Страница:
жодних вигод не мали. Чому так сталося? Що призвело до того? Й призводило
до подiбно© торговицi ще багато разiв. Сiрко й нинi не зна , скiльки
франкiв отримав за його власну кров Владислав. Його не поранили в бою, вже
по тому в нього вистрiлив з-за рогу якийсь iспанець, помщався козакам за
невiдпорну налогу. Залишив на все життя позначку на лiвому Сiрковому плечi
трохи вище серця.
Гай-гай - то не одна позначка, отримана Сiрком не на полi битви. Ще
одну вхопив у татарськiй корчмi, чи як там вона назива ться, нинi вже й
забувся, хоч татарську мову трохи зна , принаймнi може порозумiтися з
татарином без товмача. Тинявся по Кафi, куди при©хав iз запорозьким
посольством, i занесло його до того шинку. Вiн бачив, що в низенькi дверi
пiд лiхтарем iз кольоровими скельцями зайшло дво венетiйських купцiв,
зайшов i собi. Там справдi була свiтличка, в якiй стояли столи й сидiло
кiлька нiмцiв та полякiв (венетiйцi подiлися невiдь-куди), але саме з ним
чомусь зав'язали сварку п'янi татарськi матроси, котрi бенкетували в
сусiднiй залi, i йому довелося одбиватися ослiнцями, столами, залiзною
чаплi ю, й вже в дверях хтось з матросiв черконув його ножем по ши©.
Сiрко й далi диву ться собi колишньому, отакому безтурботному й
веселому, а трохи й шкоду за тим. То був чудовий час. Не тiльки
безтурботний, безжурний був у ту пору. Хотiлося йому багато побачити,
багато зрозумiти, упевнитися, утвердитись в собi самому, чогось досягти,
зробити щось поважне й значиме. Тодi води в оцих рiках для нього були всi
молодi, вони молодi й солодкi тут, на рiках, i старi та солонi в морi.
Таке й життя людське - спочатку солодке, а потiм солоне. Але сьогоднi вiн
не хотiв про те думати. От зачепився пам'яттю за герць з королевичем, i
пам'ять перенесла його в зовсiм iнше мiсце, в iнше герцiвне коло. I вже
стояв на герцi, теж несправжньому, навчальному, з сином кальницького
полковника Куцого Тимком. Правував Сiрко на Сiч, заночував на
полковницькому хуторi, й Федiр Куций попросив молодого козака повчити
вiйськово© науки свого сина. Полковником Куций став зненацька, тепер
сподiвався й сина вивести в старшинське звання (ранiше хотiв зробити з
нього купця), отож треба було навчити його тримати в руцi шаблю й мушкет.
Тимко деякий досвiд мав (вправлявся в ширмуваннi на шаблях з конюхом
Грицьком), та де йому зрiвнятися з Сiрком, котрий вже обкрутився в кiлькох
походах та битвах. Обо - i Тимко, i Йван - хлопцi молодi, обо запальнi,
одначе Сiрко - тонкий у станi i в'юнкий, i обличчя його поблискувало вiд
степово© засмаги, наче бронза, i очi грали веселою безжурнiстю. Тимко ж -
бiлий, наче сметаною облитий, ще й трохи заплив ло м. Бiлий в нього чуб,
бiлi брови, а вус темний, обличчя повне, але гарне, просте й вiдкрите. На
обох - бiлi сорочки (в одного вишита по ковнiру голубим квiтом, у другого
- червоним), поверх сорочок - легкi кольчуги, на головах - легкi сталевi
мiсюрки. Ширмували в саду на галявинi, саме бiло квiтли вишнi й засипали
молодих герцiвникiв бiлим цвiтом. I яблунi вже викинули рожевий цвiт, вiн
пробився крiзь молоденьке листя й пахнув дурманно. Яблунi були дужi,
крислатi, вони вкутали сад од поля, а вишеньки цвiли несмiливо, на©вно,
сором'язливо. Сiрко обставив галявину новими липiвниками для меду, кiлька
кадiбцiв розставив i на галявинi. Тимко налягав, Iван вiдступав, повiльно,
нiби знехотя вiдбивав удари, Тимко вже добряче втомився, на носi, на бiлих
бровах, на вусах у нього зблискували крапельки поту, вiн розчервонiвся,
важко дихав, але не вчахав, йому здавалося, що ось-ось сягне супротивника
тупою шаблею - зi сточеним на точилi лезом. Саме на той момент i
нагодилася молода Тимкова дружина Оленка. Вийшла в сад за каменем для
золива та й зупинилася. Тонка в станi, високогруда, довговида, з плисовими
бровами, з нiжними кiлечками волосся, що вибилося на ши© з-пiд очiпка,
смаглява (рум'янцi грали на тiй смаглявостi) - надзвичайно гарна, ще й з
якимось бiсiвськи-невпокореним вогником у очах. Може, не вистачило в Тимка
снаги впокорити той вогник, може, вона просто жартувала, але блиснула
зеленаво-сiрим усмiхом у Сiркiв бiк, i йому пiд серцем пробiгла лоскiтлива
хвилька, а обличчя спалахнуло жаром. Вiн i сьогоднi не зна , що хотiла
висловити тим усмiхом молодичка - пiдбадьорити (адже вiн одступав), трошки
поглузувати, просто викликати усмiх на усмiх, але та мить круто повернула
його життя. Сiрковi сперло подих, i почув на сво©х грудях та ши© доторк ©©
бiлих довгих пальцiв (це ж вона вишивала сорочки), i голубий туман
покотився в його головi. Побачив Оленку й Тимко, замахав шаблею ще
одчайдушнiше, й тодi Сiрко, вдавши, буцiм хоче закластися, блискавично
вдарив по Тимковiй шаблi бiля самого рукiв'я, й жалiбно дзвякнула
поганенька сталь, зброя випорснула з Тимково© руки; Тимко не встиг
отямитися, вiн навiть не зрозумiв, що сталося, стояв i оглядався
розгублено. Стояв, похиливши голову, i Сiрко. Хвилясте волосся чорнiло до
бiло© сорочки, i шабля поблискувала пiд сонцем. Оленка засмiялася (мабуть,
вдягнений у вишиту ©© руками сорочку чужий козак на мить дуже близько
опинився бiля ©© серця), взяла камiнь i пiшла до хати. ©© тонкий стан ледь
помiтно розгойдувався в лад ходi, й гойдався вишитий подiл сорочки, й
гойдалося, хиталося на гарячiй колисцi Iванове серце.
Сiрко був тодi молодий i неймовiрно чистий. Його тiло було грiховне,
вiн знав це, воно кричало про грiх, а вiн гасив той жар, проганяв прiч
пекельнi думки, часом навiть накладав на себе пiтимiю - спав на голiй
землi i ©в пiсну страву, i все одно од кiнчика чуприни й до кiнчикiв
нiгтiв його проймала, пронизувала жага життя, кохання. Гаряча, чиста кров
бурунила в жилах, це було й гарно, i трохи страшно, i встидно.
Iван Сiрко довго не мiг заснути тi © ночi (як i цi ©, перед походом,
тiльки ж надто рiзнi були причини безсоння), лежав у повiтцi на сiнi, й
проткав його до кiсток той Оленчин усмiх, i дратував ©© смiх. Й водночас
було йому бентежно на душi, почував сором i в чомусь розкаювався.
Здавалося, мовби нiчого й не було, адже не дав приводу нi до яких прикрих
думок про себе, а щось йому пiдказувало, що повiвся не достойно козачого
звання. Вiн устав ще до свiту, осiдлав коня й по©хав з хутора, ©хав
луговою дрогою, пилюка на якiй ще була прибита ранковою росою, десь у
травi пiдпадьомкав перепел, й на серцi було легко та хороше. Вiн подобався
собi i, хоч Оленка не сплила остаточно з мислi, мiг думати про не© просто
так, без неслави для Тимка, як про невiдомо чию малжонку. Й бив у груди
перепел, i легко гарцював кiнь, i молодо грала кров, i вiрив, що ще
спiзна повною мiрою карого чи зеленавого усмiху, спiзна кохання, й буде
воно справжнiм та великим. А Тимко нехай розкошу з сво ю красунею, вiн ©х
обох просто викине з голови. Одначе од Тимка, на власне його безголов'я,
одкараскатися не вдалося. Тимко наздогнав його за вiтряками й сказав, що
теж хоче ©хати на Сiч. Тепер Сiрко вже по-справжньому пошкодував на той
Оленчин усмiх. Зрозумiв, якою важкою була для Тимка минула нiч. Зрозумiв,
що в того ко©ться на серцi, а. що не мiг вiдмовити в такому проханнi,
поставив вимогу вернутися на хутiр та запитати дозволу в Тимкового батька.
Адже Тимко по©хав без його благословення. Федiр Куций трохи поохкав, та,
либонь, i його кортiла думка побачити на сво му подвiр'© Тимка
загартованим во©ном, який пройшов запорозький вишкiл, похизуватися перед
сусiдами, в полку, та й на якийсь уряд тодi пiдiпхнути сина буде легше.
Домовилися, що Тимко побуде на Сiчi до осенi. Збирали ©х у дорогу обачливо
й довго, понакладали в сакви сала, ковбас, всiлякого iншого припасу, щоб
було чим погамувати голод i закропити душу, й кiлька пучечкiв трави од
простуди всунула внуковi в сакви баба Оришка, а Оленка поклала кожному по
дво червоних яблук, якi долежали у вiвшанику до весни. Яблука, що ©х
поклала Сiрковi, були червонiшi. Сiрко стояв суворий, споважнiлий, на
Оленку не дивився i яблук Оленчиних потiм не ©в. Та й усiм тим припасом
вони покористалися мало. Через три днi вже досягли степу й побачили першi
маревнi стовпи на овидi й перших орлiв. Вони злетiли з невисоко© могили,
де в торiшньому бур'янi лежали людський череп i костi. Чого вони сидiли
бiля вимитого дощами черепа та почорнiлих кiсток, чого так довго кружляли
над козаками в небi - хтозна, одначе Сiрко визнав те поганим провiщенням,
хоч Тимковi й не сказав нiчого, за мить i ©хнi конi злетiли з тi © могили,
неначе птицi. Та лихе провiщення справдилося наступного вечора: розiклали
козаки в байрацi бiля вивернуто© з корiнням вiльхи невеличке вогнище,
прилаштували над ним невеличкого казаночка з пшоном та салом, але не
встигла закипiти в ньому вода, як був вiн перекинутий, а вогонь затоптаний
важкими чобiтьми. На козакiв налетiв ляцький дозiр, який пильнував, аби не
втiкали на Сiч посполитi, ©х обох пов'язали й потягли кудись у пiтьму. А
потiм ©м просто в вiчi тицяли смолоскипом, i вусатий вузьколобий шляхтич
гукав:
- На сосну здрайцiв, на найтовщу гiлку лайдакiв! Тимко жебонiв, що вiн
син ре стрового полковника Куцого й що батько послав його на Сiч покликати
додому старшого сина (здобувся на вигадку), але ©х не слухали, тицяли
рукiв'ями шабель у зуби i пiд очi й далi погрожували повiсити або посадити
на палi. "Знаю я того брата, там ©х сто тисяч тих братiв, ви запорозькi
вивiдники, ось ви хто".
Потiм ©х обчухрали, як молодi, деревця, й кинули до вузько©, глибоко©
ями - вовкiвнi. Тимко колiнкував по дну ями й скиглив, як молодий пес, що
попав у вовчий капкан ("що буде", "що буде, нас порiшать..."), а Сiрко
гнiвався, бо не займався обтертий трут i вiн не мiг запалити люльку. ("Та
не штовхай хоч ти пiд бока, й так не горить"). А потiм, коли галас нагорi
затих, вiн сказав Тимковi, що, поки ночi, треба вибиратися з вовкiвнi.
Наказав Тимковi пiдсадити його, але Тимко скиглив: "Ти втечеш, мене
покинеш", тодi спробував пiдсадити його, одначе вiн боявся вилазити з ями
перший. Сiрко сiв i ще раз натоптав тютюном люльку, а коли викурив ©©,
цитькнув на Тимка й ще раз прослухав нiч i сказав, що ляхiв нема - вони
по©хали. Справдi, коли вилiзли нагору, там нiкого не було. Видно, чата
справдi повiрила, що Тимко - син полковника, що це не вивiдники й не
зброднi, завдавати ©м смерть не важилися, а вдовольнилися кiньми, саквами
та срiблом iз Тимкового череса. Сiрко на сво© три таляри, завбачливо
зашитi в онучу, купив у рибалок довбаночку, й нею правувалися до Сiчi. Над
берегом зависла сторожка тиша, нiде не було видно нi лялечки, й Сiрко
сказав, що тиша та небезпечна й що ©м потрiбно десь прича©тися та зачекати
великого дуба або iншого човна, який iтиме вниз. Але тепер почав
насмiхатися над Сiрком Тимко, вiн бравував, казав, що в човнi безпечно, що
©х там нiхто не сягне й що Сiрко бо©ться не за нього, а за себе. Сказати
по правдi, вони обо пiвникували один перед одним, i причиною тому була
Оленка, отой ©© необачний смiх. Так вони попливли далi. Трималися ближче
до правого, козачого, берега, але якось, вже недалеко вiд порогiв, зi
степу налетiли ординцi, й заалакали, й стали кидати на козакiв стрiли, але
жодна не влучила, хоч стрiляли зблизька, й Сiрко збагнув ту хитрiсть - ©х
гнали до лiвого берега, де прича©лася засiдка. Й вiн уперто правував
серединою рiчки, хоч стрiли свистiли над головою раз по раз, й тро чи
четверо татар спустилися до само© води, i ©хали за два кидки палицi, й
страшно ощиряли роти, й вимахували кизиловими гирлигами. Було видко ©хнi
обличчя i луки в руках. Тимко впав на дно човна, а Сiрко налiг на весла, й
човен шалено летiв серединою рiчки. Татари на конях ярилися й почали
цiляти точнiше, довелося кермувати ближче до лiвого берега, низинного,
пiщаного, де жовтiли пересипи, на яких сидiли бiлi чайки. За пiв-верстви
нижче за течi ю в правий берег врiзалася зелена плавня, в тих очеретяних
нетрях i сподiвався сховатися Сiрко. Вершники з пiщано© одмiтини були
змушенi з'©хати на гору - круча там приступала до само© води, й Сiрко
знову повернув човна до правого берега. Й тодi Тимко, що стояв навколiшки
на днi довбанки, заволав:
"Ти куди... Назад... Треба сюди". Даремно Сiрко намагався йому
пояснити, що там може бути засiдка, що то тiльки на позiр берег
пустельний, вiн навiть скреготiв зубами й лаявся чорно, але Тимко не
послухався, схопився й стрибнув у воду. Трохи не перекинув човна, Сiрко
йому гукав, щоб вернувся, намагався втримати човна на мiсцi, але Тимко
брiв до берега, а човен, хоч i повiльно, несло за течi ю. На кручi
алалакали татари (воии не могли ©хати далi, шлях ©м перетинало болото.) i
стрiляли уже навсправжки, намагалиоя влучити в Сiрка, але стрiли не
долiтали, падали у воду. Вiн налягав на весла, що аж вода сичала пiд
дубiвкою, i вломився лiвий кочет. Дадi загрiбаводним веслом Iван оглядався
да татар, що купчилися на кручi, оглядався й на лiвий берег, де неначе
з-пiд землi виросли татарськi вершники - помчали до Тимка. Вони навiть не
кидали аркана, вiн сам бiг у ©хнiй полон. А Сiрко пересунув довбаночку
через пiщану косу, що цi © пори вiдокремлювала Днiпро вiд луки, й,
плутаючись у лепешняку, потягнув ©© далi, а потiм втiкав бiловоддям у
очерети, де татари не могли його сягнути.
На Сiчi вiн часто згадував Тимка i його дружину Оленку, й кортiло йому
при©хати до не© на хутiр та розказати, як добиралися вони до Сiчi i як
татари полонили ©© муж,а. I ще щось манило його на хутiр, й серце
вiдгадувало, що Оленка зрадiла б його при©здовi. Але вiн не по©хав. Тiльки
переказав через чумакiв Федору Куцому, що його син у полонi в берегових
татар, - Сiрко розпiзнав ©х по шапках.
Не раз i не двiчi по тому згадував Сiрко Оленку й чомусь згадав ось
тепер, i спогад той похвилював його. Давно вже нема Куцого, може, нема й
Оленки або вже вона стара баба, не зна вiн, чи живий Тимко, чи викупив
його батько, а може, бiлочубий козак тяжко сутужив на галерах, може,
прийняв чужинську вiру й одружився вдруге, по-чужинському закону - на
татарцi. Невiдомi путi господнi i людськi© теж.
...А рiчки й далi котили сво© води то в один, то в другий бiк, i
напливали спогади, й плив вiн сам, i шумiла пiд вiкном старезна липа,
хилила i не могла схилити його до сну. III
Сiрко стояв посерединi думбаса, поставивши ногу на барильце зi свинцем,
обiпершись рукою об щоглу, на вершечку яко© майорiла синя короговка з
образом Христа. Десь далеко в степу, вище порогiв, вночi пройшов дощ,
Скарбна набрала сили, могутнiй човен рвало з припону, ялиновий помiст пiд
ногами погойдувався й скрипiв. Сiркове обличчя було суворе й нiби осяяне
невидимим свiтлом. Чоло й щоки зблискували, мов на стальниках бронза, очi
- змруженi, в них горiли невеликi, але дужi вогники. I в праву, i в лiву
руку од отаманового човна - уподовж усього схiдного й пiвденного берега
Сiчi, на Скарбнiй, на Павлюку-Днiприщi, на Прогно©, - стояли такi самi
думбаси та стерни. На них густо цвiли козацькi шапки. Вже й керманичi
сидiли на сво©х мiсцях, бiля кормиг - по дво з кожного борту, а на носах,
бiля загрiбних весел - пiдотамани. Тiльки на Сiрковому думбасi керманичеве
мiсце не зайняте - кошовий сам кермуватиме човном; загребним на носi,
збивши на потилицю синю, в кабарзi, шапку, сидiв Мiюський, пильнував
отаманового поруху. I всi двадцять четверо веслярiв також. I бiле вiтрило
лежало на помостi, готове по тому ж таки поруховi звинутися вгору й
забрати в сво© широкi груди всi вiтри Великого Лугу. На неширокiй пiщанiй
смузi берега з'юрмились козаки - тi, що лишалися в Сiчi. Й валили через
усi вiсiм хвiрток, визирали через частокiл, позалазили на мiстки для
стрiльби, перегукувалися з тими, що в човнах, перекидалися шапками та
люльками. Бiля само© води скупчилася пiвча - досугi дiди, кiлька
хлопчакiв, два диякони, пiп у святковiй ризi з хрестом у руках. Кошовий
оглянувся на сизо-рожевий пружок на сходi, глянув на небо, пiдвiвся.
Стягнув з голови шапку. Луговий вiтерець покуйовдив йому оселедця.
- Панове молодцi, - мовби й неголосно мовив отаман, одначе його почули
всi, - не наша в тому вина, що ма мо гибiль ворогiв. Не наша в тому вина,
що мусимо не поле скородити, а ворожi ребра. Не наша в тому вина, що не
гойда мо на сво©х колiнах дiтей, а нас гойда хвиля днiпрова. Тяжка наша
путь, але праведна. Понищили нашу волю ляхи, а басурмани забирають дiти
нашi, доруйновують рiд наш. Подивiться навкруг: орда сплюндрувала нашi
домiвки, нашi церкви, нашими жiнками i дiтьми заповнила сво© кочовища. А
скiльки вона нашого брата запродала на галери i скiльки його порубала: ще
не було нiколи на нашiй землi стiльки вдiв i сирiт. Сам бог наказу нам
iти на ворога й помститися за наругу i зневагу ймення Христового, за
спаленi церкви, за дiтей i матерiв наших. Сам бог наказу визволити з
неволi братiв наших. Отож з богом, братове, з богом! - Помовчав мить i
додав: - Хто бо©ться, зiйдiть з човнiв, бо ваш страх може перекинутися ще
на декого. - 3 човнiв нiхто не сходив, i Сiрко спроквола махнув рукою. Й
одразу ж на носi отаманового думбаса звилася корогва. Заспiвала пiвча,
всi, хто сидiв на човнах i стояв на березi, познiмали шапки. Сумно
погойдувалася корогва на отамановому човнi, скорбно спiвала пiвча, журливо
лизала берег зеленава хвиля. Смуток огорнув берег i плавнi, заткав простiр
до самiсiнького обрiю. Надивлялися на тих, з ким прожили поруч не один
мiсяць i не одне лiто, хто, може, не раз заступав побратима грудьми од
кулi чи ворожо© шаблi, а з ким, може, ввiйшли в гнiв та чвари i тепер
прощали грiхи. Пощо грiхи, коли несуть сво© життя на бранне поле за
найбiльшу святiсть, за рiдну землю та вiру. Щиро молилися, приносили
присяги перед куренями на вiрнiсть товариству i безкорисливiсть: "Скарай
мене, боже, тепер i потiм, якщо я покину в бiдi товариша i кинуся до
втечi, щоб урятувати власну душу... Присягаю господу-богу перед святим
вангелi м, що, будучи в нинiшньому походi з кошовим отаманом Сiрком та
iншими старшинами, полковниками та осавулами походними при побиттi ворога
i де трапиться, здобичi вiйськово© не приховаю, купно з усiма стоятиму в
бою i купно вернуся на Чортомлик".
Розжалобилися братчики, в когось уже й зрадлива сльоза покотилася по
щоцi. Бо ж не всi повернуться, не всi. На велику вiйну йдуть. Не всi шапки
квiтнутимуть, коли човни приставатимуть до цього берега. А деякi й не
пристануть, згорять у батальному вогнi або потонуть. А в кожному човнi -
знайомi обличчя, знайомi очi, знайомi усмiшки. Сiрко вiдчув, що i йому
стислося серце, загупотiло десь вище, нiж ранiше. "Може, не вернемося", -
пропливла сумовита думка. "Дурницi. Старiю", - прогнав ©©. Ще не скiнчила
спiвати пiвча. Сiрко вийняв з-за червоного китайкового пояса булаву,
махнув нею в лiву i праву руку. Бризнув з валу вогонь, ще раз i ще, й
покотилися плавнями гарматнi луни. Знялося гайвороння над крам-базаром,
закружляло в повiтрi. Гарматнi стрiли заглушили брязкiт ланцюгiв та стукiт
гакiв. Злетiли весла, важко, з хлюпотом разом упали в воду, вона
завирувала, свiтлими, в бiлих пузирках струменями попливла вподовж бортiв.
Короговка на отаманськiй щоглi нагнулася, прощально замаяла крилом i то
хилилися, то випростувались у човнах козаки, долаючи течiю Скарбно©,
прямуючи до широкого Днiприща, на бистрi© води, пiд високе небо.
Прощавай, Сiч-мати, нехай тебе охороня пресвята богородиця. Шапки
полетiли вгору, - там, у човнах, i тут, на березi, - то останн прощання.
А чиясь червоноверха, з крайнього човна, впала на воду, загойдалася й
попливла, мов багряна квiтка. Скарбна пiдхопила ii, обкрутила кiлька разiв
на мiсцi й понесла в протилежний од човнiв бiк, що швидко линули
Днiприщем, залишаючи за собою пiнявi слiди. Над Днiпром плив довгий
журавлиний ключ.
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Не спалила ладижинцям крила Мурашкова втеча.
Хоч у першу годину й була та звiстка як градова хмара. Похмурi, зi
згнiченими серцями, сходилися оборонцi на радне коло. З церкви вийшли
Анастас Дмитрi в, полковник Сава, бурмiстр, молодий пiп Сильвестр,
оперезаний поверх ряси козацькою шаблею, про щось тихо радилися. На страх
i подив усiх отець Сильвестр пiдняв замiсть хреста шаблю й прорiк:
- Козаки, ми очистились од скверни; однинi серед нас нема зброднi, нема
зрадникiв. - Вiн гнiвно, тiльки губами, всмiхнувся, i та усмiшка вiдбилася
на лезi шаблi. - Станемо всi приборно до оборони, й господь-бог поможе
нам. Скоро вже прийдуть нам на помiч лiвобережцi. А що протопоп передався
султановi, то його вже давно навiдував нечистий.
I всi ще раз пiднеслися духом i поклялися загинути, але не здаватися
басурману, i в усiх очах полум'янiв один звитяжний вогонь, i туг, у гуртi,
смерть здавалася не страшною. Лаврiн стояв у центрi натовпу, дивився в очi
побратимiв, бачив, як звитяга розпирала ©м груди. А потiм вiйт
запропонував обрати собi полковника.
Козаки й ладижинцi обрали полковником Анастаса Дмитрi ва. З ним за три
валечнi днi оборонцi одбили ще чотири ворожi налоги. Другого дня по
Мурашковiй втечi просто до Бершадсько© брами пiдскакав на гнiдому конi
турок i кинув стрiлою через стiну листа. Поки козаки опам'яталися, турок
був далеко. Листа складав могилiвський полковник Гоголь, той, що пiддався
султановi й ходив у його обозi. Було видно, що басурманський полковник
писав ту чорну цидулу при султановому оцi: страхав незлiченними силами,
погрожував карами, прихиляв усiх здаватися, обiцяв помилування, а Анастасу
ще й милостi - зробити начальним чоловiком та тримати в достатку. Дмитрi в
порiшив тих ворожих спокус не являти нiкому, листа порвав, а Гоголю
одписав: "Воля ваша, грiхи вашi на ваших головах. Надiю маю на бога, й
виручка нам iде, а ти, Гоголю, басурману, диявольському догiднику
пiддався, йому i служи!"
Цей респонс понiс у ворожий стан старий козак Снiтка - Анастас
сподiвався, що йому вдасться бодай щось розвiдати там.
Снiтка не вернувся, натомiсть турки прислали свого посланця, сирiч
вивiдача, з котрим прийшов i Мурашкiв челядник. Челядника вбили, турка
дали на спитки, оскiльки челядник перед смертю сказав, що Снiтковi турки
завдавали найлютiшо© муки. Одначе й турок жодного виводу о собi не дав.
Потому боронилися ще чотири днi. В мiстi палали пожежi - ©х уже нiхто
не гасив, вогонь пожирав вулицю за вулицею - лютували голод i смерть. У
цьому людському стовпиську мала багату поживу хвороба, яка косила людей,
не була схожа на чуму, одначе - морова, починалася з живота, найперше
валила того, хто ходив бiля хворого. Найбiльше помирало дiтей. Вже не
ставало й дощок на труни, покiйникiв ховали без вiдправи, закутуючи в
рядна.
Гарматна стрiлянина не вщухала нi на годину, жiнки та дiти тулилися в
льохах i ямах, вилазили звiдти, тiльки щоб погребти померлих. Старшинська
бiла челядь юрмилася в замку. Козаки волiли лишатися на валу, дивитися в
очi вогневiй та шабельнiй смертi було легше, нiж голоднiй i моровiй. Туск
i зневiра стояли в ©хнiх очах. Якщо й оглядалися в пiвнiчний бiк, то в
безнадi©.
У ровах загнивалися трупи, коли повiвав захiдний вiтер, сморiд стояв -
не продихнути, козаки боронилися од нього полином, канупером та м'ятою. З
живих дерев обдирали кору, товкли в ступах, варили з кiнськими кiстками,
виловили всiх голубiв бiля церкви, а також горобцiв i ластiвок. В мiстi
об'явилися грабiжники, вбивали людей за коробець борошна, i впiймати ©х не
могли. Бо й не вельми ловили. Одна була втiха, одна надiя, що й ворог
до©да рештки запасiв.
Анастас Дмитрiев вимiркував комонну вилазку через Бершадську браму - з
того боку турки майже перестали пильнувати, але мiщани ©х не пустили.
"Йдiть пiшi, - сказали, - а на конях ви втечете". А пiша вилазка - не
вилазка, треба було промчати од брами до лiсу в одну мить.
Пiзнього вечора з п'ятницi на суботу ладижинцi знову бачили лихе
знамення: по небу бiг вогняний кiнь без вершника, а за ним тягнувся
кривавий слiд. Ранком те знамення справдилося: турки кинули стрiлою
перехопленого листа сотника Падалки до свого тестя в Бар, у котрому той
писав, аби тесть не сподiвався на захист гетьманських вiйськ та втiкав на
лiвий берег: гетьман одступив аж за Днiпро. Сотник Падалка родом iз
Ладижина, торiк разом iз Тетерею передався Самойловичу, руку впiзнали
писар i вiйт. Городова старшина враз стратила вiру, поклала одчинити
туркам браму.
* * *
Голубий, на двi половини, шовковий гетьманський намет стояв пiд дикою
яблунею. Яблучка були ще зеленi, не яблучка - бубочки. В гущавинi
гнiздилися плиски, якi вже насиджували яйця. Птахiв розполохали гомоном, а
потiм вони вернулися, сiли на гнiздо, але пташата, либонь, вже не
виведуться - яйця захололи. Намет стояв у невеличкiй долинцi, перед
наметом височiв пагорб, з якого видно в обидва боки лiвий днiпровський
берег, а також берег протилежний, правий - високий, гористий зi стрiмкими
кручами, зi схожими на могили горбами, мiсцями лисими на макiвках, а
подекуди порослими лiсом. На горбах iнодi з'являлися верхiвцi, маленькi,
наче шаховi фiгурки на дошцi, й зникали. "Не птахи, не перелетять", -
думав гетьман. Одного разу тро вершникiв на низеньких, булано© мастi
конях спустилися до само© води, прогарцювали пiд кручею, пустили по стрiлi
i щезли. Стрiли не долетiли й до половини Днiпра. Либонь, вершники й самi
знали, що стрiли не долетять до табору - в такий спосiб виявляли
зненависть i зневагу. Табiр розкинувся в лiву сторону од гетьманського
намету - сердюки, гармашi, далi все iнше вiсько, а ще далi - стрiльцi
князя Ромодановського, донцi i калмики. Пiд берегом стояли бiльшi й меншi
човни - ©х зiбрали по Днiпру. На них три днi тому переправилося на цей
берег вiйсько. Ромодановський радив вкгрунтуватися на горбах по той бiк,
аби в слушну годину можна було рушити в похiд, Самойлович його ледве
переважив. "Послухайся дурня, й сам станеш дурнем. А дурнiв, як вiдомо,
б'ють", - буркотiв гетьман пiд нiс, але так, щоб нiхто не чув. Тепер був
спокiйний. Спробують турки переправитись - переб'ють ©х по частинах.
Роз'©зди пильнують по Днiпру на кiлька миль угору i вниз.
Самойлович лежав на пагорбi на купi попон, накритих килимом. Йому
до подiбно© торговицi ще багато разiв. Сiрко й нинi не зна , скiльки
франкiв отримав за його власну кров Владислав. Його не поранили в бою, вже
по тому в нього вистрiлив з-за рогу якийсь iспанець, помщався козакам за
невiдпорну налогу. Залишив на все життя позначку на лiвому Сiрковому плечi
трохи вище серця.
Гай-гай - то не одна позначка, отримана Сiрком не на полi битви. Ще
одну вхопив у татарськiй корчмi, чи як там вона назива ться, нинi вже й
забувся, хоч татарську мову трохи зна , принаймнi може порозумiтися з
татарином без товмача. Тинявся по Кафi, куди при©хав iз запорозьким
посольством, i занесло його до того шинку. Вiн бачив, що в низенькi дверi
пiд лiхтарем iз кольоровими скельцями зайшло дво венетiйських купцiв,
зайшов i собi. Там справдi була свiтличка, в якiй стояли столи й сидiло
кiлька нiмцiв та полякiв (венетiйцi подiлися невiдь-куди), але саме з ним
чомусь зав'язали сварку п'янi татарськi матроси, котрi бенкетували в
сусiднiй залi, i йому довелося одбиватися ослiнцями, столами, залiзною
чаплi ю, й вже в дверях хтось з матросiв черконув його ножем по ши©.
Сiрко й далi диву ться собi колишньому, отакому безтурботному й
веселому, а трохи й шкоду за тим. То був чудовий час. Не тiльки
безтурботний, безжурний був у ту пору. Хотiлося йому багато побачити,
багато зрозумiти, упевнитися, утвердитись в собi самому, чогось досягти,
зробити щось поважне й значиме. Тодi води в оцих рiках для нього були всi
молодi, вони молодi й солодкi тут, на рiках, i старi та солонi в морi.
Таке й життя людське - спочатку солодке, а потiм солоне. Але сьогоднi вiн
не хотiв про те думати. От зачепився пам'яттю за герць з королевичем, i
пам'ять перенесла його в зовсiм iнше мiсце, в iнше герцiвне коло. I вже
стояв на герцi, теж несправжньому, навчальному, з сином кальницького
полковника Куцого Тимком. Правував Сiрко на Сiч, заночував на
полковницькому хуторi, й Федiр Куций попросив молодого козака повчити
вiйськово© науки свого сина. Полковником Куций став зненацька, тепер
сподiвався й сина вивести в старшинське звання (ранiше хотiв зробити з
нього купця), отож треба було навчити його тримати в руцi шаблю й мушкет.
Тимко деякий досвiд мав (вправлявся в ширмуваннi на шаблях з конюхом
Грицьком), та де йому зрiвнятися з Сiрком, котрий вже обкрутився в кiлькох
походах та битвах. Обо - i Тимко, i Йван - хлопцi молодi, обо запальнi,
одначе Сiрко - тонкий у станi i в'юнкий, i обличчя його поблискувало вiд
степово© засмаги, наче бронза, i очi грали веселою безжурнiстю. Тимко ж -
бiлий, наче сметаною облитий, ще й трохи заплив ло м. Бiлий в нього чуб,
бiлi брови, а вус темний, обличчя повне, але гарне, просте й вiдкрите. На
обох - бiлi сорочки (в одного вишита по ковнiру голубим квiтом, у другого
- червоним), поверх сорочок - легкi кольчуги, на головах - легкi сталевi
мiсюрки. Ширмували в саду на галявинi, саме бiло квiтли вишнi й засипали
молодих герцiвникiв бiлим цвiтом. I яблунi вже викинули рожевий цвiт, вiн
пробився крiзь молоденьке листя й пахнув дурманно. Яблунi були дужi,
крислатi, вони вкутали сад од поля, а вишеньки цвiли несмiливо, на©вно,
сором'язливо. Сiрко обставив галявину новими липiвниками для меду, кiлька
кадiбцiв розставив i на галявинi. Тимко налягав, Iван вiдступав, повiльно,
нiби знехотя вiдбивав удари, Тимко вже добряче втомився, на носi, на бiлих
бровах, на вусах у нього зблискували крапельки поту, вiн розчервонiвся,
важко дихав, але не вчахав, йому здавалося, що ось-ось сягне супротивника
тупою шаблею - зi сточеним на точилi лезом. Саме на той момент i
нагодилася молода Тимкова дружина Оленка. Вийшла в сад за каменем для
золива та й зупинилася. Тонка в станi, високогруда, довговида, з плисовими
бровами, з нiжними кiлечками волосся, що вибилося на ши© з-пiд очiпка,
смаглява (рум'янцi грали на тiй смаглявостi) - надзвичайно гарна, ще й з
якимось бiсiвськи-невпокореним вогником у очах. Може, не вистачило в Тимка
снаги впокорити той вогник, може, вона просто жартувала, але блиснула
зеленаво-сiрим усмiхом у Сiркiв бiк, i йому пiд серцем пробiгла лоскiтлива
хвилька, а обличчя спалахнуло жаром. Вiн i сьогоднi не зна , що хотiла
висловити тим усмiхом молодичка - пiдбадьорити (адже вiн одступав), трошки
поглузувати, просто викликати усмiх на усмiх, але та мить круто повернула
його життя. Сiрковi сперло подих, i почув на сво©х грудях та ши© доторк ©©
бiлих довгих пальцiв (це ж вона вишивала сорочки), i голубий туман
покотився в його головi. Побачив Оленку й Тимко, замахав шаблею ще
одчайдушнiше, й тодi Сiрко, вдавши, буцiм хоче закластися, блискавично
вдарив по Тимковiй шаблi бiля самого рукiв'я, й жалiбно дзвякнула
поганенька сталь, зброя випорснула з Тимково© руки; Тимко не встиг
отямитися, вiн навiть не зрозумiв, що сталося, стояв i оглядався
розгублено. Стояв, похиливши голову, i Сiрко. Хвилясте волосся чорнiло до
бiло© сорочки, i шабля поблискувала пiд сонцем. Оленка засмiялася (мабуть,
вдягнений у вишиту ©© руками сорочку чужий козак на мить дуже близько
опинився бiля ©© серця), взяла камiнь i пiшла до хати. ©© тонкий стан ледь
помiтно розгойдувався в лад ходi, й гойдався вишитий подiл сорочки, й
гойдалося, хиталося на гарячiй колисцi Iванове серце.
Сiрко був тодi молодий i неймовiрно чистий. Його тiло було грiховне,
вiн знав це, воно кричало про грiх, а вiн гасив той жар, проганяв прiч
пекельнi думки, часом навiть накладав на себе пiтимiю - спав на голiй
землi i ©в пiсну страву, i все одно од кiнчика чуприни й до кiнчикiв
нiгтiв його проймала, пронизувала жага життя, кохання. Гаряча, чиста кров
бурунила в жилах, це було й гарно, i трохи страшно, i встидно.
Iван Сiрко довго не мiг заснути тi © ночi (як i цi ©, перед походом,
тiльки ж надто рiзнi були причини безсоння), лежав у повiтцi на сiнi, й
проткав його до кiсток той Оленчин усмiх, i дратував ©© смiх. Й водночас
було йому бентежно на душi, почував сором i в чомусь розкаювався.
Здавалося, мовби нiчого й не було, адже не дав приводу нi до яких прикрих
думок про себе, а щось йому пiдказувало, що повiвся не достойно козачого
звання. Вiн устав ще до свiту, осiдлав коня й по©хав з хутора, ©хав
луговою дрогою, пилюка на якiй ще була прибита ранковою росою, десь у
травi пiдпадьомкав перепел, й на серцi було легко та хороше. Вiн подобався
собi i, хоч Оленка не сплила остаточно з мислi, мiг думати про не© просто
так, без неслави для Тимка, як про невiдомо чию малжонку. Й бив у груди
перепел, i легко гарцював кiнь, i молодо грала кров, i вiрив, що ще
спiзна повною мiрою карого чи зеленавого усмiху, спiзна кохання, й буде
воно справжнiм та великим. А Тимко нехай розкошу з сво ю красунею, вiн ©х
обох просто викине з голови. Одначе од Тимка, на власне його безголов'я,
одкараскатися не вдалося. Тимко наздогнав його за вiтряками й сказав, що
теж хоче ©хати на Сiч. Тепер Сiрко вже по-справжньому пошкодував на той
Оленчин усмiх. Зрозумiв, якою важкою була для Тимка минула нiч. Зрозумiв,
що в того ко©ться на серцi, а. що не мiг вiдмовити в такому проханнi,
поставив вимогу вернутися на хутiр та запитати дозволу в Тимкового батька.
Адже Тимко по©хав без його благословення. Федiр Куций трохи поохкав, та,
либонь, i його кортiла думка побачити на сво му подвiр'© Тимка
загартованим во©ном, який пройшов запорозький вишкiл, похизуватися перед
сусiдами, в полку, та й на якийсь уряд тодi пiдiпхнути сина буде легше.
Домовилися, що Тимко побуде на Сiчi до осенi. Збирали ©х у дорогу обачливо
й довго, понакладали в сакви сала, ковбас, всiлякого iншого припасу, щоб
було чим погамувати голод i закропити душу, й кiлька пучечкiв трави од
простуди всунула внуковi в сакви баба Оришка, а Оленка поклала кожному по
дво червоних яблук, якi долежали у вiвшанику до весни. Яблука, що ©х
поклала Сiрковi, були червонiшi. Сiрко стояв суворий, споважнiлий, на
Оленку не дивився i яблук Оленчиних потiм не ©в. Та й усiм тим припасом
вони покористалися мало. Через три днi вже досягли степу й побачили першi
маревнi стовпи на овидi й перших орлiв. Вони злетiли з невисоко© могили,
де в торiшньому бур'янi лежали людський череп i костi. Чого вони сидiли
бiля вимитого дощами черепа та почорнiлих кiсток, чого так довго кружляли
над козаками в небi - хтозна, одначе Сiрко визнав те поганим провiщенням,
хоч Тимковi й не сказав нiчого, за мить i ©хнi конi злетiли з тi © могили,
неначе птицi. Та лихе провiщення справдилося наступного вечора: розiклали
козаки в байрацi бiля вивернуто© з корiнням вiльхи невеличке вогнище,
прилаштували над ним невеличкого казаночка з пшоном та салом, але не
встигла закипiти в ньому вода, як був вiн перекинутий, а вогонь затоптаний
важкими чобiтьми. На козакiв налетiв ляцький дозiр, який пильнував, аби не
втiкали на Сiч посполитi, ©х обох пов'язали й потягли кудись у пiтьму. А
потiм ©м просто в вiчi тицяли смолоскипом, i вусатий вузьколобий шляхтич
гукав:
- На сосну здрайцiв, на найтовщу гiлку лайдакiв! Тимко жебонiв, що вiн
син ре стрового полковника Куцого й що батько послав його на Сiч покликати
додому старшого сина (здобувся на вигадку), але ©х не слухали, тицяли
рукiв'ями шабель у зуби i пiд очi й далi погрожували повiсити або посадити
на палi. "Знаю я того брата, там ©х сто тисяч тих братiв, ви запорозькi
вивiдники, ось ви хто".
Потiм ©х обчухрали, як молодi, деревця, й кинули до вузько©, глибоко©
ями - вовкiвнi. Тимко колiнкував по дну ями й скиглив, як молодий пес, що
попав у вовчий капкан ("що буде", "що буде, нас порiшать..."), а Сiрко
гнiвався, бо не займався обтертий трут i вiн не мiг запалити люльку. ("Та
не штовхай хоч ти пiд бока, й так не горить"). А потiм, коли галас нагорi
затих, вiн сказав Тимковi, що, поки ночi, треба вибиратися з вовкiвнi.
Наказав Тимковi пiдсадити його, але Тимко скиглив: "Ти втечеш, мене
покинеш", тодi спробував пiдсадити його, одначе вiн боявся вилазити з ями
перший. Сiрко сiв i ще раз натоптав тютюном люльку, а коли викурив ©©,
цитькнув на Тимка й ще раз прослухав нiч i сказав, що ляхiв нема - вони
по©хали. Справдi, коли вилiзли нагору, там нiкого не було. Видно, чата
справдi повiрила, що Тимко - син полковника, що це не вивiдники й не
зброднi, завдавати ©м смерть не важилися, а вдовольнилися кiньми, саквами
та срiблом iз Тимкового череса. Сiрко на сво© три таляри, завбачливо
зашитi в онучу, купив у рибалок довбаночку, й нею правувалися до Сiчi. Над
берегом зависла сторожка тиша, нiде не було видно нi лялечки, й Сiрко
сказав, що тиша та небезпечна й що ©м потрiбно десь прича©тися та зачекати
великого дуба або iншого човна, який iтиме вниз. Але тепер почав
насмiхатися над Сiрком Тимко, вiн бравував, казав, що в човнi безпечно, що
©х там нiхто не сягне й що Сiрко бо©ться не за нього, а за себе. Сказати
по правдi, вони обо пiвникували один перед одним, i причиною тому була
Оленка, отой ©© необачний смiх. Так вони попливли далi. Трималися ближче
до правого, козачого, берега, але якось, вже недалеко вiд порогiв, зi
степу налетiли ординцi, й заалакали, й стали кидати на козакiв стрiли, але
жодна не влучила, хоч стрiляли зблизька, й Сiрко збагнув ту хитрiсть - ©х
гнали до лiвого берега, де прича©лася засiдка. Й вiн уперто правував
серединою рiчки, хоч стрiли свистiли над головою раз по раз, й тро чи
четверо татар спустилися до само© води, i ©хали за два кидки палицi, й
страшно ощиряли роти, й вимахували кизиловими гирлигами. Було видко ©хнi
обличчя i луки в руках. Тимко впав на дно човна, а Сiрко налiг на весла, й
човен шалено летiв серединою рiчки. Татари на конях ярилися й почали
цiляти точнiше, довелося кермувати ближче до лiвого берега, низинного,
пiщаного, де жовтiли пересипи, на яких сидiли бiлi чайки. За пiв-верстви
нижче за течi ю в правий берег врiзалася зелена плавня, в тих очеретяних
нетрях i сподiвався сховатися Сiрко. Вершники з пiщано© одмiтини були
змушенi з'©хати на гору - круча там приступала до само© води, й Сiрко
знову повернув човна до правого берега. Й тодi Тимко, що стояв навколiшки
на днi довбанки, заволав:
"Ти куди... Назад... Треба сюди". Даремно Сiрко намагався йому
пояснити, що там може бути засiдка, що то тiльки на позiр берег
пустельний, вiн навiть скреготiв зубами й лаявся чорно, але Тимко не
послухався, схопився й стрибнув у воду. Трохи не перекинув човна, Сiрко
йому гукав, щоб вернувся, намагався втримати човна на мiсцi, але Тимко
брiв до берега, а човен, хоч i повiльно, несло за течi ю. На кручi
алалакали татари (воии не могли ©хати далi, шлях ©м перетинало болото.) i
стрiляли уже навсправжки, намагалиоя влучити в Сiрка, але стрiли не
долiтали, падали у воду. Вiн налягав на весла, що аж вода сичала пiд
дубiвкою, i вломився лiвий кочет. Дадi загрiбаводним веслом Iван оглядався
да татар, що купчилися на кручi, оглядався й на лiвий берег, де неначе
з-пiд землi виросли татарськi вершники - помчали до Тимка. Вони навiть не
кидали аркана, вiн сам бiг у ©хнiй полон. А Сiрко пересунув довбаночку
через пiщану косу, що цi © пори вiдокремлювала Днiпро вiд луки, й,
плутаючись у лепешняку, потягнув ©© далi, а потiм втiкав бiловоддям у
очерети, де татари не могли його сягнути.
На Сiчi вiн часто згадував Тимка i його дружину Оленку, й кортiло йому
при©хати до не© на хутiр та розказати, як добиралися вони до Сiчi i як
татари полонили ©© муж,а. I ще щось манило його на хутiр, й серце
вiдгадувало, що Оленка зрадiла б його при©здовi. Але вiн не по©хав. Тiльки
переказав через чумакiв Федору Куцому, що його син у полонi в берегових
татар, - Сiрко розпiзнав ©х по шапках.
Не раз i не двiчi по тому згадував Сiрко Оленку й чомусь згадав ось
тепер, i спогад той похвилював його. Давно вже нема Куцого, може, нема й
Оленки або вже вона стара баба, не зна вiн, чи живий Тимко, чи викупив
його батько, а може, бiлочубий козак тяжко сутужив на галерах, може,
прийняв чужинську вiру й одружився вдруге, по-чужинському закону - на
татарцi. Невiдомi путi господнi i людськi© теж.
...А рiчки й далi котили сво© води то в один, то в другий бiк, i
напливали спогади, й плив вiн сам, i шумiла пiд вiкном старезна липа,
хилила i не могла схилити його до сну. III
Сiрко стояв посерединi думбаса, поставивши ногу на барильце зi свинцем,
обiпершись рукою об щоглу, на вершечку яко© майорiла синя короговка з
образом Христа. Десь далеко в степу, вище порогiв, вночi пройшов дощ,
Скарбна набрала сили, могутнiй човен рвало з припону, ялиновий помiст пiд
ногами погойдувався й скрипiв. Сiркове обличчя було суворе й нiби осяяне
невидимим свiтлом. Чоло й щоки зблискували, мов на стальниках бронза, очi
- змруженi, в них горiли невеликi, але дужi вогники. I в праву, i в лiву
руку од отаманового човна - уподовж усього схiдного й пiвденного берега
Сiчi, на Скарбнiй, на Павлюку-Днiприщi, на Прогно©, - стояли такi самi
думбаси та стерни. На них густо цвiли козацькi шапки. Вже й керманичi
сидiли на сво©х мiсцях, бiля кормиг - по дво з кожного борту, а на носах,
бiля загрiбних весел - пiдотамани. Тiльки на Сiрковому думбасi керманичеве
мiсце не зайняте - кошовий сам кермуватиме човном; загребним на носi,
збивши на потилицю синю, в кабарзi, шапку, сидiв Мiюський, пильнував
отаманового поруху. I всi двадцять четверо веслярiв також. I бiле вiтрило
лежало на помостi, готове по тому ж таки поруховi звинутися вгору й
забрати в сво© широкi груди всi вiтри Великого Лугу. На неширокiй пiщанiй
смузi берега з'юрмились козаки - тi, що лишалися в Сiчi. Й валили через
усi вiсiм хвiрток, визирали через частокiл, позалазили на мiстки для
стрiльби, перегукувалися з тими, що в човнах, перекидалися шапками та
люльками. Бiля само© води скупчилася пiвча - досугi дiди, кiлька
хлопчакiв, два диякони, пiп у святковiй ризi з хрестом у руках. Кошовий
оглянувся на сизо-рожевий пружок на сходi, глянув на небо, пiдвiвся.
Стягнув з голови шапку. Луговий вiтерець покуйовдив йому оселедця.
- Панове молодцi, - мовби й неголосно мовив отаман, одначе його почули
всi, - не наша в тому вина, що ма мо гибiль ворогiв. Не наша в тому вина,
що мусимо не поле скородити, а ворожi ребра. Не наша в тому вина, що не
гойда мо на сво©х колiнах дiтей, а нас гойда хвиля днiпрова. Тяжка наша
путь, але праведна. Понищили нашу волю ляхи, а басурмани забирають дiти
нашi, доруйновують рiд наш. Подивiться навкруг: орда сплюндрувала нашi
домiвки, нашi церкви, нашими жiнками i дiтьми заповнила сво© кочовища. А
скiльки вона нашого брата запродала на галери i скiльки його порубала: ще
не було нiколи на нашiй землi стiльки вдiв i сирiт. Сам бог наказу нам
iти на ворога й помститися за наругу i зневагу ймення Христового, за
спаленi церкви, за дiтей i матерiв наших. Сам бог наказу визволити з
неволi братiв наших. Отож з богом, братове, з богом! - Помовчав мить i
додав: - Хто бо©ться, зiйдiть з човнiв, бо ваш страх може перекинутися ще
на декого. - 3 човнiв нiхто не сходив, i Сiрко спроквола махнув рукою. Й
одразу ж на носi отаманового думбаса звилася корогва. Заспiвала пiвча,
всi, хто сидiв на човнах i стояв на березi, познiмали шапки. Сумно
погойдувалася корогва на отамановому човнi, скорбно спiвала пiвча, журливо
лизала берег зеленава хвиля. Смуток огорнув берег i плавнi, заткав простiр
до самiсiнького обрiю. Надивлялися на тих, з ким прожили поруч не один
мiсяць i не одне лiто, хто, може, не раз заступав побратима грудьми од
кулi чи ворожо© шаблi, а з ким, може, ввiйшли в гнiв та чвари i тепер
прощали грiхи. Пощо грiхи, коли несуть сво© життя на бранне поле за
найбiльшу святiсть, за рiдну землю та вiру. Щиро молилися, приносили
присяги перед куренями на вiрнiсть товариству i безкорисливiсть: "Скарай
мене, боже, тепер i потiм, якщо я покину в бiдi товариша i кинуся до
втечi, щоб урятувати власну душу... Присягаю господу-богу перед святим
вангелi м, що, будучи в нинiшньому походi з кошовим отаманом Сiрком та
iншими старшинами, полковниками та осавулами походними при побиттi ворога
i де трапиться, здобичi вiйськово© не приховаю, купно з усiма стоятиму в
бою i купно вернуся на Чортомлик".
Розжалобилися братчики, в когось уже й зрадлива сльоза покотилася по
щоцi. Бо ж не всi повернуться, не всi. На велику вiйну йдуть. Не всi шапки
квiтнутимуть, коли човни приставатимуть до цього берега. А деякi й не
пристануть, згорять у батальному вогнi або потонуть. А в кожному човнi -
знайомi обличчя, знайомi очi, знайомi усмiшки. Сiрко вiдчув, що i йому
стислося серце, загупотiло десь вище, нiж ранiше. "Може, не вернемося", -
пропливла сумовита думка. "Дурницi. Старiю", - прогнав ©©. Ще не скiнчила
спiвати пiвча. Сiрко вийняв з-за червоного китайкового пояса булаву,
махнув нею в лiву i праву руку. Бризнув з валу вогонь, ще раз i ще, й
покотилися плавнями гарматнi луни. Знялося гайвороння над крам-базаром,
закружляло в повiтрi. Гарматнi стрiли заглушили брязкiт ланцюгiв та стукiт
гакiв. Злетiли весла, важко, з хлюпотом разом упали в воду, вона
завирувала, свiтлими, в бiлих пузирках струменями попливла вподовж бортiв.
Короговка на отаманськiй щоглi нагнулася, прощально замаяла крилом i то
хилилися, то випростувались у човнах козаки, долаючи течiю Скарбно©,
прямуючи до широкого Днiприща, на бистрi© води, пiд високе небо.
Прощавай, Сiч-мати, нехай тебе охороня пресвята богородиця. Шапки
полетiли вгору, - там, у човнах, i тут, на березi, - то останн прощання.
А чиясь червоноверха, з крайнього човна, впала на воду, загойдалася й
попливла, мов багряна квiтка. Скарбна пiдхопила ii, обкрутила кiлька разiв
на мiсцi й понесла в протилежний од човнiв бiк, що швидко линули
Днiприщем, залишаючи за собою пiнявi слiди. Над Днiпром плив довгий
журавлиний ключ.
РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ
Не спалила ладижинцям крила Мурашкова втеча.
Хоч у першу годину й була та звiстка як градова хмара. Похмурi, зi
згнiченими серцями, сходилися оборонцi на радне коло. З церкви вийшли
Анастас Дмитрi в, полковник Сава, бурмiстр, молодий пiп Сильвестр,
оперезаний поверх ряси козацькою шаблею, про щось тихо радилися. На страх
i подив усiх отець Сильвестр пiдняв замiсть хреста шаблю й прорiк:
- Козаки, ми очистились од скверни; однинi серед нас нема зброднi, нема
зрадникiв. - Вiн гнiвно, тiльки губами, всмiхнувся, i та усмiшка вiдбилася
на лезi шаблi. - Станемо всi приборно до оборони, й господь-бог поможе
нам. Скоро вже прийдуть нам на помiч лiвобережцi. А що протопоп передався
султановi, то його вже давно навiдував нечистий.
I всi ще раз пiднеслися духом i поклялися загинути, але не здаватися
басурману, i в усiх очах полум'янiв один звитяжний вогонь, i туг, у гуртi,
смерть здавалася не страшною. Лаврiн стояв у центрi натовпу, дивився в очi
побратимiв, бачив, як звитяга розпирала ©м груди. А потiм вiйт
запропонував обрати собi полковника.
Козаки й ладижинцi обрали полковником Анастаса Дмитрi ва. З ним за три
валечнi днi оборонцi одбили ще чотири ворожi налоги. Другого дня по
Мурашковiй втечi просто до Бершадсько© брами пiдскакав на гнiдому конi
турок i кинув стрiлою через стiну листа. Поки козаки опам'яталися, турок
був далеко. Листа складав могилiвський полковник Гоголь, той, що пiддався
султановi й ходив у його обозi. Було видно, що басурманський полковник
писав ту чорну цидулу при султановому оцi: страхав незлiченними силами,
погрожував карами, прихиляв усiх здаватися, обiцяв помилування, а Анастасу
ще й милостi - зробити начальним чоловiком та тримати в достатку. Дмитрi в
порiшив тих ворожих спокус не являти нiкому, листа порвав, а Гоголю
одписав: "Воля ваша, грiхи вашi на ваших головах. Надiю маю на бога, й
виручка нам iде, а ти, Гоголю, басурману, диявольському догiднику
пiддався, йому i служи!"
Цей респонс понiс у ворожий стан старий козак Снiтка - Анастас
сподiвався, що йому вдасться бодай щось розвiдати там.
Снiтка не вернувся, натомiсть турки прислали свого посланця, сирiч
вивiдача, з котрим прийшов i Мурашкiв челядник. Челядника вбили, турка
дали на спитки, оскiльки челядник перед смертю сказав, що Снiтковi турки
завдавали найлютiшо© муки. Одначе й турок жодного виводу о собi не дав.
Потому боронилися ще чотири днi. В мiстi палали пожежi - ©х уже нiхто
не гасив, вогонь пожирав вулицю за вулицею - лютували голод i смерть. У
цьому людському стовпиську мала багату поживу хвороба, яка косила людей,
не була схожа на чуму, одначе - морова, починалася з живота, найперше
валила того, хто ходив бiля хворого. Найбiльше помирало дiтей. Вже не
ставало й дощок на труни, покiйникiв ховали без вiдправи, закутуючи в
рядна.
Гарматна стрiлянина не вщухала нi на годину, жiнки та дiти тулилися в
льохах i ямах, вилазили звiдти, тiльки щоб погребти померлих. Старшинська
бiла челядь юрмилася в замку. Козаки волiли лишатися на валу, дивитися в
очi вогневiй та шабельнiй смертi було легше, нiж голоднiй i моровiй. Туск
i зневiра стояли в ©хнiх очах. Якщо й оглядалися в пiвнiчний бiк, то в
безнадi©.
У ровах загнивалися трупи, коли повiвав захiдний вiтер, сморiд стояв -
не продихнути, козаки боронилися од нього полином, канупером та м'ятою. З
живих дерев обдирали кору, товкли в ступах, варили з кiнськими кiстками,
виловили всiх голубiв бiля церкви, а також горобцiв i ластiвок. В мiстi
об'явилися грабiжники, вбивали людей за коробець борошна, i впiймати ©х не
могли. Бо й не вельми ловили. Одна була втiха, одна надiя, що й ворог
до©да рештки запасiв.
Анастас Дмитрiев вимiркував комонну вилазку через Бершадську браму - з
того боку турки майже перестали пильнувати, але мiщани ©х не пустили.
"Йдiть пiшi, - сказали, - а на конях ви втечете". А пiша вилазка - не
вилазка, треба було промчати од брами до лiсу в одну мить.
Пiзнього вечора з п'ятницi на суботу ладижинцi знову бачили лихе
знамення: по небу бiг вогняний кiнь без вершника, а за ним тягнувся
кривавий слiд. Ранком те знамення справдилося: турки кинули стрiлою
перехопленого листа сотника Падалки до свого тестя в Бар, у котрому той
писав, аби тесть не сподiвався на захист гетьманських вiйськ та втiкав на
лiвий берег: гетьман одступив аж за Днiпро. Сотник Падалка родом iз
Ладижина, торiк разом iз Тетерею передався Самойловичу, руку впiзнали
писар i вiйт. Городова старшина враз стратила вiру, поклала одчинити
туркам браму.
* * *
Голубий, на двi половини, шовковий гетьманський намет стояв пiд дикою
яблунею. Яблучка були ще зеленi, не яблучка - бубочки. В гущавинi
гнiздилися плиски, якi вже насиджували яйця. Птахiв розполохали гомоном, а
потiм вони вернулися, сiли на гнiздо, але пташата, либонь, вже не
виведуться - яйця захололи. Намет стояв у невеличкiй долинцi, перед
наметом височiв пагорб, з якого видно в обидва боки лiвий днiпровський
берег, а також берег протилежний, правий - високий, гористий зi стрiмкими
кручами, зi схожими на могили горбами, мiсцями лисими на макiвках, а
подекуди порослими лiсом. На горбах iнодi з'являлися верхiвцi, маленькi,
наче шаховi фiгурки на дошцi, й зникали. "Не птахи, не перелетять", -
думав гетьман. Одного разу тро вершникiв на низеньких, булано© мастi
конях спустилися до само© води, прогарцювали пiд кручею, пустили по стрiлi
i щезли. Стрiли не долетiли й до половини Днiпра. Либонь, вершники й самi
знали, що стрiли не долетять до табору - в такий спосiб виявляли
зненависть i зневагу. Табiр розкинувся в лiву сторону од гетьманського
намету - сердюки, гармашi, далi все iнше вiсько, а ще далi - стрiльцi
князя Ромодановського, донцi i калмики. Пiд берегом стояли бiльшi й меншi
човни - ©х зiбрали по Днiпру. На них три днi тому переправилося на цей
берег вiйсько. Ромодановський радив вкгрунтуватися на горбах по той бiк,
аби в слушну годину можна було рушити в похiд, Самойлович його ледве
переважив. "Послухайся дурня, й сам станеш дурнем. А дурнiв, як вiдомо,
б'ють", - буркотiв гетьман пiд нiс, але так, щоб нiхто не чув. Тепер був
спокiйний. Спробують турки переправитись - переб'ють ©х по частинах.
Роз'©зди пильнують по Днiпру на кiлька миль угору i вниз.
Самойлович лежав на пагорбi на купi попон, накритих килимом. Йому