Мушкетик Ю.. Яса

з'являвся Пилип Курка з Гадом. Сiрко на мить приплющив очi (спомини
сьогоднi заплiскували його) й побачив iншу постать i iншого пса... Висить
посеред двору закопчений казанок, i бiлий дим стелиться попiд лiсяним
хлiвом, i рябий пес вiдбiг далеко, аж до ворiт, пирха од диму, й кашля ,
похлипнувшись димом, батько, одганя дим од обличчя баранячою шапкою.
Батько любив варити кашу посеред двору. I очi в нього були веселi, i двi
крутi, веселi - од диму - сльозини викотилися з очей, поблискують, неначе
крапельки сосново© живицi. Малий Iван iз братом допомагають батьковi. .
Оце i весь спомин про батька. Той загинув, коли Iвановi не виповнилося
й десяти рокiв. Батько був схожий на Нечепу, надто вдачею - добрий i
сумирний.
На днi байрачно© приладi споночiло швидко, одначе з того ж грушевого
гiлля вже випручався тонкий, але ясний серпик мiсяця, й золотими гудзиками
розсипалися по небу зорi, й грушевий корчик салапав двома язичками, -
вiдсвiти од вогню грали на обличчях, на ложках i чарках, на мiдному
куманцевi, що стояв посеред сiрячини, розiслано© для вечерi. З неба, з
Чумацького Шляху, сипався бiлий пилок - божа сiль, святi досолювали й без
того круто присолений кулiш. Вiн був гарячий, заправлений салом i диким
часником, ще й зараз, вже знятий iз жару, вже на землi, пафкав i белькотiв
щось у гарячцi та пускав пару. Перший черпав з казанка бiлою липовою
ложкою отаман, за ним - Нечепа, срiбною, турецькою, i вже по тому Курка -
мальованою, круглою, великою i щербатою. Докучали комарi, й Нечепа кинув
на жар кiлька сухих кiзякiв, димок потягло вгору, вiн заструменiв i танув
у темно-синiй безоднi. Пили калганiвку, ©ли кулiш iз тертим горохом,
ласували раками, запиваючи ©х березовим соком.
- мо-©мо, а наче й не ©ли, - сказав Курка, витягуючи довгу, як у
гусака, шию та заглядаючи в казанок. - Коли б, пане Iване, не того...
Колись пригощали мене таким кулешем. Блукав у плавнях i набрiв на
косаря... Вiн i запросив до вечерi. Казаночок маленький, ©мо, як за себе
кида мо, а хоча б на палець над'©ли. Я помiтив те та давай хреститися за
кожною ложкою, а тодi дивлюся - кулешi в казанку тiльки на денцi.
Горбун сьорбав кулiш, скiпки не пiднiмав. Й тодi Курка зайшов з iншого
боку.
- 0-хо-хо-хо-хо, хотiв би не согрiшити, однак з тобою, Трохиме,
согрiшиш. Влови та й влови йому ракiв. Ог i вловив, ось i по©ли, й
оскоромилися. Страшний це грiх - ©сти в пiст м'ясо.
- Ми ©ли не м'ясо, а рибу, - заперечив Нечепа.
- Ти що, вродився вночi, що не зна ш: раки - м'ясо, а не риба.
- Всяк учений християнин зна : раки - риба. Довго сперечалися, до яких
божих створiнь вiднести ракiв, а тодi Нечепа сказав:
- Опрiч того, я безгрiшний подвiйно: по-перше, раками пригощав нас ти,
по-друге, не знав i не знаю, можна чи не можна в цi днi ©х ©сти. Мо
незнання звiльня мене вiд грiха.
- Погляньте на цього водолiя, - пiднiс догори руки Курка. - Та ти ж у
грiхах по саму шию. Чи ж можна вважати себе праведним, не знаючи закону
божого!
- Бог у серцi, - смиренно вiдказав Нечепа.
- Взяв ти дорогу на небо, а вона, як та грушева палиця, геть крива.
- Богохульству ш, дяче. А того й не вiда ш, що можна знати божий закон
од аза й до омеги, й сповняти його, й, сповняючи, ко©ти великий грiх.
- Небесне во©нство! - удавано жахнувся колишнiй дяк. - Що ти мелеш?
Грiшити, сповняючи божий закон?
- А то ж як. Ти забув позалiтошню чуму, яка лютувала на святу покрову.
Маловiрнi розбiглися по лiсах i водах й лишилися живi, а всi тi, хто
пильнував строгого церковного закону, погинули вiд бобонiв.
- Бог послав спитанi у вiрi сильним синам сво©м.
- I забрав?
- Забрав.
- Яке ж тодi це спитанi ? Покрова лишилася без вiрних синiв сво©х, -
переконано мовив Нечепа й поправив патичком корчика, що почав пригасати.
- Найправеднiший з них, пiп Василiй, залишився живий.
- Вiн - найбiльший грiшник у сво©й праведностi. Ходив вiдспiвувати
мертвих i розносив чуму.
- Але ж сам залишився живий.
- Бо бражник був, всi кiстки, все нутро просякло горiлкою, чума не
брала. Ще й праведнiсть його така - вiдспiвував тiльки багатих.
Сiрко уважно слухав суперечку. Було в нiй щось блюзнiрське: колишнiй
дяк Пилип Курка, котрий мав би насамперед пильнувати божого закону,
насправдi зумисне безбожно його перекручував, переступав якусь межу, за
якою втрачалася святiсть, вiд того аж моторошно ставало, - але йшлося про
щось глибше, серйознiше, що стосувалося людсько© душi, людського буття на
землi. Сiрко здогадувався, що здоровий i дужий Курка пота мно заздрить
горбуновi (одначе заздрить не люто) - його вченостi, мудростi, а надто ж
розважливостi, надто тому, що в того на все - своя мiрка. Сiрко теж давно
в тому впевнився: вельми вчений чоловiк Трохим Нечепа. Може, й справдi вiн
не зна всiх святих та©нств та всiх церковних канонiв, зате зна закони,
за якими ма жити кожен праведний християнин. I не тiльки християнин -
кожна людина. Помандрував по свiту, перебачив люду всякого й ставився до
iновiрцiв не як до виродкiв, а як до людей. Отим, що ма на все власне
думку, Нечепа особливо близький Сiрковi, адже кошовий одвiку звик скрiзь
класти власнi карби й не примiрятися до чужих мiрок.
- Я сам тодi помирав, - задумано казав Нечепа, - i вже не сподiвався
побачити бiлого свiту. Вже менi меркло в очах, i слова молитви плуталися в
головi. Лежу, дивлюся на дверi й думаю: ось-ось вона зайде. Отак
ступатиме, отак триматиме косу... Й таки вступила. Вже не бачу, але чую:
чалапа . Вона, думаю. Бiльше нiхто в чужий курiнь не прийде. Зiр менi
застелило зовсiм. А воно - чалап, чалап... Та прямiсiнько до божницi, де в
мене лежали грошi. Й тодi я як крикну: "Iзиди, сатано". Де й голос узявся.
I розвиднiлося менi враз, i побачив я рясу зелену i потилицю Василiйову. I
в ту мить лопнув менi пiд пахвою бобон синiй. А я сам, дякуючи творцю,
почав одужувати. - Нечепа помовчав i помiшав патичком у жару. - Отож i
кажу я, що божий закон треба сповняти не стiльки молитвою, скiльки
праведними дiлами.
Сiрко чомусь i собi пригадав, як пiд той мор було пограбовано
Самарський монастир. Ченцi в монастирi вимерли, а тi, якi не вимерли,
розбiглися по рiчках i луках, лишилися тiльки дво - старий чепець i
воротний. Про те почули дво прибишiв, пiшли в монастир, сонного воротного
убив обухом один кгвалтiвник, а другий убив ченця, коли той молився при
свiтлi лампади. Содiяли страшне, й не побоялися бога, i забрали грошi в
трапезнiй у скринi, зда ться, таляри, i пояси шовковi церковнi, й китайки
жовтi три штуки, й iнше церковне начиння. х упiймали й презентовали до
суду церковного i свiтського сiчового. Й скарали на горло, й про той
святотацький розбiй сiчовики гомонiли довго. Сiрко й сам не раз
розмiрковував: як-то важились розбiйники на грiх перед божими образами,
перед очима святих!
- Пасiчникiв нинi нiхто не шарпа ? - запитав про всяк випадок.
- А що в нас взяти? - мовив Курка.
- Так i Клим Пiсочник казав. А коли припекли прибишi розпеченою лопатою
- вказав на горнятко iз золотими, - пiд'юдив Нечепа. - А в тебе, дяче,
грошики водяться.
- Мо© грошi по людях ходять, - невдоволено вiдказав Курка. Скiльки
Сiрко зна Курку, вiн завжди отакий - роздратований, чимось невдоволений.
А чого? Сiрко подумав, що ми iнодi мовби самi собi вороги. Прожива мо
життя не в широкому свiтi, а у створенiй у власнiй душi в'язницi.
Голосно, з привиском позiхнув за спиною Курки пес, десь у гущавинi
зареготала сова. Мiсячний серп випручався з грушевого гiлля. На заходi
зiрвалася зоря й полетiла, лишаючи за собою бiлий слiд.
- Наткав ти, Трохиме, небилиць, - утiкаючи вiд розмови про грошi,
повернув у попередню колiю балачку Курка. - По тво му розмислу, i кров
можна пролити й лишитися праведним.
- Аякже. Пророк I зекi©л сказав: битися за праве дiло треба тiльки з
волi святого духа.
Сiрко здригнувся, повiв плечима, неначе вiд холоду. В глибинi душi
пiдозрював, що завели всю оцю балачку дяк i горбун не випадково. Одначе,
примусивши замовкнути ©х, не примусиш мовчати голос, що зата©вся на днi
власного серця, цi тривожнi думки кружляють у головi кожного во©на, надто
того, хто не тiльки посила на смерть iнших, а завда ©© власною рукою. I
йшлося тут вже не про порушення церковного чинопорядку. Одного разу, коли
i ромонах, правлячи молитву, не вельми щиро просив у бога перемоги козакам
(а було це перед походом, i Сiрко до початку служби натякав на це поповi),
кошовий вийшов зi свого бокуна, перепинив i ромонаха й сказав: "Якщо,
попе, тобi забракло вiри в козацьке во©нство або так вже облiнився твiй
язик, котрий лиже таки ж запорозькi меди, то ми знайдемо собi iншого
i ромонаха, а тебе пошлемо ловити у ковбанях карасi" Отже, йшлося про те
найбiльше, з чим дедалi частiше залишався Сiрко наодинцi i проти чого
шукав собi захисту та твердого опертя. Пора ж бо було думати про спасiння
душi, а чим ©© йому, во©новi, спасати? Чомусь згадалася перша смерть, яка
впала з його руки. хали вони зi старим козаком Качаном у сво©й-таки
Слобожанщинi понад рiчкою Орiллю в дозiр. День був осiннiй, холодний i
вiтряний, козаки куталися в кире©. Качан раз по раз зупиняв коня i злазив
на землю по малiй нуждi - старого мучила застудна хвороба. Потiм Качан
наздоганяв його мишастим коником i знову ©хав поруч. Поминули шелюги,
верболiз, що росли в долинцi. Качан зупинився бiля кущiв, а Сiрко ви©хав
на горба. Ви©хав, притримав коня, i в ту мить щось мовби вдарило його в
спину. Вiн оглянувся й побачив мишастого коника i якусь темну купу на
землi. Не одразу й збагнув, що то таке. А тодi завернув коня й вихором
полетiв до кущiв верболозу. Назустрiч йому iз землi пiдхопилося дво
татар, один натягнув тятиву лука. Сiрко провис на стременах нижче кiнсько©
гриви i вже не чув посвисту стрiли, вдарив татарина кiнськими грудьми,
крутнувся конем на мiсцi й майже на льоту брийонув шаблею волохатий
клубок. Другого татарина вiн не побачив, - той шаснув у лози, - скочив з
коня (те було необачно, татарин мiг напасти з кущiв, але не напав),
схилився над Качаном. Обличчя тому було сiре, губи потягло вбiк очi
закотилися пiд лоба. Татари вдарили козака по спинi дубиною, а вже по тому
скрутили сирицею нерухоме тiло. Сiрковi довго довелося одхаючувати Качана,
а вже по тому так само довго стояв над татарином. Це був зовсiм молодий
ординець, в нього щойно засiявся вус, - ясночолий i довговидий, зовсiм i
не схожий на татарина. Вiн болiсно скривив уста й затулився рукою, мовби й
мертвий чекав ще одного удару. Сiрка пойняли подив, сум'яття. Вiн вбив
людину. Тодi ще не думав, що це ворог його вiри, навiть забув про те, що й
сам мiг опинитися в сирицi або й лежати мертвим на цiй посивiлiй травi.
Трави сивiють тiльки од старостi, а люди ще й з горя.
А Качан пiдвiвся, штовхнув ногою нерухоме тiло. Ще сказав:
"Добре ти його потягнув". Сiрковi не сподобалася похвала.
А потiм i сам хвалив козакiв за добрий удар, за важку руку. Бо тiльки
важка рука може порятувати люднiсть у ©хньому краю. Легка рука для
скрипки, для бубна... А чи ж багато треба таких рук? А може, й багато...
- Вiра без добрих справ пуста, - сказав Нечепа. Сiрко прислухався.
"Вiра без добрих справ..." А якi добрi справи чинив вiн? Походи та сiчi
кривавi...
Тонкий i чуйний чоловiк Трохим Нечепа. Якимось десятим чуттям вловив
отаманiв настрiй, вiдгадав його мислi й провадив мовби сам до себе (а
може, й справдi розмовляв з собою в думках):
- Бог бачить всi дiла на землi, правi й неправi. Здiйнята вгору правиця
з шаблею за вдiв i сирiт, за стоптане жито - завжди праведна. На
загарбання ма тностей, на погорду перед iншими, на запо-лучення урядiв -
неправедна. Ниньки в усьому тому важко розiбратися. Настане друге
пришестя, настане суд страшний, i явимося всi перед, господом в наготi
сво©й. I вже не прикриють грiхiв нi ряса, нi жупан, нi сiрячина. Багато
сходив я свiту, багато бачив. Бог за грiхи мо© покарав мене горбом. Але
якби я був молодий i здоровий, то вибрав би собi в провiдники по тiй
дорозi, що через нетрища i байраки, в свiти тамтешнi, не пископа, не
i ромонаха, навiть не схимника, а такого чоловiка, що жив правдою, служив
ближнiм сво©м.
Добре, м'яке Нечепине обличчя сховала тiнь вiд бриля, було видно тiльки
пiдборiддя та губи, на яких стрибали бiлi вiдсвiти. В прозорiй тишi, що
повисла над байраком, його слова лунали провiсницьки. Навiть Курка не
спробував повернути ©х на кпин. Вiн лише сказав:
- Схимник молиться за увесь люд.
- Що тi молитви, коли плачуть сироти i вдови, - заперечив Нечепа. - Я
не пам'ятаю, щоб хоч одна молитва, крiм хiба божо©, нагодувала голодних i
заступила поле од супостата. Добрi то справи чи лихi... Дивлячись з чийого
ока: божого, козачого, посполитського?
Сiрко зiтхнув i подумав, що й ©здить вiн сюди, в Грушiвку, не вибирати
мiсце для пасiки, а... щоби розiбратися в самому собi. В тому, що
наплутало життя, в тому, чого не зрозумiв сам i чого, може, не зрозумiють
тi, хто пiде по його слiдах. Нiби i йшов рiвно увесь вiк, а мережка слiдiв
позаду лишилася нерiвною. I основне - вони нiкуди не привели. Й, мабуть,
вже не приведуть. Хто пiде по тих слiдах? До яко© межi? Скiльки ©х буде?
Чи зможуть протистояти свiту, жорстокому i неправедiивому? Звiдки
засвiтить ©м сонце? Будуть господарями сво © землi i долi чи сповнятимуть
чиюсь волю? Того не мiг знати, навiть не мiг проникнути думкою за першi
гони - попереду стояв морок. Який же заповiт залишить вiн нащадкам? Жити
добром, правдою... Вiн жив добром. А вони чим житимуть? Смиреннiстю,
покорою боговi i долi? Й досягнуть чого? Нi, в цьому свiтi смиреннiстю не
досягнеш нiчого. "Добрi справи - це тi, що в iм'я рiдно© землi i рiдного
люду", - подумав Сiрко. I ще подумав, що в тiм огромi, в тiм хаосi, що
нагромадився у власнiй душi, йому самому не розiбратися, та й не варто
гаяти на те час. Принаймнi поки шо. Може, коли вже обсядеться в Грушiвцi й
ночi стануть довгi, спробу розiкласти все, що накидало життя, по кiлькох
коморах, але зараз йому доводиться дбати про iнше, круто обмислювати день
прийдешнiй i все, що вiн несе з собою.
- I все ж словом можна досягнути бiльше, нiж шаблею, - не здавався
Курка, й не розпiзнати, зi щирого переконання чи од ворохобства власно©
душi, од звички казати всiм навперекiр. Адже i Сiрко, i Нечепа
пiдозрювали, що вiн давно розплювався з богом i з усiма архангелами i якщо
вiрить, то лише в святого духа.
- Тiльки треба, щоб те слово почули й зрозумiли всi. Треба такого
слова, яке прийняв би в серце кожен.
- Нема такого слова, - сказав Нечепа. - Й, мабуть, нiколи не буде.
Словом ще можна привести до страху, покори в церквi. А вийшли - вже кожен
мiрку про сво . Та й помисли трохи ширше: навiть слово боже не однакове.
Бо не один в свiтi бог. Через те й слово не однакове. Одна людина не може
нав'язати iншiй себе i свого бога.
- То не люди, то погани, - сплюнув у темряву Курка.
- А вони кажуть: погани - ми. Кожен божий нарiд каже, що вiн -
найкращий. Що може бути гiршого на свiтi, як нав'язувати себе iншому. У
кожного своя душа. Нав'язана, вона сама ста нечестивою i малою.
- Але ж вони хочуть понищити нас, - вже насправжки обурився Курка.
- А я про те нiчого й не кажу. Напасники завжди неправi. Я казав про
увесь свiт, про всi племена. Знаю, що це неможливо. А от як задумаюся,
починаю гомонiти на всiх мовах, якi знаю. Слова iншi, а суть одна.
Помирiться, зiгрiйте сво© серця любов'ю.
- Таж не однаковi серця, - чогось зворохобився Курка. - Те жадiбне, а
те щедре, те лихе, а те добре... Не однаково у них любовi, добра чи
злостi. Та й за вiщо ©х, людей, любити. Подумай сам, за вiщо, Нечепо, тебе
можна любити?!
Нечепа здригнувся, неначе од удару, затулився долонею чи то вiд огню,
що спалахнув раптом, чи то вiд Курчиних слiв.
- Знаю... мене, горбатого, нiхто нiколи не любив. Люблять гарних. Якщо
вiн вродливий, та ще багатий, та ще нескупий - тодi всi люблять. Так само
люблять красивих коней.
- До чого тут конi? - муркнув Курка.
- До того ж таки. Бо гарнi. А шкапу не любить нiхто. Бо вона шкапа.
- А як же iнакше, - зареготав Курка i ощирився, в темному проваллi рота
зблиснули великi щербатi зуби.
- А так. Нiчого ти, Курко, не втямив. Вже скiльки вiкiв проголошують у
церквi попи: "Полюби ближнього", а його нiхто не любить. Саме ближнiх
здебiльшого й не люблять. Далеких, тих, яких не зна мо, яким нiчого не
офiру мо, любити можна. Бо це нiчого не кошту . Ось ти... Ти до мене
ходиш, бо на пасiку мою нацiлився. Якби я сказав, що оддам, то й полюбив
би... За пасiку.
Курка одвернувся. Либонь, Трохим зачепив його за живе й той вперше за
вечiр збентежився по-справжньому. Сiрко тихенько засмiявся й по тривалiй
мовчанцi мовив:
- Утрись, Пилипе, та подякуй за науку. Трохимова тут правда i на лице,
й навиворiт. Я оце сказав би... сказав, якби Нечепа не думав, буцiм i я
чекаю не дочекаюся, коли вже вiн згладиться з цього байраку...
Нечепа пiдвiв обличчя, глянув на Сiрка, на ньому лежав легенький докiр.
- Знаю, отамане, що жарту ш. Ти собi iнше мiсце назнав. I яблуньки
посадив.
- Ну, якщо зна ш, мусиш знати й iнше. Горбатий ти, вибачай, але душа в
тебе чесна. Б'ю тобi за це чолом, - кошовий справдi здiйняв шапку й
вклонився старому. - Б'ю чолом i поважаю щиро. Й iншi тебе поважають.
Гарного клича ти чоловiк i гарну славу по собi залиша ш. А що на землi
бiльшого за добру славу по людинi? Тiльки дiла ©©, але ж од них вона й
почина ться.



РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Ой Сiч - мати. ой Сiч - мати,
А Великий Луг - батько;
Гей, що в Лузi заробити,
Те у Сiчi пропити.
Народна пiсня

На другу пречисту по всiх куренях варили гультяйський борщ i пекли рибу
- судака, i стерлю, й коропа-чорнокрапа, курiннi вцiдили кожному по оковi
горiлки. Закушували оселедцями, чабаком, рибцем, а борщ упрiвав у сiнях на
кабицях, вiдтак кухарчуки знiмали з гакiв, що були прикрiпленi на ланцях
до сволокiв, велетенськi казани й пiрили ©х на дрюках у двiр - обiдали
просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий,
гаспидськи наперчений борщ шипiв i булькав, i пахощi стояли над Сiччю, аж
святi умлiвали на небi. Горами лежав на постiлках покраяний велетенськими
скибками хлiб, i тараня в'язками, i оселедцi у ваганах, i кав'яр солоний у
горщиках та бочечках. Гуляй душа без кунтуша!
Воно б i гулялося, якби не думка про завтрашнiй день. Ждан не поспiшав
до дармового харчу, хоч у головi наморочилося вiд запаху борщу та
оселедцiв i слина наповнила рота. Постояв бiля скарбнично© комори,
потинявся бiля прикурiнкiв, - Дядькiвський курiнь хоч який великий, однак
не вмiщав усiх козакiв, i з двох бокiв до нього прибудували по куренятi, -
i аж тодi сiв скра чку на попону. Вже три мiсяцi, як вiн полишив свою
лукаву службу в Батуринi й прибився на Сiч - вписався молодиком у
Дядькiвський курiнь. Iшов з гетьмансько© столицi без шеляга в кишенi,
сподiвався на запорозьке привiлля, одначе воно виявилося круте. Сiда ш до
столу обiдати - кинь кухаревi в карнавку на вечерю. Задарма й на Сiчi
галушки до рота не стрибають. Звичайно, з голоду не пропадеш: пожалi
хтось iз запорожцiв, кине в карнавку чи на тацю за тебе тi шеляги, але ж
по тому страва в горло не йде. Соромно старцювати рукатому й ногатому
молодому. I нiде тими руками приробити. Ще повеснi вiдiйшли козаки по
зимiвниках, що за ярликами, давно скiнчилися веснянi рибальськi гарди i
косовиця, i стадникiв найнято до зими. Кiлька днiв виловлювали коростявих
коней та вiдганяли ©х за озеро Свиняче Морс, мастили дьогтем, але пасти ©х
Ждановi не випало. До Сiчово© залоги, яку утриму сво©м коштом Сiч, його,
ясна рiч, не прийняли - молодий-бо i в боях не гартований. З братом
Митрофаном, сiчовим пiдписарем, розплювалися навiк. Може, й не навiк, а
таки вельми неприязно зустрiв Митрофан Ждана на Сiчi, дорiкав, що той
полишив таку гарну службу при гетьманськiм дворi, раяв повернутися назад,
натякав на якесь багатство, на якiсь уряди, що чекають на братiв у
майбутньому, тiльки треба, мовляв, сповнити одне високе повелiння. Тодi
Ждан остаточно упевнився, що вiн потрiбний Митрофановi не тут, а в
Батуринi, й потрiбний не як брат, а як... Тiй думцi боявся дати волю.
Холонуло в грудях, i гiрка липучка склеювала горло. "Боже, - думав, -
невже таки правда?" Кому ж служить Митрофан? Служити ж бо двом правдам не
можна. Для того треба мати двi душi, а такого людям не дано. Або ж
розчахнути душу на двi половинки - чорну й бiлу, нi, не так, душу
розчахнути не можна, од гнило© половинки негодящою ста вона вся. Бiлими
снiгами власно© душi вгадував ту чорнiшу сажi чорноту й жахався: Митрофан
запроду товариство. А запродувати товариство - то найбiльший грiх у
свiтi. Вiн уже не хлопчак, уже стер двi пари пiдошов у покоях, наслухався
й надивився, бачив науст i пiдступ у шовках i соболях, сукнi й парчi,
бачив убивць з янгольськими пиками i нечестивцiв з ясним поглядом. Страшна
то служба - та мних пiдглядачiв. Той пiдглядач зирить оком за полковником,
а накажи - донесе й на господа-бога. Нема у тих людей святинь у серцi, бо
й не належать собi, вони вiдвикли й не мають права чинити на свiй
розмисел, та й на думку власну не мають права. То вже не люди, а пастки
для iнших. Невже й Митрофан такий?
Сумнiви гризли i ятрили його серце, вiн аж був упав у вiдчай i страждав
страшенно. Вiн би, може, заспоко©вся, якби знав остаточно, так воно чи нi.
Тi сумнiви несамохiть потвердив сам Митрофан. Першо© митi, побачивши на
Сiчi Ждана, вiн розгнiвався, навiть розлютувався, а тодi потягнув у шинок,
i напував горiлкою, i торохтiв, торохтiв, розпитував про гетьманський
двiр, а найдужче - про нього самого. Вiн боявся, вiн вивiдував, чи Ждан не
дознав чого, а також хотiв знати Ждановi намiри, Жданiв стрiй душi, чи не
донесе, чи не виляпа чого. Ждан тодi зрозумiв: не треба нiчого казати, не
треба впевняти Митрофана, що нiкому не викаже сво©х здогадiв, вiн уже не
довiряв Митрофановi зовсiм i боявся його й через те вдав, буцiм нiчого не
зна , вдав, i показав це в розмовi, й геть розвiяв Митрофановi сумнiви, i
той заспоко©вся й очужiв зовсiм, ще й натякнув, щоб Ждан до нього за
допомогою не звертався. А Ждан i не збирався звертатися, вiн сумно й гiрко
дивився на брата, йому аж не вiрилося, що це його брат, шукав у серцi
яко©сь краплини, яко©сь бруньочки,. котра б розкрилася братерською
любов'ю, й не знаходив. Вiн зовсiм не знав, що воно таке, братерська
любов, як i всяка iнша, крiм хiба любовi до Парасочки, так у ту мить i
вона здалася йому несправжньою.
м обом щастило: В куточку, де вони сидiли, панував смерк, i не треба
було дивитися один одному в очi. Вiн здогадувався, що оцей гарнющий з
вигляду, оцей козак-чорт ненавидить його смертельною ненавистю, як усi
чорнi душi ненавидять душi свiтлi вже за одне те, що вони свiтлi, а вiн ще
ж не послухався братових намовлянь, побриду-вав ними, а вiдтак i ним
самим. Гiркою була горiлка, гiркою балачка, й коли Ждан торкався думкою
майбутнього, воно теж було гiрке. Отак вони розiйшлися, а за кiлька днiв
Митрофан вiдбув з якимось посольством на Дон i мав лишитися там аж до
осенi. А Ждан страшенно переживав, тепер вже думав про те, що треба йому
було об'явитися з усiм перед Митрофаном, i просити, i молити його, й
заклинати, аби одкинувся од того свого лютого промислу. Вiн не вiрив, що
переконав би Митрофана, та й, можливо, той надто глибоко загруз, але ж
треба його якось рятувати. Втiшався тiльки тим, що Митрофан по©хав i вся
ця справа, вся розмова вiдкладалася до осенi.
Бiля Жданових нiг терся курiнний кiт Прибиш. Вiн теж не наближався до
казана. Той кiт i спав бiчя Ждана, й лише його та кухаря Панька зустрiчав
далеченько на стежцi до куреня. Котiв i собак притягу до Ждана якась
магiчна сила, вони ходять за ним, неначе привороженi. Прибиш - старий i
вреднючий кiт. Запорожцi заводять котiв тiльки мужсько© статi, проте тi не
дотримуються суворого сiчового закону, точнiше, не дотримуються його
кицьки, звабленi великою кiлькiстю нешлюбно© котячо© паруботи, вони iнодi
прибиваються на Сiч, й тодi попiд сiчовими куренями луна закличне
м'явчання та несамовите шкварчання.
Не поспiшав Ждан до дармового борщу - аби не думали, що голодний.
Вправно шмагали ополониками короткочубi, стриженi високо,
по-дядькiвському, кухарчуки, - кожен курiнь стрижеться по-iншому, вправо
краяли статечнi запорожцi хлiб, i все ж сiчове лицарство за такою справою
без бiло© челядi накликало трохи на кпин, а трохи на спiвчуття. Ждан хоч
сам не одружений, проте звик бачити бiля полумискiв i казанкiв чепурних
молодиць та бабусь у фартушках i чути спiвуче, ласкаве жiноче слово. Вже
нiби звик, а нiби й не звик до сiчових звича©в. Жiночим духом тут i не
пахло, про жiнок тут не говорили, й не заведено було про них говорити,
здавалося, запорожцi склали на це особливу обiтницю, i оця ©хня суворiсть
викликала повагу, а водночас спiвчуття.
Горiлки Ждан випив чверть кварти, - чверть кварти оддав козаковi Чайцi,
який найчастiше кидав за нього на тацю шеляга, - але навiть вiд то©
мiзерi© сп'янiв, а сп'янiвши, раптом поклав собi найнятися завтра до
рибальського отамана.
Та думка засiла мiцно, та й вдачу Ждан мав таку - сповнювати усе, що
задумав. Отож завтра вiн пiде до шинку, де наймаються голоколiнчики.
Отак подумав, несучи в черепочку борщ i розмочений хлiб Шайтановi, який
уже не мiг, бо постарiв, кутуляти м'ясо i майже не вилазив з буди. Шайтан
його упiзнав по запаху, лизнув руку й заходився хлебнути.
Шинок, наче пiдпилий дiд, що вийшов на перехрестя, обiперся на два
костури й вигляда , з ким би посваритися. Але хоч i згорбилася, й осiла
стара будiвля, одначе ще мiцна, з доброго дуба. Вiкна, котрими витрiщилася
на майдан, завiшенi од мух розхвойданими мочулами[30], вiтер ворушив ©х, i
вiд того здавалося, що то велика голова либа повiками. Пiд шинком - три
великi липовi колоди, покладенi тут не без умислу: обсядуться на них
братчики погомонiти, а тодi котромусь i закортить закропити балачку або
запити якийсь дрiбний гендель, чи й просто нашкрябають iз глибоких кишень
в кинуту просто на землю шапку на кварту-другу.
На гребенi разочок голубiв, поправляють пiр'ячко, тирликають про щось
стиха, й так само низками - на вишмульганих до гарячого блиску колодах -