Страница:
його смерть.
"I чого я по©хав з Лаврiном? - тоскно думав. - Сидiв би оце на Сiчi..."
У серцi ворухнувся докiр Лаврiновi. Справдi, чого Перехрест не
послухався, чого не вдався до втечi? Навiть сьогоднi, коли Марко спробував
заговорити про це, подивився на нього, як аркана кинув. А який примус
трима ©х тут? Вони не правобiчнi козаки й не гетьманцi, котрi служать за
грошi, й мiсто це чуже ©м. Лаврiн хоче при©хати до сво © кралi звитяжцем.
А чого ма гибiти отут вiн, Марко? Складати Лаврiновi славу й обороняти
його щастя? Думка повзла покрадьки, як злодiй поза городами. Вiн розумiв
це, але не мiг з собою нiчого вдiяти. Страх ви©в душу до дна. Страх, нiч i
смолоскип, що миготiв зловiсно. I чорнi нетрi вишняка, що пiдступали од
мiста до валу. I хрипке квилiння, яке долiта з-за валу з городiв, -
стогне поранений, не пiдiбраний сво©ми турок.
Смолоскип пригасав, горiв уже не яскраво-бiлим, а червоним вогнем,
густо чадiв, i Марко пiшов, щоб замiнити його. Вiн присiв бiля вiдра,
почав намотувати на палицю клоччя. Й враз побачив, як стежкою од замково©
вулицi пiднiма ться кiльканадцять постатей. Спочатку подумав, що то
старшина перевiря варту. Йшли швидко, але якось дивно - згинцi, не
роззираючись по боках, була якась скрадливiсть у ©хнiй ходi. Й надто
багато ©х прошкувало - чоловiк двадцять. Хотiв окликнути, але щось
перехопило подих, i думка повернулася, як нiж у ранi. Ще не вхопив ©© i
почував бiль, страх, якусь важку моторошнiсть. Нехай iдуть. Вiн не
зупинить. Вiн нiчого не бачив. Сьогоднi вдосвiта вони будуть на волi. А
вiн залишиться тут, рокований на смерть.
Нi, вiн мусить зупинити ©х... Адже ранком можуть довiдатися, що саме
тут пройшли втiкачi. Треба збудити Лаврiна... Спершу крикне...
Крикне, й вони зарубають його.
Переднiй втiкач обома руками торсонув палю, зачепив за не© кiнець
мотуза, кинув мотузяне кiльце в рiв. I в цю мить Нога ць упiзнав його. Це
був Мурашко.
"Йдуть по "язика". Ця нова думка ще не встигла злетiти, як впала, збита
iншою. Та, друга, зродилась од спомину про те, що сталося сьогоднi вдень
на радi, про що гомонiли козаки. Полковник утiкав. У i оборонцi мiста -
приреченi.
Марко вiдчув, що закалатало серце, а в животi прокотився твердий
холодок. У горлi стояв крик, вiн ковтав його, наче давучу потраву. Так,
вiн загине. Залишиться тут i загине. Й лежатимуть у землi його грошi. Що
грошi... Для чого вони йому? - Жити... Аргаталом, поденщиком... Он вони -
житимуь. А його вб'ють або полонять. Страшно... Завтра турки знову пiдуть
на приступ. Полiзуть на оцi стiни. Вiн сьогоднi великою силою стримав
себе, аби не побiгти... Побiгти? Куди? Там, у мiстi, глум, або й смерть.
"Нащо я при©хав сюди?! З волi... О божечки!"
Пригускло текла думка про те, який вiн самотнiй. Загине - нiхто й не
помiтить у цiлому свiтi. Ну хiба що Лаврiн... Але й вiн незабаром полишить
його й одiйде до Килiяни. Якщо, звичайно, вони залишаться живi.
Але де там! З цi © вершi ©м уже не вибратися. Лаврiн не побачить
Килiяни... I вiн теж... I нiяко© iншо© дiвчини. Й нiкого-нiкого. Хоч нащо
вони йому всi, вiн згоден жити сам на все Козацьке Поле, аби тiльки
вирватися з цi © проклято© вовкiвнi.
Майже несамохiть оглянувся. Сонне, оточене ворогом мiсто справдi
видалося чорною ямою. Втеча Мурашка - це присуд усiм. Марковi стало так
страшно, аж почали дрiбно цокотiти зуби. Вiн мовби роздвоювався,
розривався навпiл. Одна половина душi летiла в очеретянi, хащi, друга
поривалася до Лаврiна. Тремтячими руками для чогось i далi намотував
клоччя, смолоскип уже був, як солом'яний куль, хоч щось Ногайцевi
пiдказувало, що вiн йому вже не знадобиться. Враз Марко похолов вiд цi ©
нечестиво© думки, яка в одну мить пiдкорила його.
У турецькому таборi заспiвав пiвень, i враз Марковi всi думки
вiдлетiли, й вiн пiдхопився, пiдбiг до тi © палi, де щойно товпилися
втiкачi. Мотузок ще погойдувався, вiн падав у нiч, на волю. Марко
оглянувся: Лаврiн спав пiд палiсадом. Оглянувся ще раз, зупинився, i думка
пропливла холодно, в'язко: "Вiн не пiде. Й не пустить мене".
Нога ць пiдтягнувся на руках, пересягнув частокiл. Видряпавшись з рову,
побiг навздогiнцi й небавом почув талапання попереду. Одначе вирiшив не
злучатися з мурашкiвцями, бо хто зна, що вони зроблять з ним. Лiпше тихцем
пройти за ними, либонь, Мурашко зна певний лаз на волю. Хтось його веде,
показу шлях. Мурашко з козаками йшли понад ровом до болота. Чавкотiло
болото, трiщав очерет, Нога ць аж стенався душею од тако© необережностi.
Хотiлося наздогнати й сказати, аби йшли тихiше. Втягував голову в плечi,
ступав тихо - коли б мiг, полетiв би понад землею, як сова.
Очерет i кущi оступили Марка з усiх бокiв, йому здавалося, що утопився
в них. Разiв зо два чи зо три провалювався в глибокi ковбанi, навiть
майнула страхiтлива думка: аби не засмоктало драглисте бабло. Й весь час
переслiдувало вiдчуття, що хтось скрада ться позаду, вiн часто озирався,
вiд того заточувався, наштовхувався на кущi. I враз йому здалося, нiби
попереду почало рожевiти. Зупинився, присiв, приглянувся пильнiше i з
жахом побачив на горбi велике багаття. Мурашко та козаки йшли просто на
вогонь.
Це було так нагло, так моторошно, що вiн рвонувся вбiк i наослiп
кинувся в очерет. Бiг i бiг, доки зовсiм не стратив сили. Тодi сiв на
купинi, затулив обличчя руками, горло йому здавили твердi дужi пальцi, й
вiн несподiвано вiдчув, що його руки мокрi. Вiн плакав, боявся свого
плачу, а плач булькав у горлi гарячими спазмами. Йому було неймовiрно
шкода себе, i в той жаль всмокталося все: вiчне сирiтство, поневiряння на
Сiчi, Лаврiнова любов, припадок долi, що закинув ©х сюди. Все його життя
вкрите чорними стрiчками.
Вiн блукав до самого ранку й щоразу натикався на турецькi й татарськi
залоги. Дозорцi стояли довкола болота так щiльно, що могли доторкнутись
один до одного списами. Двiчi зачували його талапання, перегукувалися
тривожно й погрозливо, раз приступили до болота, й вiн утiкав знову.
Розпач заволодiв Марком, вiн знесилiв до краю й згубив надiю. Десь перед
свiтанком знайшов серед кущiв верболозу сухий, засиджений крячками горбик
i примостився на ньому. Мокра одежа липла до тiла, його бив студений дрiж,
i, аби хоч трохи зiгрiтися, згорнувся клубочком i лiг. Зринала думка про
повернення, зринало в душi каяття, було шкода Лаврiна й себе. Ну що бачив
у життi? Нi роду, нi племенi, тiльки сiчове товариство... А над тим усiм
слалася iнша думка: чим зможе допомогти Лаврiновi? А себе загубить. Лiпше
переднювати тут, видивитися зручне для втечi мiсце...
На чорнiй, неначе обсмаленiй, купинi тiнькала плиска, трусила обведеним
бiлою крайкою хвостом, поглядала на нього зизим оком. Вона не боялася
його, й те чомусь заспокоювало.
Зiйшло сонце, вiн трохи зiгрiвся й уже почав дрiмати, колi© почув чи то
крик, чи якесь шемрання. Розгорнув кущ i побачив довгий ключ татар, що
спускалися до болота. Над ними лiтали чайки, кричали жалiбно, й той крик
стогоном висiв над болотом. Крайнi з лiвого боку татари зупинилися,
поспиралися на списи - здавалося, то косарi зайняли собi гони i зараз
рушать уперед - середина й правий край заходили, вирiвнювали ланцюг. Тут
не було iншого здогаду - йшли промацувати болото.
Вiн утiкав плазом, помiж купинням, провалювався руками, занурювався
головою, рiзючка рвала лице, дряпала шию, повз i повз, скиглив зi страху
безголосо й нiчого не бачив попереду. В головi ясно горiла одна думка:
треба братися ближче до валу, татари не зважаться пiдiйти туди. Крiзь
волоття очеретiв бачив гостряки частоколу, намагався не спускати ©х з ока.
Отако, плазуючи, наштовхнувся на жiнку з дитиною. Це було несподiванкою
для них обох, i обо злякалися до нестями. Жiнка стояла посеред куща
ситнягу, як поранена чапля. Вона, мабуть, була ще молода, хоч зараз вiк ©©
ледве вгадувався - обличчя запухло вiд комариних укусiв, губи
потрiскалися, очi спотворив жах. Була без очiпка, без плахти, в довгiй
сорочцi, пригортала до грудей замотане в полотняну шматину дитя, а сама не
зводила з Марка божевiльних очей. Звiдки вона взялася: втекла з
татарського табору, ховалася десь у льоху Слободи Ладнжинсько© i мусила
перебратися звiдти сюди? Марковi тi запитання не стояли в головi. Вiн
вимахував руками, показував на мигах, що треба ховатися, та жiнка, видно,
бачила те й сама. Мiсце для сховку видалося Марковi непоганим: очерет рiс
густо, й вода стояла глибока, ©х можна помiтити тiльки наткнувшись
ненароком. А вже далi до валу - лише осока, коли б вони спробували втiкати
пiд захист валу, татари постинали б ©х з лука. Татари йшли, як гучки, що
гонять звiра на мисливцiв. Йшли знехотя, лiниво перемовлялися; лiвий край
ключа не сягав очеретiв, де ховалися Марко та жiнка з дитям.
Вони б, мабуть, врятувалися, коли б не заплакало дитя. Переляк зсудомив
обличчя молодицi, спалахнув полум'ям у очах, вона тицяла дитятi тiтьку, а
дитя чеберяло рученятами, не брало грудей. Може, в не© перегорiло молоко,
може, йому болiло щось, але воно кричало все голоснiше й голоснiше. До
Марка та жiнки долiтав плескiт води, обо розумiли: татари ось-ось почують
©х. Марко стинав молодицю поглядом, заклинав, а тодi зламав очеретяну
мiтлу й замахав нею перед зморщеним личком немовляти. Вiд того воно
зайшлося плачем ще дужче, плач поплив понад очеретом, татари загелготiли
голоснiше, й жiнка у вiдча© занурила дитину у воду. Занурила тiльки на
мить... На одну коротку хвильку. Але коли вона вихопила з води бiлий
згорточок, вiн i не ворухнувся.
Страшний зойк рвонувся ©й з грудей, звiдкiлясь зiрвалися крячки,
шугнули вгору, вони були стрiмкi й сивi, як той крик. Татари зламали стрiй
i всi гуртом кинулися до жiнки та Марка.
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Музики шкварили джинджируху.
Та на Сiчi бувало рiдко, щоб зiбрався увесь цех, всi двiстi п'ятдесят
чоловiк. Здебiльшого блукали малими ватагами по зимiвниках, по ярмарках,
невiдлучнi були тiльки литаврник, сурмачi й трубачi. А зараз обнизали
чотири ряди колод, i сидiли просто на землi, й стояли пiд куренем.
Попереду, на нижнiй, найдовшiй, колодi, - кобзарi й бандуристи, трохи вище
- лiрники, сопiлкарi, скрипалi, а вже далi - волинкарi, трубачi й всi
iншi, яким Сiрко й назви не знав. Пiввiку звiкував на Запорожжi, не однi
пiдошви стоптав на цьому майданi, а й зараз йому вдивовижу, яким робом
потрапляють у лад всi оцi свистiлки, баси, кози, дримби, тимпани та бубни.
Бо, опрiч усього, сливе половина музикантiв - слiпцi. Цимбалiст був
молодий, вибивав шпарко, i плечима пiдкидав, i бровами пiдморгував, i тро
молодих скрипалiв стояли плече в плече, довгi чуби повибивались ©м з-пiд
шапок, обличчя мали непроникнi, смичками водили, наче шаблями!
Ось разом загули труби, залилися срiблом, рiзонули, неначе гострими
бритвами, сурми й вмовкли враз, вiдтак заторохтiли тимпани, розсипали по
майдану невидимi горiхи, аж кортiло нагнутися, назбирати ©х, i теж
примовкли, гудiв тiльки найбiльший тулумбас - зi шкури тура, у котрий било
одразу восьмеро довбишiв, та ще пузанiст надимав щоки, й басова труба
гухала, нiби Сурський порiг. А цех-мiстр стояв до музик боком, мовби й не
дивився нi на кого, тiльки водив по струнах смичком, але так тихо, що
його, либонь, нiхто не чув.
Цехмiстр - трохи чудний чоловiк: зимою й лiтом ходить у свитi, пошитiй
з двох рiзних шматкiв сукна - бiлого й чорного, у ремiнних постолах,
кожуха й чобiт не одяга нiколи. "Свiт з бiлого й чорного, отож i одiж у
мене така", - поясню вiн. Iнодi, здебiльшого тодi, коли музики виводять
канта або яко© iншо© церковно© пiснi, його заступа регент iз Самарського
монастиря - вiн при©здить на цi днi на Сiч. Тулумбасам тодi мало волi,
перед ведуть скрипки й сопiлки, i яка то музика - сумна i мрiйна, золота й
оксамитова, нiжна й прекрасна, як сам свiт. Не по однiй шкарубкiй, геть у
шабельних шрамах козацькiй душi проплине тодi сльоза, не одна мозiльна
рука потайки змете ©© з щоки. Козаки - як дiти, розчулити ©х спiвом нiчого
не варто, козак може заплакати з спочуття i до наймолодшого з трьох
братiв, якi втiкають iз турецько© неволi, i до старо© неньки, що споряджа
в далеку дорогу сина, i пройнятись мукою вдовицi, яка в самотинi оре свою
ниву. Козака неважко й розгнiвати, i пiдняти пiснею до найвищо© звитяги, а
також розсмiшити й повести в одчайдушний, вогнистий танок. Були б тiльки
музики!
В отамана теж музики бiля самого серця, прикоху ©х, заграють -
зда ться, воно само смi ться i плаче. Це його клопоти збирають ©х на Сiч.
Музиканти обливалися потом незгiрш, нiж косарi на толоцi, а танцюрист
лишився один - чiпкий i маленький, коли йшов навприсядки, замiтав полами
майдан, шестеро чи п'ятеро лежали на землi, повiдкидавши руки й ноги.
Забачивши отамана, музики гримнули, як на водохреще пiсля останнього
пострiлу, а танцюрист зiрвав з голови червоноверху шапку й вдарив нею об
землю бiля отаманових нiг. А сам пiшов чортом, пiшов змi м, i очi йому
горiли, як у змiя, й вуса миготiли, як двi шаблi, i поли жупанини злiтали,
наче крила. Ще й приспiвував зi свистом:
Ой посiяв козак гречку
На дубовi на вершечку.
I все велетенське коло затупотiло ногами, заторохтiло влад
порохiвницями й ложками:
Сам п'ю, сам гуляю,
Сам стелюся, сам лягаю.
- Йдiть геть, бiсовi дiти, - вiдмахувався Сiрко. - Он ваш танцюриста.
Якраз до вашо© музики i до вашого чину.
Серединою майдану, не зважаючи на танцюристiв, iшов козак.
Голий-голiсiнький, тiльки довкола стегон на ремiнному орчику телiпалося
пiврушника. Але сива шапка - задерта гордовито: мовляв, сво прогуляв, на
чуже не заздрюся, й вигляд у козака поважний. Пропити шапку - то ганьба
для запорожця, нiхто не оддасть тобi добридня. А що штанiв, чобiт нема -
то марниця. Он i святi на картинах геть усi без штанiв i чобiт.
- Отамане, не погордуй! - блиснув очима танцюрист. I враз Сiрко вiдчув,
як вiд того зблиску мовби щось загорiлося в грудях. I пiдняло, й понесло,
й стало йому легко та терпко. Гомiн юрби, ©© смiх лоскотали, вогники в
примружених очах дратували ("де там йому, поважним паном став, та й
пiдтоптався"), цiлив на них з-пiд присурмлено© брови, немов з пiстоля, але
ж хiба одiб' шся од усiх! Й це дратувало ще дужче, й дратували музики, якi
загаджи-кали голоснiше, викличне - пiд'юджували отамана. Годилося б пiти-
оважно, спокiйно (такий i мав намiр), та враз його мовби пiдхопило щось, i
вiн теж зiрвав шапку, зiрвав шабельтас i, натискаючи на п'яти, пiшов на
запеклого танцюриста. А той вже мчав прiч, уприсядку, згинцi, майже
дiстаючи обличчям колiн. Сiрко теж пiшов навприсядки, з розтяжкою вниз, -
летiв у бистрiй погонi, спинаючись на стременах, дiстаючи шаблею ворога,
що утiкав, - хотiв догнати навсправжки. А той домчав до цимбалiстiв i враз
- помах, злет, стрiмкий яструбиний злет, i вже - втiкай, втiкай, чорний
вороне. Й ворон утiкав, волочив одне крило, то пiдлiтав, то падав, то
дрiботiв по землi, шукаючи сховку.
"Ах ти ж, чортiв син".
Проте за кiлька хвилин Сiрко лежав на голоземлi серед iнших
невдах-танцюристiв, витирав полою обличчя та шию. В грудях горiло полум'я,
подих сперло, руки й ноги тремтiли, та ще на додачу до всього - пiдвернув
ногу. А затятий танцюриста стрибав бiля нього, мов цап, посмикував себе за
розтрiпанi вуса, витинав дивовижнi третяки. Сiрко, не знати чого, враз
озлився на свою поведенцiю, на оце дратiвливе вихляння зеленими потертими
сап'янцями перед його носом, пiдхопився, щоб потягнути глумливця надiлками
шаблi по спинi, але той вчасно вловив у отаманових очах гнiв i собачою
риссю рвонув через майдан. З розбiгу налетiв на тулумбаса, й довбиш
пригостив його пiвпудовим, обтягненим шкiрою билом. Козаки реготiлися.
Реготав i Сiрко. Кращого смiху, як у нього, не було на всiй Укра©нi.
Витирав кулаками сльози в очах i похлинався смiхом. Отаке нiкчемне, отака
патика.загнала його до знемоги!
Пересмiявшись, отаман пiдвiвся, обтрусив пилюку, кинув козаковi пiвкопи
одчiпного й пiшов до нижнiх куренiв. Ще гаряче шугала в жилах кров, ще
пружно, в лад музикам, ступали ноги, а душу враз опалив безпричинний
смуток. Таке з кошовим бувало часто - в розпал веселощiв обiймала серце
туга, й вже не мiг ©© прогнати. Радiсть доторкалася до чогось приспаного,
й воно прокидалося. Тяжкi лиха, смертi й рани не захмарили Сiрковi
навiчно-похмурiстю душi, не випили не© житт во© снаги, одначе переплутали
в нiй струни. До того ж було трохи маркiтно, що дався на пiдмову
танцюристовi й музикам. Прикро, з якого боку не поглянь. Ще хтось подума ,
що запобiга таким робом у товариства приязнi, кат його вiзьми! Нi в кого
нiколи нiчого не запобiгав. Усiм бог вiдмiряв рiвно, тiльки декотрi
прихопили чужого. А вiн свого не вiддасть. Та й чого ма вiддавати, чого
ма гнутися перед кимось - нехай то буде гетьман чи навiть цар. Вони такi
ж самi люди, як i iншi, ©дять, i п'ють, i норовлять пожаковати, де тiльки
можна. Всi на Сiчi знали - отамана голiруч не взяти. Його й страшно
братi©, страшно зачепити неправим словом. Нерозумне слово вибачить, а
кривдне, пiдступне не пробачить зроду-вiку.
Назустрiч пройшов товариш куреня Васюрипського Дерикоза. Його пота мний
ворог. Може, найбiльший з ворогiв. I то за вiщо? Не обирають кошовим.
Пнеться до булави увесь вiк, а ©© йому не дають. Може, через те й не
дають, що пнеться. Го-го - бери ©©. Заслужи й бери. Дерикоза вже не може
володiти собою. Безпричинно гнiвиться, на кожнiй радi виступа проти
кошового. Кошовий рiдко коли вiдповiда йому. I всi те розумiють: бiда
чоловiковi, кортить влади, а до не© не допускають.
Дерикоза пройшов мовчки. Важкий погляд, важке обличчя, ледве торкнувся
рукою шапки.
I ще один чоловiк не привiтався до отамана, та й не мiг привiтатися:
стояв прив'язаний до стовпа. Одвернув змарнiлий, iз засмоктаним чусом
писок, похилив голову - боявся, що отаман пiдiйде до купи лози, що в нього
за спиною. Покрав свiчкар Слинько свiчки, продав ©х, а грошi передав двом
племiнницям-старчихам, i судили його мирським судом (так звелiв
i ромонах), прив'язали до палi посеред майдану i поклали жмут рiзок,
цвьохких, але тоненьких, бо й дячок тоненький, хирлявий тiлом. Одначе й та
лоза лишилася не обхвостаною, i кiвшика, що висiв на кленовому вiдерцi з
оковитою, нiхто не здiймав - Слинько все-таки господнiй слуга, та й
крадiжку свiчок не мали за справжню. Тиждень тому бiля стовпа стояв
прив'язаний Харко Туз, велетенсько© статури козак, i, хоч чоловiк вiн
лютий-прелютий, i такий, що вночi краще з ним не зустрiчатися, ще й
до-кожного, хто брав у руки кiвшика, сичав: "Уб'ю, не прощу зроду", лозу
обхвостали до бiлого. Бо Туз - збродня i виродок, подавився риб'ячою
кiсткою i прибив кухарчука трохи не до смертi. Отож i не жалiли запорожцi
лози. А до Слинька пiдiйшов тiльки Кайдан, довго стояв бiля стовпа, довго
мовчки дзьобав гарбузове насiння, а тодi занурив корячок, випив оковиту i
тричi шмагонув сам себе по спинi (щоб не сказали, що пив на дурничку),
почовгав не оглядаючись. А там, де вiн стояв, лишилося означене гарбузовою
лузгою мiсце.
Сiрко похитав головою - чи то в докiр Слиньковi, чи на ту неохайнiсть
Кайданову, пiдкликав осавула i наказав: "Одв'яжiть".
Сiрко прошкував горiшньою вулицею помiж розстелених попон, на яких
сушивсяперемелений порох, помiж багать, де на залiзних пруттях кухарi
смажили турiв i сайгакiв. Це - в дорогу. Кухарям, котрi лишалися в Сiчi,
нiколи в небо глянути. Й заздро ©м на козакiв, котрi юрбами блукали од
куреня до куреня, часом хтось iз них зупинявся й одбатовував шмат
сайгачини, кухарi сварилися, але не вельми. Сiрко теж узяв у кухаря
довгого, вузького ножа, рiзонув смужку м'яса з лопатки. А смачно, кат його
вiзьми. "Не перепалiть", - мовив. Уже в кiнцi вулички кошовому зустрiвся
запорожець з папугою на плечi, мабуть, вони були сп'янiлi обо - чоловiк i
птиця, бо й белькотiли обо щось зовсiм незрозумiле. Одначе дорогу
кошовому сiчовик .уступив, а папуга -подивився синiм оком i прорiк: "...ще
й вина".
Бiля новiдчиняних комор купами лежало всiляке начиння - шкiрянi мiшки,
барила, сiдла, череси, осавули перебирали його, цiле вiдкладали, попсоване
вiддавали лагодити. Бiля них крутилися дiтлахи з церковно© пiвчо©, мацали
зброю, сiдали в сiдла. Дво з них хотiли загнуздати Шайтана, один уже сiв
верхи, старий пес не огризався, стояв, похиливши голову. Сiрко гримнув на
хлопчакiв, вони хуркнули, як горобцi, а Шайтан повиляв хвостом, нiби з
вдячностi. I пошкандибав за ним. Вiн кульгав на праву ногу, дригав нею,
нiби хотiв з не© щось iзтрусити. Ступить i дригне, ступить i дригне.
Навiть пси тут покалiченi, подумав отаман.
На крам-базарi люду, як у Ки вi в ярмарковий день. Спритнi перекупники
вертiлися помiж козаками, цокали язиками, видирали один в одного з рук
кунтушi, свити, черкески, чоботи.
Побачивши отамана, принишкали, а деякi поспiшали шаснути за ятки.
Перекупникiв не любив, у ©хнiх суперечках з козаками тримав руку
сiчовикiв.
Пахло свiжим борошном, олi ю, копченою рибою. Особливо духмянiла олiя.
Видно, недавно набили, хотiлося вiдламати окра ць i вмочити в миску з
олi ю. Ще гострiше пахло брагою. Запах сивухи забивав усi iншi запахи.
Сiч клекотiла. Сiч шаленiла. Комусь, либонь, ця гулянка - остання на
цьому свiтi, й спробуй зупини його. Та й нащо зупиняти?! Нехай гуляють.
Сiрко сам любить веселе товариство i веселе застiлля. Та ще щоб слово так
мовилося до ладу й було красиве i розумне. От тiльки деякi не знають
стриму й спину, од того гублять людський чин. Напо©ли паламаря, й вiн три
днi не може прочунятись у корчмi, продере очi, а йому - пугар якогось
запашного пiйла пiд вуса - 4iраицузького мускату з перцем, грiтого
угорського, - й пiшла паламаревi корчма млиновим колесом; впо©ли дияконiв
i посварили мiж собою - засперечалися, котрий з них мудрiший. Одначе потiм
i помирили чаркою, прийшовши до згоди, що молодший диякон бреше так само,
як i старший, а обох разом i пес не перебреше.
Ранiше б його власна душа лiтала по цьому вировиську на крилах. I
лiтала, i впивалася радiстю та волею. Нинi ж, почував, його таки менше
кортить людський тлум. I навiть загадки iнших душ мало i'iого хвилюють.
Може, вже наситився там доста? Либонь, i зна , пильно зна - не ма права
нi на чарку, нi на гульбу. Ще й мусить стримувати од того iнших старшин.
Iнакше хто пильнуватиме ладу, хто стане в приклад?
Пiд оцю веремiю сьогоднi вранцi гультя© вчинили розгромисько на
крам-базарi. Там сталася справжнiсiнька баталiя. Крамовий базарний люд теж
не в потилицю битий - брагарники, калашники сталi; з дрюччям та кiллям,
сiромашня наперла од ворiт, декотрi взялися за шаблi, й не однiй буйнiй
головi похмiлля вихаркувалося кров'ю. Зголоднiв сiчовий люд i обтiпався,
давно запорожцi не глають нiзвiдки захистку, а обози й далi перепиня
гетьманська варта. Послали осавулiв до сиднiв, але тi одказали: сплатили
комонне й обозне, й не дали нiчого.
Кошовому доводиться супроти власного серця пильнувати, аби нетяги таки
не обпатрали гнiздюкiв. Потрусять сьогоднi - завтра нiхто не схоче
селитися на сiчових землях. Невеликий з них прибуток, а все ж щось капа у
вiйськову скарбницю од димiв, од млинiв, вiiнннць i рибних промислiв.
I погнав на крам-базар осавулiв. Воно-то правда, до Сiчi присмокту ться
чимало i лихого люду. Спочатку покiрнi та запобiгливi, а коли вже
прнсмоктався, п' руду, як п'явка. Вернуться з походу сiчовики й сiють
таляри на всi боки. А по тому ходить запорожець в боргах, як рябко в
реп'яхах, доки не зворохобиться. Тодi хапа полiняку й бiжить громити ятки
та шинки. А погромить - з чим залишиться, хто йому позичить хоч отой
ламаний грiш? Через те - знову ж таки супроти серця - дав таке повелiння.
А в сво©х повелiннях кошовий що кремiнь. Зiпхнути його з думки, якщо
певний, Що вона правдива, не зможе й сто чоловiк. Не похитнеться й пiд
рушничною цiвкою. I ще одне повелiння оддав кошовий перед походом.
Повелiння про тишу. Вельми розгулялися запорожцi, неслушне чинять серед
ночi галаси, й ремствують сiчовi дiди та й непитущi козаки також, кажуть,
що хочуть виспатись перед походом. А то ж як... Виспатись треба. Може,
комусь судилося заснути навiки.
Од буйного танцю до чорних дум, мовби з весiлля на поминки. За тиждень
- похiд... Лiпше перебрати в пам'ятi, чи не забули чого, чи не схибили в
чiм.
Незлецький козак Сироватка, вилущив ханський-горiх з шкаралущi. Як вiн
дознав, що галери ховаються в лиманi? Ледве не схибили: сподiвалися на них
пiзнiше... Треба перестрiти галери до Кизикермена.
З тими думками вийшов за сiчовi ворота. Чорними круками пiд самими
чортомлицькими вербами сидiло на довгiй колодi тро кобзарiв. Вони
пророкували, застерiгали, намагалися вибити з чубатих голiв хмiль:
Ой три лiта й три недiлi
Минулося на Вкра©нi,
Як козака турки вбили,
Пiд явором положили.
Пiд явором зелененьким
Лежав козак молоденький.
Його тiло почорнiло,
А од вiтру пострупiло.
Над ним коник зажурився,
По колiна в землю вбився.
©х обминали, в ©хнiй бiк спльовували, боягузливiшi - хрестилися. Ниньки
цих не шанували. Хоч ©хнi слова й справдi западали в думки засторогою:
виваж усе, якщо бо©шся - не йди, а йдеш, знай, що на тебе чека .
Туман поле покрива .
Де козак той про©жджа ,
Ой ви©хав край могили,
Край могили-верховини.
"Ти, могило-верховино,
Чом ти рано не горiла?"
"Бо я кров'ю окипiла".
"Ой якою?" -"Козацькою,
Половина iз лядською".
Ой йдуть ляхи на три шляхи,
А козаки на чотири,
А татари поле вкрили...
На мiстку через рiв, поспускавши до води босi ноги, сидiла варта. Вода
в протоках уже зацвiтала, не текла нi в той, нi в той бiк; тут, на осоннi,
у затишку дух стояв важкий, гнилявий, вартовi звикли до нього, змагали
його мiцним тютюновим пахом пiвлiктьових люльок. Дивилися понад дорогу, на
тирло. А на тирлi, як i тодi, коли збирався вiд'©жджати Лаврiн, лунали
пострiли. Козаки не бачили, як пiдiйшов отаман, - стояли спинами до нього,
- вицiлювали камiнцi, покладенi на вкопану в землю брилу. Бiльшi, меншi,
ще меншi, вони лежали рядком, за четверть один вiд одного. Цiлитись у
менший можна було тiльки пiсля того, коли влучав у бiльший. Зараз цiлився
саме крайнiй з правого боку козак - гостра, зсутулена спина в обтiпанiй
"I чого я по©хав з Лаврiном? - тоскно думав. - Сидiв би оце на Сiчi..."
У серцi ворухнувся докiр Лаврiновi. Справдi, чого Перехрест не
послухався, чого не вдався до втечi? Навiть сьогоднi, коли Марко спробував
заговорити про це, подивився на нього, як аркана кинув. А який примус
трима ©х тут? Вони не правобiчнi козаки й не гетьманцi, котрi служать за
грошi, й мiсто це чуже ©м. Лаврiн хоче при©хати до сво © кралi звитяжцем.
А чого ма гибiти отут вiн, Марко? Складати Лаврiновi славу й обороняти
його щастя? Думка повзла покрадьки, як злодiй поза городами. Вiн розумiв
це, але не мiг з собою нiчого вдiяти. Страх ви©в душу до дна. Страх, нiч i
смолоскип, що миготiв зловiсно. I чорнi нетрi вишняка, що пiдступали од
мiста до валу. I хрипке квилiння, яке долiта з-за валу з городiв, -
стогне поранений, не пiдiбраний сво©ми турок.
Смолоскип пригасав, горiв уже не яскраво-бiлим, а червоним вогнем,
густо чадiв, i Марко пiшов, щоб замiнити його. Вiн присiв бiля вiдра,
почав намотувати на палицю клоччя. Й враз побачив, як стежкою од замково©
вулицi пiднiма ться кiльканадцять постатей. Спочатку подумав, що то
старшина перевiря варту. Йшли швидко, але якось дивно - згинцi, не
роззираючись по боках, була якась скрадливiсть у ©хнiй ходi. Й надто
багато ©х прошкувало - чоловiк двадцять. Хотiв окликнути, але щось
перехопило подих, i думка повернулася, як нiж у ранi. Ще не вхопив ©© i
почував бiль, страх, якусь важку моторошнiсть. Нехай iдуть. Вiн не
зупинить. Вiн нiчого не бачив. Сьогоднi вдосвiта вони будуть на волi. А
вiн залишиться тут, рокований на смерть.
Нi, вiн мусить зупинити ©х... Адже ранком можуть довiдатися, що саме
тут пройшли втiкачi. Треба збудити Лаврiна... Спершу крикне...
Крикне, й вони зарубають його.
Переднiй втiкач обома руками торсонув палю, зачепив за не© кiнець
мотуза, кинув мотузяне кiльце в рiв. I в цю мить Нога ць упiзнав його. Це
був Мурашко.
"Йдуть по "язика". Ця нова думка ще не встигла злетiти, як впала, збита
iншою. Та, друга, зродилась од спомину про те, що сталося сьогоднi вдень
на радi, про що гомонiли козаки. Полковник утiкав. У i оборонцi мiста -
приреченi.
Марко вiдчув, що закалатало серце, а в животi прокотився твердий
холодок. У горлi стояв крик, вiн ковтав його, наче давучу потраву. Так,
вiн загине. Залишиться тут i загине. Й лежатимуть у землi його грошi. Що
грошi... Для чого вони йому? - Жити... Аргаталом, поденщиком... Он вони -
житимуь. А його вб'ють або полонять. Страшно... Завтра турки знову пiдуть
на приступ. Полiзуть на оцi стiни. Вiн сьогоднi великою силою стримав
себе, аби не побiгти... Побiгти? Куди? Там, у мiстi, глум, або й смерть.
"Нащо я при©хав сюди?! З волi... О божечки!"
Пригускло текла думка про те, який вiн самотнiй. Загине - нiхто й не
помiтить у цiлому свiтi. Ну хiба що Лаврiн... Але й вiн незабаром полишить
його й одiйде до Килiяни. Якщо, звичайно, вони залишаться живi.
Але де там! З цi © вершi ©м уже не вибратися. Лаврiн не побачить
Килiяни... I вiн теж... I нiяко© iншо© дiвчини. Й нiкого-нiкого. Хоч нащо
вони йому всi, вiн згоден жити сам на все Козацьке Поле, аби тiльки
вирватися з цi © проклято© вовкiвнi.
Майже несамохiть оглянувся. Сонне, оточене ворогом мiсто справдi
видалося чорною ямою. Втеча Мурашка - це присуд усiм. Марковi стало так
страшно, аж почали дрiбно цокотiти зуби. Вiн мовби роздвоювався,
розривався навпiл. Одна половина душi летiла в очеретянi, хащi, друга
поривалася до Лаврiна. Тремтячими руками для чогось i далi намотував
клоччя, смолоскип уже був, як солом'яний куль, хоч щось Ногайцевi
пiдказувало, що вiн йому вже не знадобиться. Враз Марко похолов вiд цi ©
нечестиво© думки, яка в одну мить пiдкорила його.
У турецькому таборi заспiвав пiвень, i враз Марковi всi думки
вiдлетiли, й вiн пiдхопився, пiдбiг до тi © палi, де щойно товпилися
втiкачi. Мотузок ще погойдувався, вiн падав у нiч, на волю. Марко
оглянувся: Лаврiн спав пiд палiсадом. Оглянувся ще раз, зупинився, i думка
пропливла холодно, в'язко: "Вiн не пiде. Й не пустить мене".
Нога ць пiдтягнувся на руках, пересягнув частокiл. Видряпавшись з рову,
побiг навздогiнцi й небавом почув талапання попереду. Одначе вирiшив не
злучатися з мурашкiвцями, бо хто зна, що вони зроблять з ним. Лiпше тихцем
пройти за ними, либонь, Мурашко зна певний лаз на волю. Хтось його веде,
показу шлях. Мурашко з козаками йшли понад ровом до болота. Чавкотiло
болото, трiщав очерет, Нога ць аж стенався душею од тако© необережностi.
Хотiлося наздогнати й сказати, аби йшли тихiше. Втягував голову в плечi,
ступав тихо - коли б мiг, полетiв би понад землею, як сова.
Очерет i кущi оступили Марка з усiх бокiв, йому здавалося, що утопився
в них. Разiв зо два чи зо три провалювався в глибокi ковбанi, навiть
майнула страхiтлива думка: аби не засмоктало драглисте бабло. Й весь час
переслiдувало вiдчуття, що хтось скрада ться позаду, вiн часто озирався,
вiд того заточувався, наштовхувався на кущi. I враз йому здалося, нiби
попереду почало рожевiти. Зупинився, присiв, приглянувся пильнiше i з
жахом побачив на горбi велике багаття. Мурашко та козаки йшли просто на
вогонь.
Це було так нагло, так моторошно, що вiн рвонувся вбiк i наослiп
кинувся в очерет. Бiг i бiг, доки зовсiм не стратив сили. Тодi сiв на
купинi, затулив обличчя руками, горло йому здавили твердi дужi пальцi, й
вiн несподiвано вiдчув, що його руки мокрi. Вiн плакав, боявся свого
плачу, а плач булькав у горлi гарячими спазмами. Йому було неймовiрно
шкода себе, i в той жаль всмокталося все: вiчне сирiтство, поневiряння на
Сiчi, Лаврiнова любов, припадок долi, що закинув ©х сюди. Все його життя
вкрите чорними стрiчками.
Вiн блукав до самого ранку й щоразу натикався на турецькi й татарськi
залоги. Дозорцi стояли довкола болота так щiльно, що могли доторкнутись
один до одного списами. Двiчi зачували його талапання, перегукувалися
тривожно й погрозливо, раз приступили до болота, й вiн утiкав знову.
Розпач заволодiв Марком, вiн знесилiв до краю й згубив надiю. Десь перед
свiтанком знайшов серед кущiв верболозу сухий, засиджений крячками горбик
i примостився на ньому. Мокра одежа липла до тiла, його бив студений дрiж,
i, аби хоч трохи зiгрiтися, згорнувся клубочком i лiг. Зринала думка про
повернення, зринало в душi каяття, було шкода Лаврiна й себе. Ну що бачив
у життi? Нi роду, нi племенi, тiльки сiчове товариство... А над тим усiм
слалася iнша думка: чим зможе допомогти Лаврiновi? А себе загубить. Лiпше
переднювати тут, видивитися зручне для втечi мiсце...
На чорнiй, неначе обсмаленiй, купинi тiнькала плиска, трусила обведеним
бiлою крайкою хвостом, поглядала на нього зизим оком. Вона не боялася
його, й те чомусь заспокоювало.
Зiйшло сонце, вiн трохи зiгрiвся й уже почав дрiмати, колi© почув чи то
крик, чи якесь шемрання. Розгорнув кущ i побачив довгий ключ татар, що
спускалися до болота. Над ними лiтали чайки, кричали жалiбно, й той крик
стогоном висiв над болотом. Крайнi з лiвого боку татари зупинилися,
поспиралися на списи - здавалося, то косарi зайняли собi гони i зараз
рушать уперед - середина й правий край заходили, вирiвнювали ланцюг. Тут
не було iншого здогаду - йшли промацувати болото.
Вiн утiкав плазом, помiж купинням, провалювався руками, занурювався
головою, рiзючка рвала лице, дряпала шию, повз i повз, скиглив зi страху
безголосо й нiчого не бачив попереду. В головi ясно горiла одна думка:
треба братися ближче до валу, татари не зважаться пiдiйти туди. Крiзь
волоття очеретiв бачив гостряки частоколу, намагався не спускати ©х з ока.
Отако, плазуючи, наштовхнувся на жiнку з дитиною. Це було несподiванкою
для них обох, i обо злякалися до нестями. Жiнка стояла посеред куща
ситнягу, як поранена чапля. Вона, мабуть, була ще молода, хоч зараз вiк ©©
ледве вгадувався - обличчя запухло вiд комариних укусiв, губи
потрiскалися, очi спотворив жах. Була без очiпка, без плахти, в довгiй
сорочцi, пригортала до грудей замотане в полотняну шматину дитя, а сама не
зводила з Марка божевiльних очей. Звiдки вона взялася: втекла з
татарського табору, ховалася десь у льоху Слободи Ладнжинсько© i мусила
перебратися звiдти сюди? Марковi тi запитання не стояли в головi. Вiн
вимахував руками, показував на мигах, що треба ховатися, та жiнка, видно,
бачила те й сама. Мiсце для сховку видалося Марковi непоганим: очерет рiс
густо, й вода стояла глибока, ©х можна помiтити тiльки наткнувшись
ненароком. А вже далi до валу - лише осока, коли б вони спробували втiкати
пiд захист валу, татари постинали б ©х з лука. Татари йшли, як гучки, що
гонять звiра на мисливцiв. Йшли знехотя, лiниво перемовлялися; лiвий край
ключа не сягав очеретiв, де ховалися Марко та жiнка з дитям.
Вони б, мабуть, врятувалися, коли б не заплакало дитя. Переляк зсудомив
обличчя молодицi, спалахнув полум'ям у очах, вона тицяла дитятi тiтьку, а
дитя чеберяло рученятами, не брало грудей. Може, в не© перегорiло молоко,
може, йому болiло щось, але воно кричало все голоснiше й голоснiше. До
Марка та жiнки долiтав плескiт води, обо розумiли: татари ось-ось почують
©х. Марко стинав молодицю поглядом, заклинав, а тодi зламав очеретяну
мiтлу й замахав нею перед зморщеним личком немовляти. Вiд того воно
зайшлося плачем ще дужче, плач поплив понад очеретом, татари загелготiли
голоснiше, й жiнка у вiдча© занурила дитину у воду. Занурила тiльки на
мить... На одну коротку хвильку. Але коли вона вихопила з води бiлий
згорточок, вiн i не ворухнувся.
Страшний зойк рвонувся ©й з грудей, звiдкiлясь зiрвалися крячки,
шугнули вгору, вони були стрiмкi й сивi, як той крик. Татари зламали стрiй
i всi гуртом кинулися до жiнки та Марка.
РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ
Музики шкварили джинджируху.
Та на Сiчi бувало рiдко, щоб зiбрався увесь цех, всi двiстi п'ятдесят
чоловiк. Здебiльшого блукали малими ватагами по зимiвниках, по ярмарках,
невiдлучнi були тiльки литаврник, сурмачi й трубачi. А зараз обнизали
чотири ряди колод, i сидiли просто на землi, й стояли пiд куренем.
Попереду, на нижнiй, найдовшiй, колодi, - кобзарi й бандуристи, трохи вище
- лiрники, сопiлкарi, скрипалi, а вже далi - волинкарi, трубачi й всi
iншi, яким Сiрко й назви не знав. Пiввiку звiкував на Запорожжi, не однi
пiдошви стоптав на цьому майданi, а й зараз йому вдивовижу, яким робом
потрапляють у лад всi оцi свистiлки, баси, кози, дримби, тимпани та бубни.
Бо, опрiч усього, сливе половина музикантiв - слiпцi. Цимбалiст був
молодий, вибивав шпарко, i плечима пiдкидав, i бровами пiдморгував, i тро
молодих скрипалiв стояли плече в плече, довгi чуби повибивались ©м з-пiд
шапок, обличчя мали непроникнi, смичками водили, наче шаблями!
Ось разом загули труби, залилися срiблом, рiзонули, неначе гострими
бритвами, сурми й вмовкли враз, вiдтак заторохтiли тимпани, розсипали по
майдану невидимi горiхи, аж кортiло нагнутися, назбирати ©х, i теж
примовкли, гудiв тiльки найбiльший тулумбас - зi шкури тура, у котрий било
одразу восьмеро довбишiв, та ще пузанiст надимав щоки, й басова труба
гухала, нiби Сурський порiг. А цех-мiстр стояв до музик боком, мовби й не
дивився нi на кого, тiльки водив по струнах смичком, але так тихо, що
його, либонь, нiхто не чув.
Цехмiстр - трохи чудний чоловiк: зимою й лiтом ходить у свитi, пошитiй
з двох рiзних шматкiв сукна - бiлого й чорного, у ремiнних постолах,
кожуха й чобiт не одяга нiколи. "Свiт з бiлого й чорного, отож i одiж у
мене така", - поясню вiн. Iнодi, здебiльшого тодi, коли музики виводять
канта або яко© iншо© церковно© пiснi, його заступа регент iз Самарського
монастиря - вiн при©здить на цi днi на Сiч. Тулумбасам тодi мало волi,
перед ведуть скрипки й сопiлки, i яка то музика - сумна i мрiйна, золота й
оксамитова, нiжна й прекрасна, як сам свiт. Не по однiй шкарубкiй, геть у
шабельних шрамах козацькiй душi проплине тодi сльоза, не одна мозiльна
рука потайки змете ©© з щоки. Козаки - як дiти, розчулити ©х спiвом нiчого
не варто, козак може заплакати з спочуття i до наймолодшого з трьох
братiв, якi втiкають iз турецько© неволi, i до старо© неньки, що споряджа
в далеку дорогу сина, i пройнятись мукою вдовицi, яка в самотинi оре свою
ниву. Козака неважко й розгнiвати, i пiдняти пiснею до найвищо© звитяги, а
також розсмiшити й повести в одчайдушний, вогнистий танок. Були б тiльки
музики!
В отамана теж музики бiля самого серця, прикоху ©х, заграють -
зда ться, воно само смi ться i плаче. Це його клопоти збирають ©х на Сiч.
Музиканти обливалися потом незгiрш, нiж косарi на толоцi, а танцюрист
лишився один - чiпкий i маленький, коли йшов навприсядки, замiтав полами
майдан, шестеро чи п'ятеро лежали на землi, повiдкидавши руки й ноги.
Забачивши отамана, музики гримнули, як на водохреще пiсля останнього
пострiлу, а танцюрист зiрвав з голови червоноверху шапку й вдарив нею об
землю бiля отаманових нiг. А сам пiшов чортом, пiшов змi м, i очi йому
горiли, як у змiя, й вуса миготiли, як двi шаблi, i поли жупанини злiтали,
наче крила. Ще й приспiвував зi свистом:
Ой посiяв козак гречку
На дубовi на вершечку.
I все велетенське коло затупотiло ногами, заторохтiло влад
порохiвницями й ложками:
Сам п'ю, сам гуляю,
Сам стелюся, сам лягаю.
- Йдiть геть, бiсовi дiти, - вiдмахувався Сiрко. - Он ваш танцюриста.
Якраз до вашо© музики i до вашого чину.
Серединою майдану, не зважаючи на танцюристiв, iшов козак.
Голий-голiсiнький, тiльки довкола стегон на ремiнному орчику телiпалося
пiврушника. Але сива шапка - задерта гордовито: мовляв, сво прогуляв, на
чуже не заздрюся, й вигляд у козака поважний. Пропити шапку - то ганьба
для запорожця, нiхто не оддасть тобi добридня. А що штанiв, чобiт нема -
то марниця. Он i святi на картинах геть усi без штанiв i чобiт.
- Отамане, не погордуй! - блиснув очима танцюрист. I враз Сiрко вiдчув,
як вiд того зблиску мовби щось загорiлося в грудях. I пiдняло, й понесло,
й стало йому легко та терпко. Гомiн юрби, ©© смiх лоскотали, вогники в
примружених очах дратували ("де там йому, поважним паном став, та й
пiдтоптався"), цiлив на них з-пiд присурмлено© брови, немов з пiстоля, але
ж хiба одiб' шся од усiх! Й це дратувало ще дужче, й дратували музики, якi
загаджи-кали голоснiше, викличне - пiд'юджували отамана. Годилося б пiти-
оважно, спокiйно (такий i мав намiр), та враз його мовби пiдхопило щось, i
вiн теж зiрвав шапку, зiрвав шабельтас i, натискаючи на п'яти, пiшов на
запеклого танцюриста. А той вже мчав прiч, уприсядку, згинцi, майже
дiстаючи обличчям колiн. Сiрко теж пiшов навприсядки, з розтяжкою вниз, -
летiв у бистрiй погонi, спинаючись на стременах, дiстаючи шаблею ворога,
що утiкав, - хотiв догнати навсправжки. А той домчав до цимбалiстiв i враз
- помах, злет, стрiмкий яструбиний злет, i вже - втiкай, втiкай, чорний
вороне. Й ворон утiкав, волочив одне крило, то пiдлiтав, то падав, то
дрiботiв по землi, шукаючи сховку.
"Ах ти ж, чортiв син".
Проте за кiлька хвилин Сiрко лежав на голоземлi серед iнших
невдах-танцюристiв, витирав полою обличчя та шию. В грудях горiло полум'я,
подих сперло, руки й ноги тремтiли, та ще на додачу до всього - пiдвернув
ногу. А затятий танцюриста стрибав бiля нього, мов цап, посмикував себе за
розтрiпанi вуса, витинав дивовижнi третяки. Сiрко, не знати чого, враз
озлився на свою поведенцiю, на оце дратiвливе вихляння зеленими потертими
сап'янцями перед його носом, пiдхопився, щоб потягнути глумливця надiлками
шаблi по спинi, але той вчасно вловив у отаманових очах гнiв i собачою
риссю рвонув через майдан. З розбiгу налетiв на тулумбаса, й довбиш
пригостив його пiвпудовим, обтягненим шкiрою билом. Козаки реготiлися.
Реготав i Сiрко. Кращого смiху, як у нього, не було на всiй Укра©нi.
Витирав кулаками сльози в очах i похлинався смiхом. Отаке нiкчемне, отака
патика.загнала його до знемоги!
Пересмiявшись, отаман пiдвiвся, обтрусив пилюку, кинув козаковi пiвкопи
одчiпного й пiшов до нижнiх куренiв. Ще гаряче шугала в жилах кров, ще
пружно, в лад музикам, ступали ноги, а душу враз опалив безпричинний
смуток. Таке з кошовим бувало часто - в розпал веселощiв обiймала серце
туга, й вже не мiг ©© прогнати. Радiсть доторкалася до чогось приспаного,
й воно прокидалося. Тяжкi лиха, смертi й рани не захмарили Сiрковi
навiчно-похмурiстю душi, не випили не© житт во© снаги, одначе переплутали
в нiй струни. До того ж було трохи маркiтно, що дався на пiдмову
танцюристовi й музикам. Прикро, з якого боку не поглянь. Ще хтось подума ,
що запобiга таким робом у товариства приязнi, кат його вiзьми! Нi в кого
нiколи нiчого не запобiгав. Усiм бог вiдмiряв рiвно, тiльки декотрi
прихопили чужого. А вiн свого не вiддасть. Та й чого ма вiддавати, чого
ма гнутися перед кимось - нехай то буде гетьман чи навiть цар. Вони такi
ж самi люди, як i iншi, ©дять, i п'ють, i норовлять пожаковати, де тiльки
можна. Всi на Сiчi знали - отамана голiруч не взяти. Його й страшно
братi©, страшно зачепити неправим словом. Нерозумне слово вибачить, а
кривдне, пiдступне не пробачить зроду-вiку.
Назустрiч пройшов товариш куреня Васюрипського Дерикоза. Його пота мний
ворог. Може, найбiльший з ворогiв. I то за вiщо? Не обирають кошовим.
Пнеться до булави увесь вiк, а ©© йому не дають. Може, через те й не
дають, що пнеться. Го-го - бери ©©. Заслужи й бери. Дерикоза вже не може
володiти собою. Безпричинно гнiвиться, на кожнiй радi виступа проти
кошового. Кошовий рiдко коли вiдповiда йому. I всi те розумiють: бiда
чоловiковi, кортить влади, а до не© не допускають.
Дерикоза пройшов мовчки. Важкий погляд, важке обличчя, ледве торкнувся
рукою шапки.
I ще один чоловiк не привiтався до отамана, та й не мiг привiтатися:
стояв прив'язаний до стовпа. Одвернув змарнiлий, iз засмоктаним чусом
писок, похилив голову - боявся, що отаман пiдiйде до купи лози, що в нього
за спиною. Покрав свiчкар Слинько свiчки, продав ©х, а грошi передав двом
племiнницям-старчихам, i судили його мирським судом (так звелiв
i ромонах), прив'язали до палi посеред майдану i поклали жмут рiзок,
цвьохких, але тоненьких, бо й дячок тоненький, хирлявий тiлом. Одначе й та
лоза лишилася не обхвостаною, i кiвшика, що висiв на кленовому вiдерцi з
оковитою, нiхто не здiймав - Слинько все-таки господнiй слуга, та й
крадiжку свiчок не мали за справжню. Тиждень тому бiля стовпа стояв
прив'язаний Харко Туз, велетенсько© статури козак, i, хоч чоловiк вiн
лютий-прелютий, i такий, що вночi краще з ним не зустрiчатися, ще й
до-кожного, хто брав у руки кiвшика, сичав: "Уб'ю, не прощу зроду", лозу
обхвостали до бiлого. Бо Туз - збродня i виродок, подавився риб'ячою
кiсткою i прибив кухарчука трохи не до смертi. Отож i не жалiли запорожцi
лози. А до Слинька пiдiйшов тiльки Кайдан, довго стояв бiля стовпа, довго
мовчки дзьобав гарбузове насiння, а тодi занурив корячок, випив оковиту i
тричi шмагонув сам себе по спинi (щоб не сказали, що пив на дурничку),
почовгав не оглядаючись. А там, де вiн стояв, лишилося означене гарбузовою
лузгою мiсце.
Сiрко похитав головою - чи то в докiр Слиньковi, чи на ту неохайнiсть
Кайданову, пiдкликав осавула i наказав: "Одв'яжiть".
Сiрко прошкував горiшньою вулицею помiж розстелених попон, на яких
сушивсяперемелений порох, помiж багать, де на залiзних пруттях кухарi
смажили турiв i сайгакiв. Це - в дорогу. Кухарям, котрi лишалися в Сiчi,
нiколи в небо глянути. Й заздро ©м на козакiв, котрi юрбами блукали од
куреня до куреня, часом хтось iз них зупинявся й одбатовував шмат
сайгачини, кухарi сварилися, але не вельми. Сiрко теж узяв у кухаря
довгого, вузького ножа, рiзонув смужку м'яса з лопатки. А смачно, кат його
вiзьми. "Не перепалiть", - мовив. Уже в кiнцi вулички кошовому зустрiвся
запорожець з папугою на плечi, мабуть, вони були сп'янiлi обо - чоловiк i
птиця, бо й белькотiли обо щось зовсiм незрозумiле. Одначе дорогу
кошовому сiчовик .уступив, а папуга -подивився синiм оком i прорiк: "...ще
й вина".
Бiля новiдчиняних комор купами лежало всiляке начиння - шкiрянi мiшки,
барила, сiдла, череси, осавули перебирали його, цiле вiдкладали, попсоване
вiддавали лагодити. Бiля них крутилися дiтлахи з церковно© пiвчо©, мацали
зброю, сiдали в сiдла. Дво з них хотiли загнуздати Шайтана, один уже сiв
верхи, старий пес не огризався, стояв, похиливши голову. Сiрко гримнув на
хлопчакiв, вони хуркнули, як горобцi, а Шайтан повиляв хвостом, нiби з
вдячностi. I пошкандибав за ним. Вiн кульгав на праву ногу, дригав нею,
нiби хотiв з не© щось iзтрусити. Ступить i дригне, ступить i дригне.
Навiть пси тут покалiченi, подумав отаман.
На крам-базарi люду, як у Ки вi в ярмарковий день. Спритнi перекупники
вертiлися помiж козаками, цокали язиками, видирали один в одного з рук
кунтушi, свити, черкески, чоботи.
Побачивши отамана, принишкали, а деякi поспiшали шаснути за ятки.
Перекупникiв не любив, у ©хнiх суперечках з козаками тримав руку
сiчовикiв.
Пахло свiжим борошном, олi ю, копченою рибою. Особливо духмянiла олiя.
Видно, недавно набили, хотiлося вiдламати окра ць i вмочити в миску з
олi ю. Ще гострiше пахло брагою. Запах сивухи забивав усi iншi запахи.
Сiч клекотiла. Сiч шаленiла. Комусь, либонь, ця гулянка - остання на
цьому свiтi, й спробуй зупини його. Та й нащо зупиняти?! Нехай гуляють.
Сiрко сам любить веселе товариство i веселе застiлля. Та ще щоб слово так
мовилося до ладу й було красиве i розумне. От тiльки деякi не знають
стриму й спину, од того гублять людський чин. Напо©ли паламаря, й вiн три
днi не може прочунятись у корчмi, продере очi, а йому - пугар якогось
запашного пiйла пiд вуса - 4iраицузького мускату з перцем, грiтого
угорського, - й пiшла паламаревi корчма млиновим колесом; впо©ли дияконiв
i посварили мiж собою - засперечалися, котрий з них мудрiший. Одначе потiм
i помирили чаркою, прийшовши до згоди, що молодший диякон бреше так само,
як i старший, а обох разом i пес не перебреше.
Ранiше б його власна душа лiтала по цьому вировиську на крилах. I
лiтала, i впивалася радiстю та волею. Нинi ж, почував, його таки менше
кортить людський тлум. I навiть загадки iнших душ мало i'iого хвилюють.
Може, вже наситився там доста? Либонь, i зна , пильно зна - не ма права
нi на чарку, нi на гульбу. Ще й мусить стримувати од того iнших старшин.
Iнакше хто пильнуватиме ладу, хто стане в приклад?
Пiд оцю веремiю сьогоднi вранцi гультя© вчинили розгромисько на
крам-базарi. Там сталася справжнiсiнька баталiя. Крамовий базарний люд теж
не в потилицю битий - брагарники, калашники сталi; з дрюччям та кiллям,
сiромашня наперла од ворiт, декотрi взялися за шаблi, й не однiй буйнiй
головi похмiлля вихаркувалося кров'ю. Зголоднiв сiчовий люд i обтiпався,
давно запорожцi не глають нiзвiдки захистку, а обози й далi перепиня
гетьманська варта. Послали осавулiв до сиднiв, але тi одказали: сплатили
комонне й обозне, й не дали нiчого.
Кошовому доводиться супроти власного серця пильнувати, аби нетяги таки
не обпатрали гнiздюкiв. Потрусять сьогоднi - завтра нiхто не схоче
селитися на сiчових землях. Невеликий з них прибуток, а все ж щось капа у
вiйськову скарбницю од димiв, од млинiв, вiiнннць i рибних промислiв.
I погнав на крам-базар осавулiв. Воно-то правда, до Сiчi присмокту ться
чимало i лихого люду. Спочатку покiрнi та запобiгливi, а коли вже
прнсмоктався, п' руду, як п'явка. Вернуться з походу сiчовики й сiють
таляри на всi боки. А по тому ходить запорожець в боргах, як рябко в
реп'яхах, доки не зворохобиться. Тодi хапа полiняку й бiжить громити ятки
та шинки. А погромить - з чим залишиться, хто йому позичить хоч отой
ламаний грiш? Через те - знову ж таки супроти серця - дав таке повелiння.
А в сво©х повелiннях кошовий що кремiнь. Зiпхнути його з думки, якщо
певний, Що вона правдива, не зможе й сто чоловiк. Не похитнеться й пiд
рушничною цiвкою. I ще одне повелiння оддав кошовий перед походом.
Повелiння про тишу. Вельми розгулялися запорожцi, неслушне чинять серед
ночi галаси, й ремствують сiчовi дiди та й непитущi козаки також, кажуть,
що хочуть виспатись перед походом. А то ж як... Виспатись треба. Може,
комусь судилося заснути навiки.
Од буйного танцю до чорних дум, мовби з весiлля на поминки. За тиждень
- похiд... Лiпше перебрати в пам'ятi, чи не забули чого, чи не схибили в
чiм.
Незлецький козак Сироватка, вилущив ханський-горiх з шкаралущi. Як вiн
дознав, що галери ховаються в лиманi? Ледве не схибили: сподiвалися на них
пiзнiше... Треба перестрiти галери до Кизикермена.
З тими думками вийшов за сiчовi ворота. Чорними круками пiд самими
чортомлицькими вербами сидiло на довгiй колодi тро кобзарiв. Вони
пророкували, застерiгали, намагалися вибити з чубатих голiв хмiль:
Ой три лiта й три недiлi
Минулося на Вкра©нi,
Як козака турки вбили,
Пiд явором положили.
Пiд явором зелененьким
Лежав козак молоденький.
Його тiло почорнiло,
А од вiтру пострупiло.
Над ним коник зажурився,
По колiна в землю вбився.
©х обминали, в ©хнiй бiк спльовували, боягузливiшi - хрестилися. Ниньки
цих не шанували. Хоч ©хнi слова й справдi западали в думки засторогою:
виваж усе, якщо бо©шся - не йди, а йдеш, знай, що на тебе чека .
Туман поле покрива .
Де козак той про©жджа ,
Ой ви©хав край могили,
Край могили-верховини.
"Ти, могило-верховино,
Чом ти рано не горiла?"
"Бо я кров'ю окипiла".
"Ой якою?" -"Козацькою,
Половина iз лядською".
Ой йдуть ляхи на три шляхи,
А козаки на чотири,
А татари поле вкрили...
На мiстку через рiв, поспускавши до води босi ноги, сидiла варта. Вода
в протоках уже зацвiтала, не текла нi в той, нi в той бiк; тут, на осоннi,
у затишку дух стояв важкий, гнилявий, вартовi звикли до нього, змагали
його мiцним тютюновим пахом пiвлiктьових люльок. Дивилися понад дорогу, на
тирло. А на тирлi, як i тодi, коли збирався вiд'©жджати Лаврiн, лунали
пострiли. Козаки не бачили, як пiдiйшов отаман, - стояли спинами до нього,
- вицiлювали камiнцi, покладенi на вкопану в землю брилу. Бiльшi, меншi,
ще меншi, вони лежали рядком, за четверть один вiд одного. Цiлитись у
менший можна було тiльки пiсля того, коли влучав у бiльший. Зараз цiлився
саме крайнiй з правого боку козак - гостра, зсутулена спина в обтiпанiй