Страница:
мовби прикипiли йому до серця. З ними верталося все згаяне. Боже ж милий,
то його рiдний син, рiдна плоть! Обiйняти дорогi рамена, занурити долоню в
русяву чуприну, а тодi можна й померти. Якою ж вiн був холодною колодою,
яким слiпцем! Хотiв содiяти на краще! Оберегти од пересудiв, од кпинiв. А
не вберiг од чогось гiршого.
Нiхто й далi не знав, куди Лаврiн подiвся, нiхто не бачив його вiд
самого спаса. Кошовому отаману, коли прийшов до нього, гiрко впала лiва
брова й чорнi тiнi пропливли в очах. Вiн теж мовби почував якусь провину,
обняв Мокiя, посадовив поруч i сидiв мовчки. Мокi вi навiть здалося -
кошовий почав щось здогадуватися про нього й Лаврiна, одначе не обмовився
й про те. Сироватку провiв на ганок писар Яковлев, вiн розповiв, що
кошовий вже посилав на Правобережжя розшук, запитував через товмача в
татар, проте Лаврiнового слiду не знайшли. Хлопець неначе у воду канув.
Тiлистий, важкий Яковлев скрушно зiтхнув i ще сказав, що йому також
вельми шкода такого гарного джуру, без нього кошовий став дратiвливий i аж
трохи кульга на пам'ять, бо часто задуму ться. I порадив старому дозорцю
шукати хлопця, пообiцяв од себе два золотих.
А може, й справдi не виплив Лаврiн з бузьких хвиль, - думав Сироватка.
Останнiй, хто його бачив, - Кайдан, Сироватка розшукав його i розпитував
пильно. Але Кайдан знав небагато. Правда, вiн запевняв, що втонути Лаврiн
не мiг, що татарськi дозори не пiдстрелили козака. Кайдан лежав на стiнi,
доки Перехрест не одплив на пiвверстви вниз по рiчцi.
- Рвався кудись Лаврiн, - сказав Кайдан, розчiсуючи саморуч випиляним з
кiстки гребiнцем важку, мов кiнський хвiст, чуприну, - не лише од
турецького аркана втiкав. Просив його, щоб почекав за Кам'яним Горлом,
одказав: "Не чекатиму". Щось його канудило й манило. Мо', де золото
назнав?
- Хiба б не подiлився з тобою? - з образою в голосi сказав Сироватка.
Кайдан поглянув на нього здивованими, довiрливими, як у дiитини, очима,
мить подумав i ствердно хитнув головою:
- Правда. Подiлився б безпремiнно. Тодi хто зна, куди вiн поривався.
Мо', комусь слово дав?
Ця розмова трохи одм'якшила Сироватцi душу, вiн аж спробував
пiдвеселити себе звичним: "Бiда бiду..." - та не пiдвеселив. Ох, не минула
вона й, мабуть, не мине. Не добро вело Лаврiна, не може воно так страшно
заарканити чоловiка. Хотiв було пiти до ворожбита, нехай би видивився
Лаврiнiв слiд у чорнiй водi або в розтопленому оловi, нехай би зняв з
нього приворот, але не пiшов. Не йняв вiри нинiшнiм ворожбитам. Вельми
багато ©х розвелося, курять вонючим зiллям, палять собачу шерсть,
обмовляють один одного, а власно© долi не розгадав жоден. Останнiй
справжнiй ворожбит - Свiчкар - помер лiт двадцять тому. Жив не в куренi й
не бiля базарища, а в кузi на острiвцi Iгрень, плати за сво ворожбитство
не брав, а путь людську прочитував безпомильно. Не було в нього нi старого
цапа, нi сови, нi прирученого ужаки, бо "що може знати, - казав Свiчкар, -
про людину нiкчемна тварюка?" Вiн все вичитував iз зiр, з очей прибульця
та з чисто© води. Вiн i собi провiстив смерть на клечальну недiлю, на
клечальнiй недiлi й помер. Звичайно, й серед нинiшнiх такi, котрi не
стiльки ворожать, скiльки знахарюють, i знахарюють добре, знаються на
хворобах, на всiляких травах i корiннях, але на долях - зась. Доля,
вона... Може, й бог не завжди зна , що чека чоловiка на його путi. Бо ж
часом йому таке виро©ться, так його закрутить, що вко©ть, чого й сам не
сподiвався. Та цур, краще не думати про те.
З цими думами Мокiй послав руку в кишеню шароварiв, намацав капшук з
грiшми, посунув у бiк базарища.
На Сiч саме валом валили запорожцi. Завтра рiздво - найбiльший годовий
празник, i башлiвка - розподiл усiх сiчових угiдь, i вибори старшини, тут
i останн ледащо не влежить на печi в зимiвнику. Йшли партiями - з
форпостiв, залог, добиралися гуртами, валками - од далеких зимiвникiв,
поверталися з городових полкiв, iз Слобожанщини, поверталися й тi, якi
©здили до родакiв чи пригрiлися бiля жалiсливих удовиць. Йшли лугарi,
степовики, заволоки, статковi й нетяги, багатi й голоколiнчики, кобзарi й
лiрники, старшини i простi, старцi i калiки, ©хали розвальнями, глабцями,
штильовими саньми з козирками, з пiдрiзами й без пiдрiзiв, простими i
схожими на заморськi кораблики, ще й вистеленими килимами, ©хади верхи й
вели коней пiд юками, - прямували з усiх бокiв, втоптали, в'©здили дороги,
аж вони блищали, наче дзеркало, спiвав i скрипiв пiд полоззям снiг,
змiюки-конi викрешували з намерзлого на дорозi льодку iскри, у повiтрi
витало передчуття великого, довгого, ситого свята, обличчя яснiли
зосередженiстю i усмiхом, очi променiли, серця розкривалися для дружби i
добра i дуже рiдко для давнiх порахункiв. Приволоклися навiть тi, що майже
нiколи не вилазили з болiт, з риболовецьких куг, - мокрогузи, про котрих
кажуть, що вони на паску христосуються мiж собою вареними раками. Це ж про
них спiвають слiпцi, буцiм вони, заздрiвши чаплю i подумавши, що то дiвка,
почали залицятися до не©. Прибула гостьова партiя з Дону - двiстi чоловiк,
привезли поклiн вiд козачого донського круга, два вози таранi та кiлька
барил пiнно©. Вони розповiли, що бiля днiпрових порогiв бачили предивне
диво: крижаний припай нижче днiпрових порогiв укрили тисячi тисяч ворон,
криги не видно за ними, злетiлися, либонь, з усього свiту й летять далi,
зграями й по однiй, й усi падають на кригу, тiльки деякi перед цим
перекидаються у повiтрi, а далi стрiмко йдуть униз. Хто ©м пода знак,
звiдки ©м вiдомо про той склик? Такого нiколи не бачили нi донцi, нi
запорожцi, довго гомонiли-гадали, до чого б це чорне знамення, й стали
думкою: не на добро. Одначе швидко про те забули. За донцями при©хали
гостi з Межигiр'я, але й за ними слiд не запав: козаки звiдусiль валом
валили на Запорожжя. А що вже юрмилося бiля церкви старцiв, а що вже
шнипало по вуличках i завулках усяких волоцюг, пройдисвiтiв - не приведи
боже! Мокiю вперше спливло на думку, скiльки-то всякого народу году ться
бiля Сiчi. Кожен норовить пожаковати на дурничку, щось потягнути з не©. З
найдальших монастирiв ©дуть голими драбиняками чорноклобучники, гнуться,
побираються, над ними збиткуються, кепкують, часом i потовчуть, але
вертають тi у сво© монастирi з повними возами добра й туго набитими
калитками.
Помiж усiм тим рiзноликим i обiдраним людом статечно походжають
козаки-зимiвничани. Тi, котрi посiли хутори, або тримають власний рибний
промисел, або курять горiлку й при©хали сюди глабцями, засланими килимами.
Ходять по дво , по тро , купи тримаються. Цих видно оддалеку. Ряснi
кита вi й камчевi каптани, бiлi, лавочного сукна свити, пiдперезанi
перськими шовковими або козацькими шкiряними, з пряжками, поясами, поверх
каптанiв або свит - тонкi, маково© та червоно© барви, сукнянi, з
позументом жупани. Ще й якi жупани - гаптованi, з заковрашами, широкими
вильотами, руки козаки висувають у роздери, а довгi рукави позав'язуванi
ззаду й висять, неначе крила; штани на козаках теж ряснi, "в достатку",
з-пiд них метляються китицi на халявах, а самi чоботи 'гостроносi,
сап'яновi - червонi та синi, шапки на зимiвничанах високi, сукнянi, в
хутрi - горноста© та кабарзi, на шабельтасах i лядунках срiбло - все так i
мигтить, так i гра барвами. Й хто, спитайте, справжнi козаки - оцi чи
отi, що по куренях, у декого з куренян нiчим прикрити грiшне тiло, нi в
чому добiги до крам-базару, так i барложаться всеньку зиму на голих дошках
полiв чи гнуться бiля теплих груб, виляскують засмальцьованими картами. А
що в жодного за душею нема ламаноге шеляга, то рiжуться в чуприндули, за
зиму повисмикують один одному оселедцi - пiд весну тi висять, мов обтiпанi
мички.
Сироватцi в серцi замло©ла заздрiсть. Отаким статечним, в сукнi й
кабарзi хотiлося бачити Лаврiна. Щоб мав свiй статок, щоб на свято
при©здили до нього на молодi меди в мальованих глабцях гостi, щоб сидiв
вiн, Мокiй Сироватка, на покутi та вiтав гостей повною чаркою, а русява
невiстка метушилася бiля печi, червонiла й пишалася. А на колiна лiзли
онуки, i вiн удавано (перед гостями) сердився,,проганяв ©х. Про онукiв
думав у сво©й зеленiй пустелi дуже часто, повимрiював собi кiлька
повiстей.
Саме так проведуть рiздво оцi гнiздюки, сиднi, як бридливо називають ©х
на Сiчi козаки.
А голота нап' ться, порозквашу один одному носи, повибива вiкна в
шинках, однесе на лiд кiлька пивних комор, а пiсля свят ще и
одшкодовуватиме збитки. Пивницi, ятки, шинки, корчми вже приготувалися до
свого найбiльшого рiчного генделя. ©х тут, за сiчовими валами, безлiч.
"чистi", де стiни пофарбованi свiтлою фарбою, а по них ще й картини -
високi ружi пiд вiкнами, козак та дiвчина над рiчкою, батько Хмiль на
конi; там високi вербовi лави, вкритi нала-вошниками, а столи застеленi
шльонськими скатертями, сволоки та стiни бiлi, помальованi квiтами.
Шинквас фарбований, на полицях чудернацькi пляшки з горiлками аглицькою,
нiмецькою, руською, французькою та з усiлякими винами, - а й такi, куди
можна ввiйти лише згинцi i де стеля та стiни чорнi, як у дьогтярнi, а за
столи правлять дубовi окоренки, порубанi ножами та ятаганами. То п'яницi,
аби шинкар не завдав ©м сво © лiчби, помiчають випитi кварти. Там шинкар
за шинквасом схожий на убiйника з велико© дороги, вiн умi скрутити руки,
що й не писнеш, i вигребти з кишенi пропите, а то й стягнути чумарку.
Горiлка в тих шинках жовта, з пригарою, настояна на тютюнi, од не© спира
подих i iскри сиплються з очей. Проте в шинках та корчмах показнiших можна
скуштувати трункiв, якi тiльки на земнiй твердi. Ще й кожен шинок
славиться якимсь особливим напо м, здебiльшого горiлкою, настояною на
травах. серед шинкарiв чимало дотепникiв, над шинквасом та по стiнах у
них понаписуванi примовки, як-то: "Нам гори нема, тiльки рiвно", "Пий за
сво й за кумове", "Хто ©© засмаку , радiсть вiдчу ", "Лiтом не кисне,
зимою не мерзне, перед обiдом не сушить, пiсля обiду не душить", i картини
веселi на дверях: хмiльний запорожець зачепився за колоду й ла ться:
"Чого, п'янюго, розлiгся на дорозi" або два п'янi куми на однiй кобилi -
один передом, другий задом. Здебiльшого почина сiчовик пити, дивлячись на
ружi та козака з дiвчиною, а кiнча , важко схилившись над зарубками. Як
воно водиться завжди i скрiзь, до шинкiв навiдуються не всi люди, а лишень
затятi дудлi©, пиятики, хоча не поминають ©х i люди поважнi - з яко©сь
нагоди чи подорожнi.
Рiздвянi свята славляться врочистостями. Як вийдуть комоннi козаки в
повнiм бойовiм риштунку - з ратищами, пищалями, як попруть лавами пiшi -
стануть по куренях, так i зацвiтуть шапками: кожен курiнь ма свою барву,
замайорять значки i бунчуки, i вдарять тулумбаси, й гук пiде по долинi, й
пiднiметься до хмар золота яса, i пiдуть через мiст на майдан - курiнь за
куренем, лава за лавою, суворi й урочистi, гордi й валечнi, готовi на
смерть за господн слово, за пресвяту богородицю i свою матiр-вiтчизну, й
гармашi витягнуть з льохiв гармати та поставлять жерлами в тi сторони, де
вороги, завмира козацька душа i прагне звитяги та слави. Свята скiнчаться
грищами: кiнськими перегонами по дорозi або по снiгу, вогнистою i луковою
стрiльбою, перетягуванням за мотузок на льоду через проруб. А як попруть
лусом навкулачки курiнь на курiнь або наляжуть усi нижнi куренi на верхнi,
не одному пустять з носа криваву юшку, не один не дораху ться зубiв. А
одiрваних гапликiв, а кожу-шиння, а втоптаних у снiг шапок - лопатою
загрiбай.
Звичайно ж, гнiздюки до тих грищ не вступають. То люди статечнi,
розсудливi вони на той час уже сидять на сво©х теплих зимiвниках i
розговляються рiздвяною ковбасою.
Але воднораз при зустрiчi iз зимiвничанами i якесь iнше почуття
ворухнулося в Сироватчиному серцi. Й вiн розправив худенькi плечi, пiдвiв
голову й не вступив дороги двом гнiздюкам, що перли вузьким протоптом
попiд коморою, з яко© нависав козирок снiгу, просто на нього. А чого ма
вступати? Чи ж вiн, Мокiй Сироватка, менше за них прислужився товариству?
Чи вони випили хоч наперсток того лиха, якого вихилив пугар? Ось пiде до
церкви, i йому поступляться мiсцем бiля само© богородицi, i в куренi за
святковим столом отаман першого привiта чаркою його, й на сiчовому
майданi пiд час виборiв вiн стане в першiй лавi. Тож зiйдiть з чесно©
козацько© дороги, чортовi сиднi! Зiйшли. I стало веселiше на душi
козацькому дозорцевi. Й поширшав день. I навiть йому одкрилася на мить
божа краса. Дуби над Чортомликом стояли в срiбному iне©, вiтер зривав з
гiлок бiлий пилок i трусив на червонi верхи козацьких шапок, на синi
кунтушi, iскрив на сонцi. З самого краю - високий нелинь, його листя
вiдсвiчувало мiддю; на сухому вершечку примостився ворон, витягував довгу
шию, шипiв - мабуть, вдавився кiсткою. Грiзно хмурились фортечнi стiни,
весело тусали один одного вартовi козаки на мiстку - грiлися, поглядали на
сонце, чи скоро замiна. I ще одному сiчовику не вступив дороги Сироватка.
Високо, неначе норовистий кiнь, кидаючи вгору колiна, назустрiч Сироватцi
ломився сiчовий гультяй, прибий;олова Назар Вовкогон. Найхоробрiший,
найзавзятiший на Сiчi козак - лице геть у шрамах, щоправда, тi шрами не
попсували його, воно гарне, але й гордовите, пихате та нахабне. Назар
смiливий, як чорт, i забiякуватий, як п'яний шляхтич. Перший лiзе на борт
турецько© галери, перший врiза ться в татарське стовписько, перший
одскочить набiк i прихова венетiйськi таляри. А потiм нишком забере ©х,
ходить по Сiчi гоголем, а за ним тупотить гурт гульвiс, а вiн заломлю
шапку, а вiн дивиться козирем, ще й потiша ться над якимсь неборакою,
голоколiнчиком. Бешкету , гуля Вовкогон тижнiв зо два, далi зника на
кiлька мiсяцiв - пода ться на Полтавщину чи Слобожанщину. Задурю голови
дiвчатам, зводить з розуму молодиць. О, там вiн показати себе вмi ! Там
земля вгина ться пiд його ногами. Бояться його старости, нишком спльовують
услiд поважнi хуторяни, похитують головами батюшки. А йому тiльки того й
треба, йому тi покиви душу грiють. Не раз i не двiчi перестрiвали його
сiльськi парубки, били тяжко, й приходили позови на Сiч, i прив'язували
Назара до стовпа, але завжди знаходився козак, який сплачував за нього
викуп. Тiльки раз довелося протанцювати на прив'язi халяндри цiлу добу, й
били його киюганами гнiздюки по ребрах i по зiгнутiй спинi (голову затуляв
руками), через те тепер у нього одне плече вище за iнше. Але постава така
ж горда и шапка заломлена на лiве вухо.
Слава богу, подумав Сироватка, що Лаврiн не такий. Гордовитий, але
поштивий i цнотливий, сто©ть на людськiй честi. А це таке стерво... Та ще
й небезпечне.
Сироватка уступив Вовкогону на пiвноги. I Вовкогон, либонь, збагнув
усе, блиснув бiлими зубами (клацнув, неначе вовк) i теж став однi ю ногою
в снiг. Спочатку хотiв деменути плечем, щоб одлетiв упертюх за третiй
замет, а тодi упiзнав дозорця, торкнувся правицею сиво© шапки.
Другого дня свiтло© недiлi Сироватка встав рано, почистив жупачок,
причепурився, повивертавши кишенi та повисипавши з них тютюн, пiшов до
церкви, одстояв утреню, таки сподобився честi стояти навпроти пресвято©
богородицi, а коли пiвча заспiвала канта i всi запорожцi вийняли до
половини з пiхов шаблi, Сироватцi аж мороз пiшов поза спиною, й вiн оголив
кривого сталевого клинка й вiдчув, що боронитиме рiдну вiтчизну до загину.
Доспiвали канта, ще раз брязнула криця, розсiявши по церквi мiрiади синiх
та червоних iскор. I розчулив, розчулив суворому козаковi серце дитячий
хор, хлопчики спiвали так щиро, так гарно, аж Сироватцi сльоза загiрчила в
очу. По тому Мокiй роздав по копiйцi старцям - виловлював оком тихих,
сумирних, обминав настирливих, котрi лiзли в очi, намагалися втиснути в
руку маленькi, як горiхи, й твердi, як шрiт, проскури, пiшов до свого
Васюринського куреня снiдати.
Мерехтiли iскрами натертi до блиску позолоченi панiкадила на стiнах, i
лампади горiли яро, по-святковому. На лавах - новi нала-вошники, зметено
порох з образiв, навiть сволок натерто вiхтем до жовтого полиску. Люду
набилося - не протовпитися, виринали курiнь, аж пара димiла з рота. На
всiх обличчях - смиреннiсть, статечнiсть, урочистiсть, щоправда, ця
врочистiсть трохи розтала за сир-ном: чимало козакiв непоштиво казало про
кошового, бо наклав заборону в цей день на продаж горiлки. Бiгали на
крам-базар, але там усi корчми, всi рундуки та ятки стояли замкненi, а
помiж них походжали осавули, пильнуючи наказу кошового. Кiлька чоловiк
навiть вигукували, що кошовому одiлл ться сьогоднi на виборах, що вiн
нап' ться чорно©, то бiльше, перед самим снiданком у курiнь увалився гурт
сiчовикiв, од котрих пахло до ката смачно, вони були веселi й говiркi й
одразу ж завзято запрацювали ложками. Вони зiзналися, що ходили на ралець
до вiйськового суддi й вiн пригощав чистою, без пригари, горiлкою, й
французькою горiлкою, i навiть грiтим мускатом з перцем. "От кого нам на
кошового кричати, - казали вони. - От хто почасту нас пiсля башлiвки".
Мав суддя на посадi свiй двiр, а в ньому винокурню з трьома казанами,
курив з челядниками горiлку на продаж, варив мед i пиво; останнiми днями,
кажуть, курiло, аж зайнявся димар. Iншi брагар-ники платили чинш у
Вiйськову Скарбницю, суддя не платив нiчого. Не платив вiн i за олiйницю
дубом, i за гончарну пiч.
- За куфу смердючки ви готовi цiлувати пiд хвоста болотяного дiдька, -
суворо сказав курiнний, i горлопани трохи примовкли. - Нема у вас встиду
й лицарсько© честi.
I коли кухар виклав на вагани варених у солоному, пахучому саламурi з
десяти приправ варених судакiв та осетрiв, курiнний роздiлив рибу мiж
товариством, а крикунам наказав вiддати хвости. Тi заклiпали очима, але
ставати проти отамана не насмiлилися. Слово його тверде аж до нових
виборiв, i рука в нього важка.
По снiданку сiчовики чистили одяг, зброю, ваксували чоботи, кiлька
чоловiк пiдфарбовували вуса. Пiд ногами крутився п'яничка Жук, вiн уже
десь виклянчив штани й чоботи i тепер випрохував кунтуша або свиту. На
покутi сидiв кiт - умивався. Здоровенний котяра з товстою мордою i
обмороженими вухами.
Хоч i чекали всi того гарматного пострiлу, все ж вiн ударив зненацька.
Забряжчали круглi, неначе тарiлки, шибки, курiнний перехрестився на образи
й пiшов до сiчово© канцелярi©, де збиралася старшина. А на майданi вже
дрiбно торохтiли литаври, политаврщик вибивав "склик". Одначе запорожцi не
вельми поспiшали. Нехай ©х почекають тi, кого мають вшанувати. Вже у
литаврщика впрiла чуприна, вже паламарi винесли з церковного притвору та
поставили на снiг маленького горiхового столика, накрили його килимком,
уже бунчужний уткнув у замета пiд церквою стяг - зелена камка затрiпотiла,
й затрiпотiв на нiй образ архiстратига Миха©ла, який погрожував мечем усiм
ворогам вiри христово©. А снiг на майданi лежав чистий, невтоптаний. На
майдан потяглися першi гурти сiчовикiв.
А що й далi сходилися повiльно, по куренях метнулися осавули, пiдганяли
забарних кулаками. Ставали по куренях, шапки грали одним квiтом. Але по
якомусь часовi козакiв з'юрмилося - не повернути плечем. Курiнь напирав на
курiнь, мiшалися барви, гомiн стояв, як на великодньому ярмарку. Декотрi,
кому не вистачало мiсця, видряпувалися на високi призьби, на купи колод,
ще iншi намагалися вилiзти на куренi. Рiг покрiвлi Кущiвського куреня
осiдлало кiлька чоловiк, вони пообдирали стрiху, й кущiвський курiнний
лаявся чорно, стягував нахаб за ноги. Якийсь козак вилiз аж на колодязний
звiд, i дво сiчовикiв з реготом то опускали цебер у колодязь, то швидко
витяг, вали його, й сiчовик лiтав, мов на гойдалцi. З нього уже спав лiвий
чобiт, але той не просився. Попереду натовпу стояли сiчовi дiди, тi, що в
битви вже не ходять, а тiльки дають поради, на них найкращий од,яг
(повитягали зi скринь пересипанi махоркою шитi золотим галуном кунтушi i
бобровi шапки, шевровi чоботи), вони були поважнi й урочистi, бо й
залежало од них найбiльше. Щоправда, не все.
Вже понад два тижнi мололося на Сiчi виборне борошно, козаки радилися
по куренях i в шинках, вишiптували та вигукували най-достойнiшi iмена, якi
натовп або сприймав схвальним гомоном, або забивав у пельки кулаками,
потроху залишалися найдостойнiшi, вони обростали, наче бджолинi матки на
вiттi, новими прихильниками, iншi ж одпадали, ©м обцурковували крила.
Окремим гуртом утоптували снiг донцi - прийшли й собi подивитися на
вибори, гомонiли мiж собою, зачiпали запорожцiв. х вибори не обходили,
трималися вiльно, ©м просто було цiкаво.
Сироватку, котрий напочатку стояв попереду, одтiснили, розлучили з
кумом Шевчиком, i тепер вiн змушений був заглядати наперед через голови.
Майдан аж двигтiв, гомонiв приглушеним гомоном. Сiчовики радилися кiлька
днiв по куренях, курiнь з куренем, щодо деяких старшин згоди дiйшли, а
щодо iнших - нi. Й починали доходити тепер. Подекуди згода йшла на згоду,
а подекуди - на незгоду. Поки що не виймали з кишень кулакiв, але деiнде
слова летiли, як розпеченi ядра. На церковному карнизi, попiдбиравши
лапки, сидiли голуби, зизими намистинами очей позирали вниз, здавалося, ©м
теж було цiкаво. Один голуб зiрвався, облетiв навколо банi, знову сiв на
карниз.
- Припiка , - тер вуха миршавий рябий козачок i моргав посрiбленими
вiями.
Хiба це мороз, - посмiхався лiтнiй червонопикий, з бородавкою на
верхнiй губi козак у кабарзi, в довгому кожусi, критому синiм сукном, i у
великих, добре напо них дьогтем чоботях. - Ось колись були морози.
- Тодi морози були добрi й кожухи також, - вищиряючи прокуренi зуби,
кинув рябий козачок.
- Хто ж тобi не да купити такий зараз...
- Купило притупило.
- Гараздуй як слiд, то й вигостриться.
- За такими, як ти, нагаразду ш.
Вдарила на Чортомлику крига, тонковидий, з плескатим носом козак Снiгур
- донець, разiнець (по разiнщинi на Сiч прибилося чимало донцiв, змiшалися
iз запорожцями, бояри допиналися ©хньо© видачi, але ©х не видавали, через
це тi ще косiше дивилися на Сiч) - хитнув головою:
- Наче з гармати. Нечистий грима .
- А старшина бариться, - хукаючи на пальцi, сказав Снiгур.
- А чого ©м - у теплi сидять, - зi злiстю кинув рябий козачок. - Люльки
курять.
- Якi люльки, дурню. Вони - в i ромонаха, - розважливо сказав козак у
синьому кожусi. - Тобi аби, наче дурнi, з гори бiгли.
- Бiгли не бiгли, а козаки ждуть.
- Пiдождеш, невеликий пан.
- Ми ©х обира мо, - правив сво © рябий козачок. - Ось вiзьму й скажу...
- А тобi казало пiдiтнуть.
- А що, вже й на Сiчi не можна мовити слова правди?
- Воно то можна, - почухав пiд шапкою чуприну козак з темним, посiченим
глибокими зморшками обличчям. - А тiльки...
- Що тiльки?.. Що тiльки? - сiкався рябий козачок, вар'ював з холоду i
злостi. - Ось крикну Чиргикала на суддю...
- Так в Чиргикала очкур з валу.
- Очкур, може, й з валу, а хто перший на турецьку каторгу вилiз?
- Того не бачив. А як упав у воду й очкур йому розв'язався - бачив.
- Ми ось на тво му черевi розв'яжемо очкура.
- Тихiше, уже йдуть, - хтось збоку.
Од верхнiх куренiв, де стояла сiчова канцелярiя, потяглася старшина -
кошовий, суддя, писар, осавул, вони пробиралися черiдкою попiд стiною
церкви та купкою хрестiв i капличок, поставлених на пам'ять кошовим
отаманам. Вся старшина у святковому одязi, нових чоботях, при збро©.
Дивилися в землю, а що думали - один бог зна , мабуть, кожен сво . Уже в
колi кошовий випростався, вийняв з-за пояса булаву. Литаврщик, маленький,
верткий чоловiчок, схожий на мавпу, яких iнодi привозили заморськi купцi,
двiчi хвацько вибив дрiб на честь старшини, увiткнув палички в снiг, хукав
на посинiлi пальцi. Зиркав веселими очима знизу вгору на кошового. Мовляв,
ну, як я втнув?! Кошовий пiдморгнув йому ледь помiтним покивом брови. З
церкви винесли корогву i хрест iз дашком, вийшов i ромонах у камчатих
ризах, дяки, пiвча, розпочали молебiнь. ©х ледве чи й слухали, чийсь
захриплий бас позаду те й знай вигукував: "Та його головою тiльки клинцi
забивать", мабуть, у такий спосiб одкидав чийогось кандидата, а темний
лицем, наче древня iконка, старий i ромонах кривився, немов од зубного
болю, зло косував сльозливим, в червоних прожилках оком. Широким рукавом
змiтав з вангелiя снiг, що танув на теплiй, щойно винесенiй з церкви
срiбнiй оправi, читав молитву швидко, рота розтуляв не широко - боявся
застудити горло.
Молебiнь скiнчили швидко, i ромонах i обидва дяки сховалися в церквi, а
пiвча лишилася, бо теж була з сiчовикiв. Тепер старшина опинилася мовби в
тiсному кiльцi. В груди суддi вперся важким поглядом гармаш Дем'ян
Топтуха, i всi знали, чого вiн пронизу того очима: дав суддя гармаша на
спитки за вкраденi грошi, а тодi тi грошi знайшлися. Колишнiй осавул, а
тепер зимiвчанин Iван Гапочка нетерпляче переминався з ноги на ногу:
несправедливо посадили на ораних ним грунтах Гриця Колоса. I ще кiлькоро
запорожцiв дивилося на суддю зизом. "Викажуть, викажуть усе, - думав
суддя. - Невже кошовий не заступиться?"
Обличчя кошового не виявляло нi страху, нi занепоко ння. Вiн обвiв
поглядом запорожцiв, сказав:
- Нинi, панове молодцi, у нас новий рiк, треба нам, за звича м,
роздiлити рiчки, озера, урочища. Розпочинай, писарю.
Яковлев зняв з голови величезну шапку з хутра чорних лисиць, пересипав
туди з кишенi заздалегiдь написанi ярлики, поклав шапку на столик. Пхукав
у пишнi вуса, неначе по важкiй роботi. Курiннi по одному, за сонцем,
пiдходили до шапки, тягли папiрцi. Однi йшли до сво©х куренян радiснi,
iншi чухали потилицi, а отаман Батуринського куреня аж шапкою об землю
вдарив.
- Чи ж не напасть: третiй рiк Сухий Луг випада .
- Пороблено, пороблено! - гомонiли батуринцi.-- Хтось напустив ману на
нашого курiнного.
Але що вдi ш: перебашльовувати не випадало. Треба б помiняти курiнного,
але теж шкода - дбайливий хазя©н, майстер на всi руки й герцiвник на
шаблях найкращий на всю Сiч.
Тихо розiбрали з шапки пiдписаря ярлики на новi зимiвники тi, хто
поодружувався минулого року й ще на мав грунтiв. Товариство давало ©м на
нове хозяйство поради, од яких почервонiла б i пiч.
Кошовий дивився убiк, мовби все те його не обходило зовсiм. А може, й
то його рiдний син, рiдна плоть! Обiйняти дорогi рамена, занурити долоню в
русяву чуприну, а тодi можна й померти. Якою ж вiн був холодною колодою,
яким слiпцем! Хотiв содiяти на краще! Оберегти од пересудiв, од кпинiв. А
не вберiг од чогось гiршого.
Нiхто й далi не знав, куди Лаврiн подiвся, нiхто не бачив його вiд
самого спаса. Кошовому отаману, коли прийшов до нього, гiрко впала лiва
брова й чорнi тiнi пропливли в очах. Вiн теж мовби почував якусь провину,
обняв Мокiя, посадовив поруч i сидiв мовчки. Мокi вi навiть здалося -
кошовий почав щось здогадуватися про нього й Лаврiна, одначе не обмовився
й про те. Сироватку провiв на ганок писар Яковлев, вiн розповiв, що
кошовий вже посилав на Правобережжя розшук, запитував через товмача в
татар, проте Лаврiнового слiду не знайшли. Хлопець неначе у воду канув.
Тiлистий, важкий Яковлев скрушно зiтхнув i ще сказав, що йому також
вельми шкода такого гарного джуру, без нього кошовий став дратiвливий i аж
трохи кульга на пам'ять, бо часто задуму ться. I порадив старому дозорцю
шукати хлопця, пообiцяв од себе два золотих.
А може, й справдi не виплив Лаврiн з бузьких хвиль, - думав Сироватка.
Останнiй, хто його бачив, - Кайдан, Сироватка розшукав його i розпитував
пильно. Але Кайдан знав небагато. Правда, вiн запевняв, що втонути Лаврiн
не мiг, що татарськi дозори не пiдстрелили козака. Кайдан лежав на стiнi,
доки Перехрест не одплив на пiвверстви вниз по рiчцi.
- Рвався кудись Лаврiн, - сказав Кайдан, розчiсуючи саморуч випиляним з
кiстки гребiнцем важку, мов кiнський хвiст, чуприну, - не лише од
турецького аркана втiкав. Просив його, щоб почекав за Кам'яним Горлом,
одказав: "Не чекатиму". Щось його канудило й манило. Мо', де золото
назнав?
- Хiба б не подiлився з тобою? - з образою в голосi сказав Сироватка.
Кайдан поглянув на нього здивованими, довiрливими, як у дiитини, очима,
мить подумав i ствердно хитнув головою:
- Правда. Подiлився б безпремiнно. Тодi хто зна, куди вiн поривався.
Мо', комусь слово дав?
Ця розмова трохи одм'якшила Сироватцi душу, вiн аж спробував
пiдвеселити себе звичним: "Бiда бiду..." - та не пiдвеселив. Ох, не минула
вона й, мабуть, не мине. Не добро вело Лаврiна, не може воно так страшно
заарканити чоловiка. Хотiв було пiти до ворожбита, нехай би видивився
Лаврiнiв слiд у чорнiй водi або в розтопленому оловi, нехай би зняв з
нього приворот, але не пiшов. Не йняв вiри нинiшнiм ворожбитам. Вельми
багато ©х розвелося, курять вонючим зiллям, палять собачу шерсть,
обмовляють один одного, а власно© долi не розгадав жоден. Останнiй
справжнiй ворожбит - Свiчкар - помер лiт двадцять тому. Жив не в куренi й
не бiля базарища, а в кузi на острiвцi Iгрень, плати за сво ворожбитство
не брав, а путь людську прочитував безпомильно. Не було в нього нi старого
цапа, нi сови, нi прирученого ужаки, бо "що може знати, - казав Свiчкар, -
про людину нiкчемна тварюка?" Вiн все вичитував iз зiр, з очей прибульця
та з чисто© води. Вiн i собi провiстив смерть на клечальну недiлю, на
клечальнiй недiлi й помер. Звичайно, й серед нинiшнiх такi, котрi не
стiльки ворожать, скiльки знахарюють, i знахарюють добре, знаються на
хворобах, на всiляких травах i корiннях, але на долях - зась. Доля,
вона... Може, й бог не завжди зна , що чека чоловiка на його путi. Бо ж
часом йому таке виро©ться, так його закрутить, що вко©ть, чого й сам не
сподiвався. Та цур, краще не думати про те.
З цими думами Мокiй послав руку в кишеню шароварiв, намацав капшук з
грiшми, посунув у бiк базарища.
На Сiч саме валом валили запорожцi. Завтра рiздво - найбiльший годовий
празник, i башлiвка - розподiл усiх сiчових угiдь, i вибори старшини, тут
i останн ледащо не влежить на печi в зимiвнику. Йшли партiями - з
форпостiв, залог, добиралися гуртами, валками - од далеких зимiвникiв,
поверталися з городових полкiв, iз Слобожанщини, поверталися й тi, якi
©здили до родакiв чи пригрiлися бiля жалiсливих удовиць. Йшли лугарi,
степовики, заволоки, статковi й нетяги, багатi й голоколiнчики, кобзарi й
лiрники, старшини i простi, старцi i калiки, ©хали розвальнями, глабцями,
штильовими саньми з козирками, з пiдрiзами й без пiдрiзiв, простими i
схожими на заморськi кораблики, ще й вистеленими килимами, ©хади верхи й
вели коней пiд юками, - прямували з усiх бокiв, втоптали, в'©здили дороги,
аж вони блищали, наче дзеркало, спiвав i скрипiв пiд полоззям снiг,
змiюки-конi викрешували з намерзлого на дорозi льодку iскри, у повiтрi
витало передчуття великого, довгого, ситого свята, обличчя яснiли
зосередженiстю i усмiхом, очi променiли, серця розкривалися для дружби i
добра i дуже рiдко для давнiх порахункiв. Приволоклися навiть тi, що майже
нiколи не вилазили з болiт, з риболовецьких куг, - мокрогузи, про котрих
кажуть, що вони на паску христосуються мiж собою вареними раками. Це ж про
них спiвають слiпцi, буцiм вони, заздрiвши чаплю i подумавши, що то дiвка,
почали залицятися до не©. Прибула гостьова партiя з Дону - двiстi чоловiк,
привезли поклiн вiд козачого донського круга, два вози таранi та кiлька
барил пiнно©. Вони розповiли, що бiля днiпрових порогiв бачили предивне
диво: крижаний припай нижче днiпрових порогiв укрили тисячi тисяч ворон,
криги не видно за ними, злетiлися, либонь, з усього свiту й летять далi,
зграями й по однiй, й усi падають на кригу, тiльки деякi перед цим
перекидаються у повiтрi, а далi стрiмко йдуть униз. Хто ©м пода знак,
звiдки ©м вiдомо про той склик? Такого нiколи не бачили нi донцi, нi
запорожцi, довго гомонiли-гадали, до чого б це чорне знамення, й стали
думкою: не на добро. Одначе швидко про те забули. За донцями при©хали
гостi з Межигiр'я, але й за ними слiд не запав: козаки звiдусiль валом
валили на Запорожжя. А що вже юрмилося бiля церкви старцiв, а що вже
шнипало по вуличках i завулках усяких волоцюг, пройдисвiтiв - не приведи
боже! Мокiю вперше спливло на думку, скiльки-то всякого народу году ться
бiля Сiчi. Кожен норовить пожаковати на дурничку, щось потягнути з не©. З
найдальших монастирiв ©дуть голими драбиняками чорноклобучники, гнуться,
побираються, над ними збиткуються, кепкують, часом i потовчуть, але
вертають тi у сво© монастирi з повними возами добра й туго набитими
калитками.
Помiж усiм тим рiзноликим i обiдраним людом статечно походжають
козаки-зимiвничани. Тi, котрi посiли хутори, або тримають власний рибний
промисел, або курять горiлку й при©хали сюди глабцями, засланими килимами.
Ходять по дво , по тро , купи тримаються. Цих видно оддалеку. Ряснi
кита вi й камчевi каптани, бiлi, лавочного сукна свити, пiдперезанi
перськими шовковими або козацькими шкiряними, з пряжками, поясами, поверх
каптанiв або свит - тонкi, маково© та червоно© барви, сукнянi, з
позументом жупани. Ще й якi жупани - гаптованi, з заковрашами, широкими
вильотами, руки козаки висувають у роздери, а довгi рукави позав'язуванi
ззаду й висять, неначе крила; штани на козаках теж ряснi, "в достатку",
з-пiд них метляються китицi на халявах, а самi чоботи 'гостроносi,
сап'яновi - червонi та синi, шапки на зимiвничанах високi, сукнянi, в
хутрi - горноста© та кабарзi, на шабельтасах i лядунках срiбло - все так i
мигтить, так i гра барвами. Й хто, спитайте, справжнi козаки - оцi чи
отi, що по куренях, у декого з куренян нiчим прикрити грiшне тiло, нi в
чому добiги до крам-базару, так i барложаться всеньку зиму на голих дошках
полiв чи гнуться бiля теплих груб, виляскують засмальцьованими картами. А
що в жодного за душею нема ламаноге шеляга, то рiжуться в чуприндули, за
зиму повисмикують один одному оселедцi - пiд весну тi висять, мов обтiпанi
мички.
Сироватцi в серцi замло©ла заздрiсть. Отаким статечним, в сукнi й
кабарзi хотiлося бачити Лаврiна. Щоб мав свiй статок, щоб на свято
при©здили до нього на молодi меди в мальованих глабцях гостi, щоб сидiв
вiн, Мокiй Сироватка, на покутi та вiтав гостей повною чаркою, а русява
невiстка метушилася бiля печi, червонiла й пишалася. А на колiна лiзли
онуки, i вiн удавано (перед гостями) сердився,,проганяв ©х. Про онукiв
думав у сво©й зеленiй пустелi дуже часто, повимрiював собi кiлька
повiстей.
Саме так проведуть рiздво оцi гнiздюки, сиднi, як бридливо називають ©х
на Сiчi козаки.
А голота нап' ться, порозквашу один одному носи, повибива вiкна в
шинках, однесе на лiд кiлька пивних комор, а пiсля свят ще и
одшкодовуватиме збитки. Пивницi, ятки, шинки, корчми вже приготувалися до
свого найбiльшого рiчного генделя. ©х тут, за сiчовими валами, безлiч.
"чистi", де стiни пофарбованi свiтлою фарбою, а по них ще й картини -
високi ружi пiд вiкнами, козак та дiвчина над рiчкою, батько Хмiль на
конi; там високi вербовi лави, вкритi нала-вошниками, а столи застеленi
шльонськими скатертями, сволоки та стiни бiлi, помальованi квiтами.
Шинквас фарбований, на полицях чудернацькi пляшки з горiлками аглицькою,
нiмецькою, руською, французькою та з усiлякими винами, - а й такi, куди
можна ввiйти лише згинцi i де стеля та стiни чорнi, як у дьогтярнi, а за
столи правлять дубовi окоренки, порубанi ножами та ятаганами. То п'яницi,
аби шинкар не завдав ©м сво © лiчби, помiчають випитi кварти. Там шинкар
за шинквасом схожий на убiйника з велико© дороги, вiн умi скрутити руки,
що й не писнеш, i вигребти з кишенi пропите, а то й стягнути чумарку.
Горiлка в тих шинках жовта, з пригарою, настояна на тютюнi, од не© спира
подих i iскри сиплються з очей. Проте в шинках та корчмах показнiших можна
скуштувати трункiв, якi тiльки на земнiй твердi. Ще й кожен шинок
славиться якимсь особливим напо м, здебiльшого горiлкою, настояною на
травах. серед шинкарiв чимало дотепникiв, над шинквасом та по стiнах у
них понаписуванi примовки, як-то: "Нам гори нема, тiльки рiвно", "Пий за
сво й за кумове", "Хто ©© засмаку , радiсть вiдчу ", "Лiтом не кисне,
зимою не мерзне, перед обiдом не сушить, пiсля обiду не душить", i картини
веселi на дверях: хмiльний запорожець зачепився за колоду й ла ться:
"Чого, п'янюго, розлiгся на дорозi" або два п'янi куми на однiй кобилi -
один передом, другий задом. Здебiльшого почина сiчовик пити, дивлячись на
ружi та козака з дiвчиною, а кiнча , важко схилившись над зарубками. Як
воно водиться завжди i скрiзь, до шинкiв навiдуються не всi люди, а лишень
затятi дудлi©, пиятики, хоча не поминають ©х i люди поважнi - з яко©сь
нагоди чи подорожнi.
Рiздвянi свята славляться врочистостями. Як вийдуть комоннi козаки в
повнiм бойовiм риштунку - з ратищами, пищалями, як попруть лавами пiшi -
стануть по куренях, так i зацвiтуть шапками: кожен курiнь ма свою барву,
замайорять значки i бунчуки, i вдарять тулумбаси, й гук пiде по долинi, й
пiднiметься до хмар золота яса, i пiдуть через мiст на майдан - курiнь за
куренем, лава за лавою, суворi й урочистi, гордi й валечнi, готовi на
смерть за господн слово, за пресвяту богородицю i свою матiр-вiтчизну, й
гармашi витягнуть з льохiв гармати та поставлять жерлами в тi сторони, де
вороги, завмира козацька душа i прагне звитяги та слави. Свята скiнчаться
грищами: кiнськими перегонами по дорозi або по снiгу, вогнистою i луковою
стрiльбою, перетягуванням за мотузок на льоду через проруб. А як попруть
лусом навкулачки курiнь на курiнь або наляжуть усi нижнi куренi на верхнi,
не одному пустять з носа криваву юшку, не один не дораху ться зубiв. А
одiрваних гапликiв, а кожу-шиння, а втоптаних у снiг шапок - лопатою
загрiбай.
Звичайно ж, гнiздюки до тих грищ не вступають. То люди статечнi,
розсудливi вони на той час уже сидять на сво©х теплих зимiвниках i
розговляються рiздвяною ковбасою.
Але воднораз при зустрiчi iз зимiвничанами i якесь iнше почуття
ворухнулося в Сироватчиному серцi. Й вiн розправив худенькi плечi, пiдвiв
голову й не вступив дороги двом гнiздюкам, що перли вузьким протоптом
попiд коморою, з яко© нависав козирок снiгу, просто на нього. А чого ма
вступати? Чи ж вiн, Мокiй Сироватка, менше за них прислужився товариству?
Чи вони випили хоч наперсток того лиха, якого вихилив пугар? Ось пiде до
церкви, i йому поступляться мiсцем бiля само© богородицi, i в куренi за
святковим столом отаман першого привiта чаркою його, й на сiчовому
майданi пiд час виборiв вiн стане в першiй лавi. Тож зiйдiть з чесно©
козацько© дороги, чортовi сиднi! Зiйшли. I стало веселiше на душi
козацькому дозорцевi. Й поширшав день. I навiть йому одкрилася на мить
божа краса. Дуби над Чортомликом стояли в срiбному iне©, вiтер зривав з
гiлок бiлий пилок i трусив на червонi верхи козацьких шапок, на синi
кунтушi, iскрив на сонцi. З самого краю - високий нелинь, його листя
вiдсвiчувало мiддю; на сухому вершечку примостився ворон, витягував довгу
шию, шипiв - мабуть, вдавився кiсткою. Грiзно хмурились фортечнi стiни,
весело тусали один одного вартовi козаки на мiстку - грiлися, поглядали на
сонце, чи скоро замiна. I ще одному сiчовику не вступив дороги Сироватка.
Високо, неначе норовистий кiнь, кидаючи вгору колiна, назустрiч Сироватцi
ломився сiчовий гультяй, прибий;олова Назар Вовкогон. Найхоробрiший,
найзавзятiший на Сiчi козак - лице геть у шрамах, щоправда, тi шрами не
попсували його, воно гарне, але й гордовите, пихате та нахабне. Назар
смiливий, як чорт, i забiякуватий, як п'яний шляхтич. Перший лiзе на борт
турецько© галери, перший врiза ться в татарське стовписько, перший
одскочить набiк i прихова венетiйськi таляри. А потiм нишком забере ©х,
ходить по Сiчi гоголем, а за ним тупотить гурт гульвiс, а вiн заломлю
шапку, а вiн дивиться козирем, ще й потiша ться над якимсь неборакою,
голоколiнчиком. Бешкету , гуля Вовкогон тижнiв зо два, далi зника на
кiлька мiсяцiв - пода ться на Полтавщину чи Слобожанщину. Задурю голови
дiвчатам, зводить з розуму молодиць. О, там вiн показати себе вмi ! Там
земля вгина ться пiд його ногами. Бояться його старости, нишком спльовують
услiд поважнi хуторяни, похитують головами батюшки. А йому тiльки того й
треба, йому тi покиви душу грiють. Не раз i не двiчi перестрiвали його
сiльськi парубки, били тяжко, й приходили позови на Сiч, i прив'язували
Назара до стовпа, але завжди знаходився козак, який сплачував за нього
викуп. Тiльки раз довелося протанцювати на прив'язi халяндри цiлу добу, й
били його киюганами гнiздюки по ребрах i по зiгнутiй спинi (голову затуляв
руками), через те тепер у нього одне плече вище за iнше. Але постава така
ж горда и шапка заломлена на лiве вухо.
Слава богу, подумав Сироватка, що Лаврiн не такий. Гордовитий, але
поштивий i цнотливий, сто©ть на людськiй честi. А це таке стерво... Та ще
й небезпечне.
Сироватка уступив Вовкогону на пiвноги. I Вовкогон, либонь, збагнув
усе, блиснув бiлими зубами (клацнув, неначе вовк) i теж став однi ю ногою
в снiг. Спочатку хотiв деменути плечем, щоб одлетiв упертюх за третiй
замет, а тодi упiзнав дозорця, торкнувся правицею сиво© шапки.
Другого дня свiтло© недiлi Сироватка встав рано, почистив жупачок,
причепурився, повивертавши кишенi та повисипавши з них тютюн, пiшов до
церкви, одстояв утреню, таки сподобився честi стояти навпроти пресвято©
богородицi, а коли пiвча заспiвала канта i всi запорожцi вийняли до
половини з пiхов шаблi, Сироватцi аж мороз пiшов поза спиною, й вiн оголив
кривого сталевого клинка й вiдчув, що боронитиме рiдну вiтчизну до загину.
Доспiвали канта, ще раз брязнула криця, розсiявши по церквi мiрiади синiх
та червоних iскор. I розчулив, розчулив суворому козаковi серце дитячий
хор, хлопчики спiвали так щиро, так гарно, аж Сироватцi сльоза загiрчила в
очу. По тому Мокiй роздав по копiйцi старцям - виловлював оком тихих,
сумирних, обминав настирливих, котрi лiзли в очi, намагалися втиснути в
руку маленькi, як горiхи, й твердi, як шрiт, проскури, пiшов до свого
Васюринського куреня снiдати.
Мерехтiли iскрами натертi до блиску позолоченi панiкадила на стiнах, i
лампади горiли яро, по-святковому. На лавах - новi нала-вошники, зметено
порох з образiв, навiть сволок натерто вiхтем до жовтого полиску. Люду
набилося - не протовпитися, виринали курiнь, аж пара димiла з рота. На
всiх обличчях - смиреннiсть, статечнiсть, урочистiсть, щоправда, ця
врочистiсть трохи розтала за сир-ном: чимало козакiв непоштиво казало про
кошового, бо наклав заборону в цей день на продаж горiлки. Бiгали на
крам-базар, але там усi корчми, всi рундуки та ятки стояли замкненi, а
помiж них походжали осавули, пильнуючи наказу кошового. Кiлька чоловiк
навiть вигукували, що кошовому одiлл ться сьогоднi на виборах, що вiн
нап' ться чорно©, то бiльше, перед самим снiданком у курiнь увалився гурт
сiчовикiв, од котрих пахло до ката смачно, вони були веселi й говiркi й
одразу ж завзято запрацювали ложками. Вони зiзналися, що ходили на ралець
до вiйськового суддi й вiн пригощав чистою, без пригари, горiлкою, й
французькою горiлкою, i навiть грiтим мускатом з перцем. "От кого нам на
кошового кричати, - казали вони. - От хто почасту нас пiсля башлiвки".
Мав суддя на посадi свiй двiр, а в ньому винокурню з трьома казанами,
курив з челядниками горiлку на продаж, варив мед i пиво; останнiми днями,
кажуть, курiло, аж зайнявся димар. Iншi брагар-ники платили чинш у
Вiйськову Скарбницю, суддя не платив нiчого. Не платив вiн i за олiйницю
дубом, i за гончарну пiч.
- За куфу смердючки ви готовi цiлувати пiд хвоста болотяного дiдька, -
суворо сказав курiнний, i горлопани трохи примовкли. - Нема у вас встиду
й лицарсько© честi.
I коли кухар виклав на вагани варених у солоному, пахучому саламурi з
десяти приправ варених судакiв та осетрiв, курiнний роздiлив рибу мiж
товариством, а крикунам наказав вiддати хвости. Тi заклiпали очима, але
ставати проти отамана не насмiлилися. Слово його тверде аж до нових
виборiв, i рука в нього важка.
По снiданку сiчовики чистили одяг, зброю, ваксували чоботи, кiлька
чоловiк пiдфарбовували вуса. Пiд ногами крутився п'яничка Жук, вiн уже
десь виклянчив штани й чоботи i тепер випрохував кунтуша або свиту. На
покутi сидiв кiт - умивався. Здоровенний котяра з товстою мордою i
обмороженими вухами.
Хоч i чекали всi того гарматного пострiлу, все ж вiн ударив зненацька.
Забряжчали круглi, неначе тарiлки, шибки, курiнний перехрестився на образи
й пiшов до сiчово© канцелярi©, де збиралася старшина. А на майданi вже
дрiбно торохтiли литаври, политаврщик вибивав "склик". Одначе запорожцi не
вельми поспiшали. Нехай ©х почекають тi, кого мають вшанувати. Вже у
литаврщика впрiла чуприна, вже паламарi винесли з церковного притвору та
поставили на снiг маленького горiхового столика, накрили його килимком,
уже бунчужний уткнув у замета пiд церквою стяг - зелена камка затрiпотiла,
й затрiпотiв на нiй образ архiстратига Миха©ла, який погрожував мечем усiм
ворогам вiри христово©. А снiг на майданi лежав чистий, невтоптаний. На
майдан потяглися першi гурти сiчовикiв.
А що й далi сходилися повiльно, по куренях метнулися осавули, пiдганяли
забарних кулаками. Ставали по куренях, шапки грали одним квiтом. Але по
якомусь часовi козакiв з'юрмилося - не повернути плечем. Курiнь напирав на
курiнь, мiшалися барви, гомiн стояв, як на великодньому ярмарку. Декотрi,
кому не вистачало мiсця, видряпувалися на високi призьби, на купи колод,
ще iншi намагалися вилiзти на куренi. Рiг покрiвлi Кущiвського куреня
осiдлало кiлька чоловiк, вони пообдирали стрiху, й кущiвський курiнний
лаявся чорно, стягував нахаб за ноги. Якийсь козак вилiз аж на колодязний
звiд, i дво сiчовикiв з реготом то опускали цебер у колодязь, то швидко
витяг, вали його, й сiчовик лiтав, мов на гойдалцi. З нього уже спав лiвий
чобiт, але той не просився. Попереду натовпу стояли сiчовi дiди, тi, що в
битви вже не ходять, а тiльки дають поради, на них найкращий од,яг
(повитягали зi скринь пересипанi махоркою шитi золотим галуном кунтушi i
бобровi шапки, шевровi чоботи), вони були поважнi й урочистi, бо й
залежало од них найбiльше. Щоправда, не все.
Вже понад два тижнi мололося на Сiчi виборне борошно, козаки радилися
по куренях i в шинках, вишiптували та вигукували най-достойнiшi iмена, якi
натовп або сприймав схвальним гомоном, або забивав у пельки кулаками,
потроху залишалися найдостойнiшi, вони обростали, наче бджолинi матки на
вiттi, новими прихильниками, iншi ж одпадали, ©м обцурковували крила.
Окремим гуртом утоптували снiг донцi - прийшли й собi подивитися на
вибори, гомонiли мiж собою, зачiпали запорожцiв. х вибори не обходили,
трималися вiльно, ©м просто було цiкаво.
Сироватку, котрий напочатку стояв попереду, одтiснили, розлучили з
кумом Шевчиком, i тепер вiн змушений був заглядати наперед через голови.
Майдан аж двигтiв, гомонiв приглушеним гомоном. Сiчовики радилися кiлька
днiв по куренях, курiнь з куренем, щодо деяких старшин згоди дiйшли, а
щодо iнших - нi. Й починали доходити тепер. Подекуди згода йшла на згоду,
а подекуди - на незгоду. Поки що не виймали з кишень кулакiв, але деiнде
слова летiли, як розпеченi ядра. На церковному карнизi, попiдбиравши
лапки, сидiли голуби, зизими намистинами очей позирали вниз, здавалося, ©м
теж було цiкаво. Один голуб зiрвався, облетiв навколо банi, знову сiв на
карниз.
- Припiка , - тер вуха миршавий рябий козачок i моргав посрiбленими
вiями.
Хiба це мороз, - посмiхався лiтнiй червонопикий, з бородавкою на
верхнiй губi козак у кабарзi, в довгому кожусi, критому синiм сукном, i у
великих, добре напо них дьогтем чоботях. - Ось колись були морози.
- Тодi морози були добрi й кожухи також, - вищиряючи прокуренi зуби,
кинув рябий козачок.
- Хто ж тобi не да купити такий зараз...
- Купило притупило.
- Гараздуй як слiд, то й вигостриться.
- За такими, як ти, нагаразду ш.
Вдарила на Чортомлику крига, тонковидий, з плескатим носом козак Снiгур
- донець, разiнець (по разiнщинi на Сiч прибилося чимало донцiв, змiшалися
iз запорожцями, бояри допиналися ©хньо© видачi, але ©х не видавали, через
це тi ще косiше дивилися на Сiч) - хитнув головою:
- Наче з гармати. Нечистий грима .
- А старшина бариться, - хукаючи на пальцi, сказав Снiгур.
- А чого ©м - у теплi сидять, - зi злiстю кинув рябий козачок. - Люльки
курять.
- Якi люльки, дурню. Вони - в i ромонаха, - розважливо сказав козак у
синьому кожусi. - Тобi аби, наче дурнi, з гори бiгли.
- Бiгли не бiгли, а козаки ждуть.
- Пiдождеш, невеликий пан.
- Ми ©х обира мо, - правив сво © рябий козачок. - Ось вiзьму й скажу...
- А тобi казало пiдiтнуть.
- А що, вже й на Сiчi не можна мовити слова правди?
- Воно то можна, - почухав пiд шапкою чуприну козак з темним, посiченим
глибокими зморшками обличчям. - А тiльки...
- Що тiльки?.. Що тiльки? - сiкався рябий козачок, вар'ював з холоду i
злостi. - Ось крикну Чиргикала на суддю...
- Так в Чиргикала очкур з валу.
- Очкур, може, й з валу, а хто перший на турецьку каторгу вилiз?
- Того не бачив. А як упав у воду й очкур йому розв'язався - бачив.
- Ми ось на тво му черевi розв'яжемо очкура.
- Тихiше, уже йдуть, - хтось збоку.
Од верхнiх куренiв, де стояла сiчова канцелярiя, потяглася старшина -
кошовий, суддя, писар, осавул, вони пробиралися черiдкою попiд стiною
церкви та купкою хрестiв i капличок, поставлених на пам'ять кошовим
отаманам. Вся старшина у святковому одязi, нових чоботях, при збро©.
Дивилися в землю, а що думали - один бог зна , мабуть, кожен сво . Уже в
колi кошовий випростався, вийняв з-за пояса булаву. Литаврщик, маленький,
верткий чоловiчок, схожий на мавпу, яких iнодi привозили заморськi купцi,
двiчi хвацько вибив дрiб на честь старшини, увiткнув палички в снiг, хукав
на посинiлi пальцi. Зиркав веселими очима знизу вгору на кошового. Мовляв,
ну, як я втнув?! Кошовий пiдморгнув йому ледь помiтним покивом брови. З
церкви винесли корогву i хрест iз дашком, вийшов i ромонах у камчатих
ризах, дяки, пiвча, розпочали молебiнь. ©х ледве чи й слухали, чийсь
захриплий бас позаду те й знай вигукував: "Та його головою тiльки клинцi
забивать", мабуть, у такий спосiб одкидав чийогось кандидата, а темний
лицем, наче древня iконка, старий i ромонах кривився, немов од зубного
болю, зло косував сльозливим, в червоних прожилках оком. Широким рукавом
змiтав з вангелiя снiг, що танув на теплiй, щойно винесенiй з церкви
срiбнiй оправi, читав молитву швидко, рота розтуляв не широко - боявся
застудити горло.
Молебiнь скiнчили швидко, i ромонах i обидва дяки сховалися в церквi, а
пiвча лишилася, бо теж була з сiчовикiв. Тепер старшина опинилася мовби в
тiсному кiльцi. В груди суддi вперся важким поглядом гармаш Дем'ян
Топтуха, i всi знали, чого вiн пронизу того очима: дав суддя гармаша на
спитки за вкраденi грошi, а тодi тi грошi знайшлися. Колишнiй осавул, а
тепер зимiвчанин Iван Гапочка нетерпляче переминався з ноги на ногу:
несправедливо посадили на ораних ним грунтах Гриця Колоса. I ще кiлькоро
запорожцiв дивилося на суддю зизом. "Викажуть, викажуть усе, - думав
суддя. - Невже кошовий не заступиться?"
Обличчя кошового не виявляло нi страху, нi занепоко ння. Вiн обвiв
поглядом запорожцiв, сказав:
- Нинi, панове молодцi, у нас новий рiк, треба нам, за звича м,
роздiлити рiчки, озера, урочища. Розпочинай, писарю.
Яковлев зняв з голови величезну шапку з хутра чорних лисиць, пересипав
туди з кишенi заздалегiдь написанi ярлики, поклав шапку на столик. Пхукав
у пишнi вуса, неначе по важкiй роботi. Курiннi по одному, за сонцем,
пiдходили до шапки, тягли папiрцi. Однi йшли до сво©х куренян радiснi,
iншi чухали потилицi, а отаман Батуринського куреня аж шапкою об землю
вдарив.
- Чи ж не напасть: третiй рiк Сухий Луг випада .
- Пороблено, пороблено! - гомонiли батуринцi.-- Хтось напустив ману на
нашого курiнного.
Але що вдi ш: перебашльовувати не випадало. Треба б помiняти курiнного,
але теж шкода - дбайливий хазя©н, майстер на всi руки й герцiвник на
шаблях найкращий на всю Сiч.
Тихо розiбрали з шапки пiдписаря ярлики на новi зимiвники тi, хто
поодружувався минулого року й ще на мав грунтiв. Товариство давало ©м на
нове хозяйство поради, од яких почервонiла б i пiч.
Кошовий дивився убiк, мовби все те його не обходило зовсiм. А може, й