Мушкетик Ю.. Яса

затрiщала десь на горбi, й з горiхово© хащi вилiз горбатенький дiдок у
липовому брилi, й таки ж у довгiй полотнянiй сорочцi, й таких же
полотняних штанях на червоному очкурi, в шкуратяних постолах-верзунах -
господар пасiки Трохим Нечепа. В однiй руцi тримав скiсок, у другiй -
тонку, гiнку горiшину, що бiлiла свiжим зрiзом.
- Це ти, пане Iване? - Дiдок кинув гiлку, пiдняв бриля, оддавши Сiрковi
тим добридня. - А я думаю, хто це мо©х сорок полоха ? - Очi в дiдка добрi,
лагiднi, трохи вицвiлi, але ще живi, й усмiшка ясна. Сiрко подумав, що
тiльки серед пасiчникiв можна зустрiти таких чистих душею дiдкiв.
- Поспiшив ти, пане Iване, поспiшив, - так само яснiючи очима, мовив
Нечепа. - Та вже коли прибився, скидай риштунок, гостем будеш.
- Макогiн сказав, що Пилип Курка приторгову Нечепину пасiку.
- Нехай вiн на Лисiй Горi торгу ться.
Така жартiвлива балачка повторю ться помiж них щоразу. Нечепа давно
намiря ться продати пасiку, але намiр той не доконечний, а може, й
несерйозний. Хоч кожну нову зиму дола , як круту гору: обсiли старого
болячки, а сил ста все менше й менше. Кличуть його брат з братовою, а вiн
вага ться. Коб кликали щирим серцем, а то ж у покуту за колишню кривду. А
може, i не в покуту... Був i вiн гожим парубком, i присовувалися до нього
близенько на колодках дiвчата, й покохала його чепурненька, веселенька
Хiвря, може, й не козир-дiвка, але лицем бiла i станом струнка. А потiм
валили вони з братом Зiновi м у лiсi дубину на сохи для клунi, й дуб
вломився, вдарив Трохима по спинi, i щось там трiснуло, й почав рости
горб. Горб рiс пiвроку, далi перестав, а за цей час перестала до нього
посмiхатися Хiвря. Небавом Трохим постерiг, що вона посмiха ться його
братовi Зiновiю. Трохим не вар'ював проти бога, покорився долi, вiддав
свiй грунт i свою худобу Зiновiю, а сам пiшов у мандри. Жив при одному
монастирi, потiм при другому, одначе послушенства не прийняв,
прислуговував у церквi та трапезнiй, а далi в монастирськiй школi. Грамоту
знав, почав читати книжки, вiд одного дяка навчився латини та польсько©
мови. Потiм знову мандрував, побував аж на Афонi й, живий та неушкоджеиий,
повернувся назад. Може, через те його не чiпали в дорозi, що горбатий, -
взяти в нього нiчого, й на невiльничi роботи не гожий. А того, що ча©лося
пiд темними кучерями, не взяти. Його ж ще й додалося в далеких мандрiвках.
По тому знову жив при монастирях, вже сiчових, в Самарському монастирi
навчав дiтей грамоти, пiсля Велико© чуми два роки справляв уряд сiчового
пiдписаря. I ось вже майже десять рокiв пасiчнику в Грушiвцi.
Сiрко лише вда , що ©здить прицiнюватися до Нечепино© пасiки, насправдi
ж йому кортить порозмовляги з горбуном, вiдчути Трохимову тиху лагiднiсть
i чистоту, яких не одiбрали всi жорстокостi i всi незугарностi свiту.
Нечепина душа лишилася дитинно чиста i правдива. I через те любо
погомонiти з пасiчником про те, що ж у свiтi iстинне, а що не iстинне, -
про вселенський божий свiт i про самого бога, про багатство й бiднiсть,
про вiйни близькi й дальнi, особливо тi, якi колись вiв Александр
Македонський, про Древнiй Рим, про Рим новий, Вiзантiйський, про туркiв i
татар, про свою укра©нську землю, яка вона була колись, що про не©
написали чужинськi мудрецi й що вiщують ©й прийдешнi лiта. Багато земель
обiйшов на сво му вiку Нечепа, багато прочитав у тих землях дивовижних
книг, про все ма свiй розмисл, а що той розмисл пiдкрiплений чистотою
серця i непохитною вiрою - особливо поважний. I поставали перед Сiрком
дивовижнi кра©, нинi iснуючi й присипанi порохом лiт, за яким вже не видно
й найвищих дахiв, i поставали люди, яким не було мiсця нi в християнськiм,
нi в поганськiм раю, бо вiрили вони в iнших богiв i мали звича©, про якi й
чутка запала на землi. Гуло, як вулик, велетенське мiсто Рим, яке збирало
данину майже з усього свiту й тонуло в розкошах, пропахло духмяними
квiтами i кров'ю ворогiв та власних достойникiв (виходило, що кривавi
чвари народилися разом з людьми), й стугонiли в полi залiзом грiзнi
легiони, й ставали проти них у кривавiм герцi iншi народи, яких римляни
вважали дикими, й помалу та потроху переможцi поглинули самих себе, й
зводилися на руйновиську iншi могутнi держави, починали ткати нову нитку,
а потiм та нитка виявлялася подiбною до старо© - iсторiя повторювалася
спочатку, всi iмперi© мали один i той же кiнець - безславний, i не можуть
вони мати iншо© долi, будують-бо свiй достаток на кiстках iнших народiв.
Нечепа розповiдав про тi мiста так, неначе сам побував у них, звiдтам
долинали навi'iь запахи, навiть духмянощi, й брязкiт мечiв, i зойки
конаючих, i гуркiт колiсниць, i нiжна музика. Така вiн людина - Нечепа.
Сiрко, окрiм того, що поважав Нечепу, вiдчував до нього спiвчуття й
милосердя. Отак позбиткувалася над козаком доля, ще й залишила на старiсть
в самотинi. Отаман вiдгадував майже кожен порух Нечепино© душi, тiльки не
подавав знаку, навпаки, намагався пiдбадьорити, пiдвеселити жартом. То,
либонь, вiдгадували його власнi болi та втрати. Особливо подобалося
Сiрковi, що Нечепа - повний безсрiбляник, мiг би забагатiти, зiбрати
статок, бо бджоли до його рук iдуть, взяток дають добрий, але старий майже
увесь мед вiдда на Сiч, насамперед сiчовим i самарським старцям. Сiрко
подумав, що таких людей лиша ться все менше й менше, а може, ними й
трима ться людський рiд, бо святi - вони далеко й високо i прикладом для
простих смертних бути не можуть.
Сiрко розсiдлав коня, пустив на попас, сiли з Нечепою на розстеленому
кулi очерету, гомонiли. Пахло материнкою, яблуками, горiшиною, над усiм
тим панував запах меду. В повiтрi стояло туге, медянисте гудiння, бджоли
йшли хвиля за хвилею, - здавалося, ©х видмухують з горiшини невидимi
велетенськi вуста, - й танули в небi жовтими цятками.
- Це ж знову Пилип Курка прителiпа ться на кулiш, - вдавано поскаржився
Нечепа. - Вiн твою, отамане, з'яву носом чу . Я його перепиню.
Це знову ж таки гра. З Куркою вони цапкаються й мають од того цапканпя
розраду, покинь Грушiвку Курка, на другий день згладиться звiдси й Нечепа.
Сiрко те зна , посмiха ться у вуса.
- Як ти його перепиниш? Вже перетерпимо.
- Чогось бджола втiка з пасiки, - поскаржився Нечепа. - За минулий
тиждень втекло три ро©. Вже й водою свяченою кропив - не допомогло.
Мабуть-таки, чу щось боже створiння, чу . Я вже й свiчки гробовницькi
заготував, з воску жовтого...
- На вiск для тi © свiчки, яку тобi вкладуть у руку, бджоли ще й перги
не збирали. I квiтки ще тi не виросли, - сказав Сiрко. - Хитру ш, Трохиме,
бо©шся, що справдi при©хав пасiку торгувати.
Казав щиро, переконано, аби розвiяти хмарнi Нечепинi думки, - поважав
старого вельми.
- Горб мiй почав болiти, нiколи не болiв, а тепер болить, - пропустив
повз вуха Сiрковi слова Нечепа. - Може, то за грiхи мо©. Не сповняю в цiй
пустелi закону божого, бува , й святки плутаю, постiв не дотримуюся...
- Бог у серцi...
- А скверна все одно в животi. - Зненацька зморшки на Нечепиному
обличчi розгладилися, й воно засвiтилося зсередини м'яким, добрим свiтлом.
- А так же не хочеться полишати цю божу благодать, - i повiв рукою.
Верещала сиворакша в берестяних хащах, двiйко диких голубiв летiло над
байраком. Сонце заплуталося в грушевiм гiллi, густе, червоне свiтло
м'якими потоками лилося на землю.
- Годую я тебе, отамане, скаргами, а ти, либонь, ще й не обiдав? Сiрко
звiвся на ноги, одстебнув шаблю, повiсив ©© на молоденьку яблуньку.
- Кулiш варитимемо. Ось спочину трохи. - Й подивився на сонце. - Ще
тiльки великий пiдвечiрок.
- Зараз соку вточу, - заметушився Нечепа, бо хоч i дружньо мався з ним
Сiрко, одначе ж отаман!
Сiрко пiшов до невеликого куреня, що стояв посеред саду. Зняв кунтуш,
роззувся, онучi понамотував на халяви чобiт. Нечепа тим часом принiс з
льоху корець березового соку, настояного на липовiм меду. Сiрко подякував,
дiстав у куренi стару кирею i простелив у травi. Горбун знову взяв скiсок
i полiз у лiщиновi нетрi. Отаман лежав i дивився вгору. Над ним розкинула
листяний намет яблуня, та такий густий, що жодно© небесно© проталини не
було видно. Серед листя густо червонiли яблучка - маленькi й лискучi.
Сiрко подумав, що навiть йому, во©новi, а не господарю, втямки, од чого
це: надто густе вiття на яблунi, його треба розрiдити.
Й далi шкварчала сиворакша, i щебетало iнше птаство, й легiт-вiтерець
ласкаво перебирав на яблуньцi тремкi листочки. Божа краса, яко© нiколи не
помiчав. Якщо поле, то рiвне чи нерiвне - для битви, якщо сонце, то високо
чи низько - для битви ж, лiс - для засiки, рiчки - для байдакiв, а для
серця - нiчого. Байдуже. Ось складе з себе уряд отаманський, заведе в
байрацi пасiку, посадить башта-нець... Отакий, як у Нечепи. Щоб кавуни -
як голови... Кавуни... Козачi голови. А зелене бадилля - то оселедцi.
...Оселедцi метляються над водою, та ще виблискують гострi вiстря
ножiв. Стриба , наче поламане колесо помiж небесних баюр, мiсяць; зорi як
розсипаний жар, а рiка заломлю ноги, а рiка густа, як дьоготь, -
намага ться втягнути козака в глибину. Сiрко гребе обома руками, ножа
трима в зубах, трима ться одиноко© червоно© зорi, що блищить над самим
обрi м. Врештi ноги дiстали мулького дна, вiн узяв ятагана в руки й тихо
побрiв до берега. Поруч нього брели iншi козаки. Бiля самого берега йшли
згинцi, а далi поприсiдали, й вода струменiла по мокрiй одежi, й тiло
струшував дрiж, а вiн стискав зуби, аби не цокотiли. Хтось приглушено
чхнув, й тодi сама втиснулася в плечi голова; десь заiржав кiнь i крикнула
нiчниця. Бiля обличчя промайнув кажан. Сiрко пiдвiвся. Так само згинцi
пiшов понад берегом. Зупинився. Чекав, коли вигулькне з хмари мiсяць.
Добре, що вiн закутався в хмари, темiнь накрила козакiв, але вона накрила
й шляхтянський табiр. Десь поруч ма бути нiмецький редут. Увечерi вони
видивилися його з Хмелем. Либонь, видивився гетьман i сказав, що редут
укгрунтовано слабко.
- Запорожець пiвдня може сидiти на днi рiчки без повiтря, - сказав, i
отамани, що стояли в нього за спиною, засмiялися.
Сiрко не смiявся. Вiн би навiть образився за запорожцiв, коли б гетьман
не мав i себе за сiчовика й не починав з Сiчi свою велику справу. Дивився
на гетьмана закоханими очима. Ворухни Хмiль пальцем - кинувся б грудьми на
списи. Вiра пропiкала серце. Було солодко й страшно.
Вiн iшов попереду козацько© ватаги. Вода вже стекла з одягу, тiло ломив
холод. Тихо, по-кошачому перелiз через земляний вал, пiдповз пiд високого
воза. Там хтось спав. Сiрко завмер на однiй нозi, переступив сонного.
Знову виглянув мiсяць i освiтив табiр. Нiмцi спали, наче побитi. Либонь,
виморилися до краю, кiлька днiв iшли болотами, далi вкгрунтовували табiр,
а весь минулий день стояли стро м пiд палючим сонцем. Декотрi попiдкладали
пiд голови сiдла - побрали з обозу, познiмали з себе панцири та залiзнi
шишаки. Декотрi спали в панцирах - мають щастя, тих не чiпатимуть. Очi
самi знайшли першого ворога. Цапина борiдка стримiла вгору, в руках тримав
списа. Так, зi списом у руках, i пiшов на той свiт зайда з далеко©
нiмецько© землi. Польський король заплатив йому за смерть.
Болiла в суглобi рука. Ятаган уже не яснiв пiд мiсяцем, а тьмяно
зблискував. А потiм десь збоку пролунав крик. I гримнув рушничний пострiл.
Спалах був короткий, неймовiрно слiпучий. Задзвенiла броня, забрязкотiла
зброя. Козаки втiкали до Стиру, кидалися з розбiгу в дьогтярно-чорну воду.
Вона прийняла ©х. Але раптом знову вилущився мiсяць i освiтив кiлька
десяткiв голiв. Для стрiльцiв це були гарнi цiлi. А потiм запалали на
березi смолоскипи, й рiка з чорно© стала червона.
Вiн прокинувся, лежав i дивився в густе плетиво яблуневого вiття,
обнизане нiжним зеленим листям i червонобокими яблучками, а голова все ще
притягувала до себе ляськi кулi. I обсипав ©© згори тонкий ценькiт синицi.
Холодний туманець обвiяв серце. Сiрко нiколи не вбивав увi снi. Вбивали
його. Й тодi вiн прокидався. А коли сам намiрявся на когось, йому або
вломлювалася шабля, або пiстоль не стрiляв, а якщо пiстоль i стрiляв, то
ворог не падав.
Отаман зiтхнув i скрушно подумав, що чомусь йому нiколи не сняться
крислатi яблунi i пташиний щебет. I не сняться йому перемоги, а тiльки
поразки. Найчастiше - оця. Дим вiд тi © битви затулив сонце, i вже воно
нiколи не дивилося ласкаво на цю землю. Як вояк, отаман, котрий обкрутився
в п'ятдесяти великих битвах i майже всi виграв, багато разiв вертався
думкою до цi ©, проходив через ©© пекло од початку до кiнця. Тепер вiн
бачить все по-iншому, i в iншiй подобi вступа в не©, i склада про не©
iнший звiт. Мислиться йому, що дуже часто битви програються тi ю чи iншою
стороною ще до ©хнього початку. Й то не через те, що мало було вiйська, що
не так воно розташувалося, що стали супроти нього сили небеснi - дощi,
спека, вiтри й громовицi, а через те, що мав такий чи такий стрiй душi
той, хто розпочинав ©©. А той стрiй теж складався iз чогось: з якихось
невдач, з яко©сь скрухи, з горя чи й хворостi. До людсько© душi може
налипнути стiльки всього, що вона пада на темне житейське дно, як сокира.
Нi, либонь, все не так. I стрiй душi тут нi до чого. Хоч потiм (потiм!)
багато балакали у вiйську, буцiм гетьман на той час хорував здоров'ям, що
почалися в нього нелади вдома й був невдоволений Тимошем. Сливе не
Тимошем, а тим, що Тимiш програв кампанiю в Молдавi©, i тiльки гетьман
осягав до кiпця гiркий ужинок, який матимуть з того. Казатимуть: через той
свiй кепсьмiй стрi© душi гетьман не напав на ляське вiйсько в дорозi вiд
Сокаля до Берестека й не перешкодив йому переправитися через Стир. Хто
скаже навiть сьогоднi: мiг Хмельницький напасти на ворога на вузьких
греблях мiж Стирем i Берестечком чи нi?! Ця та мниця пiшла з гетьманом на
той свiт. Все залежало вiд того, яких мав вивiдникiв, яку розвiдку чинили
його козаки i якою мiрою довiряв тiй розвiдцi.
Першi утарчки виграли козаки. В однiй з них побував i Сiрко. Були б i
дотерли на браннiм полi Вишневецького з вiйськом, якби не пiдоспiв тому в
помiч Конецпольський та не вдарив козакам у спину, i ©м довелося вiдiйти
за переправу. I скурали козаки також кварцяних жовнiрiв на очах обох
таборiв, i тiкали жовнiри в табiр, а козаки стинали ©х. Козацький дух тодi
злетiв пiд хмари, а ляський припав до землi.
На все життя у Сiрковiй пам'ятi тi табори - ляський над Стирем i
козацький над маленькою, болотистою Пляшiвкою. А помiж ними чисте горбате
поле, тiльки подекуди мрiють кущики лози та хвилюються високi, до пояса,
трави. Козацький табiр обiп'явся трьома рядами возiв, зв'язаних мiж собою
ланцюгами, i вкрився кiннотою. Ляхи виставили наперед гармати, за
гарматами -.ряди нiмецько© пiхоти, теж закутано© по краях кiннотою, далi
пiвколом - гусари з червоними ратищами списiв, за гусарами - ляська
пiхота, бранденбурзькi драгуни i шляхетське ополчення. Зранку поле вкрив
туман, а коли вiн розвiявся i стало видно вороже вiйсько, Сiрко вилiз на
воза й довго приглядався до ворожих лав. Бачив королiвську сторожу у
тигрових та леопардових шкурах, гусар у залiзнiй бронi, з срiбними крилами
за плечима, в шоломах iз страусовим пiр'ям, шляхетських ополченцiв, де
кожне во водство мало свою барву, у панцирах з довгими списами при сiдлах,
iноземних рейтар в капелюхах з високими гребенями i оком пам'ятi бачив у
себе позаду сiре козачо-мужиче вiйсько у свитах i кунтушах зi старими
рушницями та приклепаними до дубових i кленових держалн косами. То
бiднiсть iшла на багатство, то йшли зневiра i вiдчай на ожирiлу пиху i
кровожерну лють. Й знову Сiрко не боявся: вiн знав, що бiднiсть завше
хоробрiша за багатство, а неволя страшнiша за смерть. А ще вiн не боявся,
бо попереду вiйська у горноста вiй кире© з булавою в руках лiтав на
гарячому аргамаковi батько Хмельницький i кидав валечнi поклики до
вiйська. Тiльки раз оглянувся назад Сiрко. Лiпше б не оглядався. Йому
замло©ло пiд грудьми, й лихе передчуття стисло серце. Неначе крило
велетенського лiнивого птаха, там здiймався бiлий ханський прапор. Либонь,
то було не передчуття. Сiрко нiколи не довiряв хановi, ханськi слова що
пужина, басурман уже одвiяв усе наперед i зерно засипав до та много
сховку.
I те, й те вiйсько стояли супроти одне одного й знемагали пiд сонцем.
Нiхто не вiдважувався розпочати битву. Коротка мить по тому, як розвiявся
туман, здавалася миттю рiвноваги. Зараз хтось порушить ©© й почнеться сiча
- та мить розтягнулася од ранку до полудня. У нiй спакувалися вiки,
дотеперiшнi й майбутнi, i ввiбрала вона в себе стiльки страху, надiй,
яростi, що ними можна було б розтопити небо...
Сiрковi лихi передбачення справдилися. У розпал сiчi хан i татари
покинули козакiв i втекли з поля бою. Й не просто втекли, а забрали
полоном Хмельницького. А потiм... Що було потiм, про те
виспiвали-виплакали кобзарi. I як пополуднi почала находити на сонце хмара
(так воно було насправдi), i як заспiвали ляхи молитву, i як пiшла лава на
лаву, i як заревiли гармати й у пороховому диму сховалися обидвi лави, i
як скаженiли конi та топтали пiшаниць, i як навiчно сплiталися трупи в
панцирах з трупами у свитках, i як ляхи зайняли поле, де ранiше стояли
татари, i як ударили на козакiв з трьох бокiв, i як вiяв козакам в обличчя
вiтер, i як вони вiдступали до Плящiвки, i як зупинив битву дощ, посланий
з неба мовби на те, щоб змити iз землi кривавi плями, i як окопувалися
притисненi до болота козаки, насипали вали високi, рови копали глибокi, -
посполитi - люди до заступiв звичнi, та й знали, що тiльки земля-матiнка
може ©х захистити, - i як градобо м падали на табiр гарматнi ядра, i як
робили козаки вилазки, i як ще раз уночi з ножами в зубах перепливали
рiчку та сповняли у ворожому таборi криваву мсту.
Сiрко теж плив у тiй ватазi через Стир, вiн не сподiвався вернутися в
табiр, одначе йому знову пощастило.
Про що ж iще спiвають кобзарi i розказують на призьбах дiтям покалiченi
в тiй битвi козаки? Ще вони спiвають про те, як очолили вiйсько Фiлон
Джаджелiй та Iван Богун, - спочатку Джаджелiй, а далi Богун, - як десять
днiв i десять ночей билися з ляхами козаки, як погинуло на островi триста
звитяжцiв i як останньому з них сам король обiцяв помилування, але козак
того помилування не прийняв, а погинув зi славою.
Чого ж не виспiвали кобзарi? Об чiм мовчать бандури i кобзи? Вони не
спiвали того, як шляхта привезла i поставила на землянi кучугури-бурти
новi гармати, як пiшов дощ i не втихав три днi й три ночi, як розмокла
земля i чорна багнюка натiкали в дранi козацькi чоботи, як шляхта вимагала
видати Хмельницького Тимоша i Богуна i як ревiла тисячоголосе: "Ставай у
плуг, бидло, ставай у плуг", як ляхи не хотiли приймати жодних умов на
примирення, хоч козацькi посланцi нагадували королю, що тричi щадили
переможеного ворога i самого короля, випускаючи його з оточеного i вже
скураного табору, як влетiла в табiр чутка, буцiм Хмельницький повернувся,
й пiднiсся козачий дух понад кошлатi дощовi хмари, i як та чутка не
справдилася...
I як увечерi в недiлю козаки почали будувати три гатки, як кидали в
прокляте болото вози, сiдла, кунтушi, чоботи, шапки, навiть порохiвницi та
капшуки з тютюном. Як пхали поперед себе гармати i вдарили по шляхетськiй
залозi, що чатувала по той бiк болота, i як прикривали той трагiчний
вiдступ козаки-голоколiнчики, посполитi, стояли з косами насупроти
супостата, та не вистояли до кiнця, й останнi кодаки кинулися на гатки
овулом, i розламалися гатки, й чимало козакiв потонуло в болотi.
Про те кобзарi не спiвають. Либонь, чинять правдиво: тiльки перемоги,
що закарбувалися в пiснях, роблять невiльникiв смiливцями, тiльки побiднi
погуки - яса - роблять ©х вiльними. Люди можуть лишатися в неволi, а пiснi
- нiколи в свiтi. Вони перейдуть у спадок дiтям, онукам, правнукам, чистi,
правдивi, величнi. I що вам до того, як брiв через болото по горло у водi
молодий козацький сотник Iван Сiрко i як гарматна картеч перемiшувала з
чорним багном бiлi лiле© i зелене латаття. Латаття i лiле© виростуть
знову. I виростуть сини у Сiрка... Сини не виростуть. Виростуть дочки,
вони народять онукiв. А вже тi народять синiв. Може, через двiстi, триста
рокiв ймення такого - Iван i прiзвища - Сiрко не лишиться на Укра©нi. Його
правнуки матимуть iншi iмена й iншi прiзвища. Одначе лишиться пiсня. Про
тих триста, якi поклали за лiпше померти, нiж пiти у неволю, i про всiх
iнших, якi чесно, до останнього вiддиху служили сво©й рiднiй землi. Пiсня
закарбу навiки одне iм'я - Укра©ну, во вiки вiкiв свiдчитиме тим, хто ©©
спiватиме, що вони - народ вiльний. О внуки й правнуки! Ви оратимете це
поле й не знатимете, що кожна ного п'ядь напо на кров'ю. Що й земля ця
масна й багата, бо обпилася кровi. I колос важкий, повнозерний, бо вирiс
на тiй землi I раптом тривожно стиснулося серце. А чи ж спiватимуть?
"Боже, - прошепотiв, - скажи менi, подай знак: намарнi чи не намарнi нашi
жертви i вся оця ру©на, овдовiлi матерi, посиротiлi дiти? Вiдкрий менi
помисли сво©, дай прозрiти майбутн вiтчизни мо ©. Без не© не мислю життя
свого й прокляну внукiв, якщо вони забудуть пролиту батьками кров,
зневажать нашу звитягу i нашi муки. Готовий стати се© ж митi перед судом
тво©м, тiльки скажи, що все, що посила ш народу мо му, не в безконечну
покару, а в майбутню славу".
Лежав iз заплющеними очима. Перед ними майорiло щось червоне, здавалося
- трiпоче на вiтрi корогва. Поволi розплющив гарячi повiки. Якийсь час
лежав непорушно. Виринав iз власних думок. Неначе з глибокого виру.
Рiзко випростав з-пiд голови руки, сiв. Стрельнуло в груди, рiзонуло в
боцi. У кiстках, у суглобах, у всьому тiлi зача©лися берестецькi,
чортомлицькi i всi iншi тумани i вже не виходили звiдти. Аж не вiрилося
цi © свiтло©, ясно© днини, що на цьому благословенному Великому Лузi
можуть бродити такi пiдступнi тумани i дути такi палючi вiтри. У половини
запорожцiв хворi суглоби, i чимало ©х вихаркують з легенiв туман разом з
кров'ю. Цi © ось, останньо©, що минула, осенi й Сiрка скувала хвороба,
бiльше мiсяця ходив, як дiд Око. Дiд Око, колишнiй запорозький дозорець,
просидiв пiввiку в очеретах, Оковi вiсiмдесят дев'ять, найстарiший сiчовий
дiд, простуднi хвороби не скрутили його, як iнших, а поставили правця, вiн
ходить, неначе нанизаний на ратище, голову не схиля , далеко бачить, i,
мабуть, через те, що бiль не полиша його тiла, всiх банiту . Скрiзь
бачить недбальство, несповнення старих звича©в i шпетить кожного, кого
здиба . Були спровадили старого в сiчовий монастир, але там йому не
сподобалося, порядки там суворi, чернецькi, сварити нiкого, i вiн утiк. Й
знову швендя по сiчових вулицях та хрестить усiх зустрiчних скоромними
словами, не зачiпа лише Сiрка, либонь, через те, що Сiрко побував у таких
щимках, у таких сiчах, якi й Оковi не снилися.
Болячки отаман дола , про болi сво© мовчить. I зна , що це ще таки не
старiсть. Десь вона бродить неподалiк, чалапа босими ногами поза куренем,
а в курiнь поткнутися бо©ться. Ще мiцна у Сiрка рука i дух його
незборимий. I хочеться йому звершити багато, хочеться i далi жити в
крутежi й кипiннi. Старiсть почина ться з обмеження хотiнь. "Що з того
буде? Та нiчого, як i з усього iншого". Саме так: тiло ще мiцне, але душа
прагне все менше й менше. I врештi всi бажання збiгаються в одну маленьку
крапку, яка може тлiти довго, як iскра на жаринi.
Сидiти на колодi й думати про щось сво , упокоритися лагiднiй днинi й
медянистому гудiнню бджiл?.. Нi, ще рано. Хочеться iншого. I, аж тепер
зрозумiв, хотiтиметься до само© смертi. Його серце не упо-кооиться нiколи
- i думка порива ться з цього медяного раю в широкий степ, на сiчовий
майдан, на весь неозорий майдан укра©нський, у той вихор, в якому
прокружляв без спочинку понад сорок рокiв. Вiн кружляв, як ластiвка в
табунi кiбчикiв. Летiти тiльки прямо - то смерть. А вiн таки здебiльшого й
летiв так, не терпiв глухих завулкiв i темних суточок. А доля шарпала його
раз по раз, кидала на тини i на мури, вiн випростувався i йшов далi. Тодi
вiн ще не знав цих слiв: "Нужда закон змiню ". Законом був заповiт батькiв
i славних лицарiв рiдно© землi. А вихри ставали дедалi дужчi, i вже не
видно було видноколу, вже й сонця було не видно. Лукавили вороги, лукавили
й деякi друзi, i, щоб не видати та мниць всього товариства, щоб ворог не
вистинав вiйська, iнодi самому доводилося "змiнювати закон". А серце й
далi не мирилося з тим, завдавало катiвницьких мук. Вiн кара ться й нинi,
каратиметься й далi, до могили, i, мабуть, у могилi, що не змiг звершити
задуманого, коли вперше взяв до рук шаблю. Помре з нею в руцi. На спокiй
не ма права.
Сiрко рiшуче одчахнувся од тих думок, встав i пiшов до куреня. Сонце
вже зависло на самiсiнькiм краю балки, воно було схоже на щойно викуване в
кузнi колесо, здавалося, ще мить - i покотиться по схилу та запалить
лiщину. Нечепа вже порався бiля казанка, з трави стирчав гострий горб i
крайок бриля.
Кулiш варили пiд старою грушею-пилипiвкою, до кулешу Нечепа подав горох
тертий, а Пилип Курка принiс варених ракiв. Вiн таки не припiзнився,
прийшов, коли кулiш уже умлiвав на жару, пафкаючи тугими, гарячими
бульбашками. Це був високий, неначе жердина, худий чоловiк Сiркового вiку
у чорнiй хламидi, рябий лицем, з тонким, як мантачка, носом i довгими
вусами. Пилип Курка - колишнiй сiчовий дяк, який добровiльно вiдрiкся вiд
свого сану i перейшов у запорожцi, а по кiлькох роках - у сiчовi
пасiчники. А чорну рясу носив, щоб мали його за чорнокнижника й боялися.
За його спиною, на безпечнiй вiдстанi вiд жару, що пострiлював червоними
iскрами, лiг великий i теж худий одновухий пес з недобрими очима. Пес i
справдi був недобрий, нишковий, нападав спотиньга - без голосу, мiг
хапонути за литку несподiвано, нi сiло нi впало. Чи не найбiльше суперечок
помiж Нечепою i Куркою виникало через того пса; Нечепа казав, що зроду не
тримав би таку препогану тварюку, й просив не приходити з Гадом (так звали
пса), але Курка не зважав на тi прохання, й щоразу слiдом за господарем
волiкся i його недобрий охоронець. Сам Нечепа тримав песика маленького,
розумного, котрий тiльки сповiщав господаря про чиюсь з'яву, на кожного
звiра подавав iнший голос, вночi пильно стерiг пасiку, а при небезпецi
ховався в тiснiй дiрцi пiд куренем. Там сидiв i тодi, коли на пасiцi