Мушкетик Ю.. Яса

- Ага. А от заплющу очi й бачу. Тiльки ж нема ще одного такого лицаря.
Поки що.
- Ох i розходилися ви. Дивiться, накличете лихо. Вийшло на Зiньчнне. Як
пере©жджали греблю, в кiнцi зустрiли пана з почтом i гайдуками. Всi верхи,
у високих чоботях iз закотами, з гарапниками в руках. Попереду пан у
чорнiм жупанi, в чорних рукавичках, i;а вороному конi, одразу за ним -
старший гайдук: теж у чорному i'i на вороному коневi. Очi як вугiль - так
i пропiкають, чуб зализаний наперед, губи тонкi, стиснутi, що й лезо ножа
не просунеш (врода, але непри мна), ще й гарапником погойду . У пана
обличчя клинцювате, худорляве, з глибокими морщинами на лобi i в
мiжбрiв'©, суворе, кажуть, служив вiн у королiвськiй кiннотi, ма великi
заслуги, за це його й нагороджено цим ма тком. Пановi рокiв пiд сорок, ще
юнаком бився вiн у гусарських лавах проти полкiв Хмельницького.
Гайдуки, либонь, верталися з ловiв (позаду ©хали два вози), зайняли всю
греблю, Фiлону довелося спрямувати Калитку на самий край, ще й
пiдтримувати плечем воза, щоб не скотився в дiл.
Пан i його смаглявий охоронець порiвнялися з возом. Дiвчата
посхоплювалися, поставали бiля затильника воза, посхиляли голови. Фiлон
напружився пiд вагою воза, теж дивився в землю. I раптом повiтря розiтнув
посвист гарапника.
- Шапку, хлопе!
Гарапник сам збив шапку. Чорний охоронець знову звiв руку, дiвчата
зойкнули, Фiлон прохрипiв:
- Воза ж ось тримаю.
- Досить, Яне, - наказав пан. - Уже провчив. Та й непоганих дiвчат
везе. Надто оту. Як тебе звати?
- Кого, мене? - запитала Лукина.
- Атож, тебе. Чия ти?
- Грищенкова.
- Ткачики по-вуличному, - додав хтось iз гайдукiв. - На Загатi живе.
Колись ©© батько славився як гарний ткач.
- А тепер?
- Постарiв. Але ще тче.
- I дочку, мабуть, навчив, - посмiхнувся пан й, ще раз гостро глянувши
на Лукину, вiдпустив повiддя. Кiнь помчав учвал в кiнець греблi.
- Важко тобi було зняти шапку, - докоряла Зiнька Фiлоновi, коли
верхiвцi замапячили далеко на горбi. - Спала б з твого лоба позолота? От i
ма ш.
Фiлон мовчав. Мовчала й Лукина.
А Зiнька талалакала й талалакала, i пiд те талалаканпя Фiлон прошепотiв
Лукинi, щоб вона в наступну суботу одразу по заходi сонця вийшла в береги,
туди, де вiн ©© зустрiв, як несла воду на золиво. Лукина показала очима,
що вийде.
Вона в суботу вибiгла, але ненадовго. Лукина обдурила матiр, сказала,
буцiм iде до Зiньки позичити сухих гвоздик, отже, тепер мусить ще забiгти
й до не©. Не встигли й погомонiти. Стояли пiд обсипаною мiсячним сяйвом
вербою. Зорi проглядали крiзь вiття, неначе золотi горiшки, хотiлося
дiстати ©х руками. I скрiзь понад рiчкою дрiмали старi верби та вiльхи, й
набиралися мiсячного сяйва пуп'янки яблунь у садах. Посiянi в пониззi
коноплi стояли стiною, ховали якусь та©ну. Хижо вигнувши спину, з конопель
вийшов кiт, свiтячи очима.
Фiлон тихенько цокнув язиком, кiт пiдстрибнув на мiсцi й метнувся в
коноплянi нетрi.
- Восени по©ду з чумаками на Дiн, - сказав Фiлон. - Вже домовився з
економом. Кажуть, там можна заробити грошей.
Лукина зрозумiла: вiн натяка на те, що, коли заробить грошей, зможе
заслати до не© старостiв. I трохи образилася, адже й про кохання вони ще
не говорили, i вiн не запитав, чи любий ©й. А вона, як i як i кожна
дiвчина, мрiяла про кохання, про гаряче освiдчення при мiсяцi,
клятви-молiння й щирi сльози. Через те сказала насмiшкувато:
- Нащо забиватися так далеко, пiди в Занози й викопай скарб.
- Ходив i копав, - понуро мовив Фiлон.
- Правда? - не повiрила Лукина. - Й горiв там вогонь? I... нечистий,
який його стереже?..
- Не було нiякого вогню й нiякого нечистого. Будяки та пустирник. А в
землi череп'я бите. I бiльше нiчого.
- А ти... правда кажеш? - запитала тихо.
Фiлон забожився. Й розповiв, як виглядав молодика, як окропив свяченою
водою, що мати принесли вербно© недiлi, заступ, i як копав, i як виполохав
кота.
- А може, то й був вiн, нечистий?
- З мишею в зубах? Вiн як чкурнув... Лукина переминалася з ноги на
ногу.
- Менi пора.
Фiлон узяв дiвчину за руки й притримав якусь мить. На бiльше не
зважився.
Й ще тричi вiн ходив пiд вербу. Одного разу, вже коли йшов назад, його
зустрiло тро парубкiв, один ухопив за рукав свити, й Фiлон звiздонув
парубка в лоб, аж той одлетiв у коноплi.
- Порiшу! Порiшу! - гукнув Фiлон, i парубки вломили через коноплi, аж
зашкварчало бадилля.
За всi три стрiчi вiн тiльки раз по-справжньому пригорнув Лукину й
поцiлував у щоку, а освiдчитися в сво му коханнi не встиг. Стидався.
Кожного разу обiцяв собi, що ось пiде й викаже все, що в нього на серцi, й
випита в не©, а приходив - i втрачав смiливiсть, i язик починав
заплiтатися. Може, це ще й через те, що надто вже неприступною й гордою
поставала в його уявi Лукина: вона й справдi була не схожа на iнших
дiвчат, реготух, якi тiльки вдають цноту, а самi так i липнуть до хлопцiв.
Великi Лукининi очi були повнi зоряного вогню, але вона гасила той вогонь,
трималася спокiйно, впевнено, незалежно. Несла в грудях якусь особливу
та©ну, була певною себе, через те й не мiг Фiлон до не© приступитися. А
коли одного разу мовби ненароком ковзнув рукою за керсетку, вона ©© не
одвела, на вдарила по нiй, але так ковзнула поглядом, що парубок зiв'яв,
як зламана гiлка. I те Фiлон пам'ятав повсякчас, ще дужче покохав Лукину.
Й тепер думав тiльки про те, як випитати ©© думку щодо нього самого. Вона
ще нiчого не сказала йому, але ж щоразу, нехай i ненадовго, виходить на
побачення.
Фiлон так i не встиг сповнити свого замiру, бо наступно© суботи Лукина
пiд вербу не вийшла. А в понедiлок Фiлон довiдався, що ©© взяли на чорний
двiр фiльварку для ткацько© роботи. Та новина схвилювала Фiлона до краю.
Адже був начуваний i про ткаль, i про вишивальниць, i про поко©вок
панських. Про панову розпусту ходили страхiтливi розповiдi. Та й про яке
ткацтво може йти мова? Ще не виспiли коноплi, ще ©х треба мочити, бити на
бительнi, тiпати, терти на терницi, прясти в пiвмiтки, сукати. До того ж
ще й панських овечок не стригли. Одначе в пана могла лежати пряжа в
запасi, а Лукинин батько був гарним ткачем i колись працював у фiльварку.
Тим заспокоював себе й не мiг заспоко©ти, адже пам'ятав стрiчу на греблi й
те, як пан дивився на Лукину. Вiдтодi почав шукати способу, як би
побачитися з дiвчиною.

* * *

Сьомий день Лукина не зна , на якому вона живе свiтi, ©© взяли не на
чорний двiр у ткацьку хату, а в двiр при палацi, де двi кiмнати для
вишивання. В однiй дiвчата сплять, у другiй, бiльшiй, вишивають рушники,
напiрники, серветки. Лукина здогадувалася, нащо ©© взято до двору, i душа
©© стискувалася в тугий горiх, зда ться, трiшки надави - й трiсне навпiл.
Хоч ©© поки що нiкуди не кликали й навiть нi на що таке не натякали. Але з
дiвочих розмов знала, що побували в пана i Мелася, й Мокрина. Це звалося
"показувати пановi рушники". Справдi, котрась iз дiвчат збирала роботу за
тиждень чи й бiльше i несла пановi. На чорному дворi... це називають
"збивати пановi перину". А збивати ©© кому й так. у пана три хльорки,
три пишнотiлi дiвулi, якi нiчого не роблять, вилежуються днями, а ночами
тiшать пана. Кажуть, що навiдують усi три разом. Вони нетутешнi, з iнших
панських ма ткiв, так само невiльнi.
Вишива Лукина червоною i зеленою заполоччю рушника, додивля ться до
шиття, та як згада рiдну хату, заквiтчанi ласкавцем i васильками, яких
сама нарвала, iкони, а пiд iконами батька за читанням "Ки©вського
патерика", матiр iз схиленою на руки головою, братiв, що хоч i не уважно,
а таки ж слухають батькове читання, й обiлл ться ©© серце слiзьми. Назовнi
здебiльшого тих слiз не пуска , а в грудях вони печуть, як отрута. Й луна
©й у вухах сюркiт цвiркуна у власнiй хатi, й навiть стукiт ляди на
верстаку, що гупа всю зиму - гах, гах, вiдлуню в спогадi музикою. Старша
над дiвчатами - тiтка Одарка, здебiльшого мовчазна, сувора, тiльки як
побува в пiдвального, ста весела та балакуча. Iнодi вда ться ©й десь
доп'ясти грiш, за нього пiдвальний i вточить ©й того, вiд чого "й коло
серця пече". Пiдпивши, водила дiвчат у сад показати, як пани гуляють i
казяться. На рiчцi тодi було вогнiв-вогнiв, плавав порон на кодолi,
заклечаний i в свiчках, i там веселилися пани, а в ма тку на балконi не
вгавав оркестр.
- Скiльки-то кодоли треба на той порон, - мовила Мелася. - Мабуть, пар
на десять вiжок би стало.
- Сказала, - хмикнула Мокрина. - На сто, не менше.
- Панська доля цвiте, наша в'яне, - зiтхнула Мелася.
- Не нарiкай на долю, бо буде гiрше, - кинула Одарка. В суботу вранцi
старша покойова зненацька покликала Лукину в параднi горницi,
- Ходiмо, допоможеш килими трусити.
Лукина вся стиснулася, далi заметалася, вибiгла в сiни, щось ухопила й
засунула за керсетку. Серце стукотiло, ноги стали важкi, неначе камiннi.
Пiшла за старшою покойовою, оглянулася, i ©й одразу попустило в грудях.
Позаду йшли Мокрина i Мелася, ©х також покликали. Перейшли гардеробну,
вступили в залу, й Лукина розгубилася, Побачила себе спереду, i злiва, й
справа - кiлька Лукин стояло, притиснувши до грудей руки. В промiжках мiж
дзеркалами висiли килими, а зверху - парсуни вусатих шляхтичiв з
мереживами на ши© i при збро©. Проте роздивлятися ©й було нiколи. Старша
покойова наказала взяти килим i нести в двiр.
I ще двiчi ходила за покойовою. Одного разу ©© перестрiв пан, нiчого не
сказав, тiльки осмiхнувся, i усмiшка та злякала Лукину. Якась вона була
нiби й приязна, але хижа.
Ще за три днi, сердита й понура, бо давно не пригощалась пiнною,
Одарка, одвертаючи червоне, прищувате обличчя, наказала Лукинi:
- Сьогоднi понесеш пановi рушники.
В Лукини пiдломилися ноги, й вона сiла на ослiн. I далi була мов нежива
й ледве пам'ятала, як ©© водили на чорний двiр, купали, зодягали в чисту
тонку сорочку, гризетову керсетку, як заквiтчували голову. Всi цi днi вона
думала про те, що ма статися. I здавалося ©й, була готова на все. В нiй
змалку жили суворiсть i владна рiшучiсть, ©© нелегко було скривдити, й
вона вибрала собi спосiб, що, як ©й здавалося, диний був достойний ©©
роду i ©© честi. Вибрала спокiйно, без маяття i розпачу, й коли стала на
ньому думкою остаточно - заспоко©лася. А тепер знову розтривожилася до
краю. Рушники несла на руцi. Серце билося шалено, й такий ©© опанував
страх, що цокотiли зуби.
Ще дужче вона налякалася, коли помiтила бiля дверей пансько© горницi
того чорного, похмурого, з непривiтними очима юнака - гайдука, якого
бачила на греблi бiля пана. Гайдук стояв неначе неживий, неначе вирiзаний
з дерева, його тонкi губи мовби злилися во дино, очi неклiпно дивилися
кудись у куток.
Пан помiтив Лукинин страх. Сидiв у кутку невелико© кiмнати, вечеряв. На
круглому столику стояли страви, пляшки, ледь погойдував язики свiтла
трисвiчник, а над головою висiла клiтка з двома жовтими пташками.
- Чого злякалася? - мовив пан. - Мабуть, нарозказували тобi всякого.
Дурницi все те. Поклади рушники он туди.
Пiд стiною стояла оббита жовтим сап'яном отоманка, на нiй Лукина й
розстелила рушники.
- Потiм покажеш. Розстели отой, верхнiй. Що ж, гарний. Iди сюди. Йди, я
не кусаюся.
Лукина облизала смаглi темно-вишневi губи, пiдiйшла.
- Сiдай сюди! - наказав пан голосом, якому Лукина не осмiлилася
спротивитись.
Сидiла на стiльцi, дивилася вбiк.
- Ти ткачиха гарна. Що ото таке? Лукина звела очi.
- Рядно... заткане квiтами i звiрами. Звiрi були дивовижнi, з людськими
головами, а риби з жiночими тулубами.
Пан засмiявся.
- Молодець. Гобелен назива ться. Вiсiм рокiв його ткали.
- Вiсiм рокiв! - зiрвалося з Лукининнх вуст, i вона глянула на пана, чи
вiн не жарту .
Пан не жартував. I дивився на той чудернацький килим. Хоч яка злякана
була Лукина, одначе вiдмiтила, що обличчя в пана мужн , тiльки вже не
молоде, й надто великий лоб, ще бiльшим його робили залисини, що пролягли
в ледь кучерявому чубi. Вони зустрiлися поглядами, вперше за весь час
зустрiлися як людина з людиною. У поглядi Лукини були страх i молiння,
погляд пана не виражав нiчого.
- Не бiйся, дiвчино, - сказав пан. - Люди на те й люди, щоб вигадувати.
Не приховую: ти менi сподобалася. Але я нi до чого тебе не неволю.
Захочеш, пiдеш звiдси, як i прийшла. Зрозумiла? Ось за це й вип' мо.
I налив з високо© горлато© пляшки у два срiбнi келихи жовтого вина.
- Випий. Ти такого не куштувала.
- Я не пила нiколи нiчого, крiм узвару. Пан знову смiявся.
- Розказуватимеш потiм дiвчатам, яку солодку водичку пила в пана. Тво
здоров'я, дiвчино. Лукина пригубила келих.
- Нi, так не годиться, - сказав пан. - Я п'ю тво здоров'я, ти - мо .
Хочеш, щоб я захворiв?
Мусила випити. Вино справдi було солодке й нiби зовсiм не п'янке. Пан
змусив Лукину випити другого келиха, а потiм сказав:
- Вип' ш ще один i пiдеш.
Лукина зрадiла й вихилила келих в одну мить. I враз вiдчула, що не може
йти. В головi неначе було ясно, а йти не могла. Пiдвелася i сiла. I,
мабуть, од того руху в не© зашумувало в головi. Вона злякалася, водночас
нею опанували дивна легкiсть i дивовижнi веселощi. Що це з нею таке -
ха-ха-ха. Вона зараз таки пiде звiдси.
Лукина звелася на неслухнянi ноги. Гобелени, парсуни, трисвiчник
попливли перед ©© очима. Ой, як ©й легко i важко водночас.
- Чекай, я допоможу, - смiючись, сказав пан. На мить той смiх привiв ©©
до тями.
- Дух святий з нами, - сказала, не знати чому, неначе уздрiла
нечистого.
- З нами, з нами, - реготнув пан. - 3 тобою i зi мною. Ось зараз ляжеш
на отоманку, спочинеш... А я побуду бiля тебе. Ось так...
I поклав Лукину на ©© рушника. Й розстебнув тугi гаки керсетки на
пружних грудях, i побачив невеликого, гострого, зробленого iз скiска ножа.
Його обличчя ощирилося, вiн i злякався трохи, й засмiявся, - ця пригода з
ножем додавала перчинку до його хiтi. Вiн узяв ножа i з тi ю ж таки
усмiшкою кинув його на пiдлогу.

* * *

Фiлон наохляп на Калитцi спускався узвозом до рiчки. В супрязi з
сусiдом, Сокуром, привезли поповi соху з лiсу, розвораного воза лишили на
поповому обiйстi (колоду здiймуть завтра толокою), правував додому. Дорога
круто пiшла пiд гору, хомут з'©хав Калитцi на голову, один посторонок
волiкся по пiску, Фiлон нагнувся за хомутом i сам зсунувся кобильчинi на
шию. I в цей час мельком побачив бричку, що наближалася, а в нiй двi
постатi. Намагався втриматися, хапався за гриву, за хомут, але пiд його
вагою кобиляча голова хилилася дедалi нижче, врештi Калитка махнула нею, i
Фiлон полетiв на землю. I в цей час пролунав смiх. Панський смiх вiн
упiзнав би i в пеклi. А iнший, другий, дiвочий... Лежав на землi й не
вiрив.
Вона смiялася?
Вона смiялася...
Вона смiялася!
Весь цей час вiн прожив у муках, займаючись надi ю, згораючи в
безнадi©, i ось тепер все в ньому взялося попелом, i тiльки жарина кривди
i лютi жеврiла в серцi. Як Лукина плакала, вiн уже не чув.



РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ

На Сiч весна завжди приходить з моря. Пiсля довго© суворо© зими подув
низовий вiтер, принiс теплий туман, i той туман почав з'©дати снiг.
Хряпнула синя крига на Днiпрi, темнi розколини зазмi©лися на всю ©©
метрову товщину, в них проступила вода. Крига ледь-ледь зрушилась,
затрiщала тут i там, посеред Днiпра на мiсцi зимово© санно© дороги постала
сторч велетенська крижина, широкi склянi злами заблискотiли пiд сонцем.
Над рiчкою пролунав гуркiт i трiск, вода понесла льодовий панцир у море.
Кригу, що навпроти Великого Лугу, знесло за один день, зверху через пороги
йшла кришаниця, а на Днiприщi й Чортомлику лiд ще довго синiв i
пiздрюватiв, його поволi розлизувало хвилею, а потiм приступили зверху
пiвнiчнi води й змили i його.
Земля звiльнилася од полону, розквiтла. Напо нi теплими весняними
туманами, очерети i трави росли наввипередки, в берегах гнало пагiння
молодо© лози, трави стояли рутвяно-зеленi, а в степу на горбах почали
пiдгорати на вершечках бур'яни. Весною днi летять, наче на швидких крилах.
Скосили трави, а вже по горбках жовтiв ячмiнь, та й жито хилилося долу
стиглим колосом.
Ранками виглядало сонце, а далi небо затягувало нудними безбарвними
хмарами, якi не викликали нi злостi, нi радостi, а тiльки нудьгу, й лише
чорнi хрестики ластiвок над сiчовими баштами на мить прикликали думку про
життя, що летить невiдь-куди. Вночi тi хмари мандрували в опiвнiчний бiк,
пiд полудень верталися. А потiм попливли й не вернулися, настали спекотнi
днi.
З плавнiв повiвав вiтер, несучи запахи болотно© тванi, рогозу, хмелю.
Запорожжя обезлюднiло: жнивували по хуторах зимiвничани, пiшли в степи до
кримських кордонiв команди, а слiдом за ними рушили й чумацькi валки.
Зрiдка тягнув од куреня на базар який-небудь сiчовик чи приставала до
лiщиново© пристанi липова довбанка з мокрими сiтями. В тiнi пiд вербами
обсiвся гурт сiчових дiдiв, м'яли та лiниво нюхали табаку - в кого
мiцнiша, м'яли беззубими ротами балачку про добрi старi часи, походи на
Козлов та Кафу, про гостювання в самого султана. Тихенько торкав струни
новенько© бандури дiд Розколупа, вона бринiла ледь чутно, не перебивала
балачки. Розколупа сам робить бандури й розда козакам, плати не править,
вiзьме, хто скiльки дасть. Той бренькiт хилив старих козакiв на спомини,
як сон, i сон, як спомини.
Проте й нинi не вся Сiч дрiмала. То тiльки здавалося, що все заснуло.
Голосно, iз залiзним хряпом гахкав важенний водяний молот - Чортомлик
кував зброю, видзвонювали в кузнях ковальськi молоти, курiла двома
димарями стара похилена селiтерня, пiд ©© повiткою з пiвдесятка голих
козакiв товкли в ступах уже готовий порох; запорозькi сiргатали ганяли
через Днiпро конi - щоб не боялися води, щоб були мiцнi. Голi козахи
пливли поруч з кiньми, тримаючись за гриви, перегукувалися, пiдбадьорювали
коней парубоцьким свистом. Вода мила голе козацьке тiло - бiле-бiле:
запорожцi не скидали сорочок навiть у найбiльшу спеку на косовицi. У
степах пильнували дозори, мандрували з чумацькими валками попiд Перекопом
та по Криму вивiдники.
Зачувши про криваву зимову веремiю на Сiчi та прочитавши послання коша
iз запрошенням на спiльну налогу на Крим, донцi вiдрядили на Запорожжя
отамана Флора Минаева з чималеньким товариством - в триста козакiв, аби
довiдатися достеменно про все, дiйти домови, якими силами йти, де
збиратися, якими шляхами добуватися, та й просто погостювати. Гостина була
щира, донцi загулялися на Сiчi. Стали вони табором у кiнцi присiчового
мiстечка за корчмою Хоми Пугача, поставили намети, попiднiмали на возах
голоблi та дишла, на деяких голоблях висiли дуги, хомути та сiделка, на
iнших - великi чорнi казани, в яких варили кулiш та галушки. Варили
по-запорозьки - щоб ложка в кулешi не хилилася. Коней пустили в степ, до
запорозьких табунiв, запорозькi аргатали й наглядали за ними. При©хало
чимало дiдiв, яким уже важко махати шаблею i косою, та к на коня
видряпатись також, а тiльки на вози, i молодикiв, якi вчилися запорозько©
вiйськово© справи. Дiди-розбрелися по куренях, одстоювали утреню i обiдню,
смалили на колодках бiля Грецько© хати, що з високими дерев'яними
колонами, кружганком i великими рiкнами, люльки, молодики здебiльшого
товпилися на тирлi пiд горою, де випробовували силу, вправлялися в лучнiй
i огнистiй стрiльбi, бiгали наввипередки або ж пiрнали в Пiдпiльнiй.
Донцi i запорожцi мiнялися кiньми, одягом, збро ю - вже й не розiбрати,
хто з них донець, а хто - запорожець. Давн побратимство днало Сiч i Дон.
Не злiчити, скiльки сходжено сукупним вiйськом походiв проти чужоземних
неприятелiв, в скiлькох рокошах крутилася разом, скiльки з'©дено пшона з
одних мiдних казанiв, скiльки пролито кровi на одну й ту ж землю.
Гостювали й зараз у запоруку того, що нинi теж будугь разом.
Запорожцi ще ранiше написали про свiй замисл i в Москву, просили
запомоги вiйськом i ядерним та хлiбним запасами. Москву дино визнавали
над собою, ту Москву, яка уклала з Хмелем Переяславськi статтi i поклала
злуку на вiки вiчнi. А гетьмана Самойловича не визнавали. З листами
одправили значних козакiв Максима Щербака та Григорiя Пелеха. Посли
вiд'©хали в зазимки, а вернулися, коли вже солов'© над Скарбною втомилися
спiвати. Перестрiла ©х у сiверських землях весна, вода позносила гатi та
розмила греблi, взяла ©х у полон, посадила на довге марнування над Сеймом.
Навiть сухо© лiтньо© пори шлях од Запорожжя до Москви тяжкий i
небезпечний. Рiчки й зарiчки, пiски й болота, часом доводиться самим
рубати лiс та викладати гатки, шукати про©зду, а то й братися навмання -
по сонцю та зорях, через лiси та бори, де гуляють розбiйнi ватаги, де
ведмедi вночi ламають спини стриноженим коням. Подорожнiй на тому шляху не
ма спочинку нi вдень, нi вночi. Той, хто викiнчив його, почува ться не
меншим звитяжцем, нiж той, хто вийшов живим з криваво© сiчi.
У Москвi вiнчали надi ю запорозький замисел i вiдписали, що надiшлють
ординанси гетьману Самойловичу, калмицькому тайшi Аюкаю, князю Каспулату
Муцаловичу черкаському, аби тi йшли з вiйськом на скуплення з сiчовиками й
всi разом вчинили налогу на Крим.
Сiрко читав царську грамоту й розпитував посланцiв про новини,
привезенi з далекого краю, у сво му прикомiрку, туди зiйшлася вся сiчова
старшина. В хатинi було тiсно й душно, поодчнняли обо дверей - на вулицю
i в курiнь, у них з'юрмилися козаки, слухали дива, котрi оповiдали Щербак
i Пелех.
Од вiтру, що повiвав знадвору, хиталися язички вогню на трисвiчнику.
Петро Кугукало, новий джура кошового, затуляв ©х шапкою. Джуру отаман узяв
недавно, остаточно стративши надiю вiдшукати Лаврiна Перехреста. Петро
Кугукало - хлопець забудькуватий, млявий i сонний, з булькатими очима,
повiки котрих гно©лися од яко©сь хвороби, - не припав отамановi до серця,
але тепер йому було байдуже. Та й, думав, може, надмiру чiпля ться до
хлопця, мiря його по Лаврiновi.
Джура дрiмав стоячи. Вiн або дрiма , або жу щось - найчастiше сушню,
дiстаючи ©© з глибоченних кишень синiх штанiв. Бiля нiг Кугукала, просто
на долiвцi, вивернувся величезний, чорний, з бiлою плямою пiд горлом,
котяра, лежав, як неживий. Сiрко подумав, що вони чимось дуже схожi мiж
собою - його джура i оцей кiт, обо вайлуватi, лiнивi й невразливi:
прожени за шкоду - пiдуть i небавом припхаються знову, не пам'ятаючи лайки
i сво © шкоди. I голос у Кугукала тонкий, котячий.
Не такий, зовсiм не такий був попереднiй джура. Може, через те так
часто згадував його кошовий.
Хiба б ото Лаврiн отак сонно позiхав у кулак. Та вiн би досi в вуха i в
очi влiз послам, не прогавив жодного слова, мотав усе на вус, а тодi до
пiвночi не дав би спокою отамановi: "А зна ш, батiку, коли б нам отаку
гармату поставити на Ляськiй баштi... Набити картеччю". - "Був уже один
такий, сокири зв'язував. Спи вже". - "Той в'язав з дурного розуму. А ми б
пiд жерлом тi © гармати увесь узвiз тримали".
У цьому прикомiрку - прибудованiй до куреня хатинi - ще й зараз все
нагадувало про Лаврiна. Розмальований виноградом сволочок (пам'ятав, як
хлопець принiс з церкви фарбу), розвiшана по килиму зброя (Сiрко почiпляв
абияк, Лаврiн перевiшав по-сво му: три рушницi - двi по краях i одна
зверху, двi шаблi, три порохiвницi, а посерединi кобза з великою квiткою);
два снопики одворотного зiлля за трямком. Виглядали тiльки кiнчики гузирiв
- Лаврiн запхнув ©х покрадьки, щоб охороняли кошового вiд напастей i
ворожо© шаблi. Сiрко дивився на них, i серце йому оповивала тепла журна
хвиля. Бачачи, що кошовий щось дума , козаки притихли. Вiд то© тишi вiн
очутився, повернувся до Щербака та Пелеха. Тi сидiли пiд образами, пили
холодний узвар iз сушених персикiв, яким частують тiльки послiв та iнших
вельможних гостей, i перемовлялися. По хвилi Сiрко уважно слухав ©хнi
оповiдi. Новин було багато.
Нещодавно добiгла кiнця велика незгода помiж царем Олексi м та
патрiархом всi © Русi Никоном, що вкрутила у свiй вир найзнач-нiшик
церковних та мирських мужiв, вiдгукнулася й на простих священиках та
всьому поспiльству; цар надто близько пiдпустив до свого серця патрiарха,
надто високо помислив себе патрiарх та й перехилив коромисло дружби в один
бiк. Велику владу обiйняв на Русi Никон - писався государем, державцем,
крутий мав норов, тяжку руку, скупив незлiченнi багатства - все те врештi
злякало Олексiя, якому бояри й ранiше нашiптували погибель трону й вiнця
од патрiарха. Вельми перетерпiла церковна братiя, патрiарх з не© хрестом i
патерицею вибивав ресь. Либонь, не стiльки ресь, скiльки глупоту й
темряву. По всiх церквах не однаково правилась божа служба, не однаково
хрестилися, не одне писалося в церковних книгах, переписаних
напiвграмотними дячками. Аби виправити богослужбовi книги та звiрити ©х iз
грецькими оригiналами, Никои запросив з Ки©всько© колегi© вчених мужiв з
i ромонахом пiфанi м Слови-нецьким на чолi, вправних у грецькiй та
латинськiй мовах, зело мудрих в iнших науках.
Коли патрiаршество Никона скiнчилося зняттям з нього сану й засланням у
Воскресенський монастир, усi подумали, що реформацiя уже скiнчилася.
Одначе цар i новий патрiарх повелiли не вертатися до старого. Почався
церковний розкол. На той час, коли там гостювало запорозьке посольство, в
Московськiй державi велася тяжка - кнутом i Сибiром - боротьба iз
розкольниками та ретиками.
- А як же ки©вськi вченi мужi з i ромонахом? Що мають за дружбу з
Никоном? - запитав Сiрко, котрий сидiв бiля вiкна й слухав неквапливу
оповiдь Щербака. Того весь час поривався перепинити Пелех, бо йому
здавалося, що Щербак оповiда не так, вiн пiдхоплювався, починав
дзигорiти, вимахував руками й навiть намагався промовляти за патрiарха та
царя, обо вони в нього бiгали й кричали, i запорожцi, якi не любили
поспiху, щоразу зупиняли Пелеха. "Не сiчи. Хiба ж ото таки цар дринза , як
п'яний дячок, i дулi суче! Кажи ти, Максиме!" - "А суче, суче!" - Пелех.
- Не впала на них немилiсть. Живуть, як за Никона жили, - погладжував
вуса Щербак i похитував великою головою. - Ще й нових стовпiв вченостi з
Ки ва до Москви кiльканадцять при©хало. У церквах соборних ©х чимало i в
царському теремi теж, не тi тепер звича© при Московському дворi. Й там
занепада багато чого старого, - зiтхнув лiтнщ козак. - Наших грамотi©в у
тiм провина немала. Бачено - в Iiреображенському селi воздвигли комедiйнi