Мушкетик Ю.. Яса

переповiдали всiм у Козловi та Бахчисара©.
А незабаром з криком "харциз рiже" побiгли усi караче©. Пошарпанi, без
збро©, минали могилу, минали хана й, не озираючись, неслися один поперед
одного в долину Татарки, де бiля розбитих стогiв на козацькiм займищi
толочили снiг ©хнi конi.
Хан наказав привести коня й собi, але все ще стояв на вершечку
Мами-Сури. Во©ни пророка бiгли гуртами й поодинцi протоптаним шляхом по
Днiприщу, декотрi вилазили iз бережняка, але жоден не завернув до могили.
Скрипiв пiд ногами снiг, брязкала зброя, чулися стогони. Свiтало, вони
бачили сейменiв i хана на вершечку могили, але страх перед козаками був
дужчий за страх покари в Бахчисара©. I все ж хан ще на щось сподiвався. На
мудрiсть двох аг, котрi, як йому сказали, засiли в поганськiй мечетi з
хоробрими во©нами, на яничар, на чудо, звершене аллахом, котрому гаряче
молився, стоячи лицем до кибли[15]. I аж тодi, коли на могилу збiг
Дзямбет-Гiрей i, кинувши до нiг Селiм-Гiрея шаблю i придавши до його
плеча, тихо, страшно та просто прорiк: "Кiнець", хан завив i сам,
кульгаючи, побiг униз, до коня.
На схилi Мами-Сури лишилася гора квiтчастих подушок, двi попони,
невеликий перський килимок, ведмежа повсть та зламана навпiл коштовна
шабля з написом, що свiтив проти мiсяця: "Це - найпевнiший доказ".

* * *

Погоня, що ©© спорядили вранцi запорожцi, не сягнула хана. Два днi
гналися козаки, а на третiй шквиря замела слiди втiкачiв.
На Сiчi старшина зiбралася в отамановому куренi й радила раду, що
робити з полоном та побитими супостатами. Полон - пiвтори тисячi туркiв,
котрих захопили в сiчовiй церквi та повитягували з верболозiв, серед них
чотири аги, - поки що замкнули в пушкарнi та конюшнях за крам-базаром.
Поклали одностайно: зачекати до вiдлиги, а тодi туркiв вiдпустити, а аг
тримати, поки за них не привезуть викуп. Не знали, що робити з побитими
ворогами. Вони лежали горами, в кiлькох мiсцях кучугури з людських тiл
сягали стрiх, трупи позмерзались, й iнодi ©х не можна було розчепити.
Хотiли бити в мерзлiй землi могили, але ж скiльки то треба могил - навiть
одну велику могилу не спроможнi були видовбати в мерзлоземлi. Хтось пораяв
спалити трупи на кострищах, але де взяти стiльки дров? Сiчова старшина аж
пiдупала духом од тих клопотiв. Чекала отаманового слова, а вiн мовчав.
Сидiв на покутi, тримав у ротi порожню люльку - в куренi й отамановi
палити зась, дивився на помережанi морозом шибки диного, що вцiлiло,
вiкна. Мороз такий малювальник, який кожного разу вигаду новi й новi
картини. I малю листя та квiти кра©в пiвденних, про якi тiльки чувано
тут, а там, де такi дерева ростуть, не бува морозiв. Думка бiгла по
дивних закрутах та зазубнях, одпочивала на райських квiтах i знову
верталася до кривавих мирських справ.
Отаман, одначе, думав не про мертвих, а про живих. Ще нiколи хан i
султан не нападали на Сiч. Завше обминали ©© стороною, йшли в лiву чи
праву руку. Либонь, зараз вона ©м на великiй завадi. Не просто собi
грабунок, шарпанину кра вi замислив султан. Вiда - поки сто©ть на рiчках
козацька фортеця, доти турецький i татарський слiди заростатимуть травою.
Та й пройти татари далеко не можуть. Страх напиня ©хнi конi, поверта
ординцям голови назад. Страх зрушив ©х i на оцю налогу, од котро©
запорожцiв порятував бог-вседержитель. Отамана пiк сором. За те, що
поснули з такою безпечнiстю, що мало виставили сторожi й впустили
басурманiв на Сiч.'Щоправда, про таке нахабство нiхто й подумати не мiг.
Тако© iнкурсi© Сiч не знала нiколи. Одначе цим сво © провини не одвернути.
Турки ледве не вистинали ©х. Сiрковi здавалося, що й всi отамани зараз
думають про те саме, й кожен почува свою провину й провину кошового.
Проте не одвiтом перед кошем зараз турбувався отаман. Жоден запорожець
i не помишляв про його одвiт. Сiрка чи не вперше на вiку поймав острах.
Спогадував, як усе сталося, й почував на серцi камiнну пригнiченiсть та
важку скутiсть. Вiн не володiв тим бо м. Вiн був комашкою, пiр'©нкою в
руках фортуни. А що до того не звик, почувався нiби обдуреним. Вiн не
корився долi. I хоч не йшов ©й наперекiр, знав: вона прихильна до того,
хто не пада перед нею ниць, хто напира , а не заклада ться. А останнього
разу вiн не тiльки закладався, а й був немов зв'язаний.
Одначе й тепер не стiльки квилив душею, скiльки намагався пробитися
думкою далi. Адже не приведи боже помилитися ще раз, не приведи не
вiдгадати замiри адверсора! А те, що адверсор не од-ступиться, шукатиме
iншого способу понищити ©х, сумнiву не мав.
Нинi турок i татарин могутнi й дужi. Наклавши мито на полякiв та на
цiсаря, пограбувавши венетiйцiв, вони на тi грошi накупили шабель бiльше,
нiж усi iншi султани та хани, котрi владарювали до них. Вони не захочуть,
щоб тi шаблi iржавiли по кам'яницях. Нинiшн лiто чи наступна зима
сповниться в цiм кра© брязкотом сталi. Бойовиськом стане Укра©на. Вона вже
стала ним. Вигиба Брацлав-щина, зайшла ру©на на Подiлля, полишають люди
землi Ки©вщини. Знову заходить на велику й довгу вiйну. Знову ворожi
копита топтатимуть укра©нське поле. А воно вже й так стоптане од краю до
краю. "Всi народи, - подумав гiрко, - мають право на щастя, та, скiльки
вiку, в мого народу хтось намага ться одiбрати його долю. Вже нiби нiчого
й не лишилося, вже нiби й боротись нi за що, а серце не примиря ться. Воно
зна : сонце ма рiвно свiтити всiм народам на землi". Тим, що йдуть з-за
моря, мало свого сонця, ©м мало сво © землi, важаться на чужу. Важаться на
малi дiти i на чужу красу. Тож як перепинити лиходiям шлях? Як не пустити
©х в Укра©ну?
Та думка вже давно пекла отамановi мозок. Почувався в одвiтi перед
живими та мертвими й перед тими, котрi ще й, не народилися. Страшно
передавати в спадок неволю. Страшно заповiдати дiтям рабство. Жадобою
влади, мерзенними хвилинами втiхи живуть гетьмани. Що буде по них, ©м
байдуже. Вiн слав ©м листи, закликав до миру, злагоди. Намагався повернути
лицем до справжнього ворога. Й не тiльки повернути. Вони мусять завдати
удар першi. Мусять струсонути ворожий стан до дна, вибити зброю з рук
басурманiв. Було б добре напасти воднораз iз моря й сушi. В самих
запорожцiв на це сили не стане. Для того треба бiльшого вiйська. Вони
напишуть листа в Москву, пошлють гiнцiв на Дон. Спробують дiйти хоч яко©сь
згоди з Самойловичем. Лишалася ще одна поважна сила, на котру доводилося
зважати. Вона була мiнлива й непевна. Могла стати в помiч, а могла вдарити
в спину. Покрив ганьбою сво© сивини колись валечний гетьман Дорошенко.
Пiдпер списами невiрних свiй стiлець i сплачу за те данину християнськими
душами. Кошового те пекло, немов свiжа рана. Й думав, що мусить сам ©©
го©ти. На все треба шукати яко©сь ради. А ©© не завжди можна знайти.
Мисль текла, як кров крiзь перев'язь. Лiта його не молодi, все, що
випало звершити, звершив, якщо впаде од пiдступного удару, то й смертю
одкри декому очi на те, чого не бачили ранiше. Вiн по©де до Дорошенка.
Се, либонь, буде його остання дипломатiя на землi. I, може, вона принесе
користь рiдному кра вi. Ще подумав: ма про все сказати на крузi. Але
одразу ж думка закрутилася в крутому вирi - сiчовики не пустять його до
правобережного гетьмана. З непевностi за отаманове життя, та й запеклися
на Дорошенка лютою злобою. За Умань, за Ладижин, за посланих у дар хановi
шiстнадцять християнських козацьких душ, котрих запорожцям вдалося
вiдбити. Щиросердi й високi в помислах, вони не схильнi до дипломатiй. А
помiж тим iнодi дипломатiями, живим, рахманним словом можна виграти не
менше, нiж батовою. Нужда часом змiню найтвердiший закон. Не хибно те
знати всiм. А вiн може по©хати до Дорошенка, не питаючи дозволу коша.
По©хати не як кошовий Сiчi, а як простий козак, який колись добре знав
iншого простого козака Петра Дорошенка, а потiм ще й породичалися: Сiрко
через сина, а Дорошенко через дочку. Справжнiми родаками вони не стали -
не склалося, а потiм погинув Сiркiв син, Дорошенкова дочка вийшла замiж
вдруге, i вони вже й не згадували нiколи, що колись були свояками. Вони
обо ходили пiд корогвою Хмельницького, й, обiпершись на заповiти та
пам'ять покiйного воiстино валечного гетьмана, вiн вестиме з Дорошенком
перемову.
Козаки стиха перемовлялися - про се, про те, а пам'ять грузла в чомусь
непри мному, важкому. Кривава полуда не спливала з-перед очей.
- Зiпсували гаспиди нам усi празники, - сказав Кваша i, позiхнувши та
перехрестивши великого щербатого рота, потер руку об руку. Був вiн схожий
не на сiчовика, а на розжирiлого заморського купця, бо ж кунтуш на ньому з
опушкою, i шапка з павиним пером, i гендлярська звичка потирати руки.
Квашу мовби й не почули.
Рада чекала на слово кошового. I йому довелося вертатися мислю з
далеких мандрiв по чужих полях i горницях до справ невдячних, але од
котрих нiкуди було подiтися.
- Так ми нiчого не вдi мо, - мовив звiльна й потер рукою чоло. -
Доведеться нам, хоч це й богопротивна справа, прорубати на Днiпрi ополонки
й повкидати трупи туди. Нехай пливуть, звiдки прийшли.
Круг схвалив отаманову пораду.
Трупи одривали од куп баграми й волокли, приторочуючи по два, по три до
кульбачних стремен, кiньми одтягували до довгих ополонок, прорубаних у
синiй днiпровiй кризi. Вiйськовий риштунок складали бiля пушкарнi. Але
навiть не всi шаблi можна було взяти - повмерзали в кров. Вона рихтiла
повсюди: на вулицях, на тинах, призьбах, стiнах куренiв, ©© зчищали
лопатами, затрушували свiжим снiгом. По тому йшли i ромонах з дяками,
одправляли молебень та кропили святою водою.
Клопоту всiм вистачило аж до водохрещ.
Цього року вони були не схожi на тi, що ©х справляли запорожцi в
попереднi роки. Пiсля покрови та рiздва водохреще - найбiльше сiчове
свято. Й люблять його запорожцi вельми. Престол, хрест ставлять на
Скарбнiй. На Сiчi великi митцi тi © справи, вимурують з криги хрест, що
його видно з лiвого днiпровою берега, i величезний престол на гнутих
нiжках, i стiльцi, й квiти. Недавнечко минули башлiвка i вибори. Сiч
клекотить людом, вийдiть на кригу - захрясне i Скарбна, й Чортомлик, i
Павлюк-Днiприще. Шапки та жупани цвiтуть на бiлому снiгу, як мак при
долинi. На фортечних примостках iз запаленими гнотами стоять пушкарi.
Святить воду настоятель Самарсько-микола©вського монастиря в золотих
ризах, блискучому сакосi, довкола нього i ромонахи, простi попи, дяки,
пiвча. I щойно вiн доторкнеться великим золотим, з фiнiфтю хрестом до води
в про-рубi, ледве нечистий, незримий, вискочить звiдти, вдарять запорожцi
по ньому з мушкетiв, самопалiв, яничарок, бандолетiв, венетiйських
аркебузiв. I випалять усi гармати, мортири та шмаговницi. Й обсиплеться з
дерев iнiй, i трiсне од випалу лiд, й несусвiтенний гуркiт розлама над
плавнями тишу, й голосна луна пiде гуляти Великим Лугом, понад занесеними
снiгом островами, понад замерзлими рiчками та озерами, вганяючи в
смертельний жах звiрину, а риба б' ться об лiд i пада на глибину.
Чорна, важка хмара окута Скарбну, Чортомлик, Павлюк, Сiч, а з то©
хмари вихлюпне новий випал, гармати виплюнуть новi клубки диму, луни
вдарять о низькi хмари i впадуть грудьми на лiд. Й ще раз кресоне вогонь з
диму, що вже покрив чорно-сивими крилами сусiднi займища, й
Кошеiванцiвську могилу, й запорозьке кладовище на горбi. Стемнi довкола
снiг, чорнi, схожi на наваксованi вуса, пасмуги простелються по заметах.
Чорна хмара не влягатиметься довго. I мчатчмуть далеко в степу,
позаламувавши на спину роги, сайгаки та оленi, а вся дрiбна звiрина
закопуватиметься в снiг.
Й пiдуть iз Скарбно© попи та пiвча, розiйдуться по куренях сiчовики,
сядуть за вставленi святковими стравами сирна, а на льоду ще довго
гримiтимуть пострiли. То дострiлюватимуть вигнаного з води чорта тi, хто
вдосвiта розминувся з ним бiля крам-базару - йшли до шинку, а вiн бiг до
водних надр. Iнодi отако смалять до самого вечора.
Так бувало щороку. Нинi ж на водохреще у сiчовiй фортецi не стрiляла
жодна гармата. Тiльки з десяток рушничних та пiстольних пострiлiв
пролунало на Скарбнiй, та й то невлад.

* * *

За два тижнi пiсля водохреща пройшла на Сiч звiстка, що на Малiй
Московцi вломився на пiдмитому льоду Самойловичiв гонець Черняченко, якого
врятувала подарована боярином Ромодановськчм шуба з власного плеча (не
вбгалася в пролом) i який лежить на хуторi Верещаках з ломотою в поперецi.
Через не© вiн навiть у санях не гожий при©хати. Коли про те доповiли
Сiрковi, вiн сказав: "Ми люди не гордi, з'©здимо самi". Взявши з собою
двох козакiв - Кайдана i за©куватого, мiзковитого Смолку, погнали верхи на
Верещаки. Було на третiй день пiсля заметiлi, ©хали вузькою, ледь пробитою
в снiгах дорогою, конi йшли важко, з-пiд копит летiло бiле снiгове кiмля.
Година склалася гожа, а на серце тиснули важкi, мов снiги, думи. Першi
снiги впали ще на зелене листя i вже не станули, тепер додалося нових,
чимало вiття на деревах було потрощено, чимало дерев поламано - кривулястi
трiщини бiло змi©лися вподовж чорних стовбурiв, здавалося, ©х крутив i
вивертав злий велет, обкладенi бiлими подушками, ялини хилили долу вiти з
крижаними бурульками на кiнцях (понамерзало у вiдлигу), лози й зовсiм були
схожi на бiлi буди, дуби стояли мовчазнi i якiсь чужi, а тонкостаннi
берiзки, з котрих снiг облетiв, трiпотiли рiдким жовтим листячком,
здавалося, то ©х обсiли горобцi. I стояли в сво му мiдному убраннi
дуби-нелинi - чудо лiсiв: усi дуби голi, а цi в листi - й снiг теж не
тримався на них, i шелестiло те листя шорстко, жерстяне, холодно - якось
особливо. Та ще iополi зводили вгору чорнi сухi руки. Свiт був красивий,
важко красивий, - i Сiрко з сумом вiдкарбував про себе, що надто пiзно
почав помiчати його красу. Пролетiв по ньому з шаблею i бачив тiльки
битви, кров, пiдступи. А мiг би прожити iнакше. Милуючись снiгами й талими
водами. Не мiг. Не на те поставлений долею!
З кiнських нiздрiв валувала пара, за спиною в Сiрка то тирликала, то
затихала немудра Кайданова пiсенька про кума, який мав бджоли, - рябопузий
Кайданiв Бичок плiвся позаду, весь час вiдставав. Сiрковi раз по раз
доводилося притримувати свого Ворона. Кайдан голосу не мав, а спiвати
любив. Старий кiнь пiд отаманом iшов рiвно, високо кидаючи сухi бабки з
блискучими, одшлiфованими снiгом копитами. I всю дорогу в грудях у Сiрка
здiймалася надiя на те, що гетьман направив посольство неспроста, що хоче
вiн сам пригорнутися до запорожцiв i пригорнути ©х до себе, хоче вчинити
©м добро хоча б за те, що погромили ворогiв. Все на свiтi не вiчне, все
мiня ться: тануть снiги, облiта на деревах листя, iржавi навiть залiзо,
тiльки надiя вiчно нова й молода, якщо повiрити, що вона .
До Верещакiв добулися надвечiр, коли жовте, як курячий виливень, сонце
вже торкалося овиду. Хутiр Верещаки (ма трьох пiдсусiдкiв) багатий,
ворота тесовi, з дашком, хата на двi половини з трьома горницями. По
подвiр'ю походжали сердюки, порали на нiч конi. Дво тупцяли бiля колоди -
рубали дрова, загнали у в'язовий окоренок по саме топорище колун i тепер
не могли його витягти. Монялися, сопли, вiдштовхували один одного.
Передаючи повiддя челядниковi, бiлобровому кирпатому хлопцевi, Сiрко
моргнув Кайдановi. Той перевальця, мовби знехотя, пiдiйшов до колоди, взяв
однi ю рукою колун i так гахнув обухом об колоду, що окоренок розлетiвся
навпiл й одна з полiняк перелетiла аж через тин. Так само перевальця
Кайдан пiшов од колоди. В Сiркових очах стояло: "Знай наших". Таким був
зачин перетрактацiй iз гетьманцями.
В сiнях на розiсланiй соломi громадилася бiлизна, яку, либонь, щойно
зняли з мотузкiв, замерзлi лiжники, сорочки та рядна були наче викуванi з
бiло© жерстi, холодом од них вiяло аж на серце. А в хатi i в горницях -
жарота, хоч голий ходи.
З морозу та вiтру в теплiнь - то особливо гарно. Грiли об гарячу
лежанку руки. Смолка прикладався щоками до теплих кахлiв, в нього
вiдтавали рудi брови та вуса, i з них скрапувала вода й спадали дрiбнi
крем'яшки льоду. Та ще господар одразу ж пiднiс по корячковi тепло©
варенухи (сидить же на запорозьких землях), i зовсiм забулася важка
дорога, глибокi снiги та порожнi, неначе вимерлi, лiси й луки.
А ось гетьманським посланцем був кручений i не зичливий Сiчi чоловiк
Максим Черняченко з не менш незичливим, тiльки хитрим i запобiгливим
Оською Заволокою. Черняченко лежав на широкiй лавi на кожухах i
покректував. Коли простягував руку для вiтання, якось дивно смикнувся, по
його довгастому, з вирлоокими очима обличчю хвилею прокотилася судома -
либонь, був хворий насправжки.
- Поперек, - поскаржився. - Вхопило - нi дихнути, нi повернутися. Це
вже попустило. Баба припарки робить. А то з ложки годували, наче
маленького.
Груба стрiляла крiзь нещiльно причиненi дверцята червоними жаринками,
вони падали на лист жерстi, прибитий до пiдлоги, повiльно згасали.
Спочатку темнiли кра©, далi вогник зменшувався, i врештi остання iскра
вiдлiтала в невiдь-куди.
- Отак i життя, - фiлософськи, розважливо, думаючи про щось сво ,
далеке, мовив Черняченко, клiпнув повiками i, повертаючись звiдтам,
докiнчив попередню думку: - Отож i не до©хав до вас. А для мене при©зд на
Сiч - свято. Бо вона свята.
Сiрко мовчав, очiкуючи, коли гетьманський посол почне балачку, задля
яко© забився так далеко вiд гетьмансько© столицi. Вiн почував, як виходить
з нього холод i як м'якшають серце та думка, трохи боявся того i був
насторожi - знав, з ким ма справу.
- Снiги впали великi, гарнi снiги. Скiльки лiт вже таких не було, - вiв
далi Черняченко.
- Гарнi, тiльки важкi, - пiдтримав розмову Сiрко, долонею розправляючи
вуса.
- Ми вчора бачили в лозах, як пробивався табунець вепрiв, - вклюнувся в
розмову Заволока. - Поросята, так тi просто тонули. Старшi свинi пiдпирали
©х ззаду рилами.
Увiйшла господиня й покликала всiх до столу. Черняченку принесла вечерю
в горницю. За стiл, окрiм господаря, посiдали Сiрко, Оська Заволока,
Кайдан, Смолка - сердюки зварили собi кулiш надворi в казанi. На печi
кублилося трiйко чи четверо дiтей, пряли цiкавими очицями за запорожцями,
перешiптувалися. Сiрко пiдiйшов до печi, дiстав iз бездонно© кишенi штанiв
торбиночку з позолоченими горiхами (купив у корчмi по дорозi), розкрив ©©
перед малечею:
- Пригощайтесь на здоров'я.
Хлопчаки потяглися до золотих крем'яхiв, дiвчинка соромилася, й Сiрко
висипав горiхи у ©© маленьку жменьку. Вони там всi не вмiстилися, кiлька
впало на лежанку. Найстарший, лiт дванадцяти, але ще безштанний, хлопчик у
довгiй, до п'ят, сорочцi скочив на лежанку й визбирав ©х. Господар
почастував гостей настояною на катранi горiлкою. Був це мiцний,
корчакуватий чоловiк, зi стриженою в кружок, схожою на казан, головою i
короткими, дужими руками. I все у Верещаковому домi було мiцне, будоване
на безвiк. Стiни з товстенних, фарбованих жовтою фарбою плах,
велетенський, розмальований сволок, широкi й товстi, в долоню, липовi та
дубовi лави, навiть миски, якi подавала на стiл господиня, були не такi,
як у всiх: важкi й великi, ©ли печене сало, холодець з хроном, вергуни i
локшину, запиваючи все це запашним узваром iз дичок. Добрi дикi грушi
ростуть на запорозьких землях, надiйно всiвся на них Верещака, справно
платить Сiчi податi й сам ма дещицю.
По тому до горницi зайшли всi тро запорожцiв. Верещака, Заволока i
сердюцький хорунжий Грива, високий чоловiк з перекошеним ротом, позначеним
шрамом - вiд удару шаблею. Знову гомонiли про снiги, - то на врожай, - ось
тiльки лягли на незамерзлу землю, озимина може пiдiпрiти, та й худобi пiд
весну буде сутужно, вкосили мало, не готувалися до тако© зими. Сiрко
запитав, як пройшли рiздвянi свята в гетьманськiй столицi, про те розповiв
Заволока, розповiдав iз захватом, аж захлинався:
- З огнистою стрiльбою.
- Як у панiв? - запитав Кайдан.
А чим ми гiршi? - блиснув очима Оська. - При©хали майже всi полковники,
i вся генеральна старшина з'©халася... Ще довго ходили околясом. Врештi
Черняченко мовив:
- Нам би, пане кошовий, погомонiти око в око.
Сiрко сидiв на лавi незворушно, навiть бровою не поворухнув.
- Либонь, ти козацьку регулу зна ш...
- Знаю то знаю...
- Не маю права вести перемови в та©нi од козакiв. Черняченковi одвисла
нижня губа, вiн бринькав по нiй пальцями, розмiрковуючи, як йому повестися
далi. Самойлович уповноважував його до та мно© розмови. "Обiцяй усе.
Мерефу, яку просить у царя для Сiчi, й iншi слободи та мiста обiцяй, там
видно буде. Свинцю i пороху також, i хлiбного довозу.... Обiцяй, аби Сiч
визнала його над собою. В цю мить майже ненавидiв гетьмана, хоч був усiм
зобов'язаний тiльки йому. Легко варнякати отамо в Батуринi, при©хав би хоч
раз в оцi нетрi. Гетьману хочеться погамувати честолюбство, а Черняченковi
доводиться пiрнати у вершу. Гнiвався на Сiрка й нервувався, бо не було
iншого способу до розмови. Отож покректав, скрушно зiтхнув:
- Не горнеться Сiч до гетьмана, не горнеться. Сiрко зiтхнув теж,
удавано чи насправжки:
- Не горнеться гетьман до Сiчi, не горнеться.
- Та то ж гетьман!
- А то - Сiч. Скiльки Самойлович гетьманом?
- Три роки.
- А Сiчi - триста.
Не знав, скiльки насправдi лiт сто©ть Запорозька Сiч, мозив, бо гарна
цифра, i в пам'йтi людськiй Сiч безсмертна.
- Пiдгорнулася б Сiч пiд гетьманськi штандари, - правив сво
Черняченко, - ©й би вигода, а Укра©нi слава. Згадай-бо гетьманiв, визнаних
на Запорогах i по всiй Укра©нi.
- Це ти на Iванця Брюховецького натяка ш? - удав на©вного Сiрко. - Так
вiн запродав Укра©ну за боярство i князiвство. Всю суспiль запродав, купно
з боярами i во водами почав обдирати рiдну землю. I люди зненавидiли
Iванця i його бояр, а вiн потiм i бояр зрадив, бо гнiву народного
злякався...
- Не на Iванця, а на Хмеля, - з серцем мовив Черняченко.
- Ну, сягнув високо...
- Чому високо? Ти ж i проти нього вар'ював.
- Вар'ював трохи, але тому гетьмановi всi iншi i в пояс не сягають.
- I Дорошенко?
- А чого це ти про нього запиту ш?
- Бо вiн тобi ми пiший од лiвобiчного гетьмана.
Сiрко враз одмiнився, задумався. Почував, як важко замло©ло в серцi, як
осмута оповила душу.
- В Хмеля ми разом з Дорошенком ходили. Либонь, i не було пiсля Хмеля в
нас такого мужа. Загнали його в город, i почав вiн його толочити. Багато
хропосту наробив, багато лиха.
- Й робить далi.
- Правда.
- Але не ми загнали, сам залiз.
- Прецiнь вiда ш, що брешеш, а от же прип'ясти язика не можеш.
- Хитрун Дорошенко i слововiдступник.
- Нужда закон змiню , - похмуро кинув Сiрко. - I хто ж його таким
зробив? Забувся? Адже був гетьманом обох берегiв Днiпра, вибраний по честi
i в славi. Але ж не хотiв признати статтi, якi Iванцьо Брюховгцький
уклав... Дуже то були лихi статтi. А тут ще Андрусiвське перемир'я
пiдоспiло... А вiн же хотiв, щоб обидва береги були вкупi.
- Хотiти - то мало, - невизначено протягнув Заволока. Зблимував, цiдив
у кутку на лежанцi густе, жовте свiтло олiйний лiхтар, вплелася в козацьку
мову цвiркунова пiсня i замовкала на голоснiй балачцi.
- Авжеж, - погодився Сiрко. - Городив вiн тинок на перехрестi трьох
дорiг, сподiвався одгородитися... Ляхiв потяв, татар потяв...
- А тепер сам татарам служить.
- Iстинно так, - сумно погодився кошовий. - Самойлович i Ромодановський
щороку до нього приступають, а вiн у сво му Чигиринi - наче дужий звiр у
клiтцi: i взяти не вiзьмеш, i з клiтки не випускають. Люту . На козацьких
хребтах злiсть зганя . А це вже нi к лихiй матерi. Гадка така в нас -
саме вiн на Сiч турок нацькував.
I в цю мить подумав, що треба покласти край людському розоровi через
Дорошенка. Ще сам не вiдав, як це зроб'ити, ще не було жодного замислу,
тiльки десь там, глибоко в грудях, визрiло несхитне й важке переконання:
все, що нинi робить правобiчний гетьман Петро Дорофiйович Дорошенко, - на
пагубу вiтчизнi.
- В розмирi ми з ним. Ви це зна те, - тiльки й сказав.
- То не вiн наслав на рiздво на вас туркiв i татар? - запитав
Черняченко, i в його витрiшкуватих очах свiтилося лукавство.
- Гадка така, але... Н-не вiн, - мовив Смолка.
- Наробили хрусту. - На великiй, вологiй губi гетьманського посланця
грали вiдсвiти вiд грубки, й через те здавалося, що вона смi ться. А може,
Черняченко смiявся насправдi, тiльки глибоко ховав смiх.
- Ми ©х скурали, а не вони нас, - твердо сказав Сiрко. - Хоч потуга
була велика.
- А якби стояла на Сiчi гетьманська залога, обiйшлося б без потуги.
Сiрко глибоко втягнув у себе повiтря.
- Ти ба. Запахло смаленим. Горить щось.
Всi сполошилися, найдужче Верещака i Черняченко, перший як господар, а
другий тому, що лежав на кожухах i був не гожий до втечi. Панiчно лапав
руками довкола себе, намагався пiдвестися.
- Не тут запахло, в Батуринi, - заспоко©в ©х Сiрко. Кайдан засмiявся,
за ним запирхав, неначе кiт, Заволока, а Верещака аж похлинався радiсним
реготом i верещав на всю горницю, наче сиво-ракша. Через такий смiх до
нього прилипло прiзвисько Верещака.
Колись уже ставила на Сiчi свою залогу шляхта, Богдан ©© сколупнув.
- То ти нас iз ляхами рiвня ш, - закричав Черняченко, в такий спосiб
виливаючи свiй недавнiй страх, а також злiсть за провал перетрактацiй, за
марнiсть далеко© подорожi й за майбутню нагiнку од гетьмана. Його мишачий
розум метався в пошуках ще яко©сь щiлини, а ©© не було.
- Ви самi порiвнялися з ними панством. Такi самi порядки заводите, як i
шляхта. А що татарин нас дотира , те вам байдуже. Кликали купно в похiд на
Крим...
- Купно! Пiд чи ю хоругвою?
- Пiд двома.
"А ось тобi", - проказав подумки Черняченко й скрутив загогулисту дулю,
але з рукава кожуха не висунув.
- Що ж, приневолити вас не можу, - зiтхнув Сiрко. - Знову пiдемо з
донцями.
- Цар указав...
Та що ви всi пiд царя лiзете, - сплюнув на долiвку кошовий, - цар та
цар. А донцям, братнiм людям, не одписали жодного разу. Не там спiлки
шука те.
Черняченко Сiрка вже не слухав. Бачив, що всi повiддя обiрвано, усi
сильця розплутано, залишилося одне. Запорожцiв - тро , а сердюкiв -
десятеро. Вiн аж затремтiв од тi © думки, й дрож почав його бити такий, що
того не мiг приховати. А що, як привезти вар'ята в мiшку - i всiй справi
кiнець? Або й... По дорозi можна той мiшок загубити в глибоких снiгах.