Мушкетик Ю.. Яса

i долю, не вибирають, вони - од бога.
Огрiтий iзнагла нага м, кiнь завертiвся, мов помрачений. А далi
рвонувся й, стелячись низько, полетiв за козацькою партi ю.
Аж надвечiр стали в неглибокiй балцi, по дну яко© хлюпотiв помiж сухих
осок степовий струмок. Його облiпили конi й люди, i хоч як перiщили ©х
нагайками козаки з варти, але не могли нiчого вдiяти. Воду скаламутили тi,
що стояли нижче, бiгли вгору, учинилися лемент, стовпотворiння. Осавул з
чатою довго не могли дати ладу, через те й кануло немало часу, доки валка
вгамувала спрагу.
По тому Сiрко наказав варити на всiх кашу - на козакiв, недавнiх
невiльникiв i полон. Казанiв мали вдосталь сво©х та й захопили чимало в
татар. Пшона й борошна теж. Збирали в степу бур'ян, сухi кiзяки, рубали в
балцi лозу i терен. Незабаром по степу розлився запах розвареного пшона,
який перемiшувався з пахощами полину, буркуну, iнших уже сухих трав.
Сiрко довго блукав понад балкою, вiдтак зiйшов на могилу, що самотньо
чорнiла у степу плескатою макiвкою, дивився на багаття, на визволених з
полону, що розташувалися на схилi балки й перевзувалися, вмивалися у
струмку, декотрi прали. Був схожий на степового пiдорла, котрий щойно сiв
на могилу. Глибока зморшка прокреслила йому руба чоло, здавалося, там, над
перенiссям, стримiла стрiла. Пекуча дума краяла мозок. Не веселив навiть
степ, котрий хоч вже й пахнув домiвкою, близьким вiдпочинком, але навiвав
тугу сво©м безмежжям i безконечнiстю. Душi кортiло кудись сховатися, а
сховку не було. По той бiк струмка на горбi сидiв ворон, вiн поопускав
крила, хекав з жароти, а оком пантрував на табiр, вишукував здобич.
Отаман почував - вiн клю йому серце.
Вiтер доносив вiд струмка лоскiтливий запах димку та кулешi, але вiяв
вiн не тiльки з балки, а й ще звiдкiлясь - iз далекого далеку - й доносив
запах iншо© кулешi, чимось схожо© й не схожо© на цю. Смачна, круто
заварена була то кулсша, що ©© варили на кризi Березанського лиману. Там
стояли зимiвлею турецькi галери, в по-занавiгацiйну пору вони правили за
тюрму. Дерев'янi черева галер були наповненi кайданниками, котрих
приковували не до лав, а до одного велетенського ланцюга, що звивався
вздовж борту галери. Кайданники спали в сiнi, страшенно мерзли, ©х морили
голодом, i вони мерли наче мухи. Та кулеша була для них першим справжнiм
обiдом за кiлька мiсяцiв. Одначе до тi © кулешi теж спочатку потрiбно було
дiйти. Козаки залишили коней в кущах бiля лиману, а самi добувалися по
кризi. Вiд моря вже наступала весна, вдень пригрiвало сонце, снiг на
кiлька сот крокiв од берега пiдтанув, i в кожному ©хньому слiду хлюпала
вода. Iнодi вона перехлюпувала й через халяву в чобiт. Вони вирушили перед
свiтанком, над лиманом висiв вологий, густий туман, що осiдав на одежi, на
обличчi, на бровах, i Сiрко пам'ята , - бач, не забулося, - як звезькував
його мокрою долонею. Був вiн тодi молодим козаком, молодим i зеленим, як
барвiнок, вiдчайдушним i безжурним, як степовий вiтер. Мчав попереду iнших
сайгачим скоком i накликав на сво серце найдужчого з ворогiв. Сторожа
почула ©х крокiв за сто, але нiчого не могла вдiяти, козаки змели ©©
вмить, Сiрко встиг потяти тiльки одного турка, який обороняв вузенькi,
спущенi на лiд сходи. I така тодi змагала Сiрка вiдвага, й такий у серцi
бринiв жаль до кайданникiв, така великодушнiсть вихлюпувала з серця, що
вiн бив молотом по ланцюговi, а сам плакав, як дитина. Й ридали галерники,
й лепетiли та вигукували всiма мовами, й молилися кожен сво му боговi i
боговi богiв - безмежнiй спочутливостi й великодушшю визволителiв. Й тодi
козаки розпалювали з дощок, вiдiрваних iз галер, вогнища й варили кулiш.
Бо без то© страви кайданники не були спроможнi пiти з ними, а вони всi
хотiли йти з козаками далi, до Очакова, щоб помотатись сво©м лютим
ворогам. То був банкет днання i спiльно© наснаги на грядущу битву, бачив
справедливiсть у тому, що визволеним на тому банкетi присвiчували
велетенськi смолоскипи, якими стали жахливi катiвнi - турецькi галери.
Вони пили молоде турецьке вино й не п'янiли. Жоден iз визволених не втiк у
лози, хоч ©х нiхто не стерiг, жоден не поспiшав повертатися додому, й
жоден не помишляв про подальше життя серед катiв сво©х - туркiв. Були,
зда ться, одностайнi у сво му гнiвi, в дружбi, в жаданнi помсти.
З думою, iз свiтлим спомином Сiрко зiйшов з могили й побрiв помiж
бранцями, iнодi зупинявся, розпитував у того чи в того про життя в неволi.
Всi вони уже знали його. Осторонь iнших сидiла смаглява черкешенка в
дорогiй одежi - кажуть, жiнка чи наложниця хана. Вона збила ноги, отаман
наказав пiдiбрати для не© взу-вачку, знайшли чоловiчi ремiннi постоли,
вона виглядала в них, як горлиця на гусячих лапах. Але, видно, за ханом не
сумувала - усмiхалася. А може, подумав, посмiхалася зi страху, щоб
задобрити його? Вони, недавнi бранцi, не всi щирi. Знову ловив скрадливi й
навiть приховано ворожi погляди. Серед радостi, щастя стрiчалася
байдужiсть, а часом зловорожiсть.
Молодий, зарослий до самих очей чорною бородою парубiйко сидiв
по-татарськи, пiдiбгавши босi ноги, неподалiк од води, розминав у руках
онучi, що взялися коржем.
Сiрко пiдiйшов до нього. Забачивши отамана, той пiдхопився, вклонився -
не по-татарському, а таки по-козацькому, але очима втiк у степ - ген через
струмок, на той бiк балки. Й Сiрко не впiзнав його. В далекiй-далекiй
глибинi, як тонкий промiнець на днi глибоченно© копанки, змигнув неясний
спомин i згас... А Марко стояв i вростав у землю, у вiчний степ... По
кiсточки, по колiна, по пояс. Зараз Сiрко пригада , як приходив вiн до
нього i скрадливо розповiдав, що дво козакiв Кислякiвського куреня не
дишкретно щось про нього казали. Отаман тодi прогнав його... Або пригада ,
як приходив до Лаврiна. Якось сидiли на долiвцi й лаштували набо© до
полювання. Сiрко пiдсiв до них, i довго розмовляли... Нi, не впiзнав його
отаман. Може, коли б заглянув у вiчi, то й упiзнав би. Але очi Марко
ховав.
- Ти козак чи татарин, чоловiче? - запитав Сiрко. - А може, - тум?[28]
- З Ладижина я, пiдсусiдок козака Чересленка. Сiрко не повiрив тим
словам. Чи тому, що вчорашнiй невiльник не дивився йому в очi, чи через
те, що Сiч вела з Бахчисара м довгi перетрактацi©, аби викупити козакiв,
якi попали в полон пiд Ладижином, й таки нiчого не домоглася - увесь
узятий в Ладижинi ясир поганини продали в рабство в Персiю. Звичайно,
можна було спробувати дознати в цього чоловiка, хто вiн, але нащо? Небавом
доля розшерету ©х сама. Вiн ще не знав, як-то розшерету ©х доля,
сподiвався, що якось воно складеться. Ця думка вперше змигнула в ного
головi бiля шанцiв, коли ховали порубаних у бою запорожцiв. Тодi до могили
не пiдiйшло чимало визволених iз неволi. © погасила iнша думка, iнший
бiль - про те, що вороги не залишать у споко© могили. Везти ж полеглих iз
собою в таку спеку було неможливо. Так i залишили ©х на чужинi, в таборi
за шанцями, присипаних солоною землею, а поверх землi - накошеним шаблями
керме.там. Але пiсля того, як догнав у степу валку визволених, як побачив
подеколи скрадливi позирки назад, на Крим, ця думка вернулася. Вона була
важка, як та земля, що ©© навалили на груди порубаним побратимам, гнiтила
його неясним передчуттям та неясним рiшенцем. Зроджувалася в грудях скарга
на долю i на сво©х землякiв, що так легко горнулися до чужого берега, так
легко переймали чужi звича© i пiснi.
Чужиною переймаються тi, в кого душа як барабан: хто по ньому вдарить,
тому й честь прогуркоче, тi, в кого нема в душi нiчого святого, хто самi
суть - патолоч, пужина, смiття. А воно ж засмiчу й чистi береги, чистi
ниви. В вангелi© сказано: колись зiйдуться водне усi народи, всi нарiччя.
Може, й буде таке. Але чому ма першим зникнути його нарiд, вливши сво©
сили в iнших? Несправедливо це i проти божого закону. Вiн на цiй землi
одвiку й розпочинався з себе, а не вiд когось. У горлi стояло прокляття,
але кому його кинути - не знав.
Дивився на чоловiкiв та жiнок, що прудили сорочки, шепотiлися чи просто
спали, й те почуття, з яким зустрiв ©х пiсля кривавого бою над Сивашем,
тануло. Тепер майже кожен погляд здавався пiдступним, кожне слово -
скрадливим. Вiн не мiг приймати ©х у серце через те, що серед них були
такi, яким очужiла рiдна земля. Розумiв: то - несправедливо, але серце
було зле, воно мало свою волю - лиху. I зводилась у головi страшна думка -
вiн не може, не ма права привести ©х на Укра©ну. Не може поселити
зловорожцiв серед сво©х людей, не може висiяти власною рукою серед пшеницi
кукiль. То що ж робити? Пустити ©х, нехай iдуть у Крим, а потiм вертаються
з ятаганами? Якщо й не самi прийдуть, то ©хнi дiти...
Отаманiв гнiв, його бiль i розпука злютувалися в запитання, з яким i
звернувся до чоловiка, що видавав себе за ладижинця:
- Там тобi було добре чи погано?
Марковi пересмикнулися губи, i Сiрко, не в змозi перемогти неприязнь до
нього, сказав:
- Тiльки не бреши. Нема для чого.
Стояли в спекотi, на краю балки, обо закiптюженi, серед сухих,
стоптаних трав, один прямий i суворий, другий знiчений i обмерлий.
Десь поруч було гнiздо шершнiв, великi, туго перетягнутi в станi, вони
з iржавим гудiнням зривалися з трави й пролiтали помiж кошовим i Марком.
Циганкуватий дядько, що за кiлька крокiв вiд них струшував з сорочки вошi,
метляючи нею по кущевi полину, враз пiдскочив на мiсцi й, махаючи сорочкою
в повiтрi, побiг з горба до рiчки.
- Не знаю... - одказав Нога ць, згоряючи в страховi: чого це до нього
причепився кошовий отаман, що хоче вiд нього й чи, бува, таки не впiзнав?
Звичайно, не впiзнав, iнакше б розмовляв з ним якщо не шаблею, то
нагайкою. Марко гриз себе каяттям, що не сховався в Бахчисара© бiля
монастиря свято© Софi©, що дався погнати в степи. Тепер йому не минути
лиха. Не одкрутитись од розпитувань, вивiдувань, розпiзнання. Весь цей час
вiн ховався в натовпi, намагався триматися подалi вiд запорожцiв. I ось
зненацька зiткнувся з самим отаманом. Отака його нещаслива, проклята доля,
котить ним, як бур'яниною, та все в чи©сь багаття. Але нiякi iншi думки не
бралися Марковi до голови, страх знову заполонив його всього од кiнчикiв
вух до п'ят. I знову стояв на герцi з долею за власне життя, й сподiвався
вистояти. Його не впiзна нiхто. Борода - до самих очей, на головi - чорна
куделя. Одяг - татарський. Немов у вiдповiдь на Марковi думки, впало нове
Сiркове запитання:
- Якби одпустили, вернувся б назад?.. Маркове обличчя пересмикнулося, в
очах потекла сiра каламуть.
- Не знаю.
Вiн боявся збрехати й боявся сказати правду. Вичавив на губи посмiшку
догiдливу й вибачальну воднораз. Отаман довго мовчав. Марко переступав з
ноги на ногу, йому здавалося, що кошовий забув про нього.
Сiрко дивився в степ, а бачив щось червоне, воно мовби накочувалось на
нього - на козакiв, на всiх. То не була степова пожежа, й сонце хилилося
не в той бiк. Йому аж сльози набiгли в кутики очей. Заплющив i розплющив
очi, степ ще раз майнув багряно й упав до нiг сiрою кире ю. А десь у
пам'ятi бродив голос - Лаврiнiв голос i якийсь iнший, регiтливий, але й
лестивий. Сiрко спробував подивитися туди - в далекi днi, напружився
згадкою, йому здавалося, ось зараз щось обiрветься в головi, щось
перевернеться. Вже зовсiм iншими очима подивився на Марка. Вiн бачив цього
чоловiчка маленьким-маленьким i дрiбненьким-дрiбненьким. Той iшов до нього
оддалеку, пробирався через нетрi, розгортав комиш, аж поки не пiдiйшов на
вiдстань, з яко© кошовий побачив його посмiшку. Тодi й пригадав цього
чоловiка. Густа борода сховала його обличчя, вона сплелася з вусами, з
чуприною, залишивши тiльки бiлi латки пiд очима та самi очi - вузькi,
схожi на татарськi. Вони вводили в оману всiх. Ввели i його. А тепер вiн
знав, хто це такий. От тiльки не пам'ятав ймення. Але це колишнiй козак.
Вiн не раз бачив його з Лаврiном. Про цього козака казали...
I враз ще одна згадка блискавицею висвiтлилась в пам'ятi. Полоненi
басурмани казали, що ©х навiв на Сiч запорожець, схожий на татарина.
Сiрковi гаряче вдарила в голову кров, люто зчепила пальцi в кулаки. "Взяти
тебе на спитки... Ти скажеш... Все скажеш..." I одразу ж iнша думка,
холодна, як припорошена iне м шабля: "Рано... Ще рано". Вона змикалася з
тi ю, котра вперше виникла бiля шанцiв, коли ховали порубаних побратимiв.
А за ними й ще одна: "Чи треба накликати прокляття на власнi голови? Чи
треба, щоб усi знали, що серед запорожцiв зрадники? Адже нiяка кара не в
змозi спокутати зради". А серце ятрила злiсть, вiн не мiг погамувати ©©.
Через те й запитав ще раз, важко впершись Марковi поглядом у груди:
- Так пiдеш назад, коли вiдпустимо? - Й казав далi, не чекаючи
вiдповiдi: - Пiдеш, пiдеш. "Пiдеш до отця свого й понесеш йому кривду
свою".
- Нема в мене нi отця, нi неньки, - тихо сказав Нога ць. Зиркнув
скрадливо отамановi в очi, але в них стояла чорна мжа, й вiн знову опустив
голову.
- Не того отця маю на мислi. А що неньки нема - брешеш. У всiх нас
ненька. Вона одна - во вiки вiкiв. Бува тiльки серце без неньки...
Бува ... - й осмикнув себе думкою: "Рано ще, рано".
Важко повернувся й пiшов. А Марко лишився стояти в страховi та
невiдомостi, плутаючись у прикро обрiзаних кiнцях, що затягнули вузол
власного життя.
По обiдi та короткому спочинку кошовий наказав пiдняти й зiбрати докупи
всiх, кого виручили з неволi.
Вони збийся у великий тiсний гурт над балкою, декотрi поглядали
здивовано, декотрi злякано. Досi йшли мовби за власною волею, самi по собi
- щоправда, позаду й з бокiв у степу мрiли козачi пiд'©зди, але ж то було
для ©хньо© i всього вiйська оборони, й це вперше мовлено до них словами
наказу.
Сiрко пiшов уподовж натовпу, припадаючи на лiву ногу. ©© потягла рана -
нова чи давня, нова рана нiби й не болiла, пiсля бою вiн промив ©© мiцною
горiлкою, присипав перепаленим порохом та обiклав зiллям воронячого ока,
перев'язав чистою шматиною. Вона заживала. Кошовий отаман пройшов у
кiнець, вернувся й став перед натовпом. Довгим поглядом обвiв усiх,
здавалося, рахував людей чи шукав когось. Натовп стояв притишений: був вiн
рiзноликий i рiзнобарвний, тихий i згнiчений. Багато виморених, вимучених
облич, весь одяг чужинський, вiд того й люд видавався мовби не сво©м.
Одначе ж це були сво©, християни, - волиняки, подоляки, слобожани,
запорожцi й трохи полякiв та литвинiв, московитiв i молдаван. Усi вони
занiмiли в тривожному чеканнi.
Сiрко тепер уже знав певно, що чекання те не однакове для всiх i що
жадають не всi одного.
- Люди добрi, - сказав суворо й тихо, але так, що почули i в тому кiнцi
натовпу, - козаки, посполитi i всi iншi, кого недоля закинула пiд
басурманина. Ми визволяли вас од поганина й привели в оцей степ. Тепер
вибирайте самi, кому куди стелиться путь: у землю батькiв чи назад у
ханську сторону. Вести силомiць на налигачi не будемо нiкого. У кожного з
вас серце, а в ньому любов, що вибира . совiсть, честь... - Отаман
примовк з досади на себе, що не втримав тих слiв... - Отож воля ваша. Хто
пiде з нами, лишайтеся на мiсцi, хто хоче вернутися, проходьте вперед, за
мою спину.
Юрба заворушилася, загомонiла. Тi, що були посiдали, пiдводилися, заднi
спиналися навшпиньки, заглядали через плечi переднiх.
Сiрко не сподiвався, що все станеться так швидко. Ще полонений
нога ць-товмач не переклав до кiнця його слiв, - не всi розумiли
по-укра©нському, - а вже цiлi гурти недавнiх бранцiв потяглися за його
спину. Декотрi навiть бiгли, наче боялися, що ©х зупинять. Допiру вiн
думав: ©х буде небагато. А вони йшли i йшли: однi - радiсно посмiхаючись,
iншi - похиливши голови, бо ж на них дивилися отаман i козаки, й, може,
десь глибоко в серцi обзивалася совiсть. Отаман спочатку намагався
втримати ©х поглядом, а далi опустив очi й дивився в землю.
Сiрковi здавалося, то не люди, то гранiтнi брили одриваються од скелi й
котяться на нього. Либонь, скелi, про яку мислив, у яку вiрив усе життя, -
не було. Були каменi, багато каменiв, i то тiльки доля могла злютувати ©х
водне. Але чому цi люди не боялися божо© кари? Чому не боялися, що помруть
з туги по вiтчизнi? Чи в них нема вiтчизни? Чи стала нею та, бiля гiр?
Тi, що перебiгали, обминали його, немов чумну вiху. Яра злiсть ходила
гомоном по рядах запорожцiв: на отамана, що дав таке повелiння, на
недавнiх бранцiв, за визволення яких скiльки наклали життям, бранцiв,
котрих мали за братiв, з котрими гомонiли на спочинках, дiлилися хлiбом,
тютюном i радiстю. Виходило, вони ©х дурили? Й тодi козаки намарно лили
кров? I в могилi над Сивашем надаремно заснуло на вiки вiчнi двi тисячi
побратимiв! Страшно ©м стало свого походу й отаманового умислу. Стояли
похмурi, з важкою оскаргою в очах.
Уже останнi перевiтники долучилися гурту за отамановими плечима.
Кошовий пiдвiв голову, повернувся: було ©х трохи менше, нiж тих, що
лишилися. Отаман не йняв вiри очам. Запитував себе й не мiг вiдповiсти: що
штовхало недавнiх бранцiв назад? Спочатку гадав - зажадають повернутися
отакi, як черкешенка. Звикла до розкошiв, ситого життя, промiняла на нього
волю; Коли йому сказали, хто ця жiнка, повелiв не чiпати ©©, хоч могли б
одвести полоном i потiм заправити в хана викуп. Проте вона не пiшла,
лишилася на краю балки. Вiтер трiпотiв ©© блакитною намiткою, вона тримала
©© тонкими бiлими пальцями й дивилася не в кримську, а в кавказьку
сторону. Отамановi стислося серце, вiн ледве стримався, щоб не вклонитися
тiй жiнцi.
Сiрко знову повернувся до меншого гурту, пошукав очима - чорнобородий
татаркуватий козак стояв серед тих, що лаштувалися на Крим. Та й де мiг
стояти? "От i розшеретувала доля, - подумав отаман. - Нехай лиша ться
безiменним навiки". Потiм пiдiйшов до трьох чоловiкiв, подолякiв (на них
ще шапки й пояси подоляцькi), що стояли праворуч од нього й тихо
перемовлялися.
- Скажiть менi, чого йдете туди, а не в рiдний край? - запитав. - Може,
я чогось не тямлю? Може, ви забули, де отча земля?
Подоляки довго переминалися з ноги на ногу, а тодi за всiх, знявши
бриля, вiдповiв високий, вже немолодий чоловiк з коротко пiдголеною
рудуватою бородою.
- Пробач нам, отамане, але, може, тобi й справдi важко до всього
дорозумiтися. В Криму в нас осiдлиська й господарства, а дома - нiчого.
Чого ж нам iти туди? Ми простi хлiбороби, а ще ж помiж нас немало
майстрового люду. Майстровому в Кримськiй Таврi© й зовсiм добре. Бондарi
ми. У татар сади, виноградники, бочок треба без лiку.
- Либонь, по-тво му, отчизна там, де господарство й де сите життя? - з
гiркотою мовив отаман.
Чоловiк пом'яв у руках бриля, зiтхнув.
- Може, я щось i не так сказав. То прости нам, отамане. Не годнi ми на
високi розмисли. - Вiн пiдвiв голову, на днi його очей горiли недовiрливi,
неприязнi вогники. - Прецiнь, уже шкоду ш на сво добре велiння? Тодi
вкажи пов'язати нас i гнати в отчий край, буцiм пожартував, але вклав у
слова стiльки прихованого глузу, злостi, що злякався сам, швидко заморгав
спаленими сонцем вiями.
Сiрковi очi налилися червоним вогнем.
- Я нi за чим не шкодую, - не стiльки подоляковi, скiльки собi сказав
вiн. - Бог нам суддя! I вчинкам нашим. Вiн суддя всiм.
Нiхто не зрозумiв до кiнця тих його слiв, нiхто нiчого не вичитав з
отаманових очей. Тiльки один чоловiк прочитав у них невмолимий присуд,
прочитав наструненою душею, струпцюватою пам'яттю, тремким серцем, налитим
по вiнця перегiрклою зрадою. На мить вiн закам'янiв. Став ще одною
камiнною бабою у степу. А коли трохи вiдтало серце, вiн подумав, що, може,
це найлiпший кiнець. Вже не мiг нести далi чорного вантажу у душi й не мiг
натягти на себе ще одну личину. Тiльки подумав, що в гуртi все-таки
помирати легше. Й гаразд знав, що дати о собi вивiд не може, бо то - гiрше
смертi.
Кошовий повернувся й, накульгуючи дужче, нiж ранiше, важко погупотiв
чобiтьми до зчорнiло© од сонця могили. Та враз, ступнувши кiлька крокiв
угору, зупинився, немов наштовхнувся на натягнену линву. Прислухався,
здивовано, повiв бровою. Серце стукотiло якось дивно, здавалося, воно
ось-ось зупиниться й не стрепенеться бiльше. Отамановi зроду не болiло
серце. Пекли рани, вже з десяток лiт терпнув лiвий бiк, але як болить
серце - не знав. Тепер йому здавалося, що хтось ввiткнув у спину довге
шило й повiльно повертав у серцi. Вiн несамохiть засунув пiд сорочку руку,
стиснув груди. Навiть подумав, чи не вiща це пересторога, чи не покара за
задумане? Ось зараз впаде на цiй могилi й залишиться на нiй навiки!
Тривожний холодок пробiг у грудях. Одначе те не злякало отамана. Тiльки
подумав: треба поспiшати вiддати велiння, а по тому - будь що буде!
Але ще не до кiнця вмерла надiя на цих людей, йому просто не вiрилося,
що вони потечуть у кримський бiк. Вiн оглядався, зупиняв ©х думкою,
поглядом, молив бога, аби злучилися з тими, що стояли над балкою. Того не
сталося. Закинувши на плечi клумаки, менша валка потягла на Крим. Йшли
помiж двох живих стiн, i козачi погляди пропiкали ©х до кiсток. Поспiшали
поминути цей останнiй рубiж совiстi, докорiв, рубiж вiтчизни.
Останнiм вiдходив Марко. Вiн навiть постояв якусь мить, неначе вагався.
Проте хiба мiг вагатися? Душа його була як випалене поле, йому нiчого не
хотiлося, нiчого не бажалося. Якщо вiн i помилився в отамановому замiрi,
то вже нiколи не вернеться в рiдний край. Донедавна втiкав думкою од
рiдного краю. А тепер ось дихнув У його обличчя козацький степ, послухав
рiдно© мови, i серце стиснулося з чорного болю. Донедавна на кожен крок
сво © провини бачив причину, приневолю, а тепер причини змалiли, а провина
виросла до огрому. Марко так катувався сво ю зрадою, шо останнiм часом не
раз зринала думка: нехай би погасла мука разом iз свiтом. Ця думка
зблиснула й тодi, коли розмовляв з кошовим, щось аж молило в ньому, аби
той вийняв шаблю i спинив бiг свiту в його очах. А вже в наступну мить
жаско захотiлося жити, аж страшно стало свого майже несвiдомого бажання.
Як же вiн любив себе! Дорожив сво©м життям, у душi вивищувався над iншими
людьми, хоч розум пiдказував, що насправдi - дрiбний i нiкчемний. Ним
одмалечку володiв страх, диктував усi вчинки. Марко здогадувався про це,
але жодного разу не спробував боротися. Адже на другу шальку треба було
покласти власне серце. Все це зрозумiв до кiнця тiльки в оцьому степу, в
оцьому походi. Страшний то був для нього похiд, але вже зовсiм з iншого
боку. Про свою зраду думав день i нiч, носив ©©, як отой проклятий Марко
торбу з душами загублених грiшникiв. Й не раз спливала думка про того
Марка, бачив у тому лихе провiщення долi. Мука випалила душу, й була вона
як криниця без води. Тiльки одна думка билася в головi: коли б можна було
розпочати життя од порога, вiн би пройшов його iнакше. Божечку, вiн би
швидше тричi вмер, нiж один раз зрадив. У цю мить йому мовби перевернулося
все в душi. Каяття розривало ©© на шмаття, його всього виповнив плач, вiн
ридав безголосо. Хотiлося спокути, хоч крихту, хоч краплю. Вiн i сам не
знав, на що те йому. Може, для того, щоб увесь вiк, якщо ©х справдi
вiдпустять, чимось втiшатись у чужому кра©? Щоб мати й там якесь право на
життя? Але що мiг зробити вiн, тричi проклятий рiдною землею? Проклятий
Сiччю, ладижинцями, Лаврiном... I враз йому пригадалося, як розбалакався
по дорозi од монастиря свято© Софi© Мокiй Сироватка, розказав, що шука
сина, Лаврiна, й що Лаврiн не зна , ким йому доводиться вiн, Мокiй.
Запитував i його, чи нiчого не чував про того козака. Сироватка не впiзнав
Марка та й не мiг впiзнати, не бачив його майже чотири роки. Марко тодi
одказав, що, мовляв, не чував. А тепер йому хотiлося сказати бодай про
Лаврiна. Вiн i справдi мало знав про нього, не вiдав, куди татари його
подiли, що з ним зробили. Марка одразу по хановому наказу повезли в балку
до татарського вiйська й тримали там.
Серед запорожцiв, що стояли тут, вiн не бачив Сироватки. Й був радий
тому. Вiн почував, що самому Сироватцi цього сказати не змiг би. А оцьому
старому козаковi, що обiперся на ратище, либонь, зможе. Вiн пiдступив до
козака, що стояв з самого краю, й мовив, дивлячись поза його плече, в
степ:
- Знайди Мокiя Сироватку з Васюринського куреня й скажи йому, що його
Лаврiна запопали татари на хуторi зимiвчанина Мартина Драпака. Я не знаю,
де вiн зараз, а тiльки бачив, як його привезли на хутiр зв'язаного.
I, не оглядаючись, швидко пiшов за валкою.
Спочатку всi вони йшли густою юрмою, далi наперед вирвалося кiлька
чоловiк - цi майже бiгли, - валка розтяглася по степу. Пожухлi сивi трави
сягали ©м вище пояса, здавалося, люди бредуть через спiнену рiку. Тi, що
вирвалися наперед, прямували не по недавнiх слiдах, а забирали праворуч,
либонь, добре знали степ, били слiд на Перекоп. I вся валка журавлиним
ключем потяглася за ними.
Над балкою нависла тиша, вона була схожа на ту, котра запанову на
кладовищi бiля свiжо© могили пo останнiй лопатi землi. Втiкачi зникали в
травах, здавалося, вони ховаються в них. Тiльки Сiрковi, що стояв на
могилi, було видно чорнi та сiрi шапки й клунки на плечах, вони неначе
пливли по сiрих хвилях. А ще вiн бачив на далекому пагорбi, за який сiдало
сонце, великого оленя. Здавалося, олень трима сонце на рогах. Мабуть,
оленя дивував i тривожив ключ, що тягнувся степом. Вiдтак вiн скинув
рогами, гребонув копитом i полетiв на захiд. Сiрко й далi дивився в степ,
у бiк Перекопсько© башти. Тонкий, гострий спис повiльно входив йому в
груди й врештi зупинився на рiвнi серця. Там заболiло, запекло, як нiколи
ранiше, i вже то було не серце, а вiдкрита рана. Стиснутi в кулаки руки
теж були гарячi, i вiн великою напругою розтис долонi. У горлi став
клубок, на очi накотилися сльози, кожно© митi вони могли потекти по щоках.
"Зараз би впасти i вмерти", - подумав. Але i вмирати не мав права.
Коли голови втiкачiв стали зливатися з обрi м, кошовий наказав
окличниковi погукати старшину; ледве зiйшлися всi восьмеро похiдних
полковникiв, а також осавули й пiдосавули i стали перед ним, вiн поклав
руку на булаву за поясом, другою показав у степ:
- Рубати всiх упень!
Слова впали в козацькi серця, як розпеченi цвяхи. Полковники стояли,
ураженi дужче, нiж би наглим гарматним випалом iз залоги.