Мушкетик Ю.. Яса

Укра©нi. Не в плахтах, не в намiтках виходили жiнки та дiвчата, а в чорних
запасках i чорних хустках. Тiльки Хотина одягла червону керсетку з
червоними китичками, нашитими на нiй, жовту запаску, квiтчасту плахту, двi
товстi, пов'язанi синьою та червоною стрiчками, коси покрила жовтою
хусткою, через що вiд матерi та тiтки на не© посипалася злива докорiв.
Жiнки пiдганяли Лаврiна, пiдганяли Хотину. А дiвчина мовби й не чула
©хнiх докорiв, обкрутила першу горстку довкола руки й заткнула за пояс.
"Господи, допоможи нам узяти в руки цей хлiб святий i схорони од хвороби,
поки обiжнемося... I на потiм теж". - I чомусь подивилася на Лаврiна. Не
було по тому й гучних обжинкiв - не одягали дiвчата вiнкiв, не несли
снопа, либонь, знову ж таки одна Хотина закрутила останню горстку "святому
Петру на бороду" й пов'язала стрiчкою. Й за те знову ж мала од матерi:
"Святий Петро цього разу обiйдеться й так". Улита сварила дочку, а сама
знай поглядала на могилу Бiла Грудь, на якiй стояв хлопець з вiхою, щоб
подати знак, як забачить татарську ватагу. Рушницi й шаблi в косарiв
лежали на возах. I одного разу взялися косарi за рушницi та шаблi, але
потiм виявилося, що попiд горою про©хали козаки - правували iз Запорожжя в
Чигирин.
Могила Бiла Грудь - понад самою нивою Тоцьких. Хотина розповiла, що
могила ця знаменита на весь край, а нива, що обiч ©хньо©, - заклята. Орав
©© колись господар на Великдень й за той грiх провалився пiд землю з
плугом, волами i рябим песиком. Якщо на це мiсце прийти на Великдень та
прикласти вухо до землi, то можна почути, як гейка десь унизу на воли
плугатар i як бреше рябий песик. Щоправда, хто одважиться на те слухання!
Жито Лаврiн стяв косою. Вперше вiн косив з грабками, спочатку не мiг
прилаштуватися, знай зачiпався крайнiм зубом грабкiв за стебла, аж поки не
пiдтягнув зуби, не приловчився й не почав класти жито в рiвний покiс.
Улита, Христя i Хотина в'язали. Улита i Христя - похапливо, мовби аж
злодiйкувато, а Хотина весело i легко. Ще й погукувала на Лаврiна:
"Жвавiше, косарю", але то - жартома. Вона присмагла на обличчi, вiд чого
поменшало ластовиння, на ледь кирпатому носику блищала крапелька поту, й
запальне, весело блищали зеленавi Хотининi очi. То була краса, яка
свiтилася зсередини, Лаврiн добре розумiв, що то свiтилася добра дiвоча
душа. I щось мовби пiдносило ©© - над житами i могилою Бiла Грудь, над
небезпекою, над буднями життя. Вона й далi пiджартовувала над Лаврiном;
коли вiн пив з барильця воду, приставила пальчика й забризкала йому все
обличчя, потiм наклала в шапку колосся, й та шапка на його головi
стримiла, як бовдур. Лаврiн намагався веселитися разом з Хотиною, радiти
©© радiстю й не мiг. Почував - усерединi в нього нiби вигорiло все, а в ту
порожнечу натекло холодно© води, що не прогрiва ться чужим смiхом. Й
дивувався - чому б то! Так його випалив Ладижин, так його випалила Маркова
зрада i зникнення Килiяни? I вiн подумав, що його вже нiколи не
розвеселить чужий смiх i вже нiколи його серце не вiдгукнеться на радiсть
iншого серця. Надто дiвочого. Лаврiн придивлявся до Хотини, придивлявся й
до iнших дiвчат та хлопцiв, жадiбно занурювався у селянське життя, починав
розумiти, яке воно складне i як вкручу в свiй вир людину. Щоб ви©хати
йому на цей лан, спершу довелося зробити до воза люшню, й перемонтувати
грабки, i наклепати косу... А далi - жнива, й треба мерщiй вихопити з поля
копи... На Сiчi теж була робота, але там працювали не так. Здебiльшого -
гуртом, мовби завиграшки, з перепочинком. Там робота - неначе свято, а тут
- схожi один на одного буднi, Й думав: отако б жили й вони з Килiяною.
Либонь, на початку було б важко, а потiм звик би. В людей Лаврiн вдивлявся
пильно. Й щось йому одкривалося в них i в самому собi. Аж тепер дiзнався,
що в свiтi iншi мiрки, вiдмiннi вiд тих, якими мiряють на Сiчi. Там
здебiльшого одна мiрка - шабля, а тепер бачив, що людську душу можна
вимiряти й стиглим колоссям, i ласкою, i лагiдним усмiхом. Ранiше вважав,
що в свiтi можна жити тiльки так, як жив на Сiчi, а тепер задумався й
засумлiвався. Лагодив косу, а сам роззирався доокiл. Незвично виглядало
поле там, де було зголено хлiба. Недавнечко котилися удалеч жовтi хвилi,
нескошенi лани ховали якусь та©ну, а тепер земля була образливо оголена,
суха, в ряботиннi стернi. Босi ноги давили сухi грудочки, стерня
поколювала, кололо крiзь сорочку остюччя, було спекотно, незатишно,
шорстко на душi. Скрiзь по горбу бiлiли людськi постатi, подзвонювали
мантачки, шаркали коси, деякi ниви вже було впорано, господарi звозили з
поля копи.
По жнивах у Тоцьких ще день жнивував вiн у вдови Гапки Срiбно©, чия
нивка так само жовтiла бiля Бiло© Грудi. Першого дня вдова по©хала з
Тоцьким, на ©хньому возi, й нажала копу, а другого не вийшла, i Улита
послала Лаврiна поквапити ©©. Зайшов Лаврiн у вдовину хату, а Гапка сидить
на лавi зронивши руки й не пiдводить голови. На полу покотом сплять
хлопчики, ©х четверо, вони такi гарнi, тiльки худi i в дрантi, ©хнього
батька кгвалтом забрали до гетьманського вiйська, вiн пiшов i не вернувся.
Старшенький, Омелько, вже наймиту в Маландiя Куцого - пасе гуси, ганя
горобцiв з проса, тро iнших зовсiм малi. Вчора Гапка сварила за розбитий
черепок найменшого, Фiлона, казала, що вiддасть його водити старцiв, i
Фiлон плакав i просився, щоб мати його не оддавала водити старцiв, а
сьогоднi в нього пала голiвонька, а руки холоднi, неначе двi маленькi
крижинки, i Гапцi розрива ться серце, ©й зда ться, що хвороба впала на
Фiлона в покару за ©© сварку. Вона розповiла про це Лаврiновi й сказала,
що на поле по©хати не зможе. Лаврiновi стислося серце, стало до болю шкода
хлопчикiв i ©хньо© матерi. Вiн, хоч i квапився (на вулицi чекала пiдвода),
сiв на темну лаву й вперся руками в колiна. Лиховi, яке бачив, не мiг
зарадити, не мiг i перейняти його: бо чим зарадиш нуждi, яка панувала в
хатинi?! Й зненацька iз свiтлих глибин його ще молодо© пам'ятi випливла
iнша хата й iншi дiти. I постали перед ним так чiтко, так ясно, що вiн
бачив усе до останньо© рисочки, вiн сприйняв це немов якийсь натяк.
Це було... позаторiк, пiд другу покрову, удвох з Сiрком вони ©хали аж у
Корсунь, до полковника корсунського. Була пiзня осiнь, але дерева ще
стояли в зеленому шумовиннi, знову повертало на сирiтську зиму. По селах
бушували весiлля, бо вже ж недалеко до Дмитра ("До Дмитра дiвка хитра, а
пiсля Дмитра - хоч кошика нею витри"), ©х неодноразово запрошували в
гостину, але вони поспiшали й ставали на перепочинок тiльки пiзньо© ночi.
Двадцять другого жовтня застала ©х серед битого шляху страшна буря. Обабiч
старого шляху росли старi верби, i вiтер ©х гнув i крутив, трощив гiлляччя
й обривав листя, а в одному мiсцi, лишень вони зупинилися за могутнiм
стовбуром, щоб дати перепочити коням, над ними затрiщало, й одна половина
верби, яка перевисала вiттям через дорогу й прихищала ©х од хартуни,
почала хилитися. Вони ледве встигли вирватися кiньми, як вона шелехнула на
шлях, покривши трiском ревисько грози. Молодий сиво-мишастий кiнь по тому
мовби сказився вiд страху, й стримувати його доводилося над силу. А вiтер
i далi ревiв, i дощ перiщив ©х по плечах, i понамокали кире©, стали
неймовiрно важкi, й потомилися конi, й валувала од них пара. Й не бачили
козаки свiту, бо дощ стояв стiною, ще й накочувався хвилями, й скрiзь по
дорозi валялося повiдчахуване з верб вiття, а конi брели по колiна в
пiнявiй каламутнiй водi. За тi ю дощовою стiною вони не побачили села
(село називалося Вовчий Камiнь), а тiльки убогу хатину край шляху,
подумали, що то хутiр. Ледве впхнули в лiсяний хлiвчик iз зiрваною стрiхою
i коней й ледве втиснулися в хатину самi, сповнивши ©© убогий простiр ;
запахами дощу та кiнсько© збру©. Кире© полишили в сiнцях, i вони стояли,
неначе людськi постатi, закутi в панцирi. Там же полишили й важкi, в
пудових ковтюхах багаюки чоботи, а самi сидiли на лавi, витирали рукавами
обличчя, розчiсували зiпрiлi, мокрi чуприни. До вечора ще було далеко, але
в хатi стояла сутiнь, бо ж небо облягли важкi хмари, а хатина дивилася у
широкий свiт одним- диним трикутним вiконцем. Та ще горiв вогонь у печi,
червонi вiдблиски падали на образи, боги з потрiсканими ликами понуро
дивилися згори. В кутку над богами проступала мокра пляма, важкi, рудi од
глини i краплi падали просто на святого Миколу, а також на матiр божу.
Бiля печi гнулася молодиця - варила кулiш на вечерю, а на печi, неначе
макiвки, поблискувало з пiвдесятка голiвок замурзаних дiтлахiв, а помiж
них одне доросле обличчя, чимось схоже на котячу морду. Бо ж кругле, i
вуса урозтiч, й волосся на щоках не стрижене, i теж кружалом увсiбiч, а
серед того волосся величезна люлька, що пахкотiла димом. Чоловiк смалив
люльку й крiзь дим дивився на козакiв примруженими очима.
- Хо-хо, - видихнув вiн клубок диму, - в таку погоду лiпше сидiти на
печi та ©сти калачi.
Тими словами, котячим обличчям, ще чимось господар вельми не сподобався
отамановi, й той вiдповiв гнiвно:
- Не всiм же на черенi животи парити.
- Тодi чого б ото мiсити багнюку по шляху?
- Треба, то й мiсимо, - кинув Сiрко.
- Здебiльшого мiсять ©© без дiла, - так само задумливо, врозтяг , мовив
господар. - Або з якого лихого вчинку. Сiрко сердито зирконув на пiч, його
дiва брова ледь зломилася, - Ти ото, чоловiче, анiж розмузикувати, лiпше б
пiдлатав стрiйки, щоб не капало на голови богам.
- Таж очерету нема , - спокiйно вiдповiв чоловiк, i той спокiй дратував
найдужче. Лежить собi отакий котяра на печi, дiти свiтять голодними очима,
жiнка змива , либонь, останн пщiнце на кулiш, а йому все до холери.
- Вкоси.
- Коса затупилася.
- Нагостри.
- Гострило вкрали, - i щирив зуби.
- Тодi - язиком. Вiн у тебе дуже гострив, - з серцем кинув Сiрко, й
Лаврiновi, хоч i сам почував роздратування й виглядав у вiкно, чи не вщух
дощ, стало трохи незручно за ту балачку-суперечку, вона виникла з нiчого,
та й таки ж вони з отаманом гостi в чужiй хатi, i не випадало отако
ширмувати словами з господарем. А дощ не вщухав, стих тiльки вiтер, й лило
наче з вiдра. Розкололися небеснi ночви, й нiкому було ©х залатати.
Доводилося ночувати в непривiтнiй, тiснiй, вологiй хатинi. Господиня
зварила кулiш i насипала двi миски: бiльшу - сво©й сiм'©, меншу - гостям;
Сiрко розв'язав шкiряного мiшка й дiстав ковбасу, сало та книшi, яких ©м
накидали на якомусь весiллi, а також гранчасту пляшку з оковитою. Дiти
свiтили на тi на©дки голодними очима, витягували ши©. Сiрко спершу
запросив дiтей, покраяв паляницю й розiклав уздовж тесового, без обруса,
столу товстi лусти, понакладав на них ковбаси та сала, а тодi вiдiткнув
корок у пляшцi й покликав до столу господаря:
- Йди й ти, вона мiзки проми .
- Вони в мене чистi, - мовив чоловiк i заворушився. Тодi до нього
скочив найстаршенький, лiт дванадцяти, хлопчик i допомiг батьковi
зсунутися з печi. Виявилося, у нього нема лiво© руки та право© ноги.
Враженi, козаки поклали ложки. Розгледiли також, що чоловiк тiльки здалеку
був схожий на кота, насправдi ж йому щоки позападали, i довга шия була
худа, по нiй перекочувалася темна грудка борлака. Вiн спокiйно вмостився
на лавi i взяв правицею чарку.
- За дощ, що загнав до мене гостей.
Запорожцi випили мовчки, i Сiрко, який не любив ходити околясом,
запитав:
- Де це тебе?
Господар кутуляв ковбасу, його очi, промитi горiлкою, засвiтилися.
- Дорошенко потяв ляхiв, а ляхи - мене. I ще зi сто таких, як я.
- В бою вони тебе захопили?
- Та де там, у обозi. Ще й туди мене кгвалтом погнали.
- Коли б не ховалися по обозах... - мовив Сiрко, i Лаврiновi чи не
вперше в життi стало незручно за отамана.
Невесела була та вечеря й лихим спання у вологiй одежi, на
розперезаному кулi соломи. Обсушитися було нiде, замiни не мали, i
господарi не мали нiчого, аби дати ©м для перемiни. П'яний господар спiвав
увi снi й гомонiв щось, i Лаврiн не мiг заснути майже до ранку. Десь у
запiллi шкреблася миша, й цвiркуни немудро музичили пiд пiччю, одначе так
голосно, що здавалося, цвiрка щось у головi, й кльокали зi стелi в ночви
краплi. Козаки не чекали снiданку, посiдлали конi й по©хали.
Вони ©хали до самого вечора, а коли стали в корчмi на постiй, Сiрко не
знайшов у кишенi капшука з грiшми. Лаврiн гаразд знав того капшука: на
ньому вишитi два пiвнi, що б'ються. Отаман ляпав себе по холошах штанiв,
роззувся, повивертав усi кишенi - капшук пропав, i довелося йому вiддати
за ночiвлю шитий срiблом пояс. I далi ©хня путь була важкою, спродали все,
що мали, й добувалися назад на охлялих конях, голоднi та зачучверiлi.
Звичайно, Сiрко мiг вдатися до когось iз заможних козакiв за позичкою, але
позичок не любив.
Всю ту притичину Лаврiн забув одразу по при©здi, й звiялася б вона з
його пам'ятi назавжди, коли б... коли б наступно© весни не прибився до
Сiчi ченчик з Вовчого Каменя та не розповiв про чудо, яке сталося в
©хньому селi торiк на другу пречисту в хатi значеного ляхами козака
Сокирки. Полягли господарi в хурiю спати, прокинулися вранцi, а пiд
образом богородицi лежить капшук, повнiсiнький золотих талярiв. Лаврiн
знав, що ченчики вельми люблять розповiдати про чуда, iнодi самi ©х
вигадують, отож не полiнувався й сходив до нього й запитав, який був той
капшук; Ченчик сказав-зелений, шовковий, а на ньому два червонi пiвники,
що б'ються. Виходило, ченчик мовив правду. Ото тiльки талярiв там було не
стiльки, як казав чернець, бiльше мiдних чехiв i срiбних алтинiв, але були
й таляри. Лаврiн смiявся подумки, пригадуючи, як щиро ляпав себе по
кишенях Сiрко i як щиро бiдкався за пропажею. Сам, бач, залишив, а його
дурив, як маленького. Все те в одну мить спливло в Лаврiновiй пам'ятi,
якийсь час вiн роздумував над тим, а що не мав капшука з талярами, то
пiдвiвся й сказав.
- За жито не турбуйтеся, тiтко. Викошу вашу ниву, - пообiцяв i ледь
почервонiв, бо назвав Гапку тiткою, хоч вона ж була ще зовсiм молода,
тiльки змарнiла на лицi.
Сiв на воза й дивився в землю, а Хотина думала, що то вiн дивиться на
©© ноги, i пiдгинала ©х пiд воза.
А коли оджнивували у Тоцьких, набив косу й пiшов до Бiло© Грудi. Улита
i Христя вiдмовляли його, навiть трохи сварили, але за нього заступилася
Хотина, ще й спорядила Лаврiновi торбу. Гапка пiшла з Лаврiном - в'язати
(хлопчик, дякувати боговi, одужав), а пiд обiд на поле прибiгла Хотина, i
вони втрьох до вечора впорали нивку. Верталися вже при мiсяцi, тепла
порохня лоскотала Лаврiновi та Хотинi босi ноги (Гапка тривожилася за
дiтей, побiгла попереду), й тепло було на серцi од впорано© нивки, й
Хотина дiткалася тугим плечем його плеча, й щедро свiтили на небосхилi
зорi, й десь скрикувала птиця-нiчниця. Лаврiновi було й гарно од тих
дотикiв, i трохи тривожно, i щось зупиняло його думку.
Обжинкiв село не справляло, бiля корчми зiбралися тiльки хлопцi та
дiвчата. Молодiсть - то таки молодiсть, за всiх влад i лихолiть вона
мина , i молоде серце чу те спрагло та поспiша взяти, що може. Купили на
парубоцькi грошi горiлки, купили двi паляницi, в'язку таранi - розстелили
в кiнцi саду пiд вербами хустку, поклали все це на не©, винесли ослiнець
для музик i гуляли. Музик - тiльки дво , бас i скрипка, й танцювали
дiвчата мало, а спiвали багато. Здебiльшого сумовито. Бiля садового
перелазу розiп'явся на двох кiлках Захарко, за жнива вiн подався ще дужче
й кашляв хрипко, натужно, здавалося, в нього в грудях ось-ось щось
обiрветься. Вiн дивився на хлопцiв i дiвчат, i не було вже в його очах
жадiбно© цiкавостi, заздростi та ненавистi, а тiльки туга й покора перед
чимось неминучим, що нависло над ним. Вiн мовби прощався з свiтом.
Перехрест теж сидiв збоку пiд молоденькою яблунькою, не частувався, хоч
парубки й припрошували його. Лаврiн не частувався, бо ж не вкладав сво ©
частки, та й не вельми йому кортiли тi чужi, на якi потрапив випадково,
веселощi. Хоч, дивлячись на барвисте ма во дiвочих хусток i плахт,
слухаючи спiв, подумав, що втратив щось у життi й тепер його нiколи не
вернути. Нинi воно - як грошi в чужих руках. До нього пiдiйшла й присiла в
травi Хотина, тримала в зубах бадилину й була задумана i дуже мила.
- А ти чого не спiва ш? - запитав у не© Лаврiн. Хотина подивилася на
нього тривожним поглядом зеленавих очей.
- Бо не спiва ш ти.
Лаврiновi стрепенулося серце, щось у ньому вiдгукнулося, а щось глухо
запротестувало, й вiн сказав:
- Я вже сво одспiвав.
- Так рано? Хто ж це тебе одучив спiвати? - I майже без всякого зв'язку
додала: - А до мене Харитон в'язне.
- Ну... вiн хлопець хазяйновитий. I багатий.
- А ти зна ш, який вiн захланний? У старця кусень однiме. А який злий?
I як сопе, коли щось не по його. Та я його... Я його бачити не хочу.
I Лаврiновi, хоч нiчого не мав до Хотини, чомусь стало хороше на серцi.
- Так хто ж тебе одучив спiвати? - направцi йшла Хотина, а Лаврiн
подумав трохи зi скрухою, що це вже друга дiвчина йде до нього такими
стежками й, мабуть, саме через те, що вiн - безма тний, харпак. I помалiла
йому в думцi сiчова слава. I сама Сiч мовби потьмарилася, мовби повилася
сизою хмаркою, й чомусь од того оповив його смуток.
- У тебе дiвчина? - На цьому запитаннi в Хотини затремтiв голос, вона
опустила очi, а Лаврiновi стало ©© жаль, i вiн вирiшив розповiсти ©й усе
про себе та Килiяну, а також про Марка й про те, чого опинився тут, й отак
покласти край отiй невизначеностi, яка почала залягати помiж ним i цi ю
щирою дiвчиною. I вiн розказав. Хотина страшенно розхвилювалася, навiть
витерла сльози, а тодi раптом сказала:
- А, може, ©й буде краще з тим тво©м Марком.
Такий несподiваний поворот Хотинино© думки спантеличив Лаврiна, вiн
довго мовчав, а потiм мовив:
- Не знаю, того не зна нiхто. Може, й тобi буде добре з Харитоном, а
ти от не хочеш. Я ж мушу сповнити клятву, яку давав ©й, мушу знайти ©©.
Без того... менi не жити.
Холодний вiтрець прошелестiв яблуневим садом, i впало з гiлки важке
яблуко; нi Лаврiн, нi Хотина не пiдняли його. А пiдняв те яблуко Харитон i
вгородив у нього великi, як у коня, мiцнi зуби. Важкий, мов iз свинцю
литий, розхитувався на пiдборах шеврових, iз зiбганими у складки халявами
чобiт, габова свита висiла на його лiвому плечi.
- Хотино, ходи до дiвчат, - наказав вiн. - Менi треба погомонiти з
цим... гм, мандрiвником.
Хотина хвилину вагалася, а тодi в ©© очах змайнули зеленавi вогники й
вона пiдвелася. Пiдвiвся й Лаврiн.
- Слухай, дяче, мандрував би ти звiдси далi.
Харитон був вовкодухий i дивився в землю; не знаючи, чим дошкулити,
назвав Лаврiна дяком.
- Ось одроблю й по©ду, - спокiйно вiдказав Перехрест.
- Я заплачу за тебе.
- Заставщини не беру, маю руки, щоб заробити.
- Але я можу ©х трохи пом'яти, й вони, злидню, стануть непригоднi до
дiла.
Лаврiн почав дратуватись, але стримував себе.
- Послухай, парубче, - примирливо мовив вiн. - Не затiвай сварки. Нi
менi, нi тобi вона не потрiбна. Дороги я тобi переходити не збираюся.
Втямив? Ось добуду строку й по©ду.
Така поступливiсть ще дужче розколихала Харитона. Вiн зiрвав з голови
шапку i вдарив нею об землю.
- А я хочу, щоб ти ви©хав сьогоднi.
- А я хочу стати турецьким султаном, - влад йому вiдказав Лаврiн.
Парубки та дiвчата перестали спiвати, наблизилися до них, але не
розбороняли. Стояли пiвколом, перешiптувалися. Харитон хоч i бурмило, але
свiй, а це - зайда, боговi виднiше, на чи му боцi правда. Не стала помiж
ними й Хотина. Либонь, думала щось сво , на щось сподiвалася вiд цi ©
бiйки. Лаврiн думав, що Харитон шкилюватиме далi, зачiпатиме тiльки
словами, а той раптом замахнувся й щосили вдарив його у вухо. Удар кинув
Перехреста на яблуньку, якби не вхопився за ©© стовбурець, упав би. В очах
потемнiло - вiд болю i гнiву, з вуха потекла сукровиця. Одначе думка
працювала, вiд другого удару Лаврiн ухилився - знадобився запорозький
вишкiл, адже сiчовики вправлялися й на шаблях, i навкулачки. Не маючи
iншого виходу, деменув Харитона в плече, й той заточився. Але теж встояв
на ногах, його широке, з важкою щелепою обличчя збуряковiло, в очах
завирувала каламуть, i вiн слiпо кинувся на Перехреста. Лаврiн перехопив
його руку, рвонув на себе й вiдпустив. Харитон зарився носом у траву.
Одначе враз пiдхопився й знову пiшов на Лаврiна. I знову Лаврiн ухилився,
вхопив супротивника попiдруки й кинув об землю. Харитон застогнав, хотiв
пiдвестися, й Лаврiн рiшуче ступив до нього.
- Посидь. Бо за третiм разом... За третiм разом не встанеш.
Харитон повiрив. Сидiв на травi, понуро дивився в землю. Лаврiн хотiв
ви©хати з Татусiв наступного дня, але саме того дня, надвечiр, помер
Захарко. Тихо вiдiйшов на печi, його знайшли вже захололим. Захаркова
смерть не привела нi матiр, нi сестру, нi тiтку до великого розпачу, всi
знали, що вiн не жилець на цьому свiтi, i все ж нове нещастя вкинуло
родину Тоцьких в осмуту. Лаврiн розумiв, що не може покинути ©х в такий
час. Тим самим возом, яким цього дня возив сiно, вiдвiз вiн Захарка на
цвинтар, пiп одспiвав хлопця на левадi. А ще через день почався дощ, який
перейшов у зливу. Буря поламала крила у вiтряка за селом, потрощила кiлька
дерев над дорогою, розчахнула стару грушу в саду у Тоцьких i зiрвала
стрiху шопи в кiнцi двору. В горобину нiч, коли блискавицi снували мiж
небом i землею, неначе горючi татарськi стрiли, коли небо трiщало, а
здавалося, що то трiщить старий, рiзьблений сволок у корчмi, Тоцькi
свiтили страсну свiчку й всi тро стояли навколiшках перед образом святого
Миколи, молили його, аби загнуздав стихiю, аби забрав блискавицi i грiм.
Микола на них не дивився, творив сво , i тодi всi тро звернули погляди на
Лаврiна, який сидiв на лавi й iнодi осiняв себе неквапливим хрестом. Його
погляд заспокоював жiноцтво дужче, нiж погляд святого, i слова його теж
були заспокiйливi, розважливi.
В розкритiй шопi замокло збiжжя - пшениця i ячмiнь, довелося виносити
та сушити снопи. Лаврiн не мiг по©хати, не скiнчивши цi © роботи.
Снопи сушилися на тину, i на призьбi, й просто посеред двору, Лаврiн за
ними наглядав, Улита i Христя поралися в городi, Хотина мiсила дiжу -
Лаврiн бачив ©© через прочиненi дверi. Дiжа стояла на ослонi, ходила
ходуном, маленькi дiвочi кулачки мелькали швидко-швидко.
- Лаврiне, потримай дiжу, - покликала вона його. Перехрест присiв на
долiвцi, обома руками вхопив бiля середнього обруча важку кленову дiжу.
Тепер Хотинине обличчя нависло над самим його чолом, голову йому дурманив
запах тiста й запах вимитих у любистку кiс, одне руденьке пасемце вибилося
з них i лоскотнуло йому щоку. Хотина шпарко дихала, ©© груди високо
здiймалися, i Лаврiн вiдвiв затуманенi очi. I в ту мить у його головi
майнуло щось таке - знадливе, житейське, аж вiн стенувся i, мовби
сперечаючись з кимось, покрутив головою: "Нi, нi".
- Що таке? - запитала Хотина i дивилася на нього такими лагiдними
очима, аж йому затремтiло в серцi.
Вiн зрозумiв: Хотина ще на щось сподiва ться, намага ться затримати
його. I щось у ньому пiдда ться ©й.
Надвечiр того самого дня на за©жджий двiр завiтало тро : дво козакiв i
ще один чоловiк, татарин чи турок, а може, волох, з червоним, нiби
обвареним окропом, обличчям, з вузькими очицями, лисою, перекресленою
шрамом головою. Хто вiн такий, вгадати було важко, чимало всiлякого
непевного люду лiпилося нинi бiля правобережного гетьмана, чимало тинялося
його й по дорогах, здебiльшого вони не об'являлися нi iменнями, нi
званнями, й запитувати про те ©х нiхто не наважувався. Червонощокий
чоловiк був ще молодий, рокiв тридцяти, обо козаки - старшi i теж якiсь,
неначе при©хали з ночi, темнi й похмурi, i слухалися червонолицього.
Вони при©хали у куцому, засланому кiнською шкурою вiзку, наказали
Лаврiновi засипати коням вiвса, а собi попросили горiлки та чогось
пере©сти. Коли Лаврiн, перечекавши, доки при©жджi потамують голод, зайшов
до шинково© хати (вiн не поминав нагоди розпитати новоприбулих про Килiяну
та Марка), козаки до©дали свинячий холодець з миски, а червонолиций
смоктав хвiст оселедця. Вiн кинув недогризок просто пiд ноги й налив iз
зелено© карафи у кухоль пива, але не пив, а тiльки мочив губи, а сам скоса
позирав на Хотину, яка поралася бiля печi.
- Так з чим будуть пироги? - запитав i пiдморгнув одному з козакiв.
Не сподобалося Лаврiновi те пiдморгування, а ще дужче не сподобалися
слова, мовленi по тому, як Хотина вiдказала, що пироги будуть з вишнями i
порiчками:
- А що, хлопцi, залишимося на пироги.
Лаврiн знав, що прибульцi кудись квапилися, вони навiть не дали йому
завести пiд повiтку коней, мали намiр дати ©м тiльки перепочити, а тепер
ось мiняють сво рiшення. Чому? Сонце ще сто©ть високо, могли б про©хати
верст двадцять. Ох, беззахисний нинi у цьому кра© люд, i надто багато
вешта ться пройдисвiтiв. Уко©ть щось, а тодi тiка в iншу сторону, пiд
руку iншого гетьмана. А коли його сила, то и зовсiм не втiка . I серед
тих лиходумцiв такi... , Лаврiн чував про них... Вони - найстрашнiшi.
Торгують живим товаром, християнською кров'ю. Хапають дiвчат, дiтей,
якийсь час переховують у шелюгах, у ямах, а тодi продають турчиновi.
Справа вигiдна, хоч можна через не© i повиснути на гiлляцi.
Лаврiн розмiрковував про все це, сидячи пiд рундучком комiрки пiд
вiнками цибулi i пучками маку, пов'язаного барвистими валовими нитками.
Головки маку були схожi на вiдтятi людськi голови. Майнула думка: що йому
до того, до всiх цих людей, ©хнiх намiрiв, ©хнiх клопотiв, у нього
вистача свого лиха, сво©х клопотiв, але вiн рубонув ©©, наче коршака, що
завис над подвiр'ям з курчатами. Довго вагався: чи казати про сво© здогади
Улитi та Хотинi, й таки вирiшив Улитi не казати нiчого - може, подумав,
прихимерилося йому все це, й виставить себе на посмiх, а натякнув лише
Хотинi, запитав у не©:
- Засуви у тво му ванькирчику мiцнi?
Вiн знав: коли у корчмi мало при©жджих, Хотина спить у поко© для
багатших гостей поруч з великою кiмнатою, де сплять всi iншi постояльцi.
Нинi постояльцiв було лише тро .
Хотина трохи спантеличилася, але вiдказала жартiвливо:
- Для доброго козака - засуви не завада.
- Коли б то йшлося про козакiв, - пробурмотiв Лаврiн. - Замикайся
добре. А лiпше лягай з матiр'ю.