Страница:
води падали на острiв, на рiчку, на кущi й дерева, на Великий Луг, де
попричаювалася, поховалася звiрота, завмерла в чорнiй панiцi й страховi.
До самого дна просвiчували синю водяну гладiнь палюче-бiлi блискавицi, й
велетенськi смугастi й рябi од старостi щуки, що пережили за вiк тисячi
таких гроз, умудрено очiкували, коли скiнчиться шал вогню та води и дурне,
отетерiле на радощах риб'я кинеться гуляти по озеру ©м на поживу. Хижаки,
вони всi мають поживу по веремiях. I молода сова, що вибрала собi
пристановисько в дуплi осики бiля млина, при самiм вершечку дерева,
гойдалася разом зi стовбуром, а коли вiн затрiщав, хотiла вилетiти, проте,
ослiплена блискавицею, пугукнула зi страху, i ©© крик одразу ж накрила
громовиця.
Сiрко перехрестився на червоно-синю блискавицю, що перекреслила
Заднiпров'я, i зайшов до корчми. Дерев'янi вiконницi були щiльно
причиненi, по кутках горiли олiйнi лiхтарi.
Мокiй Сироватка сидiв осторонь усiх за перекинутим догори дном
барильцем, запивав чорне горе. Трагiчну вiсть привезла голуба грецька
шхуна пiд бiлими вiтрилами. Греки вантажили на турецькому березi оливи, й
там ©м оповiли про звитяжного козака, якого прислав з укра©нських степiв у
подарунок великому вiзиру кримський хан i який не захотiв обмiняти життя й
кохання на вiтчизну та вiру. I Сiрко, i Сироватка поховали Лаврiна в
мислях ще ранiше - адже ж його не було серед убитих та полонених пiд
Ладижином, а козак не пушинка, куди б його не завiяло, мусив вернутися на
Сiч або хоч подати про себе вiсть, а тодi Сироватка дознав про Лаврiна
правду, вернув його для себе й кошового з мертвих, уже отаман знайшов
татарина, який погодився за грошi переправити за море листа, та в цей час
на них упала чорна вiсть. Нова, справжня Лаврiнова смерть чомусь була ще
важчою, нiж та, перша, безвiсна. Вона впала на них зненацька, велетенською
горою, приголомшила й придушила. Кожен нiс тягар по-сво му. Сироватка
подав у церквi на часточку, молився нишком, горе мiцно приросло йому до
серця, але вiн не хотiв, щоб хто-небудь знав про те. Лишився у свiтi сам,
не справдились йому надi© на тиху старiсть бiля Лрврiна, на внукiв, на
ласку. Лаврiн так i не дiзнався, що ма батька, а Сироватка жодно© години
не втiшався вiдкрито сином. Кошовий теж замовив у церквi канон по
Лаврiновi, вiдстояли його всiм Кущiвським куренем, до котрого був
приписаний Перехрест, наказав записати його в поминальнi списки й
вiдслужити молебень у церквах монастирiв Межигiрського, Самарського та
Нехворощанського.
Догiдливий корчмар, обiп'ятий по стану бiлим полотняним мiшком, подав
кошовому ослiнчика, й той сiв поруч Сироватки. Обо не знали, як-то
спiвчувати, не вмiли го©ти словами рани й сидiли мовчки. Випили, без
примовлянь, по чарцi й посхиляли голови. Не однаковi ©м бродили в голосах
думки, й горе "всотувалось у серця по-рiзному. А довкола гримкотiло,
дзвенiло, гоготiло - гуляло козацтво, що за ним не було чути й громовицi.
Сироватчине й Сiркове горе було серед того шаленства як маленький сiрий
острiвець серед весняно© повенi. Щоправда, й гулянка та була не стiльки
весела, скiльки одчайна. Нетяги вже допивали краю, не завтра - позавтра
брагарники витурять ©х з шинкiв утришия. А допоки в шинку верховодив козак
Ластiвка. Плечi в нього - як жорновi каменi, кулаки - як молоти, ще й
мовби литi з бронзи - весну й лiто до походу м'яв шкури в зимiвнику на
Самарi. В чересi у Ластiвки ще брязкотiли таляри, те чув меленький
карячкуватий циган, липнув до козака, обiцяв по трьох картах вгадати, куди
тому стелиться дорога, але той одмахувався од нього, як од набридливо©
мухи, бо знав свою дорогу й так:
- До зрiзiв зi шкурами, цигане, йди ти пiд три чорти!
Хтось iз козакiв порвався почаркувати з Сiрком, але кошовий махнув
рукою, i козак сiв. Запорожцi не мали звичаю набиватися будь-кому в дружбу
сво©ми персонами, навiть кошовому, та й вмiли шанувати горе.
Вже нiхто не заважав ©м iз Сироваткою дiлити навпiл мовчанку. Важчий i
крутiший ©© шмат припадав Сироватцi, менший, хоч теж не малий, - Сiрковi.
Але, либонь, Мокiй не хотiв i тi © дiльби. Може, що всi ю мiзерi ю завжди
володiв сам, що за все життя нiхто з ним нiчим не подiлився, то й вiн не
волiв нiчого дiлити, навiть горе. Воно його, тiльки його. Мине час, i Сiч
забуде молодого джуру. А йому в серцi рана - довiку. I нема на що
сподiватися. Лишилися невиказанi слова, важкi, як свинець, i думки, думки.
А попереду - сiра старiсть у якомусь монастирi, може, й не зовсiм
старцiвська, бо ма трохи грошей, закопаних над Скарбною. Призначалися
вони на половi© воли та на рублену хату, на намисто для невiстки та
медяники для онукiв. Не буде полових, не буде намиста, не буде медяникiв.
Хiба може вiн розказати все це кошовому?
Тихо, хоч i на самих басах, жебонiла десь у кутку кобза. Кобзарi - люди
проникливi, тонкi, ще й безжальнi. Все вони знають, про все здогадуються,
лiзуть у душу, коли ©х i не просять.
Ой умирав козак та козаченько
Край дунайсько© води,
Ой його стрiла
Та з коня зняла.
Ой стрiла ж, стрiла
Розпроклято© орди.
Ой бiля нього та кiнь його,
Та старий його слуга
Та проща ться,
Та й пита ться
У хазя©на-друга:
"Ой куди ж менi
Та мiй хазяю,
Без тебе вдаваться?
Чи в край рiдний,
У степ вiльний,
Чи з кручi вбиваться?.."
Удавали, що нiчого не чують.
Вони навiть не наблизилися по-справжньому розмовою до того, що Лаврiн
був Сироватчиним сином. Сироватцi чомусь здавалося: кошовий не запиту про
це, бо не хоче мислити Лаврiна його сином. У тому почував якусь образу для
себе. Саме образу, а не ревнощi - ©х забрала смерть разом з Лаврiном.
Либонь, вiн i справдi був близько до розгаду. Сiрко, звичайно, не
осуджував Сироватку за те, що той не одкрився синовi, й спiвчував йому,
проте вiн переживав Лаврiнову смерть iнакше. З Лаврiновою смертю в ньому
мовби вмерла якась найяснiша частка душi, невиразнi надi©, помисли. Все те
потвердила сама смерть - звитяжна, бiльша за Лаврiнове життя, бо було воно
коротке, не звершене надiями. Але ж тi надi© могли б звершитися! I не
круторогими половими, не свiтлицею на три сволоки (вiн уповнi вгадував
Сироватчинi мрi©), а чимось значно бiльшим, ваговитiшим, що хотiв передати
з власних рук. А вони, цi надi©, ось так, одна по однiй, лягають пiд косу.
Скiльки ©х уже впало? Чи не найстрашнiше в ©хньому життi й борнi те, що
гинуть нерозквiтлi надi©? Не встигають вирости, вибуяти.
Сiрковi на мить стало нiби соромно тако© холодностi сво © думки, такого
житейськи буденного осмислення втрати. Виходить, любив Лаврiна не серцем,
а надiями? Але, подумав по хвилi, й то не зле, бо що в нього лишилося,
окрiм надiй? Просто так уже йому ведеться, що в хвилю мислить тiльки
серцем, а по хвилi виважу все на терезах думки. То вже звичка, вироблена
довголiтньою вiдповiдальнiстю перед товариством. У найбiльшiй яростi йому
свiтилося: не тiльки не втратити честi, а й не стоптати вигод i потреб
товариства. Все так переплелося, що вже й не розняти.
Але ж любив вiн Лаврiна й просто так, гарячою любов'ю. Ота чубата
голова, ота непогамована жага свiтлого й гарного в очах, ота звичка
стрiпувати чубом i по-хлопчачому сурмонити брови... Отой щирий смiх i
дитячий захват в очах... Як же гарно вiн смiявся. Як гарно бiгав по
лузi... А за ним бiгав гнiдий звiздочолий лошак, намагаючись вхопити його
зубами за кунтуш. Лоша Лаврiн випо©в з корця. Кобилу Пишну загризли вовки.
Це була громадська кобила, якою пiдвозили од крам-базару до пристанi
припаси. Вона i ще дво коней завжди паслися на лузi, одразу за
передмiстям. Пишна боронила лоша до останку, вовки загризли ©©, а воно
забiгло в очерети. Було зовсiм мале, Лаврiн усовував йому в рота пальцi, й
воно цмулило з корця молоко. Ходило за Лаврiном, як курча за квочкою.
Задибувало в ©хнiй iз джурою прикомiрок або ставало навпроти дверей
сiчово© канцелярi© й чекало, поки звiдти вийде Лаврiн. Й iржало дзвiнко,
тривожно. Сiрко удавано (а трохи й не удавано) сердився, загадував одвести
лоша на конюшню. Лаврiн одводив, а воно прибiгало знову.
Зате як же гарно вони гасали удвох по лузi! Лоша задирало хвостика й
мчало, виполохуючи з трави чайок i жайворонкiв, i весело iржало на весь
Великий Луг. А може, й на всю Укра©ну. Воно хапало зубами Лаврiна за
кунтуш, а тодi втiкало, високо вгору пiдкидаючи копитця. А Лаврiн
намагався вхопити його за шию i повалити в траву. А то, бувало, ховався в
кущi. Лоша спантеличено зупинялося, пiднiмало вгору маленьку мордочку й
сурмило вже по-iншому - тонко та жалiбно. Усе воно, тоненьке й нiжне,
тремтiло атласною шкiркою. Хiба можна таке поховати?!
Друге, що стояло мiж Сiрком i Сироваткою, але й днало ©х, - обо
почувалися трохи винуватими в Лаврiновiй смертi. Сироватка - що полишив
Лаврiна, Сiрко - що одпустив його. Сироватку вже не раз душило гливке
запитання: чому Сiрко не затримав парубка, чому не розпитав, куди той ©де.
Й почував неправомiрнiсть таких претензiй. Ну, а коли б Лаврiн сказав,
куди ©де, чи змiг би, чи став би Сiрко затримувати його? Просто життя для
Сироватки втрачало всi барви, й тепер, мабуть, назавжди. Вiн уже не знав,
для чого живе, для чого сидить тут, п' горiлку й що робитиме завтра. Вiн
боявся про це думати i думав. Життя його минуло у клiп ока. Що минуло,
осягнув у цi днi. I прожив його не так, як би хотiв. Не ладнала його доля
до збро©, а наладнали до не© лихi люди. Вона вказувала йому на борозну, як
i батьковi його Iвановi, чоловiковi лагiдному, покiрному всiм, який увесь
вiк тихо та сумирно скородив чуже поле, не зобидив мухи, плакав, коли
старець спiвав жалiсливим голосом псальму, не вступив нiколи в розмир з
жодним сусiдом, мав душу м'яку та добру, трохи задивлену кудись, а куди,
Мокiй не зна . В бджолу вглядався батько Iван, у призахiдне сонце й
окутаний срiбним серпанком лiс на овидi. Щось вiн увесь вiк думав, тяжко
думав, iнодi випадав тi ю замрi ю з розсохлого селянського колеса, хтось
тодi до нього приходив, може, якийсь святий, а може, товариш юностi, i
гомонiв з ним про справи далекi, красивi, чистi. З тим стро м душi мав би
прожити довгий вiк, але випила з тiла силу праця i зсушила серце, i став
вiн усмiхатися тiльки журно, й рiдко обзивався на людський голос, а
невдовзi й погинув. Передав йому в спадок тихий голос, трохи замрi©,
прагнення самоти. Але самота гарна, коли куди заховатися од людей. У
батька була стара хата, а в Мокiя нема нiчого.
Гiркий смуток заповнив Мокi вi груди. Щоправда, не був то смуток
упокореностi та молитовностi, i Сироватка сидiв, зцiпивши зуби, оскаржував
у думцi перед свiтом сво життя i вперше не прощав йому. Отак сидiв,
схиливши на руку голову, й стояла в нiй чорнота, й тiльки якiсь неяснi
звуки зрiдка долiтали до нього. Порожньо, глухо на люднiй Сiчi й самотньо,
аж страшно. Та зненацька вiн пiдвiв голову, й Сiрко побачив, що очi в
Сироватки нiби випаленi вогнем, ще й по дну осiв попiлець. Вiн нiчого не
прочитав у них, i Сироватчинi слова виринули нiби з чорно© прiрви:
- По©ду я, отамане.
Отаман не втямив, куди збира ться козак. Може, подумав, той i сам не
зна , що каже? Проте спитав:
- Куди?
- На Волошку, - мовив Сироватка й налив з кварти. - Нудно менi тут. I
тяжко, отамане!
Вiн заклiпав вицвiлими повiками й одвiв очi - аж сам подивував на свою
скаргу, i йому стало соромно. Вона була перша в його життi й, далебi,
остання.
Сiрковi стислося серце. Всiма його глибинами осягнув, як самотньо
Сироватцi i як йому порожньо в свiтi. Колись вiн цього не розумiв. Був
молодий i дикий, як степовий вiтер. I нiчого йому не було потрiбно, тiльки
степ, та кiнь, та зорi над головою. Лише пiсля смертi синiв збагнув, що
людина - то не тiльки степ, i кiнь, i зорi. Людина - вона тодi, коли дума
про iнших людей, коли молиться за них i коли ©й болять ©хнi рани.
Над самими головами вдарив грiм, козаки хрестилися, Сiрко i Сироватка
сидiли непорушне.
- Прощавай, отамане, - по довгiй хвилi мовив Сироватка. Мовив так, нiби
прощався навiки. - Не май у серцi лиха на мене, якщо коли щось не так
сказав чи зробив.
- Прощавай, дозорче, - одказав кошовий. У його голосi також пролунав
натяк, що, може, вони вже не побачаться довiку. Сiрко не був помисливий i
ще не знав остаточно, повернеться на Сiч чи нi. Нiкому не виповiв сво©х
замiрiв, i серце не вигойдало ©х до кiнця. Ще раз, мабуть, востанн ,
навiда свою Мерефу, сповнить батькiвський i людський закон - одпише все,
що лишилося, внукам i шукатиме мiсця на досмертний спочинок. Десь у
зимiвнику, а найпевнiше - в Грушiвцi. Й залишиться тодi йому дати одвiт
козакам i скласти з себе кошев' . Скличуть велику раду, таку, як бувало
колись. Нехай отаману хтось молодший, в кого серце гарячiше, мисль
гострiша i рука несхибнiша. Може, виотаману те, чого не виотаманував вiн
i всi його попередники. Кошовий i дозорець обнялися й поцiлувалися тричi.
По тому взялися за шапки.
* * *
Попiд старими вербами, понад Чортомликом, через скрипучий мiсток iшов
Ждан до свого куреня.
Гроза сплинула так само раптово, як i прийшла. Клекотiв на порогах
Чортомлик, басовито гудiв Павлюк, а в Скарбно© клекiт одмiниий од того й
од того - дзвiнкий, срiбний, неначе там iнша вода, а може, й справдi iнша:
в Скарбнiй свiтлi струменi i чисте дно. Спiненi грозою, рiчки котили сво©
води на схiд.
На деревах, на стрiхах проти тоненького серпика мiсяця поблискували
водянi краплi, стежка була ковзка, й Ждан ступав обережно. Проминув куренi
Полтавський i Мiнський, зупинився бiля старо© пушкарнi, бо попереду
замаячив гурт козакiв. Прихилився плечем до лiси, приплющив очi. Мiсяць
стримiв рiжками догори, висвiтлив сiчову вулицю, комору на розi, калюжу
попереду. Тут, де стояв Ждан, морок обснувався густо. Фуркнув припiзнiлий
птах - мабуть, десь перечiкував грозу, сховався за пушкарнею.
Ждан уже хотiв рушати далi, коли нараз за його плечима щось
зашелестiло, й молодий голос забубонiв приглушено й швидко:
- де вiн на Орiль i Самару. Через Вербову, Висунь, там теж стоять
залоги.
- По скiльки козакiв на тих залогах? - запитав iнший, мовби перешерхлий
голос.
Ждана од того запитання мовби обсипало приском. Вiн тихенько
повернувся, притиснувшись плечем до присiшка, вперся лобом у лiсу,
намагаючись заглянути до пушкарнi. Тi, що розмовляли, стояли майже поруч
пiд важким сволоком пушкарнi. Ждан не бачив облич, тiльки по голосах
здогадувався, де вони стояли, - пiд сволоком, що трiснув минулого лiта й
був пiдпертий двома обаполами. Й сама пушкарня зветшала, перехнябилася на
лiвий бiк, якби не мiцний розсiшок, що пiдтримував ©© збоку, упала б.
Пушкарню збудували нову, а ця стояла порожня, восени ©© розберуть на
дрова. Ждан знав ©©, як свою пазуху, бо ж допомагали всiм куренем забирати
з не© гармати та приправляли в нову.
- На Самарi триста, на Орiлi - двiстi сiмдесят... Ждановi здалося, що
його серце ось-ось розiрветься. Йому сперло подих, жар палив обличчя, губи
стали сухi й не стулялися. Вiн упiзнав, чий то голос. Митрофана Гука,
брата. Той голос входив у нього, неначе зрадливий нiж. Митрофан чинив
зраду з якимось вивiдником iз посольського гетьманського почту.
- Похваля ться кошовий скликати в Масловiм Станi велику раду. I,
либонь, не тiльки похваля ться. Ходить така мисль у його головi. Якось вiн
казав Яковлеву...
Далi голос знову забубонiв, як горох, що його сиплють пригоршнями на
решето.
Ждановi затенькало в скронi, запекло в серцi. Що йому робити? Що
чинити? Покликати кошового i вiддати на катiвницькi муки рiдного брата?! А
iнакше... iнакше все це - на погибель Сiрковi й усьому Запорожжю. "Боже
мiй, боже милостивий", - шепотiв козак i стискував руками горло. Сльози
душили його, розпач розривав груди. Що ж робити йому? Кинутися на них iз
шаблею?..
Ждан зяпав ротом, як старий ворон на сухому дубi. I враз його погляд
упав на пiдпору, яка тримала пушкарню. Страх пройшов йому по тiлу, аж
затрiщали ребра, ядучою хвилею перекотився через серце. "Боже милостивий,
прости й покарай..." - майнуло в думцi, i вiн мимоволi заплющив очi. Хвилю
перечекав, збираючись на силi.
- Прости мене, господи, - мовив уголос, i налiг плечем на пiдпору, й
повалився разом з нею пiд дерев'яну стiну фортецi. Почувся скрип, i трiск,
i нелюдський крик, Ждановi задзвенiло у вухах, i вiн на мить утратив
свiдомiсть.
* * *
Скелi росли iз скель, налягали грудьми на рiку, намагалися перепинити
©й шлях. Вони оступили ©© з обох бокiв, стали на путi високими порогами та
пiдступними заборами, впали на дно крутими лавами. Рiка клекотiла, рвала
камiнь, нестримно мчала сво© води до моря.
У цьому мiсцi скелi були найвищi й стискали рiку найдужче. Порiг
називався Ненаситецьким.
Скрiзь, куди сягало око, з води стримiли скелi, довкола них бушувала
пiна, й стояла у повiтрi водяна курява. Найдужче випиналися з води двi
скелi, i бiла грива то здiймалася до самих вершин, то, мовби знехотя,
спадала донизу. На лавi вода переливалася тонким, прозорим потоком,
оддалеку здавалося, що то лежить мiж скель величезне гнуте скло i в його
прозорiй глибинi гра райдуга. А далi вода знову бушувала на скелях, мчала
через перекати, гула, вила, гуркотiла, стрiляла гарматними випалами,
шаленiла, як чорт на весiллi. Аж не вiрилося, що це та сама рiка, яка
легко та тихо лине помiж берегiв за кiльканадцять верст угору.
Над Днiпром пливли синi, пiдпаленi знизу сонцем хмари, i висвiтлена ним
проти хмари чайка здавалася срiбною.
Сiрко сидiв на найвищiй скелi. Монастирськiй, котра впиралася в порiг,
високо зводилася над Днiпром, дивився на воду.
А вода по каменю, а вода по бiлому ..
Тихо йду, тихо йду.
Вона набiгала валами, спадала потоками, розбиваючись на тисячi струмин,
а внизу клекотiла жовто-бiла пiна, й ревисько стояло, неначе десь у
глибинах крутилися сотнi жорнових каменiв.
Сiрко подумав, що й людське життя - як оцi пороги: переплив один, не
встиг зiтхнути, а вир уже несе тебе до iншого - й пильнуй, козаче, а то
розтрощить об скелi. Тiльки жодна людина не зна , скiльки в не© попереду
порогiв, та, може, це й на краще.
Вiн любив це мiсце, хоча щоразу, сходячи на Монастирську скелю,
вiдчував якусь тривогу й тяжкiсть на серцi, тут думки не мали припону й
мчали шалено, тут вiчнiсть i мить сплелися во дино i вiчнiсть втрачала
владу над миттю. Тут марнотними стають думки про славу, багатство,
почестi. Тут почува шся часткою вiчностi i мусиш рiвнятися до не©.
Та мничий i вiщий Днiпро на порогах. Надто вiн та мничий вночi. Сiрко
не раз спостерiгав його тако© пори. Гудуть пороги, шумить вода й,
зда ться, зника десь пiд землею. Виру бiла пiна, б' в камiнь хвиля.
Виглянув з-за хмари мiсяць, висвiтив воду, й вона зблиснула зловiсно та
погрозливо. Неначе потопельник, бiлi камiнь, невидима сила закручу бiля
нього шалений вир. А там, у глибинi, вiн ще лютiший. Iнодi на плесi щось
скинеться, й той виплеск заглушить ревiння води i скрегiт каменю. Декотрi
кажуть: то купа ться нечистий на погибель християнському люду, iншi ж - то
спливають нагору соми, виловлюють приглушену рибу.
З Монастирсько© скелi порiг було видно до найменшого камiнчика. Всi
дванадцять лав, усi рогатi забори й страшне "Пекло". Спекотного лiта, коли
води в рiчцi забрака , пороги хижо вискалюють зуби, камiння оголя ться,
коричнево-свiтле вгорi i темне внизу, воно тодi схоже на пеньки в
старечому ротi. Й тiльки камiнь Кресало сто©ть бiлий-бiлiсiнький i
зда ться сивим, але сивий вiн не од мудростi, а од пташиного послiду - то
його облюбували для сво©х посиденьок i так засидiли чайки. Нинi ж хвилi
набiгали на скелi, розбивалися на тисячi свiтлих i легких струменiв, котрi
змi©ли мiж гострих каменiв, злiтали вгору вiялами срiбних бризок, бiла, зi
сталевим полиском пiна вирувала коло берегiв, осiдала шапками на чорних
гранiтах та пiщаних одмiтях, сягала сиво© паморозi на вершечку Кресала.
Людський голос, людський крик губився в ревиську, мов комариний писк у
гуркотi громовицi. Ревисько води й камiнна пустеля - вони тиснули на душу
боляче, щемно. До цi © щемностi дода туги степ. Котить бiлi, як морська
пiна, ковили, гойда чисту, високу тирсу та жовтий буркун, але скрiзь,
куди сяга око, не видно нi людсько© постатi, нi звiра, нi птаха, ©х
одляку скажене ревисько, вiчний, невмовкаючий стогiн. Зда ться, то
скаржиться на долю чи на неволю хтось невидимий, мiцно скований ланцюгами.
Принаймнi так вчува ться Сiрковi. Цей стогiн i ця нестримна сила заходять
мiж собою в таку ворожiсть, що, зда ться, ось-ось ма щось статися.
Зашкиргоче залiзо, розпадуться скелi, й почу ться вiльне та легке
зiтхання. Ось-ось щось ско©ться в свiтi. Зашкиргоче залiзо, й випорснуть з
нього вольнi© руки, i ляжуть на вольнi чепiги.
Але стогiн лунав i вчора, й позавчора, й так само клекотiла з-помiж
камiння вода. Й треба було спогадувати все, пiднiматися духом понад цi
скелi, щоб зiбрати в серцi надiю та вiру.
Свiт же нинi такий, що будь ти й ангелом, тобi обчикрижать крила.
Нiчого доброго не можна зробити в кра©, нiякi молитви не можуть заступити
людину, не може вона орати оцей степ по обох берегах рiки, а якщо оре, то
для когось. Тiльки сила володi цим свiтом, але й вона хилиться перед
iншою силою, перед хитрiстю та обманом. Лише оцi пороги не хиляться нi
перед ким, гудуть вiльно й поiрозливо, мовби знають щось та мниче, що
одкри ться потiм людям у вiках. Чи одкри ться?
Вiн дивився на воду i не знав, чого сидить тут. I не знав уже гаразд,
для чого живе на свiтi. Може, лишень для того, щоб iншi знали, що вiн жив,
i боровся, i не змирився з тим, з чим його хотiли змирити, щоб отако, по
ланцюжку, передати те, чого iнакше передати не можна. Бо життя народу - це
i отой невидимий, але мiцний ланцюг, який трима все. Це рiка, бiг яко©
не спинити.
Тремтить на вiгрi червона таволга, вiтер гне ©© в свiй бiк, скеля
перехиля в свiй, а вона випручу ться, рветься вгору. Таволга вчепилася
корiнням у дике камiння, й нiяка сила не може ©© вирвати звiдси.
Багряне суцвiття майорiло перед Сiрковими очима. А там, унизу, клекопла
бiла пiна, шалено дерлися на камiння водянi потоки - ставала дибки рiка.
I враз Сiрковi здалося, мовби потоки вихрять в iнший бiк, мовби рiка
потекла вгору. Серце йому затрiпотiло, розумом, пам'яттю схоплював: то не
так, того не може статися, а Днiпро стогнав i плинув угору. Скiльки те
тривало - годину, мить, Сiрко пригадати не мiг. Йому важко зводилися
груди, рябiло в очах, аж поки погляд не вхопився за щось бiле, блискуче,
що котилося по хвилях униз. Кошовий схопився на ноги, й тiльки тодi видиво
щезло, вiн побачив, що те бiле, блискуче - людська голова. Кричати було
марно, та й чим мiг допомогти? Придивившись пильнiше, побачив: той, кого
крутив мiж каменiв водоспад, не сподiвався нi на чию помiч i, мабуть, не
потребував ©©. Водоспад не кидав ним - вiн плив у ньому. Дужий вимах руки
- й голена, з довгим чорним оселедцем голова ввiрчувалася у сир, що
обходив камiнь лiворуч, новий помах, i козак пролiтав помiж двох каменiв,
неначе пущена мiж двох рогачок стрiла. Козак гнався за дубом. Чорний,
довгий, вiн мелькав серед пiни за кiлька сажнiв попереду, якимось дивом не
перекидався. Ось вiн домчав до останньо© лави, на мить затримався на нiй,
вiдтак злетiв угору й провалився в безодню. Сiрко пошукав очима бiля
камiнного гребеня плавця - не знайшов, - у скрусi, досадi зламав червону
таволгу, ще раз, вже без надi©, кинув погляд униз i враз побачив, що козак
трима гься руками за човен. Поки вода несла човен до "Пекла", плавець
устиг залiзти в нього й взяти в руки весло. Тепер Сiрко був упевнений, що
через "Пекло" козак пролетить. Й страх, котрий допiру тримав у холоднiй
руцi серце, вiдпустив, кошовий вiдчув себе легко, молодо, приклав до рота
долонi й закричав дужо, весело:
- Го-го-го-го, козаче!
Чи справдi козак почув його голос, чи просто так сталося, але пiдвiв
голову й побачив на височеннiй скелi над кручею сивого отамана з булавою в
правицi, - помахав йому рукою. Отаман стояв, розкинувши руки, козаковi
здавалося, вiн зараз вимахне ними й полетить над Ревучим. Одначе попереду
клекотiло "Пекло". Отаман бачив, як довгий, прудкий човен чорною рибиною
скинувся на останнiй заборi й зринув у хмарi пiни та бризок. Вiн довго
зорив у той бiк, хоч знав, що вже не побачить козака, що того заступили
скелi. Його очi весь час мiнилися, здавалося, в них теж вирують дужi
потоки, рвуться до невiдомого берега.
Важко було примиритися, що цей клекiт, цей стогiн - вiчний, що вiн
нiколи не затиха , але в цьому клекотi народжувалася сила, яка кликала до
звитяги. I вже отаман почував, що рiка тече через нього, що вiн - частина
©©, i частина вiчна, невмируща. I як нiколи не зникне оця рiка, так нiколи
не зникне й вiн - у внуках, правнуках. Якi, може, й не пам'ятатимуть його,
але пам'ятатимуть ©©, знатимуть, хто вони, чи© дiти, на берегах яко© рiки
народилися.
Враз потоки завирували дужче, зблиснули посерединi червонi вогнi,
отаман стиснув пальцi, вимахнув правицею, а коли поклав ©© на пояс, булави
в нiй не було. Плескаючи увсiбiч золотими бризками, вона летiла вниз, у
ненаситецьке "Пекло". Вона не перекидалася, не крутилася, падала стрiмко й
прямо. Зменшувалася на очах: спочатку була як яблуко, далi - як горiх i
врештi - як намистина. Востанн , вже при самiй водi, зблиснула самоцвiтами
й згинула в хвилях.
От i все. Не справдила ця булава нiчи©х надiй, не сповнилися думи усiх
тих, хто тримав ©© в руках. Й не треба, щоб обкипала далi кров'ю. Нехай
лежить, може, колись та знайдеться звитяжець, який дiстане ©© з глибокого
дна i пристане до срiбного берега. На тому березi воля i щастя. А його
путь кiнча ться. Доживе вiку на пасiцi бiля Сiчi. Ось тiльки вклониться
рiднiй Мерефi i скличе велику раду. До само© смертi розказуватиме молодим
козакам про срiбний берег.
Якусь мить дивився в розбурхану воду, вiдтак перевiв погляд угору, до
першо© лави. Зорив пильно, аж сльози набiгли в кутики очей. Здавалося, вiн
видивля ться когось. Може, ще одного плавця? Ще дужчого, ще вiдважнiшого,
який не побо©ться пiрнути в безодню кручiю. Вiн знав, вiн вiрив - такий
плавець колись знайдеться. Й дiстане ©© з безпросвiтно© глибини, й пiднесе
високо - над скелями, над степом, i вона ося обидва днiпровi береги, й
попричаювалася, поховалася звiрота, завмерла в чорнiй панiцi й страховi.
До самого дна просвiчували синю водяну гладiнь палюче-бiлi блискавицi, й
велетенськi смугастi й рябi од старостi щуки, що пережили за вiк тисячi
таких гроз, умудрено очiкували, коли скiнчиться шал вогню та води и дурне,
отетерiле на радощах риб'я кинеться гуляти по озеру ©м на поживу. Хижаки,
вони всi мають поживу по веремiях. I молода сова, що вибрала собi
пристановисько в дуплi осики бiля млина, при самiм вершечку дерева,
гойдалася разом зi стовбуром, а коли вiн затрiщав, хотiла вилетiти, проте,
ослiплена блискавицею, пугукнула зi страху, i ©© крик одразу ж накрила
громовиця.
Сiрко перехрестився на червоно-синю блискавицю, що перекреслила
Заднiпров'я, i зайшов до корчми. Дерев'янi вiконницi були щiльно
причиненi, по кутках горiли олiйнi лiхтарi.
Мокiй Сироватка сидiв осторонь усiх за перекинутим догори дном
барильцем, запивав чорне горе. Трагiчну вiсть привезла голуба грецька
шхуна пiд бiлими вiтрилами. Греки вантажили на турецькому березi оливи, й
там ©м оповiли про звитяжного козака, якого прислав з укра©нських степiв у
подарунок великому вiзиру кримський хан i який не захотiв обмiняти життя й
кохання на вiтчизну та вiру. I Сiрко, i Сироватка поховали Лаврiна в
мислях ще ранiше - адже ж його не було серед убитих та полонених пiд
Ладижином, а козак не пушинка, куди б його не завiяло, мусив вернутися на
Сiч або хоч подати про себе вiсть, а тодi Сироватка дознав про Лаврiна
правду, вернув його для себе й кошового з мертвих, уже отаман знайшов
татарина, який погодився за грошi переправити за море листа, та в цей час
на них упала чорна вiсть. Нова, справжня Лаврiнова смерть чомусь була ще
важчою, нiж та, перша, безвiсна. Вона впала на них зненацька, велетенською
горою, приголомшила й придушила. Кожен нiс тягар по-сво му. Сироватка
подав у церквi на часточку, молився нишком, горе мiцно приросло йому до
серця, але вiн не хотiв, щоб хто-небудь знав про те. Лишився у свiтi сам,
не справдились йому надi© на тиху старiсть бiля Лрврiна, на внукiв, на
ласку. Лаврiн так i не дiзнався, що ма батька, а Сироватка жодно© години
не втiшався вiдкрито сином. Кошовий теж замовив у церквi канон по
Лаврiновi, вiдстояли його всiм Кущiвським куренем, до котрого був
приписаний Перехрест, наказав записати його в поминальнi списки й
вiдслужити молебень у церквах монастирiв Межигiрського, Самарського та
Нехворощанського.
Догiдливий корчмар, обiп'ятий по стану бiлим полотняним мiшком, подав
кошовому ослiнчика, й той сiв поруч Сироватки. Обо не знали, як-то
спiвчувати, не вмiли го©ти словами рани й сидiли мовчки. Випили, без
примовлянь, по чарцi й посхиляли голови. Не однаковi ©м бродили в голосах
думки, й горе "всотувалось у серця по-рiзному. А довкола гримкотiло,
дзвенiло, гоготiло - гуляло козацтво, що за ним не було чути й громовицi.
Сироватчине й Сiркове горе було серед того шаленства як маленький сiрий
острiвець серед весняно© повенi. Щоправда, й гулянка та була не стiльки
весела, скiльки одчайна. Нетяги вже допивали краю, не завтра - позавтра
брагарники витурять ©х з шинкiв утришия. А допоки в шинку верховодив козак
Ластiвка. Плечi в нього - як жорновi каменi, кулаки - як молоти, ще й
мовби литi з бронзи - весну й лiто до походу м'яв шкури в зимiвнику на
Самарi. В чересi у Ластiвки ще брязкотiли таляри, те чув меленький
карячкуватий циган, липнув до козака, обiцяв по трьох картах вгадати, куди
тому стелиться дорога, але той одмахувався од нього, як од набридливо©
мухи, бо знав свою дорогу й так:
- До зрiзiв зi шкурами, цигане, йди ти пiд три чорти!
Хтось iз козакiв порвався почаркувати з Сiрком, але кошовий махнув
рукою, i козак сiв. Запорожцi не мали звичаю набиватися будь-кому в дружбу
сво©ми персонами, навiть кошовому, та й вмiли шанувати горе.
Вже нiхто не заважав ©м iз Сироваткою дiлити навпiл мовчанку. Важчий i
крутiший ©© шмат припадав Сироватцi, менший, хоч теж не малий, - Сiрковi.
Але, либонь, Мокiй не хотiв i тi © дiльби. Може, що всi ю мiзерi ю завжди
володiв сам, що за все життя нiхто з ним нiчим не подiлився, то й вiн не
волiв нiчого дiлити, навiть горе. Воно його, тiльки його. Мине час, i Сiч
забуде молодого джуру. А йому в серцi рана - довiку. I нема на що
сподiватися. Лишилися невиказанi слова, важкi, як свинець, i думки, думки.
А попереду - сiра старiсть у якомусь монастирi, може, й не зовсiм
старцiвська, бо ма трохи грошей, закопаних над Скарбною. Призначалися
вони на половi© воли та на рублену хату, на намисто для невiстки та
медяники для онукiв. Не буде полових, не буде намиста, не буде медяникiв.
Хiба може вiн розказати все це кошовому?
Тихо, хоч i на самих басах, жебонiла десь у кутку кобза. Кобзарi - люди
проникливi, тонкi, ще й безжальнi. Все вони знають, про все здогадуються,
лiзуть у душу, коли ©х i не просять.
Ой умирав козак та козаченько
Край дунайсько© води,
Ой його стрiла
Та з коня зняла.
Ой стрiла ж, стрiла
Розпроклято© орди.
Ой бiля нього та кiнь його,
Та старий його слуга
Та проща ться,
Та й пита ться
У хазя©на-друга:
"Ой куди ж менi
Та мiй хазяю,
Без тебе вдаваться?
Чи в край рiдний,
У степ вiльний,
Чи з кручi вбиваться?.."
Удавали, що нiчого не чують.
Вони навiть не наблизилися по-справжньому розмовою до того, що Лаврiн
був Сироватчиним сином. Сироватцi чомусь здавалося: кошовий не запиту про
це, бо не хоче мислити Лаврiна його сином. У тому почував якусь образу для
себе. Саме образу, а не ревнощi - ©х забрала смерть разом з Лаврiном.
Либонь, вiн i справдi був близько до розгаду. Сiрко, звичайно, не
осуджував Сироватку за те, що той не одкрився синовi, й спiвчував йому,
проте вiн переживав Лаврiнову смерть iнакше. З Лаврiновою смертю в ньому
мовби вмерла якась найяснiша частка душi, невиразнi надi©, помисли. Все те
потвердила сама смерть - звитяжна, бiльша за Лаврiнове життя, бо було воно
коротке, не звершене надiями. Але ж тi надi© могли б звершитися! I не
круторогими половими, не свiтлицею на три сволоки (вiн уповнi вгадував
Сироватчинi мрi©), а чимось значно бiльшим, ваговитiшим, що хотiв передати
з власних рук. А вони, цi надi©, ось так, одна по однiй, лягають пiд косу.
Скiльки ©х уже впало? Чи не найстрашнiше в ©хньому життi й борнi те, що
гинуть нерозквiтлi надi©? Не встигають вирости, вибуяти.
Сiрковi на мить стало нiби соромно тако© холодностi сво © думки, такого
житейськи буденного осмислення втрати. Виходить, любив Лаврiна не серцем,
а надiями? Але, подумав по хвилi, й то не зле, бо що в нього лишилося,
окрiм надiй? Просто так уже йому ведеться, що в хвилю мислить тiльки
серцем, а по хвилi виважу все на терезах думки. То вже звичка, вироблена
довголiтньою вiдповiдальнiстю перед товариством. У найбiльшiй яростi йому
свiтилося: не тiльки не втратити честi, а й не стоптати вигод i потреб
товариства. Все так переплелося, що вже й не розняти.
Але ж любив вiн Лаврiна й просто так, гарячою любов'ю. Ота чубата
голова, ота непогамована жага свiтлого й гарного в очах, ота звичка
стрiпувати чубом i по-хлопчачому сурмонити брови... Отой щирий смiх i
дитячий захват в очах... Як же гарно вiн смiявся. Як гарно бiгав по
лузi... А за ним бiгав гнiдий звiздочолий лошак, намагаючись вхопити його
зубами за кунтуш. Лоша Лаврiн випо©в з корця. Кобилу Пишну загризли вовки.
Це була громадська кобила, якою пiдвозили од крам-базару до пристанi
припаси. Вона i ще дво коней завжди паслися на лузi, одразу за
передмiстям. Пишна боронила лоша до останку, вовки загризли ©©, а воно
забiгло в очерети. Було зовсiм мале, Лаврiн усовував йому в рота пальцi, й
воно цмулило з корця молоко. Ходило за Лаврiном, як курча за квочкою.
Задибувало в ©хнiй iз джурою прикомiрок або ставало навпроти дверей
сiчово© канцелярi© й чекало, поки звiдти вийде Лаврiн. Й iржало дзвiнко,
тривожно. Сiрко удавано (а трохи й не удавано) сердився, загадував одвести
лоша на конюшню. Лаврiн одводив, а воно прибiгало знову.
Зате як же гарно вони гасали удвох по лузi! Лоша задирало хвостика й
мчало, виполохуючи з трави чайок i жайворонкiв, i весело iржало на весь
Великий Луг. А може, й на всю Укра©ну. Воно хапало зубами Лаврiна за
кунтуш, а тодi втiкало, високо вгору пiдкидаючи копитця. А Лаврiн
намагався вхопити його за шию i повалити в траву. А то, бувало, ховався в
кущi. Лоша спантеличено зупинялося, пiднiмало вгору маленьку мордочку й
сурмило вже по-iншому - тонко та жалiбно. Усе воно, тоненьке й нiжне,
тремтiло атласною шкiркою. Хiба можна таке поховати?!
Друге, що стояло мiж Сiрком i Сироваткою, але й днало ©х, - обо
почувалися трохи винуватими в Лаврiновiй смертi. Сироватка - що полишив
Лаврiна, Сiрко - що одпустив його. Сироватку вже не раз душило гливке
запитання: чому Сiрко не затримав парубка, чому не розпитав, куди той ©де.
Й почував неправомiрнiсть таких претензiй. Ну, а коли б Лаврiн сказав,
куди ©де, чи змiг би, чи став би Сiрко затримувати його? Просто життя для
Сироватки втрачало всi барви, й тепер, мабуть, назавжди. Вiн уже не знав,
для чого живе, для чого сидить тут, п' горiлку й що робитиме завтра. Вiн
боявся про це думати i думав. Життя його минуло у клiп ока. Що минуло,
осягнув у цi днi. I прожив його не так, як би хотiв. Не ладнала його доля
до збро©, а наладнали до не© лихi люди. Вона вказувала йому на борозну, як
i батьковi його Iвановi, чоловiковi лагiдному, покiрному всiм, який увесь
вiк тихо та сумирно скородив чуже поле, не зобидив мухи, плакав, коли
старець спiвав жалiсливим голосом псальму, не вступив нiколи в розмир з
жодним сусiдом, мав душу м'яку та добру, трохи задивлену кудись, а куди,
Мокiй не зна . В бджолу вглядався батько Iван, у призахiдне сонце й
окутаний срiбним серпанком лiс на овидi. Щось вiн увесь вiк думав, тяжко
думав, iнодi випадав тi ю замрi ю з розсохлого селянського колеса, хтось
тодi до нього приходив, може, якийсь святий, а може, товариш юностi, i
гомонiв з ним про справи далекi, красивi, чистi. З тим стро м душi мав би
прожити довгий вiк, але випила з тiла силу праця i зсушила серце, i став
вiн усмiхатися тiльки журно, й рiдко обзивався на людський голос, а
невдовзi й погинув. Передав йому в спадок тихий голос, трохи замрi©,
прагнення самоти. Але самота гарна, коли куди заховатися од людей. У
батька була стара хата, а в Мокiя нема нiчого.
Гiркий смуток заповнив Мокi вi груди. Щоправда, не був то смуток
упокореностi та молитовностi, i Сироватка сидiв, зцiпивши зуби, оскаржував
у думцi перед свiтом сво життя i вперше не прощав йому. Отак сидiв,
схиливши на руку голову, й стояла в нiй чорнота, й тiльки якiсь неяснi
звуки зрiдка долiтали до нього. Порожньо, глухо на люднiй Сiчi й самотньо,
аж страшно. Та зненацька вiн пiдвiв голову, й Сiрко побачив, що очi в
Сироватки нiби випаленi вогнем, ще й по дну осiв попiлець. Вiн нiчого не
прочитав у них, i Сироватчинi слова виринули нiби з чорно© прiрви:
- По©ду я, отамане.
Отаман не втямив, куди збира ться козак. Може, подумав, той i сам не
зна , що каже? Проте спитав:
- Куди?
- На Волошку, - мовив Сироватка й налив з кварти. - Нудно менi тут. I
тяжко, отамане!
Вiн заклiпав вицвiлими повiками й одвiв очi - аж сам подивував на свою
скаргу, i йому стало соромно. Вона була перша в його життi й, далебi,
остання.
Сiрковi стислося серце. Всiма його глибинами осягнув, як самотньо
Сироватцi i як йому порожньо в свiтi. Колись вiн цього не розумiв. Був
молодий i дикий, як степовий вiтер. I нiчого йому не було потрiбно, тiльки
степ, та кiнь, та зорi над головою. Лише пiсля смертi синiв збагнув, що
людина - то не тiльки степ, i кiнь, i зорi. Людина - вона тодi, коли дума
про iнших людей, коли молиться за них i коли ©й болять ©хнi рани.
Над самими головами вдарив грiм, козаки хрестилися, Сiрко i Сироватка
сидiли непорушне.
- Прощавай, отамане, - по довгiй хвилi мовив Сироватка. Мовив так, нiби
прощався навiки. - Не май у серцi лиха на мене, якщо коли щось не так
сказав чи зробив.
- Прощавай, дозорче, - одказав кошовий. У його голосi також пролунав
натяк, що, може, вони вже не побачаться довiку. Сiрко не був помисливий i
ще не знав остаточно, повернеться на Сiч чи нi. Нiкому не виповiв сво©х
замiрiв, i серце не вигойдало ©х до кiнця. Ще раз, мабуть, востанн ,
навiда свою Мерефу, сповнить батькiвський i людський закон - одпише все,
що лишилося, внукам i шукатиме мiсця на досмертний спочинок. Десь у
зимiвнику, а найпевнiше - в Грушiвцi. Й залишиться тодi йому дати одвiт
козакам i скласти з себе кошев' . Скличуть велику раду, таку, як бувало
колись. Нехай отаману хтось молодший, в кого серце гарячiше, мисль
гострiша i рука несхибнiша. Може, виотаману те, чого не виотаманував вiн
i всi його попередники. Кошовий i дозорець обнялися й поцiлувалися тричi.
По тому взялися за шапки.
* * *
Попiд старими вербами, понад Чортомликом, через скрипучий мiсток iшов
Ждан до свого куреня.
Гроза сплинула так само раптово, як i прийшла. Клекотiв на порогах
Чортомлик, басовито гудiв Павлюк, а в Скарбно© клекiт одмiниий од того й
од того - дзвiнкий, срiбний, неначе там iнша вода, а може, й справдi iнша:
в Скарбнiй свiтлi струменi i чисте дно. Спiненi грозою, рiчки котили сво©
води на схiд.
На деревах, на стрiхах проти тоненького серпика мiсяця поблискували
водянi краплi, стежка була ковзка, й Ждан ступав обережно. Проминув куренi
Полтавський i Мiнський, зупинився бiля старо© пушкарнi, бо попереду
замаячив гурт козакiв. Прихилився плечем до лiси, приплющив очi. Мiсяць
стримiв рiжками догори, висвiтлив сiчову вулицю, комору на розi, калюжу
попереду. Тут, де стояв Ждан, морок обснувався густо. Фуркнув припiзнiлий
птах - мабуть, десь перечiкував грозу, сховався за пушкарнею.
Ждан уже хотiв рушати далi, коли нараз за його плечима щось
зашелестiло, й молодий голос забубонiв приглушено й швидко:
- де вiн на Орiль i Самару. Через Вербову, Висунь, там теж стоять
залоги.
- По скiльки козакiв на тих залогах? - запитав iнший, мовби перешерхлий
голос.
Ждана од того запитання мовби обсипало приском. Вiн тихенько
повернувся, притиснувшись плечем до присiшка, вперся лобом у лiсу,
намагаючись заглянути до пушкарнi. Тi, що розмовляли, стояли майже поруч
пiд важким сволоком пушкарнi. Ждан не бачив облич, тiльки по голосах
здогадувався, де вони стояли, - пiд сволоком, що трiснув минулого лiта й
був пiдпертий двома обаполами. Й сама пушкарня зветшала, перехнябилася на
лiвий бiк, якби не мiцний розсiшок, що пiдтримував ©© збоку, упала б.
Пушкарню збудували нову, а ця стояла порожня, восени ©© розберуть на
дрова. Ждан знав ©©, як свою пазуху, бо ж допомагали всiм куренем забирати
з не© гармати та приправляли в нову.
- На Самарi триста, на Орiлi - двiстi сiмдесят... Ждановi здалося, що
його серце ось-ось розiрветься. Йому сперло подих, жар палив обличчя, губи
стали сухi й не стулялися. Вiн упiзнав, чий то голос. Митрофана Гука,
брата. Той голос входив у нього, неначе зрадливий нiж. Митрофан чинив
зраду з якимось вивiдником iз посольського гетьманського почту.
- Похваля ться кошовий скликати в Масловiм Станi велику раду. I,
либонь, не тiльки похваля ться. Ходить така мисль у його головi. Якось вiн
казав Яковлеву...
Далi голос знову забубонiв, як горох, що його сиплють пригоршнями на
решето.
Ждановi затенькало в скронi, запекло в серцi. Що йому робити? Що
чинити? Покликати кошового i вiддати на катiвницькi муки рiдного брата?! А
iнакше... iнакше все це - на погибель Сiрковi й усьому Запорожжю. "Боже
мiй, боже милостивий", - шепотiв козак i стискував руками горло. Сльози
душили його, розпач розривав груди. Що ж робити йому? Кинутися на них iз
шаблею?..
Ждан зяпав ротом, як старий ворон на сухому дубi. I враз його погляд
упав на пiдпору, яка тримала пушкарню. Страх пройшов йому по тiлу, аж
затрiщали ребра, ядучою хвилею перекотився через серце. "Боже милостивий,
прости й покарай..." - майнуло в думцi, i вiн мимоволi заплющив очi. Хвилю
перечекав, збираючись на силi.
- Прости мене, господи, - мовив уголос, i налiг плечем на пiдпору, й
повалився разом з нею пiд дерев'яну стiну фортецi. Почувся скрип, i трiск,
i нелюдський крик, Ждановi задзвенiло у вухах, i вiн на мить утратив
свiдомiсть.
* * *
Скелi росли iз скель, налягали грудьми на рiку, намагалися перепинити
©й шлях. Вони оступили ©© з обох бокiв, стали на путi високими порогами та
пiдступними заборами, впали на дно крутими лавами. Рiка клекотiла, рвала
камiнь, нестримно мчала сво© води до моря.
У цьому мiсцi скелi були найвищi й стискали рiку найдужче. Порiг
називався Ненаситецьким.
Скрiзь, куди сягало око, з води стримiли скелi, довкола них бушувала
пiна, й стояла у повiтрi водяна курява. Найдужче випиналися з води двi
скелi, i бiла грива то здiймалася до самих вершин, то, мовби знехотя,
спадала донизу. На лавi вода переливалася тонким, прозорим потоком,
оддалеку здавалося, що то лежить мiж скель величезне гнуте скло i в його
прозорiй глибинi гра райдуга. А далi вода знову бушувала на скелях, мчала
через перекати, гула, вила, гуркотiла, стрiляла гарматними випалами,
шаленiла, як чорт на весiллi. Аж не вiрилося, що це та сама рiка, яка
легко та тихо лине помiж берегiв за кiльканадцять верст угору.
Над Днiпром пливли синi, пiдпаленi знизу сонцем хмари, i висвiтлена ним
проти хмари чайка здавалася срiбною.
Сiрко сидiв на найвищiй скелi. Монастирськiй, котра впиралася в порiг,
високо зводилася над Днiпром, дивився на воду.
А вода по каменю, а вода по бiлому ..
Тихо йду, тихо йду.
Вона набiгала валами, спадала потоками, розбиваючись на тисячi струмин,
а внизу клекотiла жовто-бiла пiна, й ревисько стояло, неначе десь у
глибинах крутилися сотнi жорнових каменiв.
Сiрко подумав, що й людське життя - як оцi пороги: переплив один, не
встиг зiтхнути, а вир уже несе тебе до iншого - й пильнуй, козаче, а то
розтрощить об скелi. Тiльки жодна людина не зна , скiльки в не© попереду
порогiв, та, може, це й на краще.
Вiн любив це мiсце, хоча щоразу, сходячи на Монастирську скелю,
вiдчував якусь тривогу й тяжкiсть на серцi, тут думки не мали припону й
мчали шалено, тут вiчнiсть i мить сплелися во дино i вiчнiсть втрачала
владу над миттю. Тут марнотними стають думки про славу, багатство,
почестi. Тут почува шся часткою вiчностi i мусиш рiвнятися до не©.
Та мничий i вiщий Днiпро на порогах. Надто вiн та мничий вночi. Сiрко
не раз спостерiгав його тако© пори. Гудуть пороги, шумить вода й,
зда ться, зника десь пiд землею. Виру бiла пiна, б' в камiнь хвиля.
Виглянув з-за хмари мiсяць, висвiтив воду, й вона зблиснула зловiсно та
погрозливо. Неначе потопельник, бiлi камiнь, невидима сила закручу бiля
нього шалений вир. А там, у глибинi, вiн ще лютiший. Iнодi на плесi щось
скинеться, й той виплеск заглушить ревiння води i скрегiт каменю. Декотрi
кажуть: то купа ться нечистий на погибель християнському люду, iншi ж - то
спливають нагору соми, виловлюють приглушену рибу.
З Монастирсько© скелi порiг було видно до найменшого камiнчика. Всi
дванадцять лав, усi рогатi забори й страшне "Пекло". Спекотного лiта, коли
води в рiчцi забрака , пороги хижо вискалюють зуби, камiння оголя ться,
коричнево-свiтле вгорi i темне внизу, воно тодi схоже на пеньки в
старечому ротi. Й тiльки камiнь Кресало сто©ть бiлий-бiлiсiнький i
зда ться сивим, але сивий вiн не од мудростi, а од пташиного послiду - то
його облюбували для сво©х посиденьок i так засидiли чайки. Нинi ж хвилi
набiгали на скелi, розбивалися на тисячi свiтлих i легких струменiв, котрi
змi©ли мiж гострих каменiв, злiтали вгору вiялами срiбних бризок, бiла, зi
сталевим полиском пiна вирувала коло берегiв, осiдала шапками на чорних
гранiтах та пiщаних одмiтях, сягала сиво© паморозi на вершечку Кресала.
Людський голос, людський крик губився в ревиську, мов комариний писк у
гуркотi громовицi. Ревисько води й камiнна пустеля - вони тиснули на душу
боляче, щемно. До цi © щемностi дода туги степ. Котить бiлi, як морська
пiна, ковили, гойда чисту, високу тирсу та жовтий буркун, але скрiзь,
куди сяга око, не видно нi людсько© постатi, нi звiра, нi птаха, ©х
одляку скажене ревисько, вiчний, невмовкаючий стогiн. Зда ться, то
скаржиться на долю чи на неволю хтось невидимий, мiцно скований ланцюгами.
Принаймнi так вчува ться Сiрковi. Цей стогiн i ця нестримна сила заходять
мiж собою в таку ворожiсть, що, зда ться, ось-ось ма щось статися.
Зашкиргоче залiзо, розпадуться скелi, й почу ться вiльне та легке
зiтхання. Ось-ось щось ско©ться в свiтi. Зашкиргоче залiзо, й випорснуть з
нього вольнi© руки, i ляжуть на вольнi чепiги.
Але стогiн лунав i вчора, й позавчора, й так само клекотiла з-помiж
камiння вода. Й треба було спогадувати все, пiднiматися духом понад цi
скелi, щоб зiбрати в серцi надiю та вiру.
Свiт же нинi такий, що будь ти й ангелом, тобi обчикрижать крила.
Нiчого доброго не можна зробити в кра©, нiякi молитви не можуть заступити
людину, не може вона орати оцей степ по обох берегах рiки, а якщо оре, то
для когось. Тiльки сила володi цим свiтом, але й вона хилиться перед
iншою силою, перед хитрiстю та обманом. Лише оцi пороги не хиляться нi
перед ким, гудуть вiльно й поiрозливо, мовби знають щось та мниче, що
одкри ться потiм людям у вiках. Чи одкри ться?
Вiн дивився на воду i не знав, чого сидить тут. I не знав уже гаразд,
для чого живе на свiтi. Може, лишень для того, щоб iншi знали, що вiн жив,
i боровся, i не змирився з тим, з чим його хотiли змирити, щоб отако, по
ланцюжку, передати те, чого iнакше передати не можна. Бо життя народу - це
i отой невидимий, але мiцний ланцюг, який трима все. Це рiка, бiг яко©
не спинити.
Тремтить на вiгрi червона таволга, вiтер гне ©© в свiй бiк, скеля
перехиля в свiй, а вона випручу ться, рветься вгору. Таволга вчепилася
корiнням у дике камiння, й нiяка сила не може ©© вирвати звiдси.
Багряне суцвiття майорiло перед Сiрковими очима. А там, унизу, клекопла
бiла пiна, шалено дерлися на камiння водянi потоки - ставала дибки рiка.
I враз Сiрковi здалося, мовби потоки вихрять в iнший бiк, мовби рiка
потекла вгору. Серце йому затрiпотiло, розумом, пам'яттю схоплював: то не
так, того не може статися, а Днiпро стогнав i плинув угору. Скiльки те
тривало - годину, мить, Сiрко пригадати не мiг. Йому важко зводилися
груди, рябiло в очах, аж поки погляд не вхопився за щось бiле, блискуче,
що котилося по хвилях униз. Кошовий схопився на ноги, й тiльки тодi видиво
щезло, вiн побачив, що те бiле, блискуче - людська голова. Кричати було
марно, та й чим мiг допомогти? Придивившись пильнiше, побачив: той, кого
крутив мiж каменiв водоспад, не сподiвався нi на чию помiч i, мабуть, не
потребував ©©. Водоспад не кидав ним - вiн плив у ньому. Дужий вимах руки
- й голена, з довгим чорним оселедцем голова ввiрчувалася у сир, що
обходив камiнь лiворуч, новий помах, i козак пролiтав помiж двох каменiв,
неначе пущена мiж двох рогачок стрiла. Козак гнався за дубом. Чорний,
довгий, вiн мелькав серед пiни за кiлька сажнiв попереду, якимось дивом не
перекидався. Ось вiн домчав до останньо© лави, на мить затримався на нiй,
вiдтак злетiв угору й провалився в безодню. Сiрко пошукав очима бiля
камiнного гребеня плавця - не знайшов, - у скрусi, досадi зламав червону
таволгу, ще раз, вже без надi©, кинув погляд униз i враз побачив, що козак
трима гься руками за човен. Поки вода несла човен до "Пекла", плавець
устиг залiзти в нього й взяти в руки весло. Тепер Сiрко був упевнений, що
через "Пекло" козак пролетить. Й страх, котрий допiру тримав у холоднiй
руцi серце, вiдпустив, кошовий вiдчув себе легко, молодо, приклав до рота
долонi й закричав дужо, весело:
- Го-го-го-го, козаче!
Чи справдi козак почув його голос, чи просто так сталося, але пiдвiв
голову й побачив на височеннiй скелi над кручею сивого отамана з булавою в
правицi, - помахав йому рукою. Отаман стояв, розкинувши руки, козаковi
здавалося, вiн зараз вимахне ними й полетить над Ревучим. Одначе попереду
клекотiло "Пекло". Отаман бачив, як довгий, прудкий човен чорною рибиною
скинувся на останнiй заборi й зринув у хмарi пiни та бризок. Вiн довго
зорив у той бiк, хоч знав, що вже не побачить козака, що того заступили
скелi. Його очi весь час мiнилися, здавалося, в них теж вирують дужi
потоки, рвуться до невiдомого берега.
Важко було примиритися, що цей клекiт, цей стогiн - вiчний, що вiн
нiколи не затиха , але в цьому клекотi народжувалася сила, яка кликала до
звитяги. I вже отаман почував, що рiка тече через нього, що вiн - частина
©©, i частина вiчна, невмируща. I як нiколи не зникне оця рiка, так нiколи
не зникне й вiн - у внуках, правнуках. Якi, може, й не пам'ятатимуть його,
але пам'ятатимуть ©©, знатимуть, хто вони, чи© дiти, на берегах яко© рiки
народилися.
Враз потоки завирували дужче, зблиснули посерединi червонi вогнi,
отаман стиснув пальцi, вимахнув правицею, а коли поклав ©© на пояс, булави
в нiй не було. Плескаючи увсiбiч золотими бризками, вона летiла вниз, у
ненаситецьке "Пекло". Вона не перекидалася, не крутилася, падала стрiмко й
прямо. Зменшувалася на очах: спочатку була як яблуко, далi - як горiх i
врештi - як намистина. Востанн , вже при самiй водi, зблиснула самоцвiтами
й згинула в хвилях.
От i все. Не справдила ця булава нiчи©х надiй, не сповнилися думи усiх
тих, хто тримав ©© в руках. Й не треба, щоб обкипала далi кров'ю. Нехай
лежить, може, колись та знайдеться звитяжець, який дiстане ©© з глибокого
дна i пристане до срiбного берега. На тому березi воля i щастя. А його
путь кiнча ться. Доживе вiку на пасiцi бiля Сiчi. Ось тiльки вклониться
рiднiй Мерефi i скличе велику раду. До само© смертi розказуватиме молодим
козакам про срiбний берег.
Якусь мить дивився в розбурхану воду, вiдтак перевiв погляд угору, до
першо© лави. Зорив пильно, аж сльози набiгли в кутики очей. Здавалося, вiн
видивля ться когось. Може, ще одного плавця? Ще дужчого, ще вiдважнiшого,
який не побо©ться пiрнути в безодню кручiю. Вiн знав, вiн вiрив - такий
плавець колись знайдеться. Й дiстане ©© з безпросвiтно© глибини, й пiднесе
високо - над скелями, над степом, i вона ося обидва днiпровi береги, й