Мушкетик Ю.. Яса

на гала iншi косарi й вертатимуться аж увечерi. Посiдали вони обiдати пiд
копицею. Мавра застелила помiж ними чистий рушник i розв'язала вузлик з
хлiбом i салом, кров'яною ковбасою i пирiжками, вiн почав мастити салом
окрайця й просто перед собою побачив бiлi, стрункi жiночi ноги - спiдниця
й сорочка закотилися високо. Це вперше вiн побачив так жiночi ноги, його
аж тiпнуло, вiн утiк очима, а думкою втекти не мiг. "Тобi що, часник в очi
зайшов?" - запитала вона. "Еге", - вiдказав Мокiй. А коли вони встали
з-пiд копицi й Мокiй почав пiдбивати розбите сiно. Мавра послизнулася й
ненароком штовхнула потютькуватого парубка грудьми. Сироватка спаленiв i
чомусь подумав, що то, може й не ненароком. Тi груди, недокоханi, великi й
бiлi, вiн побачив надвечiр. Пiшов у лiс вирiзати граблище, вертався понад
копаночкою й трохи не наштовхнувся на вдову, яка милася до пояса. Мавра
зойкнула, й прикривала руками голi груди, й не могла прикрити. А вiй
оторопiв i не мiг одвести очей. "Ну, чого дивишся? - гукнула Мавра. -
Одвернися".
Назад ©хали вже в сутiнi, сидiли поруч, Мокiй правив кiньми й сво©м
плечем почував туге Маврине плече й палав, як у горнi. Маврине плече було
гаряче, вона вже не жартувала до нього, й Мокiй розумiв чому: вона теж
розпалилася й думкою переступила в грiх. Потiм, пiзнiше, вiн зрозумiв, що
Мавра не хотiла грiха, просто надто шумувала в нiй кров, просто хотiлося
©й жартувати, хотiлося погамувати бодай грою жiночу жагу, не сподiвалася
допустити себе до крайно© межi. Але вже там, на возi, ©х палив один
вогонь, два вогнi з' дналися в один, i той вогонь потьмарював розум обом.
Ще був у нього рятунок - пiти додому, хоч мати сказала, аби вiн ночував на
хуторi, до села неблизький свiт - цiлих п'ять верст, а завтра ж косити
знову.
Мавра постелила йому на лежанцi, а сама лягла на полу. Обо не спали.
Мiсячний промiнь упав з вiкна на кiнчик скатертi i на пiдлогу, мовби шукав
©х. Мокiй чув гаряче Маврине дихання i сам дихав, неначе загнаний кiнь. В
головi йому шумiло й гуло, серце гупало, наче дзвiн. Вiн сам не пам'ятав,
як йому зiрвалося з язика:
"Тьотю, можна до вас?"
"Яка там я тобi тьотя. Лежи ото".
"Мавро?.."
"Чого тобi?"
"Я тiльки просто полежу".
"Ну, хiба просто полежиш..."
Тодi ще вони обо думали, що погамують свiй шал, присплять його. А
приспали самi себе.
Три днi косовицi, три шалених, солодких тривожних днi.
А далi страх. Який не випускав його нi на мить. Через тиждень вiн
знайшов привiд i по©хав до Маври на хутiр подивитися, чи не росте в не©
живiт. За тиждень по©хав знову й придивлявся-придивлявся, аж те помiтила
Мавра.
"Чого ти так дивишся?"
"Та... я боюся".
"Чого?"
"Чи не буде дитини".
Мавра реготала, аж виляски йшли по хатi. "Ой, не можу. Вiн дивиться, чи
через два тижнi не вирiс живiт. Дурний ти, Мокiю, як дубовий стовп. - I
докiнчила без смiху. - Не бiйся, од таких, як ти, парубкiв, що ще не знали
перелюбу, дiтей не буде довго. Та й од Тихона я не понесла, хоч прожила з
ним цiлих вiсiм рокiв". Вiн заспоко©вся, а коли через три мiсяцi мати
знову послала за чимось на хутiр, усмiху на Мавриному обличчi Мокiй не
побачив. Навпаки, угледiвши Мокiя, Мавра зблiдла i в не© злякано забринiли
губи.
В селi вта©ти не можна нiчого. Од само© косовицi парубки пiджартовували
над Сироваткою, вiдтак загуло-загомонiло все село. А потiм до Мокiя
прийшов управитель i сказав, щоб Сироватка йшов до папа.
Казан-Казановський спочатку довго кепкував над Мокi м, а по тому наказав
вдову брати. I то не гаючись.
Мокi вi за пановим наказом неначе розпечена жарина впала на серце. Вiн
уже й так не знав, що йому робити, куди подiтися, ходив, наче неприкаяний.
А тепер i тому його життю настав кiнець. Просто од пана Сироватка пiшов до
Маври i об'явив ©й панську волю. Зачувши те, Мавра закричала й заголосила
так страшно, що Мокiй i зовсiм розгубився. "Ой лишенько. Та це ж я за тi
три прожитi ночi повiчна рабиня. Та це ж я вже не побачу бiлого свiту, щоб
ти не побачив його з цi © хвилини". Вона чомусь найдужче проклинала його й
поривалася до криницi (дiло було у дворi), а вiн заступив криницю. Мокiй i
сам розумiв, що життя його пропаще, - передусiм i ганьби вистачить на все
життя, а ще вдова старша на десять рокiв, а ще отако проклина його й
проклинатиме увесь вiк за те, що з вiльно© козачки ста панщинною. А вона
раптом перестала кричати, перестала труситися й сказала тихо i стримано:
"А дитя, Мокiю? Воно теж стане хлопським? Ти подумав про це?" - "Та хiба ж
я тодi думав", - одмагався Сироватка. "Втiкай кудись, тебе не буде, а я
всю вину зверну на тебе, - порадила вдова. - Скажу, вiн мене кгвалтом
узяв". - "Отако©, - сказав Мокiй. - Куди я втечу?"
Вiн тричi ходив до пана, за другим разом його не допустили, а за третiм
разом таврували у стайнi п'яти i спину розпеченим залiзним пруттям. I вiн
понiс тi кривавi знаки до вдови. Тепер уже й вiн умовляв ©©, аби виходила
за нього, а вона й слухати не хотiла, кричала на весь двiр: "Ти мав таке
на мислi од самого початку. Так знай же, хiба я з тобою одним спала? I з
Микитою також, i з Федором. Вiн менi возив сiно, а не ти".
То були слова, якi доконали Сироватку остаточно. А ще дужче доконало
його розпечене пруття та панова погроза здерти з нього живого шкуру. I вiн
прокляв пана, прокляв Мавру i втiк уночi з села.
Проминуло скiльки лiт, вже на Мавринiй могилi виросла вишня, а вiн,
коли пригада , й досi нурту душею, адже не зна , чи мав право проклинати
Мавру. А може, треба-таки було умовити ©© вийти за нього, адже вчинили
грiх перед богом.
Мокiй утiк, а за рiк Кривоносовi козаки втопили в ставу Казановського й
спалили його ма ток. Мавра жила сама, ростила сина, Лаврiна, хирiла й
нидiла, аж поки не оддала боговi душу.
Незадовго перед смертю ослiпла. Тодi ж прислала йому на Сiч з
подорожнiм гiнцем хрестика, на якому поклялася, що Лаврiн - Мокi©в син.
Ще два роки обминав Мокiй Драбннiвку. Та не обминала ©© думка.
I пропiкав груди маленький мiдний хрестик на шовковiй шворцi. Хотiв
закинути й не зважувався. I тодi по©хав, знайшов коростяве старченя, у
якого на ши© на однiй сировiй нитцi телiпався вовчий зуб, а на другiй -
химерний хрестик, та привiз на Сiч. Сказав, що то сестринець, а сестру
вбили татари.
Вовчий зуб Мокiй закопав за куренем i довго розглядав хрестика, а тодi
показав товаришам куреня, й вони сказали, що хрестик той - ляський, ще й
порадили Сироватцi про всяк випадок вихрестити сестринця в сiчовiй церквi.
Гуртом повели малого до попа, гуртом пропили Мокi вi грошi, гуртом нарекли
хлопця Перехрестом. Але нiхто не дорiкнув Мокi вi зайвим ротом. Мокiй
аргатував понад Самарою, тягав волоки по лиманах - не цурався нiяко©
роботи. Лаврiн, звичайно, того не знав, рiс чужий та далекий, ходив
пустопаш, як i iншi сiчовi замурзяки. Що вище пiдводився од землi, то
дужче ставав схожий на батька. Це вже помiчали й зовсiм стороннi люди.
Може, через те, коли дивився на нього, Мокi вi теплiло в серцi й десь на
самiм вершечку думки крутилися м'якi, ласкавi слова. Вiн так нiколи й не
вiдважився сказати ©х синовi. Або ж попестити хлопця, посадовити собi на
колiна. А так хотiлося. Признатися ж, що Лаврiн йому син, нiяк не мiг.
Навiть боявся, що той втече вiд нього. Та й як сказати про те? Розповiсти
все про матiр? Й перекаламутити Лаврiновi душу... Мати в його пам'ятi
лишалася доброю, хворою, вiн згадував ©© не iнакше, як iз сердечною тугою.
Собi на подив, Мокiй зараз не почував нi гнiву, нi образи на Мавру. Iнодi
думав про те, як зустрiнеться з Маврою там... де зустрiчаються всi. Спершу
ма зустрiтися з матiр'ю. Це буде свiтла, ясна стрiча. Вiн пам'ята ©©
молодою, мiцною, в бiлому очiпку. Мати тiпала в ставку коноплi,
застудилася й за три днi згорiла в пропасницi.
I з Маврою вiн зустрiнеться... I розкаже все, що тодi ко©лося в його
серцi. Вiн давно простив ©©, але не знав, чи простила його вона. Хiба ж ©©
вина, що так сталося? Ковтнула з чужо© руки ложку солодощiв й мала до
кiнця життя пити отруту. Сироватка вдячний, що лишила йому Лаврiна, й вiн,
нехай поки що, хоч думкою, не самотнiй. Проте, як об'явитися Лаврiновi, не
знав. Тi думки тривожили його щодалi дужче й дужче. Не казати Лаврiновi
нiчого?.. Назватися батьком - i квит. Тодi чого не навiдався жодного разу?
Який же, сказати по правдi, ти в дiдька батько? Й Сироватка вирiшив
дочекатися, поки Лаврiн виросте, а тодi вже якось об'явитись...
Син тягнувся до товариства; до отамана, який полюбив його щиро, брав iз
собою в Чигирин, Черкаси. Сироватцi скнiло серце ревнiстю, але супроти не
ставав. Нехай, зважив розумом, набира ться од кошового житейсько© й
вiйськово© мудростi. А щоб коли не схибити, щоб одiрвати од себе тi
болiснi мордування, по©хав сюди, в зелену пустелю. "Бiда бiду перебуде", -
сказав сам собi. Диво, не одiрвав. З роками, в самотинi, вони нiби взялися
струпом. Почував свою самотнiсть, як нiхто в свiтi. То так: товариство,
куренi, вiйсько, одначе насправдi кожна людина самотня, як тополя в
степу. Ляга пiд ту тополю козак i не лиша по собi нiчого. Може,
спом'януть, коли дiлитимуть нужденний скарб або при чарцi. Молодий дума ,
що вiн - золота нитка в шитвi. Витягни ©© - й шитво розпадеться. То зовсiм
не так. Кожна людина - пiщина у високiй горi. Забери одну - на горi не
позначиться.
Тепер часто думав: вiн у свiтi не самотнiй. Картав себе, що так довго
не одкрився Лаврiновi. Далi не критиметься. Ось зустрiне й скаже.
Йому якось дивно, щемко потеплiшало в серцi, i вiн розчулився. А тодi
майнула думка: чи не буде Лаврiн соромитися такого батька? А чого йому
соромитися? Що не в кармазинi та кабарзi? Зате в шанi. Мокiя i таких, як
Мокiй, товариство шану . Ну, в корчмi братчики трохи пiдкепковують ("це
тi, що на Великдень христосуються вареними раками"), зате в куренi Мокiй
сидить поруч курiнного, а в церквi сто©ть бiля самого клiросу.
Вiн усоте чи в тисячне переповiдав у думцi сво зiзнання Лаврiновi. I
щоразу додавав якiсь новi слова. Й почував, як вони усе м'якшають,
теплiшають. Вiн ©х трохи соромився, але й не мiг од них вiдмовитись. Вони
тримали його на свiтi. Звичайно, з Лаорiном у них буде козацька розмова.
Вiн скаже суворо й просто. Отак сталося. Отак мусимо матися. (Сироватка
розумiв, що звикання буде для обох, надто для Лаврiна, довгим i непростим.
I вiрив, що справжня приязнь, а може, й любов, до сина прийде з часом). А
тепер вони сядуть удвох та помiркують над Лаврiновою долею. Аби не була
такою ii синовi, як йому. Гралася ним увесь вiк, мов вiтер пiр'©ною,
кидала то в багно, то в снiг, то пiд палюче сонце.
Може, нехай ©де на лiвий берег? А то звiку свiй вiк бурлакою. Можна б
на башлiвцi попросити в товариства землi, але яка то земля, вона не твоя,
а сiчова, кожного року проси нового ярлика, та й така вона, як гаряча
сковорiдка. Сьогоднi засiяв поле, а завтра ординцi столочили його кiньми,
а твою голову настромили на кiлок у плотi. У Сироватки у вiйськовiй
скарбницi заховано сорок талярiв. Настарав за життя. Що ж, для початку
вистачить. А там молодi прироблять. Та й Мокiй не сидiтиме склавши руки.
"Я, сину, за двох робитиму". Й це несподiване, проказане в думцi слово
"сину" озива ться в серцi гарячим трепетом. Вiн довго не може
заспоко©тись, те "сину" ходить у ньому мукою. Врештi Мокiй знову
верта ться думкою до вимрiяного обiйстя. Й бачив сина заможним господарем,
а себе щасливим, обсипаним онуками дiдом. Виходять вони з Лаврi-ном на
лан, а лан той - ©хнiй. Жито ще не дозрiло, але вже вибуяло, сто©ть
прозелене, високе. Сивi на овидi хмара, вiтер студить з-пiд не©, й бiжать
по полю крутi, аж чорнi, хвилi. У хвилях, у житi якась та©на, глибока
бентежнiсть - зда ться, пiд хвилями щось хова ться, зда ться, в них
зача©лася вся земна сила. А хазя©новi неважко прикинути, що прикотять йому
на жнива тi хвилi. Земля! Боже, скiльки ©© перед ним, мабуть, оце i
найбiльше в свiтi поле - козацьке. Нема йому кiнця-краю, не знало воно
нiколи плуга, а могло б прогодувати тисячi тисяч таких, як вiн. А йому
небагато й треба, кiлька десятин поля та ще город, щоб отут - латка проса,
отут - мак i щоб мак не по всьому городу, а плисом, а попiд межею -
соняшники. Щоб пройшов межею, i вони вклонилися.
Аж сльози приступили Сироватцi до очей. Та нараз чомусь знову сплив на
думку недовiрок Казановськнй, i похмарнiло на душi. Того Казановського
нема, але iншi. Лиха не поменшало. А цього лiта його намоталося тугий
клубок. З Криму орда, з моря султан обложили Укра©ну сарановою тучею.
Достоту од тако© тучi в давнi днi погинули Мокi вi батько, два брати й
сестра. Обчухрали вороги рiд, як буря зелений молодий лiс. Вiн - останнiй
його пагiн. Щастя, що Лаврiн. Важкi рубцi запеклися на Мокi вiй душi,
щемiли на бойовиська. По них i пам'ятав минуле. I Драбинiвку, й
Казановського, й Мавру. Так, пам'ятав i ©©. Давно перебродила кров,
переказилася плоть, але всi жiнки, якi приходили до нього в снах, були
Маврами. Мав же вiн на сво му вiку ще один перелюб, i була та вдова,
Хiвря, й станом вдатна, й тiлом гаряча, а от в пам'ять приходила тiльки
Мавра. Немов кара господня, немов покута за якiсь грiхи.
Зненацька по той бiк болота пролунав гучно тупiт диких коней, окреслив
у пiтьмi дугу, подаленiв у бiк Днiпра. Тупiт обiрвав Сиро-ватчинi думки.
Сироватка пiдвiвся од погаслого багаття, прочинив у землянку очеретянi
дверi, став на колiна, щоб сотворити вечiрню молитву. Свiчки не свiтив, бо
мав тiльки невеликий огарок на свято, однак бачив лик богородицi й так,
пам'яттю. Та вiн, либонь, у пам'ятi тiльки й зберiгся, бо зчорнiв i став,
як земля. Сироватка тому не дивувався: звiсно - богородиця, вiчна
тружениця. Та ще цiлий кiш запорозький прийняла в заступництво.
"Вiрую в диного бога Iсуса Христа, сина божого, отверзи очi твоя, боже
наш, i внемли молящемуся тобi. Вiрую в тебе i припадаю до стоп тво©х,
заступнице наша, пресвята богородице, - шепотiв Сироватка слова молитви. -
Сповiдаю тобi всi грiхи мо©, очисти душу мою од грiхiв давнiх i нинiшнiх i
од тих, яких ще не содiяв. Не обдiли сво ю ласкою, пресвята богородице,
пошли сина на повиданi i наповни його серце синiвською любов'ю. Не
полишай довжникiв наших, бо вони не полишають нас i норовлять пожаковать,
де тiльки можна. З високо© могили гукаю до тебе, богородице, почуй голос
мiй! На тебе вповаю, спаси люд мiй вiд ворогiв, бо пiднялися вони,
загострили меча i хочуть понищити синiв тво©х. Встань у гнiвi сво му,
вознесись проти них, щоб повернули вони назад i, спiткнувшись, погинули
перед лицем тво©м. Веди мене, богородице, правдою сво ю супроти ворогiв
роду христiанського, заслони вiд страху серце мо , щоб не боявся i тисяч
ворогiв, коли постануть перед зором мо©м. Суди правду сиротинi i бiдному,
тому, хто сi хлiб i шаблею боронить його та вiру святу".
Сироватка, хоч плутав слова святого письма з власними вимислами, творив
молитву щиро й врочисто, в цю мить вiн почував за сво©ми плечима Дике
Поле, i Великий Луг, i всю Укра©ну. Вона розпросталась могутнiми крилами
-лiвим i правим берегами - й пiдносила його, аж ставало терпко й
безсмертне на душi. За не©, за сво©х тата й матiр, за Лаврiна гибiв у цiй
безстiннiй тюрмi, за не© щодень i щогодини важив життям. Пощо воно без
не©?! Ситий кусень i солодка чарка - то тiльки таким, як
Казан-Казановський. Бо ж зроду не встав на свiтаннi й не послухав
жайворонка, не викопав у лузi криницi. Йому не обсипала цвiтом голову
вишня й не запах увi снi канупер. Жайворонкiв бачив на сковородi, вишнi -
на тарелi, замiсть води солодив душу вином. "Чого таким i ходити по нашiй
землi, - шепотiв далi Мокiй Сироватка, - й толочити наш чистий ряст!
Iзбави нас од них, пресвята богородице, покрий сво©м святим покровом чеснi
голови козачi. На небесах, на землi трори волю свою, заступи нас од кривди
пансько©, лясько©, хансько©, султансько© i всяко© iншо©. А я допоможу тобi
сво ю шаблею..."
Молитву перетнув голосний тупiт. Табун вертався од лиману. На мить
тупiт притих, а тодi зафоркали конi, зачавкотiло болото, заплюскотiла
вода. Сироватка хотiв творити молитву далi, але кiнськi копита розтинали
думку. "Чому конi не пили на лиманi? - враз майнула нова. - Чому прийшли
сюди, на болото? I вчора, й позавчора... Що ©х вiдляку там? Ведмiдь,
рись? О цiй порi тарпани ©х не бояться. Та й лиман великий... Качки та
гуси теж не сiдають на лиман... Вчора кружляли весь день, залiтали аж
сюди..."
Так i не скiнчивши молитви, потягнув у кугу. Лiг на очеретяну
примостку, накрився кожухом. Не спалося. В темфявi тонко дзвенiв комар.
Сироватка чекав, поки той сяде йому на обличчя, щоб накрити його долонею.
Спробував знову думати про Лаврiна - не думалося. Вiн мiг лежати отако
годинами - без жодно© мислi, в тихому споко©, i степ повiльно перепливав
через нього. А може, вiн через степ. Думка знову закружляла довкола табуна
тарпанiв. Скiльки разiв подавали вони йому знак! Помчали дикi конi од
Кам'яного Затона, певне, наполохали ©х ординцi. Од вовка, од ведмедя вони
не втiкають далеко. Чому конi не пили в лиманi? Ця думка скрутила мозок,
мов тугою удавкою. Почував - тут щось крилося. Либонь, значне. Не розкри ,
то шкодуватиме весь вiк. Сперся на лiктi. Рiшення сплинуло враз: йти до
лиману. Отак просто встати й пiти. Навпрошки - зовсiм недалеко. Верст
вiсiм-десять. До свiтанку вернеться.
Озбро©вшись кривим турецьким кинджалом i пiстолем, вирушив у путь.
Рушницi не брав - завелика. Звiрину можна одлякати випалом з пiстоля. Йшов
на козацькi лампади - Стожари, пильнуючи, аби вони весь час свiтили з
право© руки. Темiнь стояла довкола м'яка, духмяна од вечiрнiх трав, вiн
провалювався в не©, немов у вистелену сiном яму. Сичала попiд руками
тирса, потрiскувало сухе галуззя, розсипало Сироватцi по тiлу терпкi,
моторошнi iскри. Фуркнула з-пiд нiг якась птаха, закричала пронизливо, аж
серце захололо, впала в трави. Часом Сироватцi здавалося, що вiн ось-ось
наткнеться на щось м'яке й волохате, що воно розчепiрить пазурi й
увiп' ться йому в ребра. Вiн не боявся степу, вдень прозирав його з могили
до дна, бувало, доводилося ходити по ньому i вночi, але ще нiколи степ не
огортав його так задушливо й пiдступно-м'яко. Мокiй не одводив очей од
зiр, i не через те, що боявся заблудитися, а тому, що в ©хньому мерехтiннi
почував якесь заспоко ння. Вони вже перегорiли за нiч, вичахли, бiлiли в
небеснiй iмлi, неначе жарини в попелi. Мiсяць i далi блукав понад обрi м,
його заступили хмари.
Провалювався ногами в кротовиння, натикався на купиння, плив У травах,
неначе в хвилях рiки. Плив i плив, i небо розгойдувалося вiд тi © плавби,
й зорi зривалися з небозводу, падали в темнi типчаки.
Терпко пах пастернак (Сироватка знав, що зайшов у долинку), типчак
здиблювався, як шерсть на вовчiй ши©. Темними кучугурами вставали попереду
заростi заячого холодку. А потiм в обличчя бив запах козельцiв (Сироватка
знав, що виходить на горб), смолокiс змi ю шипiв пiд ногами. Шелестiв
татарський шабельник, слався м'яко та пiняво лисохвiст - Мокiй зрозумiв,
що наближа ться до лиману.
Опiвночi оминав давн городище, пробирався попiд ру©нами валу Се було
страшне мiсце. Тут найчастiше дiлили мiж собою полон татари, звiдси
правили викуп. Обложенi невеликими залогами, вони завжди могли оборонятися
за старим валом. I мали двi втечi - степом та водою.
На валах було порожньо. На ру©нах городища не чулося жодного згуку.
Тiльки глухо попугикував сич, нiби дмухав у гниле дупло. Люблять це мiсце
орли й пугачi. Недарма так густо заслiдженi при версi бiлим пометом чорнi
стiни. Мокiй зараз бачив ©х проти серпика мiсяця, що виплив з-за рiденьких
хмар. Моторошно бiля цих ру©н козаковi. Душа наче кригою взялася, торкнися
- задзвенить од страху. Сам принiс шкуру на турецьке базарище, бери,
басурмане, натягай на барабан. Але цiлою з нього ©© не стягнуть. Басурмана
вiн бо©ться менше, нiж нечистого. На цiй стiнi того бачать дуже часто. У
рiзнiй вiн бува подобi - то кота, то собаки, а то й татарина з шаблею при
боцi i зi списом на плечi. Походжа , зирить у степ. А перехрести його
праведною рукою - враз обернеться в крука й полетить з крекотом понад
лиманом.
Про всяк випадок Сироватка перехрестив мiсце, звiдки пугикав сич
(самого його не бачив), й потягнув далi. Нарештi добувся до води й
зача©вся в кущах. Вихекував у кулак довгу путь i ляк, що обiйняв бiля
городища. Роззирався на всi боки. Темiнь стояла й чорне безгомiння. На
притемненiй водi виблискували зорi, але ©хн свiтло не сягало вглиб, а
мовби одбивалося од поверхнi. Вода була тепла - Сироватка почував те
лицем. Тут i там на нiй з'являлися маленькi кола - розходилися тихо, без
сплеску - риба ловила мiтлицю, що сiдала на плесо. Найбiльше тих кiл - у
лiву од Сироватки руку, пiд ситнягами, що стали стiною бiля берега.
Проплив попiд кугою вуж, його не було видно, тiльки по водi пролягла темна
змiйка, просвистiли над головою качинi крила, i почувся сплеск i майже
водночас голосне, сполохане "ках". Не випускав з уваги жодного сплеску,
жодного повiву вiтру. Дозорець мусить бути пильним i завбачливим.
Пригадалося, як рокiв шiсть тому толочили козаки траву понад Днiстром;
Сiрко за©хав у очерет i побачив купу колод. Ясна рiч, колоди - для мосту,
для велико© переправи, бо незначнi рiчки татари переходять бродом. Отак
було викрито басурманський намiр на широко задуману вiйну.
Мокiй Сироватка сидiв на невеликому мисику пiд вербами, що розбрелися
по березi од нього в правий бiк, приглядався до темних, схожих на скирти,
обкучерявлених верболозами та осокорами островiв. На плесах i далi лежала
тиша. Тнули комарi. Сироватка терпiв i вже шкодував, що причвалав сюди. Ну
що вiн тут побачить! Татарського шайтана на городищi! Як той витанцьову
халяндри. Та коли й свiй вибулькне з води, Мокiю мало радостi. Тут, на
водних глибинах, ©х гибель. Кажуть, що вони часом сходяться з отими, з
городища, татарськими, й б'ються навкулачки. Може, з того пiшла й примовка
- чорти навкулачки б'ються. А ще сiчовi дiди розповiдають: ховався якось в
озерi, в очеретi, вiд татарви козак, а неподалiк вiд нього виплив з-пiд
води нечистий, пройняло його холодом у ямi - й чхнув на все плесо. "На
здоров'я!" - сказав козак, i тодi рогатий побачив його, вхопив за чуба й
поволiк за собою до сомiв. Пiдвела козака власна делiкатнiсть. Пiдводить
увесь вiк. Те Мокiй затямив гаразд. I через те сидить над темною водою
тихо, безшелесне. Все-таки невiдомо, який дiдько мота ться в цих
очеретяних нетрях.
I через те страшно Мокi вi. Можуть i русалки знайти його мiж оцього
каряччя, вже напевне подумають, що пiдгляда за ними. Для русалок, правда,
вiн застарий, а там - нечистий ©х зна . Принесла ж його лиха година сюди.
Спав би оце в куренi, де комарiв видавив завидна, де прохолода, де
вистелене свiжою травою ложе.
I враз Сироватка почув тихий сплеск. Пригнувся до води й побачив чорну
тiнь, яка швидко посувалася од однi © темно© купи до друго©. В наступну
мить тiнь трапила в розруб мiж вербами, й Мокiй розпiзнав чiткi обриси
галери. Вона пливла по темнiй водi в лiву руку, пливла так тихо, що,
здавалося, сунула по нiй чаром. Коли порiвнялася з довгим островом, там
щось сяйнуло, либонь, вибили iскри кресалом. Сироватка трохи не скрикнув,
скубнув себе за вуса, пригнувся ще нижче до води. Тiльки тепер помiтив, що
острiв значно довший, нiж був ранiше. Й кущi лiворуч теж вельми далеко
забрели в воду.
Одлетiли останнi сумнiви: в лиманi ховалася турецька ескадра.



РОЗДiЛ ВОСЬМИЙ

Страх мчав натовпом, мов наляканий олень лiсом. Шелеснуло тут,
шелеснуло там, охнуло аж з того краю.
- Дивiться, дивiться, намети ставлять!
- Ще одного бунчука ввiткнули. А то що над наметом? Якiсь ганчiрки.
- Крила орлячi. Щоб, значця, нас накрить. I над верхiвцями також.
- Ой людоньки, що ж воно буде!
На вал вийшло кiлька вiдчайдушних молодиць, попереду довговида смаглява
дняконша у квiтчастiй хустцi, йшла смiливо, моторно, мабуть, щоб додати
бадьоростi козакам, подивилася з-пiд тонко© бiло© руки й помертвiла.
Вершники з орлиними крилами пролетiли крiзь не©, i осипався веселий цвiт з
серця дияконшi, й стало воно, як грудка льоду. Та й як не помертвiти!
Турки i татари стояли за якихось двiстi сажнiв, витрiщилися на жiнок,
загаласували, залементували. Допiру татари бавилися - стрiляли з лукiв
гусей на Сiль-ницi, хоч не могли ©х дiстати (козаки туди сягали рушничним
бо м), забави не полишали, хижо ширились, пружно опускали тятиви. Гуси
гелготiли, лiтали, ©м не було куди вирватися iз смертельного кiльця. Лише
дво бiлих, б'ючи крилами по водi, полетiли в бiк болота, татари стяли
сiрого гусака, а гуска впала в очерет. Тримаючи в руках луки, татари
дивилися на жiнок. Бiлi плями облич, чорнi вирви очей.
Якийсь татарин заверещав тонко, як недорiзане порося, дияконша
вхопилася однi ю рукою за серце, другою за частокiл, мабуть, вона вже
бачила, як тягнулись до не© гаччя рук, як вони зривали одiж. Хто
захистить, хто всто©ть перед такою силою, увесь басурманський свiт повис
над ©хнiм Ладижином, над купкою оборонцiв; ойкнула, похитнулася, ©©
пiдтримали iншi молодицi. А з турецько-татарського натовпу виступив
натоптуватий татарин з широким лицем, приставив до рота дудкою руки,
кричав:
- Козаки, складайте оружжя, виходьте всi у степ. Великий вiзир обiця
усiм свободу.
- Вiзир - вiслюк, - гукнув у вiдповiдь тонкоши©й, вирлоокий козак
Макуха, городовий козак, - i слово його осляче.
- А iнакше скура мо i голови понабива мо соломою, - страхав татарiн,
спинаючись на вербовий пеньок.
- Твоя вже й так соломою набита.
- I жiнок ваших... Оту он пишну...
Молодицi, пiдтримуючи одна одну, мертво переступаючи ногами, пiшли з
валу. Назустрiч ©м з широко© вулицi за церквою вибiгло з десяток козакiв з
фузiями та списами в руках, потиснули людей, заволали:
- Одступiть! Дайте дорогу!
- З дороги, з дороги геть!
Слiдом за ними з вулицi рядами повалили комоннi козаки. В густiй
тiснявi конi задирали морди, басували копитами, дзвенiли стремена,
миготiли червонi, синi шлики шапок. Списи стояли, як лiс. Вершники
дивилися тiльки вперед - щоб не зiткнутись, не зачепитись, ©хнi обличчя
були суворi й чимось схожi одне на одне. Здалося, хтось невидимий поклав
на них однаковiсiнький карб. Переднi вливалися в широку, що вела до