Мушкетик Ю.. Яса

гуляти, нiхто не дорiкне - не часто вiн навiду шинок, не часто тривожить
струни старо©, що висить у шинкаревому ванькирчику для нього - бандури. Це
його день. Саме в цей день, за тиждень до благовiщення, тридцять рокiв
тому (зда ться, тридцять: хiба вже тридцять?!), вперше при©хав на Сiч. По
тому якийсь час ще водив Вiнницький полк, вiдтак, знову ж на благовiщення,
прийшов на запороги навiки. Тож коли йому й погуляти, як не в цей день!
Отаман гуляв. З тими ж таки козаками, з якими вперше заявився сюди.
Тро - з рiдно© Мерефи, решта - з колишнього Вiнницького полку. Сiрковi
було i важко, i легко водночас. В ньому вгадувалася велика сила, й легко
було уявити його молодим i шаленим, безжурним i нестримним. Любив отаман
життя, любить i понинi, хоч в останнi роки щось примеркло в його душi,
найдужче ж любить сiчове товариство. I воно горнеться до нього завжди -
ходить Сiрко в отаманах чи простим козаком. Де найбiльше юрмище, там i
Сiрко. I любить послухати гарного слова, вмi й сам сказати. При чарцi й
без чарки. Одначе нинi зроня те слово рiдко. Сiрко подумав, що, може, це
останнiй раз, а далi станеться сподiване й вiн переступить незримий пруг,
розпочне iнше життя й вже не зможе отако бенкетувати, земля горiтиме пiд
його ногами i пiд ногами тих, хто стоятиме насупроти, i кожен день
вибухатиме, як порохова бомба.
Всунулись у шинок цигани з ведмедем - хтось таки одiмкнув дверi - ©м
налили по пугаревi пiнно© й витурили в шию, а ведмедевi, що огризався,
залiпили квашеним кавуном у рило й линули пiд хвоста скажено©, було чути,
як вiн ревiв i качався в березi Чортомлика, як намагалися вгамувати його
цигани. Вклюнувся до шинку посол його величностi короля Яна Собеського
ротмiстр Ян Завiша - високий шляхтич з видовженим лицем, тонкими бровами й
вузьким, мовби оструганим з обох бокiв носом; пiвтора мiсяцi сидить вiн у
посольськiй хатi, добива ться, щоб кошовий прийняв його бодай на малому
крузi, а той зволiка , й вирiшив пан посол погомонiти з отаманом хоч у
таку неслушну годину й не у вельми зручному мiсцi. Його в шию не
витурювали, кошовий наказав посадовити королiвського посла за стiл i
подати чистий пугар. Зблиснула отамановi в душi синя iскра.
- Гей, Ониську, - гукнув до корчмаря. - Горiлки послу його величностi.
Аглицько©. Вогнисто©.
Шинкар принiс пляшку жовто© аглицько© горiлки, запечатану так мiцно, що
нi шинкар, нi жоден з козакiв не могли добрати способу розкубрити ©©. Тодi
Сiрко поставив чотиригранну пляшку на край столу, вийняв iз завiшених
пiхов шаблю ("щоб не скаламутити, пане посол, сво©ми шаблями тобi горiлки,
на них кров поганська") - гарну, тонку сигiзмундiвку й коротким, майже
невловним помахом одрубав шийку. Вiн таки не скаламутив горiлки, одтяв
шийку по самому ©© краю - хочеш, пане посол, пий з чари, хочеш - просто з
пляшки.
- За здоров'я його королiвсько© величностi! - пiдняв чару Сiрко, й
обличчя його було серйозне, поважне, а очi в самiсiнькiй глибинi
розсмiянi, веселi.
Далi срiбло дзвенiло за здоров'я обох польських гетьманiв - коронного i
польного, за сейм, за королеву й королевичiв, а що такi тости п'ють до
дна, Ян Завiша небавом упився, водив посоловiлими очима по корчмi,
шкiрився по-п'яному щиро й одурiло.
- Ти Iван, я Iван... - п'явками витягуючи тонкi синюшнi губи, белькотiв
Завiша й тягнувся пугарем до Сiрково© чари.
- Iван, та не пан, - посмiхався Сiрко, й лiва брова хмарою ходила по
темному чолу, пiдморгував запорожцям.
I майнуло рожевим птахом: "Ти Iван, я Iван..." Три Iвани зараз на
Сiчi... Якби три Iвани... Якби завжди були однокупнi i поважали рiвно один
одного три Iвани, добре було б жити в свiтi.
- Король казав: ти пив з ним чару дружби, - белькотiв посол.
- Миру! Тодi вiн був ще коронним.
- Ще казав: ти мудрий, хитрий i тихий.
- Нi хитрим, нi тихим нiколи не був.
- Ага. Щось ти й тодi вчворив.
- Полковник Лисиця хотiв перебити менi балачку з коронним, тобиш
королем нинiшнiм, довелося скинути Лисицю з фотеля. А чару миру я готовий
пити навiть з чортом, - пiдморгнув козакам.
Сiрко дивився на п'яного Завiшу, а кра м мислi, мов лезом гостро©
бритви, й далi щось одсовував. В душi йому знову закипав злостивий смiх:
нехай ждуть, нехай гнiвляться. Вiн не забув. Але вiн гулятиме. Наперекiр
долi, наперекiр всьому. Й те, й те сплiталося докупи, але жодне не
переважало. Й нiкому, хоч би хто й знав, а може, й самому отамановi, не
одгадати - веселився вiн чи тiльки одсовував щось, утiкав од чогось,
сподiвався на щось, чекав. Таки й сподiвався, й чекав. I не абищицi. Воно
було велике, бiльше за нього, за саму Сiч i всi ©© нинiшнi звитяги. Саме
так заклада ться запорожець одразу на все - коня, риштунок, одежу. Проте
тут закладався не вiн. Закладалася доля. И не на те, що вони мають, а що
матимуть. Заставщина була велика й програш теж. Вiн програвав надiю i
щастя жити нею.
Сiрко бив по струнах, i грубi, з пиляних навпiл плах стiни шинку
струшував дужий похiдний марш. Запорожцi пiдстукували в лад пiдковами й
ложками, приймали густий рокiт бандури за веселий зачин до пiснi й нi гич
бiльше, адже походом на Сiчi поки що не пахло, й тiльки кошовий знав, що
струни стогнуть недарма. Вiн бiльше не звертав уваги на Завiшу, той упився
до решти, намагався й собi одтяти шаблею горлечко пляшки, засипав склом
шинквас, але не зрубав жодно©. Козаки реготали, вони знали, що таке не
вда ться нiкому, а коли посол ледве не одтяв собi пальцi, вклали йому до
пiхов сигiзмундiвку, взяли за руки та ноги й однесли до темного
ванькирчика. Шинок та той час уже окутала темрява - сонце скотилося за
пагорби, пахолки внесли два олiйнi каганцi й поставили один над шинквасом,
другий - на вправлену в стiну дощечку, й у шинку враз все змiнилося.
Iншими стали обличчя, одежа, смiх, здавалося, вiн набрав у себе темнiших,
густiших звукiв, навiть музика стала iншою. Найбiльша ж перемiна сталася в
наладунку отаманово© душi. Вiн давно передав Кайдановi бандуру, той
шкварив весело© "Горлицi", а Сiрковi враз мовби чорна тiнь майнула перед
зором. I вже весела музика билася в груди плачем. Чорна тiнь, швидка, як
птиця, перекреслила чисту запону пам'ятi, й хоч вона щезла, все ж лишила
по собi слiд. Таке з ним бувало часто. Диво, що та птиця з'являлася в мент
найбурхливiших веселощiв, у мить найбiльшо© розкутостi душi. Сидiла й
чатувала край поля? Нiколи не полишала його? Так чи iнак, але виполохував
©© з гнiзда ярий смiх, весела, як сонячнi iскри на снiгу, музика. Вiн сам
не знав чому. Хотiла нагадати, що вже на те не ма права?
А хто на те ма право? Хiба можна наказати самому собi, сво©й душi?
Вона ма свою волю й веде себе, як ©й повелiв бог. Виходило, що вiн
повелiв ©й i це? Чи, може, ту тiнь накликав сво©ми думками сам? Вiн нiколи
не забував за бiди, що впали на його родину, а також за лихолiття,
розпросторене по всiй рiднiй землi. Либонь, вони притемнили душу, поклали
в нiй важку сувору риску. Проте вiн не сподобив себе в мученики, не став
жити горем. Iнодi ж бува , що горе ста гординею людини, вона й на свiт
дивиться тiльки крiзь нього й почина думати, нiби воно да ©й щось
бiльше, якесь пота мне право. Вiн не прагнув того права. Просто воно, як
це бува найчастiше, просвiтило його хай жорстокою, але глибинною
мудрiстю, i те не заважало йому жити й сприймати людей, як сприймав i
ранiше. Хiба що трохи суворiше. (Навiть не став буркотуном, таким собi
мудрагелем, що всiх повча i чита усiм проповiдi. Здебiльшого на старiсть
у людей менша справ i бiльша слiв, вони стають мудрi, але мудрiсть та -
листя не зелене, а листя жовте). Що ж, зiркiше бачив ницiсть, пiдступ,
боягузтво, розчахував ©х чи кпив у душi, дивився на них крiзь гiрку, трохи
злу примруженiсть. Й тодi поривало неждано шмагонути нечестивця, зiрвати з
нього шати й показати голого, з вiдьомським хвостом. А ще горе мовби дужче
збратало його з покалiченими, покривдженими, вело по непритупленому лезу,
де щохвилi мiг оступитися й сконати. Та вiн не любив нерозумного ризику.
Вiддати життя - то вже за щось iстотне! Прислужитися товариству та
вiтчизнi не дрiбкою, а чимось великим. Боротьба, житт вi поразки не
зламали його, не погасили отих живих, проникливих вогникiв у зiницях очей,
не спили енергi©. Проте надпили житт любства, навiяли в голову нових, не
знаних ранiше думок.
Так, помiчав, як налягали на плечi лiта, як потроху мiняли вдачу. Нiби
й не набрало ваги власне життя, а став обачнiшим. Де колись ступав не
роздумуючи, тепер пильнiше розглядався й вивiряв поступ. Може, це просто
вiд того, що роки таки почали висотувати силу? Але мав ©© немало. I не
тiльки тi ©, що в м'язах, а й тi ©, що в серцi. Вiн умiв скрутити все -
пiдкову, повiддя норовистого коня, пота мний, погрозливий рокiт юрби, був
упевнений у собi й вельми непоступливий. I робив усе не тi ю шаленою
напругою, коли, бува , перекипа кров i рвуться жили. Ця сила була в ньому
природжена, кожен, хто стрiчався з отаманом, помiчав ©© одразу, бо вона
промiнилася з очей, зi слiв, скупих, але кованих, як залiзо, й розумiв, що
та сила - свiтла, але й трохи небезпечна, надто коли у власних грудях -
ущербнiсть чи непевнiсть. Доброта i любов були прихованi в отамановому
серцi глибоко-глибоко, здавалося, вiн сам прихову ©х.
Найперше, звичайно, почували силу кошового запорожцi, недарма з року в
рiк знову й знову обирали його кошовим свого вiйська. Вони кричали його на
свого ватага не тiльки тому, що знали: вiн не полишить ©х у бою, а й тому,
що рiвно дiлив на всiх гнiв i справедливiсть, в його серцi завжди
знаходили вiдгомiн незлобивiсть та щирiсть i дiставали найсуворiшу вiдсiч
науст i пiдступ. О, вiн не щадив ©х! Вiн гримав на них, сварив, брав на
глузи, навiть гiрко, мiг i шмагонути по плечах, однак вони знали, що вiн
©х любить, i прощали те. Хоч вiн i не потребував нiчийого прощення. Вiн
берiг ©х у походах i в бою, не давав обдерти лихварям та корчмарям,
встановив твердi порядки на крам-базарi. В сутяжництвi з сiчовиками
лихварiв завжди ставав на сторону козакiв, наказував заплатити з
Вiйськово© Скарбницi або й вiддавав у заставщину власнi грошi, якщо вони в
нього були.
Тому-то, побачивши, як охопила отамана зажура, посмутнiли козаки, стих
рокiт бандури, поставець кружляв, наче на поминках. Звикли бачити отамана
в доброму стро© душi, веселим i гарячим, сповненим житт во© снаги, могли
ще й зараз уявити розвихреним парубком з iскрами в очах - й, хоч не
вiдали, яка-то нинi в його душi темна нiч, запечалилися. Надто хмарним
стало чоло у Кайдана. А крiзь ту тучу пробивалося тепле, м'яке промiння,
то було тепло любовi до отамана, тi ©, яка не вичаха до смертi. I
згадалася козаковi на ту мить iнша корчма, стояла вона вiд цi © за триста
верст i за двадцять лiт. Сиротою, вигнанцем з рiдного дому валасався тодi
вiн, Кайдан, по свiту, заблукав до порожньо© корчми пiд Смiлою, в якiй
полуднував тiльки один чоловiк - жилавий, смаглявочолий запорожець з ледь
кiбчастим носом. Запорожець наминав книшi з салом, наминав, аж кавкало за
вухами, а в Кайдана голосно кавкало в животi, i вiн намагався не дивитися
на стiл, дивився на сво© постоли, припорошенi бiлою пилюкою. Проте вже був
тертий свiтом, намагався зачепитися балачкою за козака, вiдтак сподiвався
зачепитися й за полумисок.
- Не скажете, до Колобродiв далеко? - запитав.
Козак затримав праву руку з книшем, лiвою пiдкрутив вуса.
- Для кого далеко, для кого близько.
Кайдан подумав: пуста вiдповiдь.
- Ех, до цих би книшiв та ще вишкварок, правда, хлопче? - i звернувся
козак до Кайдана i потягнувся до кухля з пивом. Висушив кухоль, утерся
рушником i знову взявся до книшiв. Кайдановi ненависним було чавкання,
ненависним здавався козак, на обличчi якого лиснiло вдоволення, а в очах
не свiтилося жодно© мислi, а тiльки втiха вiд ©жi. Лiнивий, тупий козак,
подумав вiн, тiльки й зна набити кендюха. На той час до корчми зайшло ще
дво козакiв i сiли поруч того, що ©в, мабуть, вони допiру порали конi.
- Ей, корчмарю, ще три книшi i шiсть кухлiв пива, - гукнув перший
запорожець i пояснив сво©м товаришам:- У хлопця грошi вкрали, нiчим
заплатити.
Мабуть, нi корчмар, нi обо запорожцiв не повiрили у байку ватага,
одначе вона давала Кайдановi можливiсть повечеряти без особливого
приниження, й вiн сiв до столу.
По вечерi козаки, а з ними й Кайдан, вийшли надвiр, отаман запалив
люльку й запитав:
- Так куди ти йдеш, хлопче?
- До Колобродiв, - трохи нiтячись, вiдказав Кайдан.
- Ти йдеш з Колобродiв.
- Звiдки ви...
- Пилюка на тво©х постолах бiла, така тiльки пiд Колобродами. А йдеш ти
до Мринська. Якщо так, то лiпше не ходи.
- Чому? - запитав Кайдан.
- Бо там отаман Ропуха дурнiв ловить для вiйська полковника Гнилицi.
- Ну, так...
- Погане те вiйсько i поганий то полковник. Бреше, буцiм правду
обстою , а сам ляхам служить.
Кайдан знiчено дивився на сво© постоли, чомусь не одважуючись глянути в
очi отамана, можливо, через те, що справдi йшов на клич Ропухи. Брехати ж
далi не одважувався: надто прозiрливим виявився цей запорозький отаман.
- А де ж менi ©© шукати? - тихо мовив вiн.
- На Запорожжi. Не скажу, що там знайдеш ©© саму, та вже хоч ©© подобу.
Хлопець ти при силi, а розуму ще наберешся.
Отак Кайдан зустрiв уперше Сiрка i так став запорожцем. Раптова тиша
вилущила кошового з власних дум. Вiн оглянувся й несподiвано дужо плеснув
по крутiй, схиленiй ши© Кайдана. По шинку пiшли виляски, козак скинувся,
звихрила довкола голови густа куделя волосся, здивовано заклiпав важкими
повiками.
- Комар присмоктався, - посмiхнувся Сiрко.
- А-а, - протягнув Кайдан. - Я ж то чую, щось наче шилом штрика . -
Вигляд у Кайдана грiзний, а душа дитинно добра й нелукава, от над ним
потiшаються всi, навiть отаман.
- Го-го-го-го! - на повнi груди смiявся Сiрко (звiдки взятися комаревi
в мiсяцi березiлi?!), засмiялися й козаки. Гарно смiявся отаман - круто
зломилися брови, ходили по обиччю зморшки; а що Кайдан i далi щиро
оглядався, не мiг нiчого втямити, шукав подивованими, цинамоновими очима
клятих комарiв, смiх змагав Сiрка дужче й дужче, а козаки то вже трохи не
падали од реготу пiд столи. Кайдан так i не втямив, чого смiються
запорожцi, на його круглому, як дiжа, бровастому обличчi й далi круглiла
на©вна та простакувата усмiшка, а щоб якось одкрутитися, порятуватися,
взяв бандуру й втяв пiсню про комара, що оженився на мусi. Його комар
дзизкотiв так тонко, стрибав так кумедно, що запорожцi реготалися довго. А
далi зринула весела "Циганочка", за нею "Метелиця", й шинок знову заходив
ходуном. За вiкнами вже стояла глупа нiч, уже горiла тiльки одна олiйна
лампа, друга погасла, й, мабуть, через те, коли до шинку зайшов Яковлев,
його нiхто не помiтив. Обминаючи тих, що танцювали, вiн посунув важким
животом вподовж довжелезно©, на всю стiну, лави, пiдiйшов до Сiрка,
прошепотiв на вухо:
- Кваша вернувся.
- Де вiн? - запитав кошовий.
В одну невловну мить очi його стали тверезi, стороннiй чоловiк взагалi
мiг подумати, що Сiрко не пив зовсiм.
- Тут, бiля шинку, - ворухнув великими, пiд чорним густим вусом губами
писар й посунув вподовж лави назад.
Сiрко, не помiчений козаками, вийшов слiдом за ним. Нiч стояла холодна
й глуха. На вечiр притиснув морозець, але сво ю минущiстю, тимчасовiстю
тiльки дужче нагадував про весну, мiсяць був на ущербi, вiн скотився за
верби й мрiв мiж ними, наче педокована пiдкова. Десь високо вгорi
просвистiли невидимi в пiтьмi качинi крила, на мить пiдняли й вирвали
Сiрка з корчми, одiрвали од Чортомлицького Днiприща й кинули кудись
далеко-далеко, аж йому тенькнуло в серцi. Це була тiльки одна коротка
мить. Вона пролетiла крiзь груди, мов куля навилiт. Саме качинi крила
навiяли йому щось давн , забуте, щемке й нiжне, що стисло груди. Це вони
принесли ма во весни - чи й не ма во, а спомин про не©. Спомин отих
далеких днiв дитинства, коли ждав весну. Коли яко©сь хвилини, найчастiше
саме пiзньо© вечiрньо© години, раптом схоплював ©©. Довкола - налитi водою
балки, розгаслi поля, налитi соком яблунi й вишнi, що бачив удень,
зненацька все разом пронизувало душу. Чимось одним - посвистом крил,
криком журавлiв з чорного неба, поблиском зiрки.
Душа жадала весни, а з нею ще чогось невiдомого, несподiваного, й в
одну мить раптом хапала щось велике, жадала бiльше, нiж звичайно може
обiйняти людина. Вона тiльки не могла надовго затримати його. Потiм ця
мить з'явиться ще. З часом вона буде примеркати, блiднути й майже
розпливеться в чомусь чорному й холодному. ©© не можна прикликати силою,
вона з'явля ться тiльки сама, й то зовсiм несподiвано.
Вона давно-давно не з'являлася кошовому. Так давно, що вже й забув про
не©. Як майже забув чи не хотiв згадувати багато чого, пов'язаного з тими
днями. То свистiли ©© крила, то шумiла ©© весна. Вона не справдилася йому,
як не справджу ться на землi кожному, якого б щастя не спiзнав i яко©
слави б не зажив. Спитого трунку не можна випити вдруге. А ще вона
нагадала, боляче нагадала, що його ждання минулося, що нiчого гарного,
незвiданого попереду нема i нема довкруж нiяких та мниць. А тiльки ж
ними живе людина. Вони - у серцi, в ньому бентега любовi i радiсть
батькiвства - дитини на руках, ©© першого осмисленого погляду, першого
слова. I ще чогось - великого, незвiданого, що прийде, обов'язково прийде
до тебе... Для нього все те минулося. Його вже справдi не жде нiяка
бентега, хiба що - бентега смертi в бою.
Це було так несподiвано, що Сiрко аж зупинився, i все - шинок над
Чортомликом, темнi вежi Сiчi праворуч i оця важка довга весна - видалися
йому несправжнiми. Але стояв перед ним справжнiй Яковлев, опасистий i
череватий сiчовий писар, i сидiв на перекинутому догори дном човнi
звичайний сiчовий козак Кваша. I хрумтiв крихкий вечiрнiй льодок пiд
ногами. Й гудiв на вiтрi голим вiттям кущ калини. Всi iншi шинки козаки
називають iменем ©хнiх держателiв - "Семенiв", "Драганiв", "Лупалiв", а
цей "При калинi". Почувши кроки кошового, Кваша звiвся, пiшов назустрiч.
Був низенький, теж кремезний, як i Яковлев, кутався в довгу кирею,
накинуту на плечi наопаш. Сiрко через його голову бачив важку, мовби
притвердiлу воду чортомлицького озерища й блiдий пруг мiсяця, що падав у
по-жухлi очерети плавнiв. Там вiн загубиться й зiйде вже аж через мiсяць
ясним одкованим серпом.
Привiтавшись з Квашею, Сiрко, на мить притлумивши щось у душi (адже
стояв перед отим, очiкуваним, вiд чого втiкав думкою весь вечiр), запитав:
- Ну, розказуй, що там?
- А що, - одказав Кваша, обличчя його й далi не було видно, воно
ховалося в тiнi велико©, насунуто© на очi кобки:- Людцi боярина
Ромодановського все ще рiжуть донцям зi спин ремiнь. Пiдплива Дон кров'ю
з усiма притоками, i нова налога на них iде. Не можуть донцi нам
пiдсобити. Цидулу ось написали.
Сiрко не мовив жодного слова. Тiльки враз вiдчув, як щезло, мовби його
й не було зовсiм, недавн вiдчуття вiдчайно© веселостi, а натомiсть
виросло, стало в усьому огромi те, що ходило блискавицею край хмари. Воно
заповнило його геть усього, i вже не мiг думати нi про що iнше.
На тiло, на душу налягла втома. Подумав, що надто багато ваги надав
тому, очiкуваному, а воно ж - тiльки мент з того бiльшого, чим жив i
клопотався всi останнi десять лiт. Й буде жити далi. Просто завтрашнiй
день доведеться стрiчати по-iншому. Жив надiями, а коли вони гинули, як
кожен сильний чоловiк, не гинув з ними. Новим уже днем жив, його
турботами, погрозами, з ними боровся й не вмирав вiд того, що не збулося.
Тiльки стояла в грудях важка грудка. Й зiм'яти ©© не мiг. Знав - вона
розсмокчеться не одразу.
- Цидулу прочита мо на малому крузi, - сказав.
У корчму вже не вернувся. Стояв i вслухався у нiч.

* * *

На Сiчi пахло весною i далекими походами.
Сiрко прокинувся враз, неначе його хто покропив холодною водою. Вiн
навiть пошукав очима: чи не сто©ть паламар, чи не прийшов будити до
утренi, одначе не побачив нiкого. Тут, у кутку, де стояв оттоман, панував
смерк, а по кiмнатi вже розлилося свiтло: воно цiдилося в продовгуватi,
оправленi в олово шибки вiкна, котре зорило на схiд: кошовий добре бачив
живi, веселi парсуни апостолiв за тайною вечерею, - вражий богомаз,
либонь, малював iкону в корчмi, але ж до ката гарно, - i зовсiм не святу
чубату голову Лаврiна Перехреста, джури, що спав на лавi й чомусь зчепив
на грудях руки та важко дихав. А чого йому важко дихати - хлопець молодий,
дужий, тiльки й клопоту - не припiзнитись у курiнь до кулешi. Русявий,
стрижений у кружок чуб Лаврiновi розсипався, прихмарив високе чоло, а
великi, по-дитячому пухкi губи були розтуленi в болiснiй усмiшцi. Лаврiн
чомусь посмiхався увi снi. Сiрковi враз стало тепло на душi, й вiн
посмiхнувся й собi. Перша думка, що скресла в головi Сiрка, - про оце його
коротке спання: вiку лишилося небагато, душа сама хоче вкоротити темряви,
доточити свiтла. Вона увi снi блука в таких нетрях, обiйма ться з такими
проявами (а колись же пролiтала нiч, як дикий кiнь степову балку!), що
поспiша бодай не до радiсного, а теж похмурого, але таки живого,
справдешнього дня. Ця думка потягла за собою iншу, з сивими нитками смутку
й чорними - скорботи, вони поволоклися, як пасма бабиного лiта. Йому були
прикрi й цi нитки, ще й чимось схожi на тi - вкритi ранньою памороззю,
адже почали чiплятися зовсiм недавно, як те ж павутиння за колючу степову
грушу, вiн ©х не знав ранiше, в найкрутiших боях та небезпеках, котрих
перебрiв бiльше, нiж чумацька валка рiчок по дорозi до Криму. Що крутiшим
i струпцюватiшим було життя, то дужче його любив.
Вчорашн шинкування не одгукнулося нiчим (тому порадiв: таки ще ма
силу), згадав про нього у зв'язку з надi ю, яку покладав на Квашине
посольство на Дон i яка розтанула в прозорiй тишi приморозкового вечора.
Знову напливали жалi, але вiн не пустив ©х у серце. Мав iз чим змагатися й
так. Це й сон змiлiв доконечно перед огромом дня, що накочувався. Той день
видався стопудовим тараном, якого насували на фортечнi ворота. Скiльки ж
буде ударiв?
За палiсадом, у грецькiй хатi, сидить царське посольство. Самойловичевi
людцi розбрелися по куренях - справляють подвiйну службу: посольську й
та мну, собачу. Дорошенкiв гонець теж пiдночову в Уманському куренi. А в
прикомiрку канцелярi© чипi iз зашитими в тафту листами татарин. Сьогоднi
слова повзтимуть гадюками. Стережися, отамане. Це тобi не шаблею махати!
А чого йому стерегтися! Чи вже може бути гiрше! Ще донедавна козак
плакав, а тепер тiльки смi ться: що взяти з голого? Й реготно з тих, котрi
ще хочуть узяти.
"А так-таки й нiчого? А те, дине, чого не покладеш у тороки й не
змiря ш мiрою? Пiсля чого зника все?" Та думка блискавкою пронизала
мозок. Iнакше за що б уже оця дика, нескiнченна веремiя. Оцей герць брата
з братом. Скiльки тих вихорiв i вихорцiв промчало по рiднiй землi в
останнi десятилiття! Скiльки вигублено посадiв, сiл; цiлi полки, колись
славнi й багатi, чорнiють попелищами: Полтавський, Гадяцький,
Iрклi©вський. Понад п'ятнадцять лiт од смертi Хмельницького кружля на
Укра©нi кривава смертельна хуртовина. В нiй брат не бачить брата, батько
сина, стають пiд рiзнi знамена i складають пiд ними голови. Закипа то
там, то там, то скрiзь разом, а ледве вщухне - який-небудь полковник,
який-небудь авантюрний отаманець почина каламутити довкола себе,
сподiваючись викрутити щось собi з тi © веремi©. Обiця свободу кра вi,
щасне життя людям. Вони вiрять: воля, що закозакувала за Хмельницького в
усьому кра©, не вмерла, не згас ©© дух, не вичахла надiя на життя без
пана, боярина i старшини. Лишилося чимало чубатих голiв, якi пам'ятають тi
часи, бачили на власнi очi, як утiкав пан, як палав панський фiльварок,
може, й самi пiдносили вiхтя пiд панську стодолу, а тепер розповiдають на
призьбi про те онукам. I онуки слухають, i горять у них очi (воля пахне
молодими медами), стискують кулачки, а коли тi кулачки бiльшають -
тягнуться до щабель. Щоправда, дiди i батьки розповiдають про все те
пошепки, ще й поглядають через тин на широке сусiдське подвiр'я. На тому
подвiр'© сто©ть кам'яниця пана полковника. Мовби зовсiм недавно йшли вони
з тим полковником в однiй лавi, разом виборсувалися з-пiд шляхти, навiть
порятував був козак у бою вiд певно© смертi пана полковника. А тепер
займанщину пана полковника не об'©деш за три днi конем, а його рятiвник
опинився в пiдсусiдках. Плати димове i скарбне, давай на вiйськовi
потреби, ©дь у пiдводи. Та ще й мовчи. А коли б же того... Коли б
розподiлити всю займанщину наново! Кажуть, у Полтавi (Опiшнi, Нiжинi,
Черкасах...) появився отаман, пода клича!
Звичайно, не всi тi, що пiднiмають посполитих, сподiваються доп'ясти
все тiльки собi, серед них справжнi лицарi, чистi серцем i помислами,
але нема для них анiнайменшого просвiтку, б'ються вони, як риба об кригу
на непроточнiй водi. У тiй кризi - ополонки i сiтi з усiх сторiн.
Та й мало ©х таких, чистих серцем i помислами.
Виговський, Брюховецький, Хмельниченко - хiба злiчити смерчi, що
прокотилися Укра©ною. З усiх сторiн дмуть дужi вiтри, не дають загаснути
пожежi, котять ©© то в один, то в iнший бiк. Пiдкуп, зрада, науст - чорнi
дощi тих пожеж. Коли те скiнчиться?! Чи ю волею, чи ю силою? Хто заступить
поле од морових вiтрiв? Вiн пройшов з кожним iз цих людей частину ©хньо©
путi, путi найтяжчо©, а потiм, гiрко розчарувавшись, боровся проти них i
таким чином проти самого себе колишнього. Вiн мовби прожив кiлька життiв,
вiд чого хтось iнший мiг би втомитися й зламатися, але його тримала на
свiтi вiра - велика, незнищенна, вона пройняла всi тi товщi, як спис
крицевий пройма одразу кiлька тiл, вiн знав, що вона свята й справедлива
i в iм'я ©© треба жити далi та сповняти ©© всi ю рештою життя. I як спис
крицевий проходить одразу крiзь кiлька тiл, так i вiн пройшов сво ю вiрою
i надi ю крiзь них усiх - Виговського, Брюховецького, Хмельниченка,
пройшов i звiльнився вiд них, i тiльки iнодi йому грiзно примружиться iз
зеленаво© пiтьми Iван Виговський, злодiйкувато усмiхнеться Брюховецький чи
болiсно скривить сво вiчно недоросле обличчя Хмельниченко. Тi погроза,
усмiх i бiль не зачiпають його серце.
Сьогоднi розривають Укра©ну чотири гетьмани. П'ятий, той же таки