Мушкетик Ю.. Яса

лiнивий та байдужий, вiдказував: "Чого тобi?" Щось знову зрушилося в
Самойловичевому серцi. Отако птахом шугонути туди б! Без булави, без
клопотiв, без жартiв, без цькувань i суплiк, фальшi i кровi - в молодi
помисли i гарячий шепiт. I розчинитися там. I вiдчув, коли б навiть таке
було можливе, вiн би не шугонув. Не помiняв оце на те. Й вiдчув якусь
зверхнiсть над отим шепотом i водночас аж злiсть на самого себе.
Стежечка вилася в густiй дерезi й спадала попiд старою дерев'яною
церквицею, такою старою, що видавалася аж нiби обгорiлого. У Седневi,
окрiм цi ©, двi церкви, цю можна б звелiти розiбрати, так в однiй iз них
висить чудотворна iкона, й пiде помiж людьми прикрий поголос про гетьмана.
Мовляв, грошей на новi церкви шкоду , а старi валя . Тут вiн не
вiдкрутиться, церкву доведеться перебудовувати. Врятувався попик
чудотворною, примусивши ©© заплакати з тi © скрухи. Грiх так думати, але в
це чудо гетьман не вiрить. Та й взагалi вiн не вельми бо©ться грiшних
думок. Сам побував у божих челядниках, бачив усiлякi грiхи. Нiби боговi
нiчого робити, а тiльки наглядати за всiма сво©ми рабами i пiдслуховувати,
про що вони шепчуться по кутках. Сам вiн скоромного не ©в, а грiшив
легенько. Знав одного iгумена, який у великий пiст кутуляв ковбасу i
тримав у келi© дiвчину, доки вона не привела дитину. Тодi спровадив ©© i
знайшов собi iншу... Про те дiзнався архi пископ, одначе не покарав
грiшника на смерть, як то годилося б, а одправив у iнший монастир. I той
живе там i понинi - за сiмдесят йому - й, мабуть, так само кутуля
ковбасу. Якщо, звичайно, лишилися в ротi зуби.
I в думках, i вголос гетьман осуджував таке грiховодство. Воно ще й тим
лихе, що позбавля страху i покори iнших. А також побожностi i святостi. А
без святостi жити на землi не можна. I любить гетьман церковну регулу,
любить гарну пiвчу i гарнi казання, хоч прихову те. Зна -бо - й так
прозивають поповичем.
Його вразило убозтво церкви: iконостас побив шашiль, стiни струхиявiли,
образи потемнiли. Тiльки на однiй iконi - чудотворнiй - висiй новенький
рушник. убогi люди, убогi села, убогi й церкви. Найчастiше - все те
вкупi. Паламар у свитi щиро читав "Iсусе Христе, ти прийшов на захiд
сонця..." i переступав босими ногами, й пiд його пiдошвами шелестiла
пересохла осока, якою було вистелено долiвку церкви, а пiп в обшмульганому
лудановому фелонi дивився в землю - думав щось сво .
Заспiвала пiвча - голоси були жалiбнi, тоненькi, тремтячi. Самойлович
подумав: так спiвають i на похоронах. Вiн би хотiв, щоб отако по ньому
спiвали. Старцiвський спiв розм'якшу серця. Жалiбний спiв i могутн
ревiння гармат - що може бути лiпшого для во©на при його проводах в
останню путь. "Треба не забути цього".
...Вiн любив думати про власний похорон. Не боявся того. Море голiв,
неголосна пiвча, плач скрипок. Всенародний плач, всенародна скорбота.
Ведуть коня в парадних рондах. Тихо ступають, поопускавши голови, осавули.
I чийсь одинокий, розпачливий зойк.
Самойлович зупинився бiля дверей, у тiнi, i його не помiтили. Помiтив i
впiзнав тiльки високий довгоши©й парубок, який стояв бiля столика, де
продавали свiчки. Побачив гетьмана, вклонився, трохи постояв нерiшуче,
взяв свiчку й понiс до чудотворно©, де догоряла iнша свiчка. Вiн зрозумiв,
що гетьман об'явитися не хоче, й не сказав поповi про з'яву високого
гостя. Це сподобалося Самой-ловичу. А хлопець вже повертався, нiс у долонi
згарок i не дивився в його бiк. Самойлович, навпаки, пильно придивлявся до
нього. Видався вiн йому по знаку. Ще й дуже по знаку... Таке ж чоло,
той-таки нiс... Але той хлопець - лiпшо© вроди i без таких прищiв на лобi
та щоках. I не витягу , як гусак, довгу шию. Запах ладану лоскотав нiздрi,
вертав у щось давн , срiблисте, тремке. О, коли б йому хоч на кiлька
хвилин вернути оту дитячу вiру й дитячу непорочнiсть, вернути сльози, що
стояли в душi... Вiн тодi був чистий i на©вний, i як же йому було гарно.
Зда ться, не мав нiчого, його батько був бiдний пiп, а вiн ма усе. Увесь
свiт, все найкраще, що сотворив бог. Батько брав за хрещення по чотири
грошi i хлiбину, за iм'я новонародженому - грiш, за освячення хати -
коробку жита, за поминальний сорокоуст - двi коробки i десять крашанок, а
йому належать всi жита за цариною з усiма птахами i всiма та мницями, всi
луки i всi небеса.
Гетьман постояв ще трохи, а тодi кивнув парубковi i вийшов з церкви.
Ступав по стежцi й знав, що парубок iде за ним. Зупинився на горбi, заклав
за спину руки. Розчулення минуло. Але не треба легковажити власними
почуттями. Ще раз оглянув хлопця. Лиха одежина, дранi чоботи... Убоге,
некрасиве, смиренне створiння, а погляд жадiбний, зацiкавлений, з вiрою.
Якщо такого повести за собою - пiде в огонь i воду. Вивести в люди - i
буде вiрний до кiнця. Тiльки треба запалити те серце, розбудити, кинути в
нього iскру. Одне, либонь зрiднi цьому, запалив. Пiдiбрав старченя, що
пасло овечки за пришви, й вiддав у бурсу. I хоч воно не довчилося, чогось
там нако©ло й з бурси втекло, сплачу борг i нинi. I сплачуватиме довiку,
бо гетьман да йому новi й новi позички. Однi да , iншi обiця . Тепер той
парубок на Сiчi. Так. треба брати сирiт.
- Як тебе звати i яке в тебе прiзвище? - суворо запитав гетьман.
- Гуком прозивають, а звати Ждан.
- Чому - Ждан? - Дивиться недовiрливо.
- Не знаю. Батьки так нарекли.
- I де тепер вони?
- Померли.
- Коли?
- Давно.
- Чого я повинен витягувати з тебе слова, як горiхи з чужо© кишенi.
Розказуй.
Парубок почервонiв, аж зникли прищi на обличчi.
- А що розказувати? Жили ми десь на Репешках. Я вже не знаю й де. Куток
тiльки пам'ятаю. Батько чумакував. Одного разу прийшли до двору самi воли.
Без батька. А тодi пiдскочив до ворiт чорний фургон, вилiзли з нього якiсь
люди в смолi, забрали воли i воза. Матерi переказали, буцiм чумна була
хура i ©© спалили. А батько, мовляв, помер у дорозi. Одначе люди кажуть,
що батька десь прибили, а воли i воза загарбали.
- Хто? - гетьмановi очi зблиснули мiдно.
- Не знаю. Кажуть так. Тi © ж осенi сталася пожежа, од блискавицi
згорiло двадцять три хати. I наша також. Корова тiльки й залишилася. Ряба
була корова, гула, без одного рога. Сидимо ми з братом посеред двору, хати
нема , хлiва i клунi також, а корова сто©ть i нам руки лиже. Оце пам'ятаю.
- Брата Митрофаном звати? В Жданових очах сяйнув подив.
- Ви зна те Митрофана?
- Я все знаю, - коротко одказав гетьман. - Розказуй далi.
- Оце i все, - стенув гострими плечима Ждан. - Мене забрала тiтка. А в
не© само© семеро. Через два роки вона померла - й дядько вигнав мене на
вулицю. Я вернувся сюди, пас громадську череду. Теперечки ось найняв мене
отець Дементiй. Брат - на Сiчi. Передавав якось уклiн через запорожцiв,
кажуть, писарю там. - Останнi слова мовив майже хвастовите.
- Я його оддав у науку, - сказав Самойлович. - Тiльки вiн не вельми
шанувався. - I вперся прямим, як ратище, поглядом парубковi в груди. - А
ти шануватися вмi ш?
- Якщо не кривдять, - крутнув ши ю парубок.
- Гордий... - кинув гетьман, але без насмiшки. Смиреннiсть i гордiсть
дивно по днувалися в хлопцевi.
- Я - козацького роду, - i знову почервонiв.
- Знаю. Одначе з того тобi хлiба не ©сти. Хочеш до мене в челядники? Не
сюди - в замок. А там - буде видно. В мене ниньки нема свiчкаря.
Свiтитимеш свiчки, готуватимеш плошки, навчишся палити вогнi фейерверковi.
А звiдти й до гарматно© стрiльби близько. А може, сягнеш яко©сь iншо©
науки.
Очi хлопця свiтилися захватом, вдячнiстю i недовiрою.
- Прийдеш у понедiлок до управителя, Климентiя, скажеш, що я тебе
покликав.
Хлопець щиро подякував, але руки не поцiлував. I це також сподобалося
гетьмановi.
"Один - на Сiчi, другий - тут, - вiдмiтив у думцi. - Не кепсько". Й
похвалив себе. Брав хлопця з пота мною метою, а ще через те, що захотiлося
йому зробити добре дiяння, яке завжди було б перед очима, вiн мовби
спокутував тим дiянням грiхи, заспокоював совiсть. При мно буде щодня
зустрiчати людину, яка дивитиметься на тебе захоплено, такi молодики
стають вiдданi душею i тiлом, на них можна покластися в найважчу хвилину.
А ще цей хлопець чимось нагадав йому власних синiв, Семена i Григорiя.
Вони - ген-ген, аж у пiвнiчнiй станицi. Щомитi засвiдчують там сво©м
мешканням гетьманову вiрнiсть царевi. Найменший, Якiв, поки що бiля
батька. I обидвi дочки також. Дочки - то його розрада, принаймнi поки
недорослi. Либонь, тiльки вони не бояться батька-гетьмана, вловлюють
сво©ми серденьками його приязнь, i те особливо при мно Самойловичу.
Отож робив добре дiло й мовби замовляв перед всевишнiм слово за синiв.
Семеновi, старшому, вiддасть у спадок Седнiв. Разом з полями, гаями,
конями-змiями... i з оцим хлопцем. Гетьман усмiхнувся у вуса (бачив, що та
усмiшка сподобалася хлопцевi), повернувся й пiшов. Крокiв за двадцять
оглянувся. Парубок стояв посеред бiлого, сизого, чорного мерехтiння. Вiн
годував голубiв. М'яв суху проскуру й кришки сипав на землю. А голуби
злiтали з низенького бабинця, сiдали йому на плечi i голову, клювали
просто з руки. Нужденна церква стояла за його плечима. "Попик або надто
совiсливий, або дурний", - несподiвано перекинувся думкою на священика. I
в ту мить згадав рiдного брата, Мартина, протопопа роменського. Мартин...
той мудрий. Може, аж занадто. Скарги на нього приходять частiше, нiж
привiти од самого Мартина. Ма тностей ма бiльше, нiж лубенський
полковник. Попи й дяки в нього продають по базарах тютюн i горiлку, у
кожнiй чумацькiй валцi, яка йде в Крим по сiль, пара i його сивих, або
муругих, або перистих. А цей попик... "А як би вiн одважився у мо©х
володiннях..." - засмiявся вдоволено.
Гетьманське подвiр'я-за високим парканом, врiвень з парканом - тесовi
ворота, бiля яких дрiма сердюк з охорони, пiд'©зд до будинку - пiвкругом,
дорiжка обсаджена в'язами. Будинок - на два ганки, переднiй низенький i
широкий заднiй, високi, вузькi сходи збiгають на галявину, за якою
почина ться ставок. Довкола ставка - розкiшний сад, там любить вiдпочивати
гетьман.
В кутку за ворiтьми перемовлялося дво челядникiв. Гетьман нахмурився:
про що вони можуть говорити? Це пiдозрiло. Бiля ганку з шапкою в руках на
нього чекав седнiвський вiйт Гнат Мирилко, маленький чоловiчок з великою,
лобатою, клинцюватою головою, хирлявий, але дошпетливий i розумний.
Мирилко довго вклонявся, ходив окалясом, запевняючи, що зроду не
одважився б потурбувати гетьмана, коли б не нагальна справа.
- Що там? - обiрвав Самойлович, бо й справдi не хотiв руйнувати
елегiйного строю душi, який оповив ©© пiсля мандрiвки до рiчки та вiдвiдин
церквицi, чимось схожо© на ту, у якiй правив його батько i в якiй сам
запалював свiчки, коли, бувало, нездужав свiчкар. - Але одразу ж трохи
м'якше: - Щось ско©лося? - Подумав, що вже багато лiт уряду високо, а
влада робить людину крутою i похмурою. Помiчав це за собою, гнуздав
власний норов. Завважив i щойно. Вiйт - людина маленька, але потрiбна,
справно викону всi повелiння, справно повiда про все, що дi ться в
Седневi i доокiл. Осмикнув себе й розгнiвався ще дужче: клята звичка, так
вiн i проживе, догоджаючи всiм - великим i малим. Та вони мають злизувати
порох з його чобiт, ще й бути вдячними за те...
За хвилину ще раз пересвiдчився, що вчинив правильно, приязнiше
повiвшись з вiйтом. Той мiг i не доповiдати про лиху притичину, яка
ско©лася в мiстечку, одначе оповiв, бо справа стосувалася Хiврi
Дiгтяренчихи, тi © само© вдови, яка не хотiла продавати Самойловичу
(самому Самойловичу!) луку iз Зеленим Допливом. Щоправда, про його
перемови з удовою не знав нiхто, вiв ©х гетьман з Дiгтярен-чихою
вiч-на-вiч... Отже, треба зробити два висновки: ще пильнiше стежити за
будь-якими власними перетрактацiями i приохотити Мирилка, позаяк дiйщлий i
тонкий розумом.
- За©здила баба свого приймака, Пилипа, та так за©здила, що той аж
загнувся. - Мирилко од перших слiв вплiтав у свою розповiдь певну - темну
- барву, i гетьман зрозумiв, що той розповiда йому все неспроста. Й
махнув рукою, запросивши вiйта сiсти. Вони посiдали просто на широкi
приступцi ганку (метка челядниця в миг ока на гетьманiв покив застелила
сходинки квiтчастим лiжником), i Мирилко повiльно, мовби спогадував щось
iз далеких лiт, повiв розповiдь.
- Пилип хоч i сiчовик, а чоловiк плохенький, сумирний, вона попирала
ним гiрше, нiж челядником. Бувало, i спати в хату не пускала, i ©сти не
давала. Вiн здебiльшого з наймитами ©в. А спав бiля коней. Якось був
коросту захопив, то вона: "Стань у дощ пiд ринву, дощова вода хворобу
зми ". А ще ж тiльки провесiнь, вiн послухав ©©, в нього й вступила
застудна хвороба. Тодi вона питва якогось дала, вiн же не випив, а вилив,
собака полизав i здох. Хотiла згладити його з свiту. Багатство все в не©,
а в нього одна пуга у вузликах. Та й вона, траплялося, по ньому ж i
ходила. Мокне у зрiзi пуга - уже всi знають, що Хiвря сердита на Пилипа.
Лиха жiнка, вона й Дiгтяренка загнала на той свiт.Так то ж був хазя©н i
хоч iнодi - все ж учиняв щванку та давав ©й здачi. Врештi Пилиповi
урвалося терпцю, й вiн сьогоднi вдосвiта осiдлав коня крiпенько, сам сiв
гарненько та й потягнув до себе на Сiч. А Хiвря сочила, не встиг Пилип за
ворота ви©хати, як вона крикнула на гвалт наймитiв. Тiльки ж нiхто з них
на тi лови не зголосився, один Пархiм, удвох з Хiврею вони й застукали
сердегу у лозах бiля Якимового броду. Що там ско©лося, вiда тiльки бог, а
Пилиповi голову провалили, поки довезли на возi, вiн i упоко©вся. Тепер
Хiвря каже, що то Пархiм потяв Пилипа каменюкою, а Пархiм божиться, що
тiльки стягнув Пилипа з коня. - Вiйт прокашлявся й докiнчив: - Пархiма я
завдав у секвестр, а сам оце прийшов до вашо© милостi.
Гетьман слухав старосту, а сам дивився на пишний квiтник, що розкинувся
попiд низеньким рiзьбленим штахетником. Червонi й рожевi пiвонi© хилили
долу важкi суцвiття, зблискували пiзньою росою сережки ("розбите серце"),
i шовкова трава стелилася гетьмановi по душi, вже поверх тих непри мних
справ, про якi доповiдав Мирилко. Але саме вона й прошелестiла йому, що
справа не така вже непри мна.
- Добре зробив, - врештi мовив гетьман. А думка побiгла-побiгла,
звершила коло й вернулася назад. За одну хвилю Самойлович побував подумки
бiля Якимового броду, побував на луцi, де впада у Снов Зелений Доплив i
погомонiв з Дiгтяренчихою, вiн ще не виважив усього до кiнця, але план у
його головi уклався сам по собi. "Треба не забути вiйта", - майнуло
наостанку. А вголос сказав:
- Приведи ©х обох до мене.
Гетьман не одразу пiшов до поко©в, якийсь час ще походжав по саду. Сад
- молодий, огороджений високим парканом iз хвiрткою, яка замикалася на
гвинтовий замок. Вона вела на господарський двiр. Там - корiвник,
свинарник, пташник - усi критi гонтом, а далi, ще за одним парканом, -
хлiви i клунi, повiтки й стодоли. Гетьман любив споглядати через лiщинове
пруття за годiвлею птицi: як давляться послiдом ненажерливi качки, як
поважно йдуть до корму гуси, як отетерiло кидаються на всi боки iндики,
.лопочуть крильми цiсар-ки та кури, як спускаються згори, кружляючи,
голуби, а з ними дикi горлицi. Вони теж, хоч лiтають по лiсi, його. Iнодi
й сам кидав жменю зерна, i голуби вихрили довкола нього, а вiн стояв серед
того ма ва. Любив слухати,, як хлебчуть бурду (ма й тут свою винницю)
воли i свинi - то ж таки його воли i його свинi. I жив на подвiр'©
велетенський рябий когут, дуже б'ючий, якого боялися всi челядницi i
навiть челядники. Пiдбiгав ззаду непомiтно й боляче клював у литку. Його
перiщили лозиною, аж випадало з крил пiр'я, а вiн налiтав i гоготав, а
потому переможно кукурiкав: "Я його перемi-i-iг". Когута не рiзали, бо
знали - його любить гетьман. Одначе сьогоднi не пiшов туди. З господарчого
двору долiтав гомiн, дерев'яне калатання, брязкотiння. Там на всю
потужнiсть працювала новенька, на п'ять робочих i два загiрних казани,
винниця (ще вчора стояло сорок бочок молодого солоду) й коптильня,
медоварня та пивоварня, там упрiва тридцять душ наймитiв: солять,
коптять, переливають, сiчуть, рiжуть - готують на©дки та напо© для гостей.
За кiлька днiв - престольне храмове свято, при©де вiтати гетьмана з
свiтлим празником генеральна старшина, хочеш не хочеш, мусиш садовити за
столи - такий звичай.
Але й про те зараз не думав гетьман. I прогнав нiмця-ескулапа, який
крутився перед очима: звечора в гетьмана пекло в боцi, й той хотiв зробити
припарки.
Самойлович снiдав i думав-продумував наперед розмову з вдовою. Йому
прислужувала одна iз челядниць - Палажка, мовчазна й похмура. ©й однiй
довiряв - не отру©ть, - хоча й не вельми охайна i нового панського штибу
не зна . На снiдання була червона риба, гречаники, смаженi в'юни, мнишки з
сиру - все те запивав пивом, наливаючи його з бiло© носатки iз позолоченою
ручкою. Страви смакували, не-згледiвся, як ум'яв двi сковороди млинцiв.
Повiв оком на Палажку - скiльки разiв казав, щоб не пiдкладала. Гетьман
повнiв, уже й на коня вибирався важко. Витер рушником короткi, густi вуса,
примастив ©х пивом i пiшов до мало© свiтлицi. Та свiтлиця - для простих
прийомiв, там дешевi сiрi шпалери на стiнах, лавки, вкритi рядняними
налавочниками, дубовi ослонцi, липовий стiл без обруса, з двома
каламарями, на божницi iкони в простому обкладi. Балачку вiв сам. Навiть
вiйта не запросив до свiтлицi. Першим став перед ним Пархiм - низенький,
схожий на цигана чоловiк у сiрiй свитi i драних чоботях. Вiн розповiв, як
покликала його Хiвря, як вiн сiв на коня охляп, а Хiвря сiла на другого,
прихопивши з собою вила-трiйчата, як Пархiм наздогнав у лозах Пилипа,
скочив на землю, хотiв притримати Пилипо-вого коня, але Пилип ударив коня
пiд боки, й кiнь вирвався, проте Пархiм устиг вхопити Пилипа за ногу, й
той упав на землю й почав одбиватися, й тодi пiдоспiла Хiвря, й Пилип
банiтував ©©, вигукував, що вона вiдьма, суча дочка, й казав iншi ущипливi
слова, а Хiвря собi байодила Пилипа, а тодi Пилип плюнув у ©© бiк, а Хiвря
вхопила каменюку, що валялася пiд ногами, й ударила Пилипа по головi. А
вiн, Пархiм, тiльки тримав Пилипа за ногу, щоб той не втiк.
- I не цiлив у Пилипа каменем? - запитав гетьман. В Пархiмових очах
чорними крильцями змигнув страх, одначе дивився просто в очi гетьмановi й
дрiбно-дрiбно хрестився.
- Не цiляв, не бив, нiяко© шванки не завдавав, тiльки тримав за ногу.
- А якщо доведеться дати вивiд на животворнiм хрестi? - ледь примружив
очi Самойлович.
- Дам.
Дво осавулiв вивели Пархiма. Гетьман наказав впустити Дiгтяренчиху. До
поко©в зайшла лiтня, огрядна молодиця в зеленiй керсетцi, картатiй плахтi,
жовтiй намiтцi, червонолиця, iз залишками не до кiнця облетiло© вроди. ©
зеленi, трикутнi очi неспокiйно бiгали, в них схлюпував страх. Одначе вона
задзигорiла, заторохтiла, не давши розтулити рота гетьману.
- Вiн обiкрав мене. Забрав коня, забрав грошi...
- Кажуть, грошей при ньому не знайшли, - все ж втиснувся в ©© мову
Самойлович.
- I сiдло, й iншу збрую; i свита, i чоботи, i шапка - все на ньому
мо ...
- Кажуть, вiн при©хав до тебе на конi, - з притиском мовив гетьман.
- Який там кiнь... Патика. Вiн здох ще тi © весни. I сам вiн... Тiльки
ханьки м'яв... П'яниця й нецнота.
Гетьман мовчав. Давав препоганiй бабi викричатись. Вона галасувала
довго, упослiджувала вже мертвого приймака. Галасувала зi страху. Гетьман
це добре бачив i, коли нарештi Дiгтяренчиха вмовкла, сказав:
- Нехай i так. Але хто ма право полишати людину душi?..
- Пилип ударив Пархiма, а Пархiм його...
- Чим?
- Каменем.
Гетьман мовчав довго. Так довго, що в Хiврi вiдхлинула вiд обличчя кров
i посинiли губи.
- I ти складеш об цiм присягу на святому хрестi? Дiгтяренчихою тiпнуло,
й аж тепер сiла на ослiнець. Просто перед нею на стiнi висiли iкони, вона
боялася звести на них очi. Надто ж на картину страшного суду.
Гетьман усмiхнувся в думцi: ту картину наказав повiсити саме тут.
- Складу, - прошепотiла ледь чутно.
- А якщо заприсягнеться й Пархiм?
Дiгтяренчиха зронила руки. Очi ©й округлилися, губи затрусилися, i ©х
перекосило, повело вбiк. Хотiла щось вимовити й не могла.
- Такий гожий ранок був сьогоднi, - розмiрковував уголос гетьман. - Я
ходив на луку, на сiна сво© дивився. Пройшов аж до Зеленого Допливу.
Даремно ти, Хiвре Дiгтяренчихо, не продала менi його. Там можна поставити
добрi млини. Збира шся покласти гребельку?
- Менi тепер... гребелька на той свiт. - По Хiвриних щоках текли
сльози.
- Чого ж так, - розважливо мовив гетьман. - Не поспiшай. Може, той
Пилип сам упав на камiнь? Вiн же падав з коня? Пархiм його цупив за ногу?
- Падав... - Дiгтяренчиха ще нiчого не розумiла.
- Ось так... Посидить Пархiм у секвестрi, охолоне, пригада , як дiло
було. Ма мо на те час. А нинi я хочу погомонiти про луку твою, яка
врiза ться в мо© сiножатi. Одна твоя, дина...
Хiвринi очi засвiтилися надi ю. Зрештою збагнула, яку кладку стеле ©й
гетьман. Кладку дуже дорогу, одначе таку, по якiй можна врятуватися.
- Берiть ©©, ваша милiсть. I луку, i доплив...
- Нащо ж так, Хiвре, - примружив очi Самойлович. - Я не грабiжник...
- Я... вам... дарую...
- ... I дармiвщин не беру. Якщо ваша згода, складемо купчу...

* * *

Увечерi у малiй свiтлицi гетьман переглядав ма тнi справи. Перед ним
стояли двi дерев'янi рiзьбленi скриньки, наповненi паперами, а збоку ще
одна, мiдна, з льодяниками, а також карафка з солодким вином. Гетьман
любив поласувати, хоч i приховував свою пристрасть. Одначе сьогоднi вiн
посолодив душу й без льодяникiв. Ну що б, здавалося, та нiкчемна лука?
Скiльки ©х у нього, скласти докупи - конем не об'©деш за день. А от
стримiла йому колючкою пiд нiгтем, i сьогоднi врештi вiн ту колючку
вирвав, виколупав.
Гетьман дiстав зi скриньки перев'язану зеленою стрiчкою паку паперiв,
розв'язав, розiклав ©х вiялом, наче карти, шукав, куди прилаштувати
новеньку купчу. Першою картою, козирним тузом у тiй колодi була грамота,
де чорним по бiлому написано: "Божою милiстю ми, пресвiтлий i великий
державний государ, цар i великий князь Олексiй Михайлович всiя Велико©,
Мало© i Бiло© Русi самодержець (i далi за титулом), пожалували си у вiчне
володiння за вiрну службу гетьмана Малоросiйського Iвана Самойловича
мiстечком Седнiв з угiддями, урочищами, лiсами, луками, рiчками i черню,
яка ма чинити пану послуженство, з тим, щоб нам, великому государю,
служив многi© годи з великим старанням, i стверджу мо цим царським листом
в укрiплення i утвердження того, що йому дано". Гетьман поторкав руками
велику жовту печатку, ще раз пробiг очима по паперах i врештi прилаштував
до мiсця новеньку купчу. Тепер цi папери можна зв'язати й бiльше не
розв'язувати. Вiн так i зробив - поклав ©х до скриньки, замкнув ©©
маленьким золотим ключиком i поставив до велико© скринi, ошпуговано©
залiзом. Вкинув до рота льодяника й пiдсунув до себе другу маленьку
скриньку. Тут лежали дарчi грамоти, писанi вiд його iменi. Поклав перед
собою одну, мовчки перечитував, смоктав цукерку, та враз скривився й
виплюнув ©© просто пiд ноги. Цукерка гiрчила, як i грамота. "Його
iмператорсько© величностi Вiйська Запорозького обох сторiн Днiпра гетьман
Iван Самойлович. "Ознаймову мо цим нашим писанням, кому про те вiдати
належить, особливо пану полковниковi ©хньо© царсько© пресвiтло© величностi
нiжинському, обозному суддi, осавуловi i всьому старшому i меншому
товариству: суплiковав до нас поштивий пан бунчуковий товариш Мартин Шило,
просячи ласки нашо© про надання села Процьки з двома греблями i всiма
приналежностями в полку Нiжинському для лат-вiйшого дому свого виживлення,
а також хутора Барсукiвки з сiножатями по рiчцi Остер вiд лiсу
Припутнянського до могили Тарасихи, а також лiс Припутнянський. Тодi,
давши проханню поiменовано© особи мiсце i бачачи його до нас, рейментарiв,
зичливiсть i давнi у вiйську заслуги, i до таких же оного заохочуючи в
даний час, одда мо йому село Процьки, а також хутiр Барсуки з сiножатями
по рiчцi Остер вiд лiсу Припутнянського до могили Тарасихи, а також лiс
Припутнянський з ласки нашо© рейментарсько©. Вiдаючи про таку нашу волю,
аби нiхто зi старшин, яко i'чернь, з одбирання означених сiл i урочищ
поiмснованiй особi жодно© найменшо© перешкоди не чинив, а вiйт тамтешнiй з
належними тяглими вiддавав послушенство, сим листом нашим вiру мо. Писано
в Седневi, року божого 1674 iюня, 6 дня".
Чого ж пригiрчила гетьмановi ця грамота? Хiба мало написав таких?
Писано ©х у генеральнiй канцелярi© по кiлька на день. Всi гетьмановi
родичi отримали ма тностi. Не забував вiн ©х i далi. Родаки - то таки
родаки, стоятимуть за тебе до смертi. Одначе доставала такi грамоти й iнша
старшина. Але ця особлива. Надто пригiрчили Самойловичу слова про
вiйськовi заслуги Шила. А полягають вони ось у чому: минулого року гетьман
вперше зважився облягти Чигирин i надiйшов туди з вiйськом; одного ранку,
коли гетьман ще опочивав на пуховиковi у похiдному лiжку, наметом раптом
двигонуло, аж затрiщала велика тичина, а далi пролунав дикий, верескливий
голос:
" валт, рятуйтеся, хто в бога вiру , татари". Гетьман так перепудився,
що не мiг знайти виходу з намету, його вивiв звiдти i пiдсадив на коня
оцей ось Мартин Шило, якого нанесла на той час свiтла чи темна сила.
Гетьман доскакав до могили, аж там Шило йому подавав одяг. Вiн один знав
про той недишкретний Самойловичiв маневр i мовчав, одначе всiм сво©м
виглядом показував, що пам'ята все. А тим часом засипав гетьмана листами,
випрохував усе новi й новi урочища та села. Цьому треба покласти край,
подумав гетьман. Але як? Послати його на якусь факцiю, з яко© нема
вороття? Треба все добре обмислити. Спомин про той ранок завдавав
гетьмановi неймовiрного сорому i болю. Гетьман не був таким уже боягузом,
те сталося з несподiванки, зi сну. I скiльки-то прикрощiв може завдати
людинi, - подумав гетьман, - якась випадковiсть, спомин про безглуздий
вчинок. Здавалося б: забудь, викинь з голови, а вiн же стримить у пам'ятi,
як гострий цвях у пiдошвi, й муля , ятрить. I ятритиме, доки не
позбудеться злощасного свiдка.
Останнiм клопотом гетьмана на сьогоднi був лист до московського царя
про Сiрка. Кошовий отаман просив у Олексiя для Запорозько© Сiчi слободу