Страница:
Палiя та I. Мазепу. Але як проникливо пiдмiчено основнi риси цих осiб,
змальовано контрастнiсть ©х образiв. Геро©чна постать улюбленця народу
Семена Палiя з одного боку i зрадництво й пiдступнiсть вже на початку
сво © полiтично© кар' ри Iвана Мазепи - з iншого. Хiба потрiбне тут
багатослiв'я?
Як же далi розвивався iсторичний процес на Укра©нi? Яка була доля
iсторичних осiб, зображених у романi? Вже у 1677-1678 pp. росiйськi ратнi
люди й козацькi полки дали вiдсiч турецько-татарським загарбникам, якi
зробили спробу поневолити всю Правобережну Укра©ну (так званi Чигиринськi
походи). До речi, помiтний вклад у вiдсiч ворожо© навали внесли тодi
запорозькi загони, очолюванi I. Сiрком. Майже до останнiх днiв свого життя
легендарний кошовий отаман був на передньому кра© боротьби з ординцями. 1
серпня 1680 p. його не стало. Згiдно повiдомлення лiтопису С. Величка,
"того ж лета Иван Серко славнiй отаман кошовiй, в Грушовце пасеце своей,
чрез неколикое время поболевши, преставися от жизни сея, августа 1, и
припроваженнiй водою до Сечи Запорожской, и погребен чесно всем войском
Низовим Запорожским в полю за Сечою, против Московского окопу, где иншое
товариство Запорожское погребалося. Погребен теж знаменито, августа 2, з
многою арматною и мушкетною стрельбою и со великою всего войска Низового
жалостiю, яко по том вожду своем справном и щаслнвом, которiй от младости,
аж до старости своея во нними бавячися промислами, не тилко значне Крим
воевал и некоторiи в нем попалил гради, также и в полях диких на розних
месцах многi Татарскiе громлювал чамбули, и плененнiй ясир христiянскiй
отгромлювал; але и в Чорное море лотками вплинувши, на розних месцах не
малi бесурманам чинил шкоди и раззоренiя, а по морю Чорному корабле и
катарги, з Константинополя в Крим, Азов и на иннiе месца пливучiе,
громлювал и з великими здобычамн щасливе з войском Запорожским до Коша
своего повергался, которого все войско зело любило и за отца своего
почитало"[59].
У наступний час боротьба за визволення споконвiчних слов'янських земель
Приазов'я та Причорномор'я не припинялася. У 80-х pp. XVII ст. росiйське
вiйсько, до складу якого входили лiвобережнi козацькi полки, двiчi
здiйснило походи на Крим. Проте, погано пiдготовленi, вони виявилися
невдалими. Пiд час одного з них (1687 р.) втратив гетьманську булаву I.
Самойлович. Його було звинувачено у та мних зв'язках з кримцями,
заарештовано й заслано до Сибiру. На так званiй Коломацькiй радi 25 липня
1687 р. старшина обрала гетьманом генерального осавула I. Мазепу, якого
пiдтримав всесильний В. Голiцин. Боротьба проти турецько-татарсько©
агресi© точилася ще протягом багатьох десятилiть. Лише внаслiдок
переможних росiйсько-турецьких вiйн 1768-1774 pp. i 1787-1791 pp. було
остаточно вирiшене питання про визволення Пiвнiчного Причорномор'я й
утвердження Росiйсько© держави на Азовському й Чорному морях.
В кiнцi XVIII ст. сталася ще одна подiя, яка мала велике значення в
iсторичнiй долi укра©нського народу. В результатi другого (1793 p.) й
третього (1795 p.) подiлiв Польщi до складу Росi© увiйшли правобережнi
землi. Справа Семена Палiя i його сподвижникiв, учасникiв гайдамацького
руху й славнозвiсно© Колi©вщини 1768 р. не була марною. Сво ю боротьбою
вони наблизили час визволення й возз' днання всiх укра©нських земель в
складi Росiйсько© держави
Роман Ю. Мушкетика "Яса" - художнiй твiр, а не спецiальне iсторичне
дослiдження. На його сторiнках дi чимало персонажiв, народжених творчою
уявою автора. Виписанi вони iз знанням iсторичних обставин, у яких
природно розкриваються характери, психологiя геро©в тi © епохи. Очевидно,
не слiд дорiкати письменнику у подеколи хронологiчних змiщеннях окремих
подiй, певних термiнологiчних неточностях тощо, адже вiн створив загалом
довершену, правдиву картину суспiльно-полiтичного життя укра©нських земель
друго© половини XVII ст. Справжнiм геро м його твору народнi маси,
представники яких - Мокiй Сироватка та Лаврiи Перехрест - уособлюють
основну продуктивну силу тогочасного суспiльства. Вони зi збро ю в руках
захищали свою землю вiд ординських i польсько-шляхстськнх феодалiв,
виступали проти власних визискувачiв. Мокiй Сироватка й Лаврiн Перехрест,
не вагаючись, жертвують сво©м життям задля спокою i щастя рiдного краю.
"... Батькiвщина... лише одна. Тiльки потурнак може мiняти ©© на
чужинську" - ось лейтмотив ©х життя i боротьби. А хiба лише ©х? Так думали
i з цими словами вмирали мужнi захисники Ладижнна й Уманi, учасники
походiв на Кримське ханство й турецькi фортецi. Геро©кою боротьби
укра©нського народу з iноземними загарбниками та iдеями патрiотизму
проникнутi всi сторiнки нового роману Ю. Мушкетика "Яса". I в цьому його
непересiчне значення.
Валерiй Смолiй, доктор iсторичних наук.
[1] Акинджi - нападники, нерегулярнi летючi татарськi загони (тур )
[2] Так турки називали Александра Македонського.
[3] Езан - заклик на молитву (тур,).
[4] Муфтi - первосвященик магометанського закону (тур.).
[5] Що я написав - те написав (лат.)
[6] Спагi© - вершники (тур ).
[7] Сердар, сердарах - головнокомандуючий (тур.).
[8] Секбанбашi - вищi офiцери регулярного вiйська (тур.).
[9] Джебелiх - вiнсько, що вели за собою феодали (тур.).
[10] Силяхуар-ага-чиновник, що возив шаблю султана (тур.).
[11] Лист написаний 1678 р., одначе мовиться в ньому про подi© 1674 р.,
тому автор вмiщу ного в оповiдi пiсля ладижннсько© оборони.
[12] Фiрман - указ (тур.).
[13] Антецесор - попередник (тур.).
[14] Фарсах-мiра довжини, 4 км (тур.).
[15] Кибла - напрям на Мекку (тур.).
[16] Передмiстя Адрiанополя.
[17] Селямлик. -чоловiча половина будинку (тур.).
[18] Асесбашi - вищий чин у яничарському вiйську, виконував також
полiцiйнi функцi© (тур.).
[19] Бiр аллах - бог диний (тур ).
[20] Гелiйор - йти (тур.).
[21] Беса - не забувай про звичай гостинностi (тур.).
[22] Кьопек-собака (тур.).
[23] Юрю! - Проходь (тур.)
[24] Улу-Дениз - Гниле море (тат.).
[25] Iзор - сукня з двох шматкiв полотна (тат.).
[26] Яйла - гiрське пасовище (тат.).
[27] Гяур оглу - християнське кодло (тат.).
[28] Тум - народжений в неволi вiд невiльникiв християн (тур.).
[29] Каймакам - управитель округи (тур.).
[30] Рогожа з молодо© липи.
[31] Пелiкани.
[32] Шарiат - релiгiйне право мусульман (тур).
[33] Бiсмiлла - в iм'я аллаха (тур.)
[34] Вай кьопек! - От собака! (Тур )
[35] Йок - нi (тур.).
[36] Акты ЮЗР, т 12, с 102, 113, 527, 682
[37] Апанович О. М. Запорозька Сiч у боротьбi проти турецьке татарсько©
агресi© 50 - 70-тi роки XVII ст. - К, 1961, с. 34, 35
[38] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман
войска запорожских низовых казаков. - СПб., 1894, с. 5, 10.
[39] Iсторiя Укра©нсько© РСР. - К., 1979, т. 2, с. 91.
[40] Акты ЮЗР. - СПб., 1875, т. 8, с. 218-220.
[41] Iсторiя Укра©нсько© РСР, т. 2, с. 94-95.
[42] Звичайно, слiд мати на увазi, що I. Сiрко був представником
козацько© старшини. Йому належали хутори на Слобiдськiй Укра©нi, млини й
будинки на Лiвобережжi, велика пасiка на Запорожжi.
[43] Цит за Анапович О М Запорозька Сiч у боротьбi проти
турецько-татарсько© агресi©. 70-тi роки XVII ст. - К , 1961, с. 247
[44] Акты ЮЗР, т 12, с. 260
[45] Там же. т 9, с. 355
[46] Там же, т 11, с. 419
[47] Там же, т 12, с. 389
[48] Борисенко В. И. Соцiально-економiчний розвиток Лiвобережно©
Укра©ни в другiй половинi XVII ст. - К, 1986, с 73, 123, 130, 156
[49] Там же, с 73, 191
[50] Крестьянская война под предводительством Степана Разина. Сборник
документов. - М., 1954, т. 1, с. 73.
[51] Там же, с. 155.
[52] Там же, с. 132.
[53] Стецюк К.. Вплив повстання Степана Разiна на Укра©ну. (З iсторi©
спiльно© боротьби росiйського i укра©нського народiв проти
феодально-крiпосницького гнiту). - К., 1947, с. 75, 86-91
[54] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч
1, с. 237
[55] Там же, т. 2, ч. 2, с. 101.
[56] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч.
1, с. 201
[57] ДивТроицкий С. М. Самозванцы в России XVII-XVIII веков. - Вопр.
истории, 1969, N 3, с. 134-139.
[58] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман
войска Запорожских низовых казаков. - СПб., 1894, с. 44, 49.
[59] Летопись Самоила Величка. - К., 1851, т. 2, с. 497.
змальовано контрастнiсть ©х образiв. Геро©чна постать улюбленця народу
Семена Палiя з одного боку i зрадництво й пiдступнiсть вже на початку
сво © полiтично© кар' ри Iвана Мазепи - з iншого. Хiба потрiбне тут
багатослiв'я?
Як же далi розвивався iсторичний процес на Укра©нi? Яка була доля
iсторичних осiб, зображених у романi? Вже у 1677-1678 pp. росiйськi ратнi
люди й козацькi полки дали вiдсiч турецько-татарським загарбникам, якi
зробили спробу поневолити всю Правобережну Укра©ну (так званi Чигиринськi
походи). До речi, помiтний вклад у вiдсiч ворожо© навали внесли тодi
запорозькi загони, очолюванi I. Сiрком. Майже до останнiх днiв свого життя
легендарний кошовий отаман був на передньому кра© боротьби з ординцями. 1
серпня 1680 p. його не стало. Згiдно повiдомлення лiтопису С. Величка,
"того ж лета Иван Серко славнiй отаман кошовiй, в Грушовце пасеце своей,
чрез неколикое время поболевши, преставися от жизни сея, августа 1, и
припроваженнiй водою до Сечи Запорожской, и погребен чесно всем войском
Низовим Запорожским в полю за Сечою, против Московского окопу, где иншое
товариство Запорожское погребалося. Погребен теж знаменито, августа 2, з
многою арматною и мушкетною стрельбою и со великою всего войска Низового
жалостiю, яко по том вожду своем справном и щаслнвом, которiй от младости,
аж до старости своея во нними бавячися промислами, не тилко значне Крим
воевал и некоторiи в нем попалил гради, также и в полях диких на розних
месцах многi Татарскiе громлювал чамбули, и плененнiй ясир христiянскiй
отгромлювал; але и в Чорное море лотками вплинувши, на розних месцах не
малi бесурманам чинил шкоди и раззоренiя, а по морю Чорному корабле и
катарги, з Константинополя в Крим, Азов и на иннiе месца пливучiе,
громлювал и з великими здобычамн щасливе з войском Запорожским до Коша
своего повергался, которого все войско зело любило и за отца своего
почитало"[59].
У наступний час боротьба за визволення споконвiчних слов'янських земель
Приазов'я та Причорномор'я не припинялася. У 80-х pp. XVII ст. росiйське
вiйсько, до складу якого входили лiвобережнi козацькi полки, двiчi
здiйснило походи на Крим. Проте, погано пiдготовленi, вони виявилися
невдалими. Пiд час одного з них (1687 р.) втратив гетьманську булаву I.
Самойлович. Його було звинувачено у та мних зв'язках з кримцями,
заарештовано й заслано до Сибiру. На так званiй Коломацькiй радi 25 липня
1687 р. старшина обрала гетьманом генерального осавула I. Мазепу, якого
пiдтримав всесильний В. Голiцин. Боротьба проти турецько-татарсько©
агресi© точилася ще протягом багатьох десятилiть. Лише внаслiдок
переможних росiйсько-турецьких вiйн 1768-1774 pp. i 1787-1791 pp. було
остаточно вирiшене питання про визволення Пiвнiчного Причорномор'я й
утвердження Росiйсько© держави на Азовському й Чорному морях.
В кiнцi XVIII ст. сталася ще одна подiя, яка мала велике значення в
iсторичнiй долi укра©нського народу. В результатi другого (1793 p.) й
третього (1795 p.) подiлiв Польщi до складу Росi© увiйшли правобережнi
землi. Справа Семена Палiя i його сподвижникiв, учасникiв гайдамацького
руху й славнозвiсно© Колi©вщини 1768 р. не була марною. Сво ю боротьбою
вони наблизили час визволення й возз' днання всiх укра©нських земель в
складi Росiйсько© держави
Роман Ю. Мушкетика "Яса" - художнiй твiр, а не спецiальне iсторичне
дослiдження. На його сторiнках дi чимало персонажiв, народжених творчою
уявою автора. Виписанi вони iз знанням iсторичних обставин, у яких
природно розкриваються характери, психологiя геро©в тi © епохи. Очевидно,
не слiд дорiкати письменнику у подеколи хронологiчних змiщеннях окремих
подiй, певних термiнологiчних неточностях тощо, адже вiн створив загалом
довершену, правдиву картину суспiльно-полiтичного життя укра©нських земель
друго© половини XVII ст. Справжнiм геро м його твору народнi маси,
представники яких - Мокiй Сироватка та Лаврiи Перехрест - уособлюють
основну продуктивну силу тогочасного суспiльства. Вони зi збро ю в руках
захищали свою землю вiд ординських i польсько-шляхстськнх феодалiв,
виступали проти власних визискувачiв. Мокiй Сироватка й Лаврiн Перехрест,
не вагаючись, жертвують сво©м життям задля спокою i щастя рiдного краю.
"... Батькiвщина... лише одна. Тiльки потурнак може мiняти ©© на
чужинську" - ось лейтмотив ©х життя i боротьби. А хiба лише ©х? Так думали
i з цими словами вмирали мужнi захисники Ладижнна й Уманi, учасники
походiв на Кримське ханство й турецькi фортецi. Геро©кою боротьби
укра©нського народу з iноземними загарбниками та iдеями патрiотизму
проникнутi всi сторiнки нового роману Ю. Мушкетика "Яса". I в цьому його
непересiчне значення.
Валерiй Смолiй, доктор iсторичних наук.
[1] Акинджi - нападники, нерегулярнi летючi татарськi загони (тур )
[2] Так турки називали Александра Македонського.
[3] Езан - заклик на молитву (тур,).
[4] Муфтi - первосвященик магометанського закону (тур.).
[5] Що я написав - те написав (лат.)
[6] Спагi© - вершники (тур ).
[7] Сердар, сердарах - головнокомандуючий (тур.).
[8] Секбанбашi - вищi офiцери регулярного вiйська (тур.).
[9] Джебелiх - вiнсько, що вели за собою феодали (тур.).
[10] Силяхуар-ага-чиновник, що возив шаблю султана (тур.).
[11] Лист написаний 1678 р., одначе мовиться в ньому про подi© 1674 р.,
тому автор вмiщу ного в оповiдi пiсля ладижннсько© оборони.
[12] Фiрман - указ (тур.).
[13] Антецесор - попередник (тур.).
[14] Фарсах-мiра довжини, 4 км (тур.).
[15] Кибла - напрям на Мекку (тур.).
[16] Передмiстя Адрiанополя.
[17] Селямлик. -чоловiча половина будинку (тур.).
[18] Асесбашi - вищий чин у яничарському вiйську, виконував також
полiцiйнi функцi© (тур.).
[19] Бiр аллах - бог диний (тур ).
[20] Гелiйор - йти (тур.).
[21] Беса - не забувай про звичай гостинностi (тур.).
[22] Кьопек-собака (тур.).
[23] Юрю! - Проходь (тур.)
[24] Улу-Дениз - Гниле море (тат.).
[25] Iзор - сукня з двох шматкiв полотна (тат.).
[26] Яйла - гiрське пасовище (тат.).
[27] Гяур оглу - християнське кодло (тат.).
[28] Тум - народжений в неволi вiд невiльникiв християн (тур.).
[29] Каймакам - управитель округи (тур.).
[30] Рогожа з молодо© липи.
[31] Пелiкани.
[32] Шарiат - релiгiйне право мусульман (тур).
[33] Бiсмiлла - в iм'я аллаха (тур.)
[34] Вай кьопек! - От собака! (Тур )
[35] Йок - нi (тур.).
[36] Акты ЮЗР, т 12, с 102, 113, 527, 682
[37] Апанович О. М. Запорозька Сiч у боротьбi проти турецьке татарсько©
агресi© 50 - 70-тi роки XVII ст. - К, 1961, с. 34, 35
[38] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман
войска запорожских низовых казаков. - СПб., 1894, с. 5, 10.
[39] Iсторiя Укра©нсько© РСР. - К., 1979, т. 2, с. 91.
[40] Акты ЮЗР. - СПб., 1875, т. 8, с. 218-220.
[41] Iсторiя Укра©нсько© РСР, т. 2, с. 94-95.
[42] Звичайно, слiд мати на увазi, що I. Сiрко був представником
козацько© старшини. Йому належали хутори на Слобiдськiй Укра©нi, млини й
будинки на Лiвобережжi, велика пасiка на Запорожжi.
[43] Цит за Анапович О М Запорозька Сiч у боротьбi проти
турецько-татарсько© агресi©. 70-тi роки XVII ст. - К , 1961, с. 247
[44] Акты ЮЗР, т 12, с. 260
[45] Там же. т 9, с. 355
[46] Там же, т 11, с. 419
[47] Там же, т 12, с. 389
[48] Борисенко В. И. Соцiально-економiчний розвиток Лiвобережно©
Укра©ни в другiй половинi XVII ст. - К, 1986, с 73, 123, 130, 156
[49] Там же, с 73, 191
[50] Крестьянская война под предводительством Степана Разина. Сборник
документов. - М., 1954, т. 1, с. 73.
[51] Там же, с. 155.
[52] Там же, с. 132.
[53] Стецюк К.. Вплив повстання Степана Разiна на Укра©ну. (З iсторi©
спiльно© боротьби росiйського i укра©нського народiв проти
феодально-крiпосницького гнiту). - К., 1947, с. 75, 86-91
[54] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч
1, с. 237
[55] Там же, т. 2, ч. 2, с. 101.
[56] Крестьянская война под предводительством Степана Разина, т. 2, ч.
1, с. 201
[57] ДивТроицкий С. М. Самозванцы в России XVII-XVIII веков. - Вопр.
истории, 1969, N 3, с. 134-139.
[58] Эварницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко - славный кошевой атаман
войска Запорожских низовых казаков. - СПб., 1894, с. 44, 49.
[59] Летопись Самоила Величка. - К., 1851, т. 2, с. 497.