Мушкетик Ю.. Яса

прокрастися думкою в Брусове минуле, але вiн тримав його пiд сiмома
замками. Вiн ©© трохи боявся i по-сво му любив.
Килiянi зятя вимрiяв давно: сироту, бiдного, щоб був працьовитий,
поштивий, до скопу вдячний i вiдданий Дорошу та його дочцi. I щоб був
навчений бойно© справи - умiв оборонити хутiр. Лаврiн пiдходив пiд ту
мiрку цiлком. Ото тiльки що запорожець. Та Килiяна прив'яже мiцно, в цьому
був упевнений, а що з перцем - перець з часом викваситься. I все те, що
наспiвали слiпi спiвцi на Сiчi - про отчий край, оборону вiри - розвi ться
по цих хащах. Тут матиме вiтчизну й свого кошового - його, Дороша, бо й
молитиметься до куплених Брусом образiв. Так мислив по першiй стрiчi з
Перехрестом. Одначе в останнi днi вповзла йому в голову iнша гадка. Лячно
стало жити в цiм кра©. Люди покидали Подолiю й переселялися на
Лiвобережжя. Сюди, на хутiр, кожно© днини могли заскочити басурмани. Як не
ховався Дорош, а про хутiр знали. Спродатися б та ви©хати куди-iнде.
Спродатися! Хто купить ошабльоване татарами обiйстя! Оно понад дорогами
свiтять чорними очницями пустки. Доведеться просто залишити хату, сад,
пасiку.
Тяжко, до розлому в головi розмiрковував Дорош. Уперше йому не
вистачало власного розуму, власного розмислу. Може, постарiв? Стратив
колишню впевненiсть, силу? Тому й подiлився сво ю скрухою з молодим
за©жджим козаком. Хоч i бачив, що Марко не стiльки слуха , як пасе очима
дочку. Ох, цi сiчовики, монашаться в плавнях, а тодi з'©дають жiноцтво
очима. Нiби й не личило так дивитися на наречену товариша...
- Я сам купив би таке обiйстя, - озвався Марко. - Коб не в цьому мiсцi.
Як побачу гарне - куплю.
- Ма ш грошi? - поцiкавився Дорош.
- Маю. Сто золотих, - Марко аж стенувся од того, що виповiдав свою
та мницю, але, диво, стриматися не мiг. Вiн нiби помщався комусь: чи©йсь
радостi, чи мусь щастю, впевняв когось i себе, що й вiн дещо ма .
- Варуй боже - сто золотих! - гукнув Дорош. - Отцiв то та неньчин
заповiт?
- Мо©. Не маю вiтця та неньки, - одказав Нога ць. Його й далi кудись
несла важка, каламутна хвиля. Несла на пороги.
- Де ж узяв ©х? - все з бiльшою настирливiстю допитувався Брус.
- Божi то грошi. Запалив у лiсi дуба - холод морив, звiдти й потекли
золотi сережки, - брехав Марко. - Якийсь прибиш накрутив свердлом дiрок i
напхав алтинiв.
Марко подумав, якщо Брус розкаже про це Лаврiну, вiн одмовиться, скаже,
пожартував. Мало пустив по Сiчi горобцiв. Та й, либонь, уже й не
побачиться з Лаврiном. I що йому Перехрест! До Лаврiна доля на всi боки
верхом. На Сiчi кошовий прикохував, тепер ось знайшов Килiяну з багатим
тестем. А в Марка тiльки й щастя - те золото. Звичайно, про сережки казав
обмильне. Захопила запорозька чата польських послiв до татар, посадовили
©х у секвестр при пушкарнi. Марко стояв на вартi, пiдгледiв у щiлину (вона
затикалася кулем), як один шляхтич сховав у жерлi мортири папушу. Коли
послiв повели на квестiю, витяг з жерла мортири туго зав'язаний кисет з
алтинами. Потiм запорожцi облазили всi гармати - видно, шляхтич сказав про
грошi, може, для того й ховав, щоб одкупитися, - не знайшли, подумали, лях
збрехав.
У Брусовому розпитуваннi Марко вловив хижу зацiкавленiсть i йшов ©й
назустрiч. Дибав, немов у в'язке болото, з якого, може, й не вдасться
вибратися. Нехай хоч Дорош згаду його, нехай позаздрить на чужi грошi,
нехай... зненавидить Лаврiна. Вiн сам не сподiвався, що в його душi лежить
така гидь. I воднораз така пекельнiсть, така несосвiтенна ярiсть. Почував,
що може зважитись на будь-який вчинок. Заздрiсть роздирала йому груди. В
цю мить мiг пожбурити в пекло все: Сiч, товариство, Лаврiна i власне
серце. Маленький, хижий, сидiв, зчепивши в замок долонi рук. В його очах
зата©лися жовтi согi'яки, голос iз напруги став хрипкий.
В першу мить Марко злякався того, що зав'язувалося у них з Брусом. Йому
аж шпарко стало, й думка заслала чорнотою мозок. А тодi десь зринуло
розважливе: ну то й що? Не вiн почав оцю балачку, а Дорош Брус. А вiн,
Марко, нiчим не согрiшив на землi, щоб щастя одкинуло його од усiх
порогiв. Нехай Брус розпиту . Може, опiсля розкаже й Килiянi. Разом
позаздрять йому. I колись, пiсля сварки з Лаврiном чи з досади на нього
(не вiк же буятиме ©хня любов) Килiяна згада його, Марка. Згадував же ©©
вiн, думав про не©, ще не бачачи. Лаврiн навiяв ©© образ, але тодi вiн був
безтiлесний, наче марево, але хiба можна закохатися а марево! I ось
тепер... Сподобалася йому. А таке, знав, не забува ться. Це була мала,
зовсiм маленька, майже нiкчемна втiха - вiд не© Марковi стало трохи
моторошно й трохи злорадно. Бiльшим було те, манливе й пекуче, що
вловлював за словами Бруса, i вловлював теж неясно, як слiпець далекий
гомiн.
- Я можу позичити, коли вже край, скiльки там треба, - сказав i
подивився Дорошевi в очi, хоч з-нав, що просто так не позичить i алтина -
хотiв подратувати.
- Чим же я ©х вiддячу, - пожадливо й скрушно зiтхнув Брус. - Якби тво©
грошi та до мо©х волiв та коней... До того добра, що в скринях, до
Килiяниного посагу...
Марковi аж схлипнуло в грудях, i вiн похилив голову. Чорна трута
розтiкалася по душi, й уже не мав волi зцiдити ©©. Вперше нiби збоку
поглянув на себе й на Лаврiна. Так, ©м обом було добре вкупi. Лаврiн
подобався йому споко м душi, щирiстю, побратимською вiдданiстю. Тим, чого,
почував, мав замало сам. Й то бiльше кортiло пiд ©хати Лаврiна,
покепкувати з нього. Але Лаврiн на його кпини ображався рiдко, тiльки
всмiхався. Лаврiн - вельми встидливий, Марко втямив це давно й часом, аби
подратувати товариша, пiдсипав соромiцьких жартiв, i тодi вони,
траплялося, й сварились. Але по тому, перегнiвавшись, Лаврiн; знову йшов у
курiнь до Марка. Кошовий теж любив послухати Марково© мови. Одначе, собi в
дружбу взяв не його, а Перехреста. Пригаду , тодi Марка вперше взяла
прикрiсть на Лаврiна.
Вiн би любив побратима, коли б того опосiло горе. Втiшав би, намагався
допомогти, навiть роздiлив би горе навпiл. Прощав i вибачав товаришевi все
- не мiг вибачити щастя. Смутно вiдчував це, й прокрадалася думка, чому
так: горе роздiлити можна, а щастя - нi. Злива пада рiвно на всiх, а сонце
тiльки на тих, що на галявi. Люди - сiянцi, кожен росте сам по собi.
Одного витолочить доля, iнший вибуя й тягнеться в небо. Зараз сонце
свiтило не йому.
- А може, й справдi удатися до тебе? - правив далi Брус. - Ти при©дь
пiсля жнив. Сам.
Дорош вiв торг, як лютий татарин. У тому торзi не програвав у жоднiм
разi. Не при©де Марко, не зумi Брус присилувати Килiяну - лиша ться
Лаврiн. Вiв безпрограшний торг, вдавав безжурнiсть, а голову дужче й дужче
стискав невидимий обруч, i мучила його якась та мниця - либонь, то був
неясний спогад, що вiн через цi ж таки проклятущi грошi вже один раз
вчинив страшний злочин, порiшив товариша й тепер чинив новий злочин, може,
страшнiший, нiж той, колишнiй. Йому аж трiщало в головi, а вiн i далi
вперто й страшно пробивався вперед. Йому майнуло в думцi: ще раз, ще один
тiльки раз перебiгти по вербовiй кладцi - не вломиться ж вона, й замiнить
ту кладку мiцною, вкгрунтованою на доброчинностi, спокутi й вiрi. Не
покарав же його бог того разу, не покара й тепер.
Марко в цю мить ненавидiв i подобав Дороша. Вгадував у ньому щось
потайне, пожадливе й страхався, що почува щось подiбне у власнiй душi.
Вона розколювалась, як горiх, уже не мiг стулити обидвi половинки докупи.
Та й не вельми намагався. Знову зринула думка про ©хн колишн з Лаврiном
товаришування, про Сiч, побратимство, але все було не таке, як ранiше,
пройняте чимось гiрким i, як здавалось йому, з Лаврiново© вини. Був би не
©хав сюди чи принаймнi не заманював з собою його, й Марко не знав би
нiчого. Нащо стiльки розказував про Килiяну, нащо розхвалював ©©?
Обо , i Марко i Дорош, втомилися вiд то© розмови. У Дороша з натуги аж
роса виступила на чолi. Витер чоло шапкою, пiдвiвся. Йому самому було
мулько на душi. Може, мулькiше, нiж тодi, коли одтяв голову хорунжому. Там
хоч рятував сво життя... А тут... здобував грошi.
Дивився на долину, а бачив золотi алтини. Земна краса, що на старiсть
зiйшла на душу божою благодаттю, не могла потопити пожадливостi й думки
про сито одкраяний шмат. В ту мить у поле його зору потрапили Лаврiн i
Килiяна, вони сидiли на горбочку, Килiяна щебетала до парубка. Брус
подумав, що нiхто й нiколи не сидiв отак поруч нього й не яснiв до нього
очима. Життя його мина , а вiн так i не звiдав того великого, що робить
людину iншою, щасливою, вiд чого завмира серце й мiня ться свiт, у нього
взагалi не було любовi, вiн прожив життя суворе, сповнене небезпек, страху
й борiння. I зненацька в серцi старого прибиша ворухнулося щось лагiдне,
добре до дочки й отого парубка, несамохiть вiн замилувався гарною парою та
побажав ©м щастя. А тодi здивувався самому собi: у серце потекла важка,
свинцева заздрiсть, але й вона його ятрила недовго. Брус Дорош зiтер все
холодним розмислом. Проте тепер не змiг одкараскатись од думки: буду
доччине щастя не на добрi. Думка лiтала, як ластiвка бiля поруйнованого
гнiзда. Було маркiтно. Почував печiю в грудях, захотiлось упитись. Хвилю
повагавшись, пiшов у комору. Повернувся з пузатою карафою. Цiдив горiлку в
чарки тут-таки, на призьбi, дивився на Марка - невдатного на вроду, але
хитрого, розколупував його оком, переводив зiр на Лаврiна, що безжурно
лежав на оберемку трави, а в головi текла важка, як пригуслий дьоготь,
думка: "Все можна подiлити. Горiлку, алтини, коней, навiть смерть. Не
можна подiлити любовi". Од того ставало злостиво-радiсно, але чомусь i
страшно. Й трохи заздрiсне. Що не зазнав сам того щастя - любовi. Й не
вiдав, що воно таке. Пекуче, як горiлка? Солодке, як мед? Не вiдгада ш.
Йому стало прикро на долю, вiн плюнув i розтер по зеленiй травi важким,
наче кованим iз залiза, чоботом.
Лаврiн, як i Брус, також дивився на долину. Вона вабила його зiр,
лежала бiля ©хнiх з Кнлiяною нiг, немов зелена плахта. А по нiй синiм,
безпечно кинутим каламайковим поясом - струмок. По горi - пишний та
кучерявий сад, за садом - важкi темнi ялини. Йому трохи дивно, що Килiянi
байдужа ця краса. I трiшки бентежно, й навiть прикро, що в не© тiльки й
мови, як утекти звiдси. Прикро тому, що йому, Лаврiповi, досить Килiяни, а
©й, виходить, його мало.
Й ще одна думка смоктала Лаврiнове серце. Тiльки нещодавно, ©дучи сюди,
подивився на все не безжурними очима, а очима майбутнього господаря,
Килiяниного чоловiка, приймака. Адже ранiше, на Запорожжi, йому нiколи не
клалися в голову думки про землю та одруження. Гадав: буде запорожцем, та
й квит. Вiн нiколи не ходив бiля землi, хоч i не цурався роботи. Вмiв
косити, трохи знав бондарське ремесло - хлопчаком двi весни допомагав
бондаревi, любив малярство, хоч спiзнати вповнi малярсько© науки й не
вдалося. Лаврiна не стiльки дивувала та непоко©ла швидка й несподiвана
Брусова згода видати за нього Килiяну, скiльки те, що йшов до шлюбу майже
голий, безгрошовий. Тi думки смутили й пригнiчували, вони кружляли по
одних i тих же гонах, нi на цяту не посуваючись уперед. Ким вiн буде на
Брусовiм господарствi? Наймитом? Челядником? Од того одразу ставало щось
дибки в душi й брови збiгалися на перенiссi в тугу хмарку. В мислях Лаврiн
порiшив: стане чумаком. Продасть шаблю, коня, купить пару волiв, ще пару
дасть йому Брус, i по©де вiн нехай i в небезпечну, зате грошовиту дорогу:
в Крим по сiль. За дво -тро лiт зачумаку власний статок...
Гарний був у задумi Лаврiн. Килiяна тихцем милувалася ним. Дiвчину аж
гордощi брали, що ©© покохав отакий парубок. Смiливий, палкий... На мить
побачила себе, й чомусь без сорочки, в його обiймах, вiд то© соромiтно©,
не дiвочо© думки зашарiлася, одначе зору од Лаврiнового обличчя не одвела.
"Мiй", - щось проспiвало у серцi. Душею почувала, що до всього Лаврiн ще й
добрий. Тiльки трiшки гордий. А ще - замисливий. Задивився на далекi
верхiвки дубiв, а про не© мовби забувся. Нiчого, вона йому замислюватися
не дасть.
А дивитися на лiс то й зовсiм нiчого. Вiн обрид ©й до знемоги. I оцей
хутiр. Вона за ними свiту не бачила. Хiба тiльки кра чок, коли вiдпускав
батько з челядницею, бабою Вуцькою, до Бершадi, де в тi © - дочка в
замiжках за бондарем. Сам вiн туди не ©здив жодного разу. Баба Вуцька - то
тiльки на вигляд сумирна та тиха, а насправдi бiдова й проворна. Водила ©©
по церквах, по базарах, завозила i в Ладижин, i в Стiну. Вуцька колись, ще
до Хмельниччини, служила поко©вкою у панiв Обидовських, набачилася див.
Любила розповiдати про те. Про ви©зди, про конi, про банкети, де всеньку
нiч грали музики й пускали в кiнцi саду барвистi вогнi. Панi© - в шовках,
сукнях, по низу оторочених хутром, а руки й плечi - голiсiнькi. Килiяна й
сама раз бачила в Бершадi таку кавалькаду. Ой же й грало лицарство кiньми
довкола двох карет, у яких сидiли панi©. Вуцька казала, що паничi задля
дiвчини здатнi на що хочеш - навiть на смертельний герць. Килiяна певна,
що й ©© Лаврiн за не© пiшов би на шаблях проти будь-кого, i в думцi
пишалася цим. Наслухавшись Вуцьки, наблукавшись по мiсту, Килiяна довго не
могла заснути (вони зупинялися у Вустино© знайомся мiщанки) й тодi думала
про освiтленi ста свiчками зали, нечуванi танцi, лоскiтливi вусики,
дзвiнкi шпори. Й тодi Килiяну поймало тривожне хвилювання, вона лежала в
нужденнiй свiтлицi, а ©© уява малювала i тi зали, й тi свiчi, i тi вусики,
i ще багато такого, що не привидиться дiвчинi при свiтлi дня, вона чекала
якогось дива, ©© всю переповнювали передчуття яко©сь стрiчi, котра
перемiнить все ©© життя, i вона тривожно завмирала. Вона не мала все те
навiть за мрi©, а тiльки за казку, але ж ми i лiта мо в казках! А от
пере©хати до мiстечка, бодай такого, як Бершадь, то вже не казка. (Лаврiн
теж появився не з казки й не зовсiм пiдходив пiд тi ©© мрi©, але здоровий
глузд пiдказував Килiянi, що на бiльше ©й сподiватися нiчого). Вирватися,
вирватися з-пiд цих густих вiт, утекти вiд цього тоскного шуму. Здавалося
б, виросла в лiсi, мала б стати його часткою. Не стала. Вона й любила цей
зелений шум, i хотiла вiд нього втекти. Та мнi сили довго дрiмали в нiй,
тепер вони пробудилися i владно штовхали ©© в людський гомiн, у людський
крутiж. Килiяна давно зрозумiла: вона гарна собою - i боялася, що не зумi
взяти того всього, що може заплатити за ©© красу свiт. Ота-ко, - мрiяла, -
сидiтиме вона, як отi панi© при вiдчиненому на вулицю вiконцi, пiдклавши
пiд лiктi вишиту подушечку, i лузькатиме насiння.
Там, у Бершадi, спогадувала вона, стiльки лавок, а в них так i мигтiли
парча та срiбло. Як одгуляють весiлля, Лаврiн чумакуватиме. Тiльки не в
Крим по©де - хай тому Криму цур - а по городах, по ярмарках. Вона, либонь,
теж iнодi ©здитиме з ним. Уже казала про те батьковi. Правда, вiн ©й на
те: "Один дурак возив на продаж гарбузи, та з ними й голову продав... Он у
лiсi скiльки галяв. Аби руки та плуг, порозорювати ©х, позагороджувати од
звiроти - можна за п'ять лiт забагатiти". Батько насправжки хоче запрягти
Лаврiна в лiсову роботу. То його давня мрiя. Бо сам трохи ледачкуватий.
Тепер же бере дармового наймита. Килiянi аж моторошно од то© думки. Тi
перелоговi землi вмент вип'ють Лаврiнове здоров'я, ©х мало покорчувати,
поорати, а ще треба стерегти по ночах з рушницею. Нi, вона одда ться не за
наймита, а за гречного мужа.
Сподiвалася переважити батька. Важкий i понурий, вiн не знав з нею
зладу. Боявся ©© галасу, слiз, ладен був задобрювати чим тiльки мiг. Новим
намистом, кумачами, мандруванням на прощу з бабою Вуцькою, хоч i знав, що
прощi тi не вельми побожнi.
Нi Килiяна, нi Лаврiн не вiдали, що Дорошевi плани перемiнилися. Бiгли
думками вперед, десь там ©хнi думки сплiталися, й обом було гарно та
затишно. Лаврiновi аж шкода стало Марка, що самотньо (Дорош кудись пiшов)
сидiв на призьбi.
- Марку, йди до нас, - покликав Лаврiн.
Марко не почув. Душа його в цю мить злостиво посмiхалася, й посмiхалася
не на радощах, що звершиться його несподiване жадання; вона осягнула, що i
в iнших душах такi ж чорнi холодини, як у його, а може, й гiршi: хто йому
Килiяна - нiхто, Дорошевi ж - рiдна дочка, а вiн ©© запроду . Марко не до
кiнця вiрив, що все буде так, як намислили вони з Дорошем, але вiдчував,
що на такому замiсi не може зiйти i Лаврiнове щастя. Першо© митi був
охопив його душу вiдчай, але сплив, його витiснив слiпий дощ, який замивав
останнi слiди.
- Марку, йди до нас, - знову покликав Лаврiн. I хоч Марко з його голосу
вловив, що кличе вiн для годиться, пiдiйшов i сiв на оберемок зелено©,
ледь волого© трави. Вiн бачив, що перебив розмову, але тепер уже зумисне
не збирався швидко йти прiч. А може, перебив не обом, бо здалося йому, що
Килiяна посмiха ться до нього привiтно. Мабуть, то була несвiдома дiвоча
гра, а може, ©й трiшки кортiло подратувати Лаврiна. Чи й хто зна, що
кипiло в тих чорних зiницях. Перемовляючись з Лаврiном, плела вiнок i
тепер одягла його собi на голову, повернулася до Марка й запитала,
дивлячись на парубка:
- Личить? Гарна я в ньому?
Марко побоювався звести очi й бачив не вiнок, а довгу шию i гаптований
комiрець сорочки, що ©© облягав.
Запитання спантеличило Марка й навiть розсердило. Вiн погамував злiсть,
хитнув головою в бiк Лаврiна;
- Це нехай вiн призна .
- Вiн уже признав, - засмiялась дiвчина.
- А хiба треба, щоб ще хтось?
Тремке, солодке, не знане досi почуття протекло по його серцю, але в
солодке домiшалися краплi гiркого. Любов гiрчила ненавистю. В Маркових
очах митт во зблиснув вогонь, який злякав Килiяну. Лаврiн реготав, а вона
зняла вiнка i розiрвала. Запала мовчанка, аж Лаврiн перестав смiятися й з
жалем дивився то на вiнок, то на Килiяну.
А вона зиркнула на Марка й мовила:
- Ти не такий, як про тебе розказував Лаврiн. Набурмосений i сердитий.
Хоч би посмiхнувся.
- Козакам у буднi посмiхатися заборонено, - здобувся на жарт Марко.
- А в свята?
- В свята й поготiв.
- Ви того такi похмурi, що без дiвчат, - в одну мить вирiшила К.илiяна.
- Таки ж нiколи-нiколи жiноча нога не ступала на острiв?
- Чого ж, приходять, - думаючи щось сво , пiдтримав жартiвливу розмову
Марко.Русалки забiгають. Трапля ться, i в курiнь котрась заникне.
- Й що тодi?
- Всяке бува ...
- А я на русалку схожа чи нi? - притулила до голови розiрваного вiнка.
Марко спохмурнiв. Лаврiн страктував ту похмурiсть по-сво му.
"Пережива , суму за нашою дружбою, - подумав. - Може, нам вдасться
вмовити Бруса й Марко залишиться з нами". Йому було шкода Марка. А Килiянi
було весело. й хотiлося жирувати, жартувати, вона вирвала травинку й
провела нею Лаврiновi за вухом, аж Марко вiдчув той лоскiт, в серцi в
нього завирувало. А Килiяна враз пiдхопилася на ноги й показала на гривку
осоки посеред долини.
- Ходiмте до саджалки, я покажу головнiв. Хтозна-де вони взялися. Такi
великi. Запливають у струмок, а тiльки що, втжають назад до озерця. Я на
них загадую собi всяке.
- Я люблю дивитися на них тiльки тодi, коли вони на сковородi, -
пожартував Марко i пiшов до хати. Лаврiн i Килiяна, взявшись, як дiти, за
руки, побiгли до саджалки.
Спати гостей Дорош поклав у хлiвi на сiнi, застеленому м'яким пухнастим
лiжником. Лаврiновi хотiлося погомонiти з Марком, але той мовчав, удавав,
що спить. Боявся - заговорить i викаже щось з того недоброго, що сукали з
Брусом; важка, кiгтиста лапа каяття дряпала йому душу. Одначе не до кровi.
А була якась незручнiсть, глуха млiсть у серцi, що зродилася в тишi, на
подушках, вишитих Килiяниною рукою. I вiн аж зрадiв, коли ця тиша
урвалася: заквакали жаби в болiтцi, i розпугукались пугачi в лiсi,
здавалося, пугачеве плем'я змагалося з жаб'ячим, хто кого перекричить.
"Весела сторононька", - подумав Марко, засинаючи.
Килiяна не спала довго. У маленькiй горницi було задушливо, вона
пiдiйшла до вiкна й спробувала крiзь грати його вiдчинити. Воно нiколи не
вiдчинялося, нiби прикипiло, та вона врештi виштовхнула обидвi половинки.
I здалося ©й, що вiдчинила вiкно в iнший свiт. Вiн вже був у нiй, тремтiв
i брав у свiй полон. Серце солодко щемiло, було радiсно, гарно й чомусь
тривожно. Пугукали сови - це ©й звичне, плив лiсом мiсяць, шелестiв у
вiттi вiтер, залiтав до горницi, при мно остуджував гарячi перса. Килiяна
притулила до них руки й зненацька заплакала.

* * *

Ранком наступного дня, по снiданку, Дорош закликав у свiтлицю Лаврiна
й, напускаючи на себе надмiрну заклопотанiсть та похмурiсть, сказав,
постукуючи по столу пальцями:
- У непевний, лихий нагодився ти час. Не до весiлля зараз. При©жджай,
як перемелеться, перетруситься. На рiздво при©жджай! - А сам дивився в
пiдлогу важким поглядом.
Лаврiновi вiд тих слiв нiби зiвало щось у душi. Спершу подумав, що це
вiдплата йому вiд Бруса за те, що не дотримав умови. Просив, щоб той
помiняв сво рiшення. Брус був непохитний. "Я ж не вiдмовляю, просто нехай
перевi ться, перемелеться. Ниньки й попа не знайдеш, щоб повiнчав. А яке
вже там весiлля!" Лаврiн мусив погодитися. А по довгому розмислi, по
перемовi з Марком навiть визнав слушнiсть Брусових слiв. Справдi - лихе
весiлля пiд шабельний дзвiн! Коли ©хали сюди, довкола тiльки й гомону було
про татар. Одначе, з iншого боку, його шабля теж могла стати в пригодi
Дорошевi. Раптом Лаврiновi осяяла надiя.
- Дозволь, пане-батьку, - звiв очi, - поки що лишитися за челядника.
Брус махнув рукою:
- Не треба. Не хочу я людського поговору. Весiльний кисiль треба варити
на чистiй водi.
Лаврiн мовчки вклонився й вийшов.
Килiяна несподiвано вчинила опiр батьковi, накинулася на нього, як
вогнеока рись, але вiн витримав напад, соромив ©© ущипливими словами,
упокорив.
Козаки подякували господарю за гостиннiсть, посiдлали конi. Килiяна
розпустила червону стрiчку, якою прив'язувала куделю, обмотала нею рукiв'я
Лаврiново© шаблi.
Дорош i Килiяна провели ©х до монастирища. Лаврiн i Кнлiяна йшли
попереду. Дорош i Марко вiдстали на кiлька кiнських постатей. Лаврiновi не
хотiлося вiд'©жджати. Чомусь його непоко©ла Брусова, нехай i тимчасова,
одмова. А надто засмучувала нова розлука з Килiяною. Килiяна вела за повiд
Коршака.
- Ну чого вiн, чого?.. - про батька.
- Не знаю.
Зламала калинову гiлку з твердими, ледь почервленимп сонцем ягодами й
вплела коневi у гриву.
- Вона швидко зав'яне, - сказав Лаврiн.
- Дарма. Я й собi зломлю гiлку й почеплю в кiмнатi. Хай нагаду про
тебе.
- Калина - то смуток, - знову мовив Лаврiн. Душу йому огорнула печаль.
Килiяна раптом захотiла викинути калинову гiлку, але вiн не дав.
- Ти зламала ©©, вона принесе менi щастя.
Узяв дiвчину за руку, з вуст злетiло вiчне, як свiт:
- Ждатимеш?
Килiяна зупинилася, подивилася йому в очi сумно й вiрно:
- Ждатиму, допоки й воно ходитиме по небу. - На серцi в не© кипiли
сльози.
Обо подивилися на сонце, що пробивалося крiзь рване хмар'я червонястою
плямою. Чудна й страшна була для Лаврiна ©© вiдповiдь. Вiн стиснув дiвчинi
руку, сказав тихо:
- Не треба так.
- Ждатиму!
Вiн не почув того слова, а тiльки вловив, як воно побiгло по ©© руцi в
його руку й далi, до серця.
- I я теж. Щоб там не сталося... Я нiкого... Нiкого до тебе не знав i
не любив. Я i з Сiчi майже нiколи не ви©здив...
Мабуть, цього не треба було казати, вiн засоромився, почервонiв, але
Килiянi його слова сподобалися.
- Не барися, - сказала вона.
©й здалося, що сто©ть перед прiрвою.
На греблi попрощалися вдруге.
За мить кущi лiщини сховали двi постатi: важку - Дороша Бруса, й тонку,
легку - Килiяни.
Лаврiн не бачив, куди йде кiнь, той сам вибирав дорогу. Йому потемнiв
свiт, вiн ©хав уперед, а серце рвалося назад. I така в ньому зсоталася
туга, що хотiлося плакати. Марко його розраював, вiн, хоч нiчого не чув,
схитував головою.
Козаки пiд'©жджали до дороги, по якiй у бiдарцi гнав чалим конем якийсь
чоловiк. Вiн стояв на колiнах, однi ю рукою тримався за плетений кiш,
другою перiщив лозиною коня. Побачив козакiв, щось крикнув, не зупинився,
погнав далi. Козаки погукали, Марко навiть хотiв наздогнати, а тодi
передумав:
- Украв щось чи на пожежу?
Про©хали ще з пiвверстви й побачили в глибокому рiвчаку гарбу. Лiворуч
од гарби чорнiв мiсток, вiн був провалений. Чоловiк, либонь, хотiв
об'©хати його, й гарба засiла по самi осi в твань. Молоденькi волики
змiсили пiд собою грязюку, вона сягала ©м до животiв. Заляпаний болотом,
селянин хрипко собкав, тупо тягнув за налигача й чомусь не бачив, що рябi
вже й не лягають у ярмо. Поруч бабралася у тванi молодиця, щось пiдкладала
пiд колеса, а з гарби виглядала цiла низка дитячих голiвок.
- Чого тебе холера сюди занесла? - осадив перед самим обличчям чоловiка
коня Марко.
Той лупав очима, як сновида, Марко хотiв розбудити його нагайкою, але в
ту мить заголосила молодиця:
- Ой лишеньки-боженьки, поможiть. Не дайте погинути. Татари, татари!
- Де? - крутнувся конем Марко.
- Скрiзь. Он наша слобода горить, наше село, - показала брудною рукою.
Над лiсом справдi тяглися пасма диму.
- А куди ж ви ©дете? - запитав Лаврiн.
- У Ладижин. У фортецю. Всi тiкають туди, - оговтався чоловiк. Лаврiн
злiз iз коня, прив'язав його до вербички - кiнь крутив головою, гриз
деревце, - закасав рукава, вступив блискучими, з подзвоном чобiтьми в
твань. Занурив у багно руки, намацуючи спицю. По невдалiй спробi
пiдiпхнути воза руками Лаврiн i Марко витягли з мiстка вузьку мостину,
пiдклали пiд задн колесо, загейкали, засобкали; вигинаючи короткi ситi
ши©, волики налягли, гарба заскрипiла, погойдуючись, випливла на сухе.
Чоловiк, хоч був забейканий у багно з нiг до голови, по©хав - навiть забув
подякувати, тiльки дiти махали козакам рученятами з коша i лепетали:
"Козаки, козаки", та долiтало розпачливе жiнчине голосiння: "А краще б вже
зразу свята присипала". Лаврiн та Марко помилися в струмку й стали
радитися. Порiшили ©хати в Ладижин i собi. Лаврiновi зривалася думка
вернутися назад, але вiн притомив ©©. Ще наведе татар. Та й, либонь, Брус
ма в лiсi надiйний сховок. Всi, хто живе в отаких нетрях, мають його. Чим
менше люду, тим легше сховатися в сховку.
Вiн ще роздумував, а Марко вже сидiв на коневi, у якого скапувала з
вудил зелена пiна (скуб траву не розгнузданий), чекав. Лаврiн одв'язав од
вербички Коршака.
По дорозi до Ладижина поминули чимало бiженських пiдвiд, i цiлi валки,
й пiших утiкачiв. Декотрi везли на возах припас - пшоно i борошно, за