Страница:
дзвiницi й не пустили козакiв. Гетьман ©хав зi Стiни в Чигирин. Грав пiд
ним кiнь, трiпотiли над ним знамена - все, як i завжди, - пiдскакали до
брами й мусили зупинитися. Вузький про©зд заповнили татари - вели ясир,
вiдкуп. Iржали конi, ревiла худоба, дзвонили кайданами бранцi-християни.
Вони зводили руки, однi - в мольбi, iншi - в прокляттi, а вiн одводив очi
й ввiп'явся пальцями в кiнську гриву, аж бiлий румак хропiв i круто
вигинав шию. А тодi гетьман рвонувся через татарське скопище, тнув важким,
у дванадцять стальок, нага м праворуч i лiворуч, його басаманили теж, вiн
про©хав, немов через бойовище (диво, що не спинила нi стрiла, нi шабля),
втiкав у замок, у тишу молiльно© кiмнати, в чадну безодню горiлчаного
виру. А татарськi посли знайшли його й у горницях, погрожували, й
Дорошенко бив ©х, сво©х союзникiв, по пиках, повибивали зуби, i наказав
повикидати у вiкно, i вже чекав смертi од турчина, але турчин облизав
закривавлену пику й змовчав. А коли Ромодановський з Самойловичем взяли в
осаду Чигирин, i настала в мiстi смертельна скрута, и уся генеральна
старшина раяла здатися, гетьман наказав закотити в поко© бочку з порохом,
скочив на не© iз запаленим гнотом у руках i гукнув, що зiрве себе i всiх
разом з собою, але не здасться. Тiльки отак подвигнув козакiв на оборону,
й хтозна, кому рвiйнiше складати присягу старшини - гетьмановi чи бочцi з
порохом.
Сiрко теж спогадував минуле, й казав про сплюндрований край, про лихi
замисли Порти, й в'язав усi бiди укра©нсько© землi з його, Дорошенковим,
iм'ям. А гетьману чомусь знову сплив на кiнчик пам'ятi гонець на вороному
конi, - спогад той був гострий, як нiж, - вiн одштозхнувся од камiна й
важко ступив до столу:
- Що ж тодi привело тебе до мене? При©хав сказати, що я збродня й
зловорожець?
Сiрко потер рукою чоло. Почував досаду й злiсть, але вже не тiльки на
Дорошенка, а й на самого себе. Все було не так: i оцей його наглий при©зд,
i триденне бенкетування, й оця розмова. Там, на Сiчi, мислив ©© зовсiм
iнакше. Все таке саме, але слова не тi. Й Дорошенко не той. I раптом
глевка туга оповила йому серце, й вiн пронизливо, iз спiвчуттям сказав:
- Як же ти постарiв, Петре. Я тiльки тепер помiтив. Як же ти... А козак
був... Який козак був! Хмiль тебе любив...
Дорошенко розгубився. Й Сiрко засоромився теж й мовив майже суворо:
- Я до того... I я був козаком незлецьким. Обо ... з ярмарку ©демо.
"Людина однаково безпомiчна на початку i вкiнцi, - подумав. - I там i
там ©© життя незрозумiле i ма мало значимостi. Проте на початку воно не
загрожу нiкому".
Глевка гаряча хвиля сплинула в одну мить. Казав далi з тi ю ж
нещаднiстю, але без злостi й мовби приступив ближче до самого серця
гетьмана, вiдчаю не пригасила гiркота слiв, але раптом сам вiдчув -
лунають вони щирiше й переконливiше.
- Я при©хав зупинити тебе, аби не доруйновував краю. Турчин замислив
доконати Укра©ну, повернути ©© собi в пiдданство. З тво ю помiччю вiн того
може сягнути, подумай, яким лихом пада ш па свiй нарiд. Уже й так у пiснях
проклинають тебе кобзарi... Чим ти важиш? Повiр, Петре, вже тобi не
возвеличитися, й слава твоя облiта , як цвiт на тернi. Ти цього не бачиш,
а всiм вочевидь. То що ж лиша ться? Оцi золотi келихи, оцi палати? Се -
прах! Заплющ на хвильку очi й послухай... Чу ш - дзвiн? То дзвонять
невiльники кайданами в Стамбулi... Тi, котрих занютовано при тво©м
попуску.
- А без мене ©х не хапали? Може, ще бiльше!
- Однак той дзвiн не про твою совiсть. А сей - про твою.-- Сiрко
пiдiйшов до Дорошенка, обiперся рукою на стiл. - Послухай, мосьпане, пошли
послiв у Москву та до Самойловича. Замирiться з ним. Склади з себе чин
гетьманський i оддай булаву. Станьмо разом з лiвобережцями i з московитами
супроти супостата. I виговориш вольностi для народу.
Дорошенко сахнувся, вперся очима в Сiрка, ледве ймучи вiри почутому.
- Оддати булаву Самойловичу! Та ти... Ти з розуму спав. Швидше грiм
прогримить поперед блискавицi, нiж таке станеться.
- Не Самойловичу оддай, а на Запорожжя. Я покладу ©© в сiчову
скарбницю. А далi скличемо в долинi Росави раду й оберемо гетьмана.
- Але ж ти сам сказав, що менi вже не возвеличитись?
- Авжеж, - погодився кошовий. - Сподiваюся, що й Самойловича обмине ся
честь.
- Прецiнь не для себе хочеш виманити ©©? - недовiрливо повiв вогненним
оком.
- Го-го-го-го, - зненацька засмiявся отаман.
- Тодi для кого ж? - вигукнув з серцем. Гнiв, образа знову клекотiли
йому в грудях. Ледве тамував ©х. На ту мить йому забулися тяжкi розмисли,
якi останнiм часом розколювали голову, катiвницькi муки, що ©х зазнавав,
споглядаючи свiй край. А вже ж i сам не бачив ви©зду з глухих сутичок, що
в них опинився. Гасив запiзнiлi порухи совiстi горiлкою й почував, як
поволi дурi од не©. Вона розмивала все: бажання займатися справами у
сво©й поруйнованiй державi, родинний затишок, тиху замрiю над книгами. В
нього не лишилося нiчого, опрiч срiбного келиха та голосних репенистих
музик. Тепер думав: оддавши булаву, залишиться й без того.
- Невже не знайдемо по всiй Укра©нi достойного мужа? - сказав Сiрко.
- Не бувати тому! - скажено затупотiв ногами гетьман. - Не бувати!
Швидше волосся поросте на мо©й долонi, нiж я випущу з не© булаву. Йди
звiдси, отамане, поки я не наказав одтяти твою лиходiйну голову та
натоптати ©© клоччям. Воно в тебе й так замiсть мiзкiв. Iнакше не при©хав
би сюди з такими богопротивними словами. Обдурив себе i нас хочеш
обдурити: де тi вольностi? Де та днiсть? Хто ©х дасть?
Дав волю гнiву, жбурляв словами, але чим бiльше вивергував ©х, то
виразнiше бачив, що його крик - лише луна колишньо© сили, певностi, ©©
одчайний схлип. До сьогоднi, до цi © митi, намагався бадьоритися,
обманював себе, ступав по сво му маленькому царству грiзним i дужим
гетьманом, iнодi самодурствував, але раптом при©хав муж i поклав пруг,
котрий вiн не ма сили переступити, котрий хилить його житт вий шлях круто
вниз. Й зараз той чоловiк дивиться на нього змруженими очима, й вуста його
стуленi глузливо, майже зневажливо. А Сiрко знову думав про те, як страшно
може перемiнитися людина. Була ж за плечима звитяжна молодiсть, була вiра,
була святiсть у душi. Гримiли по кленових мостах молодi конi... Дивно
влаштований свiт; коли людина молода, коли в не© нiчого нема , вона може
усiм офiрувати товариству, вiтчизнi. Навiть життям. Коли ж у не© повнi
комори, не хоче поступитися й дрiбкою. Скiльки-то валечних мужiв, смiливих
во©нiв на його очах перетворилися у обережних обивателiв... Ну, Дорошенко
не обиватель, але вже й не во©н. Вже йому важко вiдмовитись од навощених
пiдлог, кришталевих чар, догiдливих усмiшок челядi, вже йому голову навiк
отуманила влада, вже найдужче любить себе.
Дорошенковi здавалося, що кошовий кпить з його гнiву, й лютував ще
дужче, але вся його ярiсть розбивалась об спокiйну, трошки спiвчутливу
посмiшку. В тiй посмiшцi справдi були осуд i смуток по всьому, що не
збулося, по колись дужому мужевi, нинi розтерзаному й розтрiпаному, по
вiдкритому, смiливому серцевi, яке виродилося в зневiрене i зле. Його
самого доля не розтрiпала, вiн не дався ©й, хоч i не мав од не© нiчого.
Вiн не мав з не© великого зиску, як Дорошенко, платив тiльки за содiяне, а
не за замислене. Дивився на Дорошенка, й здавалося йому, що нiколи й не
зустрiчався з молодим, смiливим мужем. А ще його мучила думка: у що вiрить
цей сивий чоловiк? I взагалi, чи може вiн ще у щось вiрити? Адже перейшов
такi каламутнi потоки... Шлях до влади - через нетрi, де нiж i петля.
Тепер не хочеться випускати владу з рук, вона дина трима його на свiтi,
й страчено стiльки сили, й пролито стiльки кровi. Ще бiльше ©© пролито,
щоб утримати владу в руках. Запродано цiлий край... За який викуп? Вiн
вiрить у нього чи нi? Та хiба не можна вiд не© вiдректися? Вiдректися -
стати нiким. Стати Людиною! Яка ж вона проклята, ця влада, декотрi не
хочуть випускати ©© з рук, лежачи й на смертному одрi.
- Пам'ята ш, Петре, Батiг? - запитав тихо, проникливе, намагаючись
добутися до того, що лишилося живого, неструхлого в душi гетьмана. -
Банкет пам'ята ш? Пiшли ми з тобою, обнявшись, у степ. I ти тодi сказав...
Сказав, що Хмiль зацвiв у тво©й душi на все життя.
Гетьман не чув, а може, вдав, що не чу . Й далi клекотiв, i далi
погрожував, лаявся чорно - по-козацькому, по-московському й
по-татарському.
Сiрко пiдвiвся. Одначе за порогом зупинився, i в серцi йому заклекотiли
слова, якi не мiг понести з собою. Вернувся, щоб сказати ©х. Ступив на
порiг i побачив, що гетьман лежить на пiдлозi, обхопивши голову руками. З
вуст йому зривався болiсний стогiн. Кошовий тихо вiдступив назад.
* * *
Вiн спав, а може, марив. Потопав у м'яких гетьманських перинах, а
здавалося, тонув у водi. Думав насправжки чи увi снi... Думав про те ж
саме. А за що вiн ©© любить? Нагромадив слiв великих... За що ж вiн ©©
любить? За зорi, за степи, за карi очi? Бридня. Тобто не бридня, але
любить не за це. А за вiщо? За вiщо?
"А за вiщо мати любить дитину? - зринуло зненацька. - А дитина матiр?
Та й хiба може свiт iснувати без цi © любовi? Якщо тебе народила праведна
мати, то ©© не можна не любити. Iнакше ти - покруч, потороча, бридке
створiння, а не людина". В ту мить щось майнуло перед його внутрiшнiм
зором, i вiн розплющив очi.
Низько, зiгнувшись по-яструбиному, до опочивальнi зайшов з
п'ятисвiчником у руках Дорошенко. Був у довгiй вишитiй сорочцi, з-пiд яко©
виглядали смугастi перськi шаровари, в бухарському квiтчастому халатi,
накинутому наопаш. У хисткому свiтлi п'яти свiчок обличчя його видавалося
висiченим з чорного каменя. Сiрко не встиг навiть подивувати, як гетьман
вийняв з-пiд пахви велику, обсипану коштовним камiнням булаву й поклав на
столик в узголiв'© кошового.
- Та сама... На. Вчини, як тобi велять господь i совiсть.
Вiн повернувся й вийшов, щiльно зачинивши за собою дверi Сiрко помацав
рукою - булава була холодна, здавалося, на нiй повиступав iнiй. Кошовий
одсмикнув руку. То це за не© пролито сгiльки кровi, - подумав. - Нiкчемнi
метал i камiнь забрали стiлькч людських життiв... На нiй i зараз кров.
Йому здалося, що кров прилипла до його руки. Спробував витерти ©© об
простирадло... й пробудився доконечно. Сiв на постелi, оглядався
здивовано. В опочивальнi панувала тиша, дрiбнi бiтi зорi зазирали у вiкно.
Сiрковi сгало моторошно. Вiд цих зiр, од чужо© горницi, сiд химерного сну,
що все ще хилитався перед очима. Саме отак, у халатi наопаш, у смугастих
перських шароварах тинявся пiзно увечерi по палацу хмiльний Дорошенко.
Кошовий пошкодував, що не ви©хав учора. Невже йому й справдi щось
важила ця булава? Чого хотiв досягти, обiбравши ©© в Дорошенка?
Тiльки зупинити кров, що заливала рiднi поля. Тiльки миру помiж братiв.
Бо то лихий приклад не лише тим, що живуть зараз, а й тим, що житимуть
пiсля. Сплинули наверх кинутi Дорошенком слова: "Прецiнь не для себе хочеш
виманити ©©?" Й потопилися одразу ж... Не для себе. Й поки що нi для кого
iншого. Так, якби було кому - вручив би. Вклав би в руку дужу й могутню.
Колись i сам вар'ював проти дужо© руки i тiльки згодом зрозумiв, що iншого
виходу нема . Не було в кра© вищо© сили, вищого закону, якому б
пiдкорилися всi i велiнням якого б мали жити. Цей закон суперечив закону
сiчовому, але цi два закони, на жаль, зiйтися не можуть. Вiн не терпить
насильства й примусу, але без сильно© руки нiчого вдiяти не можна.
Дорошенко сказав, що забира Сiрко булаву собi. Дорошенко сам не вiрив у
те, що сказав. Сiрко виважив Дорошенкову муку, бачив тяжкий розмир його
замiрiв i совiстi й розумiв, що так довго тривати не може. Гетьман кiлька
разiв поривався щось сказати й зупиняв себе. Завтра ма щось статися. I що
саме? Сiрко не знав напевно. Може, гетьман i сам не вiдас, чим
зворохобиться його душа. Може, погибеллю Сiрка i всiх козакiв, якi
при©хали з ним... А може, кiнцем довголiтньо© братовбивчо© вiйни, першим
днем миру, надi ю на щастя краю. Бо далi так тривати не може.
Iнакше'гетьмани вигублять до кореня свiй власний народ.
* * *
Дорошенко зрiкся гетьманського чину ранком наступного дня. Цiлував
булаву востанн й вручав ©© в руки кошовому Сiчi Запорозько© на радному
майданi бiля соборно© церкви. Майдан був майже порожнiй. Гетьманська
старшина, невеликий гурт городових козакiв, Сiрко та Флор Мина в - оце й
усi, хто був при тому.
Так повелiв Дорошенко. Не грали сурми, не били литаври, не майорiли
проти сонця прапори та корогви. Всi санджаки того ж дня повiз у Москву
гетьманiв брат Андрiй. Дорошенко поки що залишався в Чигиринi чекати сво ©
долi. Вiн не розпускав вiйська, проте одкликав з Адрiанополя сво©х
резидентiв i наказав випровадити геть турецьких i татарських. У Чигиринi
поки що не знали, чого чекати: миру ч;; ново© вiйни. То бiльше, вiдомо
всiм: найтривкiший мир наступа пiсля найтяжчо© вiйни i найтяжча вiйна
пiсля довгого миру.
* * *
Повертаючись вiд Дорошенка, запорожцi зупинились на першу исчiвлю в
корчмi навпроти Кременчука. Корчма була покинута, стежка до хати заросла
споришем, попiд призьбою й бiля ганку вигналися бур'яни в пояс, хтось
познiмав дверi, повиймав вiкна, одначе широкi дубовi лави, а також стiл i
кленовi поли для нiчлiжникiв залишилися. З хати притьмом вимчав кiт,
скочив на похилений тин, вигнув спину, зашипiв, а тодi занявкав. Здичавiв,
але ще не зовсiм.
Козаки попутали коней i пустили в лужок пiд дикi грушi па попас, а самi
розташувалися в корчмi. Вона була величенька й складалася iз за©жджого
дзору та шинку, якi роздiлялися повiткою, пiд не© подорожнi ставили конi й
закочували вози або затягали сани. При шинковi мiстилася й кiмната, в якiй
жив корчмар з сiм' ю. Все те тепер запустiло: мальованi крокусом стiни та
сволоки потемнiли, пiч полупилася, долiвка вибилася. Одначе радiли й
такому затишку, все ж не годувати комарiв десь у байрацi. Вечiр мав пiти
не на пропаще: везли дещо в тороках, й куманцi та фляжки були повнi, а в
передках возiв, на яких допроваджували подарованi чигиринцями гармати,
покочувалися туди-сюди новi кленовi барила. Чопки з барил вибили, проте
денець не побачили: сталася подiя, за якою забули й про румильське вино, й
про фляжки з оковитою, й про все на свiтi. Не вiдомо, хто iз козакiв i як
саме дознав про гетьманську булаву, яку Сiрко вiз у тороках свого сiдла, -
адже, коли Дорошенко ©© вiддавав, запорожцiв не було, всi вони стояли
посто м у нижньому посадi, булаву Сiрко вирiшив показати вже в Сiчi, на
великому крузi, - але в корчмi хтось виповiв цю та мницю. Вiсть та
зв'южила сiчовикiв. Уже трохи хмiльнi, вони обступили ванькирчик, де
вкладався на спочинок кошовий, i почали вимагати, аби оддав булаву.
- Викинь ©©, батьку! - гукали запорожцi. - Вона турком смердить. На нiй
кров християнська.
- Як можна викидати?! Це справжня булава, Хмелева, - хтось спробував
погамувати козакiв, але його не слухали.
- Ти одурив нас, нишком од коша вiв перемови з гетьманом. Не ма ш на те
зволення! - лунали голоси.
- Виходь до нас. Винеси ©©, ту заразу!
Вони розпалю'вали криком один одного, дво найвiдчайдушнiших, а може,
найхмiльнiших, переступили порiг, де в свiтлi олiйного лiхтаря без жупана,
в самiй сорочцi, вишитiй дрiбним барвiнковим квiтом по комiрцю, сидiв
кошовий, ©м намагався перешкодити Нiс, пропхався й собi до дверей, але
його не пускали.
- Чи ви подурiли, чи показилися, - усовiщав сiчовикiв Нiс. - Кошовий
вже спати вклада ться. Ви хмiльнi й дурнi. Ось прочума тесь... А ще краще:
при©демо на Сiч, запита мо перед усiм товариством.
- Ми хочемо зараз, - осмiлiлий од горiлки, кричав з-за чужих спин
Шевчик, перемiнивши голос. - Нехай да одвiт.
- Тобi, пришелепуватому? - взявся в боки Нiс. - Кошовий, далебi, ма
свiй розум.
Шевчик сховався, але iншi не вiдступали.
- Може, вiн i ма , а ти нi. Йди, осавуле, до сучо© матерi! Носа
зiм'яли, одтерли, а самi приступили до ванькирчика ще прикрiше. I вже не
запитували, а правили вину.
- Ви з гетьманом замислили щось гибельне для сво © вiтчизни.
- Ми вольнi, а гетьмани у нас комусь служать! Кошовий встав, одягнув
кунтуш.
- Йдiть геть, - сказав. - Дам одвiт на вiйськовому крузi.
- Зараз давай, - закричав гостролиций, з хвацькими вусами козак
Плямкало, аж полум'я лiхтаря трiпнулося за вiдчиненими дверцятами й трохи
не погасло. - Ти радився з нами, коли брав ©©?
Отаман до того крику скипiв, його лiва брова звично зломилася й круто
поповзла вгору.
- Не маю нужди радитися з дурнями, - гукнув i схопив Плямкала однi ю
рукою за груди, а другою за плече й витурив у сiни. Плямкало полетiв
шкереберть, збив з нiг одразу двох. А Сiрко вхопив за плечi ще одного,
який лишився у ванькирчику, й теж потурив. Вiн хряпнув дверима й мимохiть
повернув дерев'яного цуцика. Все ско©лося в одну мить. А в наступну у
дверi вдарила лайка й загупотiли кулаки. Проте дверi були мiцнi, дубовi,
окованi залiзними штибами. Видно, в цiй кiмнатинi мешкав корчмар i тримав
тут грошi. Запорожцi ганяли тарани: били ногами, намагалися виламати дверi
плечима, а вони лише гудiли.
- Несiть колоду! - залунали голоси.
- Лаву давайте. Тягнiть ©© з свiтлицi!
- Ми йому покажемо, як глумитися з товариства!
- Розiб' мо булаву на головi!
Сiрко розумiв, що то не порожнi погрози. Хмiльнi, розлюченi зпорожцi
увiрвуться до комiрчини, свiтло погасне, й хтозна, що може ско©тися в
темрявi. Вийняти шаблю й рубати кожного, хто поткнеться на порiг?
Не випадало.
- Ет, чортово© матерi, - вилаявся скрушно.
З комiрчини були ще iншi дверi - на кухню, а звiдти - в сад. Отаман
одяг шапку, схопив дорожнi сакви, в яких лежали його пожитки, серед них i
булава, й вийшов у заснований густими тiнями сад.
Запорожцi кинулися вже на кiнський тупiт, кiлька чоловiк похапали конi
й погнали навздогiн. Вони мчали широкою дорогою, нiч падала на степ, немов
шатрище чорного, пiдрубаного намету, конi форкали в темрявi й притишували
бiг. Проскакавши з пiвмилi, сiчовики згубили дорогу й зупинилися. Тугий
степовий вiтер видув з голiв хмiль, й стало ©м прикро за себе i страшно за
содiяне. Були як дiти: то хоробрi до безрозсудностi, то безпораднi до
немiчностi. Кружляли на одному мiсцi й гукали розпачливими голосами:
- Батьку, де ти! Батьку, озовися! Шевчик плакав.
Сiрко не чув того. Вiн давно звернув з дороги й ©хав степом. Не було
радостi, не було злостi на тих, хто гнався й не наздогнав.
Тихо шелестiла трава, розумний i сторожкий кiнь йшов стопою. Кинув на
гриву поводи, вiддався на волю коня. Пригадав, як усе почалося, як ховався
за спини iнших Шевчик, i йому стало смiшно. Вiн реготав: коли б на той час
хто стрiвся в степу, втiкав би, прийнявши за божевiльного. Йому аж сльози
набiгли на очi, витирав ©х кулаками.
Але те тривало недовго. Похмурiсть поволi оповила його, голову обсiли
сумнi думки. Сумнi думки - чорнi круки на одинокому деревi. Й серед них -
набiльша: чи правильно вчинив, що приховав од товариства сво©
перетрактацi© з Дорошенком? Якби не приховав, то отаке було б з самого
початку. Виходить, нiбито правильно. Запорожцi не пустили його в Чигирин.
Йому б не вдалося переконати всiх сiчовикiв, наперед не розкрившi© всiх
сво©х замiрiв, розкрити ж ©х не мiг, бо долетiли б до вух тих, кому про
них знати не треба. Товариство мало йому вiрити. Вiн живе й болi тiльки
ним, дба тiльки про нього. Вiн помислив за них усiх, а таке завжди не
подоба ться людям. То хiба ж вiн винуватий, що долею повелено мислити за
iнших? Нехай той Плямкало чи Шевчик хоч мiзки викрутять, не домiркуються
нi до чого.
Почував, що в оцих його думках щось не стулю ться iз запорозьким
звича м, законом, та й не тiльки iз звича м та законом Сiчi. Хiба ж не в
та©нi вiд людей, од вiйська виколихували сво© замiри Брюховецький,
Дорошенко!
"Але ж, - оборонився майже гнiвно, - мо© замiри чистi".
З темряви на мить виглянули Плямкаловi очi, зиркнули пiдступно й
нахабно: "Звiдки менi знати, що ти хочеш?" - "Через те й не зна ш i не
дiзна шся нiколи, що мало пiд оселедцем олi©", - знову захищався сердито.
"Я не знаю, - не гасив нахабних вогникiв Плямкало. - Брекало, Кваша
знають. Усi гуртом до чгось домислимось". - "А коли домислитесь до чогось
iншого?!"
Двi мотузки не зв'язувалися. Давно i крiпко думав над тим. Спостерiгав
не раз: людина замишля на добре, а виходить зло. Чи замисли куцi, чи щось
заважа , чи кожна людина ма на всi добрi i злi справи сво© мiрки? Тодi що
ж виходить - не може бути добра для всiх? А, мабуть, не може. Навiть
сiчовий закон не всi справляють однаково, й не всiм вiн до вподоби.
Найчастiше бува так: почина людина з турботи про ближнього, зi
справедливостi, а закiнчу олжею. Не може сповнити сво©х замiрiв, почина
пiдпилювати, пiдрiвнювати власнi мiрки, мiня золото на мiдь, а срiбло на
залiзо. Мiдь роз'©да цвiль, а залiзо iржавi . Саме так розпочинали
Брюховецький i Дорошенко. Правобiчний гетьман i далi не спливав з його
пам'ятi.
Спустився у видолинок. Ворон брiв по груди в туманi. Врештi, не чуючи
руки вершника, зупинився. Витягнув шию, роздув нiздрi, заiржав. Голосне
iржання дзвiнким клубком покотилося понад туманом у нiч, розтануло в нiй.
Сiрко пiдiбрав повiддя. Думка ще спотикалася в головi; не проганяючи ©©,
прислухався й розглядався. Туман плив попiд кiнським черевом, скочувався в
ще глибшу долиу. Вдалинi мрiли чорнi кучугури дерев, ще не потопленi
туманом, звiдти тягло сирiстю. Молодо кричав у травах перепел, i враз той
крик пробився крiзь бентегу думок, упав на оголене серце. Сiрко вiдчув, як
щось затремтiло в ньому жагою, хлюпнуло в душу, вона на мить розкрилася i
впустила далеку-далеку нiч, тихий дiвочий шепiт i гарячий пал на губах.
"За один поцiлунок вiн оддав гетьманство". На ту мить вiдлетiло все -
важкi думи, битви, клопоти, лишився тiльки крик перепела, закутанi в туман
вологi верби, зелений пах трави й щем серця. Все iнше було далеке й
непотрiбне. Десь iз самого денця зiрвалась думка про свiт - який вiн
широкий i росяний i як мало зачерпнув його в себе, й гарячий жаль
заклекотiв у ньому.
Кiнь пив з копаночки воду. По копаночцi плавав туман, i, здавалося,
Ворон спитав його. Зривалися з кiнсько© морди краплi, кльо-кали глухо,
неначе падали на дерево. Дзенькнули вудила, Ворон пiдвiв галову й заiржав
коротко, з похрипом. Може, вiн чув вовка, а може, його тривожила самотiнь.
Вiн довго не хотiв брати вудила, врештi сталь дзенькнула об кiнськi зуби.
Ворон пожував вудила i притих. Сiрко сiв у сiдло.
Треба було думати, куди правувати далi. Вирiшив зненацька:
"По©ду отако прямо й перепливу через Днiпро. Просто зараз, уночi".
Зринула думка, що може втопитися, але вона не викликала страху. "Може, й
на краще".
Невдовзi про Дорошенкову згоду пiддатися Москвi повiз iз Сiчi до царя
кореспонденцiю значковий товариш Овсiй Шашiль.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
Гетьман любив затишнi кiмнати, м'якi фотелi й канапи, килими - особливо
турецькi та перськi. Завжди сiдав так, щоб перед очима була вся кiмната й
щоб тримати в полi зору всiх, хто в нiй. Не любив, коли пiдходили ззаду
або ставали збоку. Навiть по саду ходив тiльки по прямих стежках i лише
там, де не було кущiв i великих дерев. А ще вiн любив вареники з вишнями,
гречаники з салом i ковбасою, смаженi в маслi курячi пупки, вишнiвку i
прозоре французьке вино. Принаймнi так йому здавалося, й такi страви йому
готували, коли обiдав сам. Бо, якщо сказати правду, вже й не знав, що йому
смакувало. Ось i вишнiвка... Пам'ятав, як ще в батькiвськiй хатi стояли на
пiдвiконнi сулi© з вишнями i в них грав рубiновий сiк, бiгли вгору по
стiнках рожевi бульбашки, але для них, дiтей, було заборонено навiть
пiдходити до тих бутлiв, i вишнiвка здавалася неймовiрним залассям.
Пам'ята , як восьмирiчним хлопчаком добрав спосбу добутися до того трунку
- вирiзав очеретину й тягнув крiзь не© солодку вишнiвку i доливав у бутлi
води, аж поки не впiймався на грiшному промислi. Його зачинили в льоху, й
вiн рюмсав там вiд обiду до вечора, а по тому два тижнi одмолював у бога
грiх. Бог простив йому пiсля першо© молитви, вiн це вiдчув одразу й за це
полюбив бога, а батьковi не прощав довго.
I ось по багатьох роках, ба десятилiттях, згадав солодку батькову
вишнiвку, й забаглося йому ©©, челядники заставили судiями довгий стiл,
але жодна не смакувала. У всiх бутлях не те. Чи вишнi не тi, чи не на тому
сонцi настоянi... А тодi один кухарчук принiс невеликого штофа (каже,
купив у одно© баби), ягоди там були поморщенi, вишнiвка - темно-червона,
але вона одразу нагадала гетьману ту, що вистоювалась у високих сулiях з
тонкими шийками в батьковiм домi.
На жаль, i я, бабина, була не та, яку пив через очеретину. I вiн
зрозумiв, що то© йому вже не скуштувати нiколи - ©© спили лiта, й не
побiгти босими ногами по споришу, i не рвати яблука-зеленцi, не смiятися
щиро й весело. Гетьман сумно подумав, що й сам вiн - жертва вiчно
нездiйсненних бажань, жертва погонi, в якiй втiкача - мрi© - нiколи не
наздогнати, навпаки, з роками вiдста вiд не©. I лиша ться в душi
порожньо, лиша ться невдоволення собою, лиша ться вiчна оскарга на свiт, i
не хочеться зiзнаватися, що вибрав цю путь сам. I тодi вiн засмутився, й
весь день був задуманий, i наказав запалити в домашнiй церквi п'ятдесят
чотири свiчки, хоч не сказав, у спокуту яких грiхiв або на звершення яких
замiрiв ма згорiти той вiск.
Здивований таким велiнням, Ждан Гук позапалював свiчки. Гетьман не
вказав, перед якими святими ©х свiтити i якi молитви читати. Так вони й
згорiли перед образами святих в нiмiй тишi.
Догорiли свiчки в церквi, i Ждан запалив два п'ятисвiчники в обвiшанiй
килимами свiтлицi. Гетьман наказав вiдставити один п'ятисвiчник далi, Ждан
перенiс його на кахельний карниз грубки. Гетьман подумав, що вже давно
хотiв прогнати цього парубiйка, та чомусь не проганяв. Не справджувалися
його надi© на цього хлопця, хоч вiн нiчого недишкретного мовби й не
зробив, але гетьман душею вiдчував, що той до всього доскiпливо
пригляда ться, нiчого не прийма на вiру, якщо так, то пiд тими прищами
неодмiнно загнiздився черв'ячок недоброхiття. I все-таки вiн i досi чимось
йому подобався. Чим же? Нелукавством. Простотою. А ще чим? Тим, що
негарний?.. А може, тримав через те, що взяв сам, що обридли лестивi,
ним кiнь, трiпотiли над ним знамена - все, як i завжди, - пiдскакали до
брами й мусили зупинитися. Вузький про©зд заповнили татари - вели ясир,
вiдкуп. Iржали конi, ревiла худоба, дзвонили кайданами бранцi-християни.
Вони зводили руки, однi - в мольбi, iншi - в прокляттi, а вiн одводив очi
й ввiп'явся пальцями в кiнську гриву, аж бiлий румак хропiв i круто
вигинав шию. А тодi гетьман рвонувся через татарське скопище, тнув важким,
у дванадцять стальок, нага м праворуч i лiворуч, його басаманили теж, вiн
про©хав, немов через бойовище (диво, що не спинила нi стрiла, нi шабля),
втiкав у замок, у тишу молiльно© кiмнати, в чадну безодню горiлчаного
виру. А татарськi посли знайшли його й у горницях, погрожували, й
Дорошенко бив ©х, сво©х союзникiв, по пиках, повибивали зуби, i наказав
повикидати у вiкно, i вже чекав смертi од турчина, але турчин облизав
закривавлену пику й змовчав. А коли Ромодановський з Самойловичем взяли в
осаду Чигирин, i настала в мiстi смертельна скрута, и уся генеральна
старшина раяла здатися, гетьман наказав закотити в поко© бочку з порохом,
скочив на не© iз запаленим гнотом у руках i гукнув, що зiрве себе i всiх
разом з собою, але не здасться. Тiльки отак подвигнув козакiв на оборону,
й хтозна, кому рвiйнiше складати присягу старшини - гетьмановi чи бочцi з
порохом.
Сiрко теж спогадував минуле, й казав про сплюндрований край, про лихi
замисли Порти, й в'язав усi бiди укра©нсько© землi з його, Дорошенковим,
iм'ям. А гетьману чомусь знову сплив на кiнчик пам'ятi гонець на вороному
конi, - спогад той був гострий, як нiж, - вiн одштозхнувся од камiна й
важко ступив до столу:
- Що ж тодi привело тебе до мене? При©хав сказати, що я збродня й
зловорожець?
Сiрко потер рукою чоло. Почував досаду й злiсть, але вже не тiльки на
Дорошенка, а й на самого себе. Все було не так: i оцей його наглий при©зд,
i триденне бенкетування, й оця розмова. Там, на Сiчi, мислив ©© зовсiм
iнакше. Все таке саме, але слова не тi. Й Дорошенко не той. I раптом
глевка туга оповила йому серце, й вiн пронизливо, iз спiвчуттям сказав:
- Як же ти постарiв, Петре. Я тiльки тепер помiтив. Як же ти... А козак
був... Який козак був! Хмiль тебе любив...
Дорошенко розгубився. Й Сiрко засоромився теж й мовив майже суворо:
- Я до того... I я був козаком незлецьким. Обо ... з ярмарку ©демо.
"Людина однаково безпомiчна на початку i вкiнцi, - подумав. - I там i
там ©© життя незрозумiле i ма мало значимостi. Проте на початку воно не
загрожу нiкому".
Глевка гаряча хвиля сплинула в одну мить. Казав далi з тi ю ж
нещаднiстю, але без злостi й мовби приступив ближче до самого серця
гетьмана, вiдчаю не пригасила гiркота слiв, але раптом сам вiдчув -
лунають вони щирiше й переконливiше.
- Я при©хав зупинити тебе, аби не доруйновував краю. Турчин замислив
доконати Укра©ну, повернути ©© собi в пiдданство. З тво ю помiччю вiн того
може сягнути, подумай, яким лихом пада ш па свiй нарiд. Уже й так у пiснях
проклинають тебе кобзарi... Чим ти важиш? Повiр, Петре, вже тобi не
возвеличитися, й слава твоя облiта , як цвiт на тернi. Ти цього не бачиш,
а всiм вочевидь. То що ж лиша ться? Оцi золотi келихи, оцi палати? Се -
прах! Заплющ на хвильку очi й послухай... Чу ш - дзвiн? То дзвонять
невiльники кайданами в Стамбулi... Тi, котрих занютовано при тво©м
попуску.
- А без мене ©х не хапали? Може, ще бiльше!
- Однак той дзвiн не про твою совiсть. А сей - про твою.-- Сiрко
пiдiйшов до Дорошенка, обiперся рукою на стiл. - Послухай, мосьпане, пошли
послiв у Москву та до Самойловича. Замирiться з ним. Склади з себе чин
гетьманський i оддай булаву. Станьмо разом з лiвобережцями i з московитами
супроти супостата. I виговориш вольностi для народу.
Дорошенко сахнувся, вперся очима в Сiрка, ледве ймучи вiри почутому.
- Оддати булаву Самойловичу! Та ти... Ти з розуму спав. Швидше грiм
прогримить поперед блискавицi, нiж таке станеться.
- Не Самойловичу оддай, а на Запорожжя. Я покладу ©© в сiчову
скарбницю. А далi скличемо в долинi Росави раду й оберемо гетьмана.
- Але ж ти сам сказав, що менi вже не возвеличитись?
- Авжеж, - погодився кошовий. - Сподiваюся, що й Самойловича обмине ся
честь.
- Прецiнь не для себе хочеш виманити ©©? - недовiрливо повiв вогненним
оком.
- Го-го-го-го, - зненацька засмiявся отаман.
- Тодi для кого ж? - вигукнув з серцем. Гнiв, образа знову клекотiли
йому в грудях. Ледве тамував ©х. На ту мить йому забулися тяжкi розмисли,
якi останнiм часом розколювали голову, катiвницькi муки, що ©х зазнавав,
споглядаючи свiй край. А вже ж i сам не бачив ви©зду з глухих сутичок, що
в них опинився. Гасив запiзнiлi порухи совiстi горiлкою й почував, як
поволi дурi од не©. Вона розмивала все: бажання займатися справами у
сво©й поруйнованiй державi, родинний затишок, тиху замрiю над книгами. В
нього не лишилося нiчого, опрiч срiбного келиха та голосних репенистих
музик. Тепер думав: оддавши булаву, залишиться й без того.
- Невже не знайдемо по всiй Укра©нi достойного мужа? - сказав Сiрко.
- Не бувати тому! - скажено затупотiв ногами гетьман. - Не бувати!
Швидше волосся поросте на мо©й долонi, нiж я випущу з не© булаву. Йди
звiдси, отамане, поки я не наказав одтяти твою лиходiйну голову та
натоптати ©© клоччям. Воно в тебе й так замiсть мiзкiв. Iнакше не при©хав
би сюди з такими богопротивними словами. Обдурив себе i нас хочеш
обдурити: де тi вольностi? Де та днiсть? Хто ©х дасть?
Дав волю гнiву, жбурляв словами, але чим бiльше вивергував ©х, то
виразнiше бачив, що його крик - лише луна колишньо© сили, певностi, ©©
одчайний схлип. До сьогоднi, до цi © митi, намагався бадьоритися,
обманював себе, ступав по сво му маленькому царству грiзним i дужим
гетьманом, iнодi самодурствував, але раптом при©хав муж i поклав пруг,
котрий вiн не ма сили переступити, котрий хилить його житт вий шлях круто
вниз. Й зараз той чоловiк дивиться на нього змруженими очима, й вуста його
стуленi глузливо, майже зневажливо. А Сiрко знову думав про те, як страшно
може перемiнитися людина. Була ж за плечима звитяжна молодiсть, була вiра,
була святiсть у душi. Гримiли по кленових мостах молодi конi... Дивно
влаштований свiт; коли людина молода, коли в не© нiчого нема , вона може
усiм офiрувати товариству, вiтчизнi. Навiть життям. Коли ж у не© повнi
комори, не хоче поступитися й дрiбкою. Скiльки-то валечних мужiв, смiливих
во©нiв на його очах перетворилися у обережних обивателiв... Ну, Дорошенко
не обиватель, але вже й не во©н. Вже йому важко вiдмовитись од навощених
пiдлог, кришталевих чар, догiдливих усмiшок челядi, вже йому голову навiк
отуманила влада, вже найдужче любить себе.
Дорошенковi здавалося, що кошовий кпить з його гнiву, й лютував ще
дужче, але вся його ярiсть розбивалась об спокiйну, трошки спiвчутливу
посмiшку. В тiй посмiшцi справдi були осуд i смуток по всьому, що не
збулося, по колись дужому мужевi, нинi розтерзаному й розтрiпаному, по
вiдкритому, смiливому серцевi, яке виродилося в зневiрене i зле. Його
самого доля не розтрiпала, вiн не дався ©й, хоч i не мав од не© нiчого.
Вiн не мав з не© великого зиску, як Дорошенко, платив тiльки за содiяне, а
не за замислене. Дивився на Дорошенка, й здавалося йому, що нiколи й не
зустрiчався з молодим, смiливим мужем. А ще його мучила думка: у що вiрить
цей сивий чоловiк? I взагалi, чи може вiн ще у щось вiрити? Адже перейшов
такi каламутнi потоки... Шлях до влади - через нетрi, де нiж i петля.
Тепер не хочеться випускати владу з рук, вона дина трима його на свiтi,
й страчено стiльки сили, й пролито стiльки кровi. Ще бiльше ©© пролито,
щоб утримати владу в руках. Запродано цiлий край... За який викуп? Вiн
вiрить у нього чи нi? Та хiба не можна вiд не© вiдректися? Вiдректися -
стати нiким. Стати Людиною! Яка ж вона проклята, ця влада, декотрi не
хочуть випускати ©© з рук, лежачи й на смертному одрi.
- Пам'ята ш, Петре, Батiг? - запитав тихо, проникливе, намагаючись
добутися до того, що лишилося живого, неструхлого в душi гетьмана. -
Банкет пам'ята ш? Пiшли ми з тобою, обнявшись, у степ. I ти тодi сказав...
Сказав, що Хмiль зацвiв у тво©й душi на все життя.
Гетьман не чув, а може, вдав, що не чу . Й далi клекотiв, i далi
погрожував, лаявся чорно - по-козацькому, по-московському й
по-татарському.
Сiрко пiдвiвся. Одначе за порогом зупинився, i в серцi йому заклекотiли
слова, якi не мiг понести з собою. Вернувся, щоб сказати ©х. Ступив на
порiг i побачив, що гетьман лежить на пiдлозi, обхопивши голову руками. З
вуст йому зривався болiсний стогiн. Кошовий тихо вiдступив назад.
* * *
Вiн спав, а може, марив. Потопав у м'яких гетьманських перинах, а
здавалося, тонув у водi. Думав насправжки чи увi снi... Думав про те ж
саме. А за що вiн ©© любить? Нагромадив слiв великих... За що ж вiн ©©
любить? За зорi, за степи, за карi очi? Бридня. Тобто не бридня, але
любить не за це. А за вiщо? За вiщо?
"А за вiщо мати любить дитину? - зринуло зненацька. - А дитина матiр?
Та й хiба може свiт iснувати без цi © любовi? Якщо тебе народила праведна
мати, то ©© не можна не любити. Iнакше ти - покруч, потороча, бридке
створiння, а не людина". В ту мить щось майнуло перед його внутрiшнiм
зором, i вiн розплющив очi.
Низько, зiгнувшись по-яструбиному, до опочивальнi зайшов з
п'ятисвiчником у руках Дорошенко. Був у довгiй вишитiй сорочцi, з-пiд яко©
виглядали смугастi перськi шаровари, в бухарському квiтчастому халатi,
накинутому наопаш. У хисткому свiтлi п'яти свiчок обличчя його видавалося
висiченим з чорного каменя. Сiрко не встиг навiть подивувати, як гетьман
вийняв з-пiд пахви велику, обсипану коштовним камiнням булаву й поклав на
столик в узголiв'© кошового.
- Та сама... На. Вчини, як тобi велять господь i совiсть.
Вiн повернувся й вийшов, щiльно зачинивши за собою дверi Сiрко помацав
рукою - булава була холодна, здавалося, на нiй повиступав iнiй. Кошовий
одсмикнув руку. То це за не© пролито сгiльки кровi, - подумав. - Нiкчемнi
метал i камiнь забрали стiлькч людських життiв... На нiй i зараз кров.
Йому здалося, що кров прилипла до його руки. Спробував витерти ©© об
простирадло... й пробудився доконечно. Сiв на постелi, оглядався
здивовано. В опочивальнi панувала тиша, дрiбнi бiтi зорi зазирали у вiкно.
Сiрковi сгало моторошно. Вiд цих зiр, од чужо© горницi, сiд химерного сну,
що все ще хилитався перед очима. Саме отак, у халатi наопаш, у смугастих
перських шароварах тинявся пiзно увечерi по палацу хмiльний Дорошенко.
Кошовий пошкодував, що не ви©хав учора. Невже йому й справдi щось
важила ця булава? Чого хотiв досягти, обiбравши ©© в Дорошенка?
Тiльки зупинити кров, що заливала рiднi поля. Тiльки миру помiж братiв.
Бо то лихий приклад не лише тим, що живуть зараз, а й тим, що житимуть
пiсля. Сплинули наверх кинутi Дорошенком слова: "Прецiнь не для себе хочеш
виманити ©©?" Й потопилися одразу ж... Не для себе. Й поки що нi для кого
iншого. Так, якби було кому - вручив би. Вклав би в руку дужу й могутню.
Колись i сам вар'ював проти дужо© руки i тiльки згодом зрозумiв, що iншого
виходу нема . Не було в кра© вищо© сили, вищого закону, якому б
пiдкорилися всi i велiнням якого б мали жити. Цей закон суперечив закону
сiчовому, але цi два закони, на жаль, зiйтися не можуть. Вiн не терпить
насильства й примусу, але без сильно© руки нiчого вдiяти не можна.
Дорошенко сказав, що забира Сiрко булаву собi. Дорошенко сам не вiрив у
те, що сказав. Сiрко виважив Дорошенкову муку, бачив тяжкий розмир його
замiрiв i совiстi й розумiв, що так довго тривати не може. Гетьман кiлька
разiв поривався щось сказати й зупиняв себе. Завтра ма щось статися. I що
саме? Сiрко не знав напевно. Може, гетьман i сам не вiдас, чим
зворохобиться його душа. Може, погибеллю Сiрка i всiх козакiв, якi
при©хали з ним... А може, кiнцем довголiтньо© братовбивчо© вiйни, першим
днем миру, надi ю на щастя краю. Бо далi так тривати не може.
Iнакше'гетьмани вигублять до кореня свiй власний народ.
* * *
Дорошенко зрiкся гетьманського чину ранком наступного дня. Цiлував
булаву востанн й вручав ©© в руки кошовому Сiчi Запорозько© на радному
майданi бiля соборно© церкви. Майдан був майже порожнiй. Гетьманська
старшина, невеликий гурт городових козакiв, Сiрко та Флор Мина в - оце й
усi, хто був при тому.
Так повелiв Дорошенко. Не грали сурми, не били литаври, не майорiли
проти сонця прапори та корогви. Всi санджаки того ж дня повiз у Москву
гетьманiв брат Андрiй. Дорошенко поки що залишався в Чигиринi чекати сво ©
долi. Вiн не розпускав вiйська, проте одкликав з Адрiанополя сво©х
резидентiв i наказав випровадити геть турецьких i татарських. У Чигиринi
поки що не знали, чого чекати: миру ч;; ново© вiйни. То бiльше, вiдомо
всiм: найтривкiший мир наступа пiсля найтяжчо© вiйни i найтяжча вiйна
пiсля довгого миру.
* * *
Повертаючись вiд Дорошенка, запорожцi зупинились на першу исчiвлю в
корчмi навпроти Кременчука. Корчма була покинута, стежка до хати заросла
споришем, попiд призьбою й бiля ганку вигналися бур'яни в пояс, хтось
познiмав дверi, повиймав вiкна, одначе широкi дубовi лави, а також стiл i
кленовi поли для нiчлiжникiв залишилися. З хати притьмом вимчав кiт,
скочив на похилений тин, вигнув спину, зашипiв, а тодi занявкав. Здичавiв,
але ще не зовсiм.
Козаки попутали коней i пустили в лужок пiд дикi грушi па попас, а самi
розташувалися в корчмi. Вона була величенька й складалася iз за©жджого
дзору та шинку, якi роздiлялися повiткою, пiд не© подорожнi ставили конi й
закочували вози або затягали сани. При шинковi мiстилася й кiмната, в якiй
жив корчмар з сiм' ю. Все те тепер запустiло: мальованi крокусом стiни та
сволоки потемнiли, пiч полупилася, долiвка вибилася. Одначе радiли й
такому затишку, все ж не годувати комарiв десь у байрацi. Вечiр мав пiти
не на пропаще: везли дещо в тороках, й куманцi та фляжки були повнi, а в
передках возiв, на яких допроваджували подарованi чигиринцями гармати,
покочувалися туди-сюди новi кленовi барила. Чопки з барил вибили, проте
денець не побачили: сталася подiя, за якою забули й про румильське вино, й
про фляжки з оковитою, й про все на свiтi. Не вiдомо, хто iз козакiв i як
саме дознав про гетьманську булаву, яку Сiрко вiз у тороках свого сiдла, -
адже, коли Дорошенко ©© вiддавав, запорожцiв не було, всi вони стояли
посто м у нижньому посадi, булаву Сiрко вирiшив показати вже в Сiчi, на
великому крузi, - але в корчмi хтось виповiв цю та мницю. Вiсть та
зв'южила сiчовикiв. Уже трохи хмiльнi, вони обступили ванькирчик, де
вкладався на спочинок кошовий, i почали вимагати, аби оддав булаву.
- Викинь ©©, батьку! - гукали запорожцi. - Вона турком смердить. На нiй
кров християнська.
- Як можна викидати?! Це справжня булава, Хмелева, - хтось спробував
погамувати козакiв, але його не слухали.
- Ти одурив нас, нишком од коша вiв перемови з гетьманом. Не ма ш на те
зволення! - лунали голоси.
- Виходь до нас. Винеси ©©, ту заразу!
Вони розпалю'вали криком один одного, дво найвiдчайдушнiших, а може,
найхмiльнiших, переступили порiг, де в свiтлi олiйного лiхтаря без жупана,
в самiй сорочцi, вишитiй дрiбним барвiнковим квiтом по комiрцю, сидiв
кошовий, ©м намагався перешкодити Нiс, пропхався й собi до дверей, але
його не пускали.
- Чи ви подурiли, чи показилися, - усовiщав сiчовикiв Нiс. - Кошовий
вже спати вклада ться. Ви хмiльнi й дурнi. Ось прочума тесь... А ще краще:
при©демо на Сiч, запита мо перед усiм товариством.
- Ми хочемо зараз, - осмiлiлий од горiлки, кричав з-за чужих спин
Шевчик, перемiнивши голос. - Нехай да одвiт.
- Тобi, пришелепуватому? - взявся в боки Нiс. - Кошовий, далебi, ма
свiй розум.
Шевчик сховався, але iншi не вiдступали.
- Може, вiн i ма , а ти нi. Йди, осавуле, до сучо© матерi! Носа
зiм'яли, одтерли, а самi приступили до ванькирчика ще прикрiше. I вже не
запитували, а правили вину.
- Ви з гетьманом замислили щось гибельне для сво © вiтчизни.
- Ми вольнi, а гетьмани у нас комусь служать! Кошовий встав, одягнув
кунтуш.
- Йдiть геть, - сказав. - Дам одвiт на вiйськовому крузi.
- Зараз давай, - закричав гостролиций, з хвацькими вусами козак
Плямкало, аж полум'я лiхтаря трiпнулося за вiдчиненими дверцятами й трохи
не погасло. - Ти радився з нами, коли брав ©©?
Отаман до того крику скипiв, його лiва брова звично зломилася й круто
поповзла вгору.
- Не маю нужди радитися з дурнями, - гукнув i схопив Плямкала однi ю
рукою за груди, а другою за плече й витурив у сiни. Плямкало полетiв
шкереберть, збив з нiг одразу двох. А Сiрко вхопив за плечi ще одного,
який лишився у ванькирчику, й теж потурив. Вiн хряпнув дверима й мимохiть
повернув дерев'яного цуцика. Все ско©лося в одну мить. А в наступну у
дверi вдарила лайка й загупотiли кулаки. Проте дверi були мiцнi, дубовi,
окованi залiзними штибами. Видно, в цiй кiмнатинi мешкав корчмар i тримав
тут грошi. Запорожцi ганяли тарани: били ногами, намагалися виламати дверi
плечима, а вони лише гудiли.
- Несiть колоду! - залунали голоси.
- Лаву давайте. Тягнiть ©© з свiтлицi!
- Ми йому покажемо, як глумитися з товариства!
- Розiб' мо булаву на головi!
Сiрко розумiв, що то не порожнi погрози. Хмiльнi, розлюченi зпорожцi
увiрвуться до комiрчини, свiтло погасне, й хтозна, що може ско©тися в
темрявi. Вийняти шаблю й рубати кожного, хто поткнеться на порiг?
Не випадало.
- Ет, чортово© матерi, - вилаявся скрушно.
З комiрчини були ще iншi дверi - на кухню, а звiдти - в сад. Отаман
одяг шапку, схопив дорожнi сакви, в яких лежали його пожитки, серед них i
булава, й вийшов у заснований густими тiнями сад.
Запорожцi кинулися вже на кiнський тупiт, кiлька чоловiк похапали конi
й погнали навздогiн. Вони мчали широкою дорогою, нiч падала на степ, немов
шатрище чорного, пiдрубаного намету, конi форкали в темрявi й притишували
бiг. Проскакавши з пiвмилi, сiчовики згубили дорогу й зупинилися. Тугий
степовий вiтер видув з голiв хмiль, й стало ©м прикро за себе i страшно за
содiяне. Були як дiти: то хоробрi до безрозсудностi, то безпораднi до
немiчностi. Кружляли на одному мiсцi й гукали розпачливими голосами:
- Батьку, де ти! Батьку, озовися! Шевчик плакав.
Сiрко не чув того. Вiн давно звернув з дороги й ©хав степом. Не було
радостi, не було злостi на тих, хто гнався й не наздогнав.
Тихо шелестiла трава, розумний i сторожкий кiнь йшов стопою. Кинув на
гриву поводи, вiддався на волю коня. Пригадав, як усе почалося, як ховався
за спини iнших Шевчик, i йому стало смiшно. Вiн реготав: коли б на той час
хто стрiвся в степу, втiкав би, прийнявши за божевiльного. Йому аж сльози
набiгли на очi, витирав ©х кулаками.
Але те тривало недовго. Похмурiсть поволi оповила його, голову обсiли
сумнi думки. Сумнi думки - чорнi круки на одинокому деревi. Й серед них -
набiльша: чи правильно вчинив, що приховав од товариства сво©
перетрактацi© з Дорошенком? Якби не приховав, то отаке було б з самого
початку. Виходить, нiбито правильно. Запорожцi не пустили його в Чигирин.
Йому б не вдалося переконати всiх сiчовикiв, наперед не розкрившi© всiх
сво©х замiрiв, розкрити ж ©х не мiг, бо долетiли б до вух тих, кому про
них знати не треба. Товариство мало йому вiрити. Вiн живе й болi тiльки
ним, дба тiльки про нього. Вiн помислив за них усiх, а таке завжди не
подоба ться людям. То хiба ж вiн винуватий, що долею повелено мислити за
iнших? Нехай той Плямкало чи Шевчик хоч мiзки викрутять, не домiркуються
нi до чого.
Почував, що в оцих його думках щось не стулю ться iз запорозьким
звича м, законом, та й не тiльки iз звича м та законом Сiчi. Хiба ж не в
та©нi вiд людей, од вiйська виколихували сво© замiри Брюховецький,
Дорошенко!
"Але ж, - оборонився майже гнiвно, - мо© замiри чистi".
З темряви на мить виглянули Плямкаловi очi, зиркнули пiдступно й
нахабно: "Звiдки менi знати, що ти хочеш?" - "Через те й не зна ш i не
дiзна шся нiколи, що мало пiд оселедцем олi©", - знову захищався сердито.
"Я не знаю, - не гасив нахабних вогникiв Плямкало. - Брекало, Кваша
знають. Усi гуртом до чгось домислимось". - "А коли домислитесь до чогось
iншого?!"
Двi мотузки не зв'язувалися. Давно i крiпко думав над тим. Спостерiгав
не раз: людина замишля на добре, а виходить зло. Чи замисли куцi, чи щось
заважа , чи кожна людина ма на всi добрi i злi справи сво© мiрки? Тодi що
ж виходить - не може бути добра для всiх? А, мабуть, не може. Навiть
сiчовий закон не всi справляють однаково, й не всiм вiн до вподоби.
Найчастiше бува так: почина людина з турботи про ближнього, зi
справедливостi, а закiнчу олжею. Не може сповнити сво©х замiрiв, почина
пiдпилювати, пiдрiвнювати власнi мiрки, мiня золото на мiдь, а срiбло на
залiзо. Мiдь роз'©да цвiль, а залiзо iржавi . Саме так розпочинали
Брюховецький i Дорошенко. Правобiчний гетьман i далi не спливав з його
пам'ятi.
Спустився у видолинок. Ворон брiв по груди в туманi. Врештi, не чуючи
руки вершника, зупинився. Витягнув шию, роздув нiздрi, заiржав. Голосне
iржання дзвiнким клубком покотилося понад туманом у нiч, розтануло в нiй.
Сiрко пiдiбрав повiддя. Думка ще спотикалася в головi; не проганяючи ©©,
прислухався й розглядався. Туман плив попiд кiнським черевом, скочувався в
ще глибшу долиу. Вдалинi мрiли чорнi кучугури дерев, ще не потопленi
туманом, звiдти тягло сирiстю. Молодо кричав у травах перепел, i враз той
крик пробився крiзь бентегу думок, упав на оголене серце. Сiрко вiдчув, як
щось затремтiло в ньому жагою, хлюпнуло в душу, вона на мить розкрилася i
впустила далеку-далеку нiч, тихий дiвочий шепiт i гарячий пал на губах.
"За один поцiлунок вiн оддав гетьманство". На ту мить вiдлетiло все -
важкi думи, битви, клопоти, лишився тiльки крик перепела, закутанi в туман
вологi верби, зелений пах трави й щем серця. Все iнше було далеке й
непотрiбне. Десь iз самого денця зiрвалась думка про свiт - який вiн
широкий i росяний i як мало зачерпнув його в себе, й гарячий жаль
заклекотiв у ньому.
Кiнь пив з копаночки воду. По копаночцi плавав туман, i, здавалося,
Ворон спитав його. Зривалися з кiнсько© морди краплi, кльо-кали глухо,
неначе падали на дерево. Дзенькнули вудила, Ворон пiдвiв галову й заiржав
коротко, з похрипом. Може, вiн чув вовка, а може, його тривожила самотiнь.
Вiн довго не хотiв брати вудила, врештi сталь дзенькнула об кiнськi зуби.
Ворон пожував вудила i притих. Сiрко сiв у сiдло.
Треба було думати, куди правувати далi. Вирiшив зненацька:
"По©ду отако прямо й перепливу через Днiпро. Просто зараз, уночi".
Зринула думка, що може втопитися, але вона не викликала страху. "Може, й
на краще".
Невдовзi про Дорошенкову згоду пiддатися Москвi повiз iз Сiчi до царя
кореспонденцiю значковий товариш Овсiй Шашiль.
РОЗДIЛ ВIСIМНАДЦЯТИЙ
Гетьман любив затишнi кiмнати, м'якi фотелi й канапи, килими - особливо
турецькi та перськi. Завжди сiдав так, щоб перед очима була вся кiмната й
щоб тримати в полi зору всiх, хто в нiй. Не любив, коли пiдходили ззаду
або ставали збоку. Навiть по саду ходив тiльки по прямих стежках i лише
там, де не було кущiв i великих дерев. А ще вiн любив вареники з вишнями,
гречаники з салом i ковбасою, смаженi в маслi курячi пупки, вишнiвку i
прозоре французьке вино. Принаймнi так йому здавалося, й такi страви йому
готували, коли обiдав сам. Бо, якщо сказати правду, вже й не знав, що йому
смакувало. Ось i вишнiвка... Пам'ятав, як ще в батькiвськiй хатi стояли на
пiдвiконнi сулi© з вишнями i в них грав рубiновий сiк, бiгли вгору по
стiнках рожевi бульбашки, але для них, дiтей, було заборонено навiть
пiдходити до тих бутлiв, i вишнiвка здавалася неймовiрним залассям.
Пам'ята , як восьмирiчним хлопчаком добрав спосбу добутися до того трунку
- вирiзав очеретину й тягнув крiзь не© солодку вишнiвку i доливав у бутлi
води, аж поки не впiймався на грiшному промислi. Його зачинили в льоху, й
вiн рюмсав там вiд обiду до вечора, а по тому два тижнi одмолював у бога
грiх. Бог простив йому пiсля першо© молитви, вiн це вiдчув одразу й за це
полюбив бога, а батьковi не прощав довго.
I ось по багатьох роках, ба десятилiттях, згадав солодку батькову
вишнiвку, й забаглося йому ©©, челядники заставили судiями довгий стiл,
але жодна не смакувала. У всiх бутлях не те. Чи вишнi не тi, чи не на тому
сонцi настоянi... А тодi один кухарчук принiс невеликого штофа (каже,
купив у одно© баби), ягоди там були поморщенi, вишнiвка - темно-червона,
але вона одразу нагадала гетьману ту, що вистоювалась у високих сулiях з
тонкими шийками в батьковiм домi.
На жаль, i я, бабина, була не та, яку пив через очеретину. I вiн
зрозумiв, що то© йому вже не скуштувати нiколи - ©© спили лiта, й не
побiгти босими ногами по споришу, i не рвати яблука-зеленцi, не смiятися
щиро й весело. Гетьман сумно подумав, що й сам вiн - жертва вiчно
нездiйсненних бажань, жертва погонi, в якiй втiкача - мрi© - нiколи не
наздогнати, навпаки, з роками вiдста вiд не©. I лиша ться в душi
порожньо, лиша ться невдоволення собою, лиша ться вiчна оскарга на свiт, i
не хочеться зiзнаватися, що вибрав цю путь сам. I тодi вiн засмутився, й
весь день був задуманий, i наказав запалити в домашнiй церквi п'ятдесят
чотири свiчки, хоч не сказав, у спокуту яких грiхiв або на звершення яких
замiрiв ма згорiти той вiск.
Здивований таким велiнням, Ждан Гук позапалював свiчки. Гетьман не
вказав, перед якими святими ©х свiтити i якi молитви читати. Так вони й
згорiли перед образами святих в нiмiй тишi.
Догорiли свiчки в церквi, i Ждан запалив два п'ятисвiчники в обвiшанiй
килимами свiтлицi. Гетьман наказав вiдставити один п'ятисвiчник далi, Ждан
перенiс його на кахельний карниз грубки. Гетьман подумав, що вже давно
хотiв прогнати цього парубiйка, та чомусь не проганяв. Не справджувалися
його надi© на цього хлопця, хоч вiн нiчого недишкретного мовби й не
зробив, але гетьман душею вiдчував, що той до всього доскiпливо
пригляда ться, нiчого не прийма на вiру, якщо так, то пiд тими прищами
неодмiнно загнiздився черв'ячок недоброхiття. I все-таки вiн i досi чимось
йому подобався. Чим же? Нелукавством. Простотою. А ще чим? Тим, що
негарний?.. А може, тримав через те, що взяв сам, що обридли лестивi,