Страница:
говорив, намагався пригасити розпач, що пiднiмався з глибини дуi. Вiн
розумiв, що вчинив зраду, яко©, мабуть, запорозький кiш не знав одвiку.
Йому хотiлося, аби запорожцi прокинулися, вдарили по басурманах та
погромили ©х, i воднораз боявся того. Перед ним лежали Днiпро, плавнi,
Вiйськова Скарбниця, кiш. Кров била в мозок, коли дивився в той бiк.
Звiдти вiяло чимось рiдним, дорогим i... страшним. Плюгавий хан з плюгавою
ордою при його допомозi ось зараз розтопчуть запорозьку твердиню на порох.
Й не заспокоювала думка, що татари й турки доскочили б Сiчi й без нього.
Через те вже майже в напiвбожевiльнiй маячнi розповiдав хановi про
запорозькi гармати, зумисне добудовував башти, помножував сили, мовби
шукав у тому застрашеннi якогось рятунку чи хоч полегкостi зструпцьованiй
зрадою душi.
Селiм-Гiрей слухав його, широко розплющеними очами дивився на Сiч. Вiн
ще нiколи не був так близько вiд коша гяурiв. Йому й справдi здавалося, що
запорозькi гармати прозирають аж сюди. Хану стало моторошно й холодно.
Потягнув на плечi зшиту з ведмежих шкур повсть. Мимохiть оглянувся назад.
Нiмою стiною стояли за спиною сеймени. Неспокiй звiяло з серця.
Селiм-Гiрей знову подивився на Сiч. Чорна рiка во©нiв уже допливала до
не©. Було тихо. Десь двiчi протяжно завив вовк та гулко, мов гарматний
пострiл, вдарила на Днiпрi крига.
Хан здригнувся. Йому здалося, що вiйсько посува ться надто повiльно.
Подивився на зорi - чи далеко свiтанок. Небо було син , зорi висiли
низько, здавалося, ©х можна було хапати руками й ховати за пазуху. Але
вони бринiли од холоду, тож вiд само© думки про те, що кладе ©х за пазуху,
хана зморозило.
У повiтрi майнула чорна тiнь, рiзко вдарилася вбiк. Сова. Пугукнула,
летячи над лозами, i знову холодний дрiж прокотився по хановiй спинi.
Неймовiрно повiльно спливав час. Хан злостився, кусав губи, що не
володарював над часом, а тiльки над людськими життями. Не володарював i
над сво©ми почуттями. В серцi то витанцьовували божевiльнi дервiшi, то
щось бубнiли муедзини. Оцi години - години вiчностi. Сто чи й бiльше лiт
сто©ть на перешкодi Кримському ханству Запорозька Сiч. Вона стримить, як
кам-iмь на бистрiй рiчцi, на якому розбиваються швидкокрилi галери. Тисячi
©х розбилося за вiки на тому каменi. Й судилося той камiнь сколупнути
йому, великому хановi велико© орди Селiг.i-Гiрею. Його iм'я прокричать з
усiх мiнаретiв Стамбула та Адрiанополя. Його iм'ям назвуть кораблi i
мiста. Воно вже летить на крилах вiчностi Благословенний час, тiльки
збiга вiн надто повiльно.
Служник з дзигарями чипiв за хановою спиною, але хан волiв на дзигарi
не дивитись.
Врештi прибiг захеканий гонець - один з тих, що ланцюгом простяглися
уздовж Днiприща, то звiстка долетiла, як птиця.
- Гяури сплять. Лiд навколо сiчi не обрубаний. Яничари вже заходять до
фортецi.
Хан зняв iз мiзинця персня, дав гiнцевi.
- Перейняти всi дороги до втечi. Оточити фортецю з усiх бокiв, щоб i
дух не. вилетiв звiдти, - вже вкотре повторив слова Кепрюлю.
На Днiпрi знову лунко стрельнула крига. Вiдтак з синьо© мли долинуло
коротке вовче виття. Це вже вив не вовк: татаря подавали знак, що Сiч
оточили, що кiльце замкнулося.
Селiм-Гiрей вийняв iз пiхов шаблю. На ©© лезi з обох бокiв горiли
золотом слова: "Володар хан" - з одного боку i "Це - найповнiший доказ" -
з другого.
Хан поцiлував шаблю i поклав ©© собi на колiна. Вiн розпочинав велику
битву за остаточне знищення гяурiв.
* * *
Сироватка реготав увi снi. Йому снилося, що кум Шевчик i його брат
Одарiй виловили в Скарбнiй русалку й принесли йому в подарунок. Русалка
дивилася на нього зеленими очима, намагалася прокусити сiтку, в яку
замотали ©© сiчовики. Мокiя розпирав смiх, бо козаки забули звичай, який
найпильнiше забороняв приводити на Сiч жiнку, а русалка хоч i нечиста
сила, а таки ж жiночо© породи. От, думав, перепаде ©м, як вернуться з
обiднi запорожцi.
Обличчям русалка була схожа на Мавру. Всi жiнки, якi снилися будь-коли
Мокiю, були схожi на Мавру Чи через те, що майже не знав iнших молодиць,
чи за щось в покуту. Вiн розумiв це навiть увi снi, сердився, але нiчого
не мiг перемiнити. Отак - не вистачало йому , ще на Сiчi Маври.
Од реготу й пробудився й здивувався, що лежить на долiвцi. Йому нахолов
правий бук. - низом З-пiд дверей бив холодний, як лезо ножа, струмiнь. Але
ворушитися не хотiлося, вiн потягнув кирею, обгорнувся полой. Помацав
рукою - груба вже вичахла. Лiворуч, вткнувшись пуском йому в плече, спав
кум Шевчик. Плямкав увi снi губами, Прицмокував, неначе маляс лизькав.
Сироватка пригадав сон, посмiхнувся й осiнив себе хрестом. Про всяк
випадок. З лiвого кутка куреня долинув тихий гомiн. Сироватка повернув
голову (в нiй одразу нiби зрушилося щось, аж тенькнуло в скронi, й
згадалося, яке питво вживали звечора), побачив жовтаве свiтло, котре
вибивалося з-пiд попони. Там сидiли запеклi картярi. Гарно вони
вкублилися: в самому кутку, в закапелку мiж грубою та стiною, завiсилися
двома попонами - однi ю од високого полу при стiнi, на якому спали
запорожцi, другою - од причiлкових вiкон та дверей. На пiдлозi стояла
свiчка з воску й чорнобильнику у дерев'янiй тарiлочцi. Вiн тiльки й бачив
©©. Гравцiв не було видно - та вони вже, либонь, i не грали, просто точили
ляси - вiн вгадував ©х по голосах. Власне, знайомий йому тiльки один голос
- старого Цвiркуна, козака метикованого, лукавого, трохи брехуна й трохи
характерника. Щоправда, характерник з нього теж кепський супроти тих, що
жили на Сiчi в давнiшi роки. Тi вмiли плавати по землi в човнах, проходити
по дну рiки, брали в руки розжаренi ядра, повертали вершникiв на птахiв, а
пiщаниць - на котiв. Або кинуть на Днiпро кирею, посiдають тро чи четверо
на не© й пливуть собi, люльки палять. Ще й, гемонськi хлопцi, вусом не
ведуть i оком не зморгнуть, буцiм так i треба. А що Цвiркун? Щоправда, в
карти з ним на грошi грати не сiдай, обдере, як вовк козу, ще вмi без
ключа одiмкнути будь-якого замка, найбiльше ж, на що вдатний, - молоти
язиком. Бреше, аж курява вста , й щоразу по-iншому Зараз теж всiвся на
свого шевляга, править теревенi, i язик йому не пухне.
- ...Отож каже йому чорт, - вiв свою повiсть Цвiркун, а молодi козаки
навiть дух попритаювали: пiвнiч, святочний вечiр, його, нечистого, не
доведи господи i в думках споминати, а дiд ним так i крутить. - "Вертайся,
козаче, до мене з найкращим другом". Прийшов чоловiк додому, сiв на покутi
та й дума : хто в нього найкращий друг? Швидко й домислився: жiнка - хто ж
iще. Приходить з нею до чорта. А чорт той вже й не чорт, а панич, та такий
гарний та красний, вуса пiдкручу , чорними бровами пiдморгу , не
зогледiвся чоловiк, як вони з жiнкою вже у кутку всiлися та й почали
перешiптуватись.
"От тодi, - каже чорт, - заживемо...". Й тиче жiнцi ножа, а та хова
його в рукав свити. Плюнув чоловiк i поволiкся додому. Ще в нього двi
нагоди залишилось, чорт загадав до трьох разiв. Вдруге прийшов вiн iз
сусiдом, товаришем з дитячих лiт, а чорт уже знову не чорт, а купець,
сидить за столом i червiнцi по купках розклада . I знову не встиг чоловiк
снiг iз шапки обмести, глип - товариш його сто©ть бiля чорта, й той йому в
кишенi золото сипле. А сам шепоче щось i очима на сокиру в кутку серед
рогачiв показу . А товариш згiдно кива головою. I вдруге чоловiк нi з чим
поволiкся додому. Залишився в нього останнiй, третiй раз. Довго сидiв того
вечора на покутi та думав, хто ж у нього найкращий друг. Перебрав мислi ю
всiх сусiдiв, усiх родакiв - i не зважився нiкого взяти з собою. Вже,
мислив, програв чортовi душу. Вийшов з хати, а тут - пiд ногами Рябко
крутиться. Чоловiк i взяв його з собою. Тiльки чорт побачив Рябка, так i
завертiвся по корчмi, так i закрутився, хотiв шаснути до мисника, де
козакова заставщина лежала, а Рябко його за литку - хап...
Сироватцi знана ця гiрка повiсть. Гiрка ще й через те, що в нього теж
нема справжнього друга. Плекав надiю на Лаврiна, принаймнi думав, хоч не
Лаврiн йому, а вiн Лаврiновi був би справжнiм другом. Мокiй охоронив би
його й од чужого заздрiсного ока, й од злих урядовцiв, й од усього
бридкого на свiтi.
Запорожцi в кутку й далi ходили оповiдями бiля чорта.
З чортом Сироватка за все життя мав тiльки одну лиху приключку. Це було
ще в сво му селi, Драбинiвцi, за часiв його довгого парубкування. Йшов
якось пiзно ввечерi греблею й почув, як нечистий каламутив пiд мостом
воду. Був вiн у печiнках усiм, бо ж стiльки всiляких кабешiв робив, не
приведи боже. Пiп уже й воду святив, i хрест ставили на мосту, але
нечистий якимось побитом навiть хрест у воду зiпхнув. I порiшив Мокiй
прислужитися громадi, цiною власно© душi порятувати ©©. До того ж Мокi вi
тодi грала в жилах толiка горiлки, висока святобливiсть штовхнула його на
той вiдчайдушний вчинок. Щиро помолившись боговi, затиснувши в ротi
мiдного хрестика, що висiв на грудях, спустився пiд мiст i кинувся на руду
поторочу. Вiн ухопив ©© за хвiст, що був твердий, гнучкий i слизький,
поволiк на греблю. Потороча опиралася, i хоч страх випирав Мокi вi душу,
вiн таки виволiк нечистого на греблю, по якiй саме проходив гурт парубкiв.
Хтось роздмухав од жару в люльцi вогню, й коли вiхтик сухого сiна
спалахнув, усi побачили бiлобоке теля. Парубки реготали, теля мекало, а
Мокiй хекав, як ковальський мiх. Вiн пiшов додому й не бачив, куди
подiлася бiсова тварина. Й хоч наступного дня Iса- нкова Мокрина божилася,
що то ©© теля. Сироватка стояв на сво му, бо знав, з ким насправдi стояв у
смертельному прю. Нечистий, коли. вже було нiкуди подiтися, перекинувся в
теля.
У цьому його ще бiльше впевнив припадок, що стався зi скрипалем Кийком
на тому самому мiсцi. Це було навеснi, й моста тодi не було, його знесло
повiнню, з води стримiли тiльки чорнi палi. Женучи вранцi худобу до
череди, люди побачили Кийка, що сидiв посеред рiчки на палi й витинав на
скрипцi "циганочку". До нього гукали, кидали груддям, а вiн нiчого не чув
i знай шкварив одсирiлим смичком по струнах. Музика тiльки тодi отямився,
коли до нього пiдпливли човном; здивовано оглянувся й розповiв, що вчора
увечерi вертався з корчми, де грав з двома iншими музиками, його
перестрiли паничi й попросили, щоб пограв у них на весiллi. Вiн пiшов з
ними, грав ©м усю нiч, паничi з панянками танцювали, й пригощали його
вином, i давали грошi. Понасипали червiнцiв повнi кишенi. "Ось вони", -
Кийко виймав з кишень овечi кiзяки.
Сироватка не мiг утямкувати, чого це йому не спиться. У теплi, в добрi,
шабля ворожа не висить над головою, звiр не блука доокiл. Од причiлкового
вiкна долiтало голосне, з присвистом, з гагаканням хропiння, хропiло ще
кiлька чоловiк, у куренi стояв важкий, спертий дух - баранячих кожухiв,
поту, перегару, хоч пили й менше, нiж сподiвався Сироватка. Не всi на Сiчi
п'яницi, як плещуть по слободах злi язики, випивають запорожцi тiльки на
божi свята, та й то, звiсно, в мiру. Це ©х з Шевчиком зварило - з холоду,
iз якогось незвичного питва.
Закукурiкав у сiчi на драбинi пiвень, заляпав крильми по драбинi, але
чи далеко до свiтанку - було невiдомо. На нього не покладалися, бо зовсiм
одурiв без баб'ячого курячого племенi, та й старий був, як архi рейський
батько. Сливе од того спiву заворушився Шевчик. Вiн довго ворочався,
мабуть, хотiв заснути знову, а тодi позiхнув широко, перехрестив рота й
сказав:
- Чогось менi в головi чмелиться.
- Менi теж, - одповiв Сироватка. Шевчик хвилю помовчав i позiхнув
знову.
- Ми, мабуть, рано вклалися.
Така делiкатнiсть розсмiшила Сироватку, сказав:
- Писнули, як свинi. Трохи що не пiд столом.
- Тодi я поберуся на сво мiсце. - Шевчик пововтузився й сiв. - Он як
з-п'д дверей тягне. - Хтось iз козакiв зiтхав у снi, а потiм голосно
мовив: "Господи" й затих. Шевчик почухав босою ногою об ногу. - Скоро
благословиться на свiт?
Десь далеко завив вовк, Мокiй послухав i сказав:
- Мабуть, не скоро.
- А чого ж тодi не спиться? - не погодився Шевчик i встав. Обеоежно,
намагаючись не зачепитися за сирно, рушив до вiкна. Слiдом за ним по стiнi
попливла маленька, менша за нього самого, тiнь. Мокiй почув, як вiн
тихенько одставив пiдпiрку, торигнув внутрiшнiми вiконницями.
I враз Шевчик не то скрикнув, не то зойкнув. Сироватка, що був укрився
з головою й знову почав дрiмати, подумав, що кум затявся, перекинувся на
другий бiк, але зненацька до нього крiзь кирею, крiзь похлипi! сну
пробився страшний Шевчикiв шепiт:
- Турки! Турки на вулицi!
Сироватка подумав, що Шевчиковi знову зашумувала з головi пiнна або
потемрiло d очах, бо знав: до жартiв кум не здагний. Вельми сумирний
чоловiк кум Шевчик. "А щоб тебе муха гедзнула" - вся лайка його.
- А султана не видно? - невдоволено пробурмотiв. - Лягай ото.
- Крий мене сила божа - турки. Повнiсiнька Сiч. Панове-братця, вони
стоять пiд вiкнами, - так само пошепки сказав Шевчик.
Хтось переступив через Сироватку, почалапав босими ногами до вiкна.
Сироьатка сiв.
I враз курiнь струснув приглушений крик:
- Турки!
Це було так неймовiрно, що жоден з тих, хто прокинувся, не пiдвiвся.
Коли б зараз, на третю нiч нового року, в лютi сiчневi морози над ними
загуркотiло й хтось сказав, що то грiм, у таке повiрили б швидше. Турки та
татари нападали на Подiлля, на Слобожанщину, пiдходили до Ки ва,
пiдступали до iнших великих мiст, але щоб вони ввiйшли в Сiч - такого i в
згадках не було. Вони нiколи не приступали ©©, навiть не наближалися до
не©.
Одначе Сироватка, який прочумався ранiше за iнших, почувши цю звiстку
ще з одних вуст, зрозумiв, це - правда. Звичний до небезпеки, до рiшень
раптових, голосом хрипким, трохи зчужiлим, але все ж спокiйним, сказав:
- Не кричи. Й зачинiть вiконницю. Збудiть курiнного! А вже по тому
страх засунув йому за пазуху холодну крижану п'ятiрню. Страх на мить
скував тiло. Навiть у лисячiй норi не почував тако© безвиходi, мабуть,
через те, що там потерпав тiльки за власне життя, а тут була цiла Сiч. Але
не виказав страху жодним порухом.
Поруч у когось цокотiли зуби.
- Я не сплю, - сказав курiнний Степаненко, що сам гаразд нiчого не
тямив, але, переймаючись споко м Сироватки, наказав: - Будiть усiх. Тiльки
тихо.
В цю мить хтось шпарко пiдвiвся за попонами, й вiд того свiчка погасла.
В куренi стало темно, як у могилi. Надихана сотнею легенiв, сповнена
важкого духу пiтних тiл темрява була густа, як дьоготь. Вона зiмкнулася
над головами тих, хто вже пробудився, лiзла у вуха, хапала страхом за
серце: люди борсалися в нiй, почуваючи себе похованими живцем.
- Викрешiть вогню! - сказав Сироватка.
У кутку, завiшаному попонами, заклацало кресало, за мить там хтось
захукав i запалив свiчку. Каламутна хвиля вiдринула, з нею вiдступила й
моторошнiсть.
- Треба подати знак iншим куреням, - обiзвався хтось важким, м'ятим зi
сну басом.
- Як же ти подаси, коли басурмани геть запрудили вулицi, - одказав од
вiкна iнший козак. - Куди дивилася сторожа?..
- Ми подамо знак стрiльбою, - вже опанував себе курiнний. - Стрiльцi,
ставайте до вiкон. - Бiжiть кiлька чоловiк на кухарську половину. Самiйле,
ти там отамануй. Пильнуйте сiнешнiх дверей. Свiчки приготуйте, щоб було
видно набивати рушницi.
В куренi стояла товчiя, козаки наштовхувались один на одного, хтось
навiть бамкнув лобом об лампаду - чогось його понесло на стiл, - а потiм
зняли попону в кутку, й рiденьке, як сирiвець, свiтло розпливлося по
довгiй хатi. Од тi © свiчки засвiтили ще одну, поставили поки що пiд пiл.
У куренi панував шарварок. Однi були вдягненi, iншi - в сорочках i
споднях. Кайдан пiдперезав споднi чересом з шаблею, в чоботях, тримаючи
рушницю в руках, уже стояв при покутньому вiкнi, бiля нього гупав шомполом
у дуло козак У короткiй полотнянiй сорочцi, дво iнших одтягали лаву.
Мелькали блiдi, розмитi плями облич, над головами помахували рушницi,
стукотiли порохiвницi.
- На сирно, кладiть рушницi на сирно, - наказував Степаненко. Тi, хто
набиватиме, стали до столу. Всi знали, у кого несхибна рука, хто не
випустить кулю в бiлий свiт.
Сироватка зi старою кремiнною рушницею в руках став до вiкна.
Цо того, що бiля дверей, крайнього. Не був безпомильним стрiльцем, але
тут промахнутися було важко, й знав, що не зляка ться, не пропустить
супостата.
- Як подам гасло, - сказав Степаненко, - одтуляйте разом усi вiкна й
робiть випал.
- Зсипте увесь порох на стiл, - радили од покутi.
- А як спалахне?! - заперечило одразу кiлька голосiв.
- Починаймо, - прошепотiв хтось нетерплячий. Поспiшали й так. Не
думали, що з того буде, прагнули одного - оборонитися й подати знак iншим
куреням. Терпке, гаряче передчуття близького бою, небезпеки, можливо©
загибелi володiло козаками, до нього домiшувалося вiдчуття непевностi,
незвичностi бою й очiкування всiляких несподiванок. Кiлька чоловiк
молилося проти непогасно© лампади, що чи не вперше, одколи висiла на цьому
гапликовi, погасла, й це лякало.
- Готовi? - запитав курiнний ламким з напругою голосом i, не чекаючи
вiдповiдi, звелiв: - 3 богом!
Козаки разом шарпнули вiконницi. Вони спершу не побачили нiчого - та ж
чорнота, що й у куренi, тiльки аж угорi - темно-синi смужки й проталинки -
в наступну мить здогадалися, що турки повилазили на призьбу. Перший випал
прийшовся ©м просто в груди та спини.
Куренем двигонуло, неначе його спробував пiдважити плечем якийсь велет,
щось жалiбно забряжчало в кутку, зi стелi, з стiн густо посипалися
шпаруни. Вогняний спалах ще стояв стрiльцям в очах, а вже ©м у руки
тиснули iншi рушницi, й вони прикладали ©х до плечей, цiлилися цiвками в
густий штахет гостроверхих шапок. Тепер пострiли гупали вроздрiб, часто, й
хоч свiчки погасли, але рушницi можна було набивати при свiтлi випалiв.
Затрiщали сiнешнi дверi, але ©х мiцно пiдперли плечима Кайдан i ще кiлька
козакiв. Колоди-тарана в туркiв не було, та коли б i була, вони не змогли
б розвернути ©©. Турки алалакали, кричали, ставали на спробу стрiляти, але
в них нiчого не виходило. Вони збилися так тiсно, що анi дiстати рушницi,
анi прицiлитися з них не могли. Та й козаки ховалися в куренi, а вони
стояли на вулицi. Ятаганами, шаблями ж черкали тiльки сво©х. Намагалися
добитися до вiкон, вихопили двi чи три рушницi, козаки одразу ж стали
обачнiшi й далеко не висовували ©х. Гримнуло лiворуч, а потiм ще десь
трохи далi.
- Шкуринцi вдарили, i величкiвцi, i платникiвцi, - гукали запорожцi.
Сяйнуло зовсiм близько, навпроти. То розпочали бiй ©хнi сусiди через
дорогу, козаки куреня Шкуринського.
По якомусь часi в куренi стало темно вiд порохового диму. Спирало
подих, шерхли горлянки, дим ви©дав очi. Козаки набивали рушницi майже
навпомацки. Дим валував у сiни, звiдти клубочило морозяне повiтря. Дим
бурхав з вiкон, здавалося, куренi горять, але вiн, хоч i ви©дав козакам
очi, був ©м на користь - ховав ©х од ворожих очей.
- Вони пiдпалили курiнь! - iзнагла закричав хтось так голiосно, що його
почули в усiх кутках, дарма що стояв гомiн i гармидер, й лунали пострiли,
i лемент туркiв i яничар надворi.
- То в тебе од страху матня горить, - сказав Сироватка, i всi, хто
стояв поблизу вiд нього, зареготали. Запалити курiнь зараз було не просто
- трiскучий морозна да стрiсi - в аршин снiгу. Та й турки погорiли б самi.
Проте слова про пожежу навели курiнного на iншу думку.
- Полiзьте хто на горище, аби вони звiдти нас не заскочили, - гукнув
вiн.
- Сiлькiсть. Я пильнуватиму горище, - сказав Сироватка, вже добряче
втомлений i оглушений бо м. Передав рушницю Мiюському, тому кiптява
замалювала обличчя, блищали тiльки зуби та очi. Скрипучою старою драбиною
Сироватка полiз на горище, десь над ним була озниця, але вiн ©© не бачив,
тiльки чув, як туди струму густий пороховий дим. Зненацька пiд ним щось
зашелестiло, залопотiло. Сироватка аж сахнувся, а тодi здогадався, що то
пiвень. Когут упав комусь на голову, козак лайнувсь, але Сироватка вже не
чув - вилiз на горище. Тут стояла повна темрява, вiн натикався на
пересохлi, невiдь-коли повiшенi шкури, оббирав з обличчя павутиння,
перечiплявся на якомусь дрюччi i вже рачки добрався до стрiхи, туди, де
вона, за його розмислом, нависала на вулицю. Сюди, на горище, гуркiт бою
долiтав з двох бокiв, i стало трохи страшно, козаком заволодiло почуття
беззахисностi, повно© ворожо© облоги. Ворог кожно© наступно© митi мiг
утнути щось несподiване. Треба було бодай щось робити. Сироватка вирiшив
продерти стрiп i подивитися на вулицю. Вiн продирав його довго: очерет
позмерзався, одламував його коржами, до кровi подряпав пучки. Врештi в
обличчя посипався снiг. Припавши очима до дучки, вiн побачив синiй, рiдко
поцяткований зорями намет неба, заснiженi стрiхи сусiднiх куренiв i нi гич
бiльше. До того ж валував дим, застилав виднокiл. Прилаштовувався й так, i
сяк, але вулицi йому не було видно. Уже хотiв був спускатися вниз, коли
помiтив на сусiдньому, через дорогу, куренi щось темне, рухливе.
Придивився пильнiше й розгледiв людську голову та плечi. Хтось спостерiгав
за бо м. Сироватка пригадав, що то курiнь отаманський, i подумав, що Сiрко
прорвав стрiп i сто©ть на горищi. Але достеменно розгледiти не змiг.
То справдi був Сiрко. Отаман дивився згори, завзяття, з яким допiру
порядкував у куренi й стрiляв сам, поволi спливало, натомiсть напливало
почуття гiрко© досади. Вони проспали турецьку та татарську iнкурсiю, вiн
не володiв сво©м вiйськом, не мiг нiчим допомогти жодному куреневi.
Щоправда, бiй i так стрiмко й невтримно котився в бiк козацько©
перемоги. То було нещадне побо©сько, викликане необхiднiстю власно©
оборони, повне знищення зухвалих нападникiв. Жорновий камiнь, котрий
котили на iнших, упав на них. Либонь, вони подбали про одне - увiйти в
Сiч, захопити ©© увi снi, а що робити далi - не вiдали. Мабуть,
сподiвалися: козаки здадуться самi. Навiть вибратися з Сiчi вже не мали
способу. Брама замкнута, хвiртки вузькi, гори трупiв перегороджували шлях
до них. Сiч - це село з величезними хатами i вузенькими вуличками, ще й
щiльно огороджене валом та палiсадом. Яничари, мов чорнi живi комахи,
лiзли по мертвих, зблискували сталевими жалами шабель, огризалися
вогняними спалахами, а ©х вистинали схованi за товстими стiнами стрiльцi.
Дим валував, немов од велетенсько© пожежi, й перекочувався чорними
клубками по вулицях, а в тих клубках крутилися, перечiплялися, падали
люди, щоб уже нiколи не встати. То таки падали люди, пригнанi на погибель.
Чи ж на те бог, нехай вiн i поганський, пустив ©х на свiт, щоб замерзали в
калюжах власно© кровi. Важка дума стискала серце старого козака, й була
вона причiплива, дивна, не вiдповiдна тому, чим би мав клопотатися зараз.
Холодною люттю наливала серце думка про диявольську пiдступнiсть
османських вершителiв людських доль. Йшли не на чесний герць, а на дикий
розбiй, пiдле вбивство. Хiба може так ходити вiйсько на вiйсько?
Вперше на вiку, стоячи в гущi бою. Сiрко не спрямовував його, а тiльки
спостерiгав. Його самого розбудила стрiлянина, вiн ледве встиг зi свого
прикомiрка перебiгти в курiнь, уже там дiзнався про все, поставив до вiкон
стрiльцiв i став iз мушкетом сам. У нього ще болiло плече од стрiльби й
дзвенiло у вухах. Але бачив усе гаразд й осягав увесь огром бою й окремi
його вогнища.
Турки й татари розбили дверi сiчово© канцелярi© та церкви, але там
могла сховатися тiльки частина ©х, та й то невелика. Та й лишень
сховатися. Вдертися адверсору вдалося, зда ться, лише в один Iрклi©вський
курiнь. Що там чинилося, яка сiча кружляла помiж бiлих стiн, отаман мiг
лише здогадуватися. Попiд iншими куренями лежали гори трупiв, турки
ховалися за пушкарнею, за курiнними скарбницями, деякi перелазили через
частокiл. Але мiстки, по яких втiкали, теж здебiльшого були пiд обстрiлом,
кiлька чорних постатей висiло просто на палях, двi чи три - на березових
поручнях, внизу - лежали купами.
Сiрко боявся одного: аби турки зi злостi не запалили Сiч. Прецiнь не
були готовi й до того, не мали анi порохових труб, анi глечикiв з нафтою.
Про те, що його може влучити куля, Сiрко не думав, як нiколи не думав
про значимiсть власно© персони. Навiть не почув, як свиснула куля й за двi
чвертi од його голови зашипiв снiг. Побачивши, що не влучив, яничар
спробував набити рушницю ще раз, але не змiг. Руки йому покорчило од
морозу, вiн випустив велику матерчату лядунку, й кулi розкотилися бiля
нiг. Нахилився, щоб визбирати ©х, але, пiдтятий козацькою гарячою кулею,
укляк. А далi на нього наповзла димова хмара, здавалося, хтось натягнув на
яничара волохату татарську кошму. Козаки вiдчиняли дверi куренiв i з
шаблями в руках вибiгали на вулицi. З чорних отворiв дверей дим
викочувався велетенськими клубками, так нiби всерединi куренiв шаленiли
пожежi.
Козаки були закiптюженi, чорнiшi за туркiв та татар, од ©дкого диму
потьмянiла навiть криця блискучих шабельних лез. ©х вияснювали кров'ю.
Шабля з тягнуто© крицi на ханових колiнах була холодна i ясна.
Селiм-Гiрей чув гуркiт, бачив вогнянi сплески, що були схожi на спалахи
блискавицi, й тривога колола йому серце. Не мiг розгадати до кiнця, що там
чинилося, знав одне: во©ни Магомета не мусили стрiляти. Вони повиннi були
швидко, вмент вирiзати невiрних, одтяти голову урус-шайтановi Сiрковi й
кинути ©© до його нiг. Всi iншi голови засолити й нахромленими на списи
провезти перед очима султана i всiх правовiрних Столицi Щастя. Голову
Сiрка ма привезти вiн сам.
Рушнична громовиця й далi розколювала нiч, полохала звiрину в плавнях.
З кущiв верболозу вибiг олень, промчав, закинувши за спину роги, попiд
самою могилою. Помiтивши раптом людей, стрибнув убiк, скаженим скоком
погнав назад у хащi.
Коли до Селiм-Гiрея прибiг другий гонець - яничар, хан ходив по макiвцi
Мами-Сури з шаблею в руках. Гонець сказав, що запорожцi зашпунтувалися в
куренях i ведуть стрiльбу по во©нах пророка. Хан наказав одтяти гiнцевi
голову.
Коли третiй гонець, захеканий, вмитий потом, упав хановi до нiг,
Селiм-Гiрей обхопив руками голову.
- О мой караче©! - закричав, аж схлипнуло в грудях морозне повiтря. То
був справжнiй крик розпачу, але було в ньому й трохи зумисностi, аби
засвiдчити во©нам, як вiн ©х любить i потерпа за них, аби потiм
розумiв, що вчинив зраду, яко©, мабуть, запорозький кiш не знав одвiку.
Йому хотiлося, аби запорожцi прокинулися, вдарили по басурманах та
погромили ©х, i воднораз боявся того. Перед ним лежали Днiпро, плавнi,
Вiйськова Скарбниця, кiш. Кров била в мозок, коли дивився в той бiк.
Звiдти вiяло чимось рiдним, дорогим i... страшним. Плюгавий хан з плюгавою
ордою при його допомозi ось зараз розтопчуть запорозьку твердиню на порох.
Й не заспокоювала думка, що татари й турки доскочили б Сiчi й без нього.
Через те вже майже в напiвбожевiльнiй маячнi розповiдав хановi про
запорозькi гармати, зумисне добудовував башти, помножував сили, мовби
шукав у тому застрашеннi якогось рятунку чи хоч полегкостi зструпцьованiй
зрадою душi.
Селiм-Гiрей слухав його, широко розплющеними очами дивився на Сiч. Вiн
ще нiколи не був так близько вiд коша гяурiв. Йому й справдi здавалося, що
запорозькi гармати прозирають аж сюди. Хану стало моторошно й холодно.
Потягнув на плечi зшиту з ведмежих шкур повсть. Мимохiть оглянувся назад.
Нiмою стiною стояли за спиною сеймени. Неспокiй звiяло з серця.
Селiм-Гiрей знову подивився на Сiч. Чорна рiка во©нiв уже допливала до
не©. Було тихо. Десь двiчi протяжно завив вовк та гулко, мов гарматний
пострiл, вдарила на Днiпрi крига.
Хан здригнувся. Йому здалося, що вiйсько посува ться надто повiльно.
Подивився на зорi - чи далеко свiтанок. Небо було син , зорi висiли
низько, здавалося, ©х можна було хапати руками й ховати за пазуху. Але
вони бринiли од холоду, тож вiд само© думки про те, що кладе ©х за пазуху,
хана зморозило.
У повiтрi майнула чорна тiнь, рiзко вдарилася вбiк. Сова. Пугукнула,
летячи над лозами, i знову холодний дрiж прокотився по хановiй спинi.
Неймовiрно повiльно спливав час. Хан злостився, кусав губи, що не
володарював над часом, а тiльки над людськими життями. Не володарював i
над сво©ми почуттями. В серцi то витанцьовували божевiльнi дервiшi, то
щось бубнiли муедзини. Оцi години - години вiчностi. Сто чи й бiльше лiт
сто©ть на перешкодi Кримському ханству Запорозька Сiч. Вона стримить, як
кам-iмь на бистрiй рiчцi, на якому розбиваються швидкокрилi галери. Тисячi
©х розбилося за вiки на тому каменi. Й судилося той камiнь сколупнути
йому, великому хановi велико© орди Селiг.i-Гiрею. Його iм'я прокричать з
усiх мiнаретiв Стамбула та Адрiанополя. Його iм'ям назвуть кораблi i
мiста. Воно вже летить на крилах вiчностi Благословенний час, тiльки
збiга вiн надто повiльно.
Служник з дзигарями чипiв за хановою спиною, але хан волiв на дзигарi
не дивитись.
Врештi прибiг захеканий гонець - один з тих, що ланцюгом простяглися
уздовж Днiприща, то звiстка долетiла, як птиця.
- Гяури сплять. Лiд навколо сiчi не обрубаний. Яничари вже заходять до
фортецi.
Хан зняв iз мiзинця персня, дав гiнцевi.
- Перейняти всi дороги до втечi. Оточити фортецю з усiх бокiв, щоб i
дух не. вилетiв звiдти, - вже вкотре повторив слова Кепрюлю.
На Днiпрi знову лунко стрельнула крига. Вiдтак з синьо© мли долинуло
коротке вовче виття. Це вже вив не вовк: татаря подавали знак, що Сiч
оточили, що кiльце замкнулося.
Селiм-Гiрей вийняв iз пiхов шаблю. На ©© лезi з обох бокiв горiли
золотом слова: "Володар хан" - з одного боку i "Це - найповнiший доказ" -
з другого.
Хан поцiлував шаблю i поклав ©© собi на колiна. Вiн розпочинав велику
битву за остаточне знищення гяурiв.
* * *
Сироватка реготав увi снi. Йому снилося, що кум Шевчик i його брат
Одарiй виловили в Скарбнiй русалку й принесли йому в подарунок. Русалка
дивилася на нього зеленими очима, намагалася прокусити сiтку, в яку
замотали ©© сiчовики. Мокiя розпирав смiх, бо козаки забули звичай, який
найпильнiше забороняв приводити на Сiч жiнку, а русалка хоч i нечиста
сила, а таки ж жiночо© породи. От, думав, перепаде ©м, як вернуться з
обiднi запорожцi.
Обличчям русалка була схожа на Мавру. Всi жiнки, якi снилися будь-коли
Мокiю, були схожi на Мавру Чи через те, що майже не знав iнших молодиць,
чи за щось в покуту. Вiн розумiв це навiть увi снi, сердився, але нiчого
не мiг перемiнити. Отак - не вистачало йому , ще на Сiчi Маври.
Од реготу й пробудився й здивувався, що лежить на долiвцi. Йому нахолов
правий бук. - низом З-пiд дверей бив холодний, як лезо ножа, струмiнь. Але
ворушитися не хотiлося, вiн потягнув кирею, обгорнувся полой. Помацав
рукою - груба вже вичахла. Лiворуч, вткнувшись пуском йому в плече, спав
кум Шевчик. Плямкав увi снi губами, Прицмокував, неначе маляс лизькав.
Сироватка пригадав сон, посмiхнувся й осiнив себе хрестом. Про всяк
випадок. З лiвого кутка куреня долинув тихий гомiн. Сироватка повернув
голову (в нiй одразу нiби зрушилося щось, аж тенькнуло в скронi, й
згадалося, яке питво вживали звечора), побачив жовтаве свiтло, котре
вибивалося з-пiд попони. Там сидiли запеклi картярi. Гарно вони
вкублилися: в самому кутку, в закапелку мiж грубою та стiною, завiсилися
двома попонами - однi ю од високого полу при стiнi, на якому спали
запорожцi, другою - од причiлкових вiкон та дверей. На пiдлозi стояла
свiчка з воску й чорнобильнику у дерев'янiй тарiлочцi. Вiн тiльки й бачив
©©. Гравцiв не було видно - та вони вже, либонь, i не грали, просто точили
ляси - вiн вгадував ©х по голосах. Власне, знайомий йому тiльки один голос
- старого Цвiркуна, козака метикованого, лукавого, трохи брехуна й трохи
характерника. Щоправда, характерник з нього теж кепський супроти тих, що
жили на Сiчi в давнiшi роки. Тi вмiли плавати по землi в човнах, проходити
по дну рiки, брали в руки розжаренi ядра, повертали вершникiв на птахiв, а
пiщаниць - на котiв. Або кинуть на Днiпро кирею, посiдають тро чи четверо
на не© й пливуть собi, люльки палять. Ще й, гемонськi хлопцi, вусом не
ведуть i оком не зморгнуть, буцiм так i треба. А що Цвiркун? Щоправда, в
карти з ним на грошi грати не сiдай, обдере, як вовк козу, ще вмi без
ключа одiмкнути будь-якого замка, найбiльше ж, на що вдатний, - молоти
язиком. Бреше, аж курява вста , й щоразу по-iншому Зараз теж всiвся на
свого шевляга, править теревенi, i язик йому не пухне.
- ...Отож каже йому чорт, - вiв свою повiсть Цвiркун, а молодi козаки
навiть дух попритаювали: пiвнiч, святочний вечiр, його, нечистого, не
доведи господи i в думках споминати, а дiд ним так i крутить. - "Вертайся,
козаче, до мене з найкращим другом". Прийшов чоловiк додому, сiв на покутi
та й дума : хто в нього найкращий друг? Швидко й домислився: жiнка - хто ж
iще. Приходить з нею до чорта. А чорт той вже й не чорт, а панич, та такий
гарний та красний, вуса пiдкручу , чорними бровами пiдморгу , не
зогледiвся чоловiк, як вони з жiнкою вже у кутку всiлися та й почали
перешiптуватись.
"От тодi, - каже чорт, - заживемо...". Й тиче жiнцi ножа, а та хова
його в рукав свити. Плюнув чоловiк i поволiкся додому. Ще в нього двi
нагоди залишилось, чорт загадав до трьох разiв. Вдруге прийшов вiн iз
сусiдом, товаришем з дитячих лiт, а чорт уже знову не чорт, а купець,
сидить за столом i червiнцi по купках розклада . I знову не встиг чоловiк
снiг iз шапки обмести, глип - товариш його сто©ть бiля чорта, й той йому в
кишенi золото сипле. А сам шепоче щось i очима на сокиру в кутку серед
рогачiв показу . А товариш згiдно кива головою. I вдруге чоловiк нi з чим
поволiкся додому. Залишився в нього останнiй, третiй раз. Довго сидiв того
вечора на покутi та думав, хто ж у нього найкращий друг. Перебрав мислi ю
всiх сусiдiв, усiх родакiв - i не зважився нiкого взяти з собою. Вже,
мислив, програв чортовi душу. Вийшов з хати, а тут - пiд ногами Рябко
крутиться. Чоловiк i взяв його з собою. Тiльки чорт побачив Рябка, так i
завертiвся по корчмi, так i закрутився, хотiв шаснути до мисника, де
козакова заставщина лежала, а Рябко його за литку - хап...
Сироватцi знана ця гiрка повiсть. Гiрка ще й через те, що в нього теж
нема справжнього друга. Плекав надiю на Лаврiна, принаймнi думав, хоч не
Лаврiн йому, а вiн Лаврiновi був би справжнiм другом. Мокiй охоронив би
його й од чужого заздрiсного ока, й од злих урядовцiв, й од усього
бридкого на свiтi.
Запорожцi в кутку й далi ходили оповiдями бiля чорта.
З чортом Сироватка за все життя мав тiльки одну лиху приключку. Це було
ще в сво му селi, Драбинiвцi, за часiв його довгого парубкування. Йшов
якось пiзно ввечерi греблею й почув, як нечистий каламутив пiд мостом
воду. Був вiн у печiнках усiм, бо ж стiльки всiляких кабешiв робив, не
приведи боже. Пiп уже й воду святив, i хрест ставили на мосту, але
нечистий якимось побитом навiть хрест у воду зiпхнув. I порiшив Мокiй
прислужитися громадi, цiною власно© душi порятувати ©©. До того ж Мокi вi
тодi грала в жилах толiка горiлки, висока святобливiсть штовхнула його на
той вiдчайдушний вчинок. Щиро помолившись боговi, затиснувши в ротi
мiдного хрестика, що висiв на грудях, спустився пiд мiст i кинувся на руду
поторочу. Вiн ухопив ©© за хвiст, що був твердий, гнучкий i слизький,
поволiк на греблю. Потороча опиралася, i хоч страх випирав Мокi вi душу,
вiн таки виволiк нечистого на греблю, по якiй саме проходив гурт парубкiв.
Хтось роздмухав од жару в люльцi вогню, й коли вiхтик сухого сiна
спалахнув, усi побачили бiлобоке теля. Парубки реготали, теля мекало, а
Мокiй хекав, як ковальський мiх. Вiн пiшов додому й не бачив, куди
подiлася бiсова тварина. Й хоч наступного дня Iса- нкова Мокрина божилася,
що то ©© теля. Сироватка стояв на сво му, бо знав, з ким насправдi стояв у
смертельному прю. Нечистий, коли. вже було нiкуди подiтися, перекинувся в
теля.
У цьому його ще бiльше впевнив припадок, що стався зi скрипалем Кийком
на тому самому мiсцi. Це було навеснi, й моста тодi не було, його знесло
повiнню, з води стримiли тiльки чорнi палi. Женучи вранцi худобу до
череди, люди побачили Кийка, що сидiв посеред рiчки на палi й витинав на
скрипцi "циганочку". До нього гукали, кидали груддям, а вiн нiчого не чув
i знай шкварив одсирiлим смичком по струнах. Музика тiльки тодi отямився,
коли до нього пiдпливли човном; здивовано оглянувся й розповiв, що вчора
увечерi вертався з корчми, де грав з двома iншими музиками, його
перестрiли паничi й попросили, щоб пограв у них на весiллi. Вiн пiшов з
ними, грав ©м усю нiч, паничi з панянками танцювали, й пригощали його
вином, i давали грошi. Понасипали червiнцiв повнi кишенi. "Ось вони", -
Кийко виймав з кишень овечi кiзяки.
Сироватка не мiг утямкувати, чого це йому не спиться. У теплi, в добрi,
шабля ворожа не висить над головою, звiр не блука доокiл. Од причiлкового
вiкна долiтало голосне, з присвистом, з гагаканням хропiння, хропiло ще
кiлька чоловiк, у куренi стояв важкий, спертий дух - баранячих кожухiв,
поту, перегару, хоч пили й менше, нiж сподiвався Сироватка. Не всi на Сiчi
п'яницi, як плещуть по слободах злi язики, випивають запорожцi тiльки на
божi свята, та й то, звiсно, в мiру. Це ©х з Шевчиком зварило - з холоду,
iз якогось незвичного питва.
Закукурiкав у сiчi на драбинi пiвень, заляпав крильми по драбинi, але
чи далеко до свiтанку - було невiдомо. На нього не покладалися, бо зовсiм
одурiв без баб'ячого курячого племенi, та й старий був, як архi рейський
батько. Сливе од того спiву заворушився Шевчик. Вiн довго ворочався,
мабуть, хотiв заснути знову, а тодi позiхнув широко, перехрестив рота й
сказав:
- Чогось менi в головi чмелиться.
- Менi теж, - одповiв Сироватка. Шевчик хвилю помовчав i позiхнув
знову.
- Ми, мабуть, рано вклалися.
Така делiкатнiсть розсмiшила Сироватку, сказав:
- Писнули, як свинi. Трохи що не пiд столом.
- Тодi я поберуся на сво мiсце. - Шевчик пововтузився й сiв. - Он як
з-п'д дверей тягне. - Хтось iз козакiв зiтхав у снi, а потiм голосно
мовив: "Господи" й затих. Шевчик почухав босою ногою об ногу. - Скоро
благословиться на свiт?
Десь далеко завив вовк, Мокiй послухав i сказав:
- Мабуть, не скоро.
- А чого ж тодi не спиться? - не погодився Шевчик i встав. Обеоежно,
намагаючись не зачепитися за сирно, рушив до вiкна. Слiдом за ним по стiнi
попливла маленька, менша за нього самого, тiнь. Мокiй почув, як вiн
тихенько одставив пiдпiрку, торигнув внутрiшнiми вiконницями.
I враз Шевчик не то скрикнув, не то зойкнув. Сироватка, що був укрився
з головою й знову почав дрiмати, подумав, що кум затявся, перекинувся на
другий бiк, але зненацька до нього крiзь кирею, крiзь похлипi! сну
пробився страшний Шевчикiв шепiт:
- Турки! Турки на вулицi!
Сироватка подумав, що Шевчиковi знову зашумувала з головi пiнна або
потемрiло d очах, бо знав: до жартiв кум не здагний. Вельми сумирний
чоловiк кум Шевчик. "А щоб тебе муха гедзнула" - вся лайка його.
- А султана не видно? - невдоволено пробурмотiв. - Лягай ото.
- Крий мене сила божа - турки. Повнiсiнька Сiч. Панове-братця, вони
стоять пiд вiкнами, - так само пошепки сказав Шевчик.
Хтось переступив через Сироватку, почалапав босими ногами до вiкна.
Сироьатка сiв.
I враз курiнь струснув приглушений крик:
- Турки!
Це було так неймовiрно, що жоден з тих, хто прокинувся, не пiдвiвся.
Коли б зараз, на третю нiч нового року, в лютi сiчневi морози над ними
загуркотiло й хтось сказав, що то грiм, у таке повiрили б швидше. Турки та
татари нападали на Подiлля, на Слобожанщину, пiдходили до Ки ва,
пiдступали до iнших великих мiст, але щоб вони ввiйшли в Сiч - такого i в
згадках не було. Вони нiколи не приступали ©©, навiть не наближалися до
не©.
Одначе Сироватка, який прочумався ранiше за iнших, почувши цю звiстку
ще з одних вуст, зрозумiв, це - правда. Звичний до небезпеки, до рiшень
раптових, голосом хрипким, трохи зчужiлим, але все ж спокiйним, сказав:
- Не кричи. Й зачинiть вiконницю. Збудiть курiнного! А вже по тому
страх засунув йому за пазуху холодну крижану п'ятiрню. Страх на мить
скував тiло. Навiть у лисячiй норi не почував тако© безвиходi, мабуть,
через те, що там потерпав тiльки за власне життя, а тут була цiла Сiч. Але
не виказав страху жодним порухом.
Поруч у когось цокотiли зуби.
- Я не сплю, - сказав курiнний Степаненко, що сам гаразд нiчого не
тямив, але, переймаючись споко м Сироватки, наказав: - Будiть усiх. Тiльки
тихо.
В цю мить хтось шпарко пiдвiвся за попонами, й вiд того свiчка погасла.
В куренi стало темно, як у могилi. Надихана сотнею легенiв, сповнена
важкого духу пiтних тiл темрява була густа, як дьоготь. Вона зiмкнулася
над головами тих, хто вже пробудився, лiзла у вуха, хапала страхом за
серце: люди борсалися в нiй, почуваючи себе похованими живцем.
- Викрешiть вогню! - сказав Сироватка.
У кутку, завiшаному попонами, заклацало кресало, за мить там хтось
захукав i запалив свiчку. Каламутна хвиля вiдринула, з нею вiдступила й
моторошнiсть.
- Треба подати знак iншим куреням, - обiзвався хтось важким, м'ятим зi
сну басом.
- Як же ти подаси, коли басурмани геть запрудили вулицi, - одказав од
вiкна iнший козак. - Куди дивилася сторожа?..
- Ми подамо знак стрiльбою, - вже опанував себе курiнний. - Стрiльцi,
ставайте до вiкон. - Бiжiть кiлька чоловiк на кухарську половину. Самiйле,
ти там отамануй. Пильнуйте сiнешнiх дверей. Свiчки приготуйте, щоб було
видно набивати рушницi.
В куренi стояла товчiя, козаки наштовхувались один на одного, хтось
навiть бамкнув лобом об лампаду - чогось його понесло на стiл, - а потiм
зняли попону в кутку, й рiденьке, як сирiвець, свiтло розпливлося по
довгiй хатi. Од тi © свiчки засвiтили ще одну, поставили поки що пiд пiл.
У куренi панував шарварок. Однi були вдягненi, iншi - в сорочках i
споднях. Кайдан пiдперезав споднi чересом з шаблею, в чоботях, тримаючи
рушницю в руках, уже стояв при покутньому вiкнi, бiля нього гупав шомполом
у дуло козак У короткiй полотнянiй сорочцi, дво iнших одтягали лаву.
Мелькали блiдi, розмитi плями облич, над головами помахували рушницi,
стукотiли порохiвницi.
- На сирно, кладiть рушницi на сирно, - наказував Степаненко. Тi, хто
набиватиме, стали до столу. Всi знали, у кого несхибна рука, хто не
випустить кулю в бiлий свiт.
Сироватка зi старою кремiнною рушницею в руках став до вiкна.
Цо того, що бiля дверей, крайнього. Не був безпомильним стрiльцем, але
тут промахнутися було важко, й знав, що не зляка ться, не пропустить
супостата.
- Як подам гасло, - сказав Степаненко, - одтуляйте разом усi вiкна й
робiть випал.
- Зсипте увесь порох на стiл, - радили од покутi.
- А як спалахне?! - заперечило одразу кiлька голосiв.
- Починаймо, - прошепотiв хтось нетерплячий. Поспiшали й так. Не
думали, що з того буде, прагнули одного - оборонитися й подати знак iншим
куреням. Терпке, гаряче передчуття близького бою, небезпеки, можливо©
загибелi володiло козаками, до нього домiшувалося вiдчуття непевностi,
незвичностi бою й очiкування всiляких несподiванок. Кiлька чоловiк
молилося проти непогасно© лампади, що чи не вперше, одколи висiла на цьому
гапликовi, погасла, й це лякало.
- Готовi? - запитав курiнний ламким з напругою голосом i, не чекаючи
вiдповiдi, звелiв: - 3 богом!
Козаки разом шарпнули вiконницi. Вони спершу не побачили нiчого - та ж
чорнота, що й у куренi, тiльки аж угорi - темно-синi смужки й проталинки -
в наступну мить здогадалися, що турки повилазили на призьбу. Перший випал
прийшовся ©м просто в груди та спини.
Куренем двигонуло, неначе його спробував пiдважити плечем якийсь велет,
щось жалiбно забряжчало в кутку, зi стелi, з стiн густо посипалися
шпаруни. Вогняний спалах ще стояв стрiльцям в очах, а вже ©м у руки
тиснули iншi рушницi, й вони прикладали ©х до плечей, цiлилися цiвками в
густий штахет гостроверхих шапок. Тепер пострiли гупали вроздрiб, часто, й
хоч свiчки погасли, але рушницi можна було набивати при свiтлi випалiв.
Затрiщали сiнешнi дверi, але ©х мiцно пiдперли плечима Кайдан i ще кiлька
козакiв. Колоди-тарана в туркiв не було, та коли б i була, вони не змогли
б розвернути ©©. Турки алалакали, кричали, ставали на спробу стрiляти, але
в них нiчого не виходило. Вони збилися так тiсно, що анi дiстати рушницi,
анi прицiлитися з них не могли. Та й козаки ховалися в куренi, а вони
стояли на вулицi. Ятаганами, шаблями ж черкали тiльки сво©х. Намагалися
добитися до вiкон, вихопили двi чи три рушницi, козаки одразу ж стали
обачнiшi й далеко не висовували ©х. Гримнуло лiворуч, а потiм ще десь
трохи далi.
- Шкуринцi вдарили, i величкiвцi, i платникiвцi, - гукали запорожцi.
Сяйнуло зовсiм близько, навпроти. То розпочали бiй ©хнi сусiди через
дорогу, козаки куреня Шкуринського.
По якомусь часi в куренi стало темно вiд порохового диму. Спирало
подих, шерхли горлянки, дим ви©дав очi. Козаки набивали рушницi майже
навпомацки. Дим валував у сiни, звiдти клубочило морозяне повiтря. Дим
бурхав з вiкон, здавалося, куренi горять, але вiн, хоч i ви©дав козакам
очi, був ©м на користь - ховав ©х од ворожих очей.
- Вони пiдпалили курiнь! - iзнагла закричав хтось так голiосно, що його
почули в усiх кутках, дарма що стояв гомiн i гармидер, й лунали пострiли,
i лемент туркiв i яничар надворi.
- То в тебе од страху матня горить, - сказав Сироватка, i всi, хто
стояв поблизу вiд нього, зареготали. Запалити курiнь зараз було не просто
- трiскучий морозна да стрiсi - в аршин снiгу. Та й турки погорiли б самi.
Проте слова про пожежу навели курiнного на iншу думку.
- Полiзьте хто на горище, аби вони звiдти нас не заскочили, - гукнув
вiн.
- Сiлькiсть. Я пильнуватиму горище, - сказав Сироватка, вже добряче
втомлений i оглушений бо м. Передав рушницю Мiюському, тому кiптява
замалювала обличчя, блищали тiльки зуби та очi. Скрипучою старою драбиною
Сироватка полiз на горище, десь над ним була озниця, але вiн ©© не бачив,
тiльки чув, як туди струму густий пороховий дим. Зненацька пiд ним щось
зашелестiло, залопотiло. Сироватка аж сахнувся, а тодi здогадався, що то
пiвень. Когут упав комусь на голову, козак лайнувсь, але Сироватка вже не
чув - вилiз на горище. Тут стояла повна темрява, вiн натикався на
пересохлi, невiдь-коли повiшенi шкури, оббирав з обличчя павутиння,
перечiплявся на якомусь дрюччi i вже рачки добрався до стрiхи, туди, де
вона, за його розмислом, нависала на вулицю. Сюди, на горище, гуркiт бою
долiтав з двох бокiв, i стало трохи страшно, козаком заволодiло почуття
беззахисностi, повно© ворожо© облоги. Ворог кожно© наступно© митi мiг
утнути щось несподiване. Треба було бодай щось робити. Сироватка вирiшив
продерти стрiп i подивитися на вулицю. Вiн продирав його довго: очерет
позмерзався, одламував його коржами, до кровi подряпав пучки. Врештi в
обличчя посипався снiг. Припавши очима до дучки, вiн побачив синiй, рiдко
поцяткований зорями намет неба, заснiженi стрiхи сусiднiх куренiв i нi гич
бiльше. До того ж валував дим, застилав виднокiл. Прилаштовувався й так, i
сяк, але вулицi йому не було видно. Уже хотiв був спускатися вниз, коли
помiтив на сусiдньому, через дорогу, куренi щось темне, рухливе.
Придивився пильнiше й розгледiв людську голову та плечi. Хтось спостерiгав
за бо м. Сироватка пригадав, що то курiнь отаманський, i подумав, що Сiрко
прорвав стрiп i сто©ть на горищi. Але достеменно розгледiти не змiг.
То справдi був Сiрко. Отаман дивився згори, завзяття, з яким допiру
порядкував у куренi й стрiляв сам, поволi спливало, натомiсть напливало
почуття гiрко© досади. Вони проспали турецьку та татарську iнкурсiю, вiн
не володiв сво©м вiйськом, не мiг нiчим допомогти жодному куреневi.
Щоправда, бiй i так стрiмко й невтримно котився в бiк козацько©
перемоги. То було нещадне побо©сько, викликане необхiднiстю власно©
оборони, повне знищення зухвалих нападникiв. Жорновий камiнь, котрий
котили на iнших, упав на них. Либонь, вони подбали про одне - увiйти в
Сiч, захопити ©© увi снi, а що робити далi - не вiдали. Мабуть,
сподiвалися: козаки здадуться самi. Навiть вибратися з Сiчi вже не мали
способу. Брама замкнута, хвiртки вузькi, гори трупiв перегороджували шлях
до них. Сiч - це село з величезними хатами i вузенькими вуличками, ще й
щiльно огороджене валом та палiсадом. Яничари, мов чорнi живi комахи,
лiзли по мертвих, зблискували сталевими жалами шабель, огризалися
вогняними спалахами, а ©х вистинали схованi за товстими стiнами стрiльцi.
Дим валував, немов од велетенсько© пожежi, й перекочувався чорними
клубками по вулицях, а в тих клубках крутилися, перечiплялися, падали
люди, щоб уже нiколи не встати. То таки падали люди, пригнанi на погибель.
Чи ж на те бог, нехай вiн i поганський, пустив ©х на свiт, щоб замерзали в
калюжах власно© кровi. Важка дума стискала серце старого козака, й була
вона причiплива, дивна, не вiдповiдна тому, чим би мав клопотатися зараз.
Холодною люттю наливала серце думка про диявольську пiдступнiсть
османських вершителiв людських доль. Йшли не на чесний герць, а на дикий
розбiй, пiдле вбивство. Хiба може так ходити вiйсько на вiйсько?
Вперше на вiку, стоячи в гущi бою. Сiрко не спрямовував його, а тiльки
спостерiгав. Його самого розбудила стрiлянина, вiн ледве встиг зi свого
прикомiрка перебiгти в курiнь, уже там дiзнався про все, поставив до вiкон
стрiльцiв i став iз мушкетом сам. У нього ще болiло плече од стрiльби й
дзвенiло у вухах. Але бачив усе гаразд й осягав увесь огром бою й окремi
його вогнища.
Турки й татари розбили дверi сiчово© канцелярi© та церкви, але там
могла сховатися тiльки частина ©х, та й то невелика. Та й лишень
сховатися. Вдертися адверсору вдалося, зда ться, лише в один Iрклi©вський
курiнь. Що там чинилося, яка сiча кружляла помiж бiлих стiн, отаман мiг
лише здогадуватися. Попiд iншими куренями лежали гори трупiв, турки
ховалися за пушкарнею, за курiнними скарбницями, деякi перелазили через
частокiл. Але мiстки, по яких втiкали, теж здебiльшого були пiд обстрiлом,
кiлька чорних постатей висiло просто на палях, двi чи три - на березових
поручнях, внизу - лежали купами.
Сiрко боявся одного: аби турки зi злостi не запалили Сiч. Прецiнь не
були готовi й до того, не мали анi порохових труб, анi глечикiв з нафтою.
Про те, що його може влучити куля, Сiрко не думав, як нiколи не думав
про значимiсть власно© персони. Навiть не почув, як свиснула куля й за двi
чвертi од його голови зашипiв снiг. Побачивши, що не влучив, яничар
спробував набити рушницю ще раз, але не змiг. Руки йому покорчило од
морозу, вiн випустив велику матерчату лядунку, й кулi розкотилися бiля
нiг. Нахилився, щоб визбирати ©х, але, пiдтятий козацькою гарячою кулею,
укляк. А далi на нього наповзла димова хмара, здавалося, хтось натягнув на
яничара волохату татарську кошму. Козаки вiдчиняли дверi куренiв i з
шаблями в руках вибiгали на вулицi. З чорних отворiв дверей дим
викочувався велетенськими клубками, так нiби всерединi куренiв шаленiли
пожежi.
Козаки були закiптюженi, чорнiшi за туркiв та татар, од ©дкого диму
потьмянiла навiть криця блискучих шабельних лез. ©х вияснювали кров'ю.
Шабля з тягнуто© крицi на ханових колiнах була холодна i ясна.
Селiм-Гiрей чув гуркiт, бачив вогнянi сплески, що були схожi на спалахи
блискавицi, й тривога колола йому серце. Не мiг розгадати до кiнця, що там
чинилося, знав одне: во©ни Магомета не мусили стрiляти. Вони повиннi були
швидко, вмент вирiзати невiрних, одтяти голову урус-шайтановi Сiрковi й
кинути ©© до його нiг. Всi iншi голови засолити й нахромленими на списи
провезти перед очима султана i всiх правовiрних Столицi Щастя. Голову
Сiрка ма привезти вiн сам.
Рушнична громовиця й далi розколювала нiч, полохала звiрину в плавнях.
З кущiв верболозу вибiг олень, промчав, закинувши за спину роги, попiд
самою могилою. Помiтивши раптом людей, стрибнув убiк, скаженим скоком
погнав назад у хащi.
Коли до Селiм-Гiрея прибiг другий гонець - яничар, хан ходив по макiвцi
Мами-Сури з шаблею в руках. Гонець сказав, що запорожцi зашпунтувалися в
куренях i ведуть стрiльбу по во©нах пророка. Хан наказав одтяти гiнцевi
голову.
Коли третiй гонець, захеканий, вмитий потом, упав хановi до нiг,
Селiм-Гiрей обхопив руками голову.
- О мой караче©! - закричав, аж схлипнуло в грудях морозне повiтря. То
був справжнiй крик розпачу, але було в ньому й трохи зумисностi, аби
засвiдчити во©нам, як вiн ©х любить i потерпа за них, аби потiм