Мушкетик Ю.. Яса

потiм враз виринали перед носом туркiв. Так розклепували ланцюги, якими
погани перетинали Днiпро бiля Кизикермена, так знiмали сторожу бiля
фортець понад рiчками.
Хтось сiв у травi поруч Сiрка. Отаман скосив очi. То був Верша. Козак
помонявся трохи й дiстав кисет. Вдався до звичайного козацького способу
примирення, тiльки вельми незугарне й на©вно погойдував кисетом козак.
Сiрко трохи поморив Вершу, а тодi набив люльку з його кисета. Клацнуло по
кременю кругле, iз завивинами кресало. Солодко зачадiв трут. Посидiли,
покурили, пiдвелися.
- Брате мiй, брате, - мовив Сiрко - чи ж моя вина, що нема в нас
талану?
Помахом руки Сiрко пiдкликав Мiюського, той пiдiгнав дубiвку до
крайнього, не викiнченого думбаса, й там отаман ступив у не©.
Вiн сидiв як хмара. Не дивився на сiчовикiв, що, злi й присоромленi,
мовчки стояли на березi, не дивився й на Мiюського. Дубiвка швидко йшла по
рiчцi, лишаючи за собою пiнявий слiд. Отаман мовчав. А тодi вийняв люльку,
постукав нею об нiс човна, почав натоптувати тютюном.
- Добре тому чортовi в дудку грати, сидячи в очеретi, - мовив чи то до
Мiюськго, чи сам до себе i покошлав брову. - Одну злама - другу вирiже.
Мiюський нiчого не збагнув, а Сiрко не розтовкмачував. Показував, куди
правувати, розцмакував люльку. Вони верталися кружним шляхом - по великих
рiчках, течiя тут була млява, й Мiюський швидко гнав дубiвку.
Сiрко сидiв нахмарений, Мiюському видалося, що отаман одразу постарiв
лiт на десять. Допiру перед корабелами стояв палкий та дужий козак, що
йому руки грали м'язами, очi жахтiли рiшучiстю, а зараз плечi зсутулились,
зiр пригас, глибше прокреслились риски на чолi та щоках. Перед Мiюським
сидiв сливе старий чоловiк, згноблений життям, обкладений клопотами. Йому
аж шкода стало отамана.
- З лиха, мабуть, вони... - наважився обiзватись.
- Лiпше було б, якби iз розкошiв, - зiтхнув кошовий. I зажурився
насправжки, знав-бо гаразд: найбiльший його статок на цьому свiтi -
справедливiсть. I знав також: не богом вона дана, не в колисцi наспiвана -
пильнував того людського закону давно. Жити правдою, не покривити душею,
що б тобi не загрожувало i якi б ваби перед тобою не поставали. Зда ться,
просто - ох не просто. Iнодi душа аж стена ться, так хочеться ©й пiрнути в
якусь щiлинку. Бодай на мить. Надто в дрiбному. "Це ж для тебе, для тебе,
- нашiпту вона. - Для тво©х гараздiв. Забудь про все. Спочинь".
I доводиться проганяти ту ману. Весь вiк проганяти. I ось щойно вiн
переступив той невидимий пружок. То вiн гримав не на Вершу, а на власну
совiсть.
Трохи розхмарився, коли зустрiли рибалок. Тi саме тягли невiд, дво
йшло попiд берегом, по груди у водi, тро вели друге крило невода човном:
дво гребли, один тримав сiть. Там же, на березi, й солили рибу саламуром
iз липового цебра, складали в низенькi, широкi дубовi бочки.
Мiюський бачив, як у крило бiля берега зблиснула бiлим животом
величезна рибина, як похитнулися рибалки, котрi брели у водi, як
затремтiла сiть. Либонь, те бачив i отаман, бо подав знак. Рибалки на
човнi щосили запрацювали веслами, однак вiн ледве посувався, Сiрковi й
Мiюському довелося чекати довго. Всiх чекало розчарування - в матнi тiпали
хвостами золотавi лящi, великi, як вагани, трiпотiло всiляке iнше риб'я,
зiпало ротами кiлька щук, одна - двохаршинна, а тi © рибини - бiлуги чи,
може, севрюги - не було, встигла втекти.
- Тепер вона вам знакомита - впiзна те, - спробував пожартувати
Мiюський. - Взяток i без не© чималенький.
- З таким взятком заробимо на волоки до постолiв, - сказав маленький
одноокий дiдок, цiляючи важким товкачем по головi найбiльшу щуку. Вода
йому збiгала з мокро© одежi, дiдок вибивав халяндри.
Мiюський втямив: у тутешнiх рибалок тi ж клопоти, що й у них на Дону:
сiль пожира увесь зарiбок. А ще ж, мабуть, треба заплатити за мережу i
десятинне в кошову скарбницю... "Недарма кажуть: добре там, де нас нема ".
- Чи© човен i мережа? - запитав Сiрко.
- Гуковi, - похмуро кинув рудобровий, коротконогий дядько, викручуючи
штани.
"До лиха спритний канцелярист цей Гук, - подумав Сiрко. - Швидко зiб'
статок. А з вигляду - баляндрас, ферт".
Сiрко з Мiюським повернулися, коли сонце вже скотилося за далекi горби
по той бiк долини. В сiрому небi густо в'южило вороння, летiло на острови
на ночiвлю. Всi птахи вмовкли, з гущавини долiтала тiльки меланхолiйна
пiсня дрозда.
Човна прип'яли на Скарбнiй., навпроти прорубаних у палiсадi хвiрток од
нижнiх куренiв. Сiч ще гуляла, толочила гомоном вечiр, сюди, до рiчки, той
гомiн спадав приглушеними сплесками. Кошовий зняв з голови важку,
оторочену по низу кабаргою шапку, подав Мiюському.
- На. Заслужив. Гарно провiз. Наче графа.
- Дорогувата плата, - зам'явся Мiюський.
- Нiчого. Носи на здоров'я. У мене iнша.
Шапка була гарна, але великувата. "Пiдкладу вербового прутика, вимощу
вовною",подумав Мiюський. Вiн подякував i пiшов. Ступав легко, здавалося,
йшов не по пiску, а по мощенiй колодами вулицi. У хвiртцi на мить
затримався, поправив на головi шапку, зник. Сiрковi чомусь здалося, нiби
Мiюський хотiв вернутися й щось сказати, та передумав. А що вiн мiг
сказати? Ще раз попроситися в похiд? Одначе, хоч отаман йому нiчого не
обiцяв, обо знали, що на думбаса Сiрко його вiзьме. Отаман розумiв:
рiшенець його не простий i може завдати немало клопоту. Адже в боярських
грамотах Мiюський записаний "вором", приказнi люди вимагали видати його, а
вiн натомiсть впису його в запорожцi. Допiру Мiюський був просто зайшлим
чоловiком, а тепер ста козаком Вiйська Запорозького. Бажання Мiюського
отамановi зрозумiле: вiн врештi хоче прибитися до твердого берега, хоч
воднораз, як i сам кошовий, не бажа розголошувати те. Й сподiва ться, що
залишиться невпiзнаний. Недарма зголив бороду й голову, залишивши
оселедця. Його й справдi нелегко впiзнати. Сiрковi Мiюський подобався
прямотою, нелукавством, хоробрiстю та розумом. Проте вiн ще не вирiшив,
куди вписати колишнього донського прибульця. По вiд'©здi Лаврiна отаман ще
й досi не мав джури. Щоправда, Мiюський не пiдходив на джуру не тiльки
вiком, а й через те, що не випадало йому вертiтися перед очима за©жджого
люду. Краще нехай iде в курiнь або в зимiвник.
Мимовiльна згадка про Лаврiна ще дужче засмутила отамана. Вiн уже знав,
що Лаврiн не по©хав до дядька - про те доповiв посланець з Тавинсько©
чати, а куди подiвся, не мiг допитатись нi в кого. Найпевнiше - пристав до
козакiв Сави й залишився в Ладижинi. Там зараз -- пекло. Шкодував, що
вiдпустив джуру. Тепер бачив, що в поспiшливiм i раптовiм вiд'©здi Лаврiна
щось крилося. Лаврiн останнiм часом був якийсь метушливий. Щось Сiрковi
натякав про Лаврiна й невисокий, чорнявий козак з Медведiвського куреня,
якого не раз бачив з Лаврiном. Того вечора вiн приходив до Перехреста й,
не заставши, - отаман послав Лаврiна дубом на острiв, - присiв бiля
кошового на призьбi. I все ходив словесними околясами довкола Лаврiна,
котрому "пороблено, тiльки не на зле, а на добре, а може, й на зле,
пороблено чарами, од яких нема одвороту", все ждав, що отаман кине йому
кладку, а вiн перебiжить по нiй. Отаман знав таких людей, якi мимовiльно,
а може, й не мимовiльно поспiшають звiльнити душу од та мниць, котрi ©м -
немов зайвий тягар, хоч, може, той тягар напросилися нести самi. м легша
од того, вони нiби прислуговуються тому, кому переповiдають чужу та мницю.
Не любив того отаман i прогнав козака. А тепер шкодував. Принаймнi знав
би, де джура й що з ним. Шукав того козака в Медведiвському куренi, але не
знайшов, вiн теж щез. Може, по©хав з Лаврiном?
Отаман почувався самотнiм. Серед тисяч людей - тiльки погукай - кожен
охоче прийде викурити з кошовим люльку. серед них i скоробрехи, й
хитробрехи, а й поважнi, такi, що побували за морями та океанами, на
горах i в долах, а може, i в самому пеклi, ©х цiкаво послухати, з ними
цiкаво погомонiти. Й однак жоден з них не годен замiнити йому Лаврiна.
Щирий i допитливий, як дитина, джура не раз змушував i кошового лазити
п'ятiрнею до потилицi в пошуках нехибно© думки, пояснення вчинку, якого,
здавалося б, i пояснювати не треба. Дивлячись на нього, переповiдаючи йому
сво© крутi гори, по-iншому бачив ©х сам, й здавалися вони йому не такими
осоружними та крутими. Вiн немовби розпочинав з ним друге життя. Одначе
якими дорогами не ходили вдвох, Сiрко рiдко коли завертав на ту, що вела
до рiдно© Мерефи, власно© молодостi, залицяння, одруження, родинного
життя. Й не через те, що на Запорожжi те не дуже шанувалося. Просто жалiв
Лаврiнове сирiтство. Гартував з нього во©на, бо рiдному кра вi потрiбнi не
тiльки хлiбороби, але й во©ни. А тепер часто думав, що саме в тому не мав
правди. Чи ж то вищий смисл, що вони боронитимуть Укра©ну тiльки звiдси,
iз Запорогiв, а не повсюдно, не з кожного кутика ©©. З Мерефи, Ладижина,
Нiжина. I не тiльки вони, а й дiти, внуки, правнуки ©хнi. Ось де та
причина, що ©хня земля увесь вiк не може захиститися од ворога. Ця думка
спала отамановi зовсiм недавно, не да йому жити. Йому ©© вистачить на
весь вiк, що лишився.
Але зараз отаман клопотався iншим.
Чому не наблизив Лаврiна до свого серця настiльки, аби той одкрився
йому у всьому? I в останньому сво му замiрi. Хоч який може бути замiр у
Лаврiна, парубiйка, котрий, опрiч цеберки з водою, сирна в куренi та
канцелярсько© призьби, не знав нiчого? Яку мiг мати та©ну? Й що
несосвiтеннiшими видавалися йому такi запитання, то бiльше турбувався
Лаврiновою долею. I знову думав про те, що вельми схожий Лаврiн на його
молодшого сина, на Романа. Часом дивився на Лаврiна, а бачив Романа: та ж
довiрлива яснiсть очей, таке ж гордовите чоло, та ж вiдкритiсть душi й
готовнiсть прислужитися товариству. Сiрко не тiльки не натiшився сином,
вiн жодного разу не прихилив його голову до сво©х грудей, адже був i
другий син i було щось iнше, бiльше, в iм'я чого вважав, не мав права на
нiжнiсть. На не© мало право серце, це вiн зрозумiв потiм, вже коли Романа
не стало. I ось тепер все оживало в Лаврiновi. Оживало, й тривожилася
душа, бо пам'ятав: в любовi до Романа було i якесь гiрке передбачення.
Йому щось мовби пiдказувало, що син буде з ним недовго. Це саме вiдчуття,
ця сама сива пасмуга лежала на душi, коли нещодавно дивився на Лаврiна.
Вiн вiдхрещувався од не©, намагався не вiрити сво©м передчуттям i не мiг
одкараскатися. Вiн тодi думав ще й про те; що всi вони стоять на такому
прузi, на такiм житт вiм валу, де можуть погинути щомитi, через те в його
голову завiюються такi думки, а серце йому пiдказувало - не про всiх так
боляче i так вiщо дума . I тепер вiн не тiльки нудьгував за Лаврiном, я й
страждав.
Спогадав джуру, й не хотiлося нiкуди йти. Його нiби виштовхувало щось з
гомону, крикiв, подзвону чарок. Не цурався зовсiм чарки, - його срiбного,
з позолотою келишка, сiм лiт тому придбаного у Козловi, не заснувало
павутиння: часом запече пiд серцем, запала вогонь у грудях - сама рука
потягнеться до нього, - просто хотiлося тишi, хотiлося на самотi
попрощатися з тим, чого не треба виносити на люди, що приросло до серця. Й
треба ще раз перебрести думкою рiчки, якi потiм долати човнами. Сiчовики
п'ють, хто гiрко, хто солодко, i для кожного з них визначенi днi походу,
мовби вже кимось примiрянi, обмисленi. Вiн знав, чому запорожцi
почуваються так, та iнакше й не могло бути - на те й отаман, щоб мислити
за всiх. А в його головi думки вибухають, як пороховi мiни: й те не так, i
те треба перемiнити. Вислати дозори берегом чи водою? Йти човнам усiм
разом чи роздiлитися на кiлька партiй?
Промайнув кажан, як чорна думка, сховався в тiнi башти. Нiч стояла
тепла, ясна, небо нiби засiяне золотими вухналями, понад Днiприщем сивiли
верби, з-за яких сходив мiсяць. Мiсячна дорiжка прослалася в турецьку
сторону. Старi сiчовики кажуть, що опiвночi, коли всi сплять, тi ю
дорiжкою ходить чорт. Од крам-базару долiтало ледь чутне дудонiння - то
б' в барабан запорожець Вус. Вiн гвалту тишу денно i нощно, барабан
замовка тiльки тодi, коли навiжений Вус спить. По той бiк Скарбно© й
понад Чортомлнком верби зводились, як чорнi кучугури. Там заливалися
солов'©. Водилося ©х у зелених прибережних нетрях гибiль.
Сiрко пройшов лiворуч - за крайньою хвiрткою пiд палiсадом лежала купа
колод, привезених, щоб лагодити причал, там можна було присiсти, але почув
приглушений гомiн, зупинився. Запорожцi прийшли послухати солов'©в. То
були здебiльшого лiтнi люди, упокоренi долi й боговi. А солов'© спiвали.
Ох i витинали вони се© ночi! Вже й весна минула, а вони все не
вгамовуються.
"Тихо-цить, тихо-цить", - розпочинав один i одразу ж швидко-швидко, аж
ледве можна було вловити паузи: "фiть-фiть-фiть", а тодi нiби
оддалеки-далеки: "Тьох. Тьох. Тьох".
Другий, дзвiнкий, високоголосий, мовби у тонкi тривожнi литаври бив:
"тьох-тьох-тьох-дiнь, тьох-дiнь", а десь поряд обзивався третiй - млосно,
рознiжено: "тi-ох, тi-ох, тi-ох".
"Тiур, тiур, тiур - лясь-лясь-лясь", - намагався перекричати ©х
молодий, запальний, недосвiдчений.
- Твiй - зовсiм наче бурсак-п'яничка, - сказав козак, i Сiрко по голосу
впiзнав, що то Загубиколесо.
- Зате голосний, - заперечив хтось, а хто - отаман розпiзнати не змiг.
- А твiй - як проханий панич...
- Зате ж ну тобi цехмiстр. За всiх умi . А "дячок" i оцих трьох колiн
не вхопив: i козак швидко засвистiв. Загубиколесо вмiв передражнювати
"чужих" солов'©в, та так вдало, що тi, спантеличенi чи ображенi,
замовкали. Коли ж усi спiви зливалися водне - в трiск i свист, ляскiт i
дзенькiт й починало наморочитись у головi, Загубиколесо спиняв ©х лютим
розбiйним посвистом. Солов'© вщухали, а затим розпочинали знову. Вступав
завжди отой молодий, ляскiтливий. Обманювався сво©м спiвом, гадав, вiн
при мний солов'©хам. Будив ©х од солодко© дрiмоти, дратував. Й тодi,
обурений, встиджений за весь солов'©ний рiд, вступав старий, досвiдчений
спiвак: "йох-йох-йох - фюiть-фюiть, сюрр, тiнь-тiнь-тiнь".
По ньому настроювались на спiв iншi.
Сiрко подумав, що це слухають солов'©в тi, хто не дослухав ©х за
молодостi. Або й зовсiм нiколи не чули того спiву. Хiба чу коли солов'я
наймит - загнаний у борозну хлоп, захвойданий у росах чабан? Солов'© - то
кохання. Чимало запорожцiв його не знали. Отако й звiковували - не паленi
солодкою пристрастю, не обцiлованi, не милованi. Лихо прогнало з дому, а
тут уже нiкому було пробудити серця. I все ж Сiрко, бувши коханим колись i
сам палко кохаючи, дивував тому. Безглуздим видавалося, що те незапалене
паливо так i залишилось й згорить уже в могилi. Може, через те на
запорозькому кладовищi цвiтуть такi буйнi червонi маки? Ту та©ну знав лише
бог. Козаки про кохання говорити не любили. Рiдко вдавалося й кошовому
добутися пiд броню безжурностi та кпину. На все життя запам'яталося, як
страшно водив у снi рукою по бiлявих дитячих голiвках старий нешлюбний
козак Суд, як пестив сво©х дiтей, котрих нiколи не мав. Вiн так i помер,
не почувши слова "тату". Самi козаки знали одну матiр - вiтчизну i одну
колиску - струганi на островi думбаси та стерни, яких ще називають
чайками. Й то неправда, що всi вони - женоненависники, потурмаки. Сняться
©м весною голубi сни, сняться бiлi руки та високi перса, бува , жага
доводить козака до сказу, й кида вiн Сiч, товариство та йде в слободу,
хоч i зна , що чека там на нього сириця, кийове карання й вiчна неволя.
Може, й Лаврiновi приснився голубий сон? - зненацька подумав отаман.
Гарно спiвали солов'©. Мабуть, нiде не було таких спiвакiв, як на
Запорожжi. Тут дзвенiли шаблi, тут гуляла воля, i все те перейняли в сво©
хорали мастакуватi птахи.
Аби не заважати козакам. Сiрко не пiшов до них, сiв просто на ще не
вичахлий пiсок. Срiбно зблискувала проти мiсяця вода, вона була м'яка i
тепла - це вiдчувалося на вiдстанi. Рiчки текли вспак, несли сво© темнi
води повiльно й тихо, мiсяць купався у водi, вечiр був м'який i лагiдний.
Такий, як i вчора. Всi вечори iншi, хоч i здаються однаковими; просто ми
однаковi у тих вечорах. Схилився на лiкоть, розпростав ноги - вiдпочивав.
Йому болiв лiвий бiк, болiв давно, часом затерпав так, що не вiдчував його
зовсiм. Дивився, як сходить за Днiпром мiсяць, слухав солов'©в чи й не
слухав, бо думки пiшли кудись, як пiхота на приступ. Спочатку вернулися до
того, що сталося ниньки на островi. Не мав на майстрових козакiв образи,
почувався винуватим сам, хоч i не мiг нiчим зарадити нi ©м, нi собi.
Й втiк од тих думок до походу. Кого послати наперед та де зупинитися на
першу ночiвлю? А далi думка перебiгла: де зустрiнуть туркiв i що
робитимуть, скуравши ворога на водi, - попливуть назад чи пiдуть на Буг?
Мабуть, пiдуть на Буг. Спалять мости пiд Сороками... Мости треба спалити
ще до бою. От коли б Самойлович ударив на той час. Кiш послав йому
респонс, в якому розкрива сво© замiри. А може, замiри коша спiвпадають iз
замiрами гетьмана? Може, через те й одступив од Ладижина, аби
приготуватися до велико© волейно© потреби? Одначе ж... лишив пiд
басурманином цiлий край. Лишив мiста i села на поталу вороговi.
В Ладижинi застряв i Сава. Не вирватися вже запорожцям iз Ладижина. I
нема в Сiрка сили, щоб стати в полi проти турка. Нема кого послати на
пiдмогу. Та й не можуть запорожцi пiти пiд Ладижиi:, коли по Днiпру пливе
до Сiчi ворожа ескадра. Спочатку треба зустрiти ©©. А тодi зайти вороговi
в спину.
Може, й Лаврiн по©хав iз Савою? - знову зрина думка. Адже ви©жджав iз
Савиною командою. А в Тавинськiй залозi його не бачили.
Од згадки про Лаврiна Сiрковi мовби гарячий струмiнець пробiг пiд
серцем. Пiшов хлопець, понiс з собою часточку його. Сiрково©, радостi. Чи
не останню?
Погинули рiднi сини, лишилася в роду тiльки бiла челядь, й нiкому
передати шаблю. I шаблю, i самопали, i люльку. Що вiн може передати в
спадок дочкам? Хiба що ненависть... Ненависть до ворогiв отчого краю i
любов до цi © стражденно© землi. Це дине, що може передати ©м... I вони
збережуть ©х. Дочки вмiють берегти спадок батькiв. Незгiрш, нiж сини. Якщо
вони справжнi дочки сво©х батькiв. I передадуть у спадок сво©м дiтям. З
чорними бровами й карими очима. Допоки ходитимуть по цiй землi чорнобровi
й кароокi парубки та дiвчата, нiякими кiньми, нiякими возами не столочити
©© шовково© трави. Йому запахи волi передав батько. А батьковi - дiд з
бабою, котрi втекли од пана в степи й осiлися над рiчкою Мжею. Випалили у
степу бур'ян, викопали землянку, не побоялися нi звiра, нi злого татарина.
Волю вони цiнували дужче, нiж власне життя. Перед вела баба.
А може, все це облуда? Адже небагато тих чистих трав лишилося в отчому
кра©. Потоптали, згодували чужинцi сво©ми кiньми, розтягли по сво©х
стодолах. Може, й вiн дурить себе весь вiк?
Тодi для чого оця фортеця, отi налаштованi в дорогу думбаси та стерни?
Для чого весь вiк мiряв веслами Днiпро, кiнськими копитами Дике Поле? Чи©м
велiнням сорок лiт не випускав з рук шаблi? Був пронизаний всiма вiтрами,
шмаганий дощами, стрiляний - рубаний по всiх сторонах... Що здобув? Склали
голови сини, посивiла од горя ©хня мати, в страховi за батька живуть
дочки. Повiв за собою братiв, зятiв, односельцiв, кликав усiх, кого мiг.
Для чого?
Вже сивi тумани обклали голову, старiсть сто©ть за плечима, як старець
iз торбою... Боже праведний, чому не любиш ©©, як я... Мою нещасну
сторону! Чим вона завинила перед тобою? Чи перед iншими племенами? Хiба
люд мiй не робочий, чи мало пролив кровi на сво© поля?! А може, мало? Мало
тобi, рiдне поле, кровi мо©х синiв?. Може, тобi ще треба мо © кровi? То
скажи, як пролити ©©, щоб уже довiку було вiльне? Я готовий, боже, битися
шаблею i з тво©ми апостолами, аби це була остання битва на цьому полi!
Моя душа хоче супокою, тiло спочинку. Але, мабуть, вона не матиме його
й на тому свiтi, пориватиметься сюди.
Сiрко важко похилив, голову. З лiтами ©© все частiше захмарювало тими
думками. Вони - мов кулi у зраненому тiлi. Не мiг через них знайти спокою,
тихого життя. Оце: нащо жив, що содiяв, - усе частiше ставало перед ним.
Бо ж оддавна розмислював сво життя не ях споживання пшона i обшмульгання
кармазинових, у п'ятнадцять лiктiв, шароварiв. Давно, ще коли був живий
Хмiль, заро©лися йому в голову тривожнi думки й уже не одступалися. Якби
жив для кармазинiв, мiг наскладати ©х повну клуню, упокорився б, догоджав
якомусь володаревi, оддав би йому в услугування душу й шаблю. За такий
удар споконвiку платять дорого! Заморськими винами, пампушками в меду,
солодкими жiнками. Бери все, оддай нам тiльки солю! I оддають, i сплять у
пуховиках, i чорнобровi челядницi стелять постелi. I обертають вiльних
козакiв у наймитiв. I гребуть пiд себе, i багатiють. За багатство можуть
продати душу.
А вiн виступав проти всiх державцiв, проти Самойловича й Дорошенка й
сам згоряв у тiй кип'ячцi. Й через те не мав спокою нiде. Ранiше, бувало,
поривався душею до бога, хотiв i його звар'ювати сво©ми гарячими
молитвами, запитував, чому це iншi народи можуть жити самi по собi,
обробляти рiдне поле, а його люд не може орати свого поля для себе, одначе
розради не мав. Бог жив сво©м промислом i велiв йому жити сво©м. Сiрко
кидався то в один бiк, то в iнший, шукав правди, та не собi, а для всiх.
Наслухався слiв хитрих, облесливих, а ще слiв мовби й вiдвертих, у якi
вiрив i той, хто ©х зроняв, та воднораз той чолов'яга знав, що однi слова
- для одних, iншi - для iнших, а часом обдурював i сам себе. Бачив правду
на годину i правду до крутого моменту, бачив правду подiлену й подрiбнену,
а дино© не знайшов. Й стала йому диним опертям у життi шабля, вона одна
давала вiдповiдь певно, лише на не© звiрявся. На не© покладався. Це була
важка розрада - не-страхом, що колись випустить ©© з рук, а тим, що нею
можна сягнути не вельми далеко. Треба дуже багато шабель, i щоб рубали
водне. Бо навiть тут, на Сiчi, люди пронозливi та хитрi, користолюбивi й
нишковi. Щоправда, ©х небагато. На Сiчi нiкуди заховатися й нема де
заховати крадене. Все тут на виду. I сакви, i зброя, i Душа.
Великий, важкий, кований мiддю мiсяць, що був сховався у вербах,
викотився на небесну оболонь, його жовто-зелене свiтло залляло Сiч, рiчку,
висвiтлило постатi козакiв на колодах. Й одиноку незрушну постать кошового
на березi Скарбно©.
Отаман не побачив, як зiйшов мiсяць. Сидiв, заплющивши очi, i йому
чомусь здалося, що плавнi перед ним лежать чорнi, вигорiлi. Страшне видиво
явилося кошовому. Вогонь, вогонь по долинi, i в тому вогнi метаються
обгорiлi козаки. Болiсний зойк вирвався кошовому з грудей, вiн здригнувся
й розплющив очi.
Залитi срiбним мiсячним сяйвом, плавнi спали. Й примовкли солов'©, а з
далеко© далини линула пiсня:

Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, червонiла,
А щоб наша козацька слава,
Гей, гей, не змарнiла!

Це спiвали козаки, що лишилися по той бiк протоки вартувати човни. м
вторили сiчовики, котрi сидiли на колодах:

Гей, у лузi червона калина,
Гей, гей, похилилася;
Чогось наша славна Укра©на,
Гей, гей, засмутилася.

Пiсня обпиралася одним крилом на Днiприще, другим на Скарбну, набирала
сили, линула понад Днiпром.

* * *

Рiчки текли вспак, несли сво© темнi води повiльно i тихо. Й так само
вспак текли отамановi думки. Не спалося.
Пам'ять, неначе червоною прошвою, прошита сiчами, походами, смертями,
морськими побо©ськами. Деякi нитки вже почали висмикуватися, iнодi два
кiнчики не сходилися. Лежав з приплющеними очима, й через них, через мозок
i серце котилася його то темна, то просвiтлена до дна рiка життя.
Найчастiше плавба починалася од видимих пристаней - перебирав у думцi
останнi подробицi приготування, раду, на якiй намагалися передбачити
майбутнi подi©, виповiдалися ймовiрнi i неймовiрнi плани - i тодi вертався
на дум-баси та стерни, на яких проплив, якi вже перетрухли на порох або ж
згорiли до останньо© лавицi, вдруге, втрет штурмував фортецi, що ©х
штурмував ранiше й здобував або не здобував: Очакiв, Козлов, Кафу,
Перекоп, Дюнкерк... То вже неначе сон. Неначе все те було не з ним, а з
кимось iншим. Буря бiля Гiбралтару, яка трохи не потопила ©хнi кораблi,
бастiони i солонi канали Дюнкерка, щоб добутися до бастiонiв, перепливали
канали, прикриваючись човнами, висока могила на пустельнiй дюнi, в якiй
похований сотник Атлант з козаками, коротка служба пiд командою маршала
принца Конде i довге голодне стояння в Парижi... Сон чи не сон? Вечiрнi
бесiди з французьким послом графом де Брежi, лiнькуватим чепуруном у
бiлому жабо та жовтих рукавичках, котрий вважав себе знавцем козаччини й
набридав Сiрковi розпитуваннями та повчаннями, парад на честь перемоги, на
якому бачив кардинала Мазарiнi, а королеви Анни не розгледiв, надто багато
стояло навколо не© пишно© двiрнi, i жартiвливий герць з королевичем
Людовiком. Шестилiтнiй забiяка з довгим, позакручуваним у кiлечка волоссям
теж прийшов подивитися на козакiв, вимахував манюньою шабелькою, i козаки
випхнули з гурту Сiрка, яко одного з наймолодших та найвеселiших з-помiж
себе, й вiн удавано серйозно став до герцю, й за третiм чи четвертим
побрязком дозволив Людовиковi "вибити" з рук важку домаху, яка .зблиснула
й вгрузла в землю за кiлька крокiв, i панi© в схожих на пiну мереживах
заплескали в долоньки - чи то королевичу, чи то козаковi. Сiрко тодi став
на одне колiно й схилив голову, просячи в переможця пощади. З Францi©
привiз срiбну тютюнницю, кiлька лiктiв бiлого сукна та кiлька десяткiв
французьких слiв. По тому, бувало, в куренi, випозiхуючи довгу осiнню нiч,
сидячи на низенькому стiльчиковi, кидав Захарковi, хлопчаковi, який
прислуговував лiтнiм козакам: "А подай-но, Захарку, мо© пiтiтботи", й
Захарко тягнув од груби величезнi чоботиська, й запорожцi реготiли. Або:
"А теперки закуримо пипе", - й набивав тютюном ("табак а фром") свою
носогрiйку. Оце все, що надбав. Всю ж решту, кiлька сот тисяч золотих
франкiв, одержав король Владислав, який найняв кардиналовi Мазарiнi
козакiв для штурму неприступно© фортецi Дюнкерка. Тодi Сiрко мало про те
думав. Й нинiшнiй Сiрко диву ться з того. З себе колишнього й з iнших
козакiв, чию кров один всевладний лиходiй продав iншому, вони порахували
грошi, порахували власнi вигоди, а козаки з того содомського походу собi