Мушкетик Ю.. Яса

дурень. А коли помаленьку та потихеньку...
- Так вiн уже вiрить, що мудрий!
Митрофан посмiхнувся.
- Ну, це ще нiчого. А щодо гетьмана... Вiн був мудрiший. Ну, не вельми.
Але мудрiший за iнших. I був смiливий.
- Чому ж став такий боягузливий? Чому обставився вартою? Митрофан
зiтхнув.
- Такий закон.
- Чого?
- Життя. А ти не вельми суши собi тим голову. Мовчи та мак товчи.
- А коли... кипить менi. Коли гидке менi все?
- Зцiп зуби i... посмiхайся.
- Увесь вiк посмiхатися?
Митрофана дратували не тiльки Ждановi слова, а й оцей його упертий
локив головою, довгою ши ю. Дивився на брата як на якусь тупицю. Як у таку
молоду голову, пiд такi кучерi натовклося стiльки непевних думок? Де
набрався свавiльства? Либонь, рiс у злиднях i покорi, доскочив добра. А з
вигляду сумирний. Ще й червонi , як дiвчина. I що ж тодi дi ться у свiтi,
коли при самому гетьманському дворi в молодих довбешках народжуються такi
мислi? А вiн думав... Ге, не тiльки думав. Тут править страх. Недарма всi
славлять чимось схожого на жабу, брезклого гетьмана. Бо ворухне пальцем -
i погасла твоя свiчка. Скiльки свавiльцiв, занютованих у залiзо, навiки
щезло в темних ямах-кам'яницях. Старшини бiля нього безсловеснi й тiльки
такають на його мову. А скiльки серед них звитяжцiв, котрi побували в
сотнях битв i мають на раменах по кiлька шрамiв! Не боялися нi турка, нi
чорта... Якимось чином гетьман перевiдьмував ©х з барсiв на баранiв. Тепер
тiльки помiж собою стукаються рогами. Любить гетьман зводити за столом у
лютому словесному герцi сво©х пiдпомiчникiв, i тi часом втрачають глузд i
ширмують словами наослiп, а гетьман усе те мота на вус. Любить гетьман
дивитися, як б'ються у дворi навкулачки пахолки. Чужi синцi грiють йому
душу, чужi болячки веселять зiр. Але в кожного з отих убi нних,
занютованих у залiзо побратим, брат, батько. Те - гетьману в страх. У
чужi мiзки не залiзеш, хто зна,-що там ро©ться - теж страх чи й мста? Всi
голови з плечей не зiтнеш, усiх у Сибiр не поженеш. I ходить гетьман
остережливо по алеях власного парку, i повзають йому колючi мурахи поза
шкiрою... Легко жити тому, хто не заподiяв жодно© кривди. Гетьман теж
спочатку не збирався жити кривдою. Але така природа влади. Ти - або тебе.
Всiм сущим на землi керму страх. Лев теж когось бо©ться. Найперше -
iншого лева. Й зовсiм вiн не безстрашний...
А з iншого боку - гетьман i справдi до ката розумний особливим розумом.
Тихо та непомiтно досягнув найвищого уряду й уряду помiрно та розважливо.
Гетьман в усьому ма мiру, вона - його найбiльша мудрiсть.
Але те, що говорив Ждан, плутало Митрофановi думки, й через те вiн
починав ярiти злiстю.
- Усмiхайся i кажи, - вже майже без надi© повчав молодшого брата, - що
гетьман розумний. Скрiзь i всiм. Тiльки тодi доскочиш чогось.
- Чого?
- Статку. Влади.
- I яка то влада весь вiк почувати на ши© мотуз?
- Зате i в тво©х руках теж аркан на чи©йсь ши©.
- Добра менi насолода. I так завжди жити?
- Скiльки й вiку.
- Тодi для чого живемо?
- Щоб хлiб жувати.
- А якби розкрити очi людям?
- Вони й так усе знають. Знайшовся розумник. Таких було вже немало. I
©м голови рубали.
- Краще жити iз заплющеними очима?
- Нащо ж... Живи, як усi. Треба бути, як усi. Тих, що мислять, не
люблять. I правильно роблять. Тi, що мислять, до чогось домислюються.
Ждан витягнув довгу шию та так i закляк.
- А як те, що в бiблi©? У святому письмi? Цi слова спантеличили
Митрофана. Вiн довго мовчав, а тодi мовив тихо:
- I того, хто святе письмо сотворив, спочатку проганяли. Навiть Iсуса
розiп'яли.
- Але ж його правда свята.
Митрофан ударив кулаком по днищу, аж воно загуло.
- Його - свята. А твоя - богохульна. Бог сам любить лад i владу.
- Того в писаннi нема .
- Чого ж, : хай упокориться менший бiльшому, молодший - старшому.
Ждан похнюпив голову.
- А я думав... хоч на Сiчi... - нараз мовив вiн.
- Що думав? Там воля без штанiв бiга ?.. Скуштував би киюганiв...
- А ти куштував? - непримирливо подивився братовi в очi Ждан.
- Я - нi. Проте хочу сказати, що й сiчовий хлiб... вiн теж з остюком. Й
невiчний вiн.
- На Сiчi отаман славетний. Кобзарi про нього пiснi складають. I для
всiх нас вiн... ну, яко стяг побiдний.
Митрофан мовчав.
Ждан пiдвiв голову i твердим, вiдкритим поглядом подивився просто в очi
Митрофановi.
- Тодi скажи, куди твоя дорога? - запитав гаряче.
- Не розумiю, - знизав плечима Митрофан, хоч зрозумiв усе, й
здивувався, i трохи образився.
- Ну, чого ти хочеш? Уряду власного? Хутора? Чи чесно скласти во славу
козацтва костi? Митрофан помовчав.
- Костi, вони... ©х багато валя ться в Дикому Полi. I нащо робити щось
для чи ©сь слави? Треба жити. Просто жити. Щось здобути. Тих, котрi мають,
поважають усi. Так?
- Не завжди.
- Завжди i скрiзь, - сказав переконано, - ось ти намалював у думцi
картини... Насправдi ж усе там не так. Там смерть, i нужа, i голод. Та
холод. I не життя то. Я, мабуть, теж сюди перебиратимусь.
- Мо', помiня мося? - швидко сказав Ждан.
- Ну, свiчкогасом я не хочу, - вдавано засмiявся Митрофан.
- Бач, уже й зневажив. Та я не ображаюся. Скажи, чого тобi сюди
кортить? Тут воля ходить на припонi, як коза на вигонi...
- Зате не голодна, - буркнув Митрофан.
- Звiсно, панська - нi. Ще й яка укохана. Заморськими винами, на©дками.
Вчора гетьман дав маслак управителевi й сказав, щоб привезли йому з-за
моря отаких маслакiв цiлу бочку. Стридiями, каже, називаються цi черепашки
заморськi. Устрицi по-тамтешньому. Куштував у Москвi в нiмецькiй слободi,
але був п'яний i не добрав смаку. Соком лимонним ©х кроплять, i пiд
аглицьку горiлку...
- Бач, запам'ятав, ще й можеш розказати комусь. А при розумi й
пiдказати якомусь генеральному старшинi...
- Я запам'ятав, бо це ж якi грошi кошту ! Гнати корабель по маслаки за
море! Пробi!
- Кому що на роду написано. Одному - карасi з болота, iншому - стридi©
з-за моря. А красно п'ють i гуляють за гетьманським столом?
- Не красно, а чорно. Гетьман п' мало, але любить, щоб iншi пили.
Впивалися. х потiм... челядники виносять, i жарти гетьман любить.
- Якi?
- Пiдкладуть кому-небудь пiд сiдницю кавуна квашеного або перцю в
солодке вино насиплють. Регочуть. Якось загадав менi, щоб я осавуловi
Скорику вуса пiдпалив.
- I ти?.. - Ждан наперед вiдгадав вiдповiдь.
- Не пiдпалив.
- А що, тобi шкода чужого вуса?
- Осавул - хороший чоловiк.
- Ех, Ждане, Ждане, - несподiвано скрушно зiтхнув Митрофан i пiдвiвся.
- Присмутив ти менi серце. А я сподiвався... При©деш до мене в гостi на
Сiч. Вiсточку привезеш звiдси менi. Од мене - сюди.
- Яку звiстку? Од кого? - насторожився Ждан.
- Та це я так, до слова. Печально менi, що ходиш ти по життю пустопаш,
що не осягнув, де трави справжнi, шовковi©, а де суха мiтлиця i ковила.
Ковила - вона красива, але ж на©дку з не© нiякого. То гарно, толочити
траву. Але за потолочене, за потраву вимагають круто© вiдплати. Хiба
забув, як ревли в холоднiй хатi i кутя, яку дядина передала, замерзла? Сам
ти, Ждане, сам у свiтi. Запам'ятай це. Нiхто не почу нi крику твого, нi
квилiння, хоч упади посеред дороги, обiйдуть i не глянуть. Бачу, ти
мудрий, а мудрiсть - це нещастя. Стань дурнiшим - i легше житимеш у свiтi,
i вище пiдiймешся, й лихо обiйде тебе.
- Спасибi за науку. Ти для того й при©здив? - посмiхнувся криво.
- Я при©хав, бо хочу... Хочу, щоб ти вибився в люди, добра тобi зичу.
Ждан спалахнув, його обличчя залила барва, одначе подивився на
Митрофана невiдпорним поглядом.
- Ти зовсiм... ти нiскiлечки не думав про добро менi. Та й не зна ш ти
мене. Ти iншого хотiв. То кажи вже..
Митрофан розiзлився, проте пригасив гнiв i мовив майже спо-кiiiно:
- Хотiв, щоб була вигода обом. Тобi й менi.
- Вiд чого?
- Якийсь ти... Наче з дуба впав. Я до тебе з чистим серцем. Мусив би
менi довiритися.
- Я зовсiм тебе не знаю, - тихо i вперто сказав Ждан.
Не знали, про що говорити далi. Не сподобалися брати один одному, не
таким сподiвався знайти Ждана Митрофан, не таку хотiв повести балачку
молодший брат iз старшим. Здавалося, рiзнi матерi ©х народили або явилися
з iнших свiтiв. I обо почували, що треба б погомонiти по-iншому,
по-братньому, дво ©х на свiтi, а свiт широкий, безкра©й, i нiкому вони в
ньому не потрiбнi. Черствi серце в самотинi, а воно ж таки живе, хоче
любовi. А розум застерiга : не такий це чоловiк, щоб його любити, не
добра, а лиха можна сподiватися вiд нього. Хоч i брат.
Ще раз зiтхнув Митрофан. Йому хотiлося теж мати брата, щоб ним
опiкуватися ( тiльки не вельми), щоб всi бачили його опiкування i його
любов. Одначе зараз у серцi не було жодно© iскри того почуття. Намагався
запалити ©© силомiць - не мiг.
Ждан нахмурився, подивився кудись удалечiнь, за Сейм, i сказав:
- Я не такий дурень, як ти дума ш. Знаю, ми - маленькi люди... Нас
мовби й легко звiяти зi свiту. Одначе...
- Лови вiтер... Вiтер - легiт. Не вельми сильний, але й не слабкий.
- Твою казку я вже чув, - рiшуче вiдрубав братовi Ждан. - Кажу, розумiю
все. А от жити тво ю наукою важко. Ох як важко. Ill
Увечерi Митрофана приймав у маленькiй горницi осавул Черняченко. Вiн
саме повернувся з вечiрнi й був святобливий, не схожий на того осавула,
якого звикли бачити в гетьманськiй канцелярi©.
Гук увiйшов маленькими кроками (його непоко©ли подзвоном власнi
чоботи), поштиво вклонився, сказав не сiдаючи:
- Я приходив удень...
- Усякому клопоту свiй час i всякому дiлу своя пора, - вiдказав словами
зi святого письма Черняченко. - Сiдай. - Мерзлякувато зiщулився, кутаючи
плечi в лисяче хутро. "До свiта почу ш, господи, мiй голос, до свiта стану
перед тобою i дожидатиму... Веди мене, господи, правдою тво ю задля
ворогiв мо©х, рiвняй передi мною дорогу твою".
Чи то вiн молився, чи показе вав Гуковi свою вченiсть, як показували
вони всi святобливiсть гетьмановi, колишньому поповичу, котрий i нинi
вельми кохався в псалмах.
- Уповаю вашмосцi, - обережно почав Гук, - я згадав: кошовий наказав
робити новi думбаси i стерни лiчбою сорок.
- "Видав я все, що робиться пiд сонцем. Що ж? Усе марнота й томлiння
духа".
- А всi сво© реляцi© я склав у канцелярi© в усному словi. Не хочу, щоб
лишалася моя рука.
- "У мудрого очi в головi, а дурний ходить потемки..." Митрофан у
подивi повiв головою, i його очi одмiнилися, одне пропускало свiтло, друге
затримувало. Черняченко помiтив те, йому на мить стало незатишно. Митрофан
також усе збагнув, вiдвернувся. Вiн таки не впiзнавав Черняченка -
безстрашного гетьманського посiпаку, вдатного до шаблi, до крутого, з
лайкою, слова. Чи ж не диво - отак переродився чоловiк. Блазню чи справдi
носить двi душi в однiй шкурi? Ще й живуть цi душi ладком, одна на будень,
iнша на свято.
- А от брата мого Ждана на Сiч не присилайте...
- Чому? - запитав Черняченко й закрив вангелi . I враз мовби
одмiнився.
- Молодий вiн ще. - Микульнув очима, таки не хотiлося йому виповiдати
правду про брата, бо в такий спосiб мовби кидав тiнь на самого себе. -
Дiвок дуже любить, а ви самi зна те: де дiвки, там та мницi нема .
- То таки правда, -погодився Черняченко. - Знайдемо тобi iншого
пiдпомiчника. -
Й посмiхнувся широко та приязно.

* * *

Гетьман слухав Черняченка й водночас думав про нього. Чи все доповiда ,
чи нiчого не прихову ? Неначе нiчого. Вiдданий йому од вух до п'ят. Не
вельми розумний, зате вiрний. Розумнi, вони здебiльшого самi по собi. А
цей... А цi... I приглянуть за ким треба, й листа доносного напишуть за
тво©м натяком. З випадкових вервечок вив'яжуть таку сiть... Варто лишень
повести в чий-небудь бiк бровою - зiтруть на порошок. I ©м вiн не довiря
до кiнця. Не довiря нiкому. Такий триб його душi. Якось пiдслухав:
хвороба його душi. Мовляв, почуття пiдозрiливостi, недовiри пiдкорили
гетьмана геть усього, накладаються на всi його дiяння i вчинки, як шапка
на голову. Нехай натякають. Бо ж таки довiряти не можна нiкому. Треба
тiльки робити вигляд, що довiря ш, довiря ш безмежно. Варто ж гетьману хоч
трохи засумлiватись у комусь, вловити на найменшiй неправдi щодо себе
(тiльки щодо себе!) - й кiнець довiрi i тому, хто ©© втратив. Чимало ©х
скиглить на обочинi гетьманського гостинця.
Щось йому сьогоднi не подобалось в голосi Черняченка. Щось той прихову
од нього. Чи не ма на Сiчi свого власного вивiдника? Треба перевiрити.
- Спасибi, - сказав уголос, - тобi Максиме, за вiрну службу Пильнуй i
далi. -
Й обняв осавула за гострi плечi.



РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

Спека. Ще бiльше тижня до Петра i Павла, а хлiба вже дозрiли й
просяться пiд серп. Вони починаються одразу за селом i великими та малими
латками жовтiють по горi аж до могили Бiла Грудь. За могилою - мирська
толока, на нiй донедавна паслися табуни та отари не тiльки з Татусiв, а й
з Гакiв, Кобок, далеких i близьких хугорiв. Чумаки також перепасали там
сво© волики. Толока велика, на п'ятнадцять верст уподовж понад рiчкою
Мрячкою. Одначе з цi © весни за попас доводиться платити - толоку посiв
гетьманiв брат Григорiй. Село також належить Григорiю Дорофiйовичу
Дорошенку; хоч татусiвцi й далi вважають себе людьми вольними, одначе
змушенi платити i за випас, i за перевози, й оддавати третiй снiп з
власного поля та четверту копицю з луки. Велетенськi, неначе стодоли,
стоги обсiлися на левадi з обох бокiв piки A далi за левадою - лiс,
яворовий i осокоровий, веселий лiс - яворове i осокорове листя мерехтить
бiло, одсвiчу проти сонця, й здаться, що вся далечiнь заткана срiбними
струнами. Гарна левада, гарне село, надто отако© пори. Спека - жнивна,
веселить серце. Над полями в голубих маревних струменях дзвенять
жайворонки.
На подвiр'© сiльського багатiя Маландiя Куцого на високiй призьбi пiд
мальованими вiконницями змага ться з дрiмотою Омелько, хлопчик лiт шести,
вiн стереже курей, щоб не йшли в городи. Надто багато йому клопоту з
квочками, ©х аж три, двi рябi i одна чорна, вони, як i всi квочки свiту,
вреднючi й лютi. Омелько бо©ться ©х i ледве погамову довгою лозиною.
Зараз вони кубляться пiд кущеМ порiчок, курчата вилазять ©м на спину,
клюкають зеленi листочки. Але он уже ряба струснула з себе курчат,
пригнула голову, вдаючи, що пасеться на споришi, подалася до одгородженого
вiд подвiр'я городу. Омелько того не бачить, а у вiкнi хати бiлi обличчя
господинi, вона люта не менше, нiж квочка, i Лаврiн голосно кахика :
- Акиш, ряба.
Квочка здивовано зупиня ться, Омелько пiдхоплю ться на ноги. Лаврiн
сто©ть бiля рублено© комiрки, пiдставивши обличчя i розхристанi груди пiд
сонячне промiння. Вiдчува , як гаряче промiння входить йому просто в кров,
нагрiва ©©, жене по жилах. Почува в усьому тiлi млявiсть, але та
млявiсть хороша, радiсна - млявiсть одужання. Бiльше трьох тижнiв
провалявся вiн у гарячцi й оце вдруге вийшор на подвiр'я. Хвороба запопала
його зненацька, звалила отуто, в корчмi, що на краю села Татусi, кiлька
днiв пролежав у непам'ятi в комiрчинi для хлiба, куди його винесли, аби не
займав мiсця в хатi, не одлякував за©жджих, а прийшовши до тями, ще довго
трусився в лихоманцi, не мав сили поворухнути нi рукою, нi ногою.
Корчма належала двом господиням: Улитi Тоцькiй та ©© неодруженiй сестрi
Христi, котра вiддала Тоцьким батькiвський статок i проживала з ними.
Семена Тоцького, чоловiка Улити, три роки тому забив грiм - вiз iз поля
снопи, сидiв зверху, й блискавиця влучила прямiсiнько в нього, воднораз
вона влучила i в усе господарство Тоцьких - вiдтодi воно почало
занепадати. Сестри були й ощадливi, i працьовитi, але господарство ©м не
велося. До корчми, та ще в такому мiсцi, та ще в такий час, треба
чоловiчих рук. А, може, саме через те, що Семен Тоцький не жмикрутував,
давав у борг, йому й велося. Улита ж i Христя так i пантрували за кожним
постояльцем, так i висiли над ним чорними галками. Вони й самi схожi на
галок: в чорних запасках i чорних керсетках, в чорних, поналускуваних на
самi очi хустках, з яких виглядають тiльки кiнчики гострих носiв.
Цiлiсiнький день снують з кутка в куток, муляють людям очi, перебивають
добру бесiду, вiдбивають в людей охоту посидiти в шинку. Семен Тоцький мав
також сiнокiс та кiлька десятин поля, й туди особливо потрiбно чоловiчих
рук. А руки, якi мали б тримати чепiги та косу, були як патички. Захарко
Тоцький, Семенiв син, хлопець чотирнадцяти лiт, з одинадцяти слабував на
груди, свiчечка його життя не горiла, а чадiла. Он вiн i зараз сто©ть у
кожусi бiля тину, трима ться за груди, час вiд часу увесь здрига ться вiд
кашлю. Йому важко стояти, але вiн бо©ться йти до хати, хлопцевi зда ться,
що вiн там помре, та й вабить, тривожить його сво©м гомоном життя. Поки
Лаврiн лежав, прикутий до пiдлоги, Захарко часто навiдував його, сiдав на
високому, наче перелаз, порозi й мовчки вдивлявся в загострене, сппнiле,
обрамлене чорним волоссям вродливе обличчя хворого. Вдивлявся з хижуватою,
жаскою цiкавiстю, либонь, сподiвався, що Лаврiн помре. Мабуть, його
бадьорила думка, що на свiтi люди, якi стоять до могили ближче, нiж вiн,
а може, йому здавалося, що заступиться чужою смертю од власно©, так чи нi,
але вiдтодi, як Лаврiн почав одужувати, Захарко жодного разу не навiдався,
не обiзвався до нього. Зиркав з-пiд лоба, i в тому поглядi
зеленкувато-водянистих очей Лаврiн вловлював неприязнь. А Лаврiн почував,
що i в його серцi жеврi надто маленький вогник спiвчуття Захарковi, -
десь-то вiн розсипав той великий жар, розхлюпав той великий вогонь, який
змагав його на Сiчi, коли дивився на старцiв i калiк. Стiльки смертей
пролетiло за короткий час крiзь його серце, стiльки молодих, дужих козакiв
склали голови на його очах, аж узялося серце струпом.
Либонь, у темрявi цi © тiсно©, просмердiло© мишо©дом комiрки, темрявi
двох жiночих i однi © хлопчачо© душ Лаврiн i сам мiг заскнiти й згаснути,
якби не зблискував йому золотистий промiнець - сонячний зайчик. Тим
промiнцем була усмiшка Хотини, Улитино© дочки. Це Хотина вiдпоювала його
узваром з кислиць, це вона тричi кропила його свяченою водою, це вона
годувала риб'ячою юшкою та путрею. Вiн соромився ©© i був ©й безмежно
вдячний i несамохiть постiйно чекав на не©. А вона то продзвенить смiхом у
корчмi, то пролетить пiснею в городах i знову майне рудими косами в
комiрчинi та удавано суворо насвариться пальчиком за невипитий настiй iз
трав, але на ©© обличчi та суворiсть довго затриматись не може. Личко в
не© кругле, губи повнi, носик трохи кирпатий, ще й припорошений
ластовинням, - не красуня, але гарна з себе, ще й весела вдачею i склада
собi цiну, може, навiть трохи бiльшу, нiж мають насправдi рiвненькi брiвки
i припухлi губки. А може, то давно вироблена осторога - адже через корчму
переплива безлiч усякого люду, й з усiма вона привiтна, ласкава, але
щойно про©жджий козак чи купчик перейде жартами межу, як одразу ж буде
одпроваджений назад - брiвки сходяться в темно-руду хмарку, а
зеленаво-карi очi стають темно-карими.
Лаврiн, звичайно, навiть коли вже почав одужувати, не те що не дозволяв
собi обiзватися до не© жартом, а не одважувався подивитися в ©© очi -
соромився свого хворого виду, сво © кволостi й немiчностi, та й видавалася
вона йому дiвчиною незвичайною. Тiльки коли думав про не©, теплiло в
грудях i ставало затишно на серцi. Вiн i зараз подумав про не© й
усмiхнувся.
Гарно Лаврiновi ловити губами сонячнi променi, гарно слухати перепела,
що пiдпадьомка за хатою в пiдрешiтку, гарно дивитися на рудого кота, який
пантру на горобцiв, а на Лаврiна позира насмiшкуватими, застережливими
очима, мовляв, не заважай, не втручайся не в свою справу. Тiльки на
Захарка Лаврiновi дивитися важко - в головi невiдступне ро©ться думка, що
хлопець вже недовго житиме на цьому свiтi. Так вважають усi, хто бачить
Захарка. Кажуть, що це йому за грiх - рiс кабешним, свавiльним хлопцем, не
мав нi втриму, нi спину. Десь закиркав пiвень i закрутився посеред двору з
переламаними ногами, вибiгла з хати господиня, а в городi тiльки коноплi
ходять хвилею, й не з лиха здогаду, за ким вони гойдаються. Обтрушенi
яблука, покраденi кавуни, розполоханi конi - все то Захаркова робота.
Нiчого вiн не боявся, нiякi погрози не могли вгамувати його. Хвороба враз
притишила Захарка, вiн став понурим, i боязким, i колючим, як потолочений
бур'ян.
Лаврiн огляда ться по двору. Подвiр'я широке, згарцьоване кiньми,
тiльки попiд тином зеленi вiхтями трава та попiд самими вiкнами прослався
зелений килимок споришу. Корчма в кiнцi довгого двору схожа на всi iншi
корчми: в лiвiй половинi покiй i комiрчина для при©жджих, в правiй - шинок
з бiдненьким шинквасом i великою пiччю, яка грi i в хатi, де живуть
сестри (на печi спить Захарко, лаз на пiч звiдти ж, з кiмнати господарiв),
посерединi - повiтка для коней. З лiвого боку двору - хлiв i рублена
комiрка, в якiй зараз замешкав Лаврiн, з правого - клуня. За хатою - сад,
i город, i чималий лужок, по якому тече невелика рiчечка, що впада в
Мрячку. Понад рiчечкою - верби, й осокори, й кущi калини. Маленький рай,
нинi вiн оповитий дрiмотливою та спекотною млостю. Навiть морiжок в кiнцi
двору порудiв.
Лаврiн ще раз усмiха ться сонцевi, сво му одужанню i повiльно руша з
двору. Йому хочеться випробувати себе, вiдчути себе здоровим, аби вирушити
далi в путь. Ступа босими ногами по попеченiй сонцем стежцi й почува , як
тисячi голочок пошпигують у пiдошви. Пошпигують тонко, при мно.
Село придрiмало, село перечiку спеку, але воно живе, i Лаврiн жадiбно
вгляда ться в його життя. До того ж вiн стiльки довiдався про нього,
хворiючи (порозказувала Хотина, вона не тiльки весела, а й балакуча), що
зараз його пойма гостра цiкавiсть. Оце ось подвiр'я Маландiя Куцого.
Маландiй - чоловiк важкий, понурий, пiдозрiливий, нi з ким не водить
компанi©, не родича ться навiть з найближчою рiднею, не любить, коли до
нього приходять по позички, i взагалi не любить людей. Вiн i сам якийсь
невдатний, квадратовий, неначе випиляний з одного каменя або вирубаний з
куба, - плечi широкi, тулуб короткий, руки товстi й чiпкi (таким його
намалювала Хотина, таким його побачив Лаврiн). Щоправда, обiйстя ще не
зовсiм Маландi ве. Живий iще Маландi©в батько Улас, вiн глухий, покорчений
простудними хворобами i майже не злазить з печi. Одначе старечi синi
пальцi ще тримають кiнчики родинних вiжок. Маландiй давно б видер з
покорчених пальцiв вiжки, та ба... Улас десь приховав торбину з грiшми, а
де, не зна нiхто. А сам Улас не каже, вiда - ледве призна ться, Маландiй
йому i ©сти не дасть. Маландiй сто разiв перемацав батькову постiль,
облазив комору, попроштрикував колiйським ножем всi стрiпки на горищi, в
клунi, в хлiвi i сажi - усе марно. Приступав до Уласа круто, погрожував
заморити голодом, але Улас затявся: "Я скажу перед смертю". - "А як не
встигнете?" - "Встигну. А нi, наведе на слiд бог". Не менш круто приступав
до Уласа Маландi©в син, Харитон. Харитон - викапаний батько. Такий же
натоптуватий, такий же рукатий, така ж темна пляма на пiдборiддi, й такий
же глухий серцем i крутий вдачею. Немовби в жарт, а насправдi боляче
крутив дiдовi пальцi й мовби ненавмисне висипав на кожух жар з люльки й
погрожував той жар роздмухати, якщо Улас не призна ться. I теж вилазив усi
стропила i обстукав усi плахи в хлiвах i коморi. Власне, Лаврiн i дума
про все це через Харитона. Бо ж вельми часто занику вiн на подвiр'я
Тоцьких, товчеться там уранцi i ввечерi i, як давно здогадався Лаврiн,
неспроста. Вда , що забiга по-сусiдськи, а крутиться бiля Хотини. А вона
при його з'явi щоразу хмурить брiвки i одверта ться. Кiлька разiв Харитон
заникував i до Лаврiна. Сiдав на тому ж високому порозi й запитував: "Ще
кашля ш?" I кривив великi, вивернутi, червонi губи. Лаврiн розумiв, що то
жарт, i вiдказував: "Кашляю". - "I всi на тих ваших Запорогах такi
здохляки?" - знову запитував Харитон. " ще гiршi, - вiдказував Лаврiн. -
Але перерубують навпiл i отаких костистих, як ти". Харитон прискалю зизе
око. "I не пiдвереджуються?" - "Нi. А серед них i такi спритники, що
одним помахом вiдрубують язики, якщо тi дуже гострi. Ледве висунеться з
рота..." - "Ти ж того не вмi ш?" - "Не вмiю". Так вони зав'язують балачку.
А далi Харитон, як i всi iншi парубки, почина розпитувати про Сiч, про
Великий Луг, про козакiв. Скрiзь, де тiльки заявиться запорожець, його
розпитують про Сiч. Всю надiю покладають на не©, адже на ©© рiчках i
зарiчках, по ©© шовкових травах гуля воля, там нема пана, не свистить
над чубатою головою наган i не грузнуть порепанi ноги в панськiм
чорноземi. Щоправда, Харитон тi ю волею не вельми перейма ться, його ноги
в ялових чоботях i мiряють сво© гони, але й вiн, розказуючи про держателя
села пана Григорiя, огляда ться на дверi.
- Зустрiчали ми його хлiбом-сiллю на вишиваному рушниковi, щоб
уберегтися вiд його лютостi, щоб щадимiший був. Хлiб тримав дiд Тодось та
недогледiв, з-за його спини ухопив той хлiб зубами сотницький кiнь,
Григорiй розсердився й так уперiщив старого ручкою нагайки, що той i
кавкнув посеред дороги...
Харитон прискалю око, буравить червонястими зiницями Лаврiна.
Перехрест бачить гаразд, що вiн чомусь недолюблю його.
Але чому?
Небавом Лаврiн дiйшов до церкви. Вона нова, дерев'яна, з дерев'яною
дзвiницею, чимось навiть схожа на сiчову. I - на замку. "Запечатана". Бо
пiп у кожнiм казаннi проклинав туркiв i вельми негречно вiдгукувався про
гетьмана. Тепер хрестить, вiнча та вiдпуска грiхи потайки у себе в хатi.
Вiд церкви Лаврiн вернувся до корчми. Навiть не дуже захекався. Можна,
подумав, лаштуватися в дорогу. Але одразу ж подумав i про те, що отак
одразу по©хати не зможе. Довге лежання мусить одробити в корчмi. На це
кiлька разiв натякала Улита. Настають жнива, а в них у дворi нема
чоловiка. Жнива ж тепер важкi й короткi, треба зiбрати все за кiлька днiв,
разом з усiма, щоб не запопали татари. Бо хоч державець ©хнього села
Григорiй Дорофiйович Дорошенко - приятель самого хана, i мають вони
грамоту, по-татарськи писану, й заказано татарам кривдити селян, але ж
хiба закажеш те усiм ватагам. Розбiйнi татарськi ватаги гуляють пiд самим
боком, багате село Татусi ©м, як голодному псовi, що на прив'язi, шмат
ковбаси. Незглянешся, як обiрве ретязь. I ще з однi © причини не поспiшав
Лаврiн: корчма - при битiй дорозi, чимало люду оберта ться в нiй, може,
хто чував про татаркуватого парубка та чорняву дiвчину.
Жнива й справдi були поспiшливi, важкi i не схожi на всi iншi жнива по