Мушкетик Ю.. Яса

лялька, що ©© смикають за шнурочки. Але чи не вперше це чомусь не
ображало. Хотiв сподобатися Брусовi й не знав як. I чубом стрiпував уже
лише за звичкою, а не од погорди.
Пробудившись ранком, подумав, що Брус наплiв сп'яна кошiв, але той
налив по похмiльнiй чарцi - тiльки по однiй - i сказав суворо:
- Ти не забув нашо© вчорашньо© домови? Я свою Килiяну за князя мiг би
видати. Не хочу! Тебе сподобав. Мине петрiвка, при©зди на хутiр. Та
дивись, не пробалакайся нiкому. Бо тодi не бачити тобi Килiяни довiку. А
може, й бiлого свiту.
Та дивна засторога трохи збентежила Лаврiна. I трохи розгнiвило те, що
Дорош бiльше не пустив Килiяну з ним на ярмарок. Зiбрався того ж дня й
ви©хав парою сiрих у яблуках огирiв на хутiр.
А Лаврiн вернувся на Сiч, аби перечекати петрiв i спасiв пiст. Але
серце не хотiло чекати, все було немиле, осоружне. Пости видалися довгими,
як сирiтська зима. Ходив понад Чортомликом, а бачив Суху Тьму й себе з
Килiяною на конi. Ловив на луках бурого й розмовляв з ним, йому здавалося,
що й кiнь пам'ята дiвчину. Чекання стру©ло серце. Воно було солодке й
гiрке воднораз. Довгий пiст не вiддалив, не розмив нiжного виду, навпаки -
мовби освятив, обсипав чистим i ясним сяйвом. Часом Лаврiновi здавалося,
що Дорош посмiявся над ним, а сам примусив дочку подати рушники iншому.
Але ж Килiяна не подасть. Нiкому, опрiч нього. Вона так i сказала на
прощання.
Тiльки... Тiльки чого з ним так повiвся Дорош Брус?
Про Килiяну й про все, що з ним сталося, не розповiв нiкому. Лише...
Марковi. Але Марко - це нiби вiн сам. Надто вiдтодi, як обмiнялися мiдними
хрестиками й поклялися на шаблях на вiчне побратимство. Марко напросився
по©хати з ним. Нехай свариться Дорош Брус. Вiн i так сваритиметься, що не
дотримав строку. Мусить же Лаврiн мати не весiллi свого боярин.а. Та й
Марко, напевне, сподоба ться Брусовi. Одначе ного чомусь нема . Обiцяв
догнати на узвозi, а вже Старi Могили, а його не видно.
Й саме тодi позаду почувся тупiт. То таки був Марко. Низько пригнувшись
до ши© коня, виставивши вперед списа, летiв, мовби мав зiтнутися з
ворогом.
Хоч який замрiяний був Лаврiн, а, побачивши Марка, обвiшаного в'язками
бубликiв, з нахромленою на ратище паляницею, розреготався.
- Клятий корчмар, - витер Марко шапкою обличчя, - трохи не догнав. Ох i
пер. Й барильце з вином я таки впустив, - удавано скрушно чи справдi
скрушно (хiба Марка розбереш!) зiтхнув. Маркiв Султан губив шматки пiни.
Це був високий i красивий араб з тоненькими бабками й маленькою, головою.
А сам Марко Нога ць - маленький i круглий, як гарбуз. Крутий у плечах,
мiцний статурою, вертлявий, як дзига. Нiс у нього пиптем, очi вузенькi,
неначе прорiзанi рiзачкою, й веселi та хитрi, часто усмiхненi. Веселять
його вид i чепурнi невеличкi вусики, i ямочка на пiдборiддi, навiть
родимка на лiвiй щоцi. Вiн чимось схожий чи на татарина, чи на цигана, й
не тiльки виглядом, а й вдачею. Найбiльше вiн любить мiнятися - будь що на
будь що, любить вертiтися там, де торгують кiньми, де зiбрався гурт людей.
Йому аби була добра бесiда, товариство до яко©-небудь картярсько© гри, а
там уже перевершити його не мiг нiхто. Так думав Лаврiн. Карти мелькали у
Маркових руках, як горiхи в бiлчиних лапах, казали, що вiн трохи й махлю ,
але нiколи не ловився. Безжурний i штукарний, кепкував однаково з iнших i
з себе, й за це йому прощалося бiльше, нiж будь-кому. Лице у нього веселе,
привiтне, нiс - готовий щомитi зморщитись од веселого смiху. Тiльки в очах
помiж веселих iскринок iнодi висвiчувались якiсь iншi. Та губи мали звичку
не смiятися, а мовби кривитися. Але зараз i вони трiпотiли весело, й лице
Марковi пашiло, а в очах - слiпий дощ або метелиця.
Вони потоваришували давно. Власне, це Марко прикипiв напочатку до
Лаврiна душею. Сталося це три роки тому. Хизуючись один перед одним, вони,
сiчовi пiдпарубчаки, перепливали Чортомлик бiля самих порогiв. I одного
разу Марко не зборов течi©, вона знесла його, i вiн завис на рогатому
холу вi. Нижче ж стримiли зуби Собачого Каменя. Лаврiн пiдплив до нього й
кинув йому мотузок, а сам ледве одвернув од тих зубцiв, промчав у
шумовиннi до Скарбно©. Нi Лаврiн, нi Марко не сказали тодi й потiм один
одному жодного слова - то було б нижче козацько© гiдностi, але та течiя
знесла водне ©хнi душi, ©хню приязнь. Вiдтодi заприятелювали. Як i iншi
парубчаки, любили вечорами поблукати вiд куреня до куреня - десь
почастують чаркою, цiкавою оповiдкою-, а десь замахнуться малаха м. Лаврiн
ображався, йшов прiч, а Марко дратувався, доки за ним не гналися з
тим-таки малаха м. Але Марко вмiв i обдурити куренян, прикинутись овечкою,
пiдлеститись й несподiвано викинути фортеля, од якого в сiчовикiв очi на
лоба лiзли. Те не подобалось Лаврiновi, але Марко i його облещував й
трiшки брав на глуз. Потiм Лаврiн прощав те, й вони мирилися. Лаврiн
смiявся з Маркових дотепiв найщирiше, вiрив у його билицi-небилицi, й.
либонь, через те й Марко уподобав його собi в дружбу дужче, нiж когось
iншого з сiчових молодикiв. У нього ж бо друзi - в кожному куренi, вiн
умi ввiйти в нове товариство так, що хоч би й назавжди залишався з ним.
Але вмi Марко й пустити про кого-небудь турусу, та так, що всi в те
повiрять, i розповзеться та чутка по Сiчi, мов короста, налипне на
небораку - не одми шся. Кiлька разiв на тому ловився, курiнний погрожував
одлучити його од людсько© честi, одначе прощав за веселiсть i шпетнiсть.
Так само прощав i Лаврiн.
Марко ма свою гординю - Султана. При©хав на ньому торiк з ярмарку,
казав - вимiняв у циган, але тому нiхто не йняв вiри. Бо де б знайшовся
такий дурний цигащ що обмiняв би стрункого ара-баша на миршавого шевляга
Чортика, уземка, котрого Марко ледве виго©в од корости. Шерсть на ньому й
далi росла погано, а весною, коли кiнь линяв, на животi в нього проглядала
лиса, нiби вибрита, шкiра. А в Султана тонкi, сухi ноги, тонкий храп,
чутливi вуха, вiн так i рве з рук повiддя, так i гра пiд вершником.
Лаврiн помiтив, що од того ярмарку щось змiнилося в товаришевi, одначе
що саме - вловити не мiг, а сам Марко нiчого не розповiдав.
Низенький Нога ць поглядав зi свого громака на Лаврiна згори вниз. Його
араб потягнувся до Лаврiнового Коршака, але той, норовистий i злий,
прищулив вуха, куснув жеребця за холку. Парубки, бач, приятелювали, а ©хнi
конi - нi. Султан пирхнув, затанцював по краю дороги, й Лаврiновi довелося
торкнути свого коня острогами, щоб не вiдстати.
Вони наздогнали загiн i збочили лiворуч, аби не ковтати руду кушпелю,
котра висiла в повiтрi. Так ©хали якийсь час. Широка дорога понад Днiпром
то збiгала на пагорби, то спадала вниз, беручись угору, вони бачили зеленi
плавнi й сiро-жовте зарiччя. Обiч гостинця - могили й могили, давнi,
порослi колючими бур'янами, обпаленi сонцем. Нiхто не вiдав, чи©ми
кiстками так густо встелено той шлях. З могил злiтали степовi орли й,
кружляючи, вiдлiтали в степ.

Ой там, в степу, при дорозi,
Шумлять-гудуть дрiбнi лози.
Ой там молод козак блудить,
Пiд ним сивий коник нудить, -

виспiвував козак Рябуха голосом хоч i не вельми гарним, зате дужим.
Спiв вплiтався в степ, линув над кушпелею, i козаки слухали не
перебиваючi©. I слухали орли, ширяючи в високостi. Степ пахтiв торiшнiми
полипами, дроком, волею. Козаки нiколи не говорили мiж собою, що цей степ
може родити пшеницю. Вони вiдали про те, але й знали, Що плугатарство тут
заснуло в далекiй далечi пам'ятi, навiть не ©хньо©, а багатьох поколiнь.
Степ iснував для того, щоб доганяти i втiкати, заступити справжн поле, на
якому ще виростають пшеницi i дiти. ©хали тюпака i риссю - коней не
морили, бо дорога далека.
Аж ось дорога розчахнулась на двi, ширша пластала понад Днiпром далi,
на Нижнiй Перевiз, вужча повертала в степ. Й одразу пропали плавнi, в
обидвi руки слалося Козацьке Поле, вже трохи порудiле од спеки, пустельне
о цiй полуденнiй порi. Та пустельнiсть хапала за душу, степ навiвав нудьгу
й утому. Та не такий Марко Нога ць, щоб нудьгувати. Позаду всiх, глибоко
позасовувавшi© у великi дерев'янi стремена ноги, важко погойдувався у
сiдлi козак Кирило Кайдан. З вигляду грiзний i сердитий - у пiвлiктя вуса,
волосся густе, як верболiз при повнiй водi, чорнi очi в сталевих цятках, -
насправдi ж добрий i незлобивий, мов дитина. Кайдан - високий i дебелий, i
кiнь пiд ним важкий: копита - як чавунцi, ще й трохи кумедний,
чорно-гнiдий, а на черевi - бiла латка. Опустивши велику голову, кiнь теж
дрiмав. Марко пiдкрався до рябопузого й в один мент прив'язав до хвоста
бублика. Кiнь пробудився од дрiмоти, струшуючи шкiрою на холцi, замахав
хвостом, i бублик замиготiв у повiтрi. Кайдан прокинувся од реготу, довго
не мiг нiчого второпати, а коли побачив бублика, обурився й погнався за
Марком. Той утiкав, ловко правуючи мiж козакiв. Кайдан хотiв дiстати його
ратищем, але тiльки збив з Марково© голови шапку, але той упiймав ©© на
лету. Пересмiялись i перебалакали, а далi втома знову налягла на плечi.
Степ курiвся сiрою млою, обрiй заколихував, i вже дрiмав не один Кайдан, а
половина команди. Конi йшли ступою. Хуркнула з трави хохiтва, прудко
замахала крилами, аж зарябiло в очах, блиснула чорно-бiлим намистом на
ши©, -то був самець у розпалi шлюбного шалу, - i впала в трави. Шукай - i
з собаками не знайдеш. Козаки провели ©© полiт сонними очима.
Дорога розтанула в травах. Це вже була не дорога, а примiтна лише
козакам звивиста стрiчка, якою про©жджали аргатали або проходила козацька
партiя. Трави не витоптувалися до кореня, тож були густiшi, ситiшi, одначе
приземкуватi, бур'ян рiс рiдко, й менше траплялося тут кротовин, байбачих
та ховрашиних нiр.
Лаврiн i Марко знову ©хали позаду. Марко пристав до ватаги самочинно, й
хоч не в звича© козакiв доправлятися, хто куди ©де, одначе краще не
мозолити осавуловi очей.
Лаврiн думав про Кнлiяну. Вона десь там чека на нього. Й усмiхався сам
до себе. Його обiйняла млосна хвиля, вiн дивився на дiвчину у власнiй
уявi, знову й знову бачив ©© над Сухою Тьмою, й од того спомину горiло
тiло й було йому соромно та солодко.
Про Килiяну думав i Марко. Одначе вiн би й пiд шибеницею не зiзнався в
цьому. Просто кортiло йому побачити ту дiвчину. Лаврiн часто розказував
про не©, а вiн слухав, i вона поставала перед його зором. Лаврiновою рукою
брав ©© за руку, його ж пальцями погладжував чорнi дугастi брови. А може,
то вже були й не Лаврiновi руки? Не Лаврiновi пальцi? Й не Коршак, а
Султан нiс ©© через Суху Тьму?
Таки Султан. Виносив з чорно©, як бездонна криниця, ночi й мчав ©© та
Марка веселим ярмарком.
"Щасний Лаврiн", - думав Марко. Бажав товаришевi долi й зi страхом
почував, що це йому важко. Маленький чорний шулiка дзьобав йому в
самiсiньке серце. Невiдь-чому, адже любив Лаврiна. Готовий офiрувати йому
всiм, навiть життям.
Й тодi ж прокрадалася думка: чи ж усiм? Ранiше сонце свiтило ©м
однаково. I вiн справдi був готовий офiрувати Лаврiновi. Навiть накликав у
мислях на Лаврiна нещастя, щоб затим мчати на виручку. I тодi Лаврiн
променив йому сiрими очима, дякував. Гордий Лаврiн, що й не перед кожним
курiнним скидав шапку, вклонявся Марковi.
Лаврiн - збагненний i незбагненний Марковi. Вiн ним трохи зачудовувався
i трохи пiдносився над ним у думках. Разом росли. разом тинялися бiля
погаслих кабиць, ганялися за Шайтаном, в один день стали молодиками - ©х
записали до куренiв i почали навчати бойво© козацько© справи. Лаврiновi
допомагав, скiльки мiг, дядько, але Перехрест нiколи нiчого не споживав
сам, дiлився з Марком та iншими хлопцями. Потiм Лаврiновi знову поталанило
- взяв його кошовий за джуру. Аби таке йому, Марку, то нiчого лiпшого й не
треба. Лаврiн же навiть трохи гордував тi ю службою. Й не зажив там надi©
на який iнший уряд. Навiть ма серед старшини немало вороженькiв. Марко
сам такий: прив'яжи до верби - одгризеться, але ж бува , що не хочеться
лягати спати без вечерi, треба й схилитися, треба догодити - повеселити
курiнного, кухаря, затанцювати на батозi чи заспiвати по-циганськи. Й тобi
дадуть пусту, пустять вишкребти казана.
Десь глибоко в душi Марко вiдгадував, що та Лаврiнова погорда зовсiм
не погорда, а вiдомств за старцiвське дитинство i певнiсть, що дiйшов,
зросту й сили - бiльше покривдити себе не дасть нiкому; вiн, Марко, тако©
певностi не мав, за не© любив Перехреста й трохи заздрив йому. В усьому
iншому Лаврiн - неначе дiвчина. Його душу легко сполохати бридким словом,
вiн гидливий, i над тим Марко часто кепкував; з сором'язливостi й ота
Перехрестова погорда. Вiн зодягався в не©, як.у сталеву кольчугу.
Найкраще ©м бувало, коли влiтi Лаврiн одпрошувався у Сiрка й вони удвох
з Марком брали малого човна та поселялися на кiлька днiв десь на
недалекому островi. Збирали ча©нi та качинi яйця, ловили малим волочком
рибу, купалися. Жили в куренi з гiлля та очерету, запливали в очеретянi
нетрi, вилазили на найвищi дуби. Все те - в доброму змаганнi, в щирiй
приязнi. Вночi прокидалися од моторошного реготу сови, вдавали один перед
одним байдужiсть - випробовували себе. I мрiяли. Про чати на Козацькому
Полi, про походи на Крим. Звiсно - в однiй командi. Там, серед плавнiв,
Лаврiн та Марко й самi були як молодi звiрки, такi ж прудкi й дикi, чiпкi
й гiнкi - в одну мить могли в-идряпатися на височезне дерево, пiрнути в
воду й виплисти десь в очеретi, пожувати його солодкий корiнь чи з'©сти по
сирiй рибинi.
Вони були крихiтною часточкою плавнiв. Проте Лаврiн був трохи iншою,
анiж Марко, часточкою. Лаврiн жив з ними одним життям i любив ©х
споглядати. Вiн любив ©хню сумовиту красу - чомусь з усього найсумовитiшу.
Його тривожив дощ у плавнях, лiле© в затишку, осiннi верби, що тихо ронять
на плесо схожi на човника листочки. Вiн милувався летом самотнього ворона,
коли той викруглював дивовижнi чаклунськi кола, й вiдтавав душею бiля
диких каченят - малесеньких, пухнастих грудочок, що, смiшно хилитаючись,
бiгли до води. Потайки намагався намалювати (фарби випрохував або купував
у монастирського богомаза) й вербу, i каченят, одначе те в нього не дуже
виходило, тож не показував сво©х малюнкiв нiкому. Бо Марко вже й так
пiдкепковував над ним; задивиться Лаврiн на зграю рибок на бистрi або на
пружечок сонця, що тане серед очеретяного волоття, а Марко тим часом або
хвоста йому хмелевого причепить, або при гуртi вимаже сажею вуха чи й
просто вiзьме на висмiхи.
Й через те Лаврiн пильно приховував той триб сбо © душi, стндався його,
бо й справдi, хiба мусить кортiти козаковi малювати пiвнi та ружi? То з
руки тiльки дiвчатам, а якщо вже щось малювати, то конi та думбаси,
пiвонi© ж та пiвники тiльки так, для забавки.
Лаврiн не помiчав, як пролiтали днi, вiн би й зовсiм не вертався на
Сiч, а Марко починав нудьгувати. Лаврiн - найближчий Маркiв товариш, але
Марко й з iншими молодиками водив дружбу. Здебiльшого Лаврiн не мiг
прожити без Марка й дня. Iнодi починав ревнувати. Здавалося б, мало бути
навпаки. Лаврiн i вродою вдатний, i у вiйськових вправах спритнiший, i
грамотнiший. Ще й увесь на виду, душа, як i кунтуш, розстебнута на всi
застiбки, ходять вiн навпрошки, а коли перечiпа ться, тiльки диву ться.
Цим трохи схожий на отамана. Той перебрiв огненнi© рiки, а обдурити його в
справах домашнiх, житейських може й дитина. Потiм сам здиву ться власнiй
на©вностi й тому, що так легко дався на пiдмову. Марка ж обвести кругом
пальця не вдасться нiкому. На днi його душi зача©лася жарина недовiри, вiд
яко© зайнялася iнша жарина - хитростi. Либонь, ©х i закинула туди лиха
доля, вона котила його з високого горба, через байраки i терни. Лаврiна он
прикохав сам кошовий отаман, а йому, Марковi, щоб добутися до гуртового
казана, доводиться або пролазити попiд руками, або хапати через голови.
Змушений був i вiдманювати когось вiд казана й при тому дивитися чистими
очима. I починав ненавидiти тих, хто при казанi. А потроху - i всiх iнших.
I почував маленьку зверхнiсть над ними. Й над Лаврiном також. Тонко
пiдмiчав людськi вади i вмiв ©х лицедiйськи передавати. Багато знав про
пота мний свiт людсько© душi й просто про свiт, найперше про Сiч - що i в
якому куренi сталося минулого дня, про що говорили значнi козаки на крузi,
звiдкiля прибули посли i хто ©х приймав у вiйськовiй канцелярi©.
Коли вони вдвох, Лаврiна мало вабили парубоцькi грища, кiннi перегони,
всiлякi змаги. Серед сiчових молодикiв iснувало запекле суперництво -
скочити на необ'©ждженого коня, переплисти Днiпро на порогах, схопитись
"навхрест" або "попiдсилу". Марко сам до тих змаг не вдатний, одначе
володiв неперевершеним умiнням звести в герцi-задирачцi iнших, Лаврiн
волiв випробувати себе на тих же порогах наодинцi, не любив виставлятися
на миру. Так вони й жили, i всi трохи дивувалися ©хнiй дружбi, але ©м до
того було байдуже. А потiм у Лаврiновому серцi з'явилася Килiяна. Й Марко
мовби вiддаленiв, але тiльки ледь-ледь. Затинаючись, червонiючи, Перехрест
гаряче й захоплено розповiв Марковi про Килiяну. Марко зрадiв щастю
товариша. А сам прийшов у курiнь, i стало йому чомусь сумно.
... Марко клiпнув очима, оглянувся. Хiба вiн не радий Лаврiновому
коханню? Щирому i свiтлому, якого, мабуть, нiколи не матиме сам. Чи ж
його, татаркуватого, полюбить така дiвчина, як Килiяна?
Донедавна про це не думав. Сам мiг осмiяти будь-чий гандж. Коли допiкав
кого до живого, аж нiби почував радiсть. Пiдводив кого пiд курiнного - й
щось пощипувало в душi. Знав i те, що нiхто не виплете: зi слiв так тонко
сильця, як вiн, не вхопить швидше за нього чужо© мислi, не розплута ©© на
стьожки. Йому часто казали: аби здобув грамоту, мав би поважний писарський
уряд. Але казали так немов: на посмiх. Бо ж бачили в ньому штукаря,
мартопляса. Й тодi в ньому щось пiднiмалося до важко© образи, яку мусив
гамувати. Адже, опрiч усього, отако, штукарем, легше жити. А сам бачив, що
не дурнiший не тiльки за осавула свого куреня, а й за курiнного. З
порадами ж не поспiшав, тримав ©х при собi.
Нелегке то було життя, але сподiвався на якийсь неймовiрний талан,
сподiвався, що виб' ться нагору, твердо вiрив у це. Iнодi у замрi© уже й
дивився з тi © гори на iнших. Знав напевне одне: вибившись наверх,
допоможе й Лаврiновi.
А в Лаврiна таки глузду не повен казан. Бо ж хотiв покинути кошового,
пiти в курiнь. Простим козаком. Всi попереднi джури - хорунжими,
осавулами, декотрi мають сво© зимiвники. Випросили виморенi чи вигубленi
татарином господарства. Марко гадав, що й Лаврiн чогось допне собi. А бiля
нього, либонь, покориста ться й вiн.
Лаврiн доп'яз собi кiлькох недругiв, i Марко мусив на людях триматись
осторонь од нього, аби не накликати на себе чийого-небудь гнiву. Перехрест
ма заступництво, а вiн тiльки дублену шкуру.
Доля несподiвано розiслала перед Лаврiном бiлий сувiй, а Марко
залишився на чорному тирлi. Й було йому сумно та скрушно. Й хотiлося
зробити щось таке... Чимось здивувати всiх. Вигадати щось кабешне або й
зле. Але нiчого не придумувалося. Марко давно зна , що свiт - вiн недобрий
i хитрий, що люди не такi, якими виставляють себе, що кожен пряде свою
ниточку й намага ться захопити для не© якомога бiльше куделi, а то й
присукати до сво © ниточки ниточку сусiда. виплести мережу, якою впiймати
все, що трапиться. Неждано-негадано Лаврiновi, який нiчим для себе не
клопотався, доля дала в руки барвисту ниточку, не ниточку, а цiлу крайку,
Марко ж залишився з порожнiми руками. Марко вiдчув: з то© хвилини, як вiн
дiзнався про Лаврiнове щастя, щось зрушилося в ньому. Став понурим i
дратiвливим, все бiле й зелене в серцi перецвiлося в чорне; незлобивий
кпин обернувся в насмiх, захоплення - в заздрiсть, заздрiсть - в обмову.
Це помiчав сам i не мiг нiчого з собою вдiяти. Бажання похизуватися,
здивувати iнших жило в ньому й далi, але й воно одмiнилося в барвi. Проте
нинi степ, далека мандрiвка i якесь неясне вiдчуття, якесь сподiвання
навiяли йому в груди колишньо© легкостi та веселостi.
- Якось у оцьому степу ми з отаманом Мжичкою сполохали дрохву, - почав
Марко плести кошi. - Вона була завбiльшки з коня. Як побiгла, аж земля
задвигтiла. Пiд'©хали, а там двадцятеро я ць. I кожне завбiльшки з
цебер...
- Дрохва по двадцятеро я ць не несе, - сказав Кайдан.
- Проста не несе, а ця знесла. Запитай у Мжички, коли не вiриш. Вiн ще
сказав: от би пiдсипати, щоб вилупилися дрохвенята. А я йому - давай
пiдсиплемо.
- Ну? - недовiрливо закопилив губи Кайдан. - Пiд кого б то?..
- Так само й Мжичка засумнiвався. А я йому: пiд Кайдана Кирила. Спить
вiн без просипу, може, й висидить.
Козаки реготiли, Кайдан також.
Обiдали в Рубановiй залозi. Всi на Сiчi знають: смачнiшо©, як з криницi
Рубаново© залоги, води нема в усьому степу. Вона пахне чебрецем i дикою
м'ятою й холодна, аж зуби ломить. Криниця глибока, бо залога сто©ть на
горбi. Залога вельми вкгрунтована, хоч i невелика - сажнiв по двадцять у
кожен бiк. Але рiв глибокий, i високий вал, i палiсад мiцний, дубовий, о
дев'яти гарматках i тридцяти бiйницях, i ворота подвiйнi, оббитi залiзом.
Бiля валу - височенна "фiгура", а на вершечку вплетений лозовий кiш, з
якого зорить у степ козак. Кiлька роз'©здiв пильнують понад Сiрим i
Мрячним байраками. Всього в залозi стоять посто м сiмдесят два козаки.
Залога затiсна для тако© кiлькостi людей, - частина з них ночу на другому
поверсi куреня (перший, плетений з лози, то конюшня), -через те в стiнi
валу викопано двi чималi землянки. Служба на посто© нудна, обтяжлива (хоч
це й наближчий до Сiчi постiй), тут радi новiй людинi, дозорцi довго не
хотiли вiдпускати пана Амбросiя з козаками, частували холодною юшкою з
карасiв, студеною водою з криницi, аж поки Амбросiй рiшуче взявся за шапку
й наказав сво©м козакам сiдлати конi. Незабаром залога i "фiгура" згинули
в сiрому маревi. Й знову не тронутий череслом степ облiг з усiх бокiв. Тут
буяли бур'яни i трави, падали й iзтлiвали, а по них спиналися новi, i так
рiк у рiк - столiття, вiки. Той самий жовтий буркун i шорстка тирса, немов
вони й не вмирали нiколи, немов цвiли й гойдалися од тих днiв, як почало
свiтити сонце. I той самий каня висiв над степом, i той самий байбак
свистiв бiля нори.
Нудно козаковi в степу. Майнув на обрi© табунець сайгакiв i розтанув у
травах. Вiковiчнi трави котили вдалеч вiковiчнi хвилi, й пахло од них
старими медами. Вiтер пiднiмав хмари жовто-зеленого пилку, й тодi
затуманювалося сонце, а конi пирхали й збивалися з кроку. Доцвiтали дрок,
горицвiт, дев'ясил, буркун i медунка, всi вони пахли медами й цвiли
жовто-Майже всi квiти в степу величаються тою барвою, тiльки катран та
га'лючник додають бiло©, а шавлiя - синьо-фiолетово©. I вiд того i в очу в
козака жовто, й жовтими здаються небо та далина.
На обрi© стояли високi, схожi на козацькi шапки, хмари, ще й
кучеряво-бiлi, козаки ©хали на захiд, хмари-шапки пливли на схiд. Козаки
проводжали ©х очима.
Любить козак степ! Вiн i сам того не зна ; так любить, що й жити без
нього не може, - квiтнуть у його серцi воронець i грицики, й ширяють там
пiдорлики, i ча чка в' ться в мислях, спогада вiн ©х i осягне до кiнця
свою любов, коли ляже на смертному одрi десь у далекому селi чи слободi
(рiдко кому з них таке випада ), i затужить його душа, й рвонеться - вже
вiльна, без тiла - понад долинами i вибалками, квiтами i травами, i
оселиться десь на високiй могилi. Зустрiчатиме й проводжатиме козацькi
чати, але вже мовчки.
Повернуло на вечiр, прогiрклий до дна полинами день спадав на землю
жовто-сiрою iмлою. Дво пiдорликiв по крутiй дузi бралися у ще не вичахле
небо - облiтали перед сном сво© володiння.
Ночували козаки в неглибокiй балцi бiля криницi. Примiтне, знане мiсце.
Цього лiта вони ночували тут, либонь, першi: вода в криницi була чорна,
застояна, нежива. Лаврiн розсiдлав Коршака, поплескав по ши© долонею, аж
бризнула пилюка, -к iнь одразу бухнувся на землю й почав качатися,
по-собачому пiдiбгавши ноги. Так качався тiльки вiн; Султан - важко
перекидався з боку на бiк, збиваючи копитами пiд корiнь трави, а потiм ще
довго лежав, немов роздумуючи, вставати йому чи нi, а Коршак скочив на
ноги враз, обтрусився, але якийсь час не йшов пастися, а косував на
господаря. Лаврiновi конi йдуть до рук. Навiть чужi. серед них такi, що
нiкого, крiм господаря, до себе не пiдпускають, а якщо козак вискочить на
хребтину, стягне за ногу й копитом ударить, може забити й на смерть, проте
Лаврiн легко укоськував найхарапудистiшого румака. Козаки казали, що
Лаврiн зна таке слово, й вiн того не заперечував, бо почував у сво©х
руках, у собi самому якусь дивовижну ласкаву силу, ласкаву впевненiсть,
якiй легко, хоч i з дрожем, корилися конi.
Все ще не спускаючи господаря з ока. Коршак пiшов попаски до табуна, а
Лаврiн, вичерпавши з козаками до дна воду, чекав, поки натече свiжо©. На
трiскучому, з кураю, вогнищi гуртом варили кулiш й одразу ж по вечерi
вкладалися спати, аби засвiт продовжити путь.
Тiльки Лаврiну не спалося. Йому увесь час здавалося, що на нього хтось
дивиться, розплющував очi й бачив над головою лампади зiр, що мерехтiли в
безоднi неба. Може, це вони дивилися на нього?
Врештi стягнув з себе кирею, пiдвiвся. Козаки спали, вклавшись кружка
довкола кущика лози, пiд яким поблискувало свiтле око копаночки.
Копi паслися тут же, в долинцi, iнодi чулося важке гупання - кiнь
перестрибував стриноженими ногами, пофоркування, нутряне зiтхання. На
пiвденному схилi балки чорнiла постать козака на чатах. Лаврiн пiшов до
нього. То був Кайдан.
- Йди спати, - сказав Лаврiн. - Менi однаково не спиться.
- Мед-пиво сниться? - Кайдан тихенько засмiявся. - Чи болить щось?
- Нiчого не болить.
- Ну, тодi гуляй. Тiльки не пускай з балки конi.
Кайдан поспiшливо, - боявся, щоб Лаврiн не передумав, - почимчикував до
стану. А Лаврiн порахував конi й побрiв з балки нагору. Зупинився. Перед
ним мрiв степ, неначе приворожений мiсяцем. Якийсь чар упав на нього, чи
сам умiв чаруватися - лежав безшелесне й тихо, аж було чути, як
наливаються соком трави. Спало все: кожна травиночка, кожна бадилиночка,
кожна квiтка, тiльки зорi не спали, стерегли в травах вiчнiсть. I
зблискував над обрi м серпик мiсяця, здавалося, хтось збира ться вижати
степ i не одважу ться. Пахло дроком i буркуном, i ще сотнi запахiв плавали