Мушкетик Ю.. Яса

Мерефу. Про це Самойловичу донiс вiрний чоловiк iз Запорогiв. Таке
прохання не на жарт розтривожило гетьмана. Виклопоче Сiч одне село, а тодi
почнеться - дай друге, дай трет ... Здавалося, що там одне село - крапля.
Крапля живо© води для спраглого велетня. А щоб пiдказати царевi спосiб до
вiдмови, написав:
"Такого нiколи не було, щоб Сiч Запорозька слободами володiла".
Обв'язав листа стрiчкою i засургучував власноручно. Завтра вiддасть його
кур' ру. А щоб кур' р не ©хав упорожнi, долучив до того листа ще два, в
яких просив собi у володiння село Хрущi i мiстечко Ямпiль. Упоравшись зi
справами, довго сидiв непорушне, пiдперши рукою голову. Його втомили
клопоти, втомили довгi манiвцi, якими щойно пройшов. Хотiлося шляхiв
коротших - до серця, хотiлося добро© бесiди i приязнi. Того давно не знав.
Усi мають його за суворого мужа, за строгого гетьмана, й тiльки. Нi жiнка,
нi дiти нiколи не запитають, як йому живеться, як ма ться. Неначе вiн з
каменя, а не з живо© плотi. Вже й старшина, з якою кiлька рокiв любiсiнько
бенкетував, почува ться з ним не на однiй нозi. Сам по собi завiвся
порядок, що вони встають, коли вiн заходить. Спочатку хотiв вiдмiнити той
порядок, а потiм передумав. I врештi залишився сам. Й чи не вперше так
щемко вiдчув свою самотнiсть, але на те вже розради не мав. Ламати
усталений лад не випадало.

* * *

Ждан зайшов на подвiр'я, зупинився. Звiдси було видно шмат сiрого поля,
i зелену смугу лiсу, i золотавi копицi хмар над лiсом. Сонце просвiчувало
©х наскрiзь, здавалося, там iде дощ. I поле, i лiс, i хмари-копицi вабили
до себе, нагадували, що свiт широкий, не зiйшовся клином на цьому горбi,
над цi ю рiчкою, хоч якi вони чарiвливi та гарнi.
З глибокого, похмурого колодязя витягнув цебер води. Коли тягнув,
старий, горбатий звiд скрипiв i похитувався, нiби мав ось-ось упасти. А
може, i впаде. Тут все у ветхiсть приходить, все пада . Убога церква й
убога хата, одну половину яко© займа дяк, а в другiй шпихтiр для калiк i
сирiт. Дяк сам убогiший за деяких старцiв. Ще й ледачий i трохи п'яничка.
Зируженими од сонця очима Ждан повiльно обвiв подвiр'я, неначе бачив це
все уперше... Рублена хата з сiньми без горища - стiни обмазанi глиною,
дощi та сльоти глину оббили, й вони свiтять лозовими ребрами, у сiнях
ступа i дiжка без дна. В хатi таке саме убозтво... Судник, а на ньому три
полив'янi миски, жердка, скриня, що воднораз править за стiл, пiч, на якiй
кашля дяк, а йому окселенту в пiдпiччi порося з одмерзлим хвостом.
Найбiльше хатн багатство - уламок венецiйського дзеркала, яке розбилося в
гетьманських палатах, - дяк не пропив той уламок, бо вмазаний у стiну.
Бiля хати - хлiв i погрiбник, вiд двору - стежка до низинного городчика,
де зеленi велетенська грядка цибулi i де жодного разу не зацвiв мак.
Ждан прип'яв цебер за дужку до вбитого в цямрину цвяха й випростався. I
щось випросталося, рвонулося в ньому самому. "Як же я тут жив?.. Мерщiй,
мерщiй звiдси..." I аж засмiявся без голосу, й аж притупнув цибатими
ногами в полотняних штанях, i подумки вклонився гетьмановi. Якi ж то добрi
крила занесли його до ©хньо© церквицi! Та в ту мить в його головi майнула
iнша думка, i щось прихололо в душi, й помалiла радiсть. Щось його
стривожило, щось прилякало. Проклюнувся здогад про те, що тут нехай i
голодна, а все-таки воля... Прокотилася в пам'ятi глухою луною чутка про
гетьманову неласкавiсть, захланнiсть... Може, не йти? Може, залишитись
тут? Злорадно усмiхнулася бiльмом диного вiкна дякова половина хати.
Зацвiрiнчали горобцi пiд стрiхою i один по одному похуркотiли крiзь дiрки
в сiни. Ждан стрепенувся. Видався сам собi горобцем, який шука шпарини. А
вiн таки не горобець! Отож мерщiй звiдси в широкий свiт на бурхливу
бистрiнь життя.



РОЗДIЛ ШОСТИЙ

Татари рушили на Укра©ну, коли заполовiли жита. Кримська орда злучилася
з бiлогородською й, учинивши по малiй водi переправу пiд Джанкерменом
через Днiпро, вийшла до Днiстра й стала табором пiд Сороками. Малi ватаги
шарпали Подiлля, калга-солтан з ногайцями врубався в Польщу, а польське
вiйсько i не збиралося заступати йому шлях.
Козакам Тавинського чамбулу - роз'©зду - вдалося добути язика з
ханського почту; це був татарин, який носив за ханом пипку з тютюном, а що
служба та легка, а пахолкова голова не забита клопотом, у нiй трималося
багато почутого в ханському наметi. Загубивши пипку, татарин не хотiв
загубити голову, виповiв усi та мницi козакам. Вiд нього довiдалися, що
орда наводить пiд Сороками мiст через Днiстер, по якому мають пройти
султан та вiзир iз турецьким вiйськом, що цього лiта вони повоюють Укра©ну
та Польщу, перезимують у Ки вi, а наступно© весни рушать далi. Йде
турецьке вiйсько од Бендер на Яси, посува ться поволеньки, бо ма великi
тяжари - везуть гармати та iншi вiйськовi причандали. Це, либонь, уперше
доправляють запаси на возах, а не на верблюдах. Татарин повiдав: вiйська в
султана стiльки, що земна твердь перехиля ться на той край, з якого воно
йде, там незлiченно народiв i племен - не вистачить на руках i ногах
пальцiв, щоб усi перелiчити. Вони йдуть пiшi i ©дуть на конях, одногорбих
i двогорбих верблюдах, навiть були слони, але вони чомусь поздихали,
вступивши в козацькi степи. Проте в який бiк покаже пiд Сороками перстом
султан, татарин, не знав. I ще вiн сказав, що з Криму пiшла не вся орда й
що в Очаковi чекають на турецький флот iз сипаями.
Сiрко наказав укласти з татаринового зiзнання листа й одправити в
Москву. Пiвнiчну столицю охопила тривога, там готувалися до велико© вiйни,
споряджали вiйсько, в мiстечку Путивлi будували хороми для царя. Звiдти
вiн мав повести во нну кампанiю. А тим часом указав Самойловичу й
Ромодановському виступити назустрiч турецькiй армi©. Гетьманське та
стрiлецьке вiйсько пiдiйшло до Днiпра й, довiдавшись, що турки та татари
далеко, переправилося на правий берег та обложило в Чигиринi Дорошенка.
Самойловчч сподiвався пiд цю веремiю забрати в того 6улаву й стати
гетьманом обох берегiв Днiпра. Бо хоч навеснi йому здався ставленик
польсько© сторони Ханенко, а з ним десять правобережних полковникiв i в
Переяс лавi було скликано раду, на якiй Самойловича проголошено гетьманом
обох берегiв, Дорошенко тi © ради не визнав i булави не оддав. Запорожцi
теж мали ©© за нечинну, казали, що гетьмана обирали не за вольностями й
правами Вiйська Запорозького. Сiрко вимагав скликати раду в долинi Росави,
широку ii вольну, як за батька Хмеля, аби вона навiчно проголосила одного
гетьмана для Укра©ни. На те не схилялися нi Самойлович, нi Дорошенко, як
не схилялися ранiше Виговський, Брюховецький i Хмельниченко. Коли Сiрко
починав думати про те, йому в пам'ятi спливала притча про батька, який
залишив синам хату. Велику та свiтлу хату - на двi половини. Замiсть того,
щоб порядкувати в нiй ладком, сини виривали один одному чуби, хапали один
одного за горлянки, мовляв, на мо©й половинi кращi порядки, пiддайся менi.
I розсипали в бiйцi жар iз печi, хата горить, але вони чубiв не
випускають.
...Гетьману й старшинi - клопоти великi, державнi, аби втриматись на
високих урядах, аби повоювати один одного; козакам - клопiт дрiбний:
спорядити вiд кожних п'яти дворiв на вiйну вояка. Вiйськовий риштунок
пiдскочив у цiнi неймовiрно, i впали цiни на хлiб, полотно та дьоготь. За
iнших часiв частину обладунку брав на себе гетьманський двiр, нинi ж мали
сутужити тiльки пiдпомiчники. В городових полках на базарах та ярмарках
люди гомонiли, що гетьмана Самойловича ©м не треба, бо ж побiльшала
компанiйщина та iншi побори, стало гiрше, як за Демка Многогрiшного;
дорошенкiвцi ж, де стацiя, а також млинова й компанiйська подать були такi
ж високi, як i на лiвому березi, волiли пiддатися Самойловичу. До того ж
©х вiдлякувала татарська протекцiя, за яко© не завжди зна ш, хто ти:
союзник чи бранець, i вабила спiлка з диновiрним росiйським'людом, при
якiй, либонь, вдасться оборонитися.
Самойлович порiшив: настав час здолати свого останнього ворога. А тодi
добере способу заткнути свавiльнi пельки. Загнузда Сiч, скрутить ©© в рiг
баранячий. Вiзьме в облогу зусiбiч - жоден безштанько туди не пробереться,
не опереже сухореброго стану шабельтасом.
Взяли в облогу Чигирин, поставили гармати й кидали ядра зi ста гармат.
Але вельми мiцна Чигиринська фортеця на крутiй горi, опоясана трьома
рядами ровiв, наповнених водою з Тясмину, у ровах списи й стрiли, сталевi
луки й кiлля, а по схилах рогатки, щити та iншi смертоноснi мудрацi©. Всi
приступи розбивалися об фортецю, як хвилi об камiнну забору. Спалили
нижнiй посад, та й потому. А в степу по той бiк Тясмину вже кружляли
татарськi дозори.
Все те було достеменно вiдомо запорожцям, тiльки не мали розгаду, яким
шляхом пiде султан i для чого в Очаковi збира ться флот. Певно, то буде
друга хвиля, котра пiдiпре першу. Галери пiднiмуться Днiпром до порогiв,
сипа© обкладуть Сiч, аби не мати в тилу потужного ворога. Сiчова рада
порiшила поки що з Сiчi не виступати, а тим часом спорядити з полковником
Савою загiн пiд Чигирин, аби вчинили розвiдку. Наловили "язикiв", а також
домовились iз гетьманцями та стрiльцями про сукупнi iнкурсi© на ворога.
З тим загоном од'©здила й змiна Тавинськiй залозi. Пiвтори доби йтимуть
разом, а далi роздiляться, й кожна партiя поверне в свою руку.

* * *

Проминули крам-базар, хату Охрiма Капшука за Чортомликом, котрий трима
воли на пiдкормку, - витяга ними весною та восени па ро.'i аслих лугових
тванях вози, що правують на Сiч, далi пере©хали тирлище, де запорожцi
розминають конi, стрибають через кущi та ями й об'©жджають лошакiв, а
також самi вчаться ратно© справи, помахали Кириловi, одноокому парубковi,
який наймиту в корчмаря Купрiяна. Пiд горою притулилося двi корчми -
Купрiянова i врея-вихреста Шийки, тут заночовують тi, хто за дня не
добився до сiчового передмiстя або з яко©сь причини бо©ться туди
поткнутися в сутiнках.
Конi пiшли некрутим узвозом угору. Лаврiн Перехрест обiперся об високу,
мiдну передню луку сiдла, звiвся в стременах, востанн оглянувся назад.
Лаврiн прощався з Сiччю. Не мав iншо© домiвки, не мав iншого роду-племенi.
Сiчовий курiнь - вся його батькiвщина i вся родина. Он вiн, ледь мрi в
маревi. А поруч iншi, темнiють стрiхами, на деяких стрiхи взялися мохом,
кiлька свiтлих, вкритих минуло© осенi; чорнiють дерев'янi башти i бiлiють
та сiрiють корчми й кузнi над Чортомликом, Грецька хата та за©жджий двiр
Семена Кобилки. Корчма, хворостянi та рубленi ятки, за©жджi двори обкутанi
дубами та вербами, яворами i осокорами, там, де осокорiв найбiльше, -
запорозька пристань.
Стислося в тузi серце. Знав - уже нiколи не загра конем бiля могили
Мама-Сура, не стрельне на водохреща з церковно© дзвiницi з гармати. Ще
хлопцем залазив туди, випрохував у гармашiв гнота, а по тому походжав
серед однолiткiв, замурзаний у сажу та кiптяву, поважний та гордий. З
роками, коли подорослiшав, теж ходив до церкви частiше за iнших молодикiв
- послухати пiвчо©. Гарно спiвала запорозька пiвча, нею зачудовувались
навiть iноземнi гостi. Онде бiлi церковна дзвiниця, мiдний хрест
поблиску проти сонця, обабiч, трохи нижче, поблискують ще два хрести - на
бабинцях, видно навiть чорнi очницi вiкон-бiйниць.
Навпроти церкви - курiнь отамана, на його гребенi чорнi лелече гнiздо.
З нього саме знявся лелека, полетiв на Заднiпря. Сiрко сам поклав на
гребенi поламане колесо польово© гармати, й птахи звили на ньому
гнiздисько. Вони обвиклися, ©х навiть не одлякувала стрiльба. Лелечi
гнiзда чорнiли ще на кiлькох куренях.
З цього боку, од поля, сiрiло квадратове громаддя дерев'яно© башти,
обнизано© чотирма рядами грiзних бiйниць. Далi, по валу, - кiлька менших
башт, збудованих пiзнiше. Двi - вже за його молодо© пам'ятi.
Над плавнями, освiтленi знизу сонцем, пливли по небу тугi, схожi на
подушки в рожевих напiрниках, хмари. Пливли чередою - двi великi, одна
менша й ще менша, а вкiнцi зовсiм манюсiнька; вони чимось нагадували
придане наречено©.
Вся Сiч звiдси, з кручi, схожа на велетенську круглу порохiвницю. А
перед Сiччю - вiтряки, неначе велетнi на сторожi. Увесь Великий Луг оком
не охопити. Вiн розкинувся на сiмдесят версту довжину i на двадцять п'ять
у ширину. Так кажуть старi козаки. Неначе шовковi стрiчки, зблискують у
зеленому шумовиннi рiчки Бандура, Домаха, Мiрошник. Рiки обснували Сiч, як
синi жили. Однi з них, як Скарбна, Пiдпольна, Бугай, Тарас, Ревун, Джуган,
Цинбал, одчахуються од Днiпра, розходяться в рiзнi боки, знову зливаються,
знову розбiгаються, iншi, як Чортомлик, Базавлук, течуть з поля, напувають
пропахлою чебрецями та дикими маками водою озера Великого Лугу: Кругле,
Головате, Лопухове, Савку, i Василеве, i Коровчине, i Рачне - кожне не
схоже на сусiдн , кожне iнше чимось вабливе й чимось знамените. Скiльки
тут риби, скiльки звiра! Над Лебедевими озерами стоять баштовi дуби,
високi й старезнi, там помости бляхою окованi, з тих помостiв козаки
подають вогняне гасло. Минуло© суботи спалахнув вогонь на'одному дубовi,
Сiч.сполошилася, козаки вже готувалися до бою, та небавом дозорцi подали
другим гаслом знак - тривога помильна. Вдень вони розказали, що подали ©м
знак з Синьо© Фiгури, а тi дозорцi буцiм забачили вогонь на Слiпiй. Одначе
потiм дознали, що зi Слiпо© ©м тi © перестороги Сироватка не подавав.
Просто хтось палив у степу вогонь, подiбний на дозорчий.
Лаврiна пройма болем ще одна думка - на нього марно чека в степу
дядько. Обдурив, увiв вiн у оману i його. Втiка од цi © думки, знову й
знову вгляда ться в плавнi.
Гарний Великий Луг влiтi, гарний вiн i весною, у неозору повiнь.
Спочатку напоять його водою степовi рiки, а потiм пiдiпруть горiшнi
води, i вiн набухне, розiлл ться, наче син море. Зеленiють лозами лише
окремi острови, стоять серед води, наче велети, вiковi дуби й осокори. А
вода пiниться, вода кипить, несе старi стожарища, вирванi з корiнням кущi,
пташинi гнiзда. А десь там, у глибинi, на затоплених островах - запорозькi
скарби. Так думають тi, хто щойно пройшов на Сiч. Насправдi там не скарби,
а мiзерiя. Грiзний весною Великий Луг, i величний, i молодий. А бува вiн
i старий, недужий, хирлявий. Як вигорять степи, як посохне листя на
вершечках дубiв, як зацвiте вода в протоках i озерах i потягне вiд тих
проток гнилим смородом, тодi нема спасу на Великому Лузi. Весною верстовi
стовпи комашнi пiдпирають небо, влiтi комарi тучами обсипають все живе,
восени простуднi тумани котяться валами по луках та рiках - останнiй
старцiвський пiдсусiдок не позаздрить козаковi. Тумани тут густi й
страшнi, туман i плавнi - це щось одне неподiльне, з плавнiв тумани
народжуються, за них тримаються, й тiльки потужний низинний чорноморець
подужа одiрвати вiд очеретiв важкi бiлi клубки й виперти в степ, де
пронизливi й гострi, наче списи, пiдвiтри розшарпують ©х у клоччя. Коли
обсiдають плавнi осiннi тумани, зда ться, що все в них умира , блукають
тiльки старi дуби (а може, вони й справдi блукають!), очерети ж i лози,
трави й верби, обпившись бiлого диму, стають важкi й похмурi. Не лiтають
птахи, - в туманi страшно летiти, - хижий звiр забива ться в нори, хiба що
злодiйкувато прошмигне хитра лисиця, пiдбере сонну качку й вернеться по
власних слiдах, та одинокий прибиш-комишник прича©вся з ножем при глухiй
стежинi. Туман - то його брат. Ось яка вона, воля, - гливко хлипа
сухотними грудьми холодний туман, це на не© повзе з гнило© Скарбно©
бобонна чума, це ©© втопкують, вбивають в болото колючi осiннi дощi. Не
заздри козаковi, нуждепниц хлопе з тепло© печi, ти натiпався гарячого
борщу, зарив на печi у гаряче просо ноги й спиш до завтрашнього ранку,
поки тебе не пожене осавул на панську роботу. На пiч не залiтають кулi, i
низенька стеля халупи не дозволя зловорожцю махнути шаблею над тво ю
головою. А якщо позаздриш, все одно не йди сюди, тут воля червону крiвцю
кружля . Йди сюди, коли життя тобi як понюх табаки, коли люта ненависть
роздира груди згiрш од сухот, коли серце розпеклося, неначе гарматне
ядро, i злiсть зсоталася пiд горлом в тугий клубок, страшнiший за чумний
бобон. Сто вiкiв ти в неволi, одначе й неволя бува теплою та вiльною, а
воля холодною i голодною. Може, ти скажеш, що орлам теж холодно у
високостi, одначе вони не чiпляються черевами за линючi очеретянi мiтелицi
i не в'ють гнiзда по темних печерах! Подумай i примiрся, прислухайся: чи ж
орлине серце б' ться в тво©х грудях?!
По цих думках у Лаврiновiй головi з'явля ться ще одна - полиша Великий
Луг не на вiк. Ще повернеться сюди. Налюбиться, зiв' гнiздо... Сiрко теж
ма сво обiйстя i дiти. I вiн по кiлькох роках плистиме по отих зарiчках
до сивого Днiпра. Вiн йому нiби батько.
Днiпро тiльки вгаду ться за яворами та вербами по зеленiй пiнi
верболозiв, а довкола плавнi, як море. Од Днiпра до Сiчi приступа широкий
Павлюк-Днiпрнще, у вербах та осокорах - не широка, але повновода Скарбна,
з правого боку сiчового пiвострова, схожого на качиний нiс, дрiма лiнивий
Прогнiй, з лiвого розлився озером Чортомлик, котрий несе сво© води iз
степiв. Синi рiчки-протоки поп'ялися по днiпровiй долинi - то таки мовби
жили на натрудженiй руцi. В тому мiсцi, де Чортомлик обiйма ться зi
Скарбною, з води стримить чорне камiння. Для сiчових хлопчакiв то була
небезпечна п захоплююча забавка - проплисти кручi ю помiж порогiв.
В лiву й у праву руку од Сiчi рiчки й зарiчки, допливи та затоки,
плавнi та плавнi - вся Вiйськова Скарбниця, у якiй не добере ладу й
болотяний дiдько (то ж вiн плаче на плесах темними ночами), а запорожцi
таки добирають. Може, не всi, а тi острови Лаврiновi теж знанi, й вiн
вiдшуку очима Вiльнi Води, Бiлозерський лиман - ганяв по них дуба з
отаманом на рибнi промисли, на сiнокоси, на пота мнi острови, де запорожцi
роблять думбаси та стерни. В цю мить почував, як душа розпросторилась по
всiй Вiйськовiй Скарбницi, нiби одiрвалася й полинула, а вiн лишився
мертвий i нiмий. I хоч допiру в нiй витинали веселi бубни, жура огорнула
серце. Й почував гострi докори совiстi, бо ж обдурив i отамана, i рiдного
дядька. Сiрко послав його, щоби одвiдав Мокiя Сироватку i або лишився в
Тавинськiи залозi, або вернувся з Сироваткою на Сiч. Вволив його давн
бажання погуляти по Дикому Полю, побачити зблизька татарина, походити з
командою на Буг.
Козаки оглядалися на сiчову церкву, знiмали шапки, хрестилися, Лаврiн
також перехрестився щиро, iз зiтханням, аж запечалилось серце. Смутком
вiяло i вiд старого козацького кладовища, яке поминали. Воно лежало на
горбi над днiпровою долиною. Хрести стояли високi, опасистi, дубовi i
ясеновi, стемнiлi вiд дощiв, чимало помiж них камiнних - значним
товаришам. На них списанi ратнi дiла покiйних.
Лаврiн любив бродити по кладовищу, читати посiченi дощами написи.
Молодостi кортить погратися думкою про смерть, бо зда ться сама собi
безкiнечною, i душа вiдчува спраг життя, але й може примiрятись до чогось
вiчного, великого. Вiн же тут бiльше, не ходитиме.
Нi, Лаврiн таки не повернеться на Сiч. Нi з дядьком, нi сам. Нехай
простить йому товариство i пресвята богородиця, що одкида ться отако -
пота мно - й проща ться з козацтвом. Але ж хiба вiн винуватий! Серце ма
свою волю. Все обернулося так незвично, так шалено, вiн ледве йняв вiри,
що все це сталося з ним, Лаврiном Перехрестом, який сподiвався на Сiчi й
вiк звiкувати, кохався в зелених плавнях, гарних конях, а ще бiльше в
сумовитих вечорових спiвах над Чортомликом, дзвiнких сiчових музиках,
мудрих розповiдях кошового отамана. Сiч йому була всеньким свiтом, i тепер
нiби виходив iз цього свiту в iнший, i те бентежило, ба навiть лякало.
Стало так сумно, що вiн трохи не заплакав. Коротким i сумним було його
прощання з кошовим. Чи то отамановi провiщало щось серце, чи вичитав щось
у Лаврiнових очах, покошлав руками чорнi, з поодинокими рудими, сторчма,
волосинами брови, подивився йому просто в очi.
- У широкi свiти ©деш... Iншi там мiрки i життя iнше. Не таке, як на
Сiчi. Живи, хлопче, повним серцем. Чесно живи, але не дрiбно. - (Лаврiновi
здалося, що кошовий щось зна , i вiн знiтився). - Вдивляйся у свiт пильно.
На всi груди дихай. - Вiн помовчав i поклав йому на плече руку. - I не
барися. Як забарились мо© сини.
Незвична була Лаврiновi та ласка кошового, хоч давно почував себе мовби
Сiрковим сином. I те, що отамановi сини погинули, а вiн ©де назустрiч
сво му щастю, обпiкало докорами серце. "Прости, отамане. Але ж ти теж мав
синiв", - попрощався в мислях - вельми розсудливо, доросло, бо пригадалося
йому, що сам кошовий, коли якось повели вони мову про широкий свiт,
несподiвано для Лаврiна сказав: "Ти ще взна ш, що це таке. Ти ще по©деш
туди". Лаврiн здивувався, Лаврiн засмiявся, що аж сльози набiгли на очi, й
вiн гаряче заперечив: "Я не по©ду. Я буду з тобою завжди". А у вiдповiдь:
"По©деш. Обов'язково по©деш. Мусиш ©хати. - Помовчав i додав: - Не знаю,
чи зрозумi ш ти мене... Я сам помилявся... Гiрко помилявся, коли думав, що
вiнець життя нашого - отут. А хто ж посi жито, хто посадить сад, хто
розкаже дiтям казку? Правдиву казку... Про козака i турка, про
Iвасика-Телесика. Нашу казку. Будь-яка iнша - буде не така. I жито, i
вишня... Навiть увiткнута в найкращу землю шабля, скiльки ©© не поливай,
не забруньку . А земля наша, нарiд наш - iз жита i вишень. Жито - бо
життя. Та й не можна жити тiльки однi ю ненавистю. То страшнi люди, якi
живуть тiльки нею. Жити треба любов'ю".
Це було трохи бiльше року тому, Лаврiн тодi не зрозумiв з Сiрково© мови
угодного слова. Себто не прийняв у серце. Аж тепер обiзвалися . отамановi
слова, й Лаврiн здивувався, що Сiрко так прозрiв його життя. Вiн тiльки не
мiг прозрiти моменту, коли вони проростуть. Власне, Лаврiн мiг би й
сказати отамановi про свiй намiр i хотiв сказати, але промовчав, бо не до
кiнця вiрив у сво щастя, чогось соромився та й взагалi був стриманий у
почуттях. I ось тепер туга оповила душу, коли б мiг, розрубав би ©©
навпiл, одну половинку залишив тут, а другу взяв iз собою.
Ще раз обвiв поглядом сiчовий городок, гамiрний крам-базар над
Чортомликом, i зiр йому заслало прозорим туманцем. Але то вже було, як
остання хмаринка над свiтлим обрi м. Йому й справдi враз заяснiло в
головi, зашумувала в грудях радiсть близько©, жадано© стрiчi, вiн гукнув,
свиснув, зiрвав коня, й закалатали, заграли пiд дрiбний перестук копит
срiбнi дзвони. Лаврiн заграв конем, якому передався радiсний настрiй
господаря, й вiн тягнув на себе повiддя, покусував блискучi сталевi
вудила, лебедем вигинав шию. Рихтiла дорога, стовпом вставала попереду
кушпеля од Залоги, й була вона золота, а думка давно обiгнала загiн,
помчала туди, куди летiв помислами. Вже не помiтив, як його кiнь знову
перейшов на рись, а далi пiшов стопою. Уздовж попруги, що в'©лася в коня,
проступила бiла пiна.
Останнi днi в очу стояло одне й те ж видиво, хоч береги були рiзнi,
щоразу iншi, а плин води, смертельна борня - тi самi, й так само гаряче,
аж проймала дрож, било серце, й переслiдували тi ж самi страх i
бентежнiсть.
Там справдi були береги i рiчка. Називалась вона Суха Тьма. I молодий
рябий перевiзник на човнi, й гурт по-святковому вдягнених дiвчат.
Перевiзник правив з них не дорого - по одному поцiлунку, тiльки жодна не
хотiла давати то© плати. Може, що при гуртi. Бо Перевiзник був хоч i
рябий, але гарний. Саме тодi й нагодився Лаврiн.
- Гей, котра не забо©ться, перевезу задаром, - гукнув i заграв конем но
зеленому березi. На серцi було вогнисте - свiт би перевернув.
Що з ним сталися, де в нього взялася отака смiливiсть, вiн i потiм не
мiг сказати. Вирвалася з душi якась гаряча сила, крутонула ним, понесла.
То була жарка й соромлива хвиля. Не мiг у тому нiкому признатися, але йому
часто снилися дiвчата. Снилися нiжно i соромiт-но, i вiн качався на лавi й
часом до ранку не мiг склепити повiки. Не знав, як одвести ту ману, не
було з ким порадитися, а молоденький попик, якому вiдкрився на сповiдi,
чомусь засмiявся i наказав тричi читати на нiч "Богородицю". Читав - не
допомагало. А якось приснилася сама богородиця, але так, що потiм боявся
звести в церквi очi на святу iкону. Тодi спогадував бiлу поторочу, яку
колись здибав уночi над Днiпром. То блукав у сподньому молодий козак.
Доведений парубочим голодом до нестями, шукав русалок. Нехай котрась
залоскоче, затягне у вир, але спочатку полюбить. Та звiдки тут взятися
Русалкам, думав Лаврiн. Хiба можуть вони переплисти через пороги. Мабуть,
можуть. Бо козак не вернувся в курiнь. Чи таки знайшов русалку, чи здибав
його болотяний. Парубок той довго увижався Лаврiновi.
Дiвчата спiдлоба зиркали на довговидого, зугарного запорожця, що
гарцював на свiтло-бурому конi, хихотiли. Розгарячiлий ©здою, розпашiлий
козак був молодий, як барвiнок, i вдатний на вроду. Ледь засiявся над
верхньою губою вус, чисте лице, чистi великi очi, що шукали дiвочих i
втiкали од них. Ще й темно-русий чуб з-пiд малиново© шапки. Й голуба
стрiчка в комiрi сорочки. Ох же й безсоромнi цi запорожцi... Смалять
халяви до кожно© дiвчини. А залишиться такий з дiвчиною наодинцi, червонi
й за©ка ться, не може здобутися на слово. Вабить до них дiвчат, хоч i
остерiгаються поговору. Авжеж, запорожець - то вже поговiр. Лiпше
триматися од них подалi.
I враз з гурту виступила одна - чорнява, вогнеока, з родимкою над лiвою
бровою. Лаврiновi чомусь найперше впала в око та родима цятка. А пiд нею
кругла, дугою, брова; а вже потiм рiшуче стисненi червонi-червонi вуста й
викличне випнуте гостреньке пiдборiддя. Й чорна, рвiйно закинута за плечi
коса. Дiвчина смiливо подала руку, вiн попустив лiве стремено, легко
пiдхопив ©© i посадовив поперед себе. Бачив ©© смагляву щоку, крайок
нiжного вуха, чув ©© дихання й хвилювався страшенно. Ще ж нiколи не
пригортався до дiвчини. Здурiти можна!
Лаврiн не знав броду, посеред рiчки вода сягнула коневi по шию, дiвчина
пiдтисла ноги, ©© картата плахта розкрилася, черкала крилом води, й бiлiла
смужка сорочки, й бiлiли ноги, а Лаврiновi страх стискував серце, що зараз
вода зiб' коня й понесе на чорнi корчi. Дiвчина не кричала, тiльки мiцно