Мушкетик Ю.. Яса

лимани або на правий берег.
Симеон зблiд чи то од гнiву, чи то од страху.
- Хочеш позбутися мене, отамане!
- Шкодую тебе.
- Не шкодуй, менi бог показав мою путь.
- Все одно подумай. Помолися. Порадься з ним i з собою також.
- Я вже радився, - i зблиснув очима.
- Ну, тодi... - Сiрко пiдвiвся. - Поводься хоч, як належить царевичу.
Вiн розумiв, що Симеон втомився вiд довгого ждання, невизначеностi, але
розраяти парубка не було чим. Та й не хотiв. Нащо вселяти зайву надiю,
коли сам не зна , чим усе скiнчиться.
Покликав козакiв i вийшов з келi©. В обличчя дихнуло свiжiстю. I все -
ясний день, бiлi хмари, що насували зi сходу, поодинокi холоднi снiжинки
нiби висвiтлили щось у душi, оддiлили од чогось в'язкого та клейкого чисту
i правдиву думку. Нiколи ранiше не крутiйствував, не ходив кривими
вуличками, либонь, уперше пiрнув у колючi нетрi дипломатiй та пiдмов,
якими оступали його все життя. Коли б то цi дипломатi© принесли користь.
I враз щось чорне змигнуло перед очима, стиснулося серце, й вiн
застогнав крiзь нерозтуленi губи. Таке з ним бувало. Напливе часом й
чорнi день, - та мисль накликала бiль, а може, навпаки, може, вони в
парi, як воли в одному ярмi, бо iнколи таке траплялося i серед ночi. I так
йому стало тужно, аж не хотiлося жити. Трохи постояв - одпустило. А думки
вже плинули старим рiчищем.
Не принесуть йому користi дипломатi©. Не визнають Симеона нi Дорошенко,
нi Ханенко, нi Самойлович, кожному з них булава дорожча за муки народу. Не
прийдуть на помiч i донцi. Але й вiдступати нiкуди. Треба взяти оцим
прибiглецем Симеоном, що тiльки можна. Принаймнi примусити, щоб вислухали
в царевих палатах запорозьких послiв. Вислухали з увагою.
Десь далеко, не досяжнi оковi, закричали дикi гуси, що летiли з-за моря
на рiдну Укра©ну. Зима огризалась вiдзимками: всi долини та луки залито
водою, на вербах i лозах котики, як довгi заморськi сережки, та раптом з
неба завихрять бiлi снiжинки - окидь, й весна та зима щепляться в
мовчазнiй борнi. Студеною i ворожою стане вода, рiчки покотять свинцевi
води через притопленi очерети та верболози, посмутнi на душi од самого
погляду на них. Але то тiльки на час, пригрi сонце - вода заблищить
степлiло, весело затiнькають синицi, радiсно забулькочуть руча©, змиваючи
в рiки спомини о зимi.
На рiчках i в зарiччях галасувала качва.
Весна. Вона зiгрiла щось у його душi, з нею починалася якась нова п'ядь
його життя, вже, звичайно, не найкраща, а все-таки наповнена доброю
тривогою i надi ю.
Верба випустила довгi сережки, зронила ©х аж на сiрий камiнь.
То камiнь на могилi колишнього кошового Зуба. В маленькому палiсадничку
бiля церкви ще кiлька таких каменiв - на могилах двох i ромонахiв та
значних козакiв. Мабуть, небавом спочине тут i вiн, нинiшнiй кошовий Сiчi.
Що ж, товариство не кепське i мiсце гарне: чутиме, як гомонять на радi
козаки, як стрiляють на водохреща з гармат, не пропустить i того дня, коли
здобудуть волю. Якщо, звичайно, той день колись настане. А може, однесуть
його на гору, на старе запорозьке кладовище. Мiсця там теж вистача . Але
спочине ще не скоро. Ще гаряче шуга в жилах кров i в серцi достатньо
жару. I сили, i переконаностi, i впертостi також.
Раптом почув клекiт, пiдвiв голову й побачив на гребенi куреня бусла.
Отаманове серце заплеснула тепла хвиля, й стало воно на мить тремке i
беззахисне, нiжне, чуле, i покотилися по ньому вербовi котики, й протекли
крiзь нього несмiливi струмки, i попливла в нього весна. "Той чи не той?"
Той самий, для якого мостили вони з Лаврiном колесо, чи якийсь iнший?
Хотiлося, щоб був той самий, бо ж вiн i народився i вирiс на Запорожжi,
отож був ©хнiм родаком. "Весна", - ще раз вiдмiтив думкою, але вже трохи
iнакше. Весна - це розкiш для душi, це час найбiльших клопотiв i
найбiльших сподiвань.
На сiчових вулицях - роскаль. Сiрко пробирався вузькою стежкою попiд
куренями. Бiля Кислякiбського куреня його погукали згори - запорожцi
перекривали курiнь, дво лежало на гребенi, ще кiлькоро - трохи нижче,
очерет подавали по драбинi з того боку. Побажав козакам бога в помiч i
сказав, щоб не лiнувалися, бо протiкатиме знов.
На голiй гiлцi темно© олешини сидiв шпак i спiвав, вiн нiкого не
боявся, заливався на все горло. Спiвав вiн по-синичому, птаха це така, що
по-сво му спiвати не вмi , а тiльки по-чужому, всi ж думають, що вiн ©х
передразню .
На вигiнцi бiля Медведiвського куреня отаман побачив Мiюського, а з ним
ще чотирьох донцiв. Стояли бiля колодязя, вдавали, що п'ють воду. Вони
були немов настороженi птахи. Махни рукою - зiрвуться й полетять. Либонь,
насправдi були готовi до лету, п'ятеро прийшли сюди, а тро чекають з
кiньми бiля Кошеiванцiвсько© могили.
Мiюський пiшов навстрiч кошовому, заступив йому шлях. Стежка в цьому
мiсцi була вузька, кралася понад тином; козаки, щоб не бабрати в калюжi
чоботи, хапалися руками за кiлля запрути, обшмульгали його долонями до
блиску. Сiрко не мiг обминути Мiюського, не ступивши в багнюку. Не звик до
тако© поведенцii, в грудях йому ворухнулась досада. Але вона одразу ж
розтала, подумав:
"Мiюський набрида не аби так, важить животом сво©м i козакiв". Кругле,
з великим лобом лице Мiюського за цi днi осунулося й потемнiло, нiби аж
вкрилося лишаями. Ранiше вiн голився чисто, залишав тiльки невелику,
клинцем, борiдку та чепурнi вуса, а тепер лице нерiвне, кущами, заросло
щетиною. В чистих, гарячих очах горiли колючi вогники-запитання. Вiн не
мiг погасити ©х, приховати покорою, хоч i знав, що тут не ма жодно© сили,
що його можуть скарати за одним помахом пальця кошового. Тепер знову був
свавiльним розбiйним отаманцем з Мiюсу, який колись причарував
вiдчайдушним молодецтвом Стеньку й зворохобив на царевицтво Симеона - сина
варшавського мiщанина, пiдданця Дмитра Вишневецького. "Скажи, кошовий, -
хапав Сiрка поглядом за груди, - чим це скiнчиться для нас? Ми довiрилися
тобi. Ми такi ж козаки, як i ти..."
Сiрко вернув Мiюському його мовленi подумки слова:
- Не дивися бiсом, Iване. Ти козак - i я козак. Вiри одно© i помислiв
одних.
- Ти послiв боярських приймеш, - з тугою в очах сказав Мiюський. - Чару
дружби питимеш. Ми бачили - вже понесли вино. А за чарою, вiстимо... - й
не доказав, махнув рукою.
- З ким пити - вiдаю сам. Маю свiй розум.
По хвилi його погляд вiдтанув.
- Справжня дружба ходить не в соболиних шубах, а в простих кунтушах та
свитах. I п' не срiбними, а простими чарками. Хто того не зна : мiж нами
- вiчне побратимство. Зблисне шабля на Дону, бачимо ©© з днiпрових
берегiв. Скрута настане в нас - донцi йдуть на помiч. А хiба може брат
видати брата? - Й посмiхнувся очима. - Тут ще один Iван набива ться в
дружбу, але оний Iван - не той.
Мiюський слухав i думав щось сво . Вiн уже не мiг думати нi про що
iнше. I проказав-проспiвав сво© думки словами давньо© запорозько© пiснi:

В чистiм полi криниченька, там холодна вода,
Там дiвчина воду брала, дорогу вказала:
"Оце тобi, козаченьку, три дороги виднi.
Одна - на Дiн, друга - на Крим, а третя - на Запорожжя".

Сiрко усмiхнувся. Поклав отаманцю на плече руку, й той вiдступив.
Одiйшовши кiлька крокiв, оглянувся.
- Приходь увечерi, - сказав. - Чара в мене не срiбна, але повна. Отам
проспiва ш усю пiсню.
Повернувшись до канцелярi©, по короткiй радi малого круга, наказав
покликати послiв. Тi зайшли - в'ялi, розморенi чеканням i вином.
"Не спопели гнiвом велико© справи", - знову мовив подумки слова, якi
спливли по дорозi до канцелярi©. Бо серце було й далi налите ярим гнiвом
на царя. За те, що той дався на пiдмову Самойло-вичу, за Сибiр, за те, що
й нинi дослуха ться гетьманових порад. Але цар - не вся Москва, не народ
росiйський, з яким заповiв жити в дружбi i спiлцi Хмiль. Це розумiв, хоч i
далi ярiв гнiвом на царя - його серце не вмiло прощати наруги, й треба
було виграти час, проти хитро© думки пускати хитру думку й тим оборонити
братчикiв з Дону.
- Отож, панове посли, - сказав кошовий. - Порадились ми й порiшили
ординовати з вами сво©х послiв. Ми не вiримо нi вам, нi вашiй грамотi.
Нехай нашi посли самi про все почують i нехай у Москвi нашу грамоту
почитають. Бо хочемо, щоб там знали лро те, яка буря гряде над нашим
кра м, А грамоту свою спочатку прочита мо на великому крузi. Такий у нас
звичай.
Кошовий попрощався з послами й одпустив ©х, затим порадився з суддею та
писарем про завтрашнiй круг. Аж потому читали листи з Дону. ©х добували з
скринi, яка замикалася на три замки, ключi од яких були: один - у Сiрка,
другий - у Яковлева, третiй - у суддi. В нiй зберiгалася книга ре стру
облiку вiйськового скарбу, та мна кореспонденцiя, а також компути - зшитки
курiнних ре стрiв. Найгiршi вiстi Сiрко завжди залишав на кiнець,
"У нас на Дону чутка , - плямкаючи великими губами, рiвним голосом
гудiв Яковлев, - що государ на нас, холопiв сво©х, нинi по веснi наказав
послати на Дон посилку, щоб нас, холопiв його, всiх з Дону збити, по Дону
будуть государевi люди городи ставити, i якщо у нас, козакiв, ця звiстка
правдивою учиниться, - а принесли , ©© вiрнi люди- то ми одразу з Дону
напишемо вам на Запорожжя, щоб прийшли ви на помiч в лiчбi тисяч десять i
бiльше, скiльки зможете, яко у нас з вами давно приговор такий: запорозькi
черкаси донським козакам допомагатимуть, i ми, донськi козаки,
допомагатимемо запорозьким черкасам, i на Запорогах i в Сiчi один одного в
скрутi не полишимо. Й через чутку ту певну посилки сво © прислати вам не
можемо, й замисл той, який пiсля моря на Великiм Лузi творили, сповнити
теж не можемо".
Сiрко слухав, похиливши голову. Ховав ще одну мрiю, ховав, як рiдну
дитину. Тiльки вiн та Яковлев знали, що то за замисел, i тепер навiть
розповiдати про нього не було смислу. А виник вiн минулого лiта, як донцi
ходили на промисел у море й турки бiля гирла засiдку поставили, тодi донцi
по Днiпру пiшли на Сiч i тут струги лишили, поховавши ©х по Великому Лузi,
тисяча донцiв обсiлися на зиму по зимiвниках, а решта вернулася на Дiн,
тодi ж Сiрко мав пота мну бесiду з донським отаманом, i той виповiв усе,
що знав, про Симеона, i домовилися вони посадовити оного царевичем на Сiчi
й двигонути разом проти бояр i старшин гетьманських. Велику на те
покладали надiю, i ось тепер та надiя спливала марницею.
Може, хтось iз старшин i втямив для себе з того листа щось бiльше, нiж
вичитав Яковлев, одначе нiчого не розпитували. Погомонiли, позiтхали -
життя розставило сво© карби, якi несила зiтерти.
По тому Сiрковi довелося ще приймати скаржникiв, бо наполягали. Помер у
Медведiвському куренi козак Харко Перепел, лишив у скарбницi сiмдесят
злотих, а тестаменту не залишив, з Мельникiвки при©хав син, пiдпарубчак, i
допинався тих грошей, а курiнний не оддавав. Сiрко наказав одрахувати на
поминальнi обiди - дев'ятини та сороковини - попам на часточку, щоб
записали покi-йника в синодиках поминальних та голосно, щиро згадували
козака, а решту оддати Перепеленковi.
- Сиротину зобиджати грiх, - мовив суворо i сумно. Ще один козак,
супроводжуючи до Полтави чумацьку валку, опорочив у селi вшетечно дiвку,
хоч дiвка та була нецнота й козак божився, що вона сама прийшла до нього в
комору, наказав висвiдчити посторонками, а по тому ще й пiддати словесному
мордуванню в церквi:
"Чини так, щоб нiхто не знав, а не вмi ш - не ганьби Сiчi". Таким робом
покiнчив з цi ю справою. Ще один козак, якому завдавали злодiйство,
одвiвся присягою; отаман його вiдпустив. А тодi в канцелярiю втелющилося
дво дебелих сiчовикiв, i один з них - Саливон Вовчок - довго галасував,
завдавав другому - Викусi Сулi© - слова ущипливi, а за вiщо - Сiрко не мiг
утямити. Викуса низенько вклонявся то Саливону, то кошовому й бубонiв одне
й те ж: "Лихий попутав. П'яний був - лихий попутав". Врештi Сiрко зупинив
Саливона й попросив Сулiю, щоб той розповiв, за що його позива Вовчок.
- З бiсiвського наущення все сталося, - опустивши долу очi, мнучи
шапку, почав козак. - Випили ми аж по двi кварти в корчмi Червонiй i ще
пили, а скiльки - вже не пам'ятаю. А тодi посварилися. Багато шкоди чинив
менi через свою неуважну губу Саливон, тричi називав мене псом смердючим i
тричi перепрошував. Не таюся сво©х нестатечних вчинкiв - i я його називав
недишкретннми словами, пащекував цнотливого чоловiка, як i вiн мене. Бо ж
п'янi були. А як стали пiдводитися, незнарошне напнулися лобами, ii
здалося менi, що Викуса цокнув мене навмисне.
- А менi здалося, що з умислу цокнув вiн, - потвердив Саливон.
- З того ж бiсiвського наущення вхопив я його за чуба, а вiн мене. Й
попадали ми пiд стiл, i тузували там один одного, i забрав господь у нас
розум, надто в мене, i вчинив я Викусi, побратимовi сво му, тiлесну
шванку.
- Яку саме? - запитав Сiрко.
- Вухо вiдкусив, - тихо прошепотiв Викуса.
Аж тепер Саливон Вовчок повернувся лiвим боком, i Сiрко побачив, що в
нього справдi нема лiвого вуха. Рана вже зажила, червонiв тiльки шрам.
Кошовий подивився на одного козака, на другого, i раптом йому сперло
подих, i вiн аж похилився з реготу. Вовчок спохмурнiв, а Викуса
розгубився.
- Чого ти, отамане, регочеш? - запитав вiн.
- Таж давно мав ти таке вчинити, - витер кулаками очi Сiрко.
- Чому? - здивувався козак.
- Бо ж дурний. Та ще й Викуса. От i викусив вухо. - I раптом серйозно й
суворо: - Бо п'яний.
Саливон Вовчок стояв як хмара. Його величезний, кушкою, нiс почервонiв,
очi дивилися на отамана неприязно.
- Отамане, а як же менi тепер? - запитав вiн.
- А що тобi? Викуса тебе перепросив?
- Перепросив. I що менi з того?
- Як то що? Вухо ж вiн не приши ? I я теж.
- Не приши , - погодився козак. - А як жити менi? На славi мо©й
дьоготь. Тепер я наче цехований на тiлi. Яко тi злодi©.
- Всi ж знають... - мовив отаман.
- Знають на Сiчi...
Сiрко замислився. Потер рукою пiдборiддя, покошлав брови.
Кивнув головою Гуковi, котрий аж давився од смiху.
- Пиши.
Писар вмочив у каламар перо.
"Дано цю цидулку козаковi Саливону на те, аби його добро© слави не
нарiкали, що вухо втеряв через виступок Викусин, який, п'яний, йому те
вухо вiдкусив, цей папiр свiдчить на Сiчi, на полi, в станах козацьких, у
слободах; i як помре, то яко шанованого товариша щоб ховано було - для
увiрення кожному, хотя чому те знати, сiю нашу грамотку показувати".
По тому, як писалася грамотка, Саливон Вовчок яснiв лицем, а в кiнцi аж
просльозився. Подякувавши отамановi за такий рiшинець, обидва козаки
пiшли. Отаман пiдвiвся й собi. Чекав, поки писар замкне скриню i оддасть
одного ключа. По тому вийшов на вулицю. В кiнцi вулички хилялися постатi
скаржникiв. Здалися вони кошовому сiрими й мiзерними. Та так воно було й
насправдi. Серед тисяч звитяжцiв траплялися людцi, якi прийшли на Сiч не
землю рiдну захищати, а погуляти. Й отако прогайновували життя. Догулювали
до старостi. Як оцi дво . Нема в них нi роду, нi племенi, нi неньки, нi
дiтей, i самi вже не потрiбнi нiкому, тiльки не бачать цього. Сiрко
зiтхнув. Почував утому, немов пiсля важко© дороги. Проте втома не хилила
його до спочинку, хотiлося кудись iти, оддати клопiт дереву або залiзу,
розсiяти по водах. Здебiльшого сiдав у човна та ©хав у плавнi. Але вони ще
стояли холоднi, майже безживнi, молоде життя ще тiльки народжувалося,
рвало бруньки й протинало стрiлками товщу води. Зненацька увагу кошового
привернули пострiли. Вузькою вуличкою вийшов до сiчово© вежi над в'©здом,
перейшов мiсток через рiв, у якому текла каламутна вода. За ровом росли
осокори, на одному чорнiло бусляче гнiздо. Вартовi стояли бiля поручнiв,
дивилися вгору. Сiрко й собi пiдвiв голову - ледве не спала з голови
шапка, притримав ©© рукою. Високо в небi кружляв сиво-крил - раннiй гiсть
iз заморських кра©в, одвiчний мешканець плавнiв, то пришвидшуючи лет, то
майже завмирав на мiсцi, ледве-ледве ворушив крильми.
Пострiли лунали за крам-базаром, бiля кузень. Гемонський птах, вiн
зовсiм ©х не боявся, може, звик до них, звiкувавши бiля Сiчi, а може,
оглух на старостi. Запорожцi стояли пiвколом на тирлi, де найчастiше
вправлялися в ширмуваннi, по черзi заходили за присiшок, теж вкопаний для
вправ, вицiляли птаха. А вiн мовби кепкував над ними, нiкуди не втiкав i
навiть не пiднiмався вище. Правда, ширяв високо й так, ледве чи був
досяжний для куль. Над луками, над горбами галасувало розлякане,
наполохане гайвороння, воно то обсiдалося на землю, то знову Зривалося
вгору; одвiку жило на осокорах та вербах понад Чортомликом, старi гiллястi
дерева обкиданi ©хнiми гнiздами, наче козацькими шапками, - мало бiля Сiчi
поживу, але й запорожцi мали для вправ дармову рухливу цiль. Нiякого
iншого птаха, опрiч хижого луня та ворон, сiчовики не чiпали Надто
райським життям насолоджувались горобцi, були такi куреня ни, що зимою з
дня у день сипали для них на призьби просо. Немало перевiв на них пашнi i
його джура Лаврiн, горобцi та синицi вертiлися бiля ©хнього прикомiрка.
Сiрко казав, що вони скоро сiдатимуть ©м на голови.
Збоку гурту, дженджуристе поставивши на колоду ногу в шагреневiм
сап'янi, стояв Гук, кривив у глузливiй посмiшцi губи. Рiзнi його очi -
темнiше i свiтлiше - одверто смiялися, й той ©хнiй насмiх був непри мний.
I нiхто не мiг стерти з тих вузьких губiв посмiшки, бо лунь i далi плавав
у повiтрi, а сам пiдписар поки що не брав до рук рушницi. Й всi знали,
якщо вiн ©© вiзьме, то влучить. Не дивина: помiж запорожцiв ходила чутка,
нiби пiдписар стрiляв у хрест. Отож - чортовi в заклад душа, а йому -
непомильний стрiл. Здавалося, нащо йому той стрiл? Ма iншiе оружжя - перо
й каламар! Гук тiшив сво самолюбство, а мав його на цiлий курiнь. I хоч
продати чортовi в заклад душу справа богопротивна й страшна i нiхто iз
запорожцiв наодинцi з Гуком не захотiв би по©хати в плавнi (й то зовсiм не
через те, що вiн брехун i хвалько), але шану, до яко© домiшувалась
острашка, пiдписарю оддавали.
Сiрко посмiхався в колючого вуса. Вчив пiдписаря стрiляти сам, и добре
пам'ята , як напочатку Гук вбивав шпона, а далi в них закипiла змага, i
Гук переводив на порох усi, якi вдалося дiстати, грошi. Сiрковi стало
весело. Йому захотiлося, аби Гук влучив. Але в цю мить збоку гримнув ще
один пострiл, i ширококрилого птаха нiби кинуло вгору, далi вiн
швидко-швидко замахав крильми й полетiв геть. Видно, куля пройшла попiд
самi крила, опекла луня гарячим повiтрям, перестрашила.
Лаврiн Перехрест опустив фузiю, з яко© курiвся димок, вдавано байдуже
розглядав насiчку на курку.
Запорожцi кепкували з невдатного стрiльця, а Сiрко та Лаврiн несамохiть
зглянулись мiж собою, й кошовий зрозумiв усе. Ховаючи у вуса посмiшку,
примружив око й сказав пiдступно, одначе пiдступнiсть ту вловив тiльки
Перехрест:
- А ти, Лаврiне, часом не продав нечистому душi? Бо нам небавом
доведеться ставити ще один курiнь - для чортячого племенi.
Козаки засмiялися, а Лаврiн ображено стрiпнув темно-русим чубом з-пiд
сиво© шапки, одвернувся. Такий вiн завжди: стрiпне чубом, зiб' на
потилицю шапку й мовчки одвернеться або пiде геть. У тiй сво©й маленькiй
погордi вiн особливо гарний: високе чоло, брови врозлiт, великi очi, а в
них чистота i якась добра та©на, яку хочеться осягнути.
Й одразу в Сiркових очах погасли вогники, й вiн навiть пошкодував на
свiй жарт. Згадав, що ма прощатися з Лаврiном, це ж перед походом козаки
вийшли випробувати зброю, одвернувся. Й трохи розгнiвався на себе: не
назавжди ©де Лаврiн, полiта Козацьким Полем, пропахне полинами та димом,
набере в груди звитяги - вернеться.
Вони разом пiшли обiч розгасло© дороги до брами. Отаман кинув
скрадливий погляд на Лаврiна, а той дивився вбiк, на далее зарiччя,
сторожовi козаки розкладали там багаття. На правобережних горбах теж
манячила сторожа. Козаки ©хали повiльно, так повiльно, що, здавалося,
залишалися на мiсцi. Отамановi в душi ворухнулася образа, що джура без
осмути полиша його, навiть не погомонiли на дорогу. Це була образа
старостi, самотностi серед людей. Теплi слова, котрi лежали на серцi,
прихололи, й вiн нахмарив кошлатi брови. Вiтер доносив од круч гiркий
запах торiшнiх полинiв i волого© землi. Весна йшла навальне.

* * *

Небу, як i людинi, треба виплакатись. Три днi перiщив у плавнях дощ i
лютував вiтер. Шипiла вода в протоках. Здавалося, то сичать велетенськi
змi©, гинуть i пускають бульбашки. Дуби i вiльхи над Чортомликом скрипiли
й стогнали, кришилося сухе дерево i падало на плеса, й вода од кори
стемнiла. Сухi, поламанi очерети ворушилися, наче живi, вони хотiли
втекти, але хвиля знову й знову валяла ©х, старi, обсмиканi, наче
дiдiвськi чуприни-оселедцi, мiтелки були мокрi й хилиталися жалюгiдно.
Десь за Микитиним Рогом прогримiв грiм, i запорожцi хрестилися: недобра
ознака - грiм на нерозвинене дерево. Хвиля вляглася на четвертий день -
дала можливiсть послам вирушити в дорогу. З неба сiялася руда мжичка.
Одразу потеплiло. Верби та вiльхи .понад Чортомликом стояли чорнi, мокрi,
з них капотiла вода, великi краплi густо плюскотiли по плесу. З верб у
воду падали якiсь жучки, ©х хапала риба.
Бiля грецько© хати зiбралося на проводи чимало запорожцiв. Прийшов за
звича м i Сiрко. Опрiч того, удосвiта до нього прибiг посольський пахолок
i сказав, що пiддячий приказу Мало© Росi© Семен Щогол в ма до отамана
пильну справу. Приймати когось з послiв осiбно кошовому не велiв сiчовий
закон, а погомонiти перед далекою дорогою не боронно нiкому.
Годованi вiвсом, застоянi посольськi конi рвали з рук повiддя,
харапудились, поривалися куснути один одного.
Дощ припустив знову, люди стали ховатися пiд дашки торгових комор та
шинкiв. Сiрко вгледiв серед запорожцiв i Мiюського, хоч той ховався за
спини й шапку насунув на самi очi.
Щогол в вийшов з Грецько© хати останнiм, наблизився до Сiрка. Був у
козацькiй кире©, величезна кобка падала на лоба. Стали за рогом хати, де
начебто дощ був менший. Щогол в довго ковзав пальцями, намагаючись
застебнути бiля лiвого плеча дерев'яного тиблика, але той вислизав. Врештi
впiймав, загнуздав мотузяною петлею. З дощем похолоднiшало, з ротiв
струменiла пара, танула пiд обнизаною краплями стрiхою.
- Отамане, - тихо мовив Щогол в, - хлiбний i пороховий пропуск я тобi
добуду. Цар укаже гетьману, аби пропускав обози з провiантом, ломовими та
нарядними ядрами. Про турок я оповiм государю. Покладаю надiю на бога, що
вiйсько на оборону прийде. - Пожував мокрими губами й сказав несподiвано
жорстко та непривiтно: - За самозванця ж милостi не сподiвайся. Й не
покладайся в цьому нi на чи заступництво.
- Я покладаюся тiльки на не©, - торкнув рукою шаблю отаман. - Увесь
вiк. Сподiваннями себе не дурю. Та й на що можу сподiватися, коли ось ти,
посол царський, кажеш ме-нi про запомогу та мно, щоб не чув посол
гетьманський. Неначе крадене перепроду ш. Азиж Самойлович не спробу
повернути все на сво ? Прощай, посол, i пам'ятай, що тi ядра полетять на
захист не тiльки мо©х дочок, а й тво©х. Кажуть, у тебе гарнi дочки.
Щогол ву здригнулися брови й на мить з лиця сповзла державна суворiсть,
воно стало сумне i добре.
- Мав ще сина, та погинув у бою з супостатами пiд Азовом, - сказав
тихо. - Повiр, знаю, як потрiбнi тi ядра.
Вiн вклонився й пiшов до коня.
"Якщо обози з ядрами прийдуть, - подумав кошовий, -- то ми виграли ©х
Симеоном.
А далi нехай парубок втiка в степи".



РОЗДiЛ ЧЕТВЕРТИЙ

"Мосцепане Дорошенку, не наш уже Вiйська Запорозького гетьмане. Як тьма
рiзна од свiтла, так зловорожий чоловiк од доброго i боголюблячого, i
слушно хтось сказав: "Важко взлому i пiдступному чоловiковi доброчинства
вiдшукати", - це прислiв'я вельми стосовне до вашмосцi. Ледве сколегувавши
з нами, яко об тiм засвiдчив обширний ваш лист до нас, ваша мосць, хоч
зовсiм у тому не малося потреби, почав водитися з басурманами, давнiми
христа святого i вiри свято© нашо© християнсько© ворогами, назвавшись
©хнiм зичливим сином, а нас. Вiйсько Низове Запорозьке, знищував i щиру
братiю свою православних християн викорiнювати i в подарунок басурманам
посилати пiдступно i безсовiсно положився; яко лист той через Мазепенка до
хана кримського з посилкою в подарунок кiльканадцяти чоловiк товариства
нашого посланий, котрий з ним же, Мазе-пенком, в руки нашi попав, ясно
свiдчить..."
Яковлев читав листа таким басом, що мухи зривалися з стелi й iз
дзижчанням билися об нерiвнi, в рябих камiнцях, катюжанськi шибки. Це про
свого кошового писаря запорожцi жартували, що вiн з басом i народився.
Сiрко осiдлав фотеля на грубих точених нiжках, обiперся пiдборiддям об
гнуту спинку й дивився у вiкно. Слухав Яковлева й не слухав: листа
обмислили ще вчора, - думав. Справдився його гiркий розгад про туркiв i
татар, про близьку вiйну. Вона вже маяла крилом понад Козацьким Полем.
Третього червня, коли Сiрко з компанi ю чинив малий розвiдний промисел за
Днiстром, напали козаки на дивну тасьму. То була татарська тасьма, але
помiж татарських було видно слiди й козацьких коней. Бiля Запомницi
погнали по тасьмi коней - ©© було добре видно, вона стелилася серед
високих типчакiв, неначе там проплинув потiк. Про©хали миль п'ять й бiля
Вовчого Скоку в байрацi знайшли мiсце привалу того дивного чамбулу:
об'©денi кiнськi костi, що були ще теплi, й шкiрка з ковбаси - свинячо©
ковбаси, сирiч християнського за©дку. Пiд кущем калини червонiла кров, ©©
гарячi бризки ярiли в густiй травi. Тут стялася якась бiйка чи сутичка. А
далi один iз сiчовикiв наткнувся на вбчтого козака. В ньому впiзнали
аргатала з Медведiвського курскя Демка Лисого.
Тодi осавул поквапив запорожцiв, i вони далi побiгли кiньми по тасьмi.
Поблизу Оргi ва нагнали малий татарський чамбул, а з ним Дорошенкове
посольство в Крим. Старшим у посольствi був ротмiстр надвiрно© хоругви
Дорошенка Iван Мазепа. Дев'ятеро кримських татар гнали полоном п'ятнадцять
занютованих у кайдани запорозьких аргаталiв. Дорошенкiвцi захопили ©х на
сво©х випасах i вiддавали хановi в ясир яко свiдчення сво © приязнi.
Чорне посольство саме стало до переправи, коли його обскочили
запорожцi. Дво татар, вив'язавши з очерету плотики, поклавши на них одiж,
плили кiньми на той бiк, сподiваючись знайти в чагарях рибальський човен.
х i уздрiли запорожцi, пустили обох влучними пострiлами на дно пасти