Мушкетик Ю.. Яса

дружиною. Впала вона в тяжку пасiю, затужила душею, почала цуратися людей.
По селу гомонiли, що Софiю зводить бiс, що це вiн нагнав у ©© серце туги.
Щоправда, Софiя нiколи не була веселуха, в ©© очах завжди ча©лися iскри
смутку. Та й звiдки б взятися в тих очах веселощам? Батька не знала
зовсiм, вiн загинув, коли ©й не сповнилося й двох рокiв. Нужда i бiднiсть,
четверо голодних ротiв кавка на печi, мати билася, як риба об лiд, щоб
прогодувати ©х. Вдовина хата за вигоном похилилася на двi вербовi
пiдпiрки, й похилилася вдова, i зчорнiла, а ще ж сама молода. Тодi й
повернувся з Сiчi в слобiдку Мерефу козак Iван Сiрко. Поклав завести
власне господарство, одружитися, а що його брат, хоч i молодший, на той
час вже мав свою родину, то з спадщини узяв свою частку грiшми. Сiрки жили
на краю села; там, де закiнчувалося ©хн обiйстя, височiв горб, який
спадав до балки Змiючки, що кривуляла в степ. Сiрко обплiв той горб лозою,
а також загатив рукав балки, там мав утворитися ставок. Це мiсце вимрiяв
давно. Перевiз з батькiвського двору рублену комору, прорiзав у нiй вiкно
й поставив ©© тим вiкном до майбутнього ставу. На тому поки що заспоко©вся
й почав шукати дружину. Спершу впала йому в очi Одарка - козир-дiвка,
одиначка, мельникова дочка. Купалася вона три мiсяцi в Можi, а вiн
забачив, що в рiчцi купа ться дiвка, i, як би то зробив кожен збитошний
парубок, сiв на ©© одiж, аби поглузувати, полякати, а вона не злякалася й
вийшла просто з води перед його очi. Бiло свiтилося проти мiсяця ©©
струнке тiло, струменiла вода - вона ж навiть перса не прикрила рукою, i
палав, як у горнi, козак, i серце його горiло вогнем. I мусив вiн
вiдступити, й пiшов назирцi, й таки дознав, з чийого двору та дiвчина.
Була вона висока й ставна, круглолиця й рум'яна, з бiсiвськими iскрами в
очах. Недарма сама купалася вночi. Любов мiж ними тiльки почала
закручуватися, й закручувалася вона пересмiхом, обопiльним кепкуванням,
розмирами й мирiннями, й довелося йому одбиватися од мереф'янських
парубкiв, i проводжав вiн ©© не iнакше як при пiстолi й ножi. Дiвчина йому
й подобалася, й не подобалася, вiн би, мабуть, одружився з нею, одначе
Одарчин батько не захотiв вiддавати дочку за невсидючого козака. (Хто
видасть дочку за господаря, який не ниву оре, а городить загату пiд
ставок?) Й поспiшливо видав ©© за сусiдського парубка Охрiма - сина
багатого чумака. Той син був трохи недолугий, тонкоши©й, слабкосилий,
говорив писклявим голосом, мав лестиву вдачу - колiнкував перед дужчим за
себе, а приходив ще дужчий - вiн при ньому починав кпити з недавнього
покровителя й благодiйника; одначе запопадливо брався до господарства,
спав i бачив себе господарем. Як ©хали молодi з церкви. Сiрко пролетiв
повз весiльний по©зд на баскому конi - тiльки вiн один у Мерефi мав такого
коня, перського румака, а повеснi, коли Охрiм з батьком поволоклися
чумацькою валкою в Приднiстров'я по крейду, зустрiв у лiсi Одарку, й
згадали вони колишн , й ще кiлька разiв вибiгала юна малжонка в лiсистий
байрак до смiливого козака, й народився потiм у не© хлопчик, якого Охрiм
нарiк Полiкарпом, а бiльше в Охрiма дiтей не було. А козак Iван на той час
уже назнав дiвчину Софiю. Видивився чудотворну красу пiд лахмiттям. Вона
чимось нагадувала дiву Марiю з iкони - кругле личко, тонкi, дугастi брови,
точене пiдборiддя. Риси ©© обличчя були тонкi й нiжнi, а очi дивилися
сумовито, зача но, нiби бачили щось таке, чого не бачили iншi. Софiю Сiрко
знав з дитинства. Вдова Шовкова жила по сусiдству з Сiрками й мала четверо
дiтей. Тро старших - хлопцi, найменша - дiвчинка. Всього багатства у
вдови - ©© прiзвище, хлопцi рано розбрелися по наймах, Софiя залишилась
при матерi, пасла людям гуси й допомагала вдома по господарству. Вона
пасла гуси й Сiркам, i росла дiвчинка дуже повiльно. Принаймнi так
здавалося чорновусому козаковi Iвановi, який iнодi при©здив навiдати
домiвку й не забував виказати те сво спостереження довгоногому дiвчатi у
лихiй сорочинi:
"А ти, Сонько, за цей рiк нiтрохи не виросла". I не знав чорновусий,
гордочолий козак, як тяжко ранять тi слова дiвча, не знав, що воно, чорне,
мале, нужденне, давно по-дитячому й не по-дитячому закохалося в нього й
тяжко пережива те сво кохання, а ще тяжче - його кпини. Адже малiй
здавалося, що вона закохалася в мiсяць або в степовий вiтер. Вона згоряла
з сорому, вона ридала ночами з любовi. (Про все це, вже мужньою жоною,
розказувала з нiжною сумовитiстю, лежачи в гарячiй постелi на мужевiй
руцi). А мiсяць заходив за темну хмару, а тодi сходив i казав: "А ти,
мала, так-таки й не пiдросла". I насипав ©й у пригорщу гостинцiв -
медяникiв i золочених горiхiв. © ображали тi гостинцi, вона знову
плакала, а таки медяники по©ла й горiхи теж, а двiйко заховала i вже
показала Iвановi пiсля весiлля. Тяжко вона пережила поголос про Iвана та
Одарку, рана вiд того залишилась на все життя.
А Iван, вiд'©хавши одного разу з дому, вловив себе в дорозi на тому, що
дума не про Одарку, а про чорняву дiвчинку... ба дiвчину, вродливу
дiвчину Софiю. Й ту думку не вивiяли пронизливi степовi вiтри й не вибив з
голови дзвiн шабель i гуркiт пострiлiв. Й повернувся козак додому ранiше,
нiж планував напочатку. Софiя вже гуси не пасла. I вiн шукав усiляких
зачiпок, аби заникнути на подвiр'я до вдови. Зажартовував з Софi ю, а вона
поглядала на нього дикувато й зача но. Вiн намагався вловити в ©© чорних
та мничих очах якийсь знак приязнi, вловлював i не вловлював i почував, що
коха . Як ставили повеснi теслi Сiрковi рублену хату над ставом, то на
його прохання й за його плату помiняли нижнi гнилi вiнки i трухлявi
ощепини у вдовинiй хатi i вставили дво вiкон зi справжнiми шибками, а не
з бичачими пузирями, а з усякого палiмаччя стулили хлiвець, ще й огородили
подвiр'я. Вдова вiдробляла на Сiрковому обiйстi. Iнодi ©й допомагала й
Софiя. Траплялося, Сiрко зачiпав дiвча жартом, а воно й далi дикувато
поглядало на нього i втiкало. А одного разу злазила Софiя по драбинi з
вишок, драбина похитнулася, й вiн упiймав ©© на руки. Упiймав, i притулив
до себе, й опустив на м'яке сiно, й опустився сам. Дiвча подивилося на
нього тим-таки сумовитим, та мничим поглядом i прорекло: "Силою криницю
копати - води не пити". По тому Сiрко й не сподiвався, що дiвчина пiде за
нього, проте запитав у ©© матерi, чи вiддасть за нього дочку, вона
покликала Софiю, а та враз спаленiла й сказала: "Пiду". I так сяйнула
очима, що для нього перекрутився i одмiнився увесь свiт. Зараз вiн не мiг
пригадати ту мить i подумав: колишн пригадати неможливо, воно тiльки
iнодi пролiта крiзь серце, неначе iскра, й тодi щось здрига ться в
пам'ятi, але тi © iскри вже нема , i намагатися завернути ©© - марнота з
марнот.
З роками вони прилiтають рiдше й рiдше, та й зрозумiло: те вогнище вже
погасло. Кожен мав сво вогнище, i всi вони згасають. Земля - це кладовище
людських споминiв.
За весiльними подарунками ©здили вони з Софi ю в Харкiв, летiли у
легкiй колясцi й по дорозi обiгнали Одарку з Охрiмом, котрi волоклися на
той же ярмарок волами на возi, везли крейду. На весiллi дзвенiли три пари
музик, золотом заливалися сережки-дзвiночки у вухах молодо©, а погляд ©©
був сумовитий i задивлений кудись у далеч.
Чомусь йому нiколи не сняться тi днi, не сниться Софiя пiд сонцем i вiн
поруч не©. Вона була тодi така нiжна, мовби зiткана з весняного марева, i
здавалося йому, залишиться такою навiки.
Поселилися вони в рубленiй хатi на горi, ставочок на той час уже почав
обростати осокою, а по схилу трепетали на вiтрi листячком молоденькi
яблуньки.
Софiя кохала чоловiка, й гаряче тулилася до нього ночами, й кружляла за
ним поглядом удень. Одначе хiба могла вкружляти! Все частiше й частiше ©©
коханий Iван сiдав на коня, й трави замiтали за ним слiд. Тi слiди вели в
бiк Дикого Поля. Боялася вона за нього, потерпала, коли був у дальнiй
сторонi й коли походжав по рiднiй Мерефi... Найменша неправда
зворохоблювала його до дна, з ким вiн тiльки не сварився та не брався за
барки: з мiсцевим сотником i за©жджим отаманом, з харкiвським вiйтом i
навiть з полковником. А з польськими старостами доходили порозумiння
шаблями. Та земля як Москвою, так i Варшавою вважалася пограничною, то
московськi во води виселяли тамтешнiх пасiчникiв за Коломак, то польськi
старости перекидали московськi острожки по Мжi, Мерчику, Британцi. А то
починали засилати з обох бокiв сво©х поселенцiв, i тi оселялися в сусiднiх
слободах. Одначе важко було довго втриматися на тiй землi. В поле ©здили
тiльки гуртами, збройнi, доводилося й переховуватися в байраках, i втiкати
в глибiнь московських земель. Часто, коли в ©хнi кра© прокрадався летючий
татарський загiй. Сiрко мчав йому навстрiч попереду козацько© ватаги.
Рубався з татарами i над Мжею, i над Орiллю, i над Сухим Торцем. Шаблi та
кулi його не брали, й поширилася помiж ордою грiзна слава про слободи над
Мжею, а помiж самих слобожан - слава добра про козака Iвана Сiрка. I вже
як збиралися козаки у ватаги для вiдсiчi басурманам, самi просили його в
отамани. Щербилася, притуплювалася широка, блискуча, дамасько© крицi
Сiркова шабля на жовтих, твердих, як кiстка, кизилових татарських палицях
та турецьких шаблях i на тонких сигiзмундiвках та залiзних келепах. З
пiвдня татарва в'©далася комашнею, з заходу чумою повзла шляхта. А коли
над всi ю укра©нською землею здiйнялася блискуча, в самоцвiтах булава
Богдана Хмельницького, Сiрко зi слобожанами пiшов на поклик тi © булави.
За ©© помахом вiдчайно кидався в найжорстокiшi сiчi й останнiм вiдступав з
ратного поля пiсля невдачi. Сини росли без батька, пошепки вимовляючи його
iмення разом з молитвою. Зрiдка навiдуючись у Мерефу, Сiрко щоразу
дивувався, як вони виросли. Хлопчики були темно-русi, як i батько. Схожi
на нього, чепурнi, доглянутi. Змитi голiвки, барвистi стрiчечки в комiрах
сорочок, навiть очкурики на штанцях - барвистi; шанобливi, зiркi -
пота мна надiя Сiрка й Укра©ни. Вiн садовив ©х обох на свого пропахлого
боями коня i вiв коня напувати до рiки. Хлопцi сидiли щасливi й гордi,
пишалися батьком i тяглися рученятами не до чепiг, а до рукiв'©в шабель.
Либонь, винуватий сам - не навчав ©х хазяйнувати. А коли йому було вчити?
Петро - той мав кебету до столярського ремесла. I лаву зробить, i топорище
витеше, навiть зробив власноруч двi борони. Його б трохи пiдохотити...
Обидва хлопцi були сумирнi й лагiднi i хоч тяглися до шабель, а боялися
кровi. Якось, коли вже були пiдпарубчаками, при©хав вiн додому, й Софiя
заходилася лаштувати багату вечерю, треба було зарiзати барана. Йому
нiколи не випадало рiзникувати. А хлопцi поховалися в саду. Довелося
чекати, поки повернувся з поля Ничипiр, пiдсусiдок.
Петро любив доглядати сад. I був сором'язливий, як дiвчина. А коли
пробився над губою русявий вус, коли одягнув сиву шапку, вродливiшого
парубка Мерефа не знала. Дiвчата паленiли вiд одного погляду на нього.
Коротка була ©хня путь. Коротка й чесна. Во славу Укра©ни. Безвiснi,
безвусi, лежать у козацьких могилах, i бiла хвиляста тирса горнеться до
©хнiх могил. Вiн чомусь мало пам'ятав смерть першого сина. Просто
навалилася на нього чорна нiч, а чи сам упав у чорну ополонку. Пам'ята -
хотiлося плакати, але того не мiг собi дозволити, бо поруч стояли козаки,
яких мав вести в грядущi бо©, i вiн до болю стискав зуби, аж з ясен
потекла кров. Коли ж загинув Роман (чуб буйний, вус русявий, а довкола
коноплi столоченi i пахнуть гiрко-прегiрко), вiд нього вiдступився свiт.
Вiн уже не думав про козакiв, мабуть, i не збирався нiкого вести за собою,
його гойдало й гнуло до землi, i вiн бачив перед собою тiльки страдницьке
обличчя Сiрчихи та блiде, що враз стало нiжним, майже дитинним, обличчя
сина. I звiдкiлясь з червоно-сизо© iмли прийшли до нього Романовi слова:
"Тату, а отi зiрки - то померлi? А що, колись i я засвiчуся зiрочкою?"
Романовi тодi було лiт сiм. Залiз на колiна до батька, який сидiв на
призьбi, й манюньою пучечкою показував на срiбнi свiтлячки над головою.
"Колись засвiтишся. Але дуже не скоро. Спочатку засвiчуся я, а вже потiм
ти". Сiрко гадав, що сказав синовi жорстоку правду, а вийшло, що обманув
Романа, бо правда виявилася в сто крат жорстокiшою. Три днi й три ночi не
спав. Думав i думав, розумiв, що може од того збожеволiти, й не мiг
одiгнати вiд себе важкi думки. Якби вiн наспiв на мить ранiше, устиг би
вiдвести вiд сина той шабельний удар. А вiн не встиг. I тепер думав чому.
Йому болiли скронi, не мiг узятися нi до яко© роботи, тiльки думав i
думав. Не почував злостi до ворогiв, а лише якусь неохватну образу на
життя та свiт. I навiть... на бога. Вiн не боявся його, вiн грiшив перед
ним непокорою i гiрким осудом. Мало що той насилав на його народ тучi
ворогiв, мало що не освiтив його путi жодною щасливою зорею, вiн ще карав
тих, котрi хотiли оборонити себе i свою землю. Зненацька йому спало на
думку, але так, наче це була не його власна думка, а думка яко©сь iншо©
людини, чужо© й холодно©: може, так i мусило статися, адже не збулося те,
що вiн обiцяв синам, не прийшли туди, куди вiв, й вони пережили б таке
саме розчарування, що й вiн. Вiн розсердився на себе i гнiвно зломив
брову. На мить, на одну лише мить на плечi навалилася непомiрна втома,
гаряча ядуха стиснула груди, що вiн аж лапнув за них руками й розстебнув
гаки кунтуша. Щось чорне, важке майнуло перед очима, затуманило мосок.
Шаблi, гетьмани, спалахи гакiвниць, гучнi литаври - все обернулося в
одному колi, наче у велетенському барабанi: й блиск булави, i хряскiт
черепiв, i закличнi погуки. Для чого все, чим усе те збулося для рiдно©
землi, що принесло? Витоптана земля, вигубленi дiти...
Сiрко застогнав. Зненацька i тяжко, як не стогнав ще нiколи. Й мовби
пробудився й вернувся до смутних сво©х думок.
дине, що мiг тепер сказати: по смертi Романа вiн уже не жив майбутнiми
радощами, вiн уже нiколи не смiявся весело, завжди i всюди в глибинах
пам'ятi стримiв гострий чорний цвях. Його знову врятувала козацька справа
Вiн не належав собi. Жив для товариства, для нього мав умерти. Умерти й
воскреснути ще в чомусь. Того не знав. Лише передчував.
Сiрчиха посивiла з горя, i вiдворотним став ©й увесь людський рiд, не
могла дивитися на людськi парсуни, а лиш на парсуни богiв. Чудно вона
молилася, не словами святих молитов, а шепотiла щось сво , тiльки ©й
зрозумiле. I боялася вона льоху, боялася хати, не спала ночами, блукала
поза селом у травах i збирала, як маленька, квiточки. Софiя й ранiше (i те
знав тiльки вiн, ©© муж) часто впадала в пасiю. Було, ходить, опустивши
долу очi, а потiм як затужить-затужить, i нiчим ©© з того смутку не виб' ш
- нi лайкою, нi жартiвливою мовою, нi веселим бриньканням бандури. Багато
разiв Сiрко приступався до не©, обiймав за плечi, заглядав пiд зелений
очiпок у темнi, журнi очi: "Що тобi, скажи?" - "Нiчого", - вiдказувала.
Iнодi зiзнавалася, що мучать ©© якiсь передчуття.
Дивно i страшно перемiнилася дружина, часом йому здавалося, що це
зовсiм iнша жiнка. Сiрковi ставало моторошно бiля не©: сидять вони поруч,
гомонять, а водночас Софiя - десь далеко-далеко, невiдомо де. Iнодi
сердився, кпив з не©, Софiя вiд того ще дужче замикалася в собi, в ©© очах
ча©лися образа i докiр. Iнодi йому здавалося, буцiм дружину обплела
невидима павутина: рвони - й вилущиться з того стручка, й стане, як усi.
Не ставала. I тодi йому щемко спливало на згадку, як, бувало, чекала його
за молодостi, як не випадала з його серця у днi найбiльшо© скрути,
найгарячiших битв, як летiв до не©, як спрагло обiймав, як гаряче
горнулася до нього i, заплющуючи очi, шепотiла: "Боже, як я тебе люблю.
Любитиму до останнього дня". I як, бувало, раптом вiдкидалася вiд нього,
жаско ревнувала, намагалася випитати, чи ночував у iнших жiнок, а тодi
плакала, обвивалася довкола нього, наче красоля довкола соняшника. Кохання
тодi здавалося йому безкiнечним, як i власна сила, й саме життя. А воно
мигнуло, неначе спалах блискавицi. Любов - це марево, це марево душi, це
свято душi, яка одяга ться у ошатну одежу. То гарне марево, тiльки шкода,
що коротке. Одначе люди, котрi увесь вiк проживають у маревi, й хто зна,
чи ©х жалiти, чи ©м заздрити. в свiтi люди, якi нiчого за вiк не
посiяли, а тiльки жнуть чуже, а такi, що мають щастя в сiвбi i жнивах, а
не в спеченому хлiбовi. Пiсля смертi синiв Софiя остаточно вiдцуралася
свiту. Надто по Романовiй смертi. Вона тодi не зронила жодно© сльози,
ходила з сухими очима, й нiчого перед собою не бачила, i нiчого не
розумiла. Казали ©сти - ©ла, кликали до молитви - молилася, але все те з
чи ©сь понуки. З часом трохи одiйшла, почала ©здити по монастирях, подовгу
залишалася там. Хто зна, що ©й допомогло: далекi мандрiвки, стрiчi з
незнайомими людьми чи й справдi зцiлилася вiд iгумена лубенського
Мгарського монастиря Афанасiя. Одначе й те зцiлення справжньо© радостi
Сiрку не принесло. За цей час вони очужiли остаточно. Наче й не любилися
нiколи, наче й не народили четверо дiтей. Поралася Софiя по господарству -
вона гарна господиня i хороша мати, а його мовби не помiчала. Ставила на
стiл страву, а очi - чужi, i руки чужi, i мова чужа. Губи складенi пiсно,
в очах - вiчний докiр. За вiщо? За те, що любив усю рiдну землю дужче, нiж
оцей клаптик над ставом? За те, що полишав ©© з дiтьми, а сам лiтав по
всiх шляхах? Зда ться ©й, що спiзнав на тих ночiвлях безлiч iнших жiнок?
Але хiба тим перейматися в ©хнi роки? Давно пересвiдчився: людська душа -
лiсовi нетрi. Не раз бачив на власнi очi: проживе подружжя вiк, народять
купу дiтей, здобудуться на статок - а чужi-чужiсiнькi. I не дна ©х той
статок, не днають дiти. Може, i в них таке? "Ти прожив вiк, як схотiв, а
я од шiстнадцяти лiт поливала цю землю сво©ми слiзьми". Й хочеться йому
закричати: я жив не так, як хотiв, а як велiв менi людський закон i як
велiло серце. I ось аж тепер йому одкрилося... Вона сама того не розумiла
до кiнця: ©й потрiбний був вiн, не вiн i рiдний край, а тiльки вiн. А йому
- вона i рiдний край. й потрiбний був чоловiк бiля серця, батько дiтям, а
вiн не лише забрав у не© синiв, а й повiв ©х пiд ворожi шаблi. Вони
потягнулися до нього давно. Вона ще тодi бачила, передчувала серцем, що
вiн забере в не© синiв, i вiн забрав ©х. I що дав натомiсть? Не тiльки ©й,
а й Укра©нi. I хiба можна щось дати замiсть рiдних дiтей? Страшно, до
паморозi в серцi iнодi думав - можна. Якби ж воно те, за що вони загинули,
справдилося... Здавалося б, Софiя мала знайти щастя в дочках. Але й дочки
не горнулися до не©, вони, дочки, то таки його кров, його остання надiя.
Неоднаковi вони - старша висока й ставна, лицем схожа на матiр, молодша -
невисока, гостролиця, зiрка - хто тiльки в Мерефi погляне на не©, одразу
згада ©© батька. I помислами вони з ним, може, ще народять багато онукiв,
якi виборють кращу долю його згорьованому кра вi.
Ходив удома по саду, над ставом, думав важку, безкiнечну думу. Сад
вирiс i постарiв, декiлька яблунь i груш уже всохло, ©х викорчували i на
©хн мiсце посадили молоденькi щепи. Стара ться молодший зять. Мабуть,
нiщо так не свiдчить людинi про старiсть, про прожитi роки, як посаджений
власними руками сад. Дерева, якi плодоносять, старiють ранiше, нiж люди.
Люди, якi плодоносять, теж ст:;рiють рано. Сад пережив себе. Його пора
вирубати. Сiрко посадив один сад. Вiн не з тих людей, якi викорчовують по
одному дереву i саджають по однiй щепi. Якщо сад - то новий. Його сад вже
одшумiв. Тiльки посадженi водночас iз садом осокори все ще пнуться вгору.
Стоять край городу, мов козаки в узгодженiй шерезi, шумлять на всiх вiтрах
- литовському, сiверському, донському i кримському. Вже й сам почувався
чужим на цiй землi. Аби врости у не© душею, треба ©© обробляти, треба ©©
перепускати через серце i думку. Колись вiн сподiвався, що вросте корiнням
в оцей грунт разом з яблунями та грушами. Не врiс. Не його в тiм вина.
Вирвали з корiнням вiтри, покотили, неначе перекотиполе, по степах i
байраках. Котять донинi. Милував очi ставок. Гребля давно заросла травою,
i виросли на нiй верби, полощуть вiття в зеленiй водi. I по той бiк ставка
теж виросли верби, а з цього росте дуб. I дуб, i верби, й хмари
вiддзеркалилися у водi, аби ще раз повторити власну красу. Сiрковi
подумалося, що все ж щось содiяв на цiй землi. Подумав з при мнiстю,
навiть з насолодою, яко© ранiше не знав. Це ж i дочки, подумав, з оцього
ставу i оцих осокорiв? А чи з Великого Лугу? Нехай краще будуть з Великого
Лугу. А над водою юрмилися якiсь постатi. Витоптували траву, на вербове
гiлля понавiшували чорного шмаття - сушили пiсля прання.
Прийшов Сiрко з саду, заярився не знати од чого й порозганяв пiсних
черничок та чорнопиких дiдiв, якi видавали себе за дякiв i галиччю облягли
дiм, а сам по©хав на Запорожжя. Це було торiк на маковiя. Вiдтодi в Мерефу
не навiдувався. Втопкав стежку в цей байрак- кiнь сюди вже йшов сам, без
повода. Тут вiдпочивав душею, тут снував сво© безкiнечнi думи, тут
намiрявся дожити вiку. Не зможе звести шаблю, то прислужиться козакам хоч
порадою.
Тим не втiшався. Вiдчув себе безкiнечно самотнiм i втомленим. Так, його
люблять i поважають запорожцi. Поважають... Люблять... Але поважають i
люблять як свого ватага, як незрадливу людину, котрiй можна вiрити i
довiрити навiть життя. Але людинi цi © любовi мало. Надто на старiсть, ©й,
як i дитинi, хочеться ласки. I тут для нього повний одруб. Навiть дочки...
Вони його мовби й люблять, але хiба можуть вони зрозумiти його життя, що
минуло в походах i сiчах? У них сво© родини, дiти, сво© клопоти, якi
чимось чужi йому i в якi ужитися вiн вже не зможе. Сiчове товариство - то
безлiч. А когось одного бiля серця нема . Почало було складатися на
батькiвсько-синiвську дружбу з Лаврiном, але й Лаврiн щез. Його гордовитий
i розважливий джура мовби провалився крiзь землю. Мабуть, не треба було
його вiдпускати... Сiчове товариство - то поважна сила. То останнiй
прихисток волi. Але то - не життя. Життя - це хата, де господиня, де дiти.
У хатi, де малi дiти, й пахне iнакше, нiж у куренях. У набитих по зав'язку
людом куренях пахне пусткою, а у вдовинiй хатi з сиротами хоч i гiркий,
але незнищенний дух життя...
Брiв i брiв по житт вих гонах i не знав, де зупинитися. Зненацька
подумав, що, може, й сам жив не так, як треба, й понесе на той свiт вину
перед Софi ю. Вона тiльки вдавала з себе жiнку самостiйну та горду, а
насправдi була слабка i потребувала його пiдтримки та захисту. Ота ©©
самотнiсть, ота величезна вiдвiчальнiсть перед дiтьми, перед свiтом
зломили ©©. А вiн ©й захисту не дав i не мiг дати, вiн захищав iнше,
бiльше, й тепер не мiг захистити. Те, що вiн захищав, оступили дужчi,
супротивнi сили, це був злий, несправедливий присуд долi, який упав саме
на цей шмат божо© землi. За тим, бiльшим, впустив i мале, сво , а може,
саме там знайшов би щастя, звiкував би вiк у добрi, статках, любiй
розмовi. Не мiг так жити. Не мiг знайти щастя у вселенськiм нещастi.
Навiть не пiдозрював, що можна прожити, сховавшись вiд буйних вiтрiв цього
свiту. Не для того прийшов у свiт. Може, чогось не дотямкував, чогось не
добачив, летiв на всi поклики i рубався на всiх вiрах... Воднораз подумав,
що, як людинi во плотi i кровi, йому нема чого скаржитися на життя. Вiн
звiдав усього: щиро© втiхи побратимства, гарячого, хоч i недовгого, шалу
кохання, дивно© новизни свiту пiсля, здавалося б, невiдворотно© налоги
смертi, трiумфальних перемог над власними плоттю i духом при зiткненнi з
смертельними небезпеками, молитовно© тишi в душi i великоднiх дзвонiв у
серцi. Найсолодшою стравою з усiх земних була м'ялиця з сухарiв, витрушена
з мiшка й роздiлена рiвно помiж усiма козаками, найтеплiше мiсце - бiля
степового багаття в осiнньому байрацi, найщирiша бесiда - бiля того ж
багаття пiсля цiлоденно© втечi од ворога або погонi за ним. Його тiло
обвiяли всi вiтри - степовi, морськi, лiсовi, байрачнi; його плечi обсипав
порох усiх звiзд- вечiрних, опiвнiчних, ранкових; його вуста пили воду з
глибоких кригiиць i з вибитих копитами ямок у степу, й дзвiнку днiпрову, i
солону сиваську, i дощову просто з неба. Все те в ньому, з усього того вiн
сам. I через те не може шкодувати, що з чимось розминувся у свiтi. I можна
б спокiйно думати про iнший свiт, про круту дорогу туди, якби лишав цей
свiт таким, яким мав бути за його мислями, за заповiтами батькiв i пiснями
кобзарiв. Пече його, як отрута, одна й та ж думка: що зробив не так i чого
не доробив? Й через те позивався з долею i навiть з богом, запитував його,
а вiн мовчав.
Ступав по схилу вниз, кiнь ступав з ним. В цьому мiсцi байрак
розчахувався на двi гiлки. I росла посерединi, на гострому розi,
велетенська груша, не груша - цiлий лiс на одному коренi, пiднебесна
зелена держава iз зеленого листя, твердих зелених грушок, пташиних гнiзд,
з нестихаючого шелесту, цвiрiнькання, щебету, бджолиного гулу. Сюди
сходилися на сво© ради пасiчники, одначе тi сходки вiдбувалися рiдко,
пасiчники - вiдлюдьки i нiяко© товчi© не люблять. Байрак великий,
сховатися де. Крокiв за сто повернув у вузьку горловину, порослу
лiщиною. За горловиною прослалася чималенька долина, оступлена з усiх
бокiв осиками та в'язами, помiж якими росли кущi терну та було
нагромаджено купи хмизу, здебiльшого колючого, грушевого. Огорожа та - вiд
ведмедя та iншого хижого звiра й од звiра двоногого. По схилу гори рiс
яблуневий садок i сiрiла латка городу з маленьким баштанчиком, за городом
сiрiла ще одна огорожа - з очерету, там стояла пасiка. Кiлька бджоляних
колод висiло на деревах. Бiля них - лазива. Всi дуплянки - чепурненькi,
понакриванi житнiми кулями, ще й перебували пiд охороною святого Саватiя,
який сидiв на грушевому пеньочку, тримаючи в однiй руцi хреста, а в другiй
- драбину. Саватiй - сумирний, поморщений дiдок, ще й трохи горбатий, бо
сотворений з дубового окоренка пасiчником за власною подобою. I одягнений
так само - в довгу сорочку, пiдперезану ликом, полотнянi штани й личаки.
Поруч пасiки - вiвшаник i вкрита очеретом хатка-катрага з диним вiконцем,
у якому замiсть шибок - натягненi на раму воловi мiхури. За хаткою -
вишневий садок i хащi лiщини. Заскрекотала на осицi сорока, друга