Мушкетик Ю.. Яса

слизькi челядники. Нехай ходить серед них хоч один отакий - вiдкритий i
дикий. Колись i сам був такий...
Нi, не такий. А який був? I яким мiг бути, аби не подув сприятливий
вiтер у його вiтрило? Попував би десь у селi. Доживав вiку добрим
сiльським батюшкою, мочив би у сулiях вишнi та квасив на зиму капусту з
хроном, смородиновим листям та горобиною. Десь у глибинi свiдомостi
(неначе в снi) майнуло, що, може, в тому бiльше щастя, нiж у гетьманствi.
Майнуло й щезло, йому аж стало соромно за такi думки, i щезли спогади, i
став вiн знову важким, похмурим, буркiтливим гетьманом, котрого мучать
безсоння i печiя, а сам вiн обрида всiм бубонiнням, нудними повчаннями, i
влазить у всi великi й дрiбнi справи, i не може ©х вирiшити за раз, часто
одклада на завтра. На завтра! Вчора одклав не обмiзковану грамоту з
малоросiйського приказу. В тiй грамотi сказано, що йдеться до нових
утарачок з турками - до велико© вiйни, Адрiанополь i Стамбул рихтують ©©
давно, й через те треба увiйти в спiлку iз Запорожжям, пропустити туди
пороховi та провiантськi обози й видiлити з гетьманськi' скарбницi кошти
для закупiвлi збро©.
Гетьман протримав у головi цей клопiт трохи не всеньку нiч, так i не
позбувся його. Зняти варту, яку сам наказав поставити i пропустити обози!
I таким робом укрiпити на силi Сiч, дати потачку сваволi й непослуху.
Посполитi й так втiкають на Сiч, нема ©м стриму. А дознавши, що Москва шле
за пороги свинець i сукна, попливуть туди, як плав. А може, тi © вiйни й
не буде. Вже турок один раз вхопив шилом патоки, вдруге не захоче. Що йому
бiльше в мислi - укра©нськi рядна чи венетiйськi сукна? Опрiч того,
Самойловича канудило вiд думки, що допомагатиме тому прибишевi, сво му
запеклому вороговi - Сiрковi. Спогадував слова, якими той шпетив його в
листах, i важка, густа кров упала в скронi. Нi, не дiжде, ланець! Кiсткою
в горлi Самойловичу Запорожжя! Зараза непослуху розтiка ться звiдти по
всiй гетьманщинi. Ма себе той пробишака за зацного лицаря, узяв моду всiх
повчати, ще й хоче привести його до одно© спiлки з правобережцями. Гетьман
зна , що то за спiлка! Видеруть з рук булаву, вiддадуть, кому самi
схочуть.
Що буде, коли не викона оце велiння Москви? Надiшлють грамотку,
вишпетять. Цар i бояри теж вiдають, що Сiч - то дикий клубок шершнiв, але
мусять терпiти, бо той клубок сто©ть на перепонi вовковi - турчиновi.
Може, й грамотки не пришлють. А може, вiн гетьман, добре не прочитав тi ©
реляцi©! Саме так - добре не прочитав.
Ця думка осяяла його, як знамення. Перехрестився, дiстав маленький
ключик, вiдiмнув ковану срiбними штабами скриню. Вийняв з не© листа з
двома печатками, поклав на стiл.
- Ей, свiтла!
Ждан зайшов з передпокою iз п'ятисвiчником в руцi. Цей п'ятисвiчник
(свiчки товстеннi, з бiлого лою) для читання. Самойлович страчав зiр
катастрофiчне, це його вельми непоко©ло i пригнiчувало. Тепер, коли вiн
читав, свiчкар стояв збоку i присвiчував над головою.
Приступаючи до столу, Ждан побачив великого голубого метелика, який
бився в шибку вiкна, прочинив вiкно i випустив його. Гетьман скривився. Й
на хвилю вiдволiкся од сво©х думок, ©х одволiк чоловiк на парсунi, що
висiла на протилежнiй стiнi. Та парсуна - дина у кiмнатi. Чоловiк
наморщив чоло, примружив очi, поклав на вуста палець. Навiть Самойлович не
зна , хто це такий. Якийсь латинянин, одягнений у козацьку одежу. Але
вельми значущий його жест. Вiн увiбрав цiле людське життя. Багато життiв.
Життя цiлих поколiнь людей. Помовч - i чогось досягнеш! Помовч - i
залишишся живий. Навiть пота мнi думки можуть вiдгадати! Не поспiшай,
помисли - знайдеш найкраще рiшення!
Увесь вiк гетьман живе з прикладеним до вуст пальцем. Якби прийняв -
гай-гай, чи сидiв би в оцiй свiтлицi?!
Портрет чимось йому й не подоба ться. Либонь, нагадуванням, що й той
жест можуть вiдгадати. А також думкою про те, що не все життя - в отiй
мовчанцi, що на свiтi iнше життя, просте й веселе, сповнене радостi й
довiри, безжурностi, позбавлене страху й засторог. Може, воно i , але не
тут. Не в цих i не в подiбних до цих стiнах. Самойловичу здалося, що
чоловiк на портретi пiдморгнув йому. Мовляв, твiй розгад правдивий.
Гетьман знову пiдсунув ближче листа.
У Ждана зiр, як у сокола-боривiтра. Боривiтер бачить маленьку
птащку-пастушка в густiй травi на вiдстанi версти. Рядки, над якими
гетьман нахилявся до самого столу, в свiчкаревому очу - як грубi гужiвки.
Гетьман дума , що Ждан не вмi читати й не зна , що той з дячком Алтином
давно подолав часословець, псалтир i окто©х i тепер сам чита всiлякi
книженцi©. Ждан хотiв одкритися давно, але якось не випадало, а тепер i не
знав, як те зробити. Та й iнодi вельми цiкавi кореспонденцi© чита
гетьман. Ждановi втямки, як це страшно бути вта мниченим у гетьмановi
справи, й мучить його совiсть, ось через це вiн на хоче бiльше
прислужувати в цих покоях. Цур ©м, отим вигодам, про якi казав Митрофан, i
козацькому кунтушевi, i легкiй роботi. Це ж лише в людських очах вiн козак
гетьманського двору, а насправдi - звичайний наймит. Щоправда, всi тут
наймити. I старший кухар, i управитель, i навiть генеральний обозний.
I оцього листа вчитав Ждан. Дуже важливий то лист, бо писаний вiн на
добро Запорозькiй Сiчi i всьому поспiльству, а ще там сказано, що йдеться
до велико© волейно© потреби, либонь, i гетьман пiде в похiд, а з ним i
Ждан. Нi, Ждан з гетьманом не пiде, вiн намислив собi iнший путiвець.
- Розпали у грубцi, - раптом звелiв гетьман, - щось мене морозить.
Ждан здивувався - гетьман нiколи не пояснював сво©х велiнь.
"I чого вiн такий непривiтний? - думав Ждан. - Доскочив найвищо© влади.
Все в нього ... Скiльки то користi можна зробити на такому урядi. Може,
тому й похмурий, що не робить? А чому не робить?.." Ждан заходив у глухий
кут. Йому, небораковi, здавалося, що влада й дана для того, аби робити
людям добро.
Все було готове до пiдпалу: тонкi кленовi полiнця, м'яка вiвсяна
солома. Вона спалахнула, щойно рожевий язичок свiчки лизнув ©©. Золотi
вiдсвiти заграли на смаглявому, з випнутими вилицями Жда-новому обличчi,
на зеленiй кахлi, на кованiй срiблом скринi.
Ждан вiдступив iз п'ятисвiчником до дверей. Не знав: йти йому чи
чекати, коли гетьман почне читати далi. Вiн так i не навчився вгадувати
гетьмановi порухи, часто ступав ногою не в тi, що треба, слiди. Й знав, що
гетьман це бачить, але не мiг здогадатися, чому не проганя . Щоправда, цей
важкий вельможний чоловiк не мрiв ласкою нi до кого, й мало кому вдавалося
вiдгадати бажання гетьмана, хоч усi летiли летом на один покив його
пальця, гнулися до пiдлоги; лише вiн, Ждан, стояв прямо, не гнувся й не
хилився, i гетьман терпiв його. А може, свiчкар i гетьмана впевнив, що ма
стояти прямо, як свiчка.
Гетьман важко пiдвiвся з фотеля, взяв аркуш i пiшов до грубки. Пхнув
його досередини, й цупкий папiр спалахнув у одну мить. Вогненна сила аж
пiдняла бiлий аркуш угору, а впав вiн донизу, на попiл, червоним
сувiйчиком. Ждан у першу мить не стямився з подиву. Далi йому спершу стало
холодно, а потiм душно, зяпав вiдкритим ротом, i гарячий дух
переплавленого з чорнобилем лою забивав подих. На мить - тiльки на мить -
спробував обдурити себе розгадом: такi листи треба спалювати, аби не
розкрилася та мниця. Одначе одразу ж i вiдкинув ту думку: зовсiм не така
це та мниця, щоб ©© ховати од генерально© старшини. Гетьман усi листи
одда до та мно© канцелярi©.
Розгад був один.
Уже потiм Ждан довiдався, що й з гiнцем, який привiз його, сталася лиха
приключка: заснув у надмiр натопленiй хатi, в якiй каглу у бовдурi хтось
рано заткнув, так i помер неборака вiд чаду.
В першу мить Ждан понiс оцю та мницю, як вiдкопаний на злодiйському
обiйстi скарб. Вiн понiс ©©, як справжню коштовнiсiь, яку можна посернути
людям, адже це найбiльша радiсть - подарувати iншим щось велике, ранiше
одiбране в них, i тiулив до серця, i горiв, немов у лихоманцi. I тiльки
згодом вона придушила його, як жорновий камiнь. Вiдчував ©© огром, аж
болiло серце.
Спускався вниз сходами, нiс у руках п'ятисвiчник, i пливла по стiнi
легка тiнь, що, здавалося, теж знала все й радiла разом з ним. Щось
велике, не знане ранiше заполонило Ждана, наповнило незвичайною
вiдповiдальнiстю, аж урочистiстю. Вiн зрозумiв: нлсту©пiв момент, для
якого живе, приспiв час виправдати перед богом власне iснування на землi.
Звершити дiло праведне, хоч i небезпечне. Через те й праведне, що
небезпечне.
Нiч була ясна, зоряна, лебедем плив понад високими вербами мiсяць. Тихо
пливла попiд вербами рiка iз золотою кладкою на той бiк i срiбними палями,
густо повбиваними в воду. Кажуть, по тiй кладцi вночi ходить козак -
кучерявий, рiдкозубий Олiйниченко Кузьма, а тодi перебiга на цей бiк i
ганя ться за вертлявою, мов дзига, дикуватою Оришкою. Ганявся вiн за нею й
за життя, а Оришка втiкала вiд нього, ще й кепкувала над ним, не знала, що
приневолять батько та мати пов'язати засланих Кузьмою старостiв рушниками
(Кузьмi батько передавав олiйницю i водяний млин) i вона у вiдча© побiжить
по цiй дорiжцi на той бiк Сейму, але добiжить тiльки до глибу, а за нею й
Кузьма. Мабуть, була дурна? А може, й нi.
Але таке бува пiсля пiвночi. А зараз пiд вербами регочугь дiвчата, i
той смiх пругкою хвилею проходить по Ждановi, лоскоче серце: Ждан
рiдкозубий, але у воду не побiжить. Одрубав отак у думцi, а серце чомусь
стислося, й вiн зупинився. А тодi думь.а-iа©на прогнала всi iншi думки. I
вiн покликав:
- Тимку! Ходи сюди!
- Йди ти.
- Нi, ти! Маю справу.
Пiдiйшов Тимко - високий, гарний парубок у китайчатiм жупанi, мiсяць
вигравав на його обличчi, й було воно мужн , гордовите. Тимка люблять
дiвчата. Тимко - Жданiв товариш, в недавньому минулому ще й суперник.
Незугарний з виду, голий, як бубон, Ждан смалив халявки до найгарнiших
дiвчат. Власне, халявок не смалив - тiльки закохувався потайно. Був
страшенно влюбливий, i всi батуринськi красунi по черзi снилися йому
ночами. Вiн знав, що незугарний, знав, що бiдний i що жодна з тих дiвчат
не пiде з ним до вiнця, й переживав страшенно, й не мiг нiчого з собою
вдiяти. Отак i закохався у високу станом, русокосу Вiвдю, дочку багатого
чумака Гриценка. Що вже була Вiвдя красива, що вже знала собi цiну, а що
вже правила за ту цiну... парубки глухо© ночi й на кладовище ходи чи по ©©
забаганцi, i в чужi садки лазили, i вкинули соцького в рiчку, а ©й все
було мало. Й кривавили один одному пики, i провалювали голови, а вона
заливалася смiхом, й кожного вечора проводжав ©© iнший парубок. Одного
разу, на зло всiй паруботi, забаглося Вiвдi, щоб ©© провiв додому Ждан.
Отодi й посварилися з Тимком, котрий перед тим проводжав Вiвдю кiлька
вечорiв суспiль. Але по тому Вiвдю почав проводжати Кирик, а далi Махтей,
а далi несподiвано Ждан закохався в кругловиду веселуху Парасочку, й вони
помирилися з Тимком. I запалали один до одного парубоцькою приязню, й
виповiдали один одному всi, якi мали, та мницi, й Тимко пристав на Жданiв
замiр тiкати разом на Сiч. Спочатку пристав, а потiм чогось передумав. Ось
тепер Ждан поверне його на старе.
- Чого бiжиш, як з пожежi?
- Тимку, ходи ближче... Я тобi скажу таке... Розумi ш, я припадком
прочитав московського листа у гетьманськiй свiтлицi. У листi вказано, аби
дали запорожцям хлiбного й порохового перевозiв, аби гетьман послав на Сiч
i сво© обози. А гетьман того листа не показав нiкому i спалив у грубцi.
Нам треба розказати комусь такому, хто б змусив гетьмана перемiнити свiй
намiр...
Навiть при мiсячному свiтлi було видно, як поблiд Тимко. Обличчя його
якось дивно перекосилося, нижня губа одвисла.
- Ти... ти... - зашепотiв вiн... - цс-с. - I оглянувся на кущ, що
чорнiв неподалiк. Ще й присiв i приглянувся проти води.
- Дурне мелеш... Хто тобi повiрить?
- Архiмандрит попросить гетьмана поклястися на вангелi©.
- Та ти тямиш, що молотиш. До архiмандрита як до неба... Замри, якщо
хочеш жити. Гетьман роздушить тебе, мов кузьку. Не такi мудрагелi в льохах
гризли залiза. I знай: ти менi нiчого не казав... Цур дурня... Забудь...
То вищi© помисли. Ми й справдi кузьки.
- Ти не кузька, а блощиця, - скипiв Ждан i крутнув головою. Тимко
мовчав. З того боку рiчки вiяло холодом.
- Йди вже, - понуро, тихо мовив Тимко. - Проспися. Бо... Якщо мене
вiзьмуть на квестiю...
- За що тебе брати на квестiю. Ти - нiкчемний за ць. Скуби собi
капусту.
Тимко опустив голову.
Ждан плюнув пiд ноги й почовгав по стежцi вгору. Йому самому було
страшно. Й не знав, чи витримав би тi лютi квестi©, яких, правда, сам не
бачив, але про якi чував. Але ж, подумав, у двiтi щось бiльше за власний
страх. I навiть за життя. Якщо напружитися.... Якщо зiбрати во дино волю -
можна витримати. Вiд широко©, обплутано© корiнням дерев стежки вiдбiгали
вбоки iншi. Ждан несамохiть повернув на одну з них. А може, й не
випадково. Вона вивела його берегами на гору, далi привела по широкiй межi
до новенько© дерев'яно© церкви. Липовий, котрий ще не потемнiв, дашок
блискотiв проти мiсяця, як слюда. Церкву спорудили на мiсцi старого
церквища, ще й бур'янiв довкола не викосили. За ними не видно було давнiх
настоятелiв храму, могилок ©хнiх.
У хатинi бiля церкви, власне, у сторожцi, доживав вiку колишнiй дяк у
абшидi Хома, двоюрiдний брат седнiвського дяка, звiдки його й знав Ждан.
Обидва дяки дуже схожi один на одного, обидва не пiднялися на вищi щаблi
церковно© драбини, обидва потроху прикохували хлопця, але самi бiдували.
Нинi в новiй церквi новий дяк, а Хома справляв сторожiвську службу.
Перебивався вiн з ячмiнно© кутi на воду: десь прочита канон на iсход
душi, комусь напише клопотання до полкового суддi або й до гетьмансько©
канцелярi©. Дуже любив писати тi папери Хома Хом'як, тiльки не любили ©х
читати в канцелярiях. I не любили самого дяка, може, через те и дочасно
виперли з церкви.
У дяка Хоми потайно вчився грамоти Ждан.
У Хом'яка свiтилося, й Ждан постукав у маленьке, в однохрестя, вiконце.
А тодi пригадав, що дяк нiколи не замика хату, й прочинив дверi. Хом'як
сидiв за столом, читав псалтир. Вiн його чита завжди, тiльки вичиту з
нього трохи не те, що вичитують iншi. Прочита главу, а далi сяде й
замислиться, як то воловi пролiзти у вушко голки?! Чи вiл так схуд, чи
голка така велика, чи вушко роздима ться...
Псалтир - дина книжка в дяковiй хатi i дина коштовна рiч. Все iнше
Хом'як давно поспродував та помiняв на борошно, квасолю, а то й на пугар
горiлки. Лишилася одна миска та один черепочок, двi ложки (одна для
гостя), дерев'яний цебер з водою, порожнi полицi i жердка, а на печi -
кожух. У кожух Хом'як одяга ться взимку, кожухом укрива ться. Навiть
вiника нема в Хоминiй хатi, й не метено там, мабуть, з рiк. Хом'як
нечесаний i невмитий, важкi сиво-чорнi ковтюхи звисають йому на очi, й
важка борода розтеклася по грудях, а сам великий i темний лицем. Ждан
завжди думав про те, що дяк Хома давно покiнчив рахунки зi свiтом i не
бо©ться нiчого. Через те й вирiшив одкритися йому та запитати в нього
поради.
Хом'як вислухав Жданову оповiдь, дивився перед себе на важкi, чорнi,
покладенi на святе писання руки. Ждан скiнчив, а дяк усе ще мовчав, не
вiдриваючи погляду вiд рук. Виглянула iз запiлля миша - худа й довга,
шаснула пiд пiч. Либонь, вона тут вже не боялася нiчого. Це чомусь i
розвеселило, й утвердило в сво©й думцi Ждана. Але, йому в подив, Хом'як, i
далi не повертаючи до нього голови, пробурмотiв:
- Щасен чоловiк, що все чинить обачно, й син людський, що твердо в
законi держиться...
- А чому ви так кажете, дядьку? - крутонув ши ю Ждан.
- Обачно, бо... Як сказав господь: ще пiвень не проспiва тричi...
- А хто може виказати?
- Отож я й запитую.
Ждановi помертвiло в очах. Й не вiд страху за себе, не вiд натяку
Хом'якового (хоч пам'ятав i розумiв, яку небезпеку посiяв, виповiвши
Тимковi та мницю), а саме через те, що син людський виявився зовсiм не
такий, як вiн про нього думав. Напружував пам'ять, щось з не©
виплутувалося, а тодi прорiк:
- Але ж ми разом читали: "Справедливiсть твоя скрiпить тебе... нiчого
тобi боятися, страх не наблизився до тебе".
- Ти випустив слова "далеко будеш вiд гнiву". А вiн навис над тобою, ти
в його лабетах, у його кiгтях.
- А чого боятися вам?
- Я не боюсь, - промимрив дяк. - Хоч... усе живе о сво му животi дума .
I враз скипiло в Жданозiм серцi, вiн стиснув кулаки, що лежали на
колiнах, прямим, кинджальним поглядом сiконув дяка.
- Скiльки вам лишилося жити... Й чого варте таке життя?
- Е, хлопче, - нарештi пiдвiв голову Хом'як, - що менше лиша ться в
квартi трунку, тим вiн дорожчий i солодший. Коли його повна кварта, не
шкода й на долiвку пролити.
Знову пробiгла миша, тепер уже з-пiд печi в запiлля.
- Усе в божiй волi, - бубонiв Хом'як. - А найперше ми, грiшнi. Ти не
зна ш, якi то могутнi володарi свiту цього. I як добре вони знають та
вгадують усе, що проти них. Навiть мовленi у льоху слова сягають ©хнiх
вух.
- Чи не мишi ©х носять! - скривив у посмiшцi губи Ждан.
- Отроче, ти дуже мало зна ш свiт. А я пожив на ньому. Самих гетьманiв
на мо©й пам'ятi вiдспiвали дочасно... Свiтом, Ждане, править страх. Вiн
ходить на котячих лапах i вибира собi поживу.
Ждан не хотiв думати про те, що чи хто править свiтом. Але вiн враз
вiдчув, що йому стало душно. Здавалося, вiн зав'яз у чомусь глевкому i
йому годi з нього вибратися. Рвонувся, немов з пут. Чув, як вони трiщать,
однi спадають, а iншi... iншi тримають його, i думав про те, що оцей ось
велетенський чорний чоловiк обплутаний ними з голови до нiг. У них i ляже
в домовину. Здавалося, чого йому боятися: один, як перст, i жодних
статкiв, i жодних надiй вiдломити ласий шмат вiд тлустого пирога на
святковому столi життя. По©да осушки й крихти й бо©ться втратити ©х. Як
же вiн пояснить це боговi, якою молитвою вiдмолить свiй людський грiх?
Вибiг з хати, зупинився вже аж за церквою. Вона сяяла, як свiчка, та не
осявала душi. Ждан вiдчув себе маленьким, самотнiм на цьому свiтi, таким
самотнiм, що хотiлося заплакати... Вгорi щось шкиргнуло чи шкрябнуло, вiн
пiдвiв очi, подивився На баню церкви. На мить йому здалося, що проти зiр
щось майнуло - крила чи руки, i вiн затулив обличчя, а тодi тричi
перехрестився. Проте великого страху од того ма ва не почував. Щойно
поховав за вечiр у душi другу людину. А ©х у нього й було лише дво . Вiн
вiрив у ©хню людську совiсть, чеснiсть i ось мусив попрощатися з ними
навiк. I нема йому бiльше куди подiтися, нема з ким порадитися. I
видався йому свiт скованим одним велетенським ланцюгом.
Увесь цей час його не полишала ще одна думка - про Митрофана, брата,
сiчового пiдписаря. Найкраще було б якось зв'язатися з ним - передати
письмову цидулу чи навiть закликати того до Батурина, адже Митрофан сам
натякав, що був би радий, якби Ждан передавав йому тутешнi новини. Але
кожного разу та думка наштовхувалася на гостру перепону, на посадженi в
засаду чати: Митрофановi нiчого казати не можна. Митрофан служить не лише
сiчовому товариству, а ще комусь, а якщо не служить, то готовий служити.
Страшно: диний брат - i йому не можна вiдкритися! Й така гiркота пойняли
Ждана, аж не хотiлося жити. Стiльки довкола ницих людей, нишко-вих,
хитрих, заляканих. Сливе увесь свiт з них. Ще донедавна вiн думав iнакше.
Навiть у сирiтствi, в старцiвствi йому стрiчалися добрi люди. Багато
добрих людей, котрi хоч самi були бiднi й покривдженi долей, а таки ж
спiвчували iншому бiдаковi й допомагали чим могли. I вже пiзнiше, коли
його прийняла за пiдпасича дядина, у веселiй хлопчачiй згра© спiзнав
багато злого, але немало й доброго, все зле було кабешне, добре йшло вiд
мислi й серця. Всi хлопчаки були правдивi, всi мрiяли вирости в справжнiх
достойних козакiв i прожити тiльки правдою. Як же все гарно почина ться в
свiтi i як погано кiнча ться! "Через те нема долi нашому кра вi, - думав.
- Бо порiзнила отако всiх неправда".
Тепер у Ждана залишився на пораду лише один чоловiк. Ждан не вельми
вiрив у його совiсливiсть i правдивiсть, але був певний, що той нiкому не
викаже та мницi. Бо сам не любить гетьмана. Сидiр Колиска догляда
гетьманський ви©зд i дво верхових гетьманових коней. Кругленький,
пухкенький Колиска - вельми вправний конюх, четверо вороних у стiйлi не
пiдпускають до себе нiкого, окрiм Сидора. Може, слово зна таке, а може,
пiдкорив коней-звiрiв м'якiстю, добротою, охайнiстю. Якщо Ждановi випада
вiльна хвилина, вiн одразу бiжить у конюшню.Там затишно, там пану
чистота, й тебе охоплю особливе почуття доцiльностi життя та тривкостi
всього сущого на землi. В двi руки од проходу стоять конi - воронi, сiрi,
гнiдi, мишастi, годованi вiвсом, добре вичищенi, побрязкують цепками,
переступають з ноги на ногу, зiтхають глибоко, по-сво му, по-конячи. У
самому кiнцi стайнi, в щiльно загороджених стiйлах - внизу дошки суспiль,
а вгорi мiцнi дерев'янi грати - басують два знаменитi на весь край жеребцi
- Шляхтич i Пiвень. Шляхтич - перський румак, довгоногий, довгоши©й,
Пiвень - бахматий, з важкими грудьми, довгою гривою i мiцними копитами.
Одного разу тим копитом вiн забив на смерть пса-вовкодава, що був заникнув
до стайнi, коли Пiвня виводили на прогулянку. А вгорi щебечуть у гнiздах
ластiвки, стайня без ластiвок - то й не стайня, а льох. У лiвому кутку
бiля дверей лежить накошена трава й стоять мiшки з вiвсом. Пахне травою,
дьогтем, ремiнною упряжжю, гно м i кiнським потом. Колиска дозволя
Ждановi почистити конi залiзним, з вишмульганою дерев'яною ручкою
шкреблом. Той чеше воронi, гнiдi, сiрi боки, а потiм ще протре коня
солом'яним вiхтем, аж шерсть на коневi заблищить, а Жданове серце
осмiхнеться. Ще Колиса iнодi да Ждановi вигуляти жеребця, промчати охляп
аж за село, до Вовчо© могили. Ждан любив коней не стiльки за гарячiсть i
прудкiсть, скiльки за красу. I, скачучи на конi, уявляв себе не звитяжцем,
а милувався, як гарно, як грацiйно бiжить кiнь. I тодi його душа
виповнювалася чимось чистим, дзвiнким, красивим. Сидiр Колиска коха ться в
конях одмалечку, пожалi найгiршу шкапу, але отих четверо i тих дво не
любить. "А щоб ви понесли його пiд кручу..." - якось, крутячись у вiльнi
хвилини на стайнi, почув його бубонiння Ждан. I зрозумiв, за що Сидiр
ненавидить цих красивих коней: бо вони'возять гетьмана. А одного разу
пiсля гетьманових вiдвiдин конюшнi Колиска так нажохав четверик, що
машталiр не змiг управитися з ним, й довелося запрягати iнших.
За що Сидiр не любив гетьмана - хто зна. Адже починав служити ще в його
батька, а потiм Самойлович забрав його сюди. Може, за те й не любить, що
попович став гетьманом, а Колиска так i лишився конюхом.
А Ждан занику не тiльки в конюшню, а й до Колиски додому. Якось
Колиска попросив його допомогти привезти дров, Ждан привiз, а тодi прийшов
©х пиляти, а там i колоти... Вiн перепиляв i переколов не одну хуру дров.
I впорав весною Колисцi поле - дванадцять упругiв у долинцi пiд
Щербатiвкою, i обкопав канавою Колисчину садибу... Казав, що знудьгував за
простою роботою. А насправдi вiн знудьгував за голубими очима Парасочки,
Колисчино© дочки. Дуже веселi в Парасочкп очi, завжди розсмiянi, Ждан не
натiшився тим смiхом i не сягнув його глибини. Парасочка вида ться йому
красунею з-понад красунь. I тратиться вiн перед нею, й нарiка на себе, а
нiчого вдiяти не може й приступнтися до Парасочки теж не вмi . Тiльки
iнодi, коли забудеться, коли ошалi , то розбалака ться й тодi чеше, наче
дячок-уставщик, i Парасочка слуха з цiкавiстю. А потiм блисне оком,
крутнеться на товстенькiй нозi, й вiн знову знiяковi , зашпортнеться, пече
ракiв. А Парасочка хихоче й сплеску руками: "Який же ти смiшний. Ждане".
Парубок ©й подоба ться. Подоба ться не вродою ("ох, коб хоч трохи
кращий"), а саме оцi ю цнотливiстю, нiяковiстю й ошалiлiстю. А ще ж дечим
i зобов'язана Ждановi. Про це зна не тiльки вона, знають ©© батько та
мати. Пiшла Парасочка в Текелiйовi сосни по малину - пiшла, дурна, сама, а
©© й пiдсочив Олельчин Iгор. Син сотника Олелька Iгор - без князя в
головi, причмелений, але силу ма велетенську, бо ©сть наче не в себе, а
до роботи не здатний. Тобто не хоче нiчого робити, такий у нього причмiл.
От вiн i вхопив Парасочку на дорозi. Дорога вилась у кущах понад рiчкою, а
в рiчцi Ждан перевiряв вершi. Бiля дороги сушилися його ж крильчаки.
Зачувши Парасоччин вереск, вiн вибiг на дорогу, закричав i собi, напав на
Iгоря, а той зопалу втелющився в сiть. Поки виплутався, Парасочка втекла.
Пом'яв тодi Iгор Ждановi боки, зате Парасочка врятувалася. Увечерi Колиска
закликав Ждана додому, пригощав його горiлкою й просив нiкому про ту
пригоду не розповiдати. Ждан дотримав слова i став бажаним гостем у
Колисок. Параска склада цiну сво©й вродi й через те не зовсiм легковажить
Ждановим коханням. Хоч i не осяга його до кiнця (цей найкоштовнiший у
свiтi скарб здебiльшого поцiновують найдешевше), трима хлопця бiля себе -
отако й зрiвноважуються на вселенських терезах любовi двi шальки. То
життя, доля провадять свiй вiчний вiдбiр.
Ждан виповiв свою та мницю наступного дня, проводжаючи Колиску додому.
Йшли стежкою вiд рiчки на Мохнiвку повз розкiшний сад Леонтiя Кочубея, де
саме наливалися червоним соком вишнi, стежка була широка, й мiсця
вистачало обом. Колиска не сахнувся, не зацiпенiв зi страху, а ще й
розпитував, як саме читав ту реляцiю гетьман, що при тому робив i як палив
©©.
- Нiколи не мислив вiн запорожцям добра, - сказав Колиска, повертаючи з
стежки на широку вулицю. - Пагуби вiн ©м хоче. Бо ж не признають його над
собою, як i iнших гетьманiв не признавали, опрiч Хмеля. Але штукенцiя ця -
з реляцi ю - дуже тонка й небезпечна. Тут не можна отако - без огляду.
Сидоровi думки роздiлилися на двi отари. I не мiг вiн зiбрати ©х
докупи, не мiг зробити вибору. Найкраще було б вiдхреститися од цього
хлопця та його небезпечного замiру. Але й Ждан тодi вiдхреститься вiд
нього. А йому вельми припав до серця цей парубок. I йому, й Парасочцi.
Звичайно, не кепсько було б вiддати Парасочку за багацького сина. Але тi
багацькi синки самi шукають наречених з багатим посагом, та й репане
багатство i душу робить репаною. А Ждан - хлопець совiсливий, чесний,