Мушкетик Ю.. Яса

обхопила рукою його руку, але вiн боявся, що випустить повiддя, бо вони
мимоволi натягували ©х. Щось гукали дiвчата, кинувся перевiзник, але кiнь
винiс ©х на берег, i, перш нiж Лаврiн опам'ятався, дiвчина скочила на
траву. Лаврiн сидiв у сiдлi, паленiв од сво © смiливостi. Вперше у життi
обiймав дiвчину. Вчинив по-запорозьки, власне, оцей його рiшенець i
прийшов iз розповiдей козакiв-джигунiв, а тепер парубок неначе скам'янiв,
не знав, що сказати. Тим часом через рiчку гнав човна з дiвчатами рябий
перевiзник, - Лаврiн, мабуть, збив цiну, - i чорнява дiвчина побiгла ©м
навстрiч.
- Може, пiдвезти далi, - пробурмотiв, хоч i розумiв, що каже щось
безглузде: яка дiвчина захоче, щоб ©© вiз у сiдлi додому козак.
Дiвчина на мить оглянулась, блиснула очима. Вони були чорно-синi, в них
чорнiли iскорки смiху:
- Тверде в тебе, козаче, сiдло, й не вмi ш ти обiйматись, якби сама не
трималась, упала б у воду.
Вiн спаленiв ще дужче й так i не наважився запитати, як ©© звати й
звiдки вона. Й потiм шкодував вельми, адже коли ще попаде в цi кра©.
А дiвчина запала в серце. Весь день не знаходив собi мiсця, двiчi бiгав
конем на Суху Тьму, хоч знав, що там ©© нема; й не мiг заснути - нiч
перетлiла в очах, як мокрий курай. "Тверде в тебе, козаче, сiдло, й не
вмi ш ти обiйматися...". Сiдло як сiдло, ще й з ремiнними китицями бiля
стремен, а от обiйматися...
Ворочався на твердому сiнниковi в прикомiрку на за©жджому дворi, де
пахло мишами й ремiнною збру ю, а десь витинала скрипка та торохтiв бубон.
Там танцювали хлопцi та дiвчата.
Вiдтак зовсiм недалечке прокотився дiвочий скрик, вiн був жаский,
грайливий, закличний. Смiх лоскотнув по серцю. Лаврiн вiдчув, як
наструнилось його тiло й як затремтiло йому в грудях.
Щось дивне ко©лось з ним. Збагнув це, коли вийшов з комори. Бо й нiч
була не така, як тi, що знав ранiше. Цвiла пiд коморою вишня, вона була в
срiблястiй росi й дурманила нiжним пахом голову. Лаврiновi ще нiколи не
пахнув так цвiт. Й не лоскотав так серце дiвочий смiх. Вiн аж дратував
його. Чомусь не хотiв, щоб то смiялася ота дiвчина... А сам слухав смiх
жадiбно, зата но-гаряче, нiби аж iз злiстю. Тiло йому ломила дивовижна
кволiсть, вiн потягся, аж хруснуло в суглобах, дивився на вишню, дивився
на зорi й чудувався, що нiколи ще так не бачив ©х. Цвiла вишня, цвiв
барвiнок, цвiли зорi... була б у землi шабля - й вона б зацвiла. В кожно©
людини наста отой час, коли серце розкрива ться, як квiтка, i вся вона
ста спрагла й напружена, тiльки не помiча того. Спрагла, як весняна
рiлля на зерно. Ледве впало в рiллю - i вже проклюнулося. Закрутила його
Суха Тьма, й пропав, як би сказали на Сiчi, козак для товариства на вiки
вiчнi.
...У задушливiй свiтличцi за©жджого двору, закусивши зубами вишиваний
рубчик сорочки, гарячими, чорними очима дивився в пiтьму.
Лаврiн таки зустрiв ту дiвчину. Другого дня на ярмарку - виходив,
вибiгав i таки знайшов. Й уже був смiливiший. Смiливостi додала йому нiч.
Вiн не пам'ятав, як сталося, що вони з Килiяною загубилися од гурту iнших
дiвчат i пiшли вдвох через живий ярмарковий вир. Який то був ярмарок! Вiн
шумiв йому в головi. Уперше бачив стiльки чужоземного люду, й коней, i
краму. Юхтовий ряд, гончарний ряд, житнiй ряд, тютюн роменський i
нiжинський, а також заморський - паками в рогожах, збруя оберемками, плуги
i борони рядами. А гомону, а галасу, а божби - нiде так часто i щиро, не
помiчаючи власно© брехнi, не божаться, як на ярмарку. Ярмарок-ярманок!
Ярмарок-шарварок. Дiвчина шастала помiж рядiв, як ласка, все ©© цiкавило,
до всього мала дiло. Лаврiновi в очу миготiла золота i срiбна парча, й
сiдла, i гнуздечки, й французькi рушницi, й нiмецькi сукна, й кованi
залiзом скринi, й хустки в'язками, а над усiм тим - дзвони, дзвони,
дзвони. х разом iз срiбним передзвоном продавали молодi русявi дзвонарi з
Московщини; загледiвши Килiяну, закалатали так, що Лаврiновi аж заклало
вуха. А в дальнiх рядах, куди кiлька разiв заводила його Килiяна, -
фiнiки, фiги, родзинки, горiхи, сливи, турецький тютюн, грецьке мило,
заморськi вина. Червоний перець низками, якийсь молодий чорновусий
подолянин повiсив одну з них Килiянi на шию задарма.
Килiяна, що виростала на хуторi, дивилася на все з якоюсь пожадливою
цiкавiстю, штовхалася помiж людей безбоязно й настирливо, немов була
певна, що купцi привезли це все показати саме ©й. 1 належати все це мало
тiльки ©й, а вiн сам, Лаврiн, приставлений до не© за пахолка. ©© червона,
у синю квiтку хустка весь час майорiла попереду. Бiгала швидко й не
втомлювалась. Тiльки груди ходили поривно, й тодi на них хвилями
перелизалося намисто, а Лаврiновi кортiло зiбрати його в жменю. Гарне
намисто було в Килiяни. I гарнi очi. Тiльки дуже чорнi. I в них горiла
пристрасть, про яку не здогадувалися нi вiн, нi вона. Пiд ринковою стiною,
де рядком стояли шинки та брагарнi, а в полотнянiй ятцi продавали
розбавлену малиновим соком воду, перепинив ©м шлях пiснею кобзар у темному
од дощiв солом'яному брилi. Кобзар був слiпий па одне око, а другим бачив
за дво , воно злодiйкувато жеврiло пiд кущистою бровою ii ухопило Лаврiна
з Килiяною. I то таки ©м заспiвав темний линем, одноокий кобзар, та пiсня
чимось була й люба i не люба Лаврiнозi, бо днала ©х з Килiяною, а
закiнчувалася погано. Одначе всi кобзарськi пiснi мають нещасливий кiнець.
Гарно грав кобзар, проникливо, ще й завзято (шинкар пiднiс йому добру
чарку, щоб довше сидiв пiд його яткою), дзвенiла й плакала многострунна,
одшумiла вона десь у полi вербою, одгойдала пташинi гнiзда, а тепер
гойдала гарячi серця:

"Де ж ти, мiй милий, ви©жджа ш,
Що ж ти мене, молодую, покида ш".
"По чiм же ти мене пiзнала,
Що ти менi всю правду сказала?"
"Рано вста ш, коня напува ш,
Частенько коням обрiк дакш,
В сiни iдеш - сiделка шука ш,
До хати iдеш - дитину колишеш.
Люляй, люляй, дитино малая,
Зосталася мати молодая!
Вернися ж ти, мiй миленький, вернися.
Курено© горiлки напийся!"
"Не вернуся, мила, не вернуся -
Я в дорозi сиро© нап'юся".

Лаврiн кинув на полотняну торбу кiлька мiдякiв i кiнець пiснi слухав
уже зоддалiк:

"А хто ж тобi, мiй миленький, постiльку постеле?"
"В чистiм полi травиця шовкова -
То для мене постелька готова".
"А хто ж, мiй миленький, могилу тобi оплаче?"
"В чистiм полi чорний ворон кряче,
То ж вiн менi могилку оплаче".

Килiяна не взяла до серця тi © пiснi, вона, зда ться, й не слухала ©©,
а Лаврiновi вона якийсь час каламутила думку ("То вiн, клятий, отако iз
заздростi"), i горiла в пам'ятi жарина ворохобного ока, а потiм жарина
погасла i пiсня теж. Iншi пiснi, iншi думки затоптали ©х.
Лаврiн не розлучався з Килiяною до самого вечора. Вона водила його по
базару, а вiн ходив слiдом, ©© вабили коштовнi речi, вабило золото, вона
торгувалася, хоч нiчого не купляла, а вiн насторожено позирав, щоб хто не
покривдив ©©. Одначе вона була не з тих, кого можна покривдити. Вiн
милувався дiвчиною, ©© легкою поставою, усмiшкою, довгою-предовгою косою,
стро м. I дивувався, що на свiтi отаке чудо. Зодягнена Килiяна була
пишно: керсетка зi штофу, морева запаска, козловi, укра©нським ладом шитi
чобiтки. Той одяг присмутив козака. За Килiяною - значний батькiвський
статок. А в нього, що на плечах, - оце все. Колись не думав про те. Мав
ложку на шовковiй шворцi, мав нiж на металевiм ланцюжку - й того було
досить. Мав охайне, навiть ошатне, вбрання. Може, воно й завело в оману
Килiяну? Амарантовий жупан, са товi штани, шитi нiмецьким ладом шевровi
чоботи. Продав ©х йому Гук, пiдписар, сподобалися вони Лаврiновi
мелодiйним, захованим у закаблуки подзвоном. Першi днi не мiг наслухатися,
ховався у прикомiрку, ходив i слухав. Поки одного разу не розбудив
кошового, що прилiг перепочити пiсля обiду, й той пригрознвся
повiдрубувати закаблуки. Ще мав при боцi шаблю в золочених пiхвах, ©©
торiк подарував отаман - сповнилося двадцять лiт. Сам Сiрко носив просту
шаблю добро© сталi. Й тепер козак пригадав, що за©жджий варшавський купець
давав на Сiчi за оцю шаблю вiсiм карбованцiв. Удвiчi бiльше, нiж кошту
добрий кiнь. Отже, вiн ма пару гарних коней. Ця думка трохи привесслила
козака, й вiн уже не сурмонив брови, майже весело подивився на дядькiв,
якi сидiли пiд возами, що на них лежали мiшки з житом, i пiдвечiркували
салом. Дасть бог, i вiн колись отак само вивезе на базар власне жито.
Назустрiч Лаврiновi й Килiянi йшли лавою парубки, хотiли взяти в лаву
Килiяну, але побачили запорожця - розступилися. Килiяна блиснула на
Лаврiна чорнющими очима, в яких змигнули вдоволення i маленький захват, а
Лаврiновi в душi прокотилися солодкi горошинки погорди, й ще дужче
посолодив ©© Килiянин погляд. Одначе друга лава таки взяла ©х у полон: на
вигонi дiтлашня гралась у вовчка - "ходить баба по бору, по бору та рве
зiлля лободу, лободу", й Килiяна опинилася в колi, а Лаврiн мусив
перекинутись у вовчка, од чого обо зовсiм розвеселилися й на якийсь час
стали дiтьми. Одначе по хвилi Лаврiновi той веселий настрiй розвiявся -
чомусь згадалося власне старцiвське дитинство, та й побачив дiвчинку, яка
стояла бiля ятки з хустками i стрiчками й великими сумними очима дивилася
на барвисте ма во. Дiвчинка була боса, в лихiй сорочинi i не могла одвести
од стрiчок очi. Грудаста крамарка у бiлiй свитi кидала на не© недобрi
позирки. Лаврiновi стиснулося з болю серце, й вiн несподiвано для себе
дiстав з кишенi маленький тхорик з грiшми й купив аж двi стрiчки - червону
й зелену - i подарував дiвчинцi. Та засмiялася од щастя й пiдстриба
побiгла через майдан. Килiянинi очi зайнялися ласкавим вогнем. Лаврiн у цю
мить сподобався ©й найдужче. Осмiливiвши, вiн i Килiянi купив у веселого
носатого грека атласну стрiчку iз золотим карбованцем (стратив на не©
майже всi грошi, якi мав), подав дiвчинi, й вона почепила ©© на шию поверх
коралового намиста. Й дивилася на нього щиро й трохи лукаво чорно-синiми
дикуватими очима, такими темними, аж щем брав Лаврiна за душу. Вона знала,
що гарна, що чару Лаврiна, i не тiльки його. ©й було при мно, що ©© чари
дiяли на цього козака. Вона хвилювалася сама й дратувала парубка,
втiшалася сво ю владою над ним, молодiстю, дикiстю, яку хтось мав
перейняти. I неначе казала Лаврiновi - переймай.
- А правда, що запорожцi на паску христосуються з жабами? - запитувала
вдавано на©вно й трохи пiдступно. Вiн здогадувався, що вона навмисне
драту його, й вiдповiдав улад:
- А чого ж... Якщо жаба чорноброва...
- А правда, що вони дiвчат викрадають?
- А ти б як хотiла? - знайшовся вiн i цього разу...
- Я?.. - Вона на мить розгубилася, а тодi стрельнула довгимi© списами
вiй. - Я думаю, що бува навпаки, - й сховалася за яткою. I коли вiн оббiг
ятку з другого боку та виглянув з-за рогу, то побачив, що Килiяна сто©ть
бiля стiни i погладжу на грудях подаровану ним стрiчку. I так йому стало
гарно, так святково на душi, що вiн аж не повiрив у сво щастя. Дивився на
дiвчину, i йому яснiло на душi, а потiм уловив себе на тому й нахмурився.
Настав вечiр, i на майданi блимали тисячi свiчок. Вонплюлум'янiли на
тинах, на рогах волiв, на пiднятих угору голоблях. Найбiльше ©х блискотiло
на високому крислатому дубi бiля ветхо© дерев'яно© церкви. Парубки брали
свiчки з рук дiвчат, лiзли на дуба й прилiплювали ©х на вiття. Весело,
легко стало Лаврiновi. Й щось розпростувалось у грудях. Огортав очима
дiвочий стан, а обiйнятi© не зважувався. Вiн узяв iз ©© рук товсту-воскову
свiчку, одчепив i подав дiвчинi шаблю й полiз на дуба. Брався вище й вище,
вже гiлка була, як голобля, вже почала гнутись i потрiскувати, гарячий лiй
збiгав по лiвiй руцi, а вiн все лiз i лiз. Подивився .вниз, а по всiй
слободi вогнiв-вогнiв розсипано. На зводах журавлiв, на дишлях, в руках у
хлопцiв i дiвчат. Вiн таки прилiпив Килiянину свiчку найвище. Дiвчина
стояла внизу, пишалася тим вогником, що горiв над усiма, пишалася
коштовною шаблею, яку слобiдськi хлопцi просили подержати в руках.
Та свiчка свiтила ©м обом - Килiянi й Лаврiновi, вона горiла в його
душi другого й третього дня, не погасла й через мiсяць. Згадував ©© (i
щось засвiчувалося в грудях) погордливо стиснутi вуста, й бiлу, вишиту
широким квiтом сорочку, й золотий карбованець на атласнiй стрiчцi. Та
свiчка освiтила ©хню любов.
Як верталися до корчми, пристояли пiд вербами над Сiльницею.
Обо мовчали, чи набалакавшись за день, чи од яко©сь несподiвано© тишi,
що оступила ©х, чи од яко©сь думки. Стояли, поспиравшись на вербу, внизу
жебонiла рiчка, над головами шелестiло листя. Дiвчина кидала на Лаврiна
короткi позирки, вiдводила очi, й тодi в них спалахувало мiсячне сяйво. х
обох забрало в полон тремке хвилювання, й що довше вони отако стояли, то
дужче воно наростало. Духмяно пахла нiч - степом, кiнською збру ю.
Загадковою Сiччю пахнув дiвцi парубок (вона ще не знала запаху
парубоцького тiла, вдихала його спрагло i з острахом), а сама пахла
любистком, у якому ранком змила коси.
Лаврiн почував дивний трепет, вiн боявся доторкнутися до Килiяни й
тiльки дивився на не© широко розплющеними очима. Мабуть, так дiялося з
ними ще й через те, що обо - не крученi вечорницями, грищами з цiлунками,
сутiнками хати, коли парубки гасять скiпку й потемки ловлять дiвчат.
Лаврiна хвилювали найменшi доторки до дiвчини. Дiткався як до чогось
недосяжного i водночас... приступного й жагучого. Лаврiн здивувався самому
собi, тому, що дiялося з ним.. Все сталося дуже швидко. Мабуть, цей
ярмарок, цi стрiчки, цi вогнi освiтили серце. Бачив, що й дiвчина
почува ться так само, й це хвилювало подвiйно. Нi, вiн не пускав думку
дуже далеко, просто крутилася голова i йшов обертом свiт. Раптово
простягнув руку, ©хнi пальцi переплелися й були гарячi, i вона висмикнула
сво©, i пошкодувала на те, й хотiла, щоб вiн взяв ©© руку знову. А Лаврiн
геть осмiлiв (такого йому й не снилося). I його рука обережно лягла на
Килiянин стан. Вiн повернувся до дiвчини грудьми й вiдчув на сво©й щоцi ©©
гарячий подих, несамохiть притулився мiцнiше, пригорнулася й Килiяна, а
тодi рвонулася щосили, сказала: - Хочеш знову зi мною брести через рiчку?
Може, ти водяний? Ну, я пiшла, - мовила, i Лаврiн злякався. Подумав - оце
вона пiде й вiн ©© нiколи не побачить.
- А завтра ти вийдеш?
Вона бачила його хвилювання, вiдчувала свою владу над ним - владу сво ©
краси, i то ©© при мно бентежило.
- Вийду, -сказала якомога спокiйнiше i в ту мить сама захвилювалася: а
що, як вiн зляка ться ©© холодностi й не вийде. Поспiшливо додала: -
Аякже!
Й побiгла.
Вiн залишився сам. Його всього переповнило ©© смiхом, ©© голосом, куди
не повертав голову, йому з пiтьми свiтилися ©© очi. В грудях йому солодко
млiло, тiло стало легке, у ньому бурхала сила, й, не знаючи, куди ©©
подiти, вийняв шаблю, кресонув по довгiй гiлцi, що нависла-над водою, аж
зелений вихор знявся. Гiлка впала у воду, обкрутилася кiлька разiв на
мiсцi та й попливла за течi ю.
А десь на Сiльницi дужi парубоцькi голоси виводили:

...Там стояла дiвчина,
Там стояла дiвчина...

Почув Лаврiн ту пiсню й собi зненацька заспiвав, хоч не спiвав

Цвiт калини ламала,
Цвiт калини ламала...

I вербовi сльози тремтiли на кiнчику шаблi, яку чомусь i досi не сховав
до надiлкiв.
А потiм йому стало шкода покалiчено© верби, вiн аж стенувся душею. Й
побачив, яка вона гарна, й замилувався молодою вишенькою, Що квiтла бiля
тину, а над нею сходив золоторогий мiсяць. Ну просто.;. просто бери та
малюй. I вербу, й вишеньку i... дiвчину Килiяну бiля них, всi вони
вельми-вельми гарнi... можна б намалювати й себе, але вже десь далi. Й
замло©ло Лаврiновi вiд то© краси серце, й захвилювалося воно, й огорнулося
сумовитою журбою.
Через те, що Сiрко з Лаврiном при©хали, коли ярмарок вже був у розповнi
i всi малi свiтлицi в корчмах були зайнятi, хазя©н корчми постелив ©м у
прикомiрку, який тримав на крайнiй випадок. Там стояли двi лави i стiл i
висiла iкона, але в кутку лежали мiшки з пашнею, и висiло на жердцi з
десяток вичинених'пiд хром шкур, якi й тхнули, i пахли воднораз. А також
стояли двi величезнi кованi скринi, а в них - вовна у рунах, сукна й
полотна, а може, й грошi - лише кошового одважився пустити господар у те
царство. Перед iконою чадiла лампада, вони не гасили ©© всю нiч. Одначе
поснули не одразу. В шинку при корчмi гуляли гостi, i хоч шинкарська
половина за глухою стiною - гомiн звiдти долiтав добрячий, та й спати не
хотiлося. Лаврiн розглядався по кiмнатi-коморi, а сам щось мугикав, а тодi
нагнувся до вiконця, яке заступила чорна, мов безодня, нiч, i вдавав, що
дивиться в не©, а насправдi видивлявся сво обличчя, покладене на скло
свiтлом лампади. Сiрко сiв на лаву, помацав, чи не м'яко вистелене ложе, й
сказав, нiби помiж iншим, одначе заломлюючи брову:
- Щось пiд тобою, Лаврiне, земля смi ться.
- Як то? - не втямив джура.
- А просто. Так i тьохка . I пика твоя посмiха ться у вiкнi. Чи не
капшук з червiнцями знайшов?
- Та... - одхитнувся од вiкна Лаврiн. - Ярмарок гарний.
- А може, щось на ярмарку? Воно й пора. Я в тво© роки дiвчат лоскотав.
Лаврiн почервонiв. Про все вони балакали з кошовим, через одне сито
пересiвали свiт, але були зернини, яких в сито досi не кидали. Iнодi Сiрко
й зачепить якимось словом джурине парубкування, покепку , а той
сфрасу ться та й замовкне. А зараз i Лаврiновi мовби iсковзнула з серця
крига, там одкрилися плеса чистi й глибокi, веселi й манливi.
- I багатьох залоскотали? - запитав майже нахабно.
Сiрко здивувався, аж йому впала брова.
- Та було трохи. А що, - знову скинув бровою, i обличчя його прибрало
вигляду мовби й урочистого, а трохи й хитрого. - Справимо тобi жупанок, i
повезу я тебе на один хутiр. Живе там удова, а в не© дочка. Двi дочки.
Ну, одна мала ще. А старша... Дiвка гарна i пишна. й-бо. Неначе пава. I
роду гарного.
- А я не хочу пави, - задьористо вiдказав Лаврiн.
- Побачиш, то захочеш. - Лаврiн i далi не мiг розiбрати, кепку отаман
чи говорить насправжки. - Я сам женився на вдовинiй дочцi.
- Тiтка Софiя удовенчиха?
- Ага. Бiгало по сусiдству таке сонливе дiвча. А я, було, при©ду та
запитую: чого, мовляв, не ростеш. А собi й не гадки, що то ©й було кривдно
i що вона нишком закохалася в мене й молилася, щоб мене, дурного, не вбило
в якiй веремi©. Все ©© за дитину мав. Та якось при©хав, а в хату - ник
дiвка, чистiсiнько ласка, жару прийшла позичити. Я й не впiзнав ©©. I
довго з того дивував ще й смiявся.
I, смiючись, закохався.
- Бiдна чи багата була вдова?
- Бiдна. У не© ще три отаких яски-ласки бiгало, ще й безштанькiв
четверо. А це вдова багата. Я тебе, звичайно, на безвiк тiй челядi не
оддам. Дiти з'являтимуться пiсля тво©х на©здiв. Це дiло нехитре.
Лаврiн знову почервонiв i труснув чубом.
- Ви так, батьку, наче про цапка...
- Го-го-го-го, - зареготав Сiрко. - А хто ж ти такий ? Дурний цапок.
- Ну, батьку...
- Гаразд, не гнiвайся, я жартую. Це ще не горить. Та й од сво © долi не
втечеш. Я, бач, не втiк. Хоч залицявся й до козачок, i до мiщанок, i
навiть до татарки.
- До поганки?
- Чого ж, була вона дуже гарна. Така гарна... - Сiрко лiг на лапу, не
скидаючи чобiт, заклав руки пiд голову. - хав я iз застави й заблудився в
хуртовинi. Закрутила вона мене, завела в татарську сторону. Тодi зими були
лютi. I вже не знаю, чий бог звiв нас у тому смертельному безлюддi - мiй
чи ©©. Арзи ©© звали, вона вийшла з юрт за вiвцями, яких погнало в степ, i
теж заблудилася. Зна ш, як то заблукатися в снiговицю? Можна день
крутитися бiля сво © хати й не знайти ©©. Злякалася вона дуже, як виринув
я iз снiговицi. Упала в замет i боговi сво му молиться. А я вже сам
хитався, i кiнь мiй також. Поклав я у снiг вiвцi i коня поклав, забрав ©©
пiд кирею i лiг мiж конем i вiвцями. I нинi пам'ятаю: кiнь мiй важко
хропе, а вона тремтить. Як перележали першу хартуну, пiдвелися, одтер ©©
горiлкою i сам розкутурхався, вона й знайшла дорогу до сво © оселi. Сама
жила, без чоловiка... Щастило менi, як бачиш, на вдiв. Бо вiк наш такий -
кровi та вдiв. Смiлива була Арзи. То вона тiльки в першу мить злякалася. А
то ж сама в степу жила, розлаялася з родом-племенем сво©м... Горда була
Арзи i гарна... Така гарна, бiльше нiколи тако© не бачив, хоч i не нашою
красою цвiла. Тiльки зуби мала темнi, корiнням якимось степовим ©х
стемнила - то в них теж красою вважа ться.
Лаврiн примостився на крайку отаманово© постелi, принишк, а Сiрко,
замрiяний i схвильований, переживав усе в споминi знову:
- Сама жила. Овечок десяток та стара кобила. Та дiток двiйко. Вони теж
ледь не загинули в. ту хурiю, з кубел сво©х повилазили, матiр кликали. Я i
©х горiлкою повiдтирав. А тодi вiхола знову знялася, й мело та вило два
тижнi. Страшно мело. Тепер таких зим нема . Тепер зими сирiтськi,
безснiжнi. А тодi позаносило всi долини й балки, можна було з конем
провалитися на той свiт. I довелося менi чекати, поки снiг стужавi ... Та
й не мiг я покинути Арзи - занедужала вона. Одпоював ча м з полином та
звiробо м, одхаючував ©© саму i дiтей ©©. Вкипiла вона в мене... як куля в
живе тiло. Чи я в не©...
Сiрко зiтхнув i замовк. По довгiй хвилi мовив:
- Гарна була. I красою, i душею. Може б, я й назавжди залишився там,
коли б... Коли б не бог та щоби тирса не текла в рiдну сторону. Поклявся ж
бо я захищати край свiй до скону. Та й жити без нього не мiг. Як i вона
без свого. Тодi й спiзнав: усе можна збити докупи: нi цi, грошi, навiть
притулити поле до поля, а двi батькiвщини в одну стулити не можна. I двох
богiв в одного також. То страшно... два боги пiд одним дахом. Дво
господарiв - i то не просто. Страшно i сумно. Але iнакше не жити... Дiтей
©й порятував од вiрно© смертi. Татарчат дво . I коня оддав. А сам пiшки
пiшов у свою сторону... Татарчата плакали...
Сiрко посмiхався, але в його очах стояв глухий смуток. Лаврiн зрозумiв:
вiн посмiха ться, щоб приховати нiяковiсть. I не помилився. Бо в наступну
мить Сiрко пружно пiдвiвся, тернув долонею щоку.
- А може, й не було нiчого. Може, все те менi привидiлося... Химерна
придибенцiя й бiльше нiчого. Треба була менi та татарка, як i я ©й.
Пожартувала доля, пожартували ми та й розiйшлися. - Почепив на цвях
шабельтас, кинув на лаву кунтуш. - I взагалi нiчого в ньому свiтi нема ,
крiм голоду, холоду й смертi. Вони владарюють, i ми у ©хньому законi.
- Але ж... Нужда закон змiню , - примружився Лаврiн.
- Змiню ... людськi закони. А владарю свiтом... Чортзна-що ним
владарю . Iнодi - оце. - Грюкнув кулаком по кованiй скринi. - А найчастiше
любов. З нею спiзна ш усе. I рай, i пекло... Менi й досi пахне свiча у
шлюбнiй кiмнатi. I пахне сад... I дитячi голiвоньки. Вимитi купай-зiллям
дитячi голiвоньки... i льолi дитячi. Без цього - людина не людина.
- Та ж сiчовики...
- Хiба всi ми з добра - сiчовики. Iнший, iнший закон людського життя.
Вiр менi, Лаврiне. Я спив його повну чару. Хоч... i одвик я од тепла
хатнього.
Вони повкладалися голова до голови, - так стояли лави, - погасили
свiчку. Горiла тiльки лампада. Спочатку кiмната провалилась у жовту
пiтьму, а потiм випливла з не© - набралося свiтла з лампади. Якийсь час
лежали мовчки. Джура думав про кошового, кошовий -- про джуру. Гарно йому
було про нього думати, гарно усвiдомлювати, що ма при собi такого
вдатного хлопця. В Лаврiновi мовби впiзнавав себе. Того, колишнього, не
розчарованого в життi i друзях, не обпаленого громами. Цi © науки, важко©
науки розчарувань, вiн Лаврiна вчити не буде. Бо ж розумi : без вiри, без
довiри-нема молодостi, нема звитяги, нема життя. Нехай краще вiн
помиля ться, але душа його буде ясна. Нехай вiрить у людей, вiрить у те...
в що вiн сам уже не може повiрити.
А Лаврiн, мовби у злагодi з тими думками, мовби вiдгадавши ©х,
проникнувши у них, запитав:
- На чому, батьку, все-таки сто©ть свiт: на справедливостi чи на
несправедливостi?
- Сто©ть вiн на несправедливостi, - одказав Сiрко. - А вiрити треба в
справедливiсть.
- Ви вiрили?
- Вiрив. Бував обдурений, але i вельми втiшений. Без вiри... нема
нiчого. А найперше - нема душi. Ти не вiриш, i вже вона як висушена
грушка-лiсiвка. Не проклюнеться, не розiв' ться, не зацвiте. А як же без
цвiту в свiтi? Свiт - вiн од цвiту, од зав'язi. А зав'язь - то правда.
Тримайся ©©, сину.
...То були вiщi слова. Лаврiн ©х потiм згадував часто. Бо життя з то©
ночi закрутило його, неначе ярмаркова карусель. Килiяна зазнайомила козака
зi сво©м батьком, що зупинився в iншiй корчмi, займав маленьку свiтличку
(в такi днi корчмар за окрему свiтличку лупить великi грошi), i не виходив
з не©, i в самотинi цiдив оковиту. У Килiяниного батька Бруса Дороша
погляд важкий i гострий, як дев'ятип'ядна коса. Тi очi нiби вгрузли вглиб,
над ними горбилися великi, в кулак, дуги i нависли брови стрiхами вниз. З
носа i з вушей стирчали жмути волосся. На той час Брус вже поярмаркував:
продав шiсть назимкiв i десять волових шкур й купив чабака в'яленого сiм
в'язок, три суво© полотен з глухiвських основ - у двох по сорок лiктiв та
ще в одному тридцять два, а також сiм куф горiлки й куфу судацького вина.
Побачившi© дочку iз запорожцем, Брус впав у пересердя, розбив карафу з
горiлкою, нi за що обiзвав Перехреста сiчовим псом, а коли той, стрiпнувши
чубом, у гнiвi оддав Брусовi крутi слова назад i хотiв пiти, вхопив за
руку, посадовив на лаву поруч себе. "Гордий", - подумав. Це йому
подобалося й не подобалося. Гордий - значить, чесний, не покривдить
Килiяну. Але може пiти наперекiр йому.
Проте його дужче вабила Лаврiнова чеснота. Може, через те, що не мав
того нiколи сам. Покликав корчмаря й наказав йому принести повну карафу й
налив собi та Лаврiновi по штофу, а Килiяну одiслав у велику свiтлицю, в
якiй зараз не було нiкого. (Вночi там люду - як горошин у торбi, зайнятi
обидва поли i навiть долiвка). Вiн довго розпитував Перехреста про Сiч,
про нього, а коли Лаврiн одмовив, що казати про себе сливе нiчого, бо
сирота й не зна роду-племенi, чомусь прояснiв лицем i частував вельми.
Вони шинкували до пiзньо© ночi, й Лаврiн добре впився, а таки пам'ятав, що
Дорош сватав за нього Килiяну й тiльки вимагав, аби Лаврiн iшов у прийми.
А куди ще мав повести молоду дружину Перехрест?! Хiба що на Дике Поле. Й
було йому весело й чогось трошки страшно. Вiн почувався перед Брусом,
немов роздягненим до душi, почував свою незахищенiсть, молоду дурiсть, а
од Бруса не мiг одщiпнути й скiпкi©. Був у його руках, як ота ярмаркова