Там, мабуть, були
гостi. Щось пили, ©ли, гомонiли. Володько застукав у вiкно. В темних
дверях сiней з'явля ться дядько.
- Ти, стало бути, як? На хрестини? - пита дядько, не бачучи Володька.
Вiн хита ться i тупця , нiби сто©ть на гарячому. Володько почина
вияснювати, чого бажа . Голос його за довгу дорогу ослаб, i дядько довго
не може розiбрати, чого той хоче.
- Ага! - нарештi зрозумiв дядько.- Так ти, стало бути, зi скубентiв?
Ти, значить, вобче, так сказати, до нашо© семинарi© в образованi йдеш.
Правильно! Харашо! А може, чарку горiлки? Хаарошая! Первий у нас самогон.
Посл дня новость сезона. Панiма ш? - i вiн сплюнув через порiг.- Таки нi?
Ну так, Гануню! - гукнув вiн до хати.- Покажи йому навпрошки, щоб махнув
отак через займиська та пiд гору. Там буде видно. А ти ж, пробач, чий
будеш? Яка твоя личность i фамилiя? Ооо! Матвi©в! Отого, що у Тилявку
вибрався? Почому не знать! Знаю! Так ти сам його накоренок? Це тобi от i
на... А я думав, яка очмана по вечорах шля ться. А то аж iз Тилявки.
Га-нуууню! - пiдняв вiн голос.- А покажи йому, та виведи. Це ж Матвi©в.
Вiн до лисея Гуци прошку , просто з Тилявки п'ятдесят, диви, верстов
учухрав.
Гануня нарештi з'явилася. Провела Володька над долину i показала куди
йти. До дядька свого прибув Володько аж пiзно вночi. Ледве достукався, не
хотiв ©сти, скинув зi себе верхню одiж i, зовсiм знесилений, лiг на
тапчанi спати.
Рано на другий день Володько прокинувся, а вставати не хочеться. Ноги
його попухли. Лежить, протяга ться, вслуху ться до болю в них. День
яснiший вiд вчорашнього. За вiкном вiтер похиту гiллям горiха i шкряба
ним о бляшану стрiху.
Пiсля вста , снiда , оповiда останнi новини з Тилявки. По снiданку
рiша вiдвiдати школу.
Виходить через затильнi дверi на садок. Сливи обсипанi синiми
соковитими овочами. Яблунi ледь втримують свiй тягар. По листi розлита
холодна роса осенi.
Володько йде вниз через Мотрин садок та Ляшове займисько. Старi, косатi
берези ряботять жовтавiстю i час вiд часу з них зсипа ться кiлька золотих
лусочок. Сходить вниз, iде берегами до монастиря. Пiд монастирем ставок з
острiвцем посерединi. На острiвцi та навколо ставка старi осокори. З ©х
листя капа роса i по гладенькiй, чистiй поверхнi ставка викреслю рухливi
кола, що швидко збiльшуються, вза мно перетинаються, добiгають до берега i
там никнуть. У водi вiдбива ться син небо з ковтунястими хмарами. З
осокорiв спада лист, пада на хмарини i, зда ться, разом з ним пливе пiд
берег.
Володько йде далi. Ось подвiр'я школи. Кiлька великих дверей. Коли б
Володько знав, у котрi з них входиться, то вiн одразу б увiйшов. А то став
i вага ться. Острах його бере. Вiн ще ж нiколи не входив у такi великi
дверi. Хто зна, що там за люди за ними. В кожному разi не такi, щоб
Володько почувався перед ними гаразд. Вiн приготовив сво "свiд т льство"
i шапку зняв. Ну, Володьку! Смiливо вперед! Добре. Вiн одважився, виходить
по кам'яних сходах, вiдчиня великi, бiлi з мiдною клямкою дверi i входить
у коридор.
Школа вже почалася. Тiльки що скiнчилася перерва, по класах гудуть
школярi. Коридором бiжать до класiв учителi. Коло вiкна сто©ть священик i
розмовля з молодим кучерявим у галiфе панком. Священика Володько зна . Це
ж дерманський батюшка. У нього на устах вiчно насмiшкувата мiна. Зда ться,
вiн не розмовля , а кпить. Володьковi не хочеться самому пiдходити до
батюшки, але той помiтив його.
- А т б чево? - пита Володька. Володько нiяковi , цiлу батюшку в
руку, пода сво свiдоцтво i каже:
- Я, батюшка, хотiв би записатися до школи. Нашу школу я вже скiнчив, i
ось тут свiдоцтво.
I батюшка, i той другий у галiфе розглядають свiдоцтво. Володько
сто©ть, мов на шпильках. Йому зда ться, що саме тепер важиться його доля.
Батюшка перечитав i каже:
- Так, так. А ти чей? Володько сказав.
- Ааа, его тот Матвей, што в Тилявку ви хал? Знаю. Ну, а как? сть там
у нас како м сто? - зверта ться до кучерявого панка.
Той хита головою. Володько запира дихання.
- Н т м ст. По трi на партах сiдят,- заявля панюк.
- Господiн учiтель,- просить Володько.- Я так далеко йшов. Ми були з
татом перед двома тижнями i нам сказали, що школа аж за два тижнi буде.
- Ето да! Но т п р н т м ста i кан ц. Нет. Понял? дi с б дамой.
- Гаспа...
- Н т, н т, н г! Нельзя! Школа переполнена! - заговорив батюшка. -
Слишiш же, што н т м ста?
Пiсля цього батюшка i кучерявий панок пiдходять до класiв. Володько
залиша ться сам на коридорi. На душi в нього тягар. Вiн зовсiм не
допускав, що i тут можуть бути перешкоди. Сказали, йди додому i кiнець.
Добре ©м казати. Стiльки рокiв жив цi ю думкою, а тепер iди й кiнець.
У класах iде навчання. Якi щасливi там сидять хлопцi. Володько не може
©м не заздрити. Але ж вiн нiяк не може вертатися додому. Що скажуть тато,
знайомi? Скажуть:
- Ну, от. Пiшов. Поставили його там на "акзамин", а вiн тобi нi бе, нi
ме. I прогнали.
Володько сто©ть коло вiкна. Не пiде звiдсiль. Обдуму , що ма сказати
тому вчителевi, щоби вiн його зрозумiв. Бо ж вiн не розумi його. Не може
ж так бути, щоб не було там якогось одного мiсця. Вiн буде стояти. Вiн не
великий пан i з при мнiстю пересто©ть тих кiлька годин навчання. Не може ж
вiн. нiяк не може вертатися додому.
Година довго тягнеться. Володько сто©ть i сподiва ться. Надiя не
покида його. Вiн хоче. Вiн неймовiрно хоче. Вiн знайде якесь слово i тi
зрозумiють його.
Нарештi дзвiнок. Година кiнча ться. З класiв виходять учителi, а за
ними ро м сиплють школярi. Володько перейма батюшку.
- Ти що зд сь? - пита той здивовано.- Ступай дамой! Н т м ста i
больше н чево гаворiть!
I батюшка пiшов. Вiн навiть не хоче з ним говорити. Всi вчителi також
не звернули на Володька анi найменшо© уваги.
Володько вiдходить. Та сама дорога, але вiн не помiча вже нi ставка,
нi осокорiв. Йому боляче. Не розумi , чому люди такi недобрi. Вiн так мало
собi бажа , а вони i того йому не дають.
Дома не сказав нiчого дядьковi. Порiшив пiти ще завтра, а може, якраз
приймуть. Але i завтра не помогло. Батюшки вже не бачив, але й iншi навiть
не хотiли Володька чути. Прийшов додому i хоч-не-хоч, а розказав дядьковi.
- А ти ж ©м сказав, що пiшки аж з Тилявки йшов? - пита дядько.
- Певно, що сказав.
- А "свiд т льство" сво показав?
- А що ж. Певно.
- А чому ж ти не попросив добре?
- А хiба ж я не просив. Ще й як. Нема, кажуть, "мест" i все.
Дядько лисей далi не пита . Вiн мiрку . Володько мiрку також. Обом ©м
невесело. Пiсля дядько каже:
- Ну, пожди. Завтра ми обидва з тобою пiдем... Де самого архимандрита.
Серце Володькове пiдскочило. Надiя, мов блискавка, знов мигнула на його
захмареному небi. Добрi дядько. Нi, що не кажiть, а Володько таки в
щасливий мент народився. Всi за ним. Хай тамтi ще почекають. Ми побачимо,
хто-переможе. А дядька вiн завсiди любив. У них короткозорi очi, але вони
багато знають. Кожно© вiльно© хвилини у них завжди книжка в руках. У
вiйську "унтирцером" були, татар вчили i з ними татарсько© мови навчилися.
Вони люблять спiвати:
I кепести чекарган,
i барчак тукарган,
i кузук утарган,
матер буис семинга.
Оповiдають про старе, про князiв та генералiв. Щось непри много,
скорбота якась, чи що... Дядько напiвноважно, напiвжартом питають:
- А чи знав ти князя Ашкiнази?
Володько всмiха ться, i йому знов добре. Нема смутку, нема горя. А коли
i , не треба перейматися ним до глибини. Перш за все пошукати можливостi
до виходу з тяжкого становища.
На другий день дядько натяга сво© "новi", ще з передво нного корту
штани, взува вояцькi чоботи, не менш вiд штанiв iсторичного кашкета, бере
улюблену свою сукувату палицю, й обидва з Володьком iдуть до монастиря.
Приходять. На монастирському подвiр'© спокiй. Увiйшли до будинку, де
живуть ченцi, i запитали, кудою зайти до архимандрита. м показали.
Довгий, темний коридор. З обох бокiв багато дверей. Широкi, старi сходи
провадять на другий поверх. Там показали ©м однi дверi. лисей вiдчиня ©х
i бачить, що за ними ще однi дверi. Увiйшли.
Опинилися в мешканнi архимандритового келейника. Це блiдий, зi синiми
на скронях жилками, хлопчина. Вiн ввiчливо привiтав гостей, просить сiдати
й зачекати. "Його преподобi " зараз прийдуть. Чекання. Невеличка келiйка.
Стiни закопченi. Чорний образ Христа в терновому вiнку i якогось пископа,
подiбного на Миколу Чудотворця. Пахне карболкою.
Володько зiтхнув. Дядько подивився на нього i моргнув рудуватою бровою.
Не журися, мовляв.
По короткому часi дверi раптом вiдчиняються i входить архимандрит. У
чорному, високий, стрункий, подiбний до Христа, вiн одразу подоба ться
Володьковi. Яснi хоробливо блискучi синi очi. Борiдка каштанова клинцем.
Тако© ж барви довгi коси, роздiленi посерединi виразним продiлом. Володько
з дядьком пiдходять пiд благословення.
- Ну, гостi мо©? Кажiть, що вас направило до мене,- заговорив
архимандрит.
- Ваше високопреподобi ! - зачав дядько.- Оце прийшли ми до вас
просити, чи не могли б ви з ласки сво © допомогти нам примiстити оцього
хлопця до школи при семiнарi©. Це син мого брата. Живе у крем'янецькому
"у здi", п'ятдесят верстов звiдси. Прийшов вiн таку путь пiшки, а школа не
прийма його. Ма добре "свiд т льство".
Архимандрит глянув на Володька, пiдiйшов до нього, поклав свою руку
йому на голову.
- Ну,- каже вiн.- Бачу, що вiн дуже хоче вчитися. Добре. Я переговорю з
управителем. А ти завтра приходь туди.
Володько ожив. Цi кiлька слiв вернули йому вiру в справедливiсть. А
також вiн певний, що радiсть велика, тим бiльша i яскравiша, чим темнiше
©© тло i чим тяжчий шлях до не©.
Вийшовши вiд архимандрита, Володько до цiлого свiту смi ться. Радiсно
йому. Так багато стало простору i так весело свiтить велике сонце. Ах, як
при мно ступа ться по такому просторому свiтi. Йдуть - дядько i вiн... Як
мало треба було, щоби зробити ©х щасливими, щасливими в повному розумiннi
слова.
На черговий день Володько вже у школi. Учитель, той самий у галiфе,
показав йому його мiсце. Школярi, що сидять на тiй лавицi, не хочуть, щоб
Володько коло них сидiв, ©м i так тiсно. Володько притаковився зовсiм на
кра чку лавицi. Йому все одно. Йому не треба багато мiсця. От кра чок один
i досить. Зате вiн слуха виклад. Говориться про слов'ян, про ©х племена.
Перед кожним учнем невеличка книжечка в червоних полiтурках. Шкода, що
Володько не чув усього спочатку. Цi вже другий тиждень учаться. Але не
бiда. Головне переборене. Володько все-таки переборов, досягнув свого.
А тим часом оповiда ться, як слов'яни йшли до варягiв, як просили ©х:
"Земля наша велика й обильна, но порядка в н й н т. Приходiт , княжiт i
владейте намi". Володько уважно це слуха . В його уявi постають новi
образи. Почина знайомитися з минувшиною свого краю.
Проходять днi. Володько вчиться. Пiзна , що найкоротше вiддалення мiж
двома точками це проста лiнiя. Довiду ться про пасати, мусони, бризи.
Рюрики. Усе нове, все цiкаве. Усе порива за собою. Цiла Володькова увага
там, у книгах. Забув за поле, за сво© конi. Лиш час вiд часу пригаду собi
дiм i журиться, що то робить хворий батько.
Товаришi все ще не приймають його до свого гурту. Нiчого. Вони ж ще не
знають Володька. Як вони можуть так скоро пiзнати його. Почекайте лиш,
дайте оглянутись, знайти себе. Дайте йому можливiсть врости в оточення,
навчитися смiливо ступати по широких залах, голосно й отверто вимовляти
слова, яких повнi уста, але яких не пускають назовнi скромнiсть,
непевнiсть, сором. А тодi знов розгорнеться Володько, i всi побачите, що
ви помилилися.
I так сталося. Володько швидко вроста у тверде середовище школи.
Першим вiдкрива його вчитель, той самий, що не хотiв його прийняти. Пiсля
першого запиту на лекцi© Володько виходить iз честю. Другий пiдкреслю
його вагу. Третiй змiцню i закрiпля ©©. Сусiди - перший Володимир
Галабурда, другий Леонiд Товстий, що не вимовля лiтери р, м'якшають,
рохманiють. Вони ще, правда, величнi й недосяжнi, але погляди ©х час вiд
часу спадають iз недосяжно© висоти i на Володька. Решта товаришiв також
наближаються до нього мiлiметровими кроками. А Володько все росте, все
ширша . Ось вiн вже i ступа смiло. Яко©сь суботи достуку ться до
бiблiотеки. Там повно книг, i Володько може ©х читати. Просто - бери i
читав. Скiльки хоч, читай. Майн-Рiд, Жюль Верн, Марк Твен. Боже, скiльки
тих чудернацьких назв. Якi дивовижi, якi чудеснi кра©, якi люди. Хiба ж
можна жити отак i не спробувати зробити мандрiвку на мiсяць, познайомитися
з чудесним капiтаном Немо, об'©здити з ним усi бiгуни попiд морями й
океанами? А хiба ж не золотi приятелi Том Со р та Гек Фiн? Хiба не розкiш
про©хатися з ними по повних водах казково© Мiссiсiпi, пережити стiльки
дивовижних пригод, здобути великi скарби? Так! Розкiшне, гарно, чудесно!
Добре погрузнути в таке життя, жити ним i ще раз жити, гризтися з
потворами, полiпами його глибин, збагачувати себе скарбами найглибшого
його дна, захованого там колишнiми мандрiвниками. Рости, ширшати. Знати
всi смiхи, всi болi, всi розкопи душевного прагнення, що не зна тих меж,
за котрими вже не знайшлося б нiчого, що притягало б людську цiкавiсть.
Революцiя росте. Смутнi вiстки долiтають iз далеко© пiвночi. "Аврора",
"Смольний". Большевики. Назви, що якось ширяться, ростуть, хвилюють
мужикiв.
- Земля i воля! Усе народовi!
- Помiщицькi землi без викупу! Так. Без викупу. За що кров проливали?
По десять десятин на душу.
Мов буревiй летять домагання з душi мужика. Встав, оглянувся, направо й
налiво пiдозрiло зирнув: можна! Так. "Слабода"! Скрiзь "слабода". Ось лiси
вiковiчнi яко©сь княгинi, що живе десь у Парижi. Он сiножатi, поля, двiр.
Пiдходь смiло, закладай пилку пiд товстючу сосну, вали ©© i при до себе.
Маленький чоловiчок з "раскосимi очамi" осiдлав iмперiю, пхнув на не©
всi пiдземнi сили. Розгойдався мужик, запiнився люттю робiтник. Солдат
поверта цiвку рушницi, гарматне гирло в обличчя "родiни". Зiркатi очi,
засмальцьованi тупi носи. Стискаються кулаки i кривляться, в лють
покусанi, синi уста.
А в Ки вi "д д Чорномор" зручною рукою керму нервовою сектою "щирих".
Грибами ростуть вони у спiлки, союзи, комiтети, ради. Зiбрання, засiдання,
палкi слова, патлатi голови, звiти, привiти.
I поплили на села першi "оголошення". Ось i в Дерманi на брамах
приходсько© церкви, на липах коло Яна з'явились вони на барвистому паперi
й "мовою" промовили:
- Укра©нцi! Увага!
- Хто такi укра©нцi? Звiдки вони взялися? Далой! Чотири роки з одного
"котелка" ©ли i тепер вiддiляться. Н жела м! Сукини сини, пiд мужика
пiдшиваються!
- Правильно! Далой!
Володько ходить до школа в товариствi Климового Петра. Обидва
однолiтки, сусiди, ще малими дiтьми разом бавилися"
Володьковi кепсько. З дому нiяких вiсток, а тут сталася прикрiсть. Нема
бiлизни, розлiтаються чоботи. Дядина вже нарiкати пробу .
У саму прикру годину; коли берегами, кудою треба ходити до школи, вода,
мокрий снiг, Володьковi чоботя "зовсiм добрi", перешитi з Василевих,
ганебно зраджують свого володаря
Ось квапляться хлопцi до школи. Володько навмисне пiдкульгу на праву
ногу, бо вiдчува , що пiдстава зовсiм вiд мовля ться надалi триматися
свого законного мiсця.
Гарна це година. Володько любив, коли олов'яне небо заложить цiле
склепiння, з якого виринають i легко спливають донизу лапатi рушинки.
Вiльхи стоять непорушне, мов птахи, що наслухують якусь небезпеку. На
землi росте бiлий килiiм, що лiг геть скрiзь - море не море, гора не гора.
Он там килим промок, i вида ться, нiби там розлив хто рiдкого олова. Там
он зовсiм чисто i м'яко. Зайдiть от собi i сядьте отам пiд вiльхою на
кiпчику. Сядьте, посидьте, послухайте, як тихо торкаються снiжинки
снiжинок...
Але Володько з Петром не мають на це зовсiм часу. Вони ж квапляться.
Западеннi перелази... Скачи по них, мов скажений собака.
- Стiй,- i Володько лайнувся. Клята пiдошва, брудна i мерзенна, з
погнилими дерев'яними штифтами таки вiдлетiла. Он лежить, чортова паскуда,
i кпиться з Володька. Червонi пальцi ноги й собi вигулькнули з розквашено©
онучi. Ага. Он якраз верба i пiд нею зовсiм добре можна собi присiсти.
Володько й сам бачить те мiсце. Йде, сiда , стяга чобiт, розмоту онучу.
Нiчого не лиша ться iншого, як видерти з онучi страпка та добре загнуздати
чобота. Що ж iншого робити? Петро не хоче чекати. Але скорше. Чорт зна,
якi поганi чоботи носить той Володько. Через них приходиться спiзнитися до
школи.
I спiзнилися. Учитель уже в класi. Он сидить за катедрою. Розстелив
свiй журнал i переклика учнiв.
- Ааа, мо поважання, панове спiзняйки! Ну, ну. Почекайте сiдати.
Постiйте собi он там.
Хлопцi стоять, усмiхаються. Володькiв чобiт бажав би десь провалитися
краще крiзь землю, нiж тут на очах усього класу стирчати.
- Ну, на мiсце,- сказав учитель. Гаразд. Хлопцi з при мнiстю сiдають на
сво© мiсця. Пiсля лекцiй спiванка. Семiнарiя готу виставу "Наталку
Полтавку". Зразкова школа бере також участь. Карпо Пилипович утворив хор i
дума виступати також. Володько всiми силами намагався попасти в хор i
попав. Ось вiн уже в хорi, спiва зовсiм молодечим тенорком. Сьогоднi вiн
все хова ться за спини сво©х товаришiв.
- Довбенко. Стань спереду!
Гаразд. Довбенко стане, хоч це йому зовсiм мало спричиня при мностi.
Клятущий, щоби вiн згорiв, чобiт увесь час розповза ться, не дивлячись на
нiякi спини. Сто©ть Довбенко i спiва : "Сто©ть гора високая". Сумний i
одночасно веселий мотив. Гора, гай. Рiчка срiблиста i верби напевно такi,
як там у Лебедщинi, що позвiшували довге вiття до само© води. "До тебе,
люба рiченько, ще вернеться весна. А молодiсть не вернеться"... Так.
Неухильна правда. Радiсно i при мно бути молодим, здоровим. Що значить
яка-небудь маленька прикрiсть,- коли роздумати як слiд, то це щось зовсiм
непомiтне. Гурток спiвакiв, дзвiнкi, сильнi голоси, i мiж ними Володько зi
сво©м також дзвiнким голосом. I радiсно йому так жити з малими прикростями
i з великими при мностями.
Дома того самого дня Володькова прикрiсть щасливо кiнча ться. Дядько
сам оглянув чобiт.
- Ого... Арди ма, хiджi ма... Вiн, видно, хоче кепести чiкiрган. Майн
лiбер Гот. Нема iншо© ради, як викинути його на вишки, i хай там спочива .
А знав ти коли, як граф Румянцев там сражався, князь Потьомкин там
разив?.. Нiчого, Владимир Матвiйович. Ми тобi зараз чобiток антi-пiкiс
винайдем.
Пiшов до комори, пошпортався деякий час там i винiс чобiток антi-пiкiс.
- Дивись, яке бульдо. З-пiд самого Луцька привiз, як ©здив до окопiв.
До нього, мабуть, i пара була, та десь стратилась. Якийсь покiйник
австрiяка в ньому землю нашу топтав... А дивись, яка пiдошва... Як сталь.
I цвяхи ще всi. Га? Якраз на праву ногу. Взу ш i будеш франт Iванович.
Другого ранку Володько дiйсно франт Iванович. Офiцерський бахматий
мундир. Посрiбленi гудзики. Спряженi ходаки - правий тупоносий - дебелий,
лiвий гостроносий - делiкатний. Але до школи можна йти. Можна буде й на
"спектаклi" гульнути. "Наталка Полтавка". Що можна до цих слiв додати.
Терпелиха, Возний, Петро, Макогоненко. Наталка. Скiльки турбот, бiганини,
смiху й смутку наробило це iм'я.
Семiнарiя гуде, ворушиться. По залах, коридорах ревуть спiваки. У
головнiй залi будують помiст, лаштунки, вiшають завiсу. Здоровенне
полотнисько. На нiм луг, левада, рiчка з лiлеями i похилi високi верби.
Далi копиця сiна, молодиця з граблями на плечах. А ще далi хатина зi
соняшниками, рожами, плотом i горщиками на кiлках. Стовп синього диму
зводиться з комина хатини i сяга попелястих, мов ягнята, розсипаних по
блакитi хмарок. Укра©на. Така вона. Такою чують змисли ©© мешканцiв.
Тепло, запах, велетенська тиша спнята в барвах, тонах, дужим сонцем.
Володько все бiльше i бiльше вiдкрива отi широкi лани, отi левади, отi
особливi хмари. Почина навiть розумiти матнистi штани, кресатi брилi,
косники в бiлих вишитих сорочках. Нi в Дерманi, нi в Тилявцi, анi нiде в
околицях так не ходять, але це нiчого не значить, що й там, на справжнiй
Укра©нi, де козаки, Сiч, де Днiпро з плавнями i порогами, так не ходять.
Там справжня, приваблива Укра©на. Хочеться наслiдувати ©©. Вiн з
при мнiстю буде рахувати себе укра©нцем, мешканцем тако© чудесно© землi. I
також при мно йому, що вибрали його до хору. I тут вiн не останнiй! I тут
вiн братиме чинну участь у такому гарному дiлi, як вистава укра©нсько©
комедi©. Вийде на помiст, буде звiдтiль дивитися на всiх людей, спiватиме,
подивиться, як за лаштунками, все огляне, затямить i iншим, тим, що
нiколи тако© штуки не бачили, розкаже.
В суботу "генеральна репетицiя". Зала вже повна. Чекання. Рiчка, верби,
хата зi соняшниками пiдносяться i никнуть пiдстелем. Вирина гай, криниця.
I верби знов з'являються, а пiд ними дiвчина з вiдрами. Наталка. Байдуже,
що то передягнений першокласник Буцманюк. Кому прийде в голову божевiльна
думка сумнiву, що це не справжня страждаюча великим коханням Наталка.
Байдуже, що голос ©© не зовсiм дiвочий, штучний. Хто не хоче чути, чого не
треба, не почу . Вона спiва так жалiсно, що серце млi . Навiть чути, як
вiтри вiють i дерева гнуться.
Возний. Ха-ха-ха. Який рудий. I фрак його тако© само© барви. На головi
дивацький капелюх. Штани картатi, з червоною хустиною, що телiпа ться зi
заду в розрiзi фраку. "Ловко", те -то-як його. Чудесно. Луснути зо смiху
можна. Сам дiдько не видумав би кращо© дивовижi. I палиця геть-чисто -
"рихтик" до всього лицю . Навiть табачницi не забули дати йому, бо хiба
без табачницi мiг би обiйтися такий чепурний панок.
А Макогоненко. Ой, Господи! Свита, червоний пояс, вуса. Справжнiй
дядько Гапон, коли верта ться з "трахтиру" до сво © куми Килини
Пiдпiдьомчихи. Ну ж втяли. Басом таким реве "ой пiд вишнею". Возний табаку
нюха та слуха i сердиться, що, те -то-як його, Наталка щезла, а замiсть
не© оцього навiженого принесло.
I Терпелиха-тiтка мироносниця така примиленна. Це ж Трохимчук. й-Богу,