Мушкетик Ю.. Яса

годi було чекати. Сироватка швидко пiдвiвся, вмах безпомильно метнув
аркан. Мабуть, Денис почув трiск трави або посвист аркана. Вiн кинувся,
але волосяний зашморг хльоснув йому по горлу. Сироватка чимдуж, обома
ногами впираючись у землю, рвонув на себе аркан. Посмик був такий, що
Денис громохнув навзнак, неначе пiдтятий кулею. Йому й справдi забило
памороки - чи од того, що стис горло зашморг, чи затявся головою об
тичину, котра була пiдкладена пiд човен i визирала довшим кiнцем.
Сироватка двома стрибками опинився бiля нього, хотiв приставити до горла
ножа, а тодi побачив, що прибиш без тями, перекинув його долiлиць i
вiльним кiнцем аркана скрутив руки. Денис застогнав, розтулив очi й
повернув голову набiк. Обличчя йому зсудомив жах, здавалося, хтось
розтягнув його з двох кiнцiв, рот вiдкрився, й там щось забулькотiло. Очi
зупинилися на лезi ножа в Сироватчинiй руцi, з бiлих стали червоними. По
його спинi, по головi бiгали мурахи - лежав бiля мурашино© купки, одна
навiть дряпалась по великiй шерхлiй губi, вiн не вiдчував того.
- Не знайшли ми золота, - важко ковтнув Денис борлаком, так само
косуючи гарячими зiницями на лезо колiйського ножа. - Хай чорт вiзьме мою
душу, коли це неправда. Хай вб' блискавиця в першу ж громовицю. Жодного
таляра не викопали.
- Не треба менi того золота, - сказав Сироватка. Гарячi вогнi в
Денисових очах одразу ж вичахли, погасли - вже не помишляв винести звiдси
душу. Подумав, що Сироватка - упир або божевiльний, котрий втiша ться
людськими смертями.
- То, виходить, ти даремно загубив Драпака i його челядь, - знову
сказав Сироватка й вiдступив на крок, щоб прибиш не вдарив по ногах, бо
помiтив на його чолi якусь думку.
- Схаменися, чоловiче, - крутнув ши ю Денис. - Драпака i всiх iнших
взимi татари потопили в криницi. Через те й води звiдти не п' мо. Аж
весною повитягали з лисе м i Мироном. - Тепер Денис подумав, що це
прийшов Драпакiв родак i хоче помститися. Йому зажеврiла надiя
порятуватися, й вiн заговорив швидко, ковтаючи давку слину, що чомусь
набiгала в рота. - Хочеш - покажу могилу. Драпака й Куделю укинули до
криницi живцем. А тих спершу порубали.
- Кого тих? Кажи на ймення, - суворо приступив Сироватка.
- Устю Драпакову й Романа, сина, й Саливона. Дво челядникiв по©хали в
хуру й овсi не вернулися. Може, втекли, може, татари перестрiли ©х у
степу.
- Хто?
- Семен i Тихiн.
- А Лаврiн, чого про Лаврiна мовчиш? - з погрозою запитав Сироватка.
- Не знаю, не служив такий у Драпака, от же ©й-богу. Хрест святий i
сорок мученикiв тому свiдки, я сорок перший, - забожився Денис. - Коли б я
збрехав... - I враз закинув ши ю й вертонув плечима, аж Сироватка
вiдскочив i пiдвiв ножа. - Це ж той парубок, що його одправили в турецьку
столицю! Так, так, - закивав головою i аж посмiхнувся - куточком рота, в
один бiк - химерно й страшно. - Його татари в степу пiдiбрали. А дiвка -
Килiяна, у Драпака служила. З парубком якимось прибилися, Марком його
звати. Вона з Лаврiном розмовляла в дворi, поки татари для них конi
лаштували. Обзивалися одне до одного. Вiн ©© шукав i на хутiр до не© йшов.
- А де ж ти був? Звiдки все зна ш? - запитав Мокiй, i в його голосi
проступила пiдозра.
- Я заховався.
- В хлiвi, в клунi?
- Коли б то... Та нi... сiно перерили. Знайшли б. У заметi пiд хатою.
Оце ось, - ворухнув безпалою ногою, - I на лiвiй руцi теж пальцi
поодморожував. Праву пiд пахвою держав. Щоб хоч одну вберегти.
Сироватка слухав прибиша, й жура йому стискала серце дужче та дужче. А
потiм до не© долучилася надiя й трiшки радостi - все-таки живий Лаврiн,
хоч у неволi, та живий, не погинув. Але чому вони не вбили його, а
одправили аж у турецьку столицю? Запитав про те в Дениса, але той не знав.
Було видно, що Денис каже правду;
Сироватка присiв на човна i попросив прибиша розповiсти все, пообiцявши
по тому вiдпустити. Денис повеселiшав, проте мало що мiг додати. Йому
найдужче вбився в пам'ять крик потопельникiв, i хоч те було трохи пiзнiше,
- спочатку Драпака й челядь примусили викидати з клунi солому та сiно, -
але крик i зойки витисли з пам'ятi майже все. Крiзь той крик ледве
проступило кiлька слiв, що ними промовив до дiвчини парубок, i одповiдь
Килiяни, i ©© плач. З них вiн зрозумiв, що дiвчину викрав Марко, обдурив
©©, вiн теж лишився живий i повiв татар на Сiч. Далi розказував про Марка.
Як той при©хав, як пристав у найми.
Сироватка того не слухав. Марковi доля свiй присуд справила. Мокiй
думав про Лаврiна. В очах йому стояла зима, заснiжене Драпакове подвiр'я й
Лаврiн у сирицi. Для чого татари повезли його за море? Тiшило одне -
Лаврiна повезли туди як бранця. Але це й лякало. Для чого повезли? На
галери, в темницю? Тодi чому забили всiх iнших?
Того не мiг вiдгадати. Проте сподiвався, що одгадають мудрi люди на
Сiчi, одгада кошовий. Вiн спробу дiзнати про Лаврiна все й викупить його
з неволi. Або обмiня на якогось турецького бранця. На Сiчi й зараз сидить
кiлька яничарських аг, взятих узимi, за них iз-за моря не прислали викупу.
От на котрогось з них i обмiняють Лаврiна. Хiба вiн не вартий якогось
яничарського аги!
Сироватка повеселiшав од тих думок i вже майже приязно подивився на
Дениса, що затих i, гасячи надi ю безнадiю, дивився на Сироватку. Мокiй
обдивився човна, на котрому сидiв, пiдвiвся. Човен не просмолений, але вже
законопачений, якось до того берега дотягне. Пiдважив його тичиною, - вiн
був легкий, - перехопив руками, перекинув i посунув до води. На Денисовому
обличчi знову зачорнiли похмурi тiнi, а в бiлих очах заметалися червонi
метелики. Сироватка повернувся до нього, сказав, дивлячись з жалем i
огидою:
- Не знаю, скiльки ви запропастили душ, котрi, як оце я, заявилися на
цей острiв. Менi ти теж готував не бубон до танцю. Не суддя я тобi й не
сповiдатель. Колись доскочиш свого. Встанеш -i пiдеш, як пере©ду на той
бiк. Не спробуй вставати ранiше, вернуся й покладу назад дрючком.
Вкинув у човен сокиру й колiйського ножа, посунув човен на воду й
стрибнув сам. Човен загойдався. Сироватка вперся тичиною в багно, погнав
його через осоку до другого берега.



РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТIЙ

А ковалi знай кували, та не всi водне: хто шаблю-домаху, хто лемеша
гнiздюковi, хто кочетки для весел рибалкам з Орiлi, хто пiдкiвки на молодi
чоботи, а дiд Слива свистiлки та пищики - здитинiв на старiсть, вику ,
посвистить, а потiм розда тi пищики дiтям по хуторах. Кузнi стояли над
Чортомликом, усi вряд, загнанi в землю, закiптюженi, Сливина - безверха,
жужелицю висипали на берег, i вона чадiла синiм димом. Перед кузнями -
потрiсканi жорновi каменi, на них запорожцi точать коси й шаблi, люблять
також вони посидiти на тих каменях та погомонiти про нелегке козацьке
життя-буття. Ковалi - майже всi характерники, любо з ними погомонiти, хоч
трохи й страшно. Ковальське плем'я дружне й запекле. Зачепи одного -
збiжаться всi. А треба - й чортовi в морду плюнуть. Разом i поодинцi.
Недарма кажуть, що то коваль з чортом у Чортомлицькiй могилi скарб
заховали. Насправдi ж ковальський скарб - руки. Всiлякi майстри, один
умi тiльки коня пiдкувати, а iнший вику колiща до французько© рушницi, й
жоден чоловiк на свiтi не скаже, що викуване те колiща над Чортомликом, а
не над Сеною. такi ковалi, до яких люди пливуть плавом, вони одсилають
©х до iнших майстрiв, а тi не йдуть, мовляв: "Я зачекаю". - "Так довго ж".
- "Скiльки буде". Коваля чути по дзвону молота, а слава ©хня луна на
сотнi верст. Сiрко й сам, коли йому щось треба, зверта ться тiльки до
Скуби, i лама перед ним шапку (якщо йдеться про сво , власне), i погрожу
нога м (якщо йдеться про громадське). За останньою кузнею - кiлька
гут-димарок, де пе-реплавлюють залiзо, одна курiла, й дво чубатих дужих
ковальчукiв волокли щипцями до води червону гуску - залiзний зливок пудiв
зо два. Вiд кузень i гут тягло гiрким запахом залiза та крицi, вiд
пекарень слався запаморочливий запах свiжого хлiба (пекарi саме кiнчали
випiчку), обидва запахи сягали широко© базарно© вулицi, намагалися потяти
один одного. Не потинали, змiшувалися i так, перемiшанi, розсiвалися по
лузi. Дух хлiба i запах крицi одвiку ходять у парi. З кривобоко© ятки на
краю майдану просто пiд ноги Сiрковому коневi вибiг низенький, рудий
крамар з суво м синьо© габи в руках, задзигорiв щось швидко-швидко,
показуючи тим же суво м на козака, що, обiпершись об облiзлу колону ятки,
смоктав люльку. Врештi Сiрко зрозумiв, що йому торочить крамар: дав вiн
козаковi синьо© габи, той узяв ©© буцiм показати кравцевi - мовляв, чи
вистачить на штани та кунтуш, а тодi габу повернув, утявши собi шмат на
шапку.
- Киш, - сказав крамаревi Сiрко, - йди з позовом до суддi - по чину,
нехай судить справедливо зрiлим оком.
Крамар лупав очi©ма, вiдступав - сам знав, що звернувся не по чину, йти
до суддi теж не хотiлося, бо позовний калач, либонь, кошту стiльки, як те
сукно, та й невiдомо, чи ще вiдсудить. Сiрко про©хав повз ятку, бiля яко©
стояв козак: кабардинка з нашитим навхрест зологим позументом була
насунута аж на лоба - добряча шапка, мабуть, з то©-таки габи, - очi з-пiд
шапки зорили кудись понад ятки, вони були лiнивi, вдавано-лiнивi, в ©хнiй
глибинi ча©лися глуз i насторога, адже не сподiвався в такий мент
нахопитися на кошового.
За ятками i крамними коморами стояло кiлька комор без вiкон - темних,
великих, з дубового тесу - фуражних i зернових. Бiля Сiчi году ться гибiль
усякого люду, ©дуть сюди вони з усi © Укра©ни, декотрi проциндрюють i те,
з чим при©хали, iншi наживають статок. Одно© солi Сiч спожива за день
кiлька пудiв. А хлiба, а пшона, а горiлки! Як сипонуть удосвiта з куренiв
кухарi з кухарчуками - тiльки наповнюй мiру та лiчи грошi.
За останньою, на два ганки, хатою - вiйськового кантаржея - на зеленому
лужку помiж кущиками верболозу прослалися бiлi дорiжки - сiчовий
пiдпаламар поправ церковнi рушники й розiслав сушигися. А сам, босий,
закотивши штани на бiлих цибатих ногах, походжав, як журавель, над
Чортомликом. Побачивши отамана, вклонився низенько:
- Чолом, вашмосць.
Сiрко хитнув головою. Пiдпаламаря вижива з церкви пiп, от той i шука
допомоги в кошового. Вiд сiчового передмiстя бита дорога правувала
на.далекi горби-в степи, Сiрко ж повернув на дорогу лугову, що петляла
помiж кущiв та ковбань. Цi ю дорогою можна про©хати майже через увесь
Великий Луг, одначе тiльки зимою i в сухе лiто, й про©де той, хто зна
кожен ©© викрут, кожне озерце, кожен кущик таволги. Проте о цiй порi й цей
шмат дороги - вiд Сiчi до сiножатей - був добре накочений. Козаки саме
звозили сiно з лукiв пiд сiчовi повiтки - ордини. Сiно звозять влiтi, коли
зiйдуть з лукiв води i затужавiють дороги. Гарна то пора по всiй Укра©нi.
Ще не виспiли в садах грушi, не загускли пахучi меди, л;то ще входить у
повну силу, ще попереду його принади, його розкошi, ще далеко до
мозольних, важких жнив, а вже й звершено щось значне, вже пливуть,
зачiпаючись за лiщину, важкi гарби, i луговi запахи переповнюють клунi по
самi вiнця. На цю пору сiно вже в стогах. З сухих мiсць копицi стягують
волоком, а з низинних, болотистих виносять на руках на вишмульганих до
блиску рожнах. Для запорожцiв ця пора особлива ще й через те, що вони при
дiлi, либонь, чи не диний раз на рiк при дiлi всi, i ©хня хлiборобська
совiсть, - вона ж таки хлiборобська, таки ж косарська, - мовби упокорена,
заспоко на. На свою годувальницю шаблю запорожець в той час i не дивиться,
мовби аж гребу нею, i вона без оскарги висить на стiнi.
Дзвонять у хистких рокитах журавлi, ситi конi ходять без припону,
молодi козаки казяться у копицях, розбиваючи ©х до дна. Старi, вусатi
запорожцi вдавано, а то й не вдавано сердяться, намагаються остудити
гарячу кров холодним погуком, та ба...
А куренi змагаються, а куренi пруть один поперед одного - який звезе
перший, тому отаман похвалявся поставити на кожного братчика по оковi
воронцю. Скриплять гарби, круто вигинають спини половi©, мурi, муругi,
прикро-сивi, рябi, перiстi: височеннi, притороченi ясеновими рублями вози
пливуть глибокими колiями по лузi, i широко розтуленi вiд жаху очi смолок
проводжають ©х. Це ж i до них може дiйти черга, це ж i вони попливуть отим
мертвим шемрiнням. А козаки гогочуть, пiдсаджують одразу на вози по цiлiй
копицi, й старi дiди в полотняних штанях буркотять у небесах - не
справляються з навалою сiна, та ще кабешу , скида брилi вiтер i наганя в
очi сльозу. Свiт очамрiв, свiт пропах сiном - луговим, болотяним,
грудковим, степовим, свiт гойда ться п'яно i весело. I Сiрко очамрiв од
того запаху, i в нього голова пiшла обертом.
I враз навкiс, як шабля через тiло, пiшла думка: богом створенi для
цi © роботи. I вiн також. Громадити високi, до неба, стоги, вигулювати
воли i конi, золотим зерном засiвати ниву. Стоги громадити. Йти вгору i
вгору. А вони - вниз i вниз. Копають шаблями могили. Замiсть зерна -
гаряча картеч... I вже скiльки рокiв! Столiття! Iншi народк хоч встигають
зiбрати посiяне. А вони ледве посiють - треба переймати чужi конi. "А ми
конi переймем, переймем..." Звiдки це? З дитинства. Бач, забувся дитячих
пiсеньок. А так хочеться дитяти... Внука хочеться. Посадовити поперед себе
в сiдло. Нi, не в сiдло, а на сiно. На самий вершечок. Щоб тремтiло... i
не виказувало свого страху.
"Хiба можна цi ю рукою пестити дитячу голiвку?" - зрина зненацька. I
дивиться, вражено дивиться в широку долоню з мозолями од шаблi i в чорних
накрапах од пороху.
А запорожцi регочуть, запорожцi зачiпають отамана. Не витриму й вiн.
Бiсовi дiти, кислякiвцi, вже пiдгрiбають стожарища! А мiнчани ще тiльки
розшивають дев'ятого стога, а всiх стогiв у них бiльше, нiж пальцiв на
руках i ногах у ©хнього отамана. Правда, на лiвiй руцi в отамана не
вистача одного - великого - (турок одкусив у пiшiм бою), одначе довго ще
©м сутужити.
- Чого ж це у вас, сучi дiти, чуприни сухi?
- Йди, отамане, до нас, буде твоя як хлющ.
- Ласi ви до дурнички... Пона©дали пуза. У Сильвестра вже й очкур не
сходиться, - каже отаман i, шкилючи з Сильвестра, вдавано-скрушно
хапа ться обома руками за штани.
- Позич, отамане, твого. Вiн тобi вже все одно без надобностi. А я ось
впорядкую стога й до молодиць хамону.
- Поки ти його впорядку ш, iншi молодиць розхапають. От i я до одно©
©ду. Позич свого черева, а все iнше в мене сво в справностi.
Козаки регочуть. Смi ться Сiрко, хоч ©де вiн, всi те знають, не до
молодицi, а на пасiку. I думки в його головi не грiшнi, грайливi, а
смиреннi й трохи сумнi. Скiнчилися сiножатi, тепер дорога ледве
вгадувалась у високiй травi - поломi. То пiрнала пiд лiщину, то
притискалася до озеречка, в якому полощеться у водi вербове вiття, то
мрiла помiж бiлих султанiв очеретiв, i пiд копитами коня чавкотiло болого.
Султани молодi, пишнi, а потiм вони злиняють, похиляться - все як у людей.
Починала червонiти калина, займалася ще несмiливими рум'янцями шипшина
(незабаром спалахне, як недолюблена, що не стратила сором, молодиця),
хмiль дерся на вiльхи та клени, i його бiлi шишечки були злiпленi неначе з
морсько© пiни. Вiн був такий буйний, що, здавалося, впади кiлька таких
бубочок в озеро, й воно перегра на оковиту. Потемнiло листя на дубах. З
лiво© руки на вiддалi трьох кидкiв стрiли стали вони могутньою стiною,
внизу переплiвся верболiз, i видаються сукупно однi ю чорною тучею. А в
праву руку по лузi-острову стоять окремi дуби, серед них велети, якi
пiдперли сво©ми кронами небо, а й невисокi, товстючi-претовстючi,
дуплистi дуби-окоренки, на яких велетенськi стовбури вже вiдмерли,
лишилися тiльки меншi гiлки. Тим дубам вiку й вiку. Що могли б розповiсти,
якби вмiли говорити? Яку та©ну ховають у старезних зморшках кори та в
чорних дупдах?
Сiрко подумав, що колись, за молодостi, його увагу привертали
дуби-велети, тепер же його зiр частiше зупиня ться на дубах-окоренках. Он
сто©ть лисий дуб, кора з нього спала, а той он розчахнувся на чотири
частини й кона на землi. Отаманова душа теж розчахувалася й слалася по
м'яких султанах очеретiв, кололася на шипшинах, закипала хмелем.
Пере©хав грузький потiчок, далi дорога повертала круто праворуч,
вихоплювалася на кручу, на горб. Сiрко притримав коня. хав молодим конем
- Гнiдком, Ворон спочивав у стайнi. Кiнь пирхнув, пiдняв лiву ногу,
покусував зубами шкiру на колiнi. Отаман побiг очима по плавнях. В цю мить
вiдпочивав серцем. Плавнi входили в нього, наче жива вода: зеленими
дiбровами, широкими затоками Днiпра, рiчками й островами, озерами та
луками. Вже й не мислив себе поза ними, вже знав, що зложить тут костi. В
його серцi, в його думцi злилися во дино ©хнiй зелений шум i ©хня захисна
сила. Не десять i не сто рокiв сторожують вони козацьку звитягу, щоб
кинути ©© проти супостата. Вiн прийшов сюди сливе хлопцем, по тому
вiд'©жджав i при©здив знову, аж поки не зрозумiв, що поза ними його життя
нема . I зна вiн ©х, наче власну кишеню. Заплюшки може по них мандрувати
й не заблудиться. А заблуку там чимало й лiтнiх козакiв. Надто коли на
плавнi наляжуть осiннi тумани. Тодi водять козака п'янi води, аж доки не
виб' ться з сили. Сiрко блукав один раз. Три днi плутав по рiчках i
зарiчках, на нiч приставав до берега, вистеляв човна вербовим вiттям i
спав у ньому. Страшно вночi самому в плавнях. Чорна, як дьоготь, вода
хлюпоче та мничо i вiщо, чути холоднi сплески, i рика в хащах звiр, i
чути якiсь дивовижнi крики. Може, й правда, що то плачуть душi тих
козакiв, якi закопали сво© скарби по островах, а самi погинули в далеких
походах.
Стежка похило опускалася в балку, звану Грушiвкою. Балка широка i
довга, з вiдрогами-байрачатами, з лiсами i лужками, галявинами i "печами"
- високими майданчиками, з густими грушевими нетрями, крiзь якi не
продереться й дикий вепр. Вона геть уся од низу й до верху поросла дикими
грушами, весною, коли вони зацвiтають, зда ться, що то тече бiла молочна
рiка. А над рiкою пташиний щебет i медянистий гул - беруть щедрий взяток
бджоли. Восени ж уся земля встелена жовтими грушками-дрiбничками. Грушiвка
- укохане мiсце сiчових пасiчникiв. Посiли вони всю балку, кожен уподобав
собi певне мiсце, щоб було зручне для бджiл i власного життя i щоб не
залiтала чужа бджола. Сiчовi пасiчники - самiтники, як i ©хнi бджоли. I
майже всi старi-престарi, то догоряли на меду куцi свiчки життя. А колись
же, колись... Колись то були великi й потужнi свiчки з молодого, прозорого
воску. Життя цих дiдiв поминуло в лютих сiчах, в шабельному дзвонi й
рушничних випалах, у погонях i втечах, у лютому голодi, промайнуло, як
мить, i тепер вони надолужують його тишею i вiчним гудiнням божих комах,
©м зда ться, що надолужують, а насправдi бджоли осипаються, як порох,
©хнiй вiк короткий i трудний, як i вiк плугатарiв i воякiв. В оцiй балцi
доживатиме вiку й вiн, отаман коша запорозького Iван Сiрко. Вже назнав
собi мiсце й минуло© весни посадив кiлька молодих яблуньок. Кожного дня
виходитиме на оцей пагорб i бачитиме Днiпро, Великий Луг, Сiч i чутиме, як
б'ють пороги i як видзвонюють у лузi чистими голосами молодi лебедi. Вiн,
хто усе життя провiв у боях i походах, лiтав як вiтер, десь у глибинi душi
здогадувався, що i в гудiннi бджiл, в загусклiм, як весняний мед узимку,
споко© своя краса i втiха. втiха неклопiтно© старостi, яка сидить пiд
яблунею i ходить пам'яттю в минулi походи, закоху ться, розкоху ться,
руба ться на шаблях, вiдсiваючи в безгрiшнiй хитростi всi поразки i
помилки й засновуючись тiльки на перемогах та правдивих дiлах.
Гнiдко об'©дав листя на берiзцi, запiнена зелена слина скапувала з
вудил. Отаман розгнуздав його, прив'язав повiд до луки сiдла, пустив до
пашi. А сам сiв на схилi пiд трьома молоденькими осиками, обхопив руками
колiна. Невеселi думи ро©лися в його головi. Мав би вiн довiковувати не
тут, адже в нього жона, дiти, рiд. Одначе рiд його обчухраний, як
одиноке дерево при битiй дорозi. I декотрi родичi вважають, що в тому
винуватий i вiн сам. Так вважають братова i ©© дочки. Бо й справдi, коли
по Хмелевi ворохобнi гетьмани почали закручувати кривавий вихор, Сiрко
опинився в самому його центрi. Ще й повiв за собою у ту завiю усiх
родичiв: братiв - рiдного та двоюрiдного, синiв, а потiм i зятiв.
Бо, зламавши укладену з Росi ю угоду, пiшов з вiйськом на лiвий берег
король.польський Ян Казимир, ще й повiв за собою гетьмана правобiчного
Павла Тетерю, зав'язалися важкi бо©. Во вода Чарнецький з потурання Тетерi
викинув з могили кiстки великого гетьмана, й пiшла шляхта чужинська й своя
потоптом по тих кiстках, по укра©нськiй землi. Тодi Сiрко зiбрав вiйсько
козацьке, перейшов на правий берег i почав громити вiйськовi обози
Чарнецького i Тетерi та звiльняти вiд шляхти укра©нськi правобiчнi мiста.
Сiрко з братом Яковом взяли в оборону Черкаси, й сталася в Капустянiй
долинi гаряча битва, i потяли вони Чарнецького, i потяв ©х Чарнецький з
двома солтанами, й оточили вони запорожцiв у вузькiй долинi, й сiча
стояла, що поглухло од шабельного брязкоту вороння в небi, яке чигало
кiнця битви. I тодi погинув Якiв, i ляхи вiдтяли йому голову, нахромили на
вiстря козацько© хоругви й возили ©© перед сво©ми лавами. А потiм вороги
втiкали рiллею, i грузли в укра©нському чорноземi конi у важкiй бронi, й
били ©х козаки келепами i палицями, й згубили шляхтичi голову Якова, й
упала вона в рiллю, й закотилася пiд скибу, бо скiльки потiм не шукав
Сiрко з козаками, так i не знайшов. По тiй битвi i ще по кiлькох дужих
козацьких струсах Ян Казимир не витримав i показав спину вiйську князя
Ромодановського та козацьким гетьманським лiвобiчним полкам i врештi
вiдступив за Днiпро.
Отак само, як Якова, за три роки до того, повiв Сiрко з собою старшого
сина Петра, бо пiдступний гетьман Виговський зрадив клятвi, що давав
Хмельницькому бiля його смертного ложа. Й побив Сiрко Тимоша, наказного
гетьмана вiйська Виговського, вчинив над ним правий суд, а хтось учинив
неправий суд над його сином. А другого сина, Романа, повiв з собою в
Переяслав пiд присягу молодому Хмельниченку, i пiд тi ю присягою замiсть
нього розписався сам Юрась Хмельниченко, й серце отаманове спiвало й
плакало, адже явився йому в новому образi сам великий гетьман Богдан. А
коли той образ померк, коли Хмельниченко пiдпав пiд басурманина й повiв за
собою татар, тодi Сiрко спробував перейняти басурманськi орди, i в бою з
вiйськом полковника Федора Жученка над рiчкою Тором дiстав смертельно©
рани Роман. Так тяжко й дорого заплатив Сiрко за помилку свого серця.
Сказати правду, воно помилялося не раз - i у Виговському, i в
Брюховецькому, колишньому кошовому Сiчi, а потiм гетьмановi, хитрому й
пiдступному, - пiдступнiсть Брюхо-вецького Сiрко розгадав теж не одразу,
та й як було не повiрити кошовому, коли той клявся вiрою i правдою служити
рiднiй землi i склав присягу на вiрнiсть Москвi. Ще й запросив до
укра©нських мiст во вод iз Москви, ще й отримав iз власних царевих рук
боярський чин, ще й одружився на княжнi Долгоруковiй. Щоправда, саме тодi
й засумнiвався Сiрко в його людськiй щиростi, зрозумiв, що простим
козацьким жупаном кошовий прикривав свою панську душу. Хитрий i пiдступний
був то чоловiк, дранi чоботи помiняв на шитi золотом сап'янцi, що нiхто й
не зогледiвся, нiхто того й не помiтив. I немов з води вродилися в нього
ма тки та збудувалися палаци. Давав грабувати во водам i грабував сам. I
коли повстав проти во вод i захланних старшин Переяславський полк, Сiрко
пiшов йому на помiч. Тодi ж остаточно розiйшлися його дороги з дорогами
Брюховецького.
А ще ж вимахували булавами Петро Суховi нко, молодий i пронозливий
писар Сiчi, котрий теж оголосив себе ге©ьманом, i Дорошенко, й
Многогрiшний. "В останнiй бiй, за доконечну волю", - вигукували гетьмани.
То були роки гарячих надiй, тяжких розчарувань, людських слiз, кровi,
шабельних смерчiв, арканiв, наусту й пiдступу. Такого лиха, яке ско©лося
на Укра©нi, не знала нiяка iнша земля. Сво© ж гетьмани, зварйованi i
обнадiянi з сторони, розоряли укра©нськi мiста й витоптували кiньми молоде
жито. Зате власнi лани обгороджували високими мурами. I вiн валяв тi мури
й топтав уже панське жито. В Сiрковому серцi перегорiло стiльки сво©х i
чужих надiй, запам'яталося чужих зрад i власних розчарувань, що кинь туди
iскру - воно вибухне, як порохова бомба. I водив вiн спочатку за них, а
потiм проти них козакiв з Мерефи, далеких та близьких родичiв, i обох
зятiв, i сусiдiв. I гинули вони в степах та на полях за чужi надi© i
власну волю, яка не справджувалася.
Все життя вiн шукав собi бога на землi, якого мiг би вознести на
людське небо, й одну по однiй розбивав iкони. Чому ж не спробував
подвигнути в проводирi самого себе? Боявся власних земних грiхiв, власно©
недосконалостi? Надто зрiсся з простими людьми, надто звик не видiлятися з
тлуму, ще й мислив, як усi. Та й не склалося йому на те. Зате вiн i не
розчарувався в людях. В отих, що бiля рала, в оцих, що на Сiчi, чи© душi
не купити нi за якi таляри, котрi вiрять йому, бо вiн - такий, як вони.
Вiн пiдтримував напочатку гетьманiв, бо сподiвався, що вони
обстоюватимуть права посполитого, простого козака, - адже вони те й
обiцяли, - вiзьмуть у серце болi всi © батькiвщини, та сподiвання тi
розвiювалися в порох.
Та вже не вiрили Сiрковi так, як на початку, зятi, й познiмали вони з
бойових коней сiдла та одягли на них хомути. Орють землю, а того й не
бачать, що вже бояри та старшини в Мерефi i на них хомути ладнають. Через
те й не хоче вертатися в свою Мерефу кошовий отаман. А ще через те...
Мабуть, жодна в свiтi земля не трима на сво©х грудях стiльки сирiт i
вдiв, як Укра©на. Трапляються села, де не лишилося жодного чоловiка. Iде,
бувало, через село козацьке вiйсько, й тiльки жiночi та дитячi очi
проводжають його. Обсяде сирiтська дiтлашня колоди пiд тином, свiтить
голодними очима, й струпом береться козацьке серце, й крижаним холодом
обвiва його.
I його домiвку не минуло те лихо. I перекипiло воно в ще одну бiду.
Через те й не стелиться йому дорога додому. Може, вiд тих смертей, може,
вiд самотини, а може, ще вiд чогось поробилося лихо з Софi ю, отамановою