Мушкетик Ю.. Яса

захопився, й враз налетiла ©х цiла зграя - босоногих i галасливих,
затрiщала верба, i йому аж зарябiло в очу вiд патичкiв, котрi тицяли пiд
нiс.
- Гей, приберiть ратища, повиколю те очi, - вдавано гнiвно насурмив
брови, а подумки вiдзначив: "Вскочив у халепу".
А все через те, що першого млинка зробив хоч на продаж: гуркотiв
бадьоро, ще й пiдсвистував пiдрiзами на крилах. На хуркiт i збiглася
галаслива "орда". Тепер доводилося одкуплятись од не©. Та ще й не хотiв,
аби новi млинки були схожi на тi, якi вже тримали в руках дiтлахи. Кошовий
тiльки упрохував, щоб тi, хто вже мав цяцьку, одходили далi: у вухах
хуркотiло, цiркотiло, торохтiло, аж у скронях почало поколювати.
Верховодив "цехмiстр" у яничарськiй шапцi й на правах першого замовника,
майже товариша, давав поради, для кого робити ще. Несподiвано вiн замовк,
притих, здивований отаман повiв оком i побачив, що хлопчак притулився до
його плеча, забрав собi на колiна отаманову шаблю й пестить ©© пальцями.
Щось гостре, гаряче пройшло попiд серцем кошового, аж сльози набiгли на
очi. Десь отако, подумав, туляться власнi внуки й, либонь, теж бавляться
чи©мись шаблями. А потiм пiдростуть i складуть голови над Днiпром чи
Бугом. Тяжка й жорстока гра точиться на землях вiтчизни. I сам вiн
огрубiв, звовкулачився у плавнях. Сливе забув, що таке дитячий лемент,
дитяча усмiшка, якi, можливо, дино й надають смислу людському життi на
землi. Не пищаль, не шабля, не бойовi поклики, а щебет дитячих голосiв i
безжурна, беззахисна дитяча усмiшка.
Вiн майже не пам'ятав усмiшок власних дiтей. При©здив додому в солонiй
од поту, пропахлiй степом одежi, брав ©х на руки, а про що з ними говорити
- не знав. Тягнувся до дiтей, а вони тяглися до його козацько© збро©.
Промовляв до дiтей серцем, воно одне вiдало, що ©м казати. Вiн уже тодi
глибинним чуттям вгадував, що втрача щось найбiльше в свiтi i його вже не
вернути, - найбiльшу радiсть, найбiльше щастя, по яких шкодуватиме. Вiн не
пам'ятав, як пахнуть дитячi голiвки, не знав, якi найпершi слова сказали
його сини. Пам'ятав тiльки ©хнi останнi слова, сказанi на браннiм полi.
Вiн навiть не вiда , чи знають слово "дiд" його онуки.
Небавом одне по одному притихли всi дiти. Мабуть, хтось iз старших
сказав котромусь на вухо, хто сидить перед ним. Мовляв, це той самий
Сiрко, при одному йменнi якого туркiв i татар трясе лихоманка. Чи
прочитали в очах старого козака печаль, подивували ©й? Вiдчули лагiднiсть,
i доброту його серця, й тяжку броню на ньому? Добре й справедливе серце в
сивого запорозького отамана. Хоч геть у рубцях, у шрамах. Випило лиха,
випило вогню - шабельного та гарматного. Але не налилося злобою й не
нахололо байдужiстю. То дарма, що в отамана так круто зламана лiва брова.
То дарма, що впали на груди довгi вуса. Що грiзно в' ться при боцi шаблюка
й стримлять за поясом кут" срiблом пiстолi. То дарма. Дiдусь добрий.
Вiн любив синiв. Мати завжди страхала ©х ним при шкодi: "Ось при©де
батько, я йому розкажу", але вони знали, чули серцем, що вiн добрий.
Жодного не вдарив i дивував, як-то можна бити дiтей. Мабуть, через те, що
рiдко ©х бачив. Але й приголубити по-справжньому не вмiв.
Сам учив тримати в руках шаблю, сам учив сiдати на коня. Оце i вся його
ласка, i вся наука. З нею й вiдiйшли в iнший свiт, схожi лицем на нього, а
вдачею - в матiр.
Чомусь особливо запам'ятав, як учив ©здити верхи меншого, тримав за
ногу, а кiнь схарапудився й побiг...
Пiдосавул Ничипiр давненько стояв пiд клунею по той бiк вулицi,. ховав
у рудi вуса усмiшку. Вiн торкнувся рукою шапки, вклонився отаману:
- Даруй, пане кошовий. Послав мене пан гетьман. Просить, щоб ти прийшов
до нього.
Осавул не сказав, що чека його давно, йому шкода було одривати Сiрка
од дiтей.
Сiрко зiтхнув, поклав на лавочку скiска й вербову цурку. Вiн подумав,
що Дорошенко знову хмiльний, буде чаркуватися, пити його здоров'я, покличе
музики, ще й сам вдарить "козачка" або "горлицi". Вiн шалений у всьому - у
бою i в танцi, часом для нього бiй - то танок, а танок - то бiй. Якось,
коли його вiйсько занепало в бою iз шляхтянськими хоругвами, й поле було
вкрите трупом, й не було снаги до ново© налоги, вiн покликав музик, вийшов
перед полки, вийняв з пiхов шаблю i наказав грати "горлицi". Й так, у
танцi, навприсядки, пiшов на адверсора. Й тодi пiшло за ним усе вiйсько, й
збило ворожi хоругви. То була найбiльша вiдвага його серця й найбiльша
перемога. Довго пам'ятали ©© вороги i сво© козаки, довго стояла ©м в очу
самотня могутня постать гетьмана з оголеною шаблею перед ворожою лавою.
Сам-один пiшов на вороже вiйсько!
Вiдгримiли музики, вже гетьман не мав сили до ново© "горлицi" в полi, а
тiльки на дубовiм помостi пiсля хмiльного ковша.
Сiрковi пити не хотiлося, одначе мусив iти.
На подив, гетьмап не був хмiльний i сидiв у горницi сам. Скронi
зблискували, i кучерява борода також - очевидячки, нещодавно вмивався, й
лице було блiде, очi дивилися тверезо. Й, либонь, через те - на похмiлля -
вочевидь проступили лiта зморшками й одутлiстю, сивиною на кучерявiй,
пофарбованiй хною бородi, на довгих, що вилися, вусах, госгрих, злинялих
бровах, а також на всьому великому, важкому обличчi. Роки пройшли через
його серце дзвоном шабель, шаленим кiнським бiгом, кров'ю ворогiв i
друзiв, яких мав за бурхливий свiй вiк в достатку. Ходив пiд рукою Хмеля,
©здив його послом до шведського короля, вiв перетрактацi© з Сомком, пiд
Опiшнею перебiгло на його бiк вiйсько Брюховецького, водив дружбу з
Многогрiшним, мав з ним люту волейну потребу, зайшов у розмир iз Ханенком,
тепер ось зiтнувся на вузькому смертельному мiстку з Самойловичем. В куцi
два десятирiччя по Богдановiй смертi напхалося гетьманiв, уклалося зрад i
пiдступiв, що в iнший час ©х вистачило б на столiття.
Всi тi вихори, вихорцi й смерчi промигнули на його очах, майже у всiх
обкрутився сам. Не влучила його ворожа куля, й вломлювалися, як солома,
ратища, одначе не обминула серця скруха, звила кубло й пожирала зсередини.
Гаряче любив, гiрко ненавидiв, а сивiв у самотi, озлобленостi, серед
знахабнiлих ворогiв i заляканих невiрних друзiв. Звик до панства й не
хотiв його втрачати.
Манячила у сивому туманi постать Хмеля, й не мiг до не© не те що
дорiвнятися, а вже й пiдступитися. Та постать манячить усiм гетьманам.
Вони кличуть у свiдки великого покiйника i викладають на прилавок iсторi©
з його спадку те, що кому до користi.
Гетьман сидiв край широкого столу в широкiй свiтлiй горницi, стiн яко©
були оббитi багрянцем, пiдлога встелена килимами, стеля вилiплена слюдою,
пiдпер велику голову обома руками. Кажуть, в гетьмана й iншi горницi,
особливо багатi, обставленi поганською розкiшшю, розповiдають, там вiн
курить кальян, п' чужинськi напо©, перед ним танцюють напiвголi
танцiвницi. Може, все те й неправда, про те запитати Сiрковi нiби не
годиться. А чомусь кортiло. Кортiло трохи по-дитячому, а трохи i всерйоз.
Бо й те щось важило.
Побачивши Сiрла, встав iз незвичним для себе поспiхом, вийшов на
середину горнгцi, немов намагався заступити отамановi шлях. Якусь мить
стояв так, високий, кремезний, рiшучий, мiряв гостя поглядом, Сiрко
зупинився за крок вiд нього. Був нижчий од гетьмана, але теж крутий в
плечах, мiцний, хоч i геть сивий. I погляд його сталево-карих очей,
перехрещений з поглядом гетьмана, не ламався. Про що думали обо ? Яка
завiя промайнула перед очима, що побачили в тiй завi©? Чи© очi, чи©
постатi, чий поклик вiдлунював у ту мить у серцi того й того?
Все вiдали, все пам'ятали, од Хмеля й ще ранiше, аж до останнього
розмиру. Були неначе два плавцi, що виборсалися з однi © кручi© i стали на
двох берегах рiчки.
- Давай, отамане, помолимося, - показав гетьман рукою на прочиненi
дверi молiльно© кiмнати. - Щоб не лишилося на душi грiховно© осуги.
- Я вже молився, - спокiйно сказав кошовий. - I грiховно© осуги не маю.
Одначе переступив порiг молiльно© кiмнати, пошукав очима пресвяту
богородицю, не знайшов - може, вона й стояла на котрiй полицi, але
побачити ©© було важко: iкон було дуже багато, i всi наполовину захованi
за шовковими завiсками, ще й виблискували золотом, аж рiзало очi. Постояв
перед кiотом, прочитав "Вiрую" i повернувся назад у горницю.
Дорошенко молився довше. Проте коли вийшов у горницю, нi на обличчi, нi
в очах святобливостi не було, навпаки, в них свiтилася невпокорена злiсть
i неприхований виклик. Сiв за широкий стiл, поклав на нього великi руки.
На столi була намальована картина страшного суду, й гетьмановi руки
сягнули просто у ге ну вогненну. Сiрко усмiхнувся, а гетьман, не
зрозумiвши його усмiху, нахмурився, пожував твердими губами. Може, саме
через отой усмiх i почав отако, з одрубу, не кинувши гостевi дорiжки, по
якiй той мав сам пiти.
- Кажи, що привело тебе до мене? Тiльки не крутiйствуй. Ти се погано
вмi ш.
У правiй його бровi заплутався сонячний промiнь i у вусах теж, вiд того
гетьманове обличчя було немов розрубане навпiл i трохи зловiсне.
Вiн не нагадував Сiрковi про давню обопiльну приязнь, а також про
пiзнiший розруб, мабуть, розумiв, що вияснення причин одразу розведе ©х по
рiзних дорогах. Але й обiйти того вони не могли. Очiкували, хто почне
перший. Сiрко посмiхнувся, його посмiшка була нi доброю, нi злою.
Йому було трохи в подив, що гетьман пробенкетував три днi, не давши
йому розтулити рота про справу, а тепер почина розмову отако. Вiн або
спивався з розуму, або чогось боявся. Одтягував, зволiкав розмову
вiч-на-вiч, хотiв одкрутитися од не© й, тямлячи, що не одкрутиться,
кидався, немов на герць. Сiрко вловлював непевнiсть у поведенцi© гетьмана,
i йому хмурнiло на душi. Пам'ятав мiцного, сильного духом козака, а бачив
поруйновану горiлкою його подобу й уже шкодував, що при©хав сюди. Нелегко
йому було починати тоту розмову, може, через те й розпочав трохи незвично,
майже по- вангельськи:
- Важко орати, коли нiчим сiяти.
- Все од бога милосердного. Прецiнь, уже вийшов у поле. - Й враз,
перебравши ще раз у думцi Сiрковi слова, скинув важкими бровами. - Чи
поле ма ш на мислi?
- Тво , гетьмане, - спокiйно одказав кошовий. - Хоч ти й на чуже
недавнечко засилав женцiв.
Гетьман уперся важким поглядом Сiрковi в перенiсся, сказав з образою i
злiстю:
- Якщо при©хав чинити дознания по татарськiй налозi на Сiч, то не туди
втрапив. Сiдлай коня i колоти в Бахчисарай.
- Може, по©демо й туди, - розважливо мовив Сiрко. - Чогось тебе болить
та налога. Я ж нiби про не© нiчого не запитував.
- Мало менi ваших листiв, - блиснув очима Дорошенко. - Померти менi
безчесно, коли хоч словом зрушив орду. В Стамбулi визрiв той злий замiр.
Радник дивану ага Сулейман Кегай нараяв той пота мний похiд великому
вiзиру. Кiлька лiт виношував його, протуркотiв ним Кепрюлю вуха.
- Звiдки зна ш те, гетьмане?
Кошовий запитував спокiйно, розважливо, а на губах зача©лася посмiшка,
©© можна було потрактувати i як добру, примирливу, i як пiдступну.
Чоловiчки Дорошенковнх очей метнулися туди-сюди, його дратував той усмiх,
але надто поважний був мент, хотiв чи не хотiв, а мусив шукати
виправдання, давати пояснення, виповiдати сво© та мницi.
- Мiй резидент у султана дознав.
- Гаврило Лiсовський?
Чоловiчки гетьманових очей враз стали гейби скаламученi кринички.
- Ма ш там свого вивiдача?
- Може, й маю, - кошовий вiдповiв ухильно. - Але про це розповiв
посланець Самойловича. Ще й сказав, що ага Кегай водить дружбу з
Лiсовським.
Обличчя Дорошенку залляла фарба, затремтiли в гнiвi важкi повiки
наллятих вогнем очей:
- Я так i знав, що це вiн, давнiй ворог, обмовив мене перед сiчовим
товариством. Нехай попенко збере по всьому Лiвобережжю попенят i все одно
нiчого не докаже. Яко тхiр, з нори чадить.
- Мiлi ш серцем, гетьмане, - мовив Сiрко, але Дорошенко не почув його
чи вдав, що не почув.
- Яко день рiзниться од ночi, так злий чоловiк од чесного. Той пастир
хоче спалити кошару, а вiвцi пустити пiд вовчий гiн. Хоче одiбрати в мене
булаву, аби розкарячити куцi ноги на обидва днiпровi береги. Пiдрясник вiн
вонючий, а не гетьман. - Дорошенко стишив голос, i слова на його губах
шелестiли, як вогонь на дощовому вiтрi. Й великi булькатi очi теж
наллялися вогнем. Видно, вiн бачив свого ворога близько, не забував про
нього нi на годину, бачив як потвору, вiдьмака чи злу поторочу. Обопiльна
ворожнеча стала для обох гетьманiв життям, у нiй спалювали кров'ю, губили
глузд, державу i людський чин. - А чи ма силу захистити край? Аби не я,
вiн би давно весь був пiд турком. Я стою йому в оборонi: то одби-ваюся
шаблею, то згодовую пса-турчина власним серцем. Мо право на булаву
завойоване кров'ю. Мiй чин вищий за його! Я - гетьман, а вiн - попович.
- Ви обидва навiженi! - вдарив одразу обома кулаками по столу Сiрко, й
очi йому потемнiли од гнiву, а брови зломилися й стали гострi, як вiстря
стрiл.
Це було так нагло, що Дорошенко першо© митi не повiрив почутому. Брови
його шугонули вбоки, в очах крутнулася червона мла. Навiть на бранному
полi, ви©жджаючи на герць, нiхто не одважувався кинути такого в обличчя
запальному гетьману. Цi слова, мабуть, були несподiваними й Сiрковi.
Виплеснули, як огонь з рушницi, а в грудях пекло й далi, й пекли вуста
iншi слова, може, не такi образливi, але не менш гiркi.
- "Мо ", "я", - сказав з тугою, аж Дорошенку затерпли на губах слова
гнiву й прокляття. - Про себе тiльки дба те. А чи© дiти, вже й забули? Не
тi © Укра©ни? Та хiба вона вас обходить? й сльози - вам перли, ©й кров, а
вам трунки.
- Страшнi слова мовиш, - з чорною погрозою в голосi сказав гетьман i
важко, аж заскрипiв оббитою шкiрою позолочений стiлець, пiдвiвся. - Все
життя стояв я ©й у захист...
- Вiдаю добре, який то захист. Християнським людом, живою монетою
платиш драпiжному вовковi турчину за владу. Не ти оддав татарину жителiв
Орловця? Не з твого призволення повели iз мотузками на ши© в турецьке
пекло биклi©вцiв? Уже пiд гетьманськими вiкнами татари торгують
укра©нцями. Як дожив до цього, гетьмане? Як упав у таке! Чи ж варта булава
кровi свого народу?! Спинись, чоловiче, стече кривавиця, i залишиться
безживний труп.
Пiд вагою отаманових слiв Дорошенковi плечi опускалися все нижче й
нижче, врештi не стало снаги стояти, й вiн сiв. Дивився на власнi стисненi
кулаки, не знаючи, що з ними робити. А Сiрко казаз далi:
- хали ми тво©ми полями, а там воiстину нiкому нi орати, нi сiяти.
Аравiйська пустеля, а не Приднiпров'я. Всi полишають твiй край. Про таке
щастя мрiяв ти, гетьмане? Згадай свою молодiсть. Згадай Хмеля, батька
нашого. Таку вiтчизну заповiдав вiн нам?
- Чи ж я не хотiв з' днати обидва береги? Чи не я важив життям задля
не©? - з болем i гнiвом скрикнув Дорошенко. - Розкраяли одне поле на двi
половини без мо © i тво © на те згоди. I лишився я на одному кiнцi поля, а
на другому всупротив менi розкарячився многогрiшний. Виперли його проти
мене, бо ж не хотiли вволити мо©х справедливих вимог.
- Ти справдi важив життям, i важив не раз, - погодився Сiрко. - Був
чоловiком доброго клича. Та не Укра©ну ти нинi любиш - себе в Укра©нi. Ще
й з гетьманською булавою, тобто з почестями, славою i багатством. А ти
полюби ©© без булави...
- Я любив... Присягаю боговi в тройцi диному.
- Тодi - любив. А потiм... I скiльки ©х, таких...
- х?
- Нас. Той - за пiрна. Той - за воли волоськi. Той - за челядникiв. А
ти полюби ©© за голоднi сироти, за заплаканi вдови. За вiчне ©©
страждання. За страждання полюби! За всю оту кров, що пролили Павлюк,
Кривонiс, Богун... i всi iншi, безiменнi. Надто отих, чи© й хрести
погнили, i могили позападали. Вже жито на тих могилах. Чи ж пам'ята мо?
Полюби за кров, яка не окупилась. В усiх iнших народiв i держав вона
скуплялася, а наша - нi. Хiба ж вона не праведна? Хiба вона не свята? А
вже тодi полюби за широкi степи, за га© черешневi, за зорi, за карий усмiх
жони сво ©. За материну пiсню! Чей спiвала тобi? Всi чужоземцi кажуть:
тако© пiснi бiльше нема нiде в цiлому свiтi. Чу ш - в цiлому свiтi! То що
- нехай ©© розтопчуть татари, нехай вона щезне?..
Його шию душив ковнiр, вiн рвонув його, аж одлетiли гаплики.
- А ти... ти... - Дорошенковi очi налилися кров'ю. - За що ти ©© любиш,
не за булаву?
- Вiда ш, гетьмане, сам, що таке моя булава, - сказав трохи спокiйнiше.
- Сьогоднi в мене, завтра вiддам iншому, не налипа на не© золото, i
хуторiв нею не здобуваю. Завтра я буду простим козаком i проллю кров таку
саму, як усi. Просту. Не гетьманську. Подумай об цiм. Добре подумай.
З його грудей вирвалося зiтхання. Зненацька зiтхнув i Дорошенко. Сiрко
провiв по обличчi рукою, немов знiмав з нього невидиму павутину, й мовив:
- Кажу - подумай... Бо й при©хав я промовляти не до твого серця, а до
розуму. Тiльки до розуму.
- А до серця? - з надi ю, яка зродилася неждано, скинувся Дорошенко.
- До серця - пiзно. Минули часи, коли можна було промовляти до нього.
Важко йняти тобi вiри й мати в бозi надiю на тебе.
- Кажеш, мовби про покiйника...
- Але ж подумай сам, мосьпане, хто ти , - казав далi розважливо
кошовий, i це було страшнiше за докори, за гнiв. - Вмерла на Укра©нi вiра
в тебе. Чужий ти для отчого краю. Ти живий - i тебе нема . - Сказав, i в
самого похололо серце.
Дорошенко пiдхопився знову, замiряв горницю з кутка в куток, аж жалiбно
дзвенiли на горiховiй полицi золотi та срiбнi чашi, тарелi i чари.
Тицявся, неначе барс у клiтцi. Сiрко подумав, що вскочив до не© сам, -
вiдступав перед наставленими списами, аж поки не брязнула защiпка.
Зупинився бiля мурованого камiна, на карнизi якого стояв бо вий золочений
годинник, прихилився спиною до гладеньких холодних кахель, дивився звiдти
вороже. Звiдси, од столу, здавалося, що то не жива людина, не Петро
Дорофiйович Дорошенко, правобiчний гетьман, а його парсуна. Саме таким
здебiльшого й малювали правобiчного художники. Чимале поле iз зелених i
синiх квадратiв кахлю, i на ньому важкий чоловiк у вишитому золотом
кунтушi. Пронизливi очi, велика кучерява борода, важкi вуса, що майже
затуляють вуста.
Зненацька вiн ворухнувся, й враження парсуни зникло, очi примружилися,
вуста вiдкрилися в злостивiй посмiшцi.
- Не вмерла. Я ще маю силу. Ачей зможеш вiдчути на власнiй шкурi.
- Якби мав силу, не обплiтався б чужою лозою. Дорошенко скрипнув
зубами. Когось iншого за такi слова гетьман зiтер би на порох. Одначе була
в Сiрковi, що сидiв напроти нього, непереборна сила, яка мовби сковувала
Дорошенка. Притягальна сила довiри, непереборна сила правди - цей чоловiк
не обдурить, не зробить iграшкою у якiйсь сво©й грi. Бо ж людськими долями
не гра ться й для себе нiчого не прагне. Несосвiтенне! Такого не бува ...
Таке . Мав час i спосiб пересвiдчитись.
Останнi слова Сiрко сказав не гнiвно й навiть не сумно, скорше
безнадiйно. Встав i собi, пiдiйшов до вiкна. Воно було зачинене, ще й
завiшане шовковою перською ширмою. Вiн одсунув ширму, хотiв вiдчинити й
вiкно, - в горницi стояла задуха, - але закрутка була химерна, заморська,
з якимось секретом, не зрушувалась. Вiкно - вузьке, високе, гратоване,
розмальоване жовтими та синiми косинцями, промiж синiх - бiлi. Горниця -
на другому поверсi, звiдси видно широкий, вимощений камiнням двiр, широку
долину Тясмину, вже припеченi сонцем, але ще зеленi луки. I горби, як
гори, що синiли ген у далинi. За ними ховалося сонце. На подвiр'©
порожньо, тiльки бiля вхiдних дверей будинку сто©ть, обiпершись на спис,
вартовий козак та по даху церкви ходять голуби. Голуби - синi, а козак -
жовтий, й од того наче несправдешнi. А внизу, пiд вiкном, - яблуня, одна
на все подвiр'я, верхнi гiлки на нiй усохли, а нижнi рясно зародили,
мабуть, чи не востанн .
Гетьман дзеленькнув у срiбний дзвiночок. На порозi став молодий козак у
малиновому кунтушi.
- Принеси двi янчарки, - наказав Дорошенко. Козак здивувався, одначе
свого здивування не виказав.
Дорошенко одчинив вiкно й поклав обидвi рушницi на пiдвiконня. Очi його
жахтiли диким запалом.
- Бачиш голубiв на даху церкви? - вказав Сiрковi. - Там чорнi й бiлi. Я
стрiляю чорного, ти - бiлого. Хто влучить...
Сiрко покрутив вуса, мовив з досадою, не дослухавши гетьмана:
- Стрiляти божих птахiв на даху церкви?
- Моя церква, мiй i одвiт, - блиснув чорними зiницями Дорошенко.
- I хiба можна... Хiба можна заставлятися на таке? - з серцем мовив
Сiрко. - Чув я, гетьмане, про тво© лихi дивацтва. Але щоб отак... Цур вiд
того мене й тебе... Я можу стрiлити чортовi в око, але в голубiв не буду.
- Як хочеш, - напрочуд легко погодився Дорошенко. - Я ще покажу, живий
я чи мертвий.
- Тодi для чого обплiвся чужою лозою? - запитав кошовий. В цю мить на
дзвiницi соборно© церкви, яко© звiдси було не .видко, забовкав великий
дзвiн. Сiрко за ним не почув, що сказав гетьман. Повернувся й глянув на
Дорошенка. Той стояв, похиливши голову. Це був старий, утомлений чоловiк.
- ...Що мушу робити?
Гетьман повторив слова, яких не почув Сiрко.
- Не знаю, - щиросерде зiтхнув кошовий, i були в тому зiтханнi й
спiвчуття, й огуда, i смуток. - Не знаю, гетьмане. Думаю лишень, як же
щасно жити в кра©, котрого не змагають чужi сили. Ну, може, й не щасно...
А все-таки легше. Ми з тобою йдемо гонами, яким уже видно кiнець. Много
лiт зичив тобi добра й побiди. Хотiв, аби з'©халися докупи ви, гетьмани, й
обрали з-помiж себе одного. Бо ж недарма сказано: в гуртi й батька легше
бити. I вже поготiв оборонитись од ворога. Весь вiк ми косимо не собi
жито. Косимо нарiзно, рiзним господарям - то ляхам, то, як ти оце, туркам,
i з того вони мають зиск, а ми - лихо.
- Випало нам багате поле, та помiж широких шляхiв.
- Якби сукупно орали його, то змогли б заступити й тi шляхи Хмiль нам
показав правдиву дорогу... Покладав колись я надiю й на тебе. Сподiвався,
пiднiмеш високо булаву...
- А нинi? - похмуро, вже без надi© запитав гетьман.
- Не вiрю. Пiзно. Вижата твоя нива. Столочена чужими кiньми. - I по
хвилi: - Про себе багато дума ш.
- Звiдки така впевненiсть?
- Читаю у тво©х очах. А нам уже не випада ширмувати з долею.
- Може, - погодився Дорошенко й пожував злихоманеними губами. - I
ворони клювали один одного... I найсмирнiший осел вбив найбiльшого лева.
- Ти про що?
- Про воронiв, якi клювали один одного...
- Це зi святого писанiя?
Дорошенко вдоволено усмiхнувся, бо ж вдалося хоч чимось возвеличитися
над цим нехай i славетним, але ж "болотяним" полководцем.
- Лiтописцi-iсторики оповiдають, що таке було перед кончиною
Македонського. Спочатку вiн дав великий банкет... Сiрко ледь поблiд, потер
долонею пiдборiддя.
- Банкет i ти дав великiй. Може, й перевершив... Колючим поглядом
Дорошенко помацав Сiрка. Але той був незворушний. Всмiхнулися обо . Вперше
за три днi.
За мить гетьман знову спохмурнiв. Бликнув з-пiд брiв очима.
- Король польський шле до мене послiв. Обiця заступництво, права i
вольностi.
- Всi королi обiцяли. А сповнив хоч один обiцянку? При©жджав перед
Великоднем од нього i до мене гiнець та мний. Обiцяв булаву... Дорошенко
пiдхопився, аж похитнувся важкий стiл.
- Неправда...
- Клянуся святою покровою... Дорошенко важко опустився на стiлець.
- I ти?..
- Як бачиш, при©хав до тебе.
Мовчали. Слухали, як дзвонить на соборнiй церквi дзвiн, i були його
згуки дратiвливi обом. Гетьмановi аж кортiло послати когось, щоб спинив
дзвонаря, але на те не зважився. Сумнi звуки пливли крiзь мальованi шибки,
вони, здавалося, стелилися по чомусь живому, накривали його чорним
оксамитом. По тому, що кривавилося надi ю, засiвалося кулями, проростало
ратищами, а потiм не збулося. Кiлька разiв гетьмановi здавалося, що хапав
те живе голiруч, але потiм воно знову випорскувало й мрiло, як марево в
гарячих причорноморських степах.
Либонь, тiльки один раз випустив його з власно© вини. Того не мiг
вибачити собi все життя. Воно мучило, як випита згарячу отрута, од яко©
вже не можна порятуватися. Це сталося, коли вiн, погромивши ворогiв, мав
доконечно добити ©х, не давши доскочити фортець i зачинитися в них. Вiн
уже вiв сво© полки, коли з Чигирина прискакав гонець (увесь вiк хита ться
вiд утоми з боку на бiк перед його очима вороний бiлоногий кiнь) i
прохрипiв пiдступну вiсть: гетьмана зрадила дружина. Це було як випал
гармати в обличчя. Ще мелькали попереду зсутуленi спини ворогiв, але вiн
уже не бачив ©х, свiт йому заступили чорнi, як вуглини, очi, що смiялися
до когось iншого. Жiнка обiймала когось iншого, вiдчиняла комусь iншому
дверi опочивальнi в той час, коли вiн шаблею захищав сво i ©© панство та
честь. Це було так вражаюче, так кривдно, що мозок потьмарився йому, й
вiн, полишивши ворога на божу волю, полишив вiйсько на наказного гетьмана,
погнав у Чигирин, аби заскочити нецноту жiнку та ©© ыилосника. Стугонiло
серце, стугонiла пiд копитами дорога, й падали на не© гарячi сльози любовi
й прокляття. А коли давав лад у власному домi, пропав встановлений лад у
вiйську.
Все спливло з роками: любовне очманiння, солона отрута ревнощiв, i
назавжди лишилася оскарга перед самим собою власного вчинку та шкодування
втраченого. Вiн навiть гаразд не знав, чи дружина зрадила справдi та хто
був ©© коханцем, - челядь стала на захист ©© честi. Й не знав, хто той
гонець, бо потiм нiколи з ним не бачився. Хтось його пiдiслав? А може, то
був чорний посол само© долi - вiн не втопився в Днiпрi, не спiткнувся пiд
ним кiнь, не натрапив у байрацi на розбiйникiв. Все життя гнав його од
себе й не мiг прогнати. Той ©здив слiдом на вороному конi й посмiхався
злорадно. Найчастiше появлявся тодi, коли гетьман почував скруту. Все
можна повернути назад: гiнця, зруйнувати збудований дiм, перекувати шаблю,
не можна повернути долю. Один маленький, нерозважливий крок, i покута - до
могили.
Звичайно, так розмiркову тепер. Коли найсолодшi поцiлунки здаються
пiсними. А тодi вiн кохав. Кохав шалено. Й вiдданий з милих уст комусь
iншому один поцiлунок дорiвнював життю. Яка химе-рiя? Який незбагненний
свiт!
Бемкали дзвони, вони були сумнi, здавалося, дзвонили по небiжчику. Але
ж, зда ться, нiхто iз значних людей не помер у мiстi, щоб оповiщати про те
з дзвiницi соборно© церкви. А може, й це чийсь пiдступ? Йому враз
пригадалися дзвони на минулорiчний Великдень. Веселе свято, а мiдь гудiла
важко, печально. Вiн тодi наказав зупинити дзвонарiв, але тi замкнулися на