Мушкетик Ю.. Яса

за звича м, поцiлувалися. Вiзир пов'язав голову хана коштовним шахським
тюрбаном, але хан не прояснiв од то© милостi, був похмурий, злий. Його
гнiвило, що султан наказав рубати бранцiв, у Бахчисара© давно не мали
нових рабiв, а хто не зна , що новi раби - найкращi, ще не зiпсованi, не
хитрi, сильнi. Задля цього й пiшов у похiд, а не заради честолюбних
султанових замiрiв.
- Яничарськi шаблi вже обпилися кровi, - показав вiн рукою на гору
закривавлених голiв. - Во©ни степу просять султана впустити ©х у мiсто.
Мустафа зiтхнув, розвiв руками: падишах твердий у сво©х повелiннях, до
того ж вiн зараз гнiвний. Хан дивився на вiзиря невiдпорним поглядом, в
його змружсних очах свiтилися хижi вогники. Вiзир вагався, кований i
гнутий за довгi роки розум йому пiдказував: хановим проханням, легковажити
не можна. Й не лише через те, що найкращих бранцiв всi вельможi в Едiрне i
особисто вiн, вiзир, заьжди мають з Бахчисарая. Хан може затамувати злобу
й iншого разу не пiдняти орди в похiд, вiдiпреться мором, голодом, падежем
коней - знайде якусь одмову. Орда - це вiтер, а вiтру в покорi не
втрима ш. Вiн вою в цих степах не перший рiк, й здебiльшого татарськими
шаблями. А не пiдуть вони з ним, султан знову ж таки звинуватить його,
Мустафу, то мусив iти до падишаха.
Падишах сидiв на бiлому конi й мов заворожений дивився на трикляте
мiсто, що палало з усiх чотирьох кiнцiв. Навiть звiдси, з горба, було
чути, як трiщить черепиця й жаха вогонь, султан бачив розтрiпаних
червоних птиць, що злiтали вгору - в мiстi було немало будiвель пiд
солом'яними покрiвлями, вогнянi вихори несли кулi - дим i чорний попiл
слалися уподовж долини. Хижа посмiшка ощирила султановi зуби, вiзир ледве
одважчвся потурбувати'його.
- О великий падишах, -схилився темним лицем в низькому покiонi, -
дозволь прилинути сво©м лицем до стремен тво©х.
Магомет невдоволено вигнув брови, ворухнув рукою, що лежала на золотiй
луцi сiдла.
Проте вiзир не встиг нiчого сказати. В цю мить пролунав наглий тупiт,
вершник мчав з гори прямiсiнько до султана, летiв так швидко, що,
здавалося, ось-ось покотиться шкереберть по схилу разом iз конем. Той
тупiт прокотився по перших вiзирових словах, сполохав ©х. Так може
дозволити собi мчати до султана гонець iз найважливiшою звiсткою. Навiть
Магомет повернув голову. Гонець пiдлетiв, як птиця, скочив з коня, на
крутих боках якого, надто попiд попругами, повиступало мило, впав на
колiна, хотiв говорити й не мiг. Нахапався вiтру чи перехопив йому подих
страх. В куточках його рога запеклася червона слина. Тремтячою рукою
дiстав з пазухи згорнутий у трубку папiр, подав вiзировi.
- Що таке? - запитав султан, i по його бiлому, що лущилося од вiтрiв i
спеки, обличчю майнула тiнь.
Вiзир зламав печатку, розгорнув сувiй. Пробiг першi рядки й поблiд,
папiр застрибав у його руках.
- Аллах... Аллах... - прошепотiв. - Шайтан Сiрко розгромив нашу
ескадру. Потопив усi кораблi. Вiн уже на Бузi, палить переправи.
Гонець лежав, чекаючи смертi. © вже не вiдвернути нiякими силами
свiту. Знав про це, коли ©хав сюди: виконував гiрку волю аллаха i вже
передав йому свою душу. Вона з його живого тiла уже летiла в райськi сади.
На його витягнутiй ши© конвульсивно пульсувала темна жилка.
Тiнь-тiнь-тiнь.
Але цього разу сталося несподiване. Султан не лютував, не наказав убити
чорного вiсника, а сидiв на коневi, як потороча, дивився на темну цятку в
небi. То був ворон, що непорушне завис над полем. По тому султан зiйшов з
коня й, обвiвши мертвим поглядом палаюче мiсто, зсутулився, мовчки пiшов у
намет. Волiк ноги, наче столiтнiй дiд.
Пiдмога, що на не© сподiвався Магомет, не прийшла. Порубаних i
пострiляних туркiв зносило в Чорне море. В те саме море, на яке - так
запевняли султана кизакерменськi аги - й птах чужий не сяде, а не те що по
ньому пропливуть козацькi човни. З усi © ескадри вцiлiв i втiк у море лише
один турецький вiтрильник. Один!
З тим вiйськом, яке лишилося, маючи на п'ятах запорозькi куренi, що
били, гамселили, клювали в потилицю, то наскакуючи, то викочуючись у
степи, султан не одважився йти на Ки©в. Опрiч усього, почали бунтувати
яничари. Вони погрожували мстою за смерть аги Гаси й вимагали
вiдшкодування великою платою. Магомет Четвертий полишив вiйсько й вiд'©хав
у Фракiю. Сердаром над вiйськом залишався й далi вiзир Мустафа-паша,
султан сподiвався скласти на нього в Едiрне всю провину за невдалий похiд.
Шовковий зашморг уже чека на невдаху-сердара.
Султанове вiйсько повернуло на захiд i, вибравши ясир в Уманському та
Ладижинському повiтах хлопцями й дiвчатами i тим задовольнивши свiй афект,
повертало вiд Уманi через волоську землю до Дунаю i далi потягло до сво©х
змi©них язвин на зимiвлю. Так оповiв про це лiтописець. I скiнчив свою
оповiдь гiркими словами:
"По такiй плачевнiй i невiджалованiй укра©нськiй ру©нi i запустiннi,
вiдходячи од Уманi додому, турчин повидирав i розорив мiста тамтешнi
Тростянець, Бершадь, Манькiвку, Тульчин, Попонне Мале i iнших сiм, яких не
згадалося, а решта народу в мiстах i повiтах тамтешнiх, не зачеплених
турчином, оглядаючись на свою недолю i нi вiд кого згоди, жодно© милостi i
оборони собi не сподiваючись, а перестерiгаючись щорiчного ясиру людьми i
дiтьми, подiбно до того, що сталося того лiта, великими гуртами i таборами
зо всiх повiтiв збирались i болiсними серцями i слiзоточними очима зi
сво©ми чудовими тамтешнiми селами i угiддями навiчно попрощалися,
якнайшвидше на сю сторону Днiпра перебиралися".
Виплеканий у безсоннi ночi султаном, великий похiд скiнчився безславно.
Турецьке вiйсько вiдступало у Фракiю, орди кинулися грабувати Подiлля,
Брацлавщину, Волинь.
Для днiпрового правого берега наставав тяжкий час Велико© Ру©ни.

* * *

"Вельможний мосцiпане гетьмане тогобiчний укра©нський малоросiйський,
Iване Самойловичу.
По кончинi славнопам'ятного Богдана Хмельницького, доброго гетьмана
нашого i ласкаво зичливого отчизнi сво©й малоросiйськiй сина, коли почали
наставати частi i непостiйнi гетьмани, та розкро ння (що ясно показу ться
з договорiв Андрусiвських, року 1667 постановлених) через незичливi©
сусiднiх монархiв факцi© на дво дино© Мало© Росi©, отчизни нашо© бiдно©,
спершу на два гетьманства, почавши вiд Пушкаря Полтавського i вiд Сомка
Переяславського, потiм i на трет , через Ханенка Уманського гетьманство
роздiлилися, i через мiжусобицi постiйнi, за приводом ©х, бранi кровiю
братiв наших достатньо очервонилися; тодi ми. Вiйсько Низове Запорозьке,
зараз перспективою розуму нашого здалеку побачили i пiзнали, що наступа
для отчизни нашо© малоросiйсько© занепад i всеконечне запустiння; що
сталося з ласки вашо© гетьмансько© i попередникiв ваших гетьманiв
тогобiчних.
Поглядаючи здалеку на той близький занепад отчизни оком розуму нашого,
нiколи не могли без жалю сердечного вкусити хлiба i по трудах денних
спокiйно зажити вiдпочинку; оскiльки безперестанно те муляло й долягало,
що за незгодою i неприязню гетьманiв обох бокiв Днiпра доведетья нам
пустельну й мертву Малу Росiю, матiр нашу, повними слiз оглядати очима i
бачити, як чудовi житла батькiв i прабатькiв наших стають лiгвиськом диких
звiрiв. Тому по силi нашiй запобiгаючи, либонь, до сьогобiчних гетьманiв
листи нашi вiйськовi засилали, i викривали, i радили, аби для загального
добра отчизного всi незгоди i неприязнi сво© вiдкинули, залишалися в
приязнi i згодi з тогобiчними гетьманами, попередниками вашими, i до
ляських обманливих намов i обiтниць зовсiм не прихилялися; однак тi©
перестороги малий успiх мали, i, навпаки, чим далi, тим дужче мiж ними,
гетьманами нашими, що сидять по обидва боки Днiпра, злоба i ворожнеча
зростала, i через мiжусобнi ©хнi битви братiю нашу до кореня витинали. I
хоча всi отi колишнi гетьмани вдавали себе щиро зичливими вiтчизни нашо©
будiвничими i оборонцями; однак та мно i безсовiсно, з немалим отчизнi
ущербком i власного народу свого християнського вигубленням, для
властолюбства власного i ненаситних афектiв бiльше на сво© потоки води
всяк iз них забрати намагався, i доти таким неспасенним ремеслом свою
дурив голову, поки ©© разом зi сво©м урядом стратив, з немалим для отчизни
лихом.
Не подивуй отож, ваша вельможнiсть, на нас. Вiйсько Низове Запорозьке,
що по причинi нинiшнього розорення турчином Чигирина, Канева i всiх iнших
цьогобiчних мiст i сiл укра©нських малоросiйських довелося нам i тебе
записати в ре стр нещиро зичливих отчизнi нашiй гетьманiв; бо коли
зважити, яку на слiзнi© ладижин-цiв, уманцiв i iнших мiст i повiтiв
тамошнiх суплiкацi© показав щирiсть i яку©юдав оборону вiд турецького
нападу, то iнакше не можна сказати про вашу милiсть, - милостивий пане,
тiльки так, як i вище згадано. Оскiльки з походу тодiшнього вiйськового i
обiцяно© лади-жинцям i уманцям оборони, старанно назад од Лисянки
повернувши, замiсть сво © щиростi запхнув дiрку Мурашкою, диним братом
нашим, добрим i вiдважним рицарем, котри© за здоровi отчизни i Ладижина
живiт там свiй згубили, а сам як журавель, що сто©ть на купинi, здалеку
через Днiпро на Ладижин i Умань дивився, що там дiятиметься, обгородився
наметами для захисту свого, якби туди кулю яку вiтром не занесло i тобi в
рознiжених перинах, як павi в краснопiстрявiм пiр'©, не зашкодила. Про
нещирiсть вашу до Чигирина ми вже й не пишемо, це вже не тiльки ми,
Вiйсько Низове Запорозьке, а й увесь свiт великоросiйський i
малоросiйський ясно бачать i може бути, що через нещирiсть i незичливiсть
вашу з князем Ромодановським мусив Чигирин iз iншими мiстами i селами
укра©нськими од турчина пропасти i кiнчити навiк неоплаканим запустiнням з
величезним кровi християнсько© пролиттям i щирих братiв наших вигубленням;
та яка там могла бути до Чигирина ваша приязнь, коли давно до нього злоба
бiльшу мала силу... Що тобi до сторони цi © запустiло©? Якого собi з не©
сподiва шся пожитку i збагачення? - розглянься... Так власний ти
погубитель... сьогобiчно© Укра©ни... А з часом, через розумне
посередництво, могла б i вся цьогобiчна Укра©на од влади турецько© i без
такого кровопролиття (пiд високу Руку монарха православного) з Дорошенком
прихилитися i з тобою разом диного пастиря знати, але ти так озлобився на
Дорошенка i на всю Укра©ну цьогобiчну, що й трохи не хотiв почекати такого
Щасливого часу. Отож i дочекався крайнього упадку i запустiння отчизни
нашо©! I вже тепер пiсеньки, Дорошенку зложенi©, суть i тебе стосовнi, бо
ж за тебе, Самойленка-гетьмана, врешту пуста сьогобiчна Укра©на стала, за
що сам перед усевидящим богом вiдповiдати будеш. Один чоловiк, князя
Ромодановського син, розумовi тво му видався кращим, анiж тисяча братiв
наших, християн православних великоросiйських i малоросiйських, за
недбальством тво©м, на погубу басурманам без допомоги вiд тебе належно©, в
Чигиринi, Каневi та в iнших мiсцях залишених. Хто тут слiпотi розуму твого
не здиву ться? Хто тiльки, жорстокосердя тво побачивши, може до тебе
прихилитися за приязню i зичливiстю? I якщо диного праведного Авеля кров
волала од землi до бога про помсту Ка©новi, то що гада ш, скiлькох i
скiлькох братiв наших, православних християн, пролитая по тво©й причинi
кров не буде на тебе скаржитися i в господа-творця свого, судi©
праведного, просити справедливостi? Вiдай напевне, що незабаром спiтка
тебе, об чiм не мислиш; за кров братiв наших власною сво ю або чад сво©х
заплатиш кров'ю, за погублений багатьох братiв наших на дiм твiй найде
пагуба; багатства тво©, котрi зiбрав i якi зiбрати мислиш, в день гнiву
божого не допоможуть тобi, бо тiльки правда заступа мужа од смертi, вони
дiстануться тим, хто й не клопотався, щоб ©х зiбрати, а ти всього того
будеш позбавлений i як по тво©й винi вiтчизна наша малоросiйська
сьогобiчна стала спорожнiла, так розквiтлий дiм твiй стане порожнiй, i в
житлах тво©х живущого не буде; якою мiрою мiряв, такою й тобi буде
одмiряно, за належним словом вангельським. I, нарештi, замiсть
благополуччя, вiншу мо тобi, з жалю сердечного нинiшнього i крайнього
упаду Укра©ни, отчизни нашо© малоросiйсько© сьогобiчно©, бажаючи, аби,
дивлячись на той упадок, ти схаменувся i, остерiгаючись упадку власного,
пошукав для вiчного життя i добра милостi божо©, яка щиро пода ться всiм,
чого i собi щиро зичимо.
Залиша мося
вашо© вельможностi зичливi приятелi i брати, Iван Сiрко, отаман
кошовий, зi всiм товариством Вiйська Низового Запорозького"[11].



РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Маленькi слюдянi вiконця в золочених рамах були вiдчиненi, шовковi
фiраночки вiдтуленi, жовтий вiтер з жовтого поля залiтав просто до карети,
солодко студив гетьмановi ледь прибитi сивиною вуса. Ситi конi бiгли
прудко (гетьман любив, щоб конi були гладкi), карета - добра, нова, з
позолотою i рiзьбою, на залiзному ходу, однак вельми вибо©ста дорога з
Чернiгова до Седнева гетьмана так загицала, що мусив наказати статечному,
в бiлiй свитi i сивiй шапцi форейторовi повернути з дороги в лiсок.
Свiчкар Ждан Гук повигрiбав пiд дубом з трави жолудi i дрiбне палiччя,
iнший челядник розстелив ведмежу шкуру, й кривоногий, кухарчук (за каретою
©хав маленький обозець в п'ять пiдвiд) покраяв велику диню. Гетьман дужо
любив динi. Дубiвка пахла медом i дозрiлим лiтом. Самойлович взяв одну
скибку й сказав писаревi, або той читав листа. Старий, хитрий i мудрий
писар читав тихо, декотрi мiсця перебiгав скоромовкою, розводячи при тому
руками - однi ю з листом, другою - порожньою, мовляв, це не ма ваги.
Насправдi ж перебубнював мiсця, недишкретнi для гетьмана. I стояв боком до
гетьмана: Самойлович не любить, коли дивлягься, як вiн ©сть, - "заглядають
у рота". Вiн i в ма тку обiда сам, рiдко коли допуска навiть когось iз
старшин.
Самойлович схитував головою. Сьогоднi його майже не дратували
запорозькi гаки - та й не мусили дратувати, вертався з Чернiгова, з прощi,
де архi пископ Лазар Баранович вiдпустив усi грiхи, содiянi й несодiянi, -
кидали запорожцi навздогiн шапкою.
Обачнiсть i розважливiсть стали гетьмановi в пригодi й цього разу.
Послухався б царського указу, пiшов пiд Ладижин, поклав би там сво
вiйсько, i той же цар затуманiв би до нього немилiстю. А можна ж було не
тiльки вiйсько згубити, а й власну голову. А так усе оббулося. Турчин
повернувся за море, цар оголосив гетьману через стольника князя
Волконського подяку, запорожцi знекровiли i обшарпалися ще дужче. Царю ж
вiн догодив вельми, й недорогим коштом. Аби вернути забраний Лжесимеоном
спокiй (спершу сам поятрив, написавши, що Сiрко трима у себе
самозванця-разiнця i хоче йти на тi ж мiста, котрi руйнував злодiй i
боговiдступник Стенька), зачинив у гратованому льосi дво запорозьких
посольств: Ярему Квашу, Грицька Оглоблю, Процика Золотаря, Тоцького
Трохима, писаря Перепелицю i багатьох iнших значкових товаришiв, кого
вдалося нахапати. А це наказав завдати в фортецю Сiркових зятiв та жiнку й
одписати на казну ©хнi ма тностi. На те цар велiння не дав, але,
Самойловичу доповiли його оплаченi вуха й очi в Москвi, всiма iншими
клопотами цар Олексiй був задоволений. Полишений у Сiчi наказним Брекало
побрикався та й змушений був видати Лжесимеона любiсiнько в руки
Самойловичу. В столицю самозванця привезли в залiзнiй, кованiй
гетьманськими ковалями клiтцi. Псяюха ж Сiрко ма вигоду зi сво©х походiв:
Магомета не досяг, Симеона втрагив. Голоштаньком був, голоштаньком i
зостався. Й склика до себе знову всiх голоштанькiв. По гетьманських
полках i зараз нишком читають його листи, аби йшли козаки на Низ, де,
мовляв, може, й не в'©жно, зате воля гуля з шаблею й нiхто нi перед ким
шапки не скида . Попусти ©й, то вона гулятиме, i нiкому буде поле орати та
махати цiпом. Сiчовики звинувачують його в розорi правобiчного
укра©нського краю. Обзивають незичливцем, потурнаком, слiпцем. Щоб
послухався ©х, то, може, й справдi лежав би досi з порожнiми очницями.
Заклинають на втрату ма тностей, влади й родинного спокою. Хочуть
нажахати, розтру©ти, звар'ювати. Нi, вiн не пустить у душу тi © ©дi. Не
дiждуть сiчовi гультя©, аби отру©в ©хньою трутизною серце. Звичайно, йти з
ними в повний розруб не можна. Простолюд i вiйсько осудять його. Та й
небезпечно ставати iз Запорожжям у вiдверто ворожi стосунки. То зграя. х
треба виловлювати по одному. Обкласти з усiх бокiв лiгвисько, розставити
капкани. Й душити, душити... А було, було... Колись i сам марив
Запорожжям. Затуманили голову дурнi слiпцi з бандурами. Тьху на вас, слiпi
очима i розумом. Тьху на тебе, Великий Луже! Тi слiпцi й нинi виспiвують
про волю. Про тi днi, коли гуляла вона з оголеною шаблею по Укра©нi,
стинала панськi голови, пiдпалювала фiльварки. Про Хмельницького спiвають.
I ще довго спiватимуть. Хмiль вступив у голови i ось вже двадцять лiт
макiтрить ©х. Хмелевим iм'ям голота борониться од старшини, ляка ©© ним,
пророку нового Хмеля. А вже ж i того досить. Дух Хмельницького вита над
правим i над лiвим днiпровими берегами, iнодi варто комусь назвати це
iм'я, i вже задзвенiли шаблi, заблискотiли коси та вила. Не хоче голота
коритися, не хоче. Свого часу Самойлович i собi набрав у груди того
сво вольного духу. Та й випустив потихеньку. Цур йому. Тепер зна , що це
таке. А посполитi марять новою Хмельниччиною. Ледве попусти, забудуть
послух, випустять з рук чепiги, потягнуться до шаблi.
Не потягнуться. Не допустить!
У серцi набрякала похмура злоба, гетьман вiдчув те, притлумив думку,
перехрестився. Боявся, що розвi ться благодать, котра зiйшла на душу в
соборнiй церквi у Чернiговi. Хотiв довезти ©© до Батурина. Самойлович
любив урочистi церковнi вiдправи, запах ладану, високу соборну тишу. Вони
вертали його до дитинства, в край радостi та солодких мрiй. Вiн рiс щирою
та побожною дитиною, йому й зараз у пам'ятi вечори перед сповiддю, коли
ставало страшно до запаморочення, коли холод обвiвав голову й ворушився
чуб. Щоразу йшов на сповiдь, немов на голгофу. Виходив звiдти оновлений,
сльози обливали душу, хотiлося зробити щось хороше, принести комусь
радiсть. Благодать, яка зiйшла на душу нинi, була iнша. Тi ©, колишньо©,
досягти не вдавалося. Ранiше, кiлька рокiв тому, вiн мiг замружитись i
прикликати ©©. Тiльки треба було пригадати щось певне, якусь рисочку,
якийсь момент - хто стояв позаду, коли виходив iз церкви, коли подавав
старцям, де зустрiв сусiдську дiвчину Василину i що вона сказала. Тодi
вiдчував не тiльки ту, колишню, благодать, а й мовби виривав щось звiдти,
з тих днiв, i клав у душу. З роками все те притерлося. Може, що часто
користав з того? А може, надто багато розмiрковував, дивився на себе
колишнього й теперiшнього збоку. Вiн не величався собою нинiшнiм. Не раз
помiчав власну буркiтливiсть - на радах, за столом, навiть у церквi на
сповiдi, обiцяв собi бути стриманiшим, як те й годиться гетьману, а минав
час, забувався знову. Помiчав i дрiб'язкову су тнiсiь, намагання повчати
всiх довкола себе. В молодостi тiло живе мовби само по собi, власними
втiхами, во;ю прагне руху, боротьби, на старiсть нiчого того не лиша ться.
На старiсть нагору вилазить пихате й бундючне "я": "я сказав", "я
вирiшив", "я знаю". Тi слова як осiнн листя - без вiри, без певностi. Це
було як наслання. Вiн гнуздав те "я" щосили. Не мiг не поцiнувати й
власно© обережностi, умiння обрати певнiшу стежку. Змалечку замiрився на
високе. I от - досяг. Тепер перед ним хиляться полки. Над ним нема нiкого
в усьому кра©. Й хто справдi може дорiвнятися до нього розумом, умiнням
виважити подi©, вичекати? Завжди i всюди треба приходити вчасно. В тому
сенс життя. Вчасно. Вiн це осягнув давно. I прийшов. "Я бачу ©х усiх
наскрiзь. Я тримаю ©х у кулацi. Бо я мудрiший".
Гетьман усмiхнувся. Пробiг пальцями по невеликих, густих вусах, струсив
з них жовте, блискуче насiння. Вiн всмiхався власним споминам, думкам. Але
вузьке, нiби стесане назад чоло, од якого швидко, по-осiнньому одступало
волосся, лишалося набриженим, i очi iивилися не на осяяну сонцем дорогу,
не на розлогий кущ калини, а кудись назад, углиб, i маленькi,
вiдстовбурченi вуха теж, здавалося, дослухались до чогось позаду. Челядник
принiс маленьке дубове фарбоване барильце, одiткнув чопочок. Мускусним,
пахучим милом гетьман вимив руки, плеснув водою в обличчя, вiдчув себе
бадьорiше. Одначе похмурого настрою змити до кiнця не змiг. Запорозькi
гаки таки ввiйшли пiд ребра.

* * *

Вони сидiли на березi Сейму, на перевернутому догори дном новенькому
човнi, проконопаченому, але ще не просмоленому. Пiд ногами валялися
стружки, зелений щирець був витоптаний, далi, аж до води, бiлiв пiсок; у
цьому мiсцi Сейм розливався на два потоки, посерединi вже намив острiвець,
торував собi шлях по той бiк острiвця, а по цей бiк течiя лiниво горнулася
до берега, незабаром вона упокориться зовсiм, тут буде стариця. "Так
завжди, - думав Митрофан Гук, - щось занепада , а щось народжу ться, однi
струменi гаснуть, iншi набирають сили, i дуже важливо наперед угадати тоту
суть. Бо' можна помчати далi, а можна й залишитися на старицi".
Пiдписар сiчовий Митрофан Гук при©хав з малим посольством у гетьманську
столицю й оце зустрiвся зi сво©м молодшим братом Жданом. ©хнi житт вi
дороги розбiглися давно, ще вiдтодi, як чума забрала батька, а мати
померла з горя й вони залишилися сиротами та пiшли в свiт, доля була до
них ласкава, не згладила зi свiту, не позакочувала ©х, як горошини, в
темнi щiлини життя, обо виходили в люди, старший, Митрофан, уже був
сiчовим пiдписарем, ходив пiд рукою самого Яковлева, Ждан свiтив i гасив
свiчки в гетьманських покоях та тримав гетьманську свiчку в церквi i теж
потроху вчився писарсько© грамоти. Брати були не схожi мiж собою: Митрофан
- бiлолиций, чорновусий, ставний, дженджуристий, можна сказати, сiчовий
ферт, просто-таки красень (тiльки зеленi очi - одне темнiше, друге
свiтлiше - трохи псували ту красу, а може, робили ©© загадковiшою,
та мничiшою, дiвчата пiд тим поглядом нiяковiли i розгублювалися); Ждан -
високий, як жердина, довгоши©й, прищуватий, маслакуватий, ще й вирлоокий,
негарний на взiр, зате чуприна буйна, ще й кучерями. Вiн i головою крутив,
як гусак, тодi на довгiй ши© випиналися вузлуватi жили. Приглянувшись
пильно, можна було вловити в братах глибоко приховану схожiсть: однаковий
розлiт брiв, однаковий прищур очей, ще й по малесенькiй родимiй цяточцi
при лiвому вусi. Брати не вiдчували один до одного сердечно© приязнi -
просто були байдужi, бо й не знали один одного, донедавна не родичалися,
оце чи не вперше Митрофан прихилив до свого плеча Ждана, пообiдали в
корчмi й пiшли понад берегом.
Митрофан раз по раз непомiтно зиркав на брата, мовби вивiряв його,
мовби виважував щось у мислi. А Ждан хоч i не дивився на Митрофана, але
теж думав про нього, його очi дивно мiнилися, здавалося, в глибинi ©хнiй
вихрила метелиця чи й завiя. То була завiя заздростi до брата-запорожця,
маленькi гордощi, тоненький, нiжний пагiнець любовi почав проростати в
ньому. Такий у ньою гарний, такий вчений, такий удатний брат! Дво ©х на
всьому широкому свiтi, двi рiднi душi, як же не радiти цiй стрiчi! I Ждан
не стримався, переборюючи нiяковiсть, сказав:
- Я про тебе дуже багато думав, намалював тебе, як картину. Навiть...
двi картини.
- Ну i як же ти намалював? - усмiхнувся Митрофан. - В якому офарбленнi?
- Веселому. I сам ти веселий i на коневi. I летиш, наче вiтер. А турки
розлiтаються од тебе, як горобцi. Митрофан усмiхнувся.
- Може б, хоч як шпаки. А друга картина?
- Друга - ти з пером у руцi. Про вашi послання до гетьмана багато
говорять. I менi дещо влiта у вуха. Я мовчу, а сам радiю: це Митрофан
писав.
- Ну... там i мо© придумки, - мовив трохи погордливо, а сам примружив
очi й пильнiше глянув на Ждана.
Далi погомонiли про те, хто як живе. Митрофан про себе розповiдав мало,
розпитував Ждана, й свердлився кудись думкою, добувався до чогось i не мiг
добутися. Постукав по днищу човна, й воно задзвенiло, неначе залiзне.
- Добрий човен, - сказав.
- Для гетьмана, на гуляння, - пояснив Ждан. - Гетьман не любить води,
але iнодi плава з гостями. - Помовчав i для чогось додав: - Вiн бо©ться
води.
- Так добре зна ш гетьманову вдачу? - прискалив лiве око Мнтрофан.
Ждан мовчки стенув плечима.
- Сподiваюся, сво© розслiди не виповiда ш iншим? Ждан знову знизав
плечима. У Митрофана ворухнулася брова, пiдвелася вгору, але по хвилi
опустилася.
- Шануйся, Ждане, удосто ний ти високо© честi...
- Наймита, - пхикнув Ждан i повiв довгою ши ю.
- Наймит у палатах. Це багато. Тобi довiряють... Треба тiльки вмiти...
I сам доскочиш честi... Свiтиш свiчки самому гетьмановi. При тому свiтлi
чимало видно. Свiтиш i слуха ш.
- Менi хочеться гасити свiчки, а не свiтити.
- Чому це? - невдоволено буркнув Митрофан i погойдав носком чобота iз
срiбним подзвоном.
- Я наслухався i набачився в покоях стiльки...
- Розумнi люди завжди вмiють все повернути собi на користь. А ти ось
навiть менi не розповiв. Брати ж все-таки... Бiля влади ти, а влада - це
сила...
- Чорна сила...
- Вона, дурню, од бога... Сво© велiння вiн ма передавати чи©мись
устами.
- Вустами нашого гетьмана?
- А чом би й нi?
Ждан пiдвiв голову й подивився Митрофановi в очi. Чимось йому не
подобалася ©хня розмова. Не такою бачив у вимрiях оцю стрiчу. Щоправда,
мрi© теж були неяснi - звiдки взятися ясностi, коли за все життя нiхто
жодного разу не прихилив його до серця, йому тiльки бачтеся: поведе брата
до знайомих, сядуть вони поруч на лавi, i всi зачудуються Митрофаном, а
той розпочне мудру, статечну розмову, й усi слухатимуть його, як слухають
у церквi попа. Митрофан же чомусь до Жданових приятелiв йти не захотiв, а
повiв його сюди, на пустельний о цiй порi берег рiчки.
- Йому брешуть усi, - сказав. - Кажуть, який вiн мудрий, який смiливий.
А я не чув жодно© мудростi.
- А дурiсть?
Ждан здивувався, а тодi задумався.
- I дуростi не чув. Потайний вiн i пiдозрiливий дуже.
- Отож. Такi вони - сильнi свiту. Мудрагель лама дров не менше, нiж