Страница:
Плюнув i повiв кошлатою бородою, одвернувся, аби не чути, як козак лл
кулi. Сироватка аж рота розтулив, та одразу й заспоко©вся, бо то був не
бог, а бiлоборода хмара, вона швидко розвiялася, хоч трохи й налякала
його. I плюнув не бог, а кошовий. Прочинив дверi землянки, але тiльки
заглянув, повернувся i повiльно пiшов до могили. А Сироватка чалапав
позаду, знову не наважуючись - а таки кортiло - запитати отамана, чого
при©хав, й не збираючись вiдставати. Вiн не вельми засмутився вовкодухiстю
отамана -що той може йому зробити? Вийшло то злецьки, й соромно йому
трохи... Хоч вiн справляв сторожову службу не од коша, стояв у степу
осiбно, власною волею - в помiч козакам сiчово© сторожi, одначе, як
погинув бекет у Червоних Лозах, а в Тавинськiй залозi стало скрутно на
людей, сказав, що, доки повного мiсяця, може повартувати i сам. Вони таки
поклалися на нього, а сьогоднi сталася оця притичина.. Одначе все
оббулося. То й отаман пересердиться "Бiда бiду перебуде", - сказав сам
собi.
Отаман зiйшов на могилу, зупинився. Довго стояв непорушне. Його обличчя
здавалося вирубаним з темного каменя, i весь вiн був неначе тесаний з
однi © камiнно© брили Сироватцi ж вiн чомусь ще видався схожим на крука,
що сто©ть на вершечку камiнно© баби. Отаман притримав лiвицею шаблю, сiв
на камiнь. А Сироватка примостився збоку, видобув потертий кисет,
саморобну кленову люльку. Сподiвався, Сiрко потягнеться до його кисета, i
вони закурять ладком й од димку потече розмова. Але отаман люльки не
дiставав i Сироватки мовби й не помiчав.
Сидiв замислений, суворий, дивився на степ. Сухий, випалений сонцем
типчак переливався, як грива мертвого коня А в тiй гривi - червонi й жовтi
вогники-тюльпани. Про що думав отаман? Може, спогадував день, коли
багато-багато лiт тому знайшов закоцюблого Сироватку над рiчкою Татаркою,
кинув у сiдло й погнав до зимiвника. На смерть загнав коня, а козака
врятував. Тьху! Врятував отаке ледащо! I тепер йому було шкода вороного
огира? Адже то був найкращий кiнь за все його козакування. Чи, навпаки,
стало жаль дозорця, шкодував на сво© рiзкi слова й обмiзковував, як ©х
завернути назад? Бо й справдi, хто його неволив на цi чати? Нiхто.
Четверте лiто кона тут, у самотинi, в зеленiй пустелi. Поруч татарських
улусiв, до них - за пiвдня конем доскакати. На безкорм'©, в спеку й холод.
Влiтку ще так-сяк. А взимку, як вичахне небо, як потечуть помiж тирсою
бiлi холоднi змi©, як завиють сiроманцi, а з крутих балок вийдуть вогнеокi
хижi рисi... Тисяча лих, тисяча небезпек на одну людську душу Либонь, це
тяжче за схиму.
Позаминуло© весни вернувся козак з далекого дозору - його ледве
впiзнали, такий був худий i виморений. Гойдався козак, гойдався кiнь
(шкура та костi), козак тримався за кiнського хвоста й так причвалав на
Сiч. Майже всi братчики вийшли з куренiв подивитися на те диво. Запакували
снiги Волошку, а напровеснi почалася така каламуть, що нi пройти, нi
про©хати.
Сiрко був упевнений, що Сироватка в дозiр не вернеться. А вiн повалявся
мiсяць на печi, обшив новою юхтою сiдло, натовк у мiднiй ступi ворочок
тютюну й за чергово© оказi© знову подався у степ. То що ж трима його на
оцiй могилi? Несе якусь покуту перед товариством? Погнала прiч од людсько©
оселi ненависть? А чи привела велика любов до сво © землi, до рiдно©
неньки-вiтчизни? Мабуть, таки любов. Бо ненависть не може втримати так
довго людину в моторошнiй i зловiснiй самотинi. Вона безсила перед
пустелею, вона прагне чужо© бiди, чужо© кровi, чужих слiз.
А може, нiчого того не думав отаман, просто сидiв i споглядав степ.
Спивав його спрагло, як чисту джерельну воду. О цiн порi вiн був чи не
найкращий. Вже не спав i ще не пробудився доконечно. Мив мала дитина в
колисцi першо© митi, коли тiльки розплющила очi. Водить ними, пухка
губенятами, випручу повнi рученята, посмiха ться зачудовано й тихо.
Прокидався степ, прокидалося й серце. Ще не пiдвелися трави, ще торiшнi
ковили ворушили сивими чупринами, а вже зазеленiлi© при долинi козельцi й
веронiка, а по балках - ряст, пiдвели в болотах гострi списи очерети,
прорiзався з води першими гостряками татарський шабельник, й скрiзь по
видолинках червоно заполум'янiли тюльпани. Заплющиш очi, а перед ними так
i мають багряницi, й тодi хочеться взяти шаблю та прорубати до обрiю
стежку. Десь тихо, не видимi оковi, подзвонюють журавлi, чистим струменем
спада згори жайворова пiсня.
Благословенний степ! Благословенне життя!
Проклятий степ! Прокляте життя!
Вдень сонце пече немилосердно козацьке тiло, а вночi холодна вiльгiсть
пронизу до кiсток. I голод - хоч шаблю гризи.
Отаман тiльки на мент заглянув у Сироватчину землянку, здавалося, й не
роззирався, а помiтив його на©док. З казанка стримiли ноги журавля.
Мабуть, варив не один день, але хiба вгризеш те м'ясо - воно мiцнiше за
тятиви татарських лукiв.
Та чи не найбiльшою мукою для козака весною i влiтку нужа. Верстовими
стовпами пiдперла комашня небесну стелю, заткала обрiй. Ступу товче. В
повiтрi сто©ть дзвiн, зда ться, що десь далеко, мабуть, аж у слобiдськiй
Укра©нi, тисячi ковалiв кують чересла. Ранком козак умива ться не чистою
криничною водою, а дьогтем. Або чавить сiк з ядучих трав та обмазу ться
вовчою жовчю. На Сироватцi шкiра задубiла, ©©, мабуть, не втне не те що
комарине жало, а й турецький ятаган.
Нi, не про степ, а про козака думав отаман.
Вiтер односив у його бiк димок з Сироватчино© люльки. Сироватка кидав
косяки, бачив накiбчений профiль виголеного до синяви (коли i де встиг
поголитися?), бронзового вiд засмаги отаманового обличчя, крутий злам
брови, задумливу чи гнiвну зморшку в мiжбрiв'©, мовчав. Але димок од його
люльки свою справу робив. Сiрко таки не витримав, потягнувся до кисета,
якого козак завбачливо не заховав, натоптав свою носогрiйку.
- Втомився, Мокiю? - запитав тихо. - Лишимо тобi замiну По©деш з нами.
Одiспишся в споко©. Поп' ш з братчиками варенухи
Сироватка зломив суху стеблину лисохвосту, прочистив цибух люльки, що
пригасла. Великим пальцем право© руки якось кумедно, сторчма, дотоптав ©©
тютюном. Пучки в нього були чистi й навiть не вельми засмаленi. Добув
огниво, кресонув раз, кресонув удруге.
- Нi, отамане, - одказав, коли сизенький димок заструменiв. Добуду до
зими. А тодi при©ду. - Помовчав якусь хвильку, спостерiгаючи, як пiд
подихом вiтру то заплющу ться, то розплющу ться червоне око на кiнчику
трута - давав нагорiти, всунув його в бузинову трубочку. - Лаврiпа кортить
побачити. Як вiн там, не зледащiв?
За цим запитанням стояло iнше: чого Лаврiн не при©хав? Оскаргу ж
Сироватка приховав так глибоко, що навiть Сiрко не вловив ©© й через те не
став розказувати, що Лаврiн два тижнi перед великоднiми святами прокачався
в простуднiм жару, а це вже очутився, але в дорогу йому ще зась.
- Справний козак, - мовив. - Але джурою не хоче. До куреня проситься.
Воля а чи сваволя груди йому розпира . Кров гра . А може, й сам не зна ,
чого хоче. Либонь, i краще, що до шаблi тягнеться. Холу©в у нас i так
багато.
- Сливе, - одказав Сироватка. - Хоч сам подумав: що може бути кращого
за службу джури. Шана. Не клопiтно. А оженившись, став би якимось
урядником.
Тепер обо думали про Лаврiна. Про Сироватчиного сина. Щоправда, на
Сiчi нiхто не зна , що Лаврiн Перехрест не сестринець Мокiю Сироватцi, а
син. Навiть сам Лаврiн не вiда того, може, через те й не лине душею до
батька. Хоч Мокiй вигодував його, затим забрав до себе на Сiч, чому Лаврiн
був вельми радий.
Отаман майже ревнино поглянув на Мокiя. Бо хлопець мiцно прикипiв йому
до серця. Й оддав його в школу, й узяв у джури, вчив во нно© науки - щось
було в ньому таке, що вертало Сiрка споминами до рiдно© Мерефи, до тих
днiв, коли сам був щасливим батьком i доля, здавалося, мчала попереду
баскими кiньми.
Вiн нiколи нiчого не розказував про тi днi, мабуть, через те, що по них
густо проступала в спомини кров. Обидва отамановi сини - Петро й Роман -
погинули за Укра©ну. Петро наклав головою за рiчкою Тором поблизу трьох
зелених байракiв, а Роман, пострiляний i порубаний, помер у Мерефi пiд
Харковом на руках у сво © матерi Сiрчихи. На рiздво курiнний кухар ставить
перед кошовим три миски кутi, а отаман налива три чарки. Одну випива
сам, а двi iншi разом з кутею виносить надвiр. I, може, через те такий
дужий в отамана удар - не одна, а три руки опускають на ворожу голову
шаблю, може, через те таким непримиренним вогнем горять його очi - не
одна, а три ненавистi скипiлися в серцi.
Лаврiн для Сiрка - й смутне нагадування, й розрада воднораз. I для
Сироватки - також. Отож i йшли балачки до нього не навпрошки, а манiвцями.
Тут щось було не договорено. Але й договорювати нiбито було нiчого.
Кошовий взяв собi хлопця в послуги й на виучку. Сироватка мав бути вдячний
йому за те. Вiн i був йому вдячний. Коли ж отаман зненацька запитав у
нього про Лаврiна, вiдчув, що в серцi ворухнулося щось, неначе ревнощi. Й
навiть дужче за ревнощi. Нiби аж злiсть. Бо ж хiба мiг вiн, Мокiй
Сироватка, порiвнятися в Лаврiнових очах з кошовим! Гарячим крайком мислi
почував, що од того наближення сина до найзначиiшого козака Сiчi поменшав
сам. Мовби вивiв хлопця до когось на гору, а сам лишився пiд горою, та ще
й у виямi. А що, як вони там, на горi, дивлячись униз, обсмiють його?! Нi,
того не могло бути. Хоча б через те, що анi кошовий, анi Лаврiн не знають,
ким насправдi доводиться Лаврiновi Сироватка. Просто вони забули про
нього. Од тако© розради йомутеж не повеселiшало.
Але тут уже поверталося щось на самого себе, на власну недолугiсть i
малiсть.
Вiн i справдi лише недавно почав думати про Лаврiна якось iнак ше,
прикро наблизившись до нього серцем, i, може, саме вiд оцi © самотностi.
Скiльки разiв був на краю загибелi - замерзав, помирав з голоду, а то був
загруз у болотi й ледве видряпався, - i затим, пролетiвши душею по самому
краю чорного пруга й ледве не сягнувши на той, другий, чорний бiк, почав
спогадувати Лаврiна частiше й час тiше i думати, що не згине безслiдно, що
продовжиться в отому краси вому i гречному парубковi: один доторк мислi до
нього поймав особли вою соромливою радiстю Мовби що йому вiд того? Далебi,
нi. Тямковитий i шпетний козак - його кров - житиме й далi на Сiчi i
зорiтиме в степ, а потiм передасть ©© в спадок сво©м дiтям. Оскiльки
Лаврiн син, то чимось удався в нього, Мокiя. I всi отi Лаврiновi чесноти
його, Мокi вi, а не Сiрковi.
Й вiн запишався в думцi й погордливо кинув на отамана косяка.
А Сiрковi i в голову не клалося, що цей ось нетяга в дранiй кожушинi на
сухих ребрах скрада ться ревнивою мислiю до нього, кошового, ста з ним на
однiй кладцi на переваги-ваги. Може, якби знав, iнакше подивився б на
Сироватку й на Лаврiна й надалi все склалося б по-iншому, але нинi обо
думали нарiзно, тому Сироватка, зловивши на собi довший, нiж би того
хотiв, погляд Сiрка i витлумачивши його по-сво му, поспiшив перевести
розмову на iнше.
- Рано цього року зламали гарби татари.
Ще не зламали, - замислено вiдказав Сiрко. - Це були акин-джi[1] з
берегових татар. Йшли на тавинську переправу. Розвiдують. Хочуть збити нас
з пантелику. А ворохобляться всi орди. Крута заварю ться соломаха. Либонь,
з Адрiанополя ©© солять.
Не походом вони йшли. Тому й не сподiвався... - мовив Сироватка. Але це
не було виправдання. Скорше досада. Бiльше не пропущу. А ще б треба
заслати когось на Великий Ка©р. Якщо становисько там...
Сiрко пильно подивився на Сироватку, але не сказав нiчого.
Над могилою гули чистi вiтри, а в небi дзвiнко кричали журавлi, тягли
невидимi струни од турецьких берегiв у безкiнечнi простори укра©нського
степу. На тих струнах грала весна. А разом з нею прокидалася й грала для
козакiв тривога. Вона бринiла в грудях од давнiх-давен, i казати далi не
було чого. Обо знали все й так. Мовчали. Внизу, над сутiнною балкою,
залягла iмла.
Серце наливалося важкою силою. Сiркова долоня несамохiть стислася в
кулак.
На могилу зiйшов довгоши©й молодий козак у туго пiдперезаному ремiнним
чересом кунтушi, гостроокий i чи надто впевнений у собi, чи безпечний.
Шапка стримiла на ньому, як бовдур, з-пiд не© виглядали великi,
по-дитячому вiдстовбурченi вуха. Це був городовий козак, при©хав на Сiч з
гетьманським обозом та й напросився в степ. Сiрко взяв його з собою. Нехай
подивиться на тирси, де лiта воля i де вита вiдвага, нехай уми душу в
чистих степових вiтрах.
Козак приклав руку до чола, зорив у далечiнь. Наступав вечiр, небо на
овидi облягли тугi сiрi хмари, косi променi сонця пронизали ©х i погасли.
Степ одмiнився. Вiн потьмянiв, спохмурнiв, збляк. Тюльпанiв зовсiм не було
видно - чи вони постуляли пелюстки, чи накрили ©х типчак i ковила? О цiй
порi панували в степу тiльки вони. Вицвiлi, витiпанi на дощах i вiтрах до
сиво© бiлостi, до майже безбарвностi, ковила й типчак текли, як спiнена
вода, навiвали журбу. Оця ©хня бiлiсть, жива од вiтру й водночас мертва,
надавала степовi яко©сь саванно© урочистостi. Од не© вiяло пустелею,
самотнiстю, що хапала за серце. За старе серце! А молоде, ще не встрiлене
смутком, скрушною думкою, летiло понад степом, з нього рвалися звитяга,
яса, воно прагло волi та слави, кохання, яким його нагородять за славу;
пiд кунтушем грали тугi м'язи, i подих у козака був глибокий та чистий,
наче повiв степового вiтру.
Козак зорив у козацький бiк, туди, де далеко на обрi© в небi вихрило
гайвороння.
- Вовки або рисi загризли оленя, - сказав Сироватка. Сiрко пiдвiвся з
каменя. Дужо поклав молодому козаковi руку на плече, повернув його лицем в
протилежний бiк.
- Туди дивися. - Помовчав i сказав тихо, мовби самому собi: - Святе це
мiсце. - чати. Найсвятiше на всiй Укра©нi. Стiй, хлопче! Нехай налл ться
вiдвага в твою душу!
- А в мене ©© доста, - безпечно вiдповiв козак.
РОЗДIЛ ДРУГИЙ
Мiсяць горiв, як начищений до блиску круглий щит. Вiн плив над зубцями
гiр, холодний, хижий, i хоч Магомет не бачив його, одначе знав, що вiн
саме такий - холодний i хижий. Султан бачив три iнших мiсяцi, вони сяяли
над його головою, вловленi срiблом великих, пiдвiшених до стелi куль, якi
ледь-ледь оберталися то в один, то в iнший бiк, i холодне мертвотне сяйво,
здавалося, текло по опочивальнi. Для всiх смертних давно настала нiч, не
мiг заснути тiльки падишах османiв.
Завтра султан накаже викинути геть усi три мiсяцi. Або перенесе
опочивальню в iнше мiсце. Так, накаже перенести опочивальню в захiдне
крило палацу. Бо сон вiдляку не тiльки мiсячне сяйво - вiд нього захища
парчева завiска, а й крик. Тонкий, розпачливий крик того гяура, якого
вчора нахромили на гаки бiля мало© тюрми.
Згадка про гяура вибила з султанових очей рештки сну. Вiн дивився на
середню, найбiльшу, кулю, на блiде кружало мiсяця на нiй, i воно
видавалося йому мерзенною пикою. Султана нараз опанував гнiв, i вiн сiв на
постелi. Таке з ним трапля ться повсякчас: спаленi од одного слова, од
крихiтно© думки, i вже йому нема стриму. Через це його бояться, цим
подоба ться сам собi. Козак, навiть при допитуваннi синiм залiзом, так i
не сказав, для чого перевдягнувся купцем i де пiдкупив сторожу. Вiн гарно
розмовляв по-венетському, навiть заморськi купцi прийняли його за свого.
Нечуване зухвальство! Правовiрнi не пам'ятають, щоб кяфiр переступив порiг
Столицi Щастя iнакше, як iз колодкою на ши©. Що ж привело його сюди?
Пронюхали козаки про Магометовi замiри чи самi замислили щось?
Султан тiльки тепер зауважив, що мiря опочивальню навкiс од вiкна до
стiни. I так само навкiс гостро летiла його думка
Дзигарi, якi лiчать час на Вежi Вiчностi, незабаром одмiрюватимуть його
не тiльки щасливим мешканцям Порти, а й усiм племенам i народам свiту.
Правовiрнi й неправовiрнi ходитимуть за стрiлками його годинника, як
ходили колись за тiнню вiд стовпця, вкопаного у Вавiлонi за наказом
Iскандера Дворогого[2].
Султан гаразд розумiв, що накрутила пружинку дзигарiв не його рука. Й
не рука його батька. Накрутила ©© тоненька й тремтяча правиця великого
вiзира Мехмеда Кепрюлю. Тепер це робить його син, Ахмед, нинiшнiй великий
вiзир. Звичайно, того не вiда нiхто й не мусить вiдати. Навiть султан не
зна достеменно, яким робом наповнилися золотими алтунами Сiм Султанських
Веж. Тим золотом вдалося залляти горлянки розбiйним i свавiльним яничарам,
якi задушили його батька Iбрагiма, навербувати новi полки во©нiв пашi й
суб-пашi, вдалося нагодувати голоднi татарськi орди й привести ©х у покорi
до султанових нiг. За це любив i ненавидiв Кепрюлю. Маленький, сухенький
чоловiчок з гачкастим, схожим на скручений огiрок, носом, великий вiзир -
тонкий помислом i хитрий, як старий лис. Завжди сумирний i покiрний його
волi, справами крутить так, що вони нiби самi течуть рiчищем думки сина
пророка, а насправдi рiчищем його власно©, вiзирово©, думки. Султан бачить
це злим оком розуму, одначе те око не настiльки затуманене, аби до часу
загатити друге рiчище. Нехай пливуть по ньому золотi алтуни, нехай пану у
державi спокiй, нехай поки що пряде тоненьку ниточку свого життя Кепрюлю.
Вже кiлька столiть хилиться долу прапор пророка. Йому, Магомету IV,
судилося сво ю мiцною рукою пiднести його знову вгору. Вже поверненi назад
Лемнос i Тенедос. Вже надламанi хребти Австрi© та Венецi©, вже кинутий в
порох Ляхистан i король Михайло надсила йому данину - двадцять двi тисячi
злотих. Так сплачували за сонце невiрнi Чiнгiсу, так мусять платити
довiку. Сполошилася вропа, гарячкове ку мечi Московська держава. Вiн,
Магомет, розумi , що треба вдарити по нiй першому, доки не зiбралася на
силi, скинути ©© iз просторiв свiту.
У Магомета все готове до вселенського походу. Всi гороскопи, всi звiзди
пророкують йому перемогу. Прапор пророка замайорить на заходi й пiвночi,
вiн донесе його аж до холодного моря.
Лишилося здолати одну перепону - промчати прудконогими кiньми Козацьке
Поле й зруйнувати кубло чорних гяурiв - козакiв. Вiн не хоче зважати па
застороги Кепрюлю: вiзир умi збирати золото й не вмi завойовувати
держави. Скiльки гяурiв нинi вже орють турецьке поле й веслують турецькi
галери! Вiн ще побачить кяфiра кяфiрiв Iвана Сiрка з ланцюгом на ши©.
В цю мить йому й справдi захотiлося побачити свого ворога. Татари
називають його урус-шайтаном, повелителем джинiв. Тодi, мабуть, вiн
маленький i з нiг до голови зарiс дикою шерстю.
Бр-р-р. Султана злихоманило.
Нi, звичайно, той кяфiр не такий. Просто - невiрний, як i iншi, ще й,
мабуть, хитрий та розумний, бо жодного разу не попався в поставлене
татарами сильце. Його завойовувати треба iнакше. Всi зорi неба вiщують
Магомету удачу. Так передбачили великi астрологи, так показали ©хнi
таблицi.
У глибинi душi щось йому пiдказувало, що вiн надто високо залiта , що
тi перемоги ще не такi, аби замiритись на цiлий свiт, але ж так гарно про
те думати, й червоний кiнь удачi гарцю пiд ним, тож треба не напинати
повiддя, а рушати вперед пiд стукiт сталевих копит!
Магомет пiдiйшов до вiкна. Перед ним, заколихане сном, лежало Едiрне.
Дивився в той бiк, де Гербус злива ться з Тунi ю i Гардою i лине до
Егейського моря. Отак i в його вiйсько ввiллються татарськi орди й
затоплять береги невiрних.
Самотньо i сумно повелителевi правовiрних. Вiн не може, не ма права
наближати будь-кого до свого серця.
У холодному мiсячному сяйвi, мов лисини циклопiв, поблискували банi
мечетi Селiма. Найкрасивiшо© i найбагатшо© мечетi в свiтi. Селiм - диний,
хто пробудив Порту вiд сплячки, хто спробував пiднести прапор пророка.
Селiм володарював у Едiрне. Сюди перенiс столицю Порти з розкiшного,
зажирiлого Стамбула Магомет. Звiдси завою свiт. По-грецьки мiсто
назива ться Адрiанополь. Султановi подоба ться ця назва, у нiй вловлю
якийсь пота мний смисл: адже колись Грецiя - це й був увесь свiт! Скрiзь
по свiту мiсто знане саме так.
Зненацька у загратоване вiкно влетiв дужий порив вiтру, закрутив срiбнi
кулi пiд стелею, й сотнi блiдих зайчикiв застрибали по стiнах. Тепер
мiсячне сяйво, одбите кулями, чомусь здавалося йому гарячим. "Який
непотрiб оцi кулi", - подумав султан. Здивувався, що ранiше вони веселили
його зiр. Вiдколи вони висять тут? Невже ©х почепили ще за Селiма?
А потiм оцей крик. Звичайно, султан знав, що то кричав не гяур. Звiдти,
де той кона , не долетить i рев гармати. Вiн грався зi сво ю уявою,
розпалював ©©. Це вола з мiнарета божевiльний муедзин, склика серед ночi
на молитву правовiрних. I нiхто не осмiлиться зупинити його, бо то великий
грiх. Сам аллах повелiв йому кидати звiдти серед ночi езан[3].
"Зв'язати чи посадити його в кам'яницю, але тому опиратиметься
муфтi[4]. Можна розiбрати мiнарет. А потiм збудувати iнший, кращий. На
славу аллаху".
Султан почував, що вже не засне. Невiдь-чому розболiлася голова,
здавалося, просто по мозку перекочуються гарячi жарини.
Може, подумав, бiль пригасить прохолодне повiтря з гiр? Одягнув
бухарський халат та взув пiдбитi лебединим пухом капцi й пiшов до дверей.
Один за одним вiдчиняв залiзнi замки. Золото купу душi, залiзо охороня
життя. Вiн не любив, коли дверi незамкненi й бiля них куня сторожа.
Сторожа завжди вiддана: коли охороня султанове життя й коли прода його.
Лiпше, якщо вона стоятиме за зовнiшнiми дверима, а також на стiнах i вежах
довкола палацу. А тiней, примар султан не бо©ться.
Потираючи руками скронi, в якi гупали важкi келепи, султан вийшов через
вузькi гратчастi дверi на Золоту Галерею. Султан ще молодий - йому щойно
виповнилося тридцять, однак почува в тiлi лiниву млявiсть, утому. Вона на
нього наплива хвилями. Султан то жада дiяння, боротьби - й тодi вiзири,
пашi, аги, за©ми i всi iншi вельможi бiгають, як гончi пси, то знову
почува у душi порожнечу, нехiть до справ, i тодi всi починають дрiмати
бiля нього. Один з лiкарiв набрався нахабства натякнути, що все те у
султана через надмiрне вживання солодощiв; того лiкаря викинули у вiкно, а
султан почав готуватися до походу. Iз Золото© Галере© сходи вели вниз, у
Садок Задоволення. Ступив один крок i помiтив унизу двiрцевого охоронця -
капуджi. Той спав, прихилившись спиною до обплетено© плющем мармурово©
колони. Магомет зупинився. Жар йому не згасав, i в скронi гупало, як i
ранiше. "Отак вони охороняють!" Пискнула десь у клiтцi канарка й затихла.
Пискнула у серцi падишаха злiсть.
Тихо ступаючи, пiшов назад. За хвилю повернувся з кривою шаблею в руцi
й поквапливо зiйшов униз. Йдучи, дивився на лезо, що вiдсвiчувало синiм
вогнем. Це була дамаська криця, викувана й вигострена майже до жаскостi, в
не© було вкладено стiльки сили, вмiння й пристрастi, що вона спивала
життя, ледве дiткнувшись до плотi. Султан вiдчував ©© жаскiсть, його аж
морозило од не©. Вiн зупинився, виставив уперед лiву ногу, повiльно
нацiлився оком.
Бризнули увсiбiч мiсячнi променi, охоронець без стогону повалився на
траву. Вiн помер, так i не прокинувшись. Аллах послав Магометовi несхибний
удар, а йому легку смерть.
Широко розтуленим ротом султан ковтав п'янке нiчне повiтря iз присмаком
гiркуватого запаху лавра. Хвилями струменiло сяйво мiсяця, спливало по
листi червоного юдиного дерева, по бiлих колонах, по одежi султана. Тиша
стояла така, що ©© можна було нацiдити в келих. Тиша - над усiм сералем
султана. За високою стiною, яка вiдокремлю сад чоловiчо© половини сералю
вiд гаремних садiв, кiлька сотень красунь - жiнок i наложниць - гойдають у
снi сво©ми нiжними подихами небеснi сфери. Всi вони марять його палким
зором, вiд того султановi солодко й трохи млосно. .
Бiль у султановiй головi поволi вщухав. А десь пiд горлом зроджувався
смiх. Уявив, як небавом звихряться всi - вiд балакунiв-недимiв до великого
вiзира, як помиратимуть зi страху начальники охорони - бостанджiбашi та
капуджiбашi... Нiхто з них не осмiлиться пiдiйти до його дверей, а вiн
умисне не вiдчинить ©х. Смiх, що булькав султановi в горлi, був ©дкий, як
отрута. Падишах i вранцi не скаже ©м нiчого, нехай мудрують, як повiдомити
сво му повелителевi про загибель його охоронця на вартi, хоч усi
впiзнають, чий це удар, i це кине ©х у ще бiльший страх. Так ма бути.
Свiтом ма правити страх. Султан знав це з власного досвiду. Коли сурмонив
тонкi дугастi брови, завмирало все. Вiд нього завжди повiвало небезпекою,
страх розходився колами, й кожне наступне коло було ширше за попередн ,
охоплювало все бiльше й бiльше людей i нарештi заплескувало всю державу.
Магомет тiльки стежив, щоб цi кола не вщухали. Сьогоднiшнiй несхибний удар
- ще одне збурення, яке не так швидко вляжеться. Ще раз уявив переляканi
обличчя охоронцiв i скривив у посмiшцi губи. Ця посмiшка була злостива
подвiйно. Йому самому давно вiдкрилося, що вiн боягуз, то тiльки поети у
сво©х вiршах надiлили його лев'ячим серцем. Як i кожен тиран, був
пiдозрiливий до божевiлля, боявся всiх i не довiряв нiкому. Вряди-годи
ви©жджав за межi палацу, а коли i'i ви©жджав, то тiльки в залiзному кiльцi
охорони. Стинаючи охоронця, падишах, окрiм усього, намагався впевнити
себе, що вiн хоробрий. I все ж так i не мiг перерубати чорно© ниточки, яка
бринiла в глибинi серця i вперто свiдчила, що це нiчого не варто, що вiн
не зможе повторити жодного звитяжного вчинку Iскандера, до якого
прирiвнював себе подумки i про що невiдь-звiдки довiдалися поети й часто
ставили його поряд з ним. Iскандер сто разiв був поранений, i кожна з його
ран, навiть перша, могла стати й останньою! Але як зважитись на першу?!
Отож диною втiхою султановi лишався страх, страх його пiдданцiв.
Лiворуч щось зашелестiло, султан подивився туди й побачив три тiнi вiд
трьох кипарисiв, що росли в кiнцi дворика. Йому здалося, тiнi повзуть до
його нiг. Шелестiв у вiттi чинари вiтер, султановi чомусь стало моторошно.
Поволi пiшов сходами на галерею. "Цього лiта гяури-козаки мусять бути
знищенi, - одiтнув мислiю, немов шаблею, всi iншi думки. - Завтра накажу
розбити на майданi намет i поставити бiля нього бунчук великого походу".
Цим походом сподiвався пiднести прапор пророка над усiма землями,
утвердити в пам'ятi правовiрних сво iм'я й упевнитися в собi як мужевi i
во©новi. Вiн боявся цього походу й жадав його.
кулi. Сироватка аж рота розтулив, та одразу й заспоко©вся, бо то був не
бог, а бiлоборода хмара, вона швидко розвiялася, хоч трохи й налякала
його. I плюнув не бог, а кошовий. Прочинив дверi землянки, але тiльки
заглянув, повернувся i повiльно пiшов до могили. А Сироватка чалапав
позаду, знову не наважуючись - а таки кортiло - запитати отамана, чого
при©хав, й не збираючись вiдставати. Вiн не вельми засмутився вовкодухiстю
отамана -що той може йому зробити? Вийшло то злецьки, й соромно йому
трохи... Хоч вiн справляв сторожову службу не од коша, стояв у степу
осiбно, власною волею - в помiч козакам сiчово© сторожi, одначе, як
погинув бекет у Червоних Лозах, а в Тавинськiй залозi стало скрутно на
людей, сказав, що, доки повного мiсяця, може повартувати i сам. Вони таки
поклалися на нього, а сьогоднi сталася оця притичина.. Одначе все
оббулося. То й отаман пересердиться "Бiда бiду перебуде", - сказав сам
собi.
Отаман зiйшов на могилу, зупинився. Довго стояв непорушне. Його обличчя
здавалося вирубаним з темного каменя, i весь вiн був неначе тесаний з
однi © камiнно© брили Сироватцi ж вiн чомусь ще видався схожим на крука,
що сто©ть на вершечку камiнно© баби. Отаман притримав лiвицею шаблю, сiв
на камiнь. А Сироватка примостився збоку, видобув потертий кисет,
саморобну кленову люльку. Сподiвався, Сiрко потягнеться до його кисета, i
вони закурять ладком й од димку потече розмова. Але отаман люльки не
дiставав i Сироватки мовби й не помiчав.
Сидiв замислений, суворий, дивився на степ. Сухий, випалений сонцем
типчак переливався, як грива мертвого коня А в тiй гривi - червонi й жовтi
вогники-тюльпани. Про що думав отаман? Може, спогадував день, коли
багато-багато лiт тому знайшов закоцюблого Сироватку над рiчкою Татаркою,
кинув у сiдло й погнав до зимiвника. На смерть загнав коня, а козака
врятував. Тьху! Врятував отаке ледащо! I тепер йому було шкода вороного
огира? Адже то був найкращий кiнь за все його козакування. Чи, навпаки,
стало жаль дозорця, шкодував на сво© рiзкi слова й обмiзковував, як ©х
завернути назад? Бо й справдi, хто його неволив на цi чати? Нiхто.
Четверте лiто кона тут, у самотинi, в зеленiй пустелi. Поруч татарських
улусiв, до них - за пiвдня конем доскакати. На безкорм'©, в спеку й холод.
Влiтку ще так-сяк. А взимку, як вичахне небо, як потечуть помiж тирсою
бiлi холоднi змi©, як завиють сiроманцi, а з крутих балок вийдуть вогнеокi
хижi рисi... Тисяча лих, тисяча небезпек на одну людську душу Либонь, це
тяжче за схиму.
Позаминуло© весни вернувся козак з далекого дозору - його ледве
впiзнали, такий був худий i виморений. Гойдався козак, гойдався кiнь
(шкура та костi), козак тримався за кiнського хвоста й так причвалав на
Сiч. Майже всi братчики вийшли з куренiв подивитися на те диво. Запакували
снiги Волошку, а напровеснi почалася така каламуть, що нi пройти, нi
про©хати.
Сiрко був упевнений, що Сироватка в дозiр не вернеться. А вiн повалявся
мiсяць на печi, обшив новою юхтою сiдло, натовк у мiднiй ступi ворочок
тютюну й за чергово© оказi© знову подався у степ. То що ж трима його на
оцiй могилi? Несе якусь покуту перед товариством? Погнала прiч од людсько©
оселi ненависть? А чи привела велика любов до сво © землi, до рiдно©
неньки-вiтчизни? Мабуть, таки любов. Бо ненависть не може втримати так
довго людину в моторошнiй i зловiснiй самотинi. Вона безсила перед
пустелею, вона прагне чужо© бiди, чужо© кровi, чужих слiз.
А може, нiчого того не думав отаман, просто сидiв i споглядав степ.
Спивав його спрагло, як чисту джерельну воду. О цiн порi вiн був чи не
найкращий. Вже не спав i ще не пробудився доконечно. Мив мала дитина в
колисцi першо© митi, коли тiльки розплющила очi. Водить ними, пухка
губенятами, випручу повнi рученята, посмiха ться зачудовано й тихо.
Прокидався степ, прокидалося й серце. Ще не пiдвелися трави, ще торiшнi
ковили ворушили сивими чупринами, а вже зазеленiлi© при долинi козельцi й
веронiка, а по балках - ряст, пiдвели в болотах гострi списи очерети,
прорiзався з води першими гостряками татарський шабельник, й скрiзь по
видолинках червоно заполум'янiли тюльпани. Заплющиш очi, а перед ними так
i мають багряницi, й тодi хочеться взяти шаблю та прорубати до обрiю
стежку. Десь тихо, не видимi оковi, подзвонюють журавлi, чистим струменем
спада згори жайворова пiсня.
Благословенний степ! Благословенне життя!
Проклятий степ! Прокляте життя!
Вдень сонце пече немилосердно козацьке тiло, а вночi холодна вiльгiсть
пронизу до кiсток. I голод - хоч шаблю гризи.
Отаман тiльки на мент заглянув у Сироватчину землянку, здавалося, й не
роззирався, а помiтив його на©док. З казанка стримiли ноги журавля.
Мабуть, варив не один день, але хiба вгризеш те м'ясо - воно мiцнiше за
тятиви татарських лукiв.
Та чи не найбiльшою мукою для козака весною i влiтку нужа. Верстовими
стовпами пiдперла комашня небесну стелю, заткала обрiй. Ступу товче. В
повiтрi сто©ть дзвiн, зда ться, що десь далеко, мабуть, аж у слобiдськiй
Укра©нi, тисячi ковалiв кують чересла. Ранком козак умива ться не чистою
криничною водою, а дьогтем. Або чавить сiк з ядучих трав та обмазу ться
вовчою жовчю. На Сироватцi шкiра задубiла, ©©, мабуть, не втне не те що
комарине жало, а й турецький ятаган.
Нi, не про степ, а про козака думав отаман.
Вiтер односив у його бiк димок з Сироватчино© люльки. Сироватка кидав
косяки, бачив накiбчений профiль виголеного до синяви (коли i де встиг
поголитися?), бронзового вiд засмаги отаманового обличчя, крутий злам
брови, задумливу чи гнiвну зморшку в мiжбрiв'©, мовчав. Але димок од його
люльки свою справу робив. Сiрко таки не витримав, потягнувся до кисета,
якого козак завбачливо не заховав, натоптав свою носогрiйку.
- Втомився, Мокiю? - запитав тихо. - Лишимо тобi замiну По©деш з нами.
Одiспишся в споко©. Поп' ш з братчиками варенухи
Сироватка зломив суху стеблину лисохвосту, прочистив цибух люльки, що
пригасла. Великим пальцем право© руки якось кумедно, сторчма, дотоптав ©©
тютюном. Пучки в нього були чистi й навiть не вельми засмаленi. Добув
огниво, кресонув раз, кресонув удруге.
- Нi, отамане, - одказав, коли сизенький димок заструменiв. Добуду до
зими. А тодi при©ду. - Помовчав якусь хвильку, спостерiгаючи, як пiд
подихом вiтру то заплющу ться, то розплющу ться червоне око на кiнчику
трута - давав нагорiти, всунув його в бузинову трубочку. - Лаврiпа кортить
побачити. Як вiн там, не зледащiв?
За цим запитанням стояло iнше: чого Лаврiн не при©хав? Оскаргу ж
Сироватка приховав так глибоко, що навiть Сiрко не вловив ©© й через те не
став розказувати, що Лаврiн два тижнi перед великоднiми святами прокачався
в простуднiм жару, а це вже очутився, але в дорогу йому ще зась.
- Справний козак, - мовив. - Але джурою не хоче. До куреня проситься.
Воля а чи сваволя груди йому розпира . Кров гра . А може, й сам не зна ,
чого хоче. Либонь, i краще, що до шаблi тягнеться. Холу©в у нас i так
багато.
- Сливе, - одказав Сироватка. - Хоч сам подумав: що може бути кращого
за службу джури. Шана. Не клопiтно. А оженившись, став би якимось
урядником.
Тепер обо думали про Лаврiна. Про Сироватчиного сина. Щоправда, на
Сiчi нiхто не зна , що Лаврiн Перехрест не сестринець Мокiю Сироватцi, а
син. Навiть сам Лаврiн не вiда того, може, через те й не лине душею до
батька. Хоч Мокiй вигодував його, затим забрав до себе на Сiч, чому Лаврiн
був вельми радий.
Отаман майже ревнино поглянув на Мокiя. Бо хлопець мiцно прикипiв йому
до серця. Й оддав його в школу, й узяв у джури, вчив во нно© науки - щось
було в ньому таке, що вертало Сiрка споминами до рiдно© Мерефи, до тих
днiв, коли сам був щасливим батьком i доля, здавалося, мчала попереду
баскими кiньми.
Вiн нiколи нiчого не розказував про тi днi, мабуть, через те, що по них
густо проступала в спомини кров. Обидва отамановi сини - Петро й Роман -
погинули за Укра©ну. Петро наклав головою за рiчкою Тором поблизу трьох
зелених байракiв, а Роман, пострiляний i порубаний, помер у Мерефi пiд
Харковом на руках у сво © матерi Сiрчихи. На рiздво курiнний кухар ставить
перед кошовим три миски кутi, а отаман налива три чарки. Одну випива
сам, а двi iншi разом з кутею виносить надвiр. I, може, через те такий
дужий в отамана удар - не одна, а три руки опускають на ворожу голову
шаблю, може, через те таким непримиренним вогнем горять його очi - не
одна, а три ненавистi скипiлися в серцi.
Лаврiн для Сiрка - й смутне нагадування, й розрада воднораз. I для
Сироватки - також. Отож i йшли балачки до нього не навпрошки, а манiвцями.
Тут щось було не договорено. Але й договорювати нiбито було нiчого.
Кошовий взяв собi хлопця в послуги й на виучку. Сироватка мав бути вдячний
йому за те. Вiн i був йому вдячний. Коли ж отаман зненацька запитав у
нього про Лаврiна, вiдчув, що в серцi ворухнулося щось, неначе ревнощi. Й
навiть дужче за ревнощi. Нiби аж злiсть. Бо ж хiба мiг вiн, Мокiй
Сироватка, порiвнятися в Лаврiнових очах з кошовим! Гарячим крайком мислi
почував, що од того наближення сина до найзначиiшого козака Сiчi поменшав
сам. Мовби вивiв хлопця до когось на гору, а сам лишився пiд горою, та ще
й у виямi. А що, як вони там, на горi, дивлячись униз, обсмiють його?! Нi,
того не могло бути. Хоча б через те, що анi кошовий, анi Лаврiн не знають,
ким насправдi доводиться Лаврiновi Сироватка. Просто вони забули про
нього. Од тако© розради йомутеж не повеселiшало.
Але тут уже поверталося щось на самого себе, на власну недолугiсть i
малiсть.
Вiн i справдi лише недавно почав думати про Лаврiна якось iнак ше,
прикро наблизившись до нього серцем, i, може, саме вiд оцi © самотностi.
Скiльки разiв був на краю загибелi - замерзав, помирав з голоду, а то був
загруз у болотi й ледве видряпався, - i затим, пролетiвши душею по самому
краю чорного пруга й ледве не сягнувши на той, другий, чорний бiк, почав
спогадувати Лаврiна частiше й час тiше i думати, що не згине безслiдно, що
продовжиться в отому краси вому i гречному парубковi: один доторк мислi до
нього поймав особли вою соромливою радiстю Мовби що йому вiд того? Далебi,
нi. Тямковитий i шпетний козак - його кров - житиме й далi на Сiчi i
зорiтиме в степ, а потiм передасть ©© в спадок сво©м дiтям. Оскiльки
Лаврiн син, то чимось удався в нього, Мокiя. I всi отi Лаврiновi чесноти
його, Мокi вi, а не Сiрковi.
Й вiн запишався в думцi й погордливо кинув на отамана косяка.
А Сiрковi i в голову не клалося, що цей ось нетяга в дранiй кожушинi на
сухих ребрах скрада ться ревнивою мислiю до нього, кошового, ста з ним на
однiй кладцi на переваги-ваги. Може, якби знав, iнакше подивився б на
Сироватку й на Лаврiна й надалi все склалося б по-iншому, але нинi обо
думали нарiзно, тому Сироватка, зловивши на собi довший, нiж би того
хотiв, погляд Сiрка i витлумачивши його по-сво му, поспiшив перевести
розмову на iнше.
- Рано цього року зламали гарби татари.
Ще не зламали, - замислено вiдказав Сiрко. - Це були акин-джi[1] з
берегових татар. Йшли на тавинську переправу. Розвiдують. Хочуть збити нас
з пантелику. А ворохобляться всi орди. Крута заварю ться соломаха. Либонь,
з Адрiанополя ©© солять.
Не походом вони йшли. Тому й не сподiвався... - мовив Сироватка. Але це
не було виправдання. Скорше досада. Бiльше не пропущу. А ще б треба
заслати когось на Великий Ка©р. Якщо становисько там...
Сiрко пильно подивився на Сироватку, але не сказав нiчого.
Над могилою гули чистi вiтри, а в небi дзвiнко кричали журавлi, тягли
невидимi струни од турецьких берегiв у безкiнечнi простори укра©нського
степу. На тих струнах грала весна. А разом з нею прокидалася й грала для
козакiв тривога. Вона бринiла в грудях од давнiх-давен, i казати далi не
було чого. Обо знали все й так. Мовчали. Внизу, над сутiнною балкою,
залягла iмла.
Серце наливалося важкою силою. Сiркова долоня несамохiть стислася в
кулак.
На могилу зiйшов довгоши©й молодий козак у туго пiдперезаному ремiнним
чересом кунтушi, гостроокий i чи надто впевнений у собi, чи безпечний.
Шапка стримiла на ньому, як бовдур, з-пiд не© виглядали великi,
по-дитячому вiдстовбурченi вуха. Це був городовий козак, при©хав на Сiч з
гетьманським обозом та й напросився в степ. Сiрко взяв його з собою. Нехай
подивиться на тирси, де лiта воля i де вита вiдвага, нехай уми душу в
чистих степових вiтрах.
Козак приклав руку до чола, зорив у далечiнь. Наступав вечiр, небо на
овидi облягли тугi сiрi хмари, косi променi сонця пронизали ©х i погасли.
Степ одмiнився. Вiн потьмянiв, спохмурнiв, збляк. Тюльпанiв зовсiм не було
видно - чи вони постуляли пелюстки, чи накрили ©х типчак i ковила? О цiй
порi панували в степу тiльки вони. Вицвiлi, витiпанi на дощах i вiтрах до
сиво© бiлостi, до майже безбарвностi, ковила й типчак текли, як спiнена
вода, навiвали журбу. Оця ©хня бiлiсть, жива од вiтру й водночас мертва,
надавала степовi яко©сь саванно© урочистостi. Од не© вiяло пустелею,
самотнiстю, що хапала за серце. За старе серце! А молоде, ще не встрiлене
смутком, скрушною думкою, летiло понад степом, з нього рвалися звитяга,
яса, воно прагло волi та слави, кохання, яким його нагородять за славу;
пiд кунтушем грали тугi м'язи, i подих у козака був глибокий та чистий,
наче повiв степового вiтру.
Козак зорив у козацький бiк, туди, де далеко на обрi© в небi вихрило
гайвороння.
- Вовки або рисi загризли оленя, - сказав Сироватка. Сiрко пiдвiвся з
каменя. Дужо поклав молодому козаковi руку на плече, повернув його лицем в
протилежний бiк.
- Туди дивися. - Помовчав i сказав тихо, мовби самому собi: - Святе це
мiсце. - чати. Найсвятiше на всiй Укра©нi. Стiй, хлопче! Нехай налл ться
вiдвага в твою душу!
- А в мене ©© доста, - безпечно вiдповiв козак.
РОЗДIЛ ДРУГИЙ
Мiсяць горiв, як начищений до блиску круглий щит. Вiн плив над зубцями
гiр, холодний, хижий, i хоч Магомет не бачив його, одначе знав, що вiн
саме такий - холодний i хижий. Султан бачив три iнших мiсяцi, вони сяяли
над його головою, вловленi срiблом великих, пiдвiшених до стелi куль, якi
ледь-ледь оберталися то в один, то в iнший бiк, i холодне мертвотне сяйво,
здавалося, текло по опочивальнi. Для всiх смертних давно настала нiч, не
мiг заснути тiльки падишах османiв.
Завтра султан накаже викинути геть усi три мiсяцi. Або перенесе
опочивальню в iнше мiсце. Так, накаже перенести опочивальню в захiдне
крило палацу. Бо сон вiдляку не тiльки мiсячне сяйво - вiд нього захища
парчева завiска, а й крик. Тонкий, розпачливий крик того гяура, якого
вчора нахромили на гаки бiля мало© тюрми.
Згадка про гяура вибила з султанових очей рештки сну. Вiн дивився на
середню, найбiльшу, кулю, на блiде кружало мiсяця на нiй, i воно
видавалося йому мерзенною пикою. Султана нараз опанував гнiв, i вiн сiв на
постелi. Таке з ним трапля ться повсякчас: спаленi од одного слова, од
крихiтно© думки, i вже йому нема стриму. Через це його бояться, цим
подоба ться сам собi. Козак, навiть при допитуваннi синiм залiзом, так i
не сказав, для чого перевдягнувся купцем i де пiдкупив сторожу. Вiн гарно
розмовляв по-венетському, навiть заморськi купцi прийняли його за свого.
Нечуване зухвальство! Правовiрнi не пам'ятають, щоб кяфiр переступив порiг
Столицi Щастя iнакше, як iз колодкою на ши©. Що ж привело його сюди?
Пронюхали козаки про Магометовi замiри чи самi замислили щось?
Султан тiльки тепер зауважив, що мiря опочивальню навкiс од вiкна до
стiни. I так само навкiс гостро летiла його думка
Дзигарi, якi лiчать час на Вежi Вiчностi, незабаром одмiрюватимуть його
не тiльки щасливим мешканцям Порти, а й усiм племенам i народам свiту.
Правовiрнi й неправовiрнi ходитимуть за стрiлками його годинника, як
ходили колись за тiнню вiд стовпця, вкопаного у Вавiлонi за наказом
Iскандера Дворогого[2].
Султан гаразд розумiв, що накрутила пружинку дзигарiв не його рука. Й
не рука його батька. Накрутила ©© тоненька й тремтяча правиця великого
вiзира Мехмеда Кепрюлю. Тепер це робить його син, Ахмед, нинiшнiй великий
вiзир. Звичайно, того не вiда нiхто й не мусить вiдати. Навiть султан не
зна достеменно, яким робом наповнилися золотими алтунами Сiм Султанських
Веж. Тим золотом вдалося залляти горлянки розбiйним i свавiльним яничарам,
якi задушили його батька Iбрагiма, навербувати новi полки во©нiв пашi й
суб-пашi, вдалося нагодувати голоднi татарськi орди й привести ©х у покорi
до султанових нiг. За це любив i ненавидiв Кепрюлю. Маленький, сухенький
чоловiчок з гачкастим, схожим на скручений огiрок, носом, великий вiзир -
тонкий помислом i хитрий, як старий лис. Завжди сумирний i покiрний його
волi, справами крутить так, що вони нiби самi течуть рiчищем думки сина
пророка, а насправдi рiчищем його власно©, вiзирово©, думки. Султан бачить
це злим оком розуму, одначе те око не настiльки затуманене, аби до часу
загатити друге рiчище. Нехай пливуть по ньому золотi алтуни, нехай пану у
державi спокiй, нехай поки що пряде тоненьку ниточку свого життя Кепрюлю.
Вже кiлька столiть хилиться долу прапор пророка. Йому, Магомету IV,
судилося сво ю мiцною рукою пiднести його знову вгору. Вже поверненi назад
Лемнос i Тенедос. Вже надламанi хребти Австрi© та Венецi©, вже кинутий в
порох Ляхистан i король Михайло надсила йому данину - двадцять двi тисячi
злотих. Так сплачували за сонце невiрнi Чiнгiсу, так мусять платити
довiку. Сполошилася вропа, гарячкове ку мечi Московська держава. Вiн,
Магомет, розумi , що треба вдарити по нiй першому, доки не зiбралася на
силi, скинути ©© iз просторiв свiту.
У Магомета все готове до вселенського походу. Всi гороскопи, всi звiзди
пророкують йому перемогу. Прапор пророка замайорить на заходi й пiвночi,
вiн донесе його аж до холодного моря.
Лишилося здолати одну перепону - промчати прудконогими кiньми Козацьке
Поле й зруйнувати кубло чорних гяурiв - козакiв. Вiн не хоче зважати па
застороги Кепрюлю: вiзир умi збирати золото й не вмi завойовувати
держави. Скiльки гяурiв нинi вже орють турецьке поле й веслують турецькi
галери! Вiн ще побачить кяфiра кяфiрiв Iвана Сiрка з ланцюгом на ши©.
В цю мить йому й справдi захотiлося побачити свого ворога. Татари
називають його урус-шайтаном, повелителем джинiв. Тодi, мабуть, вiн
маленький i з нiг до голови зарiс дикою шерстю.
Бр-р-р. Султана злихоманило.
Нi, звичайно, той кяфiр не такий. Просто - невiрний, як i iншi, ще й,
мабуть, хитрий та розумний, бо жодного разу не попався в поставлене
татарами сильце. Його завойовувати треба iнакше. Всi зорi неба вiщують
Магомету удачу. Так передбачили великi астрологи, так показали ©хнi
таблицi.
У глибинi душi щось йому пiдказувало, що вiн надто високо залiта , що
тi перемоги ще не такi, аби замiритись на цiлий свiт, але ж так гарно про
те думати, й червоний кiнь удачi гарцю пiд ним, тож треба не напинати
повiддя, а рушати вперед пiд стукiт сталевих копит!
Магомет пiдiйшов до вiкна. Перед ним, заколихане сном, лежало Едiрне.
Дивився в той бiк, де Гербус злива ться з Тунi ю i Гардою i лине до
Егейського моря. Отак i в його вiйсько ввiллються татарськi орди й
затоплять береги невiрних.
Самотньо i сумно повелителевi правовiрних. Вiн не може, не ма права
наближати будь-кого до свого серця.
У холодному мiсячному сяйвi, мов лисини циклопiв, поблискували банi
мечетi Селiма. Найкрасивiшо© i найбагатшо© мечетi в свiтi. Селiм - диний,
хто пробудив Порту вiд сплячки, хто спробував пiднести прапор пророка.
Селiм володарював у Едiрне. Сюди перенiс столицю Порти з розкiшного,
зажирiлого Стамбула Магомет. Звiдси завою свiт. По-грецьки мiсто
назива ться Адрiанополь. Султановi подоба ться ця назва, у нiй вловлю
якийсь пота мний смисл: адже колись Грецiя - це й був увесь свiт! Скрiзь
по свiту мiсто знане саме так.
Зненацька у загратоване вiкно влетiв дужий порив вiтру, закрутив срiбнi
кулi пiд стелею, й сотнi блiдих зайчикiв застрибали по стiнах. Тепер
мiсячне сяйво, одбите кулями, чомусь здавалося йому гарячим. "Який
непотрiб оцi кулi", - подумав султан. Здивувався, що ранiше вони веселили
його зiр. Вiдколи вони висять тут? Невже ©х почепили ще за Селiма?
А потiм оцей крик. Звичайно, султан знав, що то кричав не гяур. Звiдти,
де той кона , не долетить i рев гармати. Вiн грався зi сво ю уявою,
розпалював ©©. Це вола з мiнарета божевiльний муедзин, склика серед ночi
на молитву правовiрних. I нiхто не осмiлиться зупинити його, бо то великий
грiх. Сам аллах повелiв йому кидати звiдти серед ночi езан[3].
"Зв'язати чи посадити його в кам'яницю, але тому опиратиметься
муфтi[4]. Можна розiбрати мiнарет. А потiм збудувати iнший, кращий. На
славу аллаху".
Султан почував, що вже не засне. Невiдь-чому розболiлася голова,
здавалося, просто по мозку перекочуються гарячi жарини.
Може, подумав, бiль пригасить прохолодне повiтря з гiр? Одягнув
бухарський халат та взув пiдбитi лебединим пухом капцi й пiшов до дверей.
Один за одним вiдчиняв залiзнi замки. Золото купу душi, залiзо охороня
життя. Вiн не любив, коли дверi незамкненi й бiля них куня сторожа.
Сторожа завжди вiддана: коли охороня султанове життя й коли прода його.
Лiпше, якщо вона стоятиме за зовнiшнiми дверима, а також на стiнах i вежах
довкола палацу. А тiней, примар султан не бо©ться.
Потираючи руками скронi, в якi гупали важкi келепи, султан вийшов через
вузькi гратчастi дверi на Золоту Галерею. Султан ще молодий - йому щойно
виповнилося тридцять, однак почува в тiлi лiниву млявiсть, утому. Вона на
нього наплива хвилями. Султан то жада дiяння, боротьби - й тодi вiзири,
пашi, аги, за©ми i всi iншi вельможi бiгають, як гончi пси, то знову
почува у душi порожнечу, нехiть до справ, i тодi всi починають дрiмати
бiля нього. Один з лiкарiв набрався нахабства натякнути, що все те у
султана через надмiрне вживання солодощiв; того лiкаря викинули у вiкно, а
султан почав готуватися до походу. Iз Золото© Галере© сходи вели вниз, у
Садок Задоволення. Ступив один крок i помiтив унизу двiрцевого охоронця -
капуджi. Той спав, прихилившись спиною до обплетено© плющем мармурово©
колони. Магомет зупинився. Жар йому не згасав, i в скронi гупало, як i
ранiше. "Отак вони охороняють!" Пискнула десь у клiтцi канарка й затихла.
Пискнула у серцi падишаха злiсть.
Тихо ступаючи, пiшов назад. За хвилю повернувся з кривою шаблею в руцi
й поквапливо зiйшов униз. Йдучи, дивився на лезо, що вiдсвiчувало синiм
вогнем. Це була дамаська криця, викувана й вигострена майже до жаскостi, в
не© було вкладено стiльки сили, вмiння й пристрастi, що вона спивала
життя, ледве дiткнувшись до плотi. Султан вiдчував ©© жаскiсть, його аж
морозило од не©. Вiн зупинився, виставив уперед лiву ногу, повiльно
нацiлився оком.
Бризнули увсiбiч мiсячнi променi, охоронець без стогону повалився на
траву. Вiн помер, так i не прокинувшись. Аллах послав Магометовi несхибний
удар, а йому легку смерть.
Широко розтуленим ротом султан ковтав п'янке нiчне повiтря iз присмаком
гiркуватого запаху лавра. Хвилями струменiло сяйво мiсяця, спливало по
листi червоного юдиного дерева, по бiлих колонах, по одежi султана. Тиша
стояла така, що ©© можна було нацiдити в келих. Тиша - над усiм сералем
султана. За високою стiною, яка вiдокремлю сад чоловiчо© половини сералю
вiд гаремних садiв, кiлька сотень красунь - жiнок i наложниць - гойдають у
снi сво©ми нiжними подихами небеснi сфери. Всi вони марять його палким
зором, вiд того султановi солодко й трохи млосно. .
Бiль у султановiй головi поволi вщухав. А десь пiд горлом зроджувався
смiх. Уявив, як небавом звихряться всi - вiд балакунiв-недимiв до великого
вiзира, як помиратимуть зi страху начальники охорони - бостанджiбашi та
капуджiбашi... Нiхто з них не осмiлиться пiдiйти до його дверей, а вiн
умисне не вiдчинить ©х. Смiх, що булькав султановi в горлi, був ©дкий, як
отрута. Падишах i вранцi не скаже ©м нiчого, нехай мудрують, як повiдомити
сво му повелителевi про загибель його охоронця на вартi, хоч усi
впiзнають, чий це удар, i це кине ©х у ще бiльший страх. Так ма бути.
Свiтом ма правити страх. Султан знав це з власного досвiду. Коли сурмонив
тонкi дугастi брови, завмирало все. Вiд нього завжди повiвало небезпекою,
страх розходився колами, й кожне наступне коло було ширше за попередн ,
охоплювало все бiльше й бiльше людей i нарештi заплескувало всю державу.
Магомет тiльки стежив, щоб цi кола не вщухали. Сьогоднiшнiй несхибний удар
- ще одне збурення, яке не так швидко вляжеться. Ще раз уявив переляканi
обличчя охоронцiв i скривив у посмiшцi губи. Ця посмiшка була злостива
подвiйно. Йому самому давно вiдкрилося, що вiн боягуз, то тiльки поети у
сво©х вiршах надiлили його лев'ячим серцем. Як i кожен тиран, був
пiдозрiливий до божевiлля, боявся всiх i не довiряв нiкому. Вряди-годи
ви©жджав за межi палацу, а коли i'i ви©жджав, то тiльки в залiзному кiльцi
охорони. Стинаючи охоронця, падишах, окрiм усього, намагався впевнити
себе, що вiн хоробрий. I все ж так i не мiг перерубати чорно© ниточки, яка
бринiла в глибинi серця i вперто свiдчила, що це нiчого не варто, що вiн
не зможе повторити жодного звитяжного вчинку Iскандера, до якого
прирiвнював себе подумки i про що невiдь-звiдки довiдалися поети й часто
ставили його поряд з ним. Iскандер сто разiв був поранений, i кожна з його
ран, навiть перша, могла стати й останньою! Але як зважитись на першу?!
Отож диною втiхою султановi лишався страх, страх його пiдданцiв.
Лiворуч щось зашелестiло, султан подивився туди й побачив три тiнi вiд
трьох кипарисiв, що росли в кiнцi дворика. Йому здалося, тiнi повзуть до
його нiг. Шелестiв у вiттi чинари вiтер, султановi чомусь стало моторошно.
Поволi пiшов сходами на галерею. "Цього лiта гяури-козаки мусять бути
знищенi, - одiтнув мислiю, немов шаблею, всi iншi думки. - Завтра накажу
розбити на майданi намет i поставити бiля нього бунчук великого походу".
Цим походом сподiвався пiднести прапор пророка над усiма землями,
утвердити в пам'ятi правовiрних сво iм'я й упевнитися в собi як мужевi i
во©новi. Вiн боявся цього походу й жадав його.