Мушкетик Ю.. Яса

корчми та шинки дотла. Бо славляться вони сво ю нецнотою, там завжди
валаса ться кiлька дiвчат, що ©х називають хльорками або потiпахами. Про
людське око вони вважаються шинкарчиними наймичками, а насправдi
справляють i iншу службу. Й летять у тi шинки запорожцi, наче мухи на мед.
Та й де ще погуляти козаковi, куди подiти заморськi таляри, фимки, чехи,
якщо ©х у чересi, аж пузяцi важко! А вже як налетять такi молодцi пiсля
походу, то не пiдступись нi гетьманська, нi запорозька варта. Шинкарку i
©© наймичок в обиду не дадуть. I ходить тодi корчма ходором, лама тесовi©
мостини гуртовий гопак, тро©стi музики мiняються щогодини, меди ллються,
наче днiпровi води на порогах, i у всiх, хто в тих шинках побував, ще
кiлька днiв по тому злипаються губи i гудуть у головi солодкi джмелi.
Зруйну варта корчму, вона небавом вирине в iншому мiсцi. Спочатку як
маленька земляночка... Далi - хижа. А далi й дiм з кружганком на двi
половини, iз свiтлицею i горницями, з льодовнею i стайнею, з коморами та
прикомiрками. Саме такою й була Солодка корчма.
Солодка шинкарка в голубому очiпку та жовтих ботах линула до Кирила, й
вiн не одводив ©© рук, одначе спати пiшов не у ванькир, куди вона його
кликала, а пiд повiтку на сiно. Задушливо пахла лепеха, пахло вишневим
кле м, - вишнi посхилялися на стару повiтку, - дроком. Кайдан крутився, не
спав, а тодi сiв i набив люльку, заходився викрешувати вогонь.
- Як кресь - так i сть, - казав вiн, хоч насправдi трут не
запалювався. - Як кресь - так i сть.
- Повiтку спалиш, - мовив Ждан, вiн думав про вгу та про Кайдана, йому
здавалося, що Iвга звiдкiлясь зна Кирила, одначе не зважувався запитати.
Врештi таки не витримав:
- Зда ться менi, мiг би кластися не тут. Кирило хмукнув, аж iскри з
люльки сяйнули увсiбiч.
- Кластися не справа, а от встати. Знаю я цю вгу i сестру ©©, Вустю,
знаю теж. Я ж бо з недалеких кра©в. Звiдтам, - махнув рукою в пiвнiчну
сторону. - Вустя була вдовою, жила в слободi Сiрий Камiнь. Всю ту весну, -
а було це, як сарана йшла, - я поганяв чернечого плуга, а на лiто найнявся
до Вустi Гно©хи, вона була вдова й при статку. Й захотiла мене Вустя на
собi одружити, i я на те хилився, а тодi при©хала Iвга й того нашого
горшка розбила. Була молодша й краща, а того, що давно не статкувала,
волочилася з чумаками i козаками, я не знав. А коли дознав усе про ©©
славу, врiзав поли. Тепер же ©© зовсiм одлучили од людсько© честi, шкода
на те, - зiтхнув, - бо ж бачиш, яка чорноброва й вогниста, оце зустрiв i
щось аж затанцювало в серцi.
- Мав з нею спiлкування? - по-парубочи гаряче запитав Ждан.
- Про сво цнотливе мешкання не маю тобi давати виводу. В пiтьмi
жеврiла люлька, Кирилове обличчя здавалося червоним.
- Чого наймався до вдови? - знову запитав Ждан в надi© таки почути щось
з того, що за сiмома печатями. Як i кожного молодого, дужого парубка, його
змагали думки про грiховне, хоч вiн i соромився ©х, й вiдкараскувався од
них.
Кирило вийшов з повiтки, вибив у траву жар з люльки, розтоптав його
каблуком. А коли вернувся та лiг на сiно, заклав пiд голову руки й
розповiв невеселу повiсть.
- Валасаюся я по свiту давно. А сумнi мо© пригоди почалися за кiлька
лiт до знайомства з Вустею. Я справдi з недальнiх мiсць, тiльки з
тогобiччя, зi слободи Весело© понад Ворсклом, ми туди й пряму мо. Прiзвище
наше Шохи, це вже на Сiчi в Кайдана перехрестили. Бо розiрвав кайдани, од
туркiв привезенi. Сказати правду, нiкудишнi трапилися кайданики... Були в
мене батько та мати, мали ми кiльканадцять десятин поля та лукiв i трохи
худiбки. Та якось батько по©хав до лiсу i набрiв на мiсце, що означилось -
просiло. Й викопав з то© ями три суво© полотна та двi штуки сукнини,
кiлька четверикiв гороху, кiлька пшеницi та жита, кiлькоро кожухiв. Ще й
намисто з московчиками, яке коштувало десять кiп литовських. Я найдужче те
намисто запам'ятав. Бо воно на матерi було, коли Шкута з осавулами
прийшов. Ще мати не хотiла його одягати, а батько напосiвся, знав-бо: з
дiвоцтва ще таке намисто на мислi в не© було. Коралi й монети золотi -
московчиками званi... Батько думав, що те добро - прибишiв, складка
злодiйська, або ж нiчийне: тодi багато людей у лiсi прикопували сво©
статки од татар, а по татарськiм вигубленнi вони в землi лишалися. Так вiн
подумав ще й через те, що жито i пшениця встигли пiдiпрiти, а горох
потемнiв - довго в землi лежали. А виявилося все те добро одного нашого
сiльчанина, Шкути, того ранку вiн навiдався в лiс i по слiду од колiс
прийшов до нашого двору. Тасьма свiжа була, по росi. А по тому й понятих
привiв... Недовго батька судили, вже того ранку вiддали пiд ки ве карання.
До вечора вiн помер. А я набрав у шапку жару й до Шкути в стодолу однiс.
Згорiло все - хата, й клуня, i хлiви два, i вся його худоба попелом сiла.
Шкута вказав на мене, став я перед сотенним урядом, поклав на вангелi
руку й не одважився сказати неправду. Суддi вичитали з книг сво©х, що маю
за законом бути вогнем скараний, тобто живцем згорiти. Й запитали вони,
суддi, Шкуту, чи сто©ть на тому. Шкута довго мовчав i не важився. Сказав:
"Нi".
Кайдан на хвилину примовк, i Ждан виразно, мовби сам стояв у сотеннiй
канцелярi©, побачив молодого хлопця Кирила i дебелого, пiвтора аршина в
плечах, Шкуту в кире©. Похилив козак сиву голову, задумався: як послати на
вогонь молодого хлопця!
- Тiльки сказав Шкута, щоб я зiйшов зi слободи й бiльше в не© не
навертався. От я й валасаюся по свiту вже цiлих п'ятнадцять лiт. А
розказав я це тобi, хлопче, бо був у мене побратим молодий, Лаврiном
званий, й щез вiн десь з лиця землi, а ти менi чимось його нагадав. Ну...
лицем тобi до нього далеко, у тебе пика, вибачай, трохи не вдалася, а
Лаврiн гарний, ще й цiну собi знав. Не ображайся, бо, либонь, вiн уже
мертвий давно, а мертвi завжди кращi за живих. Прибився ж я до
голоколiнчикiв, бо всi грошi, якi мав, прогуляв у отакiй самiй корчмi, -
зiзнався щиро. - Й сам незглянувся, як те сталося. Та ще пiдсусiдився до
мене один фертик... Давай, каже, спочатку погуля мо за тво©, а потiм - за
мо©. А тодi зiслиз, як снiг торiшнiй
Кайдан розповiдав без жалю й оскарги, тiльки мовби дивуючись самому
собi, як це такого дошпетного козака обвiв навколо пальця якийсь
джигунець. Вiн зiтхнув i пiдпер рукою щоку:
- Мабуть, я таки волоцюга, через те й волочуся по свiту, а от дивно, що
сниться менi тiльки рiдна хата... Заплющу очi - й бачу ©© i все
подвiр'я... Переступиш перелаз - вже можеш сiдати на призьбi.
Призьба лiсяна, жовтою глиною мазана, ще й мальви попiд нею червонi, аж
гарячi. А трохи далi, в праву руку, хлiв на дво дверей i саж, за ними
комора, i в самому кiнцi двору - клуня. Двiр широкий - конi можна
вигулювати на ньому, й зелений-зелений. Двi грушi росло посеред нього, а
сад у лiву руку, од хати, аж за клуню, березами обсаджений. На грушi
горлиця туркоче...
Якийсь час лежали вкутанi мовчанкою. Ждан думав про Кирила,
розколупував його в мислi й не мiг розколупати. Що то за чоловiк? Добрий
душею, лагiдний, справедливий, немовби й не лiнькуватий, а кубельця не
звив, статку не зiбрав. I тут йому добре, й там не зле. Чимало тепер люду
бродить на шляхах-дорогах, але тi не такi. Волоцюги або старцi. Однi
сподiваються прожити легким коштом, iншi iнако не можуть по причинi
бiдностi або калiцтва. А Кайдан здоровий, як лут, i на чуже не ласий.
- I все-таки чого ви, дядьку, не прибилися нi до якого берега? -
зненацька запитав Ждан очужiлим голосом. - Валаса теся по свiту...
Кайдан пiдвiв велику, що ©© робила ще бiльшою кошлата шапка, голову.
- От ти який? - мовив здивовано. А тодi задумався й мовчав довго. - А я
багато разiв брався за якесь добре дiло, - сказав розважливо й тихо, -
завжди кiнець його був фатальний. То пожежа, то падежi худоби, то ще якесь
лихо. Двiчi сватався, й одну наречену спiймано на крадiжцi, а друга за три
днi до весiлля одмiнила сво слово й оддалася за старого, багатого
хуторянина. Й тодi я зрозумiв, що долi менi не буде, i всiм, кого прикую
чепою до себе, попсую життя, й вирiшив звiкувати вiк самотиною, вольним
козаком у злагодi з людьми, i богом, i совiстю. Не пробейкав я свiй вiк,
на що ти натякав, а оддав в услужiння товариству, яке саме служить
богоугоднiй справi захисту землi нашо©. А що прогуляв який грiш у корчмi
чи заночував у нецнотливо© удовицi, за те дам одвiт боговi, та й грiхи це
невеликi. А потiм - невсидний я. Кортить менi дорога, кортить побачити
схiд сонця, у кожному новому мiсцi вiн iнший, кортять новi люди, i новi
кра© ваблять мене. Прилучуся до якогось мiсця, до людей, спiзнаю ©х,
побенкетую з ними, й хочеться знову кудись. Отак i блукаю, а наблукавшись,
вертаюся на Сiч. Щоб ти знав: нема в свiтi нiчого кращого за дорогу та за
волю, тiльки всю, без ущимки. Я не винуватий свiтовi, в рiвнiм ми з ним
рахунку й з людьми також, через те й не нарiкаю нi на кого й нi вiд кого
не сподiваюся користi.
Ждан слухав, зата©вши подих, йому зненацька вiдкрились зовсiм невiдомi
закомiрки в людськiй душi, такi, про якi й не пiдозрював нiколи, бо сам
увесь вiк доконечно залежав вiд свiту i людей, пручався слiпака й ранився
боляче. Вiн не мiг скласти остаточного виводу оцiй Кайдановiй житейськiй
мудростi, вiдав, в нiй щось справедливе, од бога, а щось i од лукавого,
хоча б те, що всi так жити не можуть, iнакше не було б самого життя.
Отож щирий i добрий козак Кирило йде по життю самопаш, але ма в тих
сво©х блуканнях певний смисл. Щось його кличе, щось його вабить, мабуть,
то таки вабить його на сво© шовковi трави воля, яка завжди ма в нашiй
уявi новi й новi одмiни, а справджу ться одним i тим й через те не може
задовольнити нас.
Над Ждановою головою був вирваний стрiпок i парубок бачив у дiрцi шмат
неба й жменю зiрок, ясних та чистих, якi, однак, злякано тремтiли. На мить
Жданове серце стислося, й вiн подумав, що увесь свiт ми бачимо через
спрваний стрiпок, i в небi скрiзь пану тривога, вона переслiду людину
все життя, воно и склада ться з не©, а щоб хоч трохи пом'якшити ©©, треба
збудувати свiй дiм i сховатися в ньому од усiх принад i турбот цього
свiту. Але, мабуть, це не справжн життя, та й не судилося йому того, бо
власного дому не бачить навiть у снах. Ждан хотiв запитати в Кирила, чи
бував той у його кра©, але Кайдан раптом голосно плямкнув губами й сказав:
- Кат його вiзьми, спати, бо путь наша ще довга. Й не думай про те, що
я тобi розказав, коли вже нетерплячка - думай про вгу, вона приступна для
всiх i в мислi, i на дiлi. I наймички ©© приступнi.
Кайдан заснув, а Ждан думав, але не лише про ©вгу, а й про нього ж
таки, Кирила. Не мiг розгадати козака, не мiг його розлузати. Нiби ж
простак iз простакiв, але й з якоюсь маленькою хитрiстю, поступливий, а за
тим ча©ться сила, яку страшно розбуркати. А ще йому подобалася в Кириловi
якась особлива безжурнiсть, надiя на завтрашнiй день i долю, що таки ж не
дасть загинути.

* * *

Наступного дня вони переправилися на правий берег Днiпра, а ще по
кiлькох днях прибилися до слободи Ониськи за Орiллю, в пограниччi з
гетьманщиною; саме туди, до млинiв на рiчцi Щирицi бiля Ониськiв, i
прошкував Кайдан. Тут також знали Кайдана, й мельник Федiр Пиво найняв
його до кiнця року лоточником. Вiн не хотiв брати Ждана, одмовлявся тим,
що в нього й так багато челядникiв - "мнуть ханьки", але Кайдан сказав, що
сам на млинах не залишиться, й Пиво врештi згодився i на Ждана. Млинiв
було два, один о шести колесах - чотирьох борошномельних i двох ступних з
фалюшами, i один менший - о двох борошномельних колах. Млини стояли один
бiля одного на довгiй-предовгiй греблi. Рiчечка нiби й невелика, але
обабiч - в'язкi болота, через те й гребля довга. Пiд'©зд до млинiв -
тiльки з одного боку, од села, другим сво©м кiнцем гребля впиралася в
болото, а за болотом зеленiли луки, якi весною вода заливала аж до сизо©
смуги лiсу. На островi також стояли двi комори i хата на двi половинки, в
однiй спали хазя©ни - Федiр Пиво з молодшим братом Левком, у другiй -
наймити. Над хатами, над млинами шумiли осокори i верби, осокори та верби
росли i вздовж греблi.
Гарне було те мiсце, як майже всi мiсця по Укра©нi. Широко слалася
долина з болотами й луками, тихо плинула чиста вода спокiйно© рiчечки, в
нiй вiдбивалося ледь пiдсинене - як у добро© господинi хата - небо, й
стояли запахи дико© м'яти та рогозу, й ширяли ластiвки по долинi. А на
горi лiворуч - невеличка слобода Ониськи з церквою посерединi, довкруж
дерев'яно© церкви росли сосни, в них вона стояла, як у вiночку. Село
невелике, але школа, й шинок, i в селi багато гарних дiвчат, а парубкiв
мало - парубкiв забирали безкiнечнi вiйни, у яких спливала кров'ю вся
Укра©на. Здавалося, в такому недалекому пограниччi з ордами взагалi
немислиме життя православного люду, одначе люди якось жили, ще й татари
вже багато лiт не сягали Ониськiв - село прикривали з пiвдня Запорозькi
залоги.
Вечорами над слободою витав дiвочий спiв. I тодi Ждановi не спалося,
гаряча кроз бродила в жилах, спалахували палкi видива, й спливало перед
очi кругленьке Парасоччине личко, й думав Ждан, чи ж вi©; хоч побачить ©©
коли-кебудь. Цвiллю вкривалися його мрi©, по дорозi на Запорожжя думав:
засягне дещицю грошей, вернеться в Батурин звитяжним козаком (загра
конем, це-насамперед), забере Парасочку, й по©дуть з нею на Слобожанщину,
куди заохочують укра©нський люд слобiдськi полковники, там, кажуть, дешевi
землi й можна зiп'ястись на власне господарство. Полковники i росiйськi
во води поставили од татар захиснi городки й укрiпили пограниччя, й нiхто
там не вимага паперiв - хто ти й звiдки, оселяйся, ори землю, народжуй
дiтей - пiдданих його величностi бiлого царя. В слободу на колодки Ждан не
ходив - соромився сво © бiдностi, свого виду, сво © незугарностi.
Не ходив вiн у село i вдень, навiть у недiлю товкся бiля млинових ступ
чи ж ставив ятiрцi по рiчцi, - бо й чого туди пiде, що йому там робити? Нi
родичiв там у нього, нi приятелiв, а з чужими людьми Ждан заводити
знайомства не вмiв. Кайдан же - навпаки, мовби й не набива ться нiкому в
дружбу, одначе всi мають його якщо не за приятеля, то за доброго
знайомого, хоч, може, бачилися один лишень раз на вiку. Те, що Кайдан
частенько споряджався в село, Ждановi байдуже, а що почав заникувати в
шинок - непоко©ло. Зiп' ться козак, а словами ходить, як i ногами, -
тiльки прямо, ще вскочить у якусь халепу. Таки не звик вiн обходити ями та
пнища, й багато зна , i часто втелющу ться не туди, куди слiд. А мовби й
розумний, i дошпетний, i хитрий. Кирило вже зна майже всiх у слободi, й
розказав Ждановi, що сотник у слободi - зух i крутiй, зайшлий здалеку,
зумiв отуманити колишнього старого ониськiвського сотника Зуба, запав у
його мислi байками, що ма свiй хутiр i худобу десь аж за Ки вом, i
очарував його дочку, одружився з нею, посiв сотництво, а тодi виявилося,
що нема в нього нiякого хутора - гольтiпака, тiльки вбрався в пишнi© шати
- поведенцi© шляхетнi зна , й заходився виживати Зуба з власного обiйстя,
й билися вони з тестем на щаблях, i рубонув тесть зятя так, що ледве й дух
з нього не вибив, ще й досi той не оклигав, а сам Зуб у сирому льосi -
секвестрi - сидить, а ще там сидить гвалтiвник з чумакiв - згвалтував у
житi молодицю, теж суда дожида ться. Ще Кайдан сказав, що пирятимуть вони
з Жданом мiшки з мливом до пiзньо© осенi, а тодi подадуться на Сiч, щоб на
башлiвцi пристати до якогось зимiвника або вигiдно найнятися до когось з
сиднiв - у гнiздюкiв робота важка, й небезпека кра м ©хнього поля ходить,
одначе й заробiтки значнi. А може, виро©ться похiд у кра© басурманськi, то
вони пристануть до вiйська. Ждана дивувала безпечнiсть його нового
товариша, а також те, що той не кладе у мислях далеко© тасьми, живе
недалекими днями й не збира ться нiчого в сво му життi мiняти. Либонь, уже
звик, отак i козакуватиме до старостi, аж поки не одвезуть до козацького
шпиталю або не складе на Дикому Полi голови. Й не сниться йому нiколи
власна новенька хата - нехай навiть маленька, вистарана всiм життям, з
кружган-ком i високим димарем, з квiточками в горщиках i черепочках при
вiкнi, з мальованими по комину голубами й рядняною намiточкою, що нею
завiшена пiч, а з печi пахне борщем i гречаною кашею на пiдсмажених
вишкварках. I од тi © думки сво©м малим розумом Ждан дiйшов до думки
бiльшо©, значнiшо© - про те, що й оборонити всi тi розкиданi по обох
берегах Днiпра хатки тiльки звiдси, з Сiчi, немога, що обороняти ©х треба
з усiх бокiв, а без того неможлива вiтчизна. Крiпко думав над тим молодий
козак, сидячи на старому вербовому пнищi та спостерiгаючи, як вiд одного
верболозового куща до другого перебiгають по рясцi й лататтi маленькi дикi
курчатка, такi легкi, що ©х утримують мiзернi листочки ряски. Iнодi з куща
вилiтала доросла курка й розпластаною ганчiркою падала в другий кущ, по
тому звiдти долинало неголосне покохкування та покиркування. Воно не
вмовкало навiть тодi, коли бiля млинiв злiтав голосний гомiн i починали
крутитися зi скрипом водянi колеса, перекидаючи воду, невпинно прошкуючи
вперед i... залишаючись на мiсцi. Перекидають вони ©© перед Ждановим зором
вже пiвтора мiсяця.
О цiй порi крутилися не всi каменi - здебiльшого працював один млин.
Ось почнеться молоча, а там приспiють весiлля, храмовi свята з паляницями
та пампушками, коржами та пирiжками, тодi й обидва млини не впоруються з
горами мiшкiв, якi лежать на помостах, чекаючи сво © черги.
Одначе в п'ятницю запрацювали всi каменi i всi ступи - прибула козацька
валка на дев'ять пiдвiд. Невеликий острiвець сповнився гомоном,
цвьохканням батогiв, скрипом колiс. Козаки повипрягали воли, а самi
взялися носити на помости важкi мiшки з житом та пшеницею. Вони подавали
©х на кiш, а Кирило зi Жданом та ще шестеро наймитiв великими дерев'яними
совками черпали ще гаряче борошно й набивали його товкачами в порожнi
мiшки. Запах млива був особливий, олiйно-густий, при мний, дуже мирський i
подобався Ждановi. Як i запах коломазi, якою ватаг валки мастив колеса
воза (вiн уже розвантажився). Робив це ватаг дуже повiльно, пiдважував
спиною полудрабка, зсував колесо на самий край осi, мастив вiсь, далi
кльоцав квачем i ступицю, насовував колесо назад i втикав притику. Знову
пiднiмав спиною воза, прокручував колесо i аж тодi брався до другого.
Припорошений борошняною вiхолою, з бiлими од борошна вусами походжав по
помостi Федiр Пиво i вдоволено погукував на наймитiв.
- Хутчiй, Ждане, перебирай ногами.
...Ждан iшов по скрипучих дерев'яних сходах угору, на його плечах -
велетенський мiшок, що так i водить, так i хилита парубком з боку на бiк,
i випорску з пальцiв коротко зав'язаний чуб, i гарячий пiт ви©да очi.
Одначе не бiда. Скине мiшка, витре пiт- i знову до воза. А пiд возами
лежать запорожцi, палять люльки, гомонять, в обiд до них пiдсяде й Ждан,
увечерi також, i вже наслуха ться вiстей з усього свiту, i знатиме вiн, що
дi ться в гетьманськiй столицi, i в Москвi, i навiть у Вiднi. Мудрi люди
запорожцi: мандрують по всiх свiтах, розставили по всiх перевозах застави,
й ловлять у митнi сiтi свiжi вiстi, й засилають сво©х вивiдникiв у далекi
степи, а чого не знають, те домислюють, та так, що iнодi й не одвi ш
правди вiд домислу. I водиться у них - що зна один, мусять знати всi,
навiть в отамана нема од вiйська та мниць. Вже й зараз Ждан носив пiд
мокрою чуприною стiльки новин, що вони iсрлися одна об одну, як жорновi
каменi. Перша - Сiч написала нового незичливого листа гетьману Iвану
Самойловичу, друга - йдеться до велико© вiйни царя московського з турками,
третя - цар московський хирi , й невiдомо, чи одужа . I всi звiстки
важливi, й такi великi, що Ждановi не охопити ©х сво©м розумом. Побреде в
Самойловичевi палати (приплющить очi й бачить кожну свiтлицю), а вже треба
мчати конем пiд Чигирин, де поставив свого намета князь Ромодановський,
заникне в намет, а звiдти - прямiсiнько в царськi палаги й плута ться в
них, а доступитися до царя не може.
Вiн саме заходив з мiшком на плечах в млиновi дверi (а думалося, що в
позолоченi дверi до палати, в якiй спочива цар), коли раптом ним щось
труснуло. Спершу навiть не зрозумiв, що то якийсь крик, якесь збурення
(може, сталося щось з млином?), а коли скинув з плечей мiшка i вибiг на
ганок, побачив, що всi запорожцi стовпилися бiля возiв i зорять у бiк
села, й що дво челядникiв чомусь кинули мiшки просто на землю, й один
мiшок репнув i з нього жовтими струмками тече просо. В селi калатав дзвiн,
i скакали якiсь вершники, i з того боку села вставав чорний стовп диму. Ще
й тодi Ждан не осягнув усього до кiнця. Та враз у дверях за його спиною
хтось прошепотiв: "Татари" так страшно, що Ждановi аж поповзли по мокрiй
спинi колючi мурашки. Багато разiв чув про напади татар, вже й сам ходив
край Дикого Поля, один раз навiть бачив татарську тасьму, одначе все те
було наче в казках, було з кимось, а не з ним, а все, що дi ться не з
тобою, i страха , й холодить серце iнакше. Думка про полон, про смерть
змигнула, як блискавиця. Хтось iз козакiв кинувся запрягати воли, але його
препинили:
- Куди?.. Ослiп...
- Вони нас не бачать, - мовив Пиво.
- Зараз побачать, - сказав Кайдан.
- Запираймось возами, - загукали козаки.
- Валiть осокори, - гукнув Пиво.
Запорожцi тягнули вози, ставили ©х упоперек греблi, зв'язували мотуззям
колеса. Дво наймитiв пиляли велетенського, в два обхвати, осокора. Ждан
теж метушився бiля возiв i весь час поглядав на село. А там чинилося щось
страшне. Горiло вже в кiлькох мiсцях, i стояв лемент, i лунали пострiли, й
густо з'юрмилися на краю села темно-сiрi вершники.
- Люди зашпунтувалися в церквi, - сказав хтось з козакiв.
- Не роззявляйтесь, - гукнув Кирило.
Вiн порядкував на греблi. Йому допомагав Пиво. Аж тепер Ждан зрозумiв,
що було в дубовому прикомiрку бiля млина. На дверях того прикомiрка завжди
висiв великий замок, i стежка до нього заросла морiжком. Тепер звiдти
виносили янчарки, i самопали, i карабiни, i величезну, на тридцять фунтiв,
гакiвницю, викотили двi бочки - одну з порохом, другу з набоями. Бочки
поставили за млином. Запорожцi вкладали у череси кулi, набивали порохом
роги, кидали на траву кире© i все те клали на них. Сипали жменями кулi
просто на кире©, мiдними мiрами мiряли порох.
Увесь цей час Ждан поглядав на село. Водночас голова мовби сама
поверталася назад, туди, де гребля впиралася в болото... Перейти болото,
перейти луг, а там - лiс... I було соромно тi © причiпливо©, нав'язливо©
думки, й не мiг вiд не© вiдкараскатись. Воли - не його... Чого ма гинути
за чуже добро.
Либонь, тi його позирки помiтив Кайдан i вкинув Ждана сво©ми словами в
панiчний сором:
- Татари поставили пiд лiсом засiдки. Вони хитрi... Бачать, що ми в
пастцi.
Це справдi була пастка. Ждановi враз стало страшенно тужно, й вiн обвiв
сумними очима шелюги, рiчку, де стояли його ятiрцi й де бiло цвiли лiле©,
яким не було нiякого дiла до татар i до всього iншого, що чинилося в
усьому злому свiтi. В бiк села Ждан намагався не дивитися. Та враз там
ско©лося ще щось, й мовби вiтер прошумiв на греблi, й погляд сам метнувся
вподовж дороги. Ждан здригнувся. Вiд велетенського гурту (навiть Ждан
розумiв, що саме там стояли татарськi ватаги, ординцi купчилися довкола
них, як шершнi довкола сво © матки) вiдокремився сiрий клубок i покотився
по дорозi до греблi. Висипали вершники. Скiльки ©х було - Ждан не мiг
осягнути, бачив - багато. Вiн чомусь на мить заплющив очi. "Ну ось...", -
а далi думка урвалася, як перетята ножем линва.
- Приготуватися! - гукнув Кайдан. - Валiть осокора. Швидко завжикала
пилка, почувся трiск, велетенське дерево похитнулося й повiльно, неначе
збиралося злетiти вгору, похилилося в бiк греблi. Важко гухнуло, зеленою
хвилею ще раз шугонули вгору вiти, шугонула курява й на мить закрила
виднокiл. Коли вона вляглася, Ждан побачив, що дерево накрило майже всю
греблю, лишилася тiльки смужка понад водою. В ту вирву черiдкою полетiли
вершники, Ждановi вони здалися схожими на колючi клубки - люди так низько
пригиналися до кiнських грив, що ©хнiх облич не було видно зовсiм. Козаки
й наймити стояли за возами, щось вигукнув Кайдан, пролунав недружний
випал, переднiй кiнь спiткнувся на бiгу, беркицьнувся через голову,
другий, що мчав поруч з ним, чомусь побiг у ставок, й ще кiлька попадали у
воду, а деякi падали й на греблю, на них налiтали заднi вершники, й там
утворилося стовписько з людських i кiнських тiл. Декотрi вершники, вибитi
з сiдел, поривалися до возiв, iншi рачкували назад, татари сiкли шаблями
зелену осокорину, намагаючись пробити ширшу вилогу, пускали з-за дерева
стрiли, але козаки ховалися вiд них пiд возами, стрiляючи крiзь вiття у
татар, кулi вражали ©х. Шваркнула гакiвниця, по той бiк осокорового
шатрища пролунав вереск, дико заiржав кiнь, i заалалакали татари, аж
Ждановi похололо в животi й вiн присiв пiд возом. Одначе зборов страх i
пiдвiвся знову. Вiн пальнув зi сво © рушницi тiльки раз, далi курок
клацав, але випалу не було - Ждан нервувався, сипав на панiвку порох,
побiг до iншо© кире© i взяв ще один рiг з порохом (думав, що порох у його
порохiвницi вiдлиг), але чиясь рука забрала вiд нього рушницю й подала
iншу:
- Там випав кремiнь.
Рука i голос Пива. Рушниця, яку подав Ждановi Пиво, була з колiщатим
замком, майже нова. Ждан стрельнув просто в зелене шатрище й не бачив,
влучив чи нi. Його страх мовби пришерх, мовби прирубцювався, вiн уже дiяв
спокiйнiше й бачив все тверезими очима. Могутня осокорова крона
прислуговувалася козакам доброю тарчею, але вона прикривала й татар, i
скiльки ©х там, вгадати було неможливо. Крiзь вiття свистiли стрiли, вже
один козак лежав пiд возом, i Ждан намагався не дивитися в той бiк -
стрiла пронизала козаковi голову.
Знову шваргонула шмагiвниця, зашелестiло листя, а позаду почулася
гупотнява й пролунав чийсь розпачливий голос:
- Воли, воли, тпр-р-р, тпр-р-р, клятi.
Нажаханi пострiлами, воли мчали в другий кiнець греблi. Вони добiгли до
болота й побрели через тванi, грузнучи по самi черева, декiлька зав'язло
зовсiм, iншi вибредали на сухе, бiгли через луг, i там ©х переймали
татари. Ждана сполохала думка: а що, як татари заскочать ©х з того боку.